РІВНЕНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАЦКЕВИЧ НІНЕЛЬ МАТВІЇВНА

УДК 378.937:372.212.1

ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

ДО РОБОТИ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

24.00.02 – Фізична культура, фізичне виховання

різних груп населення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з фізичного виховання та спорту

Рівне – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Волинському державному університеті

імені Лесі Українки, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент

Цьось Анатолій Васильович,

Волинський державний університет

імені Лесі Українки, завідувач кафедри

здоров'я і фізичної культури

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

член-кореспондент АПН України

Вільчковський Едуард Станіславович

Львівський державний інститут фізичної

культури, професор кафедри педагогіки

та психології;

кандидат педагогічних наук

Дутчак Мирослав Васильович

Рівненська обласна державна адміністрація,

начальник управління з питань

фізичної культури і спорту

Провідна установа: Тернопільський державний педагогічний

університет імені Володимира Гнатюка кафедра теоретичних

основ і методики фізичного виховання, Міністерство освіти

і науки України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться “ 20 липня 2001 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 47.053.01 у Рівненському державному гуманітарному університеті за адресою: 33028, м. Рівне, вул. С.Бандери, 12.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Рівненського державного гуманітарного університету (33000, м. Рівне, вул. Остафова, 31)

Автореферат розісланий “ 20 червня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Осьмак Л.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність. Завдання побудови демократичного суспільства з високорозвиненою економікою, духовне відродження українського народу об’єктивно зумовлюють потребу у розвитку національної освіти, здатної забезпечити сучасні навчальні заклади професійно компетентними, інтелігентними, соціально зрілими вчителями, які відчувають значущість своєї діяльності та відповідальність за здоров'я дітей.

На створення умов для реалізації нових технологій у сфері зміцнення здоров'я засобами фізичної культури і спорту спрямована низка державних документів: Закон України “Про фізичну культуру і спорт”, Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров'я нації”, “Концепція фізичного виховання в системі освіти України”, Програма з фізичної культури для загальноосвітніх навчальних закладів (І-ХІ класи), Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України.

З огляду на критичну ситуацію із станом здоров'я і необхідністю підвищення рухової активності дітей все більш вагомими стають дослідження, пов’язані з професійною діяльністю вчителя початкової школи, підготовкою майбутніх фахівців, здатних компетентно вирішувати завдання фізичного виховання молодших школярів у різних організаційних формах. Адже в контексті вирішення оздоровчих завдань фахівець, що працює в початковій школі, виконує головну роль в організації активної рухової діяльності протягом навчального дня, формує мотиви, виховує звичку до систематичних занять фізичними вправами, здійснює зв'язок з сім’єю, спрямовує і контролює самостійну діяльність дітей, проводить навчальну та позакласну роботу.

Вивченню досліджуваної проблематики сприяли праці, в яких висвітлювався процес підготовки і становлення майбутніх педагогів (Г.Д.Бабушкін, 1991; М.Я.Віленський, Р.С.Сафін, 1989; О.В.Петунін, 1980; В.А.Сластьонін, М.Я.Віленський, 1985; Б.М.Шиян, 1997; Ю.М.Шкребтій, 1996). Викликають інтерес дослідження процесу формування професійної готовності студентів (М.Т.Данилко, 2000; А.Ф.Линенко, 1996; О.В.Петунін, 1996). Сутність готовності до педагогічної діяльності трактується вченими як цілісний прояв особистості, комплексна здібність до діяльності певного типу, результат професійної освіти і виховання, соціальної зрілості особистості. Особливий пласт досліджень пов’язаний з роботами, що висвітлюють окремі питання означеної проблеми. Л.Хомич (1999) розкрила завдання професійної підготовки вчителя початкової школи. Л.В.Заремба (1990), В.А.Сластьонін, М.Я.Віленський (1985), розглядаючи готовність як синтез тісно пов’язаних структурних компонентів, виділили два аспекти – мотиваційний і виконавчий.

Вивчення широкого спектра питань професійної підготовки майбутніх учителів фізичної культури репрезентоване значною кількістю наукових праць. Водночас фізкультурно-оздоровча робота в початковій школі за своїми завданнями, змістом, формами є важливою ланкою педагогічної діяльності і практично реалізується вчителем молодших класів. Проте в літературі практично відсутні дослідження проблеми формування готовності майбутніх учителів початкової школи до здійснення педагогічної діяльності оздоровчого напрямку. Крім того, аналіз наукових джерел та практики виявив факт невідповідності підготовки спеціалістів вимогам суспільства і недооцінку ролі вчителя-класовода у реалізації оздоровчих завдань (Л.К.Грицюк, 1994; М.Дубовис, 1998; І.Чорнобай, 1999; Б.М.Шиян, 1997). Отже, виникла нагальна потреба розробки змісту, форм, засобів, методів формування готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідної роботи Волинського державного університету імені Лесі Українки за темою 18-97 “Антрополого-концептуальні засади оновлення змісту середньої і вищої гуманітарної освіти” (номер держреєстрації 0198U007216). Роль автора у виконанні дослідницької теми полягає у розробці змісту підготовки майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання.

Мета дослідження – обгрунтувати структуру готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання та розробити технологію її формування у навчально-виховному процесі студентів педагогічного училища.

Задачі дослідження :

1.

2.

3.

Об’єкт дослідження – процес професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи.

Предмет дослідження – технологія формування професійної готовності майбутніх учителів початкової школи до ведення фізкультурно-оздоровчої роботи з молодшими школярами.

Наукова новизна одержаних результатів:

–

–

–

–

Практичне значення одержаних результатів:

–

–

–

Результати дослідження впроваджені в практику роботи Луцького педагогічного училища, Володимир-Волинського педагогічного училища, Дубенського коледжу Рівненського державного гуманітарного університету. Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі підготовки фахівців початкової школи під час викладання дисциплін ”Теорія та методика фізичного виховання”, “Фізичне виховання”, “Анатомія і фізіологія дитячого організму”, “Психологія”, “Валеологія”.

Особистий внесок здобувача полягає у визначенні стану готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання, виявленні взаємозв'язків між її компонентами та розробці технології формування.

Апробація результатів дисертації. Матеріали дослідження доповідалися на ІV Міжнародному науковому конгресі “Олімпійський спорт і спорт для всіх: проблеми здоров'я, рекреації, спортивної медицини та реабілітації” (Київ, 2000), Всеукраїнських наукових конференціях “Актуальні проблеми підготовки спеціалістів в галузі фізичної культури і спорту” (Івано-Франківськ, 2000), “Актуальні проблеми валеологічної освіти в навчальних закладах України” (Кіровоград, 2000), “Біосоціокультурні та педагогічні аспекти фізичного виховання і спорту” (Суми, 2000), “Оптимізація процесу фізичного виховання в системі освіти” (Тернопіль, 2000), “Проблеми педагогіки вищої школи на сучасному етапі, наукове забезпечення вирішення регіональних проблем, економіка, менеджмент і маркетинг, малий та середній бізнес” (Луганськ, 2000), “Молода спортивна наука України” (Львів, 2001),щорічних наукових конференціях викладацького складу Луцького педагогічного училища, обласних семінарах та курсах підвищення кваліфікації учителів початкової школи.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в 13 наукових працях, в тому числі: авторській навчальній програмі, методичних рекомендаціях, 5 статтях у наукових фахових виданнях та 7 матеріалах конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація викладена на 248 сторінках комп’ютерної верстки і містить вступ, п’ять розділів, висновки, список використаних джерел (229, з яких 204 – вітчизняних, 25 – іноземних), додатки (7). В роботі подано 61 таблицю і 13 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність; визначено задачі дослідження; розкрито наукову новизну і практичне значення роботи, особистий внесок автора; описано сферу апробації результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні аспекти дослідження готовності до роботи з фізичного виховання студентів педагогічного училища” подається характеристика сучасної системи фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку, висвітлюється специфіка професійної діяльності вчителя початкової школи, розкривається зміст і структура готовності до роботи з фізичного виховання.

Аналіз наукових джерел дозволив виявити негативні тенденції зниження рівня фізичної підготовленості учнів, їх здоров'я та працездатності (Р.З.Поташнюк, 1994; А.Шаповалова, 1999). Однією з основних причин таких змін стану здоров'я і фізичної підготовленості дітей науковці вважають різке зменшення рухової активності (В.І.Завацький, О.С.Куц, П.С.Данчук, В.А.Леонова, 1998; Т.Ю.Круцевич, 1999).

Показано ведучу роль учителя початкової школи у вирішенні оздоровчих завдань, організації активної рухової діяльності, забезпеченні безперервності процесу фізичного виховання дітей, використанні різноманітних форм навчання, встановленні балансу фізичної і розумової активності, здійсненні зв'язку з батьками. Дослідженню змісту професійної діяльності педагога присвячено низку наукових праць (М.Я.Віленський, Р.С.Сафін, 1989; Л.Хомич, 1999; Е.С.Вільчковський, М.П.Козленко, С.Ф.Цвек, 1998). В цих та інших роботах (М.Т.Данилко,2000; О.В.Петунін,1996; О.П.Федик,1999) розкрито поняття професійної готовності до педагогічної діяльності. Визначені шляхи формування у майбутніх учителів готовності до різних сторін педагогічної діяльності (В.А.Сластьонін, М.Я.Віленський, 1985; Л.В.Кондрашова, 1987; О.П.Федик, 1999; В.О.Моляко, 1989; А.Й.Капська, 1998). Проте зміст оздоровчої діяльності вчителя початкової школи, технологія його підготовки до роботи з фізичного виховання практично не досліджувались.

У другому розділі “Методи і організація дослідження” представлені відомості про методику, організацію роботи та контингент обстежуваних.

Для розв’язання поставлених задач застосовувалися такі методи: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел, педагогічне спостереження, анкетування, психологічне і психофізіологічне тестування, метод експертних оцінок, педагогічний експеримент, методи математичної статистики. У дослідно-експериментальній роботі взяли участь 310 студентів Луцького та Володимир-Волинського педагогічного училищ, Дубенського коледжу Рівненського державного гуманітарного університету. Дослідження проводилось в чотири етапи. На першому (1996-1997рр.) – аналізувалася психолого-педагогічна та спеціальна наукова література за проблемою дослідження, вивчався досвід учителів, виявлялися труднощі студентів під час проходження педагогічної практики. На цьому етапі були визначені завдання, розроблена методика збору інформації та схема дослідження. Другий етап (1997-1998рр.) – діагностичний. Обгрунтовано структуру готовності майбутніх фахівців до роботи з фізичного виховання, досліджено і проаналізовано рівень сформованості кожного з компонентів готовності студентів педагогічного училища, встановлені взаємозв'язки між основними складовими готовності. Третій етап дослідження (1999р.) передбачав розробку технології формування готовності майбутніх учителів початкової школи до ведення фізкультурно-оздоровчої роботи. Було визначено концептуальні основи технології, засоби та методи її реалізації. На четвертому етапі науково-дослідної роботи (1999-2000р.) визначалась ефективність запропонованої технології. На цьому етапі систематизовані результати дослідження, здійснено узагальнення матеріалів, публікації у фахових наукових виданнях, обговорення на конференціях.

У третьому розділі “Стан готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання” представлені результати власних досліджень професійної готовності студентів педагогічного училища до здійснення фізкультурно-оздоровчої роботи в молодших класах. Виходячи з положення про професійну готовність як цілісне утворення, що включає особистісні якості, комплексну здібність до діяльності певного типу, знання і уміння, визначався рівень сформованості психологічного, психофізіологічного, науково-теоретичного, фізичного та практичного компонентів.

Рівень психологічної готовності студентів було визначено мотиваційним, вольовим і емоційним компонентами. Виявлено, що основними мотивами занять фізичними вправами у майбутніх учителів є удосконалення будови тіла, позбавлення надлишкової маси, оздоровлення, водночас відсутні професійно-ціннісні мотиви. Дослідження наявності образу структури дій і спрямованості свідомості на його виконання показали, що 66,7% майбутніх учителів початкової школи при можливості вибору проводити уроки фізичної культури самому чи віддати вчителю фізичної культури, виявили бажання їх проводити, незважаючи на те, що серед всіх навчальних дисциплін в молодших класах 74,5% респондентів визнають цей предмет складним. Результати анкетування довели, що 84,1% студентів важливим напрямком своїх професійних дій вбачають зміцнення здоров'я. Розглядаючи урок фізичної культури в комплексі з іншими навчальними предметами, 57,6% майбутніх учителів початкової школи вважають основними компонентами фізкультурно-оздоровчої роботи активний відпочинок від розумової діяльності, гарний настрій, задоволення від рухів.

Для вивчення прагнення студентів досягти поставленої мети аналізувалися показники мотивації досягнення. Середня оцінка становить 126 балів при максимально можливій 210. З метою визначення рівня вольових якостей, які забезпечують результативність педагогічної діяльності, досліджувались здатність регулювати свою поведінку, здійснювати діяльність в дезорганізуючих ситуаціях, долати труднощі у просуванні до поставленої мети. У тестуванні студентів педагогічного училища зафіксовані такі результати: середній бал загального індексу вольового самоконтролю – 11,5 (максимально можливий – 23), наполегливості – 8,02 (максимальний – 15), самовладання – 6,43 (максимальний – 13). Причому показники вище середнього можливого виявлено у 48,4% студентів у дослідженні вольового самоконтролю, 54,8% – наполегливості, 47,1% – самовладання. Розглядаючи психологічну готовність майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання з позиції тісного взаємозв'язку характеристик особистості і функціонального стану людини, ми діагностували також настрій, самопочуття і активність майбутніх педагогів (табл.1).

Таблиця 1

Рівень готовності студентів до роботи з фізичного виховання

Показники | Максимально можливий бал | Х | Sх

Психологічна готовність:

Мотивація досягнення , бали |

210 |

126 |

0,11

Загальний індекс вольового самоконтролю, бали | 23 | 11,5 | 0,02

Наполегливість, бали | 15 | 8,02 | 0,02

Самовладання, бали | 13 | 6,43 | 0,013

Настрій, бали | 5 | 3,93 | 0,004

Самопочуття, бали | 5 | 3,61 | 0,004

Активність, бали | 5 | 3,43 | 0,004

Психофізіологічна готовність:

Розподіл і переключення уваги, бали |

9 |

6,37 |

0,01

Оперативна пам’ять, бали | 9 | 5,97 | 0,01

Точність вимірювання часових відрізків, с | 0 | 0,815 | 0,002

Точність вимірювання зусиль, кг | 0 | 2,74 | 0,009

Науково-теоретична готовність, бали | 5 | 4,23 | 0,0029

Фізична готовність, бали | 5 | 2,7 | 0,0077

Практична готовність, бали | 5 | 4,29 | 0,0055

Показники, які характеризують відчуття фізіологічного і психологічного комфорту, у студентів становлять: настрою – 3,92, самопочуття – 3,61, активності – 3,43 бала. Зазначимо, що вищі від можливої середньої величини у майбутніх учителів оцінки настрою – 88,4%, самопочуття – 83,9%, активності – 72,9%. За рівнем сформованості компонентів психологічної готовності студентів розподілено на підгрупи з дуже високим, високим, середнім, низьким та дуже низьким рівнями і дано їх якісну характеристику. Отже, аналіз мотиваційного, вольового, емоційного компонентів психологічної готовності засвідчив, що в ієрархії мотивів занять фізичними вправами студентів відсутні професійно-ціннісні, хоча більшість майбутніх фахівців характеризується свідомим ставленням і спрямованістю на реалізацію оздоровчих завдань в початковій школі. Виявлено достатній рівень мотивації досягнення та емоційно-вольових якостей.

Визначення рівня психофізіологічної готовності студентів дало можливість оцінити наявність відповідних передумов для формування професійних знань та умінь, оволодіння педагогічною майстерністю. В роботі визначалися та аналізувалися показники пам’яті, уваги, відчуття часу і зусиль. Результати тестування розподілу і переключення уваги майбутніх учителів початкової школи дозволяють констатувати вище середнього рівень організації пізнавальних процесів, які забезпечують свідомий характер діяльності людини. Середній бал студентів становить 6,37 (максимально можливий – 9), причому у 72,9% майбутніх фахівців виявлені оцінки уваги вищі за середній еталон. Дослідження показників оперативної пам’яті свідчить про достатній рівень пізнавальної функції психіки, функції накопичення, збереження та відтворення інформації та досвіду (5,97 бала). 55,4% майбутніх учителів характеризується оцінками вище середнього еталону. В роботі діагностувалось відчуття часу і зусиль. Виявлено, що студенти чітко оцінюють, орієнтуються в часі, відчувають тривалість, швидкість, послідовність дій. При відтворенні часових відрізків зареєстровано середній показник 0,815 с (відхилення від заданої величини). Причому, найкраще майбутні вчителі відчувають малі проміжки часу. Результати дослідження здатності керувати своїми діями, оцінюючи ступінь напруження м’язів, виявили достатній рівень відчуття зусиль – середній показник точності їх відтворення становить 2,74 кг (відхилення від заданої величини). Найкраще студенти оцінюють зусилля середньої амплітуди. На основі тестування студентів розподілено на підгрупи за рівнями сформованості кожного з компонентів психофізіологічної готовності. Узагальнюючи наведені дані, можна стверджувати, що показники психофізіологічної готовності студентів педагогічного училища знаходяться на достатньому рівні, що є важливою передумовою майбутньої педагогічної праці.

В роботі проаналізовано показники науково-теоретичної готовності студентів за оцінками груп суспільно-філософських, психолого-педагогічних, медико-біологічних, спеціальних знань. Середня оцінка предметів суспільно-філософського циклу становить 4,45 бала, що характеризує активну життєву позицію студентів. Найвищій рівень знань майбутніх учителів початкової школи зареєстровано з історії України (61,87% мають відмінні оцінки), найскладнішими виявились питання з проблем соціального розвитку. Аналіз оцінок з психолого-педагогічних дисциплін засвідчує достатньо високий рівень знань закономірностей пізнавальних процесів, навчання і виховання. Середній бал з предметів даного циклу становить 4,55. Найкраще студенти оволоділи знаннями історії національної системи виховання, школи і педагогіки України (74,38% респондентів мають відмінні оцінки). Результати аналізу досягнень з медико-біологічних дисциплін показали, що студенти найкраще володіють методами надання першої допомоги при травмах (44,6% мають вищий бал), найгірше знають життєві процеси: обмін речовин, ріст, розвиток, хімічні процеси в організмі. Загальна оцінка медико-біологічних знань – 4,08 бала, що свідчить про достатній рівень готовності майбутніх учителів застосувати знання закономірностей основних функцій організму, його росту і розвитку, надати необхідну допомогу при травмах. В роботі досліджувався рівень успішності студентів з питань курсу “Теорія та методика фізичного виховання”. Загальний показник становить 3,85 бала. Найкраще майбутні фахівці підготовлені з питань, які характеризують засоби фізичного виховання (4,11 бала), методи навчання фізичних вправ (4,46 бала), способи організації учнів (4,24 бала). З даних питань найбільша кількість студентів показала найвищі оцінки (відповідно 58,8%, 71,9%, 47,1%). Найнижчий рівень досягнень зареєстровано в знаннях змісту і організації позакласних заходів та різних форм роботи фізкультурно-оздоровчого напрямку в молодших класах (середні бали відповідно 3,21 і 3,52). З огляду на важливість особистісно орієнтованого процесу фізичного виховання, забезпечення його безперервності, застосування різних форм роботи – це негативний момент у підготовці майбутніх учителів початкової школи, що вимагає переорієнтації навчальних програм саме в цьому напрямку. На основі наведених даних можна стверджувати, що основний компонент науково-теоретичної готовності студентів до роботи з фізичного виховання, який обумовлює ефективність професійної діяльності оздоровчого напрямку, є достатньо сформованим. Але в порівнянні з показниками суспільно-філософських і психолого-педагогічних знань знаходиться на нижчому рівні, що вказує на необхідність удосконалення процесу підготовки студентів з курсу “Теорія та методика фізичного виховання”. Рівень успішності з медико-біологічних дисциплін також нижчий за інші компоненти. Ми вважаємо можливим пояснити такий факт специфікою і складністю даних предметів.

В дослідженні отримані дані про стан фізичної готовності майбутніх учителів, належний рівень якої є однією з важливих умов результативної фізкультурно-оздоровчої діяльності фахівця. Фізичну готовність ми розглядали як достатній рівень фізичного розвитку, підготовленості людини, стану здоров'я, які відповідають вимогам педагогічної праці. Виявлено, що з 160 майбутніх учителів до основної медичної групи належать 103 студенти (64,37%), які виконують фізичні вправи в повному обсязі навчальної програми; 5,63% респондентів звільнені від занять, тобто не вдосконалюють свій рівень фізичної підготовленості; до спеціальної та підготовчої медичних груп віднесені, а отже обмежені в руховій діяльності, відповідно 16,25 і 13,75% досліджуваних. Слід зазначити, що переважають захворювання щитовидної залози (43%) і серцево-судинної системи (32%). Дослідження стану сформованості рухових умінь та розвитку фізичних якостей (відповідно до Державних тестів) дозволяє констатувати недостатній їх рівень. Загальна оцінка фізичної підготовленості студентів становить 2,7 бала. Високий рівень виявлено лише у 2,5% майбутніх фахівців, середній і вище середнього – відповідно у 26,2% та 22,5% досліджуваних. Найвищі результати зареєстровані при виконанні тесту, який характеризує гнучкість (3,55 бала), це обумовлено тим, що більшість респондентів – дівчата. Найнижчі показники зареєстровані в бігові на 100м (2,27 бала), такий стан можна пояснити відсутністю у студентів відділу “Початкове навчання” спеціальної фізичної підготовки. Загалом всі показники, що характеризують стан здоров'я і фізичної підготовленості майбутніх учителів початкової школи, знаходяться на низькому рівні. В контексті підготовки студентів до роботи з фізичного виховання цей негативний факт ускладнює процес оволодіння професійними уміннями.

Виходячи з поняття практичної готовності як наявності певного обсягу професійних умінь, ми визначали рівень сформованості у майбутніх учителів способів організації навчальної діяльності, методів навчання. Слід зазначити, що абсолютно всі студенти на педагогічній практиці під час загальноосвітніх уроків проводили фізкультхвилинки, активні перерви, що характеризує їх відповідальне ставлення до оздоровчої роботи в молодших класах. На заняттях фізичною культурою отримані дані про рівень практичних умінь, їх середній показник становить 4,29 бала. Це свідчить про якість підготовки майбутніх учителів, а також пояснюється тим, що до кожного пробного уроку всі основні моменти його детально обговорюються з методистом. Найкращі досягнення студенти продемонстрували в умінні вирішувати завдання уроку (середня оцінка становить 4,67 бала, 74,7% респондентів показали відмінні знання). Великі успіхи у студентів в умінні правильно побудувати урок і врахувати вікові особливості дітей (4,59 бала), оцінку “5” отримали відповідно 69 і 64% досліджуваних. Ми вважаємо це закономірним, адже названі вміння є базисом, основою професійних дій, без яких взагалі неможлива діяльність вчителя на уроці, а також вказують на правильний вибір і бажання студентів працювати з учнями молодших класів. Найнижче оцінено експертами знання спортивної термінології та уміння правильно організувати учнів для виконання фізичних вправ (відповідно 3,87 і 3,96 бала). Отже, можна стверджувати, що процес удосконалення підготовки майбутніх учителів потребує особливої уваги саме в цих питаннях. Загалом аналіз показників практичної готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання дає підставу стверджувати, що основний напрямок підвищення якості підготовки фахівців полягає в удосконаленні саме методичних, практичних занять, пошуку і використанні нових технологій для формування професійних умінь.

В дослідженні проведено аналіз взаємозв'язків окремих складових готовності студентів до ведення оздоровчої роботи з молодшими школярами та внутрішньосистемних відношень. Дані кореляційної матриці свідчать про сильний взаємовплив показників вольового самоконтролю та наполегливості і самовладання (r = 0,91 і 0,73), це підтверджує судження про те, що основою цілеспрямованих дій є свідома організація поведінки, спрямована на подолання труднощів. Середньої сили зв'язки виявлені між мотивацією досягнення і загальним індексом вольового самоконтролю (0,47) та наполегливістю (0,48). Такі дані пояснюють взаємозв'язок між якісно важливими характеристиками особистості і показують, що прагнення до успіху супроводжується певними зусиллями в подоланні перешкод. Пов’язані між собою показники активності, настрою, самопочуття. Це є закономірним, адже в будь-якій діяльності від самопочуття (а воно відображає стан здоров'я людини) залежить настрій і, ще в більшій мірі, працездатність людини. При аналізі даних психофізіологічної готовності вірогідних зв'язків не виявлено.

Позитивно корелюють показники науково-теоретичної готовності майбутніх учителів початкової школи. Найтісніше пов’язані спеціальні знання студентів з медико-біологічними (0,64), що пояснюється найбільшою інтеграцією цих дисциплін в навчальному процесі підготовки до роботи з фізичного виховання. З дещо меншою силою спеціальні знання корелюють з психолого-педагогічними (0,62). Такий результат вказує на те, що чим грунтовніша база знань закономірностей процесу навчання, виховання, психічного розвитку дітей, тим вищий рівень спеціальних знань студентів. Не виявлено вірогідних зв'язків між показниками фізичної готовності, що вважаємо можливим пояснити загальним невисоким рівнем розвитку фізичних якостей студентів.

Аналіз результатів кореляції показує насиченість взаємозв'язків між окремими компонентами практичної готовності. Такі дані підтверджують поняття практичної готовності як цілісної системи професійних умінь, які взаємопов’язані і ефективні лише в комплексі. Найбільшу кількість зв'язків зареєстровано в умінні вирішувати завдання уроку (6 зв'язків) і умінні правильно організовувати учнів (7 зв'язків). Отже, на формування цих умінь більшою мірою потрібно зосередити увагу при виборі засобів підвищення якості підготовки спеціалістів. Найтісніше пов’язані уміння вирішувати завдання уроку і правильно побудувати його (0,8). Це є свідченням того, що чітка постановка і розуміння завдань обумовлюють якість побудови занять. Вірогідні зв'язки виявлено між показниками практичної і науково-теоретичної готовності (0,64) та їх компонентами. Позитивно корелюють практичні уміння з психолого-педагогічними, спеціальними і медико-біологічними знаннями (рис.1).

?????? 0,63 0,48

?????

???????????? ???0,67???????0,56

?

??????

Рис. 1. Взаємозв’язки практичної готовності з компонентами науково-теоретичної готовності

Тісний взаємозв'язок зареєстровано між спеціальними знаннями та такими практичними уміннями як володіння термінологією (0,59), методикою навчання окремих фізичних вправ (0,57), умінням правильно організувати учнів для виконання завдань (0,5) і безпечну роботу (0,57).

Не встановлено вірогідних кореляційних зв'язків між показниками практичної і психофізіологічної, психологічної, фізичної готовності. Отже, аналіз результатів кореляції свідчить, що рівень професійних умінь обумовлюється більшою мірою знаннями студентів, ніж їх фізичною підготовленістю, функціональним станом чи психічними якостями.

У четвертому розділі “Технологія формування готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання” запропоновано шляхи формування професійної готовності студентів педагогічного училища до здійснення фізкультурно-оздоровчої роботи з молодшими школярами, ефективність якої була підтверджена в експерименті.

Концептуальними установками даної системи цілеспрямованих педагогічних дій визначено: пріоритет особистості студента, системність у підготовці фахівців, різноманітність діяльності, домінанта самовдосконалення, тісний взаємозв'язок теорії і практики. Програма експерименту передбачала реалізацію принципів формування активного ставлення до навчання, демонстрації і закріплення різних прийомів у вправляннях, комплексного застосування знань і умінь на практиці.

Розроблена технологія формування готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання включала:

–

–

–

–

–

–

Таким чином, враховуючи те, що спектр педагогічної дії експериментальної технології був достатньо широкий, і застосовувалась запропонована система в процесі вивчення різних дисциплін, можна говорити про комплексний вплив експериментального навчання на професійну підготовку майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання.

Для оцінки ефективності запропонованих дій використано в якості критеріїв дані результатів математичної обробки психологічних, психофізіологічних тестів, оцінок успішності студентів та експертних оцінок тестів фізичної підготовленості, анкетування. Достовірно відрізнялися більшість показників, що характеризують рівень психологічної готовності майбутніх учителів початкової школи, в експериментальній і контрольній групах. Найбільша вірогідна різниця спостерігалась в мотивації досягнення, загальному індексі вольового самоконтролю, наполегливості (Р<0,001), що є свідченням ефективного впливу запропонованих педагогічних дій, які формували мотиваційно-ціннісне ставлення до майбутньої професії, підвищили рівень вольових якостей, цілеспрямованості, прагнення до успіху, до покращання результатів. Майже не різнились в обох групах оцінки самовладання (табл.2).

Таблиця 2

Рівень готовності студентів до роботи з фізичного виховання

після педагогічного експерименту

Показники | Група студентів | Достовірність різниці

Експери-ментальна | Контрольна

Психологічна готовність:

Мотивація досягнення , бали |

134 ± 0,14 |

131 ± 0,10 |

<0,001

Загальний індекс вольового

самоконтролю, бали |

12,1 ± 0,04 |

11,7 ± 0,03 |

<0,001

Наполегливість, бали | 8,43 ± 0,03 | 8,12 ± 0,02 | <0,001

Самовладання, бали | 6,45 ± 0,014 | 6,43 ± 0,012 | >0,05

Продовження табл. 2

Активність, бали | 3,45 ± 0,005 | 3,43 ± 0,004 | <0,01

Самопочуття, бали | 3,59 ± 0,006 | 3,60 ± 0,005 | >0,05

Настрій, бали | 3,98 ± 0,004 | 3,97 ± 0,005 | >0,05

Психофізіологічна готовність:

Увага, бали |

6,41 ± 0,02 |

6,33 ± 0,01 |

<0,001

Оперативна пам’ять, бали | 6,01 ± 0,01 | 5,98 ± 0,02 | >0,05

Точність вимірювання часу

(відхилення від заданого), с |

0,805 ± 0,002 |

0,82 ± 0,002 |

<0,001

Точність вимірювання зусиль

(відхилення від заданого), кг |

2,62 ± 0,0068 |

2,60 ± 0,0074 |

>0,05

Науково-теоретична готовність, бали | 4,294 ± 0,0052 | 4,19 ± 0,0047 | <0,001

Фізична готовність, бали | 2,78 ± 0,0083 | 2,77 ± 0,0085 | >0,05

Практична готовність, бали | 4,357 ± 0,0087 | 4,298 ± 0,0081 | <0,001

Дослідження показників психофізіологічної готовності виявило, що достовірно вищі у студентів експериментальної групи оцінки розподілу і переключення уваги та точності вимірювання часу (Р<0,001). Такі дані показують, що активізація пізнавальної діяльності майбутніх учителів, ознайомлення з особливостями педагогічних дій безпосередньо відбиваються на спроможності зосередження свідомості на об’єктах професійної діяльності.

Порівняння показників оперативної пам’яті та точності відтворення зусиль показало, що вони в обох групах достовірно не різняться.

Аналіз цілеспрямованого педагогічного впливу на рівень науково-теоретичної готовності довів, що за всіма її компонентами студенти експериментальної групи мали вищі оцінки.

Найбільшу вірогідну різницю зареєстровано в спеціальних та психолого-педагогічних знаннях (Р<0,001), що є очевидним, адже основні засоби технології формування професійної готовності застосовувались в курсі “Теорія та методика фізичного виховання”, і такий результат підтверджує її ефективність.

Порівняння показників фізичної готовності після впровадження запропонованої технології у студентів експериментальної і контрольної груп засвідчило достовірну різницю лише в результатах тестування витривалості (Р<0,05) і спритності (Р<0,001). На нашу думку, це зумовлено тим, що підвищення позитивної мотивації до занять фізичними вправами, професійної спрямованості впливає на рівень вольових якостей, намагання оволодіти новим рухами, а це, в свою чергу, призводить до росту витривалості, спритності. Показники сили, швидкості, гнучкості вірогідно не відрізнялись.

Ефективність розробленої технології підтверджує аналіз показників практичного компоненту готовності. Порівняння оцінок в двох групах доводить, що всі вони в експериментальній групі вищі. Причому, майже за всіма уміннями, які досліджувалися в експерименті, виявлена найбільша вірогідна різниця (Р<0,001). Отже, сукупність зареєстрованих даних після педагогічного експерименту свідчить на користь запропонованої технології.

В п’ятому розділі “Аналіз і узагальнення результатів дослідження” отримані дані систематизовано в три групи: підтверджуючі; дані, що доповнюють існуючі розробки; та абсолютно нові. В роботі підтверджено наукові відомості про сутність професійної підготовки як цілісного явища, інтегральної ознаки, що включає формування зацікавленості фахівця у передачі своїх знань іншим, позитивного ставлення до даного виду діяльності, розвиток спеціальних здібностей та умінь, самоконтролю і самоаналізу, володіння способами та прийомами навчання та виховання (Г.Д.Бабушкін, 1985; М.Я.Віленський, Р.С.Сафін, 1989; В.А.Сластьонін, М.Я.Віленський, 1985; О.П.Федик, 1999). До групи даних, що підтверджують існуючі положення, належать результати вивчення інтересів та мотивів студентів до занять фізичною культурою та спортом. Нами підтверджено дані про необхідність комплексного підходу до вивчення окремих предметів і можливість підвищення ефективності навчального процесу за умови інтеграції дисциплін (І.О.Омельяненко, 1994; Е.Б.Сологуб, К.Ю.Задворнов, 1990; А.І.Шинкарюк, Е.Л.Левицький, В.А.Кульчинський, 1994). До першої групи даних відносяться відомості про недостатній рівень фізичної підготовленості майбутніх учителів. Нами виявлені низькі показники фізичних якостей студентів педагогічного училища, середня їх оцінка відповідно до Державних тестів становить 2,64 бала.

Наші дослідження доповнюють дані провідних науковців про рівень сформованості окремих компонентів готовності майбутніх фахівців (С.Ю.Балбенко, 1994; М.Т.Данилко, 2000; О.Й.Ємець, 1985; О.В.Петунін, 1996; О.П.Федик, 1999; А.В.Цьось, 1994). Нами проаналізовано комплекс показників психологічної, психофізіологічної, фізичної, науково-теоретичної і практичної готовності студентів педагогічного училища. На основі оцінки реального стану готовності студентів розподілено за рівнем сформованості кожного з компонентів на групи і дано їх якісну характеристику. Сучасними нормативними документами та науковими даними (В.К.Бальсевич, В.А.Запорожанов, 1987; А.Борисенко, 1997; О.Д.Дубогай, 1999; Н.А.Фомін, Ю.Н.Вавілов, 1991; Б.М.Шиян, 1993) доведено, що реалізація оздоровчих завдань можлива лише за умов виховання інтересу та звички до систематичних занять, використання різноманітних форм і засобів фізичного вдосконалення, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Виходячи з цих положень, нами розроблено для студентів педагогічного училища теоретичні і практичні завдання, які формують уміння проводити фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня, змагання, спортивні свята, заняття з учнями різних медичних груп, вправи для виховання правильної постави, профілактики плоскостопості, враховувати стан здоров'я та фізичної підготовленості дітей.

До третьої групи даних належать результати кореляційного аналізу взаємозв'язків між компонентами готовності студентів до роботи з фізичного виховання. Тісний взаємовплив зареєстровано між показниками науково-теоретичної і практичної готовності. Виявлено, що більшість професійних умінь мають позитивний взаємозв'язок із спеціальними знаннями. Розроблена, спираючись на власні результати досліджень, авторська програма курсу “Теорія та методика фізичного виховання” для педагогічних училищ спеціальності 5.010102 “Початкове навчання”. Новими є дані щодо технології формування готовності майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання, що являє собою систему цілеспрямованого педагогічного впливу, яка характеризується високим рівнем мотивації, осмисленою потребою в засвоєнні знань, результативністю та відповідністю соціальним вимогам до вчителя початкової школи як основного реалізатора оздоровчих завдань в молодших класах.

ВИСНОВКИ

Теоретичний аналіз та експериментальне дослідження процесу формування готовності до роботи з фізичного виховання в системі професійної підготовки майбутніх учителів початкової школи дають підстави зробити такі висновки:

1. Вивчення теоретичних аспектів досліджуваної проблеми та практика роботи шкіл свідчать про наявність стрімкої тенденції погіршення стану здоров'я учнів, зниження їх фізичного розвитку та фізичної підготовленості. В сучасних умовах визначені основні причини загострення проблеми та шляхи виходу з кризового стану, зокрема, застосування різноманітних засобів і форм фізичного виховання, формування усвідомленої потреби у фізичному вдосконаленні, набуття навиків здорового способу життя. Доведено особливу роль у реалізації цих завдань учителя початкової школи, який здатний підібрати види фізичної активності з урахуванням індивідуальних особливостей учнів, забезпечити необхідний обсяг рухової діяльності дітей в різних формах фізкультурно-оздоровчих заходів.

На підставі узагальнення результатів теоретичного аналізу визначено, що професійна готовність являє собою інтегральне особистісне утворення, яке включає психологічну установку на досягнення поставленої мети, оптимальну суму знань, необхідну систему вмінь, мотиви, потреби, здібності, особистісні якості, адекватні вимогам педагогічної діяльності. Вивчення наукових літературних джерел та власні дослідження дозволили виокремити такі компоненти готовності: психологічний, психофізіологічний, науково-теоретичний, фізичний та практичний.

В сучасних наукових дослідженнях не знайшли належного вирішення питання характеру, змісту оздоровчої діяльності вчителя початкової школи. Практично відсутні розробки шляхів, засобів, методів формування готовності студентів педагогічного училища до роботи з фізичного виховання.

2. Професійна готовність майбутніх учителів початкової школи до роботи з фізичного виховання характеризується такими особливостями:–

Стан психологічної готовності студентів педагогічного училища визначений за показниками мотиваційного, вольового і емоційного компонентів. Встановлено, що домінуючі мотиви занять фізичними вправами пов’язані у майбутніх фахівців з інтересом до будови тіла, стану здоров'я і практично відсутні професійно-ціннісні. 66,7% студентів готові взяти на себе відповідальність за оздоровлення і фізичний розвиток учнів, самостійно проводити фізкультурно-оздоровчі заходи і уроки фізичної культури. За показниками мотивації досягнення встановлено середній бал 126 (максимально можливий – 210), вольових якостей – 11,5 (максимальний – 23). Оцінка емоційного стану становить: настрою – 3,92; самопочуття – 3,61; активності – 3,43 бала (5 – максимальна).–

Психофізіологічну готовність майбутніх учителів початкової школи до ведення оздоровчої роботи досліджено на підставі оцінок уваги, пам’яті, відчуття часу і зусиль. Встановлено середній показник розподілу і переключення уваги – 6,37 бала, оперативної пам’яті – 5,97 (максимально можливий – 9). Аналіз результатів експерименту виявив середню точність відчуття часових відрізків – 0,815 с, зусиль – 2,74 кг (відхилення від заданої величини). –

Проведене дослідження стану науково-теоретичної готовності майбутніх учителів початкової школи свідчить про високий рівень суспільно-філософських знань (85,63% студентів мають оцінки “4”, “5”). З психолого-педагогічних дисциплін зареєстровано 33,9% майбутніх учителів з відмінними знаннями і 41,17% – з добрими. З предметів медико-біологічного циклу 20,13% студентів показали високий рівень знань, 63,52% – середній. Аналіз результатів опитування з предмету “Теорія та методика фізичного виховання” свідчить, що у 22,45% майбутніх учителів високі досягнення, 57,9% – середні. За підсумками педагогічного експерименту встановлено такі показники науково-теоретичної готовності: суспільно-філософські науки – 4,45; психолого-педагогічні – 4,55; медико-біологічні – 4,08; спеціальні – 3,85 бала.–

Аналіз стану фізичної готовності майбутніх учителів початкової школи здійснений на основі Державних тестів і нормативів оцінки фізичної підготовленості населення України та результатів медичного обстеження. Зареєстровані такі середні оцінки: витривалості – 2,74; сили – 2,61; швидкості – 2,27; спритності – 2,74; гнучкості – 3,55 бала. Виявлено лише 25% студентів, рівень фізичної готовності яких оцінено на “5” і “4”. 35,63% майбутніх учителів початкової школи мають незадовільний стан здоров'я.–

В процесі експерименту виявлено рівень практичної готовності студентів педагогічного училища до ведення оздоровчої роботи з молодшими школярами. Середня оцінка практичних умінь становить 4,29 бала. Кращі результати спостерігаються в умінні вирішувати завдання уроку фізичної культури – 4,67 бала, найнижчі оцінки у володінні спортивною термінологією – 3,87 бала.

3. Проведеним дослідженням визначені взаємозв'язки між компонентами готовності студентів педагогічного училища до роботи з фізичного виховання. Результати експерименту свідчать про тісний взаємозв'язок практичної і науково-теоретичної готовності (r=0,64). Встановлено вірогідну залежність практичної готовності від психолого-педагогічних (r=0,67),