Національна академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Левковська Людмила Володимирівна

УДК 338.45:316.334.2

Соціально-економічні проблеми реструктуризації промисловості УКРАЇНИ в умовах ринкових відносин

(на прикладі Центрального регіону)

Спеціальність 08.10.01 – розміщення продуктивних сил і регіональна економіка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

ДОРОГУНЦОВ СЕРГІЙ ІВАНОВИЧ,

Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, голова

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Чернюк Людмила Григорівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу дослідження проблем комплексного розвитку та розміщення продуктивних сил

кандидат економічних наук,

Білоконь Іван Васильович, Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри розміщення продуктивних сил і регіональної економіки

Провідна установа:

Інститут економіки НАН України, відділ промислового потенціалу, м. Київ

Захист відбудеться “2” липня 2001р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий 29 травня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор С.І.Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Реструктуризація промисловості в Україні та її регіонах, з урахуванням соціально-економічної ситуації, є одним з найважливіших науково-практичних завдань. Його актуальність визначається провідною роллю промисловості в суспільному виробництві: остання продукує 28 % валового внутрішнього продукту, забезпечує 53 % прибутку і акумулює понад 20 % трудових ресурсів, зайнятих в усіх сферах економічної діяльності.

Загальна структурна перебудова економіки і промисловості, зокрема, передбачалась уже в перших програмних документах незалежної України. Але за минулі роки цього не було зроблено, становище не тільки не покращилося, а суттєво погіршилося. Довгострокова криза спотворила і без того неоптимальну структуру промисловості України, з переважанням в ній важкої індустрії, зокрема паливно-сировинних галузей, та зниження частки галузей соціальної орієнтації.

Сучасний стан промисловості характеризується значним скороченням обсягів виробництва, високою питомою вагою продукції енергомістких виробництв та напівфабрикатів, комплектуючих вузлів і агрегатів, низькою конкуренто-спроможністю на внутрішньому і, особливо, на зовнішньому ринках. Вона продовжує орієнтуватись на виробництво проміжних продуктів базових та видобувних галузей з низьким ступенем переробки сировини, а не на продукцію кінцевого споживчого попиту.

Через це в структурі посилилося домінування матеріало- та енергомістких виробництв при великій залежності від імпорту енергоресурсів. Структура промислового виробництва, яка склалася на сьогодні, є не тільки недосконалою з точки зору розв'язання поточних соціальних і економічних завдань, але й стає серйозною перешкодою на шляху проведення якісних перетворень та економічного зростання в майбутньому. В цьому зв'язку саме від реструктуризації промислового виробництва значною мірою залежать перспективи становлення та розвиток економіки України.

Реструктуризація економіки в цілому і промисловості зокрема ускладнюється тим, що цей напрям наукових досліджень є новим у вітчизняній економічній теорії. В роботах українських і зарубіжних вчених Алимова О.М., Амоші О.І., Астахова А., Безрукова В., Беседіна В.Ф., Бойко Є., Борщевського П.П., Геєця В.М., Герасимчука М.С., Грєй В., Данилишина Б.М., Дзіся Г.В., Дорогунцова С.І., Євстегнеєва Р., Коломойцева В.Є., Кухленка О.В., Логінова В., Нестеренка А., О'Браян, Петржичека В., Столярова В.Ф., Сухорукова А.І., Трилленберга В., Франкліна А., Федорищевої А.М., Чернюк Л.Г., Якубовського М.М, Яцкова В.С. та інших розглядаються, як правило, окремі питання реструктуризації. Методологічні та методичні аспекти розв'язання комплексу пов'язаних з цим питань досі не дістали необхідної наукової розробки та обгрунтування. До того ж проведені наукові дослідження не повністю враховують особливості розвитку регіональних соціально-економічних процесів. Важливого значення набуває пошук шляхів здійснення реструктуризації промисловості за умов становлення ринкових відносин в Україні. Наведені міркування підтверджують актуальність даної проблеми і стали підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у безпосередньому зв'язку з тематикою науково-дослідних робіт Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема в рамках таких тем: 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів на тривалу перспективу (комплексне фундаментальне дослідження)” - № держреєстрації 0100V000657; 3.1.5.59 “Дослідження природно-ресурсного потенціалу і перспектив економічного та соціального розвитку України (регіональний розріз)” - № держреєстрації 0199V003691; 8.3/31 “Соціально-економічні проблеми структурної переорієнтації розвитку народного господарства України в умовах реформування ринкових відносин” - № держреєстрації 0197V016705.

При виконанні зазначених тем роль автора полягала в обгрунтуванні обсягів інвестицій для забезпечення проведення реструктуризації промисловості на основі реалізації інноваційної моделі науково-технологічного розвитку регіонів України, зокрема Центрального регіону, основних напрямів і шляхів здійснення ефективних структурних змін в цій провідній галузі народного господарства країни та її регіонів.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка наукових засад та практичних рекомендацій щодо реструктуризації промисловості регіону за умов формування ринкових відносин в Україні. У відповідності з означеною метою в роботі поставлено і розв'язувалися такі завдання:

· визначити на основі узагальнення результатів економічних досліджень і аналізу фактичного стану промисловості вплив структури промислового виробництва на її ефективність;

· виявити і охарактеризувати роль екологічного фактору в реструктуризації промисловості регіону;

· обгрунтувати соціально-економічні орієнтири структурної перебудови промислового комплексу регіону;

· визначити можливі джерела інвестиційно-інноваційного забезпечення реструктуризації промисловості регіону;

· розробити основні напрями та шляхи поліпшення використання промислового потенціалу регіону за умов ринкових відносин.

Об'єктом дослідження є процеси реструктуризації промисловості України та її регіонів в умовах формування ринкових відносин.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладні проблеми формування раціональної структури промисловості Центрального регіону.

Методи дослідження. Дисертаційне дослідження виконувалося на базі вивчення сучасної політекономічної теорії, спеціальної економічної літератури, законодавчих і нормативних актів України з питань реструктуризації промисловості, основні положення яких слугували методологічними засадами у науковому осмисленні складних і багатовимірних процесів адаптації структури промисловості регіону до вимог суспільного поділу праці та товарного ринку.

В процесі дослідження застосувались сучасні методи наукового пізнання економічних процесів і явищ, зокрема, логічного аналізу – для обгрунтування змісту поняття реструктуризації промисловості та її принципів; економіко-статистичного аналізу – для виявлення тенденцій розвитку та структурних зрушень в промисловості Центрального регіону; системного підходу – для обгрунтування соціально-економічних орієнтирів реструктуризації промислового комплексу регіону та основних напрямів формування його оптимальної структури, а також картографічний метод для узагальнення процесу реструктуризації промисловості регіону.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному досліджені сформульовано положення, висновки і рекомендації, які в сукупності розв'язують важливе наукове завдання – удосконалення теоретико-методологічних засад та механізмів реструктуризації промисловості регіону в умовах формування ринкових відносин в Україні, що має істотне значення для розміщення продуктивних сил і регіональної економіки як галузі економічної науки.

Основні результати дисертаційної роботи, які відзначаються науковою новизною, полягають у наступному:

· вперше виявлено і класифіковано соціально-економічні проблеми реструктуризації промисловості Центрального регіону України та оцінено вплив структурних зрушень на ефективність промислового виробництва;

· визначено на основі концепції сталого розвитку роль і значення екологічного фактору у реструктуризації промисловості регіону, розкрито його вплив на здійснення цього складного економічного явища, визначені тенденції його динаміки у промисловому виробництві, що зроблено вперше;

· запропоновано методичні підходи до визначення оптимальної структури промислового комплексу регіону, відмінність яких порівняно з діючими полягає у врахуванні соціально-економічних орієнтирів, ефективності його функціонування та інвестиційно-інноваційного забезпечення, наявності природного і виробничого потенціалів та можливих альтернативних напрямів і шляхів докорінного поліпшення їх використання;

· обгрунтовано механізм формування і використання фінансових ресурсів на стимулювання інвестиційно-інноваційного забезпечення процесу реструктуризації промисловості регіону, який передбачає порівняно з уже запропонованими іншими дослідниками більш повне відображення оптимального використання регіональних, державних та іноземних інвестицій;

· визначено та обгрунтовано соціально-економічні орієнтири реструктуризації промислового виробництва регіону, серед яких пріоритетного значення надано реструктуризації підприємств військово-промислового комплексу, прискореному розвитку конкурентоспроможних, наукомістких, ресурсоекономних, екологічно-безпечних, екофільних та високотехнологічних виробництв, створенню і формуванню розвинених технопарків (технополісів) в районі м. Києва;

· розроблено основні напрями і шляхи поліпшення використання промислового потенціалу регіону за умов формування ринкових відносин, відмінність яких порівняно з наявними в економічних дослідженнях визначається формуванням і впровадженням сучасної інноваційної науково-технологічної моделі розвитку всіх ланок промисловості регіону.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні і методичні положення та висновки, які викладені в дисертаційній роботі поглиблюють теорію і методологію розміщення продуктивних сил і регіональної економіки як науки, а практичні рекомендації, які викладені в роботі, можуть бути використані при розробці і впровадженні конкретних заходів щодо реструктуризації промисловості, в техніко-економічному обгрунтуванні регіональних програм соціально-економічного та технологічного розвитку, дають можливість підвищити ефективність промислового комплексу Центрального регіону України.

Наукові висновки і пропозиції відносно реструктуризації промисловості регіону використані в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема при підготовці розділів “Інноваційна діяльність та інвестиційний комплекс”, “Промисловий комплекс”, в темі 3.1.5.63 “Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу (комплексне фундаментальне дослідження)”, які виконуються відповідно до відомчого плану і фінансуються з бюджету (довідка № 25/138-4-12 від 11.03.2001 р.). Окремі методологічні, методичні і аналітичні розробки дисертаційної роботи використовуються при вивченні навчальних курсів “Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка”, “Економіка підприємств” в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (довідка № 050/202-30 від 15.05.2001 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертантом поглиблено теоретико-методологічні основи реструктуризації промислового виробництва, визначено основні принципи і соціально-економічні орієнтири структурної трансформації та напрями інтенсифікації використання промислового комплексу Центрального регіону України. Викладені в дисертації положення та висновки, які виносяться на захист, належать особисто автору і є його вкладом у розвиток теорії та практики реструктуризації промислового виробництва.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались на: Міжнародній науково-практичній конференції “Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України” (м. Київ, 17-18 травня 1999 р.); науково-практичній конференції “Економічні проблеми регіону: суть та шляхи вирішення” (м. Полтава, 25-26 листопада 1999 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Регіоналізація економіки і здійснення адміністративної реформи в Україні” (м. Дніпродзержинськ, 18-19 травня 2000 р.); V Міжнародному конгресі українських економістів “Україна в ХХІ столітті: концепції та моделі економічного розвитку” (м. Львів, 22-26 травня 2000 р.) та обговорювались на семінарах у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України (1996-2000 рр.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 наукових праць у фахових виданнях та тези у збірниках 4 конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

Робота викладена на 217 сторінках комп'ютерного тексту, містить 32 таблиці і 10 рисунків (на 28 сторінках), 16 додатків (на 16 сторінках). Список використаних джерел налічує 175 найменувань (на 14 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В першому розділі “Теоретико-методологічні основи реструктуризації промисловості” викладено теоретико-методологічні засади реструктуризації як цілеспрямованого процесу структурних змін у промисловості в умовах формування ринкових відносин. На основі аналізу і узагальнення різних точок зору вчених-економістів та досвіду практичної діяльності в дисертації обгрунтовано визначення реструктуризації промисловості як комплексу заходів, що спрямовані на зміну структури промисловості, які охоплюють продуктову, технологічну, галузеву, територіальну, інституційну, організаційну підсистеми і здатні привести до збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції та підвищення ефективності виробництва.

Об'єктивна необхідність реструктуризації промисловості зумовлена не тільки і навіть не стільки переходом до ринкових механізмів господарювання, скільки необхідністю подолання структурних негараздів, які сформувалися за роки її розвитку як складової єдиного народногосподарського комплексу колишнього СРСР та істотно поглибилися в результаті грубих помилок у здійсненні економічної політики за роки незалежності України. Промислова політика та її стрижнева ланка – структурна політика має слугувати головним важелем структурної трансформації промислового комплексу. Стратегічним завданням цієї політики має бути створення високорозвиненого та конкурентоспроможного промислового комплексу, який відповідав би вимогам сучасного ринкового середовища, соціальній орієнтації економіки та інтеграції України в систему взаємовигідних і рівноправних світогосподарських зв'язків.

Реструктуризація промисловості повинна спиратися на такі теоретико-методологічні і практичні засади:

· подолання внутрішньої розбалансованості промислового виробництва, переорієнтація його на більш високий рівень міжгалузевої кооперації з метою скорочення некритичного імпорту сировини, матеріалів, комплектуючих виробів;

· розвиток галузей промисловості, що мають високий потенціал підвищення якості продукції і зниження затрат на її виробництво, конкурентоспроможності в торговельно-економічних відносинах;

· зниження енерго- і ресурсомісткості виробництва продукції, розвиток технологій, що акумулюють високий науково-технологічний потенціал;

· скорочення обсягів виробництва, а при необхідності і зупинка нерентабельних підприємств, які випускають ресурсомістку продукцію, використовують імпортну сировину;

· підвищення комплексності використання місцевих природних ресурсів, розширення кооперативних зв'язків з метою скорочення залежності від привозної сировини, матеріалів, напівфабрикатів, виробів.

На думку дисертанта, необхідно посилити державне регулювання реструктуризації, яке може забезпечити досягнення її соціально-економічної мети та надати цьому процесові цілеспрямований, планомірний і ефективний характер.

Розглядаючи реструктуризацію як керований державою процес слід виходити з того, що це має бути система взаємозалежних змін у структурі промисловості на макро- та мікрорівні з метою підвищення ефективності її функціонування. Реструктуризація на макрорівні полягає в оптимізації пропорцій розвитку окремих галузей і підгалузей, зокрема, в досягненні оптимального співвідношення між обсягами виробництва та кінцевим попитом, а на мікрорівні (на рівні підприємств) – сприймається як технічна модернізація і технологічне оновлення, перепрофілювання виробництв тощо.

У дисертаційній роботі теоретично означені можливі наслідки та етапи проведення реструктуризації промисловості. Окремо виділено реструктуризацію військово-промислового комплексу, який посідав важливе місце, насамперед, у машинобудуванні. Визначено роль науково-технологічного потенціалу у здійсненні такої реструктуризації.

Як показано в дисертації, реструктуризація промисловості має здійснюватися на основі певних принципів, які акумулюють вимоги економічних законів суспільного розвитку. У дисертації запропоновано і обгрунтовано такі найважливіші принципи реструктуризації промислового виробництва як: цілеспрямованість; планомірність; керованість; системність; комплексність; технологічне оновлення; вигідність і заінтересованість; економія природних ресурсів і екологічна безпека; економія праці; адаптація; перманентність; поєднання територіальних і галузевих підходів управління; гармонізація економічних інтересів центру і регіонів при пріоритетності загальнодержавних інтересів (рис. 1).

Автором узагальнено концепції і зарубіжний досвід проведення реструктуризації промисловості, яка розглядається як засіб прискорення економічного розвитку і забезпечення соціального прогресу у різних країнах світу. Ці концепції і досвід мають слугувати орієнтиром при розв'язанні цілого комплексу проблем і завдань, які постають на шляху реструктуризації промисловості України і Центрального регіону. Визначено можливість адаптації окремих елементів зарубіжного досвіду до конкретно-історичних умов України.

У другому розділі “Соціально-економічні передумови та наслідки реструктуризації промисловості регіону” здійснено економічну оцінку структурних зрушень у галузях промисловості Центрального регіону, в тому числі Київської, Черкаської областей та м. Києва за період економічних трансформацій. У загальнодержавному поділі праці регіон виступає як важливий промисловий і аграрний комплекс. На його території виробляється 17,1 % ВВП України, 10,8 % промислової продукції та 10,2 % валової продукції сільського господарства.

У структурі промисловості регіону провідними галузями є електроенергетика, харчова, легка, хімічна і нафтохімічна промисловість та машинобудування, яке впливає не тільки на розвиток економічного потенціалу регіону, але й усієї країни. На початок 2000 р. основу виробничого потенціалу становили 1233 промислових підприємства, в тому числі 30 підприємств важкої промисловості. З них 33,0 % припадало на машинобудування і металообробку, 23,1 % - на харчову, 10,8 % - на легку промисловість, 8,7 % - на промисловість будівельних матеріалів.

Рис. 1. Структурна схема ранжування принципів реструктуризації

промисловості

Негативні фактори об'єктивного і суб'єктивного характеру істотно вплинули на економіку регіону, спричинивши глибоку кризу, проте спад промислового виробництва тут був меншим, ніж в цілому по Україні (табл. 1). Якщо індекс продукції промисловості по Україні в 1999 р. порівняно з 1990 р. склав 51 %, то по Центральному регіону – 60 %, в тому числі у Київській області – 54 %, Черкаській – 50, а м. Києві – 77 %. Досягнуті у 1999-2000 рр. темпи зростання виробництва, хоча і свідчать про початок процесу стабілізації в галузі, але враховуючи глибину падіння попередніх років, ще занадто малі для відродження промисловості регіону.

Таблиця 1

Індекси продукції промисловості в Україні та її Центральному регіоні

(відсотків)

Роки

1990=100 1999 до 1998

1995 1996 1997 1998 1999

Україна 52 50 50 49 51 104

Центральний 62 54 55 57 60 104

Київська 64 57 51 54 54 100

Черкаська 61 52 50 50 50 100

м. Київ 60 52 64 67 77 114

Падіння обсягів виробництва через руйнування горизонтальних і вертикальних господарських зв'язків, значне скорочення попиту, відсутність важливих видів енергоносіїв і сировини, ціновий фактор спричинили істотні зрушення у галузевій структурі промислового виробництва як України в цілому, так і Центрального регіону (табл. 2).

Таблиця 2

Галузева структура промисловості Центрального регіону України*

(% до підсумку)

Галузі промисловості Обсяг продукції Зміни 1999 до 1990 Чисельність промислово-виробничого персоналу Зміни 1999 до 1990 Промислово-виробничі основні фонди Зміни 1999 до 1990

1990 1999 1990 1999 1990 1999

Промисловість - всього 100 100 Ч 100 100 Ч 100 100 Ч

Електроенергетика 4,5 20,3 +15,8 2,2 7,2 +5,0 19,9 21,2 +1,3

Паливна 0,2 0,1 -0,1 0,4 0,1 -0,3 0,8 0,1 -0,7

Чорна металургія 0,7 0,8 +0,1 0,7 1,0 +0,3 1,1 1,3 +0,2

Хімічна і нафтохімічна 9,8 14,4 +4,6 6,5 9,9 +3,4 15,9 15,4 -0,5

Машинобудування і металообробка 39,9 15,0 -24,9 53,4 37,3 -16,1 33,6 30,3 -3,3

Лісова, деревообробна і целюлозно-паперова 3,3 5,4 +2,1 4,1 4,8 +0,7 3,6 4,1 +0,5

Промисловість будівельних матеріалів 3,7 4,8 +1,1 5,5 6,6 +1,1 5,1 5,3 +0,2

Легка 13,1 2,7 -10,4 12,0 8,3 -3,7 4,3 3,4 -0,9

Харчова 18,4 28,5 +10,1 9,3 17,7 +8,4 5,5 12,8 +7,3

Інші галузі 6,4 8,0 +1,6 5,9 7,1 +1,2 9,9 6,1 -3,9

За період 1991-1999 рр. частка енергомістких галузей в регіоні істотно збільшилась, зокрема електроенергетики – на 15,8 процентних пункти, хімічної і нафтохімічної промисловості – на 4,6 процентних пункти, тоді як машинобудування та металообробки зменшилась – на 24,9 процентних пункти, легкої – на 10,4 процентних пункти, що значно вище середніх показників в Україні. У період економічної стагнації у харчовій промисловості регіону відбулися певні позитивні зміни. У 1999 р. її питома вага в загальному обсязі промислового виробництва збільшилася порівняно з 1990 р. на 10,1 процентного пункта. На жаль, ці зміни сталися переважно не в результаті нарощування потужностей харчових і переробних підприємств, а насамперед – за рахунок обвального падіння виробництва у ряді інших галузей і, зокрема, – в машинобудуванні та легкій промисловості.

Технічна відсталість багатьох галузей, ресурсомісткий та затратний характер виробництва значно погіршили фінансові результати промисловості. В останні роки в регіоні збільшилась кількість збиткових підприємств – з 9,0 % у 1995 р. до 46,3 % у 1999 р., що в свою чергу вплинуло на рівень рентабельності, який знизився в Україні відповідно з 16,6 до 9,1 %, а в регіоні з 19,9 до 7,8 %. Обвальне падіння рентабельності мало місце в Черкаській області – з 23,0 до 3,1 %, що пов'язано із зниженням прибутку від реалізації продукції.

Процеси, що відбувалися в промисловості, обумовили загострення соціальної ситуації в регіоні, що знайшло відображення в зменшенні зайнятого населення, яке за 1991-1999 рр. в промисловості регіону скоротилось на 53,8 %, зокрема в машинобудуванні на 67,7 % та легкій промисловості 68,3 %, що в свою чергу призвело до зростання безробіття, рівень якого (розрахований за методологією МОП) в 1999 р. по регіону склав 11,6 %. Головні причини тут – неузгодженість економічної політики з ситуацією і тенденціями на ринку праці, нераціональна структура промисловості, повільні темпи її структурної перебудови, глибока інвестиційна криза, низький рівень заробітної плати.

Разом з тим, тривалий спад промислового виробництва не викликав значного зменшення навантаження на природне середовище в регіоні. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 1999 р. проти 1998 р. навіть збільшилися на 6,2 тис. тонн. У Черкаській області та м. Києві, хоча і зменшилась кількість викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, але, на жаль, це викликано лише скороченням промислового виробництва, а не введенням безвідходних та маловідходних технологій. Все це вимагає здійснення рішучих заходів для посилення екологічної безпеки та охорони навколишнього середовища і має бути враховано при проведенні реструктуризації.

У третьому розділі “Формування оптимальної структури промислового комплексу регіону” обгрунтовано соціально-економічні орієнтири структурної перебудови промисловості регіону, визначено джерела інвестиційно-інноваційного забезпечення реструктуризації промислового комплексу та розроблені основні напрями поліпшення використання промислового потенціалу регіону в умовах ринкових відносин.

Реструктуризація промисловості регіону – процес багатомірний і довготривалий, який включає три етапи. Перший етап (1991-2000 рр.) характеризується як спонтанний і стихійний процес руйнації структури промислового виробництва, що склалася на основі територіального поділу праці в системі союзного народногосподарського комплексу. На другому етапі (2001- 2005 рр.) має припинитися накопичення негативних явищ у промисловості регіону і повинні з'явитися перші ознаки спрямування реструктуризації на здійснення відтворювальних процесів у ній. На третьому етапі (2006-2010 рр.) процеси структурних змін поступово набуватимуть більш динамічного і позитивного характеру. Радикальні зміни в структурі виробництва мають орієнтуватися на все повніше задоволення потреб людини і суспільства.

Здійснений аналіз структури промислового комплексу Центрального регіону та основних компонентів, які її визначають, дозволили дисертантові обгрунтувати в методологічному плані за загальними якісними параметрами структурну модель промисловості Центрального регіону.

В дисертації зроблено застереження, що єдиної моделі оптимальної структури промислового комплексу для всіх регіонів бути не може. Справа в тому, що кожний регіон має свої лише йому притаманні природні або накопичені впродовж десятиліть і століть особливості, які вирішальним чином впливають на побудову оптимальної структури промисловості регіону.

Тому в загальну для всіх регіонів модель оптимальної структури промислового комплексу можна включити лише найважливіші функціональні індикатори, як-то: орієнтація на потреби населення і економіки регіону; екологізацію виробництва і мінімізацію ресурсоспоживання; технологічне оновлення виробництва і досягнення найвищих світових стандартів; демілітаризація промисловості шляхом поміркованої конверсії військово-промислового комплексу; досягнення найвищих параметрів якості продукції; забезпечення конкурентоспроможності товарів на внутрішньому і зовнішньому ринках; задоволення потреб у міжрегіональному обміні та експорті продукції. Але в кожній конкретній регіональній моделі ці загальні функціональні індикатори набуватимуть цілком відповідних кількісних вимірів. Відносно галузевої структури будь-якого регіонального промислового комплексу, то вона в моделі має бути представлена повністю індивідуально: від набору галузей до їх частки у валовому випуску промислової продукції.

Результати проведеного дослідження дають підстави для твердження, що основними орієнтирами і пов'язаними з ними напрямами реструктуризації промисловості регіону мають стати: уповільнення темпів розвитку паливно-енергетичної, металургійної і хімічної галузей; активізація розвитку та підвищення у структурі промислового виробництва частки соціально орієнтованих галузей – легкої, харчової і переробної промисловості; забезпечення високих темпів розвитку машинобудування і металообробки, що створює матеріально-технічну основу переоснащення інших галузей економіки та здійснення структурної перебудови в цілому. На внутрігалузевому рівні пріоритети потрібно надавати таким напрямам: посилення соціальної орієнтації виробництва в кожній галузі, завдяки чому частку групи “Б” у загальному обсязі продукції промисловості необхідно довести до 45-50%; формування ефективної структури виробництва в окремих комплексах і галузях шляхом обмеження розвитку сировинних та напівфабрикатних виробництв, збільшення частки виробництв, що мають закінчений (фінішний) технологічний цикл і зменшують обсяги використання власного природно-ресурсного потенціалу; науково-технічне оновлення виробництва, впровадження нових більш ефективних і екологічно безпечних технологій, підвищення якості та технологічного рівня продукції і матеріалів, що виробляються, освоєння нових прогресивних їх видів, які були б конкурентоспроможними на внутрішньому і зовнішньому ринках та замінювали імпортні матеріали.

У перспективі тригалузева структура у складі харчової, легкої та машинобудівної промисловості буде характерною для м. Києва, чотиригалузева у складі хімічної і нафтохімічної, харчової, легкої та машинобудівної промисловості – для Черкаської області і п'ятигалузева структура у складі електроенергетики, хімічної і нафтохімічної, машинобудівної, харчової та легкої промисловості – для Київської області.

Виходячи з викладених міркувань щодо соціально-економічних орієнтирів формування оптимальної структури промислового комплексу, дисертант спираючись на викладені вище методологічні підходи пропонує наступну модель (схему) структури промисловості Центрального регіону, яка відображена на рис. 2.

Проведення реструктуризації промисловості вимагає, перш за все, подолання кризи в інвестиційній сфері, забезпечення умов для формування інвестиційних фінансових ресурсів, створення відповідної законодавчої бази. Аналіз статистичних даних економічного розвитку регіону свідчить, що за роки кризи, в умовах відсутності власних коштів, інвестиційна діяльність значно скоротилася. Обсяги капітальних вкладень в економіку регіону за період 1991-1998 рр. зменшилися втричі. Індекс капітальних вкладень на душу населення в регіоні зазнав меншого падіння, ніж в Україні (31,0 % проти 22,7 %), але це відбулося за рахунок більш високої інвестиційної активності у м. Києві, де цей показник становив 61,1 %. Разом з тим, частка капітальних вкладень в економіку регіону в їх загальному обсязі по країні за цей період зросла з 12,2 % до 19,0 % внаслідок більш значного скорочення їх в інших регіонах. Провідну роль в активізації інвестиційної діяльності має відігравати чітка інвестиційна політика як на рівні держави, так і на регіональному рівні. Регіональний аспект повинен обов'язково стати невід'ємною складовою державної інвестиційної політики з метою створення сприятливого інвестиційного клімату, який дає змогу визначити систему орієнтирів, у межах якої відбувається інвестування, і на основі цього – напрями ефективного використання інвестицій. Катастрофічно звужується майже за всіма показниками інноваційна діяльність промислових підприємств. В числі головних факторів, які стримують інноваційну активність – відсутність власних коштів (на це вказали у 1999 – 88,1 % всіх підприємств). Дані про обсяги фінансування технологічних інновацій на промислових підприємствах показали, що іноземний капітал не відіграє помітної ролі в реструктуризації промисловості регіону (за рахунок іноземних інвестицій у 1999 р. фінансувалося 0,3 % інноваційної діяльності).

Рис. 2. Основні пріоритети структурної трансформації промисловості Центрального регіону України

У зв'язку з спадом промислового виробництва в останні роки в переважній більшості галузей виробничі потужності використовуються наполовину або ще менше. На основі проведеного дослідження встановлено, що однією з причин неефективного використання виробничих потужностей є високий рівень фізичного і морального зносу основних виробничих фондів, невідповідність промислового обладнання і технологічних процесів світовому рівню.

Важливими напрямами поліпшення використання промислових потужностей мають стати: технічне переозброєння виробництв, виведення з експлуатації надлишкових потужностей найбільш енергомістких виробництва, продукція яких не має попиту, а також застарілих та техногенно небезпечних виробництв і максимальне завантаження діючих виробничих потужностей; створення високоефективних засобів механізації, автоматизації та удосконалення серійного устаткування; випереджаючий розвиток міжгалузевих виробництв; спеціалізація і кооперування; використання потужностей військово-промислового потенціалу; підвищення продуктивності праці, зниження фондомісткості продукції.

ВИСНОВКИ

1. В дисертації вперше визначені, сформульовані та обгрунтовані теоретико-методологічні та методичні засади регіональної оцінки реструктуризації промисловості як складного економічного процесу. Як показано в роботі, реструктуризація промислового виробництва на етапі становлення ринкових відносин є невід'ємною частиною реформування всього народногосподарського комплексу. Вона зумовлена не тільки і навіть не стільки переходом до ринкових механізмів господарювання, скільки необхідністю адаптації промисловості до вимог територіального поділу праці, потреб людей і суспільства, усунення диспропорцій, які виникли в радянський період і поглибилися за роки незалежності України. Реструктуризація на макрорівні передбачає зміни у співвідношенні окремих галузей, підгалузей, територій, трансформацію власнісних відносин, удосконалення механізмів управління економікою, перехід від переважно адміністративних до економічних важелів регулювання, а на мікрорівні – зміни в номенклатурі виробів, структурі активів і пасивів, елементів виробничо-технологічних і організаційних систем тощо.

2. На основі теоретико-методологічного дослідження встановлено, що реструктуризація –це заходи, які спрямовані на зміну структури промисловості, що охоплюють продуктову, технологічну, галузеву, територіальну, іституційну, організаційну підсистеми, які здатні привести до збільшення обсягів випуску конкурентоспроможної продукції і підвищення ефективності виробництва. Вона має створити передумови для забезпечення на макрорівні підвищення життя населення на основі динамічного розвитку виробництва.

3. Як показали дослідження, ефективну структурну переорієнтацію вітчизняної промисловості має забезпечити розробка і реалізація нової промислової політики. Стратегічним завданням її є створення високорозвиненого та конкурентоспроможного промислового комплексу, який відповідав би вимогам сучасного ринкового середовища, соціальній орієнтації економіки та інтеграції України в систему взаємовигідних і рівноправних світогосподарських зв'язків.

4. У дисертації запропоновано і обгрунтовано найважливіші принципи реструктуризації промисловості в умовах трансформації суспільства: цілеспрямованість; планомірність; керованість; системність; комплексність; технологічне оновлення; вигідність і заінтересованість; раціональне використання природних ресурсів і екологічна безпека; економія праці; адаптація; перманентність; поєднання територіальних і галузевих підходів управління; гармонізація економічних інтересів центру і регіонів при пріоритетності загальнодержавних інтересів.

5. В роботі дослідженні та узагальненні концепції і досвід проведення реструктуризації промисловості у різних країнах світу, на основі якого був забезпечений соціальний прогрес. Цей досвід має служити орієнтиром для розв'язання комплексу проблем і завдань, які постають на шляху реструктуризації промисловості України і Центрального регіону. Акцентується увага на тих елементах структурної політики і досвіду структурних перетворень в зарубіжних країнах, які можуть бути адаптовані до конкретно-історичних умов України.

6. Автором зроблений комплексний системний аналіз структурних змін промисловості Центрального регіону. Встановлено, що структурна реорганізація в 1991-1999 рр. проходила стихійно, спонтанно, супроводжувалась істотним підвищенням частки базових галузей до 35,6 %, зменшенням питомої ваги машинобудування та металообробки з 39,9 до 15,0 %, а легкої промисловості – з 13,1 до 2,7 %. Це відбувалось під впливом ряду об'єктивних і суб'єктивних факторів, зокрема кон'юнктури ринку, стрімкого зростання цін на енергоносії і сировину, відсутності попиту на продукцію через платіжну кризу і низьку купівельну спроможність населення.

7. Результати дослідження показують, що в Центральному регіоні впродовж багатьох десятиліть сформувався потужний промисловий комплекс, який внаслідок розвалу СРСР в останні роки переживає, як і вся економіка України, глибоку системну економічну кризу, яка перш за все проявляється в різкому спаді виробництва в усіх найважливіших галузях та супроводжується втратою зовнішнього і внутрішнього ринків, ціновими перекосами, кризою платежів та фінансування, падінням життєвого рівня населення та безробіттям.

8. В роботі відзначено важливу роль екологічного фактору в проведенні реструктуризації промисловості. Зроблено висновок, що незважаючи на тривалий спад промислового виробництва, в регіоні істотно не знизилось навантаження на природне середовище. Викиди забруднюючих речовин в атмосферу за останні роки порівняно з попередніми зменшилися лише на 2,4 %, а скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти – на 4,6 %. Це не адекватно масштабам скорочення промислового виробництва і пов'язано із застосуванням технологій, які загалом не відповідають сучасним вимогам, використанням морально застарілого і фізично зношеного обладнання.

9. Встановлено, що взаємозумовленість економіки і екології вимагає, щоб екологічна орієнтація реструктуризації промисловості здійснювалась шляхом переходу на принципово нові методи антропогенної діяльності, в основу яких було б покладено екологічно чисті технології і виробничі процеси після попередньої екологічної експертизи всіх без винятку проектів; підвищення ефективності використання енергоресурсів і мінеральної сировини за рахунок розробки і впровадження мало- та безвідходних технологій, поглиблення технологічних процесів переробки промислових відходів, знешкодження та утилізації шкідливих речовин, що містяться у стічних водах, газовикидах та відвалах; оздоровлення діючих підприємств шляхом реконструкції та технічного переозброєння, виводу з експлуатації екологічно недосконалих виробництв, морально та фізично застарілих технологій і обладнання.

10. В дисертації запропоновано етапність проведення реструктуризації промисловості Центрального регіону України. Перший етап (1991-2000 рр.) характеризується як спонтанний і стихійний процес руйнування структури промислового виробництва, що склалася на основі територіального поділу праці в системі союзного народногосподарського комплексу. На другому етапі (2001-2005 рр.) має припинитися накопичення негативних явищ у промисловості регіону і з'являться перші ознаки спрямування реструктуризації на здійснення принципів, сталого розвитку цієї галузі. На третьому етапі (2006-2010 рр.) процеси структурних змін поступово набуватимуть більш динамічного і позитивного характеру. Радикальні зміни в структурі виробництва мають орієнтуватися на все повніше задоволення потреб людини і суспільства.

11. Як показали дослідження, проведення реструктуризації промисловості регіону вимагає першочергового подолання кризи в інвестиційній сфері, забезпечення умов для формування інвестиційних ресурсів із залученням власного та іноземного капіталів, створення відповідної законодавчої бази. Аналіз інвестицій в промисловість регіону свідчить про те, що машинобудування і металообробка, від яких залежить індустріальне майбутнє, у цьому плані ще не стали пріоритетними. Між тим, всі крупні технічні і технологічні зрушення неминуче пов'язані з інноваційними капіталовкладеннями. Передусім необхідна продумана система структурно-інвестиційного державного регулювання, яка може зробити машинобудування сферою активного та пріоритетного цільового інвестування з боку держави.

12. На основі проведеного дослідження зроблено висновок про те, що в умовах дефіциту фінансових ресурсів нарощування виробництва конкурентоспроможної продукції в регіоні необхідно проводити за рахунок повнішого використання наявних виробничих потужностей. Але залучити їх у виробництво можливо тільки на основі переспеціалізації на випуск новітньої та традиційної продукції з суттєво покращеними характеристиками. Для легкої, харчової промисловості, ряду виробництв деревообробної промисловості та будівельних матеріалів рівень використання потужностей безпосередньо пов'язаний з платоспроможним попитом населення. Щодо виробництв проміжної продукції, то завантаження потужностей стимулюватиметься попитом в кінцевих галузях по всьому ланцюгу технологічних зв'язків.

Реалізація запропонованих у дисертації рекомендацій і пропозицій щодо удосконалення структури промисловості Центрального регіону за розрахунками може забезпечити зростання обсягу продукції в 2-2,5 рази, забезпечити потреби внутрішнього ринку в ній, сприяти формуванню потужного експортного потенціалу держави в промисловій продукцій.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Левковська Л.В. Реструктуризація промисловості – стратегічний напрям реалізації промислової політики // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. / Відповід. ред. С.І.Дорогунцов. – К.: РВПС України НАН України. – 1999. – С. 9-13.

2. Левковська Л.В. Екологічні проблеми економічного розвитку Центрального регіону України // Економіка природокористування і охорони довкілля: Зб. наук. пр. / Відповід. ред. Б.М.Данилишин. – К.: РВПС України НАН України. – 2000. – С. 41-47.

3. Левковська Л.В. Можливості іноземних інвестицій в реструктуризації промисловості України // Продуктивні сили і регіональна економіка: Зб. наук. пр. / Відповід. ред. С.І.Дорогунцов. – К.: РВПС України НАН України. – 2000. – С. 54-60.

4. Левковська Л.В. Проблеми розвитку промисловості Центрального регіону в сучасних умовах // Економіка України. – 2000. - № 11. – С. 83-86.

5. Левковська Л.В. Соціально-економічні наслідки реструктуризації промисловості Центрального регіону та їхній вплив на зайнятість населення // Зайнятість та ринок праці. – Міжвід. наук. зб. – Вип. 12. – К.: РВПС України НАН України. – 2000. – С. 90-97.

6. Левковська Л.В. Зарубіжний досвід реструктуризації промислового виробництва // Економіка промисловості України. – Зб. наукових праць. –. – К.: Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. – 2000. – С. 72-79.

7. Левковська Л.В. Проблеми реструктуризації промислового комплексу // Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України: Зб. статей за матеріалами Міжнар. наук.-практ. конф. “Теоретико-методологічні засади розвитку продуктивних сил в умовах ринкової економіки”. / Відповід. ред. Я.Б.Олійник. – К.: Знання. – 1999. – С. 54-56.

8. Левковська Л.В. Роль екологічного фактору в реструктуризації промисловості регіону // Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення: Зб. статей за матеріалами наук.-практ. конф. “Фактори екологічного розвитку регіону”. - / Відповід. ред. О.П.Шеляков. – Полтава: Полтавський кооперативний інститут. – 2000. –