Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Макода Володимир Євгенович

УДК 347.773(477)

Правова охорона промислових зразків в Україні

Спеціальність: 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2001

Дисертація є рукописом

Робота виконана на кафедрі цивільного права юридичного

факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

академік Академії правових наук України,

Заслужений працівник народної освіти України

Підопригора Опанас Андронович

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

Харитонов Євген Олегович,

завідуючий кафедрою цивільного права

Одеська державна юридична академія.

кандидат юридичних наук

Капіца Юрій Михайлович,

директор Центру інтелектуальної власності

та передачі технологій НАН України

Провідна установа: Національна юридична академія

України ім. Ярослава Мудрого (м. Харків)

Захист відбудеться “24” травня 2001 р. о “12” годині на

Д 26.001.06 національному університеті імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 60)

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського

університету імені Тараса Шевченка

(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 64).

Автореферат розісланий “20” квітня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат юридичних наук Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Актуальність наукового дослідження визначається суспільною потребою в ньому, своєчасністю і безпосереднім зв'язком з науковими програмами на міжнародному і державному рівні.

Звернення до проблеми правової охорони промислових зразків в Україні має важливе соціально-економічне значення і свідчить про необхідність удосконалення правового регулювання відносин, що виникають в одній з найважливіших сфер людської діяльності.

В економічній літературі останніх років зазначається, що розвиток локальних, регіональних і світових ринків породжує проблему збуту різноманітних видів і груп товарів, потребує пошуку найбільш ефективних організаційно-правових засобів їх реалізації.

З метою знайти і зацікавити потенційного споживача, товаровиробники намагаються привернути увагу не тільки до функціональних характеристик товару, але і забезпечити його зовнішню привабливість, виразність ефективним розфарбуванням, яскравим оформленням, упаковкою.

Слід зазначити, що надання промисловому виробу такої зовнішньої форми, яка здатна надати йому більшої конкурентноздатності і попиту, кращого збуту і є основною функцією промислового зразка. В свою чергу, це зумовлює необхідність удосконалення форм і методів правової охорони в названій сфері.

Становлення України як правової держави, її вихід на світові ринки, у тому числі і інтелектуальних ресурсів, потребує серйозного підходу до вирішення даного комплексу проблем, формування низки взаємопов'язаних нормативно-правових актів.

Практична потреба такого комплексного підходу очевидна, враховуючи, що тільки в 1993 році до Патентного Відомства України надійшло 264 заявки на реєстрацію промислових зразків, а в 1998 році їх кількість збільшилась до 1507. Тенденція до значного зростання кількості поданих заявок відмічається і в останні роки. Проте не можна не зазначити, що більше половини поданих заявок відхиляються, в тому числі і через недостатню обізнаність заявників із своїми правами і чинним законодавством.

В умовах невпинного якісного оновлення суспільства, становлення ринкової економіки в Україні вперше розроблено власне законодавство в сфері інтелектуальної власності, яке нині стає одним із ефективних механізмів регулювання соціальної, наукової і економічної політики держави.

Серед найважливіших нормативних актів – Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”, прийнятий Верховною Радою України 15 грудня 1993 року, який в комплексі з іншими законодавчими актами складає на сьогодні правову базу в сфері охорони промислових зразків.

Разом з тим, не слід забувати, що зазначена система охорони не бездоганна, містить певні прогалини, суперечливі положення, дискусійні формулювання і потребує подальшого опрацювання і вдосконалення.

Величезний вплив на всі елементи правової системи України матиме і прийняття нового Цивільного кодексу, проект якого містить у собі Книгу четверту “Право інтелектуальної власності”. Розділ шостий цієї книги, присвячений праву на винахід, раціоналізаторську пропозицію і промисловий зразок потребує комплексного наукового дослідження.

Назване переконливо свідчить, на думку автора, про актуальність обраної теми, як в теоретичному, так і в практичному аспектах.

Ступінь наукового дослідження теми дисертації в Україні. Ступень наукової розробленості теоретичних і практичних питань правової охорони промислових зразків в Україні досить низька. І хоча після прийняття Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” пройшло уже майже 7 років, узагальнення правозастосовної практики законодавства про промислові зразки та її наукового аналізу ще не проводилося. Було опубліковано кілька наукових статей про окремі питання охорони прав на промислові зразки. Проте опубліковані роботи по темі даного дослідження не забезпечують створення цілісного наукового уявлення про основні засади і проблеми охорони прав на промислові зразки. Комплексного дослідження зазначених питань в Україні ще ніхто не здійснював.

В чинному законодавстві про промислові зразки відсутні визначення поняття промислового зразка, не визначені його функції, немає чіткості в розгляді заявок на промислові зразки, належним чином не окреслені права і обов'язки роботодавця. Зазначене законодавство не позбавлене певних прогалин, суперечливих положень та інших окремих упущень.

Ці та інші недоліки ще не одержали відповідної наукової оцінки та рекомендацій щодо їх усунення. Все наведене свідчить про актуальність даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота має безпосередній зв'язок з науковими програмами державного рівня, в сфері права інтелектуальної власності зокрема.

Розробка теоретичних питань правової охорони промислових зразків гармонійно вписується у загальний кодифікаційний процес розвитку цивільного законодавства в Україні; відповідає сучасним тенденціям міжнародного законодавства в сфері інтелектуальної власності, патентування; безпосередньо пов'язана з планами наукової роботи кафедри цивільного права Київського університету імені Тараса Шевченка, а саме з розробкою основних теоретичних цивільно-правових проблем права інтелектуальної власності, які здійснюються за науковими програмами, затвердженими Академією правових наук України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертації полягає в проведенні аналізу існуючого стану правової охорони промислових зразків в Україні, цивільно-правової зокрема; визначенні поняття промислового зразку та об'єктів промислових зразків; з'ясуванні обсягу і змісту суб'єктивного права на промисловий зразок; пошуку шляхів створення ефективної законодавчої бази в сфері охорони і захисту права на промисловий зразок.

Для досягнення цієї мети були поставлені наступні задачі:

проаналізувати особливості становлення системи правової охорони промислових зразків в Україні;

визначити поняття, правові ознаки та функції промислового зразка;

провести аналіз чинного законодавства України і джерел правового регулювання промислових зразків, сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення законодавства в сфері правової охорони промислових зразків;

визначити об'єкти промислових зразків і суб'єкти права на промисловий зразок, співвідношення промислового зразка з іншими об'єктами права інтелектуальної власності;

провести порівняльний аналіз законодавства України із законодавством країн Європи, Російської Федерації, США, Японії в сфері охорони промислових зразків;

визначити зміст суб'єктивного права на промисловий зразок;

проаналізувати процес оформлення прав на промисловий зразок, його правове значення і зміст;

сформулювати конкретні пропозиції щодо вдосконалення цивільно-правового захисту прав на промислових зразок.

Загальнотеоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження стали базові науково-теоретичні положення, властиві як загальній теорії держави та права, так і відповідним галузевим юридичним наукам і, насамперед, цивільному, міжнародному приватному, цивільному процесуальному праву.

Враховано і теоретичні розробки вітчизняних і іноземних вчених з основних питань інтелектуальної власності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються в процесі створення, використання та захисту промислових зразків в Україні.

Предметом дисертаційного дослідження є цивільно-правові аспекти правової охорони промислових зразків.

В основу дослідження зазначених проблем було покладено діалектичний метод із системно-структурним підходом до вивчення матеріалу та одержаних внаслідок цього висновків.

Методологічну основу дослідження складають сукупність методів: історичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, логіко-юридичний, статистичний, соціологічний. Розвиток і становлення інституту права на промисловий зразок складає історично-правовий метод. Аналіз досягнень цивільно-правової науки у сфері охорони прав на промисловий зразок, міжнародно-правових актів, чинного законодавства України і практики його застосування здійснено за допомогою системно-структурного, порівняльно-правового, соціологічного і статистичного методів. Логіко-юридичний метод був використаний при формулюванні висновків відповідно до мети дослідження.

З урахуванням специфіки теми в дисертації проведений аналіз законодавства періоду СРСР, а також законодавств ряду зарубіжних країн – Російської Федерації, країн СНД, США, Японії, Великобританії, Франції в сфері охорони промислових зразків за допомогою діалектичного, логіко-юридичного, історично-правового, кореляційного і порівняльно-правового методів.

Сформульовані в дисертації теоретичні висновки і практичні рекомендації спираються на праці вчених – правознавців, які досліджували питання правової охорони об'єктів права інтелектуальної власності взагалі і права промислової власності зокрема. Насамперед, на роботи Ч.Н.Азімова, Б.С.Антимонова, М.М.Богуславського, В.А.Ваксберга, Е.П.Гаврилова, В.А.Дозорцева, В.Я.Йонаса, О.С.Йоффе, Р.А.Калюжного, М.М.Кузнєцова, Ю.Г.Матвєєва, Н.М.Мироненко, О.А.Підопригори, О.О.Підопригори, Н.А.Райгородського, І.В.Савельєвої, О.Д.Святоцького, О.П.Сергєєва, В.І.Серебровського, К.А.Флейшиць, І.А.Хейфец, С.А.Чернишової, В.Л.Черткова, О.К.Юрченко та інших. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали також висновки, викладені у працях відомих фахівців-цивілістів із загальних проблем цивільного права, в основному роботи С.С.Алексєєва, С.М.Братуся, Д.В.Бобрової, А.В.Венедиктова, Д.М.Генкіна, В.П.Грибанова, О.В.Дзери, А.С.Довгерта, О.С.Йоффе, О.О.Красавчикова, Н.С.Кузнєцової, Ю.Х.Калмикова, Л.О.Лунца, В.В.Луця, М.С.Мальвіна, Г.К.Матвєєва, Ю.Г.Матвєєва, І.Б.Новицького, О.А.Підопригори, І.Г.Побірченка, О.А.Пушкіна, З.В.Ромовської, В.О.Рясєнцева, М.М.Сібільова, С.О.Суханова, Ю.К.Толстого, Є.О.Харитонова, І.В.Федорова, Р.О.Халфіної, Я.М.Шевченка та інших.

Емпіричною базою дослідження стало чинне законодавство України, міжнародно-правові акти. Автором опрацьована значна кількість не тільки юридичної, але і спеціальної літератури з питань філософії та економіки, розвитку новітніх технологій, матеріалів періодичних видань з питань інтелектуальної власності.

Дисертантом була вивчена практична діяльність учасників відносин в сфері створення, використання промислових зразків, оформлення і захисту прав на промисловий зразок.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна одержаних результатів дослідження, на погляд автора, полягає в тому, що в дисертації вперше в Україні на рівні комплексного монографічного дослідження розглядаються питання охорони права на промисловий зразок, окремі його аспекти і особливості в умовах формування і розвитку ринкових відносин.

У дисертації сформульовані нові положення, які виносяться на захист.

1. Обґрунтовується висновок про те, що норми про охорону прав на промисловий зразок складають в сучасній системі цивільного права України окремий цивільно-правовий інститут підгалузі права інтелектуальної власності.

2. Обґрунтовується необхідність комплексного дослідження інституту права на промисловий зразок, вперше на рівні дисертаційного дослідження дається його правова характеристика.

3. Обґрунтовується удосконалене визначення промислового зразка, як художньо-конструкторського рішення, що визначає зовнішній вигляд виробу і який повинний відповідати умовам патентоспроможності. Визначення закріплює основні ознаки і властивості промислового зразка як об'єкту цивільно-правових відносин, відрізняє його від інших об'єктів інтелектуальної власності і потребує включення його у чинне законодавство України.

4. Дістали подальшої розробки і удосконалення критерії для розмежування промислових зразків від інших об'єктів права інтелектуальної власності, подібних до промислових зразків.

5. В роботі вперше в Україні визначено функції промислового зразка як об'єкту правового регулювання в їх комплексі і обґрунтована їх класифікація, розкрито зміст та призначення.

Серед основних функцій: функція позитивного ефекту промислового зразка; відрізняльна (розпізнавальна); інформативна; рекламна; охоронна; гарантійна; психологічна та стимулююча функції.

6. Обґрунтовується модель правової охорони промислових зразків, яка виключає можливість подвійної охорони зазначеного результату творчої діяльності одночасно засобами авторського і патентного права.

7. Обґрунтовується пропозиція поділяти суб'єкти права на промисловий зразок на дві групи – суб'єкти права на промисловий зразок і на подання заявки на отримання патенту на промисловий зразок, визначивши склад і особливості цих суб'єктів в законодавстві України.

8. Подальшого розвитку дістало обґрунтування положень щодо того, хто може бути автором промислового зразка, співавтором, правонаступником; в яких випадках право на промисловий зразок може виникати у юридичних осіб, держави, роботодавця.

9. Доводиться можливість і необхідність визнання юридичних осіб суб'єктами права на промисловий зразок з урахуванням прав авторів промислових зразків, їх спадкоавторів та інших правонаступників.

10. Доводиться доцільність визнання держави суб'єктом права на промисловий зразок для чого в законодавстві пропонується розробити умови набуття таких прав і способи їх здійснення.

11. Обґрунтовується пропозиція повернутися до раніше вживаних і усталених понять “пріоритет” – національний пріоритет і “конвенційний пріоритет” – пріоритет за Паризькою конвенцією про охорону промислової власності.

12. Дістали подальший розвиток правове тлумачення і конкретизація понять “комплект”, “заявка відкликана”, “заявка вважається відкликаною”, “заявка відхилена” тощо.

13. Дисертантом також обґрунтовані конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України, що регулює відносини в сфері створення і патентування промислових зразків. Зокрема вносяться пропозиції про підготовку та прийняття окремих змін до нормативних актів, які б регулювали питання не визначені або не чітко визначені чинним законодавством України:

щодо прав автора промислового зразка і роботодавця при створенні промислового зразка, переваги слід передбачити для авторів;

про визначення чітких строків розгляду заявки на промисловий зразок та усунення суперечностей в процедурі і строках розгляду заявки;

про визначення моменту виникнення прав на промисловий зразок датою видачі на нього патенту України;

про вилучення із законодавства ряду підстав визнання патенту на промисловий зразок недійсним, які не є правомірними, встановивши підставами визнання патенту недійсним ті, що визначені Проектом цивільного кодексу України;

про ліцензійний договір та договір на передачу права власності на промисловий зразок, а саме – момент, з якого патентовласник має право укладати зазначені договори;

щодо можливості власника промислового зразка вільно патентувати його за кордоном з незмінною умовою подання заявки на промисловий зразок до Відомства України.

14. Дисертантом обґрунтовується висновок про необхідність внесення в Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993 року норм про відповідальність за порушення прав на промислові зразки та більш деталізованих норм про захист прав на промислові зразки і про можливість захисту цих прав в спеціалізованому суді по справах у сфері права інтелектуальної власності.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки дисертації можуть бути використані в процесі розробки міжнародно-правових документів в сфері інтелектуальної власності, доопрацюванні Проекту цивільного кодексу України, нової редакції Закону України “Про охорону прав на промислові зразки”, а також цілого ряду Указів Президента України, Постанов Кабінету Міністрів України та відомчих нормативних актів.

Дисертаційне дослідження може бути корисним в плані підготовки підручників і навчальних посібників для студентів юридичних вузів, для практичного використання в діяльності патентних органів України, для практичного використання підприємницькими структурами, а також при викладанні навчальних курсів “Цивільне право” та “Право інтелектуальної власності”.

Частина сформульованих в дисертації положень носить дискусійний і постановчий характер і може служити базою для подальших наукових досліджень.

Особистий внесок здобувача. Автором використані в дисертації ідеї і розробки, що належать автору особисто, без участі співавторів, але на основі робіт ряду українських та зарубіжних авторів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Одержані в процесі дисертаційного дослідження результати знайшли відображення в трьох наукових працях дисертанта, опублікованих у фахових виданнях та в одній монографії “Правова охорона промислових зразків в Україні” обсягом біля 9.0 др. аркушів.

Основні результати були предметом обговорення на науково-практичній конференції “50 років Конвенції про захист прав і основних свобод людини і проблеми формування правової держави в Україні”, що відбулася в жовтні 2000р. в м. Харкові. Результати дисертаційного дослідження були предметом обговорення на засіданні кафедри цивільного права юридичного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка, де дисертант виступив з науковою доповіддю “Деякі питання охорони прав на промисловий зразок”.

Дисертація обговорювалася 29 вересня 2000 року на IV Всеукраїнському науково-практичному семінарі (з міжнародною участю) на тему “Правові та естетичні аспекти охорони інтелектуальної власності артистів-виконавців та виробників фонограм”, яка проводилась 28-30 вересня 2000 р. в смт. Ворзель.

Окремі результати дослідження використовуються в навчальному процесі при викладенні навчального курсу “Право інтелектуальної власності”, який читається для магістрів та спеціалістів юридичного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують 13 підрозділів та висновків, у яких викладені результати наукового дослідження і сформульовані відповідні рекомендації, списку використаних джерел, який складається із 212 найменувань. Загальний обсяг роботи – 172 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито сутність, стан наукової проблеми та її значення, визначаються підстави для розробки теми, обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається зв'язок роботи з науковими програмами, планами темами; мета, завдання, методологія і теоретична основа дослідження; наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, особистий внесок здобувача, апробація результатів дисертації; формулюються положення, які виносяться на захист.

В розділі 1 “Промисловий зразок як об'єкт правової охорони” розглядаються передумови виникнення і становлення правової охорони промислових зразків, досліджується поняття промислового зразка та визначаються його функції.

У першому підрозділі “Становлення системи правової охорони промислових зразків” аналізується процес виникнення і становлення системи правової охорони промислових зразків в Україні. Протягом довгого періоду часу Україна не мала власного законодавства про інтелектуальну власність, у тому числі і про промислову власність та промислові зразки. Разом з тим, наукова і практично-правова база для розробки національного законодавства в цій сфері сформулювалась на початку 90-х років ХХ століття. Позитивними для опрацювання виявилися і досвід законотворчої діяльності зарубіжних країн, зокрема Російської Федерації, та правові засади міжнародних конвенцій. Проте наукові дослідження проблем охорони промислових зразків в Україні не проводились. Початком активного законотворчого процесу в названій сфері слід визначити період набуття Україною незалежності.

Першим нормативним актом, присвяченим охороні промислових зразків став Указ Президента від 18 вересня 1992 р., яким було затверджено Тимчасове положення про правову охорону об'єктів промислової власності та раціоналізаторських пропозицій в Україні, у відповідності із якими промисловим зразком визнавалася форма, малюнок, розфарбування або їх поєднання, що визначає зовнішній вигляд виробу. Однак переважна більшість норм названого документа відтворювала норми Закону СРСР “Про промислові зразки” 1991 року.

В результаті ґрунтовного аналізу законодавства колишнього СРСР, країн Європи – а саме Франції, Великобританії, Німеччини, Бельгії та інших, США, Японії, Царської Росії дореволюційного періоду дисертант прийшов до висновку, що законодавство про промислові зразки створено в Україні вперше за всю її історію. Автор доводить, що воно увібрало в себе найкращий зарубіжний і міжнародно-правовий досвід для створення національного законодавства незалежної України. Результатом такої кропіткої законотворчої роботи стало прийняття Верховною Радою України 15 грудня 1993 року Закону “Про охорону прав на промислові зразки”.

В другому підрозділі “Поняття та правові ознаки промислового зразка” аналізуються визначення поняття промислового зразка за Законом України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993 року у порівнянні із законами про промислові зразки ряду країн Європи, СНД, а також законодавством колишнього СРСР.

В результаті аналізу робиться висновок, що визначення поняття промислового зразка за законодавством України не відповідає вимогам ринкової економіки. Так, правовими ознаками промислового зразка названо світову новизну і промислову придатність. Проте патент на промисловий зразок видається без проведення експертизи заявки по суті, тобто під відповідальність заявника. У зв'язку з цим невирішеним залишається питання, щодо особи, яка має довести світову новизну заявленого промислового зразка. Названий Закон та нормативні акти, прийняті в його розвиток, відповіді на це питання не містять. Автор звертає увагу на те, що стаття 6 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993 року містить посилання на процес встановлення новизни промислового зразка, але на практиці експертизи заявки на новизну Патентне відомство України не проводить. Тому, на думку дисертанта, було б доцільним навести в законодавстві перелік джерел, за якими можна перевірити новизну промислового зразка.

Дисертант доводить, що дискусійними є і вимоги п.2 ст.5 Закону щодо задоволення естетичних і ергономічних потреб. По-перше, положення щодо задоволення естетичних та ергономічних потреб можна розуміти таким чином, що промисловий зразок призначається тільки для цих потреб. По-друге, – зазначена вимога є необов'язковою по суті, через те, що можлива така форма виробу, яка не задовольняє зазначених потреб, але може бути зручною для користування, управління, експлуатації тощо. В результаті автором пропонується найбільш вдале на його думку визначення промислового зразка як результату творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання, або художньо-конструкторське рішення, що визначає зовнішній вигляд виробу. Промисловий зразок повинен відповідати умовам патентоспроможності.

В третьому підрозділі “Функції промислового зразка” дисертантом проводиться ґрунтовний аналіз сутності промислового зразка, яка визначена набагато змістовнішою від вимог, визначених чинним законодавством. Форма виробу чи його привабливий зовнішній вигляд та інші ознаки, які мають привертати увагу споживача до виробу, є не єдина функція промислового зразка. Форма та інші зовнішні характеристики виробу виконують свою функцію у відповідності з призначенням лише за однієї, але досить важливої умови – високого споживчо-технічного рівня виробу, який виробник має забезпечувати шляхом підтримування високого технічного рівня виробництва. Неякісні товари, навіть такі, що мають привабливий вигляд, не набудуть конкурентноздатності.

Звертається увага на те, що промисловий зразок виконує низку інших функцій, серед яких визначені досліджені і наведені нижче.

Функція позитивного ефекту промислового зразка. Позитивний ефект промислового зразка може полягати в його різноманітних якісних характеристиках, які можна охарактеризувати як корисні. Не корисний промисловий зразок не знайде попиту у споживачів.

Розрізняльна (пізнавальна) функція допомагає споживачеві у виборі товару, який йому потрібний. В умовах гострої конкурентної боротьби розрізняльна функція істотно зростає.

Інформативна функція промислового зразка полягає в тому, що зовнішній вигляд виробу несе в собі певну інформацію про якісні характеристики виробу. Належний естетичний чи ергономічний рівень виробу може забезпечити тільки високий рівень виробництва. Зазначена функція є однією із найважливіших. Художньо-конструкторське рішення відповідає сучасним вимогам, якщо воно своєю художньою і інформаційною виразністю, цілісністю композиції, раціональністю форми задовольняє споживача. Зовнішня форма виробу може містити змістовну інформацію про сам виріб.

Безперечно, промисловий зразок як такий виконує рекламну функцію. Своїм привабливим виглядом він уже рекламує товар.

Промисловий зразок виконує також і охоронну функцію, оскільки зовнішній вигляд промислового виробу знаходиться під охороною Закону.

Крім наведених, промислові зразки можуть виконувати також гарантійну і стимулюючу функції.

Зазначені функції промислових зразків сформульовані і проаналізовані дисертантом вперше.

Розділ 2 дисертації “Право на промисловий зразок” розкриває зміст права на промисловий зразок як в об'єктивному значенні, так і в суб'єктивному.

В першому підрозділі “Джерела права України на промислові зразки” дисертантом провадиться ґрунтовний аналіз джерел права України на промисловий зразок, в результаті якого робиться висновок про те, що чинне законодавство України в цій сфері потребує вдосконалення.

Особливу увагу автор надає процесу становлення законодавства України про промислові зразки.

Значну групу джерел права на промисловий зразок складають міжнародно-правові акти, до яких приєдналась Україна, аналізу яких в роботі надається важлива роль.

Основним джерелом права на промисловий зразок визначено Конституцію України, в якій знайшли відображення концептуальні засади права інтелектуальної власності і позитивна практика застосування положень Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993 року. Названий закон є базовим в системі джерел права України про промисловий зразок. Положенням Закону відповідає переважна більшість нормативних актів України щодо промислових зразків.

Сьогодні можна констатувати, що світова система охорони прав на промислові зразки розвивається у двох напрямках. Так, у Франції, Бельгії, Німеччині, країнах Афро-Малагасійського союзу промислові зразки охороняються нормами авторського права.

В США, Великобританії, Японії вони охороняються нормами патентного права. До останньої групи приєдналась і Україна. Автором підтримується і розглядається положення про те, що норми законодавства України про промисловий зразок складають окремий цивільно-правовий інститут підгалузі права інтелектуальної власності і гармонічно входять в систему цивільного права України.

Другий підрозділ “Суб'єкти права на промисловий зразок” присвячений дослідженню кола суб'єктів права на промисловий зразок. Через аналіз Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993 року робиться висновок, що під поняттям “суб'єкт права на промисловий зразок” слід розуміти, по перше, суб'єкт права на подання заявки на одержання патенту України на промисловий зразок, по-друге, суб'єкт права на самий промисловий зразок як об'єкт правової охорони.

В роботі чітко і ґрунтовно визначається, розмежовується і зазначається співвідношення таких понять як “право авторства”, “право правонаступника”, “право роботодавця”, “автор промислового зразка”, “власник патенту”.

В дисертації визначається коло осіб, які можуть бути заявниками. До них, перш за все, відносяться автори та їх спадкоємці, а також роботодавець. Проте, на думку дисертанта, в Законі чітко не визначено, чи має право на подання заявки юридична особа. Роботодавець, який у більшості випадків є юридичною особою може подавати заявку на промисловий зразок лише при наявності певних умов, що вірно з огляду на необхідність переважної охорони прав самих авторів. Звертається увага на те, що залишається відкритим питання які саме умови можуть цьому перешкодити і чи може юридична особа подавати заявку на промисловий зразок при відсутності цих умов. Пропонується чітко зазначити, в Законі, що право на подання заявки на промисловий зразок мають також і юридичні особи. Певні обмеження можуть застосовуватись лише з метою охорони прав авторів промислових зразків, їх спадкоємців та інших правонаступників.

Автором детально аналізується дискусійне питання щодо того, чи може держава бути суб'єктом права на промисловий зразок і обґрунтовується висновок, що держава не може бути суб'єктом права на подання заявки, але вона може і повинна бути суб'єктом права на промисловий зразок, для чого в законодавстві слід розробити умови набуття таких прав і способи їх здійснення.

На погляд дисертанта в Законі про промислові зразки не достатньо чітко визначені права і обов'язки роботодавця. Слід зазначити, що думка фахівців з цього приводу неоднозначна. Аналіз практики свідчить, що при створенні “службового” промислового зразка право на нього в переважній більшості випадків належить роботодавцеві. Слід більш чітко визначати права і обов'язки автора і роботодавця шляхом укладання договору між ними, надаючи переваги авторам, творчою працею яких створені промислові зразки.

Третій підрозділ присвячений об'єктам промислових зразків. Згідно ст. 5 Закону “Про охорону прав на промисловий зразок” 1993 року об'єктом промислового зразка може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Через детальний аналіз визначення об'єкту промислового зразка в законодавствах ряду зарубіжних країн робиться висновок, що питання щодо об'єктів промислових зразків досить дискусійне у міжнародній практиці. Законодавство ряду країн об'єктом промислового зразка визнає форму, малюнок, тощо. Інші об'єктом промислового зразка називають сам промисловий зразок. Законодавства деяких країн об'єкта промислового зразка взагалі не визначають. Дисертантом пропонується визначити об'єктом промислового зразка втілення художньо-конструкторського рішення в матеріальний об'єкт – малюнок, форму, розфарбування, тощо.

Необґрунтованим називає автор обмеження промислового зразка лише таким художньо-конструкторським рішенням, яке задовольняє естетичні і ергономічні потреби. В дисертації обґрунтовується недоцільність такого обмеження.

Разом з тим у дисертації пропонується визнавати об'єктами промислових зразків не тільки виріб в цілому, але і його частини, комплект виробів, їх варіанти.

Специфічним об'єктом промислового зразка є упаковка. Законодавство України чітко не визнає упаковку промисловим зразком. Між тим її значення і роль важко переоцінити в умовах ринкової економіки, зважаючи на те, що вона також виконує низку специфічних функцій. За чинним законодавством України засоби упаковки можна реєструвати як знаки для товарів і послуг, і як промислові зразки. Автором обґрунтовується позиція, що чинне законодавство України про інтелектуальну власність не дає підстав для висновку, що один і той же результат творчої діяльності може одержати подвійну охорону засобами авторського права і права промислової власності.

Прогалиною чинного законодавства України про промислові зразки слід визнати й те, що поза межами чинності цього законодавства залишилися такі об'єкти як дизайн програми, комплексні об'єкти промислових зразків та деякі інші. В світовій практиці набувають поширення так звані “запечатані зразки” – промислові зразки, які певний час зберігаються в таємниці з метою уникнення запозичення. Названі новели досліджуються автором з позиції можливості їх включення в національне законодавство.

Четвертий підрозділ присвячений співвідношенню промислових зразків з іншими об'єктами інтелектуальної власності. У своїй переважній більшості промисловий зразок є результатом саме художньої творчості, тому ряд авторів зазначають можливість його охорони як авторським, так і патентним правом. Промисловий зразок в окремих випадках наближається до об'єктів авторського права, буває подібним і до винаходів, корисних моделей, знаків для товарів і послуг. Важко відмежувати за певних обставин промисловий зразок від твору декоративно-прикладного мистецтва. Предметом спору може стати малюнок, який розглядається як об'єкт авторського права і як об'єкт промислового зразка.

Аналіз законодавства про промислові зразки ряду зарубіжних країн дає підставу зробити висновок автору, що розмежування між об'єктами промислових зразків та іншими об'єктами інтелектуальної власності слід проводити за цільовим призначенням того чи іншого результату творчої діяльності. В дисертації обґрунтовується висновок, що малюнок може бути картиною призначеною для самостійного використання. В такому разі його слід віднести до об'єктів авторського права; якщо ж малюнок призначений для прикрашення промислового виробу, то цей малюнок має бути визначений як промисловий зразок. Подібний цьому метод розмежування слід застосовувати і до інших об'єктів інтелектуальної власності, надаючи можливість самому автору обирати спосіб охорони його творчого результату.

Розділ 3 “Зміст суб'єктивного права на промисловий зразок” охоплює сукупність прав і обов'язків суб'єктів права на промисловий зразок, включаючи оформлення прав на промисловий зразок, виникнення права на промисловий зразок та межі його чинності, зміст права на промисловий зразок і обов'язки суб'єкта права на промисловий зразок, припинення його правової охорони і припинення чинності патенту; визнання патенту на промисловий зразок недійсним. Розкриває сутність захисту прав на промисловий зразок.

Перший підрозділ містить аналіз правил оформлення прав на промисловий зразок. За загальним правилом право на промисловий зразок виникає лише після відповідної кваліфікації заявленої пропозиції. Правила про складання та подання заявки на промисловий зразок відповідають аналогічній процедурі, яка встановлена для інших об'єктів промислової власності. В дисертації звертається увага на недоліки нормативних актів в цьому питанні. Так, за встановленими правилами заявка має стосуватися як одного виробу, так і комплекту (набору) виробів, наприклад, меблевого гарнітуру, сервізу тощо. Проте зазначені правила не визначають, що слід розуміти під поняттям “комплект” (набір).

Суттєвим є визначення дати подання заявки, тобто її пріоритету. Автором дається критичний аналіз понять “дата подання заявки”, “пріоритет” і “конвенційний пріоритет”, що містяться в Законі України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993 року. Пропонується повернутися до усталеного розуміння поняття пріоритету як дати подання заявки до свого патентного Відомства і конвенційного пріоритету як дати подання заявок іноземних заявників. В дисертації дана позиція детально обґрунтовується.

В Законі вживаються такі терміни як “відкликання заявки”, “заявка вважається відкликаною” тощо. Проте визначень цих понять, їх розуміння та наслідків їх настання не міститься. Відсутні також строки її розгляду. Позиція законодавця у вказаних аспектах піддана критичному аналізу в дисертації. Крім того, правильність такого висновку підтверджується положеннями нової редакції Закону України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”.

Таким чином, автор приходить до узагальнюючого висновку, що процедура оформлення прав на промислові зразки в Україні в цілому відповідає світовим стандартам, але потребує істотного удосконалення.

Другий підрозділ “Виникнення права на промисловий зразок та межі його чинності” присвячений дослідженню питання початку чинності права на промисловий зразок в порівнянні з іншими об'єктами промислової власності. Визначається, що цей аспект є найбільш дискусійним. У світовій практиці момент виникнення суб'єктивних прав на той чи інший об'єкт промислової власності визначається різним способом. В ряді країн – від дати подання заявки, або від дати опублікування рішення про видачу патенту, в інших – з моменту видачі патенту. Дата, якою визначається початок чинності суб'єктивного права, має важливе правове значення. За законодавством України – це дата подання заявки. Від неї обчислюється строк чинності патенту. Заявка може розглядатися протягом двох років і тільки після цього буде виданий патент, але вважається, що його чинність настала два роки тому. Таким чином, скорочується строк правової охорони промислового зразка, що на думку автора є неприпустимим.

За ст. 20 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993 року проголошує, що права, які випливають із патенту, діють від дати публікації відомостей про його видачу. Строк чинності патенту становить 10 років від дати подання заявки до Відомства (ст. 5 п. 5 Закону). Ця ж норма повторюється в ст. 24 Закону, відповідно якої річний збір сплачується за кожний рік дії патенту від дати подання заявки. В дисертації звертається увага на суперечності, які існують в законодавстві щодо моменту виникнення суб'єктивного права на промисловий зразок і обґрунтовується позиція, що чинність патенту на промисловий зразок повинна починатися з моменту його фактичної видачі. Без патенту, який засвідчує права патентовласника, будь-які суб'єктивні права на промисловий зразок реалізувати практично неможливо.

Третій підрозділ “Зміст суб'єктивного права на промисловий зразок” присвячений дослідженню сукупності прав, якими наділяє законодавство суб'єктів права на промисловий зразок. Як відомо, права авторів складаються із особистих немайнових і майнових прав. Першу групу прав складають: право авторства на промисловий зразок, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на промисловий зразок. Слід мати на увазі, що характер і коло особистих немайнових прав, а також і майнових, визначаються тими результатами технічної творчості, які підлягають правовій охороні. Закон не закріплює за авторами промислових зразків права на недоторканість та права на обнародування чи опублікування. В дисертації розкривається зміст зазначених прав.

Автор доводить, що основну групу суб'єктивних прав складають майнові права, серед яких визначальним є право власності на промисловий зразок. Суб'єкт права власності на промисловий зразок має право володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому промисловим зразком, тобто надає його суб'єктам правомочності аналогічні тим, які дає право власності на будь-які об'єкти. На думку дисертанта, проголошення права власності на промисловий зразок є чи не найбільшим досягненням в сучасному українському законодавстві. Право власності на промисловий зразок засвідчується патентом.

У дисертації аналізуються правомочності власника патенту на промисловий зразок по володінню, користуванню і розпорядженню промисловим зразком. Автор піддає критиці формулювання п. 2 ст. 20 Закону України “Про охорону прав на промислові зразки” 1993 року, за яким використання промислового зразка не повинно порушувати прав інших власників патентів, аргументуючи свою думку тим, що це суперечить правилам нормальної конкуренції. На думку дисертанта, Закон повністю не розкриває змісту поняття використання і тому потребує подальшого дослідження. Перелік способів використання можна було б доповнити правом на ввіз у країну, продаж, пропонування для продажу, тобто демонстрацію продукту на виставках тощо, здачу в найом або прокат виробів, в яких використано промисловий зразок. До використання промислового зразка слід віднести право патентовласника патентувати його за кордоном та на видачу ліцензій. Неодмінною умовою такого зарубіжного патентування автор називає подання заявки на промисловий зразок до Відомства України.

Четвертий підрозділ присвячений обов'язкам суб'єкта права на промисловий зразок. Одним із основних обов'язків патентовласника промислового зразка є добросовісне користування ним. Закон не розкриває цього поняття. У дисертації обґрунтовується висновок, що будь-яке правомірне використання буде завжди добросовісним.

Автором детально досліджуються норми законодавства про примусову ліцензію, дозвіл на яку видається судом, якщо промисловий зразок в Україні не використовується або недостатньо використовується протягом трьох років, починаючи від дати публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання промислового зразка було припинено. Проте Законом не розкривається термін “недостатньо використовується”. Примусова ліцензія може бути видана також без згоди власника, але з виплатою відповідної компенсації Кабінетом Міністрів України. У дисертації обґрунтовується пропозиція надати дозвіл видавати обидва види примусових ліцензій Відомству. Це набагато спростило б процедуру. Автором доводиться недоцільність двох видів примусової ліцензії.

Важливим і необхідним обов'язком патентовласника є обов'язок своєчасно сплачувати встановлені чинним законодавством збори. Така позиція законодавства заперечень не викликає. Але формулювання деяких норм потребує уточнень. Відповідно до ст. 14 п. 7 заявник зобов'язаний подати документ про сплату збору за подання заявки, який має бути оформлений правильно. Автором висловлюється зауваження щодо того, що в законодавстві не розкривається зміст поняття “документ про сплату збору за подання заявки оформлено правильно”. Ст. 16 Закону зобов'язує заявника сплатити збір за видачу патенту. Одночасно з цим збором заявник зобов'язаний також сплатити збір за підтримання чинності патенту за кожний рік його дії, рахуючи від дати подання заявки (ст. 24 п. 2). Отже, патенту як такого ще