ЛЬВІВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

КОВЦУН ВАСИЛЬ ІВАНОВИЧ

УДК 796.325:796.012.12

РОЗВИТОК ТА КОНТРОЛь СПЕЦІАЛЬНОЇ ВИТРИВАЛОСТІ

У ЮНИХ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ

24.00.01 - Олімпійський і професійний спорт

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання і спорту

Львів – 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у Львівському державному інституті фізичної культури Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор

Корягін Віктор Максимович,

професор кафедри фізичного виховання Українського державного лісотехнічного університету.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Єрмаков Сергій Сидорович,

завідувач кафедри фізичного виховання Харківського художньо-промислового інституту;

кандидат педагогічних наук, доцент

Фалес Йосип Георгійович,

Львівський державний інститут фізичної культури, доцент, завідувач кафедри теорії і методики футболу.

Провідна організація: Державний науково-дослідний інститут фізичної культури і спорту, Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України, м. Київ.

Захист відбудеться 14 червня 2001 року о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.829.01 Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Львівського державного інституту фізичної культури (79000, м. Львів, вул. Костюшка, 11).

Автореферат розіслано 13 травня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.М. Вацеба

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Фізична підготовка спортсменів у сучасному волейболі набуває особливого значення у зв’язку з розширенням діапазону ігрових дій, збільшенням напруги гри, що потребує від спортсменів максимальних фізичних зусиль у ситуаціях, які швидко змінюються на волейбольному майданчику (Н.А. Беляев, 1975; Ю.Д. Железняк, 1986; В.М. Шулятьев, 1988; В.Н. Маслов, 1990; Хусино Мохамед, 1997).

Важливе місце у загальній системі фізичної підготовки, зокрема у юних волейболістів, посідає спеціальна витривалість. Розвиток і контроль спеціальної витривалості у юних спортсменів є однією з найбільш актуальних проблем сучасної теорії і практики спорту. Одначе, аналіз проблеми показує, що наука ґрунтовно розглядає питання спеціальної витривалості у циклічних видах спорту (Н.И. Волков, 1975, 1990; М.Я. Набатникова, 1980, 1982; К.П. Сахновський, 1988; В.Н. Платонов, 1990, 1997; Л.В. Волков, 1996, 1998, В.Н. Платонов,).

Незважаючи на те, що у підвищенні спортивної майстерності юних волейболістів важливе місце займають питання розвитку та контролю спеціальної витривалості (В.В. Абушкевич та інші 1987; Ю.Д. Железняк, 1988; С.С. Єрмаков, 1997; Х. Мохамед, 1997), досліджень, пов’язаних із розв’язанням цієї проблеми для юних гравців обмаль.

Тому актуальним є вивчення рівня розвитку спеціальних фізичних якостей, методів та засобів їх розвитку і контролю, що відіграє вирішальну роль у досягненні високих показників змагальної діяльності юних волейболістів.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає тематиці Зведеного плану науково-дослідної роботи з фізичної культури і спорту в Українській РСР на 1991-1995 роки Державного комітету УРСР у справах молоді, фізичної культури і спорту (тема 2.3.2 - “Підвищення ефективності тренувального процесу і змагальної діяльності спортсменів високої кваліфікації в спортивних іграх”), номер держреєстрації 01.9.10.014314, а також пов’язана із планом науково-дослідної роботи Львівського державного інституту фізичної культури на 1996-2000 роки. Автору належить підготовка і збір теоретико-експериментального матеріалу з фізичної та технічної підготовленості волейболістів різних вікових груп.

Об’єкт дослідження. Навчально-тренувальний процес у волейболі.

Предмет дослідження. Технологія розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років.

Мета роботи - вдосконалити методику розвитку і контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів 13-18 років.

Відповідно до мети роботи вирішувались такі завдання:

1. Проаналізувати сучасну систему тестів і критеріїв оцінки рівня спеціальної витривалості юних волейболістів.

2. Визначити вікову динаміку показників спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років.

3. Експериментально обґрунтувати ефективність запропонованої методики розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років.

4. Розробити практичні рекомендації для розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше в повному обсязі проведені дослідження рівня спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років. Розроблені інформативні методики контролю і критерії оцінки спеціальної витривалості у юних волейболістів 13-18 років. Обґрунтовано ефективність запропонованих засобів і методів розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років.

Практичне значення одержаних результатів. Полягає у науковому обґрунтуванні методики розвитку та контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів 13-18 років та впровадженні у навчально-тренувальний процес дитячо-юнацьких спортивних шкіл: “Автомобіліст” м. Львова, м. Стрия, спеціалізовану дитячо-юнацьку школу олімпійського резерву “Соколяни” м. Сокаля та Львівського державного інституту фізичної культури. Експериментально обґрунтовано “комплекс тестів” для ефективного контролю за рівнем спеціальної витривалості у юних волейболістів 13-18 років.

Отримані дані дозволять тренерам ефективно керувати навчально-тренувальним процесом на основі врахуванням особливостей динаміки і структури спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років.

Особистий внесок здобувача полягає у визначені напрямів досліджень, їх безпосередньої організації і проведення, виконанні основного обсягу теоретичної та експериментальної роботи, аналізі та інтерпретації отриманих результатів. У публікаціях, виконаних спільно, здобувачеві належать результати експериментальних досліджень.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень доповідалися на щорічних всеукраїнських науково-практичних конференціях “Фізична культура і спорт – важливий фактор виховання особистості та зміцнення здоров’я населення” (Львів, 1993-1995 рр.), ІV міжнародному науковому конгресі “Олимпийский спорт и спорт для всех: проблемы здоровья, рекреации, спортивной медицины и реабилитации” (Київ, 2000 р.), а також на обласних семінарах тренерів з волейболу Львівської області та на підсумкових науково-методичних конференціях професоро-викладацького складу Львівського державного інституту фізичної культури (1995-2000 рр.).

Публікації. Результати дисертаційної роботи відображені у восьми публікаціях, у тому числі чотири статті у наукових фахових виданнях. П’ять публікацій підготовлено самостійно.

Структура й обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури та додатків. Текст дисертаційної викладений на 210 сторінках, вміщує 32 рисунки і 15 таблиць. У роботі використано 211 літературних джерел, із них 30 іноземних.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено мету та задачі дослідження, його об’єкт і предмет, описано рівень наукової новизни та практичне значення роботи, а також особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Проблема підвищення спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років” подано теоретичний аналіз літератури з питань розвитку та контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів різного рівня підготовленості. Аналіз спеціальної та науково-методичної літератури з волейболу свідчить, що теоретиками та практиками було проведено значну кількість досліджень з питань розвитку та контролю фізичних якостей у волейболістів високої кваліфікації. Проблема фізичної підготовки, у тому числі спеціальної витривалості, в роботі з юними волейболістами різних вікових груп вивчена недостатньо.

До цього часу у волейболі не розроблено системи розвитку та контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів різних вікових груп.

У другому розділі “Методи й організація досліджень” міститься інфомацію про те, які методи досліджень було застосовано, зокрема: вивчення й аналіз наукової і науково-методичної літератури; педагогічне спостереження за тренувальною і змагальною діяльністю; опитування; педагогічне тестування із застосуванням інструментальних методик, ергометричні і фізіологічні методи дослідження; педагогічний експеримент; методи математичної статистики.

Дослідження проведене у три етапи. На першому етапі (вересень 1993-вересень 1994 рр.) були проаналізовані програми для ДЮСШ, існуючі педагогічні тести і їх якісна оцінка для визначення рівня розвитку фізичних якостей юних волейболістів 13-18 років.

Другий етап досліджень проведений у вересні 1994 - вересні 1995 років. Мета цього етапу дослідження полягав у опитуванні тренерів ДЮСШ з метою виявлення думку про рухові якості, які необхідно розвивати на етапі початкової спеціалізації юних волейболістів. В задачі цього етапу роботи входило також визначення думки тренерів про основні показники рухових здібностей юних волейболістів.

Третій етап досліджень носив експериментальний характер і тривав з жовтня 1995 року по березень 1999 року. На даному етапі вирішувались питання визначення особливостей розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років та апробувалась авторська методика.

Дослідження проводились на кафедрі спортивних і рухливих ігор Львівського державного інституту фізичної культури і на базі ДЮСШ м. Львова, м. Стрия, м. Сокаля. Функцію досліджуваних виконували 90 волейболістівюнаків 13-18 років різного рівня підготовленості, в тому числі гравці ІІІ, ІІ і І спортивних розрядів, кандидати в майстри спорту з волейболу.

У третьому розділі “Показники рівня спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років” - містить п’ ять підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Аналіз педагогічних спостережень за структурою ігрової діяльності юних волейболістів - показано, що ігрова діяльність складається із чергування активних робочих фаз з максимальною інтенсивністю з короткочасними відносно (пасивними) фазами, які з віком та підвищенням спортивної майстерності скорочуються, а кількість техніко-тактичних дій навпакизростає.

За результатами кореляційного аналізу нами встановлено, що у віці 15-18 років показники стрибкової витривалості мають тісний зв'язок із загальною кількістю ігрових дій з м'ячем або без м'яча, як у нападі, так і у захисті (r= 0,569, p< 0,05).

За результатами наших досліджень встановлено, що коефіцієнти ігрової витривалості у юних волейболістів з віком зростають, що свідчить про те, що ігрова витривалість поліпшується (табл.1).

Таблиця 1

Показники ігрової витривалості у юних волейболістів 13-18 років

* рівень достовірності р 0,05.

У підрозділі 3.2 “Фізіологічна характеристика рухової активності юних волейболістів в умовах змагальної діяльності” - встановлено, що показники частота серцевих скорочень у волейболістів 15-16 років на початку гри перебувають на рівні 130-150 удхв-1. Цей рівень залежить від інтенсивності проведеної розминки, особливостей темпераменту гравця і від психічного напруження, що пов'язане з важливістю змагань, та суперника, передстартовою готовністю до гри тощо. Такий рівень частоти серцевих скорочень при виконанні специфічної роботи під час змагань у волейболі характеризує переважно алактатно-анаеробну зону енергозабезпечення м’язової діяльності.

Зміна динаміки частоти серцевих скорочень зумовлена зміною тривалості активних і пасивних фаз під час змагань у волейболістів різних вікових груп.

У підрозділі 3.3. “Швидкісно-силові якості у юних волейболістів 13-18 років”: визначено також, що швидкісно-силові показники за результатами тестувань з бігу з місця на 3, 6, 9, 20 метрів у юних волейболістів з віком поступово поліпшуються, але рівень швидкісно-силових показників достовірно змінюється тільки до 15-16 річного віку, а далі їхнє поліпшуються у багатьох випадках є недостовірним (табл.2).

У підрозділі 3.4. “Cтрибкова витривалість у юних волейболістів 13-18 років” - нами проаналізовано, що гра у волейбол відрізняється від інших ігрових видів спорту значним відсотком стрибків вгору, відштовхуваннями переважно з обох ніг при виконанні нападаючих ударів та блокування. За результатами наших досліджень встановлено, що з віком 17-18 років збільшення показників стрибка вгору з місця відштовхуванням з двох ніг становить 57,95,1 см (табл.2). Стрибкова витривалість з віком також значно поліпшується, що свідчить про збільшення ємності алактатних анаеробних можливостей організму юних волейболістів. Ми встановлювали можливість утримання максимальної висоти вистрибування через дозовану паузу відпочинку 3 с.

Аналогічні дані отримані нами в комбінованому тесті: нападаючий удар-блок-падіння, де встановлено, що юні волейболісти незалежно від віку можуть виконати цю вправу за мінімальний для себе час не більше 6-7 разів.

У технічних вправах, що потребують фізичної витривалості й високої координації рухів (обмежений час виконання однієї спроби на влучність у ціль при виконанні подач у стрибку) показник влучності з віком юних волейболістів поліпшується від 30,6% до рівня 52,7% (5,27 разів із 10 спроб).

Найбільша довжина стрибка при подачі відмічається у юних волейболістів 17-18 років (рис. 1). Проте між віковими групами 15-16 та 17-18 річними волейболістами не встановлено достовірної різниці за цим показником (p >0,05).

Рис.1. Динаміка результатів в тесті стрибка в довжину під час виконання подачі м’яча в стрибку на влучність.

Таблиця 2

Показники фізичної і технічної підготовленості юних волейболістів 13-18 років

Примітка: * - розбіжності між3-14-річними та 15-16 річними волейболістами, розбіжності при p < 0,05;

** - розбіжності між 15-16-річними та 17-18 річними волейболістами, розбіжності при p < 0,05;

*** - розбіжності між 13-14-річними та 17-18 річними волейболістами, розбіжності при p < 0,05.

суттєво зменшується з другої по десяту подачу, (р< 0,05). При серійному виконанні подач у стрибку до шостого і сьомого повторення довжина стрибка утримується приблизно на одному рівні, а потім спостерігається прогресивне зменшення показника в групах 15-16 та 17-18 річних волейболістів.

Детальний аналіз хронограми польоту стрибка при виконанні подачі в стрибку з розбігу, який проведено серед юнаків 13-18 років, свідчить, що показник часу польоту стрибка найбільший у юнаків 17-18 років. Цей показник несуттєво змінюється із кількістю виконання подач до шостого повторення (рис.2).

Рис.2.Динаміка часу польоту юних волейболістів у тесті виконання подачі м’яча в стрибку на влучність.

У підрозділі 3.5. “Показники аеробної і анаеробної працездатності юних волейболістів 13-18 років” показано, що середні значення максимальне споживання кисню у юних волейболістів 13-14 років становлять 2,340,29 л·хв-1 або 55,19,1 мл·кг-1·хв-1. У 15-16 річних волейболістів показники максимальне споживання кисню збільшуються до величини 3,590.24. За нашими дослідженнями не встановлено суттєвого поліпшення (р> 0,05) величини максимальне споживання кисню у волейболістів 17-18 років (табл.3).

Треба відмітити, що абсолютні значення максимальне споживання кисню у юних волейболістів 15-18 років значно менші, ніж у дорослих.

Так, за даними (Н.А. Беляева, 1975), у дорослих волейболістів максимальне споживання кисню становить 4,540,62 л·хв-1, тоді як відносний показник максимальне споживання кисню у дорослих волейболістів становить 58,2 мл·кг-1·хв-1, що несуттєво перевищує показники максимальне споживання кисню, які встановлені нами у юних волейболістів 13-14 років 55,2 мл·кг-1·хв-1, та у 15-16 років 56,9 мл·кг-1·хв-1. Це говорить про те, що відносний показник максимальне споживання кисню не має суттєвого інформативного значення для характеристики аеробної працездатності у юних волейболістів.

Таблиця 3

Показники аеробної і анаеробної витривалості юних волейболістів 13-18 років

Примітка: : * - розбіжності між 13-14-річними та 15-16 річними волейболістами, при p < 0,05;

** - розбіжності між 15-16-річними та 17-18 річними волейболістами, при p < 0,05;

*** - розбіжності між 13-14-річними та 17-18 річними волейболістами, і при p < 0,05.

Середні значення величини легеневої вентиляції при досягненні максимальне споживання кисню у досліджуваних нами волейболістів поступово збільшуються з віком, від 71,09 л·хв-1, в 13-14 річних до 95,310,1 л·хв-1 у 17-18 річних (p < 0,05).

Показники анаеробної працездатності за даними неметаболічного надлишку (ЕХССО2) також достовірно зростають від однієї вікової групи до наступної і досягають 0,970,15 л·хв-1 у віці 17-18 років. Найбільшу концентрацію іонів водню де зареєстровано також у волейболістів 17-18 років при досягненні величини максимального споживання кисню - 7,190,06. Ці значення свідчать про те, що юні волейболісти 17-18 років мають досить високий рівень анаеробної працездатності, який наближається до рівня дорослих волейболістів (Н.А. Беляев, 1975).

У підрозділі 3.6. Взаємозв'язок показників спеціальної витривалості і функціональних можливостей юних волейболістів 13-18 років мова йде про те, що у волейболістів у віці 13-14 років абсолютні та відносні значення максимального споживання кисню мають велику інформативність для оцінки спеціальної витривалості. З віком інформативність цих показників зменшується.

Міжкореляційний аналіз результатів комбінованого тесту з показниками фізичної підготовленості (біг на 3, 6, 9, 14, біг ялинкою на 92 м, стрибок з місця та стрибкова витривалість) засвідчив, що у віці 13-14 років відсутні достовірні зв’язки.

Тобто швидкість виконання техніко-тактичних дій у комбінованому тесті залежить від рівня розвитку спеціальної витривалості. Така ж тенденція спостерігається і у віці 15-16 років. Юні волейболісти у віці 17-18 років поєднують рівень розвитку швидкісно-силових якостей з швидкістю виконання техніко-тактичних дій. Так, коефіцієнти кореляції між показниками бігу на 3, 6, 9, 14, 92 м, стрибка в гору з місця, стрибковою витривалістю та комбінованим тестом становить від 0,421 до 0,759, (p 0,05).

Четвертий розділ “Експериментальне дослідження ефективності розвитку та контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів 13-18 років”.

У підрозділі 4.1 “Застосування засобів та методів для розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років” викладено результати анкетування тренерів (рис.3). 80% фахівців вважають, що доцільно застосовувати спеціальні вправи з розвитку спеціальної витривалості лише у групах спортивного вдосконалення. Проте 20% респондентів вказують, що це актуально вже на етапі початкового навчання. Контроль за розвитком спеціальної витривалості 80% опитаних фахівців радять здійснювати на спеціально-підготовчому етапі макроциклу.

Рис. 3. Відповіді тренерів дитячих команд з волейболу щодо використання під час тренування засобів та методів розвитку й контролю спеціальної витривалості юних волейболістів.

На думку більшості тренерів (60%), розвитку спеціальної витривалості варто відводити 20-30 хвилин в окремому занятті. Проте 15% опитаних вважають, що для розв’язання цього завдання потрібно понад 40 хвилин в одному занятті. На думку 51% опитуваних тренерів, інтенсивність вправ для розвитку спеціальної витривалості повинна бути середньою. Серед методів 60% фахівців віддають перевагу коловому.

Всі опитуванні вважають за потребу використовувати специфічних тестів для оцінки спеціальної витривалості.

Ефективний розвиток спеціальної витривалості неможливий без підбору оптимального співвідношення зовнішніх чинників навантаження, а саме: часу виконання вправи, кількості повторень, часу та характеру відпочинку між вправами. За даними опитування, оптимальний час виконання вправи становить 5-20 с, а кількість повторень вправи пропонується у межах 4-7 разів 35% опитуваних, (21%) до 3-х разів, 34% не визначились, і більше 7 разів відповіло 10%.

Щодо тривалості відпочинку між вправами 21% опитуваних не визначились, 21% запропонували 30 секунд, 44% вказали до 60 с та 14% більше 90 с відпочинку між вправами.

Наведений аналіз свідчить, що у ставленні тренерів до розвитку і контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів існують великі розбіжності, що підтверджує актуальність обраного напрямку досліджень.

У підрозділі 4.2 “Особливості параметрів тренувальних навантажень в підготовчому періоді тренування”. Проаналізовано показники тренувальних навантажень у підготовчому періоді. Згідно з результатами неспецифічні навантаження складають 26% від загального обсягу навантажень, специфічні навантаження 50%, а ігрові навантаження до 24%. При цьому анаеробні навантаження складають 35%, аеробні 15% а змішані аеробні-анаеробні 35%.

У підрозділі 4.3 “Ефективність використання спеціальної програми для розвитку спеціальної витривалості у підготовчому періоді тренування у юних волейболістів” зіставлялися темпи розвитку спеціальної витривалості у контрольній та експериментальній групах волейболістів. Аналіз результатів педагогічного експерименту засвідчив, що показники розвитку спеціальної витривалості контрольної групи після трьох місяців тренувань суттєво не змінюється.

Водночас у волейболістів експериментальної групи достовірно (р< 0,05) поліпшилися результати техніко-тактичних тестів, які виконувались на витривалість (таб.3). Зокрема влучність подачі поліпшилась з одночасним поліпшенням висоти стрибка.

Показник стрибкової витривалості поліпшився в 1,2 рази у волейболістів експериментальної групи (р< 0,05).

Суттєво поліпшилися показники імітації техніко-тактичних вправ, граничний час виконання яких становить 55-60 с. Зрушення у контрольної групи становлять 0,5 с, а у волейболістів експериментальної групи 1,4 с (р > 0,01).

За результатами педагогічного експерименту спостерігається поліпшення анаеробних показників. Так показники не метаболічного надлишку (ЕхсСО2) у волейболістів експериментальної групи зросли на 0,21 л·хв-1 (р > 0,01) порівняно до контрольної групи. Значно поліпшився і показник часу роботи в цьому тесті (табл. 4).

У п’ятому розділі ”Аналіз і узагальнення результатів досліджень” представлено результати досліджень, які підтвердили значущість показників, що характеризують рівень фізичної і техніко-тактичної підготовленості юних волейболістів різних вікових груп. Найбільш важливими чинником спеціальної витривалості є рівень та співвідношення показників аеробних і анаеробних можливостей, швидкісно-силових та швидкісних якостей, ефективності виконання техніко-тактичних дій у стані втоми.

Рівень та співвідношення якостей, які характеризують спеціальну витривалість, закономірно змінюються під впливом спеціалізованого тренування у досліджуваних всіх експериментальних груп. Нами встановлено достовірне збільшення з віком від 13 до 18 років абсолютних значень показників аеробних і анаеробних можливостей. Разом з тим, відносний показник максимального споживання кисню достовірно не змінюється з віком у юних волейболістів 13-18 років (табл.3).

Таблиця 4

Показники ефективності використання програми для підвищення спеціальної витривалості у юних волейболістів 13-18 років

Примітка: * - р 0,05; **- р 0,01; *** - р 0,001.

Аеробні і анаеробні показники мають різний рівень та характер взаємозв’язків з швидкісно-силовими якостями та техніко-тактичними діями залежно від віку юних волейболістів. Інформативними критеріями спеціальної витривалості у юних волейболістів 13-14 років є абсолютний і відносний показники максимального споживання кисню, оскільки вони пов’язані з результатам багатьох швидкісно-силових та техніко-тактичних тестів.

У віці 15-16 років і старше співвідношення між поліпшенням функціональних можливостей аеробних і анаеробних процесів та показниками спеціальних фізичних якостей змінюється, що відтворює зменшення в кількості та зміну характеру взаємозв’язків. На цьому віковому етапі спеціалізованого тренування приріст максимального споживання кисню (VO2 max) не пов’язаний або має від’ємний зв’язок з швидкісно-силовими показниками. У віці 13-14 та 15-16 років не спостерігається реалізація спеціальних фізичних якостей у ефективності виконання техніко-тактичних дій за результатами комбінованого тесту. Таку ж тенденцію встановлено серед волейболістів 15-16 років. Це свідчить про невідповідність між темпами приросту спеціальних фізичних якостей та рівня оволодіння техніко-тактичними прийомами у віці 13-16 років.

Спеціальна витривалість юних волейболістів пов’язана з техніко-тактичною та ігровою майстерністю, особливо у віці 15-18 років. З віком встановлено зближення кількості виконаних ігрових дій до кількості необхідних, обумовлених перебігом ігрової діяльності. В ідеалі цей коефіцієнт приближується до 1,0; у нашому дослідженні цей показник дорівнює від 0,85 до 0,77 відповідно для спортсменів 15-16, 17-18 річних волейболістів.

Результати педагогічного експерименту вказують на перевагу використання різних техніко-тактичних вправ з цілеспрямованим нормуванням параметрів навантаження і додатковим використанням обтяжень від 0,5 кг - до 2 кг залежно від віку, ростових даних, для розвитку спеціальної витривалості у юних волейболістів різних вікових груп.

Запропонована програма забезпечує приріст спеціальної витривалості до 14% за вісім тренувальних мікроциклів.

ВИСНОВКИ

На основі отриманих даних були сформульовані наступні висновки:

1. Стан проблеми у літературі, власні експериментальні дослідження показали, що питання розвитку та контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів різних вікових груп повинні вирішуватись на підставі комплексного аналізу фізичних та функціональних можливостей юних волейболістів 13-18 років: а саме з урахуванням ростових даних; впливу специфічних аеробних і анаеробних навантажень, як у віковому аспекті так і протягом річного циклу підготовки.

2. Зростання майстерності у юних волейболістів значною мірою пов'язано з підвищенням рівня спеціальної витривалості. Важливу роль при цьому має ефективна система контролю та розвитку спеціальної витривалості.

Рухова діяльність за видами переміщень у юних волейболістів від 13 до 18 років майже не змінюється, тобто спостерігаються одні й ті ж різновиди прискорень, переміщень, падінь, стрибків. Їхня абсолютна кількість та співвідношення з віком закономірно змінюються. В основному це стосується їхнього загального обсягу, який помітно збільшується під час змагань.

3. Фізіологічна інтенсивність рухової діяльності в умовах гри за даними частоти серцевих скорочень є малоінформативною, якщо порівняти її у вікових групах 13-14, 15-16 і 17-18 років. Це пов’язано із закономірностями вікової динаміки максимальних значень частоти серцевих скорочень рівнем реакції симпато-адреналової системи на значення змагання, суперника і тощо.

4. Результати експериментальних досліджень вікової динаміки показників швидкісно-силових якостей та аеробних і анаеробних можливостей засвідчили, що активний їх приріст спостерігається до 16 років, потім темпи приросту майже відсутні. Разом з тим порівняльний аналіз показників волейболістів 17-18 років з результатами дорослих волейболістів показує, що волейболісти 17-18 років мають чималі резерви для індивідуального удосконалення.

5. Спеціальна витривалість юних волейболістів характеризується певним рівнем і співвідношенням показників розвитку аеробної та анаеробної працездатності. Встановлено, що рівень максимального споживання кисню зростає з віком: у 13-14 років 2,340,20 л·хв-1 у 17-18 років до 3,390,52 л·хв-1. Відносний показник максимального споживання кисню з віком змінюється і не має інформативного значення у системі контролю аеробної працездатності. Анаеробні показники також з віком поліпшуються: неметаболічний надлишок (ЕхсСО2) зростає від 0,810,17 в 13-14 років до 0,900,15 (р< 0,001) в 17-18 років.

6. Між швидкісно-силовими показниками (біг на 3 м, 6 м, 14 м, 20 м, 3 по 10 м) та тестом швидкості виконання імітації технічних прийомів, граничний час якого становить 55-62 с, не встановлено достовірних кореляційних зв'язків у вікових групах 13-14 та 15-16 років. Водночас у віці 17-18 років між цими показниками спостерігається достовірна кореляційна залежність: r= 0,56 - 0,79 (p < 0,05).

Загалом встановлено, що аеробні показники у юних волейболістів 13-15 років не пов’язані з результатами виконання швидкісно-силових та швидкісних тестів. Показники неметаболічного надлишку мають кореляційний зв’язок з швидкісною витривалістю (біг на 92 м “ялинкою”) у всіх вікових групах. Реалізація швидкісно-силового потенціалу при виконанні техніко-тактичних тестів проявляється тільки у віці 17-18 років. Волейболісти 13-16 років не можуть реалізувати свій руховий потенціал у техніко-тактичних діях.

7. Інформативними критеріями оцінки спеціальної витривалості у юних волейболістів 13-18 років можуть бути показники таких тестів: подач м'яча в стрибку на влучність; швидкість виконання техніко-тактичних прийомів; стрибкова витривалість та показники аеробної та анаеробної працездатності в тесті сходинкового збільшення навантаження.

8. Педагогічний експеримент показав, що розвиток спеціальної витривалості пов’язаний з розробкою і застосування спеціальних засобів та методів тренування у юних волейболістів 13-18 років. Використання переважно техніко-тактичних вправ при нормуванні параметрів тренувальних навантажень, враховуючи оптимальне обтяжування від 0,5 до 2 кг, ростові дані, та рівень аеробних та анаеробних можливостей, дозволяє підвищити рівень спеціальної витривалості за вісім тренувальних мікроциклів в середньому на 14%.

9. Розроблена методика розвитку і контролю спеціальної витривалості юних волейболістів 13-18 років із врахуванням позитивного ефекту педагогічного експерименту, дає підстави рекомендувати її для практичного використання у навчально-тренувальному процесі дитячо-юнацьких спортивних шкіл.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ковцун В.І. Подача м’яча в стрибку в волейболі, методика контролю та критерії оцінки у юних волейболістів 13-18 років // Педагогіка, психологія та проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / за ред. С.С. Єрмакова. Харків, ХХПІ, 2001. №4. С. .

2. Ковцун В.І. Експериментальне дослідження ефективності розвитку та контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів в річному циклі тренування // Педагогіка, психологія та проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / за ред. С.С. Єрмакова. Харків, ХХПІ, 2000. №17. С. .

3. Ковцун В.І. Показники спеціальної витривалості юних волейболістів в різних вікових груп // Педагогіка, психологія та проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. / за ред. С.С. Єрмакова. Харків, ХХПІ, 2000. №16 С. .

4. Ковцун В.І. Особливості розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів і поточний контроль // Здоров’я, фізична культура і спорт: Науковий вісник Волинського державного університету. №7. 1999 С. .

5. Корягін В.М., Ковцун В.І. Оцінка термінового тренувального ефекту вправ у юних волейболістів // Тези матеріалів четвертого Міжнародного наукового конгресу: “Олимпийский спорт и спорт для всех: проблеми здоровья, рекреации, спортивной медицини и реабилитации”. Киев, 2000. С. .

6. Ковцун В.І. Влучність та спеціальна витривалість у юних волейболістів при подачі м’яча // Тези матеріалів четвертого Міжнародного наукового конгресу: “Олимпийский спорт и спорт для всех: проблеми здоровья, рекреации, спортивной медицини и реабилитации”. Киев, 2000. С. .

7. Ковцун В.І., Страж В.О., Чернов В.М. Критерії термінового тренувального ефекту короткочасних повторних вправ з максимальною інтенсивністю в юних волейболістів 14-15 років // Тези звітної науково-практичної конференції “Фізична культура і спорт: важливий фактор виховання особистості та зміцнення здоров’я населення”. Львів, 1995. С. .

8. Ковцун В.І., Страж В.О., Демчишин А.П. Динаміка показників фізичної та технічної підготовленості волейболістів // Тези звітної науково-практичної конференції “Фізична культура і спорт: важливий фактор виховання особистості та зміцнення здоров’я населення”. Львів, 1993. С. 66-68.

А Н О Т А Ц І Ї

Ковцун Василь Іванович. Розвиток та контроль спеціальної витривалості у юних волейболістів. Рукопис.

Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата з фізичного виховання і спорту за спеціальністю 24.00.01. Олімпійський і професійний спорт. Львівський державний інститут фізичної культури, Львів, 2001 рік.

У дисертації висвітлені питання, що стосуються методики розвитку та контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів різних вікових груп. Проведений аналіз літератури свідчить про те, що у цей час є незначна кількість робіт, що присвячені методиці розвитку та контролю спеціальної витривалості у юних волейболістів різних вікових груп.

У роботі розкрито значення спеціальної витривалості при змагальній та тренувальній діяльності. Визначені параметри тренувальних та змагальних навантажень під час гри та кількість виконуваних техніко-тактичних дій.

Запропоновано засоби, методи показники тренувальних навантажень для розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів різних вікових груп. Розроблено методику контролю, яка сприяла розвитку спеціальної витривалості 13-18 річних волейболістів достовірно (р< 0,05) вищому приросту фізичної та технічної підготовленості, ніж у їхніх однолітків, що тренувалися за традиційною програмою. Запропонована методика розвитку спеціальної витривалості юних волейболістів базувалася на раціональному підборі вправ та методів для розвитку швидкісної, стрибкової, ігрової витривалості у різних вікових груп у різних зонах енергозабезпечення роботи.

Основні результати роботи знайшли практичне застосування у навчально-тренувальних заняттях команд І і ІІ ліги “Сокіл” м. Сокаля та в ДЮСШ м. Львова, і м. Стрия, а також включені в лекційний курс навчання студентів на кафедрі теорії та методики спортивних і рухливих ігор Львівського державного інституту фізичної культури.

Ключові слова: юні волейболісти, спеціальна витривалість, фізична, технічна підготовленість, тренувальні навантаження, методика розвитку та контролю спеціальної витривалості.

Ковцун Василий Иванович. Развитие и контроль специальной выносливости у юных волейболистов. Рукопись.

Диссертация (рукопись) на соискание научной степени кандидата наук по физическому воспитанию и спорту по специальности 24.00.01. Олимпийский и профессиональный спорт. Львовский государственный институт физической культуры, Львов, 2001 год.

В диссертации освещены вопросы, которые касаются методики развития и контроля специальной выносливости у юных волейболистов различных возрастных групп. Проведенный анализ литературы свидетельствует о том, что в настоящее время есть незначительное количество работ, которые посвящены методике развития и контроля специальной выносливости у юных волейболистов различных возрастных групп.

Во введении обосновано актуальность проблемы, определена цель и задачи исследования, его объект и предмет, описан уровень научной новизны и практическое значение работы, а также личный вклад соискателя.

В первом разделе приведен теоретический анализ литературы по вопросам развития и контроля специальной выносливости у юных волейболистов различного уровня подготовленности. Анализ специальной и научно-методической литературы в волейбола свидетельствует, что теоретиками и практиками было проведено значительное количество исследований по вопросам развития и контроля физических качеств у волейболистов высокой квалификации. Проблема физической подготовки, в том числе специальной выносливости, в работе с юными волейболистами различных возрастных групп изучена недостаточно.

Во втором разделе методы и организация исследований содержит информацию о том, какие методы исследований были применены, в частности: изучение и анализ научной и научно-методической литературы; педагогическое наблюдение за тренировочной и соревновательной деятельностью; анкетирование; педагогическое тестирование с применением инструментальных методик, эргометрические и физиологические методы исследования; педагогический эксперимент; методы математической статистики.

В работе раскрыта значимость специальной выносливости при соревновательной и тренировочной деятельности. Определенные параметры тренировочных и соревновательных нагрузок во время игры и количество выполняемых технико-тактических действий.

Предложены средства, методы показатели тренировочных нагрузок для развития специальной выносливости юных волейболистов различных возрастных групп. Разработана методика контроля, которая содействовала развитию специальной выносливости 13-18 летних волейболистов достоверно (р< 0,05) большему приросту физической и технической подготовленности, чем у их сверстников, которые тренировались по традиционной программе. Предложенная методика развития специальной выносливости юных волейболистов базировалась на рациональном подборе упражнений и методов для развития скоростной, прыжковой, игровой выносливости у различных возрастных групп в различных зонах энергообеспечения работы.

Основные результаты работы нашли практическое применение в учебно-тренировочных занятиях команд І и ІІ лиги СДЮШОР “Соколяны” г. Сокаля и в ДЮСШ г. Львова и г. Стрыя, а также включены в лекционный курс обучения студентов на кафедре теории и методики спортивных и подвижных игр Львовского государственного института физической культуры.

Ключевые слова: юный волейболист, специальная выносливость, физическая, техническая подготовленность, методика развития специальной выносливости, тренировочных нагрузок.

KOVCUN VASYL IWANOWICH. Development and control of special endurance into young volleyball players. Manuscript.

Dissertation (manuscript) on winning of scientific candidate degree from physical education and sport for speciality 24.00.01. Olympic and professional sport. Lviv state institute of physical culture, Lviv , 2001 year.

The questions, that bear upon development methods and control of special endurance into youthful volleyballs of different century groups are elucidated in dissertation. A seen out literature analysis bears witness to that into this time there is negligible quantity of works, that devoted to development methods and control of special endurance into youthful volleyballs of different century groups.

In work brought sense to light of special endurance attached to competitive and training activity. Definite parameters of loading training and competitive at play and amount of executed technical-tactical actions.

Offered the methods, methods indexes of training loading for development of special endurance of youthful volleyball players of different century groups. Developed a control methods, which contributed to development of special endurance 13-18 of annual volleyballs to really (р< 0,05) higher increase of physical and technical preparedness, than into their yearlings, that trained for traditional program. A Offered development methods of special endurance of youthful volleyball players was based on rational exercises selection and methods for development speed, jumping, playing endurance in different century groups in different work powers zones.

The basic job performance found a practical application in sparring-training employment’s of commands of I and II league SCYSOR “Sokoliany” t. Sokal and CYSS in t. Lviv, and t. Stryia, and also teachings included into lecture course of students on theory chair and methods of sporting and mobile plays of Lviv state institute of physical culture.

Key words: young volleyball player, special persistence, physical, technical training, procedure of development of special persistence, load in trainings.