МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім.М.І.ПИРОГОВА

Костюк Володимир Григорович

УДК 616.71-007.234(477)-07-08

Остеопороз та переломи кісток дистального відділу передпліччя у людей різного віку

14.01.21 – травматологія та ортопедія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Вінниця – 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Вінницькому державному медичному університеті МОЗ України та Інституті геронтології АМН України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, професор Поворознюк Владислав Володимирович, керівник відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН України

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Жук Петро Михайлович, кафедра травматології, ортопедії і ВПХ Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ України

доктор медичних наук, професор Бруско Антон Тимофійович, керівник відділу патоморфології та патофізіології Інституту травматології та ортопедії АМН України

Провідна установа:

Інститут патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.Ситенко АМН України, відділ травматології опорно-рухової системи

Захист відбудеться 27 листопада 2001 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 05.600.01. при Вінницькому державному медичному університеті ім. М.І.Пирогова МОЗ України (21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 56).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького державного медичного університету ім. М.І.Пирогова (21018, м.Вінниця, вул.Пирогова, 56).

Автореферат розісланий 10 жовтня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради, к.м.н., доцент Покидько М.І.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Системний остеопороз становить одну з основних проблем охорони здоров’я. Приблизно у кожної третьої жінки після 65 років спостерігається як мінімум один остеопоротичний перелом кісток. Результати спеціальних епідеміологічних досліджень соціально-економічних наслідків остеопорозу для суспільства, проведених в європейських державах, свідчать про те, що у 1112 % населення цих країн розвивається остеопороз, а у 40 % 70-літніх жінок і у 50 % населення віком 75 років і старше трапляються пе-реломи (Поворознюк В.В., 1999; Kanis J., 1994). Сумарний ризик остео-поротичних переломів у віці 50 років дорівнює 39,7 % для жінок та 13,1 % для чоловіків (Melton L.J.,1995). При цьому ризик перелому стегна становить 17,5 та 6 %, хребців 15,6 та 5,0 %, дистального відділу передпліччя 16,0 та 2,5 % відповідно (Peel N.F. et alt., 1996).

Остеопоротичні переломи виникають внаслідок мінімальної травми і часто трапляються лише у тих випадках, коли спостерігається значна втрата кісткової тканини (Беневоленская Л.И.,1998; Поворознюк В.В. и др.,1994; Родионова С.С. и др.,1998; Cummings S.R. et alt.,1995). У зв’язку з цим важливо якомога раніше виявити осіб з високим ризиком захворювання саме на тому етапі, коли профілактика та лікування можуть бути ефективними щодо зменшення частоти виникнення нових переломів.

Перелом кісток дистального відділу передпліччя один з найбільш харак-терних остеопоротичних переломів (Eastell R., 1998). Існують лише поодинокі дослідження стосовно вивчення розповсюдженості цього перелому у населення України (Поворознюк В.В., 1999). Детально ще не вивчені вікові, статеві та се-зонні особливості переломів кісток дистального відділу передпліччя, вплив несприятливих метеорологічних умов на частоту їх виникнення. Проведені проспективні дослідження засвідчили, що пацієнти з переломами кісток дис-тального відділу передпліччя мають у подальшому в два рази вищий ризик перелому стегна та хребта (Kelsey J.G. et alt.,1992), що підтверджує актуа-льність вивчення зазначеної патології, вдосконалення методів корекції пору-шень структурно-функціонального стану кісткової тканини у даного контин-генту та попередження виникнення нових переломів.

Для дослідження структурно-функціонального стану кісткової тканини, діагностики остеопорозу останніми роками широко використовується ультра-звукова денситометрія (Поворознюк В.В., 1999; Gluer C.C. et alt., 1996; Njeh C.F. et alt., 1997). Перевагою даного методу є висока точність, неіонізуюче випромінювання, портативність, короткий час обстеження (Hans D. et alt., 1996). Проте, проводилися лише поодинокі дослідження з вивчення ультра-звукових параметрів кісткової тканини у хворих з переломами кісток дис-тального відділу передпліччя.

Для профілактики остеопорозу та його ускладнень в світі широко вико-ристовуються активні метаболіти вітаміну D – альфакальцидол, кальцитріол (Шварц Г.Я., 1998, Dambacher M.A. et alt., 1997). Доведена їх ефективність у пацієнтів з постменопаузальним та сенільним остеопорозом (Древаль А.В. и др., 1999; Макарова С.А., Аметов А.С., 1998; Dequker J. et alt., 1994; DeLuka H.F., 1997; Kato T. et alt., 1997). Разом з тим, відсутні дослідження щодо вивчення можливостей профілактики та лікування остеопорозу та його усклад-нень у пацієнтів з переломами кісток дистального відділу передпліччя з вико-ристанням зазначених лікарських засобів.

Вищезазначене й обумовило актуальність виконання даної дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисерта-ційна робота виконувалась відповідно затвердженої Національної програми “Здоров’я літніх людей”, розділ якої “Поліпшення здоров’я літніх людей” пе-редбачає впровадження сучасних методів діагностики, профілактики та ліку-вання найпоширеніших захворювань, пов’язаних з віком.

Матеріали дисертаційної роботи є фрагментом науково-дослідної роботи, яка виконується у відділі клінічної фізіології та патології опорно-рухового апа-рату Інституту геронтології АМН України "Лонгітудинальне клініко-експери-ментальне дослідження впливу деяких чинників на темп старіння кісткової тка-нини та розробка системи профілактики і лікування остеопорозу" (номер Дер-жавної реєстрації: 0199U 000646, шифр: 00.63.99).

Напрямок дисертаційної роботи тісно пов’язаний з плановою науковою роботою кафедри ортопедії та травматології Вінницького державного медич-ного університету ім. М.І.Пирогова - “Епідеміологія остеопорозу у Вінницькій області та його взаємозв’язок із захворюваннями опорно-рухового апарату” (№ державної реєстрації 0197 U003350).

Мета дослідження: на підставі вивчення розповсюдженості, факторів ри-зику та структурно-функціонального стану кісткової тканини підвищити ефек-тивність діагностики та профілактики остеопоротичних переломів кісток дистального відділу передпліччя у людей різного віку.

Завдання дослідження:

1.

2.

3.

4.

5.

Об’єкт дослідження. Хворі з переломами кісток дистального відділу пе-редпліччя різного віку та статі.

Предмет дослідження. Статистичні дані травматологічного пункту лі-карні № 2 м. Вінниці стосовно переломів кісток дистального відділу за 1994-1999 роки; частота переломів кісток дистального відділу передпліччя у людей різного віку та статі та її зв’язок з сезонністю й метеорологічними умовами; структурно-функціональний стан кісткової тканини у хворих з переломами кісток дистального відділу передпліччя та його динаміка під впливом альфа-кальцидолу.

Методи дослідження: клініко-рентгенологічний – для діагностики пере-ломів кісток передпліччя; анкетний – для вивчення факторів ризику остео-поротичних переломів кісток дистального відділу передпліччя; денситоме-тричний – для визначення структурно-функціонального стану кісткової ткани-ни; статистичний – для вивчення розповсюдженості переломів кісток дисталь-ного відділу передпліччя у людей різного віку та статі та оцінки зв’язку між їх частотою й метеорологічними умовами.

Наукова новизна отриманих результатів. Дослідження є новим на-прямком вивчення остеопорозу та його ускладнень у населення України. За даними травматизму міського травматологічного пункту (1994-1999 роки) вперше вивчено частоту переломів кісток дистального відділу передпліччя за-лежно від віку та статі (на прикладі населення міста Вінниці) та її залежність від сезонності, метеорологічних умов. Встановлено, що частота переломів кіс-ток дистального відділу передпліччя у чоловіків з віком суттєво не змінюється, тоді як у жінок вона починає зростати в постменопаузальному періоді, дося-гаючи максимального значення у віковій групі 75-79 років. Вперше проведено довготривале спостереження (1994-1999 роки) за частотою переломів кісток дистального відділу передпліччя у міського населення залежно від віку, статі, пори року, метеорологічних умов.

Встановлено, що з віком знижуються індекс міцності та інші ультра-звукові параметри структурно-функціонального стану кісткової тканини, що призводить до збільшення ризику та кількості остеопоротичних переломів кісток дистального відділу передпліччя. Вивчені можливості ультразвукової денсито-метрії в прогнозуванні даних переломів. Вперше в Україні визначено струк-турно-функціональний стан кісткової тканини, частоту переломів кісток дистального відділу передпліччя та фактори, які на неї впливають у людей різного віку та статі. Вивчено ефективність активних метаболітів вітаміну D (альфакальцидолу) в корекції структурно-функціональних порушень кісткової тканини, профілактиці та лікуванні остеопорозу та його ускладнень у пацієнтів з переломами кісток дистального відділу передпліччя.

Практичне значення отриманих результатів. Дане дослідження визна-чило основні фактори ризику остеопоротичних переломів кісток дистального відділу передпліччя, які необхідно враховувати при плануванні та здійсненні лікувально-профілактичних програм у населення залежно від його вікових та статевих особливостей, впливу несприятливих метеорологічних умов, демо-графічної ситуації. Доведено можливість використання ультразвукової денсито-метрії в прогнозуванні переломів кісток дистального відділу передпліччя у лю-дей різного віку та статі. Запропоновано спосіб корекції структурно-функціо-нальних порушень кісткової тканини у даного контингенту з використанням активного метаболіту вітаміну D-альфакальцидолу. Розроблено практичні реко-мендації щодо діагностики, профілактики та лікування остеопоротичних пере-ломів дистального відділу передпліччя у людей різного віку та статі.

Основні положення дисертаційної роботи впроваджені у лікувально-про-філактичних закладах України: Інституті геронтології АМН України, Харь-ківському науково-дослідному інституті патології хребта та суглобів АМН України, Вінницькому шпиталі для інвалідів ВВВ, санаторії “Авангард” (Не-мирів, Вінницької області), санаторії "Хмільник" (Хмільник, Вінницької області), Вінницькій обласній лікарні ім. М.І.Пирогова, лікарні Чорноморсь-кого пароплавства, лікарні Дунайського пароплавства (м. Ізмаїл). Матеріали дослідження включені в програму постійно діючих курсів "Актуальні пробле-ми геріатричної ортопедії", програма яких розроблена у співробітництві з Міжнародним центром реабілітації (Канада) і затверджена Європейським ре-гіональним бюро ВООЗ та "Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування"

Особистий внесок дисертанта. Внесок здобувача у виконання та напи-сання дисертації є основним і полягає в самостійному проведенні патентно-інформаційного пошуку, реферуванні та аналізі літературних джерел.

Автором також виконані клінічні та інструментальні дослідження, ста-тистичний аналіз отриманого первинного матеріалу, аналіз та узагальнення результатів дослідження, сформульовані положення та висновки роботи.

Інструментальні та лабораторні дослідження по вивченню структурно-функціонального стану кісткової тканини, ефективності активних метаболітів вітаміну D (альфакальцидолу) в профілактиці та лікуванні остеопоротичних переломів кісток дистального відділу передпліччя виконані автором на базі відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухового апарату Інституту геронтології АМН України (керівник відділу — д.мед.н., професор В.В.Пово-рознюк).

Апробація результатів дисертації. Отримані результати дисертаційної роботи повідомлені та обговорені на з'їздах, симпозіумах, науково-практичних конференціях, що відбулися в нашій державі, країнах СНД, зарубіжних країнах: IV Українській науково-практичній конференції “Остеопороз: епідеміологія, клі-ніка, діагностика, профілактика та лікування” (Харків, травень 2001 р.), II Світовому конгресі з остеопорозу (Чікаго, 2000 р.), III Російському симпозіуму з остеопорозу (Санкт-Петербург, вересень 2000 р.), Європейському конгресі геронтологів та геріатрів (Берлін, Німеччина, 1999 р.), Російській конференції "Проблемы остеопороза в травматологии и ортопедии" (Москва, 16-17 февраля 2000 г.), III Українській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми геріатричної ортопедії” (Вінниця, травень 2000 р.), III Українській науково-прак-тичній конференції “Остеопороз: епідеміологія, клініка, діагностика, профілактика та лікування” (Київ, лютий 1999 р.) та ін.

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 14 наукових праць: 6 статей, у тому числі 5 статей у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 7 тез у матеріалах конференцій в Україні та за її межами. Дисертант є співавтором методичних рекомендацій “Профілактика та лікування остеопорозу”.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 173 сторінках та складається зі вступу, огляду літератури, опису об'єкту та методів дос-лідження, 4 розділів власних досліджень, розділу аналізу та узагальнення їх результатів, висновків. Дисертація ілюстрована 18 таблицями й 27 рисунками. Список літератури включає 415 джерел, з них – 322 - іноземних авторів.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи дослідження. На першому етапі дослідження про-ведено аналіз показників травматизму стосовно переломів кісток дистального відділу передпліччя (ПКДП) за даними травматологічного пункту Вінницької міської лікарні № 2. Оцінка частоти переломів проводилась ретроспективно з використанням журналу первинного звертання в травматологічний пункт за період з 1 січня 1994 по 31 грудня 1999 року серед осіб, що постійно прожи-вають в місті. Реєструвалися всі випадки переломів кісток дистального відділу передпліччя (перелом дистального відділу променевої і/або ліктьової кістки, закритий (код за ICD9 — 813.4) або відкритий (код за ICD9 — 813.5)).

Для визначення впливу сезонності та метеорологічних умов на частоту ПКДВП використали дані Вінницького обласного комітету по гідрометеоро-логії за період з 1 січня 1998 року по 31 грудня 1999 року. Враховувалися наступні погодні умови: наявність опадів (дощ, сніг та дощ, сніг) та ожеледиці, температура повітря, товщина сніжного покриву.

Хворим, які мали переломи в 1996-1999 рр., були надіслані листівки з проханням прийти на обстеження. Із загального числа пацієнтів, які дали згоду на дослідження, було відібрано 160 пацієнтів у віці 40-79 років з переломами кісток дистального відділу передпліччя. Відбирались тільки ті пацієнти, у яких перелом стався внаслідок падіння з висоти їх зросту.

В умовах стаціонару відділу клінічної фізіології та патології опорно-рухо-вого апарату Інституту геронтології АМН України було обстежено 22 жінки в постменопаузальному періоді (12 — у віці 50-69 років та 10 — у віці 70-79 років), які в анамнезі мали ПКДВП і протягом 6 місяців приймали альфа-кальцидол в дозі 0,25 мкг два рази на день. До початку прийому препарату, через 1, 3 та 6 місяців пацієнтам проводилася ультразвукова денситометрія, визначення біохімічних маркерів резорбції кісткової тканини.

Методи дослідження. При виконанні дисертаційної роботи всім хворим проводили загальноклінічне, ортопедичне, рентгенологічне, денситометричне обстеження.

1.

2.

3.

Ё

Ё

Ё

Для оцінки метаболізму кісткової тканини у пацієнтів, яким проводилося лікування альфакальцидолом, визначали біохімічні маркери кісткової резорбції — загальний гідроксипролін сечі відносно до креатиніну (ЗГП, мкмоль/ммоль), кальцій крові (ммоль/л) та сечі (ммоль/л)

Статистичний аналіз проводили із використанням параметричних і непа-раметричних критеріїв (критерій Ст’юдента, Фішера), а також складних ме-тодів статистики – кореляційного, дисперсійного та регресійного аналізів. Для проведення аналізу користувалися пакетами програм "Microsoft Exel 97", “Stat-graphics” та "Statistika 5,0" .

Результати дослідження та їх обговорення. Загальновідомо, що протя-гом останніх десятиріч проблема остеопорозу набула особливого забарвлення внаслідок двох тісно пов'язаних демографічних процесів: різкого збільшення в популяції людей літнього віку та, відповідно, кількості жінок у постмено-паузальному періоді життя Для вивчення динаміки остеопоротичних переломів кісток дистального відділу передпліччя, створення чіткої системи їх профілак-тики та лікування важливим є визначення демографічних характеристик регіо-ну, темпу постаріння населення, що проживає в ньому.

Серед жителів Вінниці показник відношення жінки/чоловіки коливався за період вивчення в межах від 0,942 до 1.109 у вікових групах до 10 років та 10-59 років, тобто кількість чоловіків та жінок в них була приблизно однаковою. Проте, починаючи з шостого десятиріччя, відмічено суттєве його підвищення: 60-69 років – до 1,362-1,497; 70-79 років – до 1,890-2,090; 80 років та старше – до 2,401-2,723. При цьому, за період вивчення показник збільшився у віковій групі 70-79 років на 10,6(1994 рік — 1,89; 1999 рік — 2,09), тоді як у вікових групах 60-69 та 80 років і старше він знизився відповідно на 9,0та 13,4На 1 січня 1999 року відношення чоловіків до жінок серед жителів Вінниці складало відповідно у віковій групі 50-59 років – 1 ,06; 60-69 років – 1 ,36; 70-79 років – 1 ,09 та 80 років й старше – 1 ,4, тобто серед жителів міста старше 70 років жінки за чисельністю переважали чоловіків більш ніж в два рази. На 1 січня 1999 року на 100 жінок літнього віку (65 років та старше) припадав 51 чоловік даного віку, а на 100 жінок віком 80 років і старше – 42 чоловіки. Співвідношення числа жінок до 100 чоловіків віком 65 років і старше становить 182 (у віці 80 років і старше – 240).

Жителі віком 50 та старше років складають 22,5(чоловіки – 19,1; жінки – 24,5від загальної кількості населення міста, тобто майже кожний четвертий (серед чоловіків – кожний п’ятий, серед жінок – кожний четвертий) житель міста віком п’ятдесят років та старше. За даними досліджень, прове-дених в Україні, середній вік менопаузи складає 48,7 року, тобто кожна четвер-та жінка міста Вінниці перебуває в постменопаузальному періоді життя, який характеризується суттєвим зниженням МЩКТ та, відповідно, збільшенням кількості остеопоротичних переломів. Слід зауважити, що в порівнянні з 1994 роком (чоловіки – 19,1; жінки – 24,5; обидві статі – 21,9 %), в 1999 році спостерігається збільшення частки населення віком 50 років та старше (чоловіки – 19,9; жінки – 24,8; обидві статі – 22,5Жителі віком 65 років та старше складають загалом 9,3(чоловіки – 6,9; жінки – 11,5від загальної кількості населення міста. Відомо, що регіони проживання з часткою людей літнього віку (65 років і старше) від 7та більше вважаються “ста-рими”. Таким чином, місто Вінниця відноситься саме до цієї категорії міст, що потребує відповідної “геріатричної” компетенції при плануванні лікувально-профілактичних заходів. В порівнянні з 1994 роком загальна частка жителів віком 65 років та старше збільшилась від 8,1до 9,3(чоловіки – від 5,7до 6,9; жінки – від 10,3до 11,5відповідно).

Розробка системи діагностики, профілактики та лікування остеопорозу, а також пов'язаних з ним переломів пов'язана з конкретною епідеміологічною си-туацією в тому або іншому регіоні.

Найбільш прийнятим методом її оцінки вважають підрахунок частоти но-вих переломів периферичних кісток при мінімальному характері травми у осіб старших вікових груп. Хоча подібні дослідження вже були проведені за рубе-жем, проста екстраполяція результатів цих досліджень в умовах України не представляється можливою, оскільки відомо, що епідеміологічні показники розповсюдженості остеопорозу варіюють в широких межах в залежності від регіону вивчення.

Аналіз частоти переломів кісток дистального відділу передпліччя за 1994-1999 рр. показав збільшення цього показника серед жителів міста віком 10-19 років з 111,5 на 100 000 населення (1994 рік) до 136,6/100 000 (1999 рік), 20-49 років – з 88,6/100 000 до 123,1/100 000, 50 та старше років – 493,9/100 000 до 792,4/100 000 населення відповідно.

Серед населення віком 25-49 років спостерігалося збільшення кількості ПКДВП в порівнянні з 1994 роком переважно за рахунок жінок: 25-29 років – загалом в 1,5 рази (26 – 1999 рік та 17 – 1994 рік), серед жінок – в 2,7 рази (17 та 10); 30-34 роки – загалом в 1,8 рази (35 та 20), серед жінок – в 2,5 рази (25 та 10); 40-44 роки – загалом в 1,6 рази (62 та 39), серед жінок – в 1,4 рази (39 та 28); 45-49 років – загалом в 1,3 рази (54 – 1999 рік та 41 – 1994 рік), серед жінок – в 1,4 рази (31 та 22). Не виявлено суттєвої динаміки в частоті ПКДВП серед чоловіків, а в вікових групах 40-44 та 45-49 років спостерігалося навіть зниження цього показника в 1999 році відповідно в 1,2 рази. Виявлені вікові та статеві особливості щодо частоти переломів за період вивчення. Так, найбіль-ша частота переломів у населення віком 40-44 роки (обидві статі – 265,5/100000; чоловіки – 256,7/100000; жінки – 273,7/100 000) та 45-49 років (обидві статі – 349,3/100 000; чоловіки – 201,3/100 000; жінки – 494,7/100 000) зареєстрована в 1996 році.

Серед населення віком 50 та старше років також спостерігалося збільшен-ня кількості ПКДВП в порівнянні з 1994 роком: загалом в 1,66 рази (683 - 1999 рік та 412 - 1994 рік), серед жінок - в 1,71 рази (596 та 349); серед чоловіків - в 1,38 рази (87 та 37). Найбільш суттєвий приріст спостерігався в частоті ПКДВП за період спостереження у наступних вікових групах: 50-54 роки - загалом в 2,3 рази (610,3/100000 та 264,4/100000), серед жінок - в 2,6 рази (1017/100000 та 387,6/100000), серед чоловіків - в 1,5 рази (200,4/100000 та 135,4/100000); 60-64 роки - загалом в 3,9 рази (1272,3/100 000 та 325,2/100000), серед жінок - в 4,2 (найбільший серед всіх вікових груп) рази (1940,0/100000 та 462,4/100000); се-ред чоловіків - в 2,8 рази (403,1/100000 та 146,7/100000); 70-74 роки - загалом в 2,0 рази (1485,2/100000 та 762,6/100000), серед жінок - в 1,8 рази (1987,0/100000 та 1096,0/100 000), серед чоловіків - в 2,5 рази (399,3/100000 та 161,4/100000); 75-79 років - загалом в 1,9 рази (1456,3/100000 та 784,3/100000), серед жінок - в 2,6 рази (1986,2/100000 та 1082,0/100 000), серед чоловіків - в 2,2 рази (422,7/100000 та 161,4/100000).

Найбільша частота ПКДВП спостерігалась у вікових групах 60-64 (загалом - 1272,3/100000; жінки - 1940,0/10000; чоловіки - 403,1/10000), 70-74 (загалом - 1485,2/100000; жінки - 1987,0/10000; чоловіки - 399,3/10000) та 75-79 (загалом - 1456,2/100000; жінки - 1986,2/10000; чоловіки - 422,7/10000) років та серед чоловіків 85 років та старше (686,1/10000) в 1999 році.

Порівняння частоти переломів дистального відділу передпліччя показало значне переважання їх серед жінок. Відношення жінки/чоловіки складало для вікової групи 20-49 років залежно від року спостереження від 1,39 до 1,66, 50 років та старше – від 4,67 до 5,05.

Загальна кількість переломів кісток дистального відділу передпліччя в 1994 році склала 603 (чоловіки - 146; жінки - 457) випадки, в 1995 році - 711 (чоловіки - 170; жінки - 541), в 1996 році - 889 (чоловіки - 214; жінки - 675), в 1997 році - 745 (чоловіки - 226; жінки - 519), в 1998 році - 784 (чоловіки - 204; жінки - 580), в 1999 році - 1004 (чоловіки - 244; жінки - 760). Частота переломів кісток дистального відділу передпліччя була найбільшою серед жінок за період обстеження в 1996 та 1999 роках, серед чоловіків в 1997 та 1999 роках.

Аналіз частоти переломів кісток дистального відділу передпліччя залеж-но від статі та віку в 1994 році показав, що у чоловіків в різних вікових групах вона з невеликими коливаннями залишається приблизно на одному й тому ж рівні, підвищується у віковій групі 85 років та старше. У жінок спостерігається два піки частоти переломів: перший – в віковій групі 55-59 роки, що відповідає даним зарубіжної літератури та в 70-74 та 75-79 років.

Проаналізовано частоту переломів кісток дистального відділу передпліччя залежно від віку та статі в роки найбільшої кількості переломів (1996 та 1999 рр.) та в 1998 році. У жінок спостерігалися два вікові піки: 60-64 роки після якого відмічалося суттєве зниження показника, та 70-74 й 75-79 років. Зазначена закономірність є характерною для обстеженої нами популяції, відрі-зняючи її від описаних в науковій літературі. У десятирічний період після нас-тання менопаузи (55-65 років) спостерігається швидке збільшення частоти цих переломів у жінок, в той час як серед чоловіків того ж віку цей підйом нез-начний. Також відмічене збільшення частоти переломів дистального відділу передпліччя за останні роки.

Аналіз частоти переломів залежно від віку показав, що у чоловіків частота переломів статистично достовірно не відрізняється у всіх вікових групах, нез-начно підвищуючись від 200,0/100000 у віці 50-54 до 403,1/100000 у віці 60-64 роки з подальшим зниженням до 68,6/100 000 у віці 65-69 років та підвищен-ням до 399,3/100000 у віці 70-74 та 422,7/100000 – 75-79 років. Найбільша кількість переломів (686,1/100000) спостерігалася у віковій групі 85 років і старше. Таким чином, для даного року характерні три вікові піки підвищення частоти переломів у чоловіків (60-64, 70-79 та 85 років і старше).

У жінок частота переломів зростає від 798,3/100000 у віці 55-59 років до 1940,0/10000 у віці 60-64 роки, після чого знижується до 802,7/100000 та потім піднімається до максимального значення 1987/100000 у віці 70-74 та 1986,2/100000 у віці 75-79 років з подальшим зниженням у віці 80 років і стар-ше, вірогідно перевищуючи частоту переломів у чоловіків у всіх вікових групах (р ,0001).

Проведене дослідження стосовно частоти ПКДВП за період 1994-1999 рр. виявило деякі закономірності, що суттєво відрізняють місто від інших регіонів. Так, виходячи з раніш запропонованого розподілу населених пунктів щодо частоти переломів (Михайлов Е.Е. и др., 1999), Вінниця (за період 1994-1998 роки) відноситься до міст з середньої частотою, проте в 1999 році цей показник у жінок перевищив нижню межу, характерну для міст з високою частотою пе-реломів.

Одним з можливих пояснень наявності двох вершин на графіках частоти ПКДВП може бути порушення формування піку кісткової маси у населення віком 65-75 років (на період обстеження) в молодому віці, обумовлене голодо-мором в Україні (початок 30 років нашого сторіччя), інше – суттєве погіршення фактичного харчування з наявним дефіцитом таких важливих для нормального функціонування кісткової тканини нутрієнтів як білки, кальцій, магній, вітамін D в останні роки (Поворознюк В.В. зі співавт., 2001).

Проаналізовано частоту переломів залежно від місяця спостереження та статі в 1999 році. Серед жінок найбільша кількість та частота переломів спосте-рігалася в зимові місяці: січень (загальна кількість - 142; частота на 100000 жінок - 79,3); лютий (загальна кількість - 134; частота - 74,8); листопад та грудень (загальна кількість - 87; частота - 48,6); найменша - в червні (загальна кількість - 1; частота - 0,56); квітні (загальна кількість - 26; частота - 14,5); вересні (загальна кількість - 27; частота - 15,1). Серед чоловіків найбільша кількість та частота переломів також спостерігалося в січні (загальна кількість - 27; частота на 100000 чоловіків - 17,2) та лютому (загальна кількість - 25; частота - 15,9), але вона суттєво не відрізнялася від інших місяців; найменша - в червні (загальна кількість - 5; частота - 3,2).

При аналізі залежності частоти переломів у жінок від їх віку за період від 1 січня 1994 року по 31 грудня 1998 року спостерігалася наступна закономір-ність: частота переломів кісток дистального відділу передпліччя збільшувалася в зимовий період в основному за рахунок представників жіночої статі віком 50-69 років та 70 років і старше. При цьому криві графіків для зазначених вікових груп суттєво не відрізнялися між собою залежно від місяця спостере-ження. У чоловіків вірогідних відмінностей в частоті ПКДВП залежно від міся-ця спостереження не було виявлено.

Кількість переломів взимку складала 51,2від загального їх числа протя-гом року: у жінок – 55,8 %; у чоловіків – 35,5%. Відношення ПКДВП у жінок до чоловіків було найбільшим взимку 5,27, найменшим влітку – 2, збільшува-лось з віком. Серед чоловіків вікової групи 20-49 років частка ПКДВП взимку складала 32,6% від загальної кількості переломів за рік, серед жінок відповідно 52,4%, серед чоловіків вікової групи 50-69 років частка ПКДВП взимку склада-ла 56,1%, серед жінок - 57,6%, серед чоловіків вікової групи 70 років та старше частка ПКДВП взимку складала 45,8%, серед жінок - 48,1 %. Таким чином, як серед чоловіків, так і у жінок старше 50 років більше річної половини перело-мів спостерігається взимку.

Проведений аналіз впливу погодних умов на середню щоденну кількість переломів кісток дистального відділу передпліччя виявив їх достовірне перева-жання в дні, коли спостерігалися опади у вигляді снігу, снігу та дощу, наяв-ності ожеледиці в порівнянні з сонячною погодою без опадів та наявності снігу.

У нашому дослідженні, яке описує частоту дистальних переломів кісток передпліччя виявлені суттєві сезонні особливості зі зростанням частоти пере-лому взимку в 5,9 рази у жінок та в 2,6 рази – у чоловіків віком 20 років та старше в 1999 році. Цей приріст був найбільш виразним у вікових групах 20-49 років (жінки – у 8,6 рази; чоловіки – у 1,3 рази); 50-69 років (жінки – у 8,3 рази; чоловіки – у 3,4 рази) та 70 років та старше (жінки – у 3,2 рази; чоловіки – у 5,5 рази). Збільшення кількості ПКДВП також було пов'язане з несприятли-вими погодними умовами. У жінок віком до 70 років спостерігалося збільшен-ня частоти переломів в 2-3 рази, обумовлене снігом та ожеледицею. Як і з се-зонністю, цей зв’язок не був таким сильним у жінок старечого віку в порів-нянні з більш молодшими.

Сезонні відмінності в переломах кісток дистального відділу передпліччя можуть бути обумовлені зменшенням синтезу вітаміну D в організмі в зимовий період. Відомо, що дефіцит цього вітаміну призводить до зниження сили м’я-зів. Також, дефіцит вітаміну D може обумовлювати сезонне підвищення рівня кісткового метаболізму, яке призводить до збільшення резорбції кісткової тканини.

Серед 18 чоловіків з переломом кісток дистального відділу передпліччя 11 (61,1мали перелом правої кінцівки, 7 (38,9 лівої. Вік, в якому трапляв-ся перелом Колліса складав 62,33,5 року. В анамнезі у 3 (16,7пацієнтів крім перелому Колліса зазначені переломи ребер (2) та нижньої кінцівки (1); у одного пацієнта спостерігався перелом верхньої кінцівки в дитинстві. У пацієн-тів з переломами кісток дистального відділу передпліччя спостерігалося досто-вірне зниження показника ШПУ(р0,05), який характеризує еластичність кіст-кової тканини, ІМ, показників T та Z.

Як показав аналіз отриманих результатів, значна більшість жінок постме-нопаузального віку з ПКДВП мала принаймні один з факторів ризику остеопо-розу та його ускладнень. У порівнянні з контрольною групою, серед пацієнток з ПК значно частіше зустрічалися жінки з пізнім менархе. При цьому середній вік менархе у пацієнток контрольної групи був достовірно нижчий.

Значний відсоток обстежених (29,3%) мали перелом Колліса як правої, так і лівої кінцівки. Переломи виникали з інтервалом у 3-5 років, що засвідчує не-обхідність моніторингу стану кісткової тканини та проведення відповідних лі-кувально-профілактичних заходів щодо остеопорозу, якщо вже стався перший перелом.

Результати дослідження певною мірою підтвердили (особливо для пацієн-ток літнього віку) правомірність існування поняття межі переломів (ІМ67%). Коли пацієнток було класифіковано відповідно до критеріїв ВООЗ, серед жінок постменопаузального віку з ПКДВП тільки у 12,2% випадків спостерігалася нормальна кісткова тканина. Навіть серед жінок середнього віку у 92,9% вияв-ляли остеопенію. Серед пацієнтів контрольної групи тільки у 7,4% діагносто-вано остеопороз, тоді як серед жінок постменопаузального віку з ПКДВП ос-теопороз визначався у 29,3% випадків.

Нами не було виявлено кореляції між показниками ультразвукової денси-тометрії, які характеризують еластичність, якість та міцність кісткової тканини, та віком хворих без переломів, що підтверджує раніше отримані результати. Раніше повідомлялось про тісний кореляційний зв’язок між показниками структурно-функціонального стану кісткової тканини та віком у популяції українських жінок від 20 до 85 років (Поворознюк В.В., 1997). Неузгодженість може бути зумовлена як особливостями старіння кісткової тканини, так і осо-бливостями вибірки. Можливо для пацієнток без переломів характерним є нор-мальне чи сповільнене старіння з повільною втратою кісткової тканини, а для жінок постменопаузального віку з остеопоротичними переломами прискоре-не, що спостерігалося раніш у хворих з переломом стегна (Поворознюк В.В., Підлесецький Т.М., 1998) .

Значення ультразвукових параметрів у жінок постменопаузального віку з переломом ПКДВП були достовірно нижчими у порівнянні з пацієнтками кон-трольної групи без остеопоротичних переломів. Особливо відчутно різнилися вони у пацієнток літнього віку (табл.1).

Таблиця 1

Ультразвукові характеристики структурно-функціонального стану кісткової тканини у жінок з переломами кісток дистального відділу передпліччя (ПКДВП) в постменопаузальному періоді, M

Групи обстежених | ШПУ, м/с | ШОУ, дБ/МГц | ІМ, % |

Z-показник

Пацієнтки контрольної групи

Загалом, n = 27

4259 років, n = 14

6074 роки, n = 13 |

1543 24,3

1547 25,6

1535 20,6 |

109 12,0

111 9,9

108 14,1 |

85 13,5

87 12,6

82 14,0 |

0,51 1,19

0,41 1,08

0,53 1,08

Пацієнтки з ПКДВП

Загалом, n = 41

4259 років, n = 14

6074 роки, n = 27 |

1524 28,4a

1538 18,5

1517 30,3b |

102 17,8a

109 5,6

98 20,7b |

76 14,9a

83 7,3

72 16,6b |

- 0,10 1,06 a

0,19 0,70

- 0,20 1,21b

Примітки: a відмінності достовірні в порівнянні з контрольною групою загалом; b відмінності достовірні в порівнянні з пацієнтками контрольної групи віком 6074 роки

Таким чином, переломи кісток дистального відділу передпліччя в першу чергу зумовлені погіршенням структурно-функціонального стану кісткової тканини та розвитком остеопорозу і хворі потребують профілактичного меди-каментозного лікування цього захворювання, беручи до уваги прогресуючий характер зниження мінеральної щільності кісткової тканини у жінок протягом року після перелому.

Значна частина пацієнтів, що страждають на остеопороз, має маль-абсорбцію кальцію, певно, пов'язану зі зменшенням у сироватці крові рівня кальцитріолу 1,25(ОН)2D3. У зв’язку з цим, необхідно сприяти нормалізації абсорбції кальцію у пацієнтів з мальабсорбцією шляхом використання актив-них метаболітів вітаміну D.

Нами проводилося вивчення ефективності одного з активних метаболітів вітаміну D - альфакальцидолу в лікуванні жінок в постменопаузальному періоді з переломами кісток дистального відділу передпліччя.

Всі обстежені вже через місяць зазначали зменшення больового синдрому в кістках, хребті. Рівень інтенсивності болю, який оцінювали за вербально-аналоговою шкалою, достовірно знизився після шестимісячного прийому альфакальцидолу (динаміка показника — 0,6 ± 0,27 см; p<0,05).

Через шість місяців лікування альфакальцидолом в порівнянні з показ-никами до лікування збільшилися показники ШОУ та ІМ, які характеризують щільність та міцність кісткової тканини. Показники ШПУ достовірно не змі-нювалися.

Вивчення біохімічних маркерів резорбції та формування КТ виявило змен-шення показників загального гідроксипроліну у пацієнтів, що отримували альфакальцидол протягом 6 місяців, у порівнянні з показниками до початку прийому препарату.

Таким чином, застосування альфакальцидолу в дозі 0.50 мкг на день протягом шести місяців запобігає втраті кісткової маси при переломах Колліса. З урахуванням ефективності препарату, що супроводжується зниженням вира-женості больового синдрому, поліпшенням якості та міцності кісткової тка-нини, відсутності побічних ефектів можна рекомендувати альфакальцидол як базисний засіб в профілактиці та лікуванні остеопоротичних переломів дис-тального відділу передпліччя.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.