КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ ЖУРНАЛІСТИКИ

КОЛІСНИК Юрій Вікторович

УДК 070.48 (477) (09)

ПРЕСА НАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН УКРАЇНИ ЯК ЗАСІБ

ЇХ САМОСТВЕРДЖЕННЯ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ

(1992 – 1999 рр.)

Спеціальність 10.01.08 – Журналістика

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

КИЇВ - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі зарубіжної преси

та інформації факультету

журналістики у Львівському національному

університеті імені Івана Франка

Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат філологічних наук,

Доцент Залізняк Богдан Васильович,

Львівський національний університет

імені Івана Франка, доцент кафедри

зарубіжної преси та інформації.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Іванченко Роман Григорович,

Національний технічний університет

України ("КПІ"), завідувач кафедри

видавничої справи та редагування

кандидат філологічних наук, доцент

Мукомела Олександр Гнатович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка, доцент

кафедри міжнародної журналістики.

Провідна установа: Українська академія друкарства, кафедра

видавничої справи та редагування, м. Львів.

Захист дисертації відбудеться 24 квітня 2001 року о 14:30 год.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.34 Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1,

Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

(Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий "22" березня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ІВАНОВ В. Ф.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Здобуття Україною незалежності активізувало відродження національних меншин. Значну роль у цьому відіграють їхні засоби масової інформації. Інтеґрація меншостей в українське суспільство відбувається через самоідентифікацію, розвиток їхньої культури, освіти та ін. У цьому процесі національна преса виступає засобом єднання, невід'ємним інструментом духовного взаємозбагачення.

Утвердження універсальних цінностей, діалог, толерантність є основними умовами суспільного співжиття. Зневага прав етнічних спільнот часто породжує соціальну напругу, призводить до міжнаціональних конфліктів. Україна змогла їх уникнути, успішно розв'язуючи національні питання. У цьому помітну роль поруч із державними ЗМІ відіграла преса нацменшин, яка об'єднує соціальні та етнічні групи навколо процесу державотворення.

Україна намагається й далі наслідувати цивілізовані країни світу в ставленні до національних меншин, надаючи їм відповідне правове забезпечення. Пріоритетами її розвитку є відданість загальнолюдським цінностям, що реалізуються на основі демократичних засад нашого суспільства.

З огляду на важливість цієї проблеми, досліджено роль і значення преси у відродженні етнічних меншостей.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане на кафедрі зарубіжної преси та інформації Львівського національного університету імені Івана Франка й пов'язане з напрямками її наукової діяльності.

Мета й наукові задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи – проведення теоретично-методологічного аналізу процесу становлення й діяльності преси нацменшин 1992 – 1999 років в умовах українського державотворення. У дослідженні з'ясовувався вплив газетних публікацій на формування громадянської свідомості та національної гідності. Виходячи з цього, дисертант ставив перед собою науково-дослідні завдання:–

простежити взаємозалежність між розвитком етнічних меншин та активізацією їхньої преси;–

комплексно проаналізувати періодику національних меншостей, визначити її ідеологічно-виховну роль, дієвість друкованого слова;–

висвітлити значення ЗМІ меншин у їх національному самоутвердженні;–

виявити творчі досягнення, спільне й відмінне в пресі тих чи інших нацменшин і показати її особливості;–

визначити змістовну суть та спрямованість національної періодики;–

виявити взаємозалежність між друкованим словом і конкретною суспільною практикою.

Об'єктом дослідження є становлення та діяльність преси національних меншин України пострадянського періоду, в якій відображалося багатогранне життя тих чи інших народностей; практика роботи різноманітних періодичних видань, зокрема, єврейських ("Єврейські вісті", "Шофар"), німецьких ("Німецький канал", "Свобода та відродження"), вірменських ("Арагац"). Ці часописи з'явилися й активізувалися в період державного суверенітету й стали на шлях об'єктивного висвітлення минулого та сьогодення своїх народів.

Предмет дослідження – визначення суспільно-політичної ролі преси нацменшин України 1992 – 1999 років, з'ясування її причетності до розбудови української держави. Досліджувалося також, як національні ЗМІ сприяють відродженню етнічних меншостей, розвитку взаємозв'язків титульної нації та національних меншин, розв'язанню антиномії "нація – цивілізація", поєднанню національного й інтернаціонального. Пильна увага зосереджувалася на вивченні шляхів утвердження толерантності та взаєморозуміння між народами.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період формування й активізації преси національних меншин (1992 – 1999 років), який характеризується зростанням ролі засобів масової інформації в суспільному житті.

Методи дослідження. У дисертації використовувався комплекс наукових методів: конкретно-історичний аналіз у дослідженні особливостей національного відродження етнічних меншин, системний та порівняльний аналізи, узагальнення в процесі наукового розгляду національної преси. Дані методи застосовувалися для визначення актуальності та дієвості періодики національних меншин. Використовувався також контентаналіз для повнішої арґументації висновків.

Наукова новизна одержаних результатів. Формування засобів масової інформації нацменшин – новітнє явище в суспільно-політичному та культурному житті нашої держави. Дисертаційне дослідження – перша в Україні спроба глибокого й детального вивчення низової преси національних меншостей періоду 1992 – 1999 років. На основі першоджерельних матеріалів, наукових даних політології, української та світової історії вперше комплексно з'ясовано характерні особливості становлення та діяльності національних мас-медіа, визначено ефективність їхнього впливу на утвердження самобутності націй.

Використовуючи різноманітні підходи до вирішення наукових завдань, переосмислено, уточнено та критично проаналізовано теоретичний і джерельний матеріал, встановлено багатогранність, фаховість, проблемність, тобто якість газет. Аналіз найбільш актуальних та дієвих публікацій, які відображають життя етнічних спільнот, дав змогу простежити особливості їхнього національного відродження та розвитку преси.

Рівень наукової розробки проблеми. Хоча в колишньому СРСР проголошувалось право на самовизначення, чимало говорилось про дружбу народів, їхню рівноправність, проте насаджувані культурно-економічні та соціально-демографічні процеси призводили національні меншини та українську націю до асиміляції й позбавлення їхніх прав на користь російської. Відтак засобів масової інформації нацменшин у ті часи майже не існувало й ця сфера не вивчалась.

В останні роки з'явилися комплексні дослідження преси, які реально оцінюють постімперську міжетнічну ситуацію й визначають її основні чинники. У наукову розробку проблематики внесли помітний вклад вітчизняні науковці та журналісти. Серед провідних: Буджурова Л., Гримич Г., Євтух В., Заставний Ф., Іванов В., Маруховська О., Наулко В., Нельга О., Приступенко Т., Притула В., Чирко Б., Шкляр В. та ін. Без негативних нашарувань тоталітарної ідеології вони глибоко досліджують міжнаціональні взаємини в нашій державі.

Загальнометодологічні проблеми відродження національних меншостей та активізації їхньої преси в Україні вивчають вітчизняні знавці: Воля П., Горлов А., Гримич Г., Золотаренко В., Остапенко Н., Нагуш О., Сень Г., Сидоренко Н., Шкляр В.

Чимало цікавих думок, які характеризують розвиток нацменшин, становлення й підвищення ролі їхніх ЗМІ, формування культурної ідентичності, взаємозбагачення різних народностей, висловили представники інших доктрин та концепцій, зокрема: Козловскіі М., Вільямс Р., Акопян Д., Наїр С., Пауль В., Пізані Е.

До сьогодні в Україні не зафіксовано дискримінації чи переслідувань національних меншин, а навпаки, під облудну й зловорожу "політичну тріскотню" про примусову українізацію триває денаціоналізація й зросійщення української нації й етнічних меншостей. Цим проблемам сучасного періоду присвятили свої праці історики, політологи, письменники, журналісти: Возняк Т., Гончаренко М., Дашкевич Я., Дзюба І., Драч І., Жулинський М., Кушнір Б., Лизанчук В., Лісовий В., Лось Й., Маринович М., Москаленко А., Москалець В., Радевич-Винницький Я., Сверстюк Є., Федик О. та багато інших.

У нашій державі створюються сприятливі умови для розвитку етнічних спільнот, що є доброю ознакою справді демократичного суспільства. Про те, що міжетнічні взаємини слід будувати на засадах рівноправності й взаємоповаги, а не на сепаратистських домаганнях говорять науковці, які працювали в експедиціях серед різних національних груп. Вони арґументовано доводять, що "вселюдськість розкриває себе лише у вигляді національностей... Жоден народ не може розвиватися, лише вростаючи в чужий шлях, чужий поступ" .

Виходячи з цих постулатів, ми досліджуємо в численних публікаціях практичну реалізацію національного в кожному конкретному випадку. Багато важливих положень, актуальних для дисертації, знаходимо в матеріалах дописувачів часописів нацменшин та представників їхніх авторських колективів: Гартман С., Марца А., Шмідта В., Кос Г., Левітаса І., Майданника М., Комського Б., Дрофмана Б., Якобсона С., Банчик Н., Глейбмана С., Церунян Ж., Задорожної Л., Замостян О. Вони активно включились у формування національної періодики, по-нововаторському розв'язують творчі завдання, пропонуючи читачам актуальні матеріали.

Джерела. В основу дисертаційного дослідження взяті періодичні видання національних меншин 1992 – 1999 років – часописи "Єврейські вісті", "Шофар", "Німецький канал", "Свобода та відродження", "Арагац", статистичні дані, державні законодавчі акти та міжнародні документи, які регулюють взаємостосунки між націями та народностями і створюють умови для їхнього розвитку, зокрема: "Загальна Декларація прав людини", "Європейська хартія реґіональних мов або меншин", "Конституція України", "Концепція Державної етнонаціональної політики України"; закони: "Про громадянство України", "Декларація прав національностей України", "Про національні меншини в Україні", "Про біженців", "Про правовий статус іноземців", "Про мови". Ці документи виступають гарантами міжетнічного миру, ефективними важелями, що впорядковують і визначають поведінку різних владних структур та громадськості в питаннях міжнаціонального, культурного й релігійного спілкування.

Використовувались також різнопланові дослідження українських та зарубіжних вчених, зокрема: Грушевського М., Дашкевича Я., Франка І., Бердяєва М., Гегеля Г., Майора Ф., вивчалась періодика не лише нацменшин, а й загальнодержавного та міжнародного характеру – газети: "Літературна Україна", "Час / Time", "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Комсомольская правда"; журнали: "Дзвін", "Віче", "Державність", "Сучасність", "Кур'єр ЮНЕСКО", "Україна: Наука і культура", "Иностранная литература", "Огонёк", "Політологічні читання" тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Наукова праця висвітлює характерні особливості становлення національних засобів масової інформації, визначає їхній вплив на розвиток нацменшин. Матеріали, одержані внаслідок узагальнення досліджень українських і зарубіжних авторів та власні напрацювання доводять важливість цієї теми й необхідність більш глибокого її подальшого вивчення.

Дисертаційні здобутки можуть бути використані науковцями для викладання спецкурсів із преси національних меншин, розкриття окремих тем загальних курсів теорії й історії ЗМІ, зокрема, в розробці теоретичних проблем типології періодичних видань. Практичне значення наукової праці також у тому, що вона стимулює удосконалення творчого процесу редакційних колективів.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження, автореферат й опубліковані наукові статті, в яких викладені основні положення наукової роботи, виконані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дослідження. Результати роботи викладені у восьми публікаціях загальним обсягом близько 6 умовних друкованих аркушів. Чільні моменти дослідження обговорювались у редакційних колективах національних часописів, на науково-практичній конференції: "Засоби масової інформації України пострадянського періоду" (Львів, 19 жовтня 1999 р.), міжнародній науковій конференції "IV Сходознавчі читання А. Кримського" (Київ, 13-15 вересня 2000 р.), науково-звітних конференціях викладачів факультетів журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка (1996 – 1999 р.) та Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2000 р.) і визнані придатними для використання у викладацькій діяльності.

Структура дисертації. Мета й завдання дослідження, його концепція визначили структуру дисертації, яка складається з вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел із 250 найменувань. Вона викладена на 173 сторінках, включає додаток і 3 таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У "Вступі" обґрунтовано актуальність теми, її новизну, особливості, визначено об'єкт і предмет дослідження, мету й завдання, з'ясовано розробленість основної тематики в науковій літературі, подано характеристику джерельних основ, показано обґрунтованість дисертаційних положень.

Перший розділ "Визначальний вплив демократичних перетворень в Україні на відродження національних меншин" має описово-систематизуючий характер із прилученням відповідних статистичних даних. Простежено особливості національного відродження етнічних меншостей та становлення їхньої преси в умовах демократизації українського суспільства.

1.1. Розвиток національних меншин України в контексті державної політики. Проаналізовано участь нацменшин у загальнонаціональних зусиллях, спрямованих на подолання духовноруйнуючої колоніальної спадщини. Переконливо доводиться, що єдиним шляхом до загальносуспільної загальновизнаної мети є державотворення, яке забезпечує вільний розвиток націй та народностей.

В підрозділі наголошується, що з перших днів незалежності Україна заявила про свою відданість принципам демократії та правової держави. Цей напрям виходить не лише з прийнятої Конституції‚ нормативних документів чи тяжіння до передових правозахисних ідей‚ а й корениться в самому моральному імперативі українського менталітету, про це неодноразово свідчить історія України.

Так, ще від часу створення 1917 року Української держави застосовано досить ліберальну політику щодо національних меншостей. Після реорганізації Української Центральної Ради 25 % місць у ній було надано росіянам, євреям, полякам та ін. Третій Універсал "визнав повне право за національними меншинами на вільний національний розвиток" .

У Тимчасовій Конституції Західно-Української Народної Республіки "було дуже докладно опрацьовано національні права‚ зокрема‚ у найвищому законодавчому органі гарантовано‚ відповідно до етнічної структури ЗУНР‚ 33 місця полякам‚ 27 – євреям‚ 6 – німцям" .

Проте, позитивні починання були знищені – адміністративно-командна система, що склалася в колишньому СРСР, ігнорувала й жорстоко придушувала будь-які спроби національного саморозвитку.

З початками новітнього відродження в Україні, проблема загальнонаціонального самовизначення була вперше порушена Українською Ґельсінською Спілкою. Так‚ у її "Зверненні до національних меншин, які проживають в Україні" (від 20 липня 1988 р.) зазначено, що не може бути вільним народ‚ який пригнічує інші народи. Усі національності повинні "мати право утворювати свої національні громади‚ користувалися надійною культурною автономією‚ відкривати свої школи‚ церкви‚ театри‚ інші національні заклади..." .

У першому підрозділі вказано, що за оцінками міжнародних експертів, законодавство української держави стосовно прав етнічних меншостей не лише відповідає міжнародним стандартам, а й є "зразковим, еталонним як у Європі, так і в світі" . Уряд України прийняв ряд законодавчих заходів для захисту їх культурної, мовної та релігійної самобутності, попередження будь-якої дискримінації за національною ознакою.

Сьогодні меншини України вільно створюють громадські національно-культурні товариства, асоціації, видають пресу, беруть участь у діяльності різноманітних міжнародних та урядових структур. Ведеться законотворча робота, спрямована на подальший розвиток законодавства про міжетнічні відносини та розробку контрольних механізмів їхнього дотримання. Доказом цього є розв'язання питань статусу кримськотатарського народу, біженців, міграції тощо.

Україна не випадково надає великого значення міжетнічним стосункам, адже в нашій державі (за даними перепису 1989 р.) проживає понад 14 млн. (27,3 %) громадян, що належать до національних меншин.

Нині триває процес організації національного життя, набувається досвід, урізноманітнюються форми й методи роботи. Упродовж 90-х років в Україні було засновано понад 270 національно-культурних товариств, спілок, асоціацій, центрів, рад та інших об'єднань, 23 з яких набули всеукраїнського значення . Їхня кількість постійно збільшується, зростає роль в суспільно-політичному житті. Вони дають змогу меншинам успішно розв'язувати наболілі питання.

Проблеми відродження й розвитку етнічних меншостей України знаходять своє розв'язання

в межах загальнодержавних програм – через організацію державних та громадських установ культури й освіти та ін. Саме через них втілюється ідея національно-культурної самостійності, забезпечуються етнічні права громадян.

1.2. Становлення преси національних меншин та підвищення її ролі в суспільному житті. Вагомим наслідком державного суверенітету України став інтенсивний розвиток видавничої справи, а також формування й активізація періодики нацменшин. Долаючи матеріально-фінансові труднощі, у різних регіонах протягом 90-х років з'явилося близько ста періодичних видань – різноманітних часописів, журналів, бюлетенів, інформаційних вісників.

Національна преса засвідчує, що нацменшини не стоять осторонь державотворчих процесів, національно-духовного поступу. У підрозділі наводяться численні приклади їхньої активності. Так, часопис "Свобода та відродження" стверджує, що його мета – "широка публікація матеріалів про життя й діяльність німецького національного товариства" . "Німецький канал" також обрав шлях об'єктивного висвітлення історичного минулого німецького народу, відродження його віри, мови, звичаїв і традицій. Він став надійним помічником читачів у розв'язанні багатьох проблем, про що засвідчують їхні щирі відгуки.

Як доречно відзначають соціологи й ідеологи з різних країн, засоби масової інформації допомагають людині "збагнути: хто вона – визначають її індивідуальність; чого вона прагне – передбачають ціль / мету; що задля цього варто зробити – вказують шляхи успіху і дають відчуття успіху – приносять моральну винагороду" . Дисертаційний аналіз переконує, що національна преса, віддзеркалюючи повсякденне життя з його успіхами й проблемами, виступає об'єктивним оцінювачем досягнутого, ініціатором змін на краще.

Основну увагу національні часописи звертають на висвітлення політики, економіки, культури, релігії. У переважній більшості видань чітко простежується підтримка державного курсу, інтернаціональна позиція, акцент на національній самобутності свого народу, прагнення створити правдивий образ його кращих представників. Часто публікуються матеріали, що знайомлять з історією прабатьківщини, азами рідної мови, подаються кращі зразки літературної творчості та ін.

Конкретна ситуація диктує тематику, рубрикації, визначає характер матеріалів. Хоча видання відрізняються між собою за внутрішнім змістом, особливостями оформлення, проте мають спільні яскраво виражені національні ознаки. Зростання актуальності публікацій підвищує популярність газет.

Друкована преса національних меншин не самотня у розв'язанні своїх завдань. До висвітлення питань самоутвердження, відродження духовних та культурних вартостей прилучилися й електронні мас-медіа – радіо й телебачення. На превеликий жаль, майже дві третини від загального обсягу ефірного часу на теле- і радіоканалах займають передачі та фільми російською мовою.

Окрім російськомовних в Україні транслюються телевізійні та радіопрограми мовами інших національних меншостей. У підрозділі подана таблиця середньорічної кількості їхнього ефірного часу.

Преса нацменшин позитивно впливає на суспільно-політичний і культурно-духовний розвиток національних спільнот і всієї країни.

У другому розділі "Роль преси меншин в утвердженні їхніх національних вартостей" акцентовано увагу на особливостях становлення та підвищенні ефективності національної преси. Редакційні колективи національних часописів, намагаючись зробити їх впливовішими, активно включились у пошук нових тем, сюжетів, засобів вираження та оформлення матеріалів.

2.1. Дієвість друкованого слова як засіб формування національно-духовних цінностей. На основі аналізу конкретних публікацій розкрито, як видання піклуються про підвищення творчого рівня, показано ефективність їхнього впливу на читача. Кожен національний часопис відзначається власними знахідками й напрацюваннями. В "Арагаці", наприклад, привертає увагу оригінальний лозунг, закличні аншлаги на першій сторінці. Готуючи під них публікації, автори намагаються надати добірці особливої влучності й промовистості, використовують врізки, фотоілюстрації і т.п., що забезпечує краще сприймання на сторінці. Аншлагові заголовки сповнені глибокого змісту. Наприклад: "Чи є краї, де в серці скільки ж горя, і доблесті, й простої доброти?" (1996. – Ч. 4.), "Я повторюся в імені твоїм. В твоїх піснях, твоїх молитвах" (1996. – Ч. 2.). Такий підхід підвищує зацікавлення читача.

Чим живе часопис, найповніше визначається в тематичній спрямованості матеріалів. Їх основою виступає конкретна царина суспільного життя. Творчий почерк кожного з видань робить їх своєрідними й неповторними. Наприклад, лозунг "Єврейських вістей" "...І перекуєм мечі свої на лемеші‚ і списи свої – на серпи‚ і не підніме народ на народ меча‚ і не будуть більш навчатись війні..." підводить читачів до тематичного напрямку видання. Як і в "Арагаці", він тісно пов'язаний із змістом публікацій, адже провідними лініями газети є відтворення подій часів ІІ світової війни, сприяння злагоді. Видання виховує читачів, підростаюче покоління не лише на фронтових подвигах, а й на прекрасних ідеалах трудової діяльності, конкретних професійних досягненнях видатних співвітчизників.

"Німецький канал" відзначається лаконічністю, діловитістю, не користується аншлагом як сильним емоційним фактором, майже не використовує поетичних звертань. Головна увага – сучасному життю в усій складності проблем і пошуків їх розв'язання. "Свобода та відродження" дотримується загальної традиційності оформлення матеріалів, нерідко сама сторінка визначає їхню тематику. Хоча подібний підхід помітний і в інших виданнях, проте часопис переважно в такий спосіб орієнтує читачів.

Чітко окреслена проблематика національних газет охоплює різноманітність суспільно-політичного, трудового, духовно-культурного життя нацменшин. Щоб привернути увагу читачів, журналісти широко використовують можливості рубрикації. Аншлаг, шапка, рубрика, заголовок орієнтують в інформаційному полі й відіграють важливу роль у творенні зовнішнього вигляду сторінки. Такий підхід сприяє тому, що не лише зміст, а й назва статті, короткої замітки чи оповістки конструктивно впливають на думку читача.

У підрозділі показано, як національні видання за допомогою рубрик розкривають свій тематичний спектр. Значна частина з них – інформаційного характеру; декотрі репрезентують матеріали історичного та культурного спрямування. Як переконує аналіз, вони відіграють роль удало підібраних звертань, одним або кількома словами викликають бажання дізнатися, про що піде мова далі.

З великою наполегливістю редакційні колективи дбають і про повчальність, глибокозмістовність, оригінальність подачі публікацій. Займаючи тверду громадянську позицію, вони утверджують високі моральні цінності, ідеали справедливості й толерантності.

Для реалізації релігійно-духовних потреб у газетах друкуються релігійні добірки. Чільне місце серед публікацій відведено проблемам розвитку національної освіти та мовної культури. В "Єврейських вістях" регулярно вміщується рубрика "Уроки єврейської", в "Шофарі" – "Сторінка мови їдиш", "Німецькому каналі" – "Наука і освіта".

Піклуючись про моральний затишок читачів, часописи публікують добірні матеріали для дозвілля, які естетичною глибиною відрізняються від легкорозважальних (гуморесок, анекдотів, смішинок, цікавинок і т.п.). Вони переважно пов'язані з художньою творчістю – поезія, оповідання, замальовки, мемуарні матеріали тощо.

Видання національних меншин створили достатньо засобів впливу на читача. Від періоду їхнього започаткування усталилась тематика, поглибшала змістовність, підвищилась актуальність публікацій. Проте традиційність має й зворотню сторону: для деяких газет випробування часом не призвело до подальшого творчого розвитку. Помітно, що окремі часописи призупинили тематичне оновлення, дещо занедбали жанрову розмаїтість, недостатньо використовують інформацію з низів.

Для покращення ситуації слід більше подавати матеріалів культурно-духовного й освітнього-пізнавального плану, частіше розповідати про справи на місцях, ширше висвітлювати життя простого народу. Це істотно вплине на зростання якості видань, їхню популярність.

Дієвість друкованого слова – річ складна й досягається не одним засобом чи винаходом. Журналісти національних видань намагаються якомога повніше осягати тонкощі творення газетного номера, щоб забезпечити його високу ефективність.

2.2. Висвітлення культурної ідентичності – важливий напрям інформаційно-публіцистичної діяльності видань. Преса нацменшин відіграє активну роль в їхньому духовному розвитку. Відображуючи культурну діяльність своєї спільноти, вона стає справжнім вихователем національних почуттів. Редакційні колективи постійно дбають про відродження звичаїв, традицій, освіти, зокрема виховання й навчання молоді, розв'язання мовної проблеми, що простежується в різних національних часописах.

Вивченню й розвитку рідної мови як виразнику національного характеру відводять чільне місце "Свобода та відродження", що з 1995 року публікує німецькомовні тексти; "Німецький канал", який у співробітництві з Ґете-інститутом подає уроки німецької мови. Часто ці питання виносяться на шпальти "Арагацу". Стала традиційною рубрика "Наша мова – наша історія", де вміщуються публікації, присвячені історії походження й розвитку вірменської мови‚ проблемам спілкування.

Близькою до мовної є літературна тематика національних видань. У підрозділі проаналізовано, як вони використовують духовний потенціал літератури свого народу. Тематичний спектр "Єврейських вістей"‚ "Шофару" показує, що в них достатня увага приділяється літературному життю меншини. Вірменський "Арагац", як і інші національні газети, вшановує прозаїків, поетів, публікує їхні твори, розповідає про визначні літературні дати.

Мистецтво, на думку відомого психолога і філософа Анрі Берґсона, стимулює людину відкривати в природі і в самій собі те, що вона не може виявити з достатньою ясністю за допомогою почуттів та свідомості. Мистецькій тематиці часописи відводять помітну роль в утвердженні національної самобутності.

"Німецький канал", наприклад, приділяє увагу фестивальним дійствам; "Арагац" – співакам і диригентам, зіркам вірменської естради України та Вірменії; "Єврейські вісті" і "Шофар" – музиці свого народу й тісно спорідненій з нею хореографії.

Творчі досягнення в національному малярстві, графіці, фотографії висвітлює "Німецький канал", "Шофар", "Свобода та відродження". "Арагац" відображає здобутки вірменського образотворчого мистецтва в Україні. На його сторінках неодноразово з'являються публікації, присвячені уславленим майстрам – Іванові Айвазовському та Фріду Согояну.

Серед повідомлень про культурні заходи, проведені нацменшинами в останні роки‚ помітне місце займають матеріали про театр і кіно. Багато пишуть на ці теми "Арагац” та "Єврейські вісті".

Журналісти розуміють, що із соціально-психологічного погляду спорт допомагає розвитку особистості, зміцнює душевну рівновагу, сприяє співпраці, консолідації та взаєморозумінню. У часописах нерідко подаються розповіді про здобутки національного спорту, які захоплюють читачів, викликають бажання фізично вдосконалюватись.

Поруч із публікаціями про мову, літературу, мистецтво, досягнення спорту та ін. виданням слід повніше висвітлювати національні обряди, сімейний і громадський побут, народні ремесла, ширше розповідати про календарні свята тощо. Доцільно вміщувати й фольклор, як це практикує вірменський "Арагац", започаткувати рубрики для дітей, що позначиться на вихованні патріотизму.

Преса національних меншин нерідко друкує гумористичні твори. Для "Єврейських вістей" стала традиційною сторінка "Єврейські витівки. Сатира та гумор". Часто під рубрикою "Менделізми" тут публікуються анекдоти. Поруч – дотепні гумористичні та сатиричні оповідання. Не обмежуючись власними набутками, "Шофар" знайомить читачів із гумористично-сатиричними додатками‚ сторінками низки російськомовних ізраїльських часописів.

Видання також приділяють помітну увагу традиціям національної кухні і наголошують, що страви не лише задовольняють одну з головних потреб, але й є одним із невід'ємних складників культури.

У підрозділі підсумовано загальну кількість газетної площі, яка використовується для висвітлення сфери культури. Її середні показники виглядають таким чином: "Єврейські вісті" – 18,4 %, "Шофар" – 9,5 %, "Свобода та відродження" – 8,8 %, "Німецький канал" – 7,9 %, "Арагац" – 32,6 %. Від преси національних меншин, на відміну від спеціалізованих видань, вимагати більшого було б недоречно.

Аналіз показує, що національні часописи назагал уважні до висвітлення питань культурної ідентичності. Такий підхід цілком виправданий, адже національне є стійкою ознакою культури, що не змінюється з кожним поворотом політичних та історичних подій.

У третьому розділі "На межі культур: діалектика взаємозв'язків титульної нації та національних меншин" простежуються шляхи гармонізації національних і загальнодержавних інтересів, роль преси у формуванні моральних якостей. На конкретних прикладах показано, як преса нацменшин, не обмежуючись відображенням своїх національно-культурних проблем, приділяє увагу іншим національним громадам. Визначається її роль у вихованні толерантності й доброти.

3.1. Національне й інтернаціональне в періодиці національних меншин. В підрозділі розкривається конкретна практика поєднання національного й інтернаціонального в часописах нацменшин.

Інтернаціональна тематика "Єврейських вістей" і "Шофару" представлена повідомленнями про справи меншин у державі та за її межами. В "Єврейських вістях" вона виокремилася в рубрику "Всі ми діти твої‚ Україно!". Поруч із короткими повідомленнями тут є й детальні розповіді такого плану.

З великою шанобою пише "Шофар" про духовного велета українського народу Тараса Шевченка (1994. – Ч. 3. – С. 1.). Серед національностей‚ про які він частіше інформує, вирізняються українці, вірмени‚ німці.

Широко інтернаціональну тематику висвітлює "Арагац". Про Україну, видатних представників її історії та культури тут мовили добре слово вірменські письменники, митці, науковці. Своєю чергою, з повагою про Вірменію в часописі відгукуються українські поети, прозаїки, перекладачі, вірменознавці, культурологи.

Значну увагу видання приділяє одному з найяскравіших українських дослідників вірменської культури ХІХ – ХХ століть ученому-сходознавцю, поліглоту, автору численних праць з історії та літератури народів Близького, Середнього Сходу й Закавказзя, академіку Агатангелу Кримському (1871 – 1942).

Мирон Нестерчук, Іван Драч, Ліна Костенко – добре відомі й шановані у Вірменії. Часопис друкує їхні твори на вірменську тематику, присвячує їм літературно-критичні статті.

Поряд із позитивним слід відзначити, що окремі часописи не сповна оволодівають практикою поєднання інтересів свого народу з інтересами титульної нації та сусідніх меншин. Зокрема, у "Німецькому каналі" інтернаціональна тематика майже відсутня. Але більшість редакційних колективів, як показує аналіз преси, не замикаються у межах власних національних проблем, а, навпаки, дбають, щоб читачі засвоювали свій і досвід інших народів, національне й інтернаціональне, поєднуючись, сприяли порозумінню. Адже, "чим відкритіша культура народу, чим більше зв'язків має з іншими, тим вона багатша й життєздатніша" .

3.2. Утвердження толерантності – запорука міжетнічної злагоди і стабільності. Проблема толерантності завжди була актуальною. Взаємотерпимість залишається нагальною проблемою не лише для сім'ї, роду, близького оточення, а й у сфері міжнаціональних стосунків, де чи не найбільше перевіряється її значущість. Преса національних меншостей своїми засобами формує в людей толерантне ставлення до представників інших націй, дбає, щоб титульна нація й нацменшини жили в мирі та злагоді, а основною лінією їхньої поведінки було співробітництво й порозуміння.

У вихованні взаємотерпимих стосунків журналісти національних видань вдаються до якомога ефективнішого впливу на душі людей не лише за допомогою поширення знань, але й захоплюючи їх емоційну сферу. Як свідчить аналіз преси, їхнім надійним помічником у цьому є віра, що ґрунтується на глибоких моральних засадах. Вона здатна полонити не тільки розум, але й збагатити справжньою любов'ю до ближнього кожного, хто прилучається до неї. Тут слід відзначити часописи, які систематично пропагують виступи церковних діячів, де є необхідна духовна основа для толерантності. Яскравим прикладом такого підходу слугує публіцистика "Німецького каналу", офіційного представника євангельсько-лютеранської громади німців Києва, який послідовно й наполегливо займається формуванням толерантної поведінки. Постійно торкаючись цієї теми, часопис намагається донести моральні чесноти до читача. Від цього видання тільки виграє.

Часто "Німецький канал" публікує духовні повчання Мартіна Лютера, настанови пастора Ахіма Райса, професора Дітера Штоодта, "Арагац" – вірменського Католикоса Гарегіна І. Їхні світлі, проникливі слова надихають на гідні вчинки, піднімають свідомість на вищий рівень. Не залишає поза увагою релігійну тематику й "Шофар”, який періодично публікує виступи Рава Адина Штейнзальца. Духовний наставник доводить, що суть правильної поведінки в поглиблені самосвідомості, через пробудження розуму до сприйняття правди.

Публікації на духовно-моральні теми зустрічаються в різних часописах національних меншин. В одних вони пов'язані з теологічними дослідженнями, в інших – будуються на світській тематиці. Газети закликають читачів до взаємотерпіння й співробітництва. Для підсилення цього впливу варто подавати матеріали, що стосуються правової освіти, адже толерантність передбачає добре знання закону.

Виховна спрямованість національної преси, знаходять відгук у серцях співвітчизників.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в з'ясуванні ролі преси національних меншин 1992 – 1999 років як засобу їхнього самоствердження в умовах становлення української державності. Комплексне дослідження впливу демократичних перетворень в Україні на відродження етнічних меншостей і активізацію їхньої преси розширює сучасне бачення засобів масової інформації, збагачуючи журналістику новими науковими результатами у сфері функціонування національних мас-медіа. Конструктивні рекомендації, що витікають з аналізу практичної діяльності преси національних меншин, спонукають науковців і журналістів до творчого вирішення актуальних завдань.

В науковій роботі зроблено висновки, які вказують на практичне значення дисертації. Найголовніші з них:

1. Українське суспільство створює належні умови для розвитку етнічних груп, організації їх національного життя на засадах етнокультурного плюралізму. Цьому сприяє державна політика, система організації культури та освіти, чільне місце, як показує дослідження, займають ЗМІ меншин.

2. Преса національних меншин 1992 – 1999 років, що сформувалася й активізувалася в Україні через започаткування тих чи інших часописів, теле- і радіопередач, стала на шлях об'єктивного висвітлення історичного минулого, сучасності, культурних і релігійних надбань своїх народів, міжетнічного співробітництва. Відображаючи громадсько-трудову, культурно-духовну діяльність своєї спільноти, національні видання відіграють виховну й організаційну роль. З метою підвищення дієвості, вони віднаходять нові теми, сюжети, засоби оформлення й розробляють їх з належною майстерністю.

3. Дослідження переконує, що періодика нацменшин не обмежується власними національно-культурними проблемами, а й приділяє належну увагу міжнаціональній тематиці. Зосереджуючись на надбаннях інших етнічних груп, сприяє зміцненню загальнолюдських гуманістичних засад українського суспільства.

4. Набувши досвіду, окремі часописи призупинили тематичне оновлення, дещо занедбали жанрову розмаїтість, недостатньо публікують інформацію з периферії. Для покращення ситуації слід більше подавати матеріалів культурно-духовного й освітнього-пізнавального плану, частіше розповідати про справи на місцях, ширше висвітлювати життя простих трударів. Поруч із публікаціями про мову, літературу, мистецтво, досягнення спорту та ін. варто повніше висвітлювати національні обряди, сімейний і громадський побут, вміщувати фольклор, започаткувати рубрики для дітей тощо.

5. Журналісти національних видань, усвідомлюючи, що нетолерантність між народами несе загрозу національному відродженню, своїми матеріалами формують засади міжетнічного взаєморозуміння й співпраці. Для посилення виховного впливу, поряд із релігійною тематикою слід публікувати матеріали на теми правової освіти, більше подавати конкретні приклади співробітництва, де виявляється співпереживання, взаємодопомога й доброта.

6. Діяльність засобів масової інформації нацменшин нерідко ускладнюється через матеріально-фінансові труднощі. У їхньому подоланні може суттєво допомогти спонсорство, меценатство та вирішення питань самоокупності.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНІ

В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Колісник Ю. Преса національних меншин в умовах нової України (1992 – 1997 рр.) // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. – Львів, 2000. – Вип. 7. – С. 240-252.

2. Колісник Ю. Вірменська тематика у пресі національних меншин України // Сходознавство. – К., 2000. – Ч. 9-10. – С. 245-259.

3. Колісник Ю. Національний ідеал вірменського часопису "Арагац" // Сходознавство. – К., 2000. – Ч. 11-12. – С. 95-103.

4. Колісник Ю. Мовно-літературна тематика – важлива складова культурно-публіцистичної діяльності преси національних меншин України (1992 – 1997 рр.) // Гуманітарний вісник. Серія: Іноземна філологія. – Черкаси, 2000. – Ч. 4. – С. 190-195.

5. Колісник Ю. Національне й інтернаціональне в пресі національних меншин (1992 – 1999 рр.) // Українська журналістика в контексті світової. Зб. наук. праць / За заг. ред. проф. В. І. Шкляра. – К., 2001. – Вип. 5. – С. 119-130.

6. Колісник Ю. Толерантність – шлях до взаєморозуміння й загальнолюдського поступу (Проблема толерантності й віри у пресі національних меншин України) // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. – Львів. – 2001. – С. 342-348.

7. Колісник Ю. Преса національних меншин України в умовах становлення демократії (1992 – 1997 рр.). – Львів: ПАІС, 1999. – 36 с.

8. Колісник Ю. Культурна тематика вірменського часопису "Арагац"// IV Сходознавчі читання А. Кримського. Тези міжнарод. наук. конференції, присвяченої 2000-й річниці християнства. Київ, 13-15 вересня 2000 р. – К., 2000. – С. 71-75.

АНОТАЦІЯ

Колісник Ю. В. Преса національних меншин України як засіб їх самоствердження в умовах становлення української державності (1992 – 1999 рр.).

Дисертація на здобуття вченого ступеня кандидата філологічних наук за фахом 10.01.08 – журналістика. – Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Київ, 2000.

У дисертації всебічно й об'єктивно розглядається та аналізується вплив демократичних перетворень в Україні на відродження етнічних меншостей, також досліджується роль і значення преси нацменшин у їх національно-культурному розвитку, визначається її дієвість.

На конкретних матеріалах періодики 1992 – 1999 років вивчено діалектику взаємозв'язків титульної нації та нацменшин, показано практичне поєднання національних й інтернаціональних вартостей. Особливу увагу зосереджено на вихованні толерантності – запоруки міжнаціональної єдності і стабільності.

Дослідження переконливо доводить, що збільшення обсягів інформаційного забезпечення, видання національної преси – характерні прояви вільного розвитку етнічних меншин в умовах української державності, яка забезпечує належні права і свободи громадянам різних національностей.

Ключові слова: національні меншини, етнокультурний плюралізм, національні права, преса національних меншин, національне відродження, тематична спрямованість, дієвість преси, інтернаціональна тематика, культурне взаємозбагачення і толерантність.

АННОТАЦИЯ

Колесник Ю. В. Пресса национальных меньшинств Украины как средство их самоутверждения в условиях становления украинской государственности (1992 – 1999 гг.).

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.01.08 – журналистика. – Институт журналистики Киевского национального университета имени Тараса Шевченко. – Киев, 2000.

Диссертационное исследование – первая научная попытка глубокого и детального изучения низовой прессы национальных меньшинств периода 1992 – 1999 годов и определения эффективности её воздействия на утверждение самобытности наций.

С приобретением государственной независимости, Украина взяла на себя полную ответственность за благосостояние всех этнических сообществ, что входят в её состав. В диссертации рассматривается и анализируется влияние демократических преобразований в стране на национально-культурное возрождение нацменьшинств, исследуется их участие в общенациональных усилиях, направленных на преодоление духовноразрушающего колониального наследия; отображаются особенности формирования и развития национальной прессы. Обработанный первоисточный материал дал возможность выяснить общие закономерности её становления и функционирования.

Робота показывает значение масс-медиа нацменьшинств в общественно-политической и культурной деятельности, отображает процесс трансформации национально-государственных мероприятий в практические действия. Автор прослеживает, как благодаря инициативе, которая основывается на национальном интересе, и активным усилиям редакционных коллективов издания освещают прошлое и настоящее своих народов, вопросы экономики, культуры, образования, акцентируют на национальном своеобразии. В диссертационном исследовании аргументировано доказано, что национальному развитию этнических меньшинств успешно содействуют радио и телевидение, об этом свидетельствуют показатели годовых объемов их эфирного времени.

Поскольку периодические издания исследуемого периода значительное место отводят тематике культуры, всестороннее и глубоко освещая вопросы языка, литературы, искусства, в научной работе проведен количественный и качественный анализ информационных достижений в этих аспектах, отражено влияние культурных ценностей на национально-духовное возрождение.

На конкретных публикациях рассмотрена диалектика взаимосвязей титульной нации и нацменьшинств, показано практическое единение национального и интернационального. Много