ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

ЛАРІНА Валентина Іванівна

УДК 633.3:631.5:631.559

ПРОДУКТИВНІСТЬ ТРАДИЦІЙНИХ БАГАТОРІЧНИХ ТРАВ

ТА СВЕРБИГИ СХІДНОЇ В ОДНОВИДОВИХ ТРАВОСТОЯХ І СУМІШКАХ

НА ТЕМНО-СІРОМУ ОПІДЗОЛЕНОМУ ГРУНТІ В ПІВНІЧНОМУ ЛІСОСТЕПУ

Спеціальність 06.01.12 - кормовиробництво і луківництво

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата сільськогосподарських наук

Чабани-2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в лабораторії польового кормовиробництва

Інституту землеробства УААН протягом 1997-1999 рр.

Науковий керівник: кандидат сільськогосподарських наук,

старший науковий співробітник

АРХИПЕНКО Федір Миколайович;

завідувач лабораторії польового

кормовиробництва

Інституту землеробства УААН.

Офіційні опоненти: доктор сільськогосподарських наук,

професор ЯРМОЛЮК Михайло Тимофійович;

головний науковий співробітник

лабораторії кормовиробництва

Інституту землеробства і тваринництва

західного регіону УААН;

кандидат сільськогосподарських наук,

доцент КОВБАСЮК Павло Ульянович;

доцент кафедри кормовиробництва і

меліорації Національного аграрного

університету.

Провідна установа: Національний ботанічний сад ім.М.М.Гришка

НАН України, відділ нових культур.

Захист відбудеться 20.03.2001 р. о 14 годині

на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 27.361.01 при

Інституті землеробства УААН, 08162, смт.Чабани,

Києво-Святошинського району, Київської області.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці

Інституту землеробства УААН

Автореферат розісланий 18.02.2001 року

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат сільськогосподарських наук Кравченко Л.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Основою раціону великої рогатої худоби влітку є пасовищні та зелені корми. Тому в структурі кормової групи необхідно збільшити питому вагу багаторічних трав. Крім того, з інтенсивного обробітку буде вилучено 8-10 млн.га землі, з яких 6-7 млн.га також необхідно залужити. При цьому поряд з традиційними багаторічними травами необхідно використовувати і малопоширені нетрадиційні кормові культури, які дають два-три укоси протягом 5-7 років, а деякі й більш тривалий період, тому, з точки зору технології їх вирощування, є енергозберігаючими і малозатратними. Закріплюючи схили чи займаючи прируслові водоохоронні зони такі травостої можна використовувати як кормову базу мисливських господарств, бджільництва.

При розробці заходів по створенню високопродуктивних багаторічних агроценозів, для оптимізації умов їх функціонування важливе значення має розміщення компонентів у сумішці та визначення оптимальних доз добрив, перш за все азотних. Відсутність відповідної нормативної бази стримує розробку технологій вирощування сумішок багаторічних трав з поєднанням різних компонентів, як традиційних (люцерна, стоколос), так і нових: свербиги східної - високобілкової культури родини капустяних з тривалим періодом продуктивного довголіття та господарського використання, що й визначило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною тематичних планів лабораторії польового кормовиробництва Інституту землеробства УААН і виконані згідно НТП УААН на 1996-2000 рр. "КОРМОВИРОБНИЦТВО'' (№ держ. реєстр. 0196U018399).

Мета і задачі досліджень. Мета роботи - встановити особливості формування високопродуктивних агроценозів багаторічних традиційних кормових культур та свербиги східної в одновидових посівах і сумішках, розробити прийоми керування формуванням урожаю шляхом створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин, що полягає у застосуванні раціональних доз азотних добрив під укоси та смугового розміщення компонентів у сумішці.

Для досягнення цієї мети було поставлено такі задачі:

- дати порівняльну оцінку продуктивності багаторічних кормових культур в одновидових посівах та сумішках;

- встановити особливості росту, розвитку та формування врожаю кормових культур в одновидових посівах і сумішках залежно від удобрення;

- з'ясувати залежність біохімічного складу і поживності кормових культур та їх сумішок від компонентів та добрив;

- визначити макро- та мікроелементний склад кормової сировини агроценозів;

- визначити енергетичну та економічну ефективність вирощування традиційних і нетрадиційних культур в одновидових посівах та сумішках залежно від азотних підживлень;

- розробити рекомендації щодо створення та використання агроценозів традиційних багаторічних трав та свербиги східної.

Об'єкт дослідження - формування високопродуктивних сумішок у складі традиційних та малопоширених культур з високими показниками поживності сировини залежно від удобрення та поєднання компонентів.

Предмет дослідження - сумішки з різним видовим складом багаторічних трав.

Методи досліджень: візуальний та вимірювально-ваговий - для встановлення фенологічної змінності рослин, їх висоти, ботанічного складу ценозів, продуктивності; електрофотометричний з використанням комп'ютерного забезпечення - для зоотехнічної оцінки кормової сировини та визначення в ній вмісту основних мінеральних елементів, а також отримання вихідної інформації для визначення енергетичних характеристик корму; хімічний - для визначення агрохімічних і фізико-хімічних властивостей грунту; математико-статистичний - для оцінки достовірності отриманих результатів; розрахунково-порівняльний - для визначення економічної та енергетичної ефективності технології створення агрофітоценозів на основі багаторічних традиційних трав та свербиги східної.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у північному Лісостепу установлено особливості формування високопродуктивних агроценозів багаторічних традиційних кормових культур та свербиги східної; розроблено заходи керування формуванням врожаю та його якістю шляхом створення оптимальних умов для росту і розвитку рослин на основі поєднання раціональних доз азотних добрив під укоси та смугового розміщення компонентів у сумішці свербиги східної із стоколосом безостим; визначено біохімічний склад, поживність та співвідношення важливих макро- і мікроелементів у кормовій сировині агроценозів залежно від складу компонентів та удобрення;

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці технології вирощування свербиги східної, - багаторічної високобілкової культури родини капустяних з вмістом протеїну і клітковини на рівні люцерни (відповідно 17,5% та 26,5%) та поживністю 1 кг сухої речовини 0,91-0,93 корм.од., - яка за смугового розміщення в сумішці із стоколосом безостим забезпечує одержання збалансованого за перетравним протеїном та основними макро- і мікроелементами корму, при концентрації обмінної енергії, що відповідає зоотехнічним вимогам. Її впровадження дає можливість забезпечити тваринництво збалансованим за протеїном та важливими мікроелементами кормом. Впровадження розробки проведено у 1998-1999 рр. в сільськогоспо-дарському кооперативі "Ненадиха" Тетіївського та агрофірмі "Дідівщина" Фастівського районів Київської області на загальній площі 581 га.

Особистий внесок здобувача. Особисто та за його участю виконано польові й лабораторні дослідження, впроваджено рекомендації. Аналіз літературних джерел та отриманої в експериментах інформації, формулювання висновків та рекомендацій виробництву проведено особисто дисертантом, частка участі в проведенні досліджень складає 85%, в публікаціях у співавторстві - 30-40%.

Апробація роботи. Основні положення роботи оприлюднено й обговорено на конференції "Сучасні проблеми рослинництва і кормовиробництва" (Умань, 1998); на 2-му науково-практичному семінарі молодих вчених та спеціалістів "Вчимося господарювати" (Чабани, 1999); на засіданнях лабораторії польового кормовиробництва та атестаційної комісії (1997-2000 рр.); методичній комісії з проблем землеробства та рослинництва Інституту землеробства УААН (2000р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 7 праць, у тому числі 3 у фахових виданнях, де можуть публікуватися результати дисертаційних робіт, 2 публікації в матеріалах семінарів, а також 2 рекомендації.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, шести розділів, висновків, рекомендацій виробництву, списку літератури. Викладена на 171 сторінці машинописного тексту, включає 20 таблиць, 6 рисунків, 25 додатків. Список використаної літератури включає 185 назв, з яких 9 латиницею.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

В огляді використаної наукової літератури висвітлено стан вивчення проблем раціонального використання сіяних багаторічних травостоїв у польовому кормовиробництві, а саме: роль та значення трав у зниженні витрат коштів і енергії в рослинництві та тваринництві, вплив режимів використання і удобрення на біохімічний склад, співвідношення мікро- та макроелементів, їх поживність. Обгрунтовано необхідність вивчення ефективності травосумішок з поєднанням різних компонентів як традиційних (бобових та злакових), так і нової - свербиги східної з стоколосом безостим.

Умови та методика досліджень. Досліди виконували протягом 1997-1999 рр. у дослідному господарстві "Чабани" Інституту землеробства УААН на базі кормової сівозміни лабораторії польового кормовиробництва.

Грунт під дослідами темно-сірий опідзолений крупнопилувато-легкосуглинковий на лесовидному суглинку. Глибина гумусового горизонту 35-40 см. Вміст гумусу в шарі 0-20 см 1,8-2,3%, рН 4,8-5,0, гідролітична кислотність – 3,5-4,3 мг-екв. на 100 г грунту, сума увібраних основ – 9,2-10,7 мг-екв. на 100 г грунту, вміст рухомого фосфору – 16,6-18,3, обмінного калію – 8,5-10,0 мг на 100 г грунту.

Агрометеорологічні умови за вегетаційні періоди 1997-1999 рр. істотно відрізнялися від середньобагаторічних показників, але в цілому відповідали потребам культур.

Дослід проводили згідно схеми, наведеної в таблиці 2. Кількість варіантів - 14, посівна площа ділянки - 21кв.м., облікова - 10 кв.м. Повторність чотириразова. Загальна площа під дослідом 1512 кв.м.

Культури висівали сівалкою СН-10Ц-01 безпокривно у серпні 1996 р.: люцерну посівну сорт Зайкевича та стоколос безостий сорт Козаровицький - звичайним рядковим способом (15 см);

свербигу східну сорт Золотинка - широкорядно (45 см). У варіанті 5 стоколос всівали у міжряддя свербиги (2 рядка) у третій декаді серпня після отримання сходів свербиги. В одновидових посівах люцерну висівали нормою 20 кг/га, стоколос 24 кг/га, свербигу - 12 кг/га; в сумішках - відповідно 15, 8 та 6 кг/га. Посіви прикочували. Міжряддя свербиги прополювали.

У рік сівби під передпосівну культивацію внесено мінеральні добрива з розрахунку N45Р60К90. У роки використання добрива вносили згідно схеми: фосфорні та калійні - восени після останнього укосу - у першій половині вересня; аміачну селітру - навесні та після кожного укосу.

Обліки врожаю проводили: у люцерни - 1-й укіс у фазі цвітіння, наступні - у фазі бутонізації; стоколос - всі укоси у фазі колосіння; свербига (варіант 4) - 1-й та 2-й укоси у фазі "бутонізація - початок цвітіння", 3-й - розеткових листків; сумішки у варіантах 5 та 6 збирали у фазі колосіння злакового компонента, при цьому свербига у 1-у та 2-у укосах була у фазі повного цвітіння, в 3-у - у фазі розеткових листків.

Польові дослідження виконували згідно "Методическим указаниям по проведению полевых опытов с кормовыми культурами", (ВІК ім. В.Р.Вільямса, 1983), "Методическим указаниям по проведению полевых опытов с зерновыми, зернобобовыми и кормовыми культурами" (Інститут кукурудзи, 1983) та "Методикою проведення дослідів по кормовиробництву" (Інститут кормів УААН, 1994). Фенологічні спостереження проводили за методикою Держсортовипробовування сільськогосподарських культур (1971).

Облік врожаю проводили методом суцільного збирання зеленої маси із визначенням вмісту сухої речовини.

Вміст сирого протеїну, жиру, клітковини, золи, фосфору, калію та кальцію визначали на інфрачервоному аналізаторі NIP Scanner 4250; концентрацію мікроелементів - на спектрофотомет-рі ААS-30. Перерахунок на кормові одиниці та перетравний протеїн проводили за даними біохімічних аналізів згідно "Нормативів розрахунку поживності кормів у кормових одиницях і обмінній енергії" (1991) та інших методик.

Енергетичну оцінку культур та технологій вирощування виконано на основі продуктивності та біохімічного складу корму за виходом валової (ВЕ) та обмінної (ОЕ) енергії. Коефіцієнт енергетичної ефективності (КЕЕ) вираховували як відношення одержаної ОЕ до витрат сукупної енергії.

Економічну ефективність оцінювали за сумою витрат коштів на 1 га посіву та собівартості 1 ц зеленої маси, сухої речовини, кормових одиниць, перетравного протеїну.

Математичний аналіз результатів досліджень проводили дисперсійним методом за Б.А.Доспєховим (1968).

Особливості росту та розвитку багаторічних трав. Щільність пагонів люцерни в люцерно-стоколосовій сумішці зменшувалась з 2-го року використання, стоколосу - з 3-го. На 2-й рік використання частка люцерни становила 18%, на 3-й - 10%. На 3-й рік, порівняно з першим, щільність травостою люцерни знизилася на 30%, стоколосу безостого - в 1,5 раза, що зумовлюється, переважно, рівнем рН грунту – 4,8-5,0.

При внесенні N(45+45+45) щільність одновидового травостою стоколосу підвищується на 72%. На 3-й рік відмічено її зниження на 8 - 11%, але порівняно з фоном Р60К90 щільність тут була вищою в 2,4 раза. Виявлено позитивний вплив люцерни на лінійний ріст злакового компонента.

Підживлення азотними добривами сприяло пагоноутворенню свербиги як в одновидовому травостої, так і в сумішці з всіванням стоколосу. Порівняно з фоном Р60К90 висота свербиги збільшується при внесенні N(45+45+45). У сумішці з всіванням стоколосу в міжряддя свербиги пригнічується її лінійний ріст: 39-47 см проти 57-62 см в одновидовому травостої.

Сприятливіші умови для росту та розвитку свербиги створюються у варіанті із смуговим розміщенням компонентів.

Урожай зеленої маси та сухої речовини.

Одновидовий травостій свербиги забезпечує за 1-й укіс 56-58% загального урожаю. Частка свербиги в урожаї сумішки з всіванням стоколосу в середньому за три роки склала по фону Р60К90 -19-23%, фон + N(45+45+45) - 10-11%, фон + N(60+60+60) - до 19%.

Особливістю свербиги є наростання продуктивності з роками використання. Тому її питома вага в сумішці із смуговим розміщенням компонентів до 3-го року збільшується (таблиця 1).

Таблиця 1

Співвідношення свербиги та стоколосу при смуговому

розміщенні компонентів у середньому за три укоси, %

Сумішка; норма висіву, кг/га Удобрення Роки

1997 1998 1999

Свербига, 12+ стоколос, 24 Р60К90 (фон) 38 : 58 67 : 30 74 : 22

Фон + N(45+45+45) 33 : 65 56 : 42 72 : 27

Фон + N(60+60+60) 37 : 62 59 : 41 72 : 27

У середньому за три роки найвищий урожай зеленої маси на всіх фонах удобрення забезпечила свербига. За виходом сухої речовини продуктивнішим виявився стоколоc. По фону Р60К90 істотна перевага стоколосу була лише в порівнянні з свербигою одновидового посіву – 14,8 ц/га або 24%. Продуктивність стоколосу та сумішок з свербигою на цьому фоні були в межах НІР (таблиця 2).

Сумішки свербиги з стоколосом по фону Р60К90 забезпечили такий же вихід сухої речовини, як і люцерно-стоколосова, а порівняно з одновидовим посівом свербиги вони були продуктивніші на 9,6-13,7 ц/га або на 21-29%.

При підживленнях азотними добривами урожайність сухої речовини одновидового посіву свербиги підвищувалась порівняно з фоном Р60К90 на 21,0-32,1 ц/га або в 1,5-1,7 раза. Окупність 1 кг д.р. при внесенні N45 становила 15,6 кг сухої речовини; N60 – 17,8 кг. Сумішки свербиги із стоколосом при внесенні N(45+45+45) були продуктивніші на 23 ц/га сухої речовини або 35%, ніж одновидовий травостій; при внесенні N(60+60+60) – 19,9-22,3 ц/га або на 27%. Окупність була відповідно: N45 – 25,4 та 22,7 кг; N60 – 23,6 та 22,6 кг сухої речовини.

Різкі коливання середньодобової температури та кількості опадів за вегетаційні періоди зумовлювали нерівномірне формування урожаїв за укосами, особливо стоколосу та люцерно-стоколосової сумішки. Так, коли в середньому за три роки урожай зеленої маси цієї сумішки закономірно зменшувався до 3-го укосу, то в 1999 р. найнижчий він був у 2-му укосі. При цьому стоколос та його сумішка з люцерною (де переважав стоколос), навідміну від свербиги, істотно знизили і сумарний врожай.

Урожайність свербиги підвищується до 3-го року використання. Навіть за умов посушливого літа 1999 р. вона забезпечила найвищий збір зеленої маси і сухої речовини на всіх фонах добрив. По фону Р60К90 приріст сухої речовини порівняно з люцерно-стоколосовою сумішкою становив

Таблиця 2

Урожайність багаторічних трав, середнє за 1997-1999 рр., ц/га

Трава, сумішка; норма висіву, кг/га Удобрення Зелена маса Суха речовина

1997 р. 1998 р. 1999 р. середнє 1997 р. 1998 р. 1999 р. середнє

Люцерна, 15+ стоколос, 8 Р60К90 - фон 380 112 236 243 83,4 32,6 55,0 57,3

Люцерна, 20 Р60К90 - фон 337 277 266 293 66,2 67,1 65,8 66,4

Стоколос, 24 Р60К90 - фон 427 163 172 254 98,8 40,9 44,6 61,4

Фон +N (45+45+45) 604 364 297 422 139 91.3 75.9 102

Фон +N (60+60+60) 590 413 373 458 128 101 92.1 107

Свербига, 12 Р60К90 - фон 195 308 455 319 28,7 44,5 66,6 46,6

Фон +N (45+45+45) 240 412 736 462 38,6 56,5 108 67,6

Фон +N (60+60+60) 292 522 952 588 42,9 66,9 127 78,7

Свербига, 6+стоколос, 8 (всівання) Р60К90 - фон 393 195 176 255 85,5 41,4 41,9 56,2

Фон +N (45+45+45) 537 357 308 401 120 79,7 71,7 90,5

Фон +N (60+60+60) 557 420 410 462 117 91,9 86,8 98,6

Свербига, 12+стоколос, 24 (смугово) Р60К90 - фон 343 252 336 310 70,0 46,9 64,0 60,3

Фон +N (45+45+45) 452 412 547 471 92,8 79,1 101 91,0

Фон +N (60+60+60) 471 506 683 553 91,3 92,3 120 101

НІР05, ц/га: для сумішок 42 36 26 32 5,7 4,5 10,0 6,9

для добрив 30 28 43 34 4,0 3,5 8,0 7,6

11,6 ц/га або 12%. Одновидовий травостій свербиги був продуктивніший у 1999 р. і від сумішок з нею. Це пояснюється зниженням продуктивності злакового компонента.

Але в середньому за 3 роки по оптимальному фону (Р60К90 восени та N(45+45+45) під укоси) найпродуктивнішим був одновидовий травостій стоколосу – 87,1 ц/га кормових одиниць, 9 ц/га перетравного протеїну (103 г в 1 корм.од.) з концентрацією ОЕ в 1 кг сухої речовини 10,4 МДж. Смуговий посів свербиги із стоколосом по цьому фону забезпечив 75,5 ц/га кормових одиниць, 10,5 ц/га перетравного протеїну (139 г в корм.од.) з концентрацією ОЕ 10,5 МДж/кг (таблиця 3).

Таблиця 3

Кормова цінність зеленої маси трав, середнє за 1997-1999 рр.

Трава, сумішка; норма висіву, кг/га Удобрен-ня* Збір, ц/га Вміст перетравного протеїну в корм.од., г Вміст обмінної енергії у сухій речовині, МДж/кг

кормові одиниці перетравний протеїн

Люцерна,15+ стоколос, 8 Р60К90 43,3 5,5 127 9,4

Люцерна, 20 Р60К90 46,8 9,4 202 8,9

Стоколос, 24 Р60К90 52,2 5,5 105 10,3

РК+N45 87,1 9,0 103 10,4

PK+N60 95,2 9,6 101 10,7

Свербига, 12 Р60К90 41,4 6,5 157 10,5

РК+N45 61,5 8,9 145 10,7

PK+N60 74,0 11,7 158 11,0

Свербига, 6 + стоко-лос, 8 (всівання) Р60К90 47,9 5,4 113 10,2

РК+N45 78,5 8,4 107 11,0

PK+N60 87,1 9,3 107 10,5

Свербига, 12 + стоко-лос, 24 (смугово) Р60К90 50,3 7,1 141 10,5

РК+N45 75,5 10,5 139 10,5

PK+N60 84,9 11,9 140 10,4

По фону Р60К90 одновидовий травостій люцерни забезпечив у середньому за три роки 46,8 ц/га корм. од., 9,4 ц/га перетравного протеїну (202 г в 1 корм.од.), з концентрацією ОЕ 8,9 МДж/кг; стоколосово-люцернова сумішка – 43,3 ц/га корм. од., 5,5 ц/га перетравного протеїну (127 г в 1 корм.од.) з концентрацією ОЕ 9,4 МДж/кг; одновидовий травостій свербиги східної –41,4 ц/га. корм. од., 6,5 ц/га перетравного протеїну (157 г в 1 корм.од.) з концентрацією ОЕ 10,5 МДж/кг; смуговий посів свербиги з стоколосом – 50,3 ц/га кормових одиниць, 7,1 ц/га перетравного протеїну (в 1 корм.од. - 141 г) з концентрацією ОЕ 10,5 МДж/кг сухої речовини.

Виявлено стійку тенденцію наростання продуктивності свербиги від 1-го року до наступних років використання - відповідно 38,6, 56,5, 108 ц/га сухої речовини, тоді як для стоколосу, навпаки, - зниження продуктивності: 139, 91,3, 75,9 ц/га. Збір кормових одиниць, у свербиги на 3-й рік був вищий на 13,2-40,1 ц/га або 29-51%, ніж у люцерно-стоколосової сумішки.

По фону Р60К90 за збором перетравного протеїну та його вмістом у кормовій одиниці переважає люцерна. На другому місці знаходиться смуговий посів свербиги з стоколосом.

При поєднанні Р60К90 з азотними підживленнями сумішки із свербигою забезпечили в середньому за три роки збір 8-12 ц/га перетравного протеїну.

У середньому за 3 роки використання стоколос забезпечив збір по фону Р60К90 – 52,2 ц/га корм.од.; фон+N (45+45+45) – 87,1; Р60К90+N (60+60+60) – 95,2 ц/га, перетравного протеїну відповідно 5,5, 9,0 і 9,6 ц/га. Збільшення збору протеїну по фону азотних підживлень відбувалося за рахунок підвищення урожаю сухої речовини.

При поєднанні Р60К90 з азотними підживленнями найпродуктивнішим (з тенденцією підвищення продуктивності за роками використання) був смуговий посів стоколосу із свербигою.

Біохімічний склад і поживність зеленої маси багаторічних культур. Вміст сирого протеїну і клітковини в свербизі одновидового посіву на всіх фонах добрив був на рівні люцерни: відповідно 17,4-17,5% та 26,5-27,0%. У сумішці із смуговим розміщенням свербиги і стоколосу вміст сирого протеїну становив 15,4-15,6%, тоді як у стоколосі одновидового посіву 13,7-14,0%.

Вміст сирого протеїну в листках свербиги по фону Р60К90 становив 20,32% на абсолютно суху речовину, при внесенні під укоси азотних добрив – 21,39- 21,79 %. У стеблах, визначальному елементі структури (60%), протеїну було вдвічі менше – 10,43%; по фону з азотними підживленнями – 11,98-14,49%.

Вміст кормових одиниць в 1 кг сухої речовини на всіх фонах добрив був найвищий у свербиги і складав 0,91-0,93, у сумішці з стоколосом – 0,85-0,87; в люцерно-стоколосовій сумішці – 0,78-0,84%.

Свербига по фону Р60К90 забезпечила збір перетравного протеїну 6,5 ц/га, що вище порівняно з люцерно-стоколосовою сумішкою - на 1,0 ц або 18%.

Оцінка корму за співвідношенням макро- та мікроелементів показала, що оптимальне та близьке до нього відношення К: (Са+Мg) має одновидовий травостій свербиги та смуговий посів її з стоколосом. За співвідношенням Са:Р корм не відповідає зоотехнічним вимогам і потребує збалансовування мінеральними добавками. Оптимальне співвідношення Мn і Fe у кормі важливе для регулювання процесів окислення та відновлення заліза, а, отже, перенесення кисню в організмі. В стоколосі воно становить 1:0,8, у свербизі - 1:5. Оптимальне співвідношення (1:2-3) забезпечується при смуговому розміщенні цих компонентів.

З урожаєм свербига виносить: по фону Р60К90 - азоту 130 кг/га, Р2О5 - 32, К2О - 91; фон+N (45+45+45) - відповідно 189, 48, 118; фон+N (60+60+60) - 229, 54 і 139 кг/га. У варіантах з N (45+45+45) винос збільшувався відповідно на 45, 50 і 30%; N (60+60+60) - на 76, 69 і 53%. Сумішка із свербигою у варіантах з підживленнями виносить приблизно таку ж кількість азоту, як і одновидовий травостій свербиги, але значно більшу кількість фосфору (на 31-35%) і особливо калію (на 32-70%). Люцерно-стоколосова сумішка виносить більше азоту, ніж свербига та сумішки з нею лише по фону Р60К90 - на 11-26 кг або на 8-23%. За виносом фосфору і калію вони були рівнозначні.

Співвідношення виносу NРК у свербиги характеризується на всіх фонах як 4:1:3. У сумішки свербиги із стоколосом воно було 3:1:3.

Енергетична і економічна ефективність вирощування трав. Найбільший вихід обмінної енергії (ОЕ) у середньому за три роки одержано по всіх фонах удобрення на одновидовому травостої стоколосу. Важливим фактором підвищення продуктивності травостою є застосування азотних добрив. Але їх внесення підвищувало витрати сукупної енергії більше ніж удвічі, а вихід ОЕ лише в 1,6 раза. При цьому КЕЕ зменшується від 5,5 до 4,1 (таблиця 4).

У свербиги вихід ОЕ значно зростав від 1-го до 3-го року використання і у 1999 р. вона забезпечила найвищий її вихід (по фону Р60К90) - 70 ГДж/га, фон+N (45+45+45) - 116, фон+N (60+60+60) - 139 Гдж, переважаючи традиційну люцерно-стоколосову сумішку по фону Р60К90 на 14 ГДЖ або 24%.

За виходом ОЕ по Р60К90 сумішки із свербигою не поступаються традиційній люцерно-стоколосовій сумішці, а за смугового розміщення компонентів перевищували останню - 64 проти 54 ГДж/га, при цьому сукупні витрати були одного рівня - 11-12 ГДж/га, а КЕЕ - відповідно 5,0 та 5,1. По фону з внесенням у підживлення по N45 вихід ОЕ за смугового розміщення збільшувався порівняно з Р60К90 майже на 50%, при цьому сукупні витрати підвищилися вдвічі, а КЕЕ знизився до 3,8.

Таблиця 4

Економічна та енергетична оцінка вирощування трав, середнє за 1997-1999 рр.

Трава, сумішка, норма висіву, кг/га Удобрен-ня* Всього затрат, грн/га Собівартість 1 ц, грн Вихід ОЕ, ГДж/га Затрати сукупної енергії, ГДж/га Енергоємність 1 ц, МДж КЕЕ

зелена маса кормова одиниця перетрав-ний протеїн зелена маса кормова одиниця перетрав-ний протеїн

Люцерна,15+ стоколос, 8 Р60К90 492 2,02 11,36 89,45 53,8 11,0 192 248 1935 5,0

Люцерна, 20 Р60К90 502 1,72 10,75 53,51 59,2 13,6 206 248 1289 4,4

Стоколос, 24 Р60К90 503 1,98 9,64 91,45 63,5 11,5 188 226 2098 5,5

РК+N45 723 1,71 8,30 80,33 106 25,9 256 289 2880 4,1

PK+N60 769 1,68 8,08 80,10 114 30,2 283 324 3118 3,7

Свербига, 12 Р60К90 560 1,76 13,53 86,15 49,0 13,3 285 314 2042 3,8

РК+N45 817 1,77 13,28 91,80 72,5 23,8 352 382 2642 3,1

PK+N60 933 1,59 12,61 79,74 86,6 28,8 366 393 2485 3,0

Свербига, 6 + стоколос, 8 (всівання) Р60К90 499 1,96 10,42 92,41 57,3 11,6 206 242 2185 4,9

РК+N45 713 1,78 9,08 84,88 94,6 25,4 281 324 3030 3,7

PK+N60 765 1,66 8,78 82,26 103 30,3 307 354 3368 3,4

Свербига, 12 + стоколос, 24 (смугово) Р60К90 535 1,73 10,64 75,35 63,8 12,4 206 247 1746 5,1

РК+N45 774 1,64 10,25 73,71 95,2 24,8 273 328 2362 3,8

PK+N60 866 1,57 10,20 72,77 105 29,5 292 347 2479 3,6

Витрати енергії на 1 ц сухої речовини і кормових одиниць на всіх фонах добрив найнижчими були у стоколосу.

Найвищу окупність енерговитрат отримано на стоколосі (КЕЕ 3,7-3,5) і сумішках з ним (КЕЕ 3,4-4,9 і 3,4-5,0). КЕЕ змінювався залежно від удобрення. Підживлення по N45 зменшувало КЕЕ на свербизі на 21%, стоколосі і сумішках з ним - на 25-26%. Підвищення дози до N(60+60+60) не вплинуло на зміну КЕЕ на свербизі одновидового посіву і зумовлювало його зниження в сумішках із стоколосом - на 31-32%.

Внесення азотних добрив приводило до збільшення витрат коштів у півтора рази (по N(45+45+45) на 214-257 грн/га, N(60+60+60) - 266-373 грн/га) , але при цьому собівартість сухої речовини, кормових одиниць та перетравного протеїну не підвищувалось. Це свідчить про доцільність внесення як N(45+45+45), так і N(60+60+60). Собівартість 1 корм. од. сумішок із свербигою була такою ж, як і в традиційної люцерно-стоколосової сумішки та одновидового травостою люцерни. Найнижчу собівартість протеїну (54 грн/ц) отримано з посівів люцерни (див.табл.4).

Найбільшу частку в структурі витрат займають вартість добрив (51-62%) та пально-мастильних матеріалів (16-22%).

Частка витрат на скошування та перевезення зеленої маси становить від 30 до 40%; витрати на внесення добрив (з урахуванням їх вартості) - від 57 до 70%.

Значні витрати на скошування та перевезення зеленої маси роблять недоцільними ці операції у 2-му й особливо у 3-му укосах за продуктивності травостоїв нижче 100 ц/га. У цьому випадку їх необхідно випасати.

ВИСНОВКИ

У дисертації наводяться нові дані для вирішення наукової задачі підвищення ефективності кормовиробництва в Лісостепу, що виявляється у створенні високопродуктивних агрофітоценозів при поєднанні традиційних багаторічних трав та свербиги східної, раціональних доз добрив з метою збільшення виробництва дешевих високопоживних трав'яних кормів при зниженні енергетичних та грошових витрат.

1. На темно-сірому опідзоленому крупнопилувато-легкосуглинковому грунті північного Лісостепу інтенсивне використання люцерно-стоколосової сумішки та рН 4,8-5,0 (при допустимому рівні для люцерни – 6,5-7,5) зумовлюють зменшення частки бобового компонента на 2-й рік використання до 18%, на 3-й - до 10% та зниження забезпеченості кормової одиниці перетравним протеїном від 140 до 100 г.

2. Свербига східна має такий же вміст сирого протеїну (17,5%) та сирої клітковини (26,5%), як і люцерна посівна. Продуктивність одновидового травостою свербиги при внесенні Р60К90 (восени) та N(45+45+45) під укоси становить 61,5 ц/га кормових одиниць, 8,9 ц/га перетравного протеїну (145 г в корм. од.); при внесенні по фону Р60К90 N(60+60+60) – 73,4 ц/га кормових одиниць, 11,6 ц/га перетравного протеїну або 158 г в кормовій одиниці.

При смуговому розміщенні свербиги та стоколосу вміст сирого протеїну у зеленій масі цієї сумішки підвищується за рахунок свербиги до 15,6% тоді як у стоколосу (в одновидовому травостої) його вміст становить 13,7%. Поживність 1 кг сухої речовини цієї сумішки підвищується порівняно з люцерно-стоколосовою (відповідно 0,85-0,87 та 0,78-0,84 корм.од.) за рахунок високої поживності свербиги – 0,91-0,93.

3. По фону Р60К90 найвищий збір кормових одиниць забезпечує стоколос (52,2 ц/га) та смуговий посів свербиги із стоколосом (50,3 ц/га); одновидовий травостій люцерни – 46,8 ц/га корм.од., 9,4 ц/га перетравного протеїну (202 г в корм.од.) з концентрацією ОЕ в 1 кг сухої речовини 8,9 Мдж; люцерно-стоколосова сумішка - 43,3 ц/га корм. од., 5,5 ц/га перетравного протеїну (127 г в корм.од.) з концентрацією ОЕ 9,4 МДж/кг; одновидовий травостій свербиги – 41,4 ц/га корм.од., 6,5 ц/га перетравного протеїну (157 г в корм.од.) з концентрацією ОЕ 10,5 МДж/кг; смуговий посів свербиги з стоколосом – 50,3 ц/га кормових одиниць, 7,1 ц/га перетравного протеїну (в корм.од.-141 г) з концентрацією ОЕ 10,5 МДж/кг сухої речовини.

4. Фактором підвищення продуктивності є азотні добрива. Урожайність сухої речовини одновидового травостою свербиги при поєднанні осіннього внесення Р60К90 з підживленнями під укоси по N(45+45+45) та N(60+60+60) збільшується, порівняно з фоном Р60К90, на 21,0-32,1 ц/га, або в 1,5-1,7 раза. Окупність 1 кг д.р. азотних добрив становить 16-18 кг сухої речовини.

Сумішки свербиги із стоколосом продуктивніші, ніж одновидовий травостій свербиги на 22-23 ц/га або 27-35%. Прирости урожайності сухої речовини сумішок від азотних добрив були:

при внесенні N(45+45+45) - 31-34 ц/'га або 51-61%, N(60+60+60) - 41-42 ц/га або 66-75%. Окупність 1 кг д.р. добрив становить 23-25 кг сухої речовини.

5. Урожай зеленої маси одновидового посіву свербиги розподіляється за укосами таким чином: 1-й укіс - 69, 2-й -15, 3-й 17%; сумішки із всіванням стоколосу в міжряддя свербиги - відповідно 53, 28, 19%; сумішки при смуговому розміщенні компонентів - 61, 21 та 18%. При цьому третій укіс формується за рахунок розеткового листя й тому може лише випасатися.

Питома вага свербиги у сумішках підвищувалась до 3-го року використання: на варіанті з всіванням стоколосу - від 17% у 1997 р. до 23% у 1998 р. та 31% у 1999 р.; при смуговому розміщенні компонентів частка свербиги від 34% у 1997 р. підвищувалась до 53% у 1998 р. та 74% у 1999 р.

6. Продуктивність свербиги наростає від 1-го року використання до наступних: при внесенні Р60К90+N(45+45+45) відповідно 36,7, 51,6, 96,1 ц/га корм. од.; стоколосу знижується - 116, 79,2, 65,7 ц/га. На третій рік використання найвищу продуктивність забезпечували одновидовий травостій свербиги (по Р60К90 – 55,7 ц/га корм.од., Р60К90+N(45+45+45) – 96,1 ц/га, Р60К90 +N(60+60+60) - 121 ц/га) та сумішка свербиги із стоколосом за смугового розміщення компонентів - відповідно 55,8, 88,4 та 107 ц/га кормових одиниць.

7. Найбільший вихід обмінної енергії на всіх фонах удобрення забезпечив одновидовий травостій стоколосу - 63-112 ГДж. У свербиги вихід ОЕ збільшувався від 1-го до 3-го року використання, забезпечуючи на третій рік на всіх фонах найвищий її рівень: по Р60К90 - 70 ГДж/га, Р60К90+N(45+45+45) - 116, Р60К90+N(60+60+60) -139 ГДж. За виходом ОЕ по фону Р60К90 сумішки з свербигою не поступались люцерно-стоколосовій, а при смуговому розміщенні компонентів перевищували її при однакових сукупних витратах (11,0-12,4 ГДж/га) та КЕЕ 5,0-5,1. При внесенні N(45+45+45) вихід ОЕ за смугового розміщення компонентів збільшувався порівняно з Р60К90 на 50%, сукупні витрати підвищувались вдвічі, а КЕЕ знижувався до 3.8.

8. Найменше сукупних енергозатрат (11,0-13,6 ГДж/га) витрачається при вирощуванні трав по фону Р60К90. Внесення N(45+45+45) підвищувало витрати сукупної енергії більше, ніж удвічі, а вихід обмінної енергії лише в 1,6 раза. При цьому КЕЕ зменшувався від 5,5 до 4,1.

9. Найбільшу частку в структурі сумарних витрат коштів займає вартість добрив (51-62%) та пально-мастильних матеріалів (16-22%). Затрати на внесення добрив (з урахуванням їх вартості) коливались від 57 до 70%. Частка витрат на скошування та перевезення зеленої маси становила 30-40% сумарних. Значні витрати на скошування та перевезення зеленої маси роблять недоцільними ці операції у 2-му й особливо у 3-му укосах при урожайності зеленої маси менше 100 ц/га.

10. Внесення N(45+45+45) зумовлює збільшення витрат коштів на 214-257 грн/га, N(60+60+60) - на 266-373 грн або в півтора рази. При цьому собівартість сухої речовини, кормової одиниці та перетравного протеїну не підвищується, а собівартість 1 ц зеленої маси знаходиться у межах 1,57-2,02 грн. Собівартість кормової одиниці сумішок із свербигою була такого ж рівня, як і у традиційної люцерно-стоколосової сумішки та одновидового травостою люцерни. Найнижчу собівартість перетравного протеїну (54 грн/ц) забезпечує травостій люцерни.

ПРОПОЗИЦІЇ ВИРОБНИЦТВУ

1. В умовах північного Лісостепу на темно-сірому опідзоленому грунті на кормових угіддях, зокрема на землях, що виводяться з інтенсивного обробітку, поряд із традиційними багаторічними культурами можна вирощувати свербигу східну (BUNIAS ORIENTALIS L.) - багаторічну, високобілкову культуру родини капустяних з вмістом сирого протеїну та клітковини як і в люцерни посівної, але періодом продуктивного довголіття та господарського використання впродовж 5-7 років;

2. Для отримання збалансованого за цукро-протеїновим співвідношенням корму, свербигу необхідно вирощувати із злаковими травами, зокрема, cтоколосом безостим при смуговому розміщенні компонентів з нормою висіву відповідно 12 та 24 кг/га: свербигу - при ширині міжрядь 45 см, стоколос - звичайним рядковим способом.

3. При вирощуванні високопродуктивної сумішки із свербигою східною необхідно поєднувати осіннє внесення Р60К90 з підживленнями по N45 під кожний укіс, що забезпечує при смуговому розміщенні компонентів 75,5 ц/га кормових одиниць, 10,5 ц/га перетравного протеїну.

4. Для підвищення економічної та енергетичної ефективності рекомендується комбіноване використання травостоїв: перший укіс - на зелений корм, сінаж чи силос, другий та третій - на випасання.

ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Ларина В.И. Свербига восточная в Лесостепи Украины// Кормопроизводство.-N8.-1999.- С.22-23.

2. Ларіна В.І. Свербига східна та щавель кормовий - унікальні культури для ранньо-весняного використання //Тваринництво України. - N1-2, 2000.- С.30-31.

3. Архипенко Ф.М., Войтовик М.В., Ларіна В.І. Біологічний азот в польовому кормовиробництві: 3б.наук. пр.ІЗ УААН, випуск 2.- К.: Нора-Прінт, 1998.- С. 137-140.

4. Ларіна В.І. Свербига східна (Bunias orientalis L.) на корм та насіння// Насінництво кормових культур в сучасних умовах господарювання.-Матеріали Всеукраїнського науково-практичного семінару 20 вересня 1999 року, Київ-Чабани.-1999.- К: Нора-Прінт.-C.87-88.

5. Войтовик М.В., Ларіна В.І. Порівняльна енергетична оцінка кормових культур//Матеріали науково-практичного семінару молодих вчених та спеціалістів "Вчимося господарювати" (22-23 листопада 1999 р.).- Київ-Чабани.-К.:Нора-Прінт.-1999.-C.129-130.

6. Архипенко Ф.М., Ларіна В.І. Створення різноcтиглих травостоїв// Пасовищне утримання м'ясних порід великої рогатої худоби. Практичні рекомендації /За ред. Ф.М.Архипенка. - К.: Нора-Прінт, 1997.- C.19-27.

7. Архипенко Ф.М., Ларіна В.І. Бобово-злакові сумішки //Зелений конвеєр для свинарських господарств. Практичні рекомендації /За ред. Ф.М.Архипенка. - К.: Нора-Прінт, 1998.-С.20-21.

АНОТАЦІЯ

ЛАРІНА В.І. Продуктивність традиційних багаторічних трав та свербиги східної в одновидових травостоях і сумішках на темно-сірому опідзоленому грунті у північному Лісостепу.

Дисертація (рукопис) на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.12-кормовиробництво і луківництво.-Інститут землеробства УААН, смт.Чабани, 2001.

В дисертації викладено результати досліджень по розробці енергозберігаючої технології вирощування традиційних і малопоширених багаторічних культур та їх сумішок з метою отримання стабільних врожаїв зеленої маси при високій якості корму та зменшенні сукупних енерговитрат. Досліджено залежність біохімічного і мікроелементного складу, поживності корму від співвідношення компонентів та добрив. Проведено енергетичну та економічну оцінку їх вирощування.

Рекомендовано технологію вирощування сумішки стоколосу безостого та свербиги східної, яка забезпечує при смуговому розміщенні компонентів по оптимальному фону удобрення (Р60К90 восени і N45 під укоси) 75,5 ц/га кормових одиниць, 10,5 ц/га перетравного протеїну (139 г в 1 корм.од.), з концентрацією обмінної енергії в 1 кг сухої речовини 10,5 МДж.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: сумішка, удобрення, смуговий висів компонентів, урожайність, перетравний протеїн, обмінна енергія, енергетична та економічна оцінка.

АННОТАЦИЯ

ЛАРИНА В. И. Продуктивность традиционных многолетних трав и свербиги восточной в одновидовых травостоях и смесях на темно-серой оподзоленной почве в северной Лесостепи.

Диссертация (рукопись) на соискание ученой степени кандидата сельскохозяйственных наук по специальности 06.01.12 - кормопроизводство и луговодство. - Институт земледелия УААН, пгт.Чабаны, 2001.

Содержит результаты исследований особенностей формирования высокопродуктивных агрофитоценозов многолетних традиционных кормовых культур и свербиги восточной в одновидовых посевах и смесях.

Изучено влияние подкормок рациональными дозами азотных удобрений на рост, развитие растений, формирование урожая многолетних культур при высоком качестве корма, исследовано зависимость биохимического и микроэлементного состава, питательности корма от соотношения компонентов и удобрений. Проведена энергетическая и экономическая оценка возделывания трав.

Установлено, что на темно-серой оподзоленной почве северной Лесостепи Украины интенсивное использование люцерно-кострецовой смеси, а также рН по всему профилю 4,8-5,0 (при допустимом уровне для люцерны 6,5-7,5) обусловливают снижение удельного веса бобового компонента на 2-й год использования до 18%, на третий - до 10% и снижение обеспеченности кормовой единицы переваримым протеином с 140 до 100 г. Удельный вес свербиги в травосмеси с кострецом при полосном размещении компонентов увеличивается с 34% в 1997 г. до 53% в 1998 г. и 74% в 1999 г.

Отмечено, что свербига восточная (Bunias orientalis L.) -многолетняя высокобелковая культура семейства капустных - имеет такое же содержание сырого протеина (17,5%) и клетчатки (26,5%), как и люцерна посевная. В зеленой массе смеси с полосным