ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Лагуш Наталія Іванівна

УДК 633.2:631.82:631.86

Підвищення кормової продуктивності конюшино-тимофіївкової сумішки при застосуванні добрив і вапнування в умовах Передкарпаття

Спеціальність: 06.01.12 - кормовиробництво і луківництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук

Вінниця - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії польового кормовиробництва Передкарпатського філіалу Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН.

Науковий керівник: доктор сільськогосподарських наук

Дзюбайло Андрій Григорович

Львівський державний аграрний університет,

завідувач кафедри агрохімії

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,

професор, академік АН ВШ України

Зінченко Олександр Іванович

Уманська державна аграрна академія

кандидат сільськогосподарських наук

Ковтун Катерина Петрівна

Інститут кормів УААН

Провідна установа: Інститут землеробства УААН

Захист дисертації відбудеться 25 жовтня 2001 р. о 10 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 05.854.01 при Вінницькому державному аграрному університеті за адресою: 21008, Вінницька область, Вінницький район, с. Агрономічне, вул. Сонячна, 3

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Вінницького державного аграрного університету.

Автореферат розісланий 24 вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук Янчук В.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Важливим джерелом збільшення виробництва високоякісних кормів в умовах Передкарпаття є багаторічні бобові трави і бобово-злакові травосумішки. Однак, на сьогодні багаторічні трави через низьку їх врожайність в структурі посівних площ Передкарпаття займають лише 5-6%, тоді, коли вони повинні займати до 15%. Низька врожайність багаторічних травосумішок обумовлюється високою кислотністю і бідністю на гумус та низькою сумою вбірних основ дерново-підзолистих ґрунтів. Тому вапнування та внесення органічних добрив є основним агротехнічним заходом підвищення родючості цих земель. До того ж, високі ціни на мінеральні добрива і неплатоспроможність більшості господарств регіону примушує шукати альтернативні види добрив.

Актуальність теми. Важливі наукові розробки з питань впливу вапнування на продуктивність багаторічних трав і бобово-злакових травосумішок у Передкарпатті провели Демедюк М.Г. (1965-1970),

Залузький А.О. (1968-1970), Хомик М.В. (1970-1975), Хом'як Б.М.

(1974-1976). Проте, в їх працях менше висвітлювалось питання впливу цих добрив на фізіологічні процеси в рослинах, на ріст і розвиток рослин, хоча саме за рахунок вивчення цих первинних процесів стає можливим обґрунтування застосування певних норм внесення вапна і окремих видів органічних добрив з метою отримання високих урожаїв біологічно цінної продукції і підвищення родючості ґрунту.

Мета і завдання досліджень. Вивчити залежність між кормовою та білковою продуктивністю конюшино-тимофіївкової сумішки і біологічними факторами підвищення родючості ґрунту, зокрема норм внесення вапна і ефективного використання органічних добрив.

Основні завдання досліджень:

- визначити параметри впливу різних норм внесення вапна і видів органічних добрив під конюшино-тимофіївкову сумішку на її продуктивність і фізико-хімічні та біохімічні властивості ґрунту;

- вивчити інтенсивність накопичення симбіотичного і фотосинтетичного апарату конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці залежно від норм внесення вапна і органічних добрив;

- оцінити якість та поживність конюшино-тимофіївкової сумішки, отриманої при внесенні різних норм вапна та окремих видів органічних добрив;

- дослідити параметри впливу різних норм внесення вапна та окремих видів органічних добрив на ріст та розвиток бобового компоненту в конюшино-тимофіївковій сумішці;

- дати економічну, агрохімічну та біоенергетичну оцінку застосування різних норм внесення вапна та органічних добрив під конюшино-тимофіївкову сумішку;

Об'єкт дослідження. Формування продуктивності та якісних показників урожаю конюшино-тимофіївкової сумішки, покращення агрохімічних і біохімічних властивостей дерново-підзолистих ґрунтів під дією вапна та різних видів органічних добрив.

Предмет дослідження. Конюшино-тимофіївкова сумішка, продуктивність, якість урожаю, властивості дерново-підзолистого ґрунту.

Методи дослідження. Польовий, який у поєднанні із спостереженнями за ростом і розвитком рослин дає можливість кількісно оцінити застосовані агротехнічні заходи;

- візуальний і вимірювально-ваговий – для встановлення фенологічної змінності рослин, ботанічного складу травостою, продуктивності;

- лабораторно-хімічний – для визначення агрохімічних властивостей ґрунту, для зоотехнічної оцінки корму та визначення в ньому основних елементів, а також для отримання енергетичної характеристики корму;

- математично-статистичний – для оцінки вірогідності отриманих результатів досліджень;

- розрахунково-порівняльний – для встановлення економічної та енергетичної ефективності застосування вапна і органічних добрив.

Наукова новизна. Для Передкарпаття України на підставі вивчення еколого-біологічних особливостей росту і розвитку конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці встановлено оптимальні норми внесення вапна і різних видів органічних добрив, які сприяють підвищенню продуктивності травостою і поліпшенню якості корму за рахунок збільшення в посіві бобового компоненту.

Вивчено взаємозв'язок між дією зовнішніх факторів і динамікою накопичення конюшиною лучною у конюшино-тимофіївковій сумішці симбіотичного і фотосинтетичного потенціалу, інтенсивністю і якісною спрямованістю їх роботи протягом періоду вегетації.

Дано комплексну оцінку якості одержаних кормів залежно від норм внесення вапна та окремих видів органічних добрив.

Практична цінність роботи. Одержані результати досліджень покладені в основу розробленої ресурсоощадної технології вирощування багаторічних бобових трав та бобово-злакових травосумішок в умовах Передкарпаття, яка дає можливість за рахунок внесення в ґрунт оптимальних екологічно і енергетично виправданих норм вапна та окремих видів органічних добрив, сприяти створенню конюшиною лучною потужного симбіотичного апарату та фотосинтетичного потенціалу і на цій основі значно підвищити продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки при високій якості зеленого корму.

Наукові розробки пройшли виробничу перевірку. В агрофірмі "Дружба" Дрогобицького району Львівської області на площі 20 га внесення 1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна під конюшино-тимофіївкову сумішку забезпечило підвищення врожайності травостою до 215 ц/га, або на 12,1% більше порівняно з існуючою технологію.

В ТзОВ "Спецльонгосп" Перемишлянського району Львівської області застосування сидератів під конюшино-тимофіївкову сумішку дало змогу на площі 12 га одержати 248 ц/га зеленої маси або на 30 ц/га більше порівняно з удобренням повними мінеральними добривами в дозі N30P60K60.

Зв'язок з науковими програмами. Дослідження проведені у відповідності з тематичним планом Передкарпатського філіалу Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН по виконанню НТП "Продовольство-95", Проект 20 "Корми і кормовий білок" (№ ДР ИАО 1001631 Р).

Апробація результатів роботи. Результати досліджень висвітлювались на Міжнародній науково-практичній конференції "Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу" присвяченої пам'яті професора Євгена Храпливого (Львів, 1999), звітній конференції викладачів, аспірантів та здобувачів за результатами наукової роботи у 1999-2000 роках (Дубляни, 2000), Міжнародному конгресі молодих вчених та студентів "Здоров'я села - здоров'я держави" (Львів-Дубляни, 2000 р.), Науково-практичній конференції молодих вчених і аспірантів "Аграрна наука - теорія і практика" присвяченої 75-річчю від дня народження академіка ВАСГНІЛ і УААН Палфія Федора Юрійовича (Оброшино 2000 р.), науковій конференції аспірантів “Сучасна аграрна наука: напрями досліджень, стан і перспективи” (Вінниця 2001 р.), обговорені і схвалені на засіданнях методичних комісій та Вчених рад Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН і Інституту кормів УААН у 1998-2000 роках.

Публікація результатів досліджень. Основні положення досліджень за темою дисертаційної роботи висвітлені в восьми наукових друкованих працях та одній методичній рекомендації.

Особистий внесок здобувача. Автором узагальнено світову та вітчизняну літературу за темою дисертації, особисто виконано 90% польових та лабораторних досліджень. На основі одержаних результатів здійснено узагальнення та сформульовано висновки. Публікації виконано самостійно та у співавторстві. Частка автора у спільних публікаціях - 80%.

Обсяг і структура роботи. Дисертація викладена на 130 сторінках машинописного тексту і складається із вступу, шести розділів, загальних висновків і пропозицій виробництву. Робота вміщує 36 таблиць, 5 рисунків, 5 додатків. Список літератури включає 212 джерел вітчизняних і зарубіжних авторів в тому числі 21 латинським шрифтом.

Зміст роботи

У вступі обґрунтовано необхідність і актуальність роботи, її наукову новизну, практичну цінність, відображено апробацію, наведено обсяг публікацій та декларацію особистого внеску автора.

В огляді використаної літератури висвітлено наукові дослідження про вивчення ролі основних біологічних факторів підвищення продуктивності багаторічних бобово-злакових травосумішок.

Методика і умови проведення досліджень. Експери-ментальна робота виконана на Передкарпатському філіалі Інституту землеробства і тваринництва західного регіону УААН. Виходячи із завдань досліджень у 1996-2000 роках проведено два польових досліди.

Ґрунт дослідних ділянок дерново-підзолистий, поверхнево оглеєний, середньокислий, суглинковий, орний шар (0-20 см) якого характеризується такими агрохімічними показниками родючості: вміст гумусу (за Тюріним) - 2,8-3,4%, рН сольової витяжки - 4,8-5,1, гідролітична кислотність - 3,6-4,0, сума ввібраних основ-7,1-11,6 мекв на 100 г ґрунту, рухомого фосфору (за Кірсановим) - 68-72 і обмінного калію (за Кірсановим) - 80-84 мг на 1 кг ґрунту.

Погодні умови в роки проведення досліджень в основному були сприятливими для росту і розвитку багаторічних трав. Лише у 1998 і 1999 роках середня річна температура повітря була вищою на 1,5оС порівняно з середньою багаторічною, і в травні-липні випала значно більша кількість опадів.

Дослід перший - вивчення кормової і білкової продуктивності конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від норм внесення вапна провели в 1996-1999 роках. Багаторічні трави вирощували під покривом вико-вівсяної сумішки на зелений корм. Вапняки (вапнякові відходи Роздільського ВО "Сірка") згідно схеми досліду вносили при основному обробітку восени під покривну культуру. Висівали конюшину лучну сорту Передкарпатська 33 і тимофіївку лучну Носівська під однорічні трави на зелений корм. Норма висіву конюшини лучної 18 кг, тимофіївки лучної

5 кг схожого насіння на 1 га. В перший і другий рік використання ранньою весною бобово-злаковий травостій удобрювали повними мінеральними добривами з розрахунку N34P34K34 у формі нітроамофоски.

Використання травостою - два роки, (у другий рік використовували лише перший укіс) з наступним вирощуванням озимої пшениці. Розмір облікової ділянки - 20 кв. м при чотириразовій повторності.

Дослід другий - вивчення кормової і білкової продуктив-ності конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від внесення органічних добрив провели в 1997-1999 роках.

Конюшино-тимофіївкову сумішку висівали під покрив ярого ячменю. Органічні добрива вносили під покривну культуру.

В перший і другий роки використання під конюшино-тимофіївкову сумішку вносили добрива згідно схеми досліду. Тривалість використання травостою - 2 роки (у другий рік використовували перший укіс з наступним вирощуванням озимої пшениці). Розмір облікової ділянки - 20 кв. м. при чотириразовій повторності.

Облік урожаю, його ботанічний склад та інші спостереження, а також зоотехнічні аналізи зеленої маси та визначення властивостей ґрунту провели за загальноприйнятими методиками. Поживність корму визначали за сумою вмісту протеїну, жиру, клітковини і БЕР переведених відповідними коефіцієнтами перетравності в кормові і енергетичні кормові одиниці.

Економічну ефективність агротехнічних заходів визначали за методикою ВНДІ кормів (1985), біоенергетичну оцінку - за методикою В.В.Коринець, А.Ф.Козловцева, З.Н.Козенко (1985).

Математичну обробку даних проводили методом дисперсійного аналізу (Доспехов Б.А., 1985).

Біологічні особливості росту і розвитку рослин конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій

сумішці залежно від норм внесення

вапна і удобрення

Виживання рослин протягом вегетації. Нашими дослідженнями встановлено, що внесення вапнякових добрив сприяло підвищенню стійкості рослин до несприятливих умов зовнішнього середовища. На провапнованих ділянках виживання рослин конюшини лучної протягом двох років використання травостою була значно вищим (58,6-65,6%) порівняно з непровапнованими (47,4-53,9%), Найбільше (65,1-71,9%) конюшини лучної в травостої збереглося на ділянках, де під конюшино-тимофіївкову сумішку вносили 1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна на фоні повних мінеральних добрив.

Удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки органічними добривами теж підвищувало виживання конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці з 37,8% на неудобрених до 39,5% на ділянках з приорюванням 3,4 т/га сухої маси редьки олійної і до 40,9% з внесенням 20 т/га гною.

Найбільше рослин конюшини лучної (50,2%) вижило у варіанті з удобренням конюшино-тимофіївкової сумішки 3 т/га біогумусу. На ділянках з внесенням еквівалентної кількості поживних речовин з мінеральними добривами цей показник складав 42,8%.

Динаміка нагромадження зеленої маси рослин і продуктивність їх фотосинтезу. Вивчення біологічної особливості рослин, основних закономірностей їх росту і розвитку, реакції на зміни тих чи інших умов зовнішнього середовища має велике наукове і практичне значення тому, що воно дає можливість розробити прийоми технологій вирощування рослин з врахуванням біології кожної рослини зокрема.

Як показали наші дослідження, внесення вапна під конюшино-тимофіївкову сумішку позитивно впливало на динаміку росту і розвитку конюшини лучної (табл.1.)

Таблиця 1.

Ріст і розвиток конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці залежно від норм внесення вапна (середнє 1997-1999 рр.)

Варіанти досліду Фази вегетації Висота рослини, см Маса рослин, г Маса коріння, рослини, г Бульбочок на корінні рослини

всього в т.ч. листя штук маса, мг

Контроль (без добрив) галуження бутонізація поч.цвітіння 33,0 59,9 62,0 11,5 18,4 22,7 3,4 4,7 4,3 1,7 2,5 2,8 25 39 45 25,5 30,0 37,2

СаСО3 1 н.г.к. галуження бутонізація поч.цвітіння 39,8 62,1 69,7 18,9 33,7 35,8 4,5 6,6 6,7 2,8 3,0 2,1 49 52 54 27,7 51,3 54,5

N34P34K34 (фон) галуження бутонізація поч.цвітіння 37,1 59,9 65,1 16,1 29,9 31,7 3,7 5,4 5,3 2,7 3,0 3,1 60 62 63 38,5 67,2 68,1

Фон + СаСО3 1 н.г.к. галуження бутонізація поч.цвітіння 40,3 65,1 78,4 19,7 34,9 45,1 4,9 6,7 8,0 2,7 3,5 3,7 64 68 78 46,2 71,2 87,1

При цьому найбільшу висоту (40,3-78,4 см) і масу однієї рослини (19,7-45,1 г), масу коріння (2,7-3,7 г) з найбільшою кількістю бульбочок (64-78) і їх масою (46,2-87,1 мг) формували рослини конюшини лучної при сумісному внесенні вапна і повного мінерального добрива.

Удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки органічними добривами сприяло кращому росту і розвитку рослин конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці порівняно з застосуванням мінеральних добрив (табл.2.)

Краще збереження рослин конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці, її ріст і розвиток, утворення потужнішої кореневої системи і листової поверхні пояснюється тим, що при внесенні під конюшино-тимофіївкову сумішку вапна і органічних добрив покращуються агрохімічні властивості ґрунту, створюється в ньому оптимальний поживний режим для рослин і мікроорганізмів.

Таблиця 2.

Ріст і розвиток конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці залежно від застосування різних видів добрив (1997-1999 рр.)

Варіанти досліду Фази вегетації Висота рослини, см Маса рослини, г Маса коріння рослини, г Бульбочок на корінні рослини

всього в т.ч. листя штук маса, мг

Контроль (без добрив) галуження бутонізація поч.цвітіння 23,5 55,0 65,0 12,7 26,0 30,8 3,8 5,9 6,0 4,0 4,3 5,0 44 48 54 43,5 36,4 49,9

N30P60K60 галуження бутонізація поч.цвітіння 27,5 58,0 69,5 21,4 33,8 36,6 6,6 6,1 6,4 4,8 5,3 5,7 51 53 57 47,4 50,3 56,5

Сидерати, 3 т/га сухої маси галуження бутонізація поч.цвітіння 27,5 57,0 69,5 20,5 33,1 36,8 6,0 7,1 7,9 5,0 5,8 6,3 47 53 58 44,5 53,5 59,5

Біогумус, 3 т/га галуження бутонізація поч.цвітіння 29,0 60,0 73,5 19,6 38,1 47,6 5,6 7,5 9,1 4,9 6,1 6,4 50 63 68 54,1 60,0 63,1

Гній 20 т/га галуження бутонізація поч.цвітіння 30,0 60,0 75,0 25,6 41,3 47,1 7,7 7,9 9,2 6,4 6,3 6,7 68 72 73 59,0 73,8 75,6

Найвищий ефект від вапнування спостерігався на ділянках з сумісним внесенням 1,0-1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна і мінеральних добрив в дозі N34P34K34, Тут гідролітична кислотність ґрунту на наступний рік після вапнування знизилась на 37,8-56,0%, а через два роки - 46,1–68,9%, рН ґрунтового розчину знизилась відповідно на 32,5-38,8 і 45,6-64,1%, При цьому сума ввібраних основ зросла з 9,2-8,6 до 20,0-24,8 мекв на 100 г ґрунту, або на 117-188,4%, На цих варіантах ступінь насичення основами також була найвищою (95,7-97,4), що обумовлено збільшенням обмінного кальцію і магнію у ґрунтовому вбирному комплексі, та зменшенням вмісту алюмінію в ґрунтовому розчині.

Під впливом дії вапнякових добрив зростала і біологічна, особливо целюлозолітична і протеолітична активність ґрунту. Найвищою целюлозолітична (34,4-35,8%) і протеолітична (13,9-13,1%) активність ґрунту була при внесенні під конюшино-тимофіївкову сумішку 1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна на фоні повного мінерального добрива.

Органічні добрива, внесені під конюшино-тимофіївкову сумішку ефективніше сприяють поліпшенню агрохімічних властивостей ґрунту ніж мінеральні. Внесення гною, біогумусу і сидеральних добрив підвищувало вміст гумусу в ґрунті за три роки проведення досліджень на 0,26-0,63%, тоді як на ділянках з внесенням еквівалентної кількості поживних речовин з мінеральними добривами N30P30K30 він практично не змінився, а на неудобрених ділянках навіть знизився на 0,1%, Разом з тим органічні добрива знижують рН ґрунтового розчину з 4,48 на неудобрених ділянках до 5,75 при внесенні 3 т/га біогумусу, що відповідно складало 27,8% і до 30,2% при внесенні 20 т/га гною.

При внесенні органічних добрив за період проведення досліджень гідролітична кислотність ґрунту знизилась з 3,06 - 4,02 мекв на 100 г ґрунту до 2,59-2,93, тоді як при внесенні еквівалентної кількості мінеральних добрив цей показник зріс з 3,36 до 3,43 мекв на 100 г ґрунту.

Знижуючи кислотність ґрунту органічні добрива разом з тим знижують і вміст в ньому рухомого алюмінію з 6,08-6,18 мг на 100 г ґрунту до 3,98-4,95, в той час як внесення еквівалентної кількості мінеральних добрив підвищувало цей показник з 5,95 до 6,21 мг на 100 г ґрунту.

Органічні добрива підвищували також целюлозолітичну активність ґрунту в перший рік використання травостою з 23,9% на контролі і 33,7% на ділянках, удобрених N30P30K30 до 38,8-41,7% і в другий рік – відповідно з 23,3 і 33,9 до 38,8 і 41,1%. Разом з целюлозолітичною зростала і протеолітична активність ґрунту.

Отже, як показали наші дослідження, внесення органічних добрив краще впливає на поліпшення агрохімічних і біологічних властивостей ґрунту, вміст в ґрунті рухомих форм поживних речовин порівняно з внесенням мінеральних і можуть бути альтернативою мінеральним добривам при удобренні конюшино-тимофіївкової сумішки.

Якість урожаю зеленої маси конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від норм внесення вапна і удобрення. Відомо, що якість бобово-злакової травосумішки в значній мірі залежить від ботанічного складу травостою і удобрення.

В наших дослідженнях, внесення вапна і органічних добрив поліпшує ботанічний склад конюшино-тимофіївкової сумішки за рахунок збільшення в ній бобового компоненту.

Вапнякові добрива, внесені під конюшино-тимофіївкову сумішку з розрахунку 1,0-1,5 норми за гідролітичною кислотністю на фоні повного мінерального добрива збільшували частку конюшини лучної в травостої першого укосу з 41,8% на контролі до 53,6-61,1%, При цьому зростав вміст сирого протеїну в сухій масі конюшино-тимофіївкової сумішки з 12,2-15,0% на контролі і 12,3-15,7% при внесенні N34P34K34 до 13,1-17,1% та знижувався вміст сирої клітковини з 29,1-24,5 на контролі і 28,6-24,2% при внесенні N34P34K34 до 26,8-22,3% при внесенні 1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна на фоні повних мінеральних добрив.

Незважаючи на те, що кількість сирої золи і зольних елементів у зеленій масі конюшино-тимофіївкової сумішки з внесенням вапна дещо знижується, проте є достатньою для збалансованої годівлі ВРХ.

На провапнованих ділянках і поживність зеленої маси була дещо вищою порівняно з непровапнованими (табл.3).

Таблиця 3.

Поживність зеленої маси конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від норм внесення вапна (середнє 1996-1999 рр.).

Варіанти досліду Вміст в 1 кг сухої речовини Перетравного протеїну в 1 кормовій одиниці, г

енергетичні кормові одиниці обмінна енергія, МДж кормові одиниці перетравний протеїн, г

Контроль (без добрив) 518 13,00 0,850 82 95

СаСО3 1 н.г.к. 515 12,88 0,848 85 100

N34P34K34 (фон) 514 13,00 0,842 83 98

Фон + СаСО3 0.5 н.г.к. 518 13,06 0,854 88 103

Фон + СаСО3 1.0 н.г.к. 520 12,89 0,859 92 108

Фон + СаСО3 1.5 н.г.к. 522 16,11 0,865 94 110

Найвищий вміст кормових одиниць (0,865), енергетичних кормових одиниць (522), перетравного протеїну (94 г) і обмінної енергії (16,11 МДж) в одному кілограмі зеленого корму відмічено на ділянках, провапнованих 1,5 нормою за гідролітичною кислотністю вапна і удобрених повним мінеральним добривом. На цьому ж варіанті була і найвища забезпеченість кормової одиниці перетравним протеїном (110 г).

На якість зеленої маси конюшино-тимофіївкової сумішки відчутно впливає і вид удобрення.

Нашими дослідженнями встановлено, що приорювання під конюшино-тимофіївкову сумішку 3,4 т/га сухої маси редьки олійної підвищує вміст сирого протеїну в сухій масі конюшино-тимофіївкової сумішки першого року використання першого і другого укосів з 14,6-15,0% на контролі і 15,1-15,4% при внесенні еквівалентної кількості поживних речовин з мінеральними добривами до 14,9-15,2%, Дещо більше сирого протеїну (15,4-15,5) було в сухій масі травостою при удобренні його 3 т/га біогумусу.

Найвищим цей показник (15,6-15,8%) був на ділянках, удобрених 20 т/га гною.

Вміст сирої клітковини в сухій масі зеленого корму першого року використання травостою знизився з 24,8-22,9% на не удобрених ділянках до 24,0-21,6% на удобрених мінеральними добривами і до 23,5-21,9% при внесенні під конюшино-тимофіївкову сумішку еквівалентної кількості поживних речовин з органічними добривами.

Чіткої закономірності у зміні вмісту сирого жиру, золи і зольних елементів в сухій масі конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від удобрення не спостерігалося. Однак їх кількість була достатньою для збалансування раціону ВРХ за цими показниками.

Поживність зеленої маси конюшино-тимофіївкової сумішки була дещо вищою на удобрених ділянках порівняно з неудобреними (табл.4).

Таблиця 4.

Поживна цінність зеленої маси конюшино-тимофіївкової сумішки першого року використання залежно від удобрення (середнє 1997-1999рр.)

Варіанти досліду Вміст в 1 кг сухої маси Перетравного протеїну в 1 кормовій одиниці, г

енергет. кормові одиниці обмінна енергія, МДж кормові одиниці перетравний протеїн, г

Контроль (без добрив) 529 12,11 0,86 98 114

N30P60K60 535 12,18 0,87 101 116

Сидерати, 3 т/га сухої маси 535 12,22 0,88 100 112

Біогумус, 3 т/га 538 12,25 0,89 103 116

Гній, 20 т/га 537 12,24 0,86 104 117

Як видно з даних таблиці 4, органічні і мінеральні добрива, внесені під конюшино-тимофіївкову сумішку підвищують в сухій масі вміст енергетичних кормових одиниць з 529 на неудобрених ділянках до 535-538, обмінної енергії з 12,11 до 12,22-12,24 МДж і перетравного протеїну з 98 до 101-104 г на 1 кг корму.

На удобрених ділянках в 1 кг сухої маси міститься на 3-6 г більше перетравного протеїну та його вміст в 1 кормовій одиниці також дещо вищий (116-117 г) ніж на контролі (114 г). При цьому найбільш збалансованою за перетравним протеїном кормова одиниця була при удобренні конюшино-тимофіївкової сумішки 20 т/га гною (117 г).

Продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від норм внесення вапна і удобрення

Як показують результати наших досліджень, проведених в 1996-1999 роках внесення вапна на дерново-підзолистих середньокислих ґрунтах Передкарпаття значно підвищує кормову продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки (табл. 5.).

Таблиця 5.

Продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від норм внесення вапна (за 1996-1999 рр.).

Варіанти досліду Зібрано з 1 га

зелена маса, ц суха речовина, ц кормові одиниці, ц перетравний протеїн, ц енергет. корм.од., МЕКО ВРХ обмінна енергія, ГДж

Контроль (без добрив) 790 131,9 116,2 10,3 7,6 171,5

СаСО3 1 н.г.к. 886 148,6 138,2 11,4 8,1 183,5

N34P34K34 (фон) 842 141,2 133,6 11,9 8,4 191,2

Фон + СаСО3 0.5 н.г.к. 931 156,7 146,0 12,8 9,0 204,6

Фон + СаСО3 1.0 н.г.к. 972 163,2 152,2 14,0 9,3 210,4

Фон + СаСО3 1.5 н.г.к. 1013 172,1 163,4 15,1 9,9 277,3

НІР0,95 2,8 – 13,2

Так, в сумі за роки використання травостою на ділянках з внесенням вапна в повній нормі за гідролітичною кислотністю приріст урожаю зеленої маси порівняно з контролем складав 96 ц/га або 12,3%, сухих речовин - 16,7 ц/га або 12,7%, кормових одиниць - 22,0 ц/га або 18,9%, при внесенні повних мінеральних добрив ці показники становили відповідно 52 ц/га або 6,6%, 9,3 ц/га або 7,1% і 17,4 ц/га або 15,0%.

Значно вищі прирости зеленої маси, сухих речовин і кормових одиниць одержано при сумісному внесенні під конюшино-тимофіївкову сумішку вапна і повного мінерального добрива.

Найвищий приріст урожаю зеленої (223 ц/га), сухих речовин

(40,2 ц/га), кормових одиниць (47,2 ц/га) одержано при сумісному внесенні під конюшино-тимофіївкову сумішку 1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна та повного мінерального добрива.

На цьому ж варіанті і збір перетравного протеїну був найбільшим - 15,1 ц/га, що на 14,6% вище порівняно до контролю. Треба відзначити, що збільшення збору перетравного протеїну відбувався з одного боку за рахунок росту врожайності зеленої маси травосумішки, з іншого - підвищення його вмісту в зеленій масі.

Аналогічні результати одержано і за збором енергетичних кормових одиниць і обмінної енергії. На ділянках з внесенням 1.5 норми за гідролітичною кислотністю вапна на фоні повних мінеральних добрив одержано найвищий збір енергетичних кормових одиниць (9,9 МЕКО ВРХ) і обмінної енергії (277,3 ГДж).

Результати наших досліджень показали також, що ефективність удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки органічними добривами була значно вищою порівняно з мінеральними (табл. 6).

Удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки мінеральними добривами в дозі N30P60K60 підвищувало порівняно з контролем урожай зеленої маси за роки використання травостою на 70 ц/га, сухих речовин - на 12,9 ц/га і кормових одиниць на 10,2 ц/га, що складало відповідно 10,9, 11,2 і 10,2%.

Значно вищими ці показники були при внесенні під конюшино-тимофіївкову сумішку еквівалентної кількості поживних речовин з органічними добривами.

На цих ділянках врожай зеленої маси порівняно з контролем зріс на 83-126 ц/га, збір сухих речовин на 14,8-23,7 ц/га і кормових одиниць на 11,4-19,7 ц/га або відповідно на 12,9-19,5, 12,9-20,6 і 12,4-19,6%.

Таблиця 6.

Продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від удобрення (за 1997-1999 рр.)

Варіанти досліду Зібрано з 1 га

зелена маса, ц суха речовина, ц кормові одиниці, ц перетравний протеїн, ц енергет. корм.од. МЕКО ВРХ обмінна енергія, ГДж

Контроль (без добрив) 645 114,9 100,4 11,0 6,0 139,2

N30P60K60 715 127,8 110,6 12,6 6,8 155,7

Сидерати, 3т/га сухої маси 728 129,7 112,8 12,8 6,9 158,6

Біогумус, 3 т/га 751 133,6 115,8 13,3 7,0 163,6

Гній 20 т/га 771 138,6 120,1 14,0 7,3 169,6

НІР0,95 ц/га 4,2 – 10,17

Найбільший приріст зеленої маси - 126 ц/га або 19,5%, сухих речовин - 23,7 ц/га або 20,6% і кормових одиниць - 19,7 ц/га або 19,6% забезпечила конюшино-тимофіївкова сумішка при удобренні її 20 т/га гною.

Збір перетравного протеїну зріс з 11,0 на контролі і 12,6 ц/га при внесенні мінеральних добрив в дозі N30P60K60 до 12,8-14,0 ц/га від внесення органічних добрив, або відповідно на 16,4-12,7 та 1,6-11,1%.

На ділянках, де під конюшино-тимофіївкову сумішку вносили різні види органічних добрив, збір енергетичних кормових одиниць між цими варіантами був практично одинаковий і становив

7,0-7,4 МЕКО (ВРХ), що на 11,7-23,3% більше порівняно з контролем і на 2,9-8,8% більше порівняно з ділянками, де еквівалентна кількість поживних речовин вносилась з мінеральними добривами.

Щодо збору обмінної енергії, то на ділянках удобрених органічними добривами її було більше (158,6-169,9 ГДж) ніж на ділянках, де вносилась еквівалентна кількість поживних речовин з мінеральними добривами (155,7 ГДж) і де добрива не вносились.

Біоенергетична та економічна ефективність вирощування та удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки

Найбільший умовно чистий прибуток (1959-2291 грн) з 1 га одержали при сумісному внесенні 0,5-1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна і повних мінеральних добрив, при рівні рентабельності 80,9-88,1% і енергетичній ефективності 11,6-11,4. Собівартість 1 ц кормових одиниць знижувалась з 18,0 грн на контролі і 17,4 грн при внесенні N34P34K34 до 16,5-15,9 грн.

Удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки органічними добривами забезпечувало значно вищий умовно чистий дохід з 1 га (1919-2026 грн), нижчу собівартість 1 ц кормових одиниць (12,9-13,6 грн), і вищий рівень рентабельності (120,0-131,0%) порівняно з удобренням мінеральними добривами, де показники собівартості 1 ц кормових одиниць становили 13,9, умовно чистий прибуток складав 1779 грн, а рівень рентабельності - 115,6%.

Найвищу рентабельність (128,5-131,0%), коефіцієнт енергетичної ефективності (14,6-14,2) забезпечує внесення під конюшино-тимофіївкову сумішку 3,4 т сухої маси редьки олійної і 20 т/га гною ВРХ.

Висновки

1. У дисертації наведене теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що виявляється у розробці шляхів та методів підвищення продуктивності конюшино-тимофіївкової сумішки, поліпшення якості корму, покращення агрохімічних властивостей дерново-підзолистих ґрунтів, яка вирішена шляхом встановлення оптимальних норм внесення вапна та різних видів органічних добрив з метою збільшення виробництва високопоживних кормів.

2. Внесення під конюшино-тимофіївкову сумішку 0,5-1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна на фоні повного мінерального добрива підвищує виживання конюшини лучної у травостої з 47,4-53,9% на контролі до 58,6-71,9%. Найбільше конюшини лучної зберігалося на ділянках з внесенням 1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна.

3. Вапнування кислих ґрунтів позитивно впливає на ріст і розвиток конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці. На провапнованих ділянках вона досягає значно більшої висоти

(40,3-78,4 см) і маси (19,7- 41,5 г), формує потужнішу кореневу систему (2,7 - 3,7 г) з більшою кількістю бульбочок (64-78 шт) і їх масою (46,2 - 87,1 г) порівняно з непровапнованими ділянками, де середня висота рослин досягала 33-62 см, їх маса 11,5-22,7 г, маса коріння 1,7-2,8 г з 25-45 штуками бульбочок масою 25,5-37,2 мг.

4. Вапнякові добрива, внесені під конюшино-тимофіївкову сумішку знижують гідролітичну кислотність ґрунту через рік після вапнування на 56,0%, а через два роки - на 68,9%, При цьому зростає на 117,0-188,4% сума ввібраних основ і знижується вміст рухомого алюмінію в ґрунті з 7,28 до 1,95 мг на 100 г ґрунту.

5. Вапнування підвищує біологічну, особливо целюлозо-літичну і протеолітичну активність ґрунту. Найвищою целюлозо-літична (34,4-35,8%), протеолітична (13,1-13,9%) активність ґрунту була при внесенні під конюшино-тимофіївкову сумішку 1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна на фоні повного мінерального добрива.

6. Внесення під конюшино-тимофіївкову сумішку вапна з розрахунку 1,0-1,5 норми за гідролітичною кислотністю збільшує частку конюшини лучної в травостої першого укосу з 41,8% на контролі до 53,6-61,1%, підвищує вміст сирого протеїну з 12,2-15,0% до 13,1-17,7% і знижує вміст клітковини з 29,1-24,5 до 26,8-22,3%.

7. Найвищий приріст зеленої маси за роки використання травостою (223 ц/га), сухих речовин (40,2 ц/га) і кормових одиниць (47,2 ц/га) з високими показниками економічної і енергетичної ефективності одержано при внесенні під конюшино-тимофіївкову сумішку 1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна на фоні повного мінерального добрива.

8. Органічні добрива, особливо гній і біогумус ефективніше ніж мінеральні добрива, внесені в еквівалентній за елементами живлення кількості, сприяли росту рослин конюшини лучної у висоту, нагромадженню нею вегетативної маси, створенню потужної кореневої системи з більшою кількістю бульбочок і їх масою.

9. Удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки органічними добривами знижує рН ґрунтового розчину на 26,6-30,2%, гідролітичну кислотність ґрунту - на 0,47-1,09 мекв на 100 г ґрунту, вміст в ньому рухомого алюмінію на 2,39-3,36 мг на 100 г.

10. Органічні добрива підвищують целюлозолітичну активність ґрунту в перший рік використання травостою з 23,9% на контролі і 33,7% на ділянках, удобрених мінеральними добривами до 38,8-41,7%. При цьому підвищується і протеолітична активність ґрунту відповідно з 10,0% і 11,2% до 11,5-13,9%.

11. Найбільше сирого протеїну (15,6-15,8%) і найменше клітковини (23,5-21,9%) міститься в сухій масі конюшино-тимофіївкової сумішки удобреної 20 т/га гною. На цих ділянках зібрано також найбільше з 1 га зеленої маси (771 ц/га), кормових одиниць (120,1 ц/га), перетравного протеїну (14,0 ц/га) і обмінної енергії (169,9 ГДж).

12. Удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки органічними добривами забезпечує значно нижчу собівартість 1 ц кормових одиниць (12,9 - 13,6 грн), вищий умовно-чистий дохід з 1 га

(1919 - 2026 грн) і рівень рентабельності (120,0-131,0%) порівняно з мінеральними добривами, показники економічної ефективності яких відповідно складали - 13,9 грн, 1779 грн і 115,6%. З органічних добрив доцільно використовувати зелену масу редьки олійної (3,4 т/га) і

20 т/га гною ВРХ.

Пропозиції виробництву

1. Для середньорічного одержання на бідних гумусом і поживними речовинами середньокислих, легкосуглинкових, дерново-підзолистих ґрунтах Передкарпаття 486-500 ц/га зеленої маси, 73,0-81,7 ц кормових одиниць і 102,3-138,6 ГДж обмінної енергії при 80,9-88,1% рівні рентабельності і 11,6-11,4 енергетичному коефіцієнту необхідно під конюшино-тимофіївкову сумішку вносити 1,0-1,5 норми за гідролітичною кислотністю вапна і щорічно удобрювати травостій повними мінеральними добривами в дозі N34P34K34.

2. З метою підвищення продуктивності травосумішки та поліпшення агрохімічних та біологічних властивостей цих ґрунтів доцільно використовувати органічні добрива, зокрема, зелену масу проміжних посівів редьки олійної (в дозі 3,4 т/га сухої речовини) і гній ВРХ (в дозі 20 т/га), що підвищує урожайність зеленої маси на 41,5-63 ц/га, сухих речовин - на 7,4-12,0 ц/га, кормових одиниць - 5,5-10,0 ц/га.

Список обпублікованих праць

по темі дисертації

1. Дзюбайло А.Г., Лагуш Н.І., Стеців М.В. Вплив норм висіву і способів вирощування на кормову продуктивність конюшини лучної//Науково-технічний бюлетень Інституту землеробства і біології тварин. - Львів:1999. - № 1(2), -с.17-20.

2. Лагуш Н.І. Вплив вапнування на кормову продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки//Науково-технічний бюлетень Інституту землеробства і біології тварин.- Львів:1999.- № 1(2),-с.25-28.

3. Дзюбайло А., Лагуш Н. Ефективність вирощування багаторічних трав у кормових сівозмінах Передкарпаття//Теорія і практика розвитку агропромислового комплексу/Тези доповідей міжнародної науково-практичної конференції присвяченої пам'яті професора Євгена Храпливого. - Львів. 1999. - с.208-209

4. Лагуш Н. Кормова продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від норм внесення вапна/Вісник Львівського державного аграрного університету. Агрономія №4. - Львів, 1999. - с.120-124.

5. Лагуш Н.І. Стеців М.В. Дзюбайло А.Г. Удобрення конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від норм висіву бобового і злакового компонентів/Вісник Львівського державного аграрного університету. Агрономія №4, - Львів, 1999. - с.124-129.

6. Лагуш Н.І. Дзюбайло А.Г. Вплив органічних добрив на продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки і якість зеленого корму/Сільський господар, 2000, - №7-8. - с.10-11.

7. Лагуш Н.І. Продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки залежно від удобрення //Здоров'я села – здоров'я держави /Тези міжнародного наукового конгресу молодих вчених та студентів. – Львів-Дубляни. – 200. – с.79-80.

8. Лагуш Н. Вплив удобрення багаторічних трав на поживний режим дерново-підзолистого ґрунту, продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки і якість зеленої маси/Сільський господар.-

2001. - №3-4. – с. 10-12.

Анотація

Лагуш Н.І. Підвищення кормової та білкової продуктивності конюшино-тимофіївкової сумішки при застосуванні добрив і вапнування в умовах Передкарпаття.

Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12 - кормовиробництво і луківництво. Вінницький державний університет. Вінниця - 2001.

В дисертації викладені результати досліджень вивчення впливу норм внесення вапна і окремих видів органічних добрив на продуктивність конюшино-тимофіївкової сумішки, якість корму, зміну агрохімічних і біологічних властивостей дерново-підзолистого ґрунту, економічної і біоенергетичної оцінки проведених агрозаходів в умовах Передкарпаття України протягом 1996-1999рр.

Встановлено найбільш економічно вигідні і енергетично виправдані норми внесення вапна і окремих видів органічних добрив, які забезпечують оптимальні умови для росту і розвитку рослин конюшини лучної в конюшино-тимофіївковій сумішці, що підвищують продуктивність травостою і якість корму.

Ключові слова: вапнякові і органічні добрива, продуктивність, якість корму, економічна ефективність, біоенергетична ефективність, агрохімічні властивості ґрунту, біологічна активність, дерново-підзолисті ґрунти.

Аннотация

Лагуш Н.И. Повышение кормовой и белковой продуктивности клеверо-тимофеевичной смеси при применении удобрений и извести в условиях Предкарпатья Украины.

Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.12 - кормопроизводство и луговодство. Винницкий государственный аграрный университет. Винница, 2001.

В диссертации изложены результаты исследований по изучению влияния доз внесения извести и отдельных видов органических удобрений на продуктивность клеверо-тимофеевичной смеси, качество корма, изменения агрохимических и биологических свойств дерново-подзолистой почвы, экономической и биоэнергетической оценки агроприемов в условиях Предкарпатья Украины.

Исследования проводились в Предкарпатском филиале Института земледелия и животноводства западных регионов УААН в 1996-1999 гг.

Установлено, что при внесении 1,5 дозы по гидролитической кислотности извести повышается продуктивность клеверо-тимофеевичной смеси до 172,1 ц/га сухого корма или до 163,4 ц/га - кормовых единиц, при высоких показателях экономической и энергетической эффективности.

Органические удобрения, внесенные под клеверо-тимофеевичную смесь в большей степени повышали ее продуктивность по сравнению с внесением эквивалентного количества минеральных удобрений.

Наиболее высокий выход сухого корма 138.6 ц/га или 120.1 ц/га кормовых единиц получен при внесении 20 т/га навоза.

Предлагается для повышения продуктивности клеверо-тимофеевичной смеси на дерново-подзолистых среднекислых почвах Предкарпатья вносить 1.0-1.5 дозы по гидролитической кислотности извести на фоне минеральных удобрений в дозе N34P34K34.

С целью повышения эффективности удобрении и улучшения агрохимических и биологических свойств этих почв, вместо минеральных удобрений использовать органические удобрения, а именно зеленую массу промежуточных посевов редьки масличной и навоз КРС.

Ключевые слова: известь, органические удобрения, продуктивность, качество корма, экономическая эффективность, биоэнергетическая эффективность, агрохимические свойства почвы, биологическая активность почвы.

Annotation

Lagush N.I. Increasing of Forage Productivity of Clover-timophiivka Mixture at of Fertilizerz and Limestoning in the Conditions of Precarpathia.

Thesis for the degree of Candidate of Agricultural Sciences by the speciality 06.01.12 - forage production and meadland farming. Vinnytskiy Public Agrarian University. Vinnitsya. 2001.

In the dissertation are stated the results of experiments of studying the influence of norms of carrying in of limestone and separate kinds of organic fertilizers on the productivity of clover-tymophiivka mixture, quality of forage on changing agrochemical and biochemical qualities of turf-subashal soil, economical and biopower valuation agromeasures that have been spent in the conditions of Precarpathia of the Ukraine.

It is determined the most