КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАЛИЙ Іван Йосипович

УДК 330. 34

ВІДНОСИНИ РОЗПОДІЛУ В ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ

ЕКОНОМІЧНИХ СИСТЕМАХ

Спеціальність 08.01.01. – економічна теорія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України, м. Київ

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор

САВЧУК Володимир Сафронович

Київський національний економічний університет,

проректор з наукової роботи, завідувач кафедри

політичної економії обліково-економічних факультетів

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент

КВАСНЮК Борис Євгенович

Інститут економічного прогнозування НАН України,

заступник директора інституту

доктор економічних наук, професор

ГРИЦЕНКО Андрій Андрійович

Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна, завідувач кафедри економічної теорії та економічних методів; Апарат Ради Національного Банку, заступник керівника

доктор економічних наук, професор

НІКОЛЕНКО Юрій Васильович

Академія муніципального управління,

завідувач кафедри економіки

Провідна установа: Київський національний університет ім. Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра економічної теорії, м.Київ

Захист відбудеться 18 жовтня о 12 годині на засіданні спеціалізованої

вченої ради Д26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд 317

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету: 03680, м.Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд.201

Автореферат розіслано “18” вересня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор А.Е.Фукс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність теоретичного дослідження відносин розподілу в трансформаційних економічних системах обумовлена такими обставинами: по-перше, формування ринкової економіки передбачає становлення принципів факторіально-функціонального розподілу, які вітчизняною економічною наукою заперечувались. По-друге, теорія факторіально-функціонального розподілу створеного продукту обґрунтовує пропорції розподілу лише з точки зору факторів виробництва, залишаючи осторонь такі чинники як національна економічна психологія, розвиток інститутів власності та державності, економічний порядок та економічна культура, формування елементів ринкової інфраструктури тощо. По-третє, неспроможність ринкового механізму забезпечувати пропорційність розподілу спричинила необхідність втручання в економіку держави, роль якої в перерозподілі на сучасному етапі суттєво зросла. По-четверте, системна трансформація економіки, що базується на приватизації, реалізується у привласненні економічних факторів виробництва та нагромадженого багатства, формуючи таким чином інституціональні підвалини радикально нової системи розподілу доходів, ствердження якої супроводжується значними соціально-економічними втратами та перекосами в економіці, теоретико-методологічний аналіз яких відстає від господарської практики. По-п’яте, збіг в часі становлення національної економічної системи України та процесу глобалізації економіки є двома різнонаправленими економічними явищами в розвитку організованих систем розподілу ресурсів та їх раціональному використанню з точки зору досягнення ефективності та справедливості. По-шосте, поглиблення нерівності в розподілі доходів та багатства свідчить про формування цілісних систем відтворення цієї нерівності та нагальну потребу теоретичного аналізу принципів їх функціонування з метою досягнення соціальної гармонії в суспільстві.

Крім того, назріла необхідність теоретичного обґрунтування критеріїв розподілу національного доходу на ренту, заробітну плату, прибуток, процент, трансфертні платежі з точки зору урахування сучасних трансформаційних процесів та загострення боротьби за розподіл обмежених ресурсів в рамках національної економіки, які випливають з синтезу економічних теорій відносин розподілу.

Ретроспективний аналіз економічної думки свідчить про неоднорідність пояснення відносин розподілу на різних етапах еволюції економіки. Вчення Ф.Кене про “чистий продукт” є першим внеском в теорію розподілу багатства. Історія економічної науки відображає існування логічної послідовності щодо виникнення теорій розподілу багатства, до яких слід віднести теорії однофакторної моделі (фізіократи та меркантелісти, А.Сміт) та трифакторної моделі (Д. Рікардо, Дж.С.Мілль), марксистську теорії трудової вартості (К.Маркс, Ф.Енгельс, Дж.Робінсон), теорію граничної продуктивності (Дж.Б.Кларк, Д.Хікс), теорію чотирифакторної моделі розподілу (А.Маршалл, Й.Шумпетер, П.Самуельсон), теорію суспільного вибору (К.Віксель, Д.Б’юккенен) та інші. Кожна з названих теорій висвітлює свої підходи до організації системи розподілу.

Проблемам соціально-економічних наслідків розподілу присвячені праці таких іноземних вчених як А.Алчяна, Р.Барра, Г.Беккера, Д.Белла, Т.Веблена, К.Вікселя, Д.Гелбрейта, Е.Дюркгейма, Л.Едвінсона, Л.Ерхарда, Дж.М.Кейнса, Р.Коуза, С.Кузнеца, М.Лоренца, Г.Мюрдаля, Д.Норта, А.Пігу, Л.Роббінс, А.Сена, Дж.Е.Стігліца, О.Тоффлера, Ф.Фукуями, Т.Шульца та інших.

Дослідження розподілу, як однієї з фаз відтворення суспільного продукту, неможливе без аналізу загальних проблем трансформаційної економіки. Теоретичне обгрунтування цих питань активно ведуть українські та російські вчені: Л.Абалкін, Л.Бесчасний, О.Бузгалін, О.Василик, Г.Волинський, Є.Гайдар, А.Гальчинський, В.Геєць, А.Гриценко, М.Гуревичов, П.Єщенко, Б.Кваснюк, І.Лукінов, В.Мау, С.Мочерний, Ю.Пахомов, В.Панасюк, А.Покритан, В.Радаєв, Ю.Ніколенко, М.Савлук, А.Чухно, В.Федосов, С.Юрій та ін. Питанням формування нової системи розподілу в трансформаційній економіці присвячено дослідження українських та російських економістів: Д.Богині, В.Колота, В.Кулікова, Е.Лібанової, Д.Львова, Г.Тарасенко, С. Тютюнникової, Л.Шевченко та інших.

Враховуючи вагомі здобутки в дослідженні окремих аспектів розподілу, цілеспрямованого та комплексного теоретичного аналізу проблем становлення факторіально-функціонального розподілу суспільного продукту в трансформаційних економічних системах з урахуванням інституційних чинників та глобалізації в економічній теорії ще не досягнуто. Назріла необхідність розкриття нових тенденцій в розподілі та механізму їх реалізації в перехідній економіці України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету за темою “Теоретичні проблеми становлення нової економічної системи в Україні” (реєстраційний номер № 0198V000784). Роль автора в дослідженні цієї теми полягала в тому, що він у підрозділі “Формування нової системи розподілу в Україні” проаналізував становлення факторіально-функціональних елементів розподілу в трансформаційній економіці України.

Під час роботи у 1998-1999 рр. на посаді старшого наукового співробітника Науково-дослідного фінансового інституту Міністерства фінансів України автор особисто виконав дві теми: “Вивчення зарубіжного досвіду залучення іноземних інвестицій” (номер державної реєстрації 0198u005945) та “Дослідження шляхів розвитку довгострокового кредитування економіки України” (номер державної реєстрації 0198u005944).

Як член міжвідомчої робочої групи з питань опрацювання проекту Комплексної програми розвитку внутрішнього ринку, утвореної за Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 330-р, автор обґрунтував конкретні напрями підвищення платоспроможності населення, оздоровлення фінансового стану підприємств, посилення ролі держави у розподілі та використанні державного бюджету, що увійшли складовою частиною до проекту Комплексної програми розвитку внутрішнього ринку.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертації є наукове обгрунтування концептуальних засад стосовно сутності, принципів та способів формування розподілу та перерозподілу суспільного продукту в трансформаційних економічних системах і розроблення на цій основі науково-практичних рекомендацій з його вдосконалення.

Для реалізації даної мети необхідно було вирішити наступні завдання:

-

-

-

-

-

Предметом дослідження є відносини розподілу в трансформаційних економічних системах, а також відносини розподілу в перехідній економіці України. Об’єктом дослідження є відносини розподілу, їх сутність, структура та роль у суспільному відтворенні.

Методи дисертаційного дослідження. У дисертації автор використовував методологічні підходи різних напрямків і шкіл в економічній теорії: класичної політичної економії, марксизму та маржиналізму, кейнсіанства, німецької історичної школи, інституціоналізму, теорій суспільного вибору, модернізації, глобалізації. Але при цьому автор виходив з позиції екуменічного (об’єднуючого) підходу до аналізу економічних явищ. У роботі використано методологічні елементи законів діалектики, принципів синергетики, асиметричності у визначенні особливостей розподілу в трансформаційних економіках. Це дало змогу проаналізувати реформування розподілу як відокремленої самостійної системи і як органічно складової всієї економіки, що розвивається не тільки лінійно, а й хаотично, змінюючи таким чином економічні пропорції в суспільстві.

Інформаційною базою дослідження є наукова монографічна література та статті вітчизняних та зарубіжних вчених, законодавчі та нормативні акти, що регулюють відносини розподілу в економіці України та інших країнах, нормативні рішення вищих державних органів, матеріали Міністерства фінансів України, Національного банку України, Держкомстату України, Європейського центру макроекономічного аналізу України. У роботі аналізуються офіційні публікації МВФ, Світового банку, дані статистичних щорічників та інформаційно-аналітичних бюлетенів.

Наукова новизна дисертації полягає в наступному:

- обґрунтовано необхідність використання екуменічного підходу в дослідженні розподілу, як найбільш детермінованої, інверсійної, політизованої і ідеологізованої системи відносин між людьми, аналіз якої зачіпає поведінку уряду, саму суть і доцільність економічної системи. Це дало змогу довести невиправданість довготривалого протиставлення в економічній науці теорій розподілу класичної політичної економії, марксизму, маржиналізму та інших, що обумовлено відмінностями у використанні різних методологічних прийомів та рівнів аналізу;

- розширено розуміння етапів розвитку відносин розподілу. Перший етап характеризується виникненням приватної власності на землю, яка була першою інституціональною основою розподілу; об’єктивним чинником другого етапу еволюції відносин розподілу є утворення держави, що зумовлює формування системи розподілу і перерозподілу на макрорівні; третій етап -глобалізація розподільних відносин, тобто формування і відтворення їх в рамках світового господарства;

- знайшло подальший розвиток вчення про додатковий продукт як визначальної категорії відносин розподілу. Доведено, що збільшення обсягів додаткового продукту ускладнює систему розподілу, сприяє зростанню соціально-економічних функцій держави (регулювання мінімальної заробітної плати, життєвого рівня, захисту бідних верств населення тощо), збільшуючи перерозподіл його частки на користь усього суспільства. Цей новий аспект розподільних відносин перетворює систему розподілу розвинутих країн у визначальний чинник стабільності економіки, обумовлює поступове перетворення ринкової економіки в економіку розподілу;

- поглиблено розуміння сутності категорії заробітної плати. Доведено, що на мікрорівні економічної системи заробітна плата виступає як ціна праці, тоді як на макрорівні заробітна плата є виразом вартості робочої сили, що визначається вартістю життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили працюючого та членів його сім’ї, з урахуванням традицій, звичаїв, етичних норм, відносин соціального партнерства тощо;

- доведено, що в сучасних умовах сформувалася шестифакторна модель функціонального розподілу суспільного продукту. Складовими елементами цієї моделі є земля, праця, капітал, підприємництво, інформація і держава. Інформація є новою продуктивною силою, значення якої у створенні продукту зростає. Дохід від використання інформації належить її власнику. Доведено, що роль сучасної держави в системі розподілу троїста: по-перше, вона впливає на систему, яка безпосередньо обслуговує розподіл факторів виробництва; по-друге, формує нормативно-правові правила розподілу та перерозподілу суспільного продукту, національного доходу та особистих доходів населення; по-третє, держава уособлює в собі систему інституціональних чинників, вплив яких на систему розподілу постійно зростає та вдосконалюється;

- запропоновано в системі розподілу суспільного продукту виділяти таке поняття, як “соціальний продукт”. Визначено критерії цієї форми продукту, яка виникає в умовах певної соціалізації розподільних відносин і яка повинна стати елементом економіки, що трансформується. Соціальний продукт – це та частина суспільного продукту, яка використовується на “виробництво людини”, на її всебічний розвиток. Як форма суспільного продукту він виражає відносини соціалізації та гуманізації економіки, її соціальної спрямованості. Пропонується вираховувати “коефіцієнт розподільності економіки” і обчислювати його як відношення суми податкових надходжень до ВНП, ВВП і НД. Коефіцієнт виражає рівень перерозподілу суспільного продукту, що дає можливість співставляти і аналізувати характер національної системи розподілу країн з перехідною економікою;

- встановлено, що в трансформаційній економіці України економічні форми розподілу національного доходу ще не наповнились ринковим змістом: а) земельна рента не відображає ціни землі; б) заробітна плата не є ні ціною праці, ані ціною вартості робочої сили; в) прибуток не виконує властивих ринковій економіці функцій - він не став спонукальним мотивом підприємницької діяльності, а його використання йде на особисте споживання; г) процент, як найбільш складна та фетишизована форма, ще не став ціною капіталу з точки зору його продуктивного використання, а виконує роль фіскального інструменту примноження банківського капіталу за рахунок інфляційного оподаткування національної економіки; д) трансфертні платежі ще не є дійовим засобом перерозподілу доходів з метою досягнення соціальної гармонії в суспільстві. Виявлено наявність адміністративних та політичних методів перерозподілу продукту в трансформаційній економіці, запропоновано конструктивне вирішення названих проблем;

- доведено неспроможність теорій егалітарного та факторіально-функціонального розподілу по забезпеченню фінансової стабільності трансформайційної економіки, визначальний вплив інституціональних чинників (рівня економічної культури, правових норм, державного управління тощо) на інтенсивне соціальне розшарування населення, що супроводжується розбалансуванням та тінізацією економіки, підривом національної економічної безпеки України. Виявлено порушення принципів рівності прав на привласнення факторів виробництва в результаті приватизації, що стало висхідною стартовою базою формування несправедливого пожиттєвого розподілу доходів між членами суспільства;

-

-

-

Практичне значення одержаних результатів

Отримані наукові результати є не тільки теоретико-методологічною основою формування стратегії державної економічної політики, а й мають прикладне значення для вирішення конкретних економічних проблем. Підготовлена автором доповідна записка з проблем обмеження кредитної експансії банківської системи та регулювання руху фінансових коштів використана Комітетом з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України при підготовці нової редакції Закону України “Про банки і банківську діяльність” (довідка № 06-10 /167 від 14 березня 2000 року). Наукові результати дослідження були використані автором при розробці протягом 1997-1999рр. в Науково-дослідному фінансовому інституті на замовлення Міністерства фінансів України наступних тем: “Вивчення зарубіжного досвіду залучення іноземних інвестицій” (довідка №2 5/139 від 10.04.2001року) та “Дослідження шляхів розвитку довгострокового кредитування економіки України” (довідка № 25/138 від 10.04.2001 року). Рекомендації і висновки щодо створення привабливого інвестиційного середовища, формування активної політики перерозподілу вільних коштів та їх використання для продуктивного інвестування та довгострокового кредитування економіки були схвалені Вченою радою інституту і направлені для практичного використання у Міністерстві фінансів України. Практичне значення мають авторські пропозиції щодо вдосконалення приватизації, реформування механізму залучення іноземних інвестицій, довгострокового кредитування, вдосконалення банківської діяльності через механізм процентної політики, реформування аграрних відносин через привласнення земельної ренти, фіскальної політики та системи оплати праці. Рекомендації і пропозиції дисертаційного дослідження були використані міжвідомчою робочою групою, членом якої був автор, при розробці проекту Комплексної програми розвитку внутрішнього ринку за Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 серпня 2000 року № 330-р. Теоретичні висновки стосовно розподілу національного доходу (фіскальної, кредитної та податкової політики) були використані Міністерством економіки України при підготовці проекту Державного бюджету на 2001 рік (довідка № 51-111 від 10.04.2001 року).

Авторська концепція була використана Науково-методичною комісією з економічної освіти Міністерства освіти і науки України при розробці нормативних програм навчальних дисциплін з економічної теорії для бакалаврів з економіки та підприємництва: “Політична економія”, “Економіка України перехідного періоду”, “Сучасні економічні системи”, ”Мікроекономіка: аналіз ринкової поведінки” (довідка № 01/20 від 4 травня 2001 року). Результати дисертаційного дослідження використовуються також в Київському національному економічному університеті при викладанні студентам курсів: “Політична економія”, “Історія економічних учень”, “Економічна політика”, “Теоретичні засади державного управління” (довідка № 01-20 від 3 травня 2001 року).

Апробація результатів дисертаційного дослідження.

Основні положення та висновки дисертаційного дослідження доповідалися автором на конференції “Теорія та практика перебудови господарського механізму” (Київ, 18-20 квітня 1990 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Ринок, підприємець, інвестиції” (Київ, 27-29 вересня 1994 р.); на науковій конференції “Податки в Україні: теорія і практика” (Луцьк, червень 1995 р.); на науково-практичній конференції “Трансформування відносин власності – основа розвитку підприємництва в Україні” (Київ, 24 грудня 1996р.); на науково-практичній конференції “Проблеми і перспективи розвитку фінансової системи України” (Київ, 26-27 червня 1997р.); на міжнародній науково-теоретичній конференції “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)” (Київ, 19-20 листопада 1998 р.); на засіданні “круглого столу” “Проблеми державної політики підтримки малого підприємництва в Україні” (Київ, 8 квітня 1999 р.); на всеукраїнській науково-методичній конференції “Проблема викладання економічної теорії” (Київ, 26-27 квітня 1999р.); на V Всеукраїнській науково-методичній конференції “Економічна кібернетика: проблеми методології та підготовки фахівців” (Київ, 7-8 грудня 1999р.); на четвертій міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: інвестиційні аспекти” (13-15 вересня 1999р., Ялта-Форос); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка України: стратегія відродження і трансформаційні перетворення” (Київ, 18-19 травня 2000р); на науково-практичній конференції “Проблеми активізації регіональної інвестиційної політики в сучасних умовах” (Дніпропетровськ, 17-18 лютого 2000 р.); на міжнародній науково-практичній конференції “Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття” (Київ, 1-2 березня 2000 р.); на міжнародній науково-методичній конференції “Еволюція економічного розвитку та економічних теорій” (26-27 квітня 2000 р.); на п’ятій міжнародній науковій конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: європейські студії” (Ялта-Форос, Україна, 13-15 вересня 2000р.); на науковій конференції “Україна на порозі ХХІ століття: уроки реформ та стратегія розвитку” (Київ, 15-16 листопада 2000р.); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підприємництво в умовах трансформації економіки України” (Київ, 10-11 листопада 2000 р.).

Основні положення і висновки роботи обговорювались на засіданнях кафедри політичної економії обліково-економічних факультетів Київського національного економічного університету, на засіданні Ученої ради Науково-дослідного фінансового інституту Міністерства фінансів України, на секції економічної теорії Науково-методичної комісії з економічної освіти Міністерства освіти і науки України.

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертації опубліковані автором самостійно та у співавторстві в 47 наукових працях. Загальний обсяг опублікованого матеріалу, який належить особисто автору, становить 34,35 друковані аркуші. У тому числі: 1 монографія, 25 статей у наукових фахових виданнях, матеріали і тези 9-ти доповідей та виступів на конференціях, а також одна депонована стаття.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, семи розділів (20 підрозділів) та висновків, викладених на 392 сторінках друкованого тексту. По тексту дисертації розміщено 38 рисунків. Список використаних джерел містить 273 назви. Дисертація має також 2 додатки, що складаються з 6 рисунків, 15 таблиць та 6 довідок на 6 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми дисертаційного дослідження, його мета і завдання, визначається наукова новизна, показано теоретичне та практичне значення отриманих результатів, їх апробація.

Розділ 1. Методологія дослідження відносин розподілу. Аналіз відносин розподілу в трансформаційних економічних системах передбачає вироблення відповідної методології, яка дозволила виокремити закономірності та випадковості, суб’єктивне та об’єктивне, лінійність та флуктуацію в формуванні нової системи розподілу. А також цей розділ присвячено узагальненню економічних концепцій і шкіл відносин розподілу.

У дисертаційному дослідженні використано екуменічний (об’єднуючий) підхід до аналізу економічних явищ шляхом синтезу різних, навіть заперечуючих один одне, напрямків економічної теорії. Подолання еклектизму, як одночасного застосування суттєво різних типів аналізу, здійснюється за допомогою плюралістичного підходу, через послідовне використання різних типів інтерпретації. Необхідно відмовитись від фундаменталізму в економічній теорії, що пов’язаний з ідеєю стандартної структури наукового знання, його розуміння як лінійного процесу. Принцип верифікації в дослідженні відносин розподілу є необхідним елементом методології дослідження відносин розподілу в трансформаційній економіці.

У роботі зазначено, що прогрес в суспільстві досягається завдяки дії нетрадиційних чинників та асиметричних елементів. Дослідження трансформаційної економіки неможливе без використання вироблених синергетикою таких методологічних понять як “складність”, “нелінійність”, “точка біфуркації”, “флуктуація”, “дисипативні структури”, “корегентність”, “стохастичність”, “хаотичність”, що дозволяє прослідкувати взаємодію хаотичної та упорядкованої форм розвитку, мінливість економіки, відмінності поведінки замкнутих та відкритих, рівноважних та нерівноважних економічних систем. Завдяки цьому можна теоретично обґрунтувати нелінійність відносин розподілу в трансформаційній економіці та випадкові одиничні відхилення від стійких ринкових принципів функціонування економіки.

Зроблено висновок, що відносини розподілу в порівнянні з іншими складовими економіки характеризуються специфікою, яка є відображенням не тільки економічних, а й політичних, соціальних чинників, управлінських дій та історично-національних особливостей національної економіки. Об’єктивний бік відносин розподілу складають фактори виробництва, а суб’єктивний – поведінка людей. Система розподілу пов’язана не тільки з базисом – виробництвом, а й з надбудовою, яка уособлює в собі державу, економічну культуру, поведінку кожного окремого індивіда. Якщо економічні чинники можна виміряти у вартісній формі, то культурні та психологічні, що впливають опосередковано, виміру не піддаються. Ідея поведінки людей була використана Дж.М. Кейнсом для розробки концепції державного регулювання. Психологічна схильність людей до споживання, до ліквідності грошей та оцінки майбутньої вигоди виступають у Кейнса вихідними методологічними моментами аналізу розподілу національного доходу та забезпечення зайнятості.

Еволюція теорій розподілу характеризується логічною послідовністю та постійними удосконаленнями. Вчення Ф.Кене про “чистий продукт” є першим внеском у теорію розподілу багатства. У.Петті обґрунтував необхідність та можливість оподаткування економіки, а значить розподілу додаткового продукту. А.Сміт, Д. Рікардо та Дж. С.Мілль, обстоюючи теорію трудової вартості, сформулювали факторний, а точніше, функціональний розподіл національного доходу. Теорія заробітної плати (робочого фонду, прожиткового мінімуму, окремі фрагменти договірної теорії та теорію граничної продуктивності) є базовою розподільних відносин. Наслідуючи Мальтуса, Рікардо виводив динаміку величини заробітної плати залежно від руху жорстких меж фізичного мінімуму засобів існування. А визначення законів, що регулюють розподіл продукту між класами, на думку Д.Рікардо, складає основне завдання політичної економії. Дж.С.Мілль впритул підійшов до аналізу суперечностей системи розподілу при капіталізмі, відстоюючи можливість їх вдосконалення шляхом здійснення реформ.

Якщо марксизм намагався довести, що механізм розподілу відображає експлуатацію, то маржиналізм, навпаки, доводив справедливість розподілу, який не залежить від інституціональних чинників, а є відображенням природних законів. За Кларком, участь кожного фактора виробництва (праці, капіталу, землі) у створенні вартості продукту визначається його граничною продуктивністю, тобто величиною створюваного ним граничного продукту. Методологічна неточність Кларка в тому, що механізм розподілу мікроекономічного плану він вважав правильним для макроекономіки. Теорія чотирифакторної моделі розподілу (А.Маршалл, Й.Шумпетер, П.Самуельсон), теорія суспільного вибору (К.Віксель, Д. Б’юккенен), кейнсіанська теорія державного регулювання економіки є подальшим внеском в розвиток системи розподілу з метою оптимального поєднання принципів ринкової ефективності та соціальної справедливості.

Методологія пояснення переходу від менш упорядкованого стану до більш упорядкованого, принципів самоорганізації та хаотичності економіки дає ключ до пояснення відхилень та усталеності елементів спадковості адміністративно-командної моделі в організації відносин розподілу в трансформаційний період, виокремити випадковість та тимчасовість окремих явищ. Зроблено висновок, що дослідження відносин розподілу передбачає розмежування методології, що використовується до аналізу ринкової економіки та методології для неринкових (трансформаційних) економік, а також і до змішаної економіки.

Розділ 2. Економічна суть та роль розподілу в економіці. У цьому розділі розглядається суть, етапи, фактори, способи та роль розподілу в економічному розвиткові, його взаємозв’язок з соціальною структурою суспільства.

Дослідження визначили двосторонню залежність розподілу від інших фаз суспільного відтворення. Хоча виробництво передує розподілу, в той же час саме розподіл факторів виробництва виступає як передумова виробництва. Розподіл формує власне середовище, до якоговходять принципи роз-поділу, сферу дії та внутрішню структуру. Суб’єктами розподілу є фізичні особи, фірма та держава. Об’єктами розподілу може бути земля чи інші природні ресурси, капітал, дохід, технологія, інформація тощо. До інфраструктури розподілу слід віднести систему оплати праці, грошово-кредитну систему, систему формування та використання бюджету держави, фінансову систему підприємств та організацій, бюджет домашніх господарств. Процес розподілу здійснюється політико-силовими (війни, прийняття закону, рішення уряду за спільною домовленістю і т.п.) та економічними (обміну, кредитування, інвестування тощо) методами. Розподіл впливає на соціальну структуру суспільства, пропорції привласнення доходів та прибутків, напрямки інвестицій та нагромадження капіталу, мультиплікативно забезпечує відтворення тих чи інших елементів суспільного продукту. Розподіл став визначальним чинником розвитку сучасної економіки.

У роботі проводиться розмежування таких понять: розподілу факторів виробництва, багатства та доходів. Розподіл ресурсів та доходів через механізм цін називається ефектом за Паретто. Він починає діяти якщо не існує іншого припустимого розподілу, завдяки якому усі інші агенти поліпшили би своє становище. Мається на увазі роль обміну в розподілі ресурсів, і, передовсім, забезпечення конкурентної рівноваги між споживачем та виробником, що сприяє взаємній вигоді їх обох. Мірою такої вигоди є поняття “надлишок споживача” та “надлишок виробника”, які запровадив у економічну теорію А. Маршалл.

Соціалізація економіки переміщує акценти економіки з виробництва товарів на “виробництво людини”. В дисертації введено в обіг показник “соціальний продукт”, який виражає витрати суспільства на розвиток самої людини. Загальною тенденцією економіки кінця ХХ століття є зростання обсягів капіталовкладень в розвиток людини, яке забезпечується шляхом реформування системи розподілу суспільного продукту. Так, за останні два десятиліття в країнах Заходу і в Японії частка накопичених інвестицій в людину в сукупному фонді розвитку зросла з 47-48% у 1950р. до 56-57% у 1973р. і 67-69% у 1997-1998рр. У Німеччині соціалізація економіки визначена вже в законодавчому порядку. Визнання “соціального продукту”, як синтетичного показника розвитку суспільства, не повинно схоластично заперечуватись в економічній теорії, як це відбувалось з продуктивною роллю сфери послуг в створенні національного доходу. В сучасній економіці людина є не тільки фактором виробництва, вона стає кінцевою метою економічної діяльності, а суспільне виробництво підпорядковується всесторонньому розвитку людини. Тому “соціальний продукт” є інтегративним показником витрат на науку, освіту, охорону здоров’я, підвищення професійної майстерності, розвитку дозвілля. В дисертації запропоновано практичні рекомендації щодо подолання залишкового принципу формування інвестицій в людину, успадкованого від адміністративно-командної економіки.

У роботі сформульовано шестифакторну модель функціонального розподілу продукту в сучасній економіці. Започаткована Ж.-Б. Сеєм теорія трьох факторів виробництва (земля, праця та капітал) не втратила своєї значущості й сьогодні, хоча роль і значення кожного з них зазнали змін. Розмежування капіталу-власності та капіталу-функції, запропоноване К. Марксом, дало змогу А. Маршаллу на підставі наявності капіталу-функції виокремити четвертий фактор виробництва — організацію (підприємництво) і впорядкувати систему розподілу. Окрім чотирьох факторів, в роботі обґрунтовується дія в сучасній економіці іще двох факторів – інформації та держави (Схема 1).

Держава бере на себе функцію регулювання економіки, соціального захисту населення, структурних змін, забезпечення збалансованого розвитку, вирішення екологічних проблем тощо. Держава організовує розподіл ресурсів та доходів за допомогою політико-силових та економічних методів. Використання державної влади дозволяє привласнювати політичну ренту. Одержавлення доходів та розвиток державного під-приємництва неоднозначно впливають на систему розподілу. Роль держави має три прояви: по-перше, вона сама є фактором виробництва та впливає на систему розподілу самих економічних факторів; по-друге, вона формує правила розподілу та перерозподілу доходів в суспільстві; по-третє, держава уособлює в собі дію інституціональних чинників, вплив яких на систему розподілу постійно зростає.

Сфера інформації та знань стає “особливим видом виробництва”, яке не визнає кордонів між країнами, галузями та фірмами, де відкриття входять до певного єдиного процесу, що розвивається. Якщо з 1800 року обсяг знань подвоювався щоп’ятдесят років, а з 1950 р. – щодесять років, то тепер він подвоюється щоп’ять років. Вплив інформації на розподіл двоїстий. З одного боку, володіння інформацією дозволяє отримувати квазіренту, а з іншого – інформація впливає на величину ренти, заробітної плати, проценту та прибутку.

Розділ 3. Факторіально-функціональні форми розподілу. В даному розділі аналізуються концепції щодо трактування таких форм розподілу національного доходу як рента, заробітна плата, прибуток та процент, обґрунтовується їх перехідність та внутрішня суперечність в трансформаційній економіці.

Аналіз поширених визначень сутності земельної ренти, заробітної плати, прибутку та проценту, які до останнього часу домінували у вітчизняній економічній літературі, є відображенням системи відносин командно-адміністративної або ринкової економіки. В роботі їх розгляд здійснюється через призму трансформаційних процесів, які деформують їх сутність, функції та форми прояву. Фундаментальною складовою розуміння форм факторіально-функціонального розподілу є визначення функціональної залежності величини доходів від затрачених факторів виробництва через систему розподілу створеного продукту.

,

де ВВП —валовий внутрішній продукт, Т — труд, З — земля, K — капітал, П — підприємництво, Д – держава, І – інформація. Відповідно до економічних факторів ВВП розподіляється на земельну ренту, заробітну плату, прибуток, процент, квазіренту та трансфертні платежі. Виробнича функція Кобба—Дугласа визначає співвідношення динаміки фізичного обсягу виробництва залежно від розмірів капіталу і відпрацьованих людино-годин. Таку ж виробничу функцію можна побудувати відносно підприємництва і землі, держави і інформації.

Поняття земельної ренти в дисертації трактується як форма виразу вартості землі, специфіка якої, на відміну від інших економічних факторів, визначається наступними чинниками: обмеженістю; зменшенням її обсягів сільськогосподарського використання та зниженням якісних характеристик, постійним зростанням попиту та посиленням тиску на кожну ділянку землі з точки зору прикладання капіталу або привласнення. Наслідком цього є постійне зростання ціни землі.

В дисертації особлива увага приділяється привласненню ренти в трансформаційній економіці, коли лише формується ринок землі. Економічний механізм реалізації прав власності, технологія реальної оцінки землі та механізм розподілу земельної ренти складають важливу передумову результативності земельної реформи та формування економічних принципів розподілу доходів. Одним з недоліків аграрної реформи в Україні є парцеляція землі, яка веде до черезсмужжя, спекуляцій на ринку землі та до дифузії земельної ренти. Встановлення приватної власності на землю означає ствердження пожиттєвого приватного привласнення ренти, що радикальним чином видозмінює систему розподілу в трансформаційній економіці. Невизначеність ціноутворення на землю є відображенням суперечливості відмирання адміністративно-розподільних відносин, становлення ринку землі та загострення боротьби за переділ земельних ресурсів в національному та глобальному масштабах. Автором запропонована концепція вдосконалення аграрної реформи шляхом довгострокової оренди з наступним поступовим поетапним викупом землі в продуктовій формі.

В роботі визнано необґрунтованим протиставлення в економічній теорії маржиналістської та марксистської концепцій заробітної плати. Авторська позиція зводиться до наступного. На мікрорівні (за маржиналізмом) заробітна плата є ціною праці, а на макрорівні (за марксизмом) заробітна плата виражає вартість робочої сили, яка залежить не тільки від вартості життєвих благ працюючого та членів його сім’ї, а й від інституціональних чинників, договірного розподілу, політики доходів держави. На думку автора, єдність концепцій в тому, що на макрорівні визначається ціна одиниці праці, тоді як на мікрорівні – на основі ціни одиниці праці і кількості затраченої праці визначається величина індивідуальної заробітної плати. Використання в економіці показника “прожитковий мінімум”, на якому базується організація праці та заробітної плати, є спробою вирішення двоїстої суперечності заробітної плати як ціни праці і як вартості робочої сили.

Економічна природа прибутку, як форми розподілу, розглядається в роботі з трьох позицій: як економічна категорія прибуток є економічним відношенням між суб’єктами (носіями) економічних факторів стосовно привласнення суспільного продукту; з позиції кількісного виміру - прибуток є винагородою за підприємницьку діяльність, а його величина залежить не тільки від підприємницької ініціативи та зусиль, а й від “гри” ринкових сил, впливу держави та інституціональних чинників на економіку; з позиції прояву - прибуток як форма додаткового продукту постійно змінюється та модифікується залежно від розвитку фінансово-кредитних інструментів. Принцип розподілу ресурсів, залежно від норми прибутку, може впливати й на попит та масштаби виробництва. Це означає, що за середньої (або навіть і нижчої за середню) норми прибутку виробництво може зростати внаслідок збільшен-ня не норми, а маси прибутку. Система розподілу маскує величину прибутку. У сучасній економіці розподіл “чистого” продукту доповнюється такими формами, як податок на додану вартість, відрахування на різні форми страхування тощо.

Існування в економічній теорії численних теорій сутності процента свідчить про його фетишизованість, як економічної категорії. Як ціна капіталу, процент виражає частину доходу, яку власник капіталу може отримати від продуктивного його використання. За умов ринкової рівноваги норма процента не перевищує норми прибутку. В дисертації доведено неправомірність штучного підтримання великої різниці між кредитною та депозитною ставками в економіці України, що привело до переливу капіталу в банківську сферу. Процент у сучасній економіці є важливою формою в системі розподілу суспільного продукту.

В ході дослідження було виявлено, що в трансформаційній економіці форми розподілу національного доходу ще не наповнились ринковим змістом: а) земельна рента (орендна плата) не відображає ціни землі, внаслідок відсутності сформованого ринку землі; б) заробітна плата не є ні ціною праці, ані ціною вартості робочої сили, а її формування здійснюється ще за залишковим принципом, в) прибуток не виконує властивих ринковій економіці функцій – він не став спонукальним мотивом підприємницької діяльності та джерелом накопичення капіталу, використовується на особисте споживання; г) процент ще не став ціною капіталу з точки зору його прикладання, а є лише інструментом перерозподілу доходів та капіталів між різними суб’єктами господарювання та фізичними особами; фактична ставка процента є штучно завищеною величиною, що веде до інфляційного оподаткування економіки, а значить - інфляційного перерозподілу доходів населення та підприємств на користь банківському капіталу.

Розділ 4. Організація системи розподілу. Цей розділ присвячено аналізу реалізації потреб та інтересу, як мотиваційної основи розподілу, особливостей та принципів його організації на мікро- та макрорівнях, їх взаємозалежності, взаємодії та результативності.

Аналіз складних проблем організації системи розподілу передовсім передбачає з’ясування мотиваційного механізму прийняття рішень на різних ієрархічних рівнях руху фінансових коштів, їх єдності та протиріч. Мотивація поведінки кожної окремої людини чи суспільства в цілому підпорядковано реалізації відповідних цілей, в основі яких лежать потреби. Потреба — невід’ємна властивість усього живого, внутрішній спонукальний момент життєдіяльності організму в процесі його активної взаємодії з навколишнім середовищем. Теорія задоволення потреб в економічній науці виводиться з теорії споживання. Оскільки будь-яка суспільна діяльність людей здійснюється заради споживання, то відповідно всі фази відтворення підпорядковані саме споживанню. Після забезпечення засобами існування найбільш сильною з особистих потреб є свобода.

На основі аналізу теорій потреб Маслоу, Мак-Клеланда, Герцберга зроблено висновок, що мотивація поведінки обумовлена взаємодією трьох факторів: затрат праці, результатів винагороди та задоволення всієї сукупності потреб людини. Різні люди (тобто суб’єкти господарського життя) мають різні потреби, а значить, вносять різний вклад у створення продукту і конкретну винагороду оцінюють по-різному. Задоволення потреб здійснюється через обмін результатами праці, який, щоправда, не завжди є еквівалентним. Відтак обмін - це перша організаційно-економічна форма розподілу багатства.

Реалізація інтересу завершує цілеспрямовану діяльність суб’єк-та. Відокремленість індивідуального інтересу реалізується через відчуження, яке бере свій початок з моменту огороджування людиною шматка землі й оголошення його приватною власністю. З розвитком матеріального виробництва відчуження набирає економічних форм, в яких здійснюється життєдіяльність людини. Корисливість особистого інте-ресу лежить в основі принципу “незримої руки” А. Сміта, автоматичної саморегуляції ринкового розподілу продукту. Прагнення кожного до отримання більшої частки суспільного продукту, що є об’єктивно зумовленим і природнім для людини, може забезпечуватись двома способами: першим - збільшенням частки внеску кожного в створення продукту; другим – суб’єктивним впливом людини на саму систему розподілу. Результатом абсолютизації суб’єктивних дій є встановлення в адміністративно-командній економіці “зрівнялівки”, яка зруйнувала стимули до праці, загальмувала творчу ініціативу людей, наслідком чого є технічна відсталість, низький рівень споживання. Централізовано встановлена система зрівнялівки вступила в суперечність з внутрішньою мотивацією поведінки людини - прагненням до збагачення або виживання, формою вирішення якої є такі явища в суспільстві, як тінізація економіки, пограбування та корупція.

Аналіз організаційних рівнів системи розподілу виводиться в дисертації з схеми кругопотоку ресурсів та доходів, що здійснюється через ціновий механізм між домашніми господарствами та фірмами. Визначальне місце в організації відносин розподілу на мікрорівні займають домашні господарства, які виступають на ринку у двоїстій іпостасі: як постачальники економічних факторів виробництва та як