ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. І.І. МЕЧНИКОВА

М Е Д В Е Д Є В А

О л е н а Ю р і ї в н а

УДК 801.313.1.:808.3 (477.74)

ДИНАМІКА ОСОБОВИХ ІМЕН

МЕШКАНЦІВ УКРАЇНСЬКОГО ПРИДУНАВ’Я

( НА МАТЕРІАЛІ КІЛІЙСЬКОГО ТА БОЛГРАДСЬКОГО РАЙОНІВ

ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

Спеціальність 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Одеса - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Ізмаїльському державному педагогічному інституті,

Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник - кандидат філологічних наук, доцент

Черезова Гюльнара Анверівна,

Ізмаїльський державний педагогічний інститут,

доцент кафедри загального мовознавства і

слов’янських мов

Офіційні опоненти : доктор філологічних наук, професор

Карпенко Юрій Олександрович, Одеський

національний університет ім. І.І. Мечникова,

завідувач кафедри української мови

кандидат філологічних наук, доцент

Боєва Евеліна Володимирівна, Південно-

український державний педагогічний

університет ім. К.Д. Ушинського, доцент

кафедри української філології

Провідна установа - Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В.К. Винниченка, кафедра української мови, Міністерство

освіти і науки України, м.Кіровоград.

Захист відбудеться 21 грудня 2001 р. о 1330 год. на засіданні

спеціалізованої вченої ради К 41.051.02 в Одеському національному університеті ім. І.І. Мечникова за адресою : 65058, Одеса, Французький бульвар, 24/26, ауд. 91.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці Одеського

національного університету ім. І.І. Мечникова ( 65026, Одеса, вул. Преобра-женська, 24 ).

Автореферат розіслано 17.11.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Черноіваненко Є.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Реферована дисертація присвячена дослідженню українського іменника мешканців Українського Придунав’я.

Останніми десятиріччями ХХ ст. антропонімічні дослідження в Україні досягли значних успіхів. Надруковано ряд теоретичних робіт відомих ономастів А.О. Білецького, І.І.Ковалика, П.П.Чучки, Ю.О.Карпенка, Є.С.Отіна, В.О.Горпинича та ін. Опубліковано грунтовні дослідження С.П.Бевзенка, Л.Л.Гумецької, М.О.Демчук, Р.Й.Керсти, Л.Т.Масенко, С.М.Медвідь-Пахомової, О.Д.Неділько, Г.П.Півторака, Ю.К.Редька, В.М.Русанівського, І.Д.Сухомлина, М.Л.Худаша.

За порівняно короткий період виріс значний колектив дослідників, які вивчають особові імена : Л.О.Белей, Т.Д.Братушенко, В.А.Івашко, Л.В.Карлова, І.І.Козубенко, Л.В.Кракалія, Т.В.Марталога, Л.А.Мельник, Р.І.Осташ, С.П.Павелко, В.Д.Познанська, М.І.Сенів, І.Д.Скорук, І.Д.Фаріон, В.А.Шевцова.

Переважна більшість праць, в яких вивчається рух імен на Півдні України, присвячена аналізу особових імен росіян (Л.П.Зайчикова, Л.А.Купцова, Р.В.Петрова, Д.А.Жмурко, О.Ю.Карпенко, Г.Ю.Касім). Антропонімічна система українців, що мешкають на Півдні України, виступала об’єктом наукового аналізу у О.Ю.Касім і Ю.В.Цимбалюк, але залишилась порівняно мало вивченою і потребує подальшого всебічного опрацювання. Цим і визначається актуальність дослідження.

Беручи до уваги специфічність території Українського Придунав’я, яка передусім полягає в його поліетнічності, вважаємо, що однією з невідкладних, висунутих самим часом, нагальних проблем регіону взаємовпливів і перехрещення багатьох культур є аналіз взаємодії антропонімічних систем етнічних спільностей регіону. Досі увагу дослідників привертало розрізнене вивчення особових імен. Тим часом безумовно корисним є порівняльне обстеження онімів різних іменних систем, адже аналіз особових імен саме в порівняльному плані дозволить краще пізнати антропонімічну систему Українського Придунав’я в цілому. Однак вивчення українського іменника у його зіставленні з сусіднім болгарським досі не проводилося.

Мета й основні завдання дисертації. В світлі сказаного актуальним видається порівняння динаміки антропонімічних уподобань українців і болгар, що мешкають на території Українського Придунав’я. Це дозволяє визначити мету праці - вивчення українського іменника на матеріалі Кілійського району Одеської області, а також зіставлення його з болгарським іменником на матеріалі Болградського району Одеської області, виявлення спільних та відмінних аспектів цих двох іменних систем. Для порівняння залучались дані про іменники м. Ізмаїла, Одеси, Одеської області та інших регіонів України.

Для реалізації сформульованої мети необхідно вирішити такі завдання :

1)виявити і описати іменник українців, а також іменник болгар в їх часовій динаміці ; 2)провести зіставлення міської і сільської антропосистем, з’ясувавши їх сходження і розбіжності ; 3)зіставити процеси динаміки чоловічого і жіночого іменників ; 4)встановити типи хронологічної динаміки для кожного із зафіксованих імен ; 5)визначити характер, темп та ступінь оновлення кожної з обстежуваних іменних систем у всіх різновидах цих систем; 6)з’ясувати і витлумачити форми та ступені варіативності документально фіксованих імен, розмежувавши для досліджуваного місця і досліджуваного часу іменні варіанти та інваріанти.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у межах теми “Мови та діалекти Українського Придунав’я”, що розробляється кафедрою загального мовознавства та слов’янських мов Ізмаїльського державного педагогічного інституту.

Об’єктом дослідження є особові імена мешканців Кілії, українських сіл Кілійського району (Десантне, Трудове, Шевченкове), Болграда та болгарських сіл Болградського району (Городнє, Кальчеве, Криничне, Оріхівка, Нові Трояни).

Дослідження проводилось на матеріалі особових імен, які належать 148 280 носіям. Джерелом фактичного матеріалу стали дані архівів відділів РАГС м. Кілії, Кілійського району, м. Болграда і Болградського району.

Впродовж 1881-1940рр. досліджуваний матеріал не містить відомостей про національність найменувачів, і тому в означений проміжок часу українська і болгарська антропосистеми включають імена за ознакою віросповідання найменувачів. Починаючи зі зрізу 1951-1960рр., першого, на якому впродовж усіх десяти років в актових записах про народження фіксується національна приналежність батьків дитини, ми досліджуємо імена дітей, народжених тільки в однонаціональних українських (для Кілії і Кілійського району) та болгарських (для Болграда і Болградського району) сім’ях.

Методи та методика дослідження. Поставлена мета та специфіка досліджуваного матеріалу зумовили застосування дослідницьких методів, які відповідають лінгвістичному і специфічно антропонімічному аспекту : описового, кількісного, зіставного і експериментального, що використовувались та реалізувались у формі таких прийомів аналізу особових імен, як прийом класифікації і систематики за хронологічними зрізами й частотністю, прийом опитування інформантів. При розмежуванні імен на частотні і рідковживані ми, з певною долею умовності, кваліфікуємо імена, рівень активності яких становить або перевищує 1,0 %, як частотні, решту імен (до 1,0%) - як рідковживані. Використання кількісного методу дозволило описати частотну організацію іменних систем українців і болгар, виявити елементи спільного і розбіжного в них, визначити закономірності і тенденції розвитку досліджуваних іменників. Найпомітніші зрушення в розвитку досліджуваних іменних систем відбувались на межі першого і другого та другого і третього періодів, умовно виділених за принципом відносної стабільності іменної системи в цей період (І: 1881-1920рр., Українське Придунав’я в складі Росії; ІІ : 1921-1940рр., Українське Придунав’я за часів румунської окупації; ІІІ : 1941-1998рр., Українське Придунав’я в радянський і сучасний період). Впродовж І, ІІ і ІІІ періодів зміни в розвитку чоловічого і жіночого іменників Кілійського та Болградського районів аналізуються по десятиріччях. При цьому суцільні матеріали зібрані за всі без винятку роки від 1881 до 1998рр., а в межах кожного десятиріччя вони подаються сумарно. Це дозволило виділити дванадцять зрізів : І-1881-1890рр., ІІ-1891-1900рр., ІІІ-1901-1910рр., ІV-1911-1920рр., V-1921-1930рр., VI-1931-1940рр., VII-1941-1950рр., VIII-1951-1960рр., IX-1961-1970рр., X-1971-1980рр., XI-1981-1990рр., XII-1991-1998рр. Зіставний метод виявився ефективним як відносно вивчення якісної схожості та розбіжності, так і при дослідженні частотних параметрів використовуваних комплектів імен, розбіжні риси яких проступають на тлі схожості дуже яскраво. Опитування інформантів дало можливість отримати додаткові відомості щодо мотивації обрання імен, з’ясування причин популярності й привабливості антропонімів, поширеності того чи іншого розмовного варіанта імені.

Новизна одержаних результатів. У нашій роботі вперше в історії антропонімічного дослідження Українського Придунав’я здійснена спроба зіставного аналізу іменників українців і болгар. До обстеження залучений цілковито новий матеріал - особові імена мешканців Кілії, Кілійського району, Болграда і Болградського району, які досі не виступали об’єктами антропонімічного вивчення.

Теоретична значимість дисертації. Результати дослідження видаються корисними для вивчення загальних тенденцій розвитку іменників, для визначення динаміки імен в Україні протягом ХХ ст., а також для вирішення інших теоретичних питань антропоніміки. Дослідження виявляє особливості розвитку українського іменника у ситуації : 1) міжмовної взаємодії; 2) різноетнічного оточення; 3) периферійного розташування. Зібрані матеріали дають уяву про специфіку формування іменника на батьківщині (українського) та в умовах острівної ментальності (болгарського). Порушені напрямки зіставного аналізу іменників українців і болгар Українського Придунав’я мають започаткувати комплексне дослідження іменних систем представників інших етносів, що мешкають на етнічно складній території.

Практична цінність роботи полягає в тому, що матеріали й результати дослідження можуть використовуватись при читанні спецкурсів та спецсемінарів з ономастики, при проведенні семінарських занять із загального мовознавства. Дисертація містить матеріали, важливі для лексикографічної практики, зокрема вони стануть у нагоді укладачам словників особових імен. На базі зібраних матеріалів може бути укладений рекомендаційний словничок для добору імен новонародженим для їх батьків та родичів.

Апробація роботи. Матеріали дослідження висвітлювались на міжнародній науковій Кирило-Мефодіївській конференції (Одеса, 1997), науковій конференції “Українська мова : з минулого в майбутнє” (Київ, 1998), конференції “Мова та діалекти Українського Придунав’я : проблеми системного дослідження і соціолінгвістичного опису” (Ізмаїл, 1998), а також на засіданнях кафедри загального мовознавства і слов’янських мов Ізмаїльського державного педагогічного інституту (1998,1999).

За темою роботи опубліковано шість статей.

Структура дисертації. Робота складається із “Вступу”, двох розділів та “Висновків” /197с./. До роботи додається список використаних джерел і літератури (188 найменувань). Додатки, що містять цифровий матеріал, зведений у таблиці з урахунком етнічного, хронологічного та статевого поділу (всього 104 таблиці), виділені в окремий том /391с./.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У “Вступі” обгрунтовується вибір теми, її актуальність, формулюються мета і завдання праці, визначаються методи та методичні прийоми, відзначається теоретичне значення та можливість практичного застосування результатів роботи.

Перший розділ дисертації “Чоловічий іменник Українського Придунав’я в 1881-1998рр.” присвячений вивченню чоловічих особових імен, які обирались мешканцями Кілії і Кілійського району впродовж 1881-1998рр., а також зіставленню українського іменника з іменником болгар, які мешкають у Болградському районі.

Впродовж 1881-1998рр. у Кілії для іменування 13 294 новонароджених було використано 308 різних імен, а 15 078 хлопчиків, народжених у Кілійському районі, отримали 268 імен.

В 1881-1890рр. десятку найуживаніших у Кілії імен представляли Іван (у тодішніх записах - Іоанн), Михайло, Петро, Василь, Федір, Георгій, Дмитро, Григорій, Семен і Микола. Ці імена обслуговували 36,5% народжених в означений проміжок часу хлопчиків. Питома вага перших десяти антропонімів в іменнику Кілійського району - Іоанн, Василь, Петро, Федір, Григорій, Юхим, Андрій, Стефан, Микита, Олексій - в цей час була ще нижчою - 31,8%. З міською сільська десятка збігається тільки на 50%. І дуже знаменно, що в місті відсутня друга половина сільської десятки. Головну причину цієї істотної розбіжності бачимо у відставанні села від міста.

В 1891-1900рр. концентрація панівних імен у чоловічому українському іменнику зросла до 42,8% у Кілії та до 32,7% у Кілійському районі. В місті онім Семен заступився лексемою Олександр, а на селі набули статус найуживаніших і потрапили до десятки, заступивши Андрія, Микиту і Олексія, імена Яків, Павло і Семен. І на цьому зрізі сільська десятка наполовину відрізняється від міської. У Кілійському районі до десятки входять імена Стефан, Юхим та Яків, які в місті ніколи не потраплять до фаворитів, і онім Семен, який тимчасово залишив міську десятку.

На третьому зрізі особливої популярності серед мешканців Кілії набуло ім’я Павло, яке заступило в десятці лексему Олександр. Прихильність міських найменувачів до оніма Михайло поширилася і на сільську місцевість. Повернулися і поліпшили свої позиції в десятці Кілійського району лексеми Андрій і Олексій. Зафіксовано незначне скорочення відстані між сільською і міською десятками. Тепер сільське угруповання відрізняється лише чотирма лексемами - Андрій, Олексій, Семен і Яків, які в міській десятці заступаються онімами Георгій, Микола, Дмитро і Павло. В 1901-1910рр. в українському іменнику триває процес зростання концентрації, яка сягнула 54,4% в міській антропосистемі та 38,6% - в сільській.

В 1911-1920рр. міська десятка не прийняла жодного нового антропоніма. Концентрація панівних імен зросла до 55,2%. У Кілійському районі до складу фаворитів увійшов онім Дмитро та відновилося в правах ім’я Стефан. Ступінь концентрації досяг 43,4%. Імена Олексій, Стефан і Андрій на цей час у міській десятці відсутні. Вони там заступаються іншим набором - Микола, Георгій, Семен.

Другий період розвитку досліджуваних іменників минав за умов румунської окупації. Мешканці Придунав’я намагалися протистояти політиці суцільної румунізації краю. Один із шляхів протистояння духовному поневоленню ми вбачаємо в активізації попиту на традиційно популярні оніми першої десятки. Так, у 1921-1930рр. репертуар оновленої кілійської десятки - звільнену онімом Семен позицію посіло ім’я Андрій - обслуговував уже 56% новонароджених, а у Кілійському районі - 52,5%. Другий шлях протистояння відбився у злитті майже воєдино антропонімічних пріоритетів міських і сільських мешканців. Репертуари популярних імен Кілії і Кілійського району містять тепер 9 однакових лексем. Специфічним для міської десятки є ім’я Андрій, а для сільської - Стефан.

На шостому зрізі список активних лексем Кілії відрізняли щойно зараховані до складу імена Володимир та Ілля, а також Георгій, антропоніми ж Григорій, Андрій та Олександр були специфічними для десятки Кілійського району.Ступінь концентрації в Кілії зріс до 62,1%, а в Кілійському районі - до 62,4%. Деякі наслідки румунського впливу, як-от запис імен на румунський лад (Александру, Василие, Петре), зберігалися ще довгий час. Про це свідчать актові записи реєстрації новонароджених за 1941-1950рр., а в сільській місцевості навіть протягом 1951-1960рр.

Зріз 1941-1950рр. свідчить, що на початку третього періоду чоловічий іменник українців розвивався повільно, приймаючи обмаль нових імен до популярного репертуару. Остаточно припинили обслуговувати міську десятку оніми Георгій, Ілля і Федір. Вони віддали позиції лексемам Валерій, Олександр і Анатолій. Вперше за 1881-1950рр. зафіксоване незначне падіння ступеня концентрації (60,7%), що ми вважаємо закономірним наслідком антропонімічної повені. Взагалі наплив імен-неологізмів і новітніх запозичень з інших мов у колишньому СРСР припадав на 20-ті і 30-ті роки. Але на досліджуваній території природний шлях розвитку іменника був порушений румунською окупацією, і тому означений процес відбувався в нашому регіоні пізніше. Цього ж десятиріччя мешканці українських сіл Кілійського району вилучили з десятки імена Андрій, Григорій і Федір та надали статус панівних новим онімам Анатолій, Віктор і Володимир. Група найуживаніших імен обслуговувала 68,1% новонароджених. Ім’я Віктор, єдине, яким різниться в 1941-1950рр. сільська десятка від міської, з’явилося серед фаворитів на селі десятьма роками раніше, ніж у місті. Проте в Кілійському районі ще не ввійшло в моду ім’я Валерій.

В 1951-1960рр. десятки панівних імен несуть найбільше за всю історію чоловічого українського іменника навантаження - 73,4% в Кілії та 79,8% - в Кілійському районі.В оновленні списку фаворитів у міському репертуарі взяли участь лексеми Віктор і Сергій, що витіснили з десятки Дмитра і Петра. В сільському іменнику групу панівних лексем залишили антропоніми Дмитро і Михайло, які звільнили позиції онімам Валерій і Сергій. Як і на попередньому зрізі, сільська десятка на 90% збігається з міською. Цього разу диференційну функцію в репертуарі Кілійського району виконує ім’я Петро, а в Кілії - Валерій.

В 1961-1970рр. в міському іменнику почалося поступове зниження концентрації імен першої десятки (69,5%), що ми розцінюємо безперечно позитивно. Імена Валерій, Іван, Микола і Михайло хоча й залишились частотними, але назавжди покинули межі десятки. Зміну якісного складу список фаворитів у Кілії зазнав завдяки лексемам Валентин, Юрій, Ігор, Олег. Розбіжність між міською і сільською десятками стає виразнішою - 30% у 1961-1970рр. проти 10% у 1941-1960рр. Десятка Кілійського району не містить популярних на той час у Кілії імен Валентин, Олег та Ігор, а в місті за межами десятки розташувалися оніми Іван, Валерій і Микола.

В 1971-1980рр. обидві українські десятки містять імена Олександр, Сергій, Олег, Володимир, Руслан, Юрій і Віталій. Окрім означених, у Кілії користувались попитом оніми Ігор, В’ячеслав і Андрій, а у Кілійському районі - Анатолій, Іван і Микола. Навантаженість комплекту панівних імен у Кілії спала до 67,6%, а у Кілійському районі - до 64%.

В 1981-1990рр. усі імена, які брали участь в оновленні попередньої кілійської десятки, лишилися за її межами. Їх місця посіли антропоніми Євген, Олексій і Максим. Репертуар сільської десятки поповнився за рахунок раніше вибулих імен Дмитро, Андрій і Олексій та прийняв нове ім’я Євген,яке в 90-ті роки набуло популярності і в Кілії.На цьому зрізі комплект популярних імен Кілійського району обслуговував 61,4% хлопчиків і відрізнявся від десятки Кілії лексемами Іван і Юрій, яких у місті заступають Максим та Ігор. У Кілії десять найуживаніших імен були надані 62,7% юних українців.

Отже, впродовж 1941-1990рр. сільський іменник українців мав як спільні з міським іменником того часу риси, так і свої, особливі, які визначаються безперечним фактом відставання і периферійності сільського іменника.

На сучасному етапі переважна більшість хлопчиків, народжених в українських сім’ях Кілії та Кілійського району, дістає дбайливо відібрані з розмаїття чоловічих антропонімів імена Андрій, Владислав, Дмитро, Євген, Максим, Олександр, Сергій. Проте рівень популярності означених імен, крім Олександра - лідера обох українських десяток, в місті і на селі неоднаковий. Так, імена Андрій, Владислав і Максим користуються більшим авторитетом у Кілії, тоді як мешканці Кілійського району віддають перевагу онімам Сергій, Євген і Дмитро. Комплектацію міської десятки довершують лексеми Олексій, Денис і Артем, а сільської - Іван, Ігор і Павло.Заслуговує на увагу різкий спад ступеня концентрації - до 52,5% в Кілії та до 54,1% у Кілійському районі.

Якісну спадкоємність між іменниками минулого і сучасності створюють наскрізні імена, тобто такі, що фіксуються на всіх без винятку зрізах. Їх питома вага в загальному іменному фонді Кілії дорівнює 3,9% - Андрій, Василь, Володимир, Дмитро, Іван, Ілля, Микола, Михайло, Олександр, Олексій, Павло і Сергій. Аналогічний показник в іменнику Кілійського району становив 4,8%. Склад наскрізних імен у Кілії та районі збігається майже повністю : в Кілії з 12 таких імен наскрізним на селі не став лише Ілля, а серед 13 наскрізних сільських імен у місті не стали такими Григорій і Петро.

Таким чином, протягом 1881-1998рр. у складі десяти найулюбленіших імен українців побували у міській антропосистемі 32 лексеми, а в сільській - 31. Спільними для репертуару Кілії та Кілійського району виявились 27 онімів. Угруповання популярних онімів Кілії вирізняють імена Артем, Валентин, В’ячеслав, Денис та Ілля, а лексеми Микита, Степан, Юхим і Яків є специфічними для Кілійського району. Примітно, що всі визначальні для Кілійського району імена були зафіксовані в межах першого періоду. Цей факт не тільки ілюструє зближення міського і сільського іменників, а й дозволяє чітко визначити час активізації цього процесу - 1921-1940рр.

Зіставне вивчення української та болгарської чоловічих антропосистем дозволило з’ясувати, в якій мірі співпадають ономастичні уподобання українців і болгар Українського Придунав’я. В 1881-1998рр. фонд десяти найуживаніших імен у Болграді був представлений 26 лексемами, 23 з яких - Анатолій, Андрій, Валерій, Василь, Віктор, Віталій, Владислав, Володимир, В’ячеслав, Георгій, Денис, Дмитро, Євген, Іван, Ігор, Микола, Михайло, Олег, Олександр, Петро, Сергій, Федір, Юрій - були популярними і в Кілії. Антропоніми ж Борис, Іон і Степан є специфічними для міської болгарської десятки. Найменшим на тлі досліджуваних іменників був фонд перших десяти лексем у Болградському районі - 13 онімів : Василь, Віталій, Георгій, Дмитро, Іван, Микола, Михайло, Олександр, Петро, Семен, Сергій, Федір, Юрій. Цей факт дозволяє визначити антропонімічні пріоритети мешканців Болградського району як консервативні.

Доля наскрізних імен у болгарській антропосистемі була вищою, ніж в українській : 5,6% в Болграді і 10,6% у Болградському районі. Порівняння якісного складу чотирьох комплектів наскрізних імен свідчить, що 9 лексем є наскрізними для всіх обстежених іменників - Андрій, Василь, Володимир, Іван, Микола, Михайло, Олександр, Олексій, Петро.Наведені дані означають, що у досліджуваних іменниках спільного незрівняно більше, ніж розбіжного.

Зіставлення статистичної організації українського і болгарського чоловічих іменників виявило, по-перше, схожість у питомій вазі центральної частини іменників (впродовж 1881-1998рр. в Кілії вона дорівнювала в середньому 82%, в Кілійському районі - 77,2%, в Болграді - 87,9%, в Болградському районі - 88%); по-друге, помітні розбіжності в питомій вазі першої десятки частотних імен (у Кілії вони обслуговували в середньому 57,8% новонароджених, у Кілійському районі - 55,2%, у Болграді - 65%, у Болградському районі - 75,7%). Таким чином, в українській антропосистемі, і в міській і, особливо, в сільській, навантаження на всі частотні імена розподілялося більш рівномірно, ніж у болгарській.

Вивчення тривалої, більше ніж сторічної історії іменників Кілії, Кілійського району, Болграда і Болградського району та дані підрахунків дозволили нам визначити відстані між означеними іменниками, що розділені часом, виявити діахронічні зрушення та встановити, що є більш віддаленим - антропонімічні уподобання українців від болгарів чи репертуар міський від сільського.

В 1881-1890рр. відстань між іменними репертуарами Болграда і Болградського району була найменшою на тлі решти зіставлюваних іменників - 18,5%. Розбіжність між асортиментами чоловічих онімів Кілії і Кілійського району була майже вдвічі більшою - 31,4%. Але в обох випадках різниця між комплектами імен у місті та на селі виявилася меншою за відстань між українцями та болгарами, яка в міських іменниках дорівнювала 49,5%, а в сільських, зі зрозумілих причин, була більшою, адже саме сільська місцевість надає більших можливостей для виявлення національної специфіки іменування, та сягнула аж 57,3%.

Впродовж дослідженого періоду сталися істотні зрушення у взаєминах чоловічих іменників Кілії, Кілійського району, Болграда і Болградського району. Передусім це стосується міського та сільського іменників болгар, що, в порівнянні з даними 1881-1890рр., єдині з-поміж решти зіставлюваних іменників зазнали розподібнення якісного складу - на сучасному етапі вони віддалені на 45,1%. В цей же час відстань між міським і сільським іменником українців, навпаки, зменшилась до 26,7%. В 1991-1998рр. спостерігаємо й зменшення розбіжності між антропонімічними уподобаннями українців і болгар. Так, відстань між репертуарами Кілії та Болграда зменшилась до 32,9%, а Кілійського і Болградського районів - до 47,5%. Показовими щодо випереджаючого розвитку міських іменників вважаємо й темпи зближення українського і болгарського іменників у місті та на селі. Впродовж 1881-1998рр. відстань між іменниками Болграда і Кілії скоротилася на 16,6%, тоді як аналогічний показник для Кілійського і Болградського районів становить лише 9,8%.

Таким чином, наприкінці ХХ ст. розбіжність між антропонімічними уподобаннями українців і болгар зменшилась, але все ж є вищою за розбіжність міста й села.

У другому розділі “Динаміка жіночого іменника Українського Придунав’я в 1881-1998р.” процес формування жіночого українського іменника описується із застосуванням тих же методів дослідження, що і при аналізі чоловічої антропосистеми.

Впродовж 1881-1998рр. 13 016 народжених в Кілії дівчаток отримали 225 різних імен, а для іменування 14 394 новонароджених у Кілійському районі було використано 186 антропонімів.

Наприкінці ХІХ сторіччя величезна, майже в чотири рази, кількісна перевага чоловічих імен над жіночими зумовила вищу, ніж у чоловічому іменнику, концентрацію онімів першої десятки. Так, у 1881-1890рр. найпопулярніші серед жіночого населення Кілії імена Ганна, Марія, Євдокія, Олена, Феодосія, Парасковія, Агафія, Ксенія, Катерина і Пелагія були надані 50,1% новонароджених. Від популярної десятки Кілійського району, яка обслуговувала 48,1% дівчаток, цей список відрізняється трьома іменами - Феодосія, Катерина і Пелагія, яких у сільському наборі заступають оніми Мотрона, Килина і Олександра.

Наступне десятиріччя вивело з міської десятки оніми Феодосія і Пелагія. На зміну їм прийшли нові лексеми Анастасія та Ірина. На цьому зрізі сільська десятка відрізняється від міської теж трьома іменами, але вже трохи іншими. В 1891-1900рр. в міській десятці немає тих же Мотрони і Килини, а також Дарії. У селі ж нема Катерини, а також Олени і Анастасії. Концентрація практично не змінилась і дорівнювала 49,8% у Кілії та 48,7% у Кілійському районі.

В 1901-1910рр. у списку панівних лексем Кілії відбулася зміна лідера. Відтепер найпопулярнішим жіночим іменем у Кілії, як і в інших містах України, є антропонім Марія. Посівши першу позицію, означене ім’я утримувало її аж до 1931-1940рр. Антропоніми Агафія, Ірина і Катерина заступилися іменами Домнікія, Олександра і Ольга. Десятьма роками пізніше, ніж у Кілії, приймає до складу улюблених онім Анастасія і репертуар Кілійського району. Відмінність третього зрізу складають теж три імені. Специфічною для сільської десятки залишається все та ж Килина, а також Агафія, що в місті вже залишила десятку, та Дарія. Зате у міській десятці є Олена, Ольга і Домнікія. В міській антропосистемі навантаження перших десяти імен дорівнювало 49%, а в сільській - 49,2%.

В 1911-1920рр. до складу найпопулярніших у Кілії улилися оніми Наталія і Дарія та повернулися в десятку імена Ірина і Катерина, при цьому ім’я Ірина значно поліпшило свою позицію. Зросла популярність оніма Ірина і в Кілійському районі, де він у цей час теж повернувся до десятки. Відстань між міською і сільською десятками зменшилась до 20%. Специфічними для списку панівних імен у Кілії були лексеми Наталія і Катерина, а в Кілійському районі- Олександра і Пелагія. Ступінь концентрації у Кілії зріс до 55,9%, а в Кілійському районі практично не змінився - 49,3%.

Другий період розвитку частотного жіночого іменника Кілії, на відміну від чоловічого, минав активніше. В 1921-1930рр. міський фонд імен-фаворитів поповнився іменем Віра. Вибула зі складу провідних лексема Наталія. Вперше з 1881-1890рр. втратило привабливість ім’я Ксенія. Занепад популярності антропоніма Ксенія пов’язаний з активізацією його українського розмовного варіанту Оксана, який, відповідаючи вимогам до офіційних імен, здобув право громадянства в офіційному іменнику. На п’ятому зрізі перебудова сільської десятки пов’язана виключно з напливом нових імен. На зміну онімам Ксенія, Олена і Пелагія прийшли Ольга, Наталія і Катерина. Але розбіжність десяток міста і села залишилася незмінною - 20%. Проте повністю оновлюється склад імен, що вирізняють кожну з десяток : місто - Віра і Олена, село - Ольга і Дарія. В Кілії популярні імена отримали 50,8% народжених впродовж 1921-1930рр. дівчаток, а в Кілійському районі - 55,7%.

У 1931-1940рр. в Кілії активізувався попит на імена Варвара і Валентина, внаслідок чого комплект панівних імен, який обслуговував 55,6% дівчаток, набув такого вигляду : Марія, Ганна, Віра, Парасковія, Олена, Катерина, Варвара, Валентина, Ольга, Євдокія. У десятці Кілійського району звільнені антропонімами Ірина і Дарія місця посіли відновлена лексема Олена і нове ім’я Надія. На відміну від Кілії, де онім Надія обслуговував десятку лише на одному зрізі, життя імені в сільському репертуарі фаворитів буде довшим - до 1961-1970рр. Як і в 1881-1910рр., сільська десятка відрізняється від міської трьома іменами. Популярні на цей час у Кілії оніми Варвара, а також Віра і Валентина, які наступними десятьма роками увіллються до групи фаворитів і в українських селах, у Кілійському районі заступаються лексемами Надія, Наталія і Олександра. У Кілійському районі перші десять імен були надані 57,9% новонароджених.

1941-1950рр. характеризуються загальним зниженням активності імен усередині кілійської десятки. Єдине ім’я, якому вдалося покращити свою позицію, стало новим лідером панівного репертуару. Остаточно припинили обслуговувати десятку оніми Варвара і Євдокія. Зафіксовано два нових імені - Євгенія і Людмила. Отже, 54% народжених у Кілії протягом 1941-1950рр. дівчаток були названі іменами Валентина, Марія, Ганна, Віра, Олена, Людмила, Євгенія, Катерина, Ольга і Парасковія. Від аналогічного сільського списку, який обслуговував 61,6% новонароджених, даний перелік відрізняють оніми Людмила, Євгенія і Катерина, а специфічними для сільської десятки є імена Лідія, Ніна і Надія.

Десятиріччя 1951-1960рр. стало для міської десятки періодом великого оновлення. Одразу 4 антропоніми (Галина, Надія, Світлана і Любов) поповнили фонд улюблених імен. У цей час імена Галина і Любов взяли участь в оновленні списку панівних лексем і у Кілійському районі. Отже, в 1951-1960рр. в міській десятці немає лексеми Тетяна і тих же Лідії і Надії. А в списку панівних імен Кілійського району тимчасово відсутні Ганна і Катерина та поки що - Світлана. Навантаження міської панівної десятки сягнуло 62,3%, а сільської - 64,8%.

Починаючи з 1961-1970рр., усі наступні панівні репертуари в Кілії очолюватимуть нові лідери. Так, на цьому зрізі першу позицію посіло ім’я Людмила, яке в 60-ті роки вийшло на перше місце й в українських іменниках інших районів Одеської області. Втратили колишню привабливість оніми Ганна і Марія. Лідером сільської антропосистеми стало ім’я Валентина. Антропонімічна ситуація 1961-1970рр. сприяла незначному зближенню іменників міста і села. Так, і в Кілії, і в Кілійському районі найменувачі включили до десятки вісім однакових імен - Валентина, Галина, Лариса, Любов, Людмила, Наталія, Світлана, Тетяна. Оніми ж, якими розрізняються списки найуживаніших імен у місті і на селі, посідають 9 і 10 позиції в десятках: Алла і Ольга - в Кілії, Лідія і Надія - в Кілійському районі. Наслідком посилення тенденції до надання дівчаткам модних імен стало зростання ступеня концентрації до 67,7% у місті і до 70,3% на селі.

В 1971-1980рр. список десяти популярних імен у Кілії поповнився двома новими лексемами - Оксана та Інна, а очолило десятку ім’я Наталія. Десятьма роками пізніше, ніж у Кілії, антропонім Людмила досяг найвищого п’єдесталу і в Кілійському районі. І на цьому зрізі міська і сільська десятки містять по два специфічних оніми : Галина і Валентина в Кілійському районі та Ольга і Лариса в Кілії. На цьому зрізі навантаження групи провідних імен у Кілії досягло свого піку - 70,1%, тоді як у Кілійському районі воно, навпаки, спало до 64,6%.

В 1981-1990рр. новим для міської десятки став онім Вікторія, який разом із Ганною і Катериною відрізняє комплект імен-фаворитів Кілії. У Кілійському районі аналогічне угруповання представляють лексеми Марина, Світлана та Інна, час перебування яких у кілійській десятці вже вийшов. У Кілії десять модних імен були надані 62,6% новонароджених, а в Кілійському районі - 68,9%.

57% дівчаток, народжених впродовж 1991-1998рр. у Кілії, мають імена Анастасія, Ганна, Вікторія, Тетяна, Ірина, Ольга, Олена, Христина, Катерина і Наталія. Сім з цих імен - Анастасія, Ганна, Вікторія, Тетяна, Ольга, Олена, Катерина - маємо на останньому зрізі і в десятці Кілійського району, навантаження якої за вісім років спало до 53,3%. Але рівень популярності деяких спільних онімів у місті та на селі різний. Передусім це стосується імен Анастасія, Вікторія і Ольга. Переважна більшість шанувальників перших двох антропонімів мешкає в Кілії, а ім’я Ольга посіло ліпшу позицію в іменнику Кілійського району. Позиції трьох онімів, які в 1991-1998рр. є специфічними для міської десятки, на селі зайняли лексеми Аліна, Марина і Світлана.

Отже, зіставлення якісного складу фондів найчастіше використовуваних протягом 1881-1998рр. імен у Кілії (33) та Кілійському районі (34) виявило, що 28 антропонімів - Агафія, Алла, Анастасія, Валентина, Вікторія, Віра, Галина, Ганна, Дарія, Євдокія, Інна, Ірина, Катерина, Ксенія, Лариса, Любов, Людмила, Марія, Надія, Наталія, Оксана, Олександра, Олена, Ольга, Парасковія, Пелагія, Світлана, Тетяна - були популярними і в місті, і на селі. Лексеми Варвара, Домнікія, Євгенія, Феодосія і Христина здобули статус найуживаніших тільки в міському іменнику, а Аліна, Килина, Лідія, Марина, Мотрона і Ніна - тільки в сільському.

Зіставлення антропонімічних пріоритетів мешканців Кілійського і Болградського районів виявило, що в 1881-1998рр. чотири комплекти жіночих імен мали 14 спільних лексем - Анастасія, Валентина, Віра, Ганна, Євдокія, Ірина, Марія, Надія, Наталія, Олена, Ольга, Парасковія, Світлана, Тетяна. Імена Ганна, Наталія і Тетяна активніше обираються мешканцями болгарських сіл, а лексеми Анастасія, Ірина і Ольга - найменувачами з Болграда. Антропоніми Альона, Василиса, Стефанида, Федора і Юлія зрідка підіймалися й до центральної частини іменників Кілії і Кілійського району, але не входили до складу жодної з українських десяток.

Порівняння українського та болгарського жіночих іменників у структурному аспекті виявило, що в жіночій антропосистемі Українського Придунав’я діють ті ж особливості структурної організації іменників, що і в чоловічій. Українська жіноча антропосистема так само, як і чоловіча, надає більших можливостей, ніж іменник болгар, для рівномірного розподілення навантаження між онімами центральної частини іменника : десять найуживаніших імен у Кілії та Кілійському районі надавалися в середньому 57,1% і 57,7% новонароджених, у той час як у Болграді та Болградському районі - відповідно 60,2% і 68,7%.

Чотири вивчені жіночі іменники мали за досліджений період 9 спільних наскрізних імен : Ганна, Ірина, Катерина, Марія, Надія, Наталія, Олена, Ольга і Тетяна. Специфічним тільки для Кілії наскрізним іменем є Валентина, а для Кілійського району - Антоніна. У Болграді жодного специфічного наскрізного імені немає, зате у Болградському районі їх аж одинадцять : Анастасія, Домнікія, Євдокія, Килина, Марина, Меланія, Олександра, Парасковія, Раїса, Софія, Христина. Цей факт - свідчення цупкої стійкості антропонімічних уподобань мешканців Болградського району і водночас - консервативності їх іменника. І сюди приходять віяння часу, і тут дається взнаки мода, але то вже стосується периферії, поверхневого антропонімічного рівня. Глибинна сутність антропонімікону стоїть у болгарських селах як скеля непорушна.

Наприкінці ХІХ ст. жіночі репертуари досліджуваних антропосистем мали більше спільних імен, ніж чоловічі, однак відстані між жіночими іменниками Кілії, Кілійського району, Болграда і Болградського району визначались тими ж принципами, що й у чоловічій антропосистемі. Так, у 1881-1890рр. розбіжність між іменним репертуаром міста і села, що в українській антропосистемі дорівнювала 28,1%, а в іменній системі болгар - 27,5%, була меншою за розбіжність між українцями та болгарами, яка становила 43,7% для міських іменників та 46% для сільських.

У 1991-1998рр. жіночі іменники, як і наприкінці ХІХ ст., знову містять більше спільних онімів, ніж чоловічі. Показово, що за наших часів це твердження стосується й іменників Болграда і Болградського району, які в 1881-1890рр., до речі, єдині з-поміж усіх зіставлюваних жіночих іменників, розрізнялися більше, ніж чоловічі іменники аналогічної пари. Вважаємо, що такий стан речей був спричинений фактором традиції та набагато суворішою, ніж у дівчаток, регламентованістю іменування новонароджених хлопчиків у селах Болградського району.

Зміни, що стались у взаєминах жіночих іменників впродовж 1881-1998рр., також мали багато схожого з особливостями зрушень в чоловічій антропосистемі, але набули при цьому й певної специфіки, яка пов’язана передусім із особливостями іменування дівчаток. Зіставлення даних за 1881-1890 і 1991-1998рр. дозволило встановити зближення якісного складу українського та болгарського іменників : смаки в доборі жіночих імен у мешканців Болграда і Кілії розрізняються вже тільки на 27,3%, а найменувачів Кілійського та Болградського районів - на 38%. Трохи скоротилася й відстань між антропонімічними уподобаннями українців, що мешкають у Кілії і Кілійському районі. В 1991-1998рр. вона становила 25,3%. Проте зросла розбіжність між жіночими, втім, як і чоловічими, іменниками Болграда і Болградського району, яка на сучасному етапі дорівнює 38%. Однак темпи як розподібнення, так і зближення жіночих іменників міських і сільських болгар є набагато повільнішими, ніж чоловічих, - впродовж 1881-1998рр. відстань між жіночими іменниками зросла лише на 10,5%, тоді як між чоловічими - на 26,6%. На нашу думку, це якнайкраще демонструє підсвідомий потяг жіночих іменувань до всілякого урізноманітнення і характеризує жіночі антропосистеми Українського Придунав’я як більш проникні для нестандартних і оригінальних іменувань, ніж чоловічі.

ВИСНОВКИ

Суцільне дослідження особових імен українського населення Українського Придунав’я у їх зіставленні з болгарськими іменами, що охоплює доволі тривалий період, дозволило виявити загальні закономірності іменної динаміки і основні тенденції розвитку досліджуваних антропосистем.

На першому етапі розвитку досліджувані іменники складалися виключно з традиційних, рекомендованих церковними святцями календарних імен. І чоловічий, і жіночий іменники українців і болгар оновлюються в цей час повільно, про що свідчить високий ступінь тотожності сусідніх зрізів.

Другий етап розвитку українського і болгарського іменників минав за умов румунської окупації території Українського Придунав’я. Природний розвиток антропосистем регіону був порушений нав’язуванням нетрадиційних у якісному та структурному аспектах антропонімів. Найбільш вразливим до румунських впливів виявився чоловічий іменник