Міністерство охорони здоров’я України

Українська медична стоматологічна академія

Маковка Інна Львівна

УДК 616.31-053-08:616.33/.34

СТАН ОРГАНІВ РОТОВОЇ ПОРОЖНИНИ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ У ДІТЕЙ З ХРОНІЧНИМИ ГАСТРОДУОДЕНІТАМИ

14.01.22 - стоматологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Полтава – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Українській медичній стоматологічній академії (ректор-заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Скрипніков Микола Сергійович).

Науковий керівник кандидат медичних наук, доцент

Каськова Людмила Федорівна, Українська медична стоматологічна академія МОЗ України, завідувачка кафедри дитячої терапевтичної стоматології з профілактикою стоматологічних захворювань

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, професор Дичко Євген Никифорович, Дніпропетровська державна медична академія МОЗ України, завідувач кафедри дитячої стоматології

доктор медичних наук, професор Хоменко Лариса Олександрівна, Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця, завідувачка кафедри дитячої терапевтичної стоматології з курсом профілактики стоматологічних захворювань

Провідна установа:

Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України, кафедра стоматології

Захист відбудеться 22 січня 2002 р. о 11 годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д44.601.01 при Українській медичній стоматологічній академії за адресою: 36024 м. Полтава, вул. Шевченко, 23

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Української медичної стоматологічної академії за адресою: 36024 м. Полтава, вул. Шевченко, 23

Автореферат розісланий 18 грудня 200 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор медичних наук, доцент Петрушанко Т.О.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Формування здоров’я дитини та його стан у майбутньому нерозривно пов’язані з проблемою виникнення стоматологічних захворювань. Незважаючи на низьку інтенсивність карієсу (за градацією ВООЗ) у Полтавському регіоні, обумовлену помірно підвищеним вмістом фтору у питній воді (1,07-1,38 мг/л), сам факт наявності цього елементу не завжди в повній мірі визначає частоту виникнення карієсу, що пов’язано з негативною дією інших, як місцевих так і загальних факторів (С.В. Киндий, 1988; Л.П. Григорьева и соавт., 1991; О.В. Шешукова, 1996).

Одним із таких факторів є хронічні загальносоматичні захворювання, на фоні яких спостерігається значний ріст стоматологічної патології

(О.А.Глазунов, 1992; С.М.Захарова,1993; І.М.Голубєва,1998;О.В.Бабіна,1999). Захворювання травної системи виникають переважно у дітей зі зниженою неспецифічною резистентністю в період найбільш інтенсивних морфофункціональних змін у дитячому організмі (О.М. Шульгай, 2000), а тривалий перебіг хронічних захворювань травної системи та часті загострення призводять до порушення усіх видів обміну (М.М.Руденко, 1992), зниження імунологічної реактивності (Павленко Н.В.,1994), що сприяє розвитку карієсу та запальних змін у тканинах пародонта ( О.І.Остапко, 1994). За даними різних авторів розповсюдженість карієсу у дітей з хронічними захворюваннями органів травлення (ХЗОТ) сягає 78-100% (Н.І.Смоляр,1991; Е.М.Мельниченко, 1993; О.І.Остапко, 1994), а захворювань тканин пародонта - 94-100% (Л.А. Хоменко, І.М. Голубєва, 1998; А.А.Удод та соавт., 1998).

З метою підвищення неспецифічної резистентності організму, профілактики та лікування карієсу, гінгівіту останнім часом запропоновані засоби на основі рослинних адаптогенів, вітамінів, макро- та мікроелементів (М.Н.Рося, 1990; В.Д. Каюкова, 1996; О.В. Деньга, 1997; Н.М. Крупник,1999; В.С. Бурдейний, 2000), застосування яких дозволяє досягти значного зниження стоматологічної захворюванності. Проте залишається невирішеним питання профілактики стоматологічних захворювань у дітей з соматичною патологією в регіоні з помірно підвищеним вмістом фтору у питній воді. Також в літературі відсутні дані про взаємозв’язок рівня процесів ліпопероксидації з ураженням зубів карієсом та виникненням запальних процесів у тканинах пародонта дітей з хронічними гастродуоденітами (ХГД). Відсутність практичних рекомендацій щодо профілактики карієсу на фоні гастродуоденальної патології, з урахуванням усіх патогенетичних ланок, у регіоні з помірно підвищеним вмістом фтору у питній воді обумовило вибір теми даного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є фрагментом науково-дослідної роботи УМСА “Механізми пошкодження зубо-щелепної системи, резистентність організму і обгрунтування засобів профілактики, терапії і реабілітації основних стоматологічних захворювань” (державний реєстраційний №01970018550).Автор є безпосереднім виконавцем фрагменту зазначеної наукової теми.

Метою дослідження є підвищення резистентності твердих тканин зубів та тканин пародонта шляхом застосування комплексу лікувально-профілактичних заходів на підставі вивчення показників гомеостазу ротової порожнини у дітей з хронічними гастродуоденітами у регіоні з помірно підвищеним вмістом фтору у питній воді.

Відповідно з метою необхідно було вирішити наступні задачі:

1. Вивчити показники поширеності карієсу та гінгівіту у дітей в залежності від віку, нозологічної форми та тривалості перебігу хронічного гастродуоденіту.

2. Вивчити зміни кислотостійкості емалі та мінералізуючого потенціалу слини в залежності від стану твердих тканин зубів та тривалості перебігу гастродуоденальної патології.

3. Вивчити динаміку вмісту кальцію, магнію, неорганічного фосфору у ротовій рідині в залежності від стану твердих тканин та тривалості перебігу гастродуоденальної патології.

4. Вивчити зміни величин показників стану прооксидантно-антиоксидантної системи ротової рідини дітей в залежності від стану твердих тканин зубів, тканин пародонта, тривалості перебігу гастродуоденальної патології.

5. Розробити, оцінити ефективність застосування та запровадити в клінічну практику комплекс лікувально-профілактичних заходів, направлених на підвищення резистентності органів ротової порожнини у дітей з ХГД.

Об’єкт дослідження: вплив хронічного гастродуоденіту на стоматологічну захворюваність у дітей в регіоні з помірно підвищеним вмістом фтору у питній воді.

Предмет дослідження: корекція стану органів ротової порожнини у дітей з ХГД в регіоні з помірно підвищеним вмістом фтору у питній воді.

Методи дослідження: клініко-лабораторні, біохімічні, статистичні методи дослідження проведені з метою вивчення стану твердих тканин зубів, тканин пародонта, ротової рідини у дітей з ХГД та оцінки ефективності застосування запропонованого комплексу лікувально-профілактичних заходів.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше за допомогою клініко-лабораторних методів дослідження вивчений стан органів ротової порожнини дітей з ХГД у Полтавському регіоні (регіоні з підвищеним вмістом фтору у питній воді). Виявлена значна розповсюдженість та інтенсивність карієсу, гінгівіту, тенденція до їх зростання зі збільшенням тривалості перебігу загальносоматичного захворювання та з віком хворих.

Доведено, що на фоні незадовільного стану гігієни, зниження кислотостійкості емалі, низького мінералізуючого потенціалу слини, дисбалансу вмісту кальцію, неорганічного фосфору, магнію у ротовій рідині спостерігається активне ураження зубів карієсом у дітей з гастродуоденальною патологією.

Вперше вивчені особливості процесів перекисного окислення ліпідів та антиоксидантного захисту (ПОЛ-АОЗ) у ротовій рідині дітей з гастродуоденальною патологією. Визначено посилення процесів ліпопероксидації на фоні зниженого антиоксидантного захисту. Зміни в системі перекисного гомеостазу поглиблюються з ростом тривалості перебігу захворювання. Розвиток карієсу та гінгівітів у даного контингенту хворих супроводжується значними порушеннями стану прооксидантно-антиоксидантної системи ротової рідини.

Вперше розроблений та апробований у клініці лікувально-профілактичний комплекс спрямований на підвищення резистентності органів ротової порожнини у дітей з ХГД у Полтавському регіоні. Запропонований комплекс включає професійну гігієну порожнини рота, гігієнічне навчання та виховання, полоскання порожнини рота розчином “Полімінеролу”, ремінералізуючу терапію препаратами кальцію, вживання вітамінізованого препарату з адаптогенними властивостями - пластівців із зародків пшениці.

Ефективність застосування комплексу лікувально-профілактичних заходів підтверджена підвищенням мінералізуючих властивостей ротової рідини, зменшенням поширеності запальних явищ у тканинах пародонта, нормалізацією процесів ПОЛ-АОЗ у порожнині рота. Свідченням позитивного впливу корегуючих заходів на процеси гомеостазу ротової порожнини є редукція приросту карієсу через 2 роки на 37,2%, зменшення індексу ПМА на 38,3%.

Практичне значення одержаних результатів. Проведені клінічні та лабораторні дослідження мають теоретичне та практичне значення в областях медицини: стоматології, педіатрії, біохімії.

Розроблений комплекс лікувально-профілактичних заходів дає можливість підвищити карієсрезистентність твердих тканин зубів, запобігти виникненню та прогресуванню запальних явищ в тканинах пародонта, сприяє розвитку стійкої клінічної ремісії хронічного катарального гінгівіту.

Запропонований спосіб підвищення резистентності органів ротової порожнини у дітей з ХГД впроваджено в практику дитячої стоматологічної поліклініки м.Полтави, клініці кафедри дитячої стоматології Української медичної стоматологічної академії, обласної дитячої лікарні.

Особистий внесок здобувача. Автор особисто провела інформаційний пошук, вивчення і аналіз літературних джерел з обраної теми, здійснила всі клінічні спостереження, статистичну обробку отриманих даних, узагальнення і аналіз результатів, сформулювала наукові висновки та практичні рекомендації. Клінічні дослідження та лікування проведені на базі гастроентерологічного відділення ПОКДЛ та кафедри дитячої стоматології УМСА, лабораторні - в Центральній науково-дослідній лабораторії, лабораторії кафедри біонеорганічної хімії УМСА за безпосередньою участю здобувача. У роботах, опублікованих з співавторами, частка участі всіх авторів рівнозначна.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертації доповідалися і обговорювалися на науково-практичній конференції “Питання експериментальної і клінічної стоматології” (Харьків, 1998), обласній науково-практичній конференції “Профілактика стоматологічних захворювань в залежності від факторів ризику і віку дитини” (Полтава, 1999), Міжнародній науково-практичній конференції “Вплив екологічного оточення на стан здоров’я дітей” (Полтава, 2000), Міжнародній науково-практичній конференції “Стоматологія на межі тисячоліть” (Одеса, 2000), засіданні апробаційної Ради УМСА (Полтав,2001).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 7 наукових публікаціях, з яких 4 - у наукових журналах, ліцензованих ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація викладена на 161 сторінці машинописного тексту. Складається із вступу, огляду літератури, опису об’єктів та методів дослідження, 3 розділів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендації, списку використаної літератури, який містить 316 джерел. Робота ілюстрована 28 таблицями, 5 рисунками і 3 виписками з історії хвороби.

.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріали та методи досліджень. Для вирішення поставлених задач нами було оглянуто 325 дітей 7-14 років з хронічними захворюваннями органів травлення, які під час обстеження знаходилися на лікуванні в гастроентерологічному відділенні обласної дитячої лікарні. Серед обстежених дітей 123 страждало на хронічний гастрит, 168 - гастродуоденіт, 15 - хронічний холецистит, а у 19 діагностована виразка 12-палої кишки. Тривалість захворювання у обстеженого контингенту становила від 1 до 8 років. Контрольну групу склали 227 практично здорових дітей м.Полтави аналогічного віку. Аналіз ураженності зубів карієсом проводився на основі обстеження за методикою, рекомендованою ВООЗ (1989). Гігієничний стан оцінювали за методом Ю.А.Федорова, В.В.Володкіної (1970). Поглиблене клініко-лабораторне обстеження провели у 122 дітей 11-14 років з хронічним гастродуоденітом. Визначали структурно-

функціональну кислотостійкість емалі за прискореною методикою Л.І.Косаревої (1983), мінералізуючий потенціал за типом мікрокристалізації (Х.М.Сайфуліна, О.Р.Поздєєв, 1994).

Лабораторні дослідження включали визначення рН ротової рідини за допомогою іонометра ЕВ-74. У ротовій рідині визначали концентрацію кальцію за методом Каракашова і Вічева у модифікації В.К.Леонтьєва (1976), неорганічного фосфору за методом Больца і Льюка в модифікації В.Д.Конвай, В.К.Леонтьєва (1976), магнію - О.Г.Архиповою (1988). Вміст ТБК-активних продуктів та активність каталази визначали за методикою Ю.А.Владімірова, А.І.Арчакова, (1972), активність супероксиддисмутази (СОД) - О.С.Брусова (1976). Рівень загальної резистентності визначався за гематологічним показником, запропонований В.П.Голиком (1996).

Постійне спостереження та обстеження проводилося протягом 2 років у 46 дітей, які страждали на ХГД. Серед них 24 особи один раз на півроку застосовували комплекс лікувально-профілактичних заходів, що включав ремтерапію препаратами кальцію, полоскання порожнини рота розчином “Полімінерола”, розведеного у співвідношенні 1:5 теплою водою 3 рази на день протягом 2 тижнів, вживання біогенного стимулятора, адаптогена пластівців із зародків пшениці по 1 столовій ложці в день впродовж 1 місяця. Контрольну групу склали 22 дитини з ХГД для порівняльної оцінки ефективності запропонованого комплексу. Пластівці із зародків пшениці нормалізують обмін речовин, імунологічний та антиоксидантний статус завдяки значному вмісту амінокислот, фосфоліпідів, полісахаридів, значної кількості вітамінів. Їх дія пов’язана з посиленням адаптогенно-компенсаторних реакцій, що обумовлені імуностимуляцією на рівні клітини. Впливаючи на гомеостаз у ротовій порожнині сприяють стабілізації вмісту ферментів у ротовій рідині, тканинах пародонта, які відповідальні за мінеральний обмін, тим самим попереджуючи його порушення.

Ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу оцінювали за даними клініко-лабораторних та біохімічних досліджень, що проводилися до лікування, безпосередньо після закінчення курсу та через 6 місяців. Карієспрофілактичну дію комплексу оцінювали через 1 та 2 роки за коефіцієнтом КПЕ (Г.И.Разумеева и соавт., 1987). Одержані цифрові дані піддавалися статистичній обробці з визначенням помилок середніх величин, достовірність визначали за допомогою критеріїв t і р за таблицею Стьюдента.

Результати досліджень. Проведені дослідження вказують на те, що розповсюдженість та інтенсивність карієсу постійних зубів у дітей з ХЗОТ вищі ніж у практично здорових дітей у всі вікові періоди. Розповсюдженість карієсу постійних зубів у хворих дітей у 7 років становила 27,3±13,4%, інтенсивність КПВ 0,55±0,015, тоді як у контрольній групі ці показники становили 12,5±8,3% та 0,12±0,08 відповідно. З віком показники зростали і в 9 років розповсюдженість карієсу сягала 34,8±9,9%, інтенсивність КПВ 0,97±0,027, а у дітей контрольної групи 17,9±9,1% та 0,71±0,03 відповідно. У 12 річних розповсюдженість зростала до 65,1±7,3% інтенсивність 1,74±0,07, тоді як у практично здорових дітей 47,2±7,9% та 1,28±0,08 відповідно. У підлітків 14 років з ХЗОТ розповсюдженість карієсу становила 77,3±4,6% інтенсивність 2,36±0,14 проти 58,3±8,2% і 1,39±0,22 у контрольній групі (p<0,05). Низькі (за градацією ВООЗ) показники поширеності карієсу пов’язані з оптимальним та помірно підвищеним вмістом фтору у питній воді в Полтавському геохімічному регіоні. При порівнянні показників розповсюдженості та інтенсивності карієсу у дітей з хронічним гастритом (ХГ) та ХГД виявлені дещо вищі показники серед останніх у всіх вікових групах. Так, розповсюдженість карієсу при ХГД у 14 років становила 82,0±5,4%, інтенсивність 2,43±0,07, а при ХГ - 77,8±9,8 та 2,28±0,11 відповідно, проте значення не мали вірогідних відмінностей. При вивченні величин показників в залежності від

кислотної продукції шлунку встановлено, що найвищою розповсюдженість та інтенсивність карієсу була при підвищеній кислотоутворюючій функції шлунку - 73,97±3,63% та 2,19±0,18, у дітей зі збереженою функцією - 67,95±5,28% та 1,79±0,27, а зі зниженою ці показники становили відповідно - 67,16±5,74% та 1,63±0,22. Гострий перебіг каріозного процесу спостерігався у 62,3±5,5% обстежених дітей, а вогнищева демінералізація виявлена у 44,3±4,5% випадків.

Встановлена пряма залежність поширеності карієсу від тривалості перебігу захворювання: до 1 року розповсюдженість карієсу становила 67,6±8,0%, інтенсивність 1,56±0,09 за індексом КПУ, від 1 до 5 років - 74,0±6,2% та 1,85±0,08, більше 5 років - 78,9±6,6% та 1,97±0,09 відповідно.

У дітей з хронічною гастродуоденальною патологією виявлено зниження структурно-функціональної кислотостійкості емалі. Найнижчим показник був у осіб, що мали каріозні ураження зубів - 3,15±0,18 бали, а у дітей з інтактними зубами ТЕР становив 2,61±0,17 бали; величина показника ТЕР у практично здорових дітей з карієсом становила 2,34±0,11 бали, а при інтактних зубах – 1,68±0,14 балів. Значення основної та контрольної групи вірогідно відрізнялися (p<0,05). У ротовій рідині дітей з ХГД переважав ІІ тип кристалоутворення, мінералізуючий потенціал був низьким і становив у осіб з карієсом 1,88±0,13 бали, з інтактними зубами - 2,45±0,14 бали. Аналогічні показники практично здорових дітей становили 3,18±0,21 та 3,41±0,22 бали відповідно (p<0,05). Одержані дані являються свідченням активного перебігу карієсу у дітей з ХГД та дають підстави для прогнозування його розвитку у майбутньому, навіть у дітей з інтактними зубами.

Розповсюдженість катарального гінгівіту у дітей з ХЗОТ була значно вищою за показники практично здорових дітей у всіх вікових групах і становила у середньому 68,3±2,6% проти 33,9±3,14%. Гінгівіти мали хронічний перебіг, схильність до генералізації процесу, легкий ступінь діагностували в переважній більшості випадків - 76,3%, ведучими були скарги на кровоточивість ясен. Найбільш високою розповсюдженість гінгівіту була у дітей з гастродуоденальною патологією з підвищеною кислотоутворюючою функцією шлунку - 64,3±5,7%, дещо нижчою - 60,7±9,2% зі збереженою та 58,3±10,0% зі зниженою кислотопродукцією Поширеність запальних змін у тканинах пародонта серед дітей з ХЗОТ зростала з віком: у 7 років розповсюдженість хронічного катарального гінгівіту становила 27,3±13,4%, у практично здорових дітей 12,5±8,2%; 9 років – 39,1±10,1% проти 16,7±8,8%; у 12 років – 81,4±5,9% проти 43,6±7,9%; у 14 річних підлітків поширеність зростала до 89,2±3,4% тоді як у практично здорових дітей аналогічні дані становили 55,6±8,2% (p<0,05). Зі збільшенням тривалості перебігу ХГД розповсюдженість хронічного катарального гінгівіту зростала від 50,0±8,5% до 1 року, до 71,1±7,4% більше 5 років. Клінічні прояви запальних процесів у тканинах пародонта носять неспецифічний характер, але являються проявами фонових порушень викликаних соматичним захворюванням.

Гігієна порожнини рота у дітей з ХЗОТ була поганою та незадовільною у 66,5±2,6% випадків, тоді як серед практично здорових дітей у 27,3±3,0% випадків (p<0,01). Встановлений тісний взаємозв’язок між рівнем гігієни та ураженням зубів карієсом, поширеністю запальних явищ у тканинах пародонта. У дітей з карієсом гігієнічний індекс у середньому становив 2,41±0,14 бали, а при гінгівіті - 2,64±0,08 бали, з інтактними зубами та пародонтом - 2,22±0,11 бали.

Отже, знижений мінералізуючий потенціал ротової рідини, незадовільний рівень гігієни, низька кислотостійкість емалі є факторами, які обумовлюють карієссхильність у дітей з ХГД та сприяють активному ураженню зубів карієсом.

Кислотно-лужний стан ротової рідини у дітей з ХГД перебував у межах від слабко-кислого до нейтрального і становив в середньому 6,98±0,16, що не відрізнялося від показників контрольної групи. При вивченні динаміки вмісту неорганічних компонентів у ротовій рідині в залежності від ураження карієсом та тривалості перебігу захворювання виявлено, що концентрація кальцію у ротовій рідини дітей з ХГД при ураженні зубів карієсом зростає зі збільшенням тривалості перебігу захворювання - від 0,519±0,032ммоль/л до 1 року до 0,697±0,047ммоль/л більше 5 років, що вірогідно відрізняється від значення дітей контрольної групи з карієсом (0,513±0,41ммоль/л) (p<0,05). Збільшення концентрації кальцію являється свідченням переважання процесів демінералізації у дітей з ХГД. При інтактних зубах спостерігається протилежна тенденція – концентрація кальцію у ротовій рідині зменшується з ростом тривалості перебігу захворювання від 0,744±0,063ммоль/л до 0,504±0,08ммоль/л (p<0,05). Зменшення концентрації кальцію являється свідченням зниження мінеральної насиченості ротової рідини, що при наявності інших несприятливих факторів (виснаження захистних реакцій організму) може призвести до ураження зубів карієсом. Концентрація магнію у ротовій рідині також зростає від 0,395±0,18ммоль/л до 0,498±0,037ммоль/л у дітей з карієсом та від 0,403±0,037ммоль/л до 0,467±0,085ммоль/л при інтактних зубах. Вміст неорганічного фосфору у ротовій рідині дітей з ХГД вірогідно не відрізнявся від даних контрольної групи.

При вивченні стану прооксидантно-антиоксидантної системи ротової рідини у дітей з ХГД виявлено значну інтенсифікацію процесів перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) на фоні зниження активності антиоксидантних ферментів, причому дисбаланс поглиблювався з ростом тривалості перебігу загальносоматичного захворювання. Так, у дітей при тривалості перебігу ХГД до 1 року концентрація ТБК-реагуючих продуктів становила 6,67±0,37мкмоль/л, від 1 до 5 років – 8,76±0,32мкмоль/л, більше 5 років – 9,74±0,39мкмоль/л, у контрольній групі 3,30±0,31мкмоль/л (p<0,01). Після інкубації їх вміст зростав у середньому в 1,3 рази, що являється свідченням інтенсифікації процесів ліпопероксидації у ротовій рідині. Величини СОД у ротовій рідині мали від’ємне значення, що вказує на підвищений прооксидантний потенціал у дітей з ХГД. Антиперекисна активність каталази знижувалася зі збільшенням тривалості перебігу захворювання від 7,65±0,41 од.активності до 1 року до 5,51±0,4 од.акт. більше 5 років, що свідчить про виснаження механізму антиоксидантного захисту.

Розвиток карієсу та гінгівіту у дітей з ХГД відбувався на фоні збільшення вмісту продуктів ліпопероксидації у ротовій рідині у 1,2 рази в порівнянні з показниками осіб з ХГД при інтактних зубах та тканинах пародонта і становив 8,45±0,37мкмоль/л та 8,66±0,47мкмоль/л проти 7,14±0,48 мкмоль/л відповідно. При порівнянні цих величин зі значеннями пракично здорових дітей виявленно підвищення рівня процесів ліпопероксидації у дітей з ХГД в 2,4 рази при карієсі та 2,8 разів при гінгівітах (p<0,01).

Враховуючи дані Падалки І.О. (1992) про можливість пошкодження біологічних мембран “дозріваючої” емалі зуба вільними радикалами, інтенсифікацію процесів ліпопероксидації у ротовій рідині дітей з ХГД можна вважати однією з патогенетичних ланок активного ураження зубів карієсом.

На зниження загальної резистентності організму у дітей з ХГД вказує зменшення величини гематологічного показника резистентності організму, який становив у середньому 0,98±0,11 ум. од., що вірогідно відрізнялося від значень контрольної групи – 1,95±0,31 ум. од. (p<0,01). Частка дітей з ХГД у яких ГПРО був меншим 1 ум.од. збільшувалася з ростом тривалості перебігу захворювання від 50,0±8,5% до 1 року, до 63,2±7,8% більше 5 років.

В результаті застосування запропонованого лікувально-профілактичного комплексу, направленого на ліквідацію окремих ланок патогенезу захворювань, а саме – усунення

подразнюючих чинників, протизапальну терапію гінгівіту, підвищення мінеральної насиченості ротової рідини, зниження рівня процесів ліпопероксидації, попередження виникнення та прогресування карієсу отримані слідуючи результати. Стан гігієни у дітей з ХГД покращився про що свідчать позитивні зміни цифрових значень ГІ, що знизилися в 1,6 разів. Одночасно з цим зникли неприємні відчуття у яснах та кровоточивість, про що свідчить позитивна динаміка ПМА, який зменшився після лікування у 2,9 разів (табл. 1).

Частка дітей з позитивною пробою Шиллера-Писарєва зменшилася у 4,4 рази (p<0,01), тоді як у контрольній групі у 3,5 рази. Одночасно з цим виявлені позитивні зміни мінералізуючого потенціалу ротової рідини, який підвищився в 1,6 разів у групі дітей, що застосовували комплекс (p<0,05). Відзначено підвищення кислотостійкості емалі в 1,7 разів (p<0,05) у дітей профілактичної групи.

Таблиця 1

Стоматологічні показники дітей з ХГД у динаміці лікування

Показники | До лікування | Після лікування | Через півроку

ГІ (бали) | 2,33±0,22 | 1,44±0,11* | 1,63±0,14*

ПМА (%) | 18,8±1,2 | 6,5±0,7* | 10,4±1,4*

ТЕР (бали) | 3,19±0,16 | 2,74±0,14* | 2,93±0,15*

МПС (бали) | 2,04±0,26 | 3,25±0,24* | 2,69±0,29*

Примітка: * - вірогідність відмінностей в динаміці лікування з вихідними

даними (р<0,05).

У ротовій рідині дітей дослідної групи покращився рН, збільшився вміст кальцію в 1,45 рази, магнію в 1,6, неорганічного фосфору в 1,2 рази, що являється свідченням покращення мінералізуючої здатності ротової рідини (табл. 2).

Таблиця 2

Кислотно-лужний стан та вміст мінеральних компонентів

у ротовій рідині дітей з ХГД в динаміці лікування

Показники | До лікування | Після лікування | Через півроку

РН | 6,68±0,14 | 7,58±0,09* | 7,42±0,12*

Кальцій (ммоль/л) 0,537±0,039 0,782±0,044* 0,569±0,047 | 0,537±0,039 | 0,782±0,044* | 0,569±0,047

Неорганічний фосфор (ммоль/л) | 4,26±0,19 | 5,09±0,24* | 4,46±0,23

Магній (ммоль/л) | 0,405±0,051 | 0,652±0,046* | 0,517±0,067

Примітка: * - вірогідність відмінностей показників у групі в динаміці

лікування з вихідними даними (р<0,05).

Рівень процесів ліпопероксидації у ротовій рідині знизився в 1,6 разів, активність каталази зросла в 1,35 рази (табл. 3). Через 6 місяців після закінчення курсу лікування показники мали тенденцію до погіршення, проте були кращими за вихідні дані.

Як видно з наведених даних, застосування комплексу лікувально-профілактичних заходів сприяє збільшенню мінералізуючого потенціалу ротової рідини, підвищує кислотостійкість емалі, зменшує поширеність запальних явищ в тканинах пародонта. Під дією комплексу підвищується рН ротової рідини, активність антиоксидантних ферментів. Свідченням позитивного впливу на загальний стан порожнини рота є значення показників приросту карієсу одержані через один та два роки (табл. 4). Через 1 рік інтенсивність карієсу у дітей, що застосовували комплекс заходів зросла на 0,21, а у контрольній групі на 0,39. Через 2 роки у досліджній групі КПВз зріс на 0,54, тоді як у конторольній на 0,86.

Таблиця 3

Показники стану прооксидантно-антиоксидантної системи ротової рідини дітей з ХГД в динаміці лікування

Показники | До лікування | Після лікування | Через півроку

ТБК-реагуючі продукти до інкубації (мкмоль/л) | 8,06±0,78 | 4,95±0,56

p1<0,05

p2<0,05 | 6,18±0,59 p1<0,05

Після інкубації(мкмоль/л) | 10,75±0,91 | 6,91±0,68

p1<0,01

p2<0,05 | 8,36±0,69 p1<0,05

Приріст МДА (%) | 34,4 | 39,6 | 35,3

Каталаза (од. Активності) | 6,3±0,67 | 8,54±0,77

p1<0,05 | 6,79±0,57 p1>0,05

СОД (од. активності) | -0,085±0,019 | -0,0434±0,012 p1<0,05 | -0,080±0,0013 p1>0,05

Примітка: р1 - вірогідність відмінностей у групі в динаміці лікування з

вихідними даними;

р2- - вірогідність відмінностей з показниками через півроку.

Таблиця 4

Вплив лікувально-профілактичного комплексу

на стоматологічні показники у дітей з ХГД

Групи дітей | Обстеження | КПУ | ПМА

Основна n = 24 | первинне | 1,79±0,11 | 18,80±1,2

через 1 рік | 2,12±0,15 | 8,90±1,83*

через 2 роки | 2,33±0,14* | 7,20±1,17*

Контрольна n = 22 | первинне | 1,55±0,13 | 19,10±1,31

через 1 рік | 2,02±0,18* | 15,40±2,19

через 2 роки | 2,41±0,17* | 16,60±2,05

Примітка: *-вірогідність відмінностей з початковими показниками (p 0,05).

Таким чином, проведені клінічні та лабораторні дослідження показали, що незадовільна гігієна порожнини рота, знижені кислотостійкість емалі та мінералізуючий потенціал ротової рідини, зміни вмісту неорганічних компонентів та дисбаланс в системі ПОЛ-АОЗ призводить до активного ураження зубів карієсом у дітей з ХГД, розвитку гінгівіту та потребує застосування корегуючих заходів. Запропонований з цією метою комплекс лікувально-профілактичних заходів направлений на підвищення резистентності органів ротової порожнини показав високу ефективність при його застосуванні, шляхом впливу на патогенетичні ланки розвитку карієсу та гінгівіту.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукової задачі, що виявляється в підвищенні резистентності органів ротової порожнини у дітей з ХГД шляхом розробки та застосування патогенетично обгрунтованого комплексу лікувально-профілактичних заходів на підставі вивчення показників гомеостазу ротової порожнини у даного контингенту.

1. У дітей та підлітків 7-14 років, що страждають на хронічний гастродуоденіт, розповсюдженість та інтенсивність карієсу у середньому у 1,4 рази вищі ніж у практично здорових дітей, а хронічного катарального гінгівіту- у 2 рази. Поширеність їх зростає, як з віком так і зі збільшенням тривалості перебігу ХГД..

2. У дітей з ХГД спостерігається виражена карієсогенна ситуація у порожнині рота з переважанням процесів демінералізації. Доказом цього є незадовільний стан гігієни, зниження кислотостійкості емалі в 1,4 рази та мінералізуючого потенціалу слини в 1,5 рази в порівнянні зі значеннями практично здорових дітей.

3. Перебіг карієсу у дітей з ХГД супроводжується змінами вмісту мінеральних компонентів у ротовій рідині. З ростом тривалості перебігу захворювання достовірно підвищуються концентрації кальцію та магнію у середньому у 1,3 рази.

4. У дітей з хронічною гастродуоденальною патологією спостерігається активація процесів ліпопероксидації у ротовій рідині, причому більш суттєво при карієсі (у 2,4 рази) і гінгівіті (у 2,8 рази). З ростом тривалості перебігу захворювання активність антиоксидантних ферментів знижується, що є свідченням виснаження цього захистного механізму.

5. Розроблений і впроваджений в клінічну практику комплекс лікувально-профілактичних заходів спричиняє виразну карієспрофілактичну дію: покращується стан гігієни, підвищуються кислотостійкість емалі та мінералізуючі властивості ротової рідини, нормалізується стан прооксидантно-антиоксидантної системи, що в цілому оптимізує процеси ремінералізації. Свідченням ефективності його застосування є редукція приросту карієсу, яка через 2 роки становила 37,2%.

6. Одночасно клінічними дослідженнями доведено пародонтопротекторну дію комплексу, застосування якого скорочує строки лікування хронічного катарального гінгівіту, сприяє зменшенню поширення запалення у яснах, викликає стійку ремісію про що свідчить зменшення індексу ПМА за два роки на 38,2%.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

1. У комплексне лікування дітей та підлітків, що страждають на хронічні гастродуоденіти при вираженій карієсогенній ситуації, катаральному гінгівіті з метою запобігання виникнення та прогресування каріозного процесу, поширення запалення у яснах шляхом інгібування підвищеної активності процесу ліпопероксидації, посилення антиоксидантного захисту, стимуляції місцевого та загального імунітету, доцільно включати пероральне вживання вітамінізованого препарату з адаптогенними властивостями - пластівці із зародків пшениці по 1 столовій ложці раз на добу впродовж 1 місяця, полоскання розчином “Полімінеролу”, розведеного у співвідношенні 1:5 теплою водою 3 рази на день впродовж 2 тижнів, аплікації пасти глюконату кальцію на дистильованій воді на весь зубний ряд раз на добу після вживання їжі впродовж 2 тижнів.

2. Стоматологічні заходи необхідно призначати узгоджено із заходами, що здійснює педіатр-гастроентеролог.

3. Запропонований комплекс заходів може бути застосований як у дітей з загальносоматичною патологією так і у практично здорових дітей з компенсованою та субкомпенсованою формою карієсу та хронічними катаральними гінгівітами в регіоні з підвищеним вмістом фтору у питній воді.

4. Усіх дітей та підлітків з хронічними захворюваннями органів травлення незалежно від тривалості перебігу процесу лікар-стоматолог повинен взяти на диспансерний облік і віднести до 3 диспансерної групи. Запропонований комплекс необхідно призначати 2 рази на рік з метою профілактики та лікування карієсу і гінгівіту.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Маковка І.Л. Вплив лікувально-профілактичного комплексу на процеси ліпопероксидації у ротовій рідині дітей з хронічним гастродуоденітом // Вісник стоматології. - 2000 - №5(29). - С. 95-96.

2. Левченко Н.В., Маковка И.Л., Журавлёва Ю.И. Стоматологический статус у детей г. Полтавы // Современная стоматология. - 2000. - №4.- С.30 -31.

3. Каськова Л.Ф., Маковка И.Л. Показатели перекисного окисления липидов в смешанной слюне детей с заболеваниями тканей пародонта на фоне гастродуоденальной патологии // Проблеми екології та медицини. - 2000. - Т.4, №1. - С. 12-14.

4. Маковка І.Л. Динаміка ураженості зубів карієсом у дітей з хронічними захворюваннями травної системи // Одеський медичний журнал. - 2001. - №1 (63). - С. 36-38.

5. Каськова Л.Ф. Маковка І.Л Показники розповсюдженості та інтенсивності карієсу у дітей 11-14 років з захворюваннями шлунково-кишкового тракту м.Полтави // Вопросы экспериментальной и клинической стоматологии. - Харьков, 1998.-Вып. 1. - С. 159-160.

6. Маковка І.Л. Взаємозв’язок показників вільнорадикального окислення з ураженням зубів карієсом у дітей, страждаючих хронічними захворюваннями органів травлення // Проблеми екології та медицини. - 1999.-Т.3, №1-2. - С.22.

7. Каськова Л.Ф.,Маковка І.Л. Пластівці із зародків пшениці як засіб підвищення резистентності органів ротової порожнини // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Вплив екологічного оточення на стан здоров’я дітей.” - Полтава, 2000. - С.54-55.

АНОТАЦІЯ

Маковка І.Л. Стан органів ротової порожнини та його корекція у дітей з хронічними гастродуоденітами. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук за спеціальністю 14.01.22. - стоматологія. - Українська медична стоматологічна академія, МОЗ України, м.Полтава, 2001.

Дослідженнями доведено високу розповсюдженість карієсу та катарального гінгівіту у дітей з хронічними гастродуоденітами в регіоні з помірно підвищенним вмістом фтору у питній воді. Виявлено пряму залежність між тривалістю перебігу загальносоматичного захворювання, віком дитини, розповсюдженістю основних стоматологічних захворювань. Перебіг карієсу у дітей з ХГД супроводжувався змінами у ротовій рідині, а саме знижувався мінералізуючий потенціал, спостерігався дисбаланс вмісту кальцію та магнію, відзначалась значна інтенсифікація процесів ліпопероксидації на фоні зниження активності антиоксидантних ферментів. Гінгівіти у дітей з ХГД мали переважно хронічний перебіг, легкий та середній ступінь тяжкості. Застосування лікувально-профілактичного комплексу, до складу якого входили пластівці із зародків пшениці, ремтерапія, полоскання розчином “Полімінеролу” дозволило знизити приріст інтенсивності карієсу на 37,2% за два роки спостережень, зменшити поширеність запальних явищ у тканинах пародонта, про що свідчить зменшення індексу ПМА на 38,3%.

Ключові слова: діти, карієс, гінгівіт, хронічний гастродуоденіт, перекисне окислення ліпідів, профілактика, лікування.

АННОТАЦИЯ

Маковка И.Л. Состояние органов полости рта и его коррекция у детей с хроническими гастродуоденитами. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата медицинских наук по специальности 14.01.22. - стоматология. - Украинская медицинская стоматологическая академия, г.Полтава, 2001.

В результате проведенных исследований в регионе с умеренно повышенным содержанием фтора в питьевой воде выявлено высокую распространённость кариеса у детей с хроническими гастродуоденитами (ХГД). Отмечена прямая зависимость между длительностью течения общесоматического заболевания, возрастом ребёнка, интенсивностью и распространённостью кариеса, показатели которых к 14 годам достигают 2,54 за индексом КПУп и 77,3%, что значительно превышает показатели практически здоровых детей, аналогичного возраста - 1,44 и 58,3% соответственно.

У детей с ХГД наряду со сниженной кислотостойкостью эмали развитие кариеса сопровождается изменениями состава и свойств ротовой жидкости: повышается её вязкость, снижается минерализующий потенциал, наблюдается дисбаланс содержания микроэлементов. У детей с кариозными поражениями с ростом длительности ХГД концентрация кальция увеличивается, а при интактных зубах - снижается. Концентрация магния увеличивается не зависимо от поражения зубов кариесом.

Распространённость катарального гингивита у детей с ХГД выше чем у практически здоровых, и к 14 годам достигает 89,2% против 55,6% у лиц аналогичного возраста контрольной группы. Течение гингивита в большинстве случаев было хроническим или в стадии обострения, лёгкой или средней степени тяжести, с ведущей жалобой на кровоточивость дёсен.

Прослеживалась взаимосвязь между уровнем гигиены и распространённостью воспалительных явлений в тканях пародонта.

У детей с ХГД выявлено значительную интенсификацию процессов свободнорадикального перекисного окисления липидов в ротовой жидкости на фоне снижения активности антиоксидантных ферментов. С ростом длительности течения заболевания дисбаланс в системе перекисного гомеостаза усугубляется, распространённость кариеса и гингивита увеличивается, что является доказательством патогенетической связи этих процессов.

Проведённые исследования послужили основой для разработки комплекса лечебно-профилактических мероприятий, направленных на предупреждение возникновения и развития кариеса, прогрессирование воспалительных явлений в тканях пародонта. В состав предложенного комплекса входят полоскание раствором “Полиминерола”, ремтерапия, приём биогенного стимулятора с адаптогенными свойствами - хлопьев из зародышей пшеницы, которые богаты на аминокислоты, микро- и макроэлементы, витамины.

Применение комплекса способствовало нормализации процессов липопероксидации, росту активности антиоксидантных ферментов, повышению минеральной насыщенности ротовой жидкости, повышению кислотостойкости эмали.

Прирост кариеса за 2 года клинических наблюдений составил 0,54, в то время как в контрольной группе - 0,86. Кариеспрофилактический эффект от применения комплекса составил 37,2%. Индекс ПМА за 2 года уменьшился на 38,2%.

Одновременно с этим применения комплекса привело к сокращению сроков лечения гингивита в 1,8 раз, способствовало уменьшению распространённости воспалительных явлений в тканях пародонта, вызывало стойкую ремиссию.

Ключевые слова: дети, кариес, гингивит, хронический гастродуоденит, перекисное окисление липидов, профилактика, лечение.

SUMMARY

I.Makovka. State of oral cavity organs and its correction in children with chronic gastroduoodenitis.- Manuscript.

The thesis for the candidate‘s degree of Mеdicine on speciality 14.01.22.-stomatology. Ukrainian Medical Dental Akademi, Poltava,2001.

On the basis of the results of our investigation it was established that dental caries and catarrhal gingivitis in children with chronic gastroduodenitis were widely spread in the regions with moderate contents of fluorine in drinking water. It was determined the course of somatic diseases, children age and the spreading of main stomatological diseases. The course of caries in children with chronic gastroduodenitis was accompanied by the changes in oral liquid, namely: mineralization potential was lowered, contents of calcium and magnesium were disbalanced, peroxidation of lipids was intensified but antioxidation system was reduced. Children with chronic gastroduodenitis had mainly the chronic course of gingivitis with its sling and moderate stages. The use of the treatment and prophylactic complex including the wheat germ flakes and the gargly “Polyminerol” made it possible to reduce caries intensity on 37,2% and to decrease the spreading of common phenomena in periodontal tissues on 38,3%.

Key word: children, caries, gingivitis, chronic gastroduodenitis, peroxidation of lipids, prophylaxis, treatment.