Київський національний університет імені Тараса Шевченка

ЛОТОЦЬКА МАРГАРИТА ЮЛІЇВНА

УДК 616.895.8: 159.942.2

ПОРУШЕННЯ ПРЕДМЕТНОГО ТА АФЕКТИВНОГО

КОМПОНЕНТІВ ЕМОЦІЙ У ХВОРИХ ПАРАНОЇДНОЮ

ФОРМОЮ ШИЗОФРЕНІЇ

19.00.04 – медична психологія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті

ім. В. Н. Каразіна.

Науковий керівник: кандидат психологічних наук, доцент

Заїка Євген Валентинович

Харківський національний університет,

кафедра психології, доцент.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, професор

Полюхов Олександр Михайлович

Інститут геронтології АМН України,

керівник відділу клінічної фізіології та патології нервової системи;

кандидат психологічних наук, доцент

Морозов Сергій Маратович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра психодіагностики та медичної психології, доцент.

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет

ім. Г. С. Сковороди,

кафедра психології,

Міністерство освіти і науки України,

м. Харків.

Захист відбудеться “ 29 ” червня 2001 року о 14 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60, тел.: 221-02-94.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий “28 ” травня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Кириленко Т. С.

Повідомлення

Спеціалізована вчена рада Д 26.001.26 при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка повідомляє, що захист дисертації Лотоцької Маргарити Юліївни “Порушення предметного та афективного компонентів емоцій у хворих параноїдною формою шизофренії” перенесено на 6 грудня 2001 року. Провідною установою призначено Національний медичний університет ім. О. О. Богомольця, кафедра психіатрії, МОЗ України, м. Київ.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Д 26.001.26 Кириленко Т. С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ.

Актуальність дослідження. Труднощі діагностики дебютної стадії шизофренії обумовлюють необхідність вивчення ранніх проявів порушень різноманітних сторін психіки, і зокрема, емоційної сфери. Оскільки патологія емоцій займає істотне місце в клінічній картині шизофренії, служить одним із діагностичних критеріїв даного захворювання, входить у комплекс основних причин соціальної дезадаптації хворих.

У літературі існують різноманітні і часто суперечливі уявлення про особливості емоційних розладів при шизофренії.

В ряді психопатологічних праць (Е. Блєйлєр, В. О. Гіляровський, Е. Крепелін, І. Ф. Случевський, N.C. Andreasen, H.W. Gruhle та ін.) підкреслюється наростання емоційної тупості у хворих шизофренією. Іншими авторами (Б.Д. Карвасарський, С.Ф. Семьонов, А.В. Снєжневський, Л.Л. Рохлін та ін.) відзначається парціальність емоційної патології, коли поряд із неадекватним реагуванням можуть зустрічатися адекватні реакції навіть у хворих в кінцевих станах. Існує також думка, що емоційність при шизофренії не “угасає”, а тимчасово блокується стертою депресією або сильною негативною афективністю, яка супроводжує маячні переживання (Н.Ф. Дементьєва, С. П. Позднякова).

Результати патопсихологічних досліджень також неоднозначні і в цілому свідчать про “угасання” емоційності при шизофренії: відсутність колірних інтерпретацій у тесті Роршаха, беззмістовність, формальність асоціацій, зниження емоційної складаючої кольору в тесті Люшера, недостатня емоційність створених хворими розповідей (Б. О. Базима, В. М. Блейхер, Т. І. Бояршинова, Л. Ф. Бурлачук, І. Н. Гільяшева, Б. В. Зейгарник, Н. К. Кіященко, І. В. Крук, О. Т. Соколова, Б. Г. Херсонський та ін.). У той же час деякі дослідження показують, що навіть у хворих із вираженим дефектом можуть спостерігатися адекватні емоційні реакції (Є. Ф. Бажин, Т. В. Корнєва, О. І. Теплицька та ін.).

Все це викликає необхідність більш диференційного підходу до вивчення патології емоцій при шизофренії. Важливо дослідити специфіку емоційних розладів при параноїдній формі шизофренії, яка у порівнянні з простою формою вивчена набагато менше. При параноїдній шизофренії порушення емоцій на клінічному рівні нерідко виявляються слабо вираженими, перекриваються продуктивною психопатологічною симптоматикою. В звязку з цим виникає потреба патопсихологічного дослідження емоційної сфери хворих параноїдною шизофренією. Слід з'ясувати структуру емоційних порушень: виявити, які компоненти емоційної сфери страждають у більшій мірі, а які відносно збережені.

Дослідження структури емоційних порушень із точки зору співвідношення емоцій різних знаків показало, що у хворих шизофренією з клінічно вираженим дефектом емоційної сфери ( емоційною холодністю, байдужністю ) спостерігаються в основному дефіцитарні зміни позитивних емоцій (знижені частота, інтенсивність), а негативні емоції відносно збережені (Н.Г. Гаранян, М. С. Курек, Ю.Ф. Поляков). Але залишилося не ясно, чи характерна така структура емоційних порушень для параноїдних хворих, у яких у клінічній картині істотне місце займають маячні ідеї, що супроводжуються негативними переживаннями. Або в цих хворих вона характеризується іншими особливостями?

Крім того, як підкреслювалось рядом авторів (Л.М. Веккер, В.К. Вілюнас та ін.), цілісне емоційне явище є єдність певного відображуваного змісту і власне емоційного переживання. Це ставить задачу вивчати не тільки афективний, але і предметний компоненти емоцій у їхній єдності.

Така постановка проблеми актуальна і для загальної психології, оскільки, як вказується в роботах останніх років (І.Г. Колимба, О.Ш. Тхостов), предметна характеристика емоцій залишається недостатньо розробленою і дослідженою.

Тема дисертації має зв'язок із науково-дослідною роботою кафедри психології Харківського національного університету по темі “Вивчення характеристик памяті та індивідуального досвіду від умов діяльності та психічного складу людини” (№ держреєстрації 0194 U 021373, УДК 15. 370)

Мета дослідження - виявлення особливостей розладів предметного та афективного компонентів емоцій у хворих параноїдною шизофренією.

Предметний компонент емоцій - це відображуваний пізнавальними процесами зміст предметів, явищ, ситуацій і т.д., що викликають емоцію. Предметний компонент характеризує, які саме ознаки предметів, явищ, ситуацій викликають чітку емоцію, а які емоцію не викликають.

Афективний компонент емоцій - це власне емоційне переживання з мімічними, пантомімічними, фізіологічними, біохімічними змінами, узяте безвідносно до того предметного змісту, що викликає емоційне переживання.

Об'єкт дослідження - емоційна сфера хворих параноїдною формою шизофренії.

Предмет дослідження - порушення предметного та афективного компонентів емоцій у хворих параноїдною формою шизофренії.

Гіпотези дослідження.

1. Порушення афективного компонента емоцій проявляються в тому, що у хворих параноїдною шизофренією в порівнянні зі здоровими існує дефіцит саме позитивних емоцій. Негативні ж емоції при параноїдній шизофренії, можливо, посилюються.

2. Порушення предметного компонента емоцій пов'язані з загальним погіршенням вибірковості пізнавальних процесів при шизофренії і виявляються в тому, що суттєві властивості об'єктів ігноруються, а як емоційно-значущi виділяються несуттєві ознаки предметів.

3. Взаємозв'язок порушень предметного та афективного компонентів емоцій полягає в тому, що аморфність, слабка структурованість предметної сторони емоцій посилює вплив афективного фактора і сприяє неадекватному опредмечуванню емоцій.

Завдання дослідження.

1. Скласти комплекс методик для вивчення предметного та афективного компонентів емоцій.

2. Дослідити афективний компонент емоцій (частоту, інтенсивність, активуючий вплив) у хворих параноїдною шизофренією з різним ступенем виразності дефекту.

3. Вивчити особливості порушень предметного компонента емоцій у даних хворих.

4. Вивчити взаємозв'язок порушень предметного та афективного компонентів емоцій через дослідження впливу емоційного фактора на семантичну організацію понять.

Методи і методики дослідження. Застосовувалися методи: спостереження, аналізу історій хвороби, лабораторного експерименту, методи статистичного оброблення даних. Методики: 1) направлені на вивчення характеристик афективного компонента емоцій (опитувальник Ольшанникової-Рабінович, “Когнитивна самооцінка емоцій”, “Емотивна самооцінка емоцій”);

2) дозволяючі виявити порушення предметного компонента емоцій (“Виключення”, “Класифікація”, “Вибір подібних зображень”, “Пропущені слова”, “Емотивна оцінка понять” і мимовільне запам'ятовування слів різної емоціогенності).

Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше цілісно розглянута структура емоційних порушень при параноїдній шизофренії, виходячи з двокомпонентної будови емоцій. Отримано нові дані, які характеризують особливості порушень предметного, афективного компонентів емоцій та їхнього структурного зв'язку у хворих параноїдною шизофренією. Виявлено, що предметний ком-понент емоцій порушений не залежно від знака емоцій. При дослідженні афективного компонента емоцій отримано новий фактичний матеріал про те, що при параноїдній шизофренії спостерігається не тільки дефіцит позитивних переживань, але і своєрідна зміна негативних.

Практичне значення полягає в тому, що складено комплекс експериментально-психологічних методик для цілісного дослідження структури емоційних порушень. Виділено і описано діагностичні критерії й особливості діагностичних задач, які можуть застосовуватися для виявлення емоційних порушень у хворих шизофренією на ранній стадії захворювання, а також для виявлення динаміки емоційних розладів у ході лікувальних і психотерапевтичних заходів.

Впровадження результатів дослідження в практику проводилося на базі кафедри психіатрії, наркології, загальної та медичної психології Харківського медичного університету. Розроблені критерії порушень емоцій у хворих параноїдною шизофренією застосовувалися автором в патопсиходіагностичній роботі. Також матеріали дослідження включені в навчальний посібник “Методики дослідження емоцій в клінічній психології” (Є. В. Заїка, М. Ю. Лотоцька) і використовуються при підготовці практичних психологів при вивченні спецкурсів “Медична психологія”, “Патопсихологія” на факультеті психології Харківського національного університету.

Особистий внесок здобувача. Автором здійснено теоретичний аналіз проблеми емоцій і їх порушень при шизофренії; складено комплекс методик, сплановано і проведено експериментальне дослідження структури емоційних порушень у хворих параноїдною шизофренією; проаналізовано одержані результати і на їх основі розроблено критерії для діагностики порушень емоцій при параноїдній шизофренії.

Апробація роботи. Матеріали дисертації докладалися і обговорювалися на наукових семінарах і засіданнях кафедр психології і прикладної психології Харківського національного університету, кафедри психіатрії, наркології, загальної та медичної психології Харківського медичного університету, на міжнародних психологічних конференціях (Харків, 1995; Харків, 1999).

Основний зміст роботи відображено в 11 публікаціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури і двох додатків. Повний обсяг роботи - 222 сторінки, із них основний текст займає 157 сторінок, список літератури - 26 сторінок, додатки - 39 сторінок. У роботі є 31 таблиця і 3 малюнки. Список літератури включає 309 найменувань, із них 78 на іноземній мові.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ.

У вступі обгрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету, об'єкт, предмет, гіпотези, завдання і методи дослідження. Показано наукову новизну, практичне значення роботи. Приведено дані про апробацію і впровадження результатів у практику.

У першому розділі “Емоційне явище як єдність предметності та афективності” дається методологічне і загальнотеоретичне обгрунтування підходу до дослідження: розглядаються сутність і структура емоційного явища, аналізується проблема предметності емоцій, яка є частиною більш глобальної проблеми - проблеми взаємозв'язку емоційних і пізнавальних процесів, приводяться літературні дані про опредмечування та генералізацію емоцій.

Виділено два плани аналізу проблеми взаємозв'язку емоційних і пізнавальних процесів.

З одного боку, афективність є невід'ємним аспектом будь-якого пізнавального процесу. Єдність афекту та інтелекту підкреслювалась Л.С. Виготським, С.Л. Рубінштейном, О.М. Леонтьєвим, В.К. Вілюнасом та ін. Існують численні експериментальні дослідження, присвячені вивченню емоційної регуляції і мотиваційно-потрібностних характеристик мислення (І.О. Васильєв, А.П. Кепалайте, О.С Копіна, М.А. Котик, Г.Г. Кравцов, В. Л. Поплужний, О.К. Тихомиров та інші), сприйняття (Е.А. Костандов, О.Т. Соколова та інші), пам'яті (О. А. Громова, П.І. Зінченко, Р. Ю. Ільюченок, Г.К. Середа та інші), мови (Є. Ф. Бажин, Н. В. Вітт, Е. Л. Носенко, Е. О. Нушикян та інші); вивченню взаємозв'язку афективного і пізнавального процесів в онтогенезі (О. В. Запорожець, Н. Л. Білопольська, Н. В. Дубровинська, Д. А. Фарбер, Е. Л. Яковлєва та ін.); у рамках психосемантики - вивченню впливу емоційного фактора на категоріальні семантичні структури (В. В. Кучеренко, В. Ф. Петренко); ролі емоційно-оціночних кодів у сприйнятті об'єктів (О. Ю. Артем'єва) і т.д.

З іншого боку, цілісне емоційне явище також містить у собі когнитивний компонент. У крайній формі цей тезіс найшов втілення в когнитивних теоріях емоцій, які взагалі зводять емоцію до процесів пізнання (S. Schachter, S. Valins). Критично сприймаючи редукціоністичне трактування емоцій, ми цілком поділяємо думку про “єдність емоційного або афективного, і інтелектуального у середині самих емоцій” (С. Л. Рубінштейн). Невідємність емоцій від когнитивних утворень, відображаючих об'єкт, випливає з наступного розуміння сутності емоцій: емоція - це психічне відображення відношення суб'єкта до об'єкта у формі безпосереднього переживання (Л.М. Веккер).

Структура емоції виявляється двокомпонентною (В.К. Вілюнас, Л. М. Веккер), представляючою єдність відображуваного змісту предметів, ситуацій (предметний компонент) і власне емоційного переживання (афективний компонент).

Аналіз літератури показує, що проблемі предметності емоцій приділяється недостатня увага. Лише останнім часом з'явилися роботи, підкреслюючі значення предметності в плані особливостей формування довільної регуляції емоцій у нормі і патології (І.Г. Колимба, О.Ш. Тхостов).

У першому розділі також аналізуються роботи, присвячені питанням опред-мечування емоцій і генералізації емоційного фактора (О.С. Виноградова, А. Р. Лурія, Я. Рейковський, З. Фрейд, K. Lewin, S. Epstein). Виявлено залежність емоційної генералізації як від інтенсивності емоції, так і від ступеня структурованості пізнавального процесу.

Таким чином, положення про невідємність емоцій від когнитивних утворень, відображаючих предметний зміст емоцій, і експериментальні дані про особливості емоційної генералізації служать аргументами на користь того, що дослідження порушень емоцій при шизофренії не може здійснюватися у відриві від аналізу специфіки пізнавальних процесів.

Це визначило зміст другого розділу роботи - “Патологія емоційних і пізнавальних процесів при шизофренії”, у якій дається аналіз власне патопсихологічної літератури. Розглядаються різноманітні погляди на природу і механізми розладів пізнавальних процесів при шизофренії і вказуються основні напрямки експериментальних досліджень: соціально-генетичне, яке з'ясовує роль

спадкових і середовищних факторів у формуванні патології пізнавальних процесів (М.В. Алфімова, В.П. Крітська, Т.К. Мелешко, Ю.Ф. Поляков, W. Boher, H. Brenner, M. Dawson, T. Grubb. N. Landro, T. Lidz, K. Nuechterlein, N. Walt і ін.); психометричне, яке вивчає співвідношення чуттєво-конкретного й абстрактного рівнів когнитивних процесів (J. Gold, K. Goldstein, E. Hanfinann, J. Kasanin, A. Shimkunas і ін.); напрямок, пов'язаний із дослідженням “надвключень”, “надузагальнень” при шизофренії (N. Cameron, L. Chapman, M. Mattisson, D. Shakov, S. Vandenberg, T. Weckowicz та інші).

Підкреслюється значення діяльністного підходу в розкритті специфіки патології пізнавальних процесів при шизофренії (різноплановість мислення, перекручення процесу узагальнення і т.д.) і у виявленні головної причини цих розладів, яка полягає в порушенні мотиваційно-потрібностних характеристик діяльності (Б.В. Зейгарник, М.М. Коченов, В.В. Ніколаєва, О.Т. Соколова, О. К. Тихомиров та ін.).

Акцент зроблений на результатах робіт Ю.Ф. Полякова, В.П. Критської, Т.К. Мелешко, розкривших, що сутність “надузагальнень” полягає в погіршенні вибірковості притягання основаних на минулому досвіді відомостей та обумовлена дефіцитом потреби в спілкуванні.

В другому розділі також дається огляд робіт, присвячених проблемі емоційних порушень при шизофренії. Підкреслюється, що діапазон точок зору на проблему емоційних розладів достатньо широкий.

По-різному дослідники бачили як особливості, так і причини емоційного збідніння при шизофренії: угасання здібності до напруження і збудження (Е. Kрепелін), аутистична спрямованість переживань (Е. Блєйлєр), дисгармонійна конституція, яка обумовлена своєрідністю діяльності залоз внутрішньої секреції (Е. Kречмер), порушення процесів переробки інформації, розлад ймовірносного прогнозування (I.М. Фейгенберг), порушення мотивації, яке полягає у відщепленні діючої функції мотиву від “знаємої” (Б.В. Зейгарник, М. М.Коченов, В. В. Ніколаєва та ін.) і т.д.

Найбільша увага в розділі приділена роботам, спрямованим на з'ясовування структури порушень емоцій при шизофренії. Відзначено, що висловлювалися прямо протилежні думки: якщо одні автори (Ф. І. Случевський) вважали, що при шизофренії переважно порушені нижчі емоції, то інші, навпаки, указували, що в хворих шизофренією страждають емоції вищого рівня - емоційні відношення (І. Г. Беспалько, Benson).

У плані визначення структури порушень емоцій особливий інтерес представляють роботи, присвячені вивченню знакових характеристик емоцій (Н. Г. Гаранян, Н. С. Курек, Ю. Ф. Поляков, L. Chapman, M. Harrow, P. E . Meehl, R. Grinker, S. Rado, C. Watson).

Докладно проаналізовані експериментальні дослідження, спрямовані на порівняння змін емоцій різного знака (Н. Г. Гаранян, М. С. Курек, Ю. Ф. Поляков), і які виявили зниження позитивних емоцій при відносній інтактності негативних у хворих шизофренією з клінично вираженим дефектом (емоційною холодністю, байдужністю).

Водночас, аналіз літератури показує, що у хворих параноїдною шизофренією, особливо на початковій стадії захворювання, можлива інша специфіка емоційних порушень: посилення емоційної напруженості, імпульсивності, афективної збуджуваності, емоційної гіперестезії (М. Е. Бачеріков, Л.Ф. Бурлачук, Н. Ф. Дементьєва, Вл. Іванов, С. П. Позднякова, І. Д. Спіріна та ін.).

Таким чином, питання структури порушень емоцій у хворих параноїдною шизофренією залишається відкритим і потребує спеціального дослідження.

Наприкінці розділу, базуючись на аналізі загальнопсихологічної і патопсихологічної літератури, обгрунтовуються проблема, мета, гіпотези дослідження.

У третьому розділі “Експериментальне дослідження порушень предмет-ного та афективного компонентів емоцій у хворих параноїдною формою шизофренії” дається характеристика експериментальній і контрольній вибіркам випробуваних; обгрунтовуються та описуються конкретні методики дослідження (див. табл. 1).

Таблиця 1

Стисла характеристика методик дослідження.

Компо-нент емоцій | Назва методики | Мета методики | Сутність методики

Афективний | “Емотивна самооцінка емоцій” | Виявити інтенсивність, активуючий вплив, привабливість різноманітних емоцій для випробуваного (радість, задоволення, інтерес, страх, гнів, печаль). | Емоції оцінюються по шкалам семантичного диференціалу, які можна згрупувати по факторам “Оцінка”, “Сила”, “Активність”.

Афективний | “Когнитивна само-оцінка емоцій” | Виявити частоту переживань тих же емоцій випробуваним. | Випробуваний відзначає по частотній шкалі, як часто в житті він відчуває дану емоцію.

Афективний | Опитувальник Ольшанникової – Рабинович | Визначити схильність до переживан-ня базальних емоцій (радості, страху, гніву). | Відповіді на питання про поведінку і переживання.

Предметний | “Вибір подібних зображень” | 1. Виявити, на підставі яких ознак (емоційних, абстрактних, конкретних) установлюється подібність зображень.

2. Визначити ознаки зображень, що виділяються як емоційно-значущі. |

З 4-х зображень вибрати 2, найбільш подібних між собою. Методика орієнтує здорових осіб на переважне виділення емоційних ознак.

Предметний“ |

Виключення” | 1. Встановити, які ознаки зображень вибираються як емоційно-значущі.

2. Визначити, на підставі яких ознак (абстрактних, конкретних, емоційних) узагальнуються зображення. |

Знайти в 3-х зображеннях щось загальне, протиставив їм 4-е. Орієнтує здорових осіб на переважне виділення категоріальних ознак.

Предметний | Емотивна оцінка понять | 1. Виявити відмінності між експертними та індивідуальними оцінками емоційного забарвлення понять (за знаком і інтенсивністю).

2. Визначити ознаки понять, які є емоційно-значущі. | Оцінити поняття різноманітної емоціогенності (нейтральні, сильно позитивні, середньо позитивні, сильно негативні, середньо негативні), виходячи з особистих ставлень.

Предметний | Мимовіль-не запам'я-товування | Виявити продуктивність запам'ятовування слів різної емоціогенності | Після емотивної оцінки понять треба відтворити в будь-якому порядку слова, що запам'яталися.

Предметний | “Пропущені слова” | Визначити уміння оперувати семантично близькими поняттями, у тому числі з різним емоційним забарвленням. | Вибрати зі списку і вставити найбільш підхоже слово в речення.

Предметний (не прямо афективний) | “Класифікація” (“нейтраль-на” і “афектована” серії) | 1. Виявити ознаки понять, які є для випробуваного емоційно-значущі.

2. Визначити, якими ознаками (категоріальними, емоційними, конкретними) керується випробуваний, узагальнуючи поняття.

3. Виявити вплив негативного афективного забарвлення понять на семантичну організацію значень. | Розкласти картки з поняттями на групи: схожі зі схожими. Поряд із звичайною (“нейтральною”) серією класифікації застосовувалася “афектована”, де використовувалися 2 поняття, які мають сильне негативне забарвлення (наприклад, “труна”, “морг”).

В обстеженні брало участь 100 хворих із діагнозом “шизофренія, параноїдна форма” (шифр F 20.0 по МКХ-10), що знаходилися на лікуванні в клінічній психіатричній лікарні № 15 м. Харківа в 1996-1998 р.: 48 чоловіків і 52 жінки у віці від 18 до 35 років (середній вік 25,5 років) із середньою, незакінченою вищою або вищою освітою.

Хворі були розділені на дві групи. I група - 65 осіб (31 чоловік і 34 жінки), які вперше поступили в психіатричну лікарню. Давнина захворювання в цій групі була до 1,5 року.

II група - 35 осіб (17 чоловіків і 18 жінок) із давниною захворювання від 2-х до 11 років (в основному 5-6 років). Перебіг хвороби був приступоподібно-прогредієнтним або безперервно-прогредієнтним. У результаті шизофренічного процесу ці хворі сталі втрачати працездатність, і для вирішення питання про інвалідизацію були направлені на медико-соціальну експертизу.

У більшості хворих (88 осіб) в клінічній картині головне місце займало маячення переслідування, впливу, ставлення, значення, у 12 осіб відзначалися, крім того, маячні ідеї іпохондричного змісту. Маячення супроводжувалося негативними переживаннями: страхом, гнівом, образою, підозрілістю, тривогою і т.д. Всі хворі обстежилися в період становлення ремісії, гостра психотична симптоматика була редукована.

Контрольна група - 60 психічно здорових осіб (30 жінок і 30 чоловіків) відповідного віку (від 19 до 33 років, середній вік 25 років) і освіти.

Четвертий розділ “Структура порушень емоцій у хворих параноїдною шизофренією” присвячена обговоренню результатів дослідження. Докладно проаналізовані кількісні і якісні відмінності між здоровими випробуваними і хворими шизофренією по кожній із методик. Результати різних методик зіставлені один з одним і даними, наявними у літературі.

При дослідженні афективного компонента емоцій виявлені відмінності між здоровими і хворими параноїдною шизофренією по показниках частоти переживання емоцій, їх інтенсивності, активуючого впливу, привабливості емоцій для випробуваних (див. табл. 2).

Виявлено, що в порівнянні зі здоровими особами хворі відчувають позитивні емоції рідше, а негативні частіше. Для хворих позитивні емоції є менш “приємні” (фактор “Оцінка”), а негативні –трохи менш “неприємні”, чим для здорових випробуваних. У хворих спостерігається зниження активуючого впливу (фактор “Активність”) і деяке зниження інтенсивності (фактор “Сила”) не тільки позитивних, але і негативних емоцій.

Непрямим доказом відсутності підвищення інтенсивності негативних переживань у хворих параноїдною формою шизофренії можуть служити результати “афектованої” серії класифікації. Ураховуючи аморфність і слабку структурованість мислення хворих шизофренією, обумовлені погіршенням вибірковості актуалізації минулого досвіду, посилення інтенсивності негативних переживань призвело б до вираженої генералізації негативного афективного забарвлення. Це сприяло б утворенню великих груп понять, узагальнених по емоційним ознакам і маючих негативне забарвлення. Але такої картини не спостерігається. Хоча в цілому кількість “емоційних” узагальнень у хворих параноїдною шизофренією і підвищилась (див. табл. 2), але поряд із негативно забарвленими невеликими групами понять зустрічалися також групи з позитивним і амбівалентним забарвленням.

Виявлено такі відмінності в динаміці порушень афективного компонента емоцій між хворими чоловіками і жінками. Якщо у чоловіків уже на початковій стадії (I група) є достатньо різкі порушення, які згодом можуть лише незначно посилюватися (II група), то у жінок на початковій стадії емоційні зміни виражені менш, зато різко посилюються з часом захворювання (див. табл. 2).

У цілому, зміни параметрів сильніше виражені у випадку позитивних емоцій, чим негативних (див. табл. 2). Це збігається з даними інших авторів (Н. Г. Гаранян, М. С. Курек, Ю. Ф. Поляков), відзначавших, що при шизофренії позитивні емоції страждають більше, чим негативні.

Дослідження предметного компонента емоцій показало таке.

Таблиця 2

Загальна таблиця основних результатів.

Показник | Чоловіки | Жінки

Здорові | Хворі | Здорові | Хворі

I група | II група | I група | II група

Афективний компонент

Виразність базальних емоцій:

радості

страху

гніву

Частота емоцій:

позитивних

негативних“

Оцінка” емоцій:

позитивних

негативних“

Сила” емоцій:

позитивних

негативних“

Активність” емоцій:

позитивних

негативних

Предметний компонент

Середня оцінка емоціогенності:

позитивних понять

негативних понять

нейтральних понять

Загальна кількість емоційних відповідей (середнє по групі): “

Вибір подібних зображень”“

Виключення”“

Класифікація”

Кількість емоційно-неадекват-них відповідей

Кількість помилок (у середньому) у методиці “Пропущені слова” |

30,87

13,03

21,53

4,46

2,53

8,96

1,73

8,34

6,23

8,90

5,92

1,28

-1,30

0,11

7,17

2,37

0,83

0,067

0,13 |

26,65**

22,00**

25,68**

3,71**

2,76*

7,85**

2,35*

7,32**

6,01

8,22**

5,19**

0,98**

-0,85**

0,34**

5,35**

2,52

2,32**

1,484**

0,52* |

30,12

22,82

22,59

4,14

2,75

8,14

2,15

7,34

5,10

7,80

4,74

0,90

-0,76

0,47

2,82

3,06

1,41

2,294

1,06 |

34,43

20,47

22,57

4,66

2,68

8,96

1,35

8,46

6,58

8,91

4,94

1,39

-1,42

0,11

6,97

2,03

1,13

0,033

0,13 |

28,84**

24,48*

23,59

4,25**

2,90

8,71*

1,55*

8,08

6,04*

8,52*

4,55

1,12**

-1,07**

0,42**

4,74**

2,73

2,00*

1,495**

0,76** |

24,31

31,56

26,31

3,79

3,25

8,05

1,36

7,28

6,39

7,69

3,25

0,95

-0,98

0,27

2,94

2,06

2,06

2,333

1,12

Примітка.

Значущість відмінностей по даному показнику між нормою і хворими I групи

** -значимо, р< 0,05 * - на рівні тенденції, р< 0,2

Значущість відмінностей по даному показнику між хворими I і II груп

-значимо, р< 0,05 - на рівні тенденції, р< 0,2

У здорових осіб емоціогенність об'єктів звичайно ( у 99,5 % випадків ) обумовлена емоційно-значущими ознаками ( мімікою, жестами, позою персонажів, зв'язком предметів з індивідуально-значущими ситуаціями і т.д.).

У хворих шизофренією емоційно-значущі ознаки також можуть виступати основою емоціогенності обєктів, але це спостерігається рідше, ніж у нормі. Так, за даними методик “Виключення”, “Класифікація” емоційне забарвлення обєктів (зображень, понять) обумовлювалось емоційно-значущими ознаками в 73,5 % випадків у хворих I групи і тільки в 52,1 % випадків у хворих II групи. Хворі шизофренією, хоч і здатні виділяти емоційно-значущі ознаки, але в одночас схильні їх ігнорувати. Це виразно виявляється при виконанні емоціогенних методик. Так, у групі хворих шизофренією згладжена (зрушена до “0”) емотивна оцінка позитивних і негативних понять (див. табл. 2), різко знижена загальна кількість емоційних відповідей при виконанні методики “Вибір подібних зображень” (див. табл. 2). В результаті ігнорування емоційно-значущих ознак емоціогенні предмети часто є для хворих шизофренією нейтральними, що клінічно характеризується як наростання емоційної тупості.

З іншого боку, хворі шизофренією використовують несуттєві ознаки об'єктів (формальні - колір, форму, кількість предметів; дрібні деталі зображень; окремі звуки понять; латентні ознаки і т.д.) як емоційно-значущі. Про це свідчить показник емоційно-неадекватних відповідей, який у хворих шизофренією в порівнянні з нормою різко підвищений (див. табл. 2). Використання несуттєвих властивостей об'єктів як емоційно-значущих веде до того, що звичайно нейтральні предмети і ситуації стають для хворих емоціогенними, тобто відзначається своєрідна надчутливість - емоційна гіперестезія.

При сполученні ігнорування емоційно-значущих ознак предметів із вибором несуттєвих властивостей як емоціогенних на І план виступає парадоксальність, вичурність емоційних проявів. Емоціогенні предмети, ситуації виявляються для хворих нейтральними, а нейтральні, навпаки, емоціогенними. Так, при узагальненні хворими матеріалу з вираженим емоціогенним забарвленням (методика “Вибір подібних зображень”) спостерігалось значне зниження кількості емоційних відповідей (див. табл. 2). Але, при виконанні методик, які орієнтували здорових випробуваних на категоріальні узагальнення, показник емоційних відповідей у хворих шизофренією або не відрізнявся від групи здорових (методика “Виключення”), або навіть виявлявся вище (методика “Класифікація”). Така ж картина виявлена і при оцінці емоціогенності понять: у групі хворих шизофренією оцінка емоціогенних понять зрушена до “0”, а нейтральні поняття, навпаки, частіше, ніж у групі здорових, оцінювалися як емоціогенні (див. табл. 2).

Парадоксальна зміна емоційності у хворих шизофренією могла проявлятися також у такому: емоціогенні об'єкти оцінювалися як емоціогенні, але при цьому спостерігалось перекручення емоційного забарвлення аж до інверсії знака (позитивний об'єкт сприймався як негативний і навпаки).

При дослідженні мовнорозумової діяльності (“Пропущені слова”) виявлено, що навіть, коли хворі шизофренією вірно визначають емоційне забарвлення окремих предметів (понять), сприйняття емоціогенності більш складних одиниць (ситуацій) нерідко порушено (див. табл. 2).

Слід зауважити, що кількісні і якісні ознаки порушень предметного компонента емоцій спостерігалися при виконанні різноманітних видів пізнавальної діяльності, не виявляючи залежності від складності завдань: при емотивному оцінюванні понять, при розумових операціях із нейтральним і емоціогенним матеріалом, при оперуванні семантично близькими поняттями. Встановлено, що навіть при мимовільному запам'ятовуванні у хворих шизофренією головну роль відіграє не зміст матеріалу, а місце поняття в запропонованому списку (позиційний ефект).

Виявлено, що порушення предметного компонента емоцій не залежать від знаку. По-перше, хворі могли ігнорувати емоціогенність як позитивних, так і негативних об'єктів. З табл.2 видно, що знижений показник емотивної оцінки і позитивних, і негативних понять. По-друге, як позитивне, так і негативне забарвлення могло бути обумовлене якимись несуттєвими ознаками.

Результати показали, що порушення предметного компонента емоцій відзначаються вже на ранній стадії захворювання шизофренією у осіб і чоловічої, і жіночої статі та становляться більш виразними по мірі розвитку шизофренічного процесу. Так, якщо одиничні емоційно-неадекватні відповіді виявлені лише у 5% здорових осіб, то вже для 48,4 % чоловіків і 47,1 % жінок I групи (відмінності між нормою і I групою значущі, р< 0,01) та для 82,4 % чоловіків і 83,3 % жінок II групи (відмінності між I і II групою значущі, p< 0,05) характерно використання несуттєвих ознак об'єктів як емоціогенних. Крім того, по мірі прогресування шизофренічного процесу у хворих посилюється схильність ігнорувати емоційно-істотні ознаки. Наприклад, знижений показник емоційних відповідей у методиці “Вибір подібних зображень” (див. табл. 2).

В роботі обговорюється, що порушення предметного компонента емоцій обумовлено аморфністю, слабкою структурованістю пізнавальних процесів у хворих шизофренією (зниженням вибірковості, зрівнянням значущих і незначущих ознак по ймовірності їх використання).

Предметний компонент емоцій у хворих шизофренією також слабко структурований (як емоціогенні можуть вибиратися і значущі, і незначущі ознаки). Порушення предметного й афективного компонентів емоцій виявляються взаємозвязаними. Слабка структурованість предметного компонента обумовлює посилення впливу афективного фактора: навіть емоції середньої і низької інтенсивності нерідко викликають більш виражену, ніж у здорових, генералізацію емоційного забарвлення. Так, якщо у здорових емоційна група складалася звичайно з 2 слів (методика “афектована” класифікація), то у хворих - у середньому з 3-4 слів, куди часто потрапляли поняття на основі емоційно-несуттєвих ознак (“труп, сніг, молоко – все біле”). Тобто взаємозвязок особливостей предметного та афективного компонентів емоцій може проявлятися в тому, що основою емоційної генералізації часто виступає не сeмантична близкість між поняттями і даже не конкретно-ситуативні звязки, а схожість малосуттєвих ознак обєктів та ситуацій.

Треба підкреслити, що особливістю структурного зв'язку предметного й афективного компонентів емоцій у хворих параноїдною шизофренією є його підвищена лабільність. Це веде до амбівалентного ставлення до предметів. Слід зауважити, що у здорових випробуваних випадки амбівалентності не спостерігалися. Проте, прояви амбівалентності виявлено у 18,5 % у хворих І групи (відмінності між нормою і I групою значущі, р< 0,05) і у 40,5 % у хворих ІІ групи (відмінності між I і II групою значущі, p< 0,05). Оскільки емоціогенними об'єкти часто ставали на основі практично незначущих (формальних, латентних і т.д.) ознак, то і емоційне забарвлення даних об'єктів було нестійким. Так, той самий предмет міг трактуватися хворим шизофренією то як емоційно позитивний (наприклад, через “приємний колір”), то як емоційно негативний (наприклад, через занадто “значний розмір”, або неблагозвучну, на думку хворого, назву), то як нейтральний. З іншого боку, лабільності зв'язку “предмет - афект” могли сприяти також зміни мотиваційної сфери хворих шизофренією: різноплановість мотивації, яка приводить до нестійкості особистісних смислів предметів і явищ, а значить і до нестійкості їхнього емоційного забарвлення, до амбівалентного ставлення до цих обєктів.

Загальна характеристика особливостей порушень предметного та афективного компонентів емоцій і їх структурного зв'язку наочно подано на мал. 1.

Наприкінці розділу описано розроблені на основі отриманих результатів критерії для діагностики порушень предметного та афективного компонентів емоцій у хворих параноїдною шизофренією.

У висновках підсумовано результати роботи і намічено перспективні напрямки подальших досліджень.

Сформульовані загальні висновки:

1.

Аналіз стану даної проблематики показує, що цілосно структура порушень емоцій не була достатньо вивчена іншими авторами: хоча й існують роботи, у яких увага приділялася порівнянню змін позитивних і негативних емоцій при шизофренії, але порушення предметного компонента, а тим більш його звязок з афективним, не розглядалися; залишилися також не звясованими

Мал. 1 Схема порушень предметного та афективного компонентів емоцій у хворих параноїдною шизофренією.

особливості структури емоційних порушень саме при параноїдній формі шизофренії, тому що авторами досліджувалися хворі на шизофренію інших типів.

2. Основний метод розв'язання поставленої у дисертації проблеми - експеримент: проведено порівняльний аналіз особливостей афективного і предметного компонентів емоцій у здорових осіб і у хворих параноїдною шизофренією з різним ступенем дефекту. Надійність та вірогідність дослідження забезпечувалися реалізацією обгрунтованих теоретико-методологічних положень у вирішенні завдань емпіричного дослідження, застосуванням методів, адекватних предмету, меті і завданням дослідження, репрезентативністю вибірок випробуваних, кількісним і якісним аналізом результатів, використанням методів математичної статистики для оцінювання отриманих даних.

3.

Порушення предметного компонента емоцій проявляються в тому, що суттєві ознаки предметів ігноруються хворими, а несуттєві, другорядні властивості об'єктів виділяються як емоційно-значущі, що приводить до неадекватного опредмечування емоцій. Наслідком порушення предметного компонента емоцій є парадоксальність змін емоційності у хворих параноїдною шизофренією: нейтральні поняття, предмети, ситуації можуть виявляться більш емоціогенними для хворих шизофренією, ніж для здорових осіб, а емоціогенні об'єкти, навпаки, більш нейтральними.

Порушення предметного компонента емоцій відзначаються як у випадку позитивних, так і негативних емоцій, тобто не залежать від знаку емоцій.

Порушення предметного компонента емоцій спостерігаються вже на початковій стадії хвороби і становляться більш вираженими по мірі розвитку шизофренічного процесу.

4. Має місце факт зміни афективного компонента емоцій при параноїдній шизофренії.

Порушення афективного компонента позитивних емоцій мають характер дефіцитарних і виявляються в зниженні частоти, інтенсивності, активуючого впливу і привабливості позитивних переживань для хворих параноїдною шизофренією в порівнянні зі здоровими.

Зміни афективного компонента негативних емоцій у хворих параноїдною шизофренією своєрідні: збільшення частоти негативних переживань сполучається із зниженням їх активуючого впливу, із тенденцією до зниження їх інтенсивності і зменшення їх непривабливості для хворих шизофренією.

Афективний компонент емоцій різного знаку порушений нерівномірно: у більшому ступені змінені параметри позитивних емоцій, ніж негативних.

Хоча порушення афективного компонента емоції зустрічаються вже на ранній стадії захворювання, але існують розходження у динаміці змін у залежності від статі хворих шизофренією: на початковому етапі захворювання відмінності від норми в більшому ступені виявляються у чоловіків, ніж у жінок; при прогресуванні хвороби у жінок відбувається більш виражена зміна різних параметрів емоційних переживань, ніж у чоловіків.

5. У хворих параноїдною формою шизофренії має місце порушення структурного зв'язку предметного та афективного компонентів емоцій, що виявляється в його підвищеній нестійкості і лабільності.

Слабка структурованість предметної сторони емоцій посилює вплив емоційного фактора, тому навіть емоції середньої і низької інтенсивності можуть викликати більш виражену, ніж у здорових осіб генералізацію емоційного забарвлення і сприяти неадекватному опредмечуванню емоцій.

6.

Перспективними напрямками подальшої роботи можуть бути: дослідження порушень предметного та афективного компонентів емоцій у хворих інших нозологічних груп (при неврозах, МДП і т.д.), вивчення преморбідних особливостей структури емоцій у хворих шизофренією і т.д.

Основний зміст роботи відображено у таких публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11. Заїка. Є. В., Лотоцька М. Ю. Методики дослідження емоцій в клінічній психології. Навчальний посібник. – Харків, 2000. – 76 с.

Лотоцька М. Ю.

Порушення предметного та афективного компонентів емоцій у хворих параноїдною формою шизофренії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.04 - медична психологія. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Розлади емоційної