НАЦІОНАЛЬНА ГІРНИЧА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ЛИСЮК ВОЛОДИМИР СЕРГІЙОВИЧ

УДК 330. 101. 541: 334. 722

МАКРОЕКОНОМІЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

08.01.01 - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2001

Дисертацією є рукопис

Дисертаційна робота виконана на кафедрі економічної теорії в Інституті економіки та права “КРОК” Міністерства освіти і науки України (м. Київ)

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Радіонова Ірина Федорівна, Інститут економіки та права “КРОК” Міністерства освіти і науки України (м. Київ), проректор з наукової та науково-методичної роботи, завідувач кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти - доктор економічних наук, професор Петруня Юрій Євгенович, Національна гірнича академія України Міністерства освіти і науки України (м. Дніпропетровськ), професор кафедри економічної теорії та основ підприємництва;

кандидат економічних наук, доцент Сизоненко Віктор Онисимович, Київський національний університет ім. Т.Шевченка Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри економічної теорії.

Провідна установа - Львівський національний університет ім. Івана Франка Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії.

Захист відбудеться “27” квітня 2001 року о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.080.01 у Національній гірничій академії України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, вул. К. Маркса, 19, ауд. 1/107.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної гірничої академії України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, вул. К. Маркса, 19).

Автореферат розісланий “ 23 ” березня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук,

доцент О.П. Грідін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У перехідних економіках макроекономічному середовищу належить виняткова роль, адже його стан та здатність змінюватися визначають те, наскільки успішно може здійснюватися ринкова трансформація. Теорія макроекономічного середовища у перехідній економіці розроблена недостатньо. З цим поняттям переважно стикаємось у підручниках з маркетингу та менеджменту, іноді - в працях з основ підприємництва. У них вплив макроекономічного середовища на підприємницьку діяльність розглядається виключно як управлінська проблема. Про це свідчать праці таких зарубіжних вчених як Мескон М., Хедоурі Ф., Беа Ф., Блейхер К., Емері Ф., Тріст Е., Дункан Р., Белл Дж., Чайлд Дж. та ін.

У вітчизняній науці тема впливу макроекономічного середовища на підприємницьку діяльність в загальному розумінні є недостатньо розробленою, оскільки проблема є новою і стосується суперечностей періоду становлення ринкових відносин. У вітчизняній економічній літературі досі немає жодного спеціального дослідження проблеми макроекономічного середовища та його впливу на підприємницьку (виробничу) діяльність в Україні. Хоча певні плідні ідеї щодо структури макроекономічного середовища можна знайти у роботах Герасимчука В.Г., Покропивного С.Ф., Колота В.М., Варналія З.С., деяких російських і західних вчених: Градова А.Б., Горфінкеля В.Я., Швандера В.А., Хоскінга А., Нікбахта Е., Гроппеллі А. Більше того, у вітчизняній літературі досі відсутній системний підхід до аналізу впливу чинників макроекономічного середовища на підприємницьку (виробничу) діяльність як головного фактора економічного розвитку та піднесення добробуту нації, кожен економічний чинник розглядається сам по собі, без урахування взаємозв’язку з іншими.

У зв’язку з цим дослідження макроекономічного середовища як цілісності, взаємозв’язку його елементів, визначення ступеня впливу кожного з них на підприємницьку (виробничу) діяльність та виявлення механізму пристосування підприємств до дії цих елементів в якості чинників є вкрай актуальною проблемою для трансформаційної економіки України. Все вище зазначене і зумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з планами наукових досліджень Інституту економіки та права “КРОК” (м.Київ) в межах наукової теми кафедри економічної теорії “Особливості застосування макроекономічних моделей до пояснення та прогнозування тенденцій української економіки”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виявлення чинників макроекономічного середовища та дослідження їх впливу на підприємницьку (виробничу) діяльність в Україні, визначення їх ієрархії.

Для досягнення цієї мети вирішувались такі наукові задачі:

–

–

–

–

–

–

Об’єктом дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети і завдань є макроекономічне середовище як деяка цілісність.

Предметом дослідження є підприємницька діяльність як виробнича, що спрямована на задоволення реальних індивідуальних, колективних та державних потреб.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є положення і висновки сучасної економічної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених. Процес дослідження базується на діалектичному методі та використанні загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, застосуванні методологічного апарату економічної науки - методів економічного аналізу (порівняння, групування тощо), побудові таблиць та графіків, економіко-математичних методів (побудова регресійних моделей), системного підходу тощо.

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі і нормативні акти Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України в сфері підприємництва, дані Державного комітету статистики, Міністерства фінансів, Міністерства економіки, Щорічних Доповідей Президента України, Національного Банку України, статистика міжнародних організацій, монографії та періодична економічна література, дані власних спостережень.

Наукова новизна одержаних результатів. Дослідження чинників впливу макроекономічного середовища на підприємницьку (виробничу) діяльність в Україні дозволили отримати такі результати, що є особистим здобутком дисертанта і виносяться на захист:

1.

2.

3.

–

–

–

–

4.

5.

–

–

6.

–

–

–

–

7. Вперше побудована багатофакторна економетрична модель впливу макроекономічного середовища на підприємницьку діяльність з врахуванням чинників ресурсотворення, реалізації створеного продукту, грошової сфери та загального впливу. Кількісно оцінені впливи чинників макроекономічного середовища в Україні за період 1992-2000 рр. З’ясовано, що ієрархія чинників за силою їх впливу була у зазаначений період такою: 1) обсяг обігових коштів; 2) відсоткова ставка за кредитами; 3) рівень безробіття; 4) номінальний обмінний курс валюти; 5) кредиторська заборгованість підприємств; 6) доходи населення; 7) обсяг капітальних вкладень.

Практичне значення отриманих результатів. Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його результати можуть бути використані в якості загальних підходів для подальшого поглибленого вивченння дії чинників макроекономічного середовища на підприємницьку (виробничу) діяльність в Україні. Конкретні рекомендації можуть бути застосовані в процесі формування програм підтримки підприємницької (виробничої) діяльності як на державному, так і на регіональному рівнях.

Матеріали дослідження можуть застосовуватись у діяльності органів державної влади при розробці і реалізації заходів, спрямованих на удосконалення стимулюючої державної політики в перехідному періоді.

Ряд відповідних пропозицій прийнятий до розгляду Комітетом з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України. Зокрема, при розгляді ситуації в агропромисловому комплексі та підготовці проектів Закону України про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 рр. і Земельного кодексу України (Довідка № 06-13/16-86 від 21.11.2000р.).

Отримані на основі проведеного дослідження теоретичні положення та методичні підходи доцільно використовувати у навчальному процесі, зокрема при викладанні курсів "Основи економічної теорії", "Макроекономіка", “Мікроекономіка”, "Основи підприємництва"(Довідка № 749 від 25.12.2000 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні й методологічні положення та результати дисертаційної роботи доповідались автором та отримали схвальні відгуки на Всеукраїнській науковій конференції “Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні” (м. Луцьк, 1999 р.), на Міжнародній конференції “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (м. Луцьк, 2000 р.), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у третьому тисячолітті” (м. Рівне, 2000 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 7 наукових статей загальним обсягом 2,2 друкованих аркушів (із них 4 - у фахових виданнях ВАК України).

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Вона викладена на 244 сторінках, містить 23 таблиці, 13 рисунків і 34 додатки. Список використаних джерел налічує 250 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У розділі 1 “Макроекономічне середовище підприємницької (виробничої) діяльності: зміст, структура, особливості” розглядаються зміст та складові макроекономічного середовища підприємницької діяльності, аналізуються особливі риси макроекономічного середовища підприємництва у трансформаційному (перехідному) періоді, досліджуються сегменти макроекономічного середовища, критерії його сегментації.

У першому підрозділі відзначається особлива роль макросередовища у формуванні підприємницького сектора, акцентується увага на макроекономічному середовищі як елементові макросередовища. За своїм змістом макроекономічне середовище є безпосереднім оточенням, у якому функціонують одиниці підприємницького сектора, оскільки саме воно визначає те, як ці одиниці виконують виробничу функцію, здійснюють фінансування власної діяльності, забезпечуються ресурсами та реалізують створену продукцію. Під макроекономічним середовищем підприємницького сектора розуміється система економічних відносин між підприємницьким сектором та іншими макроекономічними суб’єктами, яка реалізується через динаміку споживчих витрат, рівень зайнятості, рівень цін, агреговану податкову ставку, ставку проценту, курс валюти тощо.

Розкрити суть макроекономічного середовища – це здійснити аналіз його структурних елементів і функцій. В якості сегментаційних критеріїв макроекономічного середовища пропонуються: початкові умови функціонування підприємств; умови реалізації створеного продукту; умови грошового обігу; умови формування фінансових ресурсів підприємств.

У відповідності до зазначених умов в роботі пропонується розрізняти чотири групи чинників макроекономічного середовища підприємницької (виробничої) діяльності: чинники ресурсотворення; чинники впливу на рівень купівельної спроможності населення (споживання); чинники грошового обігу; чинники фінансової сфери.

У другому підрозділі першого розділу визначаються особливості макроекономічного середовища у трансформаційному періоді, а саме:

–

–

–

–

Перехідна економіка України має ту незаперечну особливість, що перетворення у ній відбуваються повільніше, ніж в інших країнах. Тому частина чинників макроекономічного середовища набули в Україні специфічного характеру. Особливі риси перехідних процесів в Україні зумовлюють і особливе “наповнення” окремих груп елементів макроекономічного середовища (рис.1).

Рис.1 Елементи макроекономічного середовища підприємницької діяльності в Україні

У розділі 2 “Вплив окремих чинників макроекономічного середовища на діяльність підприємницького сектора України” дано розгорнутий аналіз впливу чинників макроекономічного середовища як єдиного цілого на підприємницьку діяльність та виявлено механізм пристосування підприємницького сектора до їх дій.

У першому підрозділі другого розділу досліджуються чинники ресурсотворення та їх вплив на підприємницьку діяльність. У процесі дослідження ринку праці і його впливів на формування та функціонування підприємницького сектора України визначені такі особливості ринку праці України у 90-х роках:

–

–

–

–

–

–

–

Особливості українського ринку праці обумовили впродовж 90-х років виникнення специфічних форм пристосування підприємницького (виробничого) сектора до ситуацій на ринку праці, а саме: робота у режимі неповної зайнятості та перебування працівників підприємств у вимушених відпустках з ініціативи адміністрації як форми прояву прихованого банкрутства неефективних підприємств державного сектора у базових галузях економіки; одночасне існування надлишкової зайнятості і незадоволеного попиту як форми консервування існуючої незадовільної структури економіки; формування заробітної плати неринковими чинниками, перетворення її з форми оплати праці у різновид соціальних виплат.

До чинників ресурсотворення поряд з рівнем зайнятості (безробіття) віднесено і динаміку загального рівня цін. При дослідженні інфляції в Україні як чинника макроекономічного середовища впродовж 90-х років були враховані такі обставини. По-перше, значний інфляційний потенціал був сформований власне змінами у процесі реформування економіки, але частково він сформувався у дореформений період. По-друге, впродовж 90-х років розрізняються два періоди: до 1995 року - період необмеженої інфляції, після 1995 року - період загальмованої інфляції.

На першому етапі головним чинником інфляції стала грошово-кредитна емісія. Підприємства за таких умов переходять до різкого зростання товарного обігу у негрошовій формі. Відбувається зростання дебіторської і кредиторської заборгованості, збільшення частки бартерних операцій, використання в якості міри вартості і засобу розрахунків валюти іншої країни. У структурі оборотних коштів спостерігається скорочення частки грошових коштів і зростання частки відвантажених товарів та наданих послуг, статті “Дебітори”. Підприємства використовують кредити на збільшення закупки сировини, матеріалів і комплектуючих в умовах постійної затримки продажу власної продукції.

Починаючи з 1995 року, експансивна грошово-кредитна політика була замінена на жорстку рестрикційну без відповідних структурних змін. Це призвело до зростання боргів підприємств з відповідним скороченням їх абсолютної ліквідності, до прогресуючого технологічного занепаду виробництва, до перевищення кредиторською заборгованістю дебіторської на тлі зростання загальної заборгованості.

У другому підрозділі другого розділу досліджується вплив споживання та заощадження на підприємницьку діяльність. Розглядаються декілька моделей споживання, а саме: модель Дж.Кейнса, модель І.Фішера, модель М.Фрідмена, модель Ф.Модільяні. На їх підставі аналізуються функції споживання, динаміка середньої та граничної схильності до споживання.

Доводиться, що функція споживання (С) в українській економіці є функцією одночасно як загального доходу (Inc), так і державних витрат (G), і тому має вигляд:

C = MPCinc*Inc + MPCg*G ,

де МРСinc - гранична схильність до споживання за доходами домашніх

господарств;

MPCg - гранична схильність до споживання за державними витратами.

Динаміка граничної схильності до споживання залежить від динаміки цін та інфляційних сподівань споживачів, стабільності курсу національної грошової одиниці. Зокрема, зростання рівня цін у 1998 р. порівняно з 1997 р. на 20% і часті зміни валютного коридору спричинили збільшення у 1998 р. граничної схильності до споживання в 1,5 рази при одночасному зростанні граничної схильності до заощаджень в іноземній валюті. У 1998 р. питома вага витрат на придбання іноземної валюти становила 79,2% заощаджень, в 1993 р. – 37,2% і в 1992 р. – 1,96%, а в грошових доходах - відповідно 17,68%, 2,55%, 0,08%. Гранична схильність до заощаджень іноземної валюти за цей період мала тенденцію до зростання, що свідчить, з одного боку, про недовіру до національної грошової одиниці (гривні), з другого боку - виявляє причини зниження реального сукупного попиту, загострення кризи збуту.

За 1992-1998 рр. частка заощаджень у відсотках до загального грошового доходу мала тенденцію до зростання, хоча за останні роки темпи цього зростання стають більш повільними. Більше того, в 1999 р. вперше за період 90-х років темпи приросту заощаджень набули від’ємного значення. У той же час споживчі витрати збільшилися на 20%. Це свідчить про те, що більшу частину споживчих витрат населення здійснювало за рахунок заощаджень попередніх років. Той факт, що більша частина населення України втратила свої заощадження, здійснені до 90-х років, а середня заробітна плата є нижчою від прожиткового мінімуму, не дозволяє більшості населення здійснювати заощадження. Це дає підстави для висновку про те, що гіпотеза життєвого циклу (модель Ф.Модільяні) не спрацьовує в умовах сучасної економіки України.

Середня схильність до споживання склала у 1998 р. 0,64 проти 0,7 у 1993р., 0,75 - у 1994 р., 0,76 - у 1995 р. У 1999 р. середня схильність до споживання досягла рівня 1996 р. і становила 0,68. Це свідчить про те, що твердження Дж.Кейнса відносно змін середньої схильності до споживання чітко не простежується в економіці України.

Аналіз функції споживання в дисертаційній роботі дає підстави для висновку, що зміна кінцевого споживання домашніх господарств здійснюється в умовах скорочення частки роздрібного товарообороту у ВВП, падіння валового нагромадження та реальних доходів. Це свідчить про подальше падіння платоспроможного попиту і, як наслідок, падіння прибутковості підприємств, рівня рентабельності, що веде до звуження сфери підприємницької діяльності.

У третьому підрозділі другого розділу досліджуються чинники грошового обігу, зокрема, динаміка валютного курсу та його вплив на підприємницьку діяльність.

Проведений аналіз свідчить, що динаміка курсу національної валюти як чинника макроекономічного середовища впродовж 90-х років перебувала під впливом особливих, невластивих сформованим ринковим економікам, чинників. По-перше, на всьому протязі дії гривні обмінний курс підтримувався штучним шляхом за рахунок виснаження валютних резервів. Валютні резерви поповнювалися не за рахунок зростання обсягів експорту, а за рахунок кредитів МВФ та продажу ОВДП. По-друге, спостерігається негативний зв’язок між зміною обмінного курсу гривні і чистим експортом.

Особливі чинники динаміки курсу національної валюти обумовили і їх особливий вплив на загальні макроекономічні параметри та на підприємницьку діяльність. По-перше, грошова експансія призводила до зниження реального ВВП. Так, при зростанні грошової маси за агрегатом М3 за 1996-1999 рр. більше як вдвічі, реальний ВВП знизився на 4,4%. Вплив зміни грошової маси на зростання реального ВВП є несуттєвим, більше того - оберненим.

По-друге, аналіз динаміки обмінного курсу і процентної ставки свідчить про те, що вони зовсім не взаємодіють один з одним. Протягом 1994-1997 рр. темп девальвації гривні майже в 2 рази перевищував темп зниження процентної ставки. У 1998 р. при зростанні процентної ставки порівняно з 1997 р. на 11% курс національної валюти знизився на 31,57%. У 1999 р. порівняно з 1998 р. при зниженні процентної ставки на 2,02% національна валюта девальвувала на 68,6%. Курс національної валюти і процентна ставка рухаються в різних напрямках.

По-треттє, девальвація гривні не викликала в Україні природного впливу на експорт та імпорт. За нашими розрахунками, девальвація гривні на 1% супроводжується зростанням від’ємного сальдо чистого експорту на 0,25%, що, в свою чергу, обумовлює подальший мультиплікаційний спад виробництва. За 1992-1999 рр. сальдо чистого експорту є від’ємним і складає 6185 млн. дол. США. Це означає, що 1,32% ВВП, створеного в Україні після переходу у грошову форму, залишили межі нашої країни. Всі економічні суб’єкти втратили з грошового обігу 6185 млн. дол. США.

Четвертий підрозділ другого розділу присвячений дослідженню чинників загального впливу на підприємницьку діяльність. При дослідженні податкової системи України 90-х років акцентується увага на її принципових особливостях, зокрема, на незабезпеченні наповнення державного бюджету попри неодноразові її зміни, на особливостях пристосування підприємницького сектора до окремих елементів податкової системи.

Основну фіскальну функцію в Україні виконують ПДВ та податок на прибуток підприємств. Частка ПДВ у сумі податкових надходжень посідає перше місце (25,1% у 1999 р.), що пов’язано з високою ставкою і надмірно широкою базою податку. Це сприяє збільшенню неплатежів з ПДВ та зростанню підприємств-“тіньовиків”.

Податки в економіці України перетворилися на одну з суттєвих статей витрат на виробництво продукції. Жорстка податкова політика обумовлює падіння виробництва, загострює проблеми фінансового стану навіть платоспроможних підприємств. Співвідношення між прибутком, що залишається в розпорядженні підприємства, і податками, що сплачуються державі, складає приблизно 7 : 26 або 1 : 3,7.

Аналіз розрахованих у дисертації коефіцієнтів еластичності податкових надходжень до бюджету України за ВВП у 1993-1999 рр. дозволяє зробити такі висновки. Високим з позитивним значенням коефіцієнтам еластичності податкових надходжень за ВВП (1,39 та 1,34 відповідно) в період найглибшого економічного спаду (1993-1994 рр.) відповідали і високі значення дефіциту бюджету: 6,5% і 10,5% відповідно. Це свідчить, що фінансова політика в цей період не виконувала стабілізуючої функції.

У 1995-1996 рр. відбулося зниження показників еластичності податкових надходжень за ВВП до 0,84 та 0,96 відповідно. Це означало, що темп скорочення ВВП почав випереджати темп скорочення податкових надходжень.

У 1997 році, незважаючи на від’ємне значення коефіцієнта еластичності податкових надходжень, показник дефіциту зведеного бюджету значно збільшився у порівнянні з 1996 р. Це свідчить, що у 1997 р. фіскальний характер фінансової політики змінено не було.

У 1998-1999 рр. показник еластичності податкових надходжень за ВВП знову набув позитивних значень: 0,26 та 0,33. При спаді ВВП, що продовжувався, це означало, що відносне скорочення податкових надходжень було відновлене. Однак темп їх скорочення став значно меншим, ніж темп скорочення ВВП. Це знову засвідчує посилення податкового навантаження на економіку.

Не випадковим є те, що підприємницький сектор України виробив певні схеми ухилення від сплати податків, в основному спрямовані на ухилення від сплати ПДВ та різноманітних акцизів. Ці схеми поділяються на законні (розвиток офшорного бізнесу) та незаконні (“обготівковування” коштів; отримання з бюджету незаконного відшкодування ПДВ; контрабандне ввезення товарів; фальсифікація митних документів тощо). Все це вкрай негативно впливає на забезпечення надходжень до бюджету. На протязі 1992-1999 рр. так і не вдалося створити збалансований держаний бюджет: видатки зведеного державного бюджету перевищували його доходи в середньому в 1,22 рази.

При дослідженні чинників загального впливу в роботі акцентується увага на аналізі економічного спаду як чинника підприємницької діяльності. При з’ясуванні характеру цього спаду враховуються дві обставини. По-перше, цей спад не є частиною класичного циклу, оскільки йдеться не просто про зміну бізнесової активності, а про структурну перебудову економіки. По-друге, сам перехідний період пропонується розглядати як цикл із фазами спаду, стагнації, пожвавлення і підйому. Кожна з фаз цього циклу має певні ознаки, що є суттєвими елементами макроекономічного середовища.

Виходячи зі специфіки спаду, що його переживає економіка України, пропонується розрізняти три групи чинників, які визначають поведінку підприємницького сектора. До першої групи належать загальні чинники, які характеризують будь-який спад економіки. До другої - особливі, які визначають спад у межах перехідного періоду. До третьої - специфічні, які спричинені повільністю і неадекватністю перетворень в українській економіці.

У дисертаційній роботі досліджуються такі форми пристосування підприємств до дії вище перерахованих чинників: зниження попиту підприємств на кредити, спрямування кредитів на обслуговування поточної діяльності, збільшення обсягів бартерної торгівлі, нагромадження заборгованості.

У 1999 р. кредитування промисловості становило 41,5% від загальної суми заборгованості по кредитах. Левова частина залучених кредитів (91%) була спрямована на обслуговування поточної діяльності і тільки 9% - на інвестиційну діяльність.

У 1998 р. за бартером було реалізовано 45% промислової продукції порівняно з 42% у 1997 р. Частка промислових підприємств, які використовували товарну форму розрахунків, досягла 54%.

У 1998 та 1999 рр. заборгованість перевищувала обсяг ВВП відповідно в 2,32 і 2,8 рази, обсяг промислової продукції - в 3,0 і 3,4 рази. Розмір кредиторської заборгованості у 1998 р. перевищував обсяг ВВП в 1,32 рази, в 1999 р. - в 1,5 рази, обсяг промислової продукції відповідно - в 1,7 і 1,8 рази. Порівняно з 1998 р. у 1999 р. заборгованість зросла в 1,54 рази, в т. ч. дебіторська - в 1,59 рази, кредиторська - в 1,43 рази, в той час як номінальний ВВП збільшився в 1,11 рази.

У розділі 3 “Економетричний аналіз впливу макроекономічного середовища на підприємницьку діяльність в Україні” на основі економетричного моделювання визначається ієрархія чинників впливу макроекономічного середовища на рівень ВВП в Україні. Показник ВВП розглядається як такий, що представляє досягнутий рівень підприємницької (виробничої) діяльності на макрорівні. Відбір чинників, що визначають динаміку показника ВВП, значною мірою залежав від наявних статистичних даних.

До першої групи пояснюючих модельних змінних (групи чинників, що формують початкові умови функціонування підприємств) віднесені такі: обсяг капітальних вкладень; витрати з бюджету на економіку; кредити для економіки; кредиторська заборгованість між підприємствами; обсяг оборотних коштів; обсяг товарно-матеріальних запасів; кредитна ставка; рівень безробіття.

До групи чинників впливу на купівельну спроможність населення (споживання) в дисертаційній роботі віднесені: обсяг заборгованості з виплат заробітної плати; частка заробітної плати у загальних доходах; реальні доходи населення; обсяг купівлі населенням іноземної валюти.

В якості чинників впливу на грошовий обіг представлені такі: ступінь доларизації; номінальний обмінний валютний курс; реальний обмінний валютний курс; відсоткова ставка за кредитами; обсяг готівки; швидкість обігу готівки.

До чинників загального впливу віднесені: загальна ставка оподаткування; бюджетні витрати на економіку; капітальні вкладення; реальні доходи населення; частка випуску приватизованих підприємств.

На основі складових кожної групи чинників побудовані локальні економетричні моделі з лаговими залежностями між рівнем ділової активності (реальним ВВП) та впливовими макроекономічними чинниками.

На основі побудованої економетричної моделі з’ясовано, що на ефективність функціонування вітчизняних промислових підприємств впливають такі чинники як: досягнутий у попередньому періоді рівень випуску промислової продукції; обсяг ресурсу праці; рівень оподаткування у поточному та з річним лагом періоді; обсяг товарно-матеріальних запасів у промисловості та обсяг капітальних вкладень, які зроблені три квартали тому.

Відповідно до побудованих економетричних залежностей на основі порівняльного аналізу впливу чинників кожної з груп визначена ієрархія досліджуваних чинників впливу макроекономічного середовища на підприємницьку (виробничу) діяльність.

Після визначення ступеня впливу на підприємницьку діяльність чинників кожної із зазначених груп серед них визначаються ключові і будується загальна економетрична модель, яка описує узагальнюючий вплив макроекономічного середовища на підприємницьку діяльність в Україні. Така економетрична модель має вигляд:

GDP_Q = 53,5045*X1(-3) - 3,7547*X2(-2) - 4,5071*X3 + 0,2388*X4 +

(0,8) (-8, 7) (-4,8) (4,5)

+ 2,8324*X5 + 53,3896*X6 + 0,4984*X7(-2) + 90,5479,

(3,1) (8,9) (2,3) (40,2)

де GDP_Q - зміна реального ВВП до відповідного періоду попереднього

року, (%)

X1 - реальні капітальні вкладення, млн.грн. пост.цінах 1990р.;

X2 - відсоткова ставка за кредитами, %;

X3 - рівень безробіття за оцінками Українсько-Європейського центру, % ;

X4 - реальна кредиторська заборгованість між підприємствами України,

млн.грн. пост.цінах 1990р.;

X5 - номінальний обмінний валютний курс, грн./дол. США ;

X6 - реальні обігові кошти, млн.грн. пост.цінах 1990р.;

X7 - реальні доходи населення, млн.грн. пост.цінах 1990р.

Значення статистики Стьюдента під відповідними компонентами в дужках визначає справедливість припущення, що розраховані коефіцієнти є невипадковими. Статистично значущими є коефіцієнти, значення яких за абсолютною величиною перевищує 2.

Записи X1(-3), X2(-2), X7(-2) означають, що розглядаються відповідні показники в періоді, зміщеному відповідно на 3 чи на 2 квартала вперед стосовно періоду розгляду зміни реального ВВП.

На підставі проведеного дослідження у роботі визначена така ієрархія чинників впливу на підприємницьку діяльність: реальний обсяг обігових коштів; відсоткова ставка за кредитами, рівень безробіття; номінальний обмінний валютний курс; реальна кредиторська заборгованість між підприємствами; реальні доходи населення; реальні капітальні вкладення.

За проведеними розрахунками, системний ефект одночасної дії на рівень підприємницької діяльності таких чинників як рівень обмінного валютного курсу (характеризує ефект девальвації валюти) та рівень обігових коштів (характеризує наявність високоліквідних виробничих ресурсів підприємства) складає 80%. Варіація чинника реальних обігових коштів пояснює 46,8% варіації змодельованої залежності, тобто системний ефект є значно більш впливовим, ніж ефект впливу окремих макроекономічних чинників.

У дисертаційній роботі визначено, що проблема обігових коштів підприємств, яка розглядалась до теперішнього часу як суто мікроекономічна, перестала бути такою. Згідно з проведеним дослідженням, ця проблема є однією з головних в Україні і такою, що набула макроекономічного змісту у зв’язку з особливостями державного регулювання економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації вирішена задача визначення основних чинників впливу макроекономічного середовища на підприємницьку діяльність в Україні. Основні результати дослідження полягають у наступному:

1. Макроекономічне середовище за своїм змістом є безпосереднім оточенням, у якому функціонують одиниці підприємницького сектора. Воно визначає те, як ці одиниці виконують виробничу функцію, здійснюють фінансування своєї діяльності, забезпечуються ресурсами та реалізують створену продукцію. Макроекономічне середовище підприємницької діяльності перехідної економіки за своїм змістом і структурою відрізняється від макроекономічного середовища сформованої ринкової економіки. Макроекономічне середовище підприємницької діяльності в Україні має специфічні риси, зумовлені перебігом перехідних процесів саме в Україні.

2. Елементами макроекономічного середовища у перехідних економіках є такі групи чинників: чинники ресурсотворення, включаючи державне фінансування підприємств; чинники впливу на купівельну спроможність (споживання) населення; чинники впливу на грошовий обіг; чинники загального впливу. В якості сегментаційних критеріїв при виділенні згаданих груп чинників запропоновані: початкові умови функціонування підприємств; умови реалізації створеного продукту; умови грошового обігу; загальні умови діяльності підприємств.

3. До чинників ресурсотворення, які формують початкові умови функціонування підприємств, як мінімум, належать рівень зайнятості (безробіття), динаміка загального рівня цін, кредитні ресурси економіки.

3.1. Ситуація на ринку праці України характеризується наявністю значного прихованого безробіття. Виробничий сектор пристосувався до цього явища шляхом створення таких форм організації виробництва, що знижують загальний рівень його ефективності. Для запобігання спаду ефективності виробництва необхідні такі заходи: зміна методики визначення рівня безробіття і наближення офіційних показників до реально існуючих, трансформація механізму формування заробітної плати шляхом її перетворення у форму оплати за ринково визнаними результатами.

3.2. Інфляція в перехідній економіці впродовж 90-х років породжується не тільки змінами грошової маси, а й іншими причинами: прогресуючим технологічним занепадом виробництва, зростанням матеріало-, праце- і енергомісткості продукції через падіння ефективності виробництва, монополізмом деяких галузей виробництва тощо. Підприємства за таких умов надають перевагу скороченню обсягів виробництва при підвищенні цін на свою продукцію, намагаючись у такий спосіб поповнити оборотні кошти, “з’їдені” інфляцією. За таких умов обмеження інфляції через жорстку монетарну та фінансову політику виявляється неефективним.

4. До групи чинників, які формують умови реалізації створеного продукту, належать реальні доходи населення та розподіл доходів на споживану і заощаджувану частини.

Протягом 1992-1999 рр. в Україні спостерігається стійка тенденція скорочення реальних доходів населення. В економіці з низьким рівнем доходів населення і при перебуванні його більшої частини за межею бідності споживання є одночасно функцією як доходу, так і державних витрат.

На фоні номінального зростання грошових доходів населення при падінні реальних не спостерігається чіткої тенденції зниження середньої схильності до споживання. Динаміка граничної схильності до споживання залежить не лише від рівня доходів, а й від динаміки цін, інфляційних сподівань споживачів та стабільності курсу національної валюти. Тому вплив змін доходів населення на підприємницьку (виробничу) діяльність є нестійким і неоднозначним, а при прогнозуванні їх наслідків мають враховуватись опосередковуючі чинники: інфляційних очікувань, динаміки курсу національної валюти.

5. До групи чинників, що формують умови грошового обігу віднесені зміни курсу національної валюти, швидкість її обертання та ступінь доларизації економіки. Динаміка курсу національної валюти впродовж 90-х років перебувала під впливом особливих (невластивих сформованим ринковим економікам) чинників. На всьому протязі дії гривні обмінний курс підтримувався штучним шляхом за рахунок виснаження валютних резервів, які поповнювалися за рахунок кредитів МВФ та продажу ОВДП.

Девальвація курсу гривні протягом 1992-1998 років призвела до зростання від’ємного сальдо чистого експорту, зростання втрат від зовнішньоекономічної діяльності, демонетизації економіки. Девальвація гривні на 1% супроводжувалась зростанням від’ємного сальдо чистого експорту на 0,25%, що, в свою чергу, обумовлює подальший мультиплікаційний спад виробництва.

Вплив зміни грошової маси на зростання реального ВВП є несуттєвим, а зв’язок - оберненим. Грошова експансія у підсумку призводила до зниження реального ВВП. Зв’язок між зростанням грошової маси і зростанням цін впродовж 90-х років не був стійким. В одному періоді індекс споживчих цін був більшим від індексу зростання грошової маси, в іншому, навпаки, меншим. Цей зв’язок (і відповідно його характер) опосередковувався зміною у швидкості обертання грошей, зміною довіри населення до власної валюти і інфляційними сподіваннями.

Аналіз динаміки валютного курсу і процентної ставки в Україні свідчить про те, що за період 1994 – 1997 рр. темп девальвації гривні майже в 2 рази перевищував темп зниження процентної ставки. Підвищення процентної ставки у 1998 р. до 54,5% не призвело до очікуваного зростання курсу національної валюти. Навпаки, курс гривні знизився на 31,57%. В 1999 р. при зниженні процентної ставки на 2,02% обмінний курс гривні девальвував на 68,6%. Отже, взаємозв’язок між курсом валюти і процентною ставкою виявився нестійким; вони рухались в різних напрямках як незалежні і спричинені різними обставинами.

6. До чинників загального впливу віднесені агрегована податкова ставка, видатки бюджету на економіку та стан економічного спаду. Існуючий в Україні механізм оподаткування не сприяє підприємницькій і інвестиційній активності. Співвідношення прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, і податків, що сплачуються державі, складає приблизно 1 : 3,7.

Розраховані коефіцієнти еластичності податкових надходжень до бюджету України за ВВП свідчать про те, що податки не здійснюють стабілізуючого впливу на економіку та про податковий тиск, що мав тенденцію до посилення. Тому підприємницький сектор України виробив певні схеми ухилення від сплати ПДВ та акцизів. Основними з них є: незаконне переведення у готівку грошових коштів; отримання з бюджету незаконного відшкодування ПДВ; контрабандне ввезення товарів; фальсифікація митних документів тощо.

Аналіз впливу податкової системи на підприємницьку (виробничу) діяльність свідчить про необхідність не стільки зміни ставок оподаткування, скільки трансформації механізму стягнення податків та введення жорсткої відповідальності за адміністративне свавілля посадових осіб у сфері стягнення податків.

7. Економічний спад, в якому перебуває економіка України протягом майже 10 років, поглиблює негативну дію проаналізованих чинників макроекономічного середовища, що, в свою чергу, веде до подальшого економічного спаду. Виходячи з специфіки спаду української економіки, доцільно виділити три групи чинників, що визначають поведінку суб’єктів підприємницького сектора України. До першої групи належать загальні чинники, які характеризують будь-який спад економіки. До другої -