Міністерство охорони здоров’я України

Український науково-дослідний інститут медичної

реабілітації та курортології

Манойленко Наталія Юріївна

УДК 616.12-008.331.1-085:615.835.2

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМОБАРИЧНОЇ ГІПОКСИЧНОЇ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ РІЗНИХ СТАДІЙ У ПОЛІКЛІНІЧНИХ УМОВАХ

14.01.33 - курортологія та фізіотерапія

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата медичних наук

Одеса – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фізіотерапії та курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України

Науковий керівник: доктор медичних наук, доцент Васильєва-Лінецька Лариса Яківна, Харківська медична академія післядипломної освіти МОЗ України, професор кафедри фізіотерапії та курортології.

Офіційні опоненти:

доктор медичних наук, старший науковий співробітник Волошина Олена Борисівна, Одеський державний медичний університет МОЗ України, професор кафедри сімейної медицини та загальної практики;

доктор медичних наук, доцент Єжов Володимир Володимирович, Кримський державний медичний університет імені С.І. Георгієвського МОЗ України, доцент кафедри фізіотерапії факультету післядипломної освіти.

Провідна установа: Кримський республіканський науково-дослідний інститут фізичних методів лікування і медичної кліматології ім. І.М. Сеченова МОЗ АР Крим, відділ неврології, м. Ялта.

Захист дисертації відбудеться 1 червня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 41.608.01 Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології МОЗ України (65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 6).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Українського науково-дослідного інституту медичної реабілітації та курортології за адресою: 65014, м. Одеса, пров. Лермонтовський, 6.

Автореферат розісланий 27 квітня 2001року

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат медичних наук,

старший науковий співробітник __________________Г.О. Дмитрієва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Проблема лікування гіпертонічної хвороби (ГХ) є однією з найважливіших медико-соціальних проблем, про що свідчить затверджена Указом Президента України №117/99 від 4 лютого 1999 року державна Національна Програма профілактики і лікування артеріальної гіпертензії (АГ) в Україні. Її актуальність пов'язана з широким розповсюдженням захворювання, значною втратою тимчасової і постійної працездатності хворих на ГХ (Солоненко И. Н. и др., 1991; Надь Д., Пешти А. и др., 1991; Шустов С.Б., Яковлев В.А. и др., 1997; Давыдова Л.И., 1997; Малая Л.Т., 2000). За даними ВООЗ (1996) та багатьох авторів, АГ відзначається у 20% дорослого населення економічно розвинених країн (Hansson L., Zanchetti A., 1995; Mancia G., Giannattosi C., 1995; Воронков Г., 2000). За результатами епідеміологічних досліджень, на АГ в Україні хворіє 25-30% населення, в популяції чоловіків 40-59 років Харківського регіону поширеність АГ становила 26,1% (Давыдова Л.И., 1997).

Адекватна корекція підвищеного артеріального тиску (АТ) сприятливо змінює перебіг ГХ, сприяє зменшенню ускладнень і збереженню працездатності хворих. Прогресування ГХ у регулярно лікованих хворих спостерігається в 10-12 разів рідше, ніж у нелікованих (Rapid Communication; the BBB study: a prospective randomized study of intensified antihypertensive treatment. J. Hypertens. 1988; 6: 693-397). Популяційними дослідженнями встановлено, що регулярне лікування ГХ дозволяє через 4-5 років після початку терапії досягти зниження смертності від серцево-судинних захворювань на 15-20%, зниження діастолічного АТ, рівень якого перевищував 105 мм рт. ст., супроводжувалося достовірним зниженням частоти розвитку інсультів, інфаркту міокарда і серцевої недостатності (The Europen Working Party on High blood pressure in the Eldery. Processing of a symposium held in Rome. Am. J. Med. 1991; 90: 3A-is-64s).

Тактика лікування ГХ залежить від стадії захворювання і грунтується передусім на прийомі антигіпертензивних препаратів (Jacson K., 1994; Арабидзе Г.Г., Арабидзе Г.Г., 1997; Ольбинская Л.И., 1998; Березняков И.Г., 1999; Смирнова И.С., 2000). Водночас їх тривале вживання, по-перше, призводить до цілої низки побічних ефектів з боку різних органів і систем, і по-друге, навіть за звичайного терапевтичного дозування, може спричинити напади нічної гіпотонії, які збільшують ризик виникнення ускладнень (Широков Е.А., 2000).

Фундаментальними експериментальними і клінічними дослідженнями доведена ефективність застосування лікувальних фізичних чинників (ЛФЧ) у хворих на ГХ, що зумовлено їх впливом на основні механізми патогенезу і найважливіші саногенетичні ланки, а також на клінічні прояви захворювання (Улащик В.С., 1987; Бабов К.Д., Шмакова И.П. и др., 1994; Князева Т.А. и др., 1996; Тондий Л.Д., 1997; Ежов В.В., 1997; Волошина Е.Б., 1999; Боголюбов В.М., Пономаренко Г.Н., 1999; Васильева-Линецкая Л.Я., 1999). Вибір методів істотно залежить від стадії захворювання, при цьому можливості фізіотерапії є значно вищими на початкових стадіях ГХ, тоді як застосування ЛФЧ у хворих на ГХ II стадіі, особливо із частими кризами та стабільно підвищеним рівнем АТ, є не таким ефективним, і коло використовуваних методів менше (Сорокина Е.И., 1989; Оржешковский В.В., Оржешковский В.В., 1999). З огляду на це досить актуальним є пошук методів фізіотерапії, які можуть бути застосовані на різних стадіях ГХ і, особливо, у разі стабільної гіпертонії.

Останніми роками в Україні був розроблений метод нормобаричної гіпоксичної терапії (НГТ), який імітує головний лікувальний чинник природного гірського клімату - знижений парціальний тиск кисню (Левашов М. И., Хасабова И. А., 1992; Березовский В.А., Левашов М.И., 1993). У механізмі дії методу НГТ найважливішим є нормалізуючий вплив на стан тонусу вегетативної нервової системи (ВНС), на центральну і периферичну гемодинаміку, а також гіпосенсибілізуюча дія, поліпшення процесів тканинного дихання, гемопоезу та діяльності залоз внутрішньої секреції (Левашов М.И., 1994; Стрелков Р.Б., Белых А.Г. и др., 1988; Стрелков Р.Б., 1988; Березовский В.А., Левашов М.И., 1998; Чижов А.Я., 1998).

Дослідженнями Березовського В.Я. і Левашова М.І. (1994) доведена висока ефективність НГТ для лікування хворих на вегетосудинні дистонії (ВСД), пограничну артеріальну гіпертензію (ПАГ), ГХ I стадії. Проте дані про можливість застосування НГТ у хворих на ГХ II стадії досить суперечливі. Так, Мамедов А.М. (1997) вважає доцільним на санаторно-курортному етапі лікування використовувати НГТ у хворих на ГХ II стадії, Березовський В.А., Левашов М.І. (2000) включають у коло показань для НГТ гіпертонічну хворобу I-II стадії, тоді як В.М. Боголюбов і Г.М. Пономаренко (1999) відносять ГХ II стадії до протипоказань для НГТ.

Таким чином, аналіз даних літератури свідчить про те, що до сьогодні недостатньо чітко визначені показання для застосування НГТ у хворих на ГХ з огляду на стадію захворювання, мало вивчені механізми лікувального впливу методу НГТ на стан хворих на ГХ II стадії, в зв'язку з чим не визначений диференційований підхід до лікування ГХ різних стадій. Розв'язанню даних питань і було присвячене наше дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Робота є фрагментом планової науково-дослідної роботи (номер державної реєстрації 0198U002286) кафедри фізіотерапії та курортології Харківської медичної академії післядипломної освіти, яка спрямована на вивчення питань лікування хворих на ГХ. Фрагмент науково-дослідної роботи, присвячений лікуванню хворих на ГХ з використанням фізичних чинників в умовах поліклініки , виконаний безпосередньо автором.

Мета роботи. На основі вивчення впливу нормобаричної гіпоксичної терапії на клінічний перебіг захворювання, стан центральної і вегетативної нервової системи, церебральний кровообіг і скорочувальну функцію міокарда обґрунтувати можливості застосування методу та його оптимальні параметри для лікування хворих на гіпертонічну хворобу II стадії і вивчити ефективність диференційованого використання нормобаричної гіпоксичної терапії у хворих на гіпертонічну хворобу різних стадій в умовах поліклініки.

Задачі дослідження. 1. На основі порівняльного вивчення впливу різних параметрів нормобаричної гіпоксичної терапії і “плацебо”-процедур на клінічний перебіг захворювання, рівень артеріального тиску і стан вегетативної нервової системи розробити методику застосування методу у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії.

2. Здійснити вивчення функціонального стану вегетативної нервової системи у хворих на гіпертонічну хворобу і дослідити вплив на нього однократного та курсового застосування нормобаричної гіпоксичної терапії у хворих на пограничну артеріальну гіпертензію, гіпертонічну хворобу I і II стадії.

3. Встановити особливості впливу нормобаричної гіпоксичної терапії на психоемоційну сферу, швидкість і рівень сенсомоторних реакцій хворих на гіпертонічну хворобу різних стадій.

4. На підставі даних реоенцефалографічного та ультразвукового допплерографічного досліджень вивчити вплив нормобаричної гіпоксичної терапії на стан церебрального кровотоку хворих на гіпертонічну хворобу II стадії.

5. Визначити можливості корекції порушень скорочувальної функції міокарда на основі вивчення результатів ехокардіографічного дослідження, а також дослідити біоелектричні властивості міокарда у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії при використанні нормобаричної гіпоксичної терапії.

6. Вивчити ефективність диференційованого застосування нормобаричної гіпоксичної терапії у хворих на пограничну артеріальну гіпертензію, гіпертонічну хворобу I і II стадії на основі аналізу безпосередніх і віддалених результатів лікування.

Наукова новизна одержаних результатів. Вперше доведена можливість і ефективність застосування досліджуваного методу у хворих на ГХ II стадії, в тому числі з частими кризами та стабільно підвищеним рівнем атреріального тиску (Рішення про видачу патенту від 29.05.2000 за заявкою від 04.01.2000 №2000010014), що розширює показання до використання даного методу. Вперше розроблений диференційований підхід до застосування методу НГТ у хворих на ПАГ, ГХ I і II стадії та визначені оптимальні параметри для його використання у хворих на ГХ різних стадій.

Встановлено, що курсове застосування НГТ надає нормалізуючий вплив на стан вегетативної нервової системи, при порушенні тонусу симпатичного і парасимпатичного відділів.

Уперше на підставі даних реоенцефалографічного і допплерографічного досліджень доведено поліпшення церебрального кровотоку у хворих на ГХ II стадії при використанні НГТ, що виявилося зниженням підвищеного тонусу артеріальних судин і тенденцією до нормалізації лінійної швидкості кровотоку.

Уперше був досліджений методом ехокардіографії вплив НГТ на скорочувальну функцію міокарда у хворих на ГХ II стадії та встановлена нормалізуюча дія методу на показники фракції викиду та ступеня скорочення передньозаднього розміру лівого шлуночка в систолу. Вперше доведений сприятливий вплив НГТ на стан психоемоційної сфери, швидкість і рівень сенсомоторних реакцій хворих на ПАГ, ГХ I і II стадії. На основі вивчення динаміки показника електронегативності ядер букального епітелію порожнини рота встановлена інтенсифікація клітинного метаболізму у хворих на ГХ внаслідок курсового впливу методом НГТ.

На основі аналізу безпосередніх і віддалених результатів визначено, що включення методу НГТ в комплексне лікування хворих на ПАГ, ГХ I та II стадії значно підвищує ефективність лікування.

Практичне значення отриманих результатів. Для впровадження в практику лікувально-профілактичних закладів розроблена методика НГТ, яка передбачає більш щадну дію, з визначенням оптимальних параметрів для лікування хворих на ГХ II стадії, використання яких значно підвищує ефективність лікування пацієнтів із ГХ різних стадій. Розроблена методика передбачає щадний вплив на організм і включає трикратне циклічне дихання газовою сумішшю з пониженням концентрації кисню в ній на 0,5% у третьому циклі кожного сеансу, починаючи з 12,5% в першому сеансі (не нижче 10%), а також збільшенням у другому циклі кожного сеансу часу впливу з 5 до 10 хвилин.

Встановлена ефективність диференційованого застосування методу у хворих на ГХ різних стадій з використанням при ПАГ та ГХ I стадії методики в базовому режимі, коли у процесі трикратного циклічного дихання по 10 хвилин концентрація кисню в газовій суміші у процесі сеансу залишалася незмінною, а знижувалася на 0,5% у кожному сеансі, починаючи з 12,5% і не нижче 10%. При ГХ II стадії, у тому числі з частими кризами та стабільно підвищеним рівнем АТ, лікування проводили за розробленою нами методикою.

Визначено, що включення НГТ в комплекс лікування хворих на ГХ різних стадій поліпшує клінічний стан, забезпечує гіпотензивний ефект, поліпшує стан ВНС і ЦНС, а також церебральний кровотік та скорочувальну функцію міокарда. Доведено, що застосування НГТ істотно поліпшує безпосередні і віддалені результати лікування хворих.

Розроблена методика лікування впроваджена у відділенні відновлювального лікування міської поліклініки № 10, а також у санаторії-профілакторії Харківського авіаційного заводу “Полет”.

Підготовлені і видані методичні рекомендації “Применение нормоба-рической гипоксической терапии в условиях поликлиники”, Харків, 2000, 15 с.

Особистий внесок здобувача. Ідея дисертаційної роботи належить науковому керівникові, за його допомогою розроблений план дослідження. Автор самостійно здійснила інформаційний і патентний пошук, аналіз наукової літератури з даної проблеми, розробила оптимальні параметри НГТ для диференційованого застосування у хворих на ПАГ, ГХ I і II стадії на основі комплексного вивчення впливу методу на клінічний перебіг, функціональний стан ВНС, церебральний кровотік і скорочувальну функцію міокарда. Функціональні методи обстеження виконані в умовах відділення функціональної діагностики міської поліклініки № 10 та центральної клінічної лікарні №5. Автор самостійно здійснила статистичну обробку отриманих даних, їх аналіз, сформулювала висновки й узагальнення досліджень. Чотири наукові статті оформлені автором самостійно, публікації у співавторстві на 60% виконані автором дисертаційної роботи.

Апробація результатів дисертації та їх впровадження. Основні положення дисертації повідомлені на науково-практичній конференції “Медична реабілітація, курортологія та фізіотерапія” (Ялта, 1999), науково-практичній конференції молодих вчених Харківської медичної академії послядипломної освіти “Медицина на межі століть: відкриття та перспективи” (Харків, 1999), II Міжнародному симпозіумі “Актуальні проблеми біофізичної медицини” (Київ, 2000), засіданні Харківського наукового медичного товариства фізіотерапевтів (Харків, 2000), XIV Міжнародній науково-практичній конференції “Застосування лазерів в медицині та біології” (Харків, 2000).

Матеріали дисертації використовуються при проведенні семінарських та практичних занять на циклах загального та тематичного удосконалення кафедр фізіотерапії та курортології, загальної та дитячої неврології ХМАПО.

Випробування дисертаційної роботи проведене на засіданні кафедр фізіотерапії та курортології, терапії та нефрології, загальної та дитячої неврології ХМАПО і на засіданні клінічного відділу Українського НДІ медичної реабілітації та курортології.

Публікації. Протягом виконання дисертаційної роботи опубліковано 10 друкованих праць, з них 4 статті у наукових фахових виданнях, отримане рішення про видачу патенту на винахід “Спосіб лікування гіпертонічної хвороби методом нормобаричної гіпоксичної терапії” від 25.05.2000 р., реєстраційний номер заявки 2000010014 від 04.01.2000, видані методичні рекомендації “Применение нормобарической гипоксической терапии в условиях поликлиники” (Харьков, 2000).

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, чотирьох розділів, підсумків, висновків і списку використаної літератури, що включає 227 джерел, у тому числі 176 вітчизняних і 51 іноземний.

Робота представлена на 137 сторінках машинописного тексту, проілюстрована 3 графіками та діаграмами і 45 таблицями.

Зміст роботи. Дослідження проводили в умовах Харківської міської поліклініки № 10. Під нашим спостереженням перебувало 163 хворих на ГХ віком 18 - 72 років, серед яких було 107 жінок (66%) і 56 чоловіків (34%).

Стадію захворювання встановлювали за класифікацією ВООЗ (1993, 1999) та рекомендаціями Українського товариства кардіологів (1998) при обов'язковому дослідженні стану очного дна і підтвердженні факту наявності гіпертрофії міокарда лівого шлуночка у хворих на ГХ II стадії за даними ЕКГ та ехокардіографії. В обстежених нами хворих переважала II стадія ГХ - 89 осіб, що становило 54,5%, ГХ I стадії траплялась у 45 випадках (27,5%), ПАГ - у 29 (18%). У 40 (24,5%) хворих на ГХ II стадії мала місце ішемічна хвороба серця і недостатність кровообігу I-IIА ст. У більшості хворих - 117 (72%) - відзначався повільно прогресуючий перебіг захворювання, у 46 (28%) обстежених спостерігалися часті кризи з високим рівнем АТ, з вираженими клінічними проявами, з незначними порушеннями серцевого ритму. Тривалість захворювання у більшості хворих (47%) склала від 1 до 5 років: у решти 6 - 10 років (22%) і більше 10 років (19%), найчастішими факторами ризику, що відзначалися в обстежених, були гіподінамія (84%) та підвищений рівень психоемоційних напружень (78%).

Для верифікації результатів дослідження проводили вивчення клінічного стану хворих, функціональне дослідження стану ВНС із використанням спеціальної комбінованої таблиці-опитувальника (Вейн А.М. и др., 1981, 1991), а також із визначенням вегетативного індексу Кердо, хвилинного об'єму крові (ХОК), індексу ХОК, коефіцієнта вегетативних реакцій (КВР) (Васильева-Линецкая Л.Я., 1992). Також виконували математичний аналіз серцевого ритму методом кардіоінтервалографії (КІГ) (Баевский Р.М., 1984) за допомогою комп'ютерної системи “Кардиоком”, створеної на базі підсилювача потенціалів СА-0010 та інтерфейсу зв'язку з ЕОМ “АДС 0010” з оцінкою моди, амплітуди моди, варіаційного розмаху й інтегрального показника індексу напруження (ІН).

Крім того оцінювали стан церебральної гемодинаміки за даними реоенцефалографії (РЕГ) за допомогою тетраполярного реографа фірми “DX - systems” (м. Харків) і транскраніальної ультразвукової допплерографії (УЗДГ) з використанням діагностичної ультразвукової системи SIGMA iris 880 фірми Kontron instruments (Франція). Біоелектричні властивості міокарда досліджували із застосуванням методу електрокардіографії (ЕКГ) за допомогою трьохканального електрокардіографа з аналізом ЕКГ “Хеарт Копальні” (Угорщина, 1995), скорочувальної функції міокарда - методом ехокардіографії за допомогою апарата SIM 5000 PLUS. Характер і динаміку психоемоційного стану вивчали за психологічним тестом “САН”, заснованим на самооцінці хворими свого самопочуття, активності та настрою. Для дослідження основних характеристик довільної уваги - продуктивність і стійкість - були використані коректурні таблиці А.Г. Іванова- Смоленського. Для вивчення стану клітинного метаболізму хворих застосовували метод оцінки біоелектричних властивостей клітинних ядер букального епітелію порожнини рота за показником електронегативності (В.Г. Шахбазов и др., 1985, 1997).

За характером запровадженого лікування, було виділено 2 групи: основна - 109 хворих на ГХ різних стадій, при лікуванні яких поряд із загальноприйнятою гіпотензивною терапією застосовували метод НГТ, і контрольна, що складалася з 54 хворих на ГХ різних стадій, які перебували тільки на медикаментозному лікуванні. При початкових стадіях ГХ проводили монотерапію одним із препаратів першого ряду (діуретики, бета-адреноблокатори, антагоністи кальцію, альфа-адреноблокатори, інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту), у хворих на ГХ II стадії у разі неефективності одного з цих препаратів призначали їх комбінацію.

Усім пацієнтам основної групи диференційовано з урахуванням стадії ГХ застосовували метод НГТ в умовах відділення відновлювального лікування із використанням серійної апаратури українського виробництва - аеротерапевтичної установки гірського клімату “Борей-2”. Хворим проводили 10 процедур протягом 10-12 діб. При цьому для хворих на ПАГ і ГХ I стадії застосовували методику в базовому режимі (Березовский В.А., Левашов М.И., 1998) (табл. 1).

Таблиця 1

Методика НГТ у хворих на ПАГ та ГХ I стадії

№ процедури | 1 цикл (хв.) | перерва (хв.) | 2 цикл (хв.) | перерва (хв.) | 3 цикл (хв.)

1 | 10' (12,5%)* | 5' | 10' (12,5%) | 5' | 10' (12,5%)

2 | 10' (12%) | 5' | 10' (12%) | 5' | 10' (12%)

3 | 10' (11,5%) | 5' | 10' (11,5%) | 5' | 10' (11,5%)

4 | 10' (11%) | 5' | 10' (11%) | 5' | 10' (11%)

5 | 10' (10,5%) | 5' | 10' (10,5%) | 5' | 10' (10,5%)

6-10 | 10' (10%) | 5' | 10' (10%) | 5' | 10' (10%)

Примітка. * У дужках зазначено вміст кисню в газовій суміші.

Зважаючи на відсутність методичних розробок для застосування НГТ у хворих на ГХ II стадії, ми виконали дослідження, присвячене визначенню оптимальних параметрів НГТ для лікування хворих з частими кризами та стабільно підвищеним рівнем АТ, та розробили методику, що передбачає більш щадний вплив завдяки оптимальному поєднанню термінових адаптаційних реакцій і тривалої перебудови енергозабезпечуючих систем організму. Методика включає трикратне циклічне дихання газовою сумішшю зі зниженою концентрацією кисня в ній (табл.2).

Таблиця 2

Методика НГТ у хворих на ГХ II стадії

№ процедури | 1 цикл (хв.) | перерва (хв.) | 2 цикл (хв.) | перерва (хв.) | 3 цикл (хв.)

1 | 5' (12,5%)* | 5' | 10' (12,5%) | 5' | 10' (12%)

2 | 5' (12%) | 5' | 10' (12%) | 5' | 10' (11,5%)

3 | 5' (11,5%) | 5' | 10' (11,5%) | 5' | 10' (11%)

4 | 5' (11%) | 5' | 10' (11%) | 5' | 10' (10,5%)

5 | 5' (10,5%) | 5' | 10' (10,5%) | 5' | 10' (10%)

6-10 | 5' (10%) | 5' | 10' (10%) | 5' | 10' (10%)

Примітка. * У дужках зазначено вміст кисню в газовій суміші.

У процесі лікування спостерігалося поліпшення самопочуття всіх досліджуваних, однак у хворих, яким у курс лікування був включений метод НГТ, поліпшення стану наставало раніше, ніж у хворих контрольної групи і було більш вираженим. Так, головні болі практично зникли у 70% обстежених основної групи, тоді як у контрольній групі головні болі хоча і зменшилися, однак продовжували непокоїти 68% хворих. Болі в ділянці серця і серцебиття зникли у 49% хворих, а в контрольній групі - у 27%. Кількість хворих зі скаргами на запаморочення зменшилася з 61% до 6%, скарги на нудоту та блювання зникли зовсім. Також необхідно відзначити значне зменшення і зникнення скарг, спричинених вегетативно-судинними порушеннями: поганий сон, емоційна лабільність, пітливість та ін.

Крім того, звертає на себе увагу позитивна динаміка самопочуття в середньому у четвертої частини обстежуваних вже після першої процедури, що, очевидно, було можливим завдяки швидкому реагуванню ВНС, тоді як в контрольній групі поліпшення самопочуття наставало в середньому на 3 - 5 добу.

У процесі лікування у всіх хворих основної групи спостерігали істотніше зниження як систолічного (САТ), так і діастолічного АТ (ДАТ) порівняно з пацієнтами контрольної групи, при цьому звертає на себе увагу істотна, статистично достовірна позитивна динаміка АТ вже після першої процедури. Так, у хворих на ПАГ САТ знизився з 137,14±3,59 мм рт. ст. до 123,42±1,8 (р<0,01) і ДАТ з 86,9±1,8 до 79,21±0,9 (р<0,001), у хворих на ГХ I стадії САТ знижувалося з 149,83±2,9 до 138,33±2,68 (р<0,01) і ДАТ з 97,83±1,56 до 90,5±1,56 (р<0,01). Зниження АТ у хворих на ГХ II стадії було ще більш вираженим: після однієї процедури рівень САТ зменшився з 157,15±2,65 до 145±2,09 (р<0,001), а рівень ДАТ з 97,07±1,11 до 90,91±1,11 (р<0,01). Водночас при однократному впливі у варіанті “плацебо” у 6 хворих на ГХ II стадії істотної динаміки клінічного стану виявлено не було. Так, і САТ, рівень якого становив 159,61±3,33 до процедури і 157,5±4,46 після процедури, і ДАТ, який складав відповідно: 94,23±2,5 - до і 91,67±2,68 мм рт. ст. - після впливу у варіанті “плацебо”, практично залишалися на рівні вихідного (р>0,1).

Результати аналізу динаміки рівня АТ у хворих основної і контрольної груп протягом курсового лікування підтверджують істотнішу ефективність при включенні в курс лікування методу НГТ як у хворих на ПАГ, ГХ I стадії (табл. 3,4), так і у хворих на ГХ II стадії (табл.5).

Таблиця 3

Динаміка рівня АТ і частоти серцевих скорочень (ЧСС) у хворих на ПАГ основної і контрольної груп в процесі лікування.

Досліджувані | Основна група, n=21 | Контрольна група, n=8

показники, M±m | до лікування | після лікування | до лікування | після лікування

САТ, мм рт. ст. | 137,14±3,59 | 119,06±2,48*** | 142,5±4,85 | 136,25±8,49

ДАТ, мм рт. ст. | 86,9±1,8 | 76,87±1,77*** | 91,25±4,85 | 86,25±3,64

ЧСС, за 1 хв | 73,62±3,41 | 68,31±1,56 | 73,25±3,15 | 73,47±1,84

Примітка. *** - р<0,001.

Таблиця 4

Динаміка рівня АТ і ЧСС у хворих на ГХ I стадії основної і контрольної груп в процесі лікування.

Досліджувані | Основна група, n=30 | Контрольна група, n=15

показники, M±m | до лікування | після лікування | до лікування | після лікування

САТ, мм рт. ст. | 149,83±2,9 | 130,4±3,46*** | 152±2,84 | 139,33±2,13***

ДАТ, мм рт. ст. | 97,83±1,56 | 85±1,98*** | 92,67±2,48 | 88±1,42

ЧСС, за 1 хв | 77,87±2,65 | 73,88±1,24* | 73,53±2,41 | 73,47±1,84

Примітка. * - р<0,05; *** - р<0,001.

Таблиця 5

Динаміка рівня АТ і ЧСС у хворих на ГХ II стадії основної і контрольної груп в процесі лікування.

Досліджувані | Основна група, n=58 | Контрольна група, n=31

показники, M±m | до лікування | після лікування | до лікування | після лікування

САТ, мм рт. ст. | 157,15±2,65 | 135,09±1,73*** | 166,12±2,9 | 152,09±3,12**

ДАТ, мм рт. ст. | 97,07±1,11 | 83,56±0,94*** | 101,45±1,34 | 93,39±1,78***

ЧСС, за 1 хв | 73,03±1,14 | 68,15±1,07*** | 79,52±2,9 | 79,22±1,69

Примітка. ** - р<0,01; *** - р<0,001.

Поряд зі зниженням АТ у хворих відзначалося зменшення ЧСС вже після першої процедури, статистична вірогідність змін з'являлася після курсу лікування у хворих на ГХ I-II стадії (р<0,01).

Водночас під нашим спостереженням перебувало 27 хворих на ГХ II стадії з високим рівнем АТ, з частими кризами, вираженими клінічними проявами, часто з супутньою ішемічною хворобою серця, стабільною стенокардією, незначними порушеннями серцевого ритму, яким у курс комплексного лікування на фоні медикаментозної терапії включали метод НГТ. Ми провели порівняльну характеристику ефективності лікування у даних хворих і в аналогічній за віком, мірою клінічних проявів, рівнем АТ групі хворих на ГХ II стадії (19 осіб), які отримували тільки медикаментозне лікування.

Внаслідок лікування стан поліпшувався у всіх досліджуюваних хворих, однак істотнішу позитивну динаміку рівня АТ відзначили у пацієнтів, яких лікували із включенням НГТ. При цьому САТ знизився до 137,8±2,72 (р<0,001) і ДАТ - до 85,6±1,49 мм рт. ст. (р<0,001), тоді як у контрольній групі зниження як САТ, так і ДАТ було істотно меншим (рис. 1).

Рис. 1. Зміна рівня АТ і ЧСС у хворих на ГХ II стадії з частими кризами і

стабільно підвищеним рівнем АТ в основній і контрольній групах.

Отже, можна говорити про виражену нормалізуючу дію комплексного лікування з включенням методу НГТ на рівень АТ у хворих на ГХ різних стадій, яка була істотнішою порівняно з медикаментозною терапією.

При вивченні функціонального стану ВНС у 109 хворих на ГХ ми дійшли висновку, що з рекомендованих А. М. Вейном та співавт. групи показників - індексу Кердо, ХОК, розрахованого непрямим способом, індексу ХОК, КВР та ІН тільки три останніх найповніше відбивають зміни вегетативного гомеостазу у хворих на ГХ. При цьому, за нашими даними, у досліджуваних пацієнтів у 2 рази частіше був підвищеним симпатичний тонус (58%), підвищення парасимпатичного тонусу спостерігали у 27% випадків і лише у 15% хворих вегетативна нервова система перебувала в стані рівноваги (рис. 2).

Рис. 2. Стан вегетативного тонусу у хворих на ГХ.

У свою чергу ми встановили, що ІН є єдиним з усіх розглянутих показників, який значною мірою відбиває тяжкість захворювання і при ГХ II стадії, маючи значення 182,1±31,73, в 2 рази перевищує рівень показника при ПАГ - 83,28±12,32 (р<0,001).

У процесі лікування у всіх хворих поліпшилися показники вегетативного гомеостазу, причому більш значущі зміни порівняно з контрольною групою ми відзначали при включенні в комплекс лікування методу НГТ.

Так, у хворих основної групи з початково підвищеним тонусом симпатичної ланки ми спостерігали зниження високого рівня ІН після однократної процедури з 216,91±19,95 до 156,59±23,14 (р<0,1), а після курсового лікування - до 112,87±16,69 (р<0,001), що свідчить про істотне зниження симпатичних впливів у даної категорії хворих, тоді як у контрольній групі зниження даного показника було незначним (р>0,1).

При переважанні парасимпатичних впливів ми спостерігали позитивну динаміку всіх основних показників КІГ, що свідчить про підвищення початково зниженого симпатичного тонусу і зниження високого парасимпатичного з одночасною нормалізацією ступеня напруги механізмів регуляції та адаптації. При цьому найістотнішу позитивну динаміку відзначали при вивченні інтегрального показника ІН, який при початково зниженому значенні вже після однієї процедури достовірно підвищився з 54,91±5,65 до 87,81±14,97 (р<0,01) і до 127,79±4,38 (р<0,001) після курсового лікування, тоді як у контрольній групі статистично значущих змін простежити не вдалося (р>0,1).

З огляду на ті дані, що є в літературі про наявність порушень церебральної гемодинаміки у хворих на ГХ (Зенков Л.Р., Ронкин М.А., 1982; Масленников И.В., Сорокоумов В.А., 1998), ми вивчали її стан за даними РЕГ і УЗДГ у 22 хворих на ГХ II стадії до і після комплексного лікування з включенням НГТ. У цей час хворі отримували тільки антигіпертензивні препарати, застосування інших лікарських засобів, дія яких спрямована безпосередньо на поліпшення церебрального кровотоку, було виключене.

У результаті вивчення стану церебральної гемодинаміки за даними РЕГ ми виявили істотне підвищення показників кровонаповнення у 27% хворих, у 73% обстежуваних показники кровонаповнення були зниженими. Підвищення дикротичного індексу (ДКІ), що характеризує стан тонусу артеріальних судин, зареєстрували у 91%, у решти - тонус артеріальних судин перебував у межах норми, що, згідно з даними літератури, свідчить про наявність у більшості обстежених стабільної гіпертонії (Адибаев О.А., 1971).

Курсове застосування НГТ поліпшило стан церебральної гемодинаміки, що виявилося нормалізацією кровонаповнення судин головного мозку за рахунок зниження початково підвищеного тонусу артеріальних судин. Так, у 27% хворих з початково підвищеними показниками кровонаповнення церебральних судин ми спостерігали істотне зниження реографічного індексу (РІ) в басейні внутрішньої сонної артерії з 2,13±0,15 до 1,29±0,09 (р<0,001) ліворуч і з 1,76±0,07 до 1,15±0,07 (р<0,001) - праворуч. У вертебробазилярному басейні спостерігалася аналогічна картина. Поряд із цим ми виявили значне зниження початково підвищеного ДКІ, як у басейні внутрішньої сонної артерії з 82,73±3,26 до 49,1±4,81 (р<0,001) ліворуч і з 85,3±3,24 до 54,1±6,06 праворуч, так і у вертебробазилярному басейні (р<0,01) до значень, що відповідають нормальним.

Вивчення лінійної швидкості кровотоку (ЛШК) методом УЗДГ у серед-ній мозковій артерії (СМА) у 22 хворих на ГХ II стадії дозволило встановити, що до лікування у 27% значення даного показника було підвищеним порівняно з нормою. Водночас у 38% випадків початково був підвищеним індекс пульсації (РI), який становив 1,15±0,04 (р<0,1), що свідчило про порушення пружноеластичних властивостей досліджуваних артерій, у решті 62% випадків його значення перебувало у межах нормальних значень. Індекс циркуляторного опору (RI) у даних хворих знаходився на рівні верхніх меж норми.

Внаслідок курсового впливу НГТ за даними УЗДГ була відзначена тенденція до нормалізації ЛШК в осіб з початково підвищеним значенням даного показника, нормалізація тонусу й опору інтракраніальних артерій. Так, у хворих із початково підвищеним показником ЛШК ми реєстрували його достовірне зниження з 86,3±0,97 до 81±1,3 см/с (р<0,05) у правій СМА і з 82,3±1,65 до 78±4,52 см/с (р>0,1) - у лівій. Поряд із цим спостерігалася тенденція до зниження РI до 1,12±0,03 у правій СМА, в лівій - було зареєстровано статистично значуще зниження PI до 1,065±0,02 (р<0,1); RI у лівій СМА знизився з 0,66±0,01 до 0,61±0,002 (р<0,001), що відповідає нормальним значенням. У хворих із нормальними значеннями ЛШК, PI і RI в СМА в результаті комплексного лікування з включенням методу НГТ дані показники істотно не змінювалися і залишалися в межах норми.

Дослідження біоелектричних властивостей міокарда методом ЕКГ у 43 хворих на ГХ виявило зміни до здійснюваного лікування у 88% хворих, при цьому у 27% спостерігали гіпертрофію лівого шлуночка, у 9% реєстрували явні ознаки перевантаження лівих відділів, ознаки ішемії міокарда мали місце у 30% обстежених. Порушення ритму переважно у вигляді тахікардії, брадикардії або синусової аритмії, а також незначні порушення провідності були зафіксовані у 42%, процесів реполяризації - у 86%.

Позитивна динаміка даних електрокардіографічного дослідження була відзначена вже після однократного впливу, однак істотнішим позитивний вплив НГТ ми спостерігали після курсового лікування. Так, у хворих були зафіксовані позитивні зміни - відновлення процесів реполяризації (у 18%), зникнення або зменшення ознак перевантаження лівих відділів серця (у 6%), ішемії міокарда (у 18%), порушень ритму, провідності (у 13%), що свідчить про благотворний вплив даного методу на біоелектричні властивості міокарда.

Результати оцінки скорочувальної функції міокарда лівого шлуночка у 20 хворих на ГХ II стадії методом ехокардіографії в процесі лікування з включенням методу НГТ виявили істотну позитивну динаміку ехокардіографічних показників, що характеризують насосну функцію серця. Так, у 30% хворих з початково підвищеним значенням фракція викиду (ФВ) знижувалася до кінця курсу лікування з 68±0,6 до 64±0,9 (р<0,01), ступінь скорочення передньозаднього розміру лівого шлуночка в систолу також знизився, не виходячи при цьому за межі нормальних значень. У 60% хворих з початково зниженими показниками ФВ підвищилася з 56±0,3 до 61±0,7 (р<0,001), що відповідає нормальним значенням, також відзначалося поліпшення показника ступеня скорочення передньозаднього розміру лівого шлуночка в систолу, знижене спочатку значення якого зросло з 29,67±0,54 до 32,2±0,54 (р<0,05). Кінцевий систолічний і діастолічний діаметри порожнини лівого шлуночка достовірно зменшувалися (р<0,01), залишаючись при цьому в межах нормальних значень, що також свідчить про поліпшення скорочувальної здатності міокарда (Зарецкий В.В., Бобков В.В., Ольбинская Л.И., 1979).

Оцінюючи зміну самопочуття, активності і настрою з використанням методу “САН” у 17 хворих на ГХ різних стадій у процесі комплексного лікування з включенням методу НГТ, ми зазначили тенденцію до поліпшення всіх досліджуваних параметрів вже після однократного впливу. Після курсового впливу спостерігалося статистично достовірне поліпшення самопочуття: значення середнього зниженого спочатку балу збільшилося з 3,58±0,28 до 4,92±0,15 (р<0,001). Активність і настрій після курсу лікування хворі оцінювали вже в 5,03±0,11 і 5±0,15 (р<0,001) балів відповідно, що наближалося до самооцінки функціонального стану організму здоровими. При цьому до кінця курсу лікування відмінностей у самооцінці самопочуття, активності і настрою у хворих на ПАГ, ГХ I стадії і хворих на ГХ II стадії не було. При вивченні динаміки показника продуктивності уваги з використанням коректурної проби А.Г. Іванова-Смоленського після однократного впливу методом НГТ було відзначено істотне, хоча таке, що і не досягало норми, зростання його значення з 1,16±0,07 до 1,33±0,06 (р<0,001). Після курсового впливу середній рівень продуктивності уваги статистично вірогідно збільшився, наближаючись до нормальних значень, і досяг рівня середніх величин - 1,53±0,05.

При аналізі індивідуальних кривих стійкості уваги встановлено, що після однократного впливу методом НГТ увага стала високостійкою у 46% хворих, а після курсового лікування - у 61% в порівнянні з 15% до лікування. У 8% пацієнтів з нестійкою увагою даний показник після курсового лікування досяг нормального рівня.

Обстеження 15 хворих на ГХ до лікування виявило значне зниження показника електронегативності клітинних ядер букального епітелію порожнини рота до 32,07±4,7, що за даними В.Г.Шахбазова (1972, 1996), дозволяє робити висновок про погіршення клітинного і тканинного обміну. У процесі курсового лікування із включенням НГТ цей показник вірогідно збільшився до 47,71±3,07 (Р < 0,01), що свідчить про інтенсифікацію клітинного метаболізму.

Аналіз безпосередніх і віддалених результатів лікування свідчить про те, що включення в комплекс лікування хворих на ГХ методу НГТ дозволяє істотно підвищити ефективність здійснюваної терапії. Так, в основній групі значне по-ліпшення протягом лікування зареєстрували у 68% обстежених, тоді як у кон-трольній - лише у 31%. Поряд із цим відсутність істотного ефекту ми виявили лише у 3% пацієнтів основної групи, тоді як у контрольній групі це мало місце у 13%. Значне підвищення ефективності терапії при включенні в курс лікування НГТ спостерігали як у хворих з початковими стадіями ГХ, так і ГХ II стадії.

За результатами аналізу катамнестичних даних у 81 хворого (54 - основної групи і 27 - контрольної), зібраних при повторному звертанні пацієнта і на підставі вивчення амбулаторних карт, було встановлено, що більш стійкий позитивний ефект також спостерігався після проведення комплексного лікування з включенням НГТ. Так, 54 (50%) опитаних хворих основної групи зазначали, що нормальний рівень АТ залишався стабільним на фоні постійного прийому гіпотензивних препаратів в меншому дозуванні, клінічні прояви захворювання, такі як головні болі, болі в ділянці серця виникали досить рідко і не мали затяжного характеру протягом 12,82±1,15 місяців, тоді як у 27 (50%) хворих контрольної групи тривалість періоду ремісії була значно меншою і складала в середньому 4,6±1,14 місяців (р<0,001). При цьому зростання періоду ремісії при використанні НГТ було однаково істотним як в осіб із початковими стадіями ГХ, так і ГХ II стадії.

Отже, результати вивчення впливу НГТ на клінічний стан хворих, психоемоційну сферу, швидкість та рівень сенсомоторних реакцій, функціональний стан ВНС, церебральний кровотік, скорочувальну функцію та біоелектричні властивості міокарда, а також стан клітинного метаболізму свідчать про високу ефективність диференційованого застосування НГТ у хворих на ГХ різних стадій в умовах поліклініки.

ВИСНОВКИ

1.