НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

МИТЯЙ ЗОЯ ОЛЕГІВНА

УДК811.161.2.81'36

СТРУКТУРА ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНОГО

ПОЛЯ НЕПОВНОТИ ОЗНАКИ

Спеціальність: 10.02.01 - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата філологічних наук

Київ-2001

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано у відділі історії та граматики української мови

Інституту української мови НАН України.

Науковий керівник - доктор філологічних наук, професор

Городенська Катерина Григорівна,

Інститут української мови

НАН України, заступник директора.

Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор

Плющ Марія Яківна,

Національний педагогічний

університет імені М П. Драгоманова,

професор кафедри української мови;

кандидат філологічних наук, доцент

Стишов Олександр Анатолійович,

Київський державний лінгвістичний

університет, доцент кафедри загального та

українського мовознавства.

Провідна установа - Одеський національний університет

імені І.І.Мечникова, кафедра української

мови, Міністерство освіти і науки України,

м. Одеса.

Захист відбудеться “_11_” жовтня 2001р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.173.01 при Інституті української мови НАН України за адресою: 01001, м.Київ, вул. М.Грушевського, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту української мови НАН України (01001, м.Київ, вул. М.Грушевського, 4).

Автореферат розіслано10 вересня 2001 року.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук І.А.Самойлова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність проблеми. Вивчення особливостей функціонування різнотипних значеннєвих елементів семантико-граматичної системи мови багато дослідників вважає доцільним на рівні невеликих груп. До них належить і група одиниць із семантикою неповного ступеня вияву ознаки.

Неповнота ознаки є одним із виявів її кількісної градації, оцінкою кількості ознаки в бік зменшення від норми. З протилежного боку щодо норми, вираженої медіальною одиницею, локалізується значення надмірного ступеня вияву ознаки. Опозицію "неповний (недостатній) - надмірний ступінь вияву ознаки" кваліфікують як одну з визначальних опозицій категорії кількості.

Виконані дослідження засвідчують, що зусилля мовознавців тривалий час були спрямовані на вивчення засобів вираження цих та інших кількісних значень в одній мові, у споріднених або різних мовах. Причому, більше уваги приділяли лексичним і словотворчим засобам, тоді як інші лишалися поза увагою (Л.М.Бєляєва, В.Л.Галич, Г.Е.Завистовська, М.О.Лойко, С.А.Швачко). Нерідко залучали до аналізу семантико-граматичні одиниці, що є типовими виразниками ознаки, або ті словотворчі афікси, що вживаються як її модифікатори. Повніше й глибше обстежені засоби вираження надмірного ступеня вияву ознаки, меншою мірою - засоби вираження неповноти ознаки. В українському мовознавстві немає спеціального наукового дослідження, присвяченого цілісному вивченню різнорівневих одиниць, об'єднаних значенням недостатнього ступеня вияву ознаки, тобто такого дослідження, в якому б вони постали як окрема й упорядкована система одиниць. Саме це й зумовило передусім вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність.

Певним підготовчим етапом у створенні цілісної системи засобів релаксації в українській мові можна вважати систематизацію словотворчих суфіксі в і префіксів із цим значенням, здійснену в монографії "Морфеміка української мови" О.К.Безпояско та К.Г.Городенської (К.: Наук. думка, 1987). Тут виділено поля неповноти ознаки, сформовані прикметниковими суфіксами, дієслівними префіксами, іменниковими префіксами та іменниковими суфіксами із предикатною функцією. Це найпростіша систематизація, бо її здійснено в межах одного типу словотворчого афікса й однієї частини мови. Вона підготувала лише матеріал для побудови єдиного словотвірного поля, в основі якого лежить ознака неповного ступеня вияву.

Малодослідженою в українському мовознавстві є й проблема лексико-семантичного вираження недостатнього, часткового ступеня вияву ознаки. Основні лексичні одиниці з цим значенням виділено у дисертаційному дослідженні "Квантитативні слова в сучасній українській мові" В.Дмитрука (Кіровоград, 1998), але вони не вичерпують того повного набору одиниць передусім тому, що серед них зовсім немає фразеологізмів, які так широко вживаються на позначення неповноти вияву ознаки.

Увагу дослідників здавна привертала проблема впорядкування різнорівневих одиниць мови, об'єднаних спільним значенням (О.Єсперсен, В.А.Адмоні, І.І.Мещанінов та ін.). В останні десятиріччя у зв'язку з активізацією функціонального підходу до вивчення мовної системи почали дедалі ширше використовувати польову методику, запропоновану О.В.Бондарком. Суть її полягає в об'єднанні різноструктурних мовних засобів у функціонально-семантичне поле, що ґрунтується на спільній семантичній ознаці. У російському мовознавстві у функціонально-семантичні поля згруповано лише засоби вираження неозначеної кількості (Н.В.Клименко, Н.Л.Акуленко, М.Ю.Тихонова).

В українському мовознавстві структурування функціонально-семантичних полів на основі кількісних значень досі не практикували. Саме це зумовлює актуальність дослідження різнорівневих одиниць сучасної української мови із значенням неповного ступеня вияву ознаки на засадах функціонально-семантичного поля. Воно дасть змогу вперше представити їх як цілісну, відповідно впорядковану систему.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з темою “Закономірності розвитку й функціонування сучасної української мови", яку опрацьовують у відділі історії та граматики української мови Інституту української мови НАН України. У вужчому плані ця праця ґрунтується на принципах функціональної граматики української мови, теоретичну проблематику якої тут досліджують.

Мета дослідження полягає 1) у проведенні загальнолінгвістичного і типологічного аналізу функціонально-семантичного поля неповноти вияву ознаки на різних рівнях мовної абстракції і 2) у представленні його компонентів як цілісної системи.

Відповідно до поставленої мети визначено завдання дослідження, що зумовлені необхідністю:

1) виявити структурно-граматичні особливості одиниць на позначення неповного ступеня вияву ознаки;

2) систематизувати ці одиниці як конституенти функціонально-семантичного поля;

3) установити його центральні, приядерні та периферійні компоненти на словотвірному й лексико-фразеологічному рівнях сучасної української мови;

4) визначити ієрархію формантів різної частиномовної належності в межах словотвірного поля;

5) проаналізувати семантичні особливості складників лексико-фразеологічного поля;

6) охарактеризувати специфіку значення неповноти вияву ознаки, вираженої словами предикатної і непредикатної семантики;

7) установити лексико-семантичні групи слів, що репрезентують це значення на лексико-фразеологічному рівні.

Об'єктом дослідження є система засобів вираження неповноти вияву ознаки в сучасній українській мові.

Методами дослідження відповідно до мети і конкретних завдань обрано описовий метод та метод функціонально-семантичного аналізу мовних одиниць різних рівнів. Використано також компонентний аналіз, елементи дистрибутивного та трансформаційного анализу.

Джерела фактичного матеріалу. Матеріал для дослідження дібрано з тлумачного Словника української мови (К.: Наук, думка, 1970 -1980. - Т.І - XI), Словника синонімів української мови (К.: Наук, думка, 1999. -Т.І; 2000.- Т.2) та Фразеологічного словника української мови (К.: Наук. Думка, 1993. - Кн. 1,2). Крім цього, широко залучено матеріали Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України та найновіші твори української художньої літератури.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому вперше в українському мовознавстві систематизовано за польовою методикою різнорівневі мовні одиниці на позначення неповноти вияву ознаки і представлено їх як єдину й цілісну систему; зроблено спробу побудови поліцентричного функціонально-семантичного поля неповноти ознаки, проаналізовано взаємодію його компонентів.

Теоретичне значення роботи. Висновки й узагальнення виконаного дослідження збагачують теорію функціональної граматики, що ґрунтується на понятті функціонально-семантичного поля. Виділене поле є однією з важливих ланок у макрополі кількості. Напрацьовані в дисертації матеріали безпосередньо пов'язані з проблемами оцінної семантики та взаємодії одиниць різних мовних рівнів.

Практичне значення одержаних результатів. Матеріали роботи можуть бути використані для розгортання подальших досліджень із функціональної граматики і категорії кількості зокрема, у практиці викладання курсів лексикології, словотвору та граматики, у створенні наукових спецкурсів та проведенні наукових семінарів, а також у науково-пошуковій роботі студентів і аспірантів.

Особистий внесок здобувача. Уперше встановлено потенціал мовних засобів, що кваліфікує неповний ступінь вияву ознаки, упорядковано складники поля в поняттях "ядро" -"приядерна зона" ("напівпериферія") - "периферія". Реалізовано концепцію поліцентричного функціонально-семантичного поля неповноти вияву ознаки.

Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні положення дисертаційного дослідження викладено на підсумкових наукових конференціях професорсько-викладацького складу Мелітопольського державного педагогічного університету (1994-2001) та на Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні проблеми граматики" (Кіровоград, 2000). Дисертацію обговорено на засіданні кафедри української мови Мелітопольського державного педагогічного університету та на засіданні відділу історії і граматики української мови Інституту української мови НАН України.

Публікації. Проблематику дисертаційної праці висвітлено в 5 публікаціях, серед них 4 статті у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку літератури та додатку. Повний обсяг дисертації -174 с., основного тексту 166 с. Список літератури налічує 173 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на її зв'язок із науковими програмами та планами, визначено мету, завдання, об'єкт та методи дослідження, джерела фактичного матеріалу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дисертаційної праці, її апробацію та особистий внесок здобувача.

У першому розділі "Словотвірне поле неповноти вияву ознаки" проаналізовано проблеми виділення словотвірного поля в межах однойменного функціонально-семантичного поля. У свою чергу воно поділене на прикметникове, дієслівне та іменникове мікрополя (мікросистеми), оскільки до його складу входять неоднорідні одиниці. Кожна з мікросистем має свою ієрархічну будову. Місце і роль компонентів словотвірного поля, його дериваційна структура зумовлені різною їхньою системною значущістю, тим, якою мірою складники словотвірного поля пов'язані між собою. Такий зв'язок є визначальним у структуруванні поля.

Центр прикметникового мікрополя утворюють суфікси, що репрезентують на формально-синтаксичному рівні значення супровідних предикатів, виконуючи функцію конкретизації. Прикметник серед інших частин мови виділяється тим, що називає ознаки, властивості об'єктів реальної дійсності через зв'язки з предметами. Водночас він може вказувати і на кількісний вияв ознаки в таких предметах за допомогою суфіксальних формантів. Приєднуючись до твірних основ, що виступають носіями предикатної статичності, суфікси з ознаковою функцією неповноти вияву кількісно модифікують їхні значення.

Основним виразником неповного ступеня вияву ознаки прикметника є суфікс -уват-, що реалізує цю семантичну функцію у складі похідних, які фіксують наявність якоїсь частини кількості того, що було у вихідній одиниці. Сполучуваність суфікса -уват-регламентує семантика твірних прикметникових основ. Вони можуть позначати величину, смакові якості, колір, ознаки предметів за безпосереднім фізичним вираженням. Пор.: червоний - червонуватий, тонкий - тонкуватий, вузький - вузькуватий, терпкий - терпкуватий і под.

Наступним представником ядерної групи виступає суфікс -ав-. Він поєднується здебільшого з основами прикметників, які виражають зримі, зовнішньо видимі риси, особливості істот або неживих предметів, напр.: блідавий, золотавий, круглявий, щуплявий, смаглявий тощо. Невелике розрізнення значень суфіксів -уват- і -ав- підсилюється сферою їхнього вживання. Перший належить до стилістично нейтральних словотворчих засобів, другий характерний для стилю художньої літератури та розмовно-побутового мовлення.

Третім ядерним формантом прикметникового мікрополя є суфікс -аст-. Функціонально він може перетинатися і попередніми суфіксальними морфемами, пор.: білуватий – білявий – білястий. Варіантом цього суфікса в деяких випадках виступає словотворчий формант -непі-: сріблястий - сріблистий. Однак повністю рівноправними, взаємозамінними всі ці суфікси бувають лише в деяких випадках, зокрема в прикметниках на позначення кольору.

Периферійними компонентами прикметникової мікросистеми є форманти еньк-,

-есеньк-, -усіньк-: малий – маленький — малесенький – манюсінький. Кількісний вияв ознаки, закладений у цих суфіксах, поєднаний з виразними експресивними відтінками суб'єктивно-оцінного значення. Найуживанішим серед них є суфікс -еньк-. Словотворчі форманти з яскравим суб"єктивним забарвленням сполучаються як з основами якісних прикметників, що виражають абсолютні або градуйовані ознаки, так і з формами ступенів порівняння прикметників, напр.: товстий — товстенький, білявий - білявенький, менший – меншенький.

Система засобів ад'єктивного словотвору об'єднує низку препозитивних афіксальних морфем. Вони виступають формальними представниками предикатної семантики. У прикметниковому мікрополі ці афікси займають приядерну (напівпериферійну) зону. Серед них складний контамінований префікс небез-. префіксоїд напів-, які є основними виразниками префіксальної зони: небезуспішний, напівтемний і под. До них наближені препозитивні префіксоподібні компоненти мало-, дрібно-, коротко-, рідко-, низько-, мілко-, маловрожайний, дрібнозернистий, короткометражний, рідковолосий, низькокалорійний, мілководний. Периферію префіксальної зони представляють прості префікси, зокрема про-, при-, по-, за-: прохолодний, призабутий, поблизький, замалий, оскільки вони надають значення неповного ступеня вияву ознаки лише поодиноким прикметникам.

Наступну мікросистему словотвірного поля утворюють дієслівні афіксальні морфеми. Виражаючи на формально-граматичному рівні кількісні елементи значення предикатів, вони виконують семантичну функцію конкретизації.

Визначальною в дієслівному мікрополі є префіксація. Часткова модифікація дієслівної семантики спрямована на виконання двох функцій: кваліфікацію неповного ступеня вияву дії, яку зумовлюють префікси при-, під-, по-, над-, пере- та префіксоїд напів-, і позначення невеликої кількості об'єктів дії, яку передає лише формант недо-. На відміну від інших дієслівних префіксів, які, приєднуючись до дієслівних основ, змінюють їхню видову семантику (в'янути прив'янути, годувати - підгодувати, мовчати - помовчати, гризти - надгризти), префікс недо- видові показники вихідної одиниці залишає незмінними (бачити -недобачати, виконувати - недовиконувати). Специфічною рисою більшості дієслівних префіксів є виконання ними й іншого семантичного навантаження. Крім кількісної характеристики дії вони водночас містять й інші: темпоральну або локативну.

Наступну групу дієслівного мікрополя становлять префіксально-суфіксальні моделі, які формують роли дієслівної дії. До її центру входить пара на- + -ува-, яка передає послаблену інтенсивність, що виражається в неповноті вияву дії: наспівувати, насвистувати. На недостатню інтенсивність з нашаруванням супровідності дії вказують парні форманти при- + -ува-, під- + -ува-: танцювати - пританцьовувати, кашляти -підкашлювати. Периферійним представником цієї групи є пара по-+ -ува-, яка входить до кількісних родів дієслівної дії, що передає тривалу перервну дію: постукувати, поскрипувати.

Обмеженим є набір суфіксальних, постфіксальних та префіксально-постфіксальних формантів. Вони розташовані на периферії дієслівного мікрополя. Ці афікси лише створюють передумови для позначення неповного ступеня вияву дії. Основним словотвірним значенням суфікса -ну- є вираження раптової одноразової дії. Лише як додаткове навантаження виявляється в нього значення недовготривалого вияву дії в часі: блиснути, кашлянути. Поодинокі постфіксальні та префіксально-постфіксальні моделі вказують на послаблений, поверхневий характер дії: білітися, чорнітися; причуватися, привидітися.

Репрезентантами неповноти вияву ознаки виступають також різні іменникові афікси, які передають це значення через вказівку на невідповідність нормі в напрямку зменшення. Іменникове словотвірне мікрополе об'єднує три мікро системи: словотворчі суфікси іменників на позначення об'єктивної зменшеності реалій, суфікси із семантикою зменшеності-експресивності та префікси із значенням неповноти вияву ознаки.

Сему зменшеності мають суфікси з оцінним значенням. Вони виконують предикатну функцію в межах предметності. Семантичним корелятом цих суфіксів є супровідний предикат із кількісним значенням, виражений прикметником малий. Отже, дериваційною базою суфіксальних іменників служать іменниково-прикметникові словосполучення. Такий тип семантичних відношень зумовив модифікаційний характер предикатної функції суфіксів іменників. Вони одночасно змінюють значення іменників та надають їм експресивного забарвлення. Тому їх називають двофункціональними. Подвійна функція оцінних суфіксів виявляється передусім у тому, що той самий суфікс може входити до обох груп.

У сучасній українській літературній мові наявна велика лексико-семантична група оцінних іменників, які виражають значення реальної зменшеності. Це значення спирається на поняття неповноти вияву ознаки предмета чи явища та поняття зменшеної якості. Згадана група іменників формує центр іменникового словотвірного мікрополя. До неї належать лексеми, які пов'язані з уявленням про кількісні відношення і містять у собі об'єктивну характеристику предмета: малий розмір, об'єм, обсяг реалії, ступінь вияву якості, властивості або стану: дібровка -маленька діброва, рівчачок — невеликий рівчак, озерце - мале озеро і под. Вони утворюються від конкретних назв предметів, явищ, рідше - живих істот, а також від іменників на позначення абстрактних понять за допомогою суфіксів -к-, -очк-, -тк-, -ок, -ик, -ець, -очок, -ичок, -чик, -а/-ча, -ц-: кабінка, хатинка, дівчинка, квіточка, вуличка, рушничок, камінець, моторчик, голосок, індича, озерце, відерце. У кожного з них неоднаково виявлене значення реальної зменшеності, різна й продуктивність їхнього функціонування в цій ролі. Найчастіше значення об'єктивної зменшеності виражають прості за походженням суфікси -к-, -ок, -ик, -ц-.

У приядерній зоні іменникового мікрополя виступають префіксальні морфеми, спеціалізовані на виконанні релаксивної функції. Основними з-поміж них є префіксоїди наше-, міні-, мікро-. Вони здатні позначати об'єктивну зменшеність реалій: напівсукно, мікродержава, мінімузей. Система якісних значень префіксоїда напів- має декілька варіантів: "майже, не зовсім", “у поєднанні з чимось", значення "схожості", "зменшення величини, розміру об'єкта": напівсон, напівкомбінезон, напівбаркас, напівагітація. До них прилягають префіксальні морфеми під-, про-, суб-, су-, па-, при-. Вони модифікують семантику твірних основ, надаючи їм значення "супровідний", "неосновний", "який не досягає певного рівня": підсистема, підмайстер, підгодівля, прогімназія, просмуга, субпідряд, субпродукти, сув'язь, пагілля, привечір'я. Віддалені від центру словотворчі форманти, що позначають рангову залежність: під-, віце-, про-, суб-, екс-: підполковник, віце-президент, проконсул, субінспектор, екс-президент.

Синкретичне значення зменшеності-експресивності, де експресивна оцінка переважає, в українській мові передають оцінні суфікси -ок, -ик, -ець, -к-, -очок, -чик, -атк-, -иц', -очк-, -ичк-, -ц-г -а/-ча, -єн'-, -ачк-, -ечк-, -оньк-. Вони формують периферійну зону іменникового словотвірного мікрополя. Похідні іменники із цими суфіксами мають неоднаковий емоційно-експресивний потенціал оцінності який ґрунтується на різній її співвіднесеності з номінативним значенням самих лексем. Вони становлять найчисленнішу групу, що належить до зменшено-емоційних утворень, оскільки крім значення невеликого розміру, об'єму чи невеликої ваги, площі несуть основне функціональне навантаження - передають позитивне чи негативне значення суб'єктивної оцінки мовця: листочок, дівчатко, снігуронька, багачик, гарбузеня, ведмежа, вітерець, копитце, конвалійна, інтелігентик, інтрижка, дільце, сімейка тощо. Найпродуктивнішими в цій групі є суфіксальні морфеми -ок, -инк-, -еньк-, -а/-ча, -ечк-.

У другому розділі "Лексико-фразеологічне поле неповноти вияву ознаки" виділено дві мікросистеми: лексичну та фразеологічну, де оцінка неповноти ґрунтується на порівнянні тієї чи іншої ознаки з нормою. Тому до структури поля входять мовні одиниці, які називають градуйовані поняття, що вказують на зменшення, зниження ознаки стосовно предмета або суб'єкта.

Лексичне мікрополе посідає центральне місце у складі лексико-фразеологічного поля. Воно об'єднує компоненти трьох основних типів: слова, вжиті в прямому значенні, слова з прямим і переносним значенням і слова, які передають його лише опосередковано.

Ядерну зону лексичного мікрополя займають прислівники із семантикою міри і ступеня. Єдиного ставлення до таких одиниць у лінгвістиці немає. Адвербіальні лексеми із семантикою міри і ступеня несуть різне семантичне навантаження. Вони об'єднані поняттям "мало". Морфологічно його виражає відповідний прислівник. У категорійно-семантичному плані це поняття відображає значення зменшеної величини ознаки, а як носій семантичної функції вказує на ступінь її вияву порівняно з нормою. До нього прилягають прислівники небагато, трохи. Лексеми такого типу можуть бути автосемантичними, тобто такими, які самостійно вказують на незначний кількісний вияв ознаки. Відсутність залежного компонента при них не створює синтаксичної неповноти. Однак разом з іншими компонентами типу злегка, ледве і под. за формально-граматичними і семантико-граматичними ознаками вони також можуть займати проміжну ланку між прислівниками і аналітичними синтаксичними морфемами, про що свідчить граматично закріплена препозиція і співвіднесеність на семантичному рівні з аналітичними синтаксичними морфемами. Багаточисельні, часто паралельно вживані прислівники із семантикою міри і ступеня, що виступають у ролі апроксиматорів, розрізняються не стільки об'єктивними градуйованими ознаками, скільки функціонально-стилістичними, оцінними, експресивними та іншими конотаціями стосовно зменшення вияву ознаки. У напрямку просування до периферії відбувається зміщення в бік оцінності, а далі - й експресивності. Це зумовлено тим, що згідно з теорією поля ядерні лексичні одиниці протиставлені периферійним частотою, стилістичною належністю та експресивним забарвленням.

Спостереження, проведені на матеріалі ад'єктивних, дієслівних і адвербіальних словосполучень з кількісними прислівниками ступеня і міри засвідчили, що для них типовими є кількісно-означальні відношення: залежний прислівник означує прикметник, дієслово або інший прислівник. У поєднанні вони становлять предикатно-предикатні конструкції і характеризують якість, дію та ознаку за ступенем інтенсивності, повноти або міри її вияву. Сукупно прислівникові лексеми становлять єдине функціонально-семантичне ціле.

До виразників лексичного мікрополя належать також прикметники із значенням послабленої ознаки, неповноти її вияву, мінімальності, слабкої інтенсивності. За своєю природою вони є предикативними словами, у яких якість, ознака не виявлені безпосередньо. На них завжди проектується значення носія ознаки, що й окреслює специфіку їхнього використання. Спосіб розчленованого найменування складається з детермінативів типу малий, невеликий та іменників із загальною назвою кількості, частини, числа. Вони служать для вираження об'єктивної міри оцінки якості того чи іншого предмета, виступають універсальними засобами реалізації різних величин. Згадані прикметники вказують на невеликий розмір, обсяг, час тощо. Однак такі величини входять і до поля параметричності. Тому вони займають у мікросистемі лише приядерну зону. Семантика об'єктивної зменшеності, виявлена в значеннях цих прикметників, у різних моделях представлена різним ступенем спеціалізації.

Менші сполучувальні можливості мають прикметники мізерний, дрібний, незначний, крихітний та параметричні ад'єктиви низький, вузький, короткий і под. На синтаксичному рівні всі вони можуть виконувати дещо схожу функцію із власне апроксиматорами. На відміну від них прикметники ніколи не втрачають своєї самостійності. Крім прямого ці ад'єктиви передають широкий діапазон переносних значень. Серед них: "людина, яка займає невисоке суспільне або службове становище": дрібний урядовець, "який не має істотного значення, позбавлений внутрішньої глибини": малий розум. У переносному значенні вони можуть указувати на ступінь інтенсивності вияву почуттів: невелика радість. Цілком очевидно, що відношення, якими пов'язані похідні значення з прямим, мають підпорядкований характер.

До лексичних одиниць, у прямому значенні яких вказано на незначну кількість, належить і група іменників, що має свої особливості. Субстантиви із семантикою реальної предметності, як відомо, становлять сукупність непредикатних знаків. Однак у структурі мови виділяють крім семантичної ще й граматичну предметність. Вона пов'язана з явищами синтаксичної деривації. У семантиці похідних іменників наявна сема ознаки. Кількісну семантику синтаксичні деривати передають опредметнено. Одиниць такого типу небагато. Більшість із них об'єднана коренем мал-: малюк, маля, малеча, мализна, маловір, маловір'я. Особливістю цих утворень є те, що вони становлять конденсат словосполучення або частини підрядного речення, за рахунок чого в іменнику виявлено ознаковий елемент, пор.: маля - маленька дитина, малеча - маленькі діти; маловір - людина, яка мало вірить. До цієї групи прилягають іменники мізерія, дещиця, дріб'язок, дрібниця та ін. Уживання названих лексем, які передають неповноту вияву ознаки, пов'язане з вираженням мовними засобами незначної кількості об'єктів довкілля, що виступають у різних сполуках власне квантитативами. Вони є основними компонентами іменникового лексичного мікрополя.

До цього лексичного мікрополя входять одиниці, які позначають назви реальних предметів типу жменя, крихта, хвилина, промінь, крапля, зерня та ін. На формально-синтаксичному рівні, поєднуючись з іншими іменниками, як із конкретними, так і з абстрактними значеннями, вони можуть функціонувати в ролі означення, вказуючи при цьому на невелику кількість будь-чого, пор.: зерня пшениці - зерня правди, крапля молока - крапля щастя. На такі іменники нашаровується обставинно-атрибутивне значення. Для них характерне периферійне положення в іменниковому лексичному мікрополі.

У мові існують системні шляхи формування переносних значень, до яких належать асоціації, побудовані на використанні тіла людини, пов'язані з неінтенсивними природними явищами, що виступають у ролі визначника міри. До засобів опосередкованої номінації входять конституенти, де малу, незначну кількість вони не називають, а передають через емоційні реакції, вчинки людини. Взаємодія прямого і переносного значень слова видозмінює й ускладнює його номінативну функцію: воно вже не тільки позначає той чи інший об'єкт дійсності, а й стає засобом вираження його суб'єктивної оцінки, пор.: слабкі нерви, слабкі знання.

До структури лексико-фразеологічного поля входять образно-мотивовані фразеологізовані сполуки, що утворюють у ньому окреме мікрополе. Фразеологізми є переосмисленими словами-вимірниками. На граматичному рівні вони виконують предикатно-предикатну функцію, виступаючи в ролі означення до предикатних знаків. Тому синтаксичні параметри є здебільшого основними для таких одиниць.

Мовні засоби цього рівня, утворені в процесі вторинної та опосередкованої номінації, неоднорідні за своїм складом, досить різноманітні. Ядерну групу фразеологічного мікрополя становлять фразеологізми, які безпосередньо передають ідею неповноти вияву ознаки, вживаючись у прямому значенні. До неї належать сполуки мало хто, мало що, мало де, мало коли. Сюди входять також фразеологізми, які поєднують два семантико-граматичних класи слів, утворені іменником міра та прикметником або займенником, що вказують на неповноту вияву ознаки: в деякій мірі, у тій чи іншій мірі, до певної міри.

У фразеологічному мікрополі крім польового структурування використано ще один принцип систематизації його компонентів - номінативний, який визначає відкриті шляхи їхнього формування. Він застосований до периферійної зони мікросистеми. Чітку ієрархію одиниць цього рівня встановити важко. Фразеологічні сполуки формують окремі ряди: на позначення одиниць виміру та ваги, невеликої місткості, короткого проміжку часу, невеликої суми грошей та ін. Ближче до ядерної зони в кожному такому ряду розташовані фразеологізми, які при переносному вживати зберігають незалежну спрямованість змісту на дійсність. Експресивність у них виражена дуже слабко, ставлення особи до повідомлюваного відсунуте на другий план. Проте основне призначення фразеологічної номінації - образно, експресивно, а також оцінно репрезентувати позамовну реальність, використовуючи для цього усталені репродуктивні комплексні мовні знаки ускладненої семантики з частковим або повним переосмисленням компонентного складу. Такі одиниці фразеологічного рівня мови найбільш віддалені від ядра мікрополя. Наприклад, в одному ряду показниками невеликої кількості серед одиниць виміру та ваги виступають сполуки, які передають значення "бути недалеко, на невеликій відстані": за два кроки, рукою подати, палицею кинути, на заячий скік і под.

У висновках подано теоретичні узагальнення результатів дослідження.

Мовні одиниці на позначення неповного ступеня вияву ознаки належать до засобів вираження кількісної градації ознаки. Вони формують функціонально-семантичне поле з відповідним значенням. За структурним типом воно належить до слабо центрованих поліядєрних (поліцентричних) полів компактної побудови з чітко виявленими ядерними зонами. Його полі центричність полягає у виділенні двох полів: словотвірного та лексико-фразеологічного, кожне з яких містить свої мікрополя (мікросистеми).

У межах функціонально-семантичного поля неповноти ознаки провідна роль належить системі словотворчих засобів, які об'єднуються в словотвірне поле, що ґрунтується на прикметниковому, дієслівному та іменниковому мікрополях.

Усі компоненти мікрополів у межах функціонально-семантичного поля протиставлені за принципом "ядро - приядерна зона (напівпериферія) - периферійна зона".

Ядро прикметникового мікрополя в межах словотвірного поля формують ад'єктивні суфікси статичної предикатності із значенням неповного ступеня вияву ознаки -уват-, -ав-,

-аст- (-ист-). До приядерноїзони належать префіксальні форманти, що виступають у модифікованих одиницях корелятами супровідної предикатності: небез-, напіе-, мало-, дрібно-, коротко-, мілко-, низько-, про-, при-, по-, за-. Суфікси прикметників -еньк-, -есеньк-, -усіньк-, що виражають суб'єктивну оцінку ознаки із супровідним відтінком зменшеної міри якості, входять до периферійної зони прикметникового мікрополя.

Домінанту дієслівного мїкрополя становлять деякі префікси супровідної предикатності: недо-, напів-, при-, під-, по-, над-, пере-. Префіксальне- суфіксальні пари на- + -ува-, при- + -ува-, під- + -ува-, по- + -ува- займають позицію приядерних компонентів. Периферійними словотворчими засобами цього мікрополя є суфікс -ну-, постфікс -ся та префіксально-постфіксальна пара при- + -ся, На відміну від прикметникових словотворчих афіксів, вони вказують на неповний вияв динамічної, а не статичної ознаки.

Третє мікрополе утворили іменникові словотворчі засоби. Суфікси предикатності в межах предметності на позначення об'єктивної зменшеності реалій -к-, -очк-, -инк-, -ок, -ик,

-о/-ча та ін. займають ядерну позицію. Іменні префікси супровідної предикатності напів-, міні-, мікро-, під-, про-, суб- та ін. формують напівпериферійну зону. Суфікси предикатності в межах предметності із значенням зменшеності-експресивності -очок, -чик, -атк-, -ачк-,

-оньк- та ін. належать до периферії іменникового словотвірного мікрополя.

Префіксоїд напів- є спільним компонентом усіх трьох мікрополів.

До складу лексико-фразеологічного поля входять дві мікросистеми: лексична та фразеологічна.

У центрі лексичного мікрополя перебувають прислівники маю, небагато, трохи та ін.

До приядерної зони лексичного мікрополя входять прикметники малий, невеликий, дрібний та ін., вжиті в прямому значенні. Напівпериферію займають субстантивовані одиниці, так звані синтаксичні деривати, похідні відознакових слів. На периферії лексичного мікрополя перебувають лексеми, вжиті в переносному значенні (зерня правди, крапля щастя).

Фразеологічне мікрополе побудоване за двома принципами: польовим та номінативним. Його центр формують фразеологізовані сполуки, які ще не зазнали повної фразеологізації: мало хто, мало що і под. До периферійної зони входять синонімічні ряди фразеологічних одиниць, між якими не простежуються ієрархічні відношення.

Основні положення дисертації викладено в таких

публікаціях:

1.Структура функціонально-семантичного поля неповноти ознаки // Матеріали Другої всеукраїнської міжвідомчої наукової конференції "Нові підходи до філології у вищій школі".- К., 1994.- С68-69.

2.Словотворчі засоби вираження неповноти вияву ознаки прикметників // Мова та історія: Періодичний збірник наукових праць. -К., 1997.-С.7-11.

3.Параметри іменної префіксальної релаксації // Ономастика і апелятиви: Збірник наукових праць /за ред. проф. В.О.Горпинича. - Дніпропетровськ: ДДУ, 1999. - Вип.6. - С. 143 - 147.

4.Прикметникова реалізація неповного ступеня вияву ознаки // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: філологія. - 2000.-Вип.2.-С.53-57.

5.Дієслівні префікси - виразники неповного ступеня вияву процесуальної ознаки // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету ім. Володимира Винниченка. Серія: філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2001.-Випуск 31.-С.100-103.

Анотація

Митяй З.О. Структура функціонально-семантичного поля неповноти ознаки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.01 - українська мова. - Інститут української мови НАН України, Київ, 2001.

У дисертації досліджено структурну організацію функціонально-семантичного поля неповноти ознаки, систематизовано потенціал словотворчих та лексико-фразеологічних засобів із цим значенням, установлено ієрархію дериваційних формантів у межах словотвірного поля, визначено ядерні конституенти лексико-фразеологічного поля, здійснено семантичну типологію фразеологічних одиниць, проаналізовано взаємодію між компонентами, належними до різних рівнів мови.

Ключові слова: функціонально-семантичне поле; категорія кількісної градації ознаки; неповнота вияву ознаки; предикатні, непредикатні знаки; словотворчі форманти; модифікатори предикатної семантики; транспозиція; функціональний аналіз; мікрополе.

Аннотация

Митяй З.О. Структура функционально-семантического поля неполноты проявления признака. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 - украинский язык, - Институт украинского языка НАН Украины, Киев, 2001.

В диссертации исследована структурная организация функционально-семантического поля неполноты проявления признака, систематизирован потенциал словообразовательных и лексико-фразеологических средств с этим значением, установлена иерархия деривационных формантов в пределах словообразовательного поля. Определены ядерные конституенты лексико-фразеологического поля, осуществлена семантическая типология фразеологических единиц, проанализировано взаимодействие между компонентами, принадлежащими к разным уровням языка.

В процессе анализа определен компонентный состав аффиксов и лексико-фразеологических средств, объединенных общим инвариантным значением, выделены центральные, приближенные к центру и периферийные области поля. Установлены связи и отношения между компонентами обоих полей. Обращено внимание на элементы, которые могут синонимизироваться внутри каждого из полей, а также в пределах всего поля.

Установлено, что в функционально-семантическом поле неполноты проявления признака отдельное положение занимает лексико-фразеологическое поле.

Семантические функции неполноты признака присущи прежде всего лексическим единицам, которые принадлежат к предикатным знакам и сориентированы на выражение статического признака - наречиям и прилагательным, а также синтаксическим дериватам. К ним относятся существительные, которые образованы от предикатных класов - прилагательных, глаголов, а также те, которые на синтаксическом уровне могут выполнять функцию этих языковых единиц.

Определены периферийные компоненты лексического микрополя, в качестве которых выступают единицы, которые употреблены в переносном значении.

Самостоятельный статус имеет фразеологическое микрополе в пределах лексико-фразеологического поля. Оно построено на образном, переосмысленном выражении неполноты проявления признака. Кроме полевого в нем использован и номинативный принцип построения фразеологических рядов.

Функционально-семантический полевой подход к анализируемым языковым элементам помог установить, что они выражают одно из значений категории количественной градации признака.

Ключевые слова: функционально-семантическое поле; категория количественной градации признака, неполнота проявления признака, предикатные, непредикатные знаки, словообразовательные форманты, модификаторы предикатной семантики, транспозиция, функциональный анализ, микрополе.

Summary

Z.O.Mitay. Struktura functional-semantic field of uncompleteness of sign. - Manuscript.

The thesis pursuing Candidate's degree off the philological sciences on the profession 10.02.01 - Institute of Ukraine language. National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2001.

In the work it is studied the structural construction of functional semantic field of uncompleteness of sign it is systematized the potential of word-formed and lexico-phraseological principles with this meaning. It is formed the hierarchy of derivativ formants in the bounds of word-building field. It is determined the central components of lexico-phraseological field, semantic typology of phraseological elements, it is analyzed interaction between components which are members of different levels of language.

Keywords: functional-semantic field; numerikal categorory of gradation sign; uncompleteness of sign; predicative, enpredicative signs; word-formed formants; modificators of predicative semantic; transposition; functinal analysic; microfield.