ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

МАДЕЙ Наталя Мирославівна

УДК 27:[281.84+262.142+262.8]

КОНЦЕПЦІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ Г.КОСТЕЛЬНИКА В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ УНІАТСЬКИХ ЦЕРКОВ

Спеціальність 09.00.11 - релігієзнавство

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Київ -2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник доктор філософських наук, професор

Кашуба Марія Василівна

Львівський національний університет імені Івана Франка

професор кафедри теорії та історії культури

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор

Крижанівський Олег Прокопович

Київський національний університет імені Т.Г.Шевченка

завідувач кафедри історії стародавнього світу та середніх віків

кандидат історичних наук, доцент

Гайковський Михайло Іванович

Український державний лісотехнічний університет

доцент кафедри політології

Провідна установа: Київський національний педагогічний університет імені

М.П.Драгоманова, кафедра історії України, м. Київ

Міністерство освіти і науки України

Захист відбудеться 1 червня 2001 року о 14 годині на засіданні Спеціалізованої вченої ради Д 26.161.03 в Інституті філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (01001, Київ, вул.Трьохсвятительська,4)

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту філософії імені Г.С.Сковороди НАН України (01001, Київ, вул.Трьохсвятительська,4)

Автореферат розісланий 30 квітня 2001 року.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради,

кандидат філософських наук Бучма О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Сучасна епоха, характерною ознакою якої є злам стереотипів мислення, формування нових світоглядних орієнтацій,ставить передусім проблему пошуку духовних орієнтирів. За умов культурно-національного відродження України актуалізується проблема своєрідності українства, з’ясування особливостей не тільки українського менталітету, а й духовних феноменів, Української греко-католицької церкви зокрема. Складне й суперечливе явище, яким є греко-католицизм, постало на межі двох християнських культур у період їх найбільш гострого протистояння. В історії українського народу греко-католицька церква відігравала і продовжує відігравати донині досить важливу роль, збагнути яку намагалося не одне покоління дослідників. Природа цього духовного феномену, його вплив на “культурну притомність” українців по-різному оцінювалися в різні періоди, як по-різному оцінювалася і роль окремих визначних постатей в історії греко-католицизму. Постать о.Гавриїла Костельника, опрацьована в його творах концепція греко-католицької церкви, роль отця у Львівському соборі 1946 року нині видаються особливо актуальними, оскільки настав час поглянути на події й осмислити їх без будь-якої політичної чи ідеологічної заангажованості. Створення уніатської церкви внаслідок Берестейської унії 1596 року стало переломною подією не тільки в історії Київського православ'я, а й викликало глибокий резонанс у релігійному, культурному й політичному житті всієї Східної Європи. Події чотирьохсотлітньої давнини донині відбиваються на міжконфесійних взаєминах у християнському світі. Спадщина Берестейської та інших уній східнохристиянських церков з Римом стала нині "каменем спотикання" у католицько-православному екуменічному діалозі. Незважаючи на обопільні заяви про прагнення об‘єднатися протягом століть, полеміка щодо феномену унії не призвела до якогось консенсусу. Політичні події, пов'язані з розпадом Радянського Союзу й утворенням незалежних держав, ще більше розпалили релігійні пристрасті й загострили міжконфесійні чвари. Протистояння двох гілок християнства, всупереч зусиллям багатьох світлих умів з обох сторін, нині відчувається так само гостро, як і чотири століття тому.

Отець Гавриїл Костельник належить до тих церковних діячів ХХ ст., які намагалися збагнути глибинну природу Берестейської унії, простежити її генезу, докладно проаналізувати її ширший історичний, політичний та культурний контекст, вникаючи у взаємини православних та католиків, а також вивчаючи особливості східного й західного християнства, що формувалися в різних історичних обставинах. Йому випала історична доля діяти у критичний час. З одного боку необхідно було поринути у вир внутріцерковної боротьби між прихильниками латинізації УГКЦ та захисниками її "культурної притомності", а з другого - шукати вихід із спроб політизації церкви, перетворення її у цілковитий рупор влади. У такій складній та неоднозначній ситуації 30-40-х років ХХ ст. і Андрей Шептицький, і Гавриїл Костельник визначили єдино прийнятний шлях для церкви - перетворити УГКЦ у стрижень культурно-національного відродження краю, насамперед Галичини. Костельник, як однодумець і послідовник свого духовного наставника, усвідомлював значення УГКЦ у національно-політичних процесах Галичини, тому розгорнув широкі дослідження й полеміку в напрямку відстоювання національних ознак церкви, обгрунтування її ролі в культурному розвитку краю і народу. Вивчення діяльності отця, його творів як доктора філософії має першорядне значення для відтворення цілісної картини складного процесу культурно-національного відродження в Галичині у першій половині ХХ ст., дозволяє глибше зрозуміти суть міжконфесійного протистояння, а також природу греко-католицизму як явища духовного і церковного життя.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної програми 3Ф-413Б "Українська духовна культура: особливості становлення та розвитку" кафедри теорії та історії культури Львівського національного університету імені Івана Франка.

Мета дисертаційного дослідження – з’ясувати сутність, самобутність та оригінальність поглядів Г.Костельника на природу греко-католицизму, показати, що основні ідеї щодо природи УГКЦ та її ролі в соціокультурному житті українського суспільства, опрацьовані у творах Г.Костельника, співпадають з основними засадами побудови церкви митрополита А.Шептицького; прослідкувати, як вписується феномен українського греко-католицизму в концепцію інших уніатських церков.

Для досягнення поставленої мети автор визначила завдання дослідження:

·

· простежити еволюцію його філософських та богословських поглядів, засвідчених у численних творах, опублікованих самим Г.Костельником;

· проаналізувати полеміку навколо концепції УГКЦ Г.Костельника, розгорнуту на сторінках редагованого ним журналу “Нива”;

· зробити порівняльний аналіз концепції УГКЦ Г.Костельника та програми розбудови церкви митрополита А.Шептицького;

· на тлі протистояння між “латинниками” та “візантиністами” у середовищі УГКЦ розглянути сутнісні ознаки концепції Г.Костельника і підкреслити їх значимість для сучасного стану УГКЦ;

· охарактеризувати трактування Г.Костельником стосунків держави і церкви, що допомагає збагнути природу УГКЦ як оберега національних традицій;

· прослідкувати закономірності становлення феномену унійних церков у культурі арабо-мусульманського сходу, розкрити характер унійних церков на Сході та у Європі, зв’язок церковно-конфесійних рухів з національно-визвольними;

· з’ясувати місце УГКЦ в контексті інших унійних церков.

Об'єктом дослідження є феномен Української греко-католицької церкви в контексті інших, як східних, так і західних уніатських церков, предметом - концепція Української греко-католицької церкви, опрацьована Г. Костельником у його численних дослідженнях.

Методологічною основою дисертації стали принципи, розроблені школою "Анналів", зокрема об‘єктивної нейтральності в судженнях про минуле, увага до "іншого", "периферійного" чи "другорядного", прагнення зрозуміти й осмислити ментальність певних соціальних груп першої половини ХХст., передусім духовенства. Герменевтичний метод дозволяє "вчитуватися" в текст на тлі епохи, в контексті історичних подій. У процесі дослідження застосовані також методи аналізу й синтезу, порівняльний та описовий методи пізнання, конкретно-історичний підхід.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що на основі грунтовного вивчення творів о.Гавриїла Костельника, написаних на тему Берестейської унії та сутності УГКЦ, вперше зроблено спробу проаналізувати та реконструювати його концепцію унії в порівнянні з іншими уніатськими конфесійними утвореннями як на Сході, так і на Заході. Основними положеннями концепції УГКЦ Г.Костельника слід вважати: повернення до східного візантійського обряду як основи національної самобутності церкви, очищення церкви від латинізаційних нашарувань, консолідація зусиль східних католицьких церков як повноцінних учасників екуменічного руху.

У науковий обіг введено численні праці талановитого дослідника природи східного та західного християнства, а також особливостей Берестейської унії Гавриїла Костельника.

Проведене дослідження дало можливість обгрунтувати низку положень, які виділяються науковою новизною і виносяться на захист:

·

· встановлено, що еволюція філософських та богословських поглядів Г.Костельника обумовлена взаємодією ряду об’єктивних та суб’єктивних факторів. Головними серед них є національна зорієнтованість програми розбудови церкви митрополита Андрія Шептицького, який вважав УГКЦ стрижнем державотворення та культурно-національного відродження; наростання хвилі національно-визвольних змагань українського населення Галичини, викликане розгортанням боротьби за українську державність та гострою українсько-польською конфронтацією у 20-30-ті роки ХХ століття;

· аргументовано, що праці Г.Костельника, спрямовані на формування й утвердження самобутності й оригінальності УГКЦ, становлять його власну концепцію уніатської церкви, яка в основному співпадає з концепцією церкви А.Шептицького. Поява концепції викликана процесами, які проходили в греко-католицькій церкві у міжвоєнний період, зокрема зумовленими діяльністю Г.Хомишина (целібатна реформа, григоріанський календар, заборона розмовної української мови в богослуженні тощо);

· показано, що концепція УГКЦ Г.Костельника гармонійно випливає і вписується в історію інших уніатських церков, як Сходу, так і Заходу. Цього досягається завдяки виразній національній зорієнтованості його концепції, превалюванню національних інтересів над конфесійними, завдяки її відкритості до міжцерковного діалогу;

· концепція уніатських церков Г.Костельника дає змогу глибше оцінити феномен уніатства з точки зору сьогодення. Розгляд історичного шляху розвитку уніатських церков - як на Близькому Сході, так і в Європі дозволяє стверджувати, що єдиною умовою збереження самобутності цих церков є повернення до власних витоків, а саме до національно забарвленої обрядовості.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали дисертації можуть бути використані при написанні підручника з історії Української церкви, для подальшого вивчення особливостей уніатства як феномену церковного життя, при підготовці курсів та спецкурсів з історії України, української культури, релігієзнавства у навчальних закладах як світського, так і релігійного характеру.

Дисертація є першою в українському релігієзнавстві спробою осмислити доробок Г.Костельника у галузі історії унії та особливостей формування концепції уніатських церков у християнстві. Автор намагається оцінити внесок Г.Костельника в релігієзнавчу науку поза межами політичних чи ідеологічних нашарувань, виходячи виключно зі змісту його оригінальних праць, які вперше вводяться в науковий обіг.

Апробація результатів дисертації.

Матеріали дослідження апробовані на методологічних семінарах кафедри теорії та історії культури, на міжнародних та загальноукраїнських наукових конференціях, зокрема : на міжнародній науковій конференції "Християнство і культура" (Тернопіль,1998), на Х міжнародній науковій конференції "Історія релігій в Україні" (Львів, 2000), на звітній науковій конференції ЛНУ ім.І.Франка (Львів,2001), на міжнародній молодіжній науково-практичній конференції “Християнство на межі тисячоліть ( економічні, правові, історичні та культурологічні аспекти)” (Київ,2001). Апробація результатів дослідження відбувалась у навчальному процесі Львівського національного університету імені Івана Франка під час проведення лекційних курсів з релігієзнавства.

Публікації по темі дисертації. Основний зміст дисертації викладено у статтях, надрукованих у наукових журналах та збірниках (5), а також в матеріалах конференцій (2).

Структура дисертації. Дисертація складається з вступу, чотирьох розділів та висновків. Керуючись логікою дослідження, автор у І розділі здійснює аналіз джерел та наукової літератури з даної проблеми, визначає досліджені і маловивчені аспекти питання, обгрунтовує методологічну базу роботи. У ІІ розділі розглянуто етапи еволюції світоглядних засад та богословських поглядів о.Г.Костельника. ІІІ розділ присвячений аналізу основних положень концепції Української греко-католицької церкви Гавриїла Костельника, порівнянню її ідей з програмними засадами розбудови церкви митрополита А.Шептицького. Для підтвердження слушності головних положень концепції Г.Костельника в IV розділі наводиться виклад історії розвитку уніатських церков і здійснюється їх порівняльний аналіз з Українською греко-католицькою церквою. Виклад дисертації завершується висновками. Загальний обсяг роботи - 187 стор., список використаних джерел і літератури містить 188 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дослідження, формулюється мета та завдання, визначені об’єкт і предмет дослідження, обгрунтовується наукова новизна та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі –“Історіографія, джерела і теоретико-методологічні проблеми дисертаційного дослідження” здійснюється розгляд джерел та літератури з даної проблеми. Джерельну базу дослідження становлять праці Г.Костельника, які можна розділити на декілька груп: літературно-критичні твори, філософські праці, богословські та публіцистичні твори. Такий широкий спектр зацікавлень свідчить про високий інтелект та глибоку ерудицію о.Костельника. Серед його літературних творів можна назвати збірки поезій “Встань Україно!”11 Костельник Г. Встань, Україно! Пісні неволі й визволення. – Львів, 1918. – 35 с. та “Помершій донечці”22 Костельник Г. Помершій донечці (поезії). – Львів, 1921. – 28 с., літературознавчі праці, присвячені аналізу творчості як сучасників (“Плюси й мінуси в поезії Івана Франка”33 Костельник Г.Плюси і мінуси в поезії Івана Франка //Нива. – 1922. - № 11-12. – С.315-325. , “Ломання душ”44 Костельник Г. Ломання душ. З літературної критики. – Львів: Добра книжка, 1923. – 95 с.), так і поетів минулого (“Шевченко з релігійно-етичного становища”55 Костельник Г. Шевченко з релігійно-етичного становища (критична аналіза). – Львів, 1910. – 32 с.). Серед філософських праць Г.Костельника найвідомішими є його “Три розправи про пізнання”66 Костельник Г. Три розправи про пізнання. – Львів, 1925. – 199 с. та “Світ як вічна школа. Фільософічні розважання”77 Костельник Г. Світ як вічна школа. Фільософічні розважання. – Львів. 1931. – 59 с.. Праці богословсько-релігієзнавчого спрямування також охоплюють широкий діапазон знань – від суто теоретико-теологічних “Християнської апологетики”88 Костельник Г. Християнська апологетика. – Львів, 1925. – 174 с. та “Дня Тайної Вечері”99 Костельник Г. День тайної вечері. Нове пояснення. – Львів, 1928. – 45 с. і до актуально злободенних “Релігійні фалші нових часів”110 Костельник Г. Релігійні фалші нових часів. – Львів, 1937. – 33 с.0, “Народна чи вселенська церква?”111 Костельник Г. Народна чи вселенська церква? – Львів, 1922. – 39 с.1, “Нова доба нашої церкви”112 Костельник Г. Нова доба нашої церкви. – Львів, 1926. – 16 с.2, “Справжнє джерело атеїзму113 Костельник Г. Справжнє джерело атеїзму. – Львів, 1935. – 96 с.3”. Найбільш вагомими (з точки зору даного дослідження) є праці Г.Костельника, в яких він розробляє основні положення концепції Української греко-католицької церкви, її місце серед інших уніатських церков та у християнському світі в цілому. Це твори, переважна більшість яких публікувалась на сторінках “Ниви” – “Доля унії”114 Костельник Г. Доля унії. //Нива. – 1924. -№ 1. – С.13-15.4, “Унія в еволюції”115 Костельник Г. Унія в еволюції //Нива. – 1928. - № 1. – С.1-5.5, “Спір про епіклєзу між Сходом і Заходом”116 Костельник Г. Спір про епіклезу між Сходом і Заходом. – Львів: Друкарня Ставропігійського інституту, 1928. – 151 с.6.

Акцентуючи свою увагу на збереженні східного візантійського обряду як запоруки національної самобутності церкви, Г.Костельник опублікував на сторінках “Ниви” ряд праць, присвячених елементам обрядовості Української греко-католицької церкви. Це статті “На ясні зорі, на тихі води”117 Костельник Г. На ясні зорі, на тихі води. //Нива. – 1928. - № 3. – С.81-87.7, “Де хаос”118 Костельник Г. Де хаос? //Нива. – 1928. - № 2. – С.41-48.8, “Пережитки в нашій літургії”119 Костельник Г. Пережитки в нашій літургії //Нива. – 1918. - № 3. – С.85-88.9, “Стояння і клячання в церкві”220 Костельник Г. Стояння і клячання в церкві //Нива. – 1929. - № 6. – С.201-203.0.

Попри таку велику наукову спадщину, постать о.Костельника завжди розглядалась з ідеологічних чи конфесійних позицій. Тому єдиною монографією, в якій здійснюється спроба безстороннього аналізу особистості Г.Костельника, є праця хорватського професора Д.Тамаша “Гавриїл Костельник медзи доктрину и природу” (Нови Сад, 1986). У вітчизняній історіографії наявна чимала кількість газетних публікацій, зокрема цикл статей О.Петрука,221 Петрук О. Відвертість віри та трагедія о.Гавриїла Костельника //Поступ.- 2000. - № 107. – С.10.1 Я.Дашкевича222 Дашкевич Я. Гавриїл Костельник: постать складна чи ускладнена? //Вірую. – 1996. - № 17. – С.26.2. Прагнення проаналізувати концепцію Української греко-католицької церкви Г.Костельника в широкому історичному контексті зумовлює детальний розгляд історії уніатських церков. Оскільки у вітчизняній історіографії відсутні праці з даної теми (виняток становить стаття Я.Дашкевича “Унія українців та унія вірменів: порівняльні аспекти”223 Дашкевич Я. Унія українців та унія вірменів: порівняльні аспекти. // Берестейська унія. Статті й матеріали. – Львів: Логос, 1996. – С.74-86. 3), тому більшість джерел до написання розділу з історії уніатських церков – іншомовного походження. Це довідкова література –енциклопедичний словник “Христианство” в трьох томах, ряд енциклопедій; загальні праці з історії церкви Антоні Ваплера,224 Wappler Antonie. Historya Kosciola katolickiego/ - Warszawa: Drukarni Synow St. Niemiry, 1906. – 292 s.4 Йозефа Гергенротера225 Hergenrother Josef. Historia powszechna Kosciola Katolickiego, t.X. – W-wa, 1902. – 200 s.5, Мар’яна Банашека226 Banaszak M. Historia kosciola katolickego. – W-wa, 1992.6, Рональда Робертсона227 Robertson G.R. The Eastern Christian Churches. – Roma, 1993. – 193 p. 7 та Дітмара Вінклера.228 Winkler W. Dietmar. Klaus Augustin. - Die Ostkirchen. Ein Leitfaden. – Graz, 1997. - 176 p.8

При написанні даного дослідження вихідними релігієзнавчими принципами були: принцип об’єктивізму, історизму, персоналізму, детермінізму. Виходячи з даних принципів, в дослідженні застосовувались наступні методи: аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, порівняння, співвідношення історичного і логічного. Дана дисертація містить ряд спеціальних термінів, які ще не перейшли в розряд загальновживаних. Це назви “унія“, “уніатизм”, які поступово відходять у минуле, проте на даний момент на зміну їм, окрім найпоширенішого – “східні католицькі церкви”, застосовують і визначення “католицькі церкви східного обряду”, “церкви в поєднанні з Римом”. У дисертації вживається опрацьована в науковій літературі релігієзнавча термінологія, яка загальноприйнята на нинішньому етапі..

В розділі другому - “Формування та еволюція філософських і богословських поглядів Г.Костельника “ здійснено аналіз етапів розвитку особистості Г.Костельника.

Серед причин, які впливали на розвиток світогляду Г.Костельника, першою і найважливішою слід назвати тогочасні політичні обставини – анексія Польщею Галичини, наростання протистояння між католицькою ієрархією та Українською греко-католицькою церквою, суперечливе ставлення Ватикану до уніатських церков. Неординарна постать Г.Костельника постійно привертає до себе увагу як науковців, так і публіцистів. Для глибшого усвідомлення особливостей о.Костельника варто детальніше розглянути витоки його світоглядних засад, які сформувались на початку ХХ століття . Очевидно, ряд своїх переконань він виніс саме з родинних місць – Бачванської Русі; по сьогодні на батьківщині о.Костельника вшановують як основоположника бачванської мови та літератури. Для розуміння формування та еволюції особистості Г.Костельника, важливо збагнути його праці, написані в різноманітних галузях: літературознавстві, філософії, теології, політології. Кожна з цих праць засвідчує глибоку ерудицію та широке коло зацікавлень автора. Гавриїл Костельник був видатним церковним і громадським діячем, представником української релігійної філософії першої половини ХХ століття. Його діяльність аж ніяк не зводиться до організації Львівського собору 1946 року, а є вельми вагомою сторінкою в обгрунтуванні самобутності та оригінальності УГКЦ. Поряд з численними філософськими працями твори о.Г.Костельника торкаються розмаїтих тем церковного життя, історії церкви, обрядовості, догматів, а також природи унії. Особливої уваги заслуговують праці, присвячені осмисленню природи УГКЦ, намаганням підкреслити її “культурну притомність”, український національний характер. Костельник є єдиним представником релігійної філософії першої половини ХХ століття, який всебічно й глибоко, науково аргументовано обгрунтував необхідність збереження візантійського обряду в УГКЦ як запоруки її національного характеру. Незважаючи на обширну й глибоку наукову спадщину о.Г.Костельника, більшість авторів, які пишуть про нього, розглядають лише один етап його життя - діяльність, пов’язану з Львівським собором 1946 року. Попри політичну та ідеологічну орієнтацію їх висновків, залишається неясним, які саме мотиви спонукали о.Костельника до такого вчинку. Аналіз його поглядів та праць дає підставу ствердити, що він прагнув реалізувати свою концепцію греко-католицької церкви, пристосовуючи її до умов тоталітарного режиму.

В третьому розділі – “Розуміння Гавриїлом Костельником самобутності Української греко-католицької церкви” здійснено розгляд концепції УГКЦ, яка сформульована о.Костельником в його творах.

Підрозділ перший – “Східний обряд як основа “культурної притомності” церкви” розглядає найголовніше положення концепції УГКЦ Г.Костельника – збереження власного обряду як запорука національної самобутності церкви. Цю тезу можна прослідкувати в численних працях вченого, більшість з яких вперше вводиться в науковий обіг. Всі твори умовно можна розділити на три групи: загально-теоретичні релігієзнавчі праці, в яких Гавриїл Костельник здійснює спробу дослідити генезу, сьогодення й особливості такого церковно-історичного феномену як унія (“Доля унії”, “Унія в еволюції”, “Ідеологія унії”); праці, які пропагують повернення до власних обрядових джерел (“Стояння і клячання в церкві”, “Так собі думаю”, “Значення церковно-слов’янської мови”). Найбільшу кількість становить третя група творів, спрямованих на боротьбу проти латинізаційних нововведень, зокрема целібат у священиків, запровадженню григоріанського календаря. Гавриїла Костельника можна вважати головним ідеологом “восточної” течії греко-католицького духовенства. Також оригінальним та актуальним є положення його концепції, в якому стверджується необхідність об’єднання зусиль всіх уніатських церков, наголошується на потребі їхньої консолідації з метою вибороти для себе гідне становище в християнському світі. Надзвичайно актуальними є і думки вченого про історичну приртоду та характерні особливості уніатизму. Уніатська церква як явище, яке постало на межі двох цивілізацій і перебуває в постійній невизначеності щодо власної тотожності, повинна врешті знайти своє власне місце у християнському світі, вважає о. Костельник. На його думку, уніатські церкви повинні бути гідними представниками Сходу у західній римо-католицькій церкві.

У другому підрозділі – “Концепція Г.Костельника в порівнянні з програмними засадами побудови УГКЦ Андрея Шептицького” розглядаються як спільні, так і відмінні ознаки концепції обох мислителів. Попри більшу виваженість і толерантність програмних засад розбудови церкви А.Шептицького, в цілому можна стверджувати про одинакову спрямованість поглядів митрополита і Г.Костельника – відродження східних, візантійських традицій церкви як запоруки її самобутності. Окрім того, їхня діяльність не була чимось одиничним в християнському світі – зацікавлення східними обрядами було притаманне багатьом відомим уніатським та римо-католицьким богословам першої половини ХХ століття. Широко відомими є праці богословської мелькітської школи в Каїрі, спрямовані на дослідження давніх східних традицій уніатських церков.

Третій підрозділ – “Відносини церкви і держави в трактуванні Г.Костельника” присвячений аналізу найбільш суперечливого (з точки зору сьогодення) положення його концепції церкви –взаємостосункам держави і церкви. На думку вченого, церкву від держави повністю відокремлювати не можна, оскільки вони повинні співіснувати, доповнюючи взаємно одна одну. Очевидно в сучасних обставинах нашої поліконфесійної держави цю проблему варто вирішити дещо іншим шляхом.

В четвертому розділі –“Українська греко-католицька церква в контексті історії уніатських церков” здійснюється грунтовне дослідження історичного шляху розвитку та сучасного стану уніатських церков з метою підтвердити актуальність та слушність основних положень концепцій УГКЦ Г.Костельника. Слід зауважити, що серед загалу науковців донині не існує одностайності в поглядах на феномен уніатства. Бракує також і праць з історії Української греко-католицької церкви, в яких би здійснювався компаративний аналіз інших уніатських церков. Роль і місце УГКЦ в історії українського народу, становище уніатських церков – ці питання викликали і продовжують викликати полеміку. У вітчизняному релігієзнавстві цілковито відсутні праці, які досліджують історію уніатських церков, саме тому в четвертому розділі наводиться дещо деталізований виклад історичного шляху цих церков.

Весь загал східних католицьких церков прийнято поділяти (у відповідності з їхнім юридично-канонічним статусом) на чотири групи: патріархати, верховні архиєпископства, митрополії, церкви “свого права” (всього 20 структурних одиниць). Через таку велику кількість уніатських церков до компаративного аналізу залучаються патріархальні церкви ( у зв’язку з постійними намаганнями вищої ієрархії УГКЦ здобути статус патріархату) та пов’язані географічно й історично з українською католицькою церквою уніатські утворення Середньої та Південної Європи – митрополії румунська та русинська, церкви “свого права” - угорська, болгарська, грецька, словацька.

Аналізуючи історію розвитку уніатських патріархатів, можна виокремити декілька спільних ознак, характерних для цих церков: 1) передумовами укладення уній були політичні обставини: опиняючись в орбіті впливу могутніших сусідів, церковна ієрархія шукала порятунку від національно-культурної асиміляції в проголошенні союзу з римо-католицькою церквою; 2) історія взаємовідносин уніатських церков і Риму налічує століття – акт укладення унії важко прив’язати до якоїсь конкретної дати; 3) всі уніатські церкви підпорядковувались створеній в 1624 році конгрегації de propaganda fide, це було реалізацією латинізаційної політики Ватикану; 4) в 1917 році Папою Леоном ХІІІ створено Конгрегацію східних церков, засадою її діяльності було визначено відмову від латинізаційного курсу.

Оскільки всі уніатські церкви з патріархальним устроєм розташовані на сьогоднішній день в арабо-мусульманських країнах (Єгипет, Сірія, Ліван, Іран), то очевидно, що історія їхнього розвитку кардинально відрізняється від історії УГКЦ. Набагато більше спільних моментів можна виокремити, досліджуючи історію уніатських церков Південної та Середньої Європи. Перш за все спільним є видимий початок їхнього існування – від проголошення унії з Римом, більшість з них входили в склад Австрійської імперії; після Першої світової війни розпочався стабільний період їхнього існування; із встановленням в Східній Європі комуністичних режимів уніатські церкви були ліквідовані; внаслідок “оксамитових революцій” 1989-1990 років відбулося відновлення уніатських структур Середньої та Південної Європи. Становище Української греко-католицької церкви дещо відрізняється від ситуації, в якій перебувають інші уніатські церкви. Найбільшою проблемою УГКЦ в минулому була залежність від панівної нації (в даному випадку – польської), на сучасному етапі – дещо ускладнені стосунки з Ватиканом (проблеми проголошення патріархату, двозначність становища УГКЦ в екуменічних переговорах між Римом і Москвою).

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання – розглянути сутність концепції уніатських церков Г.Костельника, дослідити актуальність та слушність основних положень даної концепції в широкому історичному контексті розвитку уніатських церков.

Природа уніатської церкви, причини та наслідки Берестейської унії, феномен Львівського собору 1946 року, незважаючи на численні дослідження, не втратили своєї загадковості донині, тому не перестають привертати увагу науковців. В умовах відкритості поглядів стало можливим переглянути ряд усталених, звичних концепцій та висновків, як щодо самого феномену унії, так і щодо діяльності окремих особистостей, які її осмислювали чи здійснювали.

Постать о.Гавриїла Костельника належить до чи не найбільш суперечливих в історії УГКЦ. Його діяльність найчастіше пов’язувалась з Львівським собором 1946 року і розглядалася, як правило, в констексті тих подій. Однак ця непересічна особистість заслуговує значно більшої уваги і значно ширшого контексту, про що свідчать його різноманітні твори.

Гавриїл Костельник належить до мислителів, які значно випереджали свою епоху. Людина глибокої філософської та наукової ерудиції, він умів піднятися над частковими проблемами міжконфесійних стосунків і мислити глобальними інтересами церкви і суспільства.

Одна з провідних проблем творчості Г.Костельника-проблема унії, природа уніатської церкви. Твори, які торкаються цієї проблеми, вражають своєю науковою переконливістю і глибиною аналізу.

Костельник усвідомлював, що політичного контексту унійного руху не можна уникнути, проте не надавав цьому контексту першорядної ваги. Його найбільше хвилювали питання збереження “культурної притомності” уніатської церкви, а отже – і питання збереження національного характеру УГКЦ.

Опинившись в атмосфері відвертої латинізації обряду греко-католицької церкви, Г.Костельник у своїй творчості, часто полемічній, осмислює проблеми взаємовідносин церкви і держави, природу демократичного суспільства і влади, роль церкви у процесах демократизації. Відомо, що митрополит А.Шептицький перетворив УГКЦ у стрижень культурно-національного відродження Галичини у 20-40 роках ХХ ст., а Г.Костельник виступав як палкий прихильник його концепції.

Історія виникнення східних католицьких церков від середньовіччя і до кінця ХХ ст., сторінки їх взаємовідносин з апостольською столицею, які вдалося прослідкувати, засвідчують слушність та історичну обгрунтованість наукової позиції Г.Костельника щодо природи греко-католицизму.

У контексті історії уніатських церков у країнах Європи, а також східних католицьких церков концепція унійної церкви, розроблена Г.Костельником, виглядає природною й закономірною. На його думку, національний характер церкви, насамперед обряду Богослуження, аж ніяк не суперечить її кафоличності, як не суперечить ідеї єдності християнської церкви.

Нині, коли знову оживають активні спроби латинізації УГКЦ, коли все голосніше лунають голоси про необхідність введення григоріанського календаря та запровадження целібату священників, досвід відстоювання культурної ідентичності української церкви Г.Костельником є актуальним і навіть злободенним.

Концепція уніатської церкви, опрацьована Г.Костельником, враховує багатовіковий досвід її становлення й функціонування в українській культурі, тому заслуговує на увагу й має важливе значення для подальшої розбудови церкви як оберега духовності та “культурної притомності” нації.

Основні положення дисертації відображено у наступних публікаціях.

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

Мадей Наталя Мирославівна. Концепція Української греко-католицької церкви Г.Костельника в контексті історії уніатських церков.- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 09.00.11-. релігієзнавство.

Інститут філософії Національної Академії наук України, Київ, 2001.

Дисертація висвітлює концепцію Української греко-католицької церкви Гавриїла Костельника, яку він опрацював у численних творах. На основі аналізу праць відомого громадського діяча прослідковано еволюцію його світоглядних та богословських поглядів, зроблено спробу осмислити його історико-теологічну спадщину без конфесійних та ідеологічних упереджень. Актуальність концепції Г.Костельника підтверджується історією уніатських церков у східній та західній культурі. Умовою збереження самобутності УГКЦ, що випливає з історії аналогічних конфесійних утворень, є збереження східного обряду, національно-релігійних традицій і опір латинізації, як їх розумів Г.Костельник, висуваючи саме такі умови екуменічного діалогу.

Ключові слова: концепція УГКЦ, східна католицька церква, екуменізм, латинізація, східний обряд, уніатство.

АННОТАЦИЯ

Мадей Н.М. Концепция Украинской греко-католической церкви Г.Костельника в контексте истории униатских церквей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата исторических наук по специальности 09.00.11.- религиоведение. Институт философии имени Г.С.Сковороды Национальной Академии Наук Украины, Киев, 2001.

Диссертация освещает концепцию Украинской греко-католической церкви Г.Костельника, которую он разработал в многочисленных трудах. На основании анализа работ известного общественного и церковного деятеля автор проследил эволюцию его мировозренческих и богословских взглядов, сделал попытку осмыслить его историко-теологическое наследие без идеологических и конфессиональных предубеждений. Формирование мировоззрения о.Г.Костельника происходило в сложных исторических условиях – аннексия Польшей западноукраинских земель, агрессивное наступление шовинистически настроенного польского католического клира на православное население вновь присоединенных территорий (Пинская уния). Историческая слабость Украинской греко-католической церкви перед латинизацией, наличие прозападного течения среди духовенства заставили Г.Костельника сформировать свою концепцию униатизма. Основными положениями концепции Г.Костельника являются: возвращение к восточному обряду как предпосылка сохранения национально-религиозных традиций, освобождение униатских церквей от латынизационных нововведений, консолидация восточных католических церквей с целью объединения усилий для сохранения собственной идентичности.

Несмотря на сложность и противоречивость главного положения концепции – возращение к восточному обряду (вопросы взаимосвязи обрядности и догматики, соотношения традиций и новаций в униатских церквях считаются проблемным и в настоящее время), о.Костельник не был единственным представителем восточного течения в УГКЦ. Можно утверждать об одинаковой направленности взглядов митрополита Андрея Шептицкого и Гавриила Костельника. Однако основные положения программы развития церкви А.Шептицкого отличаются большей сдержанностью и толерантностью, в отличие от категорической однозначности, которая свойственна взглядам Г.Костельника.

Актуальность концепции Г.Костельника подтверждается историей униатских церквей в восточной и западной культурах. Анализируя историю развития униатских церквей, можно выделить несколько общих свойств: 1) предпосылками провозглашения уний были политические обстоятельства; 2) история взаимоотношений униатских церквей и Рима насчитывает столетия – акт провозглашения уний тяжело привязать к какой-то конкретной дате; 3/ все униатские церкви подчинялись созданной в 1624 году Конгрегации пропаганды веры, которая осуществляла курс на латинизацию; 4/ в 1917 году папой Леоном ХІІІ образовано Конгрегацию восточных церквей, условием ее деятельности был определен отказ от латинизации. Ситуация Украинской греко-католической церкви несколько отличается от ситуации, в которой находятся другие униатские церкви. Наибольшей проблемой УГКЦ в прошлом была зависимость от польской нации, на современном этапе – несколько усложненные отношения с Ватиканом (проблема провозглашения патриархата, двойственность положения УГКЦ в экуменических переговорах между Римом и Москвой).

Феномен униатизма отошел в прошлое, но униатская церковь, сохраняя свой восточный облик как залог собственной самобытности, имеет право на существование и активное участие в экуменическом диалоге. Для осмысления такого сложного явления, как униатизм, важным подспорьем являются труды представителей униатских церквей, а именно одного из выдающихся мыслителей Украинской греко-католической церкви первой половины ХХ в. о.Г.Костельник. На современном этапе его концепция является очень актуальной и своевременной.

Ключевые слова: концепция УГКЦ, восточная католическая церковь, экуменизм, латынизация, восточный обряд, униатство.

Annotation

Natalya Madey. H. Kostelnyk’s conception of the Ukrainian Greek Catholic Church in the context of the Uniat churches history. – Manuscript.

A dissertation for receiving a scientific degree of the candidate of the historic sciences – speciality 09.00.11. - Religion Study. - Institute of Philosophy named after H. S. Skovoroda National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2001.

This dissertation is based on H.Kostelnyk’s conception of the UGKCh, which was worked out in his numerous works. On the basis of thorough work analysis of this well-known public and church statesman it was paid attention to evolution of his world outlooking and theological points of view as well as the attempt was made to realize his historic theological heritage without any ideological or confessions bias. The actuality of H. Kostelnyk’s conception is being proved by the history of Uniat churches in Eastern and Western culture: the condition of preserving UGKCh originality comes to light from the history of similar confession formations lies in preservation of Eastern rite, national religious traditions, opposition to Latin impact, the way they were understood by H.Kostelnyk who put forward these conditions of ecumenical dialogue.

Key words: conception of UGKCh, Eastern Catholic Church, ecumenizm, Latin impact, Eastern rite, Uniat.

Підписано до друку 17.04.2001 р.

Формат 60х84/16 Ум. друк. арк. 0,75. Обл.вид. арк. 1.

Гарнітура Тimes. Наклад 100 прим.

Видрукувано у поліграфічній лабораторії

Центру політичних досліджень ЛНУ ім.І.Франка,

290602, Львів, вул.Університетська, 1