Харківський державний медичний університет

Прибилова Ольга Василівна

УДК: 618.173 — 092:612.621.31] — 089.843:611.013.85

Гормональні порушення та їх корекція в жінок з

патологічним перебігом клімаксу шляхом застосування

гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої

плацентарної тканини

14.01.01 — акушерство та гінекологія

Автореферат

дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук

Харків 2000

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі акушерства і гінекології № Харківського державного медичного університету МОЗ України.

Науковий керівник — Грищенко В. І., академік НАН України, доктор ме-дичних наук, професор, завідувач кафедри акушер-ст-ва і гінекології № Харківського державного медич-ного університету

Офіційні опоненти — Богдашкін М. Г., доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, професор кафедри акушерства і гінекології № Харківського державного медичного університету—

Дубоссарська З. М., завідувач кафедри акушерства, гінекології та перинатології факультету післядиплом-ного навчання Дніпропетровської державної медичної академії, доктор медичних наук, заслужений діяч науки і техніки України, професор

Провідна установа — Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України, м. Київ

Захист відбудеться “27” квітня 2000 р. о 13-30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .600.01 у Харківському державному медичному університеті МОЗ України за адресою:

61022, м. Харків, проспект Леніна, , т. 

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного медичного університету (61022, м. Харків, пр. Леніна, ).

Автореферат розісланий “24” березня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук, доцент О. П. Танько

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Лікування хворих з клімактеричним синдромом (КС) є однією із складних проблем клінічної медицини. У зв’язку із збільшенням тривалості життя жінки, зростанням її соціальної активності, вирішення даного питання має не лише медичне, але і соціальне значення.

КС являє собою своєрідний симптомокомплекс, що ускладнює природний перебіг клімактерію і характеризується нейропсихічними, вазомоторними, урогенітальними, гормональними і обмінними розладами. Його частота складає від 26 до 62,1% (Є. М. Віхляєва 1997; В. П. Смєтник, 1997 та ін.).

Причини виникнення КС дуже різноманітні. Ряд авторів розглядає його як ендокринно-вегетативний криз, що виник в результаті дефіциту естрогенів. На думку В. Г. Баранова (1989), КС обумовлений “старінням” гіпоталамусу. Існує думка, що патологічний перебіг клімактеричного періоду може бути обумовлений порушенням функцій центральних і периферичних ланок репродуктивної системи.

Корекція розладів, які виникають при патологічному перебігу клімактеричного періоду, проводиться комплексно і включає в себе немедикаментозні і медикаментозні методи лікування, які інтенсивно продовжують розроблятися в останнє десятиріччя (Т. Ф. Татарчук, 1998). Незважаючи на різноманітність варіантів, пропонованих для лікування КС, терапія гормональними препаратами має ряд недоліків і не завжди є достатньо ефективною.

Цим пояснюється актуальність проведеного дослідження: вивчення впливу гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої плацентарної тканини (ГТКПТ) на перебіг КС.

Плацента являє собою природне “депо” вітамінів, гормонів та інших біологічно активних речовин, а в силу своєї високої біологічної активності має могутній трансплантаційний потенціал (В. І. Грищенко, В. А. Чуйко та ін., 1993).

До нинішнього часу досягнення в медико-біологічній науці, зокрема в кріобіології та кріомедицині, дали можливість лікарям застосовувати тканинні препарати для лікування різних захворювань.

Основним напрямком у створенні тканинних препаратів у нинішній час є орієнтація на виготовлення життєздатного трансплантаційного матеріалу, що забезпечується спеціальними кріозахисними середовищами і розробленими режимами заморожування (В. І. Грищенко та ін., 1998). Створені у нинішній час ефективні програми кріоконсервування дозволяють зберігати більшу частину тканини життєздатною, такою, що секретує плацентарні гормони, інші біологічно активні речовини (БАР) (В. І. Грищенко та ін., 1993). Частина тканин зазнає необоротних змін і в подальшому, очевидно, діє як “Філатовський” біостимулятор. Таким чином, кріоконсервована плацентарна тканина людини в організмі реципієнта може виконувати дві функції: стимулюючу і замісну. Оскільки патологічний клімактеричний період проявляється перш за все гормональним дисбалансом, використання ГТКПТ в схемі лікування клімактеричних розладів слід вважати обгрунтованим.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є частиною планової науково-дослідницької теми кафедри акушерства та гінекології № 1 Харківського державного медичного університету: “Розробка методів діагностики, лікування і профілактики в перинатальній охороні плоду і при порушеннях в репродуктивній системі” (номер Державної реєстрації 0198002629).

Мета роботи. Метою даної роботи стало вивчення впливу препаратів кріоконсервованої плацентарної тканини людини на клінічний перебіг КС, гормональний профіль, вміст -ендорфіну у даного контингенту хворих для розробки ефективної схеми корекції клімактеричних розладів.

Завдання роботи. Виходячи з мети дослідження, були поставлені такі завдання:

1. Визначити вміст гормонів (ФСГ, ЛГ, ТТГ, естрадіолу, прогестерону, кортизолу) та -ендорфіну у хворих з КС.

2. Провести порівняльний аналіз ефективності лікування патологічного клімаксу у жінок з використанням ГТКПТ та з застосуванням традиційної терапії (клімен, клімонорм, дівіна, дівітрен) в пре- та постменопаузі.

3. Вивчити динаміку клінічного перебігу, концентрації гормонів та -ендорфіну у сироватці крові у порівняльному аспекті під впливом ГТКПТ і гормональної терапії у жінок в пре- та постменопаузі.

4. Розробити показання та протипоказання щодо застосування ГТКПТ, розробити найбільш ефективну тактику лікування КС.

Наукова новизна. На основі результатів проведеного дослідження вперше запропоновано і обгрунтовано застосування ГТКПТ при лікуванні клімактеричного синдрому.

Вперше проведено аналіз змін клінічного перебігу, гормонального профілю, рівня -ендорфіну у жінок, котрі страждають КС, під впливом ГТКПТ.

В результаті проведених досліджень одержані нові дані, які дозволяють рекомендувати ГТКПТ для лікування клімактеричних розладів.

Практична значимість. Одержані в процесі роботи результати показали, що при застосуванні ГТКПТ підвищується клінічна ефективність лікування жінок, котрі страждають патологічним клімаксом в пре- і постменопаузі, що дозволило розширити існуючі можливості лікування КС.

Результати виконаної роботи впроваджені в практику гінекологічного відділення 5 пологового будинку (м. Харків), Харківського міжрегіонального центру планування сім’ї і репродукції людини, гінекологічного відділення та жіночої консультації Куп’янської відділкової лікарні.

Особистий внесок дисертанта в розробку наукового дослідження. Автором дисертації самостійно розроблений план роботи і методологія проведення досліджень, проведений патентно-інформаійний пошук по темі. Особисто обстежено 130 пацієнток у клімактеричному періоді.

Самостійно проводилась ГТКПТ жінкам з патологічним перебігом клімактеричного періоду і подальше спостереження за пацієнтками. Автором проведено аналіз і статистичну обробку одержаних результатів, сформульовано основні положення і висновки.

Дисертант брала участь у відборі та кріоконсервуванні плацентарної тканини за методикою В. І. Грищенка та співавт. (1995), дослідженні її життєздатності після деконсервування.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження були повідомлені та обговорені на науково-практичній конференції на базі Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН України (Харків, ), на засіданні Харківського наукового медичного товариства (Харків, ).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 7 статей; з них 5 — самостійних, 3 — у виданнях, затверджених ВАК України; одержано позитивне рішення від 24.07.99 на авторське свідоцтво на заявку № від 02.04.99.

Обсяг та структура дисертації. Матеріали дисертації викладені на 195 сторінках машинописного тексту. Робота ілюстрована 64 таблицями та 11 малюнками, що складає 28 сторінок.

Дисертація включає в себе вступ, 2 розділи огляду літератури, 6 розділів власних спостережень, обговорення одержаних результатів, висновки, практичні рекомендації та бібліографічний перелік, що містить 304 джерела вітчизняних і 95 — зарубіжних авторів, 1 додаток.

Зміст роботи

Матеріали і методи досліджень. В процесі роботи нами обстежено 130 пацієнток, котрі перебували у клімактеричному періоді. З них 100 (77%) жінок з патологічним перебігом клімактеричного періоду; 30 (23%) жінок — з фізіологічним перебігом клімактеричного періоду (група порівняння).

Всі пацієнтки, котрі страждали на КС, були поділені на 4 клінічні групи: 1-а та 2-а клінічні групи (контрольні): I група — 20 (15,4%) жінок, котрі перебували в періоді пременопаузи, II група — 20 (15,4%) жінок, котрі перебували в періоді постменопаузи, для лікування яких застосовувались пероральні гормональні препарати (клімен, клімонорм, дівітрен, дівіна). У 4 (3,1%) хворих вказаних груп в минулому мало місце застосування інших гормональних засобів (клімен, дівітрен, клімонорм). ІІІ та IV клінічні групи складалися з 30 (23,1%) пацієнток, котрі перебували в періоді пременопаузи (ІІІ група — основна) і 30 (23,1%) пацієнток, котрі перебували в періоді постменопаузи (IV група — основна), для лікування яких використовувалась гетеротопічна трансплантація кріоконсерво-ваної плацентарної тканини як самостійний метод корекції.

Група порівняння складалась із 30 (23%) жінок з фізіологічним перебігом клімактеричного періоду, серед яких 15 (11,5%) жінок перебували у періоді пременопаузи і 15 (11,5%) — постменопаузи.

Обстеження пацієнток починалось з моменту надходження їх до стаціонару або звертання до жіночої консультації. Всі хворі підлягали традиційному клініко-лабораторному обстеженню (з’ясовувались скарги, анамнез, проводилися клінічні аналізи крові, сечі, коагулограма, вміст цукру в крові та сечі, RW, проводилось УЗД внутрішніх статевих органів, ЕКГ). Крім того, визначались концентрації гормонів: гонадотропних (ФСГ, ЛГ), ТТГ, стероїдних (естрадіолу, прогестерону, кортизолу), а також -ендорфіну у сироватці крові. Концентрація ФСГ, ЛГ, естрадіолу, прогестерону в сироватці крові визначалась радіоімунним методом з використанням стандартних наборів реактивів фірми “CIS Bio International” (Франція), кортизолу — Стерон-К-1251-М (Інститут біоорганічної хімії, Бєларусь), -ендорфіну — за допомогою набору фірми “Immune Nuclear Corporation” (США). Концентрація ТТГ у сироватці крові визначалася імуноферментним методом за допомогою набору фірми “Bio Rad” (Франція). УЗД внутрішніх статевих органів проводилося за допомогою медичного ультразвукового комплексу Sonoline SL-1 фірми “Сіменс” (Швеція), який працює за типом сірої шкали в реальному масштабі часу. Дослідження здійснювалось через передню черевну стінку при наповненому сечовому міхурі. Обстеження проводилося у всіх хворих до лікування і через 45 днів після початку лікування.

При оцінці тяжкості КС і ефективності лікування використовувалась квантифікаційна шкала С. Н. Хейфеца (1981), заснована на дискретному методі структурного аналізу за М. М. Амосовим (1965). У відповідності з квантифікаційною шкалою ступінь тяжкості КС розцінювався як легкий при оцінці у 11–20 балів, середньої важкості — 21–35 балів, важкий — понад 36 балів. При оцінці до 10 балів жінки вважалися практично здоровими. Розподіл хворих у клінічних групах залежно від ступеня тяжкості КС до лікування подано у табл. .

Таблиця 1 — Розподіл хворих у клінічних групах залежно від ступеня тяжкості КС

Ступінь тяж-кості КС | Клінічні групи

I | II | III | IV

кількість хворих | % | кількість хворих | % | кількість хворих | % | кількість хворих | %

легка (11–20б.) | 4 | 20 | 5 | 25 | 7 | 23,3 | 6 | 20

середньої тяжкості (21–35б.) | 9 | 45 | 7 | 35 | 12 | 40 | 12 | 40

тяжка (36б.) | 7 | 35 | 8 | 40 | 11 | 36,7 | 12 | 40

Всього | 20 | 100 | 20 | 100 | 30 | 100 | 30 | 100

Дані клінічні групи є порівнюваними, бо відносна кількість пацієнток з різним ступенем тяжкості КС до лікування в контрольних та основних групах достовірно не відрізняється (>0,05).

Для виключення екстрагенітальної патології проводилися консультації терапевта, ендокринолога, невропатолога.

Обробка одержаних результатів проводилася на IBM PC за стандартною програмою статистичної обробки медико-біологічної інформації з використанням критерію Ст’юдента-Фішера.

Результати досліджень та їх обговорення. В процесі аналізу клінічного матеріалу було відзначено, що КС у 73% випадків розвивається у жінок в віці 46 – 53 років, з тривалістю клімактеричного періоду від 1 до 4 років (35%), що співпадає з даними літератури (О. П. Липко, 1991). В клімактеричному періоді активізуються адаптаційно-пристосувальні механізми організму, у зв’язку з чим КС можна розглядати як хворобу адаптації (В. І. Кулаков, Є. М. Віхляєва, 1996).

Частіше, у 73% випадків, КС розвивається у мешканок міст, що пов’язано, вірогідно, із несприятливими екологічними умовами та підвищеними психо-емоційними перевантаженнями. У 42% випадків КС було спровоковано психотравмою, що відповідає даним інших авторів (О. П. Липко, 1991; В. П. Смєтник, Л. Г. Тумилович, 1998). Вірогідно, внаслідок морфофункціо-нальних особливостей, гіпоталамус є найбільш уразливим для впливу стресових факторів (Є. М. Віхляєва, 1997). В анамнезі у 27% хворих з КС було відмічено наявність передменструального синдрому. Загальні ланки патогенезу передменструального синдрому і КС дають підставу вважати, що настання в клімактеричному періоді гормональної перебудови на фоні вже існуючих нейроендокринних порушень є пусковим механізмом для розвитку КС.

Залежності між віком настання менопаузи і тяжкістю проявів клімактеричних розладів не відмічено (>0,05). Не спостерігалось також залежності між тяжкістю КС і перенесеними соматичними та гінекологічними захворюваннями, а також репродуктивною функцією жінок (>0,05).

Проведені дослідження гормонального статусу жінок показали, що пацієнтки всіх клінічних груп перебували в гіпергонадотропній фазі перименопаузального періоду: підвищений рівень гонадотропних гормонів (ФСГ, ЛГ) при зниженні концентрації стероїдних гормонів (естрадіолу, прогестерону).

Індекс співвідношення ЛГ/ФСГ у всіх пацієнток з патологічним клімактеричним періодом був меншим за 0,7. Рівень ТТГ у всіх пацієнток з КС у 1,5 – 2 рази перевищував аналогічний показник у здорових жінок (<0,05), що співпадає з результатом досліджень інших авторів (В. Є. Балан, 1983). Особливої уваги заслуговують дані про вміст кортизолу та _ендорфіну. За даними літератури (Г. Сельє, 1960; В. П. Смєтник, Н. М. Ткаченко та ін., 1988), кортизол бере участь в реакціях адаптації, а _ендорфін є “маркером” стресу (В. А. Виноградов, С. А. Булгаков, 1988). У зв’язку з підвищенням інтенсивності адаптаційно-пристосувальних процесів відбувається активізація глюкокортикоїдної функції кори надниркових залоз (стрес-реалізуючої ланки). Система опіоїдних пептидів (стрес-лімітуюча система) також активізується при стресових впливах і бере безпосередню участь в реалізації стрес-реакцій організму як модулятор емоційно-поведінкового, вегетативного та ін. компонентів цієї реакції.

Активізація стрес-лімітуючих систем організму, що проявляється, зокрема, підвищенням вмісту опіоїдних пептидів, сприяє обмеженню збудження адренергічних механізмів (Ф. З. Меєрсон, 1981). Система стероїдної адаптації та нейропептидна система функціонують взаємозалежно. З одного боку, нейропептиди впливають на периферичний стероїдогенез через тропні гормони гіпофізу, а з іншого боку, самі стероїди контролюють вивільнення _ендорфіну (М. М. Ведерніков, А. І. Майський, 1981). Таким чином, при збалансованій роботі стрес-лімітуючих та стрес-реалізуючих ланок адаптаційної системи помірне підвищення концентрації _ендорфіну буде обмежувати надмірну продукцію кортизолу і навпаки, що спостерігалось у жінок з фізіологічним перебігом клімактеричного періоду. В той самий час у всіх пацієнток з патологічним клімактеричним періодом показники рівнів кортизолу та _ендорфіну були варіабельні, у зв’язку з чим нами були виділені підгрупи А і Б.

Підгрупу А склали хворі з високою концентрацією кортизолу (у 3,2 – ,8 рази вищою, ніж у жінок з фізіологічним перебігом клімаксу) і низьким вмістом _ендорфіну (у 2,9 – ,2 рази нижчим за середні фізіологічні величини) (<0,05). В підгрупі Б відмічались зворотні співвідношення: на фоні низького рівня кортизолу (в 1,7 – 2,1 рази нижчого за середні фізіологічні значення) реєструвався підвищений вміст _ендорфіну (у 1,3 – 1,5 рази вищий, ніж у здорових жінок відповідного віку) (<0,05). Подібні взаємовідношення при патологічному перебігу клімактеричного періоду спостерігаються, ймовірно, внаслідок різної за тривалістю дії стрес-реакції, а, згідно теорії Г. Сельє, патологічний перебіг клімактеричного періоду можна розглядати як системний стрес. При менш тривалій стрес-реакції спостерігається дискоординація нейроендокринних механізмів регуляції, яка проявляється в зниженні концентрації _ендорфіну (стрес-лімітуючої ланки) на фоні підвищення рівня кортизолу (стрес-реалізуючої ланки) (Ф. З. Меєрсон, 1981). Отже, гіперкортицизм на фоні зниження рівня _ендорфіну свідчить про максимальне “напруження” захисно-пристосувальних систем. У подальшому при тривалих стресорних впливах відбувається виснаження стрес-реалізуючих систем, яке проявляється значним зниженням рівня кортизолу в сироватці крові. В ході стрес-реакції реактивність нервових центрів і виконавчих органів до медіаторів і гормонів стресу знижується (Ф. З. Меєрсон, 1981), що, ймовірно, веде до порушень нейроендокринної регуляції. Можливо, наслідком даних порушень є неконтрольоване підвищення рівня _ендорфіну у сироватці крові після тривалого періоду гіперкортицизму. Оскільки опіоїдні пептиди впливають на адаптивні здібності організму шляхом цілеспрямованих дозованих змін рівня функціональної активності, можна припустити, що надмірно високий рівень _ендорфіну створює додаткову “блокаду” для синтезу стероїдів корою надниркових залоз. Таким чином, низькі концентрації кортизолу на фоні високих показників _ендорфіну ілюструють “зриви” адаптаційно-пристосувальних механізмів, що, за нашими спостереженнями, співпадало з більш вираженою клінікою клімактеричних розладів.

Результати гормональних досліджень наведені у табл. 2, 3.

Таблиця 2 — Вміст гормонів та -ендорфіну у сироватці крові у жінок в періоді пременопаузи з фізіологічним та патологічним перебігом клімактерію |

Групи

Гормони та -ендорфін | Фізіологічний | I (n = 20) | III (n = 30)

перебіг клімаксу

(М ± m) | п/гр А (n = 13)

(М ± m) | п/гр Б (n = 7)

(М ± m) | п/гр А (n = 19)

(М ± m) | п/гр Б (n = 11)

(М ± m)

прогестерон (нмоль/л)

естрадіол (нмоль/л)

кортизол (нмоль/л)

ФСГ (мкМЕ/мл)

ЛГ (мкМЕ/мл)

ЛГ/ФСГ

ТТГ (мЕд/л)

-ендорфін (пмоль/л) | 1,31±0,07

0,15±0,01

274,0±15,0

44,5±3,5

30,5±2,4

0,69±0,01

2,7±0,1

28,0±0,8 | 1,160,1

0,140,04

926,044,0*

50,21,8*

29,71,4

0,590,01*

4,4±0,4*

8,4±0,6* | 1,20,09

0,130,02

139,026,0*

50,71,8*

30,42,7

0,60,01*

4,7±0,3*

35,9±1,2* | 1,220,1

0,10,02*

870,495,0*

50,51,1*

30,01,0

0,60,01*

4,3±0,4*

8,7±0,8* | 1,190,1

0,070,02*

163,037,0*

50,11,2*

30,20,9

0,60,01*

4,0±0,4*

36,2±1,2*

Примітка: *<0,05 по відношенню до значень у жінок з
>0,05 фізіологічним перебігом клімактеричного періоду

Таблиця 3 — Вміст гормонів та -ендорфіну у сироватці крові у жінок в періоді постменопаузи з фізіологічним та патологічним перебігом клімактерію |

Групи

Гормони та -ендорфін | Фізіологічний | II (n = 20) | IV (n = 30)

перебіг клімаксу (М ± m) | п/гр А (n = 13)

(М ± m) | п/гр Б (n = 7)

(М ± m) | п/гр А (n = 18)

(М ± m) | п/гр Б (n = 12)

(М ± m)

прогестерон (нмоль/л)

естрадіол (нмоль/л)

кортизол (нмоль/л)

ФСГ (мкМЕ/мл)

ЛГ (мкМЕ/мл)

ЛГ/ФСГ

ТТГ (мЕд/л)

-ендорфін (пмоль/л) | 1,23 ± 0,07

0,12 ± 0,01

246,0 ± 15,0

51,6 ± 2,5

35,9 ± 1,9

0,7 ± 0,01

2,6 ± 0,1

26,0 ± 0,7 | 0,960,09*

0,080,01*

787,035,0*

52,52,1

31,50,9*

0,60,01*

4,1±0,3*

8,2±0,2* | 1,010,07*

0,060,02*

130,721,5*

55,01,7

31,91,1*

0,60,01*

4,8±0,3*

37,4±0,4* | 0,950,14*

0,110,02

923,026,0*

52,11,8

31,31,1*

0,60,01*

4,2±0,4*

9,1±1,0* | 0,80,3*

0,090,01*

115,012,0*

52,61,4

31,71,1*

0,60,01*

3,9±0,3*

38,0±0,6*

Примітка: *<0,05 по відношенню до значень у жінок з
>0,05 фізіологічним перебігом клімактеричного періоду

Після комплексного обстеження пацієнткам І та ІІ контрольних груп з метою корекції клімактеричних розладів були призначені таблетувальні гормональні препарати (клімен, клімонорм, дівіна, дівітрен) за загально-прийнятою схемою; хворим ІІІ та IV основних груп — проведення ГТКПТ. Кріоконсервована плацентарна тканина, препарати якої були взяті в низькотемпературному банку Інституту проблем кріобіології і кріомедицини, підсаджувалась у верхньо-зовнішній квадрант сідниці після інфільтраційної новокаїнової анестезії. Резус- та групова належність донора плаценти та реципієнта не враховувались.

При аналізі результатів лікування пацієнток, через 45 днів після початку лікування, з використанням пероральних гормональних препаратів (І та ІІ контрольні групи) та з застосуванням ГТКПТ (ІІІ та IV клінічні групи) було виявлено: в І контрольній групі зникнення “припливів” відбулося у 8 (40%) пацієнток, у ІІ — у 8 (40%), в ІІІ клінічній групі — у 13 (43,3%) пацієнток, в IV клінічній групі — у 17 (56,7%) жінок; зникнення підвищеного потовиділення під час “припливів” відмічалось в І контрольній групі — у 4 (20%), у ІІ — у 8 (40%), в ІІІ — у 19 (63,3%), в IV — у 22 (73,3%); стомлюваність зникла в І контрольній групі у 4 (20%) пацієнток, у ІІ — у 3 (15%) жінок, в ІІІ та IV — у 18 (60%) та у 9 (30%) жінок відповідно; зникнення нападів головного болю відмічено в І групі — у 4 (20%), у ІІ — в 3 (15%) випадках, в ІІІ — 7 (23,3%), IV — в 6 (20%) випадках. Аналогічні дані одержані і відносно інших симптомів КС. Слід зазначити, що при застосуванні гормональних засобів практично здоровими жінками (оцінка за шкалою С. Н. Хейфеца — до 10 балів) можна було вважати 6 (30%) пацієнток в I і 7 (35%) — в II контрольних групах, а після ГТКПТ — 18 (60%) і 14 (46,7%) в III та IV клінічних групах відповідно. В зв’язку з цим максимальну ефективність лікування було отримано у хворих III клінічної групи (60%), у порівнянні з ефективністю лікування в I — (30%), II — (35%) контрольних та IV (46,7%) клінічних групах (?1<0,05, с2<0,05, с3<0,05) (Мал. 1).

Малюнок 1. — Ефективність лікування КС

Дані гормональних досліджень через 45 днів після початку лікування пацієнток всіх груп наведені у табл. 4. В результаті лікування практично в усіх клінічних групах відмічено достовірне зростання рівнів естрадіолу і прогестерону та зниження вмісту гонадотропних гормонів (<0,05). В І контрольній групі в підгрупі Б достовірного зниження концентрації ЛГ зареєстровано не було. Співвідношення ЛГ/ФСГ, яке корелює із ступенем тяжкості КС, достовірно зросло у всіх клінічних групах, що маніфестувало позитивну динаміку, бо чим вищий індекс ЛГ/ФСГ, тим легший перебіг КС, що співпадає з даними інших авторів (В. М. Смєтник, 1997).

В контрольних групах (І та ІІ) достовірних змін рівнів кортизолу та _ендорфіну не відбулося (>0,05). В той же час в ІІІ та IV клінічних групах відмічені достовірні зміни концентрації як кортизолу, так і -ендорфіну.

Вихідні високі цифри кортизолу (в підгрупах А) достовірно знизились, при цьому було відмічено зростання рівня -ендорфіну (<0,05) (Мал. , ). Зворотна тенденція спостерігалась в підгрупах Б: відмічалось зниження кортизолу на фоні зменшення концентрації -ендорфіну (<0,05) (Мал. 3,5).

Таблиця 4 — Концентрація гормонів та -ендорфіну у сироватці крові у жінок з КС до і після лікування

Групи | Гормони та

-ендорфін | Підгрупа А | Підгрупа Б

до лікування

(М ± m) | після лікування (М ± m) | до лікування

(М ± m) | після лікування (М ± m)

I

(п/гр. А n = 13

п/гр Б n =7) | прогестерон (нмоль/л)

естрадіол (нмоль/л)

кортизол (нмоль/л)

ФСГ (мкМЕ/мл)

ЛГ (мкМЕ/мл)

ЛГ/ФСГ

ТТГ (мЕд/л)

-ендорфін (пмоль/л) | 1,160,1

0,140,04

926,044,0

50,21,8

29,71,4

0,590,01

4,4±0,4

8,4±0,6 | 1,860,2*

0,270,04*

912,048,0

31,62,1*

25,01,7*

0,790,01*

3,7±0,4

8,9±0,6 | 1,20,09

0,130,02

139,026,0

50,71,8

30,42,7

0,60,01

4,7±0,3

35,9±1,2 | 2,00,2*

0,280,04*

145,025,0

32,83,5*

26,12,9

0,80,01*

3,3±0,3*

35,5±1,2

II

(п/гр. А n = 13

п/гр Б n =7) | прогестерон (нмоль/л)

естрадіол (нмоль/л)

кортизол (нмоль/л)

ФСГ (мкМЕ/мл)

ЛГ (мкМЕ/мл)

ЛГ/ФСГ

ТТГ (мЕд/л)

-ендорфін (пмоль/л) | 0,960,09

0,080,01

787,035,0

52,52,1

31,50,9

0,60,01

4,1±0,3

8,2±0,2 | 1,410,13*

0,240,05*

772,036,0

33,73,0*

26,92,4*

0,80,01*

3,8±0,3

8,6±0,3 | 1,010,07

0,060,02

130,721,5

55,01,7

31,91,1

0,60,01

4,8±0,3

37,4±0,4 | 1,430,07*

0,290,04*

141,322,5

31,62,2*

25,31,9*

0,80,01*

4,6±0,3

37,0±0,4

III

(п/гр. А n = 19

п/гр Б n =11) | прогестерон (нмоль/л)

естрадіол (нмоль/л)

кортизол (нмоль/л)

ФСГ (мкМЕ/мл)

ЛГ (мкМЕ/мл)

ЛГ/ФСГ

ТТГ (мЕд/л)

-ендорфін (пмоль/л) | 1,220,1

0,10,02

870,495,0

50,51,1

30,01,0

0,60,01

4,3±0,4

8,7±0,8 | 2,10,2*

0,170,03*

477,0100,0*

30,92,1*

24,41,6*

0,790,01*

3,4±0,5*

23,6±2,2* | 1,190,1

0,070,02

163,037,0

50,11,2

30,20,9

0,60,01

4,0±0,4

36,2±1,2 | 2,060,1*

0,180,03*

314,014,0*

30,51,9*

24,51,5*

0,80,01*

3,5±0,4

16,2±2,6*

IV

(п/гр. А n = 18

п/гр Б n =12) | прогестерон (нмоль/л)

естрадіол (нмоль/л)

кортизол (нмоль/л)

ФСГ (мкМЕ/мл)

ЛГ (мкМЕ/мл)

ЛГ/ФСГ

ТТГ (мЕд/л)

-ендорфін (пмоль/л) | 0,950,14

0,110,02

923,026,0

52,11,8

31,31,1

0,60,01

4,2±0,4

9,1±1,0 | 1,450,11*

0,250,06*

401,018,0*

32,32,2*

25,51,8*

0,790,01*

3,6±0,3

22,3±2,5* | 0,80,3

0,090,01

115,012,0

52,61,4

31,71,1

0,60,01

3,9±0,3

38,0±0,6 | 1,40,1*

0,260,06*

305,035,0*

33,31,8*

26,71,5*

0,80,01*

3,6±0,4

16,7±0,4*

> 0,05

* 0,05

Одержані під впливом плацентарної тканини зміни в гормональному статусі, очевидно, можна пояснити нормалізуючим впливом біологічно активних речовин плаценти на взаємовідношення двох систем адаптації (сте-ро-ї-д-ної та нейропептидної), в результаті чого на фоні помірного зростання -ен-дор-фіну відбувається зниження концентрації кортизолу, що може свідчити про відновлення порушеної рівноваги в адаптаційно-пристосувальних механізмах.

Малюнок 2 — Зміна вмісту кортизолу та -ендорфіну у сироватці крові у пацієнток підгрупи А ІІІ клінічної групи під впливом ГТКПТ (<0,05 достовірно відносно показників до лікування)

Малюнок 3 — Зміна вмісту кортизолу та -ендорфіну у сироватці крові у пацієнток підгрупи Б ІІІ клінічної групи під впливом ГТКПТ (<0,05 достовірно відносно показників до лікування

Малюнок 4 — Зміна вмісту кортизолу та -ендорфіну у сироватці крові у пацієнток підгрупи А IV клінічної групи під впливом ГТКПТ (<0,05 достовірно відносно показників до лікування)

Малюнок 5 — Зміна вмісту кортизолу та -ендорфіну у сироватці крові у пацієнтокпідгрупи Б IV клінічної групи під впливом ГТКПТ (<0,05 достовірно відносно показників до лікування)

Можливо, одним з проявів корекції механізмів адаптації під впливом ГТКПТ є нормалізація стероїдогенної функції кори надниркових залоз внаслідок зникнення блокуючого впливу на неї підвищеної концентрації -ендорфіну, що ілюструється зростанням концентрації кортизолу на фоні одночасного зниження рівня -ендорфіну.

Результати проведених досліджень свідчать про те, що біологічно активні речовини кріоконсервованої плацентарної тканини людини, що зберігає життєздатність після деконсервування і, ймовірно, продуковані нею гормони, впливають на адаптаційні процеси шляхом впливу як на кортикостероїди, зокрема, на продукцію кортизолу, так і на систему опіоїдних пептидів.

Резюмуючи вищевикладене, можна сказати, що метод ГТКПТ є найбільш ефективним при лікуванні клімактеричних розладів у хворих, котрі перебувають в періоді пременопаузи (терапевтична ефективність склала в III клінічній групі 60%, в IV — 46,7%, в II — 32%, в I — 30%). Очевидно, біологічно активні речовини плацентарної тканини зберігають свої властивості після деконсервування і разом з гормонами, які виробляються, виявляють виражену коригувальну дію на гормональний дисбаланс, який виникає при патологічному перебігу клімактеричного періоду, що призводить до позитивної динаміки в клінічній картині.

Висновки

1. При лікуванні КС використання кріоконсервованої плацентарної тканини людини, яка зберігає життєздатність після деконсервування і має біостимулюючу, гормонопродукуючу та гормонокоригувальну дію, приводить до нормалізації гормонального статусу і позитивної динаміки в клінічному перебігу КС.

2. При патологічному перебігу клімактеричного періоду спостерігаються два варіанти прояву адаптаційних реакцій. При підвищеному вмісті кортизолу (в 3,2-3,8 разів відносно середніх фізіологічних показників) відмічається знижений рівень -ендорфіну (в 2,9-3,2 рази) (І варіант). При низьких концентраціях кортизолу (в 1,7-2,1 рази) реєструється підвищений вміст _ендорфіну (в 1,3-1,5 рази) (ІІ варіант). Подібні взаємовідношення можуть свідчити про високу інтенсивність, а в деяких випадках і “зривах” адаптаційних процесів у хворих, котрі страждають КС.

3. Під впливом ГТКПТ відбувається нормалізація гормональних взаємовідносин (зниження високих показників кортизолу на фоні помірного росту показників -ендорфіну в I варіанті; зростання низьких показників кортизолу при зниженні -ендорфіну в II варіанті), що ілюструє коригувальний вплив ГТКПТ на гормональний гомеостаз та адаптаційно-пристосувальні реакції організму.

4. Ефективність лікування КС у жінок в періоді пре- та постменопаузи шляхом застосування гормональних препаратів склала 30% і 35%, при ГТКПТ — 60% і 46% відповідно; таким чином, ГТКПТ є більш ефективною при лікуванні КС у порівнянні з гормонотерапією, особливо в пременопаузі.

5. При лікуванні патологічного клімаксу гормонотерапія недостатня для корекції порушених механізмів адаптації, про що свідчить відсутність достовірних змін рівнів кортизолу та -ендорфіну.

6. Метод ГТКПТ є ефективним при лікуванні КС, у зв’язку з чим може бути рекомендований для застосування в практиці корекції клімактеричних розладів.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Прибылова О. В., Терехова Е. А. Влияние гетеротопической трансплантации криоконсервированной плацентарной ткани на гормональный фон женщин репродуктивного возраста, страдающих бесплодием, и женщин с патологически протекающим климактерием // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. пр. — Київ – Луганськ – Харків.— 1999. — вип. (21). — С. 160 – 165.

2. Прибылова О. В. Изменение гормонального профиля женщин с климактерическим синдромом под воздействием гетеротопической трансплантации криоконсервированной плацентарной ткани // Экспериментальная и клиническая медицина. — 1999. — №4. — С. 100 – 101.

3. Прибылова О. В. Использование препаратов криоконсервированной плацентарной ткани для коррекции климактерических расстройств у женщин // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології. Зб. наук. пр. — Київ – Луганськ – Харків. — 1999. — вип. 4 (24). — С. 196 – 201.

4. Прибилова О. В. Вплив ГТКПТ на перебіг клімактеричного синдрому // Зб. наук. пр. асоціації акушерів-гінекологів України. — Сімферополь. — 1998. — С. – 500.

5. Прибылова О. В. Коррекция вазомоторных и эмоционально-психичес-ких нарушений у женщин с патологическим климаксом при помощи ГТКПТ // Медицина сегодня и завтра. — Харьков, ХГМУ. — 1999.— № 2. — С. 62 – .

6. Строна В. И., Прокопюк В. Ю., Прибылова О. В. Морфологическая оценка сохранности плацентарной ткани человека после различных схем криоконсервирования // Медицина сегодня и завтра. — Харьков, ХГМУ. — 1997.— вип. 2.— С.  – .

7. Прибылова О. В. Возможности использования ГТКПТ при лечении климактерического синдрома // Медицина сегодня и завтра. — Харьков, ХГМУ. — 1997. — вип. 2. — С. .

8. Позитивне рішення про видачу патенту України від 24.07.99 “Спосіб лікування жінок з патологічним клімаксом” на подану заявку № 99041863 (В. І. Грищенко, О. В. Прибилова).

Анотація

Прибилова О.В. Гормональні порушення та їх корекція в жінок з патологічним перебігом клімаксу шляхом застосування гетеротопічної трансплантації кріо-консервованої плацентарної тканини. — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за фахом: 14.01.01 — акушерство та гінекологія. Харківський державний медичний університет, Харків, 2000.

Дисертація включає результати комплексного клініко-лабораторного, інструментального, гормонального обстеження 130 жінок у клімактеричному періоді. Серед них 100 хворих з патологічним перебігом клімаксу та 30 жінок із природним перебігом клімактерію.

Метою дисертаційної роботи стала оптимізація схеми корекції клімактеричних розладів на підставі аналізу впливу ГТКПТ на рівень гормонів та -ендорфіну у сироватці крові у жінок з патологічним клімаксом та на клiнiчний перебіг КС.

Встановлено, що під впливом кріоконсервованої плацентарної тканини людини, яка зберігає життєздатність після деконсервування, відбувається достовірна зміна рівней кортизолу та -ендорфіну, що ілюструє нормалізацію порушених механізмів пристосування. Проведено порівняння ефективності лікування хворих з патологічним клімаксом із застосуванням таблетувальних гормональних препаратів та з використанням ГТКПТ. Найвища терапевтична ефективність виявилась у пацiєнток з патологiчним клiмаксом, що знаходились в перiодi пременопаузи, для лікування яких було застосовано ГТКПТ.

ГТКПТ нормалізуючи діє на адаптаційні процеси в організмі й може бути використана як новий, достатньо ефективний немедикаментозний метод лікування КС.

Ключові слова: гетеротопічна трансплантація, кріоконсерво-вана плацен-тарна тканина, патологічний клімакс.

Аннотация

Прибылова О. В. Гормональные нарушения и их коррекция у женщин с патологическим течением климакса путем применения гетеротопической транс-плантации криоконсервированной плацентарной ткани. — Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата медицинских наук по специальности: 14.01.01.— акушерство и гинекология. Харьковский государственный медицинский университет, Харьков, 2000.

Диссертация включает результаты комплексного клинико-лабораторного, инструментального, гормонального обследования 130 женщин в климактерическом периоде. Из них 100 больных с патологическим течением климакса и 30 пациенток с физиологическим течением климактерия. Основной целью работы явился анализ влияния криоконсервированной плацентарной ткани человека на содержание гормонов и -эндорфина в сыворотке крови и на клиническое течение КС у больных с патологическим климаксом, разработка эффективной схемы коррекции климактерических расстройств.

Установлено, что в 73% случаев КС развивался у женщин в возрасте 46-53 лет при длительности климактерического периода 1 – 4 года (35%). Чаще (73%) им страдают жительницы города. В 42% случаев развитие КС было спровоцировано психотравмой. 27% женщин с КС в анамнезе отметили наличие предменструального синдрома. Зависимости между возрастом наступления менопаузы и тяжестью проявления климактерических расстройств не отмечено. Не наблюдалось также зависимости между тяжестью КС и перенесенными соматическими и гинеко-логическими заболева-ниями, а также репродуктивной функцией женщин.

Было отмечено, что КС легкой степени (11-20 баллов по квантификационной шкале С.Н.Хейфеца) имел место у 22 (22%) больных, средней тяжести (21-35 баллов) – у 40 (40%) женщин, тяжелая степень (свыше 36 баллов) – у 38 (38%) пациенток.

Наиболее часто больные с КС предъявляли жалобы на “приливы” (100%), повышенную потливость во время “приливов” (90%), раздражительность (86%), нарушения сна (77%), плаксивость (71%).

Так как патологический климактерий проявляется, прежде всего, гормо-наль-ным дисбалансом, для коррекции климактерических расстройств были использованы таблетированные гормональные препараты (климонорм, климен, дивитрен, дивина) и криоконсервированная плацентарная ткань человека, сохраняющая жизнеспособность после деконсервирования и обладающая биостиму-лирующим и гормонокоррегирующим действием.

Выявлено, что под влиянием пероральных гормональных средств достоверного изменения уровней кортизола и -эндорфина, отражающих напряженность адаптационно-приспособительных реакций, не произошло, что может свидетельствовать о неполной коррекции нарушенных приспособительных механизмов.

Установлено, что на фоне действия криоконсервированной плацентарной ткани человека происходят достоверные изменения содержания кортизола и _эндорфина в сыворотке крови, иллюстрирующие нормализацию адаптационных реакций в организме женщины.

После применения пероральных гормональных средств практически здоровыми (оценка КС по шкале С. Н. Хейфеца до 10 баллов) можно было считать 6 (30%) и 7 (35%) женщин в пре- и постменопаузальном периодах, составлявших I и II контрольные группы соответственно, а после ГТКПТ — 18 (60%) и 14 (46,7%) пациенток в пре- и постменопаузальном периоде, входивших в состав III и IV клинических групп соответственно. В связи с чем максимальная эффективность лечения была отмечена у больных III клинической группы (60%), по сравнению с эффективностью лечения в I (30%), II (35%) контрольных и IV (46,7%) клинической группах.

Таким образом, ГТКПТ нормализует адаптационные процессы в организме и может быть использована как новый достаточно эффективный немедикаментозный метод лечения КС.

Ключевые слова: гетеротопическая трансплантация, криоконсервированная плацентарная ткань, патологический климакс.

Annotation

Pribylova O.V. Hormonal disorders and their correction with the use of heterotopic transplantation of cryopreserved placental tissue in women with pathological climacteric.

Thesis for a candidate degree by speciality: 14.01.01. – Obstetrics and Gynecology. Kharkiv State Medical University, Kharkiv, 2000.

The thesis contains the results of complex clinical, laboratory, instrumental and hormonal study of 130 climacteric women. 100 patients had pathological climacteric and 30 women physiological course of climacteric.

The main aim of this study was the analysis of influence of heterotopic transplantation of cryopreserved placental tissue (HTCPT) on -endorphin and hormone levels in the blood serum and clinical course of climacteric syndrome in woman with climacteric syndrome (CS) in woman with pathological climacteric. The effective scheme of correction of climacteric disorders has been worked out.

It was established that the levels of cortizol and -endorfine changed under the influence of cryopreserved placental tissue. These changes illustrate normalization of broken mechanisms of adaptation. The comparison of efficiency of treatment of the patients with pathological climacteric with the use of hormonal preparations and with HTCPT is made. The best therapeutic effect was observed in clinical group 3. The patients in this group were climacteric and suffered from CS, for their treatment HTCPT was used. Thus, HTCPT normalizes the processes of adaptation in organism and can be used as a new, effective enough non-medicamental method of CS treatment.

Key words: heterotopic transplantation, cryopreserved placental tissue, pathological climacteric.

Список скорочень:

БАР — біологічно активні речовини

ГТКПТ — гетеротопічна трансплантація кріоконсервованої плацентарної тканини

КС — клімактеричний синдром

ТТГ — тиреотропний гормон

ФСГ — фолікулостимулюючий гормон

ЛГ — лютеїнізуючий гормон

Підписано до друку 22.03.2000. Тираж 120 прим.

Один умовний друкарський аркуш 1,0

Надруковано в ТОВ “Куп’янска типографія”

м. Куп’янськ, вул. 1 Мая, 2