Інститут педагогіки і психології професійної освіти

Академії педагогічних наук України

Пічкур Микола Олександрович

УДК 378.7.012

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА (на матеріалі композиції)

13.00.04 – теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2000

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України.

Науковий керівник: | доктор педагогічних наук, професор Рудницька Оксана Петрівна, Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, завідуюча кафедрою гри на музичних інструментах, м.Київ.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, доцент Гребенюк Георгій Євгенійович, Харківський державний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, професор кафедри соціальної педагогіки і правового виховання, м.Харків;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Масол Людмила Михайлівна, Інститут проблем виховання АПН України, завідуюча лабораторією естетичного виховання, м. Київ.

Провідна установа: | Полтавський державний педагогічний університет імені В.Г.Короленка, кафедра хореографії та образотворчого мистецтва, Міністерство освіти України, м.Полтава.

Захист відбудеться 23 лютого 2000 року о 15 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогіки і психології професійної освіти АПН України за адресою: 04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (04060, м.Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розіслано 21 січня 2000 р.

Вчений секретар спеціалізованої

вченої ради Цибульська Г.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Одним із стратегічних завдань, визначених у Державній національній програмі “Освіта” (“Україна XXI століття”), є створення умов для формування професійної культури вчителя. Від цього залежить успішність розв’язання комплексу проблем реформування всієї системи освіти на сучасному етапі її розвитку. Тому серед пріоритетних напрямків сучасної педагогічної науки вагоме місце посідає дослідження широкого кола питань культурологічної підготовки майбутнього фахівця, зокрема вчителя образотворчого мистецтва, який усвідомлює своє соціокультурне призначення і здатний до творчої самореалізації у художньо-педагогічній діяльності.

Перспективність вивчення визначеної проблеми пов’язана з категорією композиції, яка, за висловом Ю.Г.Легенького, є “образом архітектоніки культури”. Визначення композиції як поєднання елементів у гармонійне ціле дає змогу розглядати її в аспекті системно-структурного (діалектика частин і цілого), діяльнісного (композиційна діяльність), комплексного (єдність змісту, форм і методів формування професійної культури) підходів до аналізу педагогічного процесу, його закономірних зв’язків і суперечностей, культуротворчих функцій.

Враховуючи характеристику будь-якої свідомої людської діяльності, що складається з актів створення предметної цілісності, побудови думок і почуттів, є підстави для виділення її композиційного аспекту - атрибутивної прикмети конструктивної дії, яка пов’язана із створенням і використанням середовища людиною та є основою творчості, пошуку співвідношень між цілим і частинами. Тому як особливий зріз репродуктивної і творчої людської активності композиційна діяльність виявляє динаміку сукупних ціннісно-значущих орієнтирів і є способом творення культурних цінностей, способом їхнього споживання, використання і трансляції (передачі). Внаслідок цього стає доцільним використовувати поняття композиційної діяльності в контексті дослідження проблеми формування професійної культури майбутніх учителів, зокрема образотворчого мистецтва, визначати за його допомогою конструктивно-творчі характеристики їхньої навчальної та майбутньої професійної діяльності.

Для осмислення порушеної проблеми велике значення мають наукові праці О.В.Волкової, В.Л.Глазичева, С.А.Гомоюнова, Ю.Г.Легенького, Дж. Ніколіса, С.В.Норенкова, І.Пригожина, Ф.І.Шміта та ін. У них розглядаються концепції теорії культури, в основі яких лежить поняття композиції. Досліджуючи генезис культурології у мистецтві, автори визначають композицію як синонім понять структури, цілісності, гармонії й довершеності. Переконливим, на нашу думку, є синергетичний підхід до тлумачення означеної категорії як діалектики частин і цілого в контексті еволюції відкритих систем, що дає змогу вивчати динаміку розвитку суспільної та особистісної культур із позиції їхньої взаємозумовленості та індивідуальної неповторності культури особистості.

Психологічні механізми розвитку культури, що грунтуються на принципах композиційної довершеності розвитку індивіда, розглянуто в працях Л.С.Виготського, Ж.Піаже, В.В.Рибалки, А.Сторра, С.Л.Рубінштейна, К.Д.Ушинського та ін. Їх доповнюють теоретичні розробки Г.Є. Гребенюка, І.А.Зязюна, М.С.Кагана, Л.М.Масол, Г.М.Падалки, С.О.Сисоєвої, О.П.Рудницької та ін. Згадані автори висвітлюють детермінанти функціонування художньої культури в духовному просторі суспільства та особистості.

Виявлення чинників формування професійної культури майбутнього вчителя мистецького, зокрема музичного профілю, знайшло відображення в дисертаційних дослідженнях М.М.Букача, А.Н.Гордійчука, Т.В.Іванової, А.М.Растригіної.

Окремі складові професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва досліджують Л.В.Бичкова, Є.А.Антонович, В.Б.Григор’єва, В.М.Єсипов, М.О.Климович, М.О.Коротков, Є.В.Шорохов. Автори порушують питання формування творчого мислення, набуття навичок композиційної діяльності, базових знань із кольорознавства, розвитку творчого потенціалу, образного мислення, пізнавальних здібностей та емоційної чутливості студентів. Проте категорію композиції вчені розглядають лише на рівні навчального предмета в системі образотворчої підготовки майбутнього вчителя.

Отже, залишається не досить дослідженим підхід до проблеми формування професійної культури як гармонійного композиційного взаємозв’язку особистісних якостей та професійної майстерності вчителя образотворчого мистецтва.

Актуальність та доцільність визначеної проблеми зумовили вибір теми дослідження: “Формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва (на матеріалі композиції)”.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України при розробленні теми: “Психолого-педагогічні основи формування загальної та професійної культури студентів засобами мистецтва” (РК №0196И008880).

Об’єкт дослідження: культурологічна підготовка майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Предмет дослідження: формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва під час вивчення курсу композиції.

Мета дослідження: розробити, науково обгрунтувати й експериментально перевірити дидактичну модель ефективного формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва у процесі вивчення курсу композиції.

Концептуальні ідеї дослідження грунтуються на таких положеннях: культура інтегрується в контексті людського буття і локалізується в культурі особистості; культура і композиція мають подібні характеристики (системність, цілісність, гармонійність, естетична довершеність, творча самобутність), тому їх можна зіставляти у межах одного дослідження; культура детермінується рівнем розвитку особистості, її творчих сил.

Гіпотеза дослідження: ефективність формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва зросте, якщо забезпечити умови для його творчої самореалізації у ході композиційної діяльності, яка активізує художньо-педагогічне мислення, сприйняття довкілля, мистецтва і педагогічного процесу, та спонукає до конструктивно-перетворюючих дій.

Завдання дослідження:

1) обгрунтувати сутність і структуру професійної культури вчителя образотворчого мистецтва як композиційної цілісності;

2) розкрити поняття композиції та її вплив на розвиток особистості вчителя образотворчого мистецтва, вдосконалення його педагогічної майстерності;

3) розробити критерії та виявити рівні сформованості професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва;

4) визначити педагогічні умови творчої самореалізації студентів у ході композиційної діяльності як основи формування їхньої професійної культури;

5) розробити й апробувати методику формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва в ході вивчення курсу композиції.

Загальну методологію дослідження становлять: філософські положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних та мистецьких явищ; психолого-педагогічні теорії розвитку й саморозвитку професійних якостей особистості під час діяльності; розумінні культури як цілісного процесу творчої самореалізації особистості; концепції взаємозв’язку національного і загальнолюдського в діалозі культур.

Теоретичними засадами дослідження є положення, які грунтуються на: психологічних теоріях розвитку особистості (Б.Г.Ананьєв, О.М.Леонтьєв, К.К.Платонов, С.Л.Рубінштейн); філософських концепціях формування культури особистості (І.А.Зязюн, М.С.Каган, Е.Н.Фаустова); педагогічних підходах до гуманізації та гуманітаризації освіти (В.В.Давидов, С.У.Гончаренко, Г.Є.Гребенюк, Л.М.Масол, Н.Г.Ничкало, О.П.Рудницька, В.О.Сухомлинський); наукових працях з естетики та мистецтвознавства (А.С.Канарський, О.Г.Костюк, Л.Т.Левчук, О.Ф.Лосєв, В.І.Мазепа, Л.Н.Столович, Р.А.Тельчарова, Н.О.Яранцева).

Методи дослідження: 1) теоретичні: аналіз та узагальнення наукової літератури з філософії, естетики, психології, педагогіки, теорії і методики композиції, а також програм та підручників із композиції, призначених для художньо-графічних та педагогічних факультетів педагогічних вузів; прогнозування та моделювання навчального процесу; 2) емпіричні: педагогічні спостереження; дослідно-експериментальна робота; методи масового збирання емпіричного матеріалу (анкетування, бесіда, контрольна робота, експертна оцінка); опрацювання результатів дослідження методами статистичного аналізу.

Організація дослідження. Дослідження здійснювалось у чотири етапи протягом 1993 - 1999 рр.

На першому етапі (1993 - 1994 рр.) було визначено і конкретизовано об’єкт, предмет і мету дослідження, уточнено завдання, методи; вивчено наукову та методичну літературу, проаналізовано навчально-методичні документи; розроблено педагогічні умови формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва та методику дослідно-експериментальної роботи.

Другий етап (1994 - 1995 рр.) передбачав проведення констатуючого експерименту, визначення критеріїв та рівнів сформованості професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Третій етап (1995 - 1998 рр.) - це формуючий експеримент, у ході якого було перевірено гіпотезу та ефективність експериментальних методик, узагальнено проміжний результат, внесено відповідні корективи.

Четвертий етап - теоретико-узагальнюючий (1998 - 1999 рр.). На цьому етапі було здійснено порівняльний аналіз результатів констатуючого і формуючого експериментів, узагальнено статистичні дані, сформульовано і теоретично обгрунтовано висновки, оформлено дисертаційне дослідження.

Експериментальною базою дослідження були педагогічні факультети Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського, Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка, Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Глухівського державного педагогічного інституту. Всього дослідженням було охоплено 400 студентів 1-3 курсів.

Наукова новизна одержаних результатів: вперше обгрунтовано концепцію формування професійної культури вчителя як композиційної цілісності; доведено можливість використання композиційної діяльності як основи вдосконалення культурологічної підготовки вчителя;

подальшого розвитку критерії педагогічної діагностики професійної культури та методика її формування в майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Теоретичне значення дослідження полягає в обгрунтуванні сутності і структури професійної культури вчителя образотворчого мистецтва, визначенні педагогічних умов творчої самореалізації майбутнього вчителя під час композиційної діяльності, що поглиблює розуміння процесу вдосконалення культурологічної підготовки студентів педагогічних вузів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні спеціального пропедевтичного курсу композиції (1 курс); оновленні навчальної програми з композиції для педагогічних факультетів із додатковою спеціальністю “Образотворче мистецтво”.

Матеріали дослідження можуть бути використані для подальшого вдосконалення професійно-педагогічної підготовки студентів, при розробленні програм, лекційних курсів, семінарів та лабораторних занять, у написанні навчально-методичної літератури.

Висновки та рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, впроваджено у навчальний процес Вінницького державного педагогічного університету імені М.Коцюбинського (довідка №11 від 17 січня 1999 р.), Глухівського державного педагогічного інституту (довідка №602 від 31 березня 1999р.), Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (довідка №16 від 23 лютого 1999 р.), Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (довідка №9 від 10 січня 1999 р.).

Особистий внесок дисертанта полягає в обгрунтуванні концептуальних ідей про взаємозв’язок культури і композиції; розробленні системи вправ і творчих завдань із композиції та методики їхнього використання в навчально-виховному процесі.

Вірогідність і аргументованість одержаних результатів забезпечуються методологічною і теоретичною обгрунтованістю вихідних позицій дослідження; застосуванням комплексу взаємопов’язаних методів, адекватних його об’єкту, предмету, меті і завданням; поєднанням кількісного та якісного аналізу із статистичними методами опрацювання дослідницьких матеріалів.

На захист винесено:

1.Підхід до розгляду сутності професійної культури вчителя як динамічної системи якостей особистості, які виявляються в різних аспектах професійних відносин та в композиційному зрізі педагогічної творчості.

2.Критерії (знання універсальних композиційних закономірностей і виражальних засобів; здатність адекватно сприймати композиційні об’єкти; вміння створювати нові й оригінальні композиції; наявність рефлексивних актів “самокомпонування”) та рівні сформованості професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва (композиційно-чуттєвий, композиційно-моделюючий, композиційно-творчий).

3.Обгрунтовані та експериментально підтверджені педагогічні умови (зовнішні і внутрішні) та етапи формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва (ціннісно-орієнтаційний, емоційно-оцінковий, процесуально-операційний, творчо-синтезуючий).

Апробація результатів дослідження здійснювалася у вигляді публікацій та доповідей на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Культура і освіта: проблеми, пошуки, творчі знахідки” (Вінниця, 1995), “Формування творчої особистості вчителя для оновлюваної національної школи” (Умань, 1993), “Екологія і освіта. Проблеми теорії і практики” (Умань,1994).

Дисертація обговорювалася на засіданнях: кафедри музики, образотворчого мистецтва та хореографії Уманського державного педагогічного університету в жовтні 1998 р. (витяг із протоколу №2); лабораторії педагогіки і психології мистецької освіти Інституту педагогіки та психології професійної освіти Академії педагогічних наук України в січні 1999 р. (витяг із протоколу №5).

Результати дослідження й висновки дисертації відображено в 12 публікаціях автора: 1 статті в науково-методичному журналі “Мистецтво та освіта”; 7 статтях у збірниках наукових праць; 3 публікаціях у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій.

Публікації. Результати дослідження й висновки дисертації відображено в 11 публікаціях автора, з них 10 написано без співавторів, у тому числі 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, 1 стаття в збірнику наукових праць, 4 публікації в збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Загальний обсяг особистого внеску – 2,5 друкованих аркушів.

Структура дисертації. Дисертаціяскладається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (201 найменування; з них 5 іноземною мовою), 8 додатків (36 сторінок), 8 таблиць (8 сторінок), 3 рисунки (3 сторінки) та 2 графіки (1 сторінка). Загальний обсяг дисертації 195 сторінок. Зміст викладено на 143 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання та гіпотезу дослідження, розкрито його наукову новизну, особистий внесок здобувача, сформульовано основні положення, які винесено на захист, дано висновки про впровадження та апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - “ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ПРПОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ ВЧИТЕЛЯ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА” - проаналізовано філософську та психолого-педагогічну літературу, на основі якої визначено сутність і структуру професійної культури, взаємозв’язок її формування з розвитком здатності студентів до композиційної діяльності; розроблено критерії та визначено рівні сформованості професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

Професійна культура вчителя розглядається як єдність культури особистості з її фаховою майстерністю, які внаслідок взаємовпливу і взаємопроникнення становлять систему соціально-професійних особистісних якостей. Родовою ознакою кожного компонента цієї системи є композиційність.

Етимологічний і термінологічний (філософський, естетичний, психологічний та педагогічний) аналіз поняття “композиція” дав змогу визначити такі її принципи: системність (цілісність), естетичність (гармонія), універсальність (міжсистемний зв’язок композиції між різними галузями гуманітарних знань). Зроблено висновок про те, що композиція - фундаментальне гуманітарне поняття, яке має основоположне значення для розуміння сутності культури, способів її розвитку.

На основі системних засад структурування особистості, запропонованих психологами К.К.Платоновим та В.В.Рибалкою, розкрито залежність формування особистісної культури від композиційної діяльності, яка, за висловом С.В.Норенкова, є “оптимальною побудовою будь-якої діяльності”. Саме композиція є чинником естетичного, духовного і культурного становлення індивіда.

Аналіз науково-педагогічних (І.А.Зязюн, В.А.Кан-Калик, Н.Б.Крилова, М.М.Поташник, О.П.Рудницька, В.О.Сухомлинський та ін.), а також психологічних щодо композиції (Л.С.Виготський, Ж.Піаже, А.Сторр та ін.) літературних джерел дав змогу констатувати, що стрижнем професійної культури вчителя є педагогічна культура. В контексті зіставлення ознак педагогічної культури та композиційної культури зроблено висновок, що структурою професійної культури вчителя образотворчого мистецтва є динамічна система якостей особистості. Ці якості виявляються в різних аспектах професійних відносин та в композиційному зрізі педагогічної творчості, який визначається композиційними діями вчителя, а також його особистісними характеристиками. Структура включає такі компоненти: професійна мотивація (інтерес до композиції стосовно творчих педагогічних рішень, у тому числі в галузі образотворчого мистецтва); професійні знання (про способи і результати педагогічної композиції); професійна майстерність (уміння компонувати педагогічний процес).

Відповідно до законів цілісності, пропорції, ритму, симетрії та композиційного центру, що діють у композиції творів пластичних мистецтв (Ф.В.Ковальов), визначено закономірності педагогічної композиції, а саме: а) цілого (педагог визначає, чого бракує і що зайве в особистості учня); б) пропорцій (що і скільки повинен дати вчитель учневі для гармонійного й цілісного його формування); в) ритму (чергування думок, звуків, слів, речень, рухів тіла тощо); г) симетрії (урівноваженість емоцій, дій і поведінки); д) композиційного центру (свідомість - центр, навколо якого об’єднуються компоненти психіки учня). Внаслідок цього запропоновано структуру педагогічної композиції. Вона складається з матеріальних і духовних компонентів, у яких слід розрізняти такі елементи, як вид, якість і виражальні засоби композиції.

Кожне значення структурного компонента педагогічної композиції відповідає певному виду діяльності майбутнього вчителя образотворчого мистецтва і впливає на розвиток різних елементів його особистості, розвиває естетичні почуття, спонукає до активної творчої діяльності.

Цю ідею було покладено в основу визначення трикомпонентної структури особистісних якостей професійної культури вчителя образотворчого мистецтва. Відповідно до означеної структури розрізняються такі компоненти:

1) когнітивний - активність у пізнанні універсальних і специфічних композиційних характеристик об’єктів довкілля, особистості вчителя образотворчого мистецтва та явищ художньої і педагогічної дійсності; розуміння ним завдань художнього і педагогічного компонування; мислення за допомогою категорій композиції у процесі художньої і педагогічної творчості; знання композиційних закономірностей, виражальних засобів у художньому і педагогічному компонуванні;

2) емоційний - відчуття композиційних властивостей явищ довкілля, художньої і педагогічної дійсності та власної композиційної довершеності;

3) діяльнісний - потреби, мотиви, бажання та інтереси у створенні і використанні композиції в її універсальному значенні; уміння професійно компонувати, а також здійснювати рефлексивні акти самокоригування відповідно до ідеалу композиційної довершеності особистості вчителя образотворчого мистецтва.

Педагогічна діагностика сформованості професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва грунтувалася на методах теоретичного аналізу педагогічних підходів до визначення показників професійної культури студентів. На основі її трикомпонентної структури запропоновано такі критерії:

1) знання універсальних композиційних закономірностей і виражальних засобів (обсяг теоретичних знань із композиції на міждисциплінарному рівні; обізнаність із формою і змістом композиційних об’єктів; уміння здійснювати композиційний аналіз мистецьких творів, різних форм навчання і виховання);

2) здатність адекватно сприймати композиційні об’єкти (глибоко відчувати композиційні особливості форми; бачити композицію в явищах довкілля, в мистецькій і педагогічній дійсності; визначати особливості виражальних засобів у конкретному явищі);

3) уміння створювати композицію в різних видах професійної діяльності (створювати нові й оригінальні композиції у художній та художньо-педагогічній діяльності; виконувати композиції у матеріалі);

4) здатність до “самокомпонування”: уміння здійснювати рефлексивні акти самокоригування, тобто вносити корективи в розвиток свого “Я” відповідно до принципів композиції.

За допомогою емпіричних методів педагогічної діагностики визначено три рівні сформованості професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

Композиційно-чуттєвий (низький) рівень сформованості професійної культури було зафіксовано у 42% студентів. Його характерною ознакою є те, що майбутні вчителі пасивно сприймають композиційні об’єкти довкілля, інтуїтивно визначають універсальні закономірності та виражальні засоби композиції в особистості та в мистецькій і педагогічній дійсності, слабко усвідомлюють їх. Теоретичні знання основ композиції в студентів грунтуються на відчутті, а не на розумінні, що призводить до неадекватної проекції набутих знань у композиційну діяльність. Внаслідок цього набуті вміння творчої техніки компонування в різних видах професійної діяльності мають дилетантський характер. Для студентів цього рівня основним мотивом вирішення композиційного завдання є лише формальний підхід до його виконання. При вирішенні практичних завдань виховання спостерігаються невміння майбутніх учителів розвивати в учнів здатність до композиційного аналізу пластичних форм, створювати необхідну психологічно-творчу атмосферу в художній діяльності.

Композиційно-моделюючий (середній) рівень сформованості професійної культури було зафіксовано у 50% студентів. Крім активного пізнання композиційних характеристик об’єктів, особистості, явищ мистецької і педагогічної дійсності, їм властиві досить розвинуті естетичні почуття. Їхні спеціальні знання грунтуються на розумінні композиційних явищ, ситуативному володінні методами і прийомами компонування. Основним мотивом вирішення композиційного завдання для студентів, віднесених до цього рівня, було бажання правильно й оригінально виконати його. Майбутні вчителі виявляють розуміння завдань художньо-педагогічної діяльності, вміють розвивати в учнів здатність до композиції, можуть застосовувати здобуті знання у професійній діяльності, усвідомлюють мету власного професійного розвитку і мають достатні художні вміння.

Композиційно-творчий (високий) рівень було зафіксовано у 8% студентів. Їм притаманні висока активність пізнання композиційних рис довкілля, особистості, явищ мистецької та педагогічної дійсності, високорозвинуті естетичні почуття, розуміння і знання композиції в природі і різних видах мистецтва, володіння композицією в образотворчому мистецтві та усвідомленість її значення для власного розвитку і розвитку гармонійної особистості учня. У студентів, віднесених до цього рівня, основним мотивом вирішення завдань компонування є прагнення виконувати їх правильно, оригінально і по-новому. Майбутні вчителі розуміють завдання власної професійної діяльності, бачать мету професійно-творчого поступу, вміють розвивати в учнів здатність до композиції, створювати на заняттях творчу атмосферу, захоплювати учнів художньою творчістю.

Результати констатуючого експерименту засвідчили необхідність пробудження професійної мотивації, вдосконалення композиційної підготовки та розвитку професійної майстерності, що сприятиме підвищенню ефективності формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва.

У другому розділі - “ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА” – розглядаються педагогічні умови формування професійної культури студентів під час вивчення курсу композиції та проходження активної педагогічної практики в загальноосвітніх школах, аналізується ефективність упровадження їх у професійну підготовку в педагогічних вузах.

Педагогічні умови формування досліджуваної якості було визначено відповідно до принципу творчої активності в педагогічному процесі. Цей принцип дав змогу запропонувати ціннісний особистісно зорієнтованимй підхід до осмислення композиції як основи формування професійної культури вчителя та сформулювати нову соціокультурну парадигму - людина у світі композиції, композиція у світі людини. ЇЇ реалізація в ході формування здатності студентів до композиції неможлива без використання міжпредметних зв’язків, оскільки композиційна діяльність є універсальним формотворенням. Це й зумовило вибір зовнішніх і внутрішніх педагогічних умов формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Так, до зовнішніх умов нами віднесено такі:

1) оновлення змісту навчання композиції за принципом її універсальності;

2) застосування під час навчання композиції міжсистемних, міжхудожніх та внутрішньохудожніх зв’язків;

3) поетапне засвоєння студентами систематизованого теоретичного і практичного матеріалу з композиції, що дасть можливість поступово вирішувати й ускладнювати завдання, спрямовані на формування професійної культури студентів. Етапи засвоєння матеріалу такі: а) ціннісно-орієнтаційний (спрямованість на розвиток позитивного ставлення студентів до композиції, розуміння необхідності і доцільності її використання у навчально-виховному процесі в школі); б) емоційно-оцінковий (розвиток здатності бачити композицію в різних природних, мистецьких і педагогічних явищах); в) процесуально-операційний (формування вмінь самовдосконалення або “самокомпонування”; створення формальних та художньо-образних композицій; сприяння процесу творення особистості учня); г) творчо-синтезуючий (застосування набутих знань і умінь під час художньої творчості та в ході педагогічної практики в школі).

Внутрішніми педагогічними умовами формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва є:

1) створення емоційного резонансу на основі діалогового спілкування;

2) активізація самостійної творчо-пошукової діяльності студентів на основі міжособистісної взаємодії (викладач-студент-учень) у процесі професійної підготовки;

3) стимулювання творчого самовираження студентів через композиційну діяльність.

З метою реалізації визначених педагогічних умов формування професійної культури студентів проаналізовано навчальні плани та програми курсу композиції у вищих закладах освіти. Було встановлено таке: досі не існує типової програми з курсу “Основи композиції” для вчителів початкових класів із додатковою спеціальністю “Образотворче мистецтво”; програми курсу композиції, розроблені в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника та в Полтавському педагогічному університеті імені В.Г.Короленка, передбачають опанування студентами лише окремих розділів формальної та жанрової композиції. Це зумовило необхідність розроблення цілісної програми спецкурсу, яку було покладено в основу дидактичної моделі поетапного формування професійної культури студентів.

Метою спеціального пропедевтичного курсу композиції є формування якостей особистості, які відповідають трикомпонентній структурі професійної культури майбутнього учителя образотворчого мистецтва. Визначено такі завдання цього спецкурсу: а) вивчити універсальні закономірності та засоби композиції, усвідомити їхнє значення в універсальному формотворенні; б) спрямувати студентів на вироблення позитивного ставлення до композиційної діяльності як основи формування їхньої професійної культури; в) добитися розуміння студентами необхідності й доцільності використання композиції в майбутньому навчально-виховному процесі в школі; г) показати міжпредметну значущість композиції як головну її цінність; д) вивчити особливості композиції в різних видах творчої діяльності; е) навчитися відчувати композицію в природі, довкіллі, мистецтві, у педагогічних явищах; є) прищепити навички композиційного мислення через універсальні закономірності і засоби композиції; ж) схематично аналізувати композицію в природі, предметному середовищі, творах мистецтва; з) самостійно виконувати композиційні вправи, композиційно-творчі завдання; і) спрямувати здобуті знання і набуті вміння композиційної діяльності на використання їх у реальному педагогічному процесі в школі.

Основний акцент у змісті спецкурсу зроблено на встановлення зв’язку композиції з різними галузями знань і пошук шляхів активізації процесу оволодіння студентами композиційною діяльністю. Спецкурс має такі розділи: 1) інтегрована композиційно-теоретична підготовка; 2) сприймання композиційних об’єктів; 3) практика компонування.

Ефективність впровадженого спецкурсу забезпечувалася завдяки використанню різних методів навчання: евристичних (спроб і помилок, контрольних запитань, фокальних об’єктів, гірлянд випадковостей і асоціацій, мозкового штурму, рефлексії), активних (проблемний виклад знань, створення проблемних ситуацій, проведення дискусійних діалогів, доповнення, зіставлення, виконання вправ і творчих завдань) і традиційних (інформаційно-ілюстративний, пояснювальний, інструктивно-практичний). Крім того, студенти вели щоденник композиційних спостережень, виконували вправи і творчі завдання (успішне виконання їх передбачало засвоєння майбутніми вчителями композиційних закономірностей). Було також враховано необхідність реалізації принципу єдності теорії і практики, застосування різних методів навчання, а також поетапності засвоєння знань з композиції, що забезпечило наступність у формуванні багатьох елементів когнітивного, емоційного та діяльнісного компонентів професійної культури вчителя образотворчого мистецтва.

Для активного засвоєння студентами знань, розвитку композиційних відчуттів, збагачення їх та успішного виконання завдань композиційної діяльності на всіх етапах підготовки використовувався взаємозв’язок таких міжпредметних функцій композиції:

1) діалектичної (рівень знань, багатство відчуттів та сформованість умінь компонувати позитивно позначилися на динаміці формування особистісних якостей студентів);

2) психологічної (знання універсальних закономірностей і засобів композиції стало зв’язуючою ланкою між знаннями інших дисциплін);

3) логічної (універсальна композиційна підготовленість студентів стала підгрунтям для встановлення послідовності і взаємозв’язків між частинами фахової підготовки);

4) дидактичної (успішне опанування спецкурсу студентами - це основа поглиблення фахових знань і вмінь, підвищення ефективності навчально-виховного процесу в межах інших дисциплін професійної підготовки, а саме: основного курсу композиції, малюнку, живопису, методики викладання образотворчого мистецтва, декоративно-прикладного мистецтва, історії образотворчого мистецтва, пластичної анатомії та скульптури, а також педагогічної практики).

У зв’язку з цим внесено певні корективи у зміст навчальної програми основного курсу композиції. Так, особливу увагу звернуто на поглиблене вивчення теоретичних основ композиції в пластичних мистецтвах; на те, щоб практична композиція спрямовувалася на оволодіння професійною майстерністю: виконання творчих завдань з дисциплін образотворчого циклу; на втілення здобутих знань і набутих умінь з композиції в художньо-педагогічну практику.

Ефективність запропонованих і впроваджених у практику вищої школи педагогічних умов формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва визначено за методом порівняльного аналізу результатів констатуючого та формуючого експериментів. Це дало змогу показати динаміку сформованості цієї інтегральної якості в студентів контрольних та експериментальних груп. Кількість студентів у них була однаковою.

Дані порівняльного аналізу рівнів сформованості професійної культури подано в таблиці 1.

Таблиця 1

Зміни рівнів сформованості професійної культури за умов традиційного та експериментального навчання |

Експеримент

Навчальні групи | констатуючий | формуючий

Кількість студентів, %

Рівні

композ.-чуттєвий | композ.-модел. | композ.-творчий | композ.-чуттєвий | композ.-модел. | композ.-творчий

Контрольні | 40 | 56 | 4 | 28 | 52 | 20

Експериментальні | 44 | 44 | 12 | 20 | 40 | 40

Таблиця засвідчує, що у рівнях сформованості професійної культури студентів за умов експериментального навчання відбулося більше позитивних зрушень, аніж за умов традиційного навчання.

Найбільші зрушення відбулися в бік композиційно-творчого рівня сформованості професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва. Так, композиційно-чуттєвого рівня досягли 20% студентів, композиційно-моделюючого - 40%, композиційно - творчого 40%.

Якісний аналіз показав, що в студентів, які досягли композиційно-творчого рівня, спостерігалася розвиненість усіх компонентів структури професійної культури, що виявлялось у вирішенні завдань композиційної діяльності.

Відповідно до змін показників, що характеризують ступінь сформованості компонентів професійної культури, можна говорити про доцільність застосування експериментальних педагогічних умов формування професійної культури майбутніх учителівобразотворчого мистецтва під час вивчення курсу композиції.

Дослідно-експериментальна робота підтвердила припущення про те, що розвинута здатність до композиції є визначальним фактором у підвищенні рівня сформованості професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва. З підвищенням рівня здатності студентів до композиції зростає ступінь сформованості їхньої професійної культури.

Таким чином, впровадження в навчально-виховний процес педагогічних факультетів із додатковою спеціальністю “Образотворче мистецтво” розроблених у дослідженні й апробованих на практиці викладання курсу композиції педагогічних умов формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва дає змогу досягти бажаних результатів у підвищенні її рівня.

ВИСНОВКИ

Результати проведеного дисертаційного дослідження дають змогу зробити такі висновки:

1.На основі аналізу філософських та психолого-педагогічних підходів до визначення сутності феномена культури зроблено висновок щодо нероздільності понять культури і композиції, оскільки як суспільна, так і особистісна культура є продуктом і якісною характеристикою композиційної діяльності людини. З цього випливає, що професійна культура вчителя полягає в його педагогічній культурі, основу системи фахових якостей якої становить здатність до педагогічного компонування. Така здатність забезпечує самостійність і продуктивність професійної діяльності, композиційну цілісність та єдність особистісних і фахових якостей учителя образотворчого мистецтва.

2.Визначено, що професійна культура вчителя образотворчого мистецтва включає такі компоненти: професійну мотивацію (інтерес до композиції творчих педагогічних рішень, у тому числі і в галузі образотворчого мистецтва); професійні знання (про способи і результати педагогічної композиції); професійну майстерність (уміння будувати педагогічний процес).

3. За результатами філософського, психологічного та педагогічного аналізу змісту поняття “композиція” встановлено, що в цих галузях знань його трактують однаково, визначаючи як поєднання елементів у гармонійне ціле.

4.Внаслідок синтезу процесуальної та результативної граней композиції у різних галузях діяльності людини зроблено таке узагальнення: композиція є фундаментальним поняттям гуманітарних знань і грунтується на принципах системності, естетичності та єдності змісту і форми. Ці принципи є основою універсальності композиції (міжсистемні, міжхудожні та внутрішньохудожні зв'язки), тому її доцільно застосовувати як методологічну засаду формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

5.З’ясовано сутність композиції у пластичних мистецтвах і зроблено порівняння її з педагогічним мистецтвом, на основі чого розроблено структуру педагогічної композиції. Це дало змогу показати позитивний вплив феномена композиційності на розвиток когнітивного, емоційного та діяльнісного компонентів професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва.

6.У дослідженні доведено: а) пізнання, розуміння, осмислення і знання композиції у різних явищах довкілля, мистецької та педагогічної дійсності збагачують інтелектуальний потенціал майбутнього вчителя образотворчого мистецтва; б) емоції, відчуття і почуття, пов'язані з композицією цих явищ, відіграють мотивуючу роль у формуванні особистісних якостей його професійної культури; в) потреби у створенні та рецепції композиції, мотиви, які спонукають композиційну діяльність, уміння компонувати, рефлексивні акти коригування і самокоригування є основою вдосконалення його професійної майстерності.

7.Розроблено критерії сформованості професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва: 1) знання універсальних композиційних закономірностей і виражальних засобів; 2) здатність адекватно сприймати композиційні об’єкти; 3) уміння створювати композицію в різних видах професійної діяльності; 4) самокомпонування (самовдосконалення).

8.Відповідно до результатів констатуючого експерименту визначено три рівні сформованості професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва: 1) композиційно-чуттєвий було зафіксовано у 42% студентів; 2) композиційно-моделюючий - у 50%; 3) композиційно-творчий - у 8%.

9.У ході дослідно-експериментальної роботи з формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва з’ясовано основні суперечності традиційного підходу до викладання композиції, причиною яких є неврахування доцільності пізнання універсуму композиції. Для розв’язання цих суперечностей запропоновано ціннісний особистісно зорієнтований підхід до осмислення композиції як основи формування професійної культури вчителя. Цей підхід обгрунтовано за допомогою міжпредметних зв’язків композиційної підготовки студентів, що зумовило логіку визначення зовнішніх і внутрішніх педагогічних умов формування професійної культури.

10.Стрижнем експериментальної методики стала дидактична модель формування професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва. У ній передбачено кілька етапів композиційної підготовки студентів. Перший, другий і третій етапи було охоплено попереднім спеціальним курсом композиції, а четвертий - основним курсом композиції та педагогічною практикою. На першому (ціннісно-орієнтаційному) етапі у змісті композиційної підготовки студентів було зроблено акцент на вирішенні проблем формальної композиції на міждисциплінарному рівні. На другому (емоційно-оцінковому) здійснено тренінг сприймання та аналізу композиційних об’єктів довкілля, явищ мистецької та педагогічної дійсності. На третьому (процесуально-операційному етапі) студенти виконували вправи і завдання з формальної площинної композиції. На четвертому (творчо-синтезуючому) етапі вдосконалювалася композиційна діяльність студентів завдяки використанню евристичних методів у створенні жанрових композицій в образотворчому мистецтві та проектуванню педагогічного процесу під час художньо-педагогічної практики.

Проведене дослідження дало змогу сформулювати ряд пропозицій щодо використання його на двох рівнях: теоретичному і практичному. На першому рівні – розроблення концепції розвитку художньо-педагогічної освіти, принципів та методики викладання психолого-педагогічних та фахових дисциплін, створення багаторівневої підготовки майбутніх учителів образотворчого мистецтва. На другому рівні розроблена методика може бути використана в педагогічних закладах освіти, системах підвищення кваліфікації вчителів мистецького профілю.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів формування професійної культури студентів. У ході його встановлено, що деякі грані цієї складної проблеми потребують дальшого розроблення. Заслуговують на увагу такі питання, як вплив на формування професійної культури майбутніх учителів естетичного середовища вузів, створення науково-творчої атмосфери; обмін передовим педагогічним досвідом; удосконалення суспільствознавчої, культурологічної та загальнопедагогічної підготовки студентів з урахуванням специфіки діяльності вчителя образотворчого мистецтва, а також проблеми дослідження композиційної діяльності вчителів образотворчого мистецтва загальноосвітніх шкіл, які мають високий рівень професійної культури.

Перспективу подальшого дослідження цієї проблеми становить грунтовне вивчення можливостей формування окремих компонентів професійної культури майбутніх учителів образотворчого мистецтва на основі активізації їхньої композиційної діяльності.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях:

І.Статті в журналах та науково-методичних збірниках:

1.

1.

1.

1.

1.

6.Пічкур М.О. Про категоріальний зміст поняття “професійна культура вчителя” // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини / За ред. В.Г. Кузя. - К.: Міжнародна фінансова агенція. - 1998. - С. 150-156.

7.Пічкур М.О., Гонзуль В.П. Художньо-конструкторський підхід до викладання методики трудового навчання з практикумом // Навчально-виховний процес у середній та вищій школі: проблеми, пошуки, перспективи: Збірник наукових праць. – Умань. - 1994. - Вип. 2. - С.99-101

ІІ.Тези доповідей на наукових конференціях:

1.Пічкур М.О. Майстерність учителя образотворчого мистецтва // Імідж сучасної школи: Практико-зорієнтований посібник - К. - 1997. - С. 425-427.

2.Пічкур М.О. Проблеми розвитку художньої культури студентів педагогічних вузів в умовах ринкових відносин // Культура і освіта: проблеми, пошуки, творчі знахідки: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Вінниця. - 1995. – Ч. 2. - С.101-103.

3.Пічкур М.О. Особистий стиль педагога як ознака творчості // Формування творчої особистості вчителя для оновлюваної національної школи: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Умань. - 1993. – Ч. 2. - С.19-21.

4.Пічкур М.О. Синтез природи і мистецтва в екологічному вихованні школярів // Екологія і освіта. Проблеми теорії і практики: Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. – Умань. - 1994. - С.116-117.

Пічкур М.О. Формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва (на матеріалі композиції). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - професійна педагогіка. - Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України, Київ, 2000.

На захист винесено структуру професійної культури вчителя образотворчого мистецтва та педагогічні умови її формування у студентів у процесі вивчення курсу композиції.

У дослідженні розроблено концепцію формування культури вчителя на основі композиційної діяльності; визначено провідні принципи категорії композиції; виявлено трикомпонентну структуру професійної культури вчителя образотворчого мистецтва; установлено критерії та рівні сформованості професійної культури студентів майбутніх учителів початкових класів із додатковою спеціальністю “Образотворче мистецтво”; змодельовано й апробовано зміст, форми і методи розвитку здатності студентів до композиції; показано залежність формування професійної культури майбутнього вчителя образотворчого мистецтва від композиційної підготовки у вузі.

Ключові слова: професійна культура вчителя образотворчого мистецтва; принципи композиції; композиційна діяльність; здатність до композиції; розвиток особистості, творча самореалізація; педагогічна майстерність; педагогічні умови.

Пичкур Н.А. Формирование профессиональной культуры будущего учителя изобразительного искусства (на материале композиции). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 – теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики и психологии профессионального образования АПН Украины, Киев, 2000.

Защищаются структура профессиональной культуры учителя изобразительного искусства, а