Міністерство охорони здоров’я України

Український науково-дослідний інститут

соціальної та судової психіатрії

БЕРО

Михайло Павлович

УДК 613.89:616-001.28-085.851

ПОРУШЕННЯ ЗДОРОВ’Я СІМ’Ї

ЛІКВІДАТОРІВ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

І ЙОГО ПСИХОТЕРАПЕВТИЧНА КОРЕКЦІЯ

Спеціальність 14.01.16 – психіатрія

Автореферат

дисертації на здобуття вченого ступеня

доктора медичних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Харківській медичній академії післядипломної освіти, МОЗ України

Науковий консультант – доктор медичних наук, професор Кришталь Валентин Валентинович, Хар-ків-ська медична академія післядипломної ос-ві-ти, за-ві-дуючий кафедрою сексології і медич-ної пси-хо-логиї

Офіційні опоненти – доктор медичних наук Морозов Олександр Михайлович, Київський інстітут внутрішніх справ України, начальник кафедри пеніціарної медицини

доктор медичних наук, доцент Пшук Наталія Григорівна, Винницький держав-ний ме-дич-ний університет ім.М.І.Пирого-ва, доцент ка-федри психіатрії, загальної і медич-ної пси-хо-логії

доктор медичних наук, професор Коробов Олександр Олександрович, Кримський дер-жав--ний медичний університет ім. С.І.Ге---ор-гієв-сь-кого, професор кафедри пси-хіатрії з курсом психотерапії і невро-логії після-дип-лом-ної осві-ти, м. Сімферополь

Провідна організація – Український науково-дослідний інститут клінічної і експериментальної неврології та психіатрії, м. Харків , МОЗ України

Захист відбудеться "20" березня 2000 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої ради

Д 26.620.01 при Українському науково-дослідному інституті соціальної та судової психіатрії

за адресою: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 103

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Українського науково-дослідного інституту соціальної та судової психіатрії

Автореферат розіслано "18" лютого 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої ради

кандидат медичних наук | Онишко Ю.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Чорнобильська катастрофа спричинила цілу низку еколо-гічних, соціальних, психологічних та медичних наслідків, які протягом наступних років не тільки не втратили, але набувають дедалі більшого значення. Це пояснюється зрос--тан-ням сома-тичної та психічної патології як у ліквідаторів аварії на ЧАЕС, так й у членів їхніх сімей, що не може не позначитися на сімейних відносинах і функціонуванні сім’ї.

Актуальність теми дослідження. Боротьба з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС у наш час залишається однією з найактуальніших і ще зовсім не розв’язаних медичних і соці-аль-них проблем, що спричиняє серйозну занепокоєність світової громадськості і охорони здоров’я. Природно, що їй присвячено досить багато літератури. У працях авторів, котрі дослідили соматичне та психічне здоров’я чоловіків, що брали участь у ліквідації аварії (П.В.Волошин та ін., 1990; А.І.Нягу, 1991; В.В.Абрамов, 1992; А.П.Чуприков та ін., 1992; С.І.Табачников та ін., 1995; О.К.Напреєнко, К.Н.Логановський, 1997; Ю.А.Александровський, 1998; А.М.Морозов, Л.А.Крижановська, 1998), відтворено патогенетичні механізми, клініку, лікування спостережуваних у них розладів у залежності від здобутих доз опромінення. У літературі висвітлено також стан здоров’я жінок і дітей, що зазнали впливу малих доз іонізувального випромінювання (Л.Н.Юр’єва, 1997; В.С.Подкоритов із співавт., 1998; J. van den Bout, J.Havenaan, 1992; D.Hillis, 1996).

Набагато менше вивчено порушення здоров’я членів сімей ліквідаторів, що не живуть на уражених впливом територіях, а саме їхніх дружин і дітей, які народилися після участі чоловіків у ліквідації аварії на ЧАЕС. Не вивчався соматичний, психічний і сексуальний преморбід ліквідаторів аварії та їхніх дружин, що не дає змоги об’єктивно оцінити порушення здоров’я, виявлені в них у процесі обстеження після аварії. Мало досліджувалися причини, механізми і прояви сексуальних розладів у ліквідаторів і особливо – сексуальні дисгармонії подружніх пар, а також по-ру-шення сімейної адаптації і функцій сім’ї ліквідаторів аварії.

Тим часом не викликає сумніву, що участь чоловіка в ліквідації наслідків ядерної катастрофи і погіршення стану його здоров’я в результаті психологічного стресу і впливу іонізу-валь-ного випромінювання є психотравмою для всіх членів сім’ї, а виникнення в чоловіків психопатологічних проявів і сексуальних розладів, погіршуючи міжособистісні відносини подружжя, неминуче призводить і до порушення взаємовідносин із дітьми. Проте цей аспект життя ліквідаторів чорнобильської аварії практично не досліджено, хоч від нього значною мірою залежить адаптивність шлюбу і психологічне благополуччя підростаючого покоління в сім’ях ліквідаторів.

Таке становище обумовлює необхідність системного під-хо-ду до вивчення здоров’я сім’ї ліквідаторів аварії в цілому, до корекції порушень і реабілітації як самих ліквідаторів, так і членів їхніх сімей, що не зазнали впливу іонізувального випро-мінювання.

Це й стало передумовою для проведення дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, те-мами. Роботу виконано відповідно до плану наукових дослід-жень Харківської медичної академії післядипломної освіти за темою "Соціальні, психологічні, біологічні чинники в етіології, патогенезі, корекції і профілактиці порушень сексуального здоров’я" (№ держ. реєстрації 0195U020613).

Мета дослідження – на основі системного між-дис-цип-лінар-ного вивчення причин, механізмів розвитку і проявів дез-адап-тації родини ліквідаторів аварії на ЧАЕС розробка системи її сімейної психотерапевтичної корекції.

Згідно зі зазначеною метою в роботі було поставлено такі завдання.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

1.

Наукова новизна дослідження. На основі системного ана-лізу вперше визначено причини й механізми порушення психіч-ного здоров’я самих ліквідаторів аварії на ЧАЕС, їхніх дружин і дітей, механізми розвитку сімейної дезадаптації і порушення функ-ціонування сім’ї.

Новим є системний підхід до обстеження сім’ї на основі за-пропонованої трифакторної концепції порушення здоров’я сім’ї, який відкриває можливість її реабілітації.

Запропоновано діагностичні алгоритми психічних роз-ладів, що грунтуються на їх клінічних проявах з урахуванням внутрішньої картини хвороби, типу пристосувальної поведінки і адаптивних ресурсів особистості, які дають змогу виявити пато-генетичні механізми психічних порушень.

Уперше виявлено роль соматогенних, соціогенних та психо-генних (у тому числі преморбідних) чинників у формуванні порушень здоров’я сім’ї, проаналізовано перебіг і прояви по-друж-ньої (сексуальної) дисгармонії і сімейної дезадаптації у ліквідаторів аварії. Розроблено поставлення функціонального діагнозу і класифікацію (типологію) сім’ї.

На підставі результатів дослідження запропоновано нову систему сімейних диференційованих психотерапевтичних захо-дів, спрямованих на корекцію порушення здоров’я і функціо-ну-вання сім’ї ліквідаторів чорнобильської аварії.

Практична значущість результатів дослідження. Практич-ну цінність має визначення умов, механізмів розвитку, перебігу і проявів подружньої і сімейної дезадаптації у ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Важливими для клінічної практики є виявлення й опис порушень психічного здоров’я ліквідаторів, їхніх дружин та ді-тей, вирізнення варіантів сімейної дезадаптації і розроблені кри-терії їх диференційованої діагностики, які дають можливість використовувати в процесі психотерапії диференційні лікувальні програми.

Практичне значення мають поставлення функціонального діагнозу у ліквідаторів аварії і членів їхніх сімей, запропонована комплексна система сімейної діагностики, психотерапевтичної корекції і реабілітації сім’ї, а також методика психотерапевтич-ного театру для лікування неврозів у дітей.

Особистий внесок автора. Дисертантом здійснено весь обсяг представлених у роботі досліджень. За період 1987 – 1998 років особисто автором проведено комплексне клінічне, клініко-психологічне, експериментально-психологічне і соціологічне обсте-жен-ня 250 подружніх пар, в яких чоловіки були ліквіда-то-рами аварії на Чорнобильській АЕС. Усім пацієнтам особисто автором була надана консультативна, лікувальна, психотерапев-тична допомога. Автором визначено диференційно-діагностичні критерії варіантів сімейної дезадаптації, розроблено систему корекції здоров’я сім’ї.

Статистичну обробку і наукову інтерпретацію всіх здо-бутих і досліджених даних виконано виключно автором.

Апробація і впровадження результатів роботи у практику. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на конференції "Психіатричні наслідки аварії на ЧАЕС (Київ, 1993); на регіональному конгресі міжнародної асоціації психіатрів (Афіни, 1999р.); на регіональній конференції АПУ "Шляхи реформування психіатрії на сучасному етапі" (Донецьк, 1998р.); на 2-му міжнародному конгресі з психотерапії (Австрія, 1999р.); на 11-й міжнародній конференції з психіатрії (Гамбург, 1999р.); на засіданні Донецького обласного товариства невропатологів і психіатрів (Донецьк, 1999р.).

За темою дисертації опубліковано монографію, 27 статей у періодичних наукових виданнях, 6 статей у збірках наукових праць, 1 учбовий посібник, 1 методичні рекомендації.

Результати проведених досліджень впроваджено в прак-тику роботи відділення сімейного лікарсько-психологічного кон-суль-тування Харківського обласного психоневрологічного дис-пан-серу і Харківського міського психоневрологічного диспансе-ру, а також у педагогічний процес на кафедрі сексо-логії і медичної психології Харківської медичної академії після-дип-ломної освіти.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 284 стор. машинопису і складається зі вступу, оглядової глави, присвя-ченої аналізу стану проблеми здоров’я сім’ї ліквідаторів чорно-бильської аварії, 6 глав власних досліджень, заключення, вис-нов-ків і чотирьох додатків. Матеріали дисертації ілюструються 28 таблицями, 7 схемами та рисунками.

Список використаних джерел містить 347 праць (263 російсько- та україномовні і 84 іноземні).

ЗМІСТ РОБОТИ. ЗДОБУТІ РЕЗУЛЬТАТИ

Під нашим спостереженням було 276 подружніх пар, мешканців м. Донецька і Донецької області, в яких чоловіки брали участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Усі вони дістали опромінення малими дозами іонізувального випро-міню-вання, і в жодного не було поставлено діагноз гострої променевої хвороби (ГПХ). Чоловіки брали участь у ліквідації аварії у віці 20 – 49 років і знаходилися в осередку опромінювання протягом 1 – 3 міс.

Обстеження ліквідаторів аварії і членів їхніх сімей прово-дилося в 1987 – 1989 і у 1992 – 1998 рр.

З обстежених подружніх пар у 250 (893%) спостерігалася сексуальна дисгармонія і сімейна дезадаптація, у 26 (112%) пар взаємовідносини в сім’ї були гармонійними (цю групу обстежено як контрольну). У 71 (293%) подружньої пари сексуальна дис-гармонія спостерігалася до участі чоловіків у ліквідації аварії на ЧАЕС, у решти вона розвинулася після неї.

28 (113%) ліквідаторів були інвалідами ІІ і 102 (413%) – ІІІ групи; в контрольній групі інвалідами були відповідно 2 (85%) і 8 (319%) людей.

Тривалість шлюбу в основній групі у 161 (644%) подруж-ньої пари становила від 1 до 5 років, у решти – 89 (363%) – від 6 до 10 років. У контрольній групі стаж подружнього життя складав від 1 до 5 років у 10 (3810%) і від 6 до 10 років – у 16 (6210%). У першому шлюбі були 202 (813%) подружні пари основ-ної групи, у другому – 48 (193%). У контрольній групі всі подруж-ні пари перебували в першому шлюбі.

Переважна більшість ліквідаторів та їхніх дружин (від-повідно 844 і 733%) мали середню і середню спеціальну освіту. За професією 874% чоловіків були робітниками, їхні дружини займалися фізичною працею (373%) або були службовцями (433%), решта – домашніми господарками.

Більшість подружніх пар основної групи (165, або 663%) мали по одній дитині, 66 (263%) – по двоє дітей і 19 (82%) сімей були бездітними. У контрольній групі 12 сімей мали по одній дитині (7 хлопчиків і 5 дівчаток) і 14 сімей – по двоє дітей (12 хлопчиків і 16 дівчаток). Усі 40 дітей контрольної групи були здорові.

Із загальної кількості 297 дітей (165 хлопчиків та 132 дів-чинки) основної групи під нашим спостереженням знаходилося 195 (104 хлопчики і 91 дівчинка) віком від 7 до 12 років, які наро-дилися після участі батька в ліквідації чорнобильської ава-рії. В цих дітей відзначалися ті чи інші невротичні розлади. Хворі діти були в 172 (693%) сім’ях, причому в 149 – по одному і 23 – по двоє хворих дітей.

Об’єктом дослідження була сім’я ліквідаторів у цілому. Вивчали функціонування сім’ї та його порушення, типологію шлюбу, причини виникнення подружніх конфліктів, зони ризи-ку в житті сім’ї, причини й механізми порушення здоров’я сім’ї.

Усім ліквідаторам, їхнім дружинам і дітям проводили комп-лексне обстеження. Воно складалося з вивчення в динаміці стану соматичного, психічного та сексуального здоров’я обох із подружжя, соматичного і психічного здоров’я дітей, клініко- та експериментально-психологічного обстеження всіх членів сім’ї. Чоловікам, крім того, проводилося електро-енцефалографічне, реоенцефалографічне дослідження, а також за показанням комп’ютерна томографія.

Сексологічне обстеження подружжя здійснювалося мето-дом системно-структурного аналізу за інтегративними критері-ями, компонентами та складовими сексуального здоров’я за В.В.Кришталем (1997).

Клініко-психологічне обстеження включало вивчення в кож-ного з подружжя спрямованості особистості за домінуючою мотивацією, ціннісними орієнтаціями, проведенням дозвілля, а також визначення психосексуальних типів і мотивів вступу до шлюбу. У процесі обстеження дітей аналізували типи виховання, яке вони діставали, акцентуації характеру, емоційні реакції.

Комплекс експериментально-психологічних методик був спрямований на виявлення такого системоутворюючого чинни-ка, як адаптивні ресурси особистості, що відбивають об’єктив-ні можливості відновлення хворим своєї особистісної і соціальної значущості, від яких багато в чому залежить тип пристосуваль-ної поведінки. До структури цього комплексу входять найважли-віші особистісні характеристики – рівень емоційної стабільності, тривожності, ригідності, рівень невротизації та психопатизації.

Експериментально-психологічне дослідження проводили з метою отримання об’єктивних даних щодо особистісних відмін-ностей не тільки ліквідаторів аварії, але й членів їх сімей, подруж-ньої адаптації, характеру взаємовідносин подружжя, бать-ків із дітьми тощо.

Досліджуючи особистісні відмінності чоловіків і жінок, використовували адаптований варіант опитувальника ММРІ, різноманітні шкали якого дають змогу охарактеризувати осо-бис-тість у широкому діапазоні, в тому числі її індивідуальні особ-ливості, настанови, інтереси, психопатологічні та психосома-тичні синдроми.. Досліджуючи усереднений профіль особистості за методикою ММРІ, ми застосували метод кодування за Хатауеєм (1985). Рівень нейротизму, інтра- та екстравертова-ність пацієнтів вивчали за методикою Eysenck (1975).

Досліджували також феномен психологічного часу особис-тості, що відбиває переживання взаємозв’язку особистого мину-лого, теперішнього та майбутнього за методом Є.І.Головаки із співавт. (1984).

У чоловіків за допомогою особистісного опитувальника Бєхтєрєвского інституту (ЛОБІ) досліджували внутрішню кар-тину хвороби (А.Є.Личко, 1983), у жінок вивчали тип сприй-нят-тя захворювань дітей (за В.С.Подкоритовим, 1997).

Жінок обстежували, крім того, за допомогою шкали мані-фестації тривоги (MAS) і депресії Дж.Тейлор (за В.Л.Марищук, 1990).

Діагностику рівня подружньої адаптації проводили за до-по--могою спеціального опитувальника, що грунтується на вико-ристанні параметрів сімейної адаптації (шкала D.H.Sprenkle, B.L.Fisher, 1994); крім того, було використано опитувальник подружньої комунікації Bienvenu (C.Schaap, 1982), що дає змогу вимірювати рівень подружнього щастя, як інтегрального показ-ника сексуальної задоволеності, задоволеності комунікацією, єдності інтересів тощо.

Особистісні відмінності дітей вивчали за допомогою про-ек-тивної методики Р.Жиля (1992) і 12-факторної методики Р.Б.Кеттела і Р.В.Коана для молодших школярів (за Є.І.Роговим, 1995). Застосовували також діагностичні рисунки і колірний тест відносин (А.М.Еткіна, 1987).

Обстеження ліквідаторів чорнобильської аварії проводи-ло-ся в Донецькій обласній психіатричній лікарні, в психосома-тич-ному центрі цієї лікарні, в Донецькому обласному лікувально-оздо-ровчому центрі і в обласній клінічній лікарні профзахво-рю-вань. Їхніх дітей обстежували у Донецькій дитячий обласній клінічній лікарні.

Здобуті в результаті клінічних та клініко-психологічних досліджень дані було оброблено методом математичної ста-тис-тики критеріїв знаків за таблицями відсотків та їх помилок, результати експериментально-психологічних досліджень – за допомогою кореляційного аналізу і критерію Стьюдента. Оціню-ючи результати сімейної психотерапії, значущість відмінностей залежних виборок обчислювали за критерієм Вілкоксона (Т).

Проведений аналіз літературних даних свідчить про те, що сім’я ліквідаторів чорнобильської аварії в цілому не була об’єк-том дослідження з позицій системного підходу і сімейної корекції.

Ми вивчали здоров’я сім’ї ліквідаторів аварії на ЧАЕС, грун-туючись на розробленій нами трифакторній концепції здо-ров’я сім’ї, розглядаючи сім’ю як інтегративний соціобіо-пси-хо-логічний феномен і виходячи з необхідності поставлення функ-ціонального діагнозу кожному її членові та сімейного діагнос-тичного заключення, що відбиває рівень і ступінь пору-шен-ня адаптивності і функціонування сім’ї. Оцінюючи психіч-ний стан ліквідаторів, ми виходили з парадигми радіаційної психіатрії.

Традиційний синдромально-нозологічний підхід до позна-чення патологічного процесу відбиває видову форму присто-сування організму до тих чи інших умов життя, яка склалася еволюційно. За усієї незаперечності подібного підходу він не дає змоги розкрити індивідуальні особливості хвороби у конкретного пацієнта, тим більше такого своєрідного, як учасник ліквідації ядерної катастрофи. Подолати цей недолік дає можливість концепція функціонального діагнозу як результату заломлення патологічного процесу крізь особистість хворого і соціальну ситуацію, що склалася.

Основні компоненти функціонального діагнозу – пато-ди-на-мічний, психологічний і соціальний – співвідносяться між со-бою як категорії, що відбивають повноту пристосування хворого до довкілля. Патодинамічний компонент охоплює темп прогре-ді-єнт-ності, гостроту та актуальність продуктивних розладів і вираженість негативних процесів у психіці хворого. Психо-ло-гічний компонент включає рівень розвитку і дозрілості особис-тості, її спрямованість, настанови і відносини, кращі форми психологічної компенсації. Соціальний компонент характеризує рівень інтеграції хворого в основні соціальні групи (сім’я, трудо-вий колектив, неформальне соціальне оточення).

Нами було обрано саме такий клініко-функціональний підхід до вивчення стану психічного здоров’я ліквідаторів аварії на ЧАЕС. Структура функціонального діагнозу показана на наведеній нижче схемі.

Проведені спостереження показали, що протягом нас-туп-них після чорнобильської аварії років мала місце негативна ди-на-міка соматичного здоров’я учасників її ліквідації. Найчастіше в них спостерігалися гіперплазія щитовидної залози І-ІІ ступеня (944%), серцево-судинні захворювання, найбільше міокардіо-скле--роз (724%), ураження центральної нервової сис-теми, най-час--тіше пострадіаційна дисциркуляторна енцефалопатія (634%), гіпоталамічний синдром (213%) та ін. У всіх чоловіків була сек--

суальна дисфункція, у 354% відзначалися ознаки передчасного старіння. У процесі неврологічного обстеження було виявлено соматоневрологічний синдромо-комп-лекс, який характеризував-ся повільно прогредієнтним пере-бігом, що свідчить про пору-шення структур діенцефально-лімбіко-ретикуляторного комплек-су і сомато-сенсорної аферент-ної системи. Вегетативні розлади, що відзначались практично у всіх обстежених, характеризу-валися стійкістю, прогредієнтністю і резистентністю до терапії. У неврологічному статусі хворих визначалась спочатку розсіяна, а потім і вогнищева органічна симптоматика. При цьому якщо в перші три роки після аварії соматична патологія виявлялася у 153%, то через 12 років – у всіх обстежених.

При вивченні особистісного преморбіду у чоловіків основ-ної групи (250 людей) найчастіше було відзначено сенситивний тип акцентуації характеру (233%) і найрідше – істероїдний і конформний (по 32%). Проте у 123% обстежених у преморбіді мали місце психопатія (частіше збудливого типу) і у 52% - патохарактерологічний розвиток особистості. У пацієнтів кон-троль-ної групи превалював гіпертимний тип акцентуації і ні в кого не було психічних розладів.

У психічному статусі ліквідаторів здебільшого спосте-рі-га-лися церебрастенічний (414%) і психопатоподібний (354%) синдроми; у 52% обстежених було виявлено психоорганічний синдром і у 183% відзначалися специфічні порушення психіки – посттравматичний стресовий розлад і хронічна зміна осо-бистості після переживання катастрофи. У психічному стані чоловіків також чітко простежувалося ускладнення існуючих порушень: якщо в перші роки після аварії у них переважав астеноневротичний синдром, то через 10 років – астено-депре-сивний і астеноіпохондричний синдроми, що ускладнювали перебіг церебрастенічних, психопатоподібних і психоорганічних порушень. 374% чоловіків зловживали алкоголем.

У більшості дружин ліквідаторів були ті чи інші соматичні захворювання (гастрит, ІХС та ін.), найчастіше гінекологічні (384%).

Серед преморбідних відмінностей особистості у всіх жінок переважали сенситивний та істероїдний типи акцентуації, але в основній групі в них зустрічалися, хоч і у 2,5 разу рідше, ніж у чоловіків, психопатії (52%) і патохарактерологічний розвиток особистості (22%).

У 463% дружин ліквідаторів було діагностовано неврози (частіше істеричний невроз і неврастенія), 213% жінок зловжи-вали алкоголем або хворіли на алкоголізм, і у 153% спостері-галися, як і в їхніх чоловіків, посттравматичний стресовий роз-лад і хронічна зміна особистості після переживання катас-трофи.

Анамнестичний аналіз стану сексуального здоров’я по-друж-жя до участі чоловіків у ліквідації аварії дав змогу ви-зна-чити, що у 93 (414%) подружніх пар спостерігалася сексу-альна дисгармонія, обумовлена у 29 пар первинною сексуальною дис-функцією у чоловіків, що в 144% випадків поєднувалася зі сексуальною дисфункцією у дружин, і у 64 пар – сексуальною дезадаптацією подружжя. У 82 із цих чоловіків у результаті опромінювання до наявних розладів приєднувалася вторинна сексуальна дисфункція, у решти – 11 людей стан сексуальної функції не змінився. Отже, вторинні сексуальні розлади роз-винулися у 239 (963%) чоловіків.

Системно-структурний аналіз сексуального здоров’я по-дружжя за інтегральними критеріями дав змогу виявити більш ніж у половини чоловіків порушення (частіше уповільнення) темпу сомато- та психосексуального розвитку і у 444% - асинхронії статевого дозрівання, здебільшого сукупні. У жінок ці порушення зустрічалися рідше (асинхронії – у 253%).

Статева самосвідомість була правильною у всіх подружніх пар, тимчасом статеворольова поведінка була порушеною у 644% чоловіків і 504% жінок, причому і в тих, і в інших найчастіше відзначалася її трансформація, у 324% чоловіків і 223% жінок була андрогінна статеворольова поведінка.

Дуже частою (в 664% випадків) була недостатня і непра-вильна поінформованість подружжя в питаннях психогігієни статевого життя, що спричиняла, частіше в чоловіків, непра-вильну інтерпретацію ними своїх сексуальних проявів.

У більшості чоловіків були знижені або відсутні адекватні (834%) і спонтанні (824%) ерекції, у 253% мало місце перед-часне сім’явипорскування і більшість чоловіків не вміли регулю-вати настання еякуляції. Сексуальні відчуття були послаблені більш ніж у 1/3 чоловіків і в порівняно небагатьох жінок (62%). У частини чоловіків і жінок було притуплено оргазм, а оргас-тичність була зниженою (до 30%) у 634% жінок. Сексуальна активність була зниженою або відсутньою у 624% обстежених.

Із форм сексуальної дезадаптації найпоширенішими були сексуально-еротична і комунікативна, найрідше зустрічалася конституціональна форма. Найчастішими типами сексуальної мотивації чоловіків були генітальний та гомеостабілізуючий, позначалися також шаблонно-регламентований, агресивно-егоїс-тич-ний, рідше – пасивно-підкорюваний і агресивно-аверсійний типи. Ні в кого з чоловіків не було гармонійного взаємно-альтруїстичного комунікативно-гедонічного типу, який відзна-чав-ся у 202% жінок; у 1/3 з них був ігровий тип сексуальної мотивації. З мотивів статевого акту найпоширенішим і в чоловіків, і в жінок було отримання оргазму, нерідким мотивом, частіше в чоловіків, було виконання подружнього обов’язку.

Статева конституція у більшості подружжя була серед-ньою, але в 293% чоловіків був слабкий тип статевої кон-ституції.

Усі види лібідо, особливо еротичне, були слабо виражені у 864% чоловіків, тоді як у більшості жінок (704%) лібідо було збережено.

Любов до дружини (чоловіка) відчували лише 293% чо-ло-віків і жінок, досить частою у тих та інших (222%) була байду-жість, а 102% чоловіків відчували аверсію до своїх дружин. У сексуальній культурі чоловіків переважали примітивний і невротичний варіанти дисгармонійного її типу (614%), у жінок – ліберальний. Проте у 222% жінок спостерігався апол-лонів-ський варіант сексуальної культури, якого не було в жодного з чоловіків. Усі подружжя основної групи відчували психо-сексу-альну незадоволеність.

У контрольній групі сомато- та психосексуальний розвиток у всіх чоловіків та жінок був нормальним. У тих та інших переважала середня статева конституція, що визначала відпо-відну статеву активність подружжя, відзначався достатньо висо-кий рівень подружньої адаптації, незважаючи на наявну в чоловіків сомато-неврологічну патологію; досить високим був та-кож рівень поінформованості в питаннях сексу. Як правило, можна було відзначити відповідність у подружніх парах типів сексуальної мотивації і сексуальної культури. Ці чинники спри-яли збереженості сексуальної функції чоловіків і сексуальної гар-монії подружньої пари.

Дослідження стану сексуального здоров’я ліквідаторів аварії та їхніх дружин за його компонентами і складовими, ре-зуль-тати якого наведено у табл. 1, показав, що у всіх подруж-ніх пар мало місце сукупне їх ура-ження. При цьому стрижневим, тобто безпосередньою причиною порушення сексуального здоров’я, було ураження соціально-психологічного компонента (в результаті наявності міжособис-тісного конфлікту) і всіх складових біологічного компонента: ней-рогуморальної (внаслідок затримки пубертатного розвитку і впливу іонізувального ви-промінювання), нейрорегуляторної (через порушення цент-ральної і вегетативної нервової системи), психічної (в результаті наявних у хворих неврозоподібних розла-дів) і генітальної (вна-слідок хронічного простатиту). У жінок стер-жневим було ура-ження психічної складової, обумовлене неврозом. Порушення решти компонентів і складових сексу-ального здоров’я слугувало патопластичним чинником розвитку подружньої дисгармонії і посилювало її.

Системно-структурний аналіз дав змогу визначити наявні у подружжя клінічні форми первинної сексуальної дезадаптації (комунікативну, сексуально-еротичну, конституціональну, авер-сій-ну) і виявити їх причини, механізми розвитку, перебіг і прояви.

Під час обстеження дітей учасників ліквідації чорно-биль-ської аварії було встановлено, що їхній фізичний розвиток і соматичний статус здебільшого відповідають нормі. Серед ви-явлених у дітей акцентуацій характеру переважали у хлоп-чиків

гіпертимний та епілептоїдний типи (443%), дещо рідше трап-лялися психастенічний, астеноневротичний, сенситивний, в по-оди-ноких випадках – шизоїдний та істероїдний. У дівчаток приблизно однаково часто відзначалися сенситивний, астено-нев-ротичний та істероїдний типи (684%), інші набагато рідше.

При дії психотравм на цьому грунті у дітей розвивалися невротичні розлади. Привертали увагу множинність і хронічний характер психотравм, серед яких переважали непра-вильне виховання (у всіх дітей), порушення груповань з однолітками (355%), сексуальна психотравма (344%), дисгар-мо-нійні взаємовідносини в сім’ї (335%), емансипаційний конфлікт (254%). У процесі клінічного аналізу психічного стану дітей у 74, або 715%, хлопчиків і 53, або 586%, дівчаток було діагностовано різні форми неврозу: невроз жаху, неврастенія, істеричний та іпохондричний невроз. У хлопчиків найчастіше відзначалася неврастенія (356%) і невроз жаху (286%), у дів-чаток – істеричний невроз (407%) і невроз жаху (285%). 566% хлопчиків і 344% дівчаток хворіли на системні неврози (заї-кан-ня, енурез) і, крім того, 566% хлопчиків і 415% дівчаток від-ста-вали у розвитку мови.

У цілому проведене клінічне дослідження свідчить про пору-шення соматичного і психічного здоров’я ліквідаторів аварії і в більшості випадків – їхніх дружин і дітей. Певну роль у характері і темпі розвитку пострадіаційних порушень у чоло-віків відіграють особливості їхнього соматичного, психічного і сексу-ального преморбіду.

Таблиця 1

Порушення компонентів і складових

сексуального здоров’я обстеженого подружжя

Компоненти і

складові | Чоловіки,

n=250 | Жінки,

n=250

абс. ч. | % | абс. ч. | %

Соціальний, складові

соціокультурна | 192 | 784 | 146 | 583

інформаційно-оцінна | 166

17 | 664

72 | 135 | 523

Психологічний | 250 | 100-1 | 157 | 624

Соціально-психологічний | 250

31 | 100-1

132 | 250 | 100-1

Біологічний (анатомо-фізіологічний), складові

нейрогуморальна | 81

17 | 324

72 | 10 | 42

нейрорегуляторна | 250

109 | 10-1

433 | - | -

психічна | 250

52 | 100-1

212 | 250

31 | 100-1

132

генітальна | 142

24 | 574

102 | 54 | 222

Примітка. У знаменнику – стрижневе ураження компонента або складової

Результати клініко-психологічного обстеження подружжя дали змогу визначити зміну спрямованості особистості подруж-жя основної групи після участі чоловіків у ліквідації аварії. Так, для чоловіків практично втратили значущість престиж, про-фе-сійні та культурні інтереси, хобі і водночас зросла цінність побуту і сексуальної сфери; єдиним способом проведення доз-вілля став відпочинок. У контрольній групі ці показники не змінилися. Таким чином, у чоловіків і в дещо меншій мірі у їхніх дружин сталися зміни спрямованості особистості в бік певної її примітивізації.

Вивчення психосексуальних типів чоловіків і жінок, що перебували під нашим спостереженням, дало змогу визначити, що більшість чоловіків основної групи належали до типу чоловік-батько, а більшість жінок – до типу жінка-мати, що не сприяло сексуальній гармонії подружньої пари. В контрольній групі сполучення психосексуальних типів у парі було дещо сприят-ливішим, оскільки там частіше зустрічався тип жінка-дочка.

Мотивом вступу до шлюбу у 733% наших пацієнтів-чоловіків і 713% їхніх дружин було кохання, проте до моменту обстеження, як показав аналіз за критеріями сексуального здоров’я, зберегли любов лише 293% чоловіків і стільки ж жінок. У контрольній групі почуття подружжя одне до одного практично не змінилися.

Експериментально-психологічні дослідження показали, що усереднений профіль особистості ліквідаторів був підвищеним на всіх шкалах ММРІ, що відтворює неспокій щодо свого здо-ров’я на тлі високого рівня тривоги, і наближувався до профілю осіб із іпохондричним неврозом. Судячи по результатах вивчен-ня психологічного часу особистості, чоловіки не бачили виходу із ситуації, що склалася, майбутнє уявлялося їм безперспективним; у них змінилася ієрархія цінностей і мотивацій; основної зна-чущості набувала потреба в захищеності від життєвих невдач, на задній план відходила потреба в самореалізації.

У процесі оцінювання внутрішньої картини хвороби було встановлено, що для чоловіків-ліквідаторів аварії характерні іпохондричний, тривожний та обсесивно-фобічний її типи, досить часто відзначався також неврастенічний, а найрідшим був сенситивний тип ВКХ.

Якщо внутрішня картина хвороби значною мірою зумовлює психологічний компонент функціонального діагнозу, то базисною характеристикою соціального його компонента є пристосувальна поведінка хворих. Конструктивна пристосу-вальна поведінка відзначалася лише у 184% наших пацієнтів. Найчастіше у обстежених спостерігалася дезорганізована і аграваційно-рентна пристосувальна поведінка – у 394%. У решти мала місце регресивна, конфліктна і найрідше (22%) – антисоціальна поведінка.

Адаптивні ресурси особистості, що відбивають її реабілі-таційний потенціал, були достатніми у 184% наших пацієнтів, у решти рівень і соціально-трудової, і сімейної адаптації був низький.

У дружин ліквідаторів аварії усереднений профіль осо-бистості також виявився дещо піднесеним майже за всіма шкалами. Характерними для них були тривожно-депресивний і тривожно-ригідний особистісний профіль; лінійний профіль, що свідчить про досить стійку психічну сферу, був лише у 164% жінок. Результати дослідження фрустраційної толерантності пока-зали схожість розподілу типів їх відповідних реакцій із відомим для здорових осіб. Середньогруповий коефіцієнт соці-альної адаптації (GCR) у жінок відповідав профілю осіб із невро-тичною декомпенсацією.

У процесі оцінювання інтро– екстравертованості і нейро-тизму у більшості жінок було виявлено переважання інтро-вертованих особистостей над екстравертованими (відповідно 242 і 52%), решта належала до проміжного типу. Індекс нейро-тизму був підвищеним у 734%. У переважної більшості жінок (925%) було виявлено високу і середню вираженість тривоги і у 624% - ті ж самі ступені депресії.

Таким чином, психологічні характеристики дружин лік-відаторів аварії на ЧАЕС – низька фрустраційна толерантність, тривожність, депресивність, високий ступінь нейротизму – здебільшого сприяли невротизації та дезадаптації в сімейних стосунках.

При вивченні сприйняття дружинами хвороби чоловіка в них найчастіше визначався соромливо-катастрофічний тип сприйняття (304%), рідше траплялися демонстративно-героїч-ний, поверхневий, ігноруючий та самозвинувачувальний типи. Адекватне реагування на стан чоловіка відзначалося лише у 173% жінок. Сприйняття батьками захворювання дітей також у більшості випадків, особливо у матерів, було неадекватним. У матерів частіше спостерігався демонстративно-героїчний тип, у батьків нерідким було ігноруюче ставлення до хвороби дитини. Найрідше зустрічалися в матерів – ігноруючий і поверхневий, у батьків – соромливо-катастрофічний і самозвинувачувальний типи реагування.

Дослідження відмінностей особистості дітей у сім’ях лікві-даторів аварії показало, що найрідшою рисою в них була жит-тєрадісність (163%). Недостатніми були й довіра до людей, товариськість. У більшості дітей (846%) був знижений фон настрою, вони були тривожні, дратливі, відгороджені, недо-вірливі, боязкі, зазнавали ніяковості та невпевненості в контак-тах. 384% дітей негативно ставилися до батьків, 73% - до своїх братів і сестер, а у 42% дівчаток і 82% хлопчиків було виявлено негативне ставлення до себе. Дуже показово, що нега-тивне ставлення до вчителів молодших класів зустрічалося на 10% рідше, ніж таке ставлення до матері.

Аналіз показників емоційних проблем у дітей в сім’ях ліквідаторів дав нам підстави дійти висновку, що вони пов’язані з особистісними відмінностями (психопатологічними проявами) батька і невротизацією матері, а також із неправильним вихо-ванням. Більшість хлопчиків і майже половина дівчаток вихову-валися в умовах гіпопротекції, емоційного відторгнення і жорсто-ких взаємовідносин. Не сприяли психологічному благо-получчю й інші типи виховання дітей у цих сім’ях – гіперпротекція і умови підвищеної моральної відповідальності.

Дослідження рівня адаптивності сімей ліквідаторів аварії на ЧАЕС за показниками подружньої адаптації і подружнього щастя дало змогу встановити, що й у чоловіків, і в жінок вони були вірогідно нижчими за нормативні (в середньому 8,2 і 8,4 бала). На підставі здобутих даних було виділено чотири групи шлюбів: адаптивні (163%), дезадаптивні (233%), відносно адаптивні (363%) і неузгоджені (253%).

Результати проведених багаторічних всебічних досліджень дали можливість нам розробити класифікацію (типологію) сім’ї. Аналіз характеристик сім’ї ліквідаторів за запропонованою класифікацією (табл.2) показав чітку різницю між сім’ями основної і контрольної груп. Якщо в першій переважала авто-ритарна сім’я, то у другій усі сім’ї були демократичними. У контролі всі сім’ї були соціально інтегрованими і у переважній більшості – екстравертованими, в основній групі була значна кількість інтровертованих сімей, а соціально інтегровані були лише менше 1/3 сімей. Нарешті, радикальна різниця спосте-рігалася в адаптивності сімей: у контрольній групі всі сім’ї були гармонійними, в основній – всі патологічними – неадаптивними (головним чином алкогольними та асоціальними).

Аналіз відображених у пропонованій класифікації харак-теристик сім’ї дозволяє виявити роль соматогенних, психогенних і соціогенних чинників у генезі її дезадаптації, отже, відкриває можливість диференційованого психотерапевтичного впливу.

Вивчення стану функції сім’ї ліквідаторів, результати яко-го наведені в табл.3, показало, що після участі чоловіків у лік-ві-дації аварії в основній групі набагато зросло порушення всіх функцій сім’ї, за винятком репродуктивної, яка залишилася без змін. Найбільше постраждали господарсько-побутова і сексу-ально-еротична функції, які порушилися у всіх подружніх пар, а

також виховна і духовна – у переважної більшості з них. У кон-трольній групі обстежених у стані функцій сім’ї практично не сталося змін, у більшості випадків вони були збережені.

Прикладення біологічних принципів (біологічної пара-диг-ми) до явищ психічного життя на моделі стану здоров’я учас-ни-ків ліквідації аварії на ЧАЕС переконало нас у тому, що основні за-кономірності, які спостерігаються у зміні соматичної сфери, є спра-ведливими і щодо психічних процесів. Ядерна катастрофа стала найсильнішим біологічним, психолого- і соціально-стре-со-вим чинником порушення психічного здоров’я ліквідаторів.

Аналіз обстеження ліквідаторів за діагностичними алгоритмами показав, що у них всіх є психічні розлади, головним чином депресивного та депресивно-іпохондричного регістра, та їх ускладнення, причому уявляється неправомірним поділ цих розладів на функціональні і органічні. Соціогенні, психогенні та соматогенні чинники розладу здоров’я чоловіка, що стали причиною психотравми у решти членів сім’ї, призвели до розвитку неврозу у дружин і невротичних розладів у дітей ліквідаторів.

Таблиця 2

Типологія сім’ї ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Тип сім’ї | Основна група,

n=250 | Контрольна група,

n=26

абс.ч. | % | абс.ч. | %

Шлюб

первинний | 202 | 813 | 26 | 100-4

вторинний | 48 | 193 | - | -

Сім’я

інтелігенції (службовців) | 31 | 133 | 11 | 4210

робоча | 219 | 874 | 15 | 5810

Мала | 165 | 663 | 5 | 198

Середня | 66 | 233 | 21 | 818

Авторитарна | 156 | 624 | - | -

Демократична | 94 | 383 | 26 | 100-4

Орієнтована

на батька | 92 | 373 | - | -

на матір | 64 | 253 | - | -

Релігійна | 5 | 22 | - | -

Атеїстична | 245 | 984 | 26 | 100-4

Соціально-інтегрована | 77 | 303 | 26 | 100-4

Екстравертована | 153 | 614 | 24 | 925

Інтровертована | 97 | 393 | 2 | 85

Гармонійна | - | - | 26 | 100-4

Дисгармонійна | 168 | 674 | - | -

Псевдо-

гармонійна | 82 | 343 | - | -

Патологічна

неадаптована | 250 | 100-3 | - | -

асоціальна | 78 | 313 | - | -

алкогольна | 92 | 374 | - | -

кримінальна | 5 | 22 | - | -

Таблиця 3

Порушення функціонування сім’ї ліквідаторів аварії

Функція сім’ї | Основна група,

n=250 | Контрольна група,

n=26

абс.ч. | % | абс.ч. | %

Виховна | _-_

232 | _-_

922 | - | -

Господарсько-побутова | 105

250 | 422

100-2 | 1

1 | 44

44

Емоційна | 84

115 | 342

463 | - | -

Духовна | 87

233 | 152

922 | - | -

Первинного соціаль-ного контролю | 41

145 | 162

582 | - | -

Сексуально-еротична | 71

250 | 293

100-2 | - | -

Репродуктивна | 29

29 | 127

127 | - | -

Примітка. У чисельнику – дані до аварії, у знаменнику –

після неї.

Функціональний діагноз дає змогу розкрити всі індивідуальні особливості хвороби пацієнта.

Сімейне діагностичне заключення відбиває не тільки стан соматичного, психічного і сексуального здоров’я, але й рівень і ступінь адаптації кожного із членів сім’ї, адаптивність і функ-ціонування сім’ї в цілому. Такий системний підхід дає змогу по-новому підійти до психотерапевтичної корекції порушення здоров’я сім’ї, впливаючи на кожний з його компонентів – нозо-синдромальний, психологічний і соціальний.

Проведені дослідження дали нам змогу дійти висновку, що невротична поведінка ліквідаторів аварії на ЧАЕС є наслідком не тільки і не стільки мозкової дисфункції, скільки засвоєння способів спілкування з реальністю на основі перекрученої комунікації.

Визначені причини і механізми порушення здоров’я сім’ї ліквідаторів чорнобильської аварії дозволили розробити систему сімейної психотерапевтичної корекції, що грунтується на принципах диференційованості, комплексності, послідовності та етапності.

Коригувальні заходи, що вживалися, було диферен-ці-йо-вано в залежності від типу сім’ї, порушення тих чи інших її функцій, сімейних проблем, а також від того, хто є первинним її пацієнтом – чоловік, дружина або дитина. Комплексний підхід відкривав можливість впливу на всі рівні взаємодії членів сім’ї – психофізіологічний, соціальний