НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЛИЧУК

Марія Іванівна

УДК –– 811.161.2’373.7

СТУПЕНІ ФРАЗЕОЛОГІЗАЦІЇ РЕЧЕНЬ

10.02.01 – українська мова

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі сучасної української мови та кафедрі історії і культури української мови Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник – кандидат філологічних наук, доцент

Шинкарук Василь Дмитрович,

Чернівецький національний

університет ім. Юрія Федьковича,

доцент кафедри сучасної української мови

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Плющ Марія Яківна,

Національний педагогічний

університет ім. М.П.Драгоманова,

професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук

Баган Мирослава Петрівна,

Київський державний лінгвістичний університет,

старший викладач кафедри загального та українського мовознавства.

Провідна установа — кафедра української мови Вінницького державного педагогічного

університету ім. М.Коцюбинського,

Міністерство освіти і науки України, м.Вінниця.

Захист відбудеться 25 квітня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 в Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, Київ,1, вул. Грушевського, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови НАН України (01001, Київ,1, вул. Грушевського, 4).

Автореферат розіслано 21 березня 2001 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук Самойлова І.А.

Загальна характеристика роботи

Питання синтаксично нечленованих речень привертало увагу багатьох дослідників. Перші спроби аналізу природи та структури цих речень зроблено в працях Д.М.Овсянико-Куликовського та О.М.Пєшковського.

У дослідженнях останніх десятиліть набуло поширення твердження деяких російських мовознавців про існування в синтаксичній системі мови речень фразеологізованої структури як окремого типу синтаксично нечленованих речень. Н.Ю.Шведова вперше здійснила комплексне дослідження цих речень, запропонувала їхнє визначення.

В українському мовознавстві зовсім не використовували поняття фразеологізованого речення. Для позначення абсолютно нерозкладних на члени речення синтаксичних одиниць тут вживали термін “нечленовані речення (слова-речення)” (П.С.Дудик, І.Р.Вихованець, М.У.Каранська).

Актуальність теми зумовлена необхідністю з’ясувати суть і специфіку фразеологізації на синтаксичному рівні мови, визначити місце фразеологізованих речень у системі синтаксичних одиниць, розмежувати ці речення за ступенями фразеологізації, випрацювати критерії їхнього комплексного аналізу.

Актуальність теми дисертаційного дослідження визначається також її тісним зв’язком з такими важливими проблемами синтаксису, як структурно-семантична організація речення, комунікативно-прагматичні аспекти висловлення та ін. Системний, поглиблений аналіз фразеологізо-ваних речень сучасної української мови сприятиме розв’язанню й інших проблем синтаксису усного мовлення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з планами науково-пошукової роботи відділу історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України, кафедр сучасної української мови та історії і культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Об’єктом дослідження є фразеологізовані речення закритої структури, напівфразеологізовані речення та фразеологізовані речення змішаного типу сучасної української мови.

Метою дисертаційного дослідження є комплексний аналіз структурно-семантичних особливостей фразеологізованих речень у сучасній українській мові.

Для реалізації цієї мети розв’язано такі завдання:

1) визначено статус речень фразеологізованої структури;

2) розмежовано фразеологізовані речення та слова-речення;

3) обґрунтовано виділення трьох ступенів фразеологізації синтаксичних конструкцій;

4) установлено основні структурно-семантичні типи фразеологізованих речень закритої структури, напівфразеологізованих речень та фразеологізованих речень змішаного типу;

5) проаналізовано структуру фразеологізованих речень закритої структури з інтерпозиційними, парними та іншими типами постійних компонентів;

6) визначено параметри напівфразеологізованих речень із правобічним залежним компонентом та з двома залежними компонентами;

7) систематизовано постійні компоненти напівфразеологізо-ваних речень;

8) з’ясовано формально-граматичну та семантико-синтаксичну специфіку фразеологізованих речень змішаного типу;

9) установлено комунікативні та функціонально-стилістичні параметри фразеологізованих синтаксичних конструкцій.

Основними методами дослідження є описовий, зіставний, а також метод моделювання та трансформаційного аналізу.

Матеріалом дослідження послужили речення, дібрані з творів української художньої літератури ХІХ-ХХ ст., передусім із тих, що яскраво відображають особливості народнорозмовного мовлення, а також із джерел усної народної творчості, бо саме в них найширше використовуються типові для усного мовлення фразеологізовані конструкції. Картотека налічує понад чотири тисячі фразеологізованих речень.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше в українському мовознавстві обґрунтовано статус речень фразеологізованої структури, визначено їх місце в системі синтаксичних одиниць, виділено ступені фразеологізації речень, запропоновано комплексний підхід до їх вивчення, що враховує структурні, семантичні та комунікативні особливості.

Теоретичне значення роботи. Результати проведеного дослідження збагачують теорію речення та синтаксис українського усного розмовного мовлення. Вони можуть бути використані в подальших наукових студіях про синтаксичну природу інших типів нечленованих речень.

Проведений системний аналіз фразеологізованих речень уможливить глибше пізнання своєрідності їхньої семантики, функціональних та стилістичних особливостей, що становлять національну специфіку українського синтаксису. Зроблені узагальнення доповнять теорію синтаксичної семантики та синтаксичної номінації, комунікативного й функціонального синтаксису, послужать основою для поглибленого оволодіння синтаксичним багатством української мови.

Практична цінність виконаного дослідження. Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані для написання підручників та навчальних посібників із граматики сучасної української мови, у науково-пошуковій роботі, у читанні теоретичних спецкурсів та проведенні спецсемінарів із синтаксису українського усного мовлення.

Особистий внесок дисертанта полягає у випрацюванні самостійної концепції наукового аналізу фразеологізованих речень, яка дала змогу систематизувати їх за ступенями фразеологізації, виділеними за роллю постійного компонента у формуванні речень та синтаксичною злитістю компонентів.

Апробація роботи. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження були викладені на науковій конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченій 120-річчю заснування Чернівецького університету (Чернівці, 1995), Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми синтаксису”, присвяченій 85-річчю проф. І.І.Слинька (Чернівці, 1997), ІІ Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 200-річчю нової української літератури і літературної мови (Чернівці, 1998), міжнародній науково-практичній конференції “Біблія і світова література” (Чернівці, 1999), Всеукраїнській науковій конференції “Актуальні проблеми граматики” (Кіровоград, 2000), міжнародній науковій конференції “Міф і легенда у світовій літературі” (Чернівці, 2000). Дисертацію обговорено на спільному засіданні кафедр сучасної української мови та історії і культури української мови Чернівецького національного університету ім. Юрія Федьковича.

Основні положення дисертації викладено в десяти публікаціях, чотири з них вміщено у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації – 171 сторінка, основного тексту - сторінок. Список використаної літератури налічує 230 джерел.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, проаналізовано її теоретичні засади, визначено об’єкт, мету, завдання та методи наукового дослідження, окреслено джерела фактичного матеріалу, вказано на наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, апробацію її результатів та особистий внесок здобувача.

У першому розділі – “Фразеологізовані речення в системі синтаксичних одиниць” – подано історію питання про синтаксично нечленовані речення, з’ясовано суть фразеологізації на синтаксичному рівні, визначено лінгвістичний статус фразеологізованих речень та їхнє місце в синтаксичній системі української мови, указано на відмінності між фразеологізованими і граматичними реченнями, фразеологізованими реченнями і словами-реченнями, виділено ступені фразеологізації речень.

На лексичному рівні мови фразеологізація має визнаний характер, на синтаксичному рівні її ознаки й параметри досі чітко не окреслені. Основна причина фразеологізації синтаксичних одиниць – дія в мові загальної тенденції, суть якої полягає в тому, щоб закріпити для всезагального користування ті чи інші синтаксичні побудови, відібрані (цілеспрямовано або стихійно) мовцями як найбільш придатні для вираження багатьох життєво важливих і необхідних понять. Прагнення мови закріпити для загального користування вже готові звороти мовлення і є тією всеохопною тенденцією, яка підпорядковує все більше і більше елементів мови. Фразеологізація – це процес стабілізації і закріплення в мовленнєвій практиці відносно стійких мовних комплексів.

Характерною особливістю цього явища на синтаксичному рівні є те, що фразеологізація охоплює не слово, а схему речення. На відміну від фразеологізмів у фразеологізованих реченнях немає лексичної “нерухомості”, “закам’янілості”. Проте їм властива фіксована і незмінна схема побудови, яка передбачає обов’язковий порядок слів, наявність строго визначених, дуже обмежених у варіюванні граматичних форм, інколи й певних службових слів.

Фразеологізовані речення утворюють окремий тип синтаксично нечленованих речень. У загальнотеоретичному й практично-методичному плані синтаксично нечленовані речення проаналізовано в працях Д.М.Овсянико-Куликовського, О.М.Пєшковського, О.О.Шахматова, Л.В.Щерби, М.С.Поспєлова, Є.М.Галкіної-Федорук, В.Ф.Киприянова, Д.М.Шмельова, Н.Ю.Шведової, П.О.Леканта, Л.І.Ройзензона, А.П.Медушев-ського, О.С.Мельничука, П.С.Дудика, І.Р.Вихованця та ін.

В українському мовознавстві як синтаксично неподільні витлумачені лише слова-речення та конструкції мовного етикету, які, звичайно, не вичерпують усіх різновидів фразеологізованих синтаксичних одиниць.

На основі витлумачення простого речення, яке враховує всі рівні його кваліфікації (структурний, семантичний та комунікативно-функціональний), пропонуємо фразеологізоване речення визначати як синтаксично нечленовану одиницю, утворену за стійкою структурною схемою, для якої характерний фіксований порядок розташування її компонентів та індивідуальна семантика, що має ідіоматичний характер.

Речення фразеологізованої структури мають спільні ознаки з граматичними реченнями: 1) інтонацію відносно закінченого повідомлення; 2) наявність засобів вираження суб’єктивно-модальних значень; 3) наявність деяких поширювальних членів речення; 4) здатність уходити до структури складних речень у ролі окремих предикативних одиниць.

Відмінними ознаками фразеологізованих речень є відсутність мінімальної структурної схеми та неможливість утворювати способові, часові та особові форми парадигми, що властиво граматичним реченням.

Семантика фразеологізованих речень не зумовлюється лексичним наповненням їхніх компонентів, а визначається семантикою схеми. В основі цих речень лежить стійка (зв’язана) структурна схема, яка повинна обов’язково складатися з двох (як мінімум) компонентів, причому вони поєднуються в чітко визначеному порядку, маючи відповідне інтонаційне оформлення.

Отже, і в семантичному, і в структурному плані фразеологізовані речення мають свої розрізнювальні ознаки, що не дають підстав ототожнювати їх із граматичними реченнями.

Семантичними та структурними ознаками фразеологізовані речення відрізняються і від слів-речень. Єднає ці два типи нечленованих речень лише комунікативна функція. В ізольованому вжитку і слова-речення, і речення фразеологізованої структури втрачають свою інформаційну вартість. Предмет мовлення в них визначений у ширшому контексті: у діалозі, мовленнєвій ситуації тощо.

Отже, і слова-речення, і фразеологізовані речення – це цілісні комунікативні одиниці, що служать засобом формування і повідомлення думок та вираження емоцій.

На основі двох ознак: синтаксичної злитості компонентів та ролі постійного компонента в організації речення – визначено високий, частковий та низький ступені фразеологізації. Відповідно до них виділено фразеологізовані речення закритої структури, напівфразеологізовані речення та фразеологізовані речення змішаного типу.

Роль постійного компонента у фразеологізованих реченнях закритої структури полягає в пов’язуванні лексично тотожних (повторюваних) компонентів. Ці компоненти мають чітко фіксовані позиції. Їх не можна поміняти місцями. Жоден із них не може бути вилучений із синтаксичної конструкції чи замінений або доповнений іншим. Фразеологізовані речення високого ступеня фразеологізації закриті для розширення та змін своєї структури.

Другий тип представляє постійний компонент, який виступає організаційним центром стійкої структурної схеми. Він відкриває одну або дві позиції, які неодмінно повинен заповнити один або два змінюваних компоненти. Цей постійний компонент має аналітичну будову, у формуванні якої беруть участь вигуки і частки підсилювально-видільного характеру, первинні й похідні частки, частка не з прийменником до, дієслова є, немає (нема) разом із прийменниками та займенниками або прислівниками чи сполучниками. Ступінь синтаксичної злитості постійного і залежного чи залежних компонентів у таких реченнях нижчий порівняно з фразеологізованими реченнями закритої структури, що знижує їхню стійкість та відтворюваність і засвідчує лише часткову їх фразеологізацію. Синтаксично нечленовані речення часткового ступеня фразеологізації називаємо напівфразеологізо-ваними.

Третій тип постійного компонента відкриває обов’язкову залежну позицію, яку заповнює ціла реченнєва структура. Для таких синтаксичних конструкцій характерна часткова формально-граматична й дефектна семантико-синтаксична членованість, що істотно знижує ступінь стійкості фразеологізованої побудови. Синтаксичні конструкції, які репрезентують низький ступінь фразеологізації, кваліфікуємо як фразеологізовані речення змішаного типу.

У другому розділі – “Структура фразеологізованих речень закритого типу” – схарактеризовано внутрішню синтагматику фразеологізованих речень закритої структури, окреслено потенціал їхніх постійних компонентів, визначено структурно-семантичні особливості та функціонально-стилістичні параметри таких речень.

До структурної схеми фразеологізованих речень закритої структури входять постійний та змінювані компоненти. Постійний компонент поєднує змінювані, виражені лексично тотожними, здебільшого повнозначними одиницями, унаслідок чого створюється стійкість структурної схеми.

За морфологічною природою постійного компонента фразеологізовані речення закритої структури поділено на 5 різновидів:

1. Речення з постійним інтерпозиційним сполучником як. Напр.: – Життя як життя. Коли й допечуть тобі до живого, а потім глянеш... твою ж таки роботу видно... (О.Гончар); – Ох, Петриха пішла, якби її не було на світі, аби хоч старшу дочку була відвінувала! – Старша як старша. Старша дасть собі вже раду, але тих менших буде ще якась чесати... (Н.Кобринська).

2. Речення з постійним прийменником, у ролі якого виступають з, із, зі (як в інтерпозиції, так і в препозиції) та над (в інтерпозиції). Напр.: Може, таки визнають і його за трудовий алімент? Хіба ж ні? Із трудових трудовий! (О.Гончар); – Бджола загадка, зірка загадка, а людина хіба ні? – Таємниця з таємниць, – роздумує художник (О.Гончар); Коваль над ковалями – сам Сварог у своїй кузні кує новорічне сонце (М.Стельмах).

3. Речення з постійною інтерпозиційною часткою, функцію якої виконують здебільшого частки то і так. Напр.: Критики оголосили страйк, на мотоцикли сідати відмовилися і заявили, що хочуть пройтися пішки з товаришем виконавцем. – Пішки – то й пішки, – не став заперечувати Гриша і поїхав до сільради сам (П.Загребельний); – Веселитися, так веселитися! – відчайдушно кинувся до гурту (Є.Гуцало).

4. Речення з інтерпозиційною напівповнозначною зв’язкою є. Напр.: – Люди є люди. Такі, сякі, але завжди люди, а тому вони роблять по-людському (У.Самчук); Одначе голод є голод. Та ще тайговий, вовчий (Іван Багряний).

5. Речення з постійним парним компонентом. Його роль виконують парні сполучники як – то (якщо – то, коли – то), як – так, що – то (те й) та парні частки от (оце) – так. Напр.: Як грати, то грати. По цілих годинах сиджу у себе на скрині, біля дверей, і все чигаю на панну Анелю (М.Коцюбинський); Як страждати, так страждати. Треба страждати, щоб у цій хатині панувала доброчесність (Ю.Мушкетик); – Що циган, то циган. Ледве відповзне від землі, а вже за скрипку хапає! – говорили парубки (Н.Кобринська); Голоси. Тепер що ж? Треба громадою могорич молодиці ставить, що викупила од сорому. – Що треба, то треба (С.Васильченко); – Оце так Олесь! Оце молодчага, так молодчага – перемогти самого Феодала! – ледь не затанцював од радості Андрій (І.Головченко).

Фразеологізовані речення закритої структури мають такі значення: 1) ствердження звичайності, типовості названого предмета, явища або згаданої особи; 2) особливо важливий предмет, виняткова особа тощо; високий ступінь відзначеної особи чи предмета; 3) значення внутрішньої згоди, допуску, прийняття дії, стану тощо.

Експресивності фразеологізованим реченням закритої структури надають деякі частки та вигуки. Частки вживаються для підсилення динамізму розповіді чи особливого вияву ознаки, створення розмовного колориту тощо. Вигуки, виступаючи виразниками суб’єктивно-модальних значень, передають почуття автора чи оповідача в конкретній ситуації, передусім незадоволення, співчуття, докір і т. ін.

Отже, інтенсифікована мовна виразність має важливе значення для семантичної і стилістичної мобілізації всього словесного, звукового та граматичного комплексу фрази, для надання висловленню більшої інформативності й комунікативної сили.

Основними функціонально-стилістичними особливостя-ми фразео-логізованих речень закритої структури є такі: 1) ці структури логічно виділяються в текстах, актуалізуються через свою емоційність та експресивність, надаючи висловлюванню загального емоційного напруження; 2) вживаючись самостійно як окремі речення, вони тісно пов’язані з ширшим контекстом та загальним змістом текстових поєднань – складного синтаксичного цілого; 3) використовуються в описах зовнішнього вигляду людей, передають їхній внутрішньо-психологічний стан тощо. Їхня стилістична яскравість полягає в чіткому мовленнєвому призначенні, у значеннєвій повноті, завершеності, стислості та образності, що зумовлює їхнє вживання в усному розмовному та художньому мовленні.

У третьому розділі – “Структура напівфразеологізованих речень” – визначено параметри напівфразеологізованих речень із правобічним залежним компонентом та з двома залежними компонентами, систематизовано постійні компоненти цих речень, виділено їхні основні структурно-семантичні типи

Організаційну роль постійного компонента напів-фразеологізованих речень засвідчує те, що він зумовлює наступну позицію, яку обов’язково заповнює змінюваний компонент, надаючи реченню інформативної завершеності. Напів-фразеологізовані речення виражають позитивну або негативну оцінку істоти або предмета.

За кількістю залежних, або обов’язкових, компонентів та їх позиції щодо постійного компонента виділено два типи напівфразеологізованих речень: з одним залежним компонентом, що виступає в правобічній позиції щодо постійного компонента, та з двома залежними компонентами, одні з яких симетрично розташовуються щодо постійного (інтерпозиційного) компонента, інші виступають у його серединній та правобічній позиції.

Залежно від морфологічного вираження постійного компонента виділено такі основні різновиди напів-фразеологізованих речень із правобічним залежним компонентом: з постійними вигуковими компонентами Ох і..., Ех і..., Ух і..., Ну й...; Ох (вже) цей (ця, це, ці) мені..., Ах цей (ця, це, ці) (вже) мені...; Ах ти..., Ех ти..., напр.: Ох і хурделить! Світу божого не видно (М.Стельмах); – Я думав, нас поб’ють! – звернувся юнга до боцмана після довгої мовчанки. – Ну й типи ж! – проскрипів крізь зуби боцман (М.Трублаїні); – Скільки разів пояснював вам: не Костя, а Котя. Ко-тя, розумієте. Ах ці мені вчені-педагоги – чи ким ви там були до війни?! (Гр.Тютюнник); – Та за кого ж ти стоїш? За бабу? – обурився Грицько. – Товариша проміняв на бабу. – Ех ти бабій! (С.Васильченко); з постійними компонентами Нема, щоб..., Немає (нема) того, щоб..., напр.: Немає, щоб батька послухати (М.Стельмах); Немає того, щоб порадити вчасно (А.Дімаров); з постійними компонентами аналітичної будови, вираженими дієслівними формами є, немає (нема) та займенниковими прислівниками де, коли, куди, звідки чи відмінковими (прийменниково-відмінковими) формами відносних займенників хто, що, напр.: Молода й справді гарна. Є на що подивитись (Є.Гуцало); А полк іде. Нема коли журиться (Л.Костенко); з похідними частками в складі постійного компонента, напр.: – Виспимось, – бадьоро відповідає Томаш. – От тільки трішечки засиплю. Чим я не мірошник! Домелю! (З.Тулуб); – Не я, пане полковнику, першим почав, а він. – Я? – образився Жбур. – А хто ж, як не ти! (М.Вінграновський); – Що там староство! Гірше було би, якби слабість пішла на худобу (О.Маковей); А батько, якщо нагодиться на той час у хаті, то так, прикро неначе, промовить: “Згадала про те, що колись там ще буде! Що то жінота!” (Б.Грінченко); – Ніякий актив тут не поможе! А що нам актив! (П.Загребельний); Коляндра. Кому ж і засвітити, як не Свічці, На те ж і Свічка він! (І.Кочерга); – Всілякими знаками Бог людей остерігає. На те вони й люди, а не ангели (Б.Лепкий).

Напівфразеологізовані речення з двома залежними позиціями відповідно до вираження свого постійного компонента утворюють два типи: 1) речення з постійним компонентом Тільки й..., що...; 2) речення з постійним компонентом ...не до... Для першого типу характерне заповнення серединної та правобічної позиції, для другого – лівобічної і правобічної позицій щодо постійного компонента.

Напівфразеологізовані речення першого типу означають абсолютну перевагу в кого-небудь якоїсь дії чи стану. Напр.: Тільки й мого щастя, що ти одна на світі (О. Кобилянська); Бо отож тільки й мого, що погуляю (С.Васильченко).

Напівфразеологізовані речення з постійним компонентом ...не до... означають стан неприйняття, небажання, несвоєчасності чогось для когось. Напр.: Ранковий світанок тьмяно повив вікно. Але Шешелеві не до сну. Він мусить простежити за своєю штучно затятою баюрою… (О.Досвітній); Цар Петро, який замінив карликам Бога, помітно старіє, весь час проводить у битвах, йому вже не до забав (Р.Іваничук).

У четвертому розділі – “Фразеологізовані речення змішаного типу” – вмотивовано гібридну природу цих речень і низький ступінь їх фразеологізації, визначено структурні та семантичні особливості, проаналізовано основні різновиди речень, виділені за семантичним зв’язком між їхньою постійною і залежною позиціями.

Фразеологізовані речення змішаного типу виявляють основні ознаки як фразеологізованих речень закритої структури, так і напівфразеологізованих речень. Подібно до фразеологізованих речень закритої структури для них характерне повторення лексично тотожних компонентів у відповідних формах та їх фіксована позиція в реченні. Проте сполука лексично тотожних одиниць не має ні семантичної, ні інтонаційної завершеності і тому так само, як і постійний компонент у напівфразеологізованих реченнях, потребує обов’язкової позиції. Цю обов’язкову правобічну позицію заповнює довільна реченнєва структура.

Основна і зумовлена нею залежна позиція у фразеологізованих реченнях змішаного типу пов’язані допустово-протиставними відношеннями, спеціалізованими засобами вираження яких є протиставні сполучники а, але, та (=але).

Змішаний характер фразеологізованих речень аналізованого типу виявляється і в їхній частковій синтаксичній членованості, передусім формально-граматичній членованості реченнєвої структури, уживаній у зумовленій позиції. Семантико-синтаксична членованість цих фразеологізо-ваних речень є дефектною, тому що допустово-протиставні відношення між їхнім залежним і постійним компонентами – це семантико-синтаксичні відношення в межах стійкої структурної схеми, а не між предикативними частинами синтаксично членованого складного речення.

За семантичним зв’язком між постійним і залежним компонентами фразеологізовані речення змішаного типу поділено на три різновиди:

1) постійний компонент виражає згоду, а залежний – застереження, напр.: – Дуже хороший і делікатний він чоловік, – похвалила Уляна вчителя. – Делікатний то делікатний, а до самих печінок добирається (М.Стельмах);

2) постійний компонент виражає заперечення, залежний – незгоду, напр.: – Знаю я, що панська ласка на бистрім коні їздить, але я вже, бачте, надто старий, літами і службою принищений, щоб мені підбігати за нею. – Підбігати не підбігати, а все-таки мати на виду, щоб вона перескочила на когось другого (Б.Лепкий);

3) нерелевантність того значення, що визначає постійний компонент, значенню, яке передає залежний компонент, напр.: Пісня піснею, а жде тебе буденна тривала робота... (О.Гончар).

Висновки

1. Фразеологізовані речення являють собою синтаксично-фразеологічне явище.

Вони мають свій набір диференційних ознак, що відбивають усі рівні кваліфікації речення: структурний, семантичний та комунікативно-функціональний. Серед них: а) формально-граматична та семантико-синтаксична нечленованість; б) стійкість структурної схеми, фіксований порядок розташування її компонентів; в) наявність постійного компонента; г) семантика схеми; ґ) специфічна інтонація.

2. Кваліфікаційними ознаками фразеологізованих речень є стійкість та відтворюваність.

Стійкість – це умова семантичної цілісності та здатності фразеологізованого речення до відтворення.

Відтворюваність речень фразеологізованої структури забезпечує їхня багатоярусна стійкість: 1) семантична стійкість, яка зумовлюється семантикою схеми; 2) морфологічна стійкість, тобто збереження інваріантності граматичних форм, сталості вживання неповторюваного компонента; 3) синтаксична стійкість, що виявляється в незмінності моделі; 4) функціональна стійкість, суть якої полягає в загально-народній уживаності фразеологізованих речень.

3.Фразеологізовані речення не мають семантичної самодостатності в ізольованому використанні. Вони вживаються як окремі структури (речення), що тісно пов’язані з контекстом.

4. Речення фразеологізованої структури виникли внаслідок фразеологізації, тобто стабілізації і закріплення в мовленнєвій практиці у вигляді готових формул стійких мовних комплексів.

5. Залежно від ступеня фразеологізації речень – високого, часткового та низького – виділяємо фразеологізовані речення закритої структури, напівфразеологізовані речення та фразеологізовані речення змішаного типу. Ступінь фразеологізації залежить від двох основних ознак: синтаксичної змитості компонентів та ролі постійного компонента в організації речення.

6. До структурної схеми фразеологізованих речень входять постійний та змінювані компоненти. Постійний компонент фразеологізованих речень закритого типу пов’язує лексично тотожні змінювані компоненти, а в напівфразеологізованих та фразеологізованих реченнях змішаного типу він відкриває обов’язкову позицію для заповнення змінюваним компонентом.

7. Фразеологізовані речення змішаного типу виявляють основні ознаки фразеологізованих речень закритої структури та напівфразеологізованих речень. Семантичною особливістю цих речень є те, що в обов’язковій залежній позиції виражено незгоду, несумісність із тим, що передано сполукою лексично тотожних одиниць, ужитих у позиції постійного компонента. Свою специфіку має залежна позиція. Вона виявляється в тому, що її заповнює реченнєва структура, тобто синтаксично членована одиниця.

8. Основними функціонально-стилістичними особливостями фразеологізованих речень є такі: 1) вони логічно виділяються в тексті, актуалізуються через свою емоційність та експресив-ність, надаючи висловлюванню загального емоційного напруження; 2) уживаються як окремі структури (речення), тісно пов’язані з контекстом; 3) вони стилістично яскраві, мають свою сферу функціонування та чітке мовленнєве призначення.

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:

1. Речення фразеологізованої структури // Структура та семантика мовних одиниць у функціо-нальному аспекті: Збірник наукових праць. - Чернівці, 1996.- С.94-101 (у співавторстві з Н.В.Гуйванюк).

2. Функціональні типи фразеологізованих речень у мові творів О.Кобилянської // Проблемні питання синтаксису: Збірник статей. — Чернівці, 1997. — С. 138 – 145.

3. Фразеологізовані речення в системі синтаксичних одиниць// Лінгвістичні студії: Збірник наукових праць. – Донецьк, 1999. – С. 163 – 165.

4. Фразеологізовані речення із займенниковим компонентом воно// Слов’янська філологія: Науковий вісник Чернівецького держуніверситету. – Чернівці, 1999. – С. 216 – 219.

5. Речення типу Життя є життя// Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім.В.Винниченка. Серія: Філологічні науки (мовознавство). — Кіровоград, 2001. — Вап.31. — С.180-182.

6.Релігійна лексика – структурний компонент фразеологізованих речень // Біблія і культура: Збірник наукових праць. – Чернівці, 2000. – С. 163 – 165.

7.Конструкції мовного етикету в художній та епістолярній спадщині Ольги Кобилянської // Укра--їн--ська мова на Буковині: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 160-річчю від дня народження Юрія Федьковича.— Чернівці, 1994.— С.112–115 (у співавторстві з Н.В.Гуйванюк).

8.До проблеми речень фразеологізованої структури // Матеріали наукової конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченої 120-річчю заснування Чернівецького університету. — Чернівці, 1995. — С. 79 (у співавторстві з Н.В.Гуйванюк, В.А. Чолкан).

9.До питання фразеологізації синтаксичних побудов// Актуальні проблеми синтаксису: Матеріа-ли Всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 85-річчю проф.І.І.Слинька. — Чернівці, 1997. — С. 87 – 88.

10.Фразеологізовані речення в усному мовленні буковинців // Українська мова на Буковині: минуле і сучасне: Матеріали II всеукраїнської наукової конференції, присвяченої 200-річчю нової української літератури і літературної мови. — Чернівці, 1998. – С. 239 – 244.

11.Структурно-семантичні параметри складних фразеологізованих речень типу “не встиг – як” // Граматичні категорії української мови: Тези Всеукраїнської наукової конференції. – Вінниця, 2000. – С. 81.

Анотація

Личук М.І. Ступені фразеологізації речень. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 – українська мова. – Інститут української мови НАН України, Київ, 2001.

У роботі визначено статус речень фразеологізованої структури, виділено ступені їх фразеологізації, з’ясовано роль постійного компонента у формуванні фразеологізованих речень закритої структури, напівфразеологізованих та фразеологізованих речень змішаного типу, проаналізовано їхню семантичну структуру, а також зміни в кількісному та якісному складі конструктивно обов’язкових компонентів, з’ясовано формально-граматичну та семантико-синтаксичну специфіку фразеологізованих речень змішаного типу.

Ключові слова: синтаксично нечленоване речення, ступені фразеологізації, фразеологізоване речення, напівфразеологізоване речення, фразеологізоване речення змішаного типу, стійка структурна схема, постійний компонент, залежний компонент, структурно-семантичний тип, семантична структура.

Аннотация

Лычук М.И. Степени фразеологизации предложений. – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата филологических наук по специаль-ности 10.02.01- украинский язык.- Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2001.

В диссертационном исследовании осуществлён комплексный анализ структурно-семантических особенностей фразеологизиро-ванных предложений современного украинского языка. Выделены степени фразеологизации синтаксических конструкций, проанализирована роль постоянного компонента в образовании фразеологизированных предложений разных типов. Определена сущность фразеологизации на синтаксическом уровне, установлены различия фразеологизированных и грамматических предложений, фразеологизированных предложений и слов-предложений.

Проанализирована внутренняя синтагматика фразеологизиро-ванных предложений закры-той структуры, определены их структурно-семантические особенности и функционально-стилистические параметры.

Установлена специфика постоянного и переменных компонентов фразеологизированных предложений закрытой структуры, полуфразеологизированных и фразеологизированных предложений смешанного типа. Определена роль постоянного компонента фразеологизированных предложений закрытой структуры; сущность которой состоит в соединении переменных, лексически тождественных единиц, вследствие чего создаётся стойкость структурной схемы этих предложений, а также роль постоянного компонента полуфразеологизированных и фразеологизированных предложений смешанного типа, который открывает обязательную зависимую позицию для заполнения переменным компонентом.

Исследованы основные модели полуфразеологизированных предложений с одним и двумя зависимыми компонентами, установлен потенциал постоянных компонентов таких предложений. Определены значения полуфразеологизированных предложений.

Проанализированы основные типы фразеологизированных предложений смешанного типа, их структурные и семантические особенности, семантико-синтаксические отношения между основной и зависимой позициями. Исследована природа обязательной правосторонней позиции таких предложений.

Ключевые слова: синтаксически нечленимое предложение, степени фразеологизации, фразеологизированное предложение, полуфразеологизированное предложение, фразеологизированное предложение смешанного типа, постоянный компонент, зависимый компонент, структурно-семантический тип, семантическая структура.

SUMMARY

Lychuk M.I. The degrees of sentence phraseologisation. – Manuscript. Dissertation for the Candidate degree in Philology, specialty 10.02.01 – the Ukrainian language. Institute of the Ukrainian Language, National Academy of Sciences, Kyiv, 2001.

The thesis defines the status of sentences with a phraseologised structure, and degrees of their phraseologisation, investigates the role of the constant component in formation of phraseologised sentences of closed structure, semi-phraseologised and phraseologised sentences of mixed type, analyses the semantic structure of phraseologised sentences of closed structure and semi-phraseologised sentences, including changes in the quantitative and qualitative composition of constructively obligatory components, researches formal and grammatical as well as semantic and syntactic peculiarities of phraseologised sentences of mixed type.

Key words: syntactically undivided sentence, degrees of phraseologisation, phraseologised sentence, semi-phraseologised sentence, phraseologised sentence of mixed type, set structural scheme, constant component, dependent component, structural and semantic type, semantic structure.