ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Марутян Рена Рубенівна

УДК 94 (477) “18” (092)

Громадсько-просвітницька та

наукова діяльність М.О.Каришева

07.00.01 - історія України

АВТОРЕФЕРАТ

ДИСЕРТАЦІЇ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ

КАНДИДАТА історичних НАУК

Запоріжжя - 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького державного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор історичних наук, професор,

Карагодін Анатолій Іванович

Запорізький держуніверситет,

професор кафедри джерелознавства,

історіографії та спеціальних історичних

дисциплін.

Офіційні опоненти - доктор історичних наук, доцент,

Голуб Анатолій Іванович,

доцент кафедри російської історії

Дніпропетровського національного університету.

- кандидат історичних наук, доцент,

Ткаченко Віктор Григорович,

доцент кафедри новітньої історії України,

проректор з питань гуманітарної освіти і виховання

Запорізького державного університету.

Провідна установа: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського НАН України (м. Київ).

Захист відбудеться "29" червня 2001р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.051.01 у Запорізькому державному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 69063, м.Запоріжжя,вул.Жуковського,66,корп. V, ауд.326.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Запорізького державного університету (адреса: 69063, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 66, корпус ІІ).

Автореферат розісланий "28" травня 2001 року.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження необхідністю дослідження громадської та наукової діяльності видатних діячів минулого, які залишили найбільш помітний слід у вітчизняній історії, впливали на життя сіл, міст і навіть цілих регіонів, а також, накопичуючи фактичний матеріал, готували ґрунт для наступних поколінь дослідників.

Всебічне дослідження життя і діяльності визначних осіб минулого завжди є важливим завданням історичної науки. В сучасних умовах вкрай необхідно висвітлити внесок у розвиток науки, культури та громадського життя найбільш талановитих діячів минулого, що залишилися поза увагою радянської історичної науки. Серед таких вчених останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. в Катеринославській губернії відзначився відомий економіст, статистик, педагог і громадський діяч – Микола Олександрович Каришев.

Талановитий вчений, публіцист, він мав суттєвий вплив на громадсько-культурне життя півдня України та Росії. Тому його життя та громадсько-просвітницька діяльність заслуговує спеціального дослідження, котре дозволить простежити життєвий шлях вченого, розкрити внесок М.О.Каришева в громадські й наукові процеси життя Катеринославської губернії, визначити зроблений ним внесок у вивчення історії та культури Катеринославщини і її складової – Запорізького краю. Все це необхідно для об'єктивного висвітлення історії півдня України кінця ХІХ - початку ХХ ст. Об'єктивний аналіз творчої спадщини М.О.Каришева дозволить відновити історичну правду щодо цієї видатної особи.

Об'єктом дослідження є суспільні процеси, які відбувалися на півдні України в контексті діяльності певних історичних постатей.

Предметом дослідження є громадська, просвітницька та наукова діяльність М.О.Каришева на Україні та в Росії у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.

Хронологічні рамки дисертаційного дослідження охоплюють роки життя М.О.Каришева (1855-1905). Нижня дата пов'язана з народженням М.О.Каришева., формуванням його світогляду, що знайшло своє відображення на житті вченого, його громадської діяльності. Верхня межа зумовлена датою смерті М.О.Каришева.

Територіальні рамки роботи відбивають діяльність М.О.Каришева на Україні (Катеринославська губернія) в її сучасних кордонах, а також його роботу у вищих навчальних закладах Росії та в Парижі.

Мета роботи полягає у комплексному дослідженні основних напрямків та змісту громадсько-просвітницької, педагогічної та наукової діяльності М.О.Каришева. Головна увага приділяється його діяльності на території України.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі автор вирішує такі наукові завдання:

1. Показати основні віхи життєвого шляху М.О.Каришева; охарактеризувати особливості його світогляду.

2. Висвітлити громадсько-просвітницьку діяльність М.О.Каришева у Катеринославській губернії.

3. Оцінити внесок педагога в розвиток освіти у Катеринославській губернії.

4. Дослідити сутність наукових ідей вченого з проблем реформування аграрних відносин та самоврядування українських земств в Росії кінця ХІХ - початку ХХ ст.

5. Розкрити зміст та основні напрямки пропозицій М.О.Каришева щодо розвитку та реформування земських органів.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у проведеному на базі широкого кола джерел комплексному дослідженні життя, творчості та громадської діяльності М.О.Каришева в Україні і Росії, яка фактично залишалась поза увагою радянської історичної науки.

Практичне значення дисертації полягає в можливості використання результатів дослідження у навчальному процесі, при читанні курсів “Історія України”, “Історія Запорізького краю” у вищих та середніх навчальних закладах, а також у викладанні спецкурсів з історії земського руху та історії освіти на півдні України.

Апробація результатів наукового дослідження. Результати дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького державного університету. Висновки роботи знайшли відображення у 4-х статтях, окремі наукові проблеми дисертації були висвітлені в виступах автора на Всеукраїнських наукових та вузівській науково-практичній конференціях: VІІІ Всеукраїнській науковій конференції “Історичне краєзнавство і культура” (Харків,1997); щорічній науково-практичній конференції викладачів та студентів Запорізького державного університету (1998); Всеукраїнській конференції "Історія півдня України від найдавніших часів до сучасності: проблеми національного, політичного, соціального, економічного, технічного, правового, релігійного та культурного розвитку" (Миколаїв-Одеса, 1999).

Достовірність результатів історичного дослідження забезпечується комплексом документів і матеріалів, а також методологією та методами дослідження, на основі яких виконано дисертацію.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дисертаційного дослідження та відображає логічну послідовність питань, що досліджувались. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, які поділяються на параграфи, висновків, приміток, списку використаних джерел та літератури (244 найменування), додатків (10 позицій). Обсяг дисертаційної роботи складає 158 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ВСТУПІ обґрунтовується актуальність та наукова новизна теми, визначаються предмет та об'єкт дослідження, розглядаються мета і завдання автора дослідження, теоретична та практична значимість роботи.

Перший розділ "ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛА, МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ" складається з трьох параграфів у відповідності з етапами дослідження теми дореволюційними, радянськими та сучасними науковцями.

Так, у першому параграфі дається розгляд існуючої з цього питання літератури, який дозволяє умовно поділити історію наукової розробки теми на три періоди. Перший охоплює 80-ті рр. ХІХ ст. – 1917 р.; другий – 1917 р. та 80-ті рр. ХХ ст.; третій – розпочався у 1990-х рр. Кожен з цих етапів має свої особливості, які визначалися умовами розвитку суспільства в цілому та історичної науки зокрема.

Перші відгуки і зауваження, присвячені наукової діяльності М.О.Каришева, належать економістам. Серед такого роду праць виділяються, насамперед, статті російських економістів - професорів С.Южакова, О.Сахарова, О.Фортунатова, О.Мануйлова та ін., що з'явилися наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХІХ ст.

У 80-90-ті рр. ХІХ ст. з'явилося ліберальне народництво, що мало можливість брати участь у легальній пресі та громадському житті. Саме ліберальні народники, до яких належав і М.О.Каришев, стали першими політичними опонентами В.І.Леніна. Вони виступали за "зміцнення селянського господарства і дрібного народного виробництва взагалі" шляхом сприяння кредиту, кооперації, розширенню селянського землеволодіння, не заперечуючи саме існування буржуазного суспільства, що рішуче суперечило поглядам лідера більшовиків, який не погоджувався з оцінкою М.О.Каришевим селянської оренди з метою одержання додаткового прибутку. М.О.Каришев, як і В.Е.Постніков, один із відомих ліберальних народників-економістів, вважали це бажання селян цілком природним, більшовики же вбачали тут елементи експлуатації .

Сучасники визнавали М.О.Каришева одним із кращих популяризаторів економічного вчення. Його книгу “Экономические беседы”, написану на основі бесід з учнями Гнєдінського ремісничого училища і Гнєдінської сільськогосподарської школи Олександрівського повіту Катеринославської губернії, економісти називали прикладом стислого, але цілком доступного для непідготовленого сільського читача, викладу найголовніших основ політичної економії.

Окремі сторони громадської діяльності М.О.Каришева розглядались також у працях, присвячених історії земських закладів. Автор відомої роботи “История земства за сорок лет” Б.Б.Веселовський відносив М.О.Каришева до "прогресистів, що прийшли на зміну реакціонерам" 1860-79-х рр. М.О.Каришев, на думку дослідника, стояв в одному ряду з відомими діячами Росії М.О.Корфом, К.З.Буницьким, Д.Т.Гнєдіним.

Підсумкові оцінки громадсько-просвітницької та наукової діяльності М.О.Каришева викладені в статтях довідкової літератури, наприклад, статті про життя та діяльність М.О.Каришева вміщені в енциклопедії Ф.А.Брокгауза й І.А.Ефрона, братів Гранат.

В цілому, у дореволюційній історіографії М.О.Каришеву приділялося значно більше уваги, ніж у наступні часи. При цьому головну увагу дослідників привертав М.О.Каришев як економіст і статистик.

Головною особливістю наступного радянського періоду історіографії (1917- кінець 80-ті рр.) стало штучне забуття імені М.О.Каришева. Історіографія цього часу відзначалася класовою спрямованістю та суб'єктивними оцінками його громадської і наукової діяльності.

У літературі 30-50-х рр. ХХ ст. М.О.Каришев взагалі не згадувався ні в довідковій, ні в науковій літературі. В 60-70-ті рр. проявилось стійко негативне ставлення до особи М.О.Каришева і його діяльності, суб'єктивне тлумачення його творів і висловлювань. Наукова спадщина, праці М.О.Каришева, зокрема з питань розвитку сільського господарства, були забуті. Вважалося, що аграрне питання в радянській країні вже вирішене.

У дисертаціях П.Т.Колесника, Н.В.Поди , що були захищені в 60-70 рр, автори вказували, що М.О.Каришев стояв на позиції примирення класів., звинувачували М.О.Каришева в тому, що він “затушовував процес утворення антагоністичних класів у суспільстві” .

У свою чергу Н.М.Пирумова, наприклад, вказувала, що земства не були ні органами місцевого самоврядування, ні школою політичного виховання. Розглядаючи одну з форм легального впливу на уряд - земські клопотання, Н.М.Пирумова стверджувала, що М.О.Каришев у своїй роботі з цього питання ("Земские ходатайства...") приводив занижені дані про земські прохання.

Останній період у дослідженні суспільної діяльності і наукової творчості М.О.Каришева розпочався на межі 80-90-х рр. ХХ ст.

Аналіз новітньої літератури дозволяє стверджувати, що інтерес до особистості М.О.Каришева на Україні виник, насамперед, серед дослідників-краєзнавців.

Популяризатором імені М.О.Каришева виступив відомий краєзнавець Запоріжжя І.В.Пуха. Завдяки його наполегливості український читач отримав можливість ознайомитись із окремими сторонами творчої спадщини М.О.Каришева. Це була чи не найперша спроба повернути ім' я М.О.Каришева до наукового обігу.

Діяльність та особа М.О.Каришева стисло характеризується в узагальнюючих краєзнавчих працях. Зокрема, професор А.І.Карагодін згадав ім'я М.О.Каришева у своїй книзі “Історія Запорізького краю. 1770-1917”. Завдяки його зусиллям М.О.Каришев постає перед сучасниками також як активний громадський діяч Запорізького краю другої половини ХІХ – початку ХХ ст. .

Автор статті "Професійна освіта в Олександрівському повіті", історик В.Г.Ткаченко, аналізуючи розвиток професійно-технічної освіти в Олександрівському повіті другої половини ХІХ - ХХ ст., приділив особливу увагу Гнєдінському ремісничому училищу та Гнєдінській сільськогосподарській школі .

У праці російської вченої Н.Г.Корольової “Земство на переломе (1905-1907)” звернуто увагу на наукову спадщину М.О.Каришева, на його зусилля у написанні земських статистичних збірників. М.О.Каришев як провідний земець Катеринославської губернії, згадується у дисертації А.І.Лохматової “Катеринославське земство: соціальний склад, бюджет та практична діяльність. 1866-1913”, захищеній у 1994 році в ЗДУ .

Таким чином, у кінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст. відбулося справжнє повернення ім'я М.О.Каришева до наукового обігу. В історіографії та науково-популярній літературі з'явився певний доробок з окремих аспектів його життя, громадсько-просвітницької та наукової діяльності.

У другому параграфі першого розділу докладно розглянуто джерельну базу

Архівні матеріали, пов'язані з життям і діяльністю М.О.Каришева, знаходяться в різних архівах Росії та України. Джерела в архівосховищах Москви, Харкова, Запоріжжя містять важливу інформацію щодо основних етапів життя і творчості М.О.Каришева.

Важливе значення для розкриття теми дослідження мають документи Державного архіву Запорізької області. Ці матеріали найбільш численні і несуть велику кількість інформації із громадсько-просвітницької діяльності М.О.Каришева в земських органах управління повіту.

Значення для розкриття проблеми мають опубліковані джерела. Перш за все, це роботи самого М.О.Каришева, які дають уявлення про характер та зміст його соціальних, економічних та педагогічних поглядів .

Для вивчення теми великий інтерес представляють архівно-біографічні матеріали, що зберігаються в Центральному Історичному Архіві м. Москви (ЦІАМ). Це документи Московського Імператорського університету (Фонд 418), де вчився, а згодом працював викладачем М.О.Каришев.

Документи Харківського обласного архіву (Ф.265. Харківська чоловіча гімназія) містять свідчення періоду навчання М.О.Каришева в гімназії м. Харкова.

Російський Державний Архів літератури та мистецтва (РДАЛМ) (м. Москва) зберігає листування М.О.Каришева з найвідомішими громадськими діячами Росії: Буніним Ю.А., Златовратським М.М., Суворіним О.С, Станюковичем К.М. та ін.

Відділ Рукописів Російської Державної Бібліотеки у Москві містить особистий фонд поміщиків Олександрівського повіту Катеринославської губернії Гнєдіних, в якому ми можемо знайти родовід прийомних батьків М.О.Каришева Гнєдіних. (Ф.73, оп.2, спр.1, арк.2).

Науковий архів Інституту Археології НАН України зберігає матеріали періоду роботи М.О.Каришева в Парижі у Вищій російській школі (Ф. Вовка Ф.А.,спр.408 “В”).

Інститут Рукописів Національної бібліотеки України ім. В.Вернадського містить службове листування М.О.Каришева з відомим діячем півдня України Я.П.Новицьким та письменником-народником М.Лучинським (Ф.202, спр.99;100).

Таким чином, використання в комплексі різноманітних джерел дозволило зібрати достатньо репрезентативний, і, в основному, достовірний фактичний матеріал, який дав можливість розв'язати основні завдання дослідження.

У третьому параграфі першого розділу було зроблено огляд методологічної бази дисертаційного дослідження. В її основу покладено принцип історизму. Керуючись принципом історизму, автор досліджує життя та діяльність М.О.Каришева в динаміці, з одного боку, як відомого російського науковця, економіста та статистика, що впливав на розвиток економічної думки того часу; іншого - його життя та діяльність розглядаються через призму впливу на розвиток земського руху України другої половини XIX - початку XX ст. взагалі, і розвиток земської початкової та професійної освіти в Катеринославському земстві, зокрема.

Принцип об'єктивності, що вимагає виявлення всіх чинників, які визначали життєвий шлях, соціально-економічні та наукові погляди М.О.Каришева, оцінки його особи в дореволюційній і радянській літературі.

Важливою складовою теоретико-методологічної основи дослідження є принцип багатофакторності. Наприклад, вплив державної політики на громадську діяльність Каришева, загальна політична ситуація в Росії, Україні та Європі.

Авторка також керувалась принципом всебічності пізнання, який реалізується через комплексний аналіз сукупності джерел, що стосуються громадської та наукової спадщини професора М.О.Каришева.

Метод періодизації дає можливість виділити етапи і їх основні особливості в розвитку громадсько-просвітницької та наукової діяльності М.О.Каришева, а також якісні зміни, що відбувалися на цих етапах. Метод дозволяє, завдяки аналізу історичної ситуації, виявити основні етапи життя й діяльності М.О.Каришева в Росії і на Україні.

Проблемно-хронологічний метод дає можливість розглядати явища в часовій послідовності, передбачає розчленування достатньо широкої теми на декілька відносно вузьких проблем, кожна з яких розглядається в хронологічній послідовності стосовно історичних явищ і подій, що до неї належать, а також у динаміці, тобто в русі і змінах, що відбувалися в житті та творчості М.О.Каришева в зазначений період.

Таким чином, використання сучасних принципів і методів дослідження сприяє репрезентативності й обґрунтованості дослідження і його результатів.

У другому розділі – "ГРОМАДСЬКО-ПРОСВІТНИЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ М.О.КАРИШЕВА", який складається з двох параграфів, зроблено акцент на життєвий шлях М.О.Каришева, його біографію, дана характеристика громадських та просвітницьких ідей М.О.Каришева, а також розглянута його діяльність у земських органах самоврядування Катеринославської губернії.

З 1893 року М.О.Каришев став постійним співробітником журналу "Русское богатство", де вів науково-літературний економічний огляд "Народно-хозяйственные наброски", у якому давались повідомлення про економічний стан Росії на підставі земських статистичних досліджень. У 1888 році ним була видана популярна книга "Экономические беседы", що витримала чотири видання і навіть перекладена польською і чеською мовами .

Громадську діяльність М.О.Каришева в земських органах Півдня України можна умовно поділити на два періоди.

Перший період земської діяльності М.О.Каришева почався обранням його гласним Олександрівського повітового земства в 1881-1884 рр.. У тому ж повіті тривалий час М.О.Каришев був також почесним мировим суддею. При цьому, обраний земським гласним, він був інспектором одночасно 12-ти земських початкових училищ.

У 1885-1887 р. М.О.Каришев вийшов у відставку, оселився у своєму маєтку в с. Олександрівці Олександрівського повіту Катеринославської губернії і зайнявся просвітницькою діяльністю. Він стояв біля витоків перших професійно-технічних шкіл повіту: Гнєдінського ремісничого училища та Гнєдінської сільськогосподарської школи. У цих навчальних закладах, за словами його сучасників, "кожний камінь був пригнаний до місця його власними руками" .

З ім'ям М.О.Каришева пов'язане виникнення в Олександрівському повіті агрономічної й економічної земської організації, систематичний розвиток шкільної мережі. Під безпосереднім впливом М.О.Каришева розвивалася в повіті і народна медицина. Вона вийшла з глухого кута, у якому перебувала протягом першої половини 90-х років, і почала розвиватися за виробленим планом .

У 1894 році розпочався другий період земської діяльності М.О.Каришева в Олександрівському повіті. Він був знову обраний земським гласним від курії землевласників. Авторка доводить, що таємниця цього впливу М.О.Каришева на земське життя полягала у вдалому поєднанні глибоких теоретичних знань у галузі земської справи з практичною діловитістю.

Життя, діяльність і творчість М.О.Каришева були присвячені шляхетним цілям освіти, у процвітанні якої він вбачав запоруку свідомого прогресу.

Біографія М.О.Каришева служить наочним прикладом того, як одна людина за декілька десятків років може змінити стан справ у різних сферах життя - науці, освіті.

У параграфі дається оцінка участі М.О.Каришева у загальноросійському демократичному русі, зокрема, в земському з'їзді в Петербурзі 6-9 листопада 1904 року М.О.Каришев був делегатом від Катеринославського земства.

У другому параграфі другого розділу аналізуються суспільно-політичні погляди М.О.Каришева, які були засновані переважно на принципах лібералізму і передбачали поширення освіти в широких народних масах. Ці принципи домінували в його громадській діяльності, наукових працях і публікаціях.

З різноманітних ідейних течій, які складали зміст філософської культури на Україні на рубежі ХІХ-ХХ століть, виділяються реакційні, консервативні напрямки, що складають опозицію політиці права. Вони представлені масонськими організаціями, що дотримувалися релігійно-містичних ірраціоналістичних позицій. З іншого боку, на Україні діяли гуртки передової, прогресивної дворянської інтелігенції, що активно поширювали філософські просвітницькі ідеї.

У цьому параграфі стверджується, що формуванню буржуазно-ліберальних поглядів М.О.Каришева сприяли, безсумнівно, подорожі за кордон. Джерелом становлення світогляду М.О.Каришева стало спілкування з М.О.Корфом, Я.П.Новицьким, родиною Гнєдіних, передовою інтелігенцією в Московському університеті.

М.О.Каришев був прихильником ліберально-дворянської опозиції, яка не порушувала питання про ліквідацію державної системи, а пропонувала пом'якшення експлуатації селян, раціоналізацію промислового і сільськогосподарського виробництва.

Ці антифеодальні переконання базувались на принципах філософії Просвітництва ХVIII ст., що одержало поширення в Росії та на Україні як складова частина європейського просвітительського руху.

За світоглядом М.О.Каришев був ідеалістом, але позбавлений крайнощів і нетерпимості щодо інших думок як у науці, так і в політиці. Він був типовим представником лібералізму. При цьому його погляди базувались на гуманістичних ідеях освіти, яким він нерідко підпорядковував все інше. Освіта, на його думку, була основною рушійною силою соціального прогресу. У зв'язку з цим, і в освіченій монархії він шукав можливості для реалізації ідей гуманістичної освіти народу.

Шістнадцятирічна діяльність М.О.Каришева в Олександрівських земських зборах залишила слід у громадському і культурному житті міста й повіту. Його різноманітна громадська діяльність відрізнялась своїм просвітительським характером. Де б не перебував, яке б завдання не розв'язував, М.О.Каришев прагнув, у першу чергу, реалізації своєї просвітницької програми в усіх сферах життя суспільства. Цьому була присвячена його робота в Олександрівському повітовому земстві.

Громадсько-просвітительська діяльність ученого фактично стала продовженням його наукової діяльності, його гуманістичних ідеалів і світогляду. У громадському житті країни М.О.Каришев проявив себе як суспільно-політичний діяч, вчений, що через земські органи управління хотів нести в маси освіту і піднімати самосвідомість народу. Водночас він не відходив від суспільного життя, а брав участь у роботі культурних і просвітительських товариств повіту та губернії.

Таким чином, громадська і політична діяльність була для нього засобом для реалізації широкомасштабної просвітительської програми. Багато в чому це вдавалося йому завдяки авторитету серед наукової громадськості та місцевої інтелігенції.

Третій розділ – "ПЕДАГОГІЧНІ ПОГЛЯДИ І ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ М.О.КАРИШЕВА" - складається з чотирьох параграфів. У ньому аналізуються погляди М.О.Каришева на систему освіти у вищій школі та його діяльність у вищих навчальних закладах Росії, розкриваються погляди М.О.Каришева в галузі народної освіти, а також його діяльність з розвитку професійно-технічної освіти у Олександрівському повіті Катеринославської губернії.

У першому параграфі цього розділу розглядається робота М.О.Каришева в 1895 році у Московському сільськогосподарському інституті на кафедрі статистики. Саме в період роботи в цьому вищому навчальному закладі яскраво проявився його педагогічний талант.

Основні ідеї М.О.Каришева про вищу освіту можна охарактеризувати як повну довіру до професорської колегії, широко поставлене самоврядування вищої школи, необхідність фундаментальної наукової підготовки студентів і розширення спеціалізації в їхньому навчанні.

Свої прогресивні принципи викладання і талант лектора М.О.Каришев проявив і під час викладання в Петербурзькому Лісовому Інституті (1884-1885 рр), Московському університеті (1888-1891 рр) і Дерптському університеті (1891-1892 рр.), Імператорському Олександрівському ліцеї (1893), Московському сільськогосподарському інституті (1895-1904 рр.)

М.О.Каришев був прихильником прогресивних принципів у галузі організації вищої освіти, взаємин викладача і студента. В процесі викладання у вищих навчальних закладах проявився педагогічний та лекторський талант професора М.О.Каришева. Різноманітні науково-методичні прийоми та логіка подачі навчального і наукового матеріалу, уміння виділити головне й істотне, об'єктивність у судженнях, ґрунтовні знання залучали на його лекції велику аудиторію слухачів і студентів, перетворили М.О.Каришева на одного з найпопулярніших лекторів у вищих закладах, де він працював протягом всього життя.

Другий параграф цього розділу присвячений поглядам М.О.Каришева в галузі народної освіти. Поряд із педагогічною і просвітницькою діяльністю у вищій школі, іншою найголовнішою справою всього життя М.О.Каришева була активна діяльність у галузі народної освіти.

Ім'я М.О.Каришева як громадського діяча було нерозривно пов'язане з організацією і роботою земської народної школи. Практичну земську діяльність М.О.Каришев почав у 1881 році як гласний Олександрівського повітового земства, а потім протягом 17 років був одним із найвідоміших і найвпливовіших земців Олександрівського повітового земства. Він користувався великим авторитетом у земських зборах, довірою і повагою.

Основою педагогічних поглядів М.О.Каришева в галузі народної освіти, як і в педагогіці вищої школи, був філософський світогляд, про який ми можемо судити безпосередньо з його педагогічної діяльності.

У питаннях освіти М.О.Каришев був послідовником відомих педагогів К.Д.Ушинського і М.О.Корфа. Зустріч із М.О.Корфом відбулася у ще в 70-ті роки, коли барон Корф разом із Гнєдіним боровся за відкриття в Олександрівському повіті ремісничого училища. Це знайомство мало величезний вплив на формування світогляду і педагогічних поглядів М.О.Каришева.

М.О.Каришев проявив себе не тільки як педагог-практик, але і як теоретик демократично-просвітительського напрямку. На його думку, обновити суспільство можна тільки шляхом поширення освіти, відкриттям шкіл. Через школу слід впроваджувати у життя все високе і справедливе, здійснювати виховання Людини. М.О.Каришеву доводилось переконувати, що і селянам грамота не шкодить, їх також потрібно учити, але не в церковно-парафіяльних або міністерських школах, а в земських, “корфовських”. Він наполягав, на тому, що школа повинна бути земською, типу корфовської, а не міністерською.

М.О.Каришев був прихильником поширення освіти в широких народних масах. Зростання навчального рівня народу він вважав найважливішою умовою підвищення сільськогосподарського виробництва. Тому М.О.Каришев ставив питання про загальне початкове навчання, підвищення культурного рівня селян, збільшення витрат на розвиток народної освіти в Олександрівському повіті.

Третій параграф розповідає про внесок М.О.Каришева в розвиток народної освіти в Катеринославській губернії. Найважливіше місце в ньому посідає робота М.О.Каришева у земських органах самоуправління. Після обрання до складу земства, М.О.Каришев розгорнув активну діяльність з контролю над роботою земської школи, створюючи необхідні умови для нормальної навчальної діяльності довірених йому шкіл. М.О.Каришев був попечителем 12-ти початкових земських шкіл Олександрівського повіту. Він також стояв біля джерел розвитку у повіті професійно-технічних шкіл, які були відкриті у його маєтку і за його кошти.

З перших років самостійної земської діяльності М.О.Каришев проявив себе як здібний організатор, талановитий педагог, що творчо підходив до розв'язання організаційно-педагогічних питань народної школи. У 1883 р. М.О.Каришева обрали членом училищної ради Олександрівського повіту Катеринославської губернії. З цього часу він цілком віддається роботі з розвитку народної освіти в повіті, втілюючи в життя свої переконання і погляди.

Основним завданням школи М.О.Каришев вважав підготовку учнів до справжнього людського життя. Виходячи з цього, він визначав зміст навчання і виховання в школі. У своїй практичній педагогічній діяльності М.О.Каришев відстоював загальноосвітній характер народної школи. Він виступав проти обмеження викладання в початковій школі тільки такими предметами, як грамота й рахунок, і вважав за необхідне повідомляти на уроках читання елементи природознавчих, географічних та історичних знань.

М.О.Каришев був переконаний, що обновити суспільство можна шляхом поширення освіти і відкриття шкіл, де і необхідно здійснювати виховання людини. Освіта повинна сприяти народній продуктивності Росії, поліпшенню життя людей. Засобом для здійснення цієї мети М.О.Каришев вважав відкриття ремісничих і сільськогосподарських училищ для народу.

У четвертому параграфі розділу розкрито внесок М,О.Каришева в розвиток професійно-технічної освіти у Катеринославській губернії. Насамперед, це його праця як попечителя перших професійно-технічних закладів Катеринославської губернії – Гнєдінського ремісничого училища та Гнєдінської сільськогосподарської школи.

Як вчений із всеросійським ім'ям, М.О.Каришев багато часу проводив за межами свого маєтку, ніколи не забував про інтереси довірених йому навчальних закладів, залишаючись ревним послідовником ідей своїх прийомних батьків і перших попечителів училища - Д.Т.Гнєдіна й О.І.Гнєдіної. У діяльності Гнєдінського училища, яке стало широковідомим, М.О.Каришев втілив свої уявлення про зразкове училище для народу.

У четвертому розділі – "ПРОБЛЕМА РЕФОРМУВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН ТА САМОВРЯДУВАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМСТВ В НАУКОВІЙ СПАДЩИНІ М.О.КАРИШЕВА", який складається з трьох параграфів, аналізуються напрямки наукової діяльності М.О.Каришева, його погляд на актуальні питання аграрних відносин в Росії та на Україні, а також пропозиції М.О.Каришева щодо реформування органів земського самоуправління.

У першому параграфі розділу розглядаються погляди М.О.Каришева на аграрні відношення на українських та російських землях в пореформений період., його світогляд як науковця –економіста та статистика.

У числі духовних наставників М.О.Каришева як вченого варто назвати М.М.Златовратського, Г.Успенського, й особливо, М.К.Михайловського, якого він назвав своїм щирим учителем у статті "Памяти Н.К.Михайловского", написаної ним у 1904 р. Він розділяв основні народницькі ідеали своїх учителів, відстоював селянську громаду і необхідність надання народу широких прав у суспільному і державному житті .

У наукових дослідженнях М.О.Каришев завжди прагнув бути об'єктивним, не хотів нав'язувати своїх поглядів, він давав можливість читачам, а також своїм студентам, робити власні висновки. Можливо, саме внаслідок цього багато хто називав його "марксистом", не розібравшись у його справжніх ідеалах.

Також у розділі розкривається зміст магістерської та докторської дисертацій М.О.Каришева, його наукова концепція яка була висловлена ним у двох дисертаціях “Вечнонаследственный наем земель на континенте Западной Европы”, “Крестьянские вненадельные аренды”.

Магістерська дисертація М.О.Каришева належала до ряду тих економічних досліджень, що, незважаючи на свій науковий характер, представляють значний інтерес і для неспеціалістів. Причина тому – актуальність предмету дослідження. До того ж, вічноспадковий найм земель представляв собою інтерес і для російського та українського читача у вигляді існування в Росії та на Україні численних класів вічноспадкових орендарів (колишні державні селяни).

М.О.Каришев обрав темою своєї докторської дисертації орендне питання в Росії та на Україні, а саме - селянські позанадільні оренди. У ній він визначив розміри, характер і умови позанадільної оренди і цим сприяв з'ясуванню її значення для селянського господарства. Працюючи над докторською дисертацією, він приступив до укладання збірників земсько-статистичної літератури. Дотепер ця робота є основним твором з питання про оренду в Росії та на Україні кінця ХІХ століття.

Другий параграф розділу присвячений розробці М.О.Каришевим ідеї реформування земських органів самоуправління. Важливим для діяльності земств М.О.Каришев вважав земські клопотання в галузі розширення самоуправління земств та розвитку народної освіти.

Зібрані автором дані про 2623 земські клопотання, що відносяться до першого періоду історії російського та українського земства (1865 - 1884) можуть служити важливим матеріалом для вивчення земської думки того часу.

М.О.Каришеву вдалося помітити деякі загальні риси, загальні цілі і прагнення, які, незважаючи на велику різницю зовнішніх форм, характеризувалися різноманітністю приводів до порушення клопотань.

Найголовніше значення земських клопотань, на думку М.О.Каришева, полягало не в терміновості виконання прохання, а в пропаганді суспільних ідей, що виражалась у різних формах.

У третьому параграфі розділу аналізується звернення М.О.Каришев до розгляду діяльності земств у галузі народної освіти. Продовжуючи вивчення земських клопотань, він переконався, що земська думка Росії та України багато зробила для поширення шкільного навчання в народі. Земства прагнули розширити свій активний вплив на організацію і хід народної освіти.

Земства вважали, що в їхню компетенцію повинні входити призначення і звільнення народних учителів, розпорядження земськими коштами, асигнованими на народну освіту. Вони також вимагали, щоб у відання земств були передані школи інших відомств для зведення до єдиного зразка всіх шкільних програм.

Огляд земських клопотань з народної освіти свідчив, на думку М.О.Каришева, про прагнення земств 60-80-х рр. ХІХ ст. збільшити свій вплив на розвиток місцевої народної освіти.

М.О.Каришев вбачав у земстві якщо не громадсько-господарську організацію, то зачатки усуспільнюючої організації, цим пояснюється його підвищена увага до питань земського самоврядування. Він різко дорікав земству за ту малу увагу, що воно приділяло питанням народної агрономії, народної економії; у числі найближчих завдань земства він висував такі питання як: організація землеробської праці, розширення общинного й артільного користування, збільшення общинних і артільних сільськогосподарських капіталів. Але, незважаючи на всю цю критику, земство було цінним для М.О.Каришева тим, що зосереджувало свою увагу головним чином на інтересах працюючої маси.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

В результаті дослідження громадсько-просвітницкої та наукової діяльності М.О.Каришева стає зрозумілим, що він присвятив себе активній суспільно-просвітницькій земській діяльності, публіцистиці й науковій роботі в галузі актуальних проблем аграрної економіки та розвитку земського руху.

За переконаннями М.О.Каришев був близький до ліберальних народників та відстоював необхідність подальшого розвитку суспільства на гуманістичних ідеях просвітительства. Освіта, на думку М.О.Каришева, була основною рушійною силою соціального прогресу.

Громадсько-просвітницька діяльність М.О.Каришева була пов'язана з Росією та Україною. При цьому основні напрямки та сфери громадської, а саме земської діяльності М.О.Каришева були різноманітними. Головну увагу в своїй земській діяльності М.О.Каришев приділяв подальшому розвитку народної освіти.

Головними напрямками громадсько-просвітницької діяльності М.О.Каришева з розвитку шкільної справи були: відновлення шкільних програм; підготовка кваліфікованих вчительських кадрів; турбота про матеріально-технічну базу земських початкових шкіл та училищ; демократизація системи вищої та середньої освіти; турбота про шкільного вчителя.

М.О.Каришев був прихильником розповсюдження освіти в широких народних масах. Зростання навчального рівня народу він вважав найважливішою умовою підвищення сільськогосподарського виробництва. Тому М.О.Каришев ставив питання про загальне початкове навчання, підвищення культурного рівня селян, збільшення витрат на розвиток народної освіти в Олександрівському повіті.

Важливою справою земств М.О.Каришев також вважав турботу про подальший розвиток сільськогосподарського виробництва та покращення добробуту селянських мас. Він виступав з ініціативами щодо збільшення уваги земств до агрономічних і взагалі господарських питань, за систематичні серйозні витрати на організацію землеробської праці, за розширення общинного та артільного користування, за збільшення сільськогосподарських капіталів, за поліпшення прийомів общинної землеробської культури.

З ім'ям М.О.Каришева пов'язано виникнення в Катеринославській губернії агрономічної та економічної земської організації. Він був прихильником створення зразкових господарств - сільськогосподарських ферм для поширення передових методів сільськогосподарського виробництва.

Фактично у своїй громадській земській діяльності М.О.Каришев втілював у життя широкомасштабну просвітницьку програму. При цьому він поєднував глибокі теоретичні знання в області земської справи з енергією, принциповістю, діловитістю та послідовністю. Беручи активну участь в діяльності різних суспільних організацій, М.О.Каришев також підтримував творчі зв'язки з відомими діячами культури Росії й України - М.О.Корфом, Я.П.Новицьким, В.І.Немировичем-Данченком та ін.

В цілому, шістнадцятирічна земська діяльність М.О.Каришева в земських установах Катеринославської губернії залишила яскравий слід у громадському та культурному житті півдня України.

В процесі викладання у вищих навчальних закладах проявився педагогічний та лекторський талант професора М.О.Каришева. Різноманітні науково-методичні прийоми та логіка подачі навчального і наукового матеріалу, уміння виділити головне й істотне, об'єктивність у судженнях, ґрунтовні знання залучали на його лекції велику аудиторію, перетворили М.О.Каришева на одного з найпопулярніших лекторів у вищих навчальних закладах, де він працював протягом всього життя.

Як педагог вищої школи М.О.Каришев у процесі викладання відводив головне місце науковій підготовці своїх слухачів, виступав за розширення спеціалізації сільськогосподарської освіти, був прихильником співробітництва викладача і студента, висловлював передові думки щодо організації вищої школи, відстоював необхідність широкого самоуправління у вищих навчальних закладах.

Визнаючи природність капіталістичної еволюції, М.О.Каришев досліджував і висвітлював російську та українську дійсність в дусі народницько-ліберальних ідей.

В аграрному питанні М.О.Каришев розкрив переваги й недоліки великого і дрібного землеволодіння та землекористування, вважав найбільш вигідною для країни сільськогосподарську кооперацію, посилаючись на досвід європейських країн. На думку М.О.Каришева, аграрне питання можна вирішити шляхом кращого розподілу землі й інтенсифікації виробництва. Головними умовами цього М.О.Каришев вважав демократизацію землеволодіння з особливою увагою до вічноспадкової оренди, усуненням малоземелля, підняттям рівня освіти народних мас, з наданням народу широких прав у суспільному і державному житті.

М.О.Каришев був палким захисником сільської громади і передбачав її велике майбутнє. Громада, на думку М.О.Каришева, була цілком сумісна з великим господарством і з його технічними перевагами. У комбінації общинного володіння з артільним господарством М.О.Каришев бачив майбутнє селянства.

М.О.Каришев звів в одне ціле земсько-статистичні дослідження з орендного питання, розкидані більш ніж у сотні томів статистичних зведень. Він встановив кількість відношення селянської оренди, дав географію оренд, показав залежність розмірів оренди від різних чинників, поширеність, розподіл, умови позанадільних оренд, категорії власників орендованих земель, форми оренд, різниці найманців за їхнім статком.

Великого значення для розкриття наукової істини М.О.Каришев надавав статистиці та статистичним методам. Аналіз праць М.О.Каришева доводить, що всі вони ґрунтувалися на власних статистичних спостереженнях та узагальненнях дослідника. Тому М.О.Каришев значною мірою сприяв розвитку земської статистики і був активним її популяризатором.

Як теоретика і практика земської справи, М.О.Каришева в різний час цікавило різне коло питань. Важливим науковим внеском у дослідження історії земств стали роботи М.О.Каришева, присвячені аналізу земських клопотань другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

З метою покрашення становища селян й інтенсифікації виробництва М.О.Каришев виступав за розширення прав сільських громад, посилення ролі мирового судді стосовно адміністративної влади над волостями, зміну становища волосного старшини, збільшення земського елементу у повітових присутностях із селянських справ, контролю земства над виборними особами сільського самоврядування.

Виходячи з цього, можна зробити висновки щодо М.О.Каришева як активного земського діяча, просвітителя та прихильника покращення добробуту народу, людину високої культури та невичерпної енергії, вченого зі всеросійським ім'ям у галузі економіки та статистики, відомого публіциста. Це була постать, яка мала величезний вплив на тогочасну громадськість. Цей вплив здійснювався кількома шляхами: через наукові твори, публіцистичні статті, через педагогічну та громадсько-просвітницьку діяльність.

ПУБЛІКАЦІЇ РЕЗУЛЬТАТІВ НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

а) статті

1. Марутян Р.Р. М.О.Каришев – попечитель Гнєдінського ремісничого училища //Придніпровський науковий вісник. Історія. - № 89 (156). – жовтень 1998. – С.25-31.

2. Марутян Р.Р. Просвітницька діяльність М.О.Каришева //Наукові праці історичного факультету ЗДУ. – Вип. V. – Запоріжжя,1999. – С.52-57.

3. Марутян Р.Р. М.О.Каришев про земські клопотання 1860-1880 рр. //Наукові записки інституту української археографії та джерелознавства ім..М.С.Грушевського. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. – Том 5. – Київ, 2000. – С.210-221.

б) тези виступів на конференціях

5. Марутян Р.Р. Общественно-просветительская деятельность Н.А.Карышева //Історичне краєзнавство і культура. – Ч.1. – Харків,1997. – С.181-183.

6. Марутян Р.Р. Н.А.Карышев – попечитель Гнединского ремесленного училища. // Наукові доповіді студентів та аспірантів кафедри Історії України ЗДУ. – Вип.4. – Запоріжжя,1998. – С.55-59.

7. Марутян Р.Р. М.О.Каришев як теоретик і практик земського руху // Історія півдня України від найдавніших часів до сучасності. – Миколаїв-Одеса, 1999. – С.79-82.

Марутян Р.Р. Громадсько–просвітницька та наукова діяльність М.О.Каришева. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – Історія України. Запорізький державний університет, Запоріжжя, 2001. – 158 с.

Дисертація присвячена громадсько-просвітницькій та науковій діяльності М.О.Каришева, визначенню його світогляду як науковця та громадського діяча. Для дослідження залучені архівні джерела, матеріали періодичної преси, спогади сучасників. Особливу увагу приділено громадсько-просвітницькій діяльності М.О.Каришева на півдні України та його внеску у розвиток освіти в Катеринославській губернії. Проаналізовані основні роботи М.О.Каришева, які присвячені актуальним проблемам того часу – вирішенню аграрного питання та питанню підняття освіти в народних масах. Висвітлено зміст та напрямки його наукової спадщини.

Ключові слова: М.О.Каришев, ліберальне народництво, Олександрівськ, повіт, земство, Гнєдінське училище, земські клопотання.

Marutayn R.R. N.A. Karyshev`s Public-Educated and