НАЦІОНАЛЬНА МЕТАЛУРГІЙНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

Мигас Ірина Михайлівна

УДК 338.45.01 : 621.31

УДОСКОНАЛЮВАННЯ МЕТОДІВ СТИМУЛЮВАННЯ, РОЗРОБКИ І

ВПРОВАДЖЕННЯ СИСТЕМИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ НА

ПІДПРИЄМСТВАХ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Спеціальність 08.06.01 - Економіка підприємства й організація виробництва

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Запорізькій державній інженерній академії

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник – доктор економічних наук, професор

Семенов Григорій Антонович

Запорізька державна інженерна академія,

завідувач кафедри економіки та організації виробництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник

Долгоруков Юрій Олександрович

Дніпропетровський державний фінансово-економічний інститут, професор кафедри економічного аналізу та обліку

кандидат економічних наук,

Інякін Віктор Миколайович

Інститут економіки промисловості НАН України

старший науковий співробітник відділу проблем управління виробництвом

Провідна установа – Донецька державна академія управління,

Міністерства освіти і науки України, кафедра загального та адміністративного менеджменту,

м. Донецьк

Захист відбудеться 10.10.2001р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.084.04 у Національній металургійній академії України за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної металургійної академії України за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 4.

Автореферат розісланий 07.06.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ____________________ Ігнашкіна Т.Б.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

На сучасному етапі розвитку економіки України гостро стає проблема раціонального використання матеріальних (особливо паливно-енергетичних) ресурсів. У зв'язку з цим важливе значення набувають питання стимулювання, а також розробки та впровадження системи енергозбереження на кожному промисловому підприємстві. Необхідно не тільки правильно вибрати оптимальну модель господарювання, але і з мінімальними витратами, використовуючи наявний технічний і технологічний потенціал, досліджувати шляхи поетапного її застосування.

Питаннями раціонального використання матеріальних ресурсів займалися вчені: О.І.Амоша, В.В.Браілов, В.М.Бродянський, Б.М.Волков, Н.К.Громов, С.П.Денисюк, Ю.О.Долгоруков, Н.Т.Єфімов, Ю.С.Железко, М.П.Ковалко, Ю.Г.Лекомцев, Л.Л.Пасечнік, Е.А.Полікарпов, А.В.Праховник, Н.Д.Прокопенко, С.Я.Салига, Г.А.Семенов, Ю.А.Сосновський, В.С.Степанов, М.В.Рапцун, В.Ю.Тонкаль, А.К.Шидловський, М.Г.Чумаченко та інші. Особливо велика увага до проблеми підвищення ефективного використання енергоресурсів на промислових підприємствах і в державі в цілому приділяється з боку уряду України.

Не зважаючи на високий рівень професіоналізму названих авторів, все ще існує досить широкий комплекс проблем для дослідження аспектів раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів на промисловому підприємстві.

Актуальність теми визначається об'єктивною необхідністю подолання кризових явищ в енергетичному секторі. В існуючих методичних розробках і рекомендаціях по плануванню стимулювання раціонального використання матеріальних ресурсів, а також впровадженню систем енергозбереження на підприємствах, досліджені не всі проблеми вибору та організації оптимальної моделі економії ресурсів на промисловому підприємстві в умовах ринку. Немає розробок по створенню оптимального механізму стимулювання енергозбереження з боку компаній, які постачають енергоносії. В умовах жорсткої енергетичної кризи і надання програмі з енергозбереження державного статусу виникає необхідність удосконалювання існуючих та розробці нових підходів і прийомів досягнення економії енергетичних ресурсів на промисловому підприємстві з урахуванням наявного потенціалу, використання яких дозволить знизити енергоємність продукції і забезпечити стабільне функціонування енергетичної системи регіонів і держави в цілому. У силу вищевикладеного виникає задача аналізу і систематизації методів стимулювання, розробки і впровадження системи енергозбереження на промислових підприємствах в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до основних вимог Концепції розвитку гірничо-металургійного комплексу України до 2010 року, схваленої Постановою Верховної Ради України від 17.10.95 р. №385/95-ВР, і Національної енергетичної програми України до 2010 року, схваленої Постановою Верховної Ради України від 15.05.96 р. №191/96-ВР.

Дисертаційне дослідження здійснено згідно з тематикою науково-дослідних робіт Запорізької державної інженерної академії, теми №13-1Г/95 "Розробка методів оптимізації виробничих програм підвищення ефективності ресурсозбереження" (№ держреєстрації 019U026942).

Мета та задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження стану енергоспоживання та ефективності використання енергії на промислових підприємствах і розробка методичних принципів побудови концепції удосконалювання стимулювання, розробки і впровадження системи енергозбереження на підприємствах в сучасних умовах та вироблення практичних рекомендацій по її здійсненню. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення наступних задач:

-узагальнення закономірностей розвитку напрямків енергозбереження;

-виявлення принципів побудови системи оптимального використання енергії;

-поглиблення теоретичних положень ефективності використання енергії на промисловому підприємстві;

-виявлення факторів підвищення ефективності енергозбереження на промислових підприємствах;

-обґрунтування необхідності розгляду енергетичних проблем держави на рівні підприємства у взаємозв'язку з рядом екологічних, соціальних пріоритетів існування з виходом на рівень забезпечення енергетичної безпеки;

-поглиблення методичних основ побудови економічного механізму стимулювання енергозбереження;

-розробка методики техніко-економічного розрахунку обґрунтованості впровадження заходів щодо енергозбереження в ринкових умовах, що враховує можливості кожного підприємства;

-удосконалювання економічного механізму впровадження енергозберігаючих проектів на промисловому підприємстві.

Об'єктом дослідження є промислові підприємства електроенергетики, чорної та кольорової металургії.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні питання організації роботи в напрямку активізації стимулювання, розробки і впровадження системи енергозбереження на підприємстві.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є положення економічної теорії, закони функціонування змішаної економіки, праці провідних вчених-економістів з питань оптимального використання паливно-енергетичних ресурсів, стимулювання енергозбереження, економіко-математичного моделювання. Достовірність і обґрунтованість дослідження й отриманих результатів забезпечувалися використанням методів логічного узагальнення при розвитку теоретичних основ ефективності використання енергії на промисловому підприємстві, прийомів системного і техніко-економічного аналізу при формулюванні методичних положень оцінки енергозберігаючого потенціалу, виконання обґрунтування впровадження заходів з енергозбереження, застосуванням математичних методів рішення виробничих і економічних задач оптимізації енергоспоживання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці методичних положень по створенню оптимальної системи використання енергії на промисловому підприємстві за допомогою впровадження ефективних енергозберігаючих заходів, що призводять до зниження попиту на паливно-енергетичні ресурси. Розроблені пропозиції спрямовані на підвищення наукового рівня ефективності використання енергоресурсів, удосконалювання економічного механізму стимулювання енергозбереження. Основними науковими результатами, що мають новизну і подаються до захисту, є:

дістало подальший розвиток формулювання сутності процесу енергозбереження, яка полягає в необхідності зберігати не тільки кількість паливно-енергетичних ресурсів, а здатність енергії виконувати роботу. Це дає можливість підприємству поліпшити ефективність використання енергії з огляду на якісні характеристики енергоносіїв для розвитку виробництва;

дано класифікацію факторів підвищення ефективності енергозбереження на основі комплексного підходу, що враховує особливості впливу науково-технічних, економічних, організаційних, правових і соціальних важелів на процес формування оптимальної енергозберігаючої політики на промисловому підприємстві;

вперше змодельований процес прийняття управлінських рішень, спрямованих на здійснення ефективної енергозберігаючої політики на промисловому підприємстві, яка враховує методичні особливості розробки напрямків енергозбереження, що виявляються через активну (зменшення енергоємності продукції за допомогою переходу на нові технології, нормативи (ліміти) споживання енергоресурсів) і пасивну (прискорення нарощування виробництва частки менш енергоємної продукції в загальному її обсязі, без яких-небудь змін енергоємності по кожному із видів, оптимальне завантаження виробничих потужностей підприємства) форми;

на додаток до існуючих запропонована методика техніко-економічного розрахунку обґрунтованості впровадження заходів щодо енергозбереження в ринкових умовах, що на відміну від діючих призначена для відбору першочергових маловитратних енергозберігаючих заходів на першому етапі її реалізації, з наступним накопиченням власних коштів промисловим підприємством для проведення більш витратних заходів щодо зниження споживання енергоресурсів;

розроблена вперше організація системи стабільного енергопостачання та енергоспоживання, яка стимулює енергозбереження і полягає в тому, що за допомогою внесення в структуру ціни за енергоносії плати за резервну потужність в нестабільні години роботи енергосистеми, промислове підприємство, яке входить в єдиний енергетичний простір, прагне зниження власного попиту на паливно-енергетичні ресурси, що в сукупності призводить до ослаблення енергетичної напруженості;

дістало подальший розвиток обґрунтування механізму впровадження принципу самоінвестування, що представляє собою накопичення промисловими підприємствами власних коштів для реалізації програм по енергозбереженню після первинного, стартового фінансування проектів за рахунок лізингу або перфоманс-контракту;

запропоновано удосконалену схему фінансування енергозберігаючих проектів, що відображає всі можливі варіанти реалізації програм з енергозбереження на промисловому підприємстві при різних джерелах надходження коштів.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що удосконалені методи стимулювання, розробки і впровадження системи енергозбереження призводять до створення оптимального механізму використання енергоносіїв на промисловому підприємстві, яке входить до єдиного енергетичного простору і прагне знизити попит на паливно-енергетичні ресурси за допомогою впровадження обґрунтованих енергозберігаючих заходів, послабляє тим самим техногенне навантаження на територію та вилучає виникнення дисбалансу в енергетичній системі на регіональному рівні.

Основні методичні рекомендації з удосконалювання економічного механізму стимулювання енергозбереження реалізовані на промислових підприємствах Запорізької області, а саме на Запорізькому титано-магнієвому комбінаті (Довідка про використання результатів наукового дослідження №18/355 від 15.11.2000г) і ВАТ "Запоріжжяобленерго" (Довідка про використання результатів наукового дослідження №3202/01 від 12.12.2000р.), а також використані при внесенні змін і доповнень до Комплексної програми енергозбереження регіону (Довідка головного управління промисловості, енергетики, транспорту і зв'язку Запорізької обласної державної адміністрації про використання результатів наукового дослідження №1004/5 від 20.11.2000р.).

Крім того, розроблені принципи побудови оптимальної системи використання енергії на промисловому підприємстві знайшли застосування в навчальному процесі при проведенні лекцій і практичних занять зі студентами Запорізької державної інженерної академії (Довідка про впровадження результатів дослідження №5/943 від 30.10.2000р.).

Особистий внесок здобувача. Основні ідеї і результати досліджень дисертаційної роботи, особливо ті, що характеризують наукову новизну та практичне значення, отримано автором особисто. Особистий внесок автора у публікації зі співавторами наведено у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень доповідались і були схвалені на третій міжнародній науково-практичній конференції "Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства в третьому тисячоріччі" (Рівне, 2000р.), на всеукраїнських науково-практичних конференціях: "Удосконалення фінансово-кредитної системи та шляхи покращання фінансового стану підприємств" (Київ, 1999р.), "Сучасні соціально-економічні проблеми та шляхи їх вирішення" (Сімферополь, 2000р.), на науково-технічних конференціях: ”Азовсталь 98” (Маріуполь, 1998р.), ”Запоріжсталь 2000” (Запоріжжя, 2000р.), а також на кафедральних науково-методичних семінарах у Запорізькій державній інженерній академії.

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 13 статей, що відображають основний зміст дисертації, загальним обсягом 6,4 друкованого аркуша, із яких автору належить 5,9 друкованого аркуша.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Робота викладена на 184 сторінках друкованого тексту, містить 13 таблиць та 12 рисунків, з яких 15 – на окремих сторінках, список використаних джерел із 137 найменувань, 6 додатків на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі "Теоретичні основи енергозбереження на промислових підприємствах" - досліджується сутність процесу енергозбереження, теоретичні аспекти ефективності використання енергії, а також необхідність застосування наукового підходу для побудови системи оптимального енергоспоживання. Теоретично обґрунтована необхідність удосконалювання методичних основ проведення енергозберігаючій політики на промисловому підприємстві.

На основі вивчених літературних джерел виявлене наступне: основою проведення аналізу ефективності використання енергії на промисловому підприємстві є облік дотримання норм і нормативів енергоспоживання. У зв'язку з цим, впровадження на практиці науково обґрунтованої системи нормування і стандартизації є визначальним чинником оптимального енерговикористання. Для розробки норм, нормативів і аналізу енергоспоживання застосовують енергетичні баланси промислового підприємства, що відображають кількісну сторону споживання енергоресурсів. Але цього недостатньо. На ефективність протікання технологічного процесу впливає якість енергоресурсів, яка визначає працездатність енергії (ексергію). Отже, сутність процесу економії енергоносіїв на промисловому підприємстві повинна зводиться до заощадження здатності енергії виконувати роботу, що в остаточному підсумку є мірою економічної ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів у виробничому процесі.

Крім того, світові тенденції розвитку показують, що розвинені країни досягли значних результатів при проведенні енергозберігаючої політики з часів енергетичної кризи 1973 року, і визначальним стимулом енергозбереження є ціна на енергоносії, точніше її зростання. Ситуація, що склалася на промислових підприємствах України, говорить про нераціональне і марнотратне використання паливно-енергетичних ресурсів. Найбільш енергоємними є підприємства чорної і кольорової металургії та електроенергетики. На сучасному етапі назріла необхідність розгляду енергетичних проблем держави на рівні підприємства у взаємозв'язку з низкою екологічних, соціальних пріоритетів існування з виходом на рівень забезпечення енергетичної безпеки. Промислові підприємства України повинні перейти до енергозберігаючого типу економічної стабілізації.

Ефективність енергозбереження на промисловому підприємстві обумовлюють наступні фактори її підвищення: науково-технічні, економічні, організаційні, правові, соціальні. Використання їхнього комплексного впливу сприяє формуванню оптимальної енергозберігаючої політики підприємства. Класифікацію чинників підвищення ефективності енергозбереження показано на рис.1.

Виявлено, що оптимальне енергоспоживання на промисловому підприємстві визначається рівнем енергетичної ефективності технології, устаткування та організації виробництва. Необхідно, щоб системи енергопостачання максимально повно могли реалізувати закладений у паливі або вхідній енергії потенціал, а в технологічних процесах використовували енергію з підвищеним рівнем упорядкованості і концентрації в потоці. Істотний енергозберігаючий ефект може дати регулювання графіків навантаження енергосистеми. З цією метою промислове підприємство може переміщати години роботи технологічного устаткування в межах добового графіку. Значний вплив на ефективність використання енергії у виробництві роблять діючі тарифи. Одним з напрямків енергозбереження в системах енергопостачання є використання автоматизованих систем обліку, контролю і керування енергоспоживанням. Визначальним критерієм для вибору системи енергопостачання є її економічність, причому проблема надійності енергопостачання в підсумку також являє собою економічну проблему. Формування оптимальних систем енергопостачання промислових об'єктів – один з основних напрямків технологічного енергозбереження. Критерії оптимальності систем визначаються не тільки досягненням максимального енергозберігаючого ефекту, але і вимогами забезпечення заданих технічних характеристик. Побудова системи раціонального використання енергії на промисловому підприємстві повинна враховувати чинники підвищення ефективності енергозбереження.

Побудова оптимальної системи споживання енергії на промисловому підприємстві для сучасних умов господарювання є метою проведення процесу енергозбереження. Це визначило мету, задачі і напрямки подальших досліджень.

В другому розділі "Науково-методичні основи побудови оптимальної системи енергозбереження на промисловому підприємстві" - виявлено особливості оцінки енергозберігаючого потенціалу промислового об'екту, здійснення техніко-економічного обґрунтування впровадження заходів з енергозбереження, моделювання прийняття управлінських рішень, спрямованих на досягнення економії енергоресурсів на підприємстві при зростанні кінцевих результатів діяльності.

Потенціал енергозбереження обумовлений технічними, економічними, фінансовими можливостями промислового підприємства, а також рівнем розвитку науково-технічного прогресу. Зростання прибутку, породженого впровадженням енергозберігаючих заходів, є показником ефективної реалізації енергозберігаючого потенціалу. При пошуку оптимальної безлічі енергозберігаючих заходів спочатку доцільно оцінити можливість їх ефективної технічної реалізації. Потім провести оцінку енергозберігаючого ефекту кожного заходу з урахуванням економічних і екологічних обмежень, що дозволяє сформувати численність енергозберігаючих заходів, проранжованих по заздалегідь заданих критеріях. Варто враховувати, що у визначених множинах міри можуть бути як незалежними, так і взаємозалежними чи взаємовиключними. В умовах економічної самостійності підприємств і організацій основним критерієм оцінки економічного потенціалу енергозбереження може бути прибуток, що залишається в їхньому розпорядженні. Економічна ефективність заходів щодо енергозбереження визначається зростанням прибутку, обумовленим впровадженням енергозберігаючих мір.

При порівнянні поточних економічних показників діяльності підприємств до і після реалізації заходів з енергозбереження використовується метод виділення з загальної величини прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, тієї його частини DPt, одержання якої безпосередньо обумовлено впровадженням енергозберігаючих заходів

DPt = Pt - P0t , (1)

де Pt, P0t - показники прибутку підприємства в t-ом року при реалізації і без реалізації енергозберігаючого заходу.

Збільшення прибутку по формулі (1), що залишається в розпорядженні підприємства у році t за рахунок реалізації заходів щодо енергозбереження, визначається таким чином

n m m

DPt = е Цi Эi - еЗвнj ± еDЗэj , (2)

i=1 j=1 j=1

де Цi – ціна і-го виду паливно-енергетичних ресурсів;

Эi – економія і-го виду паливно-енергетичних ресурсів у результаті впровадження енергозберігаючих заходів;

n – кількість видів паливно-енергетичних ресурсів, що зберігаються;

Звнj – витрати на впровадження j-го енергозберігаючого заходу;

m – кількість енергозберігаючих заходів;

DЗэj – зміна експлуатаційних витрат у році t, обумовлена реалізацією j-го енергозберігаючого заходу;

Наявність у формулі (2) показника зміни експлуатаційних витрат викликане реалізацією енергозберігаючого заходу, обумовлена прямим відображенням розвитку науково-технічного прогресу, що сприяє появі більш досконалих аналогів технологічного устаткування, засобів обліку і контролю енергоспоживання і т.п. Цей процес, з одного боку, приводить до впровадження у виробництво більш прогресивних методів організації праці і виробництва, що сприяють економії витрат праці, скороченню кількості ремонтів (у цьому випадку експлуатаційні витрати знижуються), а з іншого боку, вимагає залучення в процес виробництва більш кваліфікованої робочої сили, оплата праці якої значно вище (експлуатаційні витрати зростають).

Для досягнення оптимальних результатів енергоспоживання на підприємствах необхідно розробляти комплекс заходів щодо енергозбереження. Основним елементом техніко-економічного обґрунтування впровадження енергозберігаючих заходів є розрахунок реальної економії паливно-енергетичних ресурсів у натуральному вираженні. Крім того, визначення витрат на впровадження в діючих цінах і механізм технічної й організаційної реалізації проекту необхідно враховувати в першу чергу. На сьогоднішній момент промислові підприємства чорної і кольорової металургії зацікавлені в розробці методики техніко-економічного обґрунтування впровадження енергозберігаючих заходів (МТЕОВЕЗ), кінцевим результатом застосування якої буде виділення зі значної кількості заходів з енергозбереження пріоритетних. На базі ефекту від їхнього впровадження можливе накопичення промисловим підприємством власних коштів для проведення більш витратних заходів для зниження витрати енергоресурсів. Однак, різні промислові підприємства мають неоднакові можливості по розробці і впровадженню необхідних заходів у напрямку економії енергоносіїв. Цільовою функцією обчислювальної схеми є максимізація величини можливої економії паливно-енергетичних ресурсів у грошовому вираженні Эк, а саме

Эк max , (3)

Економія енергоресурсів визначається

n

Эк = е Цi Эi , (4)

і=1

де Цi – ціна і-го виду паливно-енергетичних ресурсів;

Эi – економія і-го виду паливно-енергетичних ресурсів у результаті впровадження енергозберігаючих заходів.

Система обмежень і параметрів, що задаються, на першому етапі реалізації моделі включає

m

е Звнj <= C;

j=1 (5)

Сок <= T,

де Звнj – витрати на впровадження j-го етапу енергозберігаючої програми;

С – обмежник витрат на впровадження на етапі проведення енергозберігаючої програми;

Сок – строк окупності витрат на впровадження енергозберігаючого заходу;

Т – обмежник строку окупності витрат на впровадження;

m – кількість енергозберігаючих заходів.

На другому етапі розраховується прогнозоване зростання прибутку, викликане впровадженням енергозберігаючих заходів. Крім того, виробляється зіставлення витрат на впровадження наступних енергозберігаючих мір Звнj і реальної частки прибутку, яку можливо використовувати для проведення подальших процедур енергозбереження промислового підприємства DPj* (для розрахунків це новий обмежник витрат на впровадження), а саме

m

е Звнj+1 <= DPj* , (6)

j=1

На даному етапі діє вже згадана система обмежень, але їхні числові значення повинні бути уточнені відповідно до можливостей підприємства. Кількість етапів впровадження енергозберігаючих заходів для кожного промислового підприємства – число сугубо індивідуальне. Визначення цифрових значень обмежників витрат на реалізацію процедур з енергозбереження відбувається на стадії прийняття управлінських рішень. Дуже важливо для проведення енергозберігаючої політики на промисловому підприємстві відробити механізм виділення з загального прибутку тієї його частки, яка отримана за рахунок впровадження мір, спрямованих на економію енергоресурсів, що визначається по формулі (2) з поправкою на величину сплаченого податку з прибутку та норму дисконту. Витрати на впровадження енергозберігаючих заходів окупляться по мірі накопичення економії енергоносіїв до порівнянних розмірів.

Запропонована методика техніко-економічного розрахунку обґрунтованості впровадження заходів щодо енергозбереження в ринкових умовах, яка базується на відборі енергозберігаючих заходів, що відповідають заданим вимогам, які визначає промислове підприємство виходячи з існуючих виробничо-економічних умов. В роботі показано реалізацію даного підходу по таких підприємствах, як ВАТ "Запоріжсталь", ВАТ "Запоріжферосплав", ВАТ "Запорізький сталепрокатний завод", ВАТ "Запорізький залізорудний комбінат", Запорізький титано-магнієвий комбінат, ВАТ "Український графіт", ЗАТ "Запорізький алюмінієвий комбінат".

Енергозбереження може проходити по двох напрямках. Перший формує динаміку енергоспоживання шляхом безпосередніх змін витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю (при оцінці повних витрат) за рахунок зменшення її матеріалоємності шляхом переходу на нові технології внаслідок прямої заміни більш енергоємних видів продукції менш енергоємними. Це є активною формою енергозбереження. Другий, навпаки, створює енергозберігаючий ефект не цілеспрямованими змінами якісних параметрів технології, а шляхом простого нарощування виробництва частки менш енергоємної продукції в загальному її обсязі без яких-небудь змін енергоємності по кожному виду. Це є пасивною формою енергозбереження. Прийняття конкретних управлінських рішень у напрямку формування політики енергозбереження пов'язані з низкою економічних аспектів. З одного боку, в інтересах промислового підприємства необхідно спробувати збільшити кінцеві результати його діяльності, у загальному випадку це зріст виторгу від реалізації власної продукції. З іншого боку - забезпечити тенденцію зниження споживання паливно-енергетичних ресурсів при сумірності витрат на економію.

Таким чином, щоб розробити ефективну стратегію розвитку підприємства, спрямовану на зниження споживання паливно-енергетичних ресурсів, необхідно знайти оптимальне рішення при постановці наступних цільових функцій і обмежень

к ?Bt=?[(Vit-Viб)Цi] max i=1 к Эоt = е [Viб еiб - Vit еit] max i=1 Звн. <= R ] opt, (7)

де ?В – приріст виторгу від реалізації продукції;

Vit ,Viб – об'єми виробництва продукції відповідно у t-ом та базисному році;

Цi – ціна і-го виду продукції;

Эоt – загальна економія енергоресурсів по підприємству в t-ому році;

еiб , еit – енергомісткість продукції відповідно у базисному та t-ом році;

к – кількість видів продукції

Звн. – витрати на проведення енергозберігаючої політики на промисловому підприємстві, що мають обмежник R.

Здійснення запропонованої процедури на прикладі ВАТ "Запоріжсталь" показано в табл. 1

Згідно з даними табл.1 приріст виторгу від реалізації аналізованої продукції складе 1273020 грн., а економія енергоресурсів – 472693 грн. (витрати на впровадження відсутні) Відповідно до здійснюваної стратегії розвитку, підприємство може направити зекономлені кошти на проведення подальших етапів енергозберігаючої програми, на збільшення випуску продукції, що користується попитом, і т.п.

У третьому розділі "Удосконалювання економічного механізму енергозбереження на підприємствах в умовах ринку" - запропонована організація системи стабільного енергопостачання та новий підхід до здійснення принципу самоінвестування, узагальнено усі можливі шляхи фінансування енергозберігаючих проектів.

Узагальнені методичні основи побудови економічного механізму стимулювання енергозбереження, що включають систему норм і нормативів, економічно обґрунтованих базових рівнів споживання паливно-енергетичних ресурсів і кратності тарифів за перевищення енергоспоживання, і є базою для переходу до більш прогресивної системи енергопостачання й енергоспоживання, розробленої в дисертаційній роботі. Як основний стимул енергозбереження прийнята ціна, точніше її зростання у визначені проміжки часу нестабільної роботи енергосистеми. Запропонований механізм керування попитом складається з трьох частин: правил плати за резервну потужність, угоди про зниження навантаження, правил роботи в режимі реального часу. Зріст оптової ціни за електроенергію при дефіциті резервної потужності стимулює споживачів знизити енергоспоживання і стабілізувати роботу енергосистеми в цілому. Переваги даного підходу дають можливість позитивно впливати на роботу трьох типів підприємств, а саме: підприємств, що є постачальниками енергоресурсів (наприклад, обленерго), великих промислових споживачів паливно-енергетичних ресурсів, зокрема, металургійних підприємств, і дрібних підприємств, які також залучені до процесу забезпечення стабільного режиму енергопостачання та енергоспоживання.

В умовах України головним кроком для забезпечення стабільного обслуговування споживачів є орієнтація на ринкову ціну і реалізацію механізмів підтримки рівноваги між пропозицією і попитом на основі добровільності. Знявши необхідність одностороннього обмеження споживання, енергосистема зрештою дозволить забезпечити якість послуг для споживачів на рівні інших промислово розвинутих країн. Ціль запропонованих механізмів полягає в тому, щоб уперше створити в енергетичній системі України умови для стабільного обслуговування споживачів на рівні світових стандартів із тим, щоб споживачі, що сплачують за електроенергію, одержували б її на узгоджених умовах незалежно від наявності критичних ситуацій у системі або збоїв у роботі енергетичного устаткування. Оптова ціна піднімається вище рівня граничної ціни системи (ГЦС) за рахунок включення "Ціни за резервну потужність" як у ціну, виплачувану виробникам електроенергії, так і в ціну, призначувану для оптових споживачів у ті часи, коли резерв робочої потужності падає нижче визначного граничного рівня.

Запропоновані механізми дозволяють здійснити більш тісне інтегрування керування попитом у процесі диспетчеризації в режимі реального часу, що і уявляє собою схему подачі цінових заявок споживачами. Для інтегрування ринкових механізмів керування попитом із командними мірами споживане навантаження ділиться на чотири класи, що не виключають один одного: стійке навантаження стосується навантаження тих споживачів, що одержують електроенергію по регульованих тарифах при всіх обставинах, крім аварійної ситуації в системі; диспетчеризуемє навантаження стосується навантаження тих споживачів, що вказують ціни, вище яких вони згодні на зниження енергоспоживання; перериваєме навантаження стосується навантаження тих споживачів, у яких є технічні можливості обмежити споживання протягом 30 хвилин, надавши право обмежити їхнє навантаження при визначених обставинах в обмін на надання знижки оптової ціни; примусово встановлене навантаження стосується навантаження тих споживачів, яким не гарантовані постійні послуги, і навантаження яких може бути обмежене в будь-який час дисбалансу в енергосистемі (цей клас залишився від старої командної системи економіки і повинний бути по можливості скасований якомога швидше, щоб усі споживачі одержали право на стабільне обслуговування).

Плата за резервну потужність призначена виключно для того, щоб забезпечити безпеку роботи системи в умовах реального часу. Необхідність у використанні цього механізму в системі не повинна існувати впродовж багатьох часів у році, тому його вплив на середній розмір вартості електроенергії для споживачів або прибуток енерговиробників не повинен бути значним.

На стадії впровадження енергозберігаючих заходів у дисертації вивчені всі можливі способи їхнього здійснення з указівкою взаємозв'язків між суб'єктами зовнішнього середовища підприємства, що дозволило запропонувати універсальну схему фінансування мір, спрямованих на економію енергоресурсів. Джерелом надходження коштів можуть бути: державний фонд енергозбереження, інвестори, банки. При цьому реалізацію проекту можливо здійснювати через енергосервісну компанію.

Нові можливості в напрямку впровадження енергозберігаючих заходів дає використання лізингу, а також перфоманс-контракту, що в остаточному підсумку є відправною крапкою в механізмі реалізації принципу самоінвестування при відсутності початкових фінансових можливостей для здійснення енергозберігаючої програми на підприємстві. Показані переваги застосування даної концепції поетапного впровадження заходів енергозбереження з одночасним накопиченням коштів у власному фонді. Визначено всі можливі ризики використання перфоманс-контракту для реалізації енергозберігаючого проекту, а саме технічний ризик, ризик помилкової продуктивності встановленого устаткування, ризик невірної експлуатації і недостатнього обслуговування устаткування, ризик помилкової оцінки базисного споживання енергії, ризик зміни цін на енергію, ризик банкрутства споживача енергії, ризик помилкового розрахунку виробничої програми. Розкрито фінансові механізми реалізації енергозберігаючого проекту способами: поділу доходів від економії, швидкої окупності і гарантованої економії.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено нове наукове завдання обґрунтування методичних підходів ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів на промисловому підприємстві за допомогою активізації стимулювання, розробки і впровадження системи енергозбереження, а також створення механізму зниження попиту на енергоносії в сучасних умовах господарювання.

Відповідно до загальної мети і конкретних задач, основні результати роботи полягають у наступному:

1.На основі аналізу ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів визначена сутність енергозбереження, що полягає в необхідності зберігати здатність енергії виконувати роботу. Енергозбереження в цьому випадку виступає не просто як джерело забезпечення зниження витрат на виробництво продукції, але і як основа підвищення кінцевих результатів діяльності підприємства.

2.Визначено фактори підвищення ефективності енергозбереження, що класифіковані відповідно до механізму впливу на процес економії енергетичних ресурсів. До них відносяться: науково-технічні, економічні, організаційні, правові і соціальні.

3.Виконання техніко-економічного обґрунтування впровадження енергозберігаючих заходів пов'язано з визначенням технічних, технологічних, фінансових і часових особливостей. У зв'язку з цим, відбір першочергових мір з наступним накопиченням отриманої економії енергоресурсів у грошовому виразі є основою методики техніко-економічного розрахунку обґрунтованості впровадження етапів програми по енергозбереженню в сучасних умовах господарювання.

4.Прийняття управлінських рішень по вдосконаленню виробництва повинно базуватися на застосуванні економічного моделювання. Це дає можливість одержати різні варіанти здійснення стратегії розвитку підприємства, націленої на постійне зниження витрат паливно-енергетичних ресурсів, з урахуванням методичних особливостей розробки напрямків енергозбереження. Їх характеризують заходи технічного, технологічного і структурного енергозбереження. Проведене дослідження логіко-операційних аспектів моделювання процесу реалізації оптимальної енергозберігаючої політики на промисловому підприємстві, що базується на максимально повному врахуванні економічних інтересів і можливостей, показало, що можливо здійснити типізацію відповідних управлінських процедур.

5.Методичні основи побудови економічного механізму стимулювання енергозбереження, що включають систему норм і нормативів, економічно обґрунтованих базових рівнів споживання паливно-енергетичних ресурсів і кратності тарифів за перевищення енергоспоживання, є базою для переходу до більш прогресивної системи енергопостачання й енергоспоживання. Як основний стимул енергозбереження прийнята ціна, точніше її зріст у певні інтервали часу роботи енергосистеми. Запропонований механізм управління попитом складається з трьох частин: правил плати за резервну потужність, угоди про зниження навантаження, правил роботи в режимі реального часу. Зріст оптової ціни за електроенергію при дефіциті резервної потужності стимулює споживачів знизити енергоспоживання і стабілізувати роботу енергосистеми в цілому.

6.На стадії впровадження енергозберігаючих заходів вивчені всі можливі способи їхнього здійснення з указівкою взаємозв'язків між суб'єктами зовнішнього середовища підприємства, що дозволило запропонувати універсальну схему фінансування мір, спрямованих на економію енергоресурсів.

7.З огляду на різноманітний характер здійснюваної на промисловому підприємстві енергозберігаючої політики через вишукування власних коштів для реалізації маловитратних і швидкоокупних заходів, необхідне використання інвестиційних можливостей за допомогою лізингу та, перфоманс-контракту. Для промислового підприємства це означає, що відсутні первісні витрати і має місце гарантія економії енергетичних ресурсів. У наступному здійснюється розробка і впровадження подальших етапів власної програми енергозбереження на засоби, отримані від зниження витрати енергоносіїв, що є основою нового підходу здійснення принципу самоінвестування.

8.Надані методичні рекомендації з удосконалювання стимулювання, розробки і впровадження системи енергозбереження, аналізу резервів зниження енергоємності продукції, обґрунтуванню інвестиційних проектів по розвитку стратегії енергозберігаючої стабілізації на промисловому підприємстві. Вони можуть бути використані на підприємствах України при обґрунтуванні управлінських рішень, підготовці оперативних, середньострокових планів, для економічного стимулювання раціонального використання паливно-енергетичних ресурсів, а також для рішення локальних задач у сфері планування виробництва продукції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Семенов Г., Таран (Мигас) І. Особливості енергетичної кризи в Україні та шляхи її подолання // Схід. - 1999. - № 4. - С. 20-27.

Особистий внесок здобувача: узагальнені приклади нераціонального та марнотратного використання паливно-енергетичних ресурсів, зроблено висновок про шляхи виходу з енергетичної кризи

2.Семенов Г.А., Мигас И.М. Управление расходом энергоресурсов на основе автоматизированной системы учета и контроля // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 17. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2000. - С.3-12.

Особистий внесок здобувача: аналіз факторів управління витрачанням енергоресурсів.

3.Мигас І.М. Методические основы построения экономического механизма стимулирования энергосбережения // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 42. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2000. - С.76-84

4.Мигас І.М. Стан енергоспоживання в Україні та проблеми впровадження системи управління стимулюванням енергозберігаючих програм на підприємствах // Персонал, №4(58), 2000, приложение №7 (12). - C.80 - 87.

5.Мигас И.М. Методика технико-экономического расчета обоснованности внедрения мероприятий по энергосбережению в рыночных условиях // Економіка: проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. Випуск 56. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. 2000. - С.3-13

6.Мигас И. Энергетический дисбаланс и пути установления стабильного энергоснабжения в Украине // Бизнес-Информ. - 2000. - №1. - С.50-55.

7.Семенов Г., Мигас І. Трансформація економіки та енергетичний потенціал України в період кризи //Економіка Фінанси Право. - 2000. - №1. - С. 3-7.

Особистий внесок здобувача: оцінка енергетичного потенціалу та впливу його наявності на трансформаційні процеси.

8.Мигас И.М. Сущность и составляющие процесса энергосбережения на предприятиях в условиях трансформации экономики //Энергосбережение.—2000. - №3. - С. 11-17.

9.Мигас І.М. Сучасні аспекти енергетичної кризи в умовах трансформації економіки України // Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у III тисячолітті. 3б. наукових праць. -Рівне: "Тетіс". - 2000. - С. 670-677

І0.Мигас И. Теоретические аспекты анализа зффективности использования энергии //Энергосбережение. - 2000. - №8. - С. 16-20.

11.Мигас І. Політика ринкових реформ в енергетичному секторі України // Економіка Фінанси Право. - 2000. - №12. - С. 9-14.

12.Семенов Г.А., Мигас І.М. Світові тенденції розвитку і класифікація чинників підвищення ефективності енергозбереження // Економіка Фінанси Право. - 2001. - №2. - С. 5-6.

Особистий внесок здобувача: аналіз світових тенденцій в сфері оптимального енерговикористання та наведено основні положення класифікації чинників підвищення ефективності енергозбереження

13. Мигас І.М. Інвестиційна політика у сфері енергозбереження // Держава та регіони (науково-виробничий журнал) Серія: економіка та підприємництво. – 2001. – № 2. – С.63-72.

АНОТАЦІЯ

Мигас І.М. Удосконалювання методів стимулювання, розробки і впровадження системи енергозбереження на підприємствах в сучасних умовах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - Економіка підприємства й організація виробництва. - Національна металургійна академія України, Дніпропетровськ, 2001.

На основі аналізу теоретико-методологічних і практичних проблем раціонального використання енергетичних ресурсів на промисловому підприємстві визначено концептуальні засади щодо формування оптимальної системи енергозбереження за допомогою впровадження тільки обґрунтованих енергозберігаючих заходів, які призводять до зниження попиту на паливно-енергетичні ресурси та зменшенню техногенного навантаження на територію. Обґрунтовано власну концепцію удосконалювання економічного механізму стимулювання енергозбереження, яка передбачає комплексний підхід з урахуванням факторів підвищення ефективності заощадження енергоносіїв. Основні результати дисертаційного дослідження використано у роботі “Запорізького титано-магнієвого комбінату”, ВАТ “Запоріжжяобленерго”.

Ключові слова: енергозбереження, стимулювання, оптимальне енергоспоживання, стабільне енергопостачання, виробнича програма, резервна потужність, ефективність енергозбереження, самоінвестування.

АННОТАЦИЯ

Мигас И.М. Совершенствование методов стимулирования, разработки и внедрения системы энергосбережения на предприятиях в современных условиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - Экономика предприятия и организация производства. – Национальная металлургическая академия Украины, Днепропетровск, 2001.

Диссертация посвящена вопросам совершенствования методов стимулирования, разработки и внедрения системы энергосбережения на предприятиях в современных условиях: перехода к рыночным условиям хозяйствования, энергетического кризиса, трансформации экономики. Научная новизна работы состоит в разработке методических положений по созданию оптимальной системы использования энергии на промышленном предприятии посредством внедрения эффективных энергосберегающих мероприятий, приводящих к снижению спроса на топливно-энергетические ресурсы.

Сформулирована объективная сущность процесса энергосбережения, которая заключается в необходимости сберегать не просто количество топливно-энергетических ресурсов, а способность энергии выполнять работу. Дана классификация факторов повышения эффективности энергосбережения на основе комплексного подхода, учитывающего особенности воздействия научно-технических, экономических, организационных, правовых и социальных рычагов на процесс формирования оптимальной энергосберегающей политики на промышленном предприятии. Впервые смоделирован процесс принятия управленческих решений, направленных на осуществление эффективной энергосберегающей политики на промышленном предприятии, учитывающий методические особенности разработки направлений энергосбережения, проявляющиеся через активную (уменьшение энергоемкости продукции посредством перехода на новые технологии, нормативы(лимиты) потребления топливно-энергетических ресурсов) и пассивную (ускорение наращивания производства доли менее энергоемкой продукции в общем ее объеме, без каких-либо изменений энергоемкости по каждому ее виду, оптимальная загрузка производственных мощностей предприятия) формы. В дополнение к существующим предложена методика технико-экономического расчета обоснованности внедрения мероприятий по энергосбережению в рыночных условиях, которая в отличие от действующих предназначена для отбора первоочередных малозатратных энергосберегающих мероприятий на первом этапе ее реализации, с последующим накоплением собственных средств промышленным предприятием для проведения более затратных мер по снижению расхода энергоресурсов. Разработана впервые организация системы стабильного энергоснабжения и энергопотребления, стимулирующей энергосбережение, которая заключается в том, что посредством внесения в структуру цены за энергоносители платы за резервную мощность в экстренные часы, промышленное предприятие, входящие в единое энергетическое пространство, стремится к снижению собственного спроса на топливно-энергетические ресурсы, что в совокупности приводит к ослаблению энергетической напряженности. Обоснован механизм внедрения принципа самоинвестирования, представляющего собой накопление промышленными предприятиями собственных средств для реализации программ по энергосбережению после первичного, стартового финансирования проектов за счет лизинга или перфоманс-контракта. Предложена обобщенная схема финансирования энергосберегающих проектов, которая отражает все возможные варианты реализации программ по энергосбережению на промышленном предприятии при различных источниках поступления средств.

Основные результаты диссертации использованы в работе таких промышленных предприятий, как Запорожский титано-магниевый комбинат, ОАО "Запорожьеоблэнерго". Кроме того, основные положения диссертационного исследования в направлении совершенствования процесса внедрения энергосберегающих проектов и инвестиционного механизма в сфере энергосбережения были использованы при внесении изменений и дополнений в Комплексную программу энергосбережения Запорожской области

Ключевые слова: энергосбережение, стимулирование, оптимальное энергопотребление, стабильное энергоснабжение, производственная программа, резервная мощность, эффективность энергосбережения, самоинвестирование.

ANNOTATION

Migas I. M. Perfection of methods of stimulation, development and introduction of system saving energy at the enterprises in modern conditions. - Manuscript.

Thesis for scientific degree of candidate of economics science by specialty 08.06.01 - economy of enterprises and organization of production. - National metallurgical academy of Ukraine, Dnepropetrovsk, 2001.

On the basis of the analysis of methodological and practical problems of rational use of power resources at the industrial enterprise the conceptual rules of formation of optimum system save energy with the help of introduction only reasonable saving energy of measures resulting in decrease of demand for fuel and energy resources and