Міністерство охорони здоров'я України

Донецький державний медичний університет ім. М.Горького

ЛИТКО СВІТЛАНА БОРИСІВНА

УДК 613.2 – 099 – 084:615.9

ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ПРОФІЛАКТИКИ

ОТРУЄНЬ ДИКОРОСЛИМИ ГРИБАМИ

14.02.01 – гігієна

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Донецьк – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровській державній медичній академії МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, професор Ванханен Володимир Вільямович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, професор кафедри гігієни та екології

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Кривоносов Михайло Володимирович, Харківський державний медичний університет МОЗ України, завідувач кафедри загальної гігієни з екологією № 2

доктор медичних наук, професор Талакін Юрій Миколайович, Донецький державний медичний університет ім. М.Горького МОЗ України, професор кафедри гігієни та екології

Провідна установа: Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця МОЗ України, кафедра гігієни харчування, м. Київ

Захист відбудеться "27" червня 2001 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.600.01 в Донецькому державному медичному університеті ім. М.Горького за адресою: 83003, Україна, м. Донецьк, пр.Ілліча,16

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного медичного університету ім. М.Горького за адресою: 83003,Україна, м. Донецьк, пр.Ілліча,16

Автореферат розісланий "26" травня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

д. мед. н., професор Солдак І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Однією з актуальних проблем медицини на сучасному етапі залишаються гострі отруєння, частота яких складає 3 – 5 % усіх захворювань. Це стосується і такої групи рослинних отруєнь, як дикорослі гриби (Алексеев В.Г. и соавт., 1991).

Серед величезної різноманітності грибів існує чимало видів, що становлять небезпеку для здоров'я людини і є причиною грибних отруєнь, які реєструються в усіх країнах, де вони використовуються у харчуванні (Локай Б.А., 1997; Grzywacz A. et.al., 1981; Henig B., Kreisel H., 1982; Koppel C., 1993; Sierralta A. et.al., 1994). У Європі щорічно реєструється близько 10000 отруєнь грибами, летальність складає від 1 до 6 %. Тільки в Німеччині щороку гине більше ста осіб від отруєнь блідою поганкою.

Україна відноситься до країн, де вживання дикорослих грибів є традиційним. Між тим, збір грибів відноситься до традицій підвищеного ризику (Передерий В.Г. и соавт., 1997).

Отруєння шляпковими грибами перебігають важко і серед етіологічних причин отруєнь небактеріальної природи, за кількістю постраждалих, займають друге місце після фосфорорганічних інсектицидів (Бойчук Б.Р.,1991).

Протягом десятирічного періоду (з 1989 по 1998 р.) кількість потерпілих внаслідок отруєнь дикорослими грибами в Україні збільшилась в 8,5 разу у порівнянні з 70 - 80 роками.

Згідно з “Тимчасовим класифікатором надзвичайних ситуацій” (додаток до доручення Кабінету Міністрів України від 7.09.96 р. № 17803/97) масштаби отруєнь дикорослими грибами в Україні протягом ряду років можна розглядати як надзвичайну ситуацію.

Стабільно висока питома вага грибних отруєнь пов'язана з ускладненням соціально-економічної ситуації і обумовлена відсутністю комплексної системи заходів профілактики, яка повинна охоплювати усі основні критичні контрольні точки на етапах виникнення і попередження даної групи отруєнь.

Як показує досвід роботи санітарно-епідеміологічних станцій, існуюча система профілактики отруєнь грибами є недостатньо ефективною.

В даний час основними невирішеними питаннями з даної проблеми є: відсутність аналізу та аргументації проблеми отруєнь їстівними дикорослими грибами в умовах промислових регіонів з урахуванням еколого-антропогенного навантаження на навколишнє природне середовище; не проведено вивчення характерних рис і розподіл груп отруєнь за тимчасовими сезонами плодоношення вищих макроміцетів; необхідні аналіз і оцінка з токсиколого-гігієнічної точки зору існуючих класифікацій отруєнь дикорослими шляпковими грибами і наукове обґрунтування єдиної уніфікованої класифікації харчових отруєнь мікологічного походження; бракує регламентованих критичних контрольних точок на всіх етапах виникнення і попередження отруєнь грибами, просування грибної продукції безпосередньо до споживача; відсутня чітка комплексна система заходів профілактики; вимагає удосконалення тактичний алгоритм превентивних дій з метою недопущення грибних отруєнь. Пошук шляхів підвищення ефективності держсанепіднагляду щодо розглянутої проблеми настійно диктує необхідність глибоких наукових досліджень, теоретичного осмислення даного питання і розробки конкретних практичних рекомендацій.

Усе викладене ставить гігієнічні аспекти профілактики грибних отруєнь у ряд важливих соціально-економічних проблем, що і стало підставою обраного напрямку наших досліджень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалася у рамках ініційованих ВАТ “Український науково-дослідний інститут харчування” (м. Київ) комплексних програм “Розробити систему швидкого реагування еколого-гігієнічного моніторингу про вплив харчування на стан здоров'я населення на екологічно несприятливих територіях” (№ державної реєстрації 0196U002263, шифр ЦФ 519-96), “Розробити систему динамічного спостереження за станом харчового статусу населення України, забрудненням продуктів харчування ксенобіотиками та оперативного прогнозування їх впливу на здоров'я” (№ державної реєстрації 0195U011093, шифр ОК 91-259), розділу “Якість і безпека харчових продуктів” “Національного плану дій з гігієни довкілля”, затв. Постановою Кабінету Міністрів України № 1556, а також рішення Дніпропетровського міськвиконкому № 1275 “Про заходи щодо підвищення резервів адаптації населення міста в умовах дії несприятливих факторів навколишнього середовища” і планів роботи проблемної комісії Дніпропетровської державної медичної академії “Гігієна харчування, клінічна дієтологія і гастроентерологія” з обґрунтування фізіолого-гігієнічних вимог до харчування і профілактики харчових отруєнь та неінфекційних захворювань в різних біосоціальних популяціях населення.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягала в науковому обґрунтуванні, розробці і впровадженні в практику гігієнічних основ профілактики отруєнь дикорослими грибами.

Для досягнення мети були поставлені наступні задачі:

1. Уточнити видовий склад вищих макроміцетів, періоди вегетації і грибний календар найбільш розповсюджених їстівних, неїстівних, умовно їстівних і отруйних грибів, що ростуть на території південно-східного регіону України.

2. Встановити особливості отруєнь дикорослими грибами та змоделювати графологічну структуру отруєнь вищими макроміцетами в Україні.

3. Встановити етіопатогенетичні основи проблеми медико-біологічної безпеки їстівних дикорослих грибів в умовах еколого-антропогенного навантаження на навколишнє середовище.

4. Оцінити існуючі принципи класифікації харчових отруєнь в аспекті розглянутої проблеми і розробити проект єдиної уніфікованої класифікації харчових отруєнь мікологічного походження.

5. Регламентувати критичні контрольні точки, що лімітують безпеку використання дикорослих і промислово культивованих їстівних грибів, як складового елемента добових продуктових наборів населення.

6. Розробити, обґрунтувати та впровадити в практику комплексну систему заходів профілактики отруєнь дикорослими грибами.

Об'єкт дослідження: а) біологічні – людина; б) біосоціальні – міське і сільське населення.

Предмет дослідження: дикорослі гриби, періоди вегетації та особливості отруєнь дикорослими грибами, ксенобіотики в їстівних грибах, критичні контрольні точки при аналізі небезпечного фактора.

Методи дослідження: епідеміологічні, токсикологічні, гігієнічні, мікологічні, фізичні, хімічні, інформаційні та статистичні методи досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:

а) обгрунтовано нове наукове рішення проблеми профілактики отруєнь дикорослими грибами;

б) встановлено особливості і змодельовано комплексну графологічну структуру отруєнь дикорослими грибами;

в) визначено спектр пріоритетних ксенобіотиків в їстівних грибах в умовах промислового регіону, проведено комплексне вивчення показників безпеки вищих макроміцетів і грунту, на якому вони ростуть;

г) науково обгрунтовано проект єдиної уніфікованої класифікації отруєнь мікологічного походження, що базується на етіопатогенетичному, клінічному та нозологічному принципах;

д) встановлено критичні контрольні точки на харчових об'єктах, що лімітують безпеку грибної продукції, що виробляється та реалізується.

Практичне значення одержаних результатів. Основні елементи результатів дисертації відображені в “Державних санітарних правилах для підприємств промислового виробництва міцелію та їстівних грибів” ДСП 4.4.4.070 – 2000, методичних вказівках “Профілактика та розслідування отруєнь дикорослими грибами” МВ 4.4.9.069-2000 р., затверджених Постановами головного державного санітарного лікаря України від 20.12.2000 р. № 70, № 69 відповідно і впроваджених в діяльність санепідустанов АР Крим, областей, мм. Києва і Севастополя (акти впровадження від 25.12.2000р.).

Розроблені, затверджені головним державним санітарним лікарем Донецької області і впроваджені в практику технічні умови “Міцелій посівний (грибниця) їстівних грибів” ТУ У 02070803.001-99, “Технологічна інструкція з промислового вирощування міцелію посівного їстівних грибів” та “Технологічна інструкція з культивування їстівних грибів роду плеврот черепичастий” (висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи нормативної документації від 02.06.99р. №№ 189/12, 190/12 та від 10.06.99р. № 201/12).

Видано і направлено у міськ-райСЕС для використання і керівництва у роботі практичний посібник “Діагностика, розслідування і профілактика отруєнь дикорослими грибами” (наказ головного державного санітарного лікаря Донецької області від 10.12.98р. №209-0).

Наукові результати, отримані в ході реалізації програми досліджень, використовуються в навчальному процесі на кафедрі гігієни та екології Дніпропетровської медичної академії і кафедрі гігієни Донецького державного медичного університету ім. М.Горького.

Особистий внесок здобувача. Конкретна участь автора в одержанні викладених наукових результатів полягає в тому, що дисертантом особисто проведено розслідування випадків отруєнь дикорослими грибами; зібрано та проаналізовано карти-схеми розслідування отруєнь грибами; проведено дефектуру та аналіз історій хвороб потерпілих внаслідок грибних отруєнь; проведено лабораторні дослідження їстівних дикорослих грибів за показниками хімічної і радіаційної безпеки, а також зразків проб грунту, на якому вони росли; поставлено біопроби на лабораторних тваринах і проведено токсикологічні дослідження на наявність токсинів аманітальних грибів; проведено експедиційні дослідження з метою з'ясування видового складу мікофлори і термінів зростання; проведено науково-інформаційний пошук і критичний аналіз сучасних літературних джерел, статистичну обробку отриманих результатів.

Всі дані зведені в таблиці, узагальнені, описані та інтерпретовані автором. В дисертації не використані ідеї та розробки співавторів публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені та обговорені на: 1. Науково-практичній конференції, присвяченій проблемам профілактичної медицини (Донецьк, 1997); 2. Міжнародному екосимпозіумі “Программа выживания в условиях техногенного прессинга” (Дніпропетровськ, 1998); 3. Обласній науково-практичній конференції, присвяченій 75-річчю заснування санітарних органів України (Донецьк, 1998); 4. Обласній науково-практичній конференції “Актуальные проблемы профилактической медицины Донбасса” (Донецьк, 1999); 5. Міжнародній науково-практичній кон-ференції “Вплив екологічного оточення на стан здоров'я дітей” (Полтава, 2000); 6. Обласних нарадах і санепіднарадах, проведених в Луганській, Дніпропетровській, Одеській, Запорізькій та Донецькій обласних СЕС, а також Республіканській СЕС Республіки Крим (1997, 1998, 2000 ).

Підсумки дослідження апробовані на міжкафедральній нараді Дніпропетровської державної медичної академії (2000).

Публікації. Результати дисертації опубліковані у 4 статтях наукових журналів, з них 1 – самостійно, 1 статті в збірці наукових праць, 3 тезах доповідей наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, 7 розділів, узагальнення результатів досліджень, висновків, списку використаної літератури та додатків. Дисертація викладена на 148 стор. комп'ютерного тексту, з них 17 таблиць на 8 стор., 22 малюнка на 10 стор., 2 додатки на 2 стор. Бібліографія включає 163 вітчизняних та іноземних джерел літератури на 18 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали і методи досліджень. Відповідно до основної мети роботи програмою досліджень було передбачено розробку та обґрунтування комплексної системи заходів профілактики отруєнь дикорослими грибами, що базується на концепції критичної контрольної точки.

Реалізація зазначеної концепції як методологічної основи виконання роботи включала наступні елементи: а) виявлення та аналіз ризик-чинників; б) визначення критичних контрольних точок, необхідних для контролю за виявленими небезпечними чинниками; в) установлення критичних меж, що показують ступінь перебування об'єкта спостереження під контролем у конкретній контрольній точці; г) створення і впровадження системи моніторингу; д) розробка заходів для усунення недоліків при виході за критичні межі.

Основні види та обсяг проведених досліджень представлені в таблиці.

Таблиця

Основні види та обсяг проведених досліджень

Вид досліджень Обсяг досліджень

Вивчення видового складу грибів, всього у тому числі: їстівних видів умовно-їстівних видів неїстівних видів отруйних видів 56 28 8 5 15

З'ясування періодів вегетації окремих видів грибів: весняний період вегетації літній період вегетації осінній період вегетації 10 37 9

Аналіз карт-схем розслідування випадків грибних отруєнь Аналіз статистичних форм № 18 Аналіз оперативних інформацій МОЗ Ук- раїни про грибні отруєння Аналіз історій хвороб потерпілих Поставлено біопроб на лабораторних тваринах Дослідження на токсини грибів 1114 50 146 84 101 309

Досліджено зразків грибів за показниками хімічної безпеки 203

Досліджено зразків ґрунту на наявність токсичних елементів 441

На першому етапі були проведені експедиційні дослідження в Дніпропетровській, Запорізькій, Луганській і Донецькій областях з метою з'ясування видового складу та періодів вегетації вищих макроміцетів.

На другому етапі було проведено вивчення особливостей отруєнь дикорослими грибами методами поточного і ретроспективного епідеміологічного аналізу. Епідеміологічний аналіз проводився за спеціально розробленою програмою виявлення усіх вирізняльних ознак, що характеризують грибні отруєння за десятирічний період (з 1989 по 1998 рр.) за такими критеріями: число потерпілих, частота випадків, етіологічна структура (ботанічний вид грибів), сезонність, локалізація місць збирання грибів, вік і стать потерпілих, їх соціальне походження і місце проживання, тривалість інкубаційного періоду (розвиток спалаху в часі), клініка і ступінь перебігу отруєння, летальність. Паралельно вивчався розподіл різноманітних груп отруєнь отруйними шляпковими грибами (гастроентеротропної, гепато-нефротропної, нейротропної і гепатотропної) за часовими сезонами плодоношення макроміцетів і аналізувалися токсиколого-гігієнічні особливості грибних отруєнь. З метою виявлення токсинів, що містяться в грибах, проведено токси-кологічні дослідження шляхом постановки біологічних проб на лабораторних тваринах і фізико-хімічні, згідно з прийнятими методиками. Для виявлення токсинів аманітальних грибів використано специфічні хімічні методи експрес-діагностики.

На третьому етапі проводилось вивчення отруєнь їстівними дикорослими грибами в умовах промислового Донбасько-Придніпровського регіону з урахуванням еколого-антропогенного навантаження на навколишнє середовище.

Проведено лабораторні дослідження плодових тіл їстівних грибів за показниками хімічної безпеки відповідно до ГОСТ 26927-86, ГОСТ 26930-86, ГОСТ 26931-86, ГОСТ 26932-86, ГОСТ 26933-86, ГОСТ 26934-86, з урахуванням МУ 01-19/47-11-92 “Методические указания по атомно-абсорбционным методам определения токсических элементов в пищевых продуктах”. Паралельно хімічні показники визначались в ґрунті, на якому зростали гриби.

Для об'єктивізації отриманих даних про токсичність їстівних грибів, що зросли в промисловому регіоні, аналізувався рівень індикаторних ксенобіотиків (токсичних елементів) у різних видах ґрунту з подальшим розрахунком їх коефіцієнта транслокації. Вміст міді (Cu) визначався полярографічним і колориметричним методами. Полярографування проводилось у режимі перемінного електричного струму. При використанні колориметричного методу вимірювалася інтенсивність забарвлення розчину комплексної сполуки міді з діетилдитіокарбаматом натрію жовтого кольору. Кількісне визначення свинцю (Pb), кадмію (Cd) і цинку (Zn) проводилось полярографуванням у режимі перемінного електричного струму з використанням як допоміжного засобу азотної кислоти.

На четвертому етапі проведено обґрунтування і розробку проекту єдиної уніфікованої класифікації отруєнь макро- і мікроміцетами.

На заключному, п'ятому етапі було розроблено комплексну систему заходів профілактики отруєнь дикорослими грибами.

Отримані результати оброблені методами варіаційної статистики з використанням середньої арифметичної (М), її помилки (m) , середнього квадратичного відхилення (s) і критерію вірогідності Стьюдента, помилки середньозваженої величини за допомогою пакетів програм “Stadia 4.51”, Москва, Exel-5.0.

Результати дослідження та їх обговорення.

Вегетація грибів характеризується визначеною специфічністю до параметрів і умов навколишнього природного середовища і залежить від геоморфологічних, субстратних і еколого-кліматичних особливостей (температура повітря, кількість атмосферних опадів, вологість верхніх шарів грунта, інтенсивність сонячної радіації). Установлено, що період масової вегетації вищих макроміцетів у південно-східному регіоні України перебігає з липня по вересень місяці на середньо- і малогумусних чорноземах, на грунтах суглинного і глинистого складу.

Завдяки сприятливим кліматичним умовам у роглянутому Центрально-Донбаському регіоні в 1992, 1995, 1996 і 1997 роках спостерігалось значне розповсюдження і врожайність дикорослих грибів, наслідком чого стала реєстрація найбільшої кількості випадків отруєнь у ці роки, що перевищувало середньорічний рівень в 1,4 – 2 рази. У засушливі, спекотні роки з низькою врожайністю грибів зареєстрована мінімальна кількість отруєнь у 1998 р., або нижче середньорічного рівня в 2,2 разу в 1989, 1990, 1993 і 1994 роках.

Підміна їстівних видів грибів отруйними може відбутися в періоди вегетації їстівних грибів, починаючи з весни (квітень) і до пізньої осені (листопад), тобто в усі періоди вегетації їстівних грибів. Специфічність геоморфологічних і еколого-кліматичних особливостей південно-східного регіону України визначили видовий склад мікофлори, що наданий 56 видами найбільш розповсюджених вищих макроміцетів, серед яких 15 видів належать до отруйних, 8 видів – до умовно їстівних, 28 – до їстівних і 5 – до неїстівних видів грибів.

Проведений епідеміологічний аналіз отруєнь дикорослими грибами в Україні протягом десятирічного періоду (з 1989 по 1998 рр.) показав, що кількість потерпілих при даній нозологічній формі збільшилася в 8,5 разу у порівнянні з 70-80 роками і склала 8830 чоловік, у тому числі 2177 дітей, - що дозволяє розглядати ситуацію, що склалася, як надзвичайну. Особливу значимість набувають промислові регіони, у яких еколого-антропогенне навантаження на навколишнє середовище справляє потенційну дію на наявність токсичних властивостей, видовий склад і поширеність грибів.

Встановлено, що отруєння грибами в Центрально-Донбаському регіоні, що є степовою зоною з концентрованою наявністю ризик-чинників, формують у середньому за десятиріччя до 12,6 % цієї групи отруєнь у загальній структурі даної патології по Україні. В окремі роки їх квота склала від 30,7 % (1990 р.) до 55 % (1991р.), що аргументує актуальність пріоритетної профілактики отруєнь грибами серед населення промислових регіонів. Тенденція динаміки зростання отруєнь харак-теризується збільшенням кількості потерпілих в 2,8 рази і складає 1114 осіб, у тому числі 203 дитини (18,2 %). Кількість потерпілих на один випадок у порічній градації нерівномірна і складає в середньому 3,12±0,001, у = 1,38. Показник летальності серед дітей в 1,5 рази вищий, ніж серед дорослих, що пов'язано з анатомо-фізіологічними особливостями дитячого організму і можливо великою кількістю вжитих грибів у перерахунку на масу тіла. Найбільш високий цей показник відзначався у 1989, 1991, 1992 і 1993 роках.

В структурі етіофакторів грибних отруєнь превалює бліда поганка (46,6 % ), друге і третє місця займають умовно-їстівні гриби (31,1 %) і їстівні гриби, що адсорбували чужорідні хімічні речовини в умовах промислово розвинутого регіону (12,9 %). Отруєння неїстівними грибами складають 8,6 % та в 0,8 % випадків етіофактор не було встановлено.

У переважній більшості випадків отруєння реєструються серед соціально-незахищених прошарків населення, що мають достатньо вільного часу для збирання дикорослих грибів (робітники некваліфікованих професій - 29,8 %, безробітні - 24,7 %, школярі - 16,9 % і пенсіонери - 11,6 %).

Серед населення, що вживало дикорослі гриби і потерпіло від отруєнь, перше місце (до 56,5 %) належить жителям міст, які втратили зв'язок з природою внаслідок урбанізації і не мають достатніх навичок збирання грибів.

Аналіз 84 історій хвороб потерпілих від отруєнь дикорослими грибами дозволив встановити розподіл різних груп отруєнь отруйними шляпковими грибами за часовими сезонами плодоношення макроміцетів.

Весняні гриби формують, в основному, гастроентеротропну групу отруєнь. Переважний напрямок тропності токсинів грибів, що зростають у літній період року, обумовлює гепато-нефротропну і нейротропну групи отруєнь. Осінні гриби мають гепатотропну спрямованість отруєнь.

Розроблена “Графологічна структура отруєнь отруйними шляпковими грибами” враховує розподіл хімічних речовин макроміцетів за характером їх токсичної дії на організм, що дає можливість оперативно поставити первинний клінічний діагноз отруєння, розробити адекватні принципи профілактики, визначити механізми розвитку отруєння.

При проведенні лабораторних досліджень за показниками хімічної безпеки плодових тіл їстівних грибів, які були зібрані в “екологічно несприятливих місцях “ – уздовж автомобільних шляхів, в районах злітно-посадочних смуг аеродромів і промислових підприємств, на газонах великих міст тощо встановлено, що відповідно 20,0 %, 12,9 %, 9,6 % і 7,2 % досліджених проб по Pb, Cd, Cu, Zn перевищували регламентні вимоги МБВ і СН 5061-89 “Медико-биологические требования и санитарные нормы качества продовольственного сырья и пищевых продуктов”. Встановлено, що квота умовно придатних до вживання грибів (рівень ксенобіотиків у межах 1,0 – 2,0 ГДК) коливалася від 4,4 % щодо цинку до 12,9 %, свинцю з проміжними значеннями 5,9 % щодо міді і 8,4 % кадмію. Непридатні до вживання гриби (вміст токсичних елементів > 2,0 ГДК) виявлялися в 2,8 %...7,1 % аналізів. Наведені дані свідчать, що в умовах антропогенного забруднення навколишнього середовища відбувається досить інтенсивна контамінація вищих макроміцетів чужорідними хімічними речовинами. Ступінь контамінації грибів токсичними елементами досягає максимальних величин по міді і цинку в суглинному ґрунті (відповідно 23,1±3,5 мг/кгЧ10Їі і 86,2±18,1 мг/кгЧ10Їі); а по свинцю і кадмію в піщаному ґрунті (відповідно 77,8±15,2 мг/кгЧ10Їі і 80,1±14,5 мг/кгЧ10Їі). Визначено коефіцієнти транслокації (Ск) лімітованих токсичних елементів. Розташування токсичних елементів у порядку зрос-тання їх усереднених Ск має такий вигляд: Cd < Pb < Cu < Zn. Згідно з даними, отриманими у ході експедиційних досліджень, високу здатність до кумуляції мають мідь (Ск 0,64±0,07) і цинк (Ск 0,79±0,06), свинець і кадмій менш активно проникають у гриби, маючи Ск відповідно 0,17±0,04; 0,04±0,01. Більш висока схильність забруднення ксенобіотиками спостерігається у трубчастих грибів в порівнянні з пластинчастими. Для останніх необхідно введення поправочних коефіцієнтів к викладеним раніше Ск, що становлять для свинцю 0,94, кадмію 0,9, міді 0,88 та цинку 0,93.

З метою прогнозування можливості виникнення отруєнь при вживанні їстівних грибів, що зростають у конкретних ґрунтових умовах, розроблена формула, що базується на рівні забруднення грунту хімічними речовинами, коефіцієнти їх транслокації в гриби і припустиме добове надходження в організм людини:

Бn= ____ПДН____

КГ х Ск хМ 1,15

де Бn – показник потенціальної ролі їстівних грибів, як етіологічного чинника патологічного стану;

ПДН – припустиме добове надходження ксенобіотика в організм;

КГ – фактична концентрація ксенобіотика у грунті, на якому зростали гриби, що викликали отруєння (визначається лабораторним шляхом);

Ск – коефіцієнт транслокації токсиканта із грунта в плодові тіла грибів;

М – маса з'їдених грибів (встановлюється в процесі опитування постраждалих);

1,15 – поправочний коефіцієнт, що враховує помилку реальної величини вживання грибів в процесі опита постраждалих (встановлен при вивченні фактичного харчування у ході розслідування харчових отруєнь).

При значенні Бn і 2 гриби можуть бути виключені з переліку продуктів, що підозрюються у виникненні патологічного стану. Величина показника Бn < 2 свідчить про наявність репрезентативного зв'язку між патологічним станом і споживанням їстівних (по загальноприйнятій номенклатурі) вищих макроміцетів.

Розроблений проект єдиної модифікованої класифікації харчових отруєнь мікологічного походження, на відміну від інших сегментарних підходів до її побудови, представлений системою з чіткою структурою і відбиває взаємозв'язок різних груп мікологічних отруєнь з етіопато-генетичними і клініко-токсикологічними факторами виникнення захворювань.

Існує декілька підходів до класифікації отруєнь дикорослими гри-бами, але всі вони засновані на приватних питаннях етіології, клінічних ознак отруєнь шляпковими грибами чи токсино-синдромальних принципах і не відбивають загальну структуру отруєнь мікологічного походження різноманітних груп отруєнь з етіопатогенетичними та клініко-токсикологичними чинниками виникнення захворювань (Орлов В.И., 1953; Кузьменко С.А., 1975; Легкий Б.Н.,1986). Таким чином аналіз стану питання класифікації отруєнь грибами засвідчує необхідність пошуку шляхів її вдосконалення.

Згідно з “Международной статистической классификацией болезней и проблем, связанных со здоровьем” десятого перегляду (1995 р.), мікотоксикози виключені з групи мікробних харчових отруєнь і окреслені у самостійну рубрику Т 64 “Токсическое действие загрязняющих пищевые продукты афлатоксина и других микотоксинов”. З метою приведення існуючої класифікації до єдиного міжнародного стандарту доцільно виключити мікотоксикози з мікробної групи отруєнь офіційної класифікації харчових отруєнь.

Мікроміцети поряд з макроміцетами (вищими грибами з плодовими тілами) складають біоекологічну групу, для якої загальними є: шлях розвитку, специфічна побудова і характер життєдіяльності (наявність спор та спороношення, адсорбтивне харчування, здатність до утворення міцелію), що дозволяє віднести мікотоксикози окремою рубрикою в підсистему “Харчові отруєння мікологічного походження”.

Мікотоксикози і отруєння вищими шляпковими грибами – харчові отруєння, які виникають внаслідок вживання харчових продуктів (продуктів переробки продовольчої сировини у першому випадку та дикорослих шляпкових грибів у другому), які вміщують мікотоксини грибів (макро- чи мікроміцетів), що також підтверджує можливість та доцільність їх об'єднання в загальну групу отруєнь грибами. Харчові отруєння мікологічного походження доцільно поділяти на 2 групи:

перша – отруєння, що викликаються вищими макроміцетами;

друга – мікотоксикози (отруєння, що викликаються токсинами мікроміцетів (грибами роду Aspergillus, Penicillium, Fusarium, Claviceps purpurea).

Перша група отруєнь в свою чергу підрозділяється на 2 підгрупи: отруєння отруйними і неїстівними грибами, а також неїстівними при певних умовах; їстівними грибами, що адсорбували чужорідні хімічні речовини внаслідок еколого-антропогенного забруднення навколишнього середовища.

У кожній підгрупі визначено етіологічні чинники, токсино-синдромальні та клінічні ознаки тощо.

Розроблена комплексна система заходів профілактики отруєнь дикорослими грибами сприяє зниженню ризику виникнення грибних отруєнь, а своєчасне розпізнавання з врахуванням етіофактора (вида гриба) дозволяє надати адекватну медичну допомогу постраждалим і в такий спосіб знизити летальність.

Парадигма профілактики розроблена з урахуванням вказівок Міжнародного інституту наук про життя (ILSI) та основних принципів харчування, що викладені в Codex Alimentarius і складається з трьох ланок. В першу ланку віднесені домінуючі чинники при виникненні отруєнь. На цьому етапі найбільше важливий комплекс заходів, що спрямований на особу грибника, оскільки усі випадки отруєнь грибами пов'язані з неорганізованим збиранням грибів. Важливим складовим елементом цієї ланки є блок питань, що стосується основних вимог на етапах збирання, переробці, зберігання та вживання грибів. Друга ланка регламентує заходи відносно підвищення підготування закладів лікувально-профілактичної допомоги. До третьої ланки віднесені основні напрями діяльності державної санітарно-епідеміологічної служби по запобіганню грибних отруєнь, що можуть бути пов'язані з придбанням грибів на продовольчих ринках та підприємствах, що виробляють грибну продукцію.

При реалізації грибів на ринках основною метою профілактики (критичними контрольними точками) є: виключення можливості помилкового придбання та вживання замість їстівних отруйних грибів.

Проведення моніторингу по розробленим критичним контрольним точкам на підприємствах промислового виробництва міцелію та їстівних грибів забезпечує: 1) чистоту штамів культиварів їстівних грибів, що вільні від сторонньої мікофлори; 2) виробництво грибної продукції гарантованої якості та безпеки по показникам хімічної (важкі метали, пестициди, мікотоксини) та радіаційної (питома активність цезію – 137 та стронцію – 90) безпеки, а також їх споживчі властивості; 3) попередження надходження у плодові тіла грибів токсичних речовин із полімерної тари, упаковки, інвентарю, устаткування тощо; 4) виключенню вірогідності вторинного забруднення продукції мікроорганізмами.

Розроблена нормативна документація по промисловому виробництву міцелію та їстівних грибів (державні санітарні правила, технічні умови і технологічні інструкції) дозволяє в законодавчому порядку і загальнодержавному масштабі організувати і налагодити на території України промислове виробництво їстівних грибів, що деякою мірою сприяє профілактиці отруєнь дикорослими грибами.

ВИСНОВКИ

1.У дисертації подано теоретичне узагальнення і нове рішення наукової проблеми профілактики грибних отруєнь, що включають розробку концепції критичної контрольної точки з регламентацією індикаторних показників безпеки грибів на всіх етапах їх виробництва і реалізації; обґрунтування на її базі концептуальної моделі запобігання виникнення отруєнь отруйними й умовно їстівними грибами, а також їстівними видами вищих макроміцетів, що не відповідають вимогам медико-біологічної безпеки внаслідок інтенсивної контамінації чужорідними хімічними речовинами в умовах техногенні забрудненого навколишнього середовища.

2. Максимальна концентрація ризик-чинників виникнення грибних отруєнь за останні роки реєструється в промислових регіонах України. Для розглянутого у якості наочної моделі Центрально-Донбаського регіону характерне виражене (у середньому до 2,8 раз) збільшення зареєстрованих випадків досліджуваної патології із середньозваженими показниками смертності 0,12 на 100 тис. населення, летальності - 6,55 % і числа постраждалих на один випадок, що дорівнює 3.

3. Основними групами ризику виникнення грибних отруєнь є: а) соціально незахищені прошарки населення з низьким рівнем санітарної освіти - (робітники некваліфікованих професій, безробітні, діти шкільного і дошкільного віку), що складають відповідно 29,8 %, 24,7 % і 20,7 % від загальної кількості потерпілих; б) жителі великих міст, які втратили навички збирання грибів - 56,5 % потерпілих, в) населення чоловічої статі - 58,3 %.

4. Специфічність геоморфологічних і еколого-кліматичних особливостей південно-східного регіону України визначила видовий склад мікофлори, наданий 56 видами найбільш розповсюджених вищих макроміцетів, серед яких 15 видів належать до отруйних, 8 видів – до умовно їстівних, 28 – до їстівних і 5 – до неїстівних видів грибів.

5. У структурі етіофакторів грибних отруєнь превалює бліда поганка (46,6 %), на другому місці знаходяться умовно їстівні гриби (31,1 %) і на третьому – їстівні гриби (12,9 %), що набули токсичні властивості внаслідок техногенного забруднення біосфери.

6. Гриби з весняним періодом плодоношення формують гастро-ентеротропну групу отруєнь; переважний напрямок тропності токсинів грибів, які зростають у літній період року, обумовлює гепато-нефротропну і нейротропну групи отруєнь; для осінніх грибів специфічною є гепатотропна спрямованість отруєнь.

7. Індикаторними чужорідними хімічними речовинами, що додають їстівним грибам токсичні властивості, є токсичні елементи – свинець, кадмій, мідь і цинк, концентрація яких у пробах грибів, відібраних у техногенно забруднених зонах, перевищувала регламентні значення відповідно у 20 %, 12,9 %, 9,6 % і 7,2 % випадків.

8. Аналіз нестандартних проб їстівних грибів за показниками медико-біологічної безпеки показав, що квота умовно придатних до вживання (рівень ксенобіотиків 1,0-2 ГДК) складає 4,4 %...2,9 %; не придатних для харчування населення (рівень ксенобіотиків > 2 ГДК) від 2,8 % до 7,1 %. Основним джерелом надходження токсикантів у їстівні гриби є ґрунт, вміст у якому міді, цинку, свинцю і кадмію в місцях збирання грибів, що викликали отруєння, перевищувало значення в ґрунті “умовно чистих районів” у 2,8; 4,0; 3,6 і 4,4 рази відповідно при коефіцієнтах транслокації (Ск), що складають СкCu 0,64 ± 0,07, CкZn 0,79 ± 0,06, CкPb 0,17 ± 0,04 і CкCd 0,04 ± 0,01. Для пластинчастих грибів доцільно введення поправочних коефіцієнтів до вказаних значень, які дорівнюють 0,88 для CкCu, 0,93 для CкZn, 0,91 для CкPb та 0,9 для CкCd.

9. Розроблена класифікація отруєнь макро і мікроміцетами, що базується на етіопатогенетичному, клінічному і нозологічному принципах, дозволяє підвищити ефективність комплексних заходів щодо проф-лактики харчових отруєнь мікологічного походження, забезпечує наступність і інтеграцію діяльності профільних установ охорони здоров'я.

10. Найбільше ефективною організаційною формою комплексної профілактики отруєнь дикорослими грибами є концепція критичної контрольної точки (КККТ). В контексті КККТ регламентовані профілактичні заходи на різних етапах збирання, переробці і реалізації грибів та грибної продукції.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ,

ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ванханен В.Д., Лытко С.Б., Гончаров Г.Я. Система мер профилактики отравлений ядовитыми грибами // Вест. гиг. эпид. – 1997. – Т.1, № 2. – С. 133-138. Автором розроблена комплексна система заходів профілактики отруєнь отруйними грибами з урахуванням концепції критичної контрольної точки.

2. Ванханен В.Д., Гончаров Г.Я., Лытко С.Б. Отравления ядовитыми дикорастущими грибами и их профилактика в Донецкой области // Вест. гиг. эпид. – 1998. – Т. 2, № 2. – С. 180-183. Автором проведена дефектура історій хвороби потерпілих, встановлена переважаюча роль різних груп отруєнь по тимчасовим сезонам плодоношення грибів; обробка, аналіз одержаних даних, формулювання основних висновків та положень.

3. Лытко С.Б. К вопросу о классификации пищевых отравлений макро- и микромицетами // Вест. гиг. эпид. – 1999. – Т. 3, № 1. – С. 72-75.

4. Китайчик Т.Б., Лытко С.Б., Ванханен В.Д., Бирюков С.В., Гончаров Г.Я. Проблема отравлений дикорастущими грибами в юго-восточном регионе Украины // Вест. гиг. эпид. – 1999. – Т. 3, № 2. – С. 59-61. Автором проведено епідеміологічний аналіз отруєнь грибами, визначені і ранжовані основні групи ризику.

5. Ванханен В.Д., Черний В.И., Лытко С.Б. Токсиколого-гигиенические и клинические особенности отравлений ядовитыми грибами // Питання судової медицини та експертної практики: Шоста збірка наукових праць, присвячена 75-річчю судово-медичної експертизи Донеччини. – Донецьк, 1998. – С. 78-80. Автором визначено і проведено аналіз факторів, що впливають на важкість перебігу і летальність осіб, які отруїлись грибами.

6. Лытко С.Б. Роль эколого-антропогенного фактора в возникновении пищевых отравлений съедобными макромицетами // Вест. гиг. эпид. (Приложение). - 1998. – Т. 2, № 1 (3). – С. 44-45.

7. Лытко С.Б. Проблема отравлений ядовитыми дикорастущими грибами; пути стабилизации // Вест. гиг. эпид. (Приложение). – 1999. – Т. 3, № 2 – С. 73-74.

8. Лытко С.Б., Ванханен В.Д., Гончаров Г.Я., Денисенко В.И., Черная Л.И., Ванханен В.В., Сычев П.А., Тимофеев А.А., Ткаченко Н.П. Промышленное культивирование грибов - важное звено в системе мер профилактики грибных отравлений // Вест. гиг. эпид. (Приложение). – 1999г. - Т. 3, № 2. – С. 74. Автором проведено збирання, аналіз, узагальнення та інтерпретування отриманих результатів.

АННОТАЦІЇ

Литко С.Б. Гігієнічні основи профілактики отруєнь дикорослими грибами. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.02.01 – гігієна. – Донецький державний медичний університет ім.М. Горького, Донецьк, 2001.

Дисертація присвячена розробці і науковому обґрунтуванню комплексної системи заходів профілактики отруєнь дикорослими грибами. Вивчено особливості отруєнь грибами і розроблені критичні контрольні точки на всіх етапах виникнення і попередження даної групи отруєнь. Встановлено основні групи ризику потерпілих і структура етіофакторів. Проведено комплексне вивчення показників безпеки вищих макроміцетів і грунту, на якому вони зростають, регламентовано спектр пріоритетних ксенобіотиків у їстівних грибах в умовах еколого-антропогенного навантаження на навколишнє середовище. Встановлено, що квота умовно придатних до вживання грибів (рівень ксенобіобиків 1,0-2,0 ГДК) складає 4,4 %...12,9 %, не придатних для харчування населення (рівень ксенобіотиків > 2 ГДК) 2,8 %...7,1 %. Обґрунтовано і розроблено проект єдиної уніфікованої класифікації отруєнь макро- і мікроміцетами, що базується на етіопатогенетичному, клінічному і нозологічному принципах.

Ключові слова: гриби, отруєння, профілактика.

Lytko S.В. Hygienic bases for preventian of wild mushroom poisoning. – Manuscript.

Of medical scien tific dissertation for the degree of candidate speciality 14.02.01.-Hygiene.- Gorki state medical university, Donetsk, 2001.

The dissertation deals with development and scientific substantiation of a complex system of prevention measures for wild mushroom poisoning. The features of wild mushroom poisoning have been studied and critically control points at all the stages of appearing and prevention of the given group poisoning have been developed. The spectrum of priority xenobiotics in edible mushrooms under the conditions of ecologic and anthropogenic loading on environment has been remited regulated; complex study of the indices of both safety of highest macromycets and soil on which they grow have been carried out it has been established that the quota of conventionally eatable mushrooms (the level of xenobiotics 1.0- 2 mac ) makes up 4.4%…12.7%, and of those unfit for population nutrition (the level of xenobiotics >2 mac) – 2.8%…7.1%. The project of unified classification of macro- and micromycet posoning which is based on etyopathogenetic, clinical and nosologic principles has bee substantiates and developed.

Key words: mushrooms poisoning, system of prevention, intoxication.

Лытко С.Б. Гигиенические основы профилактики отравлений дикорастущими грибами. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности 14.02.01 – гигиена. – Донецкий государственный медицинский университет им. М. Горького, Донецк, 2001.

Диссертация посвящена разработке и научному обоснованию комплексной системы мер профилактики отравлений дикорастущими грибами, базирующейся на концепции критической контрольной точки.

Наибольшее число грибных отравлений регистрируется в промышленных регионах Украины, для которых характерно выраженное (в среднем до 2,8 раз) увеличение случаев отравлений со средневзвешенными показателями смертности 0,12 на 100 тыс. населения, летальности 6,55 % и числа лиц, приходящихся на один случай, равного 3. Основными группами риска возникновения грибных отравлений являются: а) социально незащищенные слои населения (рабочие неквалифицированных профессий, безработные, дети школьного и дошкольного возраста), составляющие соответственно 29,8 %, 24,7 % и 20,7 %; б) жители крупных городов, утратившие навыки сбора дикорастущих грибов вследствие урбанизации - 56,5 % ; в) население мужского пола - 58,3 %. В структуре этиофакторов грибных отравлений превалирует бледная поганка (46,6 %), условно съедобные грибы (31,1 %) и съедобные (12,9 %), которые приобрели токсические свойства в результате техногенного загрязнения биосферы. Установлено, что грибы с весенним периодом плодоношения формируют гастроэнтеротропную группу отравлений, летние - гепатонефротропную и нейротропную, для осенних грибов специфичной является гепатотропная направленность отравлений. Установлено, что индикаторными чужеродными химическими веществами, придающими съедобным грибам токсические свойства, являются токсичные элементы – свинец, кадмий, медь и цинк, концентрация которых в пробах грибов, отобранных в техногенно загрязненных зонах, превышала регламентные значения в 20 %, 12,9 %, 9,6 % и 7,2 % случаях соответственно. Квота условно годных к употреблению (уровень ксенобиотиков 1,0-2 ПДК) составляет 4,4 %…12,9 %, не пригодных для питания (уровень ксенобиотиков > 2 ПДК) – 2,8 %…7,1 %. Основным источником поступления токсикантов в съедобные грибы является почва, содержание в которой меди, цинка, свинца и кадмия в местах сбора вызвавших отравления