Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

МЕРКЕР ГЮНТЕР

УДК 923:061.316.422

“Трансформація державного сектору в умовах глобалізації світового господарства (на прикладі промислово розвинутих країн)”

Спеціальність 08.05.01 світове господарство і

міжнародні економічні відносини.

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі міжнародних валютно-кредитних і фінансових

відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного

yніверситету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: Доктор економічних наук, професор

Вергун Володимир Антонович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

кафедра міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин

Інституту міжнародних відносин.

Офіційні опоненти: Доктор економічних наук, професор

Будкін Віктор Сергійович

Інститут світової економіки і міжнародних

відносин НАН України, головний науковий

співробітник.

Кандидат економічних наук, доцент

Дідківський Микола Іванович

кафедра міжнародної економіки Київського національного

університету імені Тараса Шевченка

Провідна установа: Українська академія зовнішньої торгівлі

Міністерства економіки України, кафедра

міжнародної економіки, м. Київ.

Захист відбудеться “8” жовтня 2001р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д.26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

04119, м. Київ, вул. Мельникова. 36/1, зал засідань Вченої Ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного

університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розісланий “8” вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Після фази експансії соціальної держави у 60-х та 70-х роках 20-го століття практично у всіх країнах ОЕСР у 80-х роках настав період стабілізації показників зростання економіки. На початку 21-го століття соціальна та економічна діяльність держави знаходиться на порозі нової широкомасштабної переорієнтації. Глобальна інноваційна конкуренція в економіці, екологічні та техногенні катастрофи, зміни в безпековому оточенні - це питання, на які потрібно знайти відповіді за умов суттєвих та довгострокових фінансових проблем держави.

Трансформація державного сектору в умовах глобалізації світової економіки стає нагальним завданням саме в промислово розвинутих країнах, які під впливом глобалізації та науково-технічної революції мають покращити умови функціонування підприємств з метою підвищення міжнародної конкурентоспроможності. Вирішення цього завдання передбачає розв’язання ряду складних теоретичних і практичних питань, зокрема таких, як: завдання, що належать до компетенції держави, та їх ефективність; продуктивність послуг, що надаються державним сектором; оптимізація існуючих структур державного сектору; умови праці для працюючих в державному секторі.

Такий теоретичний та практично орієнтований аналіз проблем знаходиться в контексті інтенсивної теоретичної дискусії, зокрема, між класичним ученням про державу та новим рухом, що отримав в літературі назву New Public Management.

Процеси глобалізації світової економіки здійснюють вплив не лише на промислово розвинуті країни, а й у все зростаючій мірі на країни з перехідною економікою та країни, що розвиваються.

У цьому зв’язку реінтеграція України до світової економіки на основі принципів ринкової економіки є предметом інтенсивних теоретичних досліджень. Досвід промислово розвинутих країн може набути для України великого значення, особливо з огляду на те, що вона прагне до набуття повного членства в європейських та інших міжнародних економічних організаціях. Передумовою цього є створення конкурентноспроможної та відкритої економічної моделі.

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю поглибленого теоретичного аналізу суті, ролі і функцій державного сектору в умовах функціонування глобальної цілісності світу, дослідження механізму його регулювання в сучасному світовому господарстві, виявлення соціально-економічних наслідків трансформації та проблем вдосконалення управління державним сектором у промислово розвинутих країнах. Значення державного сектору в процесі вирішення глобальних проблем зростає, а його функції змінюються в міру становлення постіндустріального суспільства. Економічні та соціальні проблеми промислово розвинутих країн такі, як масове безробіття, проблеми зростання, криза пенсійного страхування та страхування на випадок хвороби, висока заборгованість держави, зміна суспільних структур вимагають нової структуризації надання послуг державним сектором та трансформації уявлень щодо суспільного добробуту.

Серед наукових праць, в яких досліджуються проблеми суті державного сектору (Рublic Sector) промислово розвинутих країн, його ролі в умовах глобалізації світового господарства необхідно виділити роботи таких зарубіжних вчених: П.Гуревича, П.Катценштайна, Д.Камерона, Р. Роговскі та Дж.Гаррета. Інші праці належать П.Велфенсу, Т.Бернауеру, А.Венігу, Ф.Селлу, О.Ландману та М.Пфлюгеру, С.Зегеру, К.Хюбнеру та Ш.Бланкару.

З окремих питань зазначеної проблематики надруковано низку праць науково-теоретичних досліджень українських вчених-економістів: В.С Будкіна, В.Г. Бодрова, І.В. Бураковського, В.В. Волошина, М.А. Дудченка, Г.Н. Климка, А.І. Кредісова, А.П. Румянцева. О.І. Рогача, А.С. Філіпенка, О.І. Шниркова.

Проте, незважаючи на значну кількість фундаментальних робіт, як німецьких, так і українських науковців, присвячених різним аспектам ролі держави та державного сектора, проблема його трансформації, вдосконалення механізму регулювання в промислово розвинутих країнах, співвідношення адміністративних та економічних методів управління державним сектором з метою підвищення ефективності залишається актуальною і недостатньо дослідженою. Особливого значення вона набуває і для країн з перехідною економікою, в тому числі і для України. Вищезгадані обставини і пояснюють актуальність та перспективи розробки теми даної дисертаційної роботи.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження відповідає науково-дослідний роботі кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин “Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України”, номер державної реєстрації 97134 в рамках загальної наукової теми Інституту міжнародних відносин “Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України”, а також пов`язана з планами і роботою Центру європейських студій Інституту Міжнародних відносин з підготовки та запровадження нових спеціалізацій з європейських студій, комплексів дисциплін з європейської тематики, проект TEMPUS_TACIS T-JEP 10337-97 за сприяння Міжнародного фонду “Відродження”, проект № 6535 від 01.01.1999 року.

Мета дослідження. Виходячи з наукової та практичної актуальності теми і спираючись на результати вивчення її окремих аспектів у світовій і національній економічній літературі, метою роботи є всебічний, поглиблений науковий аналіз суті державного сектору (Public Sector) промислового розвинутих країн, як складової ринкової економічної системи, трансформаційних змін в цьому секторі, що відбуваються під впливом глобалізації, дослідження соціально-економічних наслідків трансформації державного сектору виявлення проблем і шляхів підвищення його ефективності.

Досягнення поставленої мети дисертаційної роботи передбачає розв`язання наступних конкретних завдань дослідження, які і визначають структуру роботи:

з`ясувати і розкрити причини та суть глобалізації світового господарства як об`єктивної закономірності його розвитку у 21 столітті, специфічні особливості і форми прояву у промислово розвинутих країнах;

проаналізувати зміни, що відбуваються у відносинах між країнами та ринками в процесі світової економічної інтеграції, і яким чином взаємодія цих двох суспільних сфер впливає на функціонування державного сектору в промислово розвинутих країнах;

комплексно розкрити і проаналізувати механізм регулювання державного сектора як складової ринкової економічної системи, конкретизувати його структурні елементи, ендогенні та екзогенні фактори підвищення ефективності функціонування;

на основі покраїнного аналізу виявити основні напрямки трансформації державного сектора як для промислово розвинених країн в цілому, так і для окремих держав, Німеччини зокрема;

виокремити проблеми подальшого вдосконалення механізму управління державним сектором, розкрити значення економічних методів у підвищенні ефективності його функціонування.

Об`єктом дослідження є різнорівнева сукупність економічних відносин, що формуються у відкритих суспільствах промислово розвинених країн з приводу функціонування державного сектора (Public Sector) в умовах формування глобальної економічної системи.

Предметом дослідження виступають науково-теоретичні та практичні аспекти трансформаційних змін, що відбуваються в державному секторі промислово розвинених країн, в тому числі і ФРН, соціально-економічні наслідки цих змін.

Методи дослідження. В дисертації застосовано широкий інструментарій загальноприйнятих методів наукового дослідження світогосподарських процесів і міжнародних економічних відносин, зокрема методи кількісного і якісного порівняння, абстрагування, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, історизму, функціонально-системного підходу, описово-аналітичний.

Фактологічною основою дисертаційного дослідження стали поряд з підручниками та монографіями, періодичні видання, офіційні публікації, матеріали та документи, що обумовлено специфікою обраної теми, недостатньою дослідженістю у науковій літературі проблем, що розглядаються у роботі. У процесі роботи над даним дослідженням проаналізовано англо- і німецькомовну наукову та спеціальну літературу за даною проблематикою з використанням широкого кола джерел статистичної та аналітичної інформації міжнародних організацій : ООН, МВФ, Світового Банку, ЄС, ОЄСР та публікацій їх спеціальних органів і установ. Офіційних статистичних довідників та періодичних матеріалів окремих країн ЄС та даних української статистики. Таким чином, дослідження проведено з використанням ряду оригінальних зарубіжних та вітчизняних джерел інформації.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у всебічному виявленні та об’єктивному, поглибленому, системному аналізі теоретичних і практичних аспектів та закономірностей функціонування державного сектора (Public Sector) промислово розвинутих країн в умовах глобалізації світогосподарських процесів, змін, що відбуваються в механізмі регулювання державного сектору під впливом дії ряду екзогенних та ендогенних факторів. При цьому науково обґрунтовуються не лише сутностні характеристики трансформації державного сектора, але й робиться спроба визначити та спрогнозувати проблеми та шляхи подальшого його розвитку, соціально-економічні наслідки трансформаційних змін з урахуванням національної специфіки окремих розвинутих країн, включаючи ФРН.

В результаті проведеного дослідження автором отримані наступні наукові результати, які розкривають його особистий внесок у розробку проблеми та конкретизують наукову новизну:

розкрито сутність державного сектора, як складової ринкової системи, і доведено, що тиск світової економіки в залежності від політичної системи кожної держави може призводити до різних наслідків його функціонування. За умов одночасної лібералізації торгівлі та потоків капіталу маленькі та середні фірми, а також орієнтовані на внутрішній ринок підприємства матимуть найбільші проблеми адаптації. Мобільність капіталу призводить до виникнення опору, в першу чергу, у децентралізованих політичних системах. Завдяки цьому у таких державах може збільшитися державна квота. Але також можливо, що держави реагуватимуть на таку реакцію економіки шляхом протекціонізму в зовнішній торгівлі та обмеженнями мобільності капіталу. Тому можна вважати, що за умов постійної відкритості в зовнішній торгівлі та зростання мобільності капіталу, державна квота у децентралізованих системах збільшується;

аргументовано, що в умовах формування глобальної цілісності світу виникає необхідність переосмислення теорії держави та в її рамках функцій і завдань державного сектору. У відкритому суспільстві неможливо оптимізувати цільові функції для всіх громадян в цілому, оскільки не слід очікувати, що люди підпорядковуватимуться встановленим в державному секторі правилам оптимізації. Відкрите суспільство складається з громадян, що орієнтовані на власну користь. Їх дії, спрямовані на реалізацію власних інтересів, є обмеженими та спрямовуються інституціями ринку і державного сектору;

з’ясовано, що обсяги діяльності держави не зменшилися, незважаючи на зміцнення тенденцій глобалізації. Це є справедливим і для видатків в соціальній сфері, яка вважається особливо чутливою до впливів світової економіки. З іншого боку, протилежний аргумент, що економічна глобалізація призводить до збільшення державної діяльності, лише частково може бути підкріплений емпіричним шляхом.

При цьому доведено, що відкритість країни у сфері зовнішньої торгівлі має сильний позитивний вплив на розмір державного сектору, тому вплив відкритості у фінансовій сфері є незначним, економічно відкриті країни характеризуються більшим обсягом державної діяльності. Крім деяких окремих країн не існує статистично стабільного взаємозв`язку між глобалізацією і конвергенцією або дивергенцією масштабів державного сектору;

досліджено питання стратегічного партнерства державного та приватного секторів у реалізації Insourcing проектів, яке полягає в тому, що державний сектор – або його частки – сам виступає на ринку як приватне підприємство та ставить себе перед викликами ринку, тобто орієнтується на отримання прибутку. Шанс для державного сектору полягає в можливості отримання часткової незалежності від параметрів бюджету. Це може бути досягнуто у разі, якщо державний сектор використовує свої типові ресурси в комерційних цілях, зокрема з огляду на те, що в деяких галузях він посідає монопольне положення.

Державний сектор має вступати в стратегічні партнерства з приватним сектором. Під стратегічним партнерством розуміється спрямоване на довгострокову перспективу співробітництво, що ґрунтується на рамкових домовленостях та договорах. Згідно з такими домовленостями має бути створене приватне агентство для забезпечення розробки, придбання та експлуатації обладнання, яке перебирає частку завдань державного сектору, що не належать до його принципової компетенції і більш ефективно реалізуються приватним сектором. В загальному плані може йтися про виокремлення (Outsourcing) надання послуг, що потребують високої концентрації персоналу та капіталу;

проаналізовано і розкрито різні ефекти відкритості у сферах зовнішньої торгівлі та фінансів, каузальної логіки взаємозв”язку збільшення економічної відкритості та зростання державної квоти, стратегічних партнерств у вирішенні нових завдань між державним та приватним секторами, загострення проблем фінансування держави та соціального страхування в умовах глобалізації економічних відносин, а також того, за яких умов інтеграційні процеси у світовій економіці ведуть до дерегуляції або регуляції в конкретних сферах економіки;

визначено суть та встановлено масштаби впливу промисловості, та політичних явищ на державний сектор. Суть цього впливу полягає у тому що, більш економічно відкриті країни мають більший індустріальний сектор, що зміцнює вплив профспілок і призводить до збільшення державної діяльності. З іншого боку, дані аналізу показують, що процеси глобалізації зміцнили взаємозв’язки між політичним впливом, з одного боку та політиками коригування ринку, з іншого. Передумовою цього аргументу є те, що внутрішньополітичні механізми впливу не потрапили у залежність від світових ринків.

на основі концепції страхування ризиків державної діяльності встановлено, що населення більш економічно відкритих країн піддається більшому ризику. Виборці вимагають від політиків та державного апарату страхування в обмін за свою згоду на лібералізацію ринків. Політики та державне управління прагнуть бути переобраними або потребують політичної підтримки, тому вони часто задовольняють цей попит. Надійних показників для ризиків, які діють на країну з боку світової економіки, практично не існує. Експансія державного сектору не пов’язана з процесами глобалізації. З метою уникнення перевантаження систем соціального страхування обгрунтована теза щодо доцільності здійснення реформ в напрямку “стрункої держави” з одночасним податковим сприянням розвитку приватного страхового забезпечення. Соціальне страхування може бути поступово переведене на схему з частковим капітальним покриттям за допомогою прибутків від приватизації.

Практичне значення одержаних результатів обумовлюється тим, що вони можуть бути використані органами державного управління як Німеччини, так і України у процесі подальшого реформування державного сектору з метою його адаптації до викликів глобалізації, розробці конкретних заходів по підвищенню ефективності його функціонування з урахуванням національної специфіки.

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка в межах спеціалізації “Європейська економіка та інтеграція”, зокрема при викладенні курсів “Економіка країн Європи”, “Світова економіка”, “Міжнародні економічні відносини”.

Теоретично-методологічною основою дисертаційної роботи виступають фундаментальні положення сучасної теорії міжнародних економічних відносин, зокрема концепції суті сучасної держави, її соціально-економічних функцій, форм і методів регулювання економічних процесів, а також існуючі науково-теоретичні підходи і розробки, окремі положення, висновки і узагальнення провідних німецьких та українських вчених-економістів фахівців у галузі світової економіки ті міжнародних економічних відносин.

Апробація результатів дисертації Основні положення та наукові результати дослідження доповідалися на міжнародній науковій конференції “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн” в умовах глобалізації світової економіки” 25-26 листопада 1999 р., м. Київ, науковій конференції студентів та аспірантів Інституту міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, 13 квітня 2000р., м. Київ, методологічному семінарі кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин, травень 2000 р.

Публікації За результатами дослідження опубліковано 4 одноосібні наукових статті загальним обсягом 2,0 д.а. та тези доповіді на міжнародній науковій конференції.

Структура та обсяг дисертації Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списка використаної літератури, додатків, загальним обсягом ___ сторінок, включаючи ___ рисунків, ___ таблиць.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, показано ступінь розробки теми, зв’язок роботи з науковими програмами, темами, визначено предмет, об’єкт, мету і завдання дослідження, наукову новизну одержаних результатів та їхнє практичне значення для подальшого реформування державного сектора з метою його адаптації до викликів глобалізації, розробці конкретних заходів по підвищенню ефективності його функціонування з урахуванням національної специфіки.

У першому розділі “Глобалізація – об’єктивна закономірність розвитку світового господарства.” проаналізовано причини і суть глобалізації, окреслено основні риси механізму впливу глобалізацйних процесів на специфіку розвитку економіки промислово розвинутих країн.

В роботі доведено, що глобалізація світової економіки є процесом поглиблення міжнародного поділу праці, поєднаного з радикальним усуненням торгових бар”єрів, зменшенням витрат на переміщення факторів виробництва, інтернаціоналізацію виробництва, зокрема шляхом здійснення прямих інвестицій в умовах збільшення “фрагментації” міжнародної торгівлі. Досліджені в теоретичній частині роботи аспекти глобалізації показали, що цей процес здійснює тиск на користь кваліфікованої робочої сили і, навпаки, вплив на некваліфіковану робочу силу є негативним. В разі відповіді на цей тиск шляхом прийняття законодавчих норм щодо встановлення мінімальної заробітної плати результатом буде збільшення безробіття некваліфікованої робочої сили. Вказано на те, що цей висновок грунтується не лише на теоретичних міркуваннях, але й може бути практично доведений.

Необмежена торгівля може замінити міграцію виробничих факторів, оскільки таким шляхом також може реалізовуватись вирівнювання їх вартості. Але від абсолютного та відносного зменшення прибутків може захистити лише процес постійної безперервної освіти. Тому важливим завданням для високо розвинутих країн є активна політика в сфері освіти та кваліфікації. Високий рівень безробіття серед низькокваліфікованої робочої сили є важким тягарем передусім для державного сектора, оскільки таким чином він втрачає кошти, необхідні для реструктуризації економіки та адаптації до викликів глобалізації.

В роботі доведено, що на початку 21-го століття щонайменше чотири групи проблем ставлять нові вимоги до державного сектору порівняно з 70-ми та 80-ми роками 20-го століття, зокрема інтернаціоналізація виробництва, ускладнення технолого-економічного розвитку, зміни в міжнародному оточенні, -зміна парадигми у приватному секторі, конкуруючі політики модернізації в нових індустріальних країнах.

Вирішення вищезгаданих проблем має відбуватися в умовах змін в міжнародному оточенні. Інтенсифікація співробітництва в рамках розвитку Європейського Союзу, його розширення на Схід, широкомасштабні зміни у суспільстві та розвиток у напрямку формування глобальної економіки штовхають до нового визначення ролі держави і, відповідно, державного сектору.

Від змін у стратегіях провідних фірм в сферах організації та конкуренції слід очікувати на масштабні безпосередні або опосередковані наслідки. Японські підприємницькі концепції 70-х та 80-х років 20-го століття набули на сьогодні універсального характеру. Вони призвели до виникнення нових вимог до держави (система своєчасного постачання - just-in-time та її розповсюдження на державні структури; формування концепції total-quality-management та її поширення на державну політику в сфері освіти);

В роботі з’ясовано, що ознаками підприємницьких концепій є: “рефокусування” підприємницьких завдань і ліквідація занадто складних елементів, “сегментація” структури підприємства за критеріями виробництва та ринку. децентралізація відповідальності за виробництво та збут по сегментах підприємства: прибуткові центри;оптимізація процесів по сегментах повздовж всього ланцюжку створення вартості, перегляд “глибини” виробництва у зв”язку з використанням постачальників, розробка “стрункого виробництва” за принципами lean production (робота “в команді”, горизонтальні ієрархії та багато інших).

Зміни в макроекономічній констеляції призвели до конкуренції між стратегіями забезпечення та покращення конкурентоспроможності, і примусили ряд індустріальних країн до розробки широкомасштабних стратегій модернізації.

Серед таких концепцій в роботі виокремлено три їх варіанти: англосаксонські стратегії модернізації з радикальною орієнтацією на ринкові концепції, типові для приватного сектору; японська модель стабілізації “стрункої держави”, в тому числі в періоди збільшення внутрішнього споживання; шведська модель реструктуризації (та часткового обмеження) соціальної держави при введенні концепцій таких, як “планові ринки” та “суспільна конкуренція”, але на нормативній основі оновленої концепції соціальної держави. Проведений аналіз дає підстави засвідчувати, що найбільшого пощирення у промислово розвинутих країнах набули такі стратегії модернізації:

державна модернізація на основі ринкових стратегій раціоналізації: США, Великобританія, Нова Зеландія;

“струнка держава” навіть за умов збільшення внутрішнього споживання: Японія;

реструктуризація соціальної держави шляхом застосування концепцій “планових ринків” та “суспільної конкуренції”: Швеція;

модернізація шляхом окремих кроків без загального бачення та послідовності: Німеччина.

У другому розділі “Механізм регулювання державного сектору в сучасному світовому господарстві” досліджуються особливості механізму функціонування державного сектора економіки, розглядаються питання його трансформації на фоні процесів світової глобалізації. Зокрема розглянуті питання дисбалансу розвитку суспільного сектору (Public Sector) та ролі поглиблення глобалізаційних процесів в цій сфері.

Проведений аналіз свідчить, що відкритість держав щодо світової економіки до цього часу не призвела до зменшення державної діяльності або конвергенції різних видів такої діяльності для груп країн. На основі даних щодо конвергенції та дивергенції можна зробити висновок, що країни, незважаючи на зростаючу економічну взаємодію, використовують різні шляхи, виходячи із спрямування державних прибутків та видатків. Ці результати вказують на те, що держави і надалі мають значний простір для дій, оскільки такі ж відкриті щодо світової економіки країни використовують різні політичні інструменти. За сучасними станом досліджень можна навести два причинні пояснення позитивного взаємозв’язку між економічною відкритістю та діяльністю державного сектора.

По-перше, економічно відкриті країни мають більший індустріальний сектор, внаслідок чого зростає вплив профспілок та лівих партій, збільшується діяльність державного сектору.

Разом з тим багато економічно відкритих країн мають невеликий індустріальний сектор або такий, що зменшується, і рівень організованості профспілок часто не дуже висока, але одночасно діяльність державного сектора в цих країнах зростає.

По-друге, діяльність державного сектора розглядається як страхування ризиків, відкриті економіки піддаються більшим ризикам. Виборці вимагають від урядів певного захисту, як компенсацію за їх згоду на заходи щодо лібералізації.

Глобалізація здійснює сильний вплив на субвенційну політику державного сектора, оскільки спочатку посилюватиме тенденцію до надання субвенцій. Якщо, однак, виникає необхідність створення ефективного державного сектору, то це може призвести до скорочення економічно неефективних субвенцій. Передумовою цього є припущення, що країни в довгостроковій перспективі конкурують за мобільні фактори виробництва і бажають утримувати виробничі затрати якомога меншими. Неефективні субвенції, які призводять до збільшення податкового навантаження, не можуть зберігатись в такій системі, якщо для цього не існує причин позаекономічного характеру.

У дисертаційному дослідженні показано, що у двоступеневій банківській системі в інтересах суб’єктів ринку та забезпечення довгострокової довіри в процесі інвестиційних рішень державою, зокрема центральним банком, спочатку має бути забезпечена стабільна валюта. Без цієї передумови існує перманентна тенденція до інфляції і загроза негативних реальних облікових ставок, що може призводити до помилкових інвестиційних рішень, зокрема необґрунтованого збільшення обсягів інвестицій. Довіра до банків та бірж є необхідною, щоб приватні особи були готові до великих та довгострокових вкладень. З боку держави потрібні послідовний нагляд над банками та чіткі стандарти надання інформації, щоб постійні банківські кризи та фонди і банки, що вводять клієнтів в оману, не зіпсували довіри вкладників і не створили потужний стимул до відтоку капіталу.

Система перерозподілу соціальної держави поставлена завдяки глобалізації перед новими викликами. Вона має надати допомогу менш кваліфікованим, які не можуть і не повинні справлятися наодинці з своїми втратами. Важливими є, як вже згадувалося, подальша освіта, що фінансується в основному за рахунок податків, сприяння з боку держави в отриманні робочих місць, доплати до зарплати або, в разі необхідності, надання достатньої соціальної допомоги. Суспільство, що дозволяє більшості своїх членів отримувати значні переваги глобалізації, яка користується політичною підтримкою, повинне бути готовим допомогти тим, хто втрачає від неї.

В роботі доведено, що значна частина актуальних проблем системи соціального страхування не викликана глобалізацією, не може бути вирішена за її допомогою. Фінансові проблеми пенсійного страхування пов’язані передусім із зростанням ризиків та демографічним фактором. Розширення надання послуг, що не є типовими для страхування (наприклад, пенсії перед досягненням 65-річного віку), та збільшення частки пенсіонерів в загальній кількості населення роблять необхідними або зменшення виплат, або збільшення страхових внесків, або збільшення державних доплат для страхової системи.

В цілому можна зробити висновок, що глобалізація лише в незначній мірі впливає на погіршення соціального положення. Зростання бідності та безробіття, значна суспільна дискримінація сімей з дітьми або зменшення соціальних виплат в основному не пов’язані з глобалізацією. Вона навіть надає засоби для допомоги тим, хто піддається дискримінації завдяки структурним змінам.

У третьому розділі “Проблеми та шляхи підвищення ефективності державного сектора в промислово розвинутих країнах” розглянуто і проаналізовано основні напрямки вирішення проблем ефективного функціонування державного сектору (Public Sector) на прикладі промислово розвинутих країн. Зокрема, наголошено на ефективності суто економічних інструментів впливу на державний сектор країни.

Процеси глобалізації здійснюють вплив не тільки на індустріальні країни – все більше країн, що знаходяться в стадії трансформації або розвиваються, залучаються до цього процесу. З огляду на це, реінтеграція України до світової економіки на базі ринкових принципів є предметом інтенсивних досліджень. В цьому контексті досвід розвинутих країн може мати для України велике значення, оскільки вона прагне до повномасштабного членства в європейських та міжнародних економічних організаціях. Передумовою є розбудова конкурентноспроможної та відкритої економічної моделі.

Однак дуже чітко виявляється, що трансформація колишніх планових господарств Центральної та Східної Європи у напрямку ринкової економіки іде хибним шляхом. Проблемою при цьому є не кінцева мета трансформаційного процесу, тобто введення ринкової економіки, а той факт, що трансформаційні програми призводять до страждання людей, якого можна було б уникнути, без явних успіхів на шляху до збільшення конкурентоспроможності власного виробництва або зайнятості. Тому в роботі обгрунтовано необхідність розробки альтернативних програм дій. Для цього запропоновано механізм, що враховує конструктивні елементи. Цей механізм, є результатом ряду дискусій у різних напрямках, які вказують на недоліки трансформаційних програм та пов”язані з ними загрози для трансформаційних країн.

Успішна реалізація трансформаційних програм покликана створити надійну основу для соціально-економічного розвитку колишніх комуністичних країн Центральної та Східної Європи. Вони базуються на переконанні, що ні економічні заходи, що зараз здійснюються, ні людські страждання не мають бути ціною трансформації. Звичайно, було б невірно стверджувати, що в ході трансформаційних процесів людські страждання будуть зовсім відсутні або для їх реалізації не буде необхідною дуже наполеглива робота. Але потрібно вказати на те, що зайві витрати та дії, без яких можна було б обійтися, заважають розвитку ринкових демократій. В роботі зроблена спроба вказати на можливі альтернативи, поки тиск результатів, викликаних політикою, що зараз здійснюється, не збільшився поза можливу межу та не призвів до непередбачених політичних подій.

В дисертації аргументовано, що значення державного сектору в процесі вирішення глобальних проблем зростає, а його функції змінюються під тиском уявлень про постіндустріальне суспільство. Ці зміни суспільних структур вимагають нової структуризації надання послуг державним сектором та трансформації уявлень про суспільний добробут.

В роботі аргументовано, що одним з напрямків підвищення ефективності функціонування державного сектора в промислово розвинутих країнах є формування відносин стратегічного партнерства державного та приватного секторів економіки в реалізації Insourcing проектів. Це партнерство полягає полягає в тому, що державний сектор – або його елементи – сам виступає на ринку як приватне підприємство та ставить себе перед викликами ринку, тобто орієнтується на отримання прибутку. Шанс для державного сектору полягає в можливості отримання часткової незалежності від параметрів бюджету. Це може вдатися, якщо державний сектор використовує свої типові ресурси в комерційних цілях, зокрема якщо в деяких галузях він посідає монопольне становище.

Разом з економічними інструментами, які спрямовані на внутрішню оптимізацію для збільшення ефективності державного сектору та Insourcing проектів, що мають принести нові джерела прибутків, існує ще можливість співробітництва державного та приватного секторів для використання досвіду та здатності останнього в процесі трансформації діяльності держави.

Державний сектор має для реалізації цієї мети вступати в стратегічні партнерства з приватним сектором. Під стратегічним партнерством в роботі розуміється спрямоване на довгострокову перспективу співробітництво, що грунтується на рамкових домовленостях та договорах. Згідно з ними має бути створене приватне агентство для забезпечення розробки, придбання та експлуатації обладнання, яке перебирає частку завдань державного сектору, що не належать до його принципової компетенції і більш ефективно реалізуються приватним сектором. В загальному плані може йтися про виокремлення (Outsourcing) надання послуг, що потребують високої концентрації персоналу та капіталу.

За результатами дослідження в роботі зроблені наступні висновки та узагальненя:

Значення державного сектору в умовах глобалізації зростає, а його функції змінюються в процесі становлення постіндустріального суспільства. Ці зміни суспільних структур вимагають нової структуризації надання послуг державним сектором та трансформації уявлень про суспільний добробут.

Економічні та соціальні проблеми високорозвинутих країн такі, як безробіття, проблеми економічного зростання, криза пенсійного страхування та страхування на випадок хвороби, висока державна заборгованість, мають своїми причинами не глобалізацію. Однак вони яскраво виявляються в умовах глобалізованих ринків.

Завдяки якісному покращенню транспортних та комунікаційних мереж ринки праці “наблизились” так, що зросла конкуренція насамперед серед працівників з невисокою кваліфікацією. Але конкуренція охоплює також працівників з високим рівнем освіти та незалежних підприємців. Оскільки все більше капіталу перетікає до інших країн, промислово розвинуті держави мають розраховувати на те, що зарплати на одиницю робочого часу зростатимуть не так швидко, як раніше, а, можливо, навіть будуть знаходитись в стані стагнації. Це не означає, що прибутки також мають знаходитись в цьому стані, але за існуючих умов зростання прибутків вимагає більшої ефективності робочої сили, тобто збільшення робочого часу замість його скорочення або інтелектуального капіталу, тобто кращої освіти.

В умовах глобалізації більш мобільним став не лише капітал, а й робоча сила також. В Європейському Союзі пересування робочої сили є вільним. Можливості жити та працювати в інших країнах суттєво покращилися. Це впливає на системи соціального забезпечення.

Фінансове навантаження, пов”язане зі сплатою внесків до систем соціального забезпечення, дійсно є дуже значним в індустріальних країнах через високі внески. Але не стільки розмір внесків, скільки обсяги, які одна частка громадян сплачує на користь інших, є причиною виникнення проблеми. Для здійснення державою соціально-політичного перерозподілу мають існувати особи, які готові сплачувати ці кошти. Оскільки це навантаження має дію, подібну до сплати податків і додається до них, то частка громадян спробує уникнути особливо важкого фінансового навантаження. Для цього існує ряд можливостей, наприклад, в прикордонних регіонах або через великі підприємства, але головним чином шляхом міграції, якою в процесі глобалізації легше скористатися. З іншого боку, слід вітати, що врешті-решт системи соціального забезпечення мають завдяки цьому брати участь у міжнародній конкуренції та покращувати співвідношення ціна/ефективність.

Не лише в рамках систем соціального забезпечення, але й в цілому для держави стає складнішим здійснювати перерозподіл прибутків між громадянами. Вони можуть протистояти податкам та іншим відрахуванням, які ними вважаються занадто високими, не тільки шляхом переходу до діяльності з меншими відрахуваннями або збільшення вільного часу, але й міграцією до інших країн.

Мобільність підприємств в глобалізованому світі є самозрозумілою. Країнам з високим податковим навантаженням важко утримувати підприємства та залучати інвестиції. Поступово політики усвідомлюють неможливість перерозподілу в більшому обсязі коштів від підприємств до працівників або, в більш загальному сенсі, до сімей. Вплив глобальної конкуренції залишає національним урядам малий простір для оподаткування підприємств.

Оподаткування без надання відповідних послуг або створення неналежних умов для ведення бізнесу призводить в середньостроковій перспективі до відтоку капіталу завдяки глобальній конкуренції.

При цьому помилковими є посилання на обмеження простору для дій та міграцію підприємств, як виприадання несприятливого розвитку. Вони мають можливості вести розумну політику в конкуренції з іншими країнами і мати сміливість зменшити субвенції та привілеї окремих груп для утримування в певних межах фінансового навантаження через податки та відрахування. Вони мають турбуватися про підтримання чесного взаємозв”язку між внесками та послугами соціального страхування. Зручна тактика щодо надання окремим групам виборців переваг і приховування коштів у податках та відрахуваннях вже не може здійснюватись у світі, де інвестори та працівники є глобально мобільними.

Лібералізація фінансових ринків сприяє збільшенню прямих прибутків малої групи акторів, наприклад, міжнародних банків, мультинаціональних концернів та багатих приватних осіб. Однак наслідки лібералізації такі як обмеження макроекономічних інструментів управління, що знаходяться у розпорядженні держав, збільшення відмінностей у рівні прибутків, стають все більш відчутними. За цією структурою співвідношення витрати/ефективність невелика група акторів, що очікує на концентровані прибутки, може лобіювати свої інтереси.

В процесі торгової лібералізації можна очікувати на більший попит та, ймовірно, на більшу пропозицію у сфері зменшення ризиків і компенсацій, ніж для лібералізації фінансових ринків. Відкритість у фінансовій сфері має, таким чином, менший вплив на державний сектор, ніж торгова лібералізація.

Глобалізація світової економіки по-різному впливає на державний сектор країни в залежності від її політичної системи. Можна стверджувати, що за умов одночасної лібералізації торгівлі та потоків капіталу малі та середні фірми, а також орієнтовані на внутрішній ринок підприємства матимуть найбільші проблеми адаптації. В централізованій урядовій системі тим, хто втрачає, важче проштовхнути свої інтереси, ніж в децентралізованій. Мобільність капіталу призводить до виникнення опору насамперед у децентралізованих політичних системах. Держава може надавати компенсацію цій опозиції, що призводить до збільшення державної квоти. Але також можливо, що держави реагуватимуть на згадану опозицію шляхом протекціонізму в зовнішній торгівлі та обмежень мобільності капіталу. Тому можна вважати, що за умов постійної відкритості в зовнішній торгівлі та зростання мобільності капіталу державна квота у децентралізованих системах збільшується.

Глобалізовані економічні відносини загострюють проблеми фінансування та соціального страхування. З метою уникнути перевантаження систем соціального страхування доцільне здійснення реформ в напрямку “стрункої держави” з одночасним податковим сприянням розвитку приватного страхового забезпечення. Соціальне страхування може бути поступово переведене на схему з частковим капітальним покриттям за допомогою прибутків від приватизації.

Як для Західної, так і для Східної Європи є справедливим, що за умов обмежених можливостей збільшення зарплат та збільшення прибутків на капітал доцільним є зміцнення участі працівників у володінні виробничою власністю в рамках соціальної політики, орієнтованої на ринок капіталів. Збільшення ролі інвестиційних зарплат та вкладень, що призводить до збільшення інвестицій, за умов податкового сприяння дозволить використовувати більшу гнучкість у сфері зарплат та запобігати, завдяки справедливому розподілу переваг глобалізації, виснажливій боротьбі з розподілу.

Стратегічне партнерство державного та приватного секторів у реалізації Insourcing проектів полягає в тому, що державний сектор – або його частки – сам виступає на ринку як приватне підприємство та ставить себе перед викликами ринку, тобто орієнтується на отримання прибутку. Шанс для державного сектора полягає в можливості отримання часткової незалежності від параметрів бюджету, але лише при умові, якщо державний сектор використовує свої ресурси в комерційних цілях.

Державний сектор має для реалізації цієї мети вступати в стратегічні партнерства з приватним сектором. Під стратегічним партнерством розуміється спрямоване на довгострокову перспективу співробітництво, що грунтується на рамкових домовленостях та угодах. Згідно з ними має бути створене приватне агентство для забезпечення розробки, придбання та експлуатації обладнання, яке перебирає частку завдань державного сектору, що не належать до його принципової компетенції і більш ефективно реалізуються приватним сектором. В загальному плані може йтися про виокремлення (Outsourcing) надання послуг, що потребують високої концентрації персоналу та капіталу.

Основні положення дисертаційної роботи, теоретичні і практичні висновки відображені у наступних публікаціях, надрукованих у наукових фахових виданнях:

1. Гюнтер Меркер. Менеджемент якості у сфері державного управління // Актуальні проблеми міжнародних відносин Вип. 21. – Ч ІІІ., К., 2000 – С. 95 – 101.

2 Гюнтер Меркер. Причини і сутність глобалізації світової економіки // Актуальні проблеми міжнародних відносин Вип. 23. – Ч ІІІ., К., 2000 – С. 171 – 180.

3. Гюнтер Меркер. Менеджмент якості у суспільному секторі // Вісник міжнародних відносин Вип. 16., К., 2000 – С. 28– 36.

4. Гюнтер Меркер. Практикоорієнтована сучасна концепція управління державним сектором // Актуальні проблеми міжнародних відносин Вип. 16. – Ч І., К., 2000 – С. 165 – 172.

5. Гюнтер Меркер. Форми прояву глобалізації у промислово розвинутих країнах// Актуальні проблеми міжнародних відносин Вип. 24. – Ч І., К., 2000 – С. 131 – 139.

Анотація.

Гюнтер Меркер. Трансформація державного сектору в умовах глобалізації світового господарства (на прикладі промислово розвинутих країн)

Дисертацією є рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини. - Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київ, 2001.

Дисертація присвячена дослідженню державного сектора промислово розвинених країн в умовах глобалізації світового господарства, трансформаційних змін, що відбуваються