ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. В.Н.КАРАЗІНА

МОСЬПАН Олена Павлівна

УДК 11.161.1’367.62.221’37’22

ПОЛЕ ЗБІРНИХ ІМЕННИКІВ У РОСІЙСЬКІЙ МОВІ:

ОСОБЛИВОСТІ СЕМАНТИКИ ТА ПРАГМАТИКИ

Спеціальність 10.02.02 – російська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

ХАРКІВ – 2001

Дисертація є рукописом

Робота виконана в Харківському національному університеті ім. В.Н.Каразіна, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - | кандидат філологічних наук, доцент

Бикова Л.О.

Харківський національний університет ім.

В.Н.Каразіна, професор кафедри

російської мови філологічного факультету

Офіційні опоненти - | доктор філологічних наук, професор

Сукаленко Н.І.,

Харківський національний університет ім..

В.Н.Каразіна, професор кафедри

загального та прикладного мовознавства

філологічного факультету

кандидат філологічних наук, доцент

Креч Т.В.,

Харківський державний технічний

університет будівництва та архітектури, завідувач кафедри російської та української мов

Провідна установа - | Київський національний університет ім.

Тараса Шевченка, кафедра російської

мови, Міністерство освіти і науки України,

м. Київ

Захист відбудеться “25” травня 2001 року об 11 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.051.07 Харківського

національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою: 610077 м.Харків,

пл. Свободи, 4, ауд. 2-37.

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці

Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна за адресою:

610077 м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 24 квітня 2001 року.

Вчений секретар Гноєва Н.І.

спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Вибір теми визначається насамперед відсутністю єдиного розуміння феномена збірності в лінгвістичних дослідженнях, нерозв'язаністю таких важливих питань, як набір конституючих ознак, його обов'язковість/необов’язковість у повному обсязі для кожної окремої одиниці зі збірним значенням, розбіжностями у питанні принципів віднесення імен до збірних. З цього витікає невизначеність обсягу і неясність статусу даного класу слів. Основною причиною такого стану є зосередженість уваги переважної більшості дослідників на формальному боці досліджуваних одиниць. У спеціальній літературі відсутні також роботи, присвячені розподілу збірних імен між основними семіологічними класами. Практично незачепленим залишається функціональний аспект збірності, який показує "в дії" семантичні особливості збірних лексем. При загальній чисельності лексикографічних досліджень у них ще не зроблено спроби спеціального опису збірних одиниць.

Об'єктом дослідження є іменники, що утворюють у сучасній російській літературній мові поле збірності.

Предметом аналізу є семантика, словотворче значення і прагматика одиниць поля збірності - у першу чергу в зіставленні з найменуваннями складових цих одиниць - іменами роздільної множинності.

Фактичний матеріал являє собою суцільну вибірку з чотирьохтомного академічного словника російської мови під ред. А.П.Євгеньєвої (біля 300 одиниць); при дослідженні функціонального аспекту використовувалися модельовані двочленні атрибутивні словосполучення і предикативні одиниці; залучався ілюстративний матеріал із творів російських письменників XIX і XX століть, а також матеріали сучасної періодики. При визначенні значень лексеми основою є вищевказаний словник під ред. А.П.Євгеньєвої (у роботі - Словник).

У дисертаційній роботі сполучаються і комбінуються загальнонаукові, загальні і часткові лінгвістичні методи: індуктивний, аналітичний метод при аналізі концептуального матеріалу; конструктивний метод моделювання і як його втілення - трансформаційний метод і метод субституції, порівняльний метод і метод змістовної інтерпретації отриманих результатів.

Мета роботи - із позицій загальної теорії мови уточнити специфіку феномена збірності через упорядкування поля збірності, що включає одиниці з лексично вираженою збірністю, числозмінювані та числонезмінювані, і виявити найбільш загальні прагматичні особливості збірних імен різного типу.

Для досягнення цієї мети передбачається вирішення таких задач:

1) вивчивши науковий стан питання, критично співставивши різні підходи до розуміння феномена збірності , виділити в них все те найбільш цінне, що може бути використане для прояснення феномена збірності; виділити й визначити терміни і поняття, необхідні для аналізу збірних іменників; 2) вияснити лінгвофілософські, логічні і психолінгвістичні основи формування специфіки збірних понять і їх мовної реалізації; установити спосіб формування збірного значення і визначити статус категорії збірності; 3) виявити способи представлення в мові одиниць збірної множинності; 4) теоретично обґрунтувати склад ознак, релевантних для опису збірних імен різного типу і на їх основі скласти комплексну класифікацію похідних і непохідних одиниць, об'єднаних семою збірності, числонезмінюваних і числозмінюваних; 5) виявити особливості репрезентованості збірних імен в основних семіологічних класах; 6) виділити оптимально придатні для аналізу прагматики збірних іменників концепції референції; 7) з їх допомогою встановити найбільш загальні закономірності сполучення збірних лексем з атрибутами, предикатами і кванторними словами, виявивши у зазначених межах зони збігу і розбіжності сполучуваності збірних лексем і відповідних імен роздільної множинності; 8) на основі отриманих даних про словотвір, специфіку семантики і прагматики представити досвід лексикографічного портретування ряду збірних імен різних груп запропонованої класифікації.

Новизна роботи. На основі загальної теорії мови із залученням понять філософії, логіки і когнітології уточнена специфіка феномена збірності ; визначене поле імен із збірним значенням; розроблений варіант комплексної класифікації його складових одиниць; проаналізовано розподіл збірних імен за основними семіологічними класами, що лягли в основу вивчення прагматичного аспекту; із залученням релевантних положень теорії референції виявлені найбільш загальні закономірності функціонування збірних іменників у складі атрибутивних конструкцій, предикативних виразів, у сполученні з кванторними словами - у порівнянні з іменами роздільної множинності; подано досвід лексикографічного портретування збірних лексем різного типу за рядом параметрів з урахуванням виявлених семантичних і прагматичних особливостей.

Зв'язок роботи з науковими проблемами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи відповідає проблематиці комплексних наукових досліджень, що проводяться на кафедрі російської мови філологічного факультету Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна в межах теми "Семантична структура і функціонування мовних одиниць російської мови в контекстах різних типів".

Найбільш важливим у теоретичному плані є вирішення таких проблем, як уточнення статусу категорії збірності, характеристика семи збірності як конституючої категоріальної ознаки, виявлення особливостей концептуалізації збірних понять, установлення способу формування поняття, обґрунтування релевантності для аналізу збірних іменників комплексу характеристик.

Практичне значення полягає в тому, що результати дослідження збірних іменників можуть бути використані при подальшому вивченні суміжних мовних явищ, включені в загальнотеоретичні курси і спецкурси з морфології, словотвору, семантики, прагматики.

Матеріали й отримані результати можуть бути використані в практиці викладання російської мови іноземним учням як на початковому, так і на просунутому етапах навчання; вжиті в лексикографічній практиці.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження щодо семантичних та прагматичних особливостей збірних іменників, які складають у російській мові поле збірності, отримані особисто здобувачем.

Апробація. Результати наукового дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри російської мови філологічного факультету Харківського національного університету, на науково-практичній конференції кафедри російської мови Національної фармацевтичної академії України "Науково-методичні аспекти викладання нерідної мови" (липень 2000 р.), на наукових конференціях Центру підготовки іноземних громадян Харківського національного університету "Викладання мов на сучасному етапі. Міжпредметні зв'язки" (1998, 1999 р.) Основні положення дисертаційної роботи викладені в 5 статтях.

Структура дослідження зумовлена основною метою і завданнями дослідження. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, 5 розділів, висновків та списку використаної літератури (кількість найменувань - 157). Обсяг дисертації за виключенням бібліографії 159 стор.

Загальний обсяг роботи - 172 с.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У Вступі обґрунтована актуальність теми дисертації; відзначений зв'язок теми дослідження з науковою проблематикою організації, у якій виконане дослідження; визначені об'єкт і предмет дослідження; сформульовані мета і задачі роботи, указані методи дослідження; визначені її наукова новизна, теоретичне і практичне значення; зазначені

кількість і обсяг публікацій, у яких відбиті основні результати дослідження.

Перша глава, що називається "До поняття збірності. Науковий стан питання", присвячена теоретичним аспектам, які проясняють специфіку феномена збірності. На основі проведеного аналізу існуючої літератури виділені 2 концепції вивчення збірних іменників: 1) як одиниць, що складають граматичний або лексико-граматичний розряд, до яких відносять тільки відіменні похідні числонезмінювані іменники, що відповідають "семантичній тріаді" О.О.Реформатського (студент -студенты – студенчество); 2) як одиниць лексико-семантичного розряду, члени якого характеризуються єдиним логіко-семантичним змістом поза залежністю від способів його вираження. Пропонована робота виконана за другим напрямком. Визначені аспекти, у яких в основному розглядаються збірні іменники: словотворчий, історичний, класифікаційний. Така обмеженість аспектів вивчення збірних іменників приводить до невирішеності таких принципових питань, як способи формування збірного поняття, його сутність; способи мовної реалізації цього поняття, семантичні відмінності збірної лексеми і лексеми, що дублює її у формі множинного числа, так звана роздільна множинність, і ряд інших. З огляду на те, що лише в деяких роботах останніх років (О.С.Кубрякова, Н.Г.Озерова, М.Д.Потапова, Д.І.Руденко) аналіз збірних іменників виходить на більш високий рівень, пропонується комплексний підхід до вивчення феномена збірності - з позицій загальної теорії мови із залученням таких категорій і понять суміжних наук (філософії, логіки, когнітології), як множинність, її тип, клас, онтологічний/ гносеологічний об'єкт, дискретність > числозмінність> зчислення; морфологічне й аналітичне число і їх значення; похідність/непохідність номінації, тип похідності; співвідношення збірного імені з одиницею роздільної множинності у всіх його експлікаціях і способах вираження і деякі інші.

Терміном "клас" позначається сукупність однорідних одиниць; у той же час для "множинності" ця ознака несуттєва. Таке розуміння "класу" і "множинності" дозволяє виділити серед збірних іменників 1) імена, що називають: а) множинність однорідних одиниць (студенчество) і б) множинність "носіїв" однорідної ознаки, для яких можна говорити про клас (молодежь), і 2) імена, що називають неоднорідну: а) множинність одиниць, що належать до різних класів (старье), б) множинність одиниць, що належать до класів різних рівнів (артиллерия); в) таксонімічна множинність, для якої характерні відношення "рід - вид" (мебель - диван).

У випадках існування відповідного класу однорідних одиниць (офицерство - офицеры, клиентура - клиенты, комарье - комары,

листва -листья, инструментарий - инструменты) можна говорити про інтерпретаційний аспект при виборі між збірною і "роздільною" номінацією, не заперечуючи існування мінімальних у подібних випадках розбіжностей у семантиці, що проявляються у функціонуванні (про це розд. ).

Збірність як інтерпретаційна категорія (особливий спосіб осмислення дійсності) є категорією найбільш високого (стосовно онтологічного і гносеологічного) - мовного - рівня. Погляд на певну множинність дискретних одиниць як на щось ціле, абстрагуючись від його складових, відповідає "арифметичній" множинності - погляду "ззовні” і належить рівню вторинного абстрагування. У більшості випадків у мові результати цього рівня абстракції оформляються формою однини як більш пристосованої для вираження цього значення з двох наявних.

Спосіб і рівень формування поняття ріднять збірні імена з абстрактними і дозволяють кваліфікувати збірні поняття як особливий різновид абстрактних, при якому не відбувається повної ізоляції ознак від предметів, результатом чого є перманентне усвідомлення носієм мови багатоскладності називаного збірним ім'ям множинності.

Характеристика збірного поняття за змістом приводить до необхідності визначити термін "об'єкт" і співвіднести види онтологічних і мовних об'єктів. Аналогічно існуючим у дійсності двом типам об'єктів: 1) дискретним, що мають просторові межі "предметам" і 2) недискретним, просторово необмеженим "масам" - у мові також виділяється 2 типи об'єктів: 1) об'єкти, що концептуалізуються за моделлю "предметів", а тому іменуються числозмінюваними іменами, для яких реалізується кількісна квантифікація і 2) об'єкти, що концептуалізуються за моделлю маси й іменуються числонезмінюваними іменами, для яких можливий лише квалітативний різновид кількісних відношень. Збірне поняття може бути реалізоване в мові обома способами, і це дозволяє відносити до збірних лексем як числонезмінювані імена, так і числозмінювані.

Від імен понять про реальні предмети і маси збірні імена відрізняє тип називаного об'єкта. Основною відмітною характеристикою змодельованого для збірних іменників номінативного ланцюжка "Множинність об'єктів - поняття про цю множинність - свідома трансформація цього поняття у вторинне, більш абстрактне, когнітивно більш насичене "поняття про поняття" - мовна реалізація вторинного поняття за одною з можливих у мові моделей" є ланка "поняття про поняття", що вказує на специфічний об'єкт номінації. Таким чином, за змістом збірне поняття можна визначити як когнітивно насичене вторинного рівня абстракції поняття про множинність деяких об'єктів.

Визначити механізм виникнення поняття на сучасному етапі розвитку науки неможливо. Але можна встановити структуру збірного поняття і, ширше, концепта, за його мовною реалізацією з використанням досягнень когнітивної лінгвістики, зокрема описаних американським ученим Л.Талмі "схем" концептів з індивідуальними наборами характеристик-атрибутів, що відповідають задачам номінативного акту. При необхідності зміни набору характеристик номінативної одиниці носієм мови використовуються спеціальні когнітивні операції, серед яких для збірних лексем як найбільш істотні виділимо когнітивну операцію злиття одиниць, що складають множинність, і операцію зняття меж багатоскладової множинності. У результаті цих двох операцій, що в російській мові використовуються в комплексі, створюється ефект збірності і з'являються найбільш репрезентативні (прототипічні) одиниці - похідні збірні імена, що не змінюють числа (студенчество, генералитет, молодняк, сушняк, растительность, поклажа, обмундирование). У той же час у російській мові досить широко використовуються й інші засоби для "звільнення" від небажаних в акті номінації характеристик величини - утворення похідних одиниць, що змінюють число (видиотека, тематика, колоннада, правительство) або використання запозичених слів (номенклатура, персонал, публика, багаж, кавалерия; штат, нация, труппа). Ці одиниці утворюють периферію поля збірності. Утворення форми множини як граматичний засіб реалізації когнітивної операції мультипліцирування (птица – птицы) не порушує мовної (і онтологічної) межі окремих об'єктів і не створює ефекту збірності , тому що обмежений у просторі об'єкт лише декілька разів “копіюється”. Л.Талмі вказує, що мовні засоби реалізації когнітивних операцій нерівноцінні і можуть належати різним системним рівням. Тому видається можливим зрівняти в межах однієї когнітивної операції "вичленування одиниці" різні засоби найменування одиниць, що складають збірну множинність (студенчество - студент, духовенство - духовная особа, сбруя - элемент сбруи, нация - представитель нации, рассада - куст рассады, або широка дескрипція молодое растение, виращенное в парнике для последующей пересадки в открытый грунт ).

Саме когнітивний підхід дозволяє говорити про градуальність категорії збірності - про існування в ній центру і периферії за умови ідентифікації її як природної категорії - категорії, що об'єднує члени з нерівним статусом. Об'єднуючим фактором для одиниць подібної категорії є принцип "фамільної подібності" із "прототипами" - найбільш репрезентативними її представниками, що мають максимальне число категоріальних ознак із не обов'язкового в повному обсязі для кожного члена набору, "пучка", або "кластера" (термін Є.С.Кубрякової). Основною ознакою ідентифікації лексеми як збірної є наявність семи

збірності - уявлення деякої множинності в більшості реально існуючих зовні дискретних одиниць як якісно нової одиниці, внутрішньо недискретної - при можливості побудови "розширеної" тріади О.О.Реформатського з використанням для іменування роздільної множинності не тільки універбів, але й аналітичних конструкцій: молодняк - молодое животное/животные; криминалитет - криминальный элемент/ элементы; периодика - периодическое издание/ издания; знать - представитель/ представители знати; директорат - член/ члены директората і под.

У главі 2, що називається "Поле збірності . Типологія збірних іменників у комплексі релевантних ознак" запропонована спроба класифікації строкатого поля одиниць, що мають семи збірності, для яких будується "розширена" семантична тріада. Типологія численних різнопланових одиниць із застосуванням одної чи двох ознак видається недостатньою, тому пропонується класифікувати збірні імена комплексно - з опорою на такі ознаки: похідність / непохідність ; мотивованість тією або іншою частиною мови; словотворчі характеристики похідних лексем і тип словотворчого значення у прийнятому його розумінні; змінність числа і зчислюваність в узусі й оказіонально; клас/ множинність; конотованість; однорідність/ неоднорідність множинності; одиниця множинності і спосіб її вираження; для таксономічних одиниць - спосіб ієрархічної побудови називаної множинності.

За вищевказаними ознаками виділяються 5 основних груп збірних імен із підгрупами, за межами яких залишаються деякі лексеми, у тому числі з прикордонної з речовинністю зони (скоромное, съестное, еда, провизия, хвоя, бисер і під), а також імена категорії Р1.Т. типу мощи, сласти, финансы, деньги, мемуары, джунгли) і под.

Першу групу складають похідні відсубстантивні збірні лексеми, що називають однорідні і неоднорідні множинності одиниць. У цій групі можна виділити такі підгрупи:

1.1.1. - Слабоконотовані офіційністю відіменні збірні іменники типу человечество, аристократия, купечество, интеллигенция, профессура, пионерия, і под. - лексеми з особливою соціальною "надбавкою" у їхньому лексичному значенні, що називають класи, шари, прошарки суспільства, соціальні, професійні й інші групи і використовуються в зв'язку з цим переважно в межах офіційно-ділової, книжної, публіцистичної маркованості. За допомогою аналітичних конструкцій досить вільно реалізують квалітативний аналог числових відношень 1.1.2. Відіменні відзначені конотацією зниженості імена типу офицерье, старичье, шоферня, бабье, жулье, зверье, воронье,

комарье, основна маса яких називає живі істоти. Побудова рівноцінного семантичного "трикутника" для подібних слів не видається можливою через неузгодженість конотації одиниць множинності і збірних іменників. Збірність для них зводиться в основному до оціночності. Словотворче значення таких імен можна було б вважати вільним, якщо не враховувати того, що, на думку В.Н.Телія, конотативні компоненти є аспектами значення лексеми, входять у їхню змістовну структуру. 1.1.3. Неоціночні збірні імена множинності натурфактів (листва, мускулатура), артефактів (аппаратура, инструментарий, этикетаж, симптоматика, символика, тематика, атрибутика, идиоматика і под.) та деякі інші. У лексемах цієї групи відсутність оцінного компонента дає можливість говорити про вільне, нефразеологізоване словотворче значення. Для них усіх, можливо, і не викликає нормативних складностей вираження множинності аналітичним шляхом (устаревшая - современная аппаратура, прошлогодняя и свежая листва і під). 1.2. Похідні відіменні імена, що узуально змінюють число, типу аркада, колоннада, картотека, дискотека (збори музичних дисків), видиотека, фонотека, патентотека, тканетека і под. Одиниця називається мотивуючим словом або, при відсутності відповідної самостійної твірної лексеми, її аналогом: аркада - арка, дискотека - диск, фонотека - звукозапись. 1.3. Імена неоднорідних на онтологічному рівні, а іноді і різнорівневих за складом множинностей, що завжди включають людей. Це лексеми з комплексним характером значення і помітним відтінком офіційності типу начальство, правительство, прокуратура, генералитет, директорат, ректорат, секретариат. У відношеннях "мотивуюче - мотивоване" явно вбачається невільне, конвенціональне словотворче значення. Твірне є тільки головним знаком, умовною мотиваційною ознакою, що генерує лексичне значення слова.

У другу групу з двома підгрупами об'єднані похідні відад’єктивні імена. 2.1. - Вузькореферентні, що відрізняються приналежністю носіїв ознаки, одиниць множинності до певного семіологічного класу. Їхнє лексичне значення формується на основі одного або єдиного значення прикметника: беднота, нищета, молодежь, родня, голь, голытьба, криминалитет, дичь, живье, антисептика, автоматика і под. Множина для них неможлива через оціночність і незалежно від суфіксів, однакових з абстрактними. 2.2.- Поліреферентні лексеми, засновані на якомусь одному значенні прикметника, але оказіонально фактично майже безмежні щодо охоплення позначуваних об'єктів. Це предикатні слова, не здатні до "відокремлення сутностей" і плюралізації навіть аналітично: молодняк, молодь, старье, мелочь, мелюзга, мелкота, ветошь і под.

Третя група - віддієслівні збірні іменники, для визначення

значення яких істотну роль відіграє значення мотивуючого слова, валентностні властивості цієї дієслівної лексеми. Імена цієї групи називають збірні множинності суб'єктів і об'єктів - результатів дії: командование, прислуга, приход ('прихожане') витье, дутье, литье, имущество, бой (розбитий, розколотий на шматки скляний, глиняний і т.п. посуд; розбиті предмети'), тлен, поклажа, кладь, рассада і под.

У четверту групу об'єднані імена "лексичної" збірності, безкомпромісний, бездоганний опис яких навряд чи можливий, тому що він веде до полексемного аналізу. Запорукою кваліфікації "лексичної" збірності вважаємо їхню узуальну закріпленість за Sing.Т. та відому аналогію із семантикою похідних слів і дескриптивний спосіб визначення їх.

Похідність/непохідність і похідність від різних частин мови не роз'єднує різні типи збірних імен в умовах природної категорії. Похідні і непохідні ("лексичні") одиниці реалізують (за Л.Талмі) збірні поняття з подібними "концептуальними структурами": порівн.: человечество - народ - нация; конница, пехота - кавалерия, авиация; дирекция, администрация, командование - штат, персонал, публика; поклажа, кладь - багаж; растительность - флора; амуниция –обмундирувание і т.п.

П'ята група об'єднує імена таксономічно організованих множинностей: обувь, посуда, белье, обмундирование, мебель, парфюмерия, косметика, снасть, сбруя і под. Таксоніми є особливим різновидом лексично організованої множинності і називають сукупності реальних різнорівневих і різнорідних об'єктів, об'єднаних функціональним призначенням зі специфічними внутрішніми відношеннями рід - вид. Ці лексеми є найменуваннями гносеологічних, необмежених множинностей. Позначення денотатів узагальнених таксономічних множинностей може з'являтися в результаті розгалуженого багатоступінчастого поділу обсягу поняття на супідрядні або ієрархічно організовані видові, підвидові і т.п. одиниці у вигляді конкретних (одежда -рубашка, пальто, шуба, брюки і т.д.; сбруя - уздечка, седло, стремена і т.п.) Семантичну структуру таких множинностей також можна розглядати лише полексемно.

Комплексний зіставний аналіз виділених груп збірних іменників виявляє ряд закономірностей. Найбільш важлива - існування в похідних збірних лексемах зв'язку між мотивацією іменником або іншою частиною мови - і типом словотворчого значення, що визначає тип множинності. При мотивації іменником (лист - листва і под.) словотворче значення вільне, в інших випадках (пеший - пехота, молодой -молодняк і под.) - фразеологізоване. Можна говорити про

існування зв'язку між виділенням "одиниці" у тому або іншому її вираженні із похідністю/непохідністю збірного іменника і характером похідності: у відсубстантивних імен -лексема "зворотного ходу" словотвору (инженерия - инженер) у похідних від інших частин мови - атрибутивні конструкції, до складу яких входить мотивуюче слово або семантично мотивуючі словосполучення: антисептика - антисептическое вещество, молодь -молодая пчела, литье - литое изделие, изделие, полученное литьем, і аналітичними конструкціями: генералитет - представитель генералитета, секретариат - член секретариата; у непохідних -конструкції з "стройовими словами": администрация - член администрации, нация - представитель нации, декор - элемент декора). Частина похідних лексем характеризується наявністю оцінки як елемента конотації: офицерство - офицерье - офицерня, солдатство - солдатье - солдатня, интеллигенция -интеллигентщина . В іменах дискретної множинності, що змінюють число, існують специфічні "подвійні" кількісно-числові відношення (делегат - делегаты -делегация - делегации). Мотивація не-іменником обумовлює багатореферентність значної частини збірних лексем, що приводить до багатозначності, "ковзанню” значень у відповідних похідних між збірним і абстрактним значенням імені {зелень, мелочь, дичь, литье, шитье, военщина).

Наявний матеріал дозволяє говорити про "шкалу онтологічності", на якій подані імена різного типу. На одному полюсі - імена власне гносеологічних множинностей, що фіксують властивості, притаманні тільки множинності як цілому - їх не можна представити як візуальні об'єкти: человечество, флора, растительность, нация, народ1,2, раса, партия і под. На іншому - імена множинностей, онтологічних за природою: аппаратура, клавиатура, аркада, стадо, рой і под. Ряд імен гносеологічних об'єктів можуть функціонувати як імена онтологічних множинностей: студенчество, купечество, мебель, правительство і под. І ті, і інші множинності є за своєю природою невизначеними; онтологічні, залишаючись невизначеними, набувають властивість визначеності у функціонуванні. Саме онтологічні множинності здатні до "відокремлення" сутностей - до утворення узуальної або оказіональної множини. В усіх множинностях нівелюються одиниці - вони представляються як однорідні. Множинне число звичайно виражає не кількісне, а квалітативне значення.

Глава 3 "Семіологічні класи і категорія збірності" містить аналіз розподілу збірних імен за різними семіологічними класами. Результати аналізу ще раз підтверджують природний характер категорії збірності. У кожному класі ("Люди", "Тварини", "Рослини", "Натурфакти", "Артефакти") подані збірні множинності як жорстких

десигнаторів (человечество, славянство; комарье, детва; березняк; листва, мускулатура; клавиатура, видеотека), так і номінальних одиниць (крестьянство, генералитет; дичь; рассада; оборудование, снасть) із перевагою останніх - у першу чергу в класах "Люди" і " Артефакти". Усі класи містять найменування онтологічних множинностей, що змінюють число (толпа, табун, стая, клавиатура). У кожному класі відзначаються як непохідні, так і похідні за різними моделями збірні одиниці, що демонструють розкиданість, довільність номінацій. Іншими словами, широко реалізуються різноманітні номінативні засоби, що допомагають позбутися "небажаних структурних характеристик" називаних об'єктів.

Проаналізовані семіологічні класи відповідно до типу одиниці визначають головні особливості сполучуваності збірних імен з атрибутами і предикатами.

Глава 4 "Прагматика збірних іменників в аспекті їх референціальних особливостей” містить 4 розділи. Збірні імена потребували застосування такої концепції референції і тих її аспектів, що можуть показати специфіку збірності на відміну від конкретності, яка виявляється прагматично, тобто при функціонуванні в мовленні. Тому в першому розділі на основі аналізу існуючих концепцій референції (роботи Н.Д.Арутюнової, О.В.Падучевої, О.Д.Шмельова, авторів "Теорії функціональної граматики") як найбільш релевантні виділяються такі положення логіко-семантичної референції: локалізація референта, тип релевантного денотативного простору; врахування типу об'єкта і його номінації - що утворюють незалежні від тексту референціальні протиставлення. Аналіз синтагматики із застосуванням положень теорії референції здійснюється з метою підтвердити фактами апріорну тезу про подібність референціального статусу збірних і абстрактних іменників, оцінних слів, предикатних знаків у цілому. Другий розділ присвячений особливості сполучуваності збірних іменників з атрибутами. Виділення об'єктів за допомогою атрибуції, за Н.Д.Арутюновою, вважається засобом референції; способом локалізації денотативного простору, у якому фіксується референт іменної групи за "Теорією функціональної граматики". З багатьох існуючих у сучасній літературі класифікацій обрано поділ атрибутів на просторово-часові локалізатори, загальнооцінні і частковооцінні. Сполучуваність із просторово-часовими локалізаторами як розрізнювачами збірних і "розділювальних" іменувань виявилася не дуже показовою: вони є майже універсальними розповсюджувачами імен обох типів: российское студенчество/студенты; современное крестьянство/крестьяне; ископаемая флора и фауна/растения и животные         лесная      дичь/       животные;        луговая

растительность/растения; прошлогодняя листва/листья; старая аппаратура/аппараты. У той же час відмічена така закономірність - просторова характеристика не може бути "помітно" вузькою: украинская, киевская, але не школьная пионерия; клиентура универмага, але не отдела; студенчество города, але не нашего курса; русский, армейский, але не полковой генералитет; лесная, луговая, але не дворовая, не комнатная растительность і т.п. Наявність у лексем типу бабье, офицерье, матросня, солдатня, шоферня конотації зниженості, як правило, значно обмежує їхню локалізацію, що ніби скоординована з оцінкою інтимізації, "домашнього", "близького": дворовое мужичье; портовая матросня; местное, здешнее, тамошнее, но не *российское бабье; *флотское офицерье, *армейская солдатня. Їх темпоральна локалізація виглядає неприродною; *сегодняшняя матросня, *? средневековая солдатня і под. Аналіз показує, що статус множинності при наявності просторово-часових локалізаторів і оцінних визначень, на відміну від роздільної множинності, не зникає, не руйнується, множинність стає більш визначеною (порівн.: столы - черные столы і студенчество - московское студенчество). Також непоказовими виявляються загальнооцінні прикметники зі своєю конкретизацією значення в залежності від імені, що визначається. Можна сказати, що помітних розходжень у сполучуваності не спостерігається: хороший начальник, администратор - хорошее начальство, хорошая администрация (добре виконуючі свої службові обов'язки); хорошее молодое животное - хороший молодняк (здорові, що набирають вагу, молоді тварини), хороший аппарат - харошая аппаратура (працююча без збоїв); хорошая тема - хорошая тематика (дозволяє багато, плідно працювати); хороший мускул - хорошая мускулатура (розвинута, краще середнього стандарту) і т.п. Просторово-часові й загальнооцінні прикметники формують ядро зони збігу атрибуції.

Істотні висновки дозволяє зробити аналіз сполучуваності з об'єктивно-оцінними прикметниками. Так, наприклад, клас "людей" у їх роздільній множинності (студенты, купцы, офицеры) має незчисленну кількість атрибуцій. Атрибуція збірних імен значно звужена, зокрема в імен на –ство, до просторово-часових локалізаторів і атрибутів соціальної значимості (звідси і сема "важливості" у Д.І.Руденко): молодые, красивые, опытные, ловкие, хитрые купцы и городское, столичное, дореволюционное, новое купечество; нахальные, вежливые, симпатичные студенты і передовое, социально активное, политически грамотное, идеологически подкованное студенчество. Спостерігається загальна закономірність: сполучуваність збірних іменників усіх класів з атрибутами звужена, тому що вони не можуть повторити у всій розмаїтості індивідуальні, у першу чергу "натуральні" ознаки окремих об'єктів, і це свідчить про можливість осмислити збірні іменники як

нереферентні: високие, добрые, ленивые люди, але не человечество; маленькие, сизо-черные, сообразительные вороны, але не воронье; ветвистые, цветущие, ядовитые растения, але не растительность; продолговатые, резные, широкие листья, але не листва; острый, затупившийся, колющий инструмент, але не инструментарий, пузатый, двустворчатый комод, але не мебель і т.п. Чим ближче оцінні слова до властивостей одиниці множинності, до його "натуральних", особливо фізичних ознак, тим більше позначається розбіжність у сполучуваності.

У співвідношенні збірних іменників із конотованими твірними природою є гармонія ознак зниженності, грубості, експресії, а може бути, і просто інтимізації: голосистая, говорливая, сварливая, сплетничающая баба/бабье (порівн.: красивая, добрая, проворная, умная баба, але не бабье); грубый, необтесанный, малообразованный, неопрятный мужик/мужичье (порівн.: ловкий, мудрый, сильный, крепкий мужик, але не мужичье).

Найбільш загальні принципи сполучуваності збірних імен із дієслівними предикатами (розділ 3) визначаються дією описаної Т.В.Булигіною просторово-часової суперкатегорії, що виявляється в обов'язковому узгодженні референціальних характеристик компонентів предикативного висловлення за ознаками локалізованості/ нелокалізованостіприв'язка до часу) і актуалізованості/неактуалізова-ності (прив'язка до конкретного моменту часу).

Дієслівні предикати можна розділити на не здатні бути локалізованими у часі (тобто їх розширена в часі або абстрактна семантика не передбачає епізоду, тимчасового зрізу) і ті, що можуть бути пов’язані з певним моментом часу і місцем. Завжди локалізованими, референтними є епізодичні предикати: конкретно часовий зріз об'єкта актуалізує їх. Це предикати найнижчого рівня абстракції. Дієслівні предикати першого типу, серед яких дієслова питаться, кормиться, розмножаться, водиться, появиться, изобиловать, исчезнуть, вымереть, і предикати другого типу в нелокалізованих, неактуалізованих уживаннях складають зону збігу сполучуваності збірних імен і імен роздільної множинності. Предикати другого типу у своїх актуалізованих, локалізованих уживаннях і "епізодичні" предикати формують зону розбіжності, вживаючись в основному з іменами роздільної множинності, а також із збірними номінаціями, при їх використанні для номінації об'єктів, що знаходяться в "полі зору". подібність і відмінність демонструють наступні приклади: человечество/люди стремятся к знаниям, але тільки люди учатся в школах и институтах, дичь/ дикие животне и птицы медленно розмножаются, але тільки дикие птицы сидят на яйцах, можуть вспорхнуть; мускулы/ мускулатура наращиваются, а окремі мускулы

можуть приводить в движение определенный орган; вооружение и его отдельные виды производятся где-либо и хранятся, але тільки пистолетв, автоматы, пушки дают осечку, заряжаются холостыми патронами; клавиатура/ клавиши быстро пылятся, окремі клавиши западают, теряются і т.п.

Можна говорити про загальну закономірність: конкретні імена, назви одиниць майже завжди стикаються частиною предикатів із збірними іменниками, але за межами цього загального "нейтрального" сегмента починаються розбіжності. Збірні іменники орієнтовані в масі своїй (це, звичайно, залежить і від їхнього типу) на нелокалізовані, не прив'язані до конкретного моменту часу, нереферентні предикати з більш широким, абстрактним значенням, а конкретні одиниці - на локалізовані, референтні, епізодичні, більш конкретні, більш "вузькі", "онтологічні", "інстантні" значення, причому "сегмент" других чисельно завжди перевищує: Ця закономірність також є доказом на користь особливого когнітивного статусу збірних імен.

Особливе місце у відношенні до предикації займають конотовані імена типу шоферня, матросня, офицерье, бабье, малышня, ребятня і под. Для них і відповідних їм конкретних імен із семантичного трикутника сполучуваність у загальному виді практично однакова. Усі дії і стани, можливі для шоферов, матросов, офицеров, баб, малышей, ребят і т.п., можуть бути приписані і їхній збірній множинності. Але для імен цього типу існує інше обмеження - вимога семантичного узгодження, стилістичної гармонії: передбачаються дії, що відповідають їхній конотації.

Особливостям сполучення збірних іменників із кванторами присвячений розділ 4.4. Квантори є одним з аналітичних засобів реалізації квантитативних відношень. Майже універсальним означальним квантором для збірних імен є займенник весь, вся, все із своїми значеннями 1) "у повному складі" - при генералізації, ситуації, коли квантитативний предикат відноситься до суб'єкта, що називає клас, який розглядається "ззовні": Весь народ хочет счастья и благосостояния. Все купечество стремится к обогащению. Вся настоящая демократия демократична. (Не) все зверье симпатично человеку і 2) "у повному обсязі" - при конкретній референції, коли мається на увазі загальна "складеність" об'єкта: сложить всю косметику в одну корзинку, у них вся одежда грязная; все белье на нем промокло. Практично без обмежень уживаються зі збірними іменниками вказівні займенники этот эта, это і той, та, то, які дозволяють виділяти різні типи об'єктів, передавати значення різновидів: это и то студенчество, народ, нация, раса, листва, пехота, кавалерия, генералитет, аркада, мускулатура, хлам і под. Уживаність інших

кванторних слів (каждый, любой, всякий, некоторый, много, мало і под.) пов'язана, у першу чергу, із поділом імен на такі, що змінюють число, і такі, що число не змінюють, але й у межах цих груп не відрізняється єдністю. Загальна тенденція така: із ними досить вільно сполучаються імена збірних множинностей, концептуалізовані й іменовані за моделлю онтологічного предмета, а отже, такі, що число змінюють. Квантор всякий у ряді своїх використань з лексемами, що не змінюють числа, виводить на перший план квалітативне значення; підкреслюються саме якісні або, при можливості, чисто видові відмінності: всякая аппаратура; всякая парфюмерия, всякая одежда, всякое белье - всякие виды парфюмерии, одежды, белья. При його вживанні з оцінними іменниками на -ня., -ье, -ота, --щина реалізується переносне значення займенника, що посилює негативну оцінку: всякое мужичье, бабье; всякая матросня, малышня.

Розділ 5 містить лексикографічні портрети наступних лексем, що представляють різні групи в запропонованій класифікації: человечество, народ, дворянство, дирекция, матросня, дичь, воронье, листва, рассада, обмундирование, мелочь, артиллерия. При доборі одиниць була реалізована задача представити усі семіологічні класи - "Люди", "Тварини", "Рослини", "Натурфакти", "Артефакти". З опорою на використані Ю.Д.Апресяном у Пояснювальному словнику синонімів російської мови принципи активності, інтегральності і системності і з урахуванням отриманих результатів щодо семантичних і прагматичних особливостей збірних іменників виділені 13 рубрик портретування, що не обов'язково присутні в повному обсязі стосовно до окремих лексем.

Висновки. У висновках узагальнені результати дослідження, найважливішими з яких є такі:

1. Найменш суперечливим є підхід до категорії збірності як до природної градуйованої категорії з центром і периферією, члени якої об'єднані фамільною подібністю з найбільш репрезентативними одиницями - похідними збірними іменами, що не змінюють числа. З усього набору конституюючих ознак обов'язковим для віднесення лексеми до збірного є наявність семи збірності при можливості побудови розширеної семантичної тріади.

2.Спосіб і рівень формування поняття збірності дають можливість схарактеризувати його як особливий різновид абстрактного поняття.

3. Референціальні особливості збірних імен, що найбільш яскраво виявляються в їхньому функціонуванні в складі атрибутивних конструкцій  і  предикативних  виразів, полягають у наступному:

сполучуваність збірних імен звужена за рахунок неможливості в загальному випадку сполучення з атрибутами, що називають ознаки окремих індивідуальних об'єктів, і "прив'язаними" до певного місця і часу дії предикатами, із якими вільно вживаються конкретнореферентні імена.

Основні положення дисертаційної роботи викладені в наступних статтях:

1) Мосьпан Е.П. К понятию собирательности // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии. Научно-методический сборник. Вып. VI. – Славянск, СГПИ, 1999. - С. 12-16.

2) Мосьпан Е.П. Собирательность в языковой картине мира// Вісник Харківського університету. Вип.411. Спадщина Д.М.Овсяніко-Куликовського та сучасна філологія. - Харків, 1998. - С. 385-390.

3) Мосьпан Е.П. Основания классификации собирательных существительных // Вісник Харківського університету. Вип. 448. Міф і міфопоетика у традиційних та сучасних формах культурно-мовної свідомості. - Харків, 1999. - С. 372-376.

4) Мосьпан Е.П. Функциональные особенности собирательных имен в аспекте логико-семантической референции // Вісник Харківського університету. Вип. 473. Праці молодих учених філологічного факультету. -Харків, 2000. - С. 128-135.

5) Мосьпан Е.П. Контексты функционирования собирательных существительных // Теоретические и прикладные проблемы русской филологии. Научно-методический сборник. Вып. VII. - Славянск, СГПИ, 2000.-С. 31-36.

АНОТАЦ1Я

Мосьпан О.П. Поле збірних іменників у російській мові: особливості семантики та прагматики. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.02. - російська мова. - Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна. - Харків, 2001.

У роботі розглядаються іменники зі збірним значенням: виявляються їх найбільш загальні семантичні і прагматичні особливості. Для цього з'ясовуються лінгвофілософські, логічні і психолінгвістичні основи формування специфіки збірних понять і їх мовної реалізації; укладається поле збірних іменників; пропонується багатоаспектна

класифікація одиниць цього поля на основі комплексу теоретично обґрунтованих характеристик; виявляються особливості репрезентованості збірних іменників в основних семіологічних класах; з опорою на ці класи встановлюються найбільш загальні особливості функціонування збірних імен в атрибутивних конструкціях, предикативних виразах, у сполученні з кванторними словами. Отримані результати використані в запропонованому досвіді лексикографічного портретування збірних імен. Дослідження показує, що основні семантичні особливості досліджуваних одиниць зв'язані зі специфікою формування і мовною реалізацією поняття збірності. У прагматичному аспекті вони виявляються в значному звуженні зони атрибуції і