Львівський національний університет імені Івана Франка

Міндрова Зінаїда Миколаївна

УДК 332.142.4

РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИМИ

ПРОЦЕСАМИ В МІСТАХ

(на прикладі м. Львова)

08.02.03— Організація управління, планування і регулювання економікою

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Львів 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємства Львівського національного університету ім. І. Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник кандидат економічних наук, доцент

Бернацький Ігор Михайлович

кафедра економіки підприємства,

Львівський національний університет імені Івана Франка.

Офіційні опоненти доктор економічних наук, професор

Синякевич Ігор Макарович

завідувач кафедри економіки і менеджменту лісових

підприємств, Український державний лісотехнічний

університет.

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник

Кравців Василь Степанович

завідувач відділу регіональної екологічної політики,

Інститут регіональних досліджень НАН України

Провідна установа Тернопільська академія народного господарства

Міністерства освіти і науки України, м. Тернопіль

Захист відбудеться “ 8 ” травня 2001 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.051.01 у Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою 79602, м. Львів, пр. Свободи, 18.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Львівського національного університету ім. І. Франка, м. Львів, вул. Драгоманова, 5.

Автореферат розісланий “ 7 ” квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради _____________ Вовк В.М.

Актуальність теми дослідження. Висока природомісткість виробництва, яка склалася внаслідок останніх десятиріч споживацького, навіть хижацького ставлення до природи, потребує врахування екологічних чинників у процесі господарювання. Вирішення цих проблем для України є особливо важливим, оскільки на стан навколишнього природного середовища сильно вплинула аварія на ЧАЕС, що призвело до визнання України в світі зоною екологічного лиха.

Ситуація погіршується ще й економічною кризою, неможливістю інвестування великих бюджетних коштів на природоохоронні заходи.

Трансформація економічних відносин у нашій країні, пов’язана з переходом від командно-адміністративної до ринкової економіки, дає змогу вирішити низку еколого-економічних проблем, таких, як наприклад, безоплатність використання природних ресурсів. Та водночас, внаслідок структурних зрушень в економіці виникає багато нових — це відсутність достатніх матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів для вирішення таких проблем, відсунення їх на другорядний план.

Тому питання регулювання еколого-економічних процесів є одним з найактуальніших. Особливо це стосується великих промислових центрів, де кількість природних ресурсів обмежена, а антропогенний вплив на навколишнє середовище особливо помітний і, що дуже важливо, відчутний зворотний вплив антропогенно зміненого середовища на стан здоров’я населення.

В українській перехідній економіці ці питання надзвичайно важливі. Їм присвячені праці таких українських та зарубіжних науковців-економістів, як О.М. Алимов, А.С. Астахов, О.Ф. Балацький, І.К. Бистряков, П.П. Борщевський, А.М. Бронштейн, О.О. Веклич, С.М. Волошин, Г.К. Гофман, І.М. Грабинський, М.І. Долішній, С.І. Дорогунцов, Ю.А. Злобін, С.М. Злупко, В.С. Кравців, Л. Мельник, Н.Ф. Реймерс, Ю.І. Стадницький, Г.Я. Стеблій, В. Трегобчук, А.Н. Федорищева та ін. Об’єктом дослідження названих вище та інших вчених є звичайно природно-ресурсний потенціал країни в цілому чи регіону, або ж проблеми екологізації виробництва на підприємстві.

У дисертації висвітлено головні еколого-економічні проблеми сучасного міста та можливі шляхи їхнього вирішення. Розробка цих та інших питань має на меті створення нових загальних ґрунтовних основ охорони навколишнього природного середовища та зниження негативного впливу антропогенно зміненого природного середовища на якість проживання населення в умовах великого промислового центру.

Ступінь теоретичної розробки, можливості та практичне значення природокористування, потреба формування раціонального використання природно-ресурсного потенціалу у великому промисловому центрі зумовили вибір теми дисертаційного дослідження, його об’єкт, мету і завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до планів науково-дослідної роботи кафедри економіки підприємства Львівського національного університету імені Івана Франка “Удосконалення економічного механізму раціонального природокористування” (номер державної реєстрації 0196U017395).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є теоретико-методологічне обрунтування напрямів концептуальних основ практичних рекомендацій щодо еколого-економічних проблем міста, зокрема раціонального використання природно-ресурсного потенціалу в період формування ринкових відносин, зокрема в умовах великого промислового центру. Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:—

дослідити існуючі наукові підходи до вирішення цієї проблеми;—

проаналізувати сучасний стан взаємодії суспільства і природного середовища, зокрема в умовах сучасного міста;—

вивчити світовий досвід збереження природно-ресурсного потенціалу та з’ясувати можливості застосування його в Україні;—

дати аналіз законодавчої бази раціонального природокористування;—

дослідити систему використання природно-ресурсного потенціалу в контексті якості життя в великому промисловому центрі.

ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ — це еколого-економічні процеси міста, економічний механізм раціонального використання природно-ресурсного потенціалу в умовах великого міста.

ПРЕДМЕТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ є економічний механізм регулювання еколого-економічними процесами м. Львова.

МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ визначена ідеєю єдності природи і суспільства. Цим зумовлено вибір конкретних методів, що ґрунтуються на системному аналізі проблем. У їхній основі є комплексний підхід, що полягає в одночасному вивченні та порівнянні багатьох чинників, що перебувають у сфері економіки та поза нею. У зв’язку з цим “міждисциплінарний” метод дослідження проблем раціонального використання природно-ресурсного потенціалу, який визначає зміст дисертації, є найбільш перспективним і ефективним, оскільки він є в ряді вирішення своєрідного “надзавдання” — пошуку гармонії природи і суспільства з використанням економічних важелів.

У дисертації нарівні з аналізом еколого-економічних проблем досліджено питання правового регулювання охорони навколишнього природного середовища, соціальної екології, охорони здоров’я. Виконано порівняльний аналіз існуючих економічних методів регулювання раціонального використання природно-ресурсного потенціалу зарубіжних країн — США, Канади, Японії.

Наукова новизна роботи виявляється в тому, що:

1)

2)

3)

4)

Практичне значення роботи полягає в тому, що сформовані в роботі положення, висновки та рекомендації поглиблюють та розвивають теорію економіки природокористування. Матеріали дисертації будуть корисні, зважаючи на актуальність наукових результатів для вдосконалення механізму регулювання природокористування в умовах великого промислового центру, а розроблену дисертантом методику виділення екологічних районів м. Львова рекомендовано для практичного використання. Основні положення дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі, зокрема з курсів “Основи екології” та “Економіка природокористування”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації апробовані на засіданнях та науково-методичних семінарах кафедри економіки підприємства Львівського національного університету імені Івана Франка, наукових та науково-практичних конференціях. Зокрема, на Міжнародній науково-практичній конференції “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика” (Львів, 2-4 лютого 1998 р.), міжнародній аспірантсько-студентській науковій конференції “Європа на порозі третього тисячоліття” (Львів, 4-6 травня 1999 р.), а також на практичних семінарах “Проведення консультаційного процесу з написання та впровадження Національного плану дій з гігієни довкілля” (Львів, 12 лютого 1999 р.), “Участь громадськості у прийнятті рішень, що впливають на стан довкілля” (Трускавець, 21-22 березня 1998 р.), “Роль органів Мінекобезпеки в збереженні біологічного різноманіття” (Ужгород, 19-20 травня 1998 р.), Регіональний семінар-консультація “Підготовка до ратифікації Оргуської Конвенції “Про доступ до інформації, участі громадськості в прийнятті рішень та доступ до правосуддя по питаннях навколишнього середовища” (Львів, 13 березня 1999 р.), що їх проводили організації “Екоправо”, екоцентр “Бахмат” та англійська організація UNED UK за підтримки Комітету Верховної Ради з Екологічної політики і Know How.

Розроблені методичні рекомендації частково використані в роботі Львівської міської ради народних депутатів.

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано п’ять наукових праць (у тім числі три у фахових виданнях). Загальний обсяг публікацій — 2 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків. Робота викладена на 149 сторінках комп’ютерного тексту, який охоплює 10 таблиць, 12 рисунків на 11 сторінках, список використаних джерел містить 198 найменувань на 18 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан вивчення проблеми, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено методологію, науково-практичне значення та новизну роботи, вказано апробацію результатів, подано загальну структуру дисертації.

У першому розділі дисертаційного дослідження “Природно-ресурсний потенціал великого міста: сучасний стан і проблеми збереження” досліджено категорію “природно-ресурсний потенціал” з економічного погляду, розглянуто сучасні проблеми антропогенного впливу на навколишнє природне середовище, проаналізовано прогресивні економічні методи охорони навколишнього природного середовища та розглянуто можливості їхнього застосування в Україні.

Сучасний стан довкілля України призвів до того, що воно стало головним з безпосередніх джерел загрози життю та здоров’ю громадян України. Швидкість деградації довкілля в Україні перевищила швидкість процесів біологічного пристосування живих організмів до середовища існування, тобто порушення екосистем набуває необоротного характеру. Суто колонізаторський підхід до використання природних ресурсів, що простежувався протягом тривалого часу, призвів не тільки до порушення, а й до руйнування природних ландшафтів. Як наслідок, антропогенне навантаження в Україні на навколишнє природне середовище досягло рівня, небезпечного для здоров’я населення. В сукупності з соціально-економічними проблемами ця проблема набуває просто катастрофічних ознак.

Що стосується міст, особливо великих міст України, то розширене відтворення умов існування в них відбувалось останнім десятиріччям головно під впливом процесу урбанізації, який має екстенсивний характер. Швидкі темпи зростання кількості населення, а також просторовий розвиток міста не були збалансовані з розвитком технічної та соціальної інфраструктури. Формування інфраструктури значно відставало, що суттєво погіршувало умови існування, особливо в нових житлових масивах, які стали головними місцями розселення міських жителів.

Соціально-екологічний аспект розвитку міських поселень сьогодні є важливим елементом характеристики якості міського середовища. Місто — це місце життєдіяльності концентрованих мас населення, які відрізняються соціально-демографічними характеристиками і чинниками розвитку. Велике місто відрізняється від міст іншого типу розмірами, значущістю, функціональними навантаженнями, а також стратегією комплексного розвитку. Характерні ознаки великого міста — це багатогалузева економіка, поліфункціональність, наявність агломерації, ядром якої воно є.

Особливість міста-суб’єкта еколого-економічних відносин полягає в тому, що виробничий позитивний (або негативний) з екологічного погляду ефект, як правило, споживає сам суб’єкт. Якщо будь-які виробничі відносини передбачають наявність мінімум двох суб’єктів, то в цьому випадку місто-суб’єкт вступає в еколого-економічні відносини своїм власним контрагентом.

Тому доцільно розглядати місто як самостійну багатофункціональну систему зі своїм власним природно-ресурсним потенціалом, під яким, на нашу думку, слід розуміти здатність природних ресурсів міста та прилеглої до нього території бути залученими в його господарську діяльність та забезпечувати умови життєдіяльності його населення.

Отже, сучасні взаємовідносини людини та довкілля створюють широке коло суперечностей, які потрібно вирішити в процесі реалізації заходів, пов’язаних з поліпшенням таких якісних параметрів міського середовища, як житлові умови, просторово-часова організація території міста, задоволення потреб населення в безпосередніх контактах з природою.

Сьогодні в світі нагромаджено значний досвід використання різних економічних важелів управління раціональним використанням природно-ресурсного потенціалу. Їх можна згрупувати в головні групи, які показано у вигляді схеми (рис. 1).

Реформування економічних відносин, що відбувається в нашій країні, сприяє розвитку екологічного ринку, суть якого полягає у формуванні системи купівлі—продажу прав на викиди, тобто дозволів фірмам купувати та продавати або перерозподіляти права на забруднення. Такий вид економічних відносин передбачає створення головних елементів ринкової інфраструктури, яка обслуговує та забезпечує угоди з торгівлі на викиди шкідливих речовин в атмосферу урбанізованих територій.

Другий розділ дисертації присвячений аналізу державного регулювання природокористування в умовах великого міста на прикладі м. Львова, розглянуто правові аспекти охорони навколишнього природного середовища, їхні недоліки та дано пропозиції щодо поліпшення природоохоронного законодавства, розглянуто головні проблеми антропогенного впливу на навколишнє природне середовище в м. Львові.

Сьогодні в Україні діє ціла низка законів та інших нормативно-правових актів, які мають переважно декларативний характер. Тому надзвичайно актуальним є прийняття Екологічного Кодексу України, який забезпечив би комплексність регулювання раціонального природокористування. Крім того, в Україні давно назріла потреба прийняття Закону про екологічну безпеку населення, в якому було б закріплено головні принципи та гарантії захисту населення від несприятливого впливу на стан його здоров’я. В цьому Законі необхідно було б обрунтувати поняття екологічної безпеки населення як забезпечення захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, природи і держави від реальних або потенційних загроз, що їх створює антропогенний або природний вплив на довкілля; життєво важливі інтереси як сукупність потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особи, суспільства і держави тощо. Оскільки за сучасних умов розвитку продуктивних сил не можна гарантувати абсолютну екологічну безпеку, то наступним кроком повинно бути обґрунтування прийнятного рівня екологічної небезпеки, тобто такого рівня науково обрунтованих нормативів викидів і скидів у навколишнє природне середовище та розміщення відходів в ньому, які не загрожували б здоров’ю населення сьогодні і в майбутньому (тобто у разі їхнього тривалого впливу).

Несприятлива ситуація в містах знижує якість існування населення, що стало важливим чинником соціальної сфери і якісним показником життєвого рівня. Погіршення якості умов існування людей знижує продуктивність їхньої праці та фонд робочого часу, підвищує витрати на службу охорони здоров’я, соціальне забезпечення та профілактичні заходи, особливо щодо дітей. В зв’язку з науково-технічним розвитком формуються тісні соціальні зв’язки між умовами існування, виробничими умовами, якістю та надійністю виконуваної роботи.

Поки що в науці немає чіткого загальноприйнятого визначення поняття “якість життя”, нема його чітких кількісних та якісних критеріїв. Вважаємо, що головними чинниками, які впливають на якість життя населення, є такі:

1) стан здоров’я населення та чинники, які впливають на нього:

а) генетичні особливості людини;

б) стан навколишнього природного середовища;

в) служба охорони здоров’я;

2) матеріальний добробут;

3)можливість задоволення духовних, естетичних потреб.

Концентрація промислових підприємств у певній частині міста, велика кількість транспортних засобів, як правило, у центральній, різні вітрові режими, різна питома вага зелених насаджень тощо спричиняють об’єктивну диференціацію екологічних умов життєдіяльності населення.

Тобто фактично ми маємо різницю у вартості життя людини в різних міських адміністративних районах та мікрорайонах за станом екології. Громадяни, що користуються ліпшими екологічними умовами території, витрачають менші кошти з утримання житла, на одяг, громадський транспорт та інші елементи системи життєдіяльності порівняно з громадянами, що живуть у гірших екологічних умовах. Тому індивідуальна вартість життя нижча у громадян тих районів, де ліпші екологічні умови. Тому ми вважаємо, що населення, яке вимушено проживає в екологічно несприятливих умовах, повинно отримувати матеріальну компенсацію за це.

Виконати це ми пропонуємо на основі екологічної ренти, яка виникає з огляду на наявність об’єктивної диференціації у вартості життя в тому чи іншому районі міста. Така екологічна рента є формою додаткового доходу населення, яке проживає у порівняно ліпших екологічних умовах. Цю ренту, як і відому диференціальну земельну ренту, на наш погляд, доцільно ділити на I і II.

Отже, диференціальна екологічна рента І — це додатковий чистий дохід, який отримує населення, що проживає на “чистішій” території і користується ліпшими з екологічного погляду умовами. Різниця між суспільною та індивідуальною вартістю життя і є диференціальною екологічною рентою І. Ці доходи потрібно вилучати на користь власника землі у зв’язку з його монополією на землю як об’єкт господарювання. Таким власником є міська адміністрація.

Диференціальну ренту ІІ повинні одержувати місцеві (районні) органи влади, організації і підприємства, які причетні до поліпшення екологічного стану на своїй території. Вона є однією з форм надлишкового продукту, який утворюється внаслідок різної інтенсивності витрат, що послідовно роблять на одній і тій же території за порівняно однакових екологічних умов життєдіяльності. Виникнення диференціальної екологічної ренти ІІ зумовлено послідовними витратами на природоохоронні заходи, а також відновленням, упорядкуванням і озелененням території, архітектурним удосконаленням, створенням рекреаційних зон та іншими заходами, спроможними підняти на вищий рівень якість середовища проживання. В цьому випадку все населення "збагаченої" таким чином території одержує без будь-яких зусиль і праці додаткові доходи, користуючись результатами господарської діяльності місцевих органів влади, організацій і підприємств, які й мають право власності на такого типу додатковий дохід. Способом вилучення диференціальної ренти повинні стати рентні платежі, плата за міські землі, розмір яких залежить від екологічного благополуччя території.

З цього випливає, що треба виконати екологічну оцінку окремих районів, мікрорайонів міста і зіставити результати у вартісних показниках. Різниця між ними і є екологічною рентою І, яку повинна одержувати міська адміністрація. Такою ж диференціальною шкалою міська влада повинна користуватись для матеріальної компенсації населенню за вимушене проживання в несприятливих районах.

До диференціальної екологічної ренти І треба зачислити насамперед природоохоронний чинник (природні лісопарки, озера і все те, що залишила природа), яким користується населення (дихає свіжим повітрям, купається в чистих водоймищах, прогулюється в лісах і парках тощо).

Отже, залежно від рівня забруднення територію міста можна розбити на райони. Екологічний стан території окремих ділянок міста може бути виражений інтегральним індексом. Він агрегує в собі показники дії різних екологічних чинників на якість території. Головними серед них можна назвати рівень забруднення повітря, води та рунту, акустичну та радіаційну забрудненість території.

Для комплексної оцінки рівня якості проживання на конкретній території потрібно врахувати дію всіх екологічних чинників, що впливають на якісний стан навколишнього природного середовища і, відповідно, на рівень безпеки проживання на цій території.

Зі = З (Фжі; Фаі; Фші; Феі; Фві), (1)

де Зі — комплексна оцінка рівня якості проживання на території і-го оцінного району, бали;

Фж — показник, який характеризує умови проживання населення за рівнем амортизації житлового фонду та наявності каналізації, а також віддаленості від місця праці, адміністративних, торгових та видовищних споруд;

Фа — показник стану атмосферного забруднення від промислових викидів та автотранспорту з урахуванням метеорологічних умов для розсіювання викидів в атмосферу, який залежить від рельєфу місцевості та рози вітрів;

Фш — показник рівня дискомфорту від шумів та “неестетичності” місцевості;

Фе —показник рівня впливу електромагнітного забруднення;

Фв — показник якості питної води.

На підставі наведених вище розрахунків, а також даних звіту з охорони і поліпшення навколишнього середовища в складі генплану м. Львова на його території ми виділили п’ять екологічних зон (рис. 2).

Найсприятливіша з екологічного погляду зона (І) охоплює східні ділянки міста. Характерним для цієї зони є незначна кількість підприємств-забруднювачів навколишнього природного середовища та порівняно високий рівень озелененості території — парк “Погулянка”, Личаківський парк, “Знесіння”. Сприятливим тут є вітровий режим.

Південна зона міста (ІІ) має невелику кількість підприємств, порівняно сприятливий вітровий режим. Житловий фонд цієї зони є в доброму стані. Проте питома вага зелених насаджень невисока.

Зона ІІІ — західна, вона порівняно менш сприятлива для проживання внаслідок розміщення на її території промвузла в с. Рясне, що сприяє її забрудненню. Крім того, відчутний шумовий вплив Львівського аеропорту на навколишню житлову забудову. Погіршує якість проживання населення також значна віддаленість від місць праці, підприємств інфраструктури. Створення озеленених територій у цій зоні сприятиме аерації центральної частини міста і зменшить загальне забруднення атмосферного повітря.

Центральна частина міста (IV) розташована з підвітряного боку щодо Ряснянського та Скнилівського промвузлів. Велика кількість автотранспорту в цій зоні спричиняє підвищений рівень забруднення атмосферного повітря викидами автотранспорту. Покриття переважної більшості доріг на цій території бруківкою підвищує рівень шумового забруднення, цьому сприяє також активне використання в цій частині міста трамваїв. Стан житлового фонду значно фізично зношений. Умови проживання в цій зоні менш сприятливі, ніж у перших трьох.

Північна зона (V) найбільш несприятлива. На території цієї зони розташовано близько 40 відсотків підприємств міста. Вітровий режим зони також несприятливий, що погіршує забрудненість атмосфери. Малоповерхова житлова забудова щільно оточена промисловими підприємствами і відчуває повний комплекс їхнього негативного впливу. Ще більше погіршує умови проживання населення наявність відкритих ділянок р. Полтви на цій території.

Для того, щоб оцінити місце певного району щодо найліпшого з екологічного погляду, необхідно визначити відносне значення рівня якості проживання в цьому районі:

Зі Іі (%),

де Іі — індекс екологічної якості і-го району.

Цей індекс відображає місце оцінного району за 100-процентною шкалою екологічної якості території.

Тоді для розрахунку екологічної ренти потрібно зіставити результати у грошовому вираженні:

Р1 = Іеі /100%* Вср, (2)

де Р1 — диференціальна екологічна рента І;

Іеі = Ін - Іі — різниця індексів екологічної якості проживання зони, визнаної найкращою (100%) у місті (Ін), та і-ї розрахункової зони (Іі);

Вср — середньорічні витрати на одну людину, пов’язані з життєдіяльністю людини.

Вср = Вжср + Влср, (3)

де Вж — середні витрати одної людини на утримання житла;

Вл — середньорічні затрати одної людини на лікування, інші медичні послуги.

Саме ця величина (Рі) й відображає різницю у вартості проживання в цій екологічній зоні порівняно з зоною, прийнятою за еталон.

Можна також об’єднати індекси екологічної якості для всіх виділених на території міста екологічних зон, визначити середню або сумарну оцінку рівня якості проживання на території міста. Для цього треба перемножити індекс екологічної якості проживання кожної екологічної зони міста, виражений у відсотках, на площу цієї зони. Потім додати отримані для всіх екологічних зон міста добутки, поділити результат на загальну площу міста:

Ім = ( Іі * Si) / Sм, (4)

де Si — площа і-ї екологічної зони;

Sм — площа міста.

Отриманий результат є середнім значенням комплексної оцінки рівня якості проживання в місті, у якому повністю відображені відмінності в екологічній якості території.

Усе це повинно стати основою управління техногенно-екологічною безпекою. Йдеться про максимальне використання механізмів правового, адміністративного та економічного регулювання небезпечних видів діяльності, що забезпечує вплив держави на поведінку суб’єктів небезпечної діяльності в інтересах населення, зменшення масштабів техногенно-екологічної безпеки, швидку мінімізацію негативних екологічних наслідків надзвичайних ситуацій і компенсацію шкоди, що може бути завдана при цьому.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Узагальнення науково-методичних та практичних результатів дисертаційного дослідження дало змогу зробити такі висновки:

1. Природне середовище України перебуває в критичному стані і потребує термінових природоохоронних заходів. Особливо складним є становище у великих містах, де сконцентровано велику кількість промислових підприємств, які активно забруднюють навколишнє середовище і погіршують якість проживання населення в безпосередній близькості з цими джерелами забруднення.

Ситуація в містах погіршується також унаслідок такого явища, як ефект синергізму — сукупної дії чинників. Тому, навіть незважаючи на тривалі простої підприємств, вони й надалі є забруднювачами навколишнього природного середовища, оскільки деякі хімічні елементи здатні негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та здоров’я населення протягом тривалого часу.

2. Дуже важливим є питання нормативно-правового регулювання раціонального використання природно-ресурсного потенціалу. Сьогодні день в Україні діє низка законів та інших нормативно-правових актів, які мають переважно декларативний характер. Тому надзвичайно актуальною є потреба прийняття Екологічного Кодексу України.

3. В Україні назріла необхідність прийняття Закону про екологічну безпеку населення, в якому було б закріплено головні принципи та гарантії захисту населення від несприятливого впливу на стан його здоров’я. В цьому Законі треба було б обрунтувати поняття екологічної безпеки населення як забезпечення захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства, природи і держави від реальних або потенційних загроз, що їх створює антропогенний або природний вплив на довкілля; життєво важливі інтереси як сукупність потреб, задоволення яких надійно забезпечує існування і можливості прогресивного розвитку особи, суспільства і держави тощо.

4. Сучасне місто, особливо велике місто — це складний еколого-економічний комплекс, який складається з багатьох блоків (населення, земля та будівлі, інженерна, соціальна інфраструктура, природні об’єкти тощо) та зв’язків між ними. Тому пропонуєтмо виділити як окрему економічну категорію природно-ресурсний потенціал міста — сукупність природних ресурсів міста та прилеглих територій, які залучені або придатні до залучення в його господарську діяльність та забезпечують умови життєдіяльності населення.

5. Забезпечення раціонального використання природно-ресурсного потенціалу великого міста можливе лише за умови функціонування дійового економічного механізму раціонального природокористування. Тому необхідним є створення та розвиток ринкового механізму регулювання природокористування, який включає такий важливий елемент, як ліцензування прав на викиди в навколишнє природне середовище.

6. Якість міського середовища сьогодні неможливо характеризувати без урахування того, що екологія великого міста пов’язана з потребою збереження його природно-ресурсного потенціалу, причому не лише з погляду охорони здоров’я населення, а й з соціально-екологічного та естетичного.

Сталий розвиток великого промислового центру передбачає вжиття комплексу заходів, спрямованих на забезпечення комфортності проживання населення в ньому та зниження рівня міграції з екологічних причин, зниження захворюваності та підвищення середньої тривалості життя, а також перебудови господарської діяльності на випуск екологічно чистої продукції та зниження викидів у навколишнє природне середовище.

7. Несприятлива екологічна ситуація в містах знижує якість проживання міського населення, що є важливим показником життєвого рівня. Щоб забезпечити зменшення негативного впливу забрудненого навколишнього природного середовища на якість проживання населення в містах, запропоновано впровадити диференціальну шкалу плати за проживання в тому чи іншому районі міста.

Розроблено методику матеріальної компенсації населенню за вимушене проживання в екологічно несприятливих умовах на засадах екологічної ренти, що є певним додатковим доходом населення, яке проживає у порівняно ліпших екологічних умовах.

8. Для комплексної еколого-економічної оцінки окремих районів міста використано спеціальний інтегральний індекс, який агрегує в собі показники дії різних чинників на якість території (рівень забруднення повітря, води та ґрунту, акустична та радіаційна забрудненість території).

9. На підставі аналізу комплексної екологічної оцінки міста Львова зроблено спробу екологічного зонування його території, у результаті якого виділено п’ять екологічних зон. Це зонування дає змогу розробити диференційовану шкалу матеріальної компенсації населенню за вимушене проживання у порівняно несприятливих з екологічного погляду зонах, а також диференціювати плату підприємств за викиди в навколишнє природне середовище.

Найсприятливіша зона (І) охоплює східні ділянки міста (Кривчиці, Лисиничі, Майорівка).

Південна зона міста ( ІІ ) — Сихів, Козельники, Кульпарків — має менш сприятливі умови проживання.

Зона ІІІ — західна — охоплює райони Білогорщі, Скнилова, Рясного. Ця зона порівняно менше сприятлива для проживання внаслідок розміщення на її території промвузла в с.Рясне, що сприяє її забрудненню.

Центральна частина міста (IV) окреслена вулицями: Шевченка —Б.Хмельницького — Личаківською — Мечнікова — Левицького — Стуса — П. Мирного — Сахарова — Окружною — Широкою. Вона розташована з підвітряного боку щодо Ряснянського та Скнилівського промвузлів. Умови проживання в цій зоні менш сприятливі, ніж у перших трьох.

Північна зона (V) — найбільш несприятлива. Вона охоплює райони Збоїща, Замарстинів, Левандівка. На її території розташовано близько 40 відсотків підприємств міста.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Міндрова З. Еколого-економічні проблеми якості життя в Україні // Актуальні проблеми економіки перехідного періоду. — Львів: Інтереко, 1999. — Вип. 4. — С. 304-309.

2. Міндрова З. Економічні проблеми збереження генофонду України // Перехідна економіка: проблеми теорії і практики. — Львів: Інтереко, 2000. — Вип. 5. — С. 44-48.

3. Міндрова З. Еколого-економічні проблеми якості проживання населення в умовах великого промислового центру // Регіональна економіка. — 2000. — №3. — С. 223-225.

4. Міндрова З. Власність на землю і природокористування // Зб. матеріалів першої Всеукр. економетричної конф. “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика”. — Львів. — 1998. — С. 67-72.

5. Міндрова З. Забруднювач має платити // Зб. матеріалів першої Всеукр. економетричної конф. “Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика”. — Львів. — 1998. — С. 117-118.

АНОТАЦІЯ.

Міндрова З.М. Регулювання еколого-економічними процесами в містах (на прикладі м. Львова). — Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.02.03 — Організація управління, планування і регулювання економікою.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення державного регулювання раціонального використання природно-ресурсного потенціалу в умовах великого промислового центру. Запропоновано теоретико-методологічні основи дослідження природно-ресурсного потенціалу міста як об’єкта економічного аналізу. Розкрито особливості розвитку еколого-економічних відносин у великому промисловому центрі в контексті якості проживання та розроблено методику диференціації плати за проживання в тому чи іншому екологічному районі міста. На підставі цієї методики виділено межі пропонованих екологічних районів міста Львова.

Ключові слова: природно-ресурсний потенціал, раціональне природокористування, відшкодування збитків, якість життя, еколого-економічна оцінка, місто.

SUMMARY

Mindrova Z.M. The regulation of ecological-economic processes of a cities (exampling on Lviv).. – Manuscript.

Thesis for reaching the scientific degree of the Candidate of Economics. Speciality 08.02.03. —Organisation of management, planning and regulation of the economics.

The thesis is dedicated to the problems of state regulation improvement of natural resources potential use in a large industrial centre environment. Theoretic-methodological fundamentals of study of natural resources potential of a city as an economic analysis object were proposed. The peculiarities of ecology economic relationship development in a large industrial centre in the context of habitation quality were exposed and methods for rent differentiation for different city districts were elaborated. On the basis of these methods, the scopes of suggested ecological districts were drafted.

The key words: natural resources potential, harmonious exploitation, ecology economic evaluation, city, quality of life, payment of damages.

АННОТАЦИЯ.

Миндрова З.М. Регулирование эколого-экономическими процессами города. — Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.02.03 — Организация управления, планирования и регулирования экономики.

Диссертация посвящена вопросам совершенствования государственного регуливания рационального использования природно-ресурсного потенциала в условиях большого промышленного центра. Определено понятие “природно-ресурсный потенциал города”, под которым понимается совокупность природных ресурсов города и прилегающих территорий, которые залучены или могут быть залучены в его хозяйственную деятельность и обеспечивают условия жизнедеятельности его населения. Предложены теоретически-методологические основы исследования природно-ресурсного потенциала города как объекта экономического анализа. В работе дан детальный анализ правового механизма регулирования еколого-економических процессов. Раскрыты особенности развития эколого-экономических отношений в большом промышленном центре в контексте качества проживания и разработана методика дифференциации платы за проживание в том или другом экологичеком районе города. На основе данной методики выделено границы предложенных экологических районов города Львова. Для этого предложено использовать специальный интегральный индекс, который агрегирует в себе показатели влияния разных факторов на качество территории.

Ключевые слова: природно-ресурсный потенциал, рациональное природорользование, возмещение убытков, качество жизни, эколого-экономическая оценка, город.

Підписано до друку 28.03.01. Формат 60х84/16. Папір друк. № 1.

Друк офсет. Умовн. друк. арк. 1,0. Умовн. фарб. Відб. 1,0.

Обл.-вид. арк. 1,0. Тираж 100. Зам. 94.

Видавничий центр Львівського національного університету ім.І.Фрака

79000 Львів, вул. Дорошенка, 41