КУВАКІН СЕРГІЙ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ

УДК 351.74

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ФОРМИ УПРАВЛІННЯ
ОРГАНАМИ ВНУТРІШНІХ СПРАВ:
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

12.00.07 – теорія управління;
адміністративне право і процес; фінансове право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Харків — 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України.

Науковий керівник — доктор юридичних наук, доцент

Пєтков Валерій Петрович,

Національний університет

внутрішніх справ,

начальник Кіровоградської філії

Офіційні опоненти: — доктор юридичних наук, доцент

Остапенко Олексій Іванович,

Львівський інститут внутрішніх справ

при Національній академії внутрішніх

справ України,

перший проректор з навчальної роботи––

кандидат юридичних наук,

Калаянов Дмитро Петрович,

Одеський інститут внутрішніх справ,

доцент кафедри адміністративного права

та адміністративної діяльності МВС

Провідна установа: Одеський національний університет ім. І.І. Мечнікова
Міністерства освіти і науки України,
кафедра адміністративного права

Захист відбудеться “19” жовтня 2001 року о 13.00 годині
на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 64. 700. 01 в Національному університеті внутрішніх справ (61080, Україна, м.Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національного університету внутрішніх справ (61080, Україна, м.Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий “ 18 ” вересня 2001 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради О.С. Мошенський 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Успішне виконання завдань, покладених державою на органи внутрішніх справ, безпосередньо залежить від належного рівня організації системи управління, характерною особливістю якої є динамічний розвиток. Цьому повною мірою сприяє використання комплексу організаційних форм управління, що спрямовані на забезпечення та підтримання функціонування зазначеної системи.

В Україні продовжується процес реформування системи органів внутрішніх справ, початком перебудови яких стало прийняття “Концепції розвитку системи МВС України”. У зв’язку з цим виникає необхідність пошуку шляхів його забезпечення і починати треба з наукових розробок та подальшого закріплення їх результатів у нормативно-правових актах. Цим й обумовлено важливість глибокого і всебічного наукового дослідження організаційних форм управління.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відповідності з п. плану наукових досліджень Запорізького юридичного інституту МВС України “Правове забезпечення діяльності органів внутрішніх справ”, що відповідає п. 1.7.2. “Комплексної програми удосконалення роботи з кадрами і підвищенням авторитету міліції на 1999-2005 рр.” (Наказ МВС України від 29 січня 1999 р. №61), та п. .1. Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 25 грудня 2000 року №1376.

Об’єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, які складаються у сфері управління органами внутрішніх справ.

Предметом дослідження є організаційні форми управління органами внутрішніх справ, які знаходяться поза детальною правовою регламентацією.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз організаційних форм управління органами внутрішніх справ, обґрунтування наукових положень, рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управлінської діяльності.

Відповідно до поставленої мети в роботі вирішувались наступні дослідницькі завдання:

–

–

–

–

–

–

Методи дослідження. Відповідно до поставленої мети дисертаційного дослідження, в роботі використовувались загальні та спеціальні наукові методи. У ході дослідження автор спирався на догматичний аналіз норм чинного законодавства, що дозволив визначити правові засади організації та функціонування системи органів внутрішніх справ. За допомогою логіко-семантичного методу поглиблено понятійний апарат стосовно форм управління органами внутрішніх справ (підрозділ 1.1), зокрема організаційних (підрозділи 1.2). Діалектичний метод сприяв встановленню об’єктивної оцінки рівня ефективності внутрішньоорганізаційних (підрозділ 2.1) та зовнішньоорганізаційних заходів системи управління (підрозділ 2.2). На основі системно-структурного методу досліджено організаційні принципи, функції та методи управління (підрозділ 1.3), а також визначено місце та роль організаційної діяльності у процесі управління на стадії підготовки й прийняття (підрозділ .1) та організації виконання управлінського рішення (підрозділ 3.2). Методи статистичного аналізу, анкетування використовувалися з метою надання пропозицій та рекомендацій стосовно удосконалення управління органами внутрішніх справ. Усі перераховані та інші методи використовувалися комплексно, що дозволяє зробити висновок про вірогідність та наукову обґрунтованість результатів дисертаційного дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що в межах єдиного комплексного дослідження, організаційні форми управління органами внутрішніх справ у вітчизняній юридичній науці не досліджувалися, тому запропонована дисертація є однією із спроб аналізу зазначених форм управління.

Наукову новизну проведеного дослідження відображають основні положення:

1. Дістало подальший розвиток поняття “форми управління органами внутрішніх справ”. Їх пропонується розглядати як зовнішній вираз конкретних однорідних дій структурних підрозділів та служб системи МВС, що мають управлінський характер.

2. Набули подальшого розвитку теоретичні засади стосовно місця організаційної діяльності в управлінні органами внутрішніх справ. Обґрунтовано висновки про те, що організаційна діяльність є складовою управління, яка полягає в організуючому впливі суб’єкта на об’єкт управління, який досягається за рахунок використання організаційних форм управління. 

3. Вперше сформульовано визначення організаційних форм управління органами внутрішніх справ. Організаційні форми управління пропонується розглядати як сукупність організаційних дій, спрямованих на впорядкування, узгодження та налагодження зв’язків, які виникають на рівні суб’єкта й об’єкта управління та у їх взаємодії.

4. З нових позицій визначено спрямованість організаційних форм управління органами внутрішніх справ. Пропонується розглядати зазначені форми управління в системі та процесі управління з подальшою їх конкретизацією.

5. Вперше конкретизовано сутність внутрішньої та зовнішньої організаційної діяльності системи управління органами внутрішніх справ. Запропоновано класифікацію зазначених видів організаційної діяльності. Обґрунтовується висновок про вплив зовнішньоорганізаційної діяльності на управління органами внутрішніх справ.

6. Вперше визначено місце та роль організаційних форм у процесі управління органами внутрішніх справ. Зазначені форми управління мають місце як на стадії підготовки, прийняття управлінського рішення, так і організації його виконання.

Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані автором теоретичні висновки, практичні рекомендації та пропозиції можуть слугувати методологічною базою для подальшого розвитку науки адміністративного права та теорії управління.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у подальших наукових розробках, що спрямовані на вдосконалення управління органами внутрішніх справ.

Окремі теоретичні положення дисертації використовувалися у навчальному процесі при викладанні курсантам Запорізького юридичного інституту МВС України навчальних курсів “Адміністративне право”, “Адміністративна діяльність ОВС”, “Управління в органах внутрішніх справ”.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням, усі сформульовані в ньому положення та висновки розроблені автором особисто на основі джерелознавчого аналізу, опрацювання даних статистики, власних спостережень. У співавторстві видано 1 наукову статтю, однак у дисертації, ідеї та розробки, що належать співавторам статті, не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Одержані здобувачем у процесі дослідження висновки оприлюднені на трьох науково-практичних конференціях: III міжрегіональній науково-практичній конференції Запорізького державного університету “Концепція формування законодавства України” (авторська участь 50%); науково-практичній конференції Запорізького юридичного інституту МВС України “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ”; науково-практичній конференції “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи вдосконалення правового регулювання” у Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”.

Основні пропозиції, рекомендації, висновки результатів дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Запорізького юридичного інституту МВС України.

Публікації. Результати дисертації опубліковані у восьми наукових статтях і тезах доповідей на науково-практичних конференціях, у тому числі п’ять у провідних фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Відповідно до мети, завдань дослідження, дисертація складається із вступу, трьох розділів, які містять сім підрозділів, висновків (обсяг — 178 сторінок) та списку використаних джерел (217 найменувань). Повний обсяг дисертації складає 197 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, формулюються мета, завдання дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ I “Основні засади організаційної діяльності як елемента управління органами внутрішніх справ” складається з трьох підрозділів.

У першому підрозділі “Поняття, сутність та види форм управління” визначається та проводиться аналіз форм управління та дається їх характеристика.

Під час дослідження організаційних форм управління органами внутрішніх справ автор спирався на праці вчених-адміністративістів та фахівців теорії управління. Серед них, в першу чергу, слід відзначити роботи: В.Б. Авер’янова, М.І. Ануфрієва, Г.В. Атаманчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, І.П. Голосніченка, Г.Г. Зуйкова, Д.П. Калаянова, В.Є. Караханова, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.П. Коренєва, М.В. Корнієнка, Ю.Ф. Кравченка, Є.Б. Кубка, Н.Р. Нижник, В.С. Основіна, О.І. Остапенка, А.П. Папкіна, В.П. Пєткова, В.М. Плішкіна, В.М. Самсонова, Г.А. Туманова, В.В. Цвєткова, — ідеї праць яких були покладені автором в основу методологічного дослідження зазначеної проблеми.

Аналіз монографічної, наукової та навчальної літератури дає підстави стверджувати, що формам управління приділено достатньо уваги, проте, в основному, вона була присвячена дослідженню правових форм, у той же час аналіз неправових форм залишався поза увагою дослідників, незважаючи на їхню практичну значущість для будь-якої соціальної організації, у тому числі органів внутрішніх справ.

Узагальнюючи різні погляди науковців на форми управління, дисертант приходить до висновку, що до форм управління органами внутрішніх справ слід відносити наступні: структурні, процесуальні, правові та неправові.

Реформування системи МВС перш за все спрямовано на вдосконалення структурної форми управління, що обумовлюється поступовим звільненням її від невластивих функцій (охоронної, виконавчої тощо). Зазначений процес безпосередньо пов’язаний із змінами в організаційній структурі. Автор звертає увагу на те, що під час реорганізації підрозділів та служб працівники органів внутрішніх справ повинні мати певні правові та соціальні гарантії, які б захищали їх під час організаційних змін. Такий підхід забезпечить можливість збереження кадрового апарату та створить сприятливі умови для подальшого проходження служби співробітниками ОВС. У зв’язку з цим доцільно було б зміни в структурі МВС заздалегідь детально регламентувати відповідними нормативними актами, що регулюють порядок проходження служби, умови грошового та матеріального забезпечення тощо.

Наявність процесуальної форми управління обумовлюється тим, що процес управління супроводжує діяльність кожного підрозділу та служби органів внутрішніх справ, який складається з певних стадій і кінцевим результатом його є прийняття управлінського рішення. Проте формою управління слід вважати не управлінське рішення, а ту діяльність, яка супроводжує процес його прийняття.

З урахуванням теоретичних положень значну увагу в роботі приділено питанню визначення форм управління органами внутрішніх справ.

На думку дисертанта, формами управління органами внутрішніх справ слід вважати: а) видання правових актів; б) застосування правових актів; в) укладання адміністративних договорів; г) організаційні дії; д) матеріально-технічні операції.

У науці адміністративного права та теорії управління залежно від юридичних наслідків форми управління поділяють на правові та неправові. Слід зазначити, що неправові або організаційні форми управління органами внутрішніх справ відносяться до сфери практичної діяльності і, як правило, не потребують детального правового регламентування, але здійснюються відповідно до наданої компетенції та в межах діючих нормативно-правових актів.

У другому підрозділі “Організаційна діяльність як форма управління” розглядаються поняття “організація” та “управління”, їх співвідношення, визначаються їх відмінності та розглядається сутність організаційної діяльності.

Встановлено, що неодмінною умовою ефективності управлінської діяльності органів внутрішніх справ є використання організаційних форм управління. Проте їх застосування має певні особливості, які, на думку дисертанта, полягають: по-перше, у самостійності та творчому підході до вибору тієї чи іншої організаційної форми управління, а по-друге, є своєрідним підґрунтям для формалізму та свавілля з боку суб’єктів управління, оскільки правові акти закріплюють лише загальну процедуру їх здійснення.

Дисертантом на основі аналізу понять “організація” та “управління” визначено критерії їх співвідношення. Уточнюючи поняття “організація”, автор приходить до висновку, що воно охоплює такі аспекти: створення, реорганізацію організаційних структур управління, тобто зміни, що відбуваються у організаційній формі управління; організуючий вплив суб’єкта на об’єкт управління з метою впорядкування та узгодженості, тобто взаємодії елементів системи управління; діяльність, що забезпечує здійснення процесу управління, тобто прийняття та реалізацію управлінських рішень.

Застосування системного підходу для аналізу різних визначень поняття “управління”, зроблених ученими-теоретиками (Л.В. Ковалем, Г.В. Атаманчуком, В.К. Колпаковим, Ю.П. Битяком, В.В. Зуй), зумовило необхідність розгляду організаційної діяльності як елемента управління органами внутрішніх справ, оскільки суб’єкт здійснює організуючий вплив на об’єкт управління за допомогою використання організаційних форм управління.

Для з’ясування співвідношення понять “організація” та “управління” існує три різних погляди: 1) паритетні начала організації та управління; 2) домінування організаційних дій над управлінськими, в цьому випадку провідна роль відводиться організації; 3) представлення управління більш широким явищем, в якому організації належить певне місце.

Погоджуючись з останньою точкою зору, дисертант робить висновок, що аналіз категорії “організація”, якщо мати на увазі здійснення відповідної діяльності, визначає її спрямованість на організацію системи управління та організацію процесу управління. Такий підхід обумовлюється тим, що в системі управління основним призначенням суб’єкта є досягнення стану впорядкованості об’єкта управління, який у процесі управління досягається за рахунок застосування організаційних форм.

Використання організаційних форм управління передбачає аналіз організаційних відносин, які необхідно розглядати як різновид управлінських, оскільки останні — це відносини суб’єкта–об’єкта системи, а перші включають — й різностатусні. У зв’язку з цим організаційні відносини виникають на рівні суб’єкта, об’єкта управління та у зв’язках, прямих і зворотних, між зазначеними елементами системи управління.

Робиться висновок про співвідношення понять “організація” та “управління”, який полягає у наступному:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

З урахуванням ряду параметрів, організаційна діяльність в органах внутрішніх справ проявляється: по-перше, у відношеннях суб’єкта-об’єкта управління та зв’язків, прямих і зворотних, що виникають при цьому; по-друге, в координаційному характері, що визначає напрямки взаємодії між структурними підрозділами та службами; по-третє, у взаємовідносинах між співробітниками ОВС з приводу: а) участі у професійній діяльності; б) використання матеріально-технічних засобів; в) підпорядкованості співробітників підрозділів.

Звертається увага автора на те, що управління не може в повному обсязі здійснюватися у правових формах управління, оскільки існують й неправові у вигляді традицій, звичок тощо, які мають місце в кожній соціальній системі. У зв’язку з цим, з метою надання суб’єкту управління самостійності, оперативності, творчого підходу у застосуванні організаційних форм, необхідно закріпити у нормативно-правових актах зазначений вид форм управління на рівні організаційних принципів, що регламентують діяльність тієї чи іншої служби. Такий підхід дасть можливість, по-перше, зберегти наявність організаційних форм управління, по-друге, дозволить їх використовувати в тих сферах, які детально неврегульовані нормативно-правовими актами, по-третє, обмежить повноваження суб’єкта управління щодо застосування зазначеного виду форм управління та дасть реальні гарантії об’єкту управління у їх виборі.

У третьому підрозділі “Організаційні принципи, функції та методи управління” досліджується місце організаційних принципів, функцій та методів в управлінні органами внутрішніх справ.

Проведені автором дисертації дослідження виявили, що в складі принципів, функцій та методів управління існують і їх різновиди, які становлять спеціальну групу зазначених понять, спрямованих на впорядкування та узгодження системи управління.

Принципи управління забезпечують упорядкованість відносин між елементами системи управління органами внутрішніх справ та визначають ступінь їх організованості. Серед організаційних принципів управління слід розрізняти принципи побудови та функціонування системи МВС. Такий поділ обумовлено подвійним характером поняття “організація”. До першої групи слід відносити наступні принципи: єдності системи, лінійний, функціональний, галузевий, територіальний, подвійного підпорядкування, системності. Другу групу принципів складають: принципи диференціації та фіксування повноважень, відповідальності керівництва, поєднання колегіальності та єдиноначальності, взаємодії, контролю, раціональності, делегування повноважень, забезпечення стійкості системи по відношенню до зовнішнього середовища, стабільності та професіоналізму кадрів, системності у формуванні інформаційного поля, повноти та достовірності інформації.

Функції управління – це найбільш стійка та постійна категорія, яка, як правило, закріплюється в нормативних актах. В них знаходять свій прояв, як цілі, так і завдання управління, а також через них здійснюється вплив на суб’єкт та об’єкт управління. Розглянутій категорії належить провідна роль у формуванні організаційних структур системи управління. Серед організаційних функцій слід розрізняти: організацію, регулювання, контроль.

Методи управління визначають склад прийомів та способів організуючого впливу суб’єкта на об’єкт управління. В теорії управління функціонують два універсальних методи – переконання та примус, що складають загальні методи управління. Разом з тим в управлінській діяльності зазначені методи проявляються в різноманітних формах, що дає підстави для виділення більш конкретних видів методів. Тому до основних організаційних методів управління слід відносити наступні: розпорядження, узгодженості, взаємодії, координації, інспектування, інструктування.

Розділ II “Організаційна діяльність системи управління органами внутрішніх справ та її характеристика” присвячений аналізу організаційної діяльності, яка за сферою дії поділяється на внутрішню та зовнішню і складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі “Зміст внутрішньоорганізаційної діяльності в системі управління” розглядаються питання класифікації внутрішньоорганізаційних заходів системи управління, а також наголошується на проблемах їх удосконалення.

Автор підкреслює, що особливого значення в управлінні органами внутрішніх справ набувають проблеми внутрішньоорганізаційної діяльності, оскільки її реалізація – один з головних факторів у досягненні позитивних результатів роботи.

Різноманітність видів внутрішньоорганізаційних заходів системи МВС дозволила дисертантові класифікувати їх за видами на шість основних груп: 1) загальна організація діяльності ОВС; 2) організаційна робота з кадрами; 3) організаційні види навчання; 4) організація внутрішньовідомчого контролю; 5) організаційна робота, яка спрямована на вдосконалення роботи ОВС; 6) колективне обговорення організаційних питань.

Особливе місце у внутрішньоорганізаційній діяльності органів внутрішніх справ займає організація роботи з кадрами, особливо керівними. В управлінні органами внутрішніх справ відбувається процес ротації управлінських кадрів, який має як позитивні, так і негативні моменти. По-перше, процес ротації проводиться з метою усунення умов, які сприяють здійсненню корупційних дій, зловживання владою, використання посади у власних інтересах тощо; з іншого – процес ротації керівних кадрів не повинен здійснюватись безладно, а мати певні межі, оскільки наслідком переміщення керівників по горизонталі в інші райони, регіони тощо, як правило, є численні кадрові перестановки на новому місці проходження служби. На думку дисертанта, для кожного рівня керівників необхідно розробити критерії, відповідно до яких будуть об’єктивно оцінюватися й результати роботи. Такий підхід дозволить визначити межі проведення ротації керівних кадрів та її наслідки.

Крім того, в системі МВС повинні існувати певні вимоги до особи, що претендує на зайняття керівної посади, які повинні знайти відображення у відповідних нормативних актах, а саме: а) володіння керівниками здобутками науки управління; б) досконалі знання нормативної бази; 3) досягнення відповідного віку залежно від рівня керівної посади в системі управління.

У другому підрозділі “Вплив зовнішньоорганізаційної діяльності на управління” визначається зміст зовнішньоорганізаційних заходів, які використовуються в управлінні органами внутрішніх справ.

Під час здійснення управлінської діяльності органи внутрішніх справ використовують організаційні форми управління, які відбуваються поза системою МВС та мають вплив на стан зовнішнього середовища. Зазначена діяльність – це специфічний прояв державно-владної діяльності, яка нерозривно пов’язана з функцією охорони суспільних відносин, тому реалізуючи власні повноваження, вони використовують систему організаційних заходів, спрямованих на виконання поставлених перед ОВС завдань.

Автор пропонує найбільш оптимальну класифікацію зовнішньо-організаційних заходів за наступними підставами:

- за суб’єктами застосування організаційних форм управління: 1) кримінальною міліцією; 2) міліцією громадської безпеки; 3) транспортною міліцією; 4) державною автомобільною інспекцією; 5) міліцією охорони; 6) спеціальною міліцією;

- за функціями в межах, яких використовуються організаційні форми управління: ) адміністративні; 2) профілактичні; 3) оперативно-розшукові; ) кримінально-процесуальні ; 5) охоронні (на договірних засадах).

Різноманітність завдань, що стоять перед органами внутрішніх справ, обумовлює використання організаційних форм управління у певних часових рамках, що дозволяє класифікувати зазначені заходи за періодичністю здійснення: 1) разові; 2) повторювані; 3) повсякденні.

У той же час, зовнішньоорганізаційна діяльність вважається ефективною за умови участі в ній інших правоохоронних органів та громадських організацій, тому вона полягає у використанні організаційних форм управління: 1) безпосередньо органами внутрішніх справ; 2) спільно з іншими правоохоронними органами та громадськими організаціями, тобто у взаємодії з ними.

На думку дисертанта, зовнішньоорганізаційна діяльність органів внутрішніх справ впливає на управління цією системою, а саме: на створення та вдосконалення організаційних структур системи МВС, нормативно-правової бази, а також дозволяє суб’єкту управління знайти та оцінити проблеми, які виникають у діяльності ОВС.

Розділ III “Організаційна діяльність у процесі управління” присвячений аналізу організаційного змісту процесу управління, який автор розглядає на двох стадіях: підготовка та прийняття й організація виконання управлінського рішення, і складається з двох підрозділів.

У першому підрозділі “Організаційна діяльність на стадії підготовки та прийняття управлінського рішення” досліджується зміст організаційних форм управління, які застосовуються на стадії підготовки та прийняття управлінського рішення.

Аналізуючи процес управління в органах внутрішніх справ, автор приходить до висновку, що в кожній із стадій процесу управління можна виявити місце організаційних форм управління та з’ясувати організаційний зміст процесу управління, який необхідно розглядати в двох аспектах: 1) як організацію процесу управління; 2) організацію здійснення окремих стадій.

Також зроблено висновок, що процес управління в органах внутрішніх справ не може мати вичерпний перелік організаційних форм управління, оскільки прийняття різних за змістом управлінських рішень обумовлює використання їх у різних комбінаціях.

Аналізуючи думки науковців, фахівців з управління, практику підготовки та прийняття управлінських рішень в органах внутрішніх справ, автор робить висновок, що стадію підготовки та прийняття управлінського рішення можна представити як цілеспрямовану інформаційно-аналітичну діяльність, яка включає наступні елементи: 1) визначення проблеми та формулювання мети рішення; 2) збір, обробка та аналіз інформації; 3) розробка варіантів рішення; 4) оцінка рішень та обґрунтування варіанту вибору найкращого; 5) прийняття та оформлення рішення.

На думку здобувача, підготовка та прийняття управлінського рішення відбувається внаслідок використання наступних організаційних форм управління:

1. Збір, обробка та аналіз інформації, що характеризує рівень злочинності та стан охорони громадського порядку, зміни у зовнішньому середовищі, результати діяльності підпорядкованих органів та служб.

2. Аналітична робота, основними напрямками якої є комплексний аналіз оперативної обстановки, проблем та ситуацій, що виникають внаслідок її зміни.

3. Обробка статистичних даних, які повинні мати об’єктивний характер та відповідати реальним подіям, які відбуваються в управлінській діяльності органів внутрішніх справ.

Використання організаційних форм управління, що передують прийняттю управлінського рішення, дозволяє виділити наступні чинники, які сприяють його прийняттю: 1) аналіз оперативної обстановки; 2) виконання рішень вищих органів управління; 3) здійснення заходів за результатами попередніх рішень; 4) матеріали засобів масової інформації.

У другому підрозділі “Організація виконання управлінського рішення” розглядаються організаційні форми управління, що викорис-товуються на стадії реалізації управлінського рішення в органах внутрішніх справ.

Особливе місце в процесі управління належить стадії організації виконання управлінського рішення, оскільки ефективність його прийняття залежить не тільки від виявлення проблеми в діяльності органів внутрішніх справ, її осмислення та вибору шляхів її вирішення, але й від реалізації його на практиці. Зазначена стадія є кінцевою в процесі управління, тому від належного рівня організації її виконання залежать і результати здійснення попередніх стадій. Її значення полягає, по-перше, у безпосередньому виконанні самого управлінського рішення, а по-друге, у визначенні рівня ефективності його прийняття.

Безпосереднє виконання управлінського рішення, як і будь-яких рішень у соціальних системах, починається з організації цього процесу та має на меті здійснення відповідних дій суб’єкта та об’єкта управління щодо реалізації зазначеного рішення на практиці. Головними елементами стадії організації виконання управлінського рішення є з’ясування та конкретизація рішення; доведення до виконавців; підбір та розстановка виконавців; всебічне забезпечення діяльності виконавців; контроль та облік; підведення підсумків.

Основним призначенням з’ясування та конкретизації стадії виконання управлінського рішення є: по-перше, конкретизація положень, що містяться в рішеннях, та, по-друге, визначення виконавців, до відома яких доводиться зміст рішення.

Наступним елементом організації виконання управлінського рішення є підбір та розстановка виконавців, що потребує від керівників оцінки індивідуальних здібностей співробітників до виконання певного виду робіт, передбачених в управлінському рішенні. На нашу думку, зазначений елемент необхідно розглядати в двох аспектах:

1)

2)

У деяких випадках успішне виконання управлінського рішення передбачає проведення інструктажу, а у вирішенні складних питань –направлення на навчання, яке полягає у забезпеченні необхідного рівня професійної підготовки, поновленні умінь та навичок, отриманні нових знань, необхідних для забезпечення успішного виконання поставленого завдання.

Ефективна організація виконання управлінського рішення можлива лише за умови належного забезпечення діяльності виконавців, тобто створення відповідних умов для реалізації рішень, які полягають в організаційному, правовому, матеріально-технічному, інформаційному забезпеченні.

Контроль за виконанням управлінського рішення виступає не лише як один з найважливіших елементів процесу управління, але й як засіб зворотного зв’язку, що дозволяє усунути негативні сторони прийнятого управлінського рішення, при цьому його здійснення має важливе значення не тільки за прийнятим рішенням, але й за стадією його прийняття, оскільки завданням контролю є перевірка законності та обґрунтованості такого рішення до його прийняття.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та подано новий підхід для підвищення ефективності управління органами внутрішніх справ шляхом раціонального використання організаційних форм управління, запропоновано нове рішення стосовно проблем їх правової регламентації

Формам управління у вітчизняній науці приділено достатньо уваги, хоча в основному вони були присвячені дослідженню правових форм. Аналіз неправових залишався поза увагою дослідників, і, як правило, дослідження зазначених форм управління обмежувались лише констатацією про їх наявність.

У дисертації акцентується увага на тому, що організаційні форми управління органами внутрішніх справ є складовою ефективності діяльності системи управління, але в нормативно-правових актах закріплюють лише загальні засади їх застосування, оскільки на рівні правових актів неможливо й недоцільно закріпити організаційні форми управління через їх різноманітність та різну спрямованість. Тому з метою забезпечення належного рівня організації системи, спроможної в повному обсязі виконувати завдання у зовнішньому середовищі та ефективно використовувати в повсякденній практичній діяльності органів внутрішніх справ, організаційні форми управління необхідно закріпити на рівні організаційних принципів у Законі України “Про міліцію” та конкретизувати їх у відповідних підзаконних актах, що регламентують діяльність служб або підрозділів системи МВС.

Результатом дисертаційного дослідження є сформульовані висновки, пропозиції та рекомендації. Автор акцентує увагу на наступних положеннях:

1. Пропонується визначення форм управління органами внутрішніх справ – як зовнішній вираз конкретних однорідних дій структурних підрозділів та служб системи МВС, які мають управлінський характер та здійснюються в межах наданої компетенції з метою реалізації функцій управління.

2. Комплексний аналіз понять “організація” та “управління” дозволив зробити висновок, що існують кілька точок зору стосовно місця організаційної діяльності в управлінні органами внутрішніх справ. Визначивши критерії співвідношення зазначених категорій, дисертант приходить до висновку, що організаційна діяльність є одним з елементів управління органами внутрішніх справ.

3. Сформульовано нове поняття організаційної діяльності як форми управління – це сукупність організаційних дій, спрямованих на організацію системи й процесу управління, що позбавлені детальної правової регламентації та здійснюються з метою впорядкування, узгодження та налагодження зв’язків між усіма елементами системи управління органами внутрішніх справ.

4. На основі аналізу принципів, функцій та методів управління зроблено висновок, що в складі зазначених понять слід розрізняти організаційні різновиди, які обумовлюються використанням організаційних форм управління органами внутрішніх справ. У складі організаційних принципів слід розрізняти принципи побудови та функціонування системи МВС. Організаційні функції управління визначають організаційні засади управління органами внутрішніх справ. Реалізація таких організаційних функцій, як організація, регулювання та контроль мають на меті забезпечення чіткого та ефективного функціонування системи органів внутрішніх справ. Методи управління виступають засобом досягнення цілей управління, проте організаційні – забезпечують реалізацію організаційних форм управління органами внутрішніх справ.

5. Внутрішньоорганізаційна діяльність – складова внутрішньосистемного (внутрішньоапаратного) управління, по відношенню до зовнішньої вона має визначальне значення, оскільки від рівня організації системи управління залежать результати роботи у зовнішньому середовищі.

6. Зовнішньоорганізаційна діяльність, яка здійснюється у сфері внутрішніх справ, є державно-владною діяльністю, що має правоохоронний характер та безпосередньо впливає на управління органами внутрішніх справ, сприяє оптимізації та вдосконаленню їх діяльності по відношенню до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі.

7. Організаційна діяльність посідає чільне місце в процесі управління, а недооцінка її ролі негативно впливає на ефективність функціонування будь-якої системи, що призводить до прийняття необґрунтованих рішень. Тому організаційні форми управління застосовуються як на стадії підготовки та прийняття управлінських рішень, так і в процесі організації його виконання, при цьому слід розрізняти організаційні форми, які використовуються в системі та в процесі управління.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Кувакін С.В., Пєтков В.П., Кунєв Ю.Д. Управління профілактикою злочинності та її особливості: світовий досвід // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 1998.— №3.— С.132-143.

2. Кувакін С.В. Класифікація організаційних форм управлінської діяльності ОВС // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 1999.— №2.— С.284-289.

3. Кувакін С.В. Роль організаційних форм в управлінні органами внутрішніх справ // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 1999.— №4.— С.120-126.

4. Кувакін С.В. Організаційні функції управління органами внутрішніх справ України // Вісник Запорізького юридичного інституту.— 2000.— №4.— С.116 -124.

5. Кувакін С.В. Систематизація організаційних принципів управління органами внутрішніх справ // Збірник наукових статей Донецького інституту внутрішніх справ при Донецькому національному університеті № 1 “Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності”.–– Донецьк: ДІВС МВС України, 2001.–– С.93-102.

6. Кувакін С.В., Пєтков В.П. Законність в управлінні та адміністративній діяльності органів внутрішніх справ України — надійний гарант забезпечення конституційних прав громадян України // ІІІ міжрегіональна наукова-практична конференція “Концепція розвитку законодавства України” (листопад 1998р.): Наукові статті.— Запоріжжя, 1999.— С.17-22.

7. Кувакін С.В. Співвідношення правових та неправових форм в діяльності органів державного управління // Науково-практична конференція “Актуальні проблеми попередження, розкриття та розслідування злочинів органами внутрішніх справ”. 8-9 червня 2000 р.— Запоріжжя, 2000.

8. Кувакін С.В. Організаційна діяльність як елемент управління органами внутрішніх справ // Науково-практична конференція “Становлення правової держави в Україні: проблеми та шляхи регулювання”. 8 грудня 2000 р.— Запоріжжя, 2000.

АНОТАЦІЇ

Кувакін С.В. Організаційні форми управління органами внутрішніх справ: загальнотеоретичний аспект.— Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 – теорія управління; адміністративне право і процес; фінансове право.— Національний університет внутрішніх справ, Харків, 2001.

Дисертація присвячена проблемам організаційних форм управління органами внутрішніх справ. У роботі розглянуто поняття, сутність та види форм управління. Дістало подальшого розвитку визначення організаційної діяльності як форми управління. Досліджено зміст організаційних принципів, функцій та методів управління.

На основі аналізу організаційних форм управління, які спрямовані на організацію системи та процесу управління органами внутрішніх справ запропоновано нові рішення стосовно їх правової регламентації. Значну увагу в дисертації приділено характеристиці організаційних форм управління системи управління, запропоновано їх класифікацію. Визначено особливості застосування організаційних форм управління в процесі управління з конкретизацією на стадіях підготовки, прийняття й організації виконання управлінського рішення.

Ключові слова: управління, організаційна діяльність, процес управління, система управління, органи внутрішніх справ, організаційні форми управління, управлінське рішення

KuvakinOrganization forms of management in Home Affairs Bodies: general theoretic aspect.— Manuscript.

Thesis for a candidate’s degree of Science (Law) on speciality 12.00.07 – theory of management, administrative law and its process, financial law.— National University of Home Affairs, Kharkov, 2001.

The thesis is devoted to the problems of organization forms of management in Home Affairs Bodies. The notions, the essence and types of the forms of management are considered in the work. Definition of organization activities as a form of management has been subsequently developed. The content of organization principles, functions and methods of management is investigated.

On the basis of the analysis of organization forms of management directed at the organization of the system and process of management some new decisions for their legal regulation are proposed. Much attention is paid to characteristics of organization forms of management in the system of administration. Their classification is proposed by the candidate for the degree. The peculiarities of the use of organization forms of management in the system of administration with a concrete definition at the stages of preparation, adoption and organization of the administration decision fulfillment are defined.

Key words: administration, organization activities, the process of management, the system of administration, Home Affairs Bodies, organization forms of management, administrative decision.

Кувакин С.В. Организационные формы управления органами внутренних дел: общетеоретический аспект.— Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 – теория управления; административное право и процесс; финансовое право.— Национальный университет внутренних дел, Харьков, 2001.

Диссертационная работа является научным исследованием организационных форм управления органами внутренних дел. В ней проанализированы виды форм управления. Значительное место в работе отводится понятию форм управления органами внутренних дел. На основе понятий ”управление” и “организация”, которые содержатся в научной, монографической и учебной литературе, делается вывод о том, что организационная деятельность является элементом управления органами внутренних дел, которое состоит в организующем воздействии субъекта на объект управления.

В диссертационной работе сформулировано понятие организационной деятельности как формы управления. В ней раскрывается содержание организационных отношений, которые возникают на уровне субъекта, объекта, а также связей, прямых и обратных, между элементами системы управления. Детально рассмотрены организационные принципы, функции методы управления органами внутренних дел.

В диссертации отмечается, что организационные формы управления органами внутренних дел направлены на организацию системы и процесса управления. В работе проанализирована внешняя и внутренняя организацион-ная деятельность. Исходя из анализа существующих законодательных и нормативных актов, предложена классификация внутренних и внешних организационных форм управления, которые осуществляются системой управления органами внутренних дел. Особое место во внутриорганизационной деятель-ности занимают проблемы организации работы с управленческими кадрами. Проведенный анализ организационных форм управления, которые направлены за пределы системы МВД, позволил определить их воздействие на управление этой системой, а именно: на организационную структуру, на совершенство-вание законодательной и нормативной базы, которая регламентирует деятельность органов внутренних дел.

В работе также исследуется организационное содержание процесса управления органами внутренних дел, в связи с чем, рассматривается организационная деятельность в процессе управления. На основе анализа организационных форм управления на стадии подготовки и принятия управленческих решений особое внимание в работе уделяется факторам, которые способствуют их принятию.

В качестве практического применения, обосновывается положение о том, что с целью однообразного применения и творческого подхода к исполь-зованию организационных форм управления органами внутренних дел, необходимо закрепить их на уровне организационных принципов в Законе Украины “О милиции”, с дальнейшей конкретизацией в подзаконных актах системы МВД, которые регламентируют деятельность служб и подразделений органов внутренних дел.

Ключевые слова: управление, организационная деятельность, процесс управления, система управления, органы внутренних дел, организационные формы управления, управленческое решение.

Здано до набору 12.09.01. Підписано до друку 14.09.01. Формат 60х90/16.

Папір типографський №1. Гарнітура Таймс. Ум. друк. арк. 1,00. Тираж 100 прим.

Вид. № 913. Зам. №161. Комп’ютерний набір Microsoft Word 2000 for Windows.

Запорізький юридичний інститут МВС України. 69006, м. Запоріжжя, Північне шосе, 113.