АПН України

Михайлова Лариса Миколаївна

УДК 373.1.02:18::37.01

Виховання естетичної культури старшокласників

(на матеріалі творів світового мистецтва)

Спеціальність 13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України.

Науковий керівник: | кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Миропольська Наталія Євгенівна, Інститут проблем виховання АПН України, лабораторія естетичного виховання,

м. Київ.

Офіційні опоненти: | доктор педагогічних наук, професор

Щолокова Ольга Пилипівна, Національний педагогічний університет ім. М.Драгоманова, м. Київ;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник Шевченко Зоя Олександрівна,

Інститут педагогіки АПН України, лабораторія методики викладання літератури, м. Київ.

Провідна установа: | Кіровоградський державний педагогічний

університет імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України,

м. Кіровоград.

Захист відбудеться 22 травня 2001р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розіслано “ 20 ” квітня 2001р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. На сучасному етапі розвитку суспільства відбуваються значні зміни, як у соціально-економічній, так і культурній сферах життя України.

У зв’язку з цим Державною національною програмою “Освіта (Україна ХХІ століття)” пріоритетними визначено гуманізацію та гуманітаризацію системи освіти, що має сприяти вихованню й розвитку духовної культури підростаючого покоління. У реалізації цієї мети значна роль належить естетичному вихованню, спрямованому на формування в особистості естетичної культури.

Поняття естетична культура розглядається багатьма вченими (Г.Апресян, О.Буров, І.Зязюн, М.Каган, А.Комарова, Г.Лабковська, В.Липський, В.Малахов, Н.Миропольська, М.Овсянников, Л.Печко, С.Раппопорт та ін.), які підкреслюють, що її формування пов’язане з розвитком естетичних творчих здібностей особистості. Останні сприяють перетворенню нею світу (природи й суспільного життя) “за законами краси”. Естетична культура реально виявляється в будь-якому вчинку людини, в її ставленні до довкілля.

Одним із найважливіших засобів формування естетичної культури особистості є мистецтво, яке відображає дійсність в художніх образах і перетворює зовнішні культурні цінності в морально-естетичні надбання людини.

В гуманітарній сфері ролі мистецтва в процесі виховання цілісної особистості приділяли увагу М.Бахтін, В.Ванслов, М.Верб, Л.Виготський, І.Гончаров, Д.Джола, Г.Єгоров, Д.Кабалевський, Є.Квятковський, Л.Коваль, Л.Коган, Є.Крупник, В.Кузін, Б.Ліхачов, Ю.Лотман, Б.Неменський, М.Овсянников, В.Скатерщикова, Ю.Фохт-Бабушкін, Р.Чернявський, А.Щербо, О.Щолокова, Б.Юсов та ін. Особливості виховання школярів засобами різних видів мистецтва досліджувались психологами (Ф.Бичкуріна, Є.Ігнатьєв, Г.Кудіна, О.Леонтьєв, Б.Мейлах, О.Нікіфорова, Г.Петрова, Т.Шуртакова та ін.), а педагогами були запропоновані різноманітні підходи до використання мистецтва в навчально-виховному процесі загальноосвітніх шкіл. У роботах В.Бутенка, Н.Волошиної, Н.Дьоміної, Н.Мирецької, В.Полуніної та інших розглядається система естетичного виховання школярів, у якій вагоме місце відводиться знайомству учнів із різними видами мистецтва з наданням переваги одному з них для більш глибокого ознайомлення. Інші науковці (Л.Баженова, Т.Пеня, Г.Шевченко, П.Халабузар) для вирішення завдань естетичного виховання вважають за необхідне об’єднання деяких видів мистецтва.

З метою формування у старшокласників цілісної картини світу, уявлення про взаємозв’язок і взаємозалежність мистецьких і культурних явищ у 80-90-х рр. з’явились різні авторські програми (В.Біблер, З.Гельман, Л.Кондрацька, Л.Левчук, Л.Масол, Н.Миропольська, О.Оніщенко, Л.Предтеченська, З.Шевченко та ін.), розроблені для учнів ліцеїв, гімназій, спеціалізованих класів гуманітарно-естетичного профілю. Це пов’язане з тим, що саме в старшому шкільному віці виникає потреба естетичного й морального осмислення навколишньої дійсності. Інтенсивного характеру набувають пошуки власної програми життя, завдяки сприйняттю творів мистецтва відбувається кореляція між інтелектуально-пізнавальною та емоційно-чуттєвою сферами (Л.Божович, І.Кон та ін).

Знайомство старшокласників з творами світового мистецтва впливає на розвиток їхньої емоційності, чутливості до прекрасного й потворного, піднесеного й низького в дійсності. Завдяки своїй образності твори літератури, живопису, музики, архітектури, скульптури тощо сприяють формуванню уяви, фантазії, образного мислення. Заглиблюючись у різні культури через художні тексти, особистість сприймає їх як особливі, своєрідні і, відчуваючи свою єдність із ними, усвідомлює, що різноманітність національних художніх культур складає єдиний, цілісний культурний простір світу. А це є підставою для пошуків свого місця в сучасній культурі, прагненню до її присвоєння та творчого перетворення.

У сучасній педагогічній науці й практиці існує певна суперечність між потребою в новому осмисленні значення естетичної культури для становлення особистості й традиційною недооцінкою ролі шкільних предметів гуманітарно-естетичного циклу. У шкільній практиці існує певна диспропорція: поряд із посиленою увагою до розвитку інтелекту недостатньо уваги приділяється вихованню культури почуттів. Спостерігається розрив між засвоєними знаннями, принципами й реальними вчинками школярів.

Педагогічні проблеми виховання естетичної культури старшокласників є закономірним відтворенням протиріч між вимогами суспільства й реальним станом культурного рівня молоді, між ідеалом естетично культурної людини й недостатньо дієвим механізмом сучасного навчально-виховного процесу в середніх освітніх закладах.

Соціально-педагогічна значущість і актуальність проблеми, відсутність чітко накреслених шляхів її вирішення в загальноосвітніх закладах на сучасному етапі розвитку суспільства обумовили вибір теми дослідження: “Виховання естетичної культури старшокласників (на матеріалі творів світового мистецтва)”.

Зв’язок роботи з науковими темами, планами, програмами. Дисертаційне дослідження виконувалося згідно з тематичним планом науково-дослідної роботи лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України при розробці комплексної теми: “Обгрунтування змісту та методів художньо-естетичного виховання учнів загальноосвітніх шкіл в навчальній та позаурочній діяльності ”( р/н 01000 U 000151), а також відповідно до Проекту Державного стандарту загальної середньої освіти (галузь “Мистецтво ”).

Об’єктом дослідження є процес естетичного виховання старшокласників.

Предмет дослідження – методика виховання естетичної культури старшокласників на основі культурологічного аналізу творів світового мистецтва.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики виховання естетичної культури старшокласників на основі культурологічного аналізу творів світового мистецтва.

Виходячи з предмета і загальної мети дослідження, необхідно було розв’язати ряд конкретних завдань, зокрема:

1.Вивчити науково-теоретичні передумови виховання естетичної культури особистості засобами мистецтва.

2.Використовуючи філософські й культурологічні дослідження, теоретично обґрунтувати основні аспекти й особливості культурологічного аналізу мистецьких творів.

3.Визначити критерії й рівні вихованості естетичної культури старшокласників.

4.Виокремити психолого-педагогічні та організаційно-педагогічні умови виховання естетичної культури старшокласників.

5.Розробити методику виховання естетичної культури старшокласників на основі культурологічного аналізу творів світового мистецтва та експериментально перевірити її ефективність.

Методологічною основою дослідження стали вихідні положення естетики про сутність мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості; провідні концепції педагогіки та психології про естетичне виховання як духовний процес, що об’єднує в собі розвиток естетичних почуттів та інтелекту і відбувається в єдності національного й загальнолюдського; культурологічні концепції про активне існування людини в культурному світовому просторі (М.Бахтін, В.Біблер, М.Каган, Ю.Лотман та ін.); Концепція розвитку загальної середньої освіти; законодавчі та нормативні документи, зокрема Закон України "Про освіту", Концепція національного виховання, Державна національна програма “Освіта (Україна ХХІ століття)”.

Теоретичною основою роботи є положення й висновки наукових праць, в яких розкриті питання естетичного виховання й культурологічної освіти школярів (В.Біблер, М.Верб, Б.Неменський, Л.Печко, О.Щолокова та ін.), теоретичні напрацювання в галузях історії світової культури та мистецтвознавства, концептуальні положення з проблем національної освіти й виховання, концепції реформування мистецької освіти в Україні (І.Зязюн, Л.Левчук, Л.Масол, Г.Падалка, О.Рудницька).

Провідними методами дослідження стали: вивчення й теоретичний аналіз філософської, культурологічної, психологічної, педагогічної літератури з проблеми дослідження, узагальнення, систематизація; емпіричні методи: опитування, анкетування, бесіда, самооцінка, експертна оцінка, спостереження, кількісно-якісний аналіз статистичних даних, констатуючий і формуючий експерименти, аналіз власного досвіду роботи під час викладання курсу “Художня культура світу”( СШ №№ 51, 60 м.Луганська, Палац творчості для дітей та юнацтва “Радість” м.Луганська).

Дослідження здійснювалося в три етапи протягом 1992-2000 років.

На першому етапі (1992 - 1993) й упродовж усього часу проведення дослідно-експериментальної роботи вивчалась філософська, психологічна, культурологічна, педагогічна література, тривав аналіз чинних шкільних програм із літератури та світової художньої культури щодо їх культурологічної спрямованості та можливостей у вихованні естетичної культури старшокласників; уточнювався стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці; визначався предмет дослідження; формулювались його цілі й завдання; вивчався прогресивний педагогічний досвід.

На другому етапі (1993-1997) були розроблені та обґрунтовані методика дослідження, доцільність і необхідність застосування адекватних емпіричних та теоретичних методів; створена методика виховання естетичної культури старшокласників на основі культурологічного аналізу художніх творів у межах інтегрованого курсу "Художня культура світу" з метою виховання естетичної культури старшокласників; організовувалися констатуючий та формуючий експерименти.

На третьому етапі (1998-2000) були оброблені та узагальнені показники, отримані під час дослідно-експериментальної роботи; визначена сфера застосування отриманих висновків; відбувалось літературне оформлення роботи.

Наукова новизна полягає в тому, що:

?

?

?

Практичне значення дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні й впровадженні в практику роботи культурологічного аналізу творів світового мистецтва, що дозволяє вирішувати завдання виховання естетичної культури старшокласників як у навчально-виховному процесі, так і в позакласній роботі. Результати дослідження можуть бути використані у процесі викладання гуманітарно-естетичних дисциплін у середніх та спеціальних навчальних закладах, в організації позакласної діяльності учнів, у педагогічних вузах, у системі підготовки та вдосконалення вчителів.

Особистий внесок здобувача полягає у створенні методики виховання естетичної культури старшокласників у межах курсу “Художня культура світу” та розробці методичних матеріалів із даної проблеми для вчителів світової культури, української та світової літератури з метою їх використання в урочній та позакласній роботі; практичній реалізації положень дослідження, безпосередній організації, керівництві й проведенні експериментальної роботи в СШ №№ 33, 51, 60 м.Луганська, Успенській СШ №2 Лутугінського району, Палаці творчості для дітей та юнацтва "Радість" м. Луганська.

Вірогідність наукових положень і висновків забезпечується методологічною обгрунтованістю вихідних позицій дослідження, опорою на сучасні досягнення психолого-педагогічної науки, відповідністю використаних методів дослідження його цілям і завданням, якісним і кількісним аналізом даних, позитивними результатами при апробації основних положень дослідження в практиці роботи шкіл, достатністю вибірки, тривалою експериментальною перевіркою.

Апробація результатів дослідження відбувалася шляхом обговорення на засіданнях лабораторії естетичного виховання Інституту проблем виховання АПН України, кафедри філософії та соціології освіти та засіданні Вченої ради Луганського інституту післядипломної освіти, на педагогічних нарадах СШ №№ 33, 51, 60 м.Луганська, Успенській СШ №2 Лутугінського району. Наукові доповіді й виступи протягом 1993-2000 рр. були представлені на обласних семінарах учителів та науково-практичних конференціях ( м.Луганськ, 1997р., м.Луганськ, 1998р.), на презентації досвіду роботи навчальних закладів Луганської області в Національній парламентській бібліотеці України (травень 1998р., м. Київ), на обласному симпозіумі "Наука Луганщини в контексті розвитку регіону" (квітень 1999р., м.Луганськ), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях (травень 1998р., м.Луганськ, квітень 2000р., м.Луганськ, листопад 2000р., м.Донецьк), на V Харківських міжнародних Сковородинівських читаннях (вересень 1998р., м.Харків).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження знайшли відображення у 9 публікаціях здобувача (4 статті у провідних фахових виданнях, 4 статті у збірниках наукових праць, методичні рекомендації, впроваджені в практику роботи шкіл та інституту післядипломної педагогічної освіти при проведенні практичних занять, організації спецкурсів і семінарів).Структура дисертації зумовлена логікою дослідження і складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 215 сторінок, з яких 171 основного тексту. Список використаних джерел налічує 204 позиції, роботу доповнюють 10 таблиць та 9 додатків, розміщених на 25 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, її актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, визначено основні етапи дослідження, розкрито практичну цінність дослідження, відображено апробацію і впровадження результатів дослідження, викладено особистий внесок здобувача.

У першому розділі “Філософські та психолого-педагогічні основи виховання естетичної культури старшокласників засобами творів світового мистецтва” охарактеризовано ступінь дослідженості проблеми, її філософське, психологічне й педагогічне обґрунтування, розкривається зміст поняття “естетична культура особистості”, виокремлено основні аспекти культурологічного аналізу творів світового мистецтва, визначено критерії, показники та рівні вихованості естетичної культури, проаналізовано стан її сформованості в старшокласників.

Естетична культура особистості – це сформована на основі власного життєвого досвіду та шляхом естетичного виховання з боку суспільства здатність людини розпізнавати й переживати прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне в мистецтві й навколишній дійсності, керуватися виробленими культурою естетичними цінностями у своїй практичній діяльності, створювати красу навколо себе й долати недосконалість світу. Показником естетичної культури особистості є розвиненість її інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфер, що досягається засвоєнням естетичного досвіду людства та його подальшим розвитком як засобом власного самовизначення. Складовими естетичної свідомості, що становить ядро естетичної культури особистості, вчені визначають естетичне сприйняття, почуття, смаки, оцінки, потреби та естетичний ідеал, формування яких є метою естетичного виховання.

Філософською основою розуміння проблеми виховання естетичної культури старшокласників є усвідомлення визначальної ролі мистецтва в цьому процесі та його естетичної функції як основної. Мистецтво в усій різноманітності його видів і жанрів є каталізатором творчих потенцій особистості, воно здатне не тільки змінювати психічний стан людини, але й характер і мотиви її діяльності. Відображаючи цілісність буття, мистецтво сприяє цілісному сприйняттю світу. Його виховне значення обумовлене психологічними особливостями впливу на людину, перетворення зовнішніх культурних смислів у внутрішні, особистісні. При спілкуванні людини з твором мистецтва діють психологічні механізми емоційного уподібнення, співпереживання.

У низці педагогічних джерел розглядаються можливі підходи до використання видів мистецтва в навчально-виховному процесі і в позакласній діяльності учнів. На противагу предметної автономності науковці віддають пріоритет принципу взаємодії мистецтв (І.Гончаров, Б.Ліхачов, Г.Шевченко, Б.Юсов та ін.), який реалізується у вигляді міжпредметних зв’язків, комплексного використання певних видів мистецтва.

Сьогодні одним із перспективних напрямків виховання естетичної культури старшокласників є створення інтегрованого курсу, який характеризується не механічним об’єднанням змісту предметів гуманітарно-естетичного циклу, а орієнтацією на загальні закони розвитку видів мистецтва та функціонуючі між ними зв’язки в межах певного культурно-історичного регіону і всього світового культурного простору. Викладання цього курсу має відбуватись на основі нових підходів до навчання й виховання, спрямованих на розвиток особистості з урахуванням її індивідуальних особливостей.

Вирішуючи завдання дослідження, було обґрунтовано основні аспекти культурологічного аналізу творів світового мистецтва в межах інтегрованого курсу “Художня культура світу”, визначені його завдання й виховні можливості.

Перший аспект передбачає розгляд художнього тексту як культурно-історичного явища, оскільки твір мистецтва, ”не можна зрозуміти поза цілісним контекстом усієї культури даної епохи” (М.Бахтін), а його виховні можливості грунтуються на безпосередньому взаємозв’язку історизму та естетичній природи твору, що виявляється в історичній обумовленості художньої свідомості автора твору. Осягнення культурно-історичних особливостей епохи через художній текст поглиблює й уточнює її сприйняття, що допомагає більш глибоко й емоційно відчути проблеми минулого.

В основу другого - діалогічного - аспекту покладено положення М.Бахтіна про “великий діалог” культур і психолого-педагогічні дослідження В.Біблера, С.Курганова, І.Соломадіна, які вважають, що в процесі розвитку людини мислення залишається і на наступному етапі у вигляді самостійного голосу, котрий доповнюється іншими голосами, вступаючи з ними в діалог.

Виховні можливості цього аспекту полягають у розвитку емоційно-чуттєвої сфери особистості, її комунікативної культури. Вступаючи в діалог із ровесниками, вчителем, автором твору та його героями, особистість навчається поважно ставитися до різних поглядів, позицій, думок і в такому соціально-психологічному розмаїтті усвідомлює себе як індивідуальність зі своїм вибором і ставленням.

Третій аспект культурологічного аналізу передбачає виявлення специфіки художньої реальності літературного твору порівняно з художніми реаліями інших видів мистецтва або з іншими творами світової літератури. Співставлення в цьому плані може проводитись як на синхронному, так і на діахронному рівнях. Реалізація цього аспекту відбуватиметься не тільки при теоретичному встановленні міжпредметних зв’язків, але й у практичній площині (шляхом звернення до цих текстів, їх озвучення). Завдяки цьому створюються умови для розвитку інтелектуальної та емоційно-чуттєвої сфери старшокласників, що призводить до підвищення їхньої естетичної культури.

У дисертації на основі існуючих психологічних досліджень ( І. Бех, Л.Божович, Л.Виготський, І.Кон та ін.) доведено, що учні саме старшого шкільного віку здатні до повноцінного художнього сприйняття і мають всі необхідні передумови для формування естетичних почуттів, смаків, потреб, оцінок та ідеалів на достатньо високому рівні. Ці передумови пов’язані зі здатністю сприймати цілісність світу в його художньому відображенні й розуміти умовність мистецтва, аналізувати різноманітні явища дійсності, надавати їм естетичної оцінки. Саме на цьому етапі психічного розвитку людини завдяки вже розвиненій свідомості естетичне ставлення до дійсності складається в цілісну систему потреб, смаків та ідеалів.

Основними критеріями вихованості естетичної культури старшокласників визначено: емоційний (є показником розвинутості чуттєвої сфери), інтелектуальний (відтворює міру розвитку інтелекту особистості та існування системи мистецтвознавчих і культурологічних знань), мотиваційно-діяльнісний (відтворює характер художньо-естетичних переваг і є показником естетичної поведінки), комунікативний (характеризує рівень розвитку вміння контактувати з іншими людьми в процесі міжособистісного і колективного спілкування, мовленнєва культура).

На підставі даних психолого-педагогічної науки були вичленені рівні вихованості естетичної культури старшокласників: відносно високий, вище середнього, середній, нижче середнього, відносно низький. Ці рівні відтворюють наявність і міру прояву показників критеріїв естетичної вихованості особистості. Відносно високий рівень вказує на повноту й наявність майже всіх критеріальних показників; вище середнього – достатня міра прояву більшої половини показників, середній рівень – недостатній прояв половини показників, рівень нижче середнього – слабкий прояв і наявність меншої половини показників, відносно низький – дуже слабкий прояв чи майже повна відсутність критеріальних показників.

Аналіз чинних програм із літератури та світової культури показав, що в них простежується тільки часткова спрямованість на встановлення зв’язків різних видів мистецтва на культурологічній основі; вони не дають можливості повною мірою вирішувати завдання виховання естетичної культури учнів. Підтвердженням цього теоретичного висновку стали результати констатуючого експерименту, що був організований серед учнів неспеціалізованих класів (група А), спеціалізованих класів негуманітарного профілю (Б) і спеціалізованих класів гуманітарно-естетичного профілю (В). Остання була використана тільки на цьому етапі дослідження з метою порівняння стану сформованості естетичної культури старшокласників, які навчаються в різнопрофільних і неспеціалізованих класах.

Дані, отримані завдяки методам анкетування, тестування, контрольних робіт, свідчать про те, що практично за всіма показниками визначених критеріїв в учнів групи В рівень вихованості естетичної культури вище, ніж в останніх групах. Це явище пояснюється тим, що учні, які навчаються в класах гуманітарно-естетичного профілю, мають кращі можливості для опанування предметів обраної спеціалізації (у них більше годин на тиждень із цих предметів, що передбачено навчальним планом і програмами), значна кількість старшокласників свідомо обрали цей профіль із метою використання набутих знань, умінь і навичок у професійному самовизначенні. Учні групи Б за кількістю майже однаково розподілились за всіма рівнями. Такий результат пов’язаний із тим, що певна частина старшокласників цієї групи цікавиться в основному тільки предметами обраної спеціалізації, хоча деякі з них з інтересом ставляться й до предметів гуманітарно-естетичного циклу. На відміну від старшокласників групи В, учні групи Б стриманіші у прояві власних емоцій і почуттів, їхні відповіді характеризуються лаконічністю, логічним викладом думок. Більшість учнів неспеціалізованих класів (група А) за всіма критеріями виявили середній рівень вихованості естетичної культури через відсутність остаточного визначення в майбутній професії. Адже відомо, що мотивація до навчання й виховання в ранньому юнацькому віці значною мірою залежить від професійної орієнтації. Хоча й серед них є учні, які прагнуть поширення свого естетичного світогляду й характеризуються відносно високим рівнем естетичної культури. Загалом констатуючий експеримент засвідчив, що в старшокласників усіх груп існують прогалини в мистецтвознавчих і культурологічних знаннях, недостатньо розвинута емоційна сфера психіки, що певним чином відбивається на рівні їхньої естетичної культури. Причинами такого становища є: недостатня увага до питань культурологічного характеру в навчальних програмах предметів гуманітарно-естетичного циклу; часткова відсутність культурологічних знань у вчителів; використання більшою мірою традиційних форм і методів викладання предметів гуманітарно-естетичного циклу та проведення позакласних заходів, які сьогодні вже не виправдовують себе у вирішенні завдань виховання естетичної культури старшокласників. Ці обставини визначили потребу ґрунтовної розробки зазначеної нами проблеми.

У другому розділі “Процес виховання естетичної культури старшокласників (на матеріалі творів світового мистецтва)” подано характеристику експериментальної роботи, в ході якої була розроблена методика виховання естетичної культури старшокласників, що базувалася на культурологічному аналізі художніх текстів у межах інтегрованого курсу “Художня культура світу”, призначена для використання як в урочній, так і в позакласній роботі.

Розкрито виховний ефект означеної методики, показано її застосування у формуючому експерименті, визначено основні психолого-педагогічні умови, дотримання яких сприятиме ефективності виховання естетичної культури старшокласників, виявлені методичні особливості, врахування яких сприятиме вирішенню завдань експериментальної роботи: історизм у поєднанні з постійним зверненням до сучасності; опора на безпосереднє спілкування з творами літератури; об’єднання літературознавчого матеріалу з культурно-історичним; використання різних форм проведення занять, побудованих на діалозі; дотримання принципу повернення, тобто багаторазового повторення, використання на занятті у взаємодії не більше трьох видів мистецтва; емоційно-образне подання матеріалу; зв’язок естетичного й морального виховання.

Методика формуючого експерименту передбачала спілкування з художнім твором на кількох рівнях: особистісне знайомство з літературним текстом; діалог із героями та автором твору; ситуація рефлексії (пошук свого Я в оцінці твору); обмін думками з ровесниками та вчителем з приводу означених у творі проблем та виходом на сучасність.

Культурологічний аналіз художніх творів у формуючому експерименті представлений на теоретичному (у змісті матеріалу, поняттєвому апараті) й практичному рівні (питання й завдання для учнів на проведення аналогій і порівнянь, що сприятиме розвитку інтелектуальної та емоційної сфери психіки, формулювання власних висновків, розкриття почуттів; поради вчителям).

Думка М.Бахтіна про те, що “чужі свідомості неможливо споглядати, аналізувати, визначати як об’єкти, речі – з ними можна лише діалогічно спілкуватись” – стало одним із головних положень формуючого експерименту. Діалог тут виступає не просто як обмін різними думками і судженнями, а як діалог різних культур.

Особливістю багатьох уроків, на яких відбувається зіткнення різних поглядів, різних способів мислення є те, що вони часто залишаються незавершеними й повертаються до свого початку, до витоків культурологічної проблеми. Застосування різних методичних прийомів при розгляді літературного твору з культурологічних позицій допомагає старшокласникам заглибитись у світ героїв твору, у світ їхніх труднощів і труднощів і проблем, “вжитися” в їхню долю. Для цього необхідне створення образу культури через застосування засобів театру(жести, міміка, костюм тощо), живопису (колорит, жанр картини, техніка виконання), музики (інтонація, ритмічний малюнок, тематика твору), скульптури (лінія, матеріал, художній образ), архітектури( композиція споруди, її фасад, декор, призначення).

Інтегрований курс “Художня культура світу є компонентом системи естетичного виховання старшокласників, яка також включає факультативні заняття й позакласні форми виховної діяльності (літературно-культурологічні вечори, пізнавальні ігри культурологічного характеру, диспути, теми яких учні визначали самостійно і до яких готувалися завчасно, перекидаючи місток від минулого до сучасного: “ Чи вміємо ми кохати?”, “Добро і зло: протиборство і взаємоіснування”, “У чому щастя людини?”,” Чи врятує краса світ?” та ін.), що змістовно органічно поєднуються з даним курсом. Це сприяє емоційно-естетичному вихованню старшокласників, залученню їх до загальнолюдських цінностей, розвитку комунікативних навичок, що є підґрунтям для гуманізації стосунків між учнями і вчителями.

У ході дослідження було розроблено й апробовано методику виховання естетичної культури старшокласників ( на засадах культурологічного аналізу творів мистецтва), мета якої полягає в ефективному використанні традиційних і нових форм, методів і прийомів проведення занять і позакласних заходів, що дозволяє вирішувати завдання експериментальної роботи. Для створення на заняттях необхідних психолого-педагогічних умов, які дозволяли б учням відразу заглибитися в певну культуру, використовувались у взаємодії різні види мистецтва; щоб спрямувати діяльність старшокласників на самостійне опанування додаткової літератури, при мовному поясненні матеріал дозувався; для діалогічного спілкування з іншою культурою перед старшокласниками ставились проблемні питання і в структуру заняття був введений Співрозмовник; для розвитку комунікативної культури учнів й показу суперечливості явищ дійсності проводились диспути з використанням методу сократичного діалогу. Для того, щоб учень вільно висловлював власні думки, важлива роль належить учителю, який має забезпечити комфортне середовище для спілкування старшокласників, створюючи атмосферу взаємоповаги до поглядів кожного учасника навчально-виховного процесу.

На наш погляд, ця методика може ефективно використовуватись учителями всіх предметів художньо-естетичного циклу з урахуванням їхньої специфіки.

Дієвість виховного процесу перевірялася на основі анкетування, методу експертної оцінки й самооцінки, творчих завдань, інформативних тестів, діагностуючих контрольних робіт. Результати дослідно-експериментальної роботи, яка проводилася серед учнів неспеціалізованих класів (група А) і класів негуманітарного профілю (група Б), свідчать, що в ході формуючого експерименту відбулося підвищення рівня їхньої естетичної культури. Старшокласниками були усвідомлені основні культурологічні поняття (культура, тип культури, культурний регіон, людина культури тощо), вони навчилися оперувати ними, переконливо доводити свої думки на підставі отриманих знань, виражати почуття, що володіли ними під час знайомства з художніми творами. Анкетування учнів виявило, що порівняно з відповідями на початку експериментальної роботи вони надають важливого значення підвищенню рівня власної естетичної культури за рахунок уроків гуманітарно-естетичного циклу, до яких належить і інтегрований курс “Художня культура світу”, а також відзначають позитивні зміни в стосунках з учителями, що виявилося у встановленні між ними взаєморозуміння і взаємоповаги. Збільшилась кількість учнів, які почали самостійно відвідувати театр, філармонію, художні виставки, звертатися до літератури з історії культури й мистецтва. Як і раніше, учні віддали перевагу фактору самоосвіти й самовиховання, хоча при цьому він зазнав якісних змін: перед експериментом ними було визначено, що звертання до додаткової літератури відбувалося з метою отримання високої оцінки, а тепер мотивом до цього була зацікавленість змістом нового курсу. 83% учнів відмітили, що культурологічний аналіз сприяє поширенню світогляду, допомагає повніше осягнути літературний твір, дає цілісне уявлення про той чи інший тип культури, поглиблює почуття, сприяє кращому розумінню людини іншої культури, є дієвим засобом підвищення їхнього культурного рівня. Результати анкетних даних щодо зацікавленості старшокласників видами мистецтва вказують на вже усталені художні переваги старшокласників: пріоритет віддається естрадній музиці, кіномистецтву й літературі. При цьому 17,5% респондентів відмітили, що в них з’явився інтерес до класичної музики, живопису, архітектурного й скульптурного мистецтва.

У наведених у другому розділі дисертації 6 таблицях відтворено зміни, що відбулися в рівнях вихованості естетичної культури старшокласників порівняно з попередніми показниками, які стосуються культурологічних знань учнів, їхньої емоційності, художньо-естетичних переваг тощо.

Кількість учнів із відносно високим рівнем збільшилася в середньому на 4%, з рівнем вище середнього - на 4,6%, із середнім рівнем – на 4,5%, з рівнем нижче середнього їх зменшилося на 7,3% і з відносно низьким - на 5,4%. Це є свідченням цілеспрямованої роботи за експериментальною програмою й правильно обраними формами і методами роботи.

Таким чином, вивчення результативності експериментальної роботи зі старшокласниками протягом року показало, що мета і завдання експерименту були успішно реалізовані. Старшокласники з більшою емоційністю почали сприймати твори мистецтва, що виявлялося під час декламування й читання ними уривків із художніх текстів, навчилися надавати мистецтвознавчим явищам естетичної оцінки й аргументовано доводити її, аналізувати, порівнювати і встановлювати зв’язки між культурними явищами, самостійно робити висновки, висловлювати власні думки; з більшою терпимістю ставитися до думок своїх ровесників; підвищився їхній інтерес до культурологічної та мистецтвознавчої літератури, активізувалася діяльність учнів у позакласний час ( за їхньою ініціативою проводилися заходи культурологічного спрямування, відвідувалися театральні вистави, художні виставки, музичні концерти, літературні вечори).

У процесі дослідно-експериментальної роботи нами виділено низку організаційно-педагогічних умов, при дотриманні яких розроблена методика виховання естетичної культури старшокласників буде ефективно діяти і під час викладання інших предметів гуманітарно-естетичного циклу. Серед них: орієнтація вчителів на поширення власних культурологічних знань, розвиток вміння використовувати різні види мистецтва у взаємодії, творчо застосовувати основні аспекти культурологічного аналізу творів світового мистецтва.

У загальних висновках викладено й узагальнено результати проведеного дослідження, вказано на можливості його практичного застосування. Результати дослідження свідчать про виконання поставлених завдань, на підставі чого сформульовано такі положення :

1. Естетична культура особистості – це сформована на основі власного життєвого досвіду та шляхом естетичного виховання з боку суспільства здатність людини розпізнавати й переживати прекрасне й потворне, піднесене й низьке, трагічне й комічне в мистецтві й навколишній дійсності, керуватися виробленими культурою естетичними цінностями у своїй практичній діяльності, створювати красу навколо себе й долати недосконалість світу. Українській державі необхідне покоління, здатне до сприйняття національних і загальнолюдських цінностей, до творчої діяльності, тому особливого значення сьогодні набуває виховання в молоді естетичної культури.

2. Значна роль у вихованні естетичної культури особистості належить мистецтву, яке в синтезованому вигляді відтворює чуттєві уявлення людини про навколишню дійсність. Моделюючи світ, воно дає можливість виявити різні співвідношення й взаємозв’язки цього світу, що стимулює особистість до розвитку власних здібностей. Особливого значення в цьому процесі відводиться мистецтву слова, тому що літературні твори здатні водночас впливати на душу й розум людини, пробуджувати її творчий потенціал.

3. На основі змісту поняття “естетична культура особистості”, що включає сукупність розвинутих естетичних емоцій і почуттів, потреб і смаків, сформованих естетичних оцінок та ідеалів, визначено основні критерії вихованості естетичної культури старшокласників, а саме: емоційний, інтелектуальний, мотиваційно-діяльнісний, комунікативний, а також їхні показники. Виокремлено рівні розвитку естетичної культури старшокласників, це: відносно високий рівень, вище середнього, середній, нижче середнього, відносно низький.

4. Критичний аналіз стану вихованості естетичної культури старшокласників загальноосвітніх шкіл неспеціалізованих класів, спеціалізованих класів негуманітарного профілю і спеціалізованих класів естетично-гуманітарного профілю, а також чинних програм із літератури та світової художньої культури виявив недоліки в процесі виховання естетичної культури школярів, недооцінку виховних можливостей мистецтва слова, відсутність необхідної взаємодії між елементами системи естетичного виховання.

5. Для вирішення проблеми виховання естетичної культури старшокласників необхідним є створення системи навчально-виховної діяльності, яка включає: інтегрований курс “Художня культура світу”, використання нових підходів і методик викладання предметів гуманітарно-естетичного циклу, врахування індивідуальних особливостей старшокласників щодо сприйняття творів мистецтва, позакласні форми виховної роботи, взаємодію школи з соціокультурними закладами.

6. Дієвість розробленої методики виховання естетичної культури старшокласників у межах курсу “Художня культура світу” доведена шляхом дослідно-експериментального дослідження. Аспектами культурологічного аналізу творів світового мистецтва, який покладено в основу цієї методики, є: культурно-історичний, діалогічний, розгляд і визначення місця літературного твору в контексті розвитку художньої культури світу й певного культурно-історичного регіону. Він сприяє реалізації завдань особистісно зорієнтованого виховання й навчання, розвитку емоційної та інтелектуальної сфери психіки особистості, розвитку комунікативних властивостей учнів і вчителів.

7. Дослідно-експериментальна перевірка реалізації запропонованої методики показала певний прогрес у підвищенні рівня естетичної культури старшокласників незалежно від профілю обраної спеціалізації, а також учнів неспеціалізованих класів. У цьому переконують кількісні та якісні показники – зростання комунікативної культури старшокласників (вміння слухати інших, поважно ставитися до їхніх поглядів, переконливо доводити свої думки), прагнення до самостійного оволодіння мистецтвознавчими й культурологічними знаннями, підвищення активності в позакласній роботі.

8. Роль культурологічного аналізу творів світового мистецтва в підвищенні рівня естетичної культури старшокласників залежить від певних психолого-педагогічних умов, що забезпечують кращі успіхи у вирішенні даної проблеми: врахування вікових та індивідуальних особливостей сприйняття творів мистецтва, розвиток емоційно-чуттєвої сфери з опорою на соціокультурний досвід та культурологічні знання особистості, створення на заняттях сприятливого психологічного клімату для емоційного розкріпачення учнів, орієнтація на “зону найближчого розвитку; а також організаційно- педагогічних умов: орієнтація вчителів на поширення власних культурологічних знань, розвиток вміння використовувати різні види мистецтва у взаємодії, творчо застосовувати основні аспекти культурологічного аналізу творів світового мистецтва.

9. Проведене дослідження, безумовно, не вичерпує всіх проблем, пов’язаних із формуванням естетичної культури старшокласників. Важливими залишаються питання виховання естетичної культури в учнів інших вікових груп; організація взаємодії школи та сім’ї в культурній підготовці школярів; регуляція діяльності засобів масової інформації, відеопрокату, закладів, що займаються друком і розповсюдженням різноманітної літератури; розвиток професіоналізму вчителів. Тільки вирішуючи ці та інші проблеми, можливо сподіватися на суттєві зміни в духовній сфері нашого суспільства, пов’язані з підвищенням культурного рівня підростаючого покоління.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

АНОТАЦІЯ

Михайлова Л.М. Виховання естетичної культури старшокласників (на матеріалі творів світового мистецтва). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 – теорія і методика виховання. – Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена проблемі виховання естетичної культури старшокласників на матеріалі творів світового мистецтва в межах інтегрованого курсу “Художня культура світу” з використанням культурологічного аналізу художніх творів. Основними аспектами культурологічного аналізу названі: культурно-історичний, діалогічний, визначення місця твору у світовому культурному просторі.

У науковому дослідженні обґрунтовано критерії сформованості естетичної культури старшокласників (емоційний, інтелектуальний, мотиваційно-діяльнісний, комунікативний), їхні показники та рівні вихованості естетичної культури.

Запропоновано методику виховання естетичної культури старшокласників із використанням культурологічного аналізу мистецьких творів у межах інтегрованого курсу “Художня культура світу”. Експериментально перевірено її можливості й доведено ефективність у вирішенні проблем естетичного виховання школярів.

Ключові слова: естетична культура особистості, культурологічний аналіз, інтегрований курс, мистецтво.

АННОТАЦИЯ

Михайлова Л.Н. Воспитание эстетической культуры старшеклассников (на материале произведений мирового искусства). – Рукопись. Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по специальности 13.00.07 – теория и методика воспитания. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2001.

Диссертация посвящена проблеме воспитания эстетической культуры старшеклассников средствами произведений мирового искусства.

В диссертации критически проанализировано состояние эстетического воспитания старшеклассников в условиях общеобразовательной школы, вследствие чего установлен недостаточный уровень их эстетической культуры. Учащиеся специализированных классов гуманитарно-естетического профиля показали более высокие результаты, чем учащиеся неспециализированных и специализированных классов негуманитарного профиля. Причинами такого положения, на наш взгляд, являются: недостаточное отражение культурологических проблем в программах предметов гуманитарно-эстетического цикла, пробелы в культурологических знаниях учителей, отношение учащихся к предметам гуманитарно-эстетического цикла как к предметам второстепенным, что естественным образом отражается на уровне их эстетической культуры.

В диссертации раскрывается содержание понятий “культура”, “эстетическая культура личности”, определяются задачи эстетического воспитания, рассматривается роль искусства в формировании эстетической культуры старшеклассников.

Определены основные критерии эстетической культуры личности, качественные и количественные показатели которых дают возможность установить реальный уровень сформированности составляющих эстетической культуры.

На основе психолого-педагогических исследований обосновывается актуальность решения данной проблемы именно в раннем юношеском возрасте, когда происходят процессы формирования эстетических вкусов и потребностей, складывается представление