ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

МАЗУР Катерина Василівна

УДК 631.16:332:634.1

ФОРМУВАННЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО ПЛОДОПРОДУКТОВОГО ПІДКОМПЛЕКСУ

Спеціальність 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН.

Наукові керівники: | кандидат економічних наук,

; | доктор економічних наук, професор,

заслужений економіст України,

Шестопаль Олександр Миколайович,

головний науковий співробітник

Інституту садівництва УААН | Офіційні опоненти: | доктор економічних наук,

старший науковий співробітник,

Коденська Марія Юхимівна,

заступник завідувача відділу інвестицій

Інституту аграрної економіки УААН | кандидат економічних наук,

старший науковий співробітник,

Шульга Володимир Іванович,

Начальник відділу координації розвитку садівництва, виноградарства і розсадництва Українського державного концерну “Укрсадвинпром” | Провідна установа: | Національний аграрний університет

Кабінету Міністрів України,

кафедра економіки агросервісу , м. Київ

Захист відбудеться “30” жовтня 2001 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03650, м.Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН за адресою: 03650, Київ, вул. Героїв Оборони, 10, 2-й поверх.

Автореферат розісланий “28” вересня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради МАЛІК М.Й.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Вирішення проблеми продовольчого забезпечення населення було і залишається імперативом в економічній політиці будь-якої країни. В досягненні продовольчої безпеки щораз більша роль відводиться плодам, ягодам і продуктам їх промислової переробки. З огляду раціональнішої організації харчування людини, здобутків лікувального садівництва та погіршення екологічної ситуації значення плодів і ягід як високоцінних продуктів споживання невпинно зростає.

Досвід розвинених країн світу переконливо свідчить, що з підвищенням матеріального добробуту населення істотно змінюються звичні стандарти життя, поліпшується структура харчування, зокрема, збільшується в ній частка плодів, ягід і овочів та зменшується – хліба і картоплі. Якраз країни з найвищим доходом на душу населення відзначаються високим рівнем споживання плодів і ягід однією людиною в рік в межах 100 – 160 кг. До таких країн належать: США, Нідерланди, Австрія, Італія, Німеччина, Франція, Іспанія тощо. В Україні, яка числиться серед країн із середнім річним доходом цей показник не перевищує 30 – 35 кг. І це за умов наявного значного природно-економічного потенціалу для успішного розвитку садівництва.

Стан вивчення проблеми. В опублікованих раніше працях вітчизняних вчених здебільшого розглядалися різні аспекти розвитку плодопродуктового підкомплексу за умов адміністративно-планової економіки.

Особливостям формування і ефективності функціонування плодопродук-тового підкомплексу в умовах ринкових відносин присвячені роботи В.Г. Андрійчука, О.Ю. Баюри, В.І. Бойка, П.П. Борщевського, М.Я. Дем`яненка, О.Ю. Єрмакова, Ю.С. Коваленка, М.Ю.Коденської, М.Й. Маліка, Т.А. Маркіної, В.Я. Меселя-Веселяка, В.А. Рульєва, П.Т. Саблука, О.М. Шестопаля, В.І. Шульги, А.І. Шумейка, В.В. Юрчишина та інших вчених.

Незважаючи на те, що Вінниччина належить до найрозвиненіших осередків промислового садівництва країни, проблеми ефективності плодопродуктового підкомплексу в сучасних умовах тут не досліджувались. Тому надто актуальними є дослідження комплексу питань спрямованих на збільшення виробництва плодів, ягід і продуктів їх промислової переробки та підвищення економічної ефективності підкомплексу, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою частиною тематичного плану науково-дослідних робіт Вінницького державного аграрного університету і були направлені на підвищення ефективності функціонування регіонального плодопродуктового підкомплексу (номер державної реєстрації 0199U0105).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення резервів і визначення напрямів формування та підвищення ефективності функціонування плодопродуктового підкомплексу на основі аналізу динаміки змін кількісних параметрів садівництва, оцінки його сучасного стану, аналізу реформування садівницьких підприємств і оцінки ефективності їх виробничої діяльності.

Реалізація мети передбачала вирішення наступних задач:

- розкрити теоретичну сутність та виявити особливості функціонування плодопродуктового підкомплексу в нових умовах господарювання та удосконалити способи визначення економічної ефективності його виробничої діяльності;

- оцінити природно-економічний потенціал регіону для промислового виробництва плодів і ягід, виявити тенденції розвитку садівництва;

- дати оцінку сучасного стану садівництва та економічної ефективності виробництва і промислової переробки плодів і ягід в області, визначити кількісний вплив основних організаційно-економічних чинників на економічну ефективність садівництва;

- розкрити і узагальнити процес становлення нових агропромислових формувань в плодопродуктовому підкомплексі та визначити ефективність їх функціонування;

- визначити основні параметри розвитку промислового садівництва і переробки плодів і ягід на перспективу;

- обгрунтування економічного механізму взаємовідносин між сферами виробництва, промислової переробки, зберігання і реалізації садівницької продукції;

- розробити напрями формування ринкової інфраструктури регіонального плодопродуктового підкомплексу.

Об‘єкт дослідження. Об‘єктом дослідження є садівницькі і плодопереробні підприємства, селянські (фермерські) та особисті підсобні господарства населення, система економічних відносин при виробництві, переробці та реалізації садівницької продукції в плодопродуктовому підкомплексі Вінницької області.

Предмет дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методологічних та практичних питань формування і визначення ефективності функціонування плодопродуктового підкомплексу.

Методи дослідження. Теоретичною основою дослідження є наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з питань формування і визначення ефективності функціонування плодопродуктового підкомплексу в умовах ринкових відносин, агропромислової інтеграції, законодавчі та нормативні акти з досліджуваних питань. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання дії економічних законів і системний підхід до вивчення суті економічних явищ та процесів, які стосуються діяльності суб‘єктів плодопродуктового підкомплексу. Для вирішення поставлених завдань використовувались як загальноприйняті, так і спеціальні методи дослідження. Для оцінки сучасного стану садівницьких та плодопереробних підприємств регіону та вияву факторів підвищення ефективності їх функціонування був використаний метод системного підходу. Дослідження ефективності садівництва здійснювали застосовуючи економіко-статистичні методи, які дозволяють визначити зв‘язок між факторними і результативними показниками. Для абстрактного відображення основних взаємозв‘язків, що реально існують у виробничих системах використовували аналітичні моделі. Для кращої інформованості щодо тенденцій розвитку окремих явищ в підкомплексі використовували графічний метод. При обробці економічної інформації використовували методи: групування, порівняння, аналітичний, абстрактно-логічний. При визначенні перспектив розвитку плодопродуктового підкомплексу застосовували розрахунково-конструктивний, абстрактно-логічний, балансовий та аналітичний методи; пропозиції щодо вдосконалення економічних взаємозв‘язків між сферами підкомплексу опрацьовані за допомогою абстрактно-логічного методу.

Інформаційною базою для проведення дослідження стали матеріали статистичної звітності Державного комітету статистики України, статистичні збірники, матеріали переписів багаторічних насаджень, річні звіти спеціалізованих садівницьких господарств та плодопереробних підприємств, дані первинного бухгалтерського обліку ряду сільськогосподарських і переробних підприємств, анкетні обстеження господарств та опитування фермерів і власників особистих господарств населення тощо; літературні джерела, матеріали наукових конференцій та семінарів, методичні розробки Інституту садівництва УААН та Інституту аграрної економіки УААН, Концепція розвитку садівництва України до 2005 року тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукову новизну дисертаційної роботи становить розробка положень, спрямованих на комплексну оцінку та підвищення економічної ефективності функціонування плодопродуктового підкомплексу АПК Вінницької області в умовах формування ринкової економіки. Важливими результатами дослідження, які характеризують новизну, розкривають логіку та основний зміст дослідження є:

·

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення мають рекомендації з вдосконалення економічного механізму взаємовідносин між сферами виробництва, промислової переробки, зберігання і реалізації садівницької продукції на основі ціни виробництва на продукцію партнерів інтеграції та формування ринкової інфраструктури плодопродуктового підкомплексу в регіоні.

Наукові розробки спрямовані на підвищення економічної ефективності виробництва плодів і ягід, формування сировинних зон плодопереробних підприємств, вдосконалення економічного механізму міжгалузевих взаємозв‘язків впроваджуються головним управлінням економіки Вінницької облдержадміністрації, спільним українсько-австрійським підприємством “Поділля-ОБСТ”, корпорацією “Вінницясадвинпром”, об‘єднанням “Вінницяплодоовочпром”. Результати наукового дослідження автора використовуються у навчальному процесі економічного факультету Вінницького державного аграрного університету, що підтверджується відповідними довідками.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною роботою автора. З врахуванням особливостей перехідної економіки вперше проведено комплексне дослідження ефективності функціонування усіх складових регіонального плодопродуктового підкомплексу. Висновки дисертації є результатом особисто виконаного автором дослідження. Усі статті, в яких викладено результати дослідження за темою дисертаційної роботи, опубліковані одноосібно.

Апробація результатів роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідалися на п‘яти науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Вінницького державного аграрного університету, науково-виробничій конференції з проблеми “Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва та формування продовольчого ринку України в нових умовах господарювання” (Харків, 1994), міжнародній науково-практичній конференції “Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність” (Вінниця, 2000), міжнародному симпозіумі “Наука і підприємництво” (Трускавець, 2000), міжнародному симпозіумі “Наука і підприємництво” (Мукачево, 2001), використовуються в навчальному процесі Вінницького державного аграрного університету, опубліковані в журналах та наукових збірниках.

Публікації. Результати дисертаційної роботи опубліковані в 8 наукових працях, у тому числі в чотирьох фахових наукових виданнях загальним обсягом 2,62 друкованих аркушів.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, викладена на 198 сторінках комп‘ютерного тексту, містить 36 таблиць, 23 рисунки, додатки. Список використаних джерел включає 169 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі “Теоретичні основи формування плодопродуктового підкомплексу і економічної ефективності його функціонування” розкриті організаційно-економічні основи формування плодопродуктового підкомплексу та специфіка його функціонування, розглянуто питання економічної ефективності садівництва, обгрунтовано методичні підходи до дослідження теми в нових умовах господарювання і основні показники економічної ефективності підкомплексу.

Важливою складовою АПК є плодопродуктовий підкомплекс. Основною метою його функціонування є задоволення потреб населення в таких життєвонеобхідних незамінних продуктах харчування як плоди, ягоди і продукти їх промислової переробки. Основними ланками плодопродуктового підкомплексу АПК є галузі, які займаються виробництвом, заготівлею, переробкою, зберіганням і реалізацією садівницької продукції. Основою формування підкомплексу є виробничі відносини між його складовими. Ефективність функціонування підкомплексу визначається передусім його структурою та обгрунтованістю економічного механізму відносин між ланками.

Поділля ще з ХІХ-го століття є одним з найрозвинутіших осередків промислового садівництва, особливо славилося воно виробництвом сухофруктів. До речі ця продукція вже тоді мала вихід на європейський ринок. І в даний час Вінниччина є основним районом промислового садівництва країни. Її частка у валовому зборі плодів і ягід в окремі роки досягала 12-17 % (а частка в площі сільськогосподарських угідь – 5%).

З переходом до ринкових відносин змінились засади формування плодопродуктового підкомплексу. Якщо раніше він формувався переважно на основі державних закупівель плодів та ягід, то за ринкових умов суб‘єкти підприємницької діяльності вільні як у виборі виробничого напрямку господарювання, так і партнерів.

Варто відзначити, що виробничі зв‘язки у підкомплексі й раніше характеризувались розбалансованістю, зокрема через прояви монополізму особливо з боку переробних підприємств і оптової торгівлі. Негативні процеси в підкомплексі значно погіршились в економічній ситуації, що склалась внаслідок лібералізації цін, великого диспаритету їх на сільськогосподарську і промислову продукцію, зниження платоспроможного попиту населення на плоди, ягоди та продукти їх промислової переробки. Це призвело до занепаду сировинних зон переробних підприємств, зменшення виробництва плодів, ягід і продуктів їх промислової переробки. Проблемними питаннями функціонування плодопродуктового підкомплексу в сучасних умовах є удосконалення відносин обміну. Це стосується розподілу доходів між сільським господарством та суміжними галузями АПК.

Економічна ефективність виробництва характеризується відношенням одержаного ефекту (результату) до ресурсів (затрат), які обумовили даний ефект (результат). Досягнення бажаної економічної ефективності будь-якого матеріального виробництва можливе лише за умови оптимізації “витрати – ефект”.

Головними показниками економічної ефективності виробництва садівницької продукції виділяємо норму прибутку (з врахуванням серед основних засобів виробництва вартості землі) і прибуток у розрахунку на 1 га плодоносних насаджень.

Відмінності формування ринкових відносин у плодопродуктовому підкомплексі пов‘язані з тим, що поряд із загальними закономірностями формування ринку продовольства галузь садівництва має ряд специфічних особливостей, найповніше врахування яких є неодмінною умовою раціонального влаштування і ефективного ведення виробництва. Основними серед них є: цілеспрямоване використання плодових насаджень як основних засобів виробництва та їх територіальна прикріпленість до землі; велика капітало-, фондо- і трудомісткість виробництва продукції; необхідність кредитування; пряма залежність економічної ефективності продуктивного використання насаджень від породно-сортового складу; стабільність виробництва продукції лише за умов оптимальної вікової структури насаджень, що досягається планомірним їх відтворенням; недостатня транспортабельність і нетривке природне зберігання продукції; постійна зміна кон‘юнктури ринку; необхідність мати добре розвинену інфраструктуру; висока сприйнятливість до ринкових відносин. Важливе значення в підвищенні ефективності функціонування плодопродуктового підкомплексу належить поглибленню вертикальної і горизонтальної інтеграції.

Варто зазначити, що економічні дослідження функціонування плодопродуктового підкомплексу пов‘язані зі значними складностями через сучасну надто обмежену інформаційну базу. Це в свою чергу викликає необхідність опрацювання додаткових методичних підходів для виконання таких досліджень.

У другому розділі – “Оцінка сучасного стану розвитку і ефективності функціонування регіонального плодопродуктового підкомплексу” – визначено природно-економічний потенціал регіону для розвитку промислового садівництва, на основі ретроспективного аналізу виявлено тенденції і дана оцінка його сучасного стану та економічної ефективності функціонування плодопродуктового підкомплексу.

Природно-економічні умови Вінницької області є винятково сприятливими для успішного вирощування усіх плодових і ягідних культур помірного клімату. Це є основною передумовою організації виробництва плодів і ягід для повного забезпечення потреб внутрішнього ринку та великомасштабного виробництва їх на експорт. Це зокрема стосується виробництва яблук, слив, суниці, смородини тощо.

Аналіз динаміки основних показників розвитку садівництва Вінницької області в останні роки свідчить про значне зменшення обсягів виробництва садівницької продукції, що сталося переважно в господарствах суспільного сектору. Зниження валового збору плодів і ягід в 1999 р. порівняно з 1990 р. на 39,4% зумовлене зменшенням площ плодоносних насаджень та на 60,6% - зниженням врожайності. Незабезпеченість господарств обіговими засобами є основною причиною зниження інтенсивності виробництва продукції і посилення ризику від природних чинників.

Відомо, що обсяги виробництва плодів і ягід визначаються динамікою кількісного і якісного складу плодоносних насаджень. Площі плодово-ягідних насаджень в регіоні збільшувалися до 1981 р. Це було досягнуто через високі темпи закладання їх у спеціалізованих садівницьких господарствах. Усі наступні роки характеризуються стабільним скороченням площі насаджень, особливо в господарствах суспільного сектора. Так, в 2000 р. порівняно з 1985 р. площа плодово-ягідних насаджень у господарствах суспільного сектора зменшилась на 33,2%.

До негативних явищ розвитку садівництва Вінницької області варто причислити й надто низькі темпи відтворення насаджень. Відомо, що планомірне відтворення плодових і ягідних насаджень є одним з найважливіших чинників інтенсифікації садівництва, оскільки саме через це поширюються найновіші досягнення НТП, оновлюється сортимент, впроваджуються імунні до хвороб сорти. Найгострішою в сучасному садівництві є проблема відтворення садів і ягідників. Площі вибуття насаджень з господарського обігу набагато переважають площі їх щорічного закладання. Навіть у садівницьких господарствах корпорації “Вінницясадвинпром” індекс вибуття площі насаджень до площі їх закладання пересічно за 1996-2000 рр. становив 2,6.

Все це призводить до старіння насаджень. За даними перепису садів у 1998 р. в сільськогосподарських підприємствах області понад нормативний строк використовувалося 10,1 тис. га , або ж 30,1% загальної площі плодоносних плодових насаджень. Переписом також зафіксована висока – 10,8% зрідженість плодових насаджень.

Через відсутність коштів на ремонт і реконструкцію садів, в господарствах області в 1998 р. було списаних, але не розкорчованих 2,4 тис. га плодових насаджень.

Валовий збір плодів і ягід в господарствах суспільного сектору у 2000 р. становив 32,1 тис. т , або ж зменшився порівняно з 1990 р. на 77 %.

Результати кореляційно - дисперсійного аналізу свідчать, що зміни врожайності зерняткових з 1975 по 1999 роки в господарствах корпорації “Вінницясадвинпром” на 74 % зумовлені регульованими чинниками, які залежать від виробника, а нерегульованими – відповідно 26%.

Відсутність у підприємствах внутрішніх нагромаджень та недоступність банківських кредитів для відтворення (створення) насаджень в даний час є основною причиною стагнації садівництва в області. Вважаємо, що ситуація з відтворенням плодових і ягідних насаджень значно поліпшиться через реалізацію Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”. Надто важливим вважаємо збереження 1% збору від реалізації алкогольних напоїв і пива на розвиток садівництва, виноградарства і хмелярства.

Садівництво в області з високоприбуткової галузі раптово перетворилося у збиткову (табл.1).

Таблиця 1

Динаміка виробництва плодів і ягід та економічної ефективності садівництва в сільськогосподарських підприємствах Вінницької області

Показники |

Суспільний сектор | в тому числі корпорація “Вінницясадвинпром”

Роки

1997 | 1998 | 1999 | 2000 | 1997 | 1998 | 1999 | 2000

Площа плодоносних насаджень, тис. га | 25,6 | 27,3 | 27,1 | 23,8 | 11,8 | 11,3 | 11,3 | 11,2

Валовий збір, тис. т | 94,4 | 15,1 | 23,0 | 29,8 | 73,4 | 11,5 | 17,5 | 22,0

Урожайність, ц/га | 36,8 | 5,5 | 8,5 | 11,7 | 62,4 | 10,1 | 15,4 | 19,7

Виробничі затрати на 1 га, грн. | 542 | 240 | 267 | 257 | 917 | 441 | 469 | 679

Виробнича собівартість 1 ц , грн. | 14,71 | 43,36 | 31,40 | 21,97 | 14,69 | 43,58 | 30,38 | 34,57

Затрати праці на 1 ц плодів, люд-год | 5,4 | 16,6 | 12,3 | 11,7 | 5,0 | 17,6 | 13,3 | 10,0

Реалізаційна ціна 1 ц, грн. | 10,09 | 17,49 | 25,96 | 24,88 | 10,04 | 15,16 | 24,22 | 27,92

Прибуток (збиток): всього, млн. грн. | -5,1 | -4,7 | -2,3 | -0,4 | -4,2 | -4,2 | -2,6 | -0,6

на 1 га саду, грн. | -197 | -172 | -86 | -18 | -357 | -370 | -225 | -53

Рівень рентабельності (+), збитковості (-), % | -37,2 | -53,9 | -29,7 | -6,8 | -38,9 | -61,6 | -39,7 | -9,7

Головною причиною такого стану є низький рівень врожайності, а реалізується продукція за цінами значно нижчими за собівартість. Внутрішні нагромадження для розширеного відтворення галузі має лише невелика кількість підприємств, зокрема СВАТ “Поділля” Барського р-ну, ПП “Агрофірма “Строїнці” Тиврівського р-ну, СВАТ “Комсомольське” Козятинського р-ну, де прибуток у розрахунку на 1 га в 2000 р. становив відповідно 493, 322 і 650 грн.. Прибутковість галузі в цих господарствах досягається завдяки належному рівню інтенсивності її.

Використання ресурсного потенціалу галузі в області навіть в садівницьких господарствах не перевищує 50 % від можливого, що свідчить про наявні значні резерви збільшення виробництва садівницької продукції і підвищення його економічної ефективності.

Встановлено, що економічна ефективність садівництва значною мірою залежить від спеціалізації і концентрації виробництва, що підтверджується аналізом комбінаційного групування підприємств корпорації, результати якого наведені в табл.2.

Таблиця 2

Залежність економічної ефективності садівництва від рівня спеціалізації і концентрації плодоносних насаджень у підприємствах корпорації “Вінницясадвинпром”, 2000 р.

Показник | Групи господарств за рівнем спеціалізації садівництва, % | Всьо-го і в середньому

<25,0 | 25,1 – 50,0 | >50,1

Групи господарств за площею плодоносних насаджень, га

< 200 | 201-400 | >401 | <400 | >401 | >400

Кількість господарств у групі | 7 | 5 | 10 | 3 | 2 | 2 | 29

Площа плодоносних насаджень в розрахунку на 1 господарство, га | 93 | 295 | 487 | 297 | 484 | 602 | 347

Середній валовий збір, т | 78 | 171 | 626 | 1325 | 2777 | 2864 | 790

Урожайність, ц/га | 8,3 | 5,8 | 12,8 | 44,6 | 57,4 | 47,6 | 22,8

Середній рівень спеціалізації, % | 4 | 12 | 14 | 42 | 32 | 51 | 23

Виробничі затрати на 1 га саду, грн. | 196 | 241 | 331 | 598 | 1171 | 1019 | 496

Прямі затрати праці на 1 ц, люд.-год | 11,2 | 25,2 | 13,7 | 4,2 | 7,1 | 5,9 | 8,9

Виробнича собівартість 1 ц, грн. | 23,57 | 41,58 | 25,78 | 13,41 | 20,42 | 21,41 | 21,78

Прибуток з 1 га саду, грн. | -55 | -204 | -77 | 263 | 62 | 411 | 8

Рівень рентабельності, % | -27 | -59 | -21 | 35 | 6 | 32 | 1,4

Парні коефіцієнти кореляції показують, що урожайність плодово-ягідних культур перебуває в тісному зв`язку з рівнем спеціалізації (Rух4=0,749) і рівнем інтенсивності (Rух1=0,703), в середньому – з питомою вагою багаторічних насаджень у сільськогосподарських угіддях (Rух3=0,653) та слабкому – з рівнем концентрації насаджень (Rух2=0,471).

Кореляційним аналізом встановлено, що збільшення виробничих витрат на 1000 грн. на 1 га саду забезпечує підвищення врожайності плодів на 65 ц/га. Це означає, що при сучасному рівні цін доцільно значно підвищувати рівень інтенсивності галузі.

Рівень економічної ефективності садівництва великою мірою залежить від наявності в господарствах плодосховища і холодильних потужностей, оскільки найвищі прибутки від реалізації свіжих яблук можна одержати протягом січня-квітня, коли ціна реалізації в 2 - 3 рази вища порівняно з осінньою їх реалізацією. Проте переважна більшість підприємств реалізують продукцію протягом серпня-жовтня, коли ціна найнижча.

Дослідженнями встановлено, що найвигіднішим каналом реалізації є продаж на міських ринках, через власні магазини, палатки, ларки, який забезпечував на 7-29% вищу ціну від середньозваженої за всіма каналами реалізації. За цим каналом було реалізовано в останні роки близько половини всієї продукції.

Позитивним є те, що в області все більше проявляється тенденція зростання обсягів експорту продуктів промислової переробки плодів і ягід. Вінниччина завжди значну частку плодів направляла на експорт. Але з втратою зовнішнього ринку плодів в Росії його обсяг зменшився. Лише в останні роки стан експорту продукції переробки поліпшується (рис.1). Головними імпортерами продукції є Росія, Австрія, Німеччина, Латвія.

Рис. 1. Обсяги зовнішньої торгівлі плодів і продуктів їх переробки у Вінницькій області, тис. дол. США (за умовами поставки ФОБ)

Переробку плодів і ягід здійснюють 67 підприємств, в т.ч. 8 підприємств асоціації “Вінницяплодоовочпром”, 5 облспоживспілки, 5 – асоціації “Вінницяпродтовари”, ВАТ “Вінницький завод фруктових концентратів і вин”, 3 міжгосподарських консервних заводи, 18 цехів і заводів сільськогосподарських підприємств, 3 спільних підприємства за участю іноземного інвестора.

Потужності підприємств консервної промисловості можуть забезпечувати виробництво 280,6 муб плодоовочевих консервів. Найбільші потужності переробки плодів і ягід зосереджені в СУАП “Поділля-ОБСТ” – 381 тис т. Варто підкреслити, що в останні роки завдяки функціонуванню спільних підприємств формується великий стабільний попит на плоди і ягоди, що є основною передумовою збільшення обсягів її пропозиції. Спільні підприємства частково інвестують виробництво плодів і ягід шляхом надання технічних кредитів, що є вигідним для товаровиробників. Приміром, в 2000 р. приватному садівницькому підприємству “Агрофірма “Строїнці” був наданий безвідсотковий кредит на суму 242 тис. грн. у вигляді паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту багаторічних насаджень від хвороб і шкідників, добрив та у вигляді розсади суниці на давальницьких умовах на суму 95 тис. грн. (без ПДВ).

Протягом 1995-2000 рр. структура і асортимент виробництва продукції промислової переробки плодів і ягід значно змінились. Різко скоротились обсяги виробництва варення, компотів, джемів, яблучного соку, фруктових напоїв. Головною причиною є низький попит на цю продукцію. Натомість зросли обсяги виробництва повидла, дитячих фруктових соків, особливо, концентрованих фруктових соків у великій тарі, які мають широкий ринок збуту. В 2000 р. розпочато виробництво фруктових наповнювачів для молочної і кондитерської промисловості.

Найстійкішу позицію на ринку мають лише ті підприємства, які активно залучають кошти вітчизняних та іноземних інвесторів і банківські кредити, зокрема СП “Пфанер-Бар”, Калинівський міжгосподарський консервний завод, СП “Поділля-ОБСТ”, ВАТ “Вінницький завод фруктових концентратів і вин” (табл. 3). Продукція їх відзначається високою конкурентоспроможністю як на вітчизняному, так і на міжнародному ринках.

Таблиця 3

Економічна ефективність діяльності плодопереробних підприємств Вінницької області, 1998-1999 рр.

Підприємства | Витрати на 100 грн. товарної продукції, грн. | Прибуток промисловий (балансовий), млн.грн. | Фондовіддача, грн. | Продуктивність праці, тис. гнр. | Рівень рентабельності, %

Асоціація “Вінницяплодоовочпром” | 130 | -2,9 | 0,25 | 8,4 | -13

Асоціація заводів продтоварів | 29 | -0,2 | 0,87 | 14,4 | -7

Облспоживспілка | 77 | -2,0 | 0,39 | 1,1 | -6

Калинівський міжгосподар-ський консервний завод | 86,6 | 0,2 | 1,2 | 14,4 | 8

Іллінецький міжгосподарський консервний завод | 136 | -0,1 | 4,8 | 3,2 | -47

ВАТ “Вінницький завод фруктових концентратів і вин” | 96 | 0,1 | 1,54 | 95,2 | 4

+СП у формі ТОВ “Поділля-ОБСТ” | 98 | 0,4 | 1,28 | 148,7 | 3

СП у формі ЗАТ “Пфанер-Бар” | 70 | 2,3 | 5,25 | 254,5 | 37

Цьому сприяла ефективна інвестиційна політика. Приміром, протягом 1997-2000 рр. в область надійшло прямих іноземних інвестицій в обсязі близько 23 млн. дол. США. Найбільші суми інвестицій (71,4%) надійшли на спільні українсько-австрійські підприємства “Поділля-ОБСТ” і “Пфанер-Бар”. Водночас переважна більшість підприємств невеликої потужності потребують термінового залучення коштів з метою технічного переозброєння виробництва.

Переробні підприємства в даний час не мають стабільної сировинної бази. Це зумовлює необхідність розширення сировинних зон , а відтак до збільшення транспортних витрат. Приміром, найбільше в області переробне підприємство “Поділля-ОБСТ” закуповує сировину не лише у віддалених районах Вінниччини, а й в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Миколаївській та Київській областях (всього близько 100 господарств). Отже, одним з актуальніших завдань є створення стабільних сировинних зон і налагодження взаємовигідних економічних зв‘язків консервних заводів з товаровиробниками плодово-ягідної продукції.

Варто відзначити, що зі збільшенням попиту на сировину явно посилюється попит на садивний матеріал плодових і ягідних культур.

У третьому розділі “Основні напрями підвищення ефективності функціонування регіонального плодопродуктового підкомплексу” обгрунтовані напрями перспектив розвитку садівництва та промислової переробки плодів і ягід, дається оцінка функціонування нових підприємницьких структур, зокрема спільних підприємств, наводяться пропозиції щодо механізму економічних відносин між учасниками інтеграції та формування ринкової інфраструктури у плодопродуктовому підкомплексі.

Розвиток різних форм господарювання у плодопродуктовому підкомплексі спрямований на організацію великомасштабного виробництва плодів і ягід, посилення інтеграційних процесів. Водночас у збільшенні валових зборів плодів і ягід важливе місце відводиться товарній спрямованості садівництва в інших формах господарювання, зокрема , це стосується особистих господарств населення, формування на їх основі вагомих суб`єктів ринку садівницької продукції.

Важливим напрямком поліпшення якісного складу промислових садів з врахуванням потреб внутрішнього ринку є збільшення в них питомої ваги кісточкових культур, зокрема сливи, вишні, абрикосу, до 7 % та ягідників, зокрема суниці, чорної смородини, до 5% у загальній площі плодових і ягідних насаджень. Ягідні культури забезпечують високу і швидку окупність капітальних вкладень і, таким чином, можуть бути важливим джерелом нагромадження внутрішніх інвестицій у створення плодових насаджень, про що свідчить досвід ряду господарств.

Альтернативним джерелом інвестицій в галузь є залучення їх через створення спільних підприємств з іноземними інвесторами. Про це переконливо свідчить динаміка обсягів і економічна ефективність виробництва фруктових консервів в таких підприємствах і надання ними технічних кредитів для формування сировинних баз.

Враховуючи тенденцію збільшення місткості ринку садівницької продукції внаслідок введення в дію нових потужностей її промислової переробки уточнені прогнозні обсяги виробництва плодів і ягід. Потреба плодів і ягід для населення області і плодопереробної промисловості у Вінницькій області до 2010 р. прогнозується в обсязі 617 тис. т, в тому числі для споживання населенням – 142 і на експорт – 60 тис. т.

Аналіз сучасних економічних взаємовідносин товаровиробників із заготівельними і переробними підприємствами свідчить про нагальну необхідність їх удосконалення на основі забезпечення взаємної вигоди, еквівалентності обміну продукції і послуг.

Перспективною формою горизонтальної інтеграції в садівництві вважаємо агропромислове підприємство, в якому в єдиному технологічному циклі поєднуються виробництво, промислова переробка і реалізація продукції. Таким вимогам відповідає й вертикальна інтеграція у формі асоціацій садівницьких господарств інтегратором яких виступатиме плодопереробне підприємство. Економічний механізм взаємовідносин між партнерами інтеграції формується на основі пропорційного розподілу кінцевих результатів, з врахуванням рівновигідності поточних витрат на всіх стадіях доведення кінцевого продукту до споживача. Базою для визначення таких пропорцій є ціна виробництва. Вважаємо мінімально-необхідним коефіцієнт прибутковості на затрати в розмірі 1,3 , що забезпечить внутрішні нагромадження для розширеного виробництва. Нами розрахована ціна виробництва на окремі види садівницької продукції, яку можна вважати пересічно-необхідними витратами за сучасного рівня цін на матеріально-технічні ресурси, що використовуються у сільському господарстві. Так, за нашими розрахунками ціна виробництва 1 ц яблук становить 34,32 грн., сливи – 46,15, суниці – 74,88.

Одним із важливих напрямків агропромислової інтеграції в плодопродуктовому підкомплексі в сучасних умовах є формування сировинних зон плодопереробних підприємств на основі оренди: а) багаторічних насаджень;

б) земельних ділянок з метою створення (відтворення) садів і ягідників.

Варто підкреслити, що промислове садівництво не може успішно розвиватись без надійної системи пільгового кредитування. Кошти для відтворення насаджень, що надходять з різних джерел потрібно спрямовувати передусім у садівницькі господарства, які розміщені в районах з найсприятливішими грунтово-кліматичними умовами для успішного виробництва тих чи інших конкретних видів садівницької продукції.

Запропоновано зосередити сировинні сади зерняткових культур переважно у Жмеринському, Шаргородському, Піщанському, Тиврівському, Барському, Вінницькому, Іллінецькому, Тульчинському, Тростянецькому та Могилів-Подільському районах; кісточкових культур – у Піщанському, Тульчинському, Шаргородському, Вінницькому, Могилів-Подільському, Тиврівському, Жмеринському, Гайсинському, Барському та Іллінецькому районах; ягідників – у Вінницькому, Жмеринському, Іллінецькому, Тиврівському, Шаргородському, Гайсинському, Барському, Піщанському, Козятинському та Крижопільському районах.

На ближчу перспективу надійним ринком збуту плодів і ягід мають стати заготівельні організації, зокрема структури споживчої кооперації. Перевагою цього ринку є те, що він майже необмежений, характеризується слабкою конкуренцією.

Важливими напрямами розвитку ринкової інфраструктури плодопродуктового підкомплексу вважаємо: створення в області оптового ринку по продажу плодоовочевої продукції на базі підприємства “Вінницяплодоовочпостач”; влаштування спеціалізованих та осібних відділів з реалізації плодів, ягід і продуктів їх промислової переробки в підприємствах торгівлі; створення спеціалізованих агроторгових домів у містах Вінниця, Бар, Шаргород, Жмеринка, Іллінці, Піщанка, Тиврів, Козятин, Могилів-Подільський, Тульчин, Немирів; відродження заготівельних пунктів по закупівлі плодів і ягід в особистих підсобних господарствах населення системою споживчої кооперації; створення та поширення консалтингових фірм (дорадчих служб) для надання інформації товаровиробникам садівницької продукції про місткість, сегменти і ніші ринків її реалізації; в усіх великих великих садівницьких господарствах створити служби маркетингу або ж такі структури створювати на кооперативних засадах; розвиток фірмової торгівлі сільськогосподарськими і переробними підприємствами; створення збутових кооперативів.

ВИСНОВКИ

1. Важливою складовою агропромислового комплексу є плодопродуктовий підкомплекс. Його сутність полягає в об`єднанні аграрних, промислових і торгових підприємств, які на основі взаємовигідних відносин спрямовують свою діяльність на забезпечення населення плодами, ягодами і продуктами їх промислової переробки та збільшення обсягів їх експорту. Провідна роль у країні належить плодопродуктовому підкомплексу Вінницької області, яка відзначається сприятливими природними та економічними умовами для успішного виробництва продукції всіх плодових і ягідних культур помірного клімату. Частка області у валових зборах плодів і ягід у всіх категоріях господарств країни становить 12-17%, а в площі сільськогосподарських угідь –5%.

2. Поряд із загальними закономірностями формування ринку в сільському господарстві галузь садівництва відзначається рядом характерних особливостей, найповніше врахування яких є неодмінною умовою високоефективного влаштування і ведення виробництва. Основними серед них є: цілеспрямоване використання насаджень лише як основних засобів виробництва в галузі, їх територіальна прикріпленість до землі; велика капітало-, фондо- і трудомісткість виробництва продукції; пряма залежність економічної ефективності виробництва продукції від породно-сортового складу насаджень, об`єктивна необхідність планомірного відтворення садів і ягідників у просторі і часі, дотримання оптимальної їх вікової структури; недостатня транспортабельність і нетривке природне зберігання продукції, що зумовлює об`єктивну необхідність формувати особливу виробничу інфраструктуру; висока сприйнятливість галузі до ринку, його кон`юнктури.

3. Економічна ефективність функціонування плодопродуктового підкомплексу визначається системою показників. Основними серед них вважаємо норму прибутку (з врахуванням вартості землі) і обсяг прибутку в розрахунку на 1 га плодоносних насаджень. Враховуючи низьку обіговість функціонуючого в галузі капіталу і відповідно високу фондомісткість продукції коефіцієнт прибутковості обгрунтовується на рівні 1,3.

4. Наявний природно-економічний потенціал області для розвитку промислового садівництва в останні роки використовується вкрай недостатньо. В економічній ситуації, що склалась внаслідок раптового демонтажу адміністративно-планової системи в садівництві переважають негативні тенденції. Галузь із високорентабельної перетворилась на збиткову. Протягом 1981-2000 рр. площа суспільних садів зменшилась на 16 тис. га (на 35,1%), пересічно за рік вона скорочувалась на 0,8 тис. га. Це сталося внаслідок комплексу чинників, передусім дії антиалкогольного закону, припинення з 1986 р. державних асигнувань на створення багаторічних насаджень, відсутність внутрішньогосподарських нагромаджень.

Валовий збір плодів і ягід у 2000 р. порівняно з 1990 р. в господарствах суспільного сектору зменшився на 77 %. Це на 60,6% сталося внаслідок зниження врожайності і на 39,6% - зменшення площі плодоносних насаджень. Встановлено, що зниження врожайності зерняткових культур в господарствах корпорації “Вінницясадвинпром” на 74 % зумовлено регульованими чинниками, які залежать від виробника. В багатьох господарствах склалася екстенсивна спрямованість виробництва. Проте економічний аналіз свідчить – збільшення виробничих витрат на 1000 грн. на 1 га насаджень забезпечує підвищення урожайності плодів на 65 ц/га.

5. Кількісним аналізом впливу основних організаційно-економічних чинників на ефективність виробничої діяльності садівницьких підприємств встановлено, що висока економічна ефективність садівництва досягається за таких параметрів галузі: рівень спеціалізації не нижче 40-65%, рівень виробничих витрат в розрахунку на 1 га саду не менше 600-1000 грн. (в цінах 2000 р.), площа плодоносних насаджень – 300-600 га.

6. Плодопродуктовий підкомплекс Вінницької області характеризується багатоукладністю форм господарювання. Вирішальне місце у виробництві садівницької продукції належить великотоварним спеціалізованим господарствам, які спроможні забезпечувати належну її конкурентоспроможність. Водночас однією з перспективних форм товарного виробництва плодів і ягід є селянські (фермерські) господарства, яким, як свідчить виробничий досвід, притаманна сильна мотивація до ефективної праці.

7. Потужності плодопереробних підприємств області в 1999 р. використовувались лише на 22%. В більшості переробних підприємств немає стабільних сировинних баз. Важливим чинником підвищення ефективності плодопродуктового підкомплексу є формування сировинних зон через оренду насаджень і закладання сировинних садів в господарствах, розміщених у сприятливих для цього природно-економічних умовах.

В області створюються спільні з іноземними інвесторами підприємства з переробки плодово-ягідної сировини. Таке співробітництво розглядається як надто сприйнятливе передусім тим, що створюються нові робочі місця, зокрема в сільській місцевості, де високий рівень безробіття; по-друге, збільшуються обсяги інвестицій у підкомплексі, зростає рівень використання сировинних ресурсів, покращується платіжний баланс; по-третє, впроваджуються сучасні технології, що забезпечує конкурентоспроможність продукції, а відтак збільшення її експорту; підвищується ступінь адаптації суб`єктів господарювання до ринкового середовища. До того ж зростають надходження у місцевий бюджет.

8. Внутрішня потреба у садівницькій продукції для споживання у свіжому вигляді становить 145 тис.т. Потужності переробних підприємств в перспективі спроможні переробити 475 тис.т плодів і ягід. Експортний