Академія медичних наук України

Харківський науково-дослідний інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова

ЛАВРІНЧУК ІРИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 579:616:24-002:615.37:578.245

МІКРОБІОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ІМУННИХ ТА МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ ПРИ ПНЕВМОНІЯХ

03.00.07 – мікробіологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата медичних наук

Харків - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному медичному університеті МОЗ України

Науковий керівник:

доктор медичних наук, доцент, завідувач кафедри мікробіології Луганського державного медичного університету Гайдаш Ігор Славович

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук Бабич Євген Михайлович, завідувач лабораторії Харківського науково-дослідного інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України

доктор медичних наук, професор Сидорчук Ігор Йосипович, завідувач кафедри клінічної імунології, алергології та ендокринології Буковинської державної медичної академії МОЗ України

Провідна установа:

Київський науково-дослідний інститут епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л.В. Громашевського АМН України

Захист дисертації відбудеться 29.06.2001 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.618.01 при Харківському науково-дослідному інституті мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського науково-дослідного інституту мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова АМН України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 14).

Автореферат розісланий 30.04.2001 року.

Вчений секретар спеціалізованої Вченої ради

кандидат медичних наук Кучма I. Ю.

Актуальність теми. Незважаючи на значні успіхи, досягнуті в останнє десятиліття у вивченні етіології, патогенезу, розробці нових методів діагностики і лікування, захворюваність на пневмонії неухильно зростає. В Україні кількість хворих, які щорічно хворіють на пневмонію, складає біля 50 тис чоловік (Кокосов А.Н., 1998; Крутько В.С., 1998).

В Україні певні закономірності в перебігу пневмоній сформувалися в останні роки. Спостерігається найгостріший перебіг пневмоній з вираженим ексудативним компонентом, почастішали випадки полісегментарного процесу. Відзначається тенденція до подовженого перебігу пневмонії, у 15-40 % захворілих реєструється затяжний перебіг хвороби (Дзюблик О.Я. та співавт., 1999). Останнім часом значно зросло число хворих, особливо молодого віку, з атиповим перебігом захворювання. В теперішніх умовах частка Streptococcus pneumoniae як причини пневмонії складає лише 15-34 % (Кондракова О.А. та співавт., 1999). У той же час зросла частота виявлення при пневмоніях різноманітних асоціацій патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів (Мостовий Ю.М., Демчук А.В., 2000).

Серед першорядних причин, які отягчають перебіг пневмоній, провідну роль займають вторинні імунодефіцитні стани (Передерій В.Г. та співавт., 1995). Незважаючи на широке використання імунотерапії, часто вона буває малоефективною через нераціональне призначення хворим імунотропних препаратів без імунного контролю або без чітких індивідуальних імунологічних критеріїв. Крім того, ряд лікарських препаратів протизапальної дії та антибіотики мають імуносупресивні властивості і сприяють розвитку у хворих вторинного імунодефіцитного стану (Горшевікова Е.В., 1999).

У патогенезі пневмоній істотна роль приділяється дефектності системи інтерферону (Єршов Ф.І., 1996). Інтерферони є важливими чинниками неспецифічної ефекторної системи протиінфекційного захисту організму. Це зумовлює актуальність вивчення доцільності використання індукторів продукції ендогенного інтерферону і їх впливу на імунні показники в хворих на пневмонії.

Важлива роль при багатьох патологічних станах приділяється синдрому метаболічної інтоксикації (Зборовська І.А. та Башнікова М.В., 1995; Невзорова В.А. та Гельцер Б.І., 1997). Продукти перекисного окислення ліпідів спроможні викликати інтоксикацію організму, пригнічувати інтерферонзалежну репарацію хромосом, порушувати будову клітин на ультрамікроскопічному рівні (Flegontova V.V. et al., 1999). Зміна кислотної резистентності клітин червоної крові здатна негативно впливати на їх функціональні властивості, що, у свою чергу, може привести до збільшення гіпоксії і імунодефіцитного стану.

В літературі є дані про те, що апоптоз відіграє істотну роль у розвитку Т-лімфоцитів, забезпечуючи негативну селекцію аутореактивних клонів під час внутрішньотімічного диференціювання Т-клітин (Ковальчук Л.В. та Чередеєв А.Н., 1999). В міру дозрівання Т-клітини стають стійкими до індукції апоптозу. Проте після активації різноманітними стимулами (антигенами, мітогенами, цитокінами й іншими чинниками) зрілі Т-лімфоцити знову набувають чутливості до впливу апоптогенів. Апоптоз зрілих Т-лімфоцитів при їх активації одержав назву активаційно-індукованої загибелі клітин. Контроль над його розвитком є важливим механізмом у регуляції імунної відповіді. Показано, що підвищена чутливість Т-клітин до апоптозу відіграє істотну роль у патогенезі первинних і вторинних імунодефіцитних станів. У зв'язку з цим, рішенню питань регуляції апоптозу з метою розробки нових потенційних підходів до патогенетичної терапії надається велике значення. В науковій літературі є інформація відносно вивчення індукції бактеріями апоптозу нейтрофілів, але відсутні дані про комплексне вивчення апоптозу лімфоцитів та нейтрофілів під впливом бактерій, що викликають пневмонії (Ніконова М.Ф. та співавт., 1999).

Останнім часом, з метою оптимізації лікування хворих на пневмонії, запропоноване використання препаратів адаптогенної та імунокоригуючої дії - продігіозан, натрію нуклеїнат, мефенамінова кислота, тактивін та інші (Гаращенко Т.І., 1999). Водночас, жодний зі зазначених препаратів не забезпечив рішення всіх проблем, пов'язаних з лікуванням і реабілітацією хворих на пневмонії.

В Україні синтезований новий препарат - амізон, який є індуктором продукції ендогенного інтерферону (Бухтіарова Т.А., 1997; Даниленко В.Ф. та співавт., 1997). Під час клінічних випробувань амізону встановлена його імунокоригуюча і антиоксидантна дія, відзначений позитивний вплив на метаболізм ейкозаноїдів, циклічних нуклеотидів, енергетичний обмін і стан мікроциркуляції. Амізон з успіхом застосований для лікування ряду захворювань вірусної та бактерійної етіології, а також для профілактики останніх (Гайдаш І.С. та співавт., 1998). В той же час, у доступній літературі відсутні дані про дію амізону при пневмоніях, а також про його вплив на кислотну резистентність клітин червоної крові.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами. Дисертація є фрагментом планової наукової роботи кафедри мікробіології Луганського державного медичного університету № 01980005712 “Мікробіологічні і імунологічні аспекти захворювань легень”. Автор є виконавцем комплексної теми.

Мета дослідження: розробити метод підвищення ефективності етіопатогенетичної терапії пневмоній з використанням амізону на основі вивчення імуносупресивних, прооксидантних і апоптогенних властивостей їх збудників.

Для досягнення зазначеної мети поставлені такі завдання:

1.

2.

3.

4.

Об’єкт дослідження – штами умовно-патогенних бактерій, виділені від хворих на позалікарняні, лікарняні та аспіраційні пневмонії.

Предмет дослідження – вплив умовно-патогенних бактерій на виникнення імунних та метаболічних порушень у хворих на пневмонії.

Методи дослідження – мікробіологічні, імунологічні, біохімічні, патофізіологічні.

Наукова новизна одержаних результатів. Встановлений апоптогенний і імуносупресивний вплив збудників пневмоній на нейтрофіли, моноцити, Т- та В-лімфоцити. Показано активуючий вплив збудників пневмоній на процеси перекисного окислення ліпідів у лейкоцитах і еритроцитах. Вперше досліджена кислотна резистентність еритроцитів у хворих на пневмонії. Встановлено, що новий препарат амізон проявляє антиапоптогенну дію in vitro.

Практична значимість одержаних результатів. Розроблено спосіб комплексного лікування хворих на пневмонії з використанням нового вітчизняного препарату амізону (по 250 мг, тричі на добу, перорально, після їжі, протягом 5 днів). Основні положення проведених досліджень впроваджені в практику охорони здоров’я 5 лікувальних закладів Луганської області та м. Києва та використовуються в навчальному процесі Луганського державного медичного університету, Запорізького державного медичного університету, Української медичної стоматологічної академії (м. Полтава).

Особистий внесок автора. Автором самостійно проаналізована вітчизняна та іноземна літератури за темою дисертаційного дослідження, проведено інформаційний пошук за допомогою бази даних “Medline”. Автором особисто обстежено 228 хворих на пневмонії і 63 донори (група референтної норми). У 200 хворих з числа обстежених вивчені показники імунного статусу. Приймала участь у дослідженні кислотної резистентності еритроцитів. Самостійно розробила метод лікування і впровадила в клінічну практику. Авторка провела статистичну обробку одержаних результатів клінічних та лабораторних досліджень та узагальнила основні положення, здійснила літературне оформлення дисертаційної роботи.

Апробація роботи. Основні положення та висновки дисертації повідомлені та обговорені на: IV Міжнародній конференції Міжнародної асоціації клінічної мікробіології та антимікробної хіміотерапії "Антимікробна терапія" (Москва, 2001 р.); 2-му Національному конгресі анатомів, гістологів, ембріологів і топографоанатомів України (Луганськ, вересень 1998 р.); 94-му з'їзді анатомів Німеччини (секція імуноморфології, Гамбург, березень 1999 р.); науковій конференції співробітників Київської медичної академії післядипломної освіти “Актуальні проблеми гематології і трансфузіології” (Київ, червень 1999 р.); на засіданнях Луганських обласних товариств мікробіологів і патофізіологів у 1998-2001 р.

Публікації. Результати дисертації опубліковані в двох монографіях й у 15 наукових працях, у тому числі в 13 статтях у часописах, які відповідають вимогам ВАК України. За результатами роботи оформлені та впроваджені 6 раціоналізаторських пропозицій.

Обсяг і структура дисертації. Робота написана на 122 сторінках машинописного тексту, складається із вступу, огляду літератури, 4 розділів власних досліджень, аналізу та узагальнення результатів дослідження, висновків. Список літератури включає 158 джерел вітчизняних та іноземних авторів, дисертація ілюстрована 26 таблицями, 3 клінічними спостереженнями.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Об'єктом дослідження були 376 штамів мікроорганізмів, виділених із патологічного матеріалу (переважно харкотиння), отриманого від 228 хворих на пневмонії. У якості етіологічно значимих збудників пневмоній було визнано 23 види бактерій, які належали до 17 родів.

Під спостереженням знаходилося 228 хворих на пневмонії, у тому числі 164 чоловіки і 64 жінки. Вік спостережених коливався від 28 до 50 років (середній вік - 40,5+2,2 років). За ступенем тяжкості всі хворі були розподілені наступним чином: легкий перебіг пневмонії мав місце у 79 чоловік (34,6 %), середньоважкий – у 102 (44,7 %), важкий – 47 (20,7 %). Всі хворі в гострому періоді захворювання одержували базисне лікування (1 група), яке включало антибіотики - цефазолін, ципрофлоксацин або цефотаксим у дозах, які відповідали віку, масі тіла, активності запалення і тяжкості захворювання. У комплекс базисної терапії пневмонії входило також призначення муколітичних, жарознижуючих і протизапальних препаратів, полівітамінів і фізіотерапевтичних процедур. При необхідності проводилася корекція водно-сольового складу крові, для чого використовувалися полііонні сольові розчини (квартосіль, трисіль, 5 % розчин глюкози). При наявності супутніх захворювань здійснювалася адекватна терапія останніх. Поряд з базисною терапією, у гострому періоді захворювання 76 хворих (2 група) одержували індуктор продукції ендогенного інтерферону - амізон, по 250 мг 3 рази в день після їжі протягом 12-15 днів.

Мікробіологічне дослідження здійснювали до початку антибактерійної терапії. Ідентифікацію бактерій проводили за загальноприйнятими критеріями. Для ідентифікації виділених аеробних бактерій використовували комерційні тест-системи Мікро-Ла-Тест продукції АТ “Лахема” (Чехія), анаеробних бактерій проводили за допомогою системи API 20 A Ref. 20300 (виробництва фірми bioMerieux (Франція)). Аналіз анаеробних бактерій проводився згідно методичних рекомендацій “Лабораторна діагностика гнійно-запальних захворювань, обумовлених аспорогенними анаеробними мікроорганізмами” (Харків, 2000 р.) та “Методических рекомендаций по микробиологической диагностике заболеваний, вызванных неспорообразующими анаэробными бактериями” (Москва, 1986 г.).

Для одержання фільтрату культур бактерій останні вирощували на рідинному живильному середовищі протягом 1-2 діб при 37 ? С до концентрації 2 млрд клітин/мл, центрифугували, надосадову рідину фільтрували через мембранний фільтр. Стерильність фільтрату культур контролювали посівом на м’ясо-пептонний бульйон і тверде живильне середовище.

З метою вивчення впливу продуктів життєдіяльності збудників пневмоній на імунні і метаболічні показники, лімфоцити, нейтрофіли, моноцити та еритроцити здорових донорів попередньо інкубували 30 хв при 37 С з супернатантами бактерій (в співвідношенні 1:1). Після інкубації клітини відмивали тричі розчином Хенкса і використовували в реакціях. Контролем служили аналогічні клітини здорових донорів, за цих же умов інкубовані в середовищі без супернатантів. Життєздатність клітин систематично контролювалася в тесті з трипановим синім і складала не менше 95 %.

Для вивчення імуностимулюючої, антиоксидантної та антиапоптозної дії амізону 0,5 мл попередньо отсепарованих і відмитих клітин крові в концентрації 2*109/мл інкубували 60 хв при 37 ?С з 0,1 мл 0,5 % розчину амізону. Після цього клітинну суспензію тричі відмивали в розчині Хенксу або середовищі 199 і піддавали впливу супернатантів культур збудників пневмоній, як описано раніше. Контролем служили клітини крові, не оброблені розчином амізону, але піддані впливу супернатантів культур бактерій.

При виконанні даної роботи застосовувалися імунологічні, біохімічні та патофізіологічні методи дослідження: визначення кількості Т-, В-лімфоцитів, Т-хелперів/індукторів, Т-супресорів/цитотоксиків з використанням панелі моноклональних антитіл (CD3, CD4, CD8, CD16, CD22, CD95); визначення кількості Т-лімфоцитів крові за феноменом спонтанного розеткоутворення з еритроцитами барана (Е-РУК); субпопуляцій теофілін-модульованих Е-РУК; В-лімфоцитів (М-РУК) шляхом постановки реакції розеткоутворення лімфоцитів із еритроцитами інбредних мишей, а також фагоцитарної активності нейтрофілів і моноцитів; визначення антиімуноглобулінової активності бактерій; кількісне визначення імуноглобулінів методом радіальної імунодифузії в гелі; визначення вмісту циркулюючих імунних комплексів методом преципітації в поліетиленгліколі. Анти-гіперчутливість уповільненого типу - активність вивчали на моделі гіперчутливості уповільненого типу до небактерійного тест-антигену. Проведено вивчення малонового діальдегіду, дієнових кон’югатів та кислотної резистентності еритроцитів.

Математична обробка отриманих даних здійснювалася на ЕОМ фірми IBM-486 DX із використанням стандартних пакетів прикладних програм.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

З 376 штамів збудників пневмоній переважали аеробні і факультативно анаеробні бактерії, питома вага яких склала 89,9 % (338 штамів), облігатно анаеробні патогени складали 10,1 % (38 штамів) (табл. 1).

Таблиця 1

Видовий склад збудників пневмоній, виділених від 228 хворих

Вид збудника | Кількість штамів (абс/%)

Аеробні / факультативно анаеробні збудники

Staphylococcus aureus | 41 (10,9)

S. epidermidis | 4 (1,1)

Streptococcus pneumoniae | 140 (37,2)

S. pyogenes | 10 (2,6)

Neisseria mucosa | 4 (1,1)

N. sicca | 3 (0,8)

Morganella morganii | 4 (1,1)

Klebsiella pneumoniae | 36 (9,6)

Moraxella catarrhalis | 7 (1,9)

Haemophilus influenzae | 32 (8,5)

Pseudomonas aeruginosa | 21 (5,6)

Escherichia coli | 10 (2,6)

Proteus vulgaris | 9 (2,4)

Acinetobacter aerogenes | 5 (1,3)

Enterobacter aerogenes | 10 (2,6)

E. cloacae | 2 (0,5)

Анаеробні збудники

Peptococcus niger | 7 91,9)

Peptostreptococcus magnus | 4 (1,1)

P. anaerobius | 5 (1,3)

Prevotella melaninogenicus | 9 (2,4)

Bacteroides fragilis | 6 (1,6)

Fusobacterium nucleatum | 4 (1,1)

F. necroforum | 3 (0,8)

Всього | 376 (100)

Переважання аеробних і факультативно анаеробних бактерій поєднувалось із найбільшим різноманіттям видового складу в порівнянні з облігатно анаеробними патогенами. Так, серед облігатно анаеробних бактерій було ідентифіковано 7 видів бактерій, що належали до п’яти родів (Peptococcus, Peptostreptococcus, Bacteroides, Prevotella і Fusobacterium). Аеробні і факультативно анаеробні збудники пневмоній були представлені 16 видами, які належали до 9 таксономічних груп.

Від 228 хворих на пневмонію монокультура збудників хвороби була виділена в 47,8 % випадків (109 хворих), тоді як на частку мікробних асоціацій прийшлося 52,2 % (119 чоловік). Мікробні асоціації включали представників двох - п’яти видів бактерій, при загальному переважанні двохкомпонентних асоціацій (85,7 %). Питома вага трьох-, чотирьох- і п’ятикомпонентних асоціацій збудників пневмоній склала відповідно 5,9 %, 6,7 % і 17 % від загальної кількості пацієнтів, у яких пневмонія протікала як мікст-інфекція.

При позалікарняних пневмоніях головним етіологічним чинником був S. pneumoniae, питома вага якого склала 61 %. Рідше позалікарняні пневмонії викликали H. influenzae (10,6 %), K. pneumoniae (8,9 %) і S. aureus (7,3 %). Питома вага інших збудників позалікарняних пневмоній (S. pyogenes, M. catarrhalis, N. mucosa, N. sicca) була меншою 5 %. У цілому, від 138 хворих на позалікарняні пневмонії монокультура збудників була ізольована в 70,3 % випадків, тоді як асоціації (двохкомпонентні) - у 29,7 % випадків (41 чол).

При внутрішньолікарняних пневмоніях встановлено значне (у 2,9 раз в порівнянні з позалікарняними пневмоніями) зниження етіологічної ролі S. pneumoniae (21,0 %) при збільшенні питомої ваги S. aureus та іншої факультативно анаеробної грамнегативної мікрофлори (P. aeruginosa, H. influenzae, K. pneumoniae, Enterobacter sp., E. сoli, P. vulgaris, A. aerogenes, M. morganii). У 14,9 % хворих на внутрішньолікарняні пневмонії захворювання протікало як моноінфекція, в інших (85,1 %) - як мікст-інфекція у вигляді двохкомпонентних бактеріальних асоціацій.

Для етіології аспіраційних пневмоній, які протікають з деструкцією легеневої тканини (абсцедування, розвиток ексудативних плевритів), в їх розвитку характерною була участь облігатно анаеробних неспороутворюючих бактерій (P. niger, P. magnus, P. anaerobius, P. melaninogenicus, B. fragilis, F. nucleatum, F. necroforum). Питома вага зазначених мікроорганізмів у етіологічній структурі аспіраційних пневмоній склала 52,1 %. Серед аеробних і факультативно анаеробних мікроорганізмів, які явилися етіологічним чинником аспіраційних пневмоній, переважали S. aureus (9,6 %). У 8,7 % хворих на аспіраційні пневмонії захворювання викликано одним збудником, у 91,3 % - мікробними асоціаціями. При цьому на частку двохкомпонентних асоціацій припадало 17,4 %, трикомпонентних - 30,4 %, чотирьох і п’ятикомпонентних асоціацій - 34,8 % і 8,7 % відповідно.

Роль Streptococcus pneumoniae та інших збудників пневмоній у виникненні імунопатологічних і метаболічних порушень

S. pneumoniae і інші збудники пневмоній можуть негативно впливати на імунні і метаболічні показники in vitro. Імуносупресивний вплив зазначених мікроорганізмів виявляється у пригніченні фагоцитарної активності нейтрофілів і моноцитів, інгібуванні розеткоутворюючої спроможності Т- і В-лимфоцитів, що приводить до порушення імунорегуляторного індексу і формування гіперсупресорного варіанта імунодефіцитного стану. Супернатанти культур збудників пневмоній здатні пригнічувати вторинну клітинну імунну відповідь, інактивувати імуноглобуліни основних класів, а також індукувати експресію маркерів апоптозу на нейтрофілах і лімфоцитах.

Вплив збудників пневмоній на метаболічні показники виражався в активації процесів перекисного окислення ліпідів в еритроцитах та імунокомпетентних клітинах, що супроводжувалося збільшенням продукції проміжних і кінцевих метаболітів переокислення ліпідів. Активація перекисного окислення ліпідів під впливом продуктів життєдіяльності збудників пневмоній, а також гемолізини викликали зниження кислотної резистентності еритроцитів. Імуносупресивні і прооксидантні властивості збудників пневмоній носять видозалежний характер.

Антиапоптозна, імуностимулююча та антиоксидантна дії амізону in vitro

Амізон проявляє антиапоптозну дію, яка виявляється в зменшенні кількості нейтрофілів і лімфоцитів, що експресують рецептор апоптозу CD95 після наступного контакту зазначених клітин з супернатантами культур збудників пневмоній (табл. 2). Антиапоптозний ефект амізону, можливо, пов'язаний з активацією зазначеним препаратом генів розподілу і проліферації в нейтрофілах і лімфоцитах, а також блокадою генів, відповідальних за запуск апоптозної програми.

Таблиця 2

Вплив амізону на експресію маркеру апоптозу CD95 на імуноцитах донорів in vitro (%)

Вид збудника | Нейтрофіли | Лімфоцити

Без амізону | З амізоном | Без амізону | З амізоном

S. aureus | 42,4+2,5 | 26,7+1,6* | 63,6+3,8 | 33,4+2,0*

S. epidermidis | 19,8+1,2 | 14,2+0,9* | 32,3+1,9 | 18,7+1,1*

S. pneumoniae | 29,3+1,8 | 19,5+1,2* | 43,7+2,6 | 21,9+1,3*

S. pyogenes | 37,7+2,3 | 21,4+1,3* | 54,2+3,3 | 28,3+1,7*

N. mucosa | 15,0+0,9 | 13,0+0,8 | 18,6+1,1 | 15,4+0,9*

N. sicca | 14,2+0,8 | 11,8+0,7* | 16,3+0,9 | 13,2+0,8*

M. morganii | 25,0+1,5 | 14,3+0,9* | 30,8+1,8 | 17,0+1,0*

K. pneumoniae | 21,4+1,3 | 15,0+0,9* | 35,2+2,18 | 19,5+1,2*

M. catarrhalis | 17,6+1,0 | 13,2+0,8* | 21,5+1,3 | 14,6+0,9*

H. influenzae | 23,7+1,2 | 14,6+0,9* | 30,0+1,8 | 20,3+1,2*

P. aeruginosa | 32,0+1,9 | 20,5+1,2* | 41,3+2,5 | 24,0+1,4*

E. coli | 21,2+1,3 | 16,3+1,0* | 27,6+1,7 | 17,2+1,0*

P. vulgaris | 24,5+1,5 | 17,5+1,0* | 33,2+2,0 | 21,4+1,3*

A. aerogenes | 20,7+1,2 | 14,0+0,8* | 26,0+1,6 | 15,5+0,9*

E. aerogenes | 23,0+1,4 | 15,6+0,9* | 30,4+1,8 | 18,7+1,1*

Донори (n=33) | 12,0+0,6 | 13,6+0,7

Примітка: * - р<0,05. Р розраховано відносно показників групи без амізону.

Амізон стимулює ряд імунних показників, досліджених як in vitro, так і in vivo. Зазначений вплив виражається у підвищенні функціональної активності імуноцитів та їх проліферації. Позитивний вплив амізону на імуноцити реєструвався при дії на останні супернатантів інших грампозитивних і грамнегативних збудників пневмоній. При цьому на ступінь імуностимулюючої дії амізону впливала видова належність супернатанту збудника хвороби.

Попередня інкубація еритроцитів, нейтрофілів і лімфоцитів з розчином амізону істотно знижувала активність перекисного окислення ліпідів у зазначених клітинах при наступному їх контакті з супернатантами культур збудників пневмоній, що свідчить про антиокислювальний ефект амізону. Ступінь антиоксидантної активності амізону залежить від виду супернатантів культур збудників пневмоній. При контакті еритроцитів, нейтрофілів та моноцитів з метаболітами патогенних збудників пневмонії інгібування перекисного окислення ліпідів амізоном було найменш вираженим. Це супроводжувалося більш інтенсивною продукцією еритроцитами, нейтрофілами і лімфоцитами як проміжних (ДК), так і кінцевих (МДА) продуктів переокислення ліпідів. Найменший антиокислювальний вплив амізону спостерігається при впливі на клітини крові супернатантів культур S. pneumoniae, S. aureus і K. pneumoniae. Навпаки, при тестуванні супернатантів культур інших грампозитивних і грамнегативних збудників пневмоній антиоксидантний ефект амізону відносно еритроцитів, нейтрофілів і моноцитів був найбільшим.

Амізон позитивно впливає на кислотну резистентність еритроцитів, підданих дії супернатантів культур збудників пневмоній. Це проявляється у збільшенні показника сумарної стійкості еритроцитів, часу сферуляції, тривалості гемолізу, ширини інтервалу стійкості; положення максимуму гемолізу при зниженні його висоти. У той же час, зазначені показники кислотної резистентності еритроцитів, які контактували з супернатантами культур збудників пневмоній, але не піддані впливу амізону, відрізнялися більш вираженими негативними змінами.

Клінічна ефективність амізону при лікуванні хворих на пневмонії

Включення до комплексної терапії пневмонії амізону сприяло розвитку імунокоригуючого ефекту. Під впливом зазначеного препарату відбувається збільшення кількості CD3-клітин і позитивні зміни у складі імунорегуляторних Т-лімфоцитів. Останнє полягало в збільшенні абсолютної кількості Т-хелперів/індукторів і нормалізації вмісту Т-супресорів/цитотоксиків. Внаслідок цього, імунорегуляторний індекс CD4/CD8 зміщується вправо, що свідчить про зменшення, а в ряді випадків і про повну імунореабілітацію хворих. Відзначені зміни залежали від ступеня тяжкості пневмоній і були найбільш істотними при легкому перебігу хвороби.

Використання амізону в комплексній терапії пневмонії позитивно впливає на активність процесів перекисного окислення ліпідів. Вплив амізону на стан процесів перекисного окислення ліпідів виражається в пригніченні пероксидації ліпідів, що веде до зниження в сироватці крові ДК і МДА. В залежності від ступеня тяжкості пневмонії ступінь антиоксидантної дії амізону різна (найбільш виражена – при легкому перебігу хвороби).

Включення амізону в комплексну терапію пневмонії впливає на динаміку перебігу хвороби. Під впливом препарату у ранні терміни захворювання відбувається зникнення симптомів інтоксикації, дихальних розладів, ліквідація запального осередку в легенях, істотно знижується частота формування ускладненого перебігу пневмонії. Найбільший клінічний ефект від амізону спостерігається при пневмонії легкого ступеня тяжкості.

Таким чином, використання амізону в комплексній терапії хворих на пневмонії супроводжується більш швидким поворотним розвитком основних симптомів хвороби, більш рідким виникненням ускладнень і формуванням затяжного перебігу захворювання. Позитивний клінічний ефект амізону пов'язаний з його сприятливим впливом на імунні і метаболічні показники хворих на пневмонії.

ВИСНОВКИ

1.

2.

3.

4.

5.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ДК | - | Дієнові кон’югати

Е-РУК | - | Тотальні Т-лімфоцити

МДА | - | Малоновий діальдегід

М-РУК | - | В-лімфоцити

ТФР/ТФЧ | - | Імунорегуляторний індекс

ТФР-РУК | - | Теофілін-резистентні Т-лімфоцити

ТФЧ | - | Теофілін-чутливі Т-лімфоцити

CD16 | - | Маркер натуральних кілерів

CD22 | - | Маркер В-лімфоцитів

CD3 | - | Маркер тотальних Т-лімфоцитів

CD4 | - | Маркер Т-хелперів/індукторів

CD4/СD8 | - | Імунорегуляторний індекс

CD8 | - | Маркер Т-супресорів/цитотоксиків

СD95 | - | Маркер апоптозу

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ

ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

АНОТАЦІЯ. Лаврінчук І.О. Мікробіологічні аспекти імунних та метаболічних порушень при пневмоніях. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 03.00.07 – мікробіологія. - Науково-дослідний інститут мікробіології і імунології ім. І.І. Мечникова, Харків, 2001.

Дисертацію присвячено питанням розробки методу підвищення ефективності етіопатогенетичної терапії пневмоній з використанням амізону на основі вивчення імуносупресивних, прооксидантних і апоптогенних властивостей їх збудників. Незважаючи на значні успіхи, досягнуті в останнє десятиліття, у вивченні етіології, патогенезу, розробці нових методів діагностики і лікування, захворюваність на пневмонії в усьому світі неухильно зростає (в Україні щорічно реєструється біля 50 тис захворівших на пневмонію). Встановлено апоптогенний і імуносупресивний вплив збудників пневмоній на нейтрофіли, моноцити, Т- та В-лімфоцити, а також їх активуючий вплив на процеси перекисного окислення ліпідів у лейкоцитах і еритроцитах. Вперше досліджена кислотна резистентність еритроцитів в хворих на пневмонії. Встановлено антиапоптогенну дію амізону. Розроблено спосіб лікування хворих на пневмонії з використанням нового вітчизняного препарату амізону. Основні результати проведених досліджень впроваджені в практику 5 лікувальних установ. Отримані дані впроваджені в навчальний процес 4-х медичних вищих навчальних закладів.

# 14.2. АННОТАЦИЯ. Лавринчук И.А. Микробиологические аспекты иммунных и метаболических нарушений при пневмониях. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 03.00.07 - микробиология. - Научно-исследовательский институт микробиологии и иммунологии им. И.И. Мечникова, Харьков, 2001.

Диссертация посвящена вопросам разработки метода повышения эффективности этиопатогенетической терапии пневмоний с использованием амизона на основе изучения иммуносупрессивных, прооксидантных и апоптогенных свойств их возбудителей. Несмотря на значительные успехи, достигнутые в последние десятилетия, в изучении этиологии, патогенеза, разработки новых методов диагностики и лечения, заболеваемость пневмониями во всем мире неуклонно возрастает (в Украине ежегодно регистрируется 50 тысяч заболевших пневмонией). Установлено апоптогенное и иммуносупрессивное влияние возбудителей пневмоний на нейтрофилы, моноциты, Т- и В-лимфоциты, а также их а активизирующее влияние на процессы перекисного окисления липидов в лейкоцитах и эритроцитах. Впервые исследована кислотная резистентность эритроцитов у больных пневмониями. Установлено антиапоптогенное действие амизона. Разработан способ лечения больных пневмониями с использованием отечественного препарата амизона. Основные результаты проведенных исследований внедрены в практику 5 лечебных учреждений. Полученные данные внедрены в учебный процесс 4-х медицинских вузов.

# 14.3. SUMMARY. Lavrinchuk I.A. Microbiology aspects of immune and metabolic disturbances in pneumonia. - Manuscript.

The dissertation on obtaining of scientific degree of the candidate of medical sciences on speciality 03.00.07 - microbiology. - Research Institute of Microbiology and Immunology named by I.I. Mechnikov, Kharkov, 2001.

The epidemiological data testify the considerable abundance of pneumonia in human morbidity structure. It is considered that pneumonia takes place for 8-10 children and 5-7 adult on 1000 men; in the USA are annually found out 2 million persons, who have pneumonia, in Great Britain - 75 thousands, in Belgium - 34 thousands. Under the data of World Health Organisation, more than 10 % of all hospitalisations with acute pathology are called by development of pneumonia. The indexes of morbidity in case of pneumonia are n range from 4,7 up to 12 on 1000. Frequency of pneumonia specially increases during epidemic of influenza. For last ten years the significant growth of fundamental-atypical pneumonia caused by earlier not determined causative agents was registered. The change of etiological structure of pneumonia, bound also with inadequate applying chemotherapy, promotes development insensitive to antibiotics pneumotropic bacteria. For 1-2 % of the patients the extreme degree of gravity of duration is marked, and up to 5 % patients have pneumonia of high-gravity duration. Pneumonia is one of the main reasons of mass labour losses. It quite often is connected with asymptomatic duration of illness that results in late hospitalisation of patients. Despite of successes of modern medicine, everywhere in the world the increase of lethality from pneumonia is marked. In period of 1960-70 years the error representation was widespread that pneumonia is banal disease. However from the beginning of 1980’s the death rate from pneumonia was steadily increased, and has achieved now 10 %, and at hospital pneumonia - 30 %. Even in uncomplicated cases of pneumococcal pneumonia the lethality can reach 17-18 %. Annually in the world up to 2 million people die from pneumonia. In conditions of anthropogenous transformation of environment, the appearance of new demographic factors an essential place in human pathology took new (unknown earlier to science) causative agents, or conditionally pathogenic bacteria which did not play before noticeable role in morbidity. The absence of the correct data about etiological pattern of pneumonia, modern methods of early and fast laboratory diagnostic of the majority of the etiological agents causing pneumonia, does not allow to create a well-timed causal treatment of this group of diseases, considerably reduces efficiency of preventive actions. Among risk factors contributing to appearance of pneumonia, secondary immune deficiency conditions play carrying role. Predisposition to different inflammatory defeats of lung system and the features of their clinical duration in many respects are connected with condition of immune reactivity of organism. It is proved that deficit of Т-system of immunity, unbalance of immune regulatory cells, decrease of functional activity of lymphocytes adequate answer of humoral link of immunity contribute to long-lasting and chronic duration of disease. As series of medicinal preparations of antiinflammatory activity, the antibiotics have immune suppressive properties and promote development of secondary immune deficiency. This thesis is dedicated to problem of creating of method that increases pneumonia therapy efficiency with amison usage on the basis of analysis of immune suppressive, prooxydative and apoptogenic properties of their causative agents. The apoptogenic and immune suppressive influence of pneumonia causative agents on neutrophils, monocytes, T- and B-lymphocytes is established. The intensifying influence of pneumonia causative agents on processes of lipid oxidation in leukocytes and erythrocytes is determined. The acid resistance of erythrocytes for patients with pneumonia for the first time is studied. It is established that amison has antiapoptogenic activity. The method of treatment of patients with pneumonia with usage of new Ukrainian drug amison is recommended. The main results of the research are used in practice of 5 hospitals. The obtained data are used in educational process of 4 medical high schools.