ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

МУСТАФАЄВА ЗЮРЕ ІСМАІЛІВНА

УДК 373. 2: 37. 018. 1; 01. 39

ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ЕТНОПЕДАГОГІКИ У КРИМСЬКОТАТАРСЬКИХ СІМ‘ЯХ

13.00.08 - дошкільна педагогіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем виховання АПН України.

Науковий керівник – кандидат педагогічних наук, провідний науковий співробітник Алєксєєнко Тетяна Федорівна, Інститут проблем виховання АПН України, лабораторія сімейного виховання.

Офіційні опоненти – доктор педагогічних наук, професор

Богуш Алла Михайлівна, завідувач кафедри

теорії та методики дошкільної освіти Південноукраїнського Державного педагогічного університету ім.К.Д.Ушинського.

- кандидат педагогічних наук, доцент

Рогальська Надія Василівна, завідувач кафедри теорії та методики дошкільної освіти Уманського Державного педагогічного університету ім.П.Тичини.

Провідна установа – Національний педагогічний університет ім..М.П.Драгоманова, кафедра дошкільної педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м.Київ.

Захист відбудеться “ 4 ” грудня 2001р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М.Берлинського, 9).

Автореферат розісланий “ 3 ” листопада 2001р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради Пустовіт Г.П.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасні тенденції розвитку суспільства сприяють формуванню національної самосвідомості, переосмисленню історичного досвіду народів і пошуку опори в розв‘язанні багатьох виховних проблем в їх культурній спадщині, в тому числі в етнопедагогіці. Особливо актуальні ці процеси для кримськотатарського народу, який у роки депортації (1944-1990) зазнав переслідування національної культури, але прагне до її відродження і зміцнення духовного зв‘язку між минулими і наступними поколіннями.

На духовний розвиток особистості, необхідність національної спрямованості освіти і виховання орієнтують Державні національні програми “Освіта” (Україна ХХІ століття) і “Діти України”, “Концепція національного виховання”, “Концепція дошкільного виховання в Україні”, “Закон України про дошкільну освіту”, “Національна Доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті”. Право на формування особистості в умовах рідного національного культурного середовища гарантоване Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, Конвенцією про права дитини і Законом “Про громадянство України”.

На необхідності виховання дітей на принципах природовідповідності, культуровідповідності і народності наголошували Г.Ващенко, Г.Волков, Я.Коменський, І.Огієнко, С.Русова, К.Ушинський. Значну увагу принципу етнізації приділяв автор теорії новометодних шкіл, кримськотатарський дослідник І.Гаспринський.

Народним засобам виховання і їх втіленню в шкільну і сімейну практику присвячені праці В.Сухомлинського. Грунтовні дослідження педагогічних поглядів народу, основних принципів, засобів і виховного досвіду здійснили О.Вишневський, О.Духнович, О.Ізмайлов, Т.Мацейків, М.Стельмахович, Є.Сявавко.

Особливості етнопедагогіки тюркських народів, її виховний потенціал досліджували Р.Абдираїмова (киргизької), О.Гашимов (азербайджанської), М.Іззатова, С.Ісоєв, М.Сайфуллаєва (таджицької), Т.Іскаков (башкирської), З.Кадирова, М.Мірзоєв (узбецької), К.Пірлієв (туркменської), С.Раімова, Я.Ханбіков (казанських татар), О.Ізмайлов (тюркських народів), Л.Редькіна (народів Криму), С.Ригзінов, К.Сейсембаєв, А.Табулова (казахської). Дослідженню етикету і традицій виховання молоді в кримськотатарській сім‘ї присвячені праці М.Хайруддінова.

Проблеми цінностей виховання піднімаються в дослідженнях І.Беха, В.Білоусової, О.Гриви, Б.Кобзаря, І.Кона, О.Кононко, Г.Майбороди, В.Оржеховської, О.Сухомлинської, О.Ярмоленко; взаємостосунків батьків і дітей - Т.Алєксєєнко, О.Докукіної, К.Журби, Т.Кравченко, Л.Повалій, В.Постового, О.Хромової; громадянського виховання і національної самосвідомості - М.Боришевського, В.Кузя, Ю.Руденко, З.Сергійчука, К.Чорної; етнічної індентифікації - Г.Солдатової, Т.Стефаненко, Г.Шпета, Е.Еріксона.

В дошкільному віці дитини закладаються основи її характеру, моральності, активно засвоюється етика поведінки, відбувається соціально-емоційний розвиток, формуються первісні ціннісні орієнтації і основи національної свідомості. В старшому дошкільному віці, як доведено в дослідженнях з проблем народознавства Л.Артемової, А.Богуш, О.Денисюк, О.Кириченко, Н.Лисенко, Т.Поніманської, Н.Рогальської, формуються також почуття любові до рідного краю, виникають почуття зв‘язку зі своїм родом і народом, закладаються основи менталітету.

Психолого-педагогічні дослідження (Л.Артемова, А.Богуш, О.Запорожець, О.Кононко, В.Мухіна, С.Рубінштейн, М.Стельмахович та інших) також свідчать, що старші дошкільники здатні засвоювати знання, які виходять за межі їхнього життєвого досвіду, безпосереднього сприйняття і віддалені в часі. Це створює передумови для ознайомлення їх з історією народу, з національними героями і особливостями національної культури.

Вихованню дітей дошкільного віку засобами етнопедагогіки присвячені праці Г.Гучене, О.Батухтіної, А.Богуш, М.Іззатової, Л.Калуської, В.Пабат, Н.Рогальської, К.Сейсембаєва, Р.Халікової. Однак, вони не стосуються етнопедагогіки кримських татар.

Близькими до цієї проблеми є дослідження сучасного стану сімейного виховання дошкільників (Т.Алєксєєнко); позитивного сприймання дитиною довкілля і самої себе (С.Кулачківська, С.Ладивір, Т.Поніманська); превентивного виховання дошкільників (Т.Колєсіна); виховання відповідальної поведінки (Т.Фасолько); організації взаємодії дошкільного закладу і сім‘ї (Т.Алєксєєнко, Л.Артемова, А.Богуш, З.Борисова, О.Денисюк, Л.Загік, Т.Маркова, З.Плохій).

Однак практично поза увагою дослідників залишилась етнопедагогіка кримських татар і використання її виховного потенціалу в сучасному сімейному вихованні дошкільників.

Таким чином, вибір теми дослідження “Виховання дошкільників засобами етнопедагогіки у кримськотатарських сім‘ях”, її актуальність зумовлена протиріччями між: значними потенційними можливостями етнопедагогіки і недостатнім її застосуванням у сучасній практиці сімейного виховання кримських татар; потребами ціннісного ставлення до національної культури і її недостатнім знанням; відсутністю цілісного педагогічного дослідження і потребами в ньому теорії і практики.

Зв‘язок з науковими програмами, планами, темами.

Тема дослідження входить до тематичного плану наукових досліджень лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України “Зміст, форми і методи виховної діяльності сім’ї в сучасних умовах” РК № держреєстрації 0198 U 008205. Тема дисертації узгоджена на Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол № 2 від 9 лютого 1999 року).

Об‘єкт дослідження - процес виховання дітей дошкільного віку в кримськотатарських сім‘ях.

Предмет дослідження - засоби етнопедагогіки у вихованні дошкільників у кримськотатарських сім‘ях.

Мета дослідження полягає в науковому обгрунтуванні і експериментальній перевірці педагогічних умов ефективності виховання дошкільників засобами етнопедагогіки в сучасних кримськотатарських сім‘ях.

Завдання дослідження:

- визначити сутність, зміст і особливості кримськотатарської етнопедагогіки;

- проаналізувати стан використання засобів кримськотатарської етнопедагогіки у сімейному вихованні дошкільників;

- визначити педагогічні умови ефективного виховання дошкільників засобами етнопедагогіки в сучасних кримськотатарських сім‘ях;

- теоретично обгрунтувати, розробити і експериментально перевірити методику підготовки батьків до виховання дошкільників засобами етнопедагогіки в кримськотатарських сім‘ях;

Відповідно до мети і завдань дослідження була сформульована гіпотеза: ефективність сімейного виховання дітей дошкільного віку засобами кримськотатарської етнопедагогіки може досягатися в результаті цілеспрямованої педагогічної підготовки батьків, врахування національної специфіки, особистісно-орієнтованого і творчого підходу до організації діяльності сім‘ї з формування етнічної ідентифікації її членів, за наступних умов :

- формування національної самосвідомості батьків і дітей на основі цінностей кримськотатарського народу;

- забезпечення усвідомленої потреби батьків в оволодінні засобами етнопедагогіки кримськотатарського народу;

- накопичення досвіду гуманних взаємин у сім‘ї на основі традицій і етикету кримських татар .

Теоретико-методологічну основу дослідження становили положення теорії пізнання про діалектичну взаємозумовленість національного і загальнолюдського у суспільному прогресі; культурно-історична теорія розвитку особистості (Л.Виготський); концепція особистісно-орієнтованого виховання (І.Бех); положення про розвиток особистості у дошкільному віці (Л.Артемова, Л.Виготський, О.Запорожець, О.Кононко, Д.Ельконін, П.Якобсон); про формування національної самосвідомості (А.Богуш, Г.Ващенко, О.Вишневський, І.Гаспринський, С.Русова, М.Стельмахович, К.Ушинський, М.Хайруддінов).

Для вирішення поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези було обрано методи дослідження: вивчення літературних джерел, пошуку етнопедагогічного матеріалу, аналізу етнопедагогічного досвіду, порівняльно-історичного аналізу, педагогічного експерименту, спостереження, усні і письмові опитування (бесіди, інтерв‘ю, анкетування), статистики, математичної обробки отриманих результатів.

Організація дослідження. Дослідження проводилось поетапно протягом 1998-2001 років.

На першому етапі (1998-1999 рр.) здійснювався аналіз філософської, психолого-педагогічної, етнографічної і методичної літератури з метою вироблення концептуальних підходів і методів дослідження, вивчення досвіду вирішення досліджуваної проблеми в практиці сучасної кримськотатарської сім‘ї і дошкільного навчального закладу. Були визначені об‘єкт, предмет, мета, гіпотеза, задачі і методи дослідження, проведена констатуюча частина експерименту і розроблена методика формуючої частини експерименту.

На другому етапі (1999-2000 рр.) відповідно до розробленої методики проводилась експертна перевірка ефективності виховання дошкільників в кримськотатарських сім‘ях засобами етнопедагогіки, визначались зміст, форми і методи роботи з сім‘ями і дошкільними навчальними закладами з метою збагачення етнопедагогічних знань батьків; вносились зміни і відбувалась корекція загальної методики виховання дошкільників у сучасних кримськотатарських сім‘ях.

На третьому етапі (2000-2001 рр.) узагальнювались початкові, проміжні і кінцеві результати експериментально-дослідної роботи, формулювались основні висновки і положення, проводився їх науковий аналіз, розроблялись форми і методи впровадження в практику результатів дослідження; науково обгрунтовані матеріали дослідження оформлялись в дисертацію.

Експериментальною базою дослідження були обрані дошкільні заклади №9, №21 м.Сімферополя, №1 с.Богданівка Сімферопольського району, №6 м.Євпаторії, м.Саки, с.Білоглинка, с.Богданівка, с.Дубки, с.Молодіжне, с.Укромне Кримської Автономної Республіки і окремі кримськотатарські сім’ї, де виховуються діти дошкільного віку. На різних етапах дослідженням всього було охоплено 200 сімей, 253 дитини дошкільного віку.

Наукова новизна дослідження полягає в розкритті сутності, змісту і структури засобів кримськотатарської етнопедагогіки; науковому обгрунтуванні педагогічних умов ефективного виховання дошкільників засобами етнопедагогіки в сучасних кримськотатарських сім’ях.

Теоретичне значення дослідження полягає у виявленні тенденцій становлення і розвитку сучасної кримськотатарської сім‘ї; розкритті змісту етнопедагогіки кримських татар, її особливостей, виховного потенціалу в моральному становленні та етнічній ідентифікації особистості; визначенні критеріїв, показників і рівневих характеристик її застосуваня у сімейному вихованні; науковому обгрунтуванні методики і шляхів ефективного виховання дошкільників засобами етнопедагогіки у сучасних кримськотатарських сім’ях.

Практичне значення полягає в розробленні навчально-тематичного плану і навчальної програми для батьків з метою підвищення їх етнопедагогічних знань; конкретних методичних рекомендацій з виховання дошкільників у кримськотатарських сім‘ях засобами етнопедагогіки, які можуть бути використані батьками і вихователями дошкільних закладів, керівниками громадських і творчих об‘єднань, у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, а також у післядипломній перепідготовці педагогічних кадрів для кримськотатарських навчально-виховних закладів.

Особистий внесок здобувача представлений у теоретичному аналізі проблеми, науковому обгрунтуванні концептуальних підходів до її розв‘язання; розробленні форм, методів і ефективних напрямів виховання дошкільників засобами етнопедагогіки в сучасних кримськотатарських сім‘ях.

Достовірність результатів забезпечується теоретичним обгрунтуванням вихідних позицій дослідження, використанням методів, адекватних його меті та завданням, опорою на принцип об‘єктивності; підтверджується даними експерименту, кількісним та якісним аналізом результатів їх впровадження у практику.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у ході теретичної та дослідно-експериментальної роботи в експериментальних сім‘ях та дошкільних закладах м.Сімферополя, м.Євпаторія, м.Саки, с.Білоглинка, с.Богданівка, с.Дубки, с.Молодіжне, с.Укромне Кримської Автономної Республіки. Основні положення дисертації обговорювались на Перших Таврійських Міжнародних Наукових Читаннях (Сімферополь, 2000), Міжнародному симпозіумі до 150-річчя з дня народження І.Гаспринського (Сімферополь, 2001), на Всеукраїнських науково-практичних конференціях; “Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (Київ, 1999), “Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах” (Київ, 2000); науково-практичній конференції “Сім‘я та шлюбно-родинні стосунки в Україні” (Київ, 2001); на науково-теоретичній конференції професорсько-викладацького складу і студентів Кримського Державного індустріально-педагогічного інституту (Сімферополь, 2000); звітній науковій конференції Інституту проблем виховання АПН України (Київ, 1999-2000); робочих засіданнях лабораторії сімейного виховання Інституту проблем виховання АПН України і засіданнях кафедри дошкільного виховання і початкового навчання Кримського Державного індустріально-педагогічного інституту.

Публікації. Результати дослідження опубліковані у 6 наукових та науково-методичних працях, в тому числі у 3 фахових виданнях затверджених ВАК України, 4 публікації одноосібні.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації - 194 сторінки друкованого тексту, основний зміст викладено на 158 сторінках. Робота містить 7 таблиць, 7 схем, 4 діаграми, 8 додатків на 13 сторінках. Список використаних джерел охоплює 260 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми і вибір теми дослідження, визначено об‘єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання, дана характеристика теоретичних основ і методів дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, особистий внесок здобувача, вірогідність здобутих результатів, вказано шляхи апробації дослідження.

У першому розділі - “Етнопедагогіка кримськотатарської сім‘ї як наукова проблема” - на основі аналізу філософської, соціологічної, психолого-педагічної літератури визначено сутність понятійного апарату дослідження, розкрито зміст етнопедагогіки кримських татар, її особливості і сучасний стан використання у сімейному вихованні дошкільників.

У процесі теоретичного дослідження проблеми було встановлено, що не існує єдиного підходу щодо тлумачення поняття “етнопедагогіка”: одні дослідники пояснюють її як основну частину педагогічної культури народу, інші вважають її наукою про досвід народних мас з виховання підростаючого покоління (Г Волков, О.Ізмайлов, Т.Мацейків, М.Стельмахович, Є.Сявавко, М.Хаїруддінов). Основою для нашого розуміння поняття “етнопедагогіка” стало визначення Є.Сявавко, що етнопедагогіка - це народна педагогіка певної етнічної спільноти. Таким чином, етнопедагогіка кримських татар - це народна педагогіка кримських татар, в якій відображено їх світогляд, особливості національного характеру і культури, досвід виховання дітей.

Особливістю кримськотатарської етнопедагогіки в силу історичних та політичних чинників є її недостатня теоретична та практична розробленість. Відсутні спеціальні дослідження з виховання дошкільників у кримськотатарських сім‘ях. У зв‘язку з цим, орієнтиром у пошуковій роботі було обрано етнопедагогічні дослідженя у галузі української, російської, узбецької, киргизької, таджицької, казантатарської, башкирської, дагестанської, азербайджанської етнопедагогіки. Огрунтованно їх вибір, проаналізовано проблематику і результативність. Визначено специфіку етнопедагогіки кримських татар, яка характеризується поєднанням східного і західного типів виховання, що зумовленно особливостями географічного положення Кримського півострова, культурно-економічного становлення кримськотатарського народу.

Самобутність кримськотатарської етнопедагогіки століттями підтримувалась у спільноті

поколінь - сім‘ї та етносі і слугувала могутнім джерелом соціалізації підростаючих поколінь і їх етнічної самоідентифікації.

Основу кримськотатарської етнопедагогіки, в симбіозі з нормами і законами Шаріату, складають народні традиції, звичаї, цінності, цінністні орієнтації, фактори, засоби і методи їх реалізації. Завдяки цьому кримськотатарська етнопедагогіка створила самобутню виховну систему, в якій гармонійно поєднуються мета, зміст, ціннісні орієнтири, принципи виховання, фактори, засоби, а також методи і прийоми їх реалізації.

В науковій літературі утвердилось тлумачення засобів виховання як всього того, що використовується вихователями для досягнення виховних завдань і цілей (Н.Болдирєв, О.Вишневський, Т.Мацейків). Згідно цього, основними засобами кримськотатарської етнопедагогіки нами були визначені мова, традиції, фольклор, декоративно-прикладне мистецтво, система цінностей і ціннісніх орієнтацій.

Поняття “традиція” більшість дослідників трактували з різних позицій смислових визначень: щодо розуміння їх природи, закономірностей становлення, розвитку і функціонування у філософскому аспекті ( Г.Наджимова, Н.Сесенбаєва, Н.Суханов, Д.Угрінович); як особливих явищ духовного життя народу в дослідженнях істориків і етнографів (Ю.Бромлей, Н.Гаврилюк, К.Гуслистий, В.Келембетова, В.Соколова); їх ролі в соціалізації особистості, акумуляції соціального досвіду і формуванні системи її соціальних установок і ціннісних орієнтацій у роботах соціологів (Л.Дробижевої, І.Кона, Є.Кузьміної); національного характеру, як складової частини етнопедагогічної спадщини народу педагогами (Г.Ващенко, О.Вишневський, Г.Волков, А.Ізмайлов, Т.Мацейків, М.Стельмахович, В.Сухомлинський, М.Щербаєва, К.Ушинський).

Керуючись положенням М.Стельмаховича про те, що етнопедагогіка кожного народу включає в себе п‘ять провідних компонентів - народну фамілелогію, народне дитинознавство, масову виховну практику, народну дидактику, народну деонтологію, у процесі дослідження було виявлено, що ці компоненти присутні в кримськотатарській етнопедагогіці і використовуються народом для виховання і навчання підростаючого покоління.

На основі дослідження розумового, морального, трудового, естетичного, екологічного, фізичного виховання - як складових кримськотатарської етнопедагогіки було встановлено, що у процесі виховання дитини в кримськотатарській сім‘ї здійснювався всебічний розвиток особистості, її соціалізація, виховувались національна самосвідомість, повага до старших, пошанування предків, гордість за свій рід.

У процесі констатуючого експерименту проанкетовано 200 респондентів (батьків і вихователів) кримськотатарської національності з різних регіонів Криму. Паралельно проводились

постійні спостереження за 44 кримськотатарськими сім‘ями, які мають дітей дошкільного віку.

Критеріальними характеристиками використання засобів етнопедагогіки в нашому дослідженні було визначено мотиваційно-спонукальний, змістовно-процесуальний і конструктивний компоненти етнопедагогіки кримських татар, як такі, що найбільш повно відображують її сутність і можливості використання в практиці виховання дитини. Вони, за результатами дослідження, досить глибоко відображають особливості кримськотатарського сімейного виховання. Діапазон здобутих результатів від ідеальної відповідності культурі і традиціям виховання кримських татар до їх цілковитої відсутності, дозволив виділити чотири групи сімей, які відповідають чотирьом рівням (на основі об‘єднання близьких показників) використання засобів етнопедагогіки у вихованні дошкільників.

Перша група (високий рівень) - передбачає наявність у батьків глибоких і усвідомлених знань про етнопедагогіку, методи і засоби їх використання. Батьки мають достатньо високий рівень педагогічної культури, постійно прагнуть поповнювати педагогічні знання. Вихованням дітей займаються систематично, враховують їх вікові і індивідуальні можливості та здібності. В сім‘ях, де діти відвідують дошкільні навчальні заклади, батьки активно допомагають вихователю в організації і проведенні різних заходів. Виявляють творчий підхід у застосуванні етнопедагогіки. Цьому рівню властива активна життєва позиція батьків і їх висока відповідальність у вихованні дітей.

Друга група (середній рівень) - характеризується відсутністю у батьків систематизованих знань у сфері використання засобів етнопедагогіки. До вирішення багатьох питань, пов‘язаних з організацією життя дитини, батьки підходять інтуїтивно. Виховні вміння і навички у них сформовані на достатньому рівні, але застосовуються не повною мірою, без творчого підходу до самого процесу виховання. Виявляють інтерес до етнопедагогічних знань, до засвоєння і практичного використання засобів етнопедагогіки. Вихователю дошкільних навчальних закладів надають допомогу епізодично, за умови забезпечення мотивації.

Третя група (низький рівень) - визначається наявністю у батьків недостатніх знань про виховання дитини, про етнопедагогіку та епізодичним використанням її виховного потенціалу. Вихованням дітей у таких сім`ях займаються спорадично. Педагогічні знання не систематизовані, вміння розвинуті не повною мірою. Не виявляють інтересу до духовної спадщини кримськотатарського народу і його етнопедагогіки

Четверта група (нульовий рівень) - характеризується абсолютною відсутністю у батьків знань про особливості виховання дітей дошкільного віку та виховні можливості етнопедагогіки. Батьки байдуже ставляться до своїх виховних обов‘язків, безвідповідальні. Не виявляють бажання розвивати свою педагогічну культуру. Як правило, батьки цього рівня займають пасивну життєву позицію.

За розробленими спеціальними параметрами було також виявлено 4 рівня знань дітей

дошкільного віку про кримськотатарську культуру і виховні традиції (високий, середній, низький, нульовий), їх рівень самоідентифікації.

У другому розділі - “Педагогічні умови ефективності виховання дошкільників засобами етнопедагогіки у кримськотатарській сім‘ї” - основну увагу було приділено науковому обгрунтуванню педагогічніх умов, розробці експериментальних матеріалів, забезпеченню змісту і форм його реалізації, проведенню контрольних зрізів, які дозволяли виявляти позитивні і негативні результати апробації експериментальної методики.

Основу експериментальних матеріалів, які розробляли з дотриманням принципів науковості, історизму, природовідповідності, культуровідповідності, етнізації, спадкоємності поколінь, демократизму, гуманізму, послідовності і систематизації знань склали програми роботи з батьками, вихователями і дітьми.

Експериментальна робота проведена за відповідними напрямами і була спрямована на:

·

· етнічну ідентифікацію, виховання потреби дитини в усвідомленні себе як представника кримськотатарського народу (на основі формування “Я - концепції”);

· закріплення цінностей кримськотатарського народу в свідомості і поведінці дітей дошкільного віку.

Таким чином, основу формуючого експерименту складала система організації роботи з виховання початків духовної і національної самосвідомості дітей дошкільного віку в кримськотатарській сім‘ї засобами етнопедагогіки. В цю систему були включені діти, їх батьки і вихователі дошкільних закладів. Компонентами системи виступали також зміст, форми і методи роботи з учасниками експерименту як важливі педагогічні умови ефективності виховання дошкільників засобами етнопедагогіки.

Згідно спроектованим напрямам, експериментальна робота була організована на двох рівнях: з дорослими ( батьками і вихователями) і безпосередньо з дітьми дошкільного віку. Такий підхід обумовив специфіку відбору етнопедагогічного матеріалу і методи його подання із врахуванням знань дошкільної дидактики і дидактики дорослих.

Апробація розроблених методичних рекомендацій здійснювалась у клубі батьків “Чешме” (“Джерело”) і в дитячому гуртку “Алтін бешик” (“Золота колиска”).

Навчально-тематичний план дитячого гуртка містив 12 занять, 1 екскурсію і 2 свята. Кожне заняття активізувало пізнавальну активність дитини і проводилось із елементами гри і творчої діяльності.

У прагненні створити оптимальні умови для навчання і виховання дітей в гуртку виходили з вимог, які висуваються до організації дитячої групової діяльності (В.Нємов).

Особлива увага приділялась фіксації успіху дитини, розв‘язанню завдань, які знаходятся в межах її зони найближчого розвитку.

Для батьків планом було передбачено 18 годин занять - 9 лекцій і 9 практичних. Як правило, лекційні заняття (окрім першого, яке було вступним), з метою активного засвоєння всього запланованого і пропонованого теоретичного матеріалу доповнювались практичними. Це дозволяло батькам бути не лише слухачами, а й безпосередніми учасниками педагогічного процесу.

Суттєвим у підготовці цілеспрямованої роботи з батьками було: врахування і обгрунтованість оцінки їх інтересів і запитів; раціональність навчання; розвиток пізнавальної і соціальної активності батьків.

Враховувались також специфічні особливості навчання дорослих, а саме: добровільність навчання і аперцептивна вибірковість.

Згідно логіці дослідження, експеримент з підготовки батьків до виховання дошкільників засобами етнопедагогіки у кримськотатарських сім‘ях проводився на основі компонентного підходу (розвитку мотиваційно-спонукального, змістовно-процесуального і конструктивного компонентів) в три етапи.

Перший етап - мотиваційно-спонукальний - передбачав формування у батьків високої мотивації до оволодіння засобами етнопедагогіки як виховними методами, спонукання їх інтересів і усвідомлених потреб у цьому. В його процесі здійснювалась психологічна підготовка батьків і створення умов для засвоєння знань. Значна увага приділялась адаптаційній підтримці батьків, орієнтації їх на досягнення мети і самовдосконалення.

Другий етап - змістовно-процесуальний. Завдання цього етапу - активне оволодіння батьками основними поняттями і психолого-педагогічними закономірностями, теоретичними знаннями й практичними вміннями виховання дітей дошкільного віку в умовах сім’ї. На цьому етапі, на основі етнопедагогічних знань, формувались загальні педагогічні і спеціальні знання батьків, їх педагогічне мислення.

Третій - конструктивний етап - полягав у вдосконаленні педагогічної майстерності батьків, розвитку їхніх умінь і навичок як вихователів. На заняттях значна увага приділялась методам активізації підготовки батьків (проблемному висвітленню матеріалу, педагогічним іграм, вирішенню психолого-педагогічних ситуацій, “мозковій атаці” тощо), їх взаємозв’язку з реальними виховними ситуаціями. На третьому етапі відбувався розвиток конструктивного компонента педагогічної діяльності батьків на основі етнопедагогіки кримських татар.

Одним із напрямів формуючого експерименту була організація взаємодії сім‘ї і дошкільного навчального закладу з використання виховного потенціалу кримськотатарської етнопедагогіки.

Експериментальна робота здійснювалась на базі дошкільних навчальних закладів №9 м.Сімферополя, №6 м.Євпаторія, м.Саки, сіл Білоглинка, Богданівка, Дубки, Молодіжне, Укромне Кримської Автономної Республіки у групах з кримськотатарською мовою навчання, а також шляхом організації занять для вихователів експериментальної групи з метою підвищення їхніх етнопедагогічних знань.

Згадана взаємодія відбувалась на принципах: єдності розуміння мети, задач, засобів і методів виховання дітей дошкільного віку; комплексного підходу до морального, інтелектуального, фізичного і трудового виховання дитини; врахування умов сімейного і суспільного виховання; поваги до кожної особистості учасника виховного процесу; взаємодопомоги, взаємоповаги і довіри в стосунках; взаємної ділової і доброзичливої критики і самокритики, прагнення до вдосконалення;

Основними формами взаємодії дошкільного навчального закладу і сім‘ї було обрано: клуб батьків “Чешме” (“Джерело”), дитячий гурток “Алтын бешик” (“Золота колиска”), батьківські збори, консультації, індивідуальну роботу з батьками і дітьми, відвідування сімей, участь вихователя у підготовці сімейних свят, облаштування куточка для батьків, підготовку тематичних виставок, залучення батьків до участі у проведенні занять з народознавства і організації дитячих ранків та розваг за народними звичаями і обрядами, фізкультурних свят і розваг з використанням народних ігор, театралізацію фольклорних творів, конкурси, родинні свята, виставки з декоративно-прикладного мистецтва і дитячих поробок.

Як результат експериментальної роботи, прогнозувалось збільшення кількості сімей в експериментальній групі з високим і середнім рівнями і зменшення кількості сімей з низьким і нульовим рівнями використання засобів кримськотатарської етнопедагогіки у вихованні дошкільників.

Порівняння даних початкового і кінцевого етапів експерименту дозволило дійти висновку про ефективність проведеної роботи. Дані представлені в таблиці 1.

Таблиця 1

Розподіл сімей за рівнями використання засобів кримськотатарської етнопедагогіки у вихованні дошкільників (у %) |

Експериментальна група | Контрольна група

Групи | Рівні | до експерименту | після

експерименту | до експерименту | після

експерименту

1 | високий | 19,04 | 47,6 | 17,39 | 17,39

2 | середній | 14,3 | 33,34 | 17,39 | 26,08

3 | низький | 61,90 | 19,06 | 60,86 | 52,17

4 | нульовий | 4,76 | 0 | 4,36 | 4,36

Динаміку процесу зміни рівнів використання засобів кримськотатарської етнопедагогіки у вихованні дошкільників в експериментальній групі подано у вигляді діаграм.

Діаграма

до експериментальної роботи після експериментальної роботи

В результаті аналізу проведеної експериментальної роботи з дошкільниками відносно їхніх рівнів знань про кримськотатарську культуру і виховні традиції були також відзначені зміни в цих рівнях. Дані представлені в таблиці 2.

Таблиця 2

Розподіл дітей за рівнями знань про кримськотатарську культуру

і її виховні традиції (у %) |

Експериментальна група | Контрольна група

Групи | Рівні | до експерименту | після експерименту | до експерименту | після

експерименту

1 | високий | 7,14 | 35,72 | 9,23 | 9,23

2 | середній | 11,90 | 38,09 | 16,92 | 18,46

3 | низький | 52,38 | 19,05 | 53,85 | 55,38

4 | нульовий | 28,58 | 7,14 | 20 | 16,93

Результати зіставлення показників констатуючого і формуючого експерименту щодо рівнів знань дітей дошкільного віку про кримськотатарську культуру і традиції дозволили зробити висновок про ефективність проведеної роботи. Динаміка процесу зміни рівнів знань дошкільників представлена також у вигляді діаграм.

Діаграми

до експериментальної роботи після експериментальної роботи

По завершенні експериментальної роботи констатувалося збільшення кількості батьків, які усвідомлено прагнуть шляхом подальшої самоосвіти підвищити свій рівень знань у галузі педагогіки, психології і кримськотатарської етнопедагогіки, що характеризує змістовно-процесуальний компонент їх виховної діяльності.

Також було відзначено, що у батьків у процесі засвоєння нових знань виникала не тільки потреба в їх розширенні, але й формувались і розвивались уміння аналізувати психолого-педагогічні ситуації і розв‘язувати педагогічні задачі, критично оцінювати власну виховну діяльність, що відповідало мотиваціно-спонукальному компоненту.

Оволодіння батьками практичними вміннями виховання дітей засобами кримськотатарської етнопедагогіки, добирати методи та засоби сімейного впливу на дитину відповідно її віку, індивідуальних особливостей, конкретних виховних ситуацій з позиції суб‘єкт-суб‘єктної взаємодії і творчого підходу визначало конструктивний компонент виховної діяльності сім‘ї.

Як показало дослідження, формування окремих компонентів виховної діяльності батьків не може відбуватися ізольовано, а неминуче веде за собою удосконалення одного іншим. В експериментальних сім‘ях відбувалось глибоке осмислення змісту, форм і функцій національно-культурного досвіду, що міститься в традиціях, звичаях, обрядах, святах і моральному-етичному кодексі кримських татар; формування національної самосвідомості батьків і дітей; формувалось ціннісне станвлення до надбань етнопедагогіки; накопичувався досвід ціннісних взаємин у родині.

В цілому підвищився виховний потенціал сучасних сімей, в яких проводилася експериментальна робота, рівень етнічної ідентифікації їх членів, зріс інтерес до національної культури кримських татар, української національної культури та інших культур народів Криму, шанобливе до них ставлення.

У Висновках підсумовуються результати дослідження, які підтверджують правильність висунутої гіпотези та узагальнюється фактичний матеріал у відповідності з поставленою метою і завданнями дослідження.

В ході теоретичного і експериментального дослідження виховання дошкільників засобами етнопедагогіки у кримськотатарських сім‘ях отримані такі результати:

·

· Обгрунтована специфіка кримськотатарської етнопедагогіки і її роль у формуванні національної самосвідомості особистості. Вона виявляється у поєднанні східного і західного типів виховання, в дотриманні законів Шаріату, в самобутності культури кримських татар.

· Визначені засоби етнопедагогіки кримських татар, найбільш значимі в сімейному вихованні дитини дошкільного віку: мова, традиції, фольклор, декоративно-прикладне мистецтво, система цінностей і ціннісніх орієнтацій сім‘ї та її членів.

· Вивчено стан використання засобів етнопедагогіки в умовах сучасної кримськотатарської сім‘ї, який характеризується недостатністю обізнаності батьків про їх сутність і можливості використання виховного потенціалу етнопедагогіки.

· Дані констатуючого експерименту дозволили виділити чотири групи сімей відносно рівнів використання у вихованні дітей дошкільного віку засобів кримськотатарської етнопедагогіки (високий, середній, низький, нульовий) і чотири рівня знань дітей про культуру і виховні традиції свого народу. Складені їх психолого-педагогічні характеристики.

· Критеріальними характеристиками оцінки рівнів обрано: мотиваційно-спонукальний, змістовно-процесуальний і конструктивний компоненти виховної діяльності сім‘ї на основі етнопедагогіки кримських татар.

· Теоретично обгрунтовані, розроблені і апробовані педагогічні умови ефективного використання засобів кримськотатарської етнопедагогіки в сім‘ї:

- зміст цілеспрямованої підготовки батьків до виховання дітей дошкільного віку в умовах сучасної сім‘ї і зміст роботи безпосередньо з дітьми дошкільного віку;

- форми і методи роботи з батьками і дітьми дошкільного віку в умовах сім‘ї, дошкільного закладу, клубу батьків “Чешме” (“Джерело”) і дитячого гуртка “Алтин бешик” (“Золота колиска”).

·

· Ефективність запропонованої методики використання засобів кримськотатарської етнопедагогіки в сімейному вихованні дошкільників доведена динамічними характеристиками до і після експериментальної роботи.

· Доведено, що підвищення рівня використання засобів етнопедагогіки відбувається у процесі діяльності, яка є, з одного боку, власною навчальною діяльністю батьків, а з другого - їх практичною діяльністю з виховання дітей у сім’ї.

· Доведено, що в цілому виховання дітей засобами кримськотатарської етнопедагогіки поліпшило взаємостосунки в сім‘ях, збагатило систему взаємин “батьки - дитина”, стимулювало потребу їх в ідентифікації з кримськотатарським народом на основі формування “Я - концепції”; сприяло закріпленню цінностей кримськотатарського народу в свідомості і поведінці дітей, накопиченню гуманних стосунків у сім’ї.

Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальшого вивчення потребують окремі аспекти виховання дошкільників у кримськотатарській сім‘ї (моральне, інтелектуальне, трудове і т.д.) засобами етнопедагогіки, цінності і ціннісні орієнтації сучасної кримськотатарської сім‘ї.

Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено в таких

публікаціях:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

А Н О Т А Ц І Я

Мустафаєва З.І. Виховання дошкільників засобами етнопедагогіки у кримськотатарських сім‘ях. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.08 - дошкільна педагогіка. Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2001.

Дисертацію присвячено проблемі виховання дошкільників засобами етнопедагогіки у кримськотатарських сім‘ях. У роботі теоретично обгрунтовані та експериментально доведені педагогічні умови ефективності виховання дошкільників засобами етнопедагогіки у кримськотатарській сім‘ї; визначено форми взаємодії дошкільного закладу і сім‘ї у використанні виховного потенціалу кримськотатарської етнопедагогіки; розкрито процес і результати експериментального дослідження виховання дошкільників засобами етнопедагогіки на основі системного підходу. Основні результати знайшли застосування в практиці роботи дошкільних навчальних закладів з групами, в яких навчаються діти кримськотатарської національності, кримськотатарських національних шкіл та у системі підготовки студентів, післядипломної перепідготовки педагогічних кадрів для кримськотатарських навчально-виховних закладів.

Ключові слова: кримськотатарська сім’я, кримськотатарська етнопедагогіка, засоби етнопедагогіки, методи виховання дошкільників, традиції виховання.

АННОТАЦИЯ

Мустафаева З.И. Воспитание дошкольников средствами этнопедагогики в крымскотатарских семьях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.08 - дошкольная педагогика. Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2001.

В диссертации исследуется проблема воспитания дошкольников средствами этнопедагогики в крымскотатарских семьях. В первой главе представлены философский, психолого-педагогический, этнопедагогический и этнографический анализ исследуемой проблемы. Раскрыта сущность понятийного аппарата диссертации. Проанализировано современное состояние использования крымскотатарской этнопедагогики в воспитании дошкольников. Определены критерии и уровни использования средств крымскотатарской этнопедагогики в воспитании дошкольников. Критериальными характеристиками использования средств этнопедагогики в семейном воспитании дошкольников в исследовании были определены мотивационно-побудительный, содержательно-процессуальный и конструктивный компоненты этнопедагогики крымских татар, как наиболее полно отражающие их сущность и возможности использования в практике воспитания детей. Диапазон полученных результатов, от идеального сооответствия культуре и традициям воспитания крымских татар до их полного отсутствия, позволил выделить четыре группы семей, которые соответствуют четырем уровням (на основе объединения близких показателей) использования средств этнопедагогики в воспитании дошкольников. В работе представленны их характеристики.

Во второй главе работы основное внимание уделено научному обоснованию педагогических условий, разработке экспериментальных материалов, обеспечению содержания и форм их реализации, проведению контрольных срезов, которые позволяли выявлять позитивные и негативные результаты апробации экспериментальной методики.

Основа формирующего эксперимента базировалась на системе организации работы по воспитанию начал духовного и национального самосознания детей дошкольного возраста в крымскотатарской семье средствами этнопедагогики. В эту систему были включены дети, их родители и воспитатели дошкольных учреждений. Компонентами системы выступали также содержание, формы и методы роботы с участниками эксперимента как важные педагогические условия эффективности воспитания дошкольников средствами этнопедагогики. В соответствии с задуманными направлениями, экспериментальная работа была организована на двух уровнях: со взрослыми (с родителями и воспитателями) и непосредственно с детьми дошкольного возраста. Такой подход обусловил специфику отбора этнопедагогического материала и методы его подачи с учетом знаний дошкольной дидактики и дидактики взрослых. Предложенная методика основывалась на субъект-субъектном взаимодействии участников воспитательного процесса и личностно-ориентированом подходе.

Апробация разработаных методических рекомендаций проходила в клубе родителей “Чешме” (“Родник”) и в детском кружке “Алтын бешик” (“Золотая колыбель”).

Существенным в подготовке целенаправленной работы с родителями было: учет и обоснование оценки их интересов и запросов; рациональность обучения, развитие познавательной и социальной активности родителей.

Учитывались также специфические особенности обучения взрослых, а именно: добровольность обучения и апперцептивная избирательность.

В соответствии с логикой исследования, эксперимент по подготовке родителей к воспитанию дошкольников средствами этнопедагогики в крымскотатарских семьях проводился на основе компонентного подхода (развития мотивационно-побудительного, содержательно-процесуального и конструктивного компонентов) в три этапа.

Одним из направлений формирующего эксперимента была организация взаимодействия семьи и дошкольного учебного заведения по использованию воспитательного потенциала крымскотатарской этнопедагогики. Взаимодействие происходило на принципах: единства понимания цели, задач, средств и методов воспитания детей дошкольного возраста; комплексного подхода к моральному, интеллектуальному, физическому и трудовому воспитанию ребенка; учета условий семейного и общественного воспитания; уважения к каждой личности участника воспитательного процесса; взаимопомощи, взаимоуважения и доверия в отношениях; взаимной деловой и доброжелательной критики и самокритики, стремления к самосовершенствованию.

Исследование показало, что предложенная методика способствует повышению уровня использования средств крымскотатарской этнопедагогики в воспитании детей дошкольного возраста и повышению уровня знаний детей о крымскотатарской культуре и ее воспитательных традициях. Было отмечено увеличение количества родителей, которые осознано стремятся путем дальнейшего самообразования повысить свой уровень знаний в отрасли педагогики, психологии и крымскотатарской этнопедагогики, что характеризует содержательно-процессуальный компонент их деятельности. Также было выявлено, что у родителей в процессе овладения новыми знаниями возникала не только потребность в их расширении, но и формировались и развивались умения анализировать психолого-педагогические ситуации, решать педагогические задачи, анализировать свою воспитательную деятельность, что соответствовало мотивационно-побудительному компоненту. Овладение родителями тактическими умениями воспитания детей средствами крымскотатарской этнопедагогики характеризовало конструктивный компонент воспитательной деятельности семьи.

Как показало исследование, формирование отдельных компонентов воспитательной деятельности родителей не может происходить изолировано, а способствует их общему усовершенствованию.

В целом повысился воспитательный потенциал современных семей, в которых проводилась экспериментальная работа, уровень этнической идентификации их членов, возрос их интерес к национальной культуре.

Ключевые слова: крымскотатарская семья, крымскотатарская этнопедагогика, средства этнопедагогики, методы воспитания дошкольников, традиции воспитания.

S U M M A R Y

Mustafaeva Z.I. The upbringing of pre-school childrens by means of the Krymskotatar ethnic pedagogy. - Manuscript.

Thesis for the degree of candidate of pedagogical science under the speciality 13.00.08 - the pre-school pedagogy. The Institute of Problems of Upbringing of the APS of Ukraine, Kyiv, 2001.

Thesis deals with the problems of pre-school children’s upbringing by means of the ethnic pedagogy in the Krymskotatar families. The author determines and makes the experimental checking of the pedagogical conditions of increasing the effectiveness of the pre-school children’s upbringing by means of the ethnic pedagogy in the Krymskotatar families. The forms of the integration of pre-school inststutes and families in utilization of the upbringing potential