ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

КУЗНЕЦОВА Віра Григорівна

УДК 371.132:378.037

ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНИХ ЦІННОСТЕЙ У

МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Луганськ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: заслужений діяч науки і техніки України, член-

кореспондент АПН України, доктор педагогічних

наук, професор Шевченко Галина Павлівна,

завідувачка кафедри педагогіки Луганського

державного педагогічного

університету імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: академік АПН України, доктор педагогічних наук,

професор Євтух Микола Борисович, академік-

секретар Відділення педагогіки і психології вищої

школи АПН України;

кандидат педагогічних наук Молчанова Галина

Іванівна, доцент кафедри педагогіки і психології

Донецького національного університету.

Провідна установа – Бердянський державний педагогічний інститут ім.

П.Д. Осипенко, кафедра педагогіки, Міністерство

освіти і науки України, м. Бердянськ.

Захист відбудеться “30” травня 2001 року о 9.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.29.053.01 у Луганському державному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (91011, м. Луганськ, вул. Оборонна, 2).

Автореферат розісланий “29” квітня 2001 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Л. Бутенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження і ступінь наукової розробки проблеми. Специфічною особливістю сучасної світової соціокультурної політики є звернення до людини, її внутрішнього світу, духовності і моральності, бо саме людина є початком і кінцевою метою процесу розвитку цивілізації. Зміни в суспільній свідомості зумовили появу нової парадигми освіти, сутність якої полягає у пріоритетності в навчально-виховному процесі особистості дитини у її віковому становленні, спрямування освіти на всезагальний розвиток людини, на зміну системи цінностей, які вона покликана формувати.

Реформування освітньо-виховної галузі в нашій державі спрямоване на підняття на вищий щабель гуманістичного виховання, освоєння фундаментальних цінностей людства, серед яких чільне місце посідають гуманістичні цінності.

Розв’язання складних завдань виховання людини гуманної, ціннісно значущої забезпечується особистістю педагога та гуманістичною спрямованістю його діяльності. Воістину Вчитель – неперевершений гуманіст - людинолюб, який піклується про соціальний захист та охорону дитинства, життя і здоров’я дітей, їх гідність і права, забезпечує умови для їх духовного, загальнокультурного і творчого розвитку. Але таким його треба виховати. Тому одним із структурних компонентів професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя є формування гуманістичних цінностей. Гуманістичні цінності втілюють довічну мрію людства про взаємопорозуміння, миролюбство, віру в справедливість, у повагу до людини, її почуттів, страждань, до тих найвитонченіших емоційних переживань, які складають сутність людського життя у відповідності уяви про Істину, Добро, Красу.

Значний внесок у розробку проблем гуманістичних цінностей особистості внесли відомі філософи ХІХ-ХХ ст. (М.Бердяєв, Е.Дюркгейм, М.Лоський, Г.Ріккерт, В.Соловйов, П.Флоренський, П.Юркевич, А.Швейцер та ін.). На перший план у сучасній філософській думці висуваються дослідження гуманістичних цінностей як способу духовно-практичного освоєння дійсності, форми суспільної самосвідомості особистості як найважливішого компоненту її духовного світу (С.Анісімов, В.Іванов, М.Каган, О.Киричук, І.Кон). Аналіз формування гуманістичних цінностей, вікових закономірностей розвитку ціннісних орієнтацій представлено в роботах психологів Л.Виготського, К.Платонова, С.Рубінштейна.

Педагогічні ідеї формування гуманізму як ціннісної установки особистості ґрунтуються на працях видатних педагогів Ш.Амонашвілі, М.Драгоманова, Я.Козельського, Я.Коменського, Я.Корчака, Й.Песталоцці, К.Роджерса, Ж.-Ж.Руссо, Г.Сковороди, В.Сухомлинського, К.Ушинського.

Важливий внесок у розробку проблеми гуманізації навчання і виховання, формування гуманістичних цінностей особистості учнівської і студентської молоді зробили А.Алексюк, Ш.Амонашвілі, Г.Балл, І.Бех, Є.Бондаревська, М.Боришевський, О.Вишневський, К.Гавриловець, С.Гончаренко, І.Зязюн, В.Ільченко, Ю.Мальований, І.Матюша, Р.Скульський, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко та ін.

Проблеми формування гуманістичних цінностей у школярів, студентської молоді в цілому й майбутніх учителів зокрема ставали предметом дисертаційних досліджень різних років. Так, формування гуманістичних цінностей у старшокласників досліджувала Г.Мирська, гуманістичних ціннісних орієнтацій студентів вузів культури вивчала О.Гданська. Соціально-педагогічні основи формування гуманістичних ціннісних орієнтацій молоді досліджував В.Дзюба. У роботах І.Киреєвої і О.Листопада розглядалися дидактичні умови гуманізації навчання майбутніх учителів. Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти були предметом дисертаційного дослідження І.Кузнецової. Виховання гуманності як професійно значущої якості, гуманістичної світоглядної позиції вивчали М.Ткаченко, Н.Сушик, М.Клепар. Важливість виховання гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів підкреслюється в дослідженнях, присвячених формуванню духовності, духовного потенціалу студентської молоді (О.Горожанкіна, О.Олексюк, М.Сова).

Аналіз культурологічної, філософської, психолого-педагогічної літератури засвідчив, що гуманістичні цінності як відображення гуманітарних світоглядних процесів сучасності стають основою визнання пріоритету людини як продукту та результату культури людства й кожної окремої нації. Це обумовлює постановку питання формування в майбутніх вчителів гуманістичних цінностей як регулюючого фактору розвитку духовної культури, професійно-педагогічної майстерності студентів педагогічних навчальних закладів. Водночас спостерігається невідповідність соціокультурної потреби в гуманізації відносин між людьми, у прояві гуманістичних цінностей і негативними явищами бездуховності сучасного суспільства. Такі протиріччя особливо гостро виявляються у сфері підготовки майбутніх вчителів і об’єктивують дослідження, спрямовані на теоретичну і практичну розробку проблеми формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів як прояв ідеології гуманізації та гуманітаризації усіх сфер суспільного життя нашої держави. Актуальність і недостатня дослідженість цієї проблеми в науковій літературі й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження “Формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів”.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалась відповідно до комплексної теми наукового дослідження “Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва”, яка розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.

Об‘єкт дослідження – процес формування гуманістичних цінностей у майбутніх учителів.

Предмет дослідження – педагогічні умови формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів у процесі викладання педагогічних дисциплін.

Мета дослідження полягає в теоретико-методологічному обґрунтуванні сутності гуманістичних цінностей майбутнього вчителя, виявленні й експериментальній перевірці педагогічних умов формування гуманістичних цінностей при викладанні педагогічних дисциплін у вищих навчальних закладах.

Гіпотеза дослідження – процес формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів буде ефективним за таких умов:

·

·

·

Відповідно до мети й гіпотези поставлені такі завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

Методологічною основою дослідження є: філософські, культурологічні, психолого-педагогічні концепції вітчизняних і зарубіжних вчених про особистість, цінності, мораль, гуманізм; культурологічний, аксіологічний, особистісно-діяльнісний підходи до формування особистості майбутнього вчителя; принципи культуровідповідності, народності, гуманності, взаємодії загальнолюдських і національних цінностей. Дослідження ґрунтується на філософських ідеях цінності життя як детермінуючої бази інших видів цінностей, утвердження індивідуальної неповторності людини як найвищої соціальної цінності.

Теоретичну основу дослідження становлять філософські вчення про: унікальність і загальну значущість життя (Х.Ортега-і-Гассет, Е.Фромм, А.Швейцер), про життя як цінність (А.Маслоу, Р.Мей, К.Роджерс, В.Франкл та інш.), духовні виміри гуманістичного виховання (М.Бердяев, М.Лоський, В.Соловйов, П.Флоренський, П.Юркевич), "філософію серця" Г.Сковороди, П.Юркевича; ідеї духовної і моральної особистості (В.Баранівський, І.Бех, М.Боришевський, С.Кримський, С.Пролєєв); ідеї професійно-педагогічної підготовки вчителя-гуманіста (Л.Вовк, М.Євтух, І.Зязюн, В.Луговий, В.Майборода, Г.Сагач, Н.Тарасевич, О.Сухомлинська, М.Ярмаченко).

Методи дослідження: теоретичні: аналіз філософської, психологічної, педагогічної літератури, елементи історико-генетичного аналізу при вивченні стану розробки проблеми; методи структурного аналізу при визначенні і обґрунтуванні змісту, структури, психолого-педагогічних умов і прийомів формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів; емпіричні: педагогічне спостереження, анкети, бесіда (індивідуальна й колективна), комплексне педагогічне діагностування для вивчення рівня сформованості гуманістичних цінностей студентської молоді; педагогічний експеримент для визначення педагогічних умов і обґрунтування шляхів формування гуманістичних цінностей майбутніх вчителів; статистичні методи обробки даних експерименту для кількісного і якісного аналізу емпіричного матеріалу.

Дослідження проводилося протягом 1996-2000 рр. в чотири етапи.

На першому етапі (1996-1997 рр.) вивчалася література з теми дослідження, формулювалися об‘єкт, предмет, мета, завдання й гіпотеза дослідження, визначалися теоретико-методологічні основи концепції дослідження, оцінювались рівні сформованості гуманістичних цінностей у майбутніх учителів.

На другому етапі (1997 р.) розроблявся комплекс діагностичних методик, проводився констатуючий експеримент, опрацьовувалися його результати, відбувався пошук і теоретичне обґрунтування психолого-педагогічних умов і прийомів формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів, розроблялася методика формуючого експерименту.

На третьому етапі (1997-1998 рр.) – проводився формуючий експеримент, збиралися й опрацьовувалися емпіричні дані.

На четвертому етапі (1999-2000 рр.) – здійснювався кількісний і якісний аналіз та узагальнення результатів педагогічного експерименту, формулювалися основні висновки дослідження, розроблялися практичні рекомендації за проблемами дисертаційного дослідження.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в ньому: вперше здійснено цілісний науковий аналіз гуманістичних цінностей майбутнього вчителя та розроблені теоретичні основи їх формування в процесі викладання дисциплін педагогічного циклу; теоретично обґрунтовано базисну основу змісту гуманістичних цінностей майбутнього вчителя і розкрито шляхи їх ефективного формування; дістала подальшого розвитку дефініція "гуманістичні цінності", виявлені педагогічні умови, критерії та рівні сформованості гуманістичних цінностей у майбутнього вчителя.

Практичне значення дослідження визначається тим, що основні його положення й висновки, визначені педагогічні умови формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів апробовані в ході експериментальної роботи і впроваджені у практику Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, сприятимуть підвищенню професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя на основі використання комплексної методики діагностування сформованості гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів, найбільш оптимальних шляхів і педагогічних умов формування гуманістичних цінностей студентів вищих педагогічних навчальних закладів.

Апробація результатів дослідження здійснювалася шляхом обговорення теоретичних і практичних положень дисертаційної роботи на засіданнях кафедри педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, на колегіях управління з питань культури і науки Луганської облдержадміністрації. Основні положення дисертації доповідались на науково-практичних конференціях різного рівня: регіональній науково-практичній конференції “Духовний розвиток школярів в умовах регіонального культурно-освітнього простору” (Старобільськ, 2000 р.), обласній науково-практичній конференції “Основні аспекти становлення державності в регіоні” (Луганськ, 1997 р.), на обласних семінарах учителів загальноосвітніх шкіл різного типу. Результати дослідження висвітлені у 8 публікаціях, з яких три у фахових наукових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (258 найменувань), 5 таблиць. Повний обсяг роботи – 195 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовані актуальність і доцільність дослідження для розвитку педагогічної науки, сформульовані об‘єкт, предмет, мета та завдання, визначені методологічні основи, дана характеристика використаних методів, розкрито наукову новизну та практичну значущість роботи, а також шляхи апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Методологічні та теоретичні основи формування гуманістичних цінностей у майбутніх учителів” на підставі історико-генетичного аналізу філософської і психолого-педагогічної літератури розкриті наукові підходи до проблеми цінностей, визначені сутність та зміст гуманістичних цінностей як ознаки духовної культури особистості вчителя, виявлені основні тенденції формування гуманістичних цінностей у майбутніх учителів.

Історико-генетичний аналіз проблеми формування системи гуманістичних цінностей, аксіологічної сфери особистості свідчить, що вона має глибоке коріння. Ще в епоху античності Аристотель, Платон і Сократ вбачали в цінності людини сенс духовного життя суспільства, представляли людину як відтворення прагнень суспільства до благовихованості. В основі моральності завжди знаходиться неспівпадання – прагнення до власного блага й усвідомлення відповідальності за інших людей. Стародавні філософи вважали людину чимось середнім між тваринами і богами. Моральність – саме те знаряддя, яке виводить людину із тваринного світу й піднімає туди, де міститься царство боже. Тому Софокл підкреслював, що моральний початок в людині є найвищою його таємницею, найбільшим чудом. Сократ зазначав, що найбільша цінність – це життя, але життя гідне. Першим з‘ясував суть цінностей Цицерон у своїй книзі “Про природу богів”, людина в природі для щастя має все необхідне, окрім безсмертя, але безсмертя до щастя не має ніякого відношення. Аристотель великого значення надає добру і злу, лише людина здатна сприймати такі поняття, як добро і зло, справедливість і несправедливість. Гуманісти епохи Відродження великого значення надавали гідності людини. Манетті та Салютатті звеличували “людяність до божественного”. У цей період Вітторіно да Фелтре було створено гуманістичний тип школи “Школу Радості”, де було втілено в життя ідею Аристотеля про необхідність гармонійного виховання дітей. Монтень мав за мету пізнання людини “розкриття людської природи,... відноситься не лише до окремої людини, але і до всього людства”. М.Кузанський створив із платонізму та християнства нові цінності, в яких сприйняття світу відбувається через божественні принципи. Проблема самопізнання, основних цінностей для людини – головна у творчості Г.Сковороди. Любов, дружба, взаємоповага складають суттєві сторони стосунків людей у “країні майбутнього”, “страна и царство любви... Нет там вражды и раздора”. Питання моральності, добра і зла, між особистісні стосунки, користь доброчинних вчинків, благодійність – це основні положення філософії Локка: ”Добром ми називаємо те, що здатне викликати чи збільшити наше задоволення або зменшити наші страждання...” Найбільш глибоким гуманізмом відзначаються праці Гердера, гуманність, на його думку, – це такий стан суспільства, коли людина може вільно розвивати свої здібності: “… усе те прекрасне, що будь-коли було зроблене в історії. Робилось в ім‘я гуманності...” Фейєрбах вважав, що в людині загадка всіх світових проблем – це природна істота, і пов‘язані люди між собою природними зв‘язками. Страх за майбутнє людини штовхнув учених замислитися над питанням: чи виникають між природою і людиною протиріччя, чи можна зупинити загибель людства і природи. У результаті виникли позиції “нових гуманістичних цінностей”, які поставили в центр історії людину, а не безликі сили, звідси витоки завдань, які були виголошені “Римським клубом” під керівництвом Ауреліо Печчеї.

Розгляд проблеми гуманістичних цінностей здійснюється у площині аналізу філософських категорій “духовність”, “моральність”, “ідеал”, “цінність”. Категорія “цінність” була досить глибоко розглянута представником неокантіанської школи Генріхом Ріккертом і знайшла широке застосування в російських філософів, які займалися пошуком єдності пізнання й етики. На його думку, цінність – це загальна норма, якою керуються люди при оцінці конкретного предмета дійсності, але не тотожня ні тому, ні іншому. Цінність абсолютно трансцендентна, вона визначає те, що повинно бути як в галузі наукового пізнання, так і в практичній дійсності історії. Сутність цінності полягає в її значущості. Теорія цінностей не може бути відокремленою від дійсності – навпаки, лише взявши дійсність за вихідний пункт, є можливість знайти цінності у їх багатогранності та матеріальній визначеності.

Е.Фромм розглядає людину як особистість, яка радіє, кохає, співчуває. “... любити – завжди означає знати людину, поважати її, нести за неї повну відповідальність,... – це “діяльна занепокоєність, зацікавленість у житті та благополуччі того, кого ми любимо”. Е.Фромм наголошує, що в основу “Концепції людяності та гуманізму” покладено ідею людської природи, притаманної будь-якій особистості.

С.Анісімов розглядаючи категорію “цінність”, вважає, що цінності відображаються в свідомості людей у вигляді оціночних суджень, оцінок. “Співвіднесеність духовної цінності з реальною потребою особистості й суспільства може бути підґрунтям класифікації цінностей життя”.

На сьогодні поняття “гуманістичні цінності“ значно ширше, бо увібрало в себе кращі досягнення гуманістичної думки, закладені видатними мислителями минулого Я.Коменським, Ж.-Ж.Руссо, Й.Песталоцці, М.Монтессорі, Т.Шевченко, Л.Українкою, М.Грушевським, Я.Корчаком та ін. Базовим компонентом цих та інших теорій є орієнтація на формування особистості зі сталими гуманістичними цінностями, в основі яких лежать загальнолюдські цінності та ідеали. Вивчення цієї проблеми довело, що шлях до втілення гуманістичних тенденцій, цінностей завжди був складним і тривалим. В.Сухомлинський відстоював головну філософську ідею свого життя: гуманне суспільство можуть створити лише мудрі, гуманні люди, а таких людей може виховати лише гуманізм. На багатовіковому фундаменті гуманістичних цінностей українського народу був розроблений видатним педагогом кодекс людської порядності, який забезпечував становлення ціннісних орієнтацій і розвиток почуття самоцінності. Саме В.Сухомлинський визначив: ”Найвищою цінністю, що визначає весь смисл і спрямованість виховання, багатогранність виховного впливу педагога і його єдність з самовиховання, є людина”.

Сутнісний аналіз гуманістичних цінностей дозволяє з‘ясувати їх місце в системі сучасної освіти, культури, а також роль і значення в розвитку суспільства.

Звернення до теоретичних концепцій Л.Виготського, С.Рубінштейна, О.Леонтьєва та інших учених, аналіз різних напрямків виникнення цінностей свідчить, що цей процес є результатом взаємодії людини з явищами, діяльністю, процесами, які відбиваються в свідомості особистості. Використовуючи їх аналіз та спираючись на сучасні наукові дослідження (О.Бодальов, О.Бондаревська, Г.Шевченко, І.Зязюн, Ю.Мальований, І.Матюша), обґрунтовується питання гуманізації процесу навчання й виховання з метою формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів та необхідність всебічного розвитку майбутніх учителів.

Загальнофілософське й педагогічне значення понять “гуманізм” і “цінності” дозволяє нам визначити гуманістичні цінності як сукупність особистісно значущих морально-естетичних якостей, властивостей, характеристик, предметів та об‘єктів реальної та ідеальної дійсності, які відповідають морально-естетичним загальнолюдським ідеалам. На основі системного аналізу визначено основні тенденції формування гуманістичних цінностей: визнання особистості людини вищою соціальною цінністю; цілеспрямований розвиток гуманістичних цінностей молоді, а також почуттів, свідомості й поведінки особистості як єдиного процесу.

Сукупність базових гуманістичних цінностей відбиває специфіку стосунків між людьми, значення цих цінностей для життєвизначення й цілепокладання, координації усієї сфери соціокультурної поведінки особистості. Ми вважаємо, що оптимальною є наступна система базових гуманістичних цінностей:

·

·

·

·

·

·

·

Визначення базового компоненту змісту формування гуманістичних цінностей повинно відповідати вимогам, які йдуть від молоді, пов‘язані з розвитком і становленням особистості, а також вимогам, які йдуть від культури та моральності сучасного соціокультурного простору.

Гуманістичні цінності відіграють у професійній педагогічній діяльності роль орієнтиру поведінки, діяльності, вчинків, за якими вчитель повинен будувати свої стосунки з учнями. Вони залежать також від рівня розвитку світосприйняття, педагогічного мислення, педагогічної культури.

Гуманістичні цінності поєднують у собі положення про безумовну цінність людини, культурні та духовні досягнення суспільства, естетичні знання, переконання, ідеали, які історично створені самим народом, обумовлені історичним духовним розвитком суспільства, відбивають та пояснюють стосунки в суспільстві, з‘ясовують місце особистості і її роль у навколишньому світі , вони впливають на вчинки й поведінку людини в суспільстві, зумовлюють її життєвий вибір, дають можливість осмислити цінність життя, його неповторність для людини, сприяють розумінню унікальності і своєрідності кожної людини, визнанню її прав і свобод.

Специфіка формування гуманістичних цінностей у студентському віці полягає у тому, що саме тепер відбувається інтенсивне формування особистості, зростання всіх духовних сил: це період пошуків, енергійної діяльності, розвитку самосвідомості, зацікавленості своїм внутрішнім світом.

Психологічний механізм формування гуманістичних цінностей особистості ґрунтується на розумінні ціннісних орієнтацій як системи відношення людини до світу, суспільства, інших людей. Так, І.Бех підкреслює, що наміри духовно зрілої особистості вкорінені в систему надіндивідуальних цінностей і виконують функцію вищого критерію орієнтування в світі й опори для особистісного самовираження. Ефективність становлення системи гуманістичних цінностей особистості залежить від інтеріоризації світоглядної мети на основі соціально-спрямованої мотивації поведінки людини. Процес формування гуманістичних цінностей спирається на цілісність усіх засобів розвитку психічної сфери людини (наслідування, тренування, вправи тощо).

Особливого значення в розумінні психологічних аспектів проблеми дослідження набуває взаємозв’язок інтегративної і регулятивної функцій гуманістичних цінностей майбутнього вчителя. Інтеграція гуманістичних цінностей відбувається безпосередньо в свідомості й діяльності особистості й має індивідуальний характер. Регулятивна функція полягає в тому, що гуманістичні цінності дають загальне спрямування всіх дій, вчинків особистості вчителя й зумовлюють стратегію вибору гуманістичних, педагогічно доцільних форм педагогічної взаємодії.

Важливим компонентом цілісної системи формування гуманістичних цінностей майбутніх студентів виступає організація навчально-виховного процесу на естетичних засадах, опора на аксіологічні аспекти діалогічної взаємодії майбутніх вчителів з різними видами мистецтва.

У першому розділі визначена роль гуманістичної освіти як основи формування гуманістичних цінностей, завдання яких полягає в тому, щоб зосередити духовну енергію молоді, вдосконалювати моральну свідомість, розширити світосприйняття з позицій ціннісних орієнтацій, підготувати молодь до подальшого життя, до самостійної праці, виховати гуманістичний тип поведінки..

Вивчення теоретичних аспектів проблеми формування гуманістичних цінностей, з’ясування необхідності їх формування в майбутніх вчителів, розгляд педагогічних умов і впливу на формування гуманістичних цінностей створюють теоретико-методологічну базу для розробки діагностичних і формуючих методик, досліджених у другому розділі дисертації.

У другому розділі “Педагогічні умови формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів” розглядається методика визначення рівня гуманістичних цінностей та аналіз емпіричного матеріалу, подається педагогічна система формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів, аналізуються та узагальнюються результати дисертаційного дослідження. Експериментальна робота проводилась на базі Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (фізико-математичний, природничий факультети, загальна кількість 430 студентів).

На основі глибокого і всебічного аналізу наукової літератури з філософії, етики, педагогіки, психології нами визначено сукупність гуманістичних цінностей, які є особливо значущими для професійної діяльності майбутніх вчителів. Анкетування студентів, бесіди, творчі роботи дозволяють установити ієрархію гуманістичних цінностей, яку студенти визначають таким чином: доброта, любов до ближнього (сердечність), справедливість, співчуття, совість, глибока повага людської гідності, чуйність, порядність.

Відповідно до завдань дослідження в ході констатуючого експерименту визначено основні можливості навчально-виховного процесу у вищому навчальному закладі для формування гуманістичних цінностей, а також рівень їх розвитку в майбутніх учителів.

Аналіз програм і підручників (з педагогіки, історії педагогіки, основ педагогічної майстерності, етнопедагогіки та ін.) свідчить про те, що навчальний процес у вищому навчальному закладі має великі можливості для формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів, але вони не в повній мірі реалізуються, не завжди використовується гуманістичний потенціал змісту навчальних предметів, методів і прийомів педагогічного процесу, орієнтованого на гуманістичну взаємодію викладачів і студентів, можливості більш гнучкого підходу до вибору тем і розподілу навчального часу.

Для вивчення рівня сформованості гуманістичних цінностей майбутніх вчителів використовувався комплекс взаємопов’язаних методик (анкетування, бесіди, тривале спостереження, проективні методики), що дозволяють визначити рівень теоретичних знань майбутнього вчителя, які впливають на формування гуманістичних цінностей, якість цього рівня, резерви його підвищення; рівень практичного застосування знань як основи формування гуманістичних цінностей, що ведуть до глибоких особистісних утворень, конкретних дій і вчинків і впливають на потреби студентів у самовдосконаленні.

Аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури, реальної педагогічної практики дозволив сформулювати критерії сформованості гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів: сукупність знань про гуманістичні цінності; здатність до переживань гуманістичних цінностей; гуманістична спрямованість соціокультурної поведінки.

Зазначені критерії відображають сутнісні характеристики гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів і є, на нашу думку, необхідними для визначення їх сформованості в процесі навчання у вищому навчальному закладі на основі вивчення курсу педагогічних дисциплін.

Результати педагогічного дослідження дозволили нам визначити три основні рівні сформованості гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів: високий, середній і низький.

Низький рівень сформованості гуманістичних цінностей має такі характеристики: майбутній учитель розуміє поняття гуманізації, а також актуальність і важливість формування гуманістичних цінностей; має уявлення про ціннісні орієнтації і їх вплив на світосприйняття особистості, у той же час у нього відсутня система необхідних знань, а гуманістичні цінності не є основою для дій і вчинків. Середній рівень сформованості гуманістичних цінностей: майбутній вчитель у повній мірі має знання про гуманізацію, гуманістичні цінності, застосовує їх у своїй діяльності; гуманістичний тип поведінки визначений не досить чітко. Високий рівень сформованості гуманістичних цінностей: майбутній учитель впевнено володіє гуманітарними знаннями, має сформовані гуманістичні цінності, за власною ініціативою залучається до духовної діяльності; має гуманістичний тип поведінки; вміє аргументувати й логічно вести дискусію (культура гуманістичного діалогу); усвідомлює необхідність формування гуманістичних цінностей; зіставляє власний спосіб життя, поведінки з принципами гуманізму; уміє контролювати об‘єктивність власних гуманістичних міркувань, суджень (самоконтроль).

Узагальнення результатів констатуючого експерименту свідчить про недостатню увагу до формування гуманістичних цінностей у майбутніх учителів і значну кількість студентів із низьким рівнем сформованості гуманістичних цінностей, недостатню орієнтацію студентів на гуманістичну педагогіку, а також про те, що формування гуманістичних цінностей залежить від цілого ряду суб‘єктивних та об‘єктивних факторів. Значна кількість студентів під час констатуючого експерименту не могла визначити поняття “цінності”, а також не вважала гуманістичні цінності основою для дій та вчинків особистості.

Відповідно до змісту й сутності гуманістичних цінностей особистості, результатів констатуючого дослідження була розроблена програма експериментальної роботи при вивченні курсу педагогічних дисциплін, яка спрямована на реалізацію у навчально-виховному процесі ідеї морально-духовного розвитку особистості майбутнього учителя. У змісті педагогічних дисциплін були вичленені питання, які безпосередньо розкривають зміст і значущість у людському спілкуванні гуманістичних цінностей (біографічні відомості про видатних педагогів-гуманістів, проблеми виховання, формування основ гуманістичного впливу на особистість тощо). Була розроблена програма, зміст і науково-дидактичне забезпечення спецкурсу “Гуманістичні цінності життя: проблеми виховання” для студентів педагогічного університету, спрямованого на поглиблене опанування змістовним і творчо-пошуковим матеріалом щодо гуманістичних цінностей, як основи особистісного і професійно-педагогічного зростання майбутніх учителів. До програми спецкурсу ми включили заняття на яких розглядалися питання формування духовної культури і гуманізму учнів; сучасних концепцій розвитку, виховання та освіти особистості; гуманістичного спрямування процесу навчання в сучасній школі. Провідна ідея такої роботи полягала в орієнтації на засвоєння гуманістичних цінностей, формуванні гуманістичного типу поведінки майбутнього вчителя, включенні особистості до діяльності з яскраво вираженою гуманістичною спрямованістю. Завдання формуючого експерименту обумовили відбір навчального матеріалу з циклу педагогічних дисциплін, використання спеціально розроблених методик і методичних прийомів. Особливого значення набули такі форми роботи, як лекція-проповідь, години сакральності, науково-практичні студентські конференції, конкурси гуманітарних проектів, дискусія, ділова гра, змагання-гра, моделювання педагогічних ситуацій, творчі завдання, спрямовані на засвоєння гуманістичних цінностей, система пізнавальних завдань тощо. При залученні студентів до моделювання різноманітних форм навчальної і виховної роботи значна увага приділялася використанню комплексу мистецтва, естетичних засобів.

У експериментальній роботі особлива увага зосереджувалась на взаємозв’язку гуманістичних цінностей особистості з конкретними духовними й соціальними потребами, морально-естетичними ідеалами й ціннісними орієнтаціями студентської молоді.

Процес формування гуманістичних цінностей має певну етапність: 1) накопичення певної системи знань про гуманістичні цінності, усвідомлення їх значущості в житті кожної особистості і професійній діяльності; 2) розвиток емоційної сфери майбутнього вчителя, морально-естетичні переживання гуманістичних цінностей, формування гуманітарного світогляду на основі ціннісних орієнтацій; 3) моделювання соціокультурної поведінки з орієнтацією на загальнолюдські моральні ідеали.

Формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів здійснювалося з урахуванням реального стану сформованості ціннісної сфери студентів, динамізму розвитку ціннісних орієнтацій в умовах сучасного соціокультурного середовища, необхідності забезпечення психолого-педагогічних умов для саморозвитку й самовдосконалення майбутніх учителів.

Реалізація завдань формуючого експерименту дослідження передбачала наступну послідовність етапів формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів: підготовчий етап (засвоєння студентами знань у сфері гуманістичної педагогіки, усвідомлення аксіологічної сутності взаємодії людини і суспільства); активізація особистісного потенціалу, формування осмисленого ставлення студентської молоді до гуманістичних цінностей у процесі рефлексивної діяльності, визначення морально-естетичних компонентів аксіологічної сфери і практичної діяльності майбутнього вчителя; застосування в педагогічній практиці, соціокультурній діяльності набутих знань, переконань щодо гуманістичних цінностей особистості.

У контрольних групах робота здійснювалася у традиційних умовах навчального процесу в педвузі, в експериментальних – застосовувалися методи і прийоми, які сприяють більш ефективному формуванню гуманістичних цінностей. Під час дослідження було з‘ясовано, що застосування таких форм навчання сприяє глибокому емоційному осмисленню й переживанню гуманістичних цінностей, формує нові уявлення про їх значення, сприяє їх активному застосуванню у професійній діяльності, що ґрунтується на позиціях гуманістичної педагогіки.

У процесі практичної роботи було визначено систему форм творчої роботи, спрямованої на формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів:

·

·

·

·

·

·

·

·

·

Студенти експериментальних груп створювали творчі об’єднання “Жива душа”, відвідували будинки дитини, будинки покинутих дітей, заходи, які проводились громадською організацією Червоного Хреста, велась індивідуальна робота, де вони мали можливість проявити себе як гуманісти.

Система роботи по формуванню гуманістичних цінностей у майбутніх учителів повинна йти наріжною лінією через увесь навчально-виховний процес у педагогічному університеті, їх формування повинно стати нормою життя, кожен крок викладача вищої школи – це моральні уроки для майбутніх вчителів.

Під час формуючого експерименту особлива увага приділялася взаємозв’язку навчальної і наукової діяльності студентів, яка розглядається як один з найважливіших процесів самоосвіти й самовиховання гуманістичних цінностей, світоглядних знань і переконань. Цьому сприяють такі умови: постійна участь студентів у наукових дослідженнях; оволодіння методами навчального пізнання в навчально-дослідницькій діяльності; стимулювання діяльності майбутніх вчителів у науковому процесі; насиченість творчими завданнями, які дають можливість виявити глибину гуманітарних знань.

Керування процесом формування гуманістичних цінностей відбувалося безпосередньо як в навчальному процесі, так і в процесі самоконтролю з боку студентів. Об‘єктом контролю в ході дослідження були гуманістичний тип поведінки, гуманітарні знання, їх поступовий перехід у погляди та переконання.

Результативність дослідження вказує на підвищення рівня гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів, і, що особливо важливо, активізацію духовної діяльності, підвищення моральної свідомості і світосприйняття з позицій ціннісних орієнтацій (Таблицю 1).

Таблиця 1.

Результати дослідження рівня сформованості гуманістичних

цінностей у майбутніх вчителів

Рівні розвитку | Контрольні групи

(%) | Експериментальні групи (%)

Високий | 12,5 | 25,9

Середній | 50,0 | 58,9

Низький | 37,5 | 15,5

Дані таблиці свідчать про те, що кількість студентів у експериментальних групах, які мають високий рівень розвитку гуманістичних цінностей, майже в 1,7 рази перевищує кількість студентів із низьким рівнем розвитку гуманістичних цінностей. Для визначення ефективності проведеної роботи ми порівняли співвідношення результатів діагностичних досліджень до і після її проведення, що дозволило зробити такі висновки: до проведення експериментальної роботи співвідношення кількості студентів із високим і низьким рівнем розвитку гуманістичних цінностей і в контрольних і в експериментальних групах було приблизно 1:3, після проведення формуючого експерименту в КГ – 1:3, у ЕГ – 2:1, що свідчить про збільшення кількості студентів із високим рівнем розвитку гуманістичних цінностей і зменшення із низьким у експериментальних групах. Важливим позитивним результатом експериментальної роботи вважаємо приблизне збереження кількості студентів експериментальних груп із середнім рівнем розвитку гуманістичних цінностей, одночасно із збільшенням кількості студентів експериментальних груп із високим рівнем розвитку гуманістичних цінностей і зменшенням із низьким.

Необхідно визначити, що в ході формуючого експерименту в більшості студентів виник інтерес не лише до проблеми формування гуманістичних цінностей, але і до розроблених нами методик їх формування. Студенти активно висловлювали свої думки з приводу ефективності окремих форм роботи, пропонували теми занять, диспутів, творчих програм, що свідчить про підвищення рівня самосвідомості, самореалізації, визнання необхідності процесу гуманітаризації освіти як підґрунтя гуманістичних цінностей. За результатами експериментальної роботи у студентів збільшилась кількість поняттєвих формулювань, оригінальних думок. Студентські висловлювання й міркування відзначались опорою на розуміння важливості гуманістичних цінностей для життєвого і професійного самовизначення. Такі зміни яскраво демонструють динаміку розвитку гуманістичних цінностей, оскільки вони впливають на формування подальшого розвитку особистості. Поступове формування у студентів понять, навичок, знань, умінь дозволило перейти до більш повного і яскравого сприйняття гуманістичних цінностей.

Результати експериментальної роботи знайшли своє відбиття в процесі проходження педагогічної практики, яка довела, що майбутні вчителі надають особливої уваги та значенню застосування гуманістичних цінностей у професійній діяльності. У ході дослідження було з‘ясовано глибину отриманих гуманітарних знань, які дозволили визначити:

-

-

-

-

Формування гуманістичних цінностей майбутніх вчителів відбувається на естетичних засадах. На основі отриманих даних ми приходимо до висновку, що взаємозв’язок процесу формування гуманістичних цінностей і залучення студентів до різних видів мистецтва, включення в художню діяльність базується на одвічному прагненні молоді до пошуку істини, добра і краси. Для різнобічного формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів на естетичних засадах необхідні:

·

·

·

·

·

·

Розроблена в процесі експериментальної роботи модель формування гуманістичних цінностей майбутніх вчителів базується на наступних принципах: світоглядно-творче моделювання педагогічної діяльності; професійна спрямованість усіх форм морально-естетичної діяльності; системний характер світоглядних понять, ідей, положень, висновків; сталість переконань і ціннісних орієнтацій; естетизація процесу формування гуманістичних цінностей; вдосконалення світоглядних знань у процесі самоосвіти і самовиховання.

Теоретичний аналіз і експериментальне дослідження проблеми формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів дозволяють визначити педагогічні умови ефективності цього процесу і шляхи його реалізації у практиці сучасних вищих педагогічних навчальних закладів:

1. Основною метою навчально-виховного процесу повинна стати реалізація духовно-творчого потенціалу особистості майбутніх учителів на засадах загальнолюдських і національних цінностей;

2. Організація цілеспрямованої діяльності щодо формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу (моделювання педагогічних технологій із використанням засобів мистецтва, вивчення передового педагогічного досвіду, науково-дослідна робота студентів, стимулювання самоосвіти, саморозвитку студентської молоді).

3.Опора на психологічний механізм формування гуманістичних цінностей особистості, морально-естетичні переживання цінностей людства.

4. Використання діалогових форм спілкування викладачів і студентів. Навчально-виховний процес повинен проходити в атмосфері щирості, взаєморозуміння, взаємоповаги.

5.Організація навчально-виховного процесу на естетичних засадах.

9. Організація навчально-виховного процесу на естетичних засадах.

Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки.

1. Актуальність дослідження проблеми формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів зумовлена загальними тенденціями розвитку як сучасного суспільства, так і педагогічної науки і практики, вимогами держави до високого професійного рівня вчителя, його світоглядних якостей, ціннісних орієнтацій, ідеалів та переконань.

2. Історико-генетичний аналіз проблеми формування гуманістичних цінностей у філософській, психолого-педагогічній літературі показує стійкий інтерес до неї з боку представників різних галузей науки й наявність наукової тенденції вивчення й розвитку гуманістичних цінностей, і вона знаходиться в стадії розробки.

3. Вивчення сутнісних характеристик гуманістичних цінностей, їх особливостей, специфіки, психолого-фізіологічних механізмів і закономірностей дозволяє визначити закономірності й місце гуманістичних цінностей у структурі особистості майбутнього вчителя.

4. Особливу актуальність проблеми формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів обумовлюють їх вікові психологічні особливості. Цей період характеризується особливо гострим сприйняттям та відчуттям світу, навколишнього середовища, намаганням знайти шлях у суспільстві, ствердитися як особистість, розвитком свого внутрішнього світу. Тому цей період є сприятливим для цілеспрямованого педагогічного впливу з метою формування гуманістичних цінностей.

5. Оптимальним засобом формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів є естетизація процесу навчання як моделі духовного осмислення світу, людини, свого місця в суспільстві, уміння відстоювати свою позицію, давати оцінку подіям з гуманних засад.

6. Педагогічна система формування гуманістичних цінностей у майбутніх вчителів пропонує в кілька етапів безперервно розвивати структурні компоненти, які формують гуманістичні цінності.

7. Процес формування гуманістичних цінностей у майбутніх