МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний університет “Львівська політехніка”

Князь Святослав Володимирович

УДК 338.246

РЕГУЛЮВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЕКОНОМІКОЮ

Спеціальність: 08.02.03. – Організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – Доктор економічних наук, професор Кузьмін Олег Євгенович, Національний університет “Львівська політехніка”, завідувач кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва.

Офіційні опоненти – Доктор економічних наук, професор Калитич Георгій Ілліч, Український інститут науково-технічної і економічної інформації, перший заступник директора. Кандидат економічних наук, доцент Смовженко Тамара Степанівна, Львівський банківський інститут Національного банку України, ректор.

Провідна установа – Одеський державний політехнічний університет Міністерства освіти і науки України, кафедра економіки підприємств, м.Одеса.

Захист відбудеться “4” травня 2001 року о 15.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.052.03 у Національному університеті “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м.Львів, вул. С.Бандери, 12, 4 корпус, ауд.301-Б.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету “Львівська політехніка” за адресою: 79013, м.Львів, вул. Професорська, 1.

Автореферат розісланий “3” квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Пащенко І.Н.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Першочерговим завданням, яке стоїть перед економікою України, є забезпечення економічного зростання. Дослідження вітчизняних та зарубіжних економістів показують, що виконання цього завдання значною мірою залежить від якості управління і в його межах - регулювання державою інвестиційної діяльності. Забезпечивши регульованість інвестиційних потоків, держава може контролювати темпи розвитку як окремих галузей, регіонів, так і національної економіки загалом. Існує потреба в дослідженні можливостей налагодження ефективного державного контролю за інвестиційними потоками.

У науковій літературі значну увагу приділено впливу міжнародного руху капіталу на національні економіки; мотивації іноземних інвесторів; чинникам, які слід брати до уваги при моделюванні сприятливого інвестиційного клімату; умовам, які необхідні для забезпечення ефективного управління інвестиційним процесом. Найвідомішими у цих напрямках є праці В.Беренса, Л.Гітмана, Д.Джонка, Дж.Сороса, І.Бланка, Л.Лазебника, О.Кузьміна, В.Козика, Я.Плоткіна, М. Колісника, А.Пересади, Б.Квасюка, І.Михасюка, А.Омельченка, В.Шевчука, П.Рогожина, В.Герасимчука, А.Гойка та інших. Незважаючи на велику кількість наукових праць і значні досягнення в теорії і практиці управління інвестуванням, є частина питань, які залишаються постійним об'єктом дискусій. Значною мірою суперечності виникають через відсутність чіткості у формулюванні окремих термінів і понять.

До дискусійних питань, які безпосередньо стосуються обраної теми і які залишаються об'єктом обговорень, є формування підходів до забезпечення сприятливого інвестиційного клімату; проблема вибору оптимального методу управління ефективністю інвестування у конкурентних умовах. Крім того, надзвичайно мало уваги у літературі приділяється взаємозв'язку і взаємозалежності між обсягом інвестиційних потоків, напрямками їх руху, ефекту від інвестування і рішеннями, прийнятими для досягнення позитивного інвестиційного ефекту.

Пошук можливостей розв'язання вказаних проблем у дисертаційній роботі націлено на підвищення ефективності регулювання інвестиційної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження пов'язаний з держбюджетною темою кафедри менеджменту і міжнародного підприємництва Національного університету “Львівська політехніка” ДБ/Корпорація “Розробка системи корпоративного управління в умовах реформування економіки,” затвердженої рішенням НТР ДУ “Львівська політехніка”, протокол №12 від 21.12.1999р.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка теоретичних положень і методико-практичних рекомендацій щодо вдосконалення процесу регулювання інвестиційної діяльності. Завданням роботи є: виявити і проаналізувати ключові проблеми регулювання інвестиційної діяльності; обгрунтувати необхідність їх розв'язання; запропонувати можливі шляхи усунення проблем; здійснити аналіз можливостей практичної реалізації пропозицій.

Мета та завдання роботи зумовили необхідність дослідження: місця регулювання інвестиційної діяльності в системі управління економіки; особливостей процесу регулювання інвестиційної діяльності; об'єктів регулювання інвестиційної діяльності; методів регулювання інвестиційної діяльності.

Об'єктом дослідження є управління інвестиційною діяльністю. Предметом дослідження є регулювання умов інвестиційної діяльності, інвестиційного процесу, результатів інвестиційної діяльності. Теоретичною базою дисертації є праці провідних вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем підвищення ефективності регулювання економіки, створення сприятливих умов для інвестування і підвищення рівня ефективності реалізації інвестиційних проектів. Використано законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, Укази Президента України, які стосуються регулювання інвестиційної діяльності.

У процесі дослідження вивчені та проаналізовані матеріали практичної діяльності ряду підприємств, які отримують та здійснюють інвестиції в інші підприємства, а також матеріали наукових джерел, які відображають досвід вітчизняних і зарубіжних авторів з даної тематики. У кандидатській дисертації використано статистичні методи, порівняльний та системний аналізи, зокрема при розрахунку ефективності інвестування й оцінці рівня ризику невиконання партнерами договірних умов при реалізації інвестиційних проектів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці теоретичних положень і наданні методичних рекомендацій щодо вдосконалення процесу регулювання інвестиційної діяльності. Автором отримані такі наукові результати:

·

· вперше запропоновано класифікацію чинників, які впливають на ефективність інвестування, і схему послідовності їх аналізу в процесі попереднього дослідження інвестиційного проекту. Автор здійснив класифікацію чинників за такими ознаками: за змістом; за джерелом виникнення; за рівнем, характером і об'єктом впливу; за здатністю до диверсифікації; за характером виникнення;

· розроблено метод оцінки ефективності інвестування для поточного аналізу інвестиційних проектів, який базується на порівнянні рівнів ефективності реалізації інвестиційних проектів різного масштабу;

· удосконалено систему стимулювання державою ефективної діяльності підприємств шляхом запровадження знижок на податок з прибутку, які пропонується надавати підприємствам за результатами фактично досягнутих значень показників ефективності реалізації інвестицій;

· удосконалено модель організації ринку економічної інформації шляхом централізації інформаційних потоків і пришвидшення їх руху, що дасть змогу органам управління інвестиційною діяльністю, інвесторам, підприємствам-реципієнтам та іншим суб'єктам ринкових відносин простежувати взаємозв'язки між обсягами, напрямками руху капіталів та зміною кон'юнктури на ринках товарів і факторів у розрізі регіонів, галузей, видів діяльності тощо;

· уточнено класифікацію ризиків у інвестиційній діяльності, зокрема переглянуто класифікаційні ознаки цих ризиків (за джерелами виникнення; за змістом; за здатністю до диверсифікації). Запропоновано метод мінімізації ризику невиконання договірних умов. Він базується на застосуванні розподілу ризику серед учасників інвестиційного проекту шляхом комбінованого використання строкових і попередніх угод за інвестиційними проектами.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції щодо покращання умов регулювання інвестиційної діяльності доведені до рівня конкретних рекомен-дацій і можуть бути використаними органами управління інвестиційною діяльністю лінійної, функціональної і галузевої компетенції. Практичне значення має: розроблений метод оцінки ефективності інвестування для поточно аналізу інвес-тиційних проектів; система знижок на податок з прибутку для підприємств-отримувачів інвестиційних ресурсів; метод мінімізації ризику невиконання партне-рами договірних зобов'язань; модель організації ринку економічної інформації.

Окремі положення дисертації використовуються у навчальному процесі НУ “Львівська політехніка” при викладанні дисциплін: “Облік у зарубіжних країнах”, “Міжнародні фінанси,” “Інвестиційний менеджмент” зокрема у темах, що стосуються аналізу фінансового стану підприємств, їх кредитоспроможності й оцінки ефективності здійснення ними зовнішньоекономічних операцій (довідка №70-04-577 від 24.10.2000р).

Розроблений метод оцінки ефективності інвестування у вигляді експерименту запроваджено на львівських виробничих підприємствах ТзОВ “Ластівка” (довідка №11-15 від 2.02.2000р.), ТзОВ “Крок” (довідка №9/25-233 від 21.06.2000р.) та під-приємстві роздрібної торгівлі ТзОВ “Взуття 3”, (довідка №17-01-3 від 9.09.2000р.).

Особистий внесок дисертанта. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї, положення і розрахунки, що є результатом особистої роботи дисертанта і становлять індивідуальний внесок автора.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження були розглянуті та схвалені на 11 науково-практичних конференціях.

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 20 наукових праць, з них 9 у фахових виданнях України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків загальним обсягом 173 сторінки (у тому числі 43 таблиці, 23 рисунки), списку використаних джерел із 202 найменувань і 2 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні та прикладні аспекти регулювання інвестиційної діяльності в системі управління економікою” – обґрунтовується необхідність перебудови діючої системи регулювання інвестиційної діяльності і визначаються основні напрямки її перебудови.

Результати проведеного дослідження показали, що регулювання інвестиційної діяльності здійснюється через інвестиційний механізм. Більшість авторів, вживаючи поняття “інвестиційний механізм”, “механізм управління інвестиційною діяльністю” тощо ведуть мову про спосіб інвестування або про державне управління бюджетними та позабюджетними коштами, спрямованими на капітальне будівництво й виробничий розвиток. При цьому не враховується взаємодія органів державного управління інвестиційною діяльністю з недержавними суб'єктами інвестування, потенційними інвесторами й учасниками інвестиційної діяльності. Одним з найважливіших висновків дослідження є те, що результати інвестування не розглядаються як об'єкт регулювання. Огляд та аналіз інвестиційного законодавства України підтверджує тезу про те, що в Україні концептуально не визначено результати інвестування як об'єкт регулювання, і не забезпечено методичної основи для конструктивного регулювання результатів інвестування. Фактично загальне та спеціальне інвестиційне законодавство регламентує умови і порядок: вкладення і залучення інвестиційних ресурсів; оподаткування суб'єктів інвестування і отримання ними податкових пільг; припинення інвестиційної діяльності. Аналіз змін і доповнень до законодавчих та інших правових актів доводить, що більшість з них стосуються покращання інвестиційного клімату.

Огляд статистичних даних підтверджує, те що первинним об'єктом регулювання повинні бути результати інвестиційної діяльності, а не умови її здійснення та інвестиційний процес. За даними Державного комітету статистики України, на 1.01.2000р. обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну зріс на 2764,4млн. дол., або більш як у п'ять разів порівняно з 1995р. За цей же період зросли капітальні вкладення вітчизняними підприємствами приватної форми власності на 2,4%; підприємствами колективної форми власності на 9,4%. Щодо наданих банками України кредитів, то, за даними НБУ, з 1995р. до 1999р. обсяг кредитів у національній валюті зріс на 3219млн.грн., а у іноземній валюті - на 10103млн.грн. Необхідно зазначити, що частка валового прибутку у ВВП протягом 1995-1999рр. скоротилась на 2,1% (табл. 1). За вказаний період індекс цін знизився на 160,8% і на кінець 1999р. становив 119,2% відносно попереднього року.

Більше того, на підприємствах спостерігається негативна тенденція у розподілі отриманого прибутку, незважаючи на ріст його обсягу в окремих областях. Наприклад, загальна сума прибутку підприємств Львівської області протягом 1995-1999рр. зросла з 1055,6млн.грн. до 1270,6млн.грн., поряд з цим частка прибутку, спрямована на поповнення оборотних коштів, скоротилась більш як на третину, а на виробничий розвиток приблизно на чверть. Виявлена тенденція на підприємствах львівської області є типовою для українських підприємств взагалі.

Таблиця 1

Частка прибутку у ВВП України

Показники 1995р. 1996р. 1997р. 1998р. 1999р.

ВВП, млн.грн. Валовий прибуток, % до ВВП 5451642* 37,4 81519 30,3 93365 32,0 102593 32,7 127126 35,3

Примітки:

* Млрд. крб.

Розглянуті умови сприяють зростанню боргів підприємств (табл.2) і “вимиванню” коштів, які могли б бути використаними на збільшення доходних активів.

Таблиця 2

Динаміка боргів підприємств України, млн.грн.

Показники 1996р. 1997р. 1998р. 1999р.

Кредиторська заборгованість: за товари, роботи і послуги за векселями за розрахунками з дочірними підприємствами за авансами за розрахунками з іноземними підприємствами 44069 636 3513 2354 3638 65398 1534 5592 2938 5241 84350 5817 5381 3038 15720 117833 12138 8493 3987 27725

Як бачимо, зростаючі обсяги вкладень в економіку не забезпечили за вказаний період значного росту економічних показників. Отож існує об'єктивна потреба роз-глядати результати інвестування пріоритетним об'єктом регулювання. Первинним об'єктом регулювання повинні бути не умови та процес, а результати інвестування.

Узагальнивши результати огляду літературних джерел, статистичних даних та нормативних актів, доходимо висновку про те, що інвестиційний механізм є сукупністю елементів, у процесі взаємодії яких здійснюється цілеспрямоване регулювання інвестиційної діяльності. Складовими інвестиційного механізму є:

1)функції регулювання (діяльність суб'єктів регулювання з прийняття управлінських рішень щодо регулювання і коригування ходу їх виконання);

2)об'єкти регулювання (умови здійснення інвестиційної діяльності держав-ними і недержавними суб'єктами підприємництва; інвестиційний процес; результати інвестування державними і недержавними суб'єктами інвестиційної діяльності);

3)управлінські рішення щодо регулювання (за сферою охоплення; за тривалістю дії; за рівнем прийняття; за характером вирішуваних завдань; за способом обґрунтування; за способом прийняття);

4)методи регулювання (методи державного управління інвестиційною діяльністю; методи управління інвестиційними проектами).

На рис.1 показана схема руху інформаційних потоків при функціонуванні інвестиційного механізму в процесі регулювання інвестиційної діяльності.

Рис.1. Модель функціонування інвестиційного механізму

Проаналізувавши цю схему і узагальнивши результати дослідження стану проблеми, автор дійшов висновку про необхідність вивчення й аналіз можливостей забезпечення оперативної і прозорої системи обміну інформацією між органами державного управління інвестиційної діяльності та іншими суб'єктами інвестування, у тому числі потенційними; а також необхідність вивчення й аналіз можливостей посилення мотивації суб'єктів інвестування шляхом балансування ризику й доходності з метою забезпечення оптимальних умов для регулювання результатів інвестування.

У другому розділі - “Аналіз та оцінка ефективності інвестування в процесі регулювання економіки” - аналізуються чинники, які впливають на рівень ефективності здійснення реальних і фінансових інвестиційних проектів. Зокрема, увага зосереджується на аналізі тих чинників, які слід враховувати при виборі способів і джерел інвестування. За результатами дослідження виділено сім класифікаційних ознак чинників, які впливають на ефективність інвестиційної діяльності: 1.За змістом: економічні, правові, соціальні, природні, концептуальні, ресурсні, особистісні. 2.За джерелом виникнення: зовнішні; внутрішні. 3.За рівнем впливу: республіканські; місцеві. 4.За характером впливу: прямі; непрямі. 5.За об'єк-том впливу: загальні; часткові. 6.За здатністю до диверсифікації: диверсифікаційні; недиверсифікаційні. 7.За характером виникнення: об'єктивні; суб'єктивні. На рис.2 приведено загальну схему аналізу чинників, які впливають на ефективність інвестування, схема розроблена з метою спрощення процесу прийняття рішень за інвестиційними проектами.

Рис 2. Послідовність аналізу чинників, які впливають на ефективність інвестування

Аналіз інвестиційних проектів буває попереднім, поточним і ретроспективним. Важливим елементом аналізу є оцінка ефективності інвестування. Більшість методів оцінки ефективності інвестування (методи розрахунку: середньої ставки доходу; індексу рентабельності інвестицій; внутрішньої норми прибутку; чистої теперішньої вартості; періоду окупності; ануїтету) розроблені для попереднього аналізу проектів. Найбільшим їх недоліком є те, що розрахунки проводяться на прогнозних даних, тому результати оцінки значною мірою є приблизними. Ці методи використовують також у процесі ретроспективного аналізу, проте вони передбачають врахування обмеженого кола чинників, що зумовили виявлений результат. Це не завжди приводить до об'єктивних результатів оцінки. З метою усунення цієї проблеми в дисертації розроблено два методи оцінки ефективності інвестування для ретроспективного аналізу: метод перехресного порівняння і метод відстеження якісних змін. Обидва методи дозволяють виявити чинники, які зумовили той чи інший ефект від інвестування в результаті порівняння темпів інвестування з темпами виробництва і реалізації продукції.

Стратегічний інвестор, підприємство-реципієнт і особливо регулюючі органи для прийняття відповідальних рішень за проектами потребують методів, придатних для поточної оцінки ефективності інвестування, які б забезпечували користувачів об'єктивною і своєчасною інформацією. Об'єктивною вважається інформація, яка є документально підтвердженою і піддається перевірці. Таких умов методи, розроблені для попереднього і ретроспективного аналізу, задовольнити не можуть, оскільки перші не забезпечують аналітика об'єктивною інформацією, а другі – своєчасною. Для вирішення цієї проблеми у дисертаційній роботі розроблено метод оцінки ефективності інвестицій для поточного аналізу, який заснований на широко використовуваному в економічному аналізі методі порівнянь. Оцінка ефективності інвестування цим методом проводиться за алгоритмом, який зображено на рис.3.

В основу алгоритму закладено порівняння величини позитивного грошового потоку, фактично отриманого, з необхідним розміром грошового потоку за певний період, у результаті чого отримуємо величину Х. Це недоотримана вигода, яку слід надолужити у майбутньому шляхом інтенсифікації виробництва, удосконалення політики управління заборгованістю, управління товарно-матеріальними запасами. Недоотримана вигода Х = П1- П2, де П1 - необхідний розмір позитивного грошового потоку, який планує отримати підприємство; П2 - розмір позитивного грошового потоку, який фактично отримано за аналізований період.

Величина Х впливає на термін окупності капіталу. Окупність пов'язана з вартістю грошей у часі і в конкурентних умовах з небезпекою морального старіння обладнання, що унеможливлює виробляти конкурентноспроможну продукцію. Для оцінки рівня ефективності необхідним є встановити допустимі межі відхилення фактичного розміру позитивного грошового потоку від запланованого його значення.

Рис.3. Алгоритм оцінки ефективності інвестування методом порівнянь

Межі відхилень доцільно брати з даних аналізу відносно однакових за виробничою потужністю підприємств однієї галузі. Так, для розрахунку відхилення фактично забезпеченого розміру позитивного грошового потоку від необхідного його розміру доцільно використовувати формулу:

D = [1 – (П2 / П1) ] 100 %.

Для розрахунку відхилення позитивного грошового потоку, фактично отриманого, від запланованого його обсягу на підприємствах галузі -`Dг (або при відсутності даних від позитивного грошового потоку, який був забезпечений при реалізації аналогічного інвестиційного проекту у минулому цим або іншим підприємством тієї ж галузі) доцільно використати таку ж формулу:

`Dг = [1 – (`П2 /`П1) ] 100%,

де `П1 – середній необхідний розмір позитивного грошового потоку, який планують отримати підприємства галузі;

`П2 - середній розмір позитивного грошового потоку, який фактично отримано за аналізований період підприємствами галузі.

За цим методом ефективним є проект, якщо виконується така умова D Ј`Dг. Середнє відхилення фактичних значень від запланованих повинно дорівнювати мінімальному рівню ефективності інвестування на даному підприємстві. Чим менше значення D від `Dг тим вищий рівень ефективності інвестування. У випадку ідеальної організації виробничо-збутового процесу і позитивної кон'юнктури Х матиме нульове або від'ємне значення. У такому випадку немає потреби розраховувати D і `Dг.

Результатом використання методу є розрахунок рівня ефективності інвестування і розміру недоотриманої вигоди на дату проведення аналізу.

У третьому розділі - “Вдосконалення регулювання інвестиційної діяльності в системі управління економікою” – обґрунтувано пропозиції із забезпечення ефективної дії інвестиційного механізму. Вони розроблені на основі вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду із забезпечення умов для покращання ефективності дії регулюючих органів і підвищення ефективності інвестування із врахуванням результатів проведеного анкетного опитування керівників підприємств.

Регулювання інвестиційної діяльності за результатами можливе після покра-щання інформаційного забезпечення органів управління інвестиційною діяльністю та інвесторів, у тому числі потенційних. Покращання інформаційного забезпечення означає, по-перше, звести до мінімуму розрив між конкретними рішеннями регулю-ючих органів, обсягами та напрямками руху інвестиційних потоків, досягнутими значеннями економічних і соціальних показників; по-друге, забезпечити відповідаль-них осіб максимально повною, достовірною, структурованою інформацією.

У роботі запропоновано модель формування організованого ринку економічної інформації шляхом централізації інформаційних потоків (рис.4), визначено сектори, за якими доцільно структурувати інформацію, а також розроблено щодекадний графік подання інформації для забезпечення належного ефекту.

Одним з елементів моделі є Центр економічної інформації, який передбача-ється створити у формі акціонерного товариства, 49 відсотків акцій якого належа-тиме державі в особі Міністерства інформації України з метою забезпечення ефективних взаємовідносин держави і приватних власників із питань розвитку центру. Доцільно, щоб державна частка в АТ “Центр економічної інформації” була представлена науковим і технічним потенціалом діючого УкрІНТЕІ.

Рис.4. Схема руху економічної інформації

Центр економічної інформації повинен діяти як установа, що акумулює і обробляє інформацію своїх регіональних представництв. Його повноваження відрізняються від повноважень регіональних представництв тим, що доступний йому обсяг інформації значно ширший, ніж в інших установ. Центр повинен регламентувати форму, порядок і терміни подачі інформації.

З метою уникнення необ'єктивного і упередженого формування висновків та прогнозів інформаційними установами доцільно створити в структурі Міністерства інформації України контрольно-аналітичний відділ.

Виходячи із мети створення АТ “Центр економічної інформації”, а також враховуючи вітчизняний і зарубіжний досвід та досвід збору, обробки і доведення до споживачів інформації, необхідно зазначити, що в Україні найдоцільніше економічну інформацію ранжувати у такі сектори: 1.Макроекономічні показники. 2.Зведені галу-зеві дані. 3.Інформація про підприємства в галузевому розрізі. 4.Інформація про уста-нови спільного інвестування, брокерські, ділерські контори, саморегулівні організа-ції в розрізі областей. 5.Інформація про банківські установи в розрізі областей. 6.Показники фондових, товарних бірж, позабіржового ринку, ринку робочої сили. 7.Систематизовані податкові та адміністративні умови здійснення інвестиційної діяльності, а також експорту та імпорту товарів. 8.Висновки, прогнози, коментарі.

Сектори 2, 3, 4 і 5 доцільно формувати у вигляді рейтингів за такими основними показниками, як прибутки, збитки, доходи, витрати, платоспроможність, ліквідність, рентабельність, окупність власного капіталу, оборотність. Сюди повинна входити також інформація, яка стосується попиту і пропозиції товарів послуг, робочої сили, капіталу в розрізі їх обсягу і ціни. Формування інформації за вказаними секторами забезпечить її прозорість і адресність.

Щодо держави як споживача інформаційного продукту, то інформація повинна надходити органам, які здійснюють регулювання інвестиційної діяльності , зокрема, Консультаційній Раді з питань іноземних інвестицій в Україні, КМУ, ДКЦПФР, НБУ. На підставі отриманих від АТ “Центр економічної інформації” даних вказані органи зможуть приймати обгрунтовану стратегію дій, яка оперативно реалізовуватиметься. Подекадний обіг інформації дозволить працювати регулюючим органам і підприємцям у режимі реального часу, а також здійснювати безперервний моніторинг ефективності інвестування.

Рекомендації із створення організованого ринку економічної інформації отри-мані за результатами аналізу таких інформаційних систем технічного аналізу ринку, як Teletrac, Bloomberg та інших, а також у результаті аналізу державної політики в галузі створення автоматизованих інформаційних систем у США і Великобританії.

Поряд з тим, для покращання умов регулювання результатів інвестиційної діяльності необхідним є внести зміни у діючу податкову систему. З метою розробки оптимальних пропозицій у цьому напрямку протягом 1999р. було проведено анкетне опитування керівників підприємств. Найважливішими результатами дослідження є: 50% опитаних схиляються до думки про доцільність введення в Україні системи оподаткування, яка б мала елемент регресивності; 87% опитаних вважають, що єдиним податком, зниження якого суттєво вплине на можливості розвитку підприємств і одночасно не принесе суттєвих втрат для бюджету держави, є податок з прибутку; 42% опитаних переконані, що істотною буде знижка податку з прибутку приблизно у розмірі 25% відсотків від діючої ставки податку; 41% підприємців з числа опитаних вважають, що податкові знижки підприємствам доцільно надавати за результатами діяльності в кінці звітного періоду.

Спираючись на результати проведеного анкетного опитування, а також враховуючи вітчизняний та іноземний досвід із стимулювання ефективного інвестування, розроблено систему надання податкових знижок підприємствам, які є отримувачами інвестиційних ресурсів. До розробленої системи було поставлено такі вимоги: 1)забезпечення прямої залежності між фактом інвестування, зміною значень показників, які характеризують ефективність інвестування, і розміром сплаченого податку з прибутку; 2)створення умов, які б стимулювали перманентне зростання прибутку; 3)виключення можливостей зловживань податковими знижками. Для досягнення цього завдання слід виконувати дві умови. По-перше, показники можна вважати покращеними тільки у випадку, якщо їх зміна буде мати продуктивний характер. Наприклад, ріст рентабельності власного капіталу за рахунок вилучення частки капіталу системою не буде визнаватись. По-друге, суб'єкт підприємництва, який претендує на податкові знижки, зможе отримувати їх тільки у тій послідовності, яка передбачена системою. Показники, відносно значень яких доцільно надавати податкові знижки, розмір знижок і умови їх надання, наведені у табл.3. Ця система сприяє поступовому розширенню бази оподаткування і забезпечує виконання податком фіскальної і регулюючої функцій (табл.4).

Таблиця 3

Система знижок на податок з прибутку для підприємств-отримувачів інвестиційних ресурсів

№ Показники Розмір знижок у відсотках до базо-вої ставки податку з прибутку Умови надання податкових знижок База порівняння для показ-ників, які характеризують ефек-тивність інвестування

1 Балансовий прибуток 25% Ріст балансового прибутку на 25% порівняно з базовим значенням цього показника Для діючих підприємств: зна-чення балансового при-бутку у першому звітному періоді, який передував тому, в якому запровад-жено цю систему. Для новостворених: середнє значен-ня балансового прибутку у попередньому звітному періоді в аналогічних за розміром і видом діяльності підприємств.

2 Оборотність оборотних засобів Знижки зроста-ють прямо про-порційно росту показника, але максимальна знижка дорівнює 50% Досягнуте значення показника на пер-шому етапі не по-винно знижуватись. Визнається тільки продуктивний ріст показника Значення показника у звітному періоді, в якому підприємство отримало 25% знижку

3 Прибутковість простих акцій (для акціонерних товариств); при-бутковість капі-талу, внесеного у статутний фонд товариства, яке не є акціонерним Пільги зростають прямо пропорційно росту показника, але максимальна пільга дорівнює 75% Досягнуті значення показників на 1 і 2 етапах не повинні знижуватись. Виз-нається тільки продуктивний ріст показника Значення показника у звітному періоді, в якому підприємство отримало 50% знижку

4 Рентабельність власного капіталу При зростанні показника, не за-лежно на скільки відсотків, під-приємство спла-чує фіксовану суму податку з прибутку, яка дорівнює сумі сплаченій при отриманні 75% знижки Досягнуті значення показників на попе-редніх етапах не повинні зижуватись. Визнається, тільки продуктивний ріст показника Значення показника у звітному періоді, в якому підприємство отримало 75% знижку

Примітки:

1. Система призначена для підприємств, в які інвестовано ресурси незалежно від того, скільки вкладено і з якого джерела.

2. За звітний період прийнято 1 місяць.

3. Зниження значення одного з чотирьох показників призводить до прямо пропорційного зростання ставки податку. Якщо ж значення показника падає нижче бази порівняння, то податок сплачується у розмірі 30% ставки.

У результаті запровадження на практиці розробленої системи кожна гривня витрат держави на податкову знижку буде окуплена за рахунок надходжень від непрямих податків, зокрема ПДВ. Окупності сприятиме також те, що знижки надаватимуться за результатами практичної діяльності. Тобто податкові пільги будуть наслідком, а не передумовою ефективного інвестування.

Таблиця 4

Результати розрахунку ефективності застосування системи знижок на податок з прибутку підприємств (на прикладі ТзОВ "Тема"), грн.

Вплив знижок на суб'єктів оподаткування Звітний період, в якому отримано 25% знижку Звітний період, в якому отримано 50% знижку Звітний період, в якому отримано 75% знижку Звітний період, в якому отримано право сплачувати податок з прибутку у фіксованій сумі

Економія коштів підприємств за раху-нок отриманих зни-жок при сплаті податку з прибутку 576 1797,12 4417,14 5031,93

Вигоди держави від розширення бази оподаткування ПДВ 10240 15360 28879,3 26208

Щодо платників податку з прибутку, то кожен з них буде зацікавлений у тому, щоб залучати капітал на оптимальних умовах і ефективно ним управляти, оскільки від цього щомісяця залежатимуть фінансові результати діяльності підприємства.

Важливим елементом системи заходів з покращання умов регулювання інвестиційної діяльності є пропозиція щодо зниження рівня інвестиційного ризику. У дисертації уточнено класифікацію інвестиційних ризиків. Запропоновано виділяти три класифікаційні ознаки інвестиційних ризиків: за джерелами виникнення – зовнішні, внутрішні; за змістом – управлінські, невиконання договірних умов, форс-мажорні; за здатністю до диверсифікації – диверсифікаційні, недиверсифікаційні. Серед ризиків, з якими зустрічається інвестор в Україні, значну частку займає ризик невиконання партнерами договірних умов. За даними Міністерства економіки України, протягом 1993-1997рр. обсяги непогашеної дебіторської заборгованості зросли у 7,5 раз, а обсяги непогашеної кредиторської заборгованості - у 80 разів. Крім того, за даними ДКЦПФР на кінець 1999р., із 782 підприємств лише на 417 виконані інвестиційні зобов'язання, на 125 виявлено порушення покупцями умов договорів, на 69 проводиться розрив договорів з причини невиконання інвестиційних зобов'язань. Традиційними способами зниження цього ризику є: страхування, розподіл ризику між головними учасниками інвестиційного проекту, використання у розрахунках підтверджених безвідзивних і резервних акредитивів. У сучасних умовах вказані способи зниження ризику невиконання сторонами договірних умов себе не виправдовують. Це об'єктивно вимагає розрахунку рівня вказаного ризику і розробки нетрадиційного підходу з його усунення або мінімізації. У роботі пропонується оцінювати ризик невиконання договірних умов окремого інвестиційного проекту в кілька етапів:

1)підрахунок кількості договорів, які укладають на ринку в ході реалізації аналогічного інвестиційного проекту;

2)підрахунок кількості договорів, умови яких було повністю або частково не виконано N;

3)виділення і ранжування причин невиконання договірних умов;

4)виділення і ранжування причин невиконання договірних умов, які піддаються усуненню або мінімізації;

5)підрахунок кількості договорів, із загальної кількості невиконаних, ризик невиконання яких можна усунути Х;

6)розрахунок ризику (РК) для майбутнього інвестиційного проекту за умови усунення причин, виявлених на п'ятому етапі: РК = [1- (X / N)] 100%.

Розроблений методичний підхід мінімізації крім оцінки рівня ризику й аналізу чинників, які його зумовили, передбачає схему послідовного укладання попередніх і строкових угод з метою зниження ризику внаслідок виявлених резервів.

Останній етап передбачає наступну послідовність: 1.Потенційний інвестор розробляє з підприємством-реципієнтом проект строкової угоди. Суть угоди полягає у прийнятті інвестором зобов'язання інвестувати певну суму в підприємство через певний проміжок часу за умови, що реципієнт укладе до певної дати проект строкових угод (або попередні угоди) з основними постачальниками і покупцями продукції терміном на один виробничий цикл і на відповідний обсяг продукції. 2.Підпри-ємство-реципієнт виконує умови попередньої строкової угоди, укладеної з потенційним інвестором. 3.У разі укладання повного пакету проектів (або попередніх) угод між потенційним інвестором і підприємством-реципієнтом укладається дійсна форвардна угода. Після цього всі попередні угоди, підписані раніше в межах даного проекту, замінюються на строкові угоди-зобов'язання (форвардні).

Для результативності використання в Україні строкових угод-зобов'язань необхідно внести низку доповнень до існуючого проекту Закону України “Про похідні цінні папери.” Зміст доповнень зводиться до внесення окремим розділом у закон відповідальності сторін за порушення або невиконання умов ф'ючерсних і форвардних угод. Є потреба внести в закон розділ, який би давав означення форвардної операції і суміжних з нею понять, а також регламентував порядок і місце заключення і виконання угод.

ВИСНОВКИ

У дисертації досліджено комплекс питань теоретичного і практичного характеру, які пов'язані з проблемою підвищення ефективності регулювання інвестиційної діяльності. До основних висновків і пропозицій можна віднести такі:

1. На сучасному етапі розвитку економіки України первинним об'єктом регулювання інвестиційної діяльності повинні бути результати інвестування, а не умови здійснення інвестиційної діяльності та інвестиційний процес. Діюче інвестиційне законодавство не забезпечує умов для регулювання результатів інвестування. Узагальнення літературних джерел, статистичних даних і результатів проведеного аналізу показали, що для покращання умов регулювання результатів інвестування необхідно прискорити рух інформаційних потоків між органами державного управління інвестиційної діяльності та іншими суб'єктами інвестування, забезпечити прозорість інформаційного простору; а також посилити мотивацію суб'єктів інвестування до ефективної діяльності шляхом балансування ризику і доходності. Виконання цих завдань доцільно реалізовувати, використовуючи правові і неправові форми управління інвестиційною діяльністю.

2. Регулювання інвестиційної діяльності здійснюється через інвестиційний механізм. Взаємодія його елементів забезпечує реалізацію цілей і завдань суб'єктів управління інвестиційною діяльністю. Поглиблення розуміння структури інвестиційного механізму, взаємодії його елементів у процесі регулювання інвестиційної діяльності сприятиме оптимізації рішень, які приймаються органами управління інвестиційної діяльності і безпосередньо інвесторами.

3. Доцільно рекомендувати Міністерству інформації України виступити ініціатором створення Центру економічної інформації за пропонованою у роботі моделлю. Потенціал діючого Українського інституту науково-технічної й економічної інформації міг би бути основою інфраструктури цього утворення, а його співпраця з Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, Державною податковою адміністрацією, НБУ, Державним комітетом статистики України та іншими утвореннями може забезпечити централізацію інформаційних потоків.

4. Органам державного управління інвестиційною діяльністю та інвесторам для прийняття своєчасних і об'єктивних рішень варто використовувати методи поточного аналізу й оцінки ефективності інвестування.

5. Міністерству фінансів України доцільно взяти до уваги розроблену систему знижок на податок з прибутку при розгляді можливих варіантів надання підприємствам податкових пільг. Запропонована система стимулюватиме підприємців до ефективної діяльності; посилить виконання податком фіскальної і регулюючої функцій; тісно пов'яже результати діяльності підприємств з податковим навантаженням.

6. В Україні суб'єкти інвестиційної діяльності зазнають значних збитків від ризику невиконання умов договорів. Традиційні засоби зниження вказаного ризику себе не виправдовують. Запропонований підхід з оцінки і мінімізації цього ризику сприятиме оптимізації результатів інвестиційної діяльності, а також може посилити дисципліну розрахунків між суб'єктами підприємництва загалом. Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку можна запропонувати як автору проекту Закону України "Про похідні цінні папери" внести у цей закон розділ, який би передбачав відповідальність сторін за невиконання та порушення виконання умов договорів-зобов'язань, а також розділ, в якому б давалось чітке означення форвардної операції і порядок укладання та виконання форвардних угод.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Публікації у фахових виданнях

1. Князь С.В. Інвестиційна сфера як фактор органічності ринку // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. Випуск №329. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів. – 1997. – С.186 – 191.

2. Князь С.В. Перспективи розвитку Ощадного банку на інвестиційному ринку України // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. Випуск №368. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів. – 1999. – С.146 – 148.

3. Князь С.В. Матеріальні активи як сфера інвестування // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. Випуск №369. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів. – 1999. – С.132 – 134.

4. Князь С.В. Соціальні проблеми і можливості їх вирішення в регіонах країни // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Основи формування регіональної соціально-економічної політики. Щорічник наукових праць НАН України. Випуск 8. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 1999. – С.332 – 335.

5. Князь С.В. Перспективи розширення можливостей пенсійного забезпечення населення в регіонах // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Соціальні аспекти регіональної політики. Щорічник наукових праць НАН України. Випуск 9. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 1999. – С.118 – 122.

6. Кузьмін О., Князь С. Оцінка ефективності інвестування: методи та алгоритм // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Становлення фінансової системи України та проблеми її стабілізації. Щорічник наукових праць НАН України. Випуск 12. Інститут регіональних досліджень. – Львів, 2000. – С.200 – 206. Особистий внесок автора: розроблено метод оцінки ефективності інвестування для поточного аналізу інвестиційних проектів.

7. Князь С.В. Сутність і значення інвестування як об'єкта та інструменту регулювання економіки // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. Випуск №391. Проблеми економіки та управління. – Львів. – 2000. С.130 – 133.

8. Князь С.В. Підготовка і реалізація фінансових інвестиційних проектів // Вісник ДУ “Львівська політехніка”. Випуск №405. Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. – Львів. – 2000. – С.238 – 243.

9. Кузьмін О., Князь С. Проблеми регулювання інвестиційної діяльності в Україні // Регіональна економіка. – 2000. – №4. – С.165 – 169. Особистий внесок автора: обґрунтовано необхідність регулювати не тільки умови та процес, але й результати інвестування.

Додаткові публікації

10. Кузьмін О.Є., Князь С.В. Стимулювання платоспроможного попиту як передумова економічного пожвавлення // Роль фінансово-кредитної системи у стимулю-ванні економічного зростання в Україні: Збірник наукових праць. – Луцьк: ВДУ ім. Лесі Українки. – 1999. – С.52 – 54. Особистий внесок автора: пропозиція щодо зниження оподаткування фонду оплати праці та самої заробітної плати в Україні.

11. Князь С.В. Проблеми залучення прямих іноземних інвестицій в економіку України // Вісник ТАНГ. Спец.випуск №10. Матеріали 4 міжнародної конференції I.ЄС-У'99, 13-15 вересня 1999р. – Ялта-Форос, 1999. – С.124 – 126.

12. Кузьмін О., Давидяк С., Князь С., Коркуна І. Проблеми і перспективи розвитку транспортних підприємств // Materialy 10 Intern. Konf. "Metody obliczeniowe i badawcze w rozwoju pojazdow samochodowych i maszyn roboczych samojezdnych. Zarzadzanie i marketing w motoryzacji", 23-26.09.1998r. – Rzesrow, 1998. – С.211 – 214. Особистий внесок автора: проведено аналіз наявних проблем розвитку транспортних підприємств і їх ранжування за здатністю до диверсифікації.

13. Кузьмін О.Є., Князь С.В. Потреба жорсткого регулювання іноземного інвестування в Україні // Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність: Збірник матеріалів IV Всеукраїнської науково-практичної конференції, присвяченої 100-річчю КПІ, 26-27 березня 1998р. – Київ, Трускавець, 1999. – С.122 – 128. Особистий внесок автора встановлено послідовність оцінки привабливості інвестиційного клімату і виділено основні питання національної безпеки при залученні іноземних інвестицій.

14. Коркуна І., Кузьмін О., Князь С., Трач В. Методи оцінки ефективності реалізації інвестицій на автобудівних підприємствах // Проектування, виробництво та експлуатація автотранспортних засобів та поїздів. – 1999. – №6. – С.65 – 66. Особистий внесок автора: розроблено методи оцінки ефективності інвестування для поточного і ретроспективного аналізу інвестиційних проектів.

15. Кузьмін О.Є, Князь С.В. Оптимізація використання джерел інвестування // Інноваційна діяльність в системі державного регулювання: Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції, 4-6 травня 1999р. – Івано-Франківськ, 1999. – С.193 – 198. Особистий внесок автора: узагальнено критерії