Львівський національний університет

імені Івана Франка

МАРТИНЮК

Ярослава Миколаївна

УДК 947.084.3/6(477.82)

Становлення та діяльність органів місцевого самоврядування на Волині

(1919–1939 рр.)

Спеціальність: 07.00.01 – історія України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата історичних наук

Львів–2001

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі вітчизняної історії Волинського державного університету імені Лесі Українки Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник кандидат історичних наук

Кучерепа Микола Михайлович,

Волинський державний університет

ім. Лесі Українки, доцент кафедри вітчизняної історії

Офіційні опоненти

доктор історичних наук, професор

Сливка Юрій Юрійович,

Інститут українознавства

ім. Івана Крип’якевича НАН України (м.Львів), завідувач відділу

новітньої історії України

кандидат історичних наук

Давидюк Руслана Петрівна,

Рівненський гуманітарний університет, доцент кафедри історії України

Провідна установа Інститут історії України НАН України, відділ історико-краєзнавчих досліджень,

(м.Київ)

Захист відбудеться 27 березня 2001 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 35.051.12 у Львівському національному університеті імені Івана Франка (м.Львів, вул.Університетська, 1)

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (м.Львів, вул.Драгоманова, 5)

Автореферат розісланий 24 лютого 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат історичних наук, доцент О.М.Сухий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження

Вивчення проблеми становлення та функціонування на Волині в міжвоєнний період інституту самоврядування викликане цілою низкою причин. По-перше, міське і територіальне самоуправління відігравало важливу роль у житті Волинського воєводства. У кожному повіті і гміні, сільській громаді та місті краю існували виборні органи, котрі були покликані виконувати відповідні завдання в галузі господарчого, суспільно-політичного й культурного життя регіону. По-друге, у 20–30-х роках українсько-польські відносини були неоднозначними і суперечливими, що також позначилось на структурі і діяльності органів місцевого самоврядування. По-третє, в час, коли формується нова система територіального управління нашої держави, налагоджуються і встановлюються шляхи та механізми вирішення найгостріших проблем соціально-економічного та суспільно-політичного характеру, науковий аналіз історичного досвіду окремих регіонів України стає особливо необхідним. Отже, окрім суто наукового інтересу, актуальність піднятої в дисертації проблеми зумовлена також практичними потребами сьогодення. Здійснений самоуправами вагомий доробок й набутий цінний досвід у сфері соціальної опіки, початкової освіти, в організації медичного обслуговування населення не втратили свого значення і в наш час.

Актуальність теми зумовлюється і ступенем її наукової розробки. Якщо деякі питання історичного розвитку Волині в зазначений період піднімались окремими науковцями, то проблеми, пов’язані з функціонуванням інституту самоуправління в 1920–1930-ті роки, за винятком кількох епізодичних моментів, не знайшли ще належного висвітлення. Особливості організаційного становлення та діяльності волинських самоуправ в українській історичній науці не були предметом спеціального дослідження і залишалися невивченою сторінкою. Все це визначило наш інтерес до теми дослідження.

Мета і завдання дослідження. Виходячи з наукового, теоретичного та практичного значення проблеми, враховуючи недостатню вивченість теми, використавши неопубліковані джерела, вітчизняні і зарубіжні публікації документів та матеріалів, дисертантка поставила за мету дати об’єктивну, цілісну картину історії виникнення, організаційного становлення та діяльності органів міського і територіального самоврядування на Волині у міжвоєнний період, показати специфічні риси та регіональні особливості роботи самоуправ.

Дисертантка поставила за мету вирішити наступні завдання:

- охарактеризувати процес законодавчого становлення інституту самоврядування на Волині на основі аналізу відповідних законів та розпоряджень державної адміністрації;

- висвітлити організаційну структуру міських і територіальних самоуправ усіх рівнів;

- визначити місце самоврядування у загальнодержавному організмі Другої Речіпосполитої;

- розкрити шляхи та методи здійснення урядового контролю за діяльністю самоврядних інституцій;

- розглянути основні напрями та форми роботи органів самоуправління;

- показати особливості інституту самоврядування Волинського воєводства та виявити його характерні риси;

- проаналізувати наслідки діяльності самоуправ у краї, виявити здобутки та прорахунки в їх роботі.

Об’єктом дослідження є інститут територіального та міського самоврядування, який існував на Волині в міжвоєнний період.

Предметом дослідження є діяльність самоврядних інституцій, форми, методи, напрями та практичні результати їх роботи.

Хронологічні рамки дослідження. Пропонована робота охоплює період 1919-1939 рр. Це період функціонування на Волині інституту самоуправління – від часу створення перших самоуправ, покликаних до життя розпорядженнями Генерального комісара Східних земель від 14 серпня та 26 вересня 1919 р., і до припинення їх діяльності у зв’язку з початком Другої світової війни.

Методологічна основа дослідження – загальнонаукові методи історизму та об’єктивності в підході до висвітлення явищ минулого на основі комплексного використання джерел у поєднанні зі спеціальними методами історичних досліджень. Вибір науково-дослідницьких методів був зумовлений методологічними засадами написання роботи та специфікою предмета дослідження. Застосовані методи порівняльного аналізу, періодизації, класифікації, систематизації базуються на пріоритеті документальних фактів. У всій своїй сукупності вони стали важливим механізмом для розкриття поставленої мети. Огляд наукової літератури здійснено за хронологічним та структурно-тематичним принципами історіографії.

На захист дисертантка виносить такі положення:

1. Створення органів самоуправління здійснювалось шляхом поетапної законодавчої діяльності. Засади діяльності міського і територіального самоуправління в краї визначались розпорядженнями Генерального комісара Східних земель та волинських воєвод. Сформований на початковому етапі інститут місцевого самоврядування, з чітким розмежуванням функцій законодавчих та виконавчих органів, з конкретним, закріпленим за кожною окремою самоуправою обсягом роботи, залишався без суттєвих змін аж до 1939 р., тобто до часу припинення його діяльності.

2. Окреме значення у процесі законодавчого становлення інституту самоврядування на Волині мав закон "Про часткову зміну устрою територіального самоврядування", ухвалений сеймом 23 березня 1933 р. Це був помітний крок уряду в напрямі посилення контролю за діяльністю самоуправ. Однак, з точки зору уніфікації організму самоврядування та руйнування бар’єрів між різними регіонами Польщі закон мав позитивне значення.

3. Квітнева конституція 1935 р. санкціонувала антидемократичний, автократичний та елітарний характер нової політико-правової системи. Вона передбачала створення органів самоврядування, однак значно обмежувала їх роль у житті суспільства.

4. Інститут самоуправління як на Волині, так і в цілому в Другій Речіпосполитій мав своєрідний характер. Самоуправи з метою забезпечення найнеобхідніших потреб населення краю були покликані виконувати широке коло завдань. При цьому, як виборні інституції, вони зобов’язані були враховувати громадську думку. З іншого боку, ціла низка законів, приписів, розпоряджень державної адміністрації обмежували незалежність самоуправ, ставили їх в залежність від урядової політики Польщі.

5. Становлення виборчого механізму самоврядування відбувалось протягом всього міжвоєнного періоду. Зміни, котрі здійснювались, були спрямовані на розширення прав адміністрації впливати на хід та результати виборів до самоуправ. Особливо яскраво це помітно на прикладі інституту волинського самоврядування. Однією із складових частин політики воєводи Г.Юзевського було використання самоуправ для реалізації урядових рішень й регулювання складних міжетнічних стосунків на Волині. Здійснюватись це повинно було, в першу чергу, шляхом деполітизації органів самоврядування та зміцненням в них так званого “польського стану посідання”.

6. Позбавлені законодавством можливості серйозного впливу на політичне життя краю, самоуправи все ж вирішували найактуальніші соціально-економічні проблеми. Підтримка сільського господарства і промисловості, ремесла і торгівлі, широкомасштабне міське будівництво і спорудження мережі доріг – це далеко не повний перелік тих завдань, котрі ставили перед собою й виконували самоврядні інституції з метою економічного піднесення регіону.

7. Здійснювати свої обов’язки органам самоврядування доводилось в умовах, ускладнених економічними кризами, інфляцією, нерівномірним надходженням державних інвестицій, прагненням урядів обмежити фінансову незалежність самоуправ.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній на основі опрацювання, систематизації та узагальнення архівних й опублікованих документів, статистичних джерел вперше комплексно досліджено важливу наукову проблему – становлення та діяльність органів територіального і міського самоврядування на Волині у міжвоєнний період.

Віднайдення та використання низки маловідомих і невідомих джерельних матеріалів, а також врахування напрацювань вітчизняної й зарубіжної спеціальної літератури, дали можливість висвітлити дану тему цілісно.

Теоретичне значення дисертації. Виявлені в результаті дослідження особливості законодавчого і організаційного становлення, а також функціонування органів місцевого самоврядування на Волині у 1920–1930-х рр., зроблені на їх основі висновки та узагальнення, становлять новий матеріал як для історії України і Польщі в цілому, так і для регіональної історії зокрема.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані як практичні рекомендації фахівцям при розробці основних напрямів розвитку інституту міського та територіального самоврядування нашої держави на сучасному етапі; для підготовки узагальнюючих наукових праць і виявлення особливостей історії Волині; при дослідженні українсько-польських стосунків; у навчальному процесі ВНЗО при вивченні загальних і спеціальних курсів з новітньої історії України, Польщі, Волині; зокрема при проведенні лекційних і семінарських занять; у краєзнавчій роботі наукових, музейних установ та навчальних закладів різних рівнів.

Результати дослідження апробовано шляхом його обговорення та рекомендації до захисту кафедрою вітчизняної історії Волинського державного університету імені Лесі Українки, у виступах на ІХ науковій історико-краєзнавчій міжнародній конференції “Минуле і сучасне Волині: “Олександр Цинкаловський і Волинь” (20-23 січня 1998 р., м. Луцьк), науково-практичній конференції “Волинь у плині століть” (вересень 1999 р., Луцьк), міжнародних наукових конференціях “Jуzef Јobodowski – rzecznik dialogu polsko-ukraiсskiego” (15-16 жовтня 1998 р., м. Люблін), “1939 рік в історичній долі України і українців” (23-24 вересня 1999 р., м. Львів), “Українсько-польські відносини в ХХ столітті: державність, суспільство, культура” (15-16 квітня 1999 р., м. Тернопіль), річних звітних наукових конференціях викладачів та аспірантів історичного факультету ВДУ ім. Лесі Українки (квітень 1997 р., квітень 1998 р., м. Луцьк), а також у 5 публікаціях дисертантки в збірниках наукових праць.

Структура роботи визначається метою і завданнями дисертаційного дослідження, побудована за проблемно-хронологічним принципом. Робота обсягом 181 сторінка складається із вступу, основної частини, яка містить три розділи (поділені на параграфи), висновків. Список використаних джерел та літератури містить 212 позицій.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об’єкт, предмет, мету і основні завдання, методологічні засади, а також наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи.

РОЗДІЛ 1 “Стан наукової розробки проблеми” присвячено огляду літератури і джерельної бази досліджуваної проблеми.

Наукову літературу з цієї теми поділено на три основні групи: радянську, яку становлять праці українських науковців радянського періоду, пострадянську, до якої віднесено публікації 90-х років, та зарубіжну – праці польських дослідників та істориків української діаспори.

Дисертантка вказує, що деякі аспекти історичного розвитку нашого краю у 1921–1939 роках знайшли відображення в узагальнюючих працях з історії України та історії Волині Історія Української РСР: У 8 т., 10 кн. – Т.6. Українська РСР у період побудови і зміцнення соціалістичного суспільства (1921–1941). – К., 1977; Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. – Волинська область. – К., 1970; Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. – Ровенська область. – К., 1973.. Проте багато з них потребують переосмислення або більш детального дослідження. Однак, незважаючи на ідеологічні штампи, чимало робіт все ж відзначалися ґрунтовною джерельною базою і не втратили свого наукового значення й досі. У монографіях І.Заболотного, О.Михайлюка, І.Васюти, Р.Оксенюка а також колективній праці “Історія Волині з найдавніших часів до наших днів” Заболотний І. Нескорена Волинь. Нарис з історії революційного руху на Волині. 1917–1939. – Львів, 1964; Михайлюк О.Г., Кічий І.В. Історія Луцька. – Львів, 1991; Васюта І.К. Соціально-економічні відносини на селі Західної України до возз’єднання (1918–1939 рр.). – Львів, 1978; Оксенюк Р.Н. Нариси історії Волині. 1861–1939. – Львів, 1970; Історія Волині. З найдавніших часів до наших днів. – Львів, 1988. знайшли відображення окремі аспекти історичного розвитку краю у міжвоєнний період, однак випущено з уваги значний пласт фактичного матеріалу, який дав би змогу детально проаналізувати основні риси інститутів територіального і міського самоуправлінь Волині. Справедливим буде зазначити, що це не можна вважати недоліком згаданих праць, бо їх автори не ставили собі за мету широке висвітлення даної проблеми.

Прагненням до об’єктивного відтворення польсько-українських відносин відзначається монографія С.Макарчука Макарчук С.А. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. – Львов, 1983., в якій автор, детально висвітлюючи соціальний та національний склад населення західноукраїнських земель, аналізує соціально-етнічні та національні процеси в краї у 20-30-х роках. Об’єктивним вирішенням поставлених проблем відзначається і робота Ю.Сливки Сливка Ю.Ю. Західна Україна в реакційній політиці польської та української буржуазії. – К, 1985., де розглядаються різні аспекти політичної історії Західної України міжвоєнного періоду.

Пострадянська вітчизняна історіографія Волині міжвоєнного періоду має чимало наукових напрацювань, різнопланових за проблематикою, широтою висвітлюваних аспектів, а також за формою і жанром. Узагальнюючі праці пострадянського періоду характерні тим, що в них зроблено спробу розглянути проблеми, які нас цікавлять, з нових позицій, із залученням раніше не відомого широкому загалу документального матеріалу. У цьому відношенні помітний внесок у дослідження окремих аспектів суспільно-політичного та соціально-економічного життя Західної України у міжвоєнний період зроблено у працях С.Кульчицького, С.Макарчука, М.Швагуляка, О.Зайцева Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.) – К., 1999; Макарчук С.А. Українсько-польські етнополітичні взаємини на західноукраїнських землях в першій третині ХХ століття //Зб. праць і матеріалів на пошану Л.І.Крушельницької. – Львів, 1998. – С.132–144; Швагуляк М.М. “Пацифікація”. Польська репресивна акція у Галичині 1930 р. і українська суспільність. – Львів, 1993; Швагуляк М.М. Суспільно-політична ситуація в Західній Україні на початку 30-х рр. ХХ ст. //Зап. НТШ. – Львів, 1991, Т.ССХХІІ; Зайцев О.Ю. Представники українських політичних партій Західної України в парламенті Польщі (1922–1939) //УІЖ. – 1993. – № 1.. Велику увагу дослідженню питань історії Волині в період між двома війнами приділив у своїх роботах М.Кучерепа Кучерепа М.М. Волинь у міжвоєнний період (1921–1939). – Луцьк, 1994; Кучерепа М.М. Волинський воєвода Ян Генрик Юзевський //Роде наш красний…: Волинь у долях краян і людських документах. – Т.2. – Луцьк, 1996. – С.180-188; Кучерепа М.М. Між двома війнами //Наше слово. – 1993. – №9. – Березень.. В останні роки з’явилась низка досліджень молодих науковців, які так чи інакше торкаються поставленої нами проблеми Давидюк Р.П. Історія виникнення і діяльність Волинського українського об’єднання //Науковий вісник ВДУ. Серія: історія. Випуск 2. – Луцьк, 1997. – С.51-56; Шабала Я., Пащук Л. Діяльність сільськогосподарських товариств у Волинському воєводстві у 1921–1939 рр. //Науковий вісник ВДУ. Серія: Історичні науки. – 1998. – С.60-63; Крамар Ю. Політика державної асиміляції на Волині (1928-1938 рр.): Автореф. дис. …канд. істор. наук. – Львів, 1998; Литвинюк В. Економічний розвиток Волинського воєводства у міжвоєнний період (1921–1939): Автореф. дис. …канд. істор. наук. – Львів, 1999; Шульга С. До питання про економічний розвиток чеських колоній на Волині в 20-30-х рр. //Науковий вісник ВДУ. Серія: Історія. – Вип. 2. – Луцьк, 1997. – С.61-65..

До окремої групи праць належать наукові розробки зарубіжних дослідників. Зокрема історики української діаспори приділяли певну увагу проблемі розвитку західноукраїнських земель у 20–30-ті роки Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ століття: Нариси політичної історії. – К., 1993; Субтельний О. Україна: Історія. – К., 1991; Семенюк А. На тему українсько-польських відносин. Критичні зауваження. – Міннеаполіс. Міннесота. США, 1996.. Однак дисертантка зауважує, що автори вищезгаданих праць основну увагу акцентували на політичних та національних проблемах краю, а питання територіального та міського самоуправління не торкались.

Поряд з цим, авторка відмічає, що найбільший внесок у вивчення окремих питань, пов’язаних з історією створення та діяльністю інституту самоврядування як на Волині, так і загалом у Другій Речіпосполитій зробили польські вчені – історики та правознавці. По-суті, вивченням історії самоврядування польські дослідники почали займатися практично із його становленням. Цікавими щодо висвітлення особливостей функціонування органів самоуправління в міжвоєнний період є роботи тогочасних польських дослідників. Особливий інтерес викликають праці М.Ярошинського та В.Вакара Jaroszyсski M. Samorz№d terytorjalny w Polsce. Stan obecny. Wnioski do reformy. – Warszawa, 1923; Wakar W. Zagadnienia samorz№du w Rzeczypospolitej odzyskanej. – Warszawa, 1924.. Помітний внесок у дослідження окремих аспектів створення і функціонування на Волині у міжвоєнний період органів самоуправління зробили праці інших тогочасних польських учених: Б.Подгорського, Т.Олузіньского, Т.Біго, А.Цьолкоша Podhorski B. Zagadnienia spoіczeсstwa i paсstwa polskiego na Wolyniu. – Poznaс, 1938; Oluziсski B. Sprawa ukraiсska. – Warszawa, 1936; Bigo T. Samorz№d terytorialny w nowej Konstytucji. – Lwуw, 1936; Cioіkosz A., Ustawa o wyborze radnych miejskich (Komentarz, przepisy zwi№zkowe, okуlniki, wzory). – Krakуw, 1938.. Вони містять багатий інформаційно-довідковий матеріал, цікаві висновки і коментарі, цінність котрих полягає в тому, що більшість із перелічених вище авторів були ініціаторами та активними учасниками процесу правового й організаційного становлення інституту самоврядування у міжвоєнній Польщі.

У сучасній польській історіографії помітним є зростання інтересу до дослідження історичних процесів, котрі відбувались в Другій Речіпосполитій, враховуючи й Волинське воєводство, у період між двома світовими війнами. У наукових працях польських вчених, написаних у 80–90-х роках, подано цікавий матеріал загального характеру щодо перетворень у міжвоєнній Польщі. Заслуговують на увагу узагальнюючі дослідження з польської історії А.Альберта, Є.Топольського Albert A. Historia Polski. 1914-1993. – W 2 t. – T.1. 1914-1945. – Warszawa, 1995; Topolski J. Polska dwudziestego wieku. 1914-1995. – Poznaс, 1995.. Характеризуючи вищеназвані роботи, слід відзначити, що їх автори основну увагу звертали на розвиток західних і центральних воєводств Польщі, практично не торкаючись проблем східних територій. Тому західноукраїнський регіон, а особливо волинські землі, в таких узагальнюючих працях залишався поза увагою дослідників. Особливий інтерес щодо висвітлення заявленої проблеми викликають роботи В.Менджецького, Я.Кенсіка Mкdrzecki W. Wojewуdztwo Woіyсskie 1921–1939. Elementy przemian cywilizacyjnych, spoіecznych i politycznych. – Wrocіaw-Warszawa-Krakуw-Gdaсsk-Јуdџ, 1988; Kкsik J. Zaufany Komendanta. Biografia polityczna Jana Henryka Jуzewskiego. 1892-1981. – Wrocіaw, 1995..

В сучасній польській історіографії є низка публікацій з окремих проблем історії нашого краю в період між двома світовими війнами, а також статті, присвячені конкретно діяльності органів міського та територіального самоврядування в Польщі Менджецький В. Цивілізаційні і соціотопографічні переміни в містах Волинського воєводства (1921–1939 рр.) //Минуле і сучасне Волині: Літописні міста і середньовічна культура. Матеріали VIII Волинської обласної історико-краєзнавчої конференції 27-29 листопада 1995 року. – Луцьк, 1998. – С.89-91; Kкsik J. Wojewуdztwo woіyсskie 1921-1939 w swietіe liczb i faktуw //Przegl№d Wschodni. – 1997. – T.IV. – Z.1(13). – S.99-139; Јuczak B. Ksztaіtowanie siк samorz№du terytorialnego //Dyrektor Szkolny. – 1995. – №12. – S.5-6; Borkowski J. Samorz№dowe wybory miejskie 1933–1934 //Z pola walki. – 1976. – №3. – S.62-64; Wкgrzyn L. Zwi№zki miкdzykomunalne w II Rzeczypospolitej //Finansy Komunalne. – 1996.– №6. – S.83-86; Siwerski A. Zakresy zadaс realizowanych przez samorz№dy terytorialne w latach 1918-1990 //Zкszyt Naukowy Ekonomichny. – Z.20. – 1994. – S.45-53; Nowicki H. Samorz№d terytorialny w okresie Drugej Rzeczypospolitej na Kresach Wschodnich //Polska i Ukraina. – Toruс, 1997. – S.455-472.. Однак особливу цінність для написання дисертації становлять монографічні дослідження. Наприклад, помітний внесок у вивчення окремих питань, пов’язаних з конституційним становленням інституту самоуправління, зробила монографія А.Айненкеля Ajnenkiel A. Polskie Konstytucje. – Warszawa, 1982.. Серед інших можна виділити роботу А.Лучака Јuczak A. Samorz№d terytorialny w programach i dziaіalnoњci stronictw ludowych 1918–1939. – Warszawa, 1973., в якій вчений зробив спробу відобразити особливості функціонування самоврядних установ у 1918–1939 рр. через призму їх взаємовідносин з тогочасними політичними партіями та громадськими організаціями. За характером дослідження, поряд із вищеназваною роботою А.Лучака, слід відзначити працю Р.Шведа Szwed R. Polska Partia Socjalistyczna w wyborach samorz№dow terytorialnych w latach 1919–1939. – Czкstochowa, 1993.. Окремо можна виділити групу праць, у яких висвітлюється діяльність органів міського і територіального самоуправління та їх особливості й характерні риси в інших регіонах Другої Речіпосполитої: С.Антчака, А.Хеліаша, Е.Хойєцької, Л.Хасса, Я.Марчука, М.Нартоновича-Кота, М.Далєцького, Д.Сікори Antczak S. Samorz№d miejski Poznania w latach 1919–1933 //Kron. M. Pozn. – 1996. –№l. – S.288-300; Heliasz A. Uslrуj samorz№du miejskiego w Galicji i w b. zaborze pruskim u progu II Rzeczypospolitej //Dzieje Najnowsze. – 1973. – S.15; Chojecka E. Sl№skie tradycje samorz№dowe //Myњl Protestantska. – 1997. – №1. – S.25-31; Hass L. Wybory warszawskie 1918–1926. – Warszawa, 1971; Marczuk J. Rada Miejska i Magistrat Lublina 1918–1939. – Lublin, 1984; Nartonowicz-Kot M. Oblicze polityczne samorz№du miejskiego Јodzi w latach 1919–1939 //Rocznik Јodzki. – T.XXXI. – 1982. – S.102-103; Dalecki M. Ustrуj samorz№dowych wіadz miejskich Przemyњla w latach 1918-1939 //Rocznik Przemyњlowy. – 1997. – T.33. – S.73-80; Sikora D. Samorz№d miejski Biaіej Podlaskiej w przededniu II wojny њwiatowej //Pуdlaski Kwartalnik Kulturalni. – 1998. – №4. – S.24-30.. Вміщений в них науковий матеріал дає можливість зробити порівняльний аналіз процесів утворення та організаційного становлення самоуправ на території різних польських воєводств, їх національного та професійного складу, а також методів та напрямів роботи.

Отже, огляд наукової літератури дає підстави для висновку, що, незважаючи на наявність низки праць, у яких висвітлюється становище західноукраїнських земель і, зокрема, Волині у складі Другої Речіпосполитої, проблеми, що стосуються форм, методів та значення діяльності самоврядних інституцій Волинського воєводства потребують ґрунтовнішого вивчення. Потрібно зазначити, що на сьогоднішній день немає спеціальних досліджень, у яких би ці питання розглядалися комплексно.

Незважаючи на недостатність наукової літератури, яка висвітлювала б питання організації та діяльності органів самоуправління на території нашого краю, джерельна база дає змогу доповнити вивчення особливостей функціонування інституту самоврядування у міжвоєнний період на Волині. При написані дослідження були використані різні за характером походження та змістом матеріали та документи.

Окрему групу важливих джерел юридичного характеру складають численні законодавчі акти, директиви і розпорядження, видані урядом Другої Речіпосполитої, котрі були використані авторкою з метою дослідження процесу становлення інституту самоврядування, а також вивчення його організаційної структури, засад, форм і методів діяльності. Їх вміщено у таких збірниках польських законів та розпоряджень місцевої державної адміністрації, як „Dziennik Urzкdowy Zarz№du Cywilnego Ziem Wschodnich”, „Dziennik Urzкdowy Wojewуdztwa Woіyсskiego”, „Dziennik Ustaw Rzeczypospolitej Polskiej”. Висвітленню проблеми сприяв глибокий аналіз численних розпоряджень, декретів, директив, інструкцій, які стосувались окремих сторін діяльності самоврядних установ та інституцій і були видані керівниками державної адміністрації на регіональному рівні, а також загальнодержавними міністерствами і відомствами.

Окрему групу джерел, використаних при написанні дисертації складають опубліковані матеріали і довідкові видання. Використання дисертанткою статистичних збірників, звітів Волинського воєводського управління про результати проведених виборів до органів самоуправління всіх рівнів, щорічних бюлетенів самоврядування дало змогу не тільки зібрати та систематизувати цікавий статистичний матеріал, який уперше залучено до наукового вжитку, але також допомогло через використання різноманітних цифрових даних відобразити цілісну картину діяльності самоврядних установ протягом усього періоду їх існування на Волині.

Основний масив цих джерел зберігається у фондах Державного архіву Волинської області (ДАВО). Зокрема, в роботі використано документи фонду Волинського воєводського управління (ф.46). Вивченню особливостей функціонування інституту самоврядування на території краю сприяли матеріали фондів повітових управлінь і староств Волинського воєводства (ф.36 – Луцьке, ф.246 – Володимирське, ф.182 – Горохівське, ф.178 – Ковельське та ф.183 – Любомльське повітові староства). Цінним доповненням для висвітлення специфіки діяльності саме міського самоврядування на Волині слугували документи фондів магістратів окремих міст воєводства (ф.158 – Луцьке міське управління). При написанні дисертаційної роботи авторкою було використано документи з фондів Державного архіву Рівненської області (ДАРО): Рівненського повітового староства (ф.30), відділу безпеки Здолбунівського повітового староства (ф.158); Державного архіву Тернопільської області (ДАТО): Кременецького повітового староства (ф.2). Цікаві документи залучено з фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України у Києві (ЦДАГОУ). При аналізі проблем досліджуваної теми значно допомогли цінні документи з архівів Польщі, зокрема Архіву нових актів (AАN) у Варшаві. Особливо слід виділити матеріали, збережені у фонді Волинського воєводського управління.

В цілому вивчення та аналіз архівних документів, співставлення їх з іншими джерелами дали змогу більш повно і всебічно дослідити особливості діяльності волинського самоврядування, його специфіку та відмінність від самоуправ інших регіонів Другої Речіпосполитої, а також його місце у загальнодержавному інституті територіального і міського самоуправління.

При написанні дисертації, окрім архівних документів, широко використано матеріали української та польської преси, що видавалась у Польщі та на Волині в міжвоєнний період: “Українська Нива” (Луцьк), яка з 1937 р. виходила під назвою “Волинське слово”, „Wiadomoњci ukraiсskie” (Warszawa), „Przegl№d Woіyсski” (Јuck), „Woіyс” (Јuck), „Znicz” (Јuck) та інші. Періодика конкретизувала дисертаційне дослідження важливими, неординарними фактами. Інформація пресових видань дозволила відтворити характер складних взаємовідносин інституцій самоврядування з місцевими органами державної влади, дала змогу порівняти погляди представників політичних партій і громадських організацій на місце самоуправління в різних сферах життя Волинського воєводства.

Підсумовуючи огляд наукової літератури та джерельної бази дисертаційного дослідження, слід зазначити, що проблема становлення та функціонування органів міського і територіального самоврядування на Волині в міжвоєнний період не стала предметом спеціального комплексного дослідження. Широка джерельна база сприяла висвітленню різноманітних сторін праці самоврядних інституцій на території краю, визначенню їх специфічних рис та особливостей. Польська й українська преса 20–30-х років значно доповнили дослідження.

РОЗДІЛ 2 “Генеза і правові засади інституту самоврядування” складається з двох параграфів, у яких дисертантка намагалась висвітлити процес законодавчого становлення інституту місцевого самоврядування на Волині у досліджуваний період, а також охарактеризувати специфіку його організаційної структури та обсягів діяльності органів територіального та міського самоуправління. Окрім цього значну увагу в розділі приділено особливостям виборчого механізму та його практичній реалізації.

У параграфі 2.1 розкрито правові засади функціонування у досліджуваний історичний період на Волині органів місцевого самоуправління. Опираючись на детальний аналіз правових документів, дисертантка відзначає, що законодавче становлення інституту самоврядування було досить складним та повільним процесом і відбувалось паралельно із процесом розбудови польської держави з ініціативи та під строгим наглядом владних структур. Кожен крок уряду в напрямі формування самоврядних інституцій фіксувався відповідним законодавчим актом.

Даючи загальну характеристику процесу становлення інституту самоуправління на Волині у міжвоєнний період, авторка поділяє його на два етапи. Протягом першого етапу, тобто з 1919 до 1933 рр., в краї працювали виборні органи територіального і міського самоврядування, покликані до життя розпорядженнями Генерального комісара Східних земель. Характерними для цього етапу є формування організаційної структури самоуправ усіх рівнів, котра залишалась незмінною до 1939 р. у тому вигляді, котрий був передбачений згадуваними вище розпорядженнями.

Дисертантка звертає увагу, що вже на початковому етапі створення на території Волинського воєводства самоуправ, стає помітною їх специфічність і відмінність від органів самоврядування інших регіонів країни. Наприклад, польська адміністрація залишила на Волині чотириступінчасту структуру органів місцевого самоврядування, яка існувала ще від земської реформи 1864 р. в Росії: громадське, гмінне, повітове та воєводське самоуправління. Це відрізнялося від Львівського, Станіславського і Тернопільського воєводств, де територіальне самоврядування було організоване на основі австрійського законодавства, відповідно до якого структура органів місцевого самоврядування мала триступінчастий характер (гмінне, повітове і воєводське).

У параграфі подано характеристику організаційної структури волинського самоуправління. Дослідниця висвітлює особливості розподілу обов’язків та функцій між законодавчими та виконавчими органами самоврядування, визначає обсяги, напрями, методи та форми їх діяльності, межі компетенції керівних органів самоуправління та окремих посадових осіб. Поряд з цим, значне місце відведено процесам взаємодії між органами державної адміністрації і самоуправами, а також визначені установи, котрі були покликані здійснювати нагляд за їх діяльністю.

Вивчення структури територіального самоуправління на Волині дисертантка розпочинає із детального аналізу найнижчої його ланки – гмінного самоврядування, поступово досліджуючи й наступні його – повітові та воєводські самоуправи. У роботі також висвітлюються особливості міського самоврядування. Вказано, що однією із найважливіших його інституцій був магістрат.

У параграфі охарактеризовано й наступний, другий етап законодавчого становлення інституту самоврядування на Волині, який розпочинається із введенням у дію нового закону “Про часткову зміну устрою територіального самоврядування”, ухваленого сеймом 23 березня 1933 р. Він уніфікував на всій території Речіпосполитої організм самоуправління і передбачав розширення прав державної адміністрації щодо нього.

Окрім цього авторка показує, що проблеми територіального самоврядування знайшли своє відображення і в Конституції Другої Речіпосполитої, прийнятій 23 квітня 1935 р. Робиться висновок, що новий Основний закон санкціонував антидемократичний, автократичний та елітарний характер державної політико-правової системи. Стосувалось це також і територіального самоуправління. Окремий розділ конституції надавав необмежені права центральній владі щодо самоуправ.

Робиться висновок, що в результаті поетапної законодавчої діяльності було створено правову основу для функціонування на території нашого краю розгалуженої мережі органів місцевого самоуправління. Даючи загальну оцінку процесу законодавчого та організаційного становлення самоврядування на Волині у міжвоєнний період, дослідниця підкреслює його своєрідний характер, зумовлений політичними, економічними та національними особливостями краю.

У параграфі 2.2 розкрито особливості проведення виборів до органів міського і територіального самоврядування, а також характеризуються результати практичної реалізації виборчого механізму.

На основі детального аналізу відповідних розпоряджень, статутів, циркулярів та наказів польських властей, дисертантка висвітлює те, яким чином і коли на Волині проводились вибори до самоуправ. Відображено зміни у процедурі, правилах та формах їх проведення. Робиться висновок, що лише за деяким виключенням, творення нових інституцій самоврядування відбувалось в ході регульованого державною адміністрацією виборчого процесу.

Значну увагу авторка присвячує висвітленню перших виборів до органів самоврядування, що відбулись у 1927 р. і охоплювали всі місцеві структури. Детально проаналізовано та проілюстровано цифровими даними як хід виборчої кампанії, так і її результати. Поряд з цим пояснюється особливість ситуації, яка склалась під час проведення виборів до органів міського самоврядування. Адже там, де результати виборів не задовольняли воєводські власті, вони визнавались недійсними і проводились вдруге. Робиться висновок, що підставою для проведення другого туру виборів у деяких волинських містах були національна та партійна приналежності новообраних радників. На підтвердження подібних висновків у параграфі наводиться конкретний цифровий матеріал. Показано, що переважну більшість у магістратах волинських міст становили поляки та євреї. У цілому такий національний склад органів міського самоуправління відповідав національному складу міст воєводства.

Іншим був стан справ у територіальному самоуправлінні. Тут свідоме обмеження місцевою владою активності органів самоврядування було спричинене їх особовим складом, обраним у результаті виборів 1927 р., на яких поляки здобули лише 22% мандатів. Як підкреслює дисертантка, показовим є те, що 75,5% радників-українців були безпартійними, 24,5% належали до “Сельробу” чи симпатизували йому. Отже, загальна кількість радників – членів КПЗУ, “Сельробу”, чи тих, котрі симпатизували їм була все-таки незначною. Ті випадки, коли представники ліворадикальних партій все ж таки потрапляли до самоуправ, пояснювались тим, що під час виборів вони виступили досить організовано. Відмічається, що результати виборів підтверджують значний вплив на місцеве українське населення культурно-освітнього товариства “Просвіта”. У параграфі здійснено порівняльний аналіз вікового, професійного складу, а також освітнього рівня членів органів міського і територіального самоврядування.

Значну увагу приділено висвітленню наступних виборів, що відбулись у 1934 р. вже згідно із новим виборчим законодавством. Підкреслено, що оскільки закон 1933 р. не містив чіткого положення про вибори, це робити покликані були спеціальні циркуляри, видані міністром внутрішніх справ. Вони були значно розширені та ускладнені порівняно із попередніми подібними законодавчими актами й, разом з тим, робили можливими різного роду маніпуляції при їх здійсненні. Поряд з цим зауважено, що воєводи, незалежно від правових основ, намагались також впливати на розклад місцевих політичних сил. Особливо відзначився в цьому воєвода Г.Юзевський.

Здійснений дисертанткою порівняльний аналіз результатів виборчих кампаній 1927 та 1934 рр., дав змогу прийти до висновку, що в наслідок цілеспрямованої урядової політики поляки поступово збільшували свою кількісну перевагу навіть у сільських самоуправах, а українці, навпаки, втрачали свої позиції. Окрім цього, показовим було й те, що в законодавчих органах самоврядування кількість працівників – українців була помітно більшою, ніж у самоуправах, що виконували функції виконавчих та керівних органів самоврядування, де більшість становили поляки. Ці висновки підтверджуються цифровими даними, наведеними у таблицях.

Останні вибори, що відбулись у 1939 р. проходили на підставі нового закону від 16 серпня 1938 р. В роботі підкреслюється, що вони проводились під гаслами розбудови міст, поліпшення їх санітарного стану, здійснення інвестицій з метою господарчого піднесення краю. Але основним було позбавлення самоврядування будь-якого політичного характеру.

У підсумку зроблено висновок про те, що становлення виборчого механізму відбувалось протягом майже всього міжвоєнного періоду. На думку авторки найбільш показово, що зміни, котрі вносились у законодавство Другої Речіпосполитої, були спрямовані на посилення урядового контролю за ходом виборів до самоуправ. Завдяки цьому державна адміністрація отримувала реальну можливість впливати на склад та діяльність органів місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 3 “Діяльність органів місцевого самоврядування” присвячено висвітленню різних напрямків, форм та методів діяльності самоврядних інституцій. Досліджено основні джерела фінансування їх роботи, а також розкрито засади кадрової та податкової політики самоуправ.

У параграфі 3.1 відмічається, що хоча самоврядування було позбавлене можливості серйозного впливу на політичне життя регіону, воно відігравало важливу роль у його господарчій та соціальній сферах. Однак, виконання численних обов’язків та завдань, поставлених перед самоуправами адміністрацією було можливим лише завдяки державним інвестиціям та кредитам. Політичний хаос, гіперінфляція, неурегульовані людські і майнові стосунки доводили, що без планової інвестиційної діяльності відбудова знищеного війною господарства неможлива. У параграфі аналізуються головні аспекти державної інвестиційної політики на Волині у 1920-1930-х рр.

Одночасно показано, що в 1930-х рр. пожвавлюється інвестиційна діяльність й органів самоуправління. Зокрема вказано, які середньорічні витрати на розбудову регіону передбачались інвестиційними планами, розробленими для самоуправ. Наприклад, у 1935–1936 бюджетному році сума загальних прибутків органів самоврядування Волинського воєводства становила 18,5 млн. злотих, а сума інвестиційних видатків при цьому досягла 16,4 млн. злотих. Створений на основі загальнодержавного план інвестицій для Волині був розрахований на 4 роки та передбачав 228 млн. злотих капіталовкладень для господарського піднесення краю.

Разом з тим, дисертантка звертає увагу на ті заходи, які застосовувались урядом з метою пожвавлення підприємницької діяльності самоуправ. Розкривається роль введення в дію повітових ощадних кас. Обсяги їх діяльності проілюстровано цифровими даними.

У параграфі також відображено особливості фінансування самоуправ і дається перелік можливих джерел їх доходів. Наприклад, органи міського самоуправління мали право користуватися власним майном, міськими підприємствами, торгівельними монополіями, позиками, одноразовими прибутками від продажу частини міського майна тощо. Зазначається, що повітові самоуправи користувалися тими ж основними джерелами фінансування, що й органи міського та гмінного самоврядування.

Особливу увагу приділено податковій діяльності органів самоврядування. Дається перелік і аналіз тих податків та повинностей, які сплачувались населенням на користь самоуправ. Відмічається, що органи самоврядування могли стягувати як самостійні податки, так і додатки до державних податків. Всього, за підрахунками дослідниці, податковим законодавством передбачалось більше 28 комунальних оплат та повинностей. Зроблено висновок, що не всі вони були справедливими і враховували реальний життєвий рівень населення воєводства.

Однак, авторка підкреслює, що розміри більшості із них визначались представниками державної влади. Вирішальний голос стосовно податків, оплат та повинностей, сплачуваних на користь самоуправ, належав міністерству внутрішніх справ в узгодженні із міністерством фінансів. Вони затверджували всі податкові статути повітових союзів самоврядування. Самостійність податкової політики самоуправ була досить відносною тому, що вона по суті проводилась не самоуправами, а центральною державною адміністрацією.

Дисертантка показує, що значну частину прибутків органів самоврядування поглинали витрати на навчання, підвищення кваліфікації та утримання своїх працівників. Такий значний відсоток витрат спонукав до пошуку можливостей скорочення апарату працівників самоврядування і до проведення постійних ревізій штатів. Однак відчутного скорочення кадрового апарату органам самоврядування здійснити так і не вдалось.

Робиться висновок, що досить важке фінансове становище, в якому опинилось волинське самоврядування з ряду об’єктивних причин, не завадило самоуправам проводити власну активну інвестиційну діяльність, здійснюючи капіталовкладення у ті галузі економіки та сфери культурно-освітнього життя реґіону, котрі потребували їх підтримки.

У параграфі