ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ В.Н. КАРАЗІНА

НЕФЬОДОВА ОЛЕНА ДМИТРІВНА

УДК 811.111’42-343

ОСОБЛИВОСТІ ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ТЕКСТУ БРИТАНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ

Спеціальність 10.02.04 – германські мови

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Харків – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі англійської філології Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: | кандидат філологічних наук, доцент

Дмитренко Вікторія Опанасівна,

Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, доцент кафедри англійської філології

Офіційні опоненти: | доктор філологічних наук, професор

Мізецька Віра Ярославівна,

Одеська національна юридична академія, завідувач кафедри іноземних мов

кандидат філологічних наук, доцент

Андреєва Ольга Петрівна,

Харківський інститут мистецтв імені І.П. Котляревського, завідувач кафедри іноземних мов

Провідна установа: | Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, кафедра англійської мови, Міністерство освіти і науки України, м. Чернівці

Захист відбудеться 27 квітня 2001 року о 12 : 00 на засіданні спеціалізованої вченої ради К64.051.16 Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна (61077, м.Харків, пл. Свободи, 4, ауд. 7-75).

З дисертацією можна ознайомитись у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна

Автореферат розісланий 27 березня 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Солощук Л.В.

Реферована дисертаційна робота присвячена вивченню інтертекстуальних процесів об’єктивації фольклорної традиції у художньому тексті на матеріалі асиміляції елементів лінгвостилістичної організації тексту народної казки (НК) у британській літературній казці (БЛК). Дослідження виконано у руслі лінгвостилістики із залученням теорії інтертекстуальності.

Інтертекстуальність визнається умовою існування будь-якого тексту. Суттєвий інтерес до цієї категорії у лінгвістиці обумовлений тим, що одним з головних напрямків лінгвістичних досліджень є комплексний аналіз художнього тексту, який передбачає вивчення реалізації внутрішніх і зовнішніх зв’язків останнього на всіх взаємодіючих рівнях його структурно-семантичної організації.

Особливістю художнього тексту літературної казки (ЛК) є облігаторний інтертекстуальний зв’язок з фольклорним жанром НК та обумовлена ним семантична двоплановість тексту ЛК, що найбільш яскраво виявляється в елементах його лінгвостилістичної організації. Ідентифікація ЛК у якості казкового тексту стає можливою, зокрема, завдяки використанню в ньому ряду стилістичних засобів, успадкованих від НК. Вивчення інтертекстуального впливу традиції НК на художній текст ЛК, що проявляється у глибинній та поверхневій структурах останнього, сприяє кращому розумінню процесів вироблення та оптимізації адекватних стратегій його сприйняття.

Об’єктом дослідження є текст БЛК, який розглядається як семантично двоплановий текст-матриця, що взаємодіє з традицією НК як основним прецедентним текстом.

Предмет дослідження складають способи та засоби реалізації інтертекстуальних зв’язків БЛК на всіх рівнях її структури, зокрема, на рівні лінгвостилістичної організації.

Актуальність дисертації за обраною темою обумовлена тенденцією комплексних досліджень у сучасній лінгвістиці. У реферованій роботі пропонується варіант розгляду комплексної проблеми об’єктивації традиції у художньому тексті окремого жанру на матеріалі інтертекстуальної взаємодії фольклорного тексту чарівної НК і художнього тексту БЛК. Ця проблема є однією з центральних у лінгвостилістиці, загальній теорії тексту та теорії інтертекстуальності, сучасних галузях лінгвістики, які досліджують комплекс внутрішніх та зовнішніх структурно-семантичних зв’язків художнього тексту як відкритої системи генерації значень.

Головна мета дисертації полягає у виявленні і дослідженні способів та засобів вербалізації інтертекстуальної взаємодії фольклорного тексту НК і художнього тексту БЛК у фреймових та основній частинах тексту, які оптимізують адекватне сприйняття останнього.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:–

осмислити категорію інтертекстуальності та особливості її реалізації у семантично двоплановому художньому тексті-матриці;–

розглянути загальну структуру семантично двопланового художнього тексту-матриці БЛК як поля інтертекстуальних взаємодій;–

виділити хронотоп як основний семантичний компонент жанрово-стильової домінанти прецедентного тексту чарівної НК як субстрату для формування тексту-матриці БЛК і проаналізувати його реалізацію на всіх рівнях структури останнього;–

проаналізувати успадковані БЛК від чарівної НК елементи лінгвостилістичної організації фреймових та основного блоків тексту (формули казки, характерізуючі номінації персонажів) як маркери інтертекстуального зв’язку чарівної НК та БЛК;–

провести компонентний та функціональний аналіз формул казки і характерізуючих номінацій персонажів у БЛК і з’ясувати ступінь оригінальності лінгвостилістичної організації тексту БЛК у порівнянні з її субстратом – текстом чарівної НК;–

дослідити характер інтеграції традиційних елементів лінгвостилістичної організації чарівної НК та їхніх інновацій як результату лінгвокреативної діяльності автора у тексті БЛК.

Матеріал дослідження представлений корпусом текстів, що складається з 219 ЛК 66 британських авторів XIX-XX ст. (загальним обсягом близько 6.000 сторінок).

Методологічною основою дослідження є системно-функціональний підхід до вивчення комунікації, положення про взаємодію мови та мислення, форми і змісту. Теоретична база дослідження інтегрує положення лінгвостилістики, загальної теорії тексту та її компонента – теорії інтертекстуальності. Авторська концепція тексту БЛК як відкритої системи генерації значень склалася під впливом праць І.В. Арнольд, М.М. Бахтіна, Ю.М. Лотмана, Ю.Н. Тинянова, Р. Барта, Л. Єльмслєва, Ю. Крістєвой, М. Ріффатера. Методика дослідження визначена завданнями, матеріалом та спрямованістю роботи і має комплексний характер. У роботі використовуються індуктивно-дедуктивний, структурно-семантичний, функціональний методи, метод фразеологічної ідентифікації, а також компонентний, дистрибутивний, контекстуальний і кількісний аналізи.

Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в тому, що в ній вперше зроблена спроба комплексного дослідження реалізації категорії інтертекстуальності у фреймових блоках та основному тексті БЛК як відкритої системи генерації значень, семантично двопланового тексту-матриці, основним прецедентним текстом для якого, що формує його другий план, визначено жанрово-стильову домінанту чарівної НК. Формули казки та характерізуючі номінації персонажів вперше розглянуті як реалізатори інтертекстуального зв’язку тексту-матриці БЛК та прецедентного тексту НК на рівні засобів лінгвостилістичної організації художнього тексту. У дисертації вперше виконано компонентний аналіз формул БЛК і характеризуючих номінацій основних типів її персонажів, що дозволило провести у руслі лінгвостилістики якісно нове дослідження лінгвокреативної діяльності автора, який працює з канонізованим текстом.

Особистий внесок автора полягає в теоретичному обґрунтуванні статусу тексту БЛК як семантично двопланового тексту-матриці та умов оптимізації його адекватного розуміння; в комплексному описі семантики і структури системи елементів інтертексту чарівної НК у БЛК та процесів її розпаду на рівні лінгвостилістичної організації тексту БЛК.

Основні положення, що виносяться на захист:

1. Типологічною відмінністю БЛК від НК є семантична двоплановість тексту, що формується в процесі інтертекстуальної взаємодії БЛК з її основним прецедентним текстом – чарівною НК. У процесі сприйняття двоплановий текст-матриця БЛК функціонує як відкрита система генерації значень, осмислення зовнішніх зв’язків якої є одним з аспектів когнітивної діяльності людини. Адекватне розуміння тексту БЛК можливе лише при співвідношенні його двох семантичних планів у процесі сприйняття, що забезпечується наявністю у реципієнта моделі тексту НК (претексту, який формує другий план БЛК), що активується інтертекстом НК у БЛК.

2. Діахронічна стабільність і упізнаваність тексту БЛК обумовлена представленістю у ньому жанрово-стильової домінанти казкового тексту, тобто його типологічних характеристик. Семантичною складовою жанрово-стильової домінанти художнього твору є хронотоп у широкому розумінні – просторово-часова, суб’єктна і сюжетна організація тексту. У БЛК хронотоп чарівної НК як основного прецедентного тексту реалізується та трансформується на всіх рівнях художнього тексту: композиції, сюжету, підтексту та лінгвостилістичної організації.

3. Інтертекстуальність тексту-матриці БЛК передбачає переважно гіпертекстуальний зв’язок (імітацію, стилізацію, пародіювання) з жанрово-стильовою домінантою чарівної НК, що представлена структурно і семантично. Найбільш яскраво цей зв’язок реалізується в БЛК стилістично радіантними елементами лінгвостилістичної організації фреймових і основного блоків тексту: формулами казки (58% текстів БЛК) та характерізуючими номінаціями персонажів (95% текстів БЛК), які функціонують у якості інтертексту, жанрового маркера казки.

4. Авторські трансформації структури та семантики успадкованої БЛК жанрово-стильової домінанти чарівної НК спрямовані на зниження стереотипності тексту БЛК. На рівні лінгвостилістичної організації тексту БЛК лінгвокреативна діяльність її авторів відображається, зокрема, у розширенні компонентного складу пограничних формул казки (25 семантичних компонентів у БЛК, 12 у чарівній НК) та їх структурного ускладнення (13 структурно-семантичних моделей у БЛК, 11 у чарівній НК). Тенденція зниження стереотипності лінгвостилістичної організації казкового тексту призводить до розпаду у БЛК колись єдиної системи пограничних та медіальних формул казки як засобів організації фреймових і основної частин казкового тексту, заміни їх стилістично нейтральними неформульними структурами (42% БЛК), котрі переважно представлені ремарками оповідача. У БЛК суттєво зменшено кількість та функціональне навантаження медіальних формул казки, що використовуються лише у 29% БЛК у якості реліктових маркерів казковості тексту. Тому формули казки представлені у БЛК переважно групою пограничних формул (51% текстів).

5. Типологічним елементом лінгвостилістичної організації основного блоку тексту БЛК є характерізуючі номінації персонажів – засіб вербалізації особливостей її персонажної підсистеми. У БЛК трансформується традиційна семиперсонажна схема чарівної НК, що проявляється у її структурній та семантичній модифікації (сюжетно обумовленому збільшенні кількості функціонально навантажених актантів з 7 до 11 за рахунок введення нових типів другорядних персонажів – “друг героя”, “удавана принцеса”, ”батьки героя,” “проміжний персонаж" – та значної кількості фонових персонажів, що у 1,5 рази перевищує кількість актантів; руйнування моноаксіологічності образів персонажів). Цей процес відображається на рівні лінгвостилістичної організації тексту у переважному отриманні персонажами БЛК номінацій, які мають високий аксіологічний потенціал – промовляючих власних імен (95% БЛК). Такі номінації служать засобом ієрархізації персонажної підсистеми БЛК та характеристики її актантів за ознаками видової / статевої / соціальної / професійної / вікової / національної належності, зовнішнім і внутрішнім якостям. Збереження та трансформація традиційних ознак персонажів чарівної НК у номінаціях актантів БЛК дозволяє висновувати про ступінь стереотипності образів останніх. Найбільше трансформується у БЛК образ героя казки, залишається традиційним образ принцеси.

Теоретична значущість роботи. Комплексне дослідження утворюючої вертикальний контекст інтертекстуальності БЛК, інтертекстуальних та гіпертекстуальних відносин БЛК з прецедентним текстом чарівної НК; виділення систематизованих структурно-семантичних характеристик жанрово-стильової домінанти чарівної НК як віртуальної структури; ідентифікація елементів лінгвостилістичної організації тексту (формул казки та характерізуючих номінацій персонажів) як інтертексту чарівної НК у семантично двоплановому тексті-матриці БЛК; обґрунтування терміну "формули казки”; дослідження лінгвокреативної діяльності автора у канонізованому тексті, побудова типології казкових текстів є внеском до лінгвостилістики і теорії інтертекстуальності. Використання у дисертації інтегративного підходу надає значні можливості комплексного лінгвостилістичного дослідження проблематики об’єктивації традиції у художньому тексті, зокрема, – виявлення типологічної подібності та різниці між фольклорним текстом чарівної НК та художнім текстом БЛК.

Практична цінність роботи. Теоретичні положення дисертаційного дослідження та отримані дані можна застосувати у лекційних курсах зі стилістики англійської мови (розділи “Лексичні, семантичні і синтаксичні експресивні засоби”, “Лінгвостилістичний аналіз художнього тексту”), теорії тексту (розділ “Категорії тексту”), а також у практиці викладання англійської мови, при розробці навчальних посібників з курсу індивідуального читання, при підготовці курсових та дипломних робіт.

Зв’язок роботи з науковими темами. Тема дисертації відповідає профілю досліджень, які проводяться на факультеті іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, об’єднаних у рамках теми “Системний опис і методика навчання іншомовної мовленнєвої діяльності”, номер державної реєстрації 0100 У 003310.

Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, бібліографії, списку джерел ілюстративного матеріалу, 4 схем, 22 таблиць. Загальний обсяг дисертації – 215 сторінок (у тому числі основний зміст – вступ, три розділи, висновки – 180 сторінок), бібліографія містить 231 найменування, список джерел ілюстративного матеріалу – 219 позицій.

У вступі обгрунтовується вибір теми дослідження, формулюється основна мета та завдання дисертаційної роботи, її актуальність, наукова новизна, визначається теоретична і практична значущість одержаних результатів, описується емпіричний матеріал та методи дослідження, а також наводиться перелік завдань і основних положень, що виносяться на захист.

У першому розділі “Типологічні особливості структурно-семантичної організації художнього тексту БЛК у світлі лінгвостилістики і теорії інтертекстуальності” осмислюється базова концепція дослідження, а саме, обґрунтовується системний характер інтертекстуальної взаємодії художнього тексту (БЛК) та фольклорної традиції (чарівної НК), виділяються типологічні характеристики жанрово-стильової домінанти чарівної НК як субстрату для формування БЛК, що визначається як семантично двоплановий текст-матриця, та результати їхньої асиміляції останньою на всіх рівнях художнього тексту; розглядається поняттєвий та термінологічний апарат дослідження.

У другому розділі “Формули казки як типологічний елемент лінгвостилістичної організації фреймових блоків художнього тексту БЛК” проводиться компонентний аналіз пограничних формул БЛК, виділяються і систематизуються їхні семантичні компоненти та лексико-граматичні носії, будуються структурно-семантичні моделі ініціальних та фінальних формул БЛК, які порівнюються з аналогічними структурами чарівної НК, що сприяє експлікації механізмів і наслідків лінгвокреативної діяльності автора у канонізованому тексті.

У третьому розділі “Номінації персонажів як засіб лінгвостилістичної організації основного блоку художнього тексту БЛК” на підставі семантичного аналізу характерізуючих номінацій окремих функціональних типів персонажів БЛК виявляються типологічні ознаки образів актантів та з’ясовується характер трансформацій персонажної підсистеми чарівної НК у художньому тексті БЛК, обумовлених загальною тенденцією зниження стереотипності канонізованого тексту в авторській художній системі.

У висновках узагальнено основні теоретичні положення та практичні результати дисертації, окреслено можливі перспективи подальшого дослідження за обраною тематикою та сформульовано рекомендації щодо практичного використання отриманих результатів.

Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на міжнародній науковій конференції “Переклад на межі XXI століття: історія, теорія, методологія”, Київський національний університет імені Т.Г. Шевченко (Київ 1997); на VIII Міжнародній науковій конференції з актуальних проблем семантичних досліджень “Функціональний аспект семантики мовних одиниць”, Харківський державний педагогічний університет імені Г.Сковороди (Харків 1997); на міжнародній науковій конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть”, Харківській національний університет імені В.Н. Каразіна (Харків 2000); на міжнародній науковій конференції “Лінгвістика і вербальна комунікація у XXI столітті: тенденції і перспективи”, Київський національний університет імені Т.Г. Шевченко (Київ 2000); на лінгвістичних семінарах та щорічних міжвузівських науково-практичних конференціях факультету іноземних мов Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна (1996-2000).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано п’ять статей у фахових виданнях України, і тези чотирьох виступів на міжнародних конференціях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У лінгвістиці неодноразово досліджувались окремі аспекти казкового тексту: фонетичні (М.П. Дворжецька, Т.І. Саєнко), синтаксичні (Н.М. Матафонова, Е. Хетч), стилістичні (Н.М.Ладісова, О.І. Лещенко, Н. Рошияну, С.І. Сотнікова) структурні та семантичні (Н.Ф.Єремеєва, Є.М. Мелетинській, В.Я. Пропп, А. Греймас) особливості його сприйняття (Л.Н.Мурзин і А.С. Штерн, Дж. Стивенс), діахронічний розвиток (Б. Кербеліте), можливості методичного використання (С.О. Швачко, К. Іган). Однак, оскільки традиційно казка вивчається переважно у руслі структуралізму, при аналізі окремих текстів домінує тенденція дослідження виключно НК, або змішаного корпусу текстів як НК, так і ЛК. Таким чином, ЛК і досі залишається поза полем зору більшості дослідників казки. Відсутність чітких критеріїв розмежування фольклорного тексту НК і художнього тексту ЛК свідчить про теоретичну нерозробленість цієї проблеми.

Розгляд художнього тексту ЛК не як того чи іншого ступеня обробки фольклорного тексту у авторській системі, а як семантично двопланового тексту-матриці, що співвідноситься у процесі сприйняття з прецедентними текстами, перш за все з текстом чарівної НК, дозволяє, об’єднавши методологічні принципи лінгвостилістики, теорії тексту та теорії інтертекстуальності, проаналізувати процес об’єктивації традиції на всіх рівнях структури художнього тексту БЛК.

Адекватне сприйняття семантично двопланового тексту-матриці БЛК можливо лише у процесі його співвідношення з його другим планом, основним прецедентним текстом (чарівною НК), який представлено сумою типологічних ознак – жанрово-стильовою домінантою. Результатом цього процесу є формування у реципієнта третього плану – індивідуальної міри змісту сприйнятого двопланового тексту. Інтертекстуальні відносини БЛК і чарівної НК в основному представлені гіпертекстуальністю – стилізацією, імітацією, пародійним використанням текстом-матрицею (БЛК) претексту (чарівної НК), що обумовлює існування в опозиції ЛК :: НК низки медіальних членів: відеозапису НК, письмового запису НК, що зберігає особливості мовлення казкаря, авторизованого письмового запису НК (фольклористична казка), стилізації ЛК під НК.

Типологічні особливості художнього тексту ЛК визначені успадкованою жанрово-стильовою домінантою чарівної НК, – комплексом структурно-семантичних ознак, що обумовлюють стабільність жанру протягом його еволюції. Семантичним ядром жанрово-стильової домінанти є хронотоп у широкому розумінні (просторово-часова організація, персонажна підсистема, сюжет). Системний опис способів та засобів реалізації хронотопу чарівної НК на всіх взаємообумовлених рівнях структури художнього тексту-матриці БЛК (лінгвостилістичної організації, сюжету, композиції, підтексту) дозволив виділити типологічні особливості БЛК. Жанровим показником художнього тексту БЛК у порівнянні з чарівною НК є смислове і функціональне навантаження рівня підтексту, що представлений інтертекстуальними відносинами ЛК і чарівної НК, в той час як у чарівній НК навантажені стереотипні рівні сюжету та композиції.

БЛК не тільки успадковує, але і трансформує жанрово-стильову домінанту чарівної НК, що найчіткіше проявляється на рівні лінгвостилістичної організації тексту, оскільки активаторами реалізації категорії інтертекстуальності у двоплановому тексті-матриці БЛК є імпліцитні та експліцитні сліди прецедентного тексту чарівної НК – інтертекст НК: формули казки і характерізуючі номінації персонажів. Саме дослідження цих успадкованих структур рівня лінгвостилістичної організації БЛК дозволяє проаналізувати механізми і результати асиміляції цим текстом жанрово-стильової домінанти чарівної НК, отже – судити про ступінь об’єктивації фольклорної традиції у художньому тексті БЛК.

Найяскравішим елементом лінгвостилістичної організації тексту БЛК, успадкованим у чарівної НК, є формули казки – основний жанровий маркер казкового тексту. Вони визначаються як нефразеологічні утворення, що характеризуються закріпленою узусом і особливостями плану вираження стабільністю, до складу яких входять один або декілька семантичних компонентів, лексико-граматичними носіями яких виступають окремі лексичні одиниці і конструкції з різним ступенем усталеності та ідеоматичності: фразеологізми, усталені вирази, фразеосхеми, наприклад:

Once upon a time when pigs was swine, there was a King and a Queen, and they had one son, Billy… (S. MacManus);

As for us this is the end of all the stories, and we can most truly say that they all lived happily ever after (C. Lewis).

Відповідно до дистрибуції та функцій, формули казки розподілено на три групи: ініціальні, медіальні і фінальні. Функціональна та дистрибутивна аналогічність дозволяє об’єднати ініціальні та фінальні формули у групу пограничних формул казки. Типологічною особливістю БЛК є зниження успадкованої стереотипності лінгвостилістичного оформлення тексту, зокрема, за рахунок посилення ролі оповідача у суб’єктній організації тексту, що призводить до розпаду колись єдиної системи формул казки у тексті БЛК. Наслідком такого процесу є суттєве зменшення кількості медіальних формул казки, які виявлено лише у 29% проаналізованих текстів БЛК, за рахунок їхньої заміни неформульними стилістично нейтральними ремарками оповідача. Тому у дисертаційному дослідженні розглянуто функціонально навантажену та репрезентативну групу пограничних формул БЛК (51% текстів).

Формули казки всіх груп є стилістично радіантними елементами. Вони займають у тексті контекстуально сильні позиції, що сприяє реалізації їхніх метатекстових та текстуальних функцій. Пограничні формули БЛК виконують функції відкриття / закриття каналу комунікації у плані оповідач-читач; маркування всього тексту БЛК та її хронотопу як казкових, при цьому можлива диференціація типу БЛК (чарівна / побутова :: етіологічна / анімалістична); інтертекстуального відсилання читача до тексту чарівної НК (основного претексту БЛК); активації адекватних когнітивних стратегій сприйняття тексту БЛК; реалізації категорій дискретності тексту, проспекції, ретроспекції, пародіювання стереотипних читацьких очікувань відносно тексту (ігрова функція). Також пограничні формули казки виконують у тексті БЛК функції організації композиції (ініціальні формули казки, що займають у тексті сильну позицію початку, формують ядро експозиції БЛК, а фінальні – частини “coda” і її складової – щасливого кінця), наприклад:

Once upon a time there was a man who lived not very far from John-o’-Groat’s House, which, as everyone knows, is in the far north of Scotland (E. Grierson);

So the Prince and his bride returned to the palace and lived happily ever after (E.Nesbit).

Пограничні формули БЛК мають складну структурно-семантичну будову. Універсальними семантичними компонентами ініціальних формул БЛК та їхніми домінантними лексико-граматичними носіями є: факт існування персонажа (Е1) (“there was / lived [a character / characters]”) та фіксація дії / персонажа у часі (Т1) (“(once) upon a time / long ago”). Навколо ядра ініціальної формули БЛК, утвореної даними універсальними семантичними компонентами, групуються компоненти унікальності подій (Т2) (“once”); локалізації дії / персонажа (S) (носії можуть варіюватися), ствердження / заперечення оповідачем вірогідності подій казки (V / U). Останні часто вводяться до ініціальної формули БЛК через її основні семантичні компоненти: T1Ы (фіксація дії / персонажів БЛК у казковому часі), SV (локалізація дії в реально існуючій місцевості), наприклад:

When good King Arthur reigned T1ы, there lived near the Land’s End of England, in the county of Cornwall SV, a farmer who had only one son called Jack (J. Jacobs).

Таким чином, просторово-часова організація БЛК зазвичай представлена в ініціальних формулах казковим часом і точними географічними реаліями, що реалізує на рівні лінгвостилістичної організації тексту тенденцію накладання у БЛК чарівного світу на світ повсякденної реальності, які розмежовані у чарівній НК.

Ритмічність ініціальних формул БЛК, що змінила римованість ініціальних формул НК, досягається введенням компонентів опису якостей персонажа (QH) та вказівки його імені (QNH) (підрядне означальне чи додаткове, що вводиться займенником “who” / “whose”)). У БЛК ці компоненти зберігають аксіологічний потенціал ініціальних формул НК, характеризуючи персонажів за низкою опозиційних ознак (врода :: потворність; бідність :: багатство тощо), наприклад:

There was once an old widow woman, who lived in a little cottage with her only daughter, who was such a bonnie lassie that everyone liked to look at her QH (E. Grierson).

Аналіз валентності семантичних компонентів ініціальних формул БЛК дозволив виділити 6 їхніх структурно-семантичних моделей, серед яких універсальною є модель

Т2 Т1 Е1 Н (QNH | QH) (E1 S), що реалізується конструкцією “once upon a time there was a [character] ((and his name was [name]) | (who [підрядне означальне чи додаткове])) (and he lived [location])”, наприклад:

“Once T2 upon a time T1 there were E1 three little sisters H,” the Dormouse began in a great hurry; “and their names were Elsie, Lacie, and Tilly QNH; and they lived E1 at the bottom of a well S –“ (L. Carroll)

Типологічною особливістю фінальних формул БЛК є їхній компонентний склад, що сформувався внаслідок розпаду єдиної фінальної формули чарівної НК у процесі еволюції. Універсальними семантичними компонентами та їхніми домінантними лексико-граматичними носіями є факт існування персонажа (Е1) (“[the character(s)] lived”); щасливе життя персонажа (Y) (“happily”); зв’язок плану казкових подій з планом оповідача / читача (T3) (“ever after”). До складу фінальних формул БЛК також входять факультативні семантичні компоненти надбання персонажем багатства (R) (“[the character(s)] became rich”) та весілля персонажів (М) (“[the character(s)] married”), наприклад:

…Jack and his mother became very rich R, and he married a great princess M, and they H lived E1 happily Y ever after Т3 (J Jacobs).

З фінальних формул БЛК завдяки своїй стереотипності зникає семантичний компонент опису казкового бенкету (Х), що спонукає редукцію пов’язаних з ним семантичних компонентів присутності на ньому казкаря, отримання їм подарунків, його повернення до дому, щоб розповісти казку. Останній у БЛК заміщується компонентом зникнення персонажів із поля зору читача (I) (“[the character(s)] went away”), що обумовлено розривом у БЛК планів казкових подій і оповідача / читача, наприклад:

They departed to their own country I, and lived happily all their days (Mrs Craik)

Така ознака суб’єктної організації БЛК обумовлює можливість заміни у фінальній формулі чарівної БЛК семантичного компоненту Т3 (зв’язок плану казкових подій і плану оповідача / читача), що передбачає продовження дії казки ad infinitum, компонентами довгого життя персонажів (L) (“[the character(s)] lived a long life”) та періоду тривалості дії / життя персонажів (Т4) (“for the remainder of their days”). Можливість для фінальних формул БЛК одного з цих семантичних компонентів обумовлює два варіанти часової організації БЛК: казковий час може тривати нескінченно довго (паралельно реальному часу) або бути кінцевим і віднесеним до далекого минулого, наприклад:

And … Jemima and Rebeccah, have been looking for them ever since T3 (B. Potter);

…he remained very happy to the end of his days T4, and those were extraordinarily long L (J.R.R.Tolkien).

Наведені семантичні компоненти складають фінальну формулу казки переважно у чарівних та побутових БЛК. В етіологічних і анімалістичних БЛК фінальні формули зазвичай являють собою підстановочні конструкції, утворені семантичним компонентом “зв’язок плану казкових подій з планом оповідача / читача” (Т3) та / або компонентом пояснення походження реалії сучасного читачеві світу (J) (“that is why [something appeared]”), наприклад:

That is why J, from that day to this T3, not a single fairy has ever been seen at Hellerup, in Sweden (J. Palmer and N. Lloyd).

Загальний процес розпаду в БЛК формульної системи чарівної НК призводить до виникнення семантичного компоненту завершення оповіді (О) (“and this is the end of the story”), здатного замінити фінальну формулу БЛК будь-якого типу, наприклад:

And this is the end of my story O (Ch. Kingsley).

За результатами аналізу валентності семантичних компонентів фінальних формул БЛК виділено 5 їхніх структурно-семантичних моделей та два можливих варіанти. Для фінальних формул чарівних БЛК найбільш характерна модель, яка складається з окремих семантичних компонентів колись єдиної фінальної формули чарівної НК: H (I) (M) E1 Y T3 (“[the character (s)] (went away and) (married and) lived happily ever after”), наприклад:

And he Н stepped out on the shingle, and went home to his Mother I, who had given him leave to trail his toes in the water; and he H married M and lived E1 happily Y ever afterwards T3. (R.Kipling)

Для етіологічних БЛК найбільш типові фінальні формули БЛК, побудовані за моделлю

T3 H [*] (“from that day to this [the character(s)] [дієслово дії в доконаному виді теперішнього часу, в основному теперішньому або в основному минулому часі]”), наприклад:

And from that day to this T3 the Camel H always wears a humph* (R. Kipling).

Результати аналізу показують, що пограничні формули БЛК більш різноманітні за своєю структурою і семантикою, ніж формули НК, що виявляється у більшій кількості їхніх структурно семантичних моделей (6 для ініціальних формул БЛК та 4 для чарівної НК; 7 для фінальних формул БЛК і 7 для чарівної НК), а також семантичних компонентів (12 в ініціальних формулах БЛК та 7 у чарівній НК; 18 у фінальних формулах БЛК і 6 у чарівній НК), що обумовлено лінгвокреативною діяльністю автора, направленою на зниження стереотипності лінгвостилістичної організації казкового тексту. Трансформаційний потенціал пограничних формул БЛК проявляється у присутності в них факультативних семантичних компонентів, що не характерно для пограничних формул чарівної НК. Таким чином, пограничні формули БЛК переконливо свідчать про інтертекстуальний зв’язок БЛК і чарівної НК, а також про типологічну різницю між цими двома текстами, що проявляється на рівні лінгвостилістичної організації художнього тексту.

Типологічною рисою основного блоку БЛК є номінації її дійових осіб, що реалізують на рівні лінгвостилістичної організації тексту семантичні особливості її персонажної підсистеми. Взагалі, БЛК асимілює семиперсонажну схему чарівної НК, до якої належать такі функціональні типи актантів: герой, антагоніст, дарувальник, помічник, принцеса та її батько, удаваний герой, відправник. Однак, у БЛК ця схема зазнає трансформацій генералізації та специфікації, що відображається у кардинальній зміні характерних для чарівної НК кіл дій та образів цих дійових осіб у руслі тенденції перетворення у БЛК типів персонажів у характери. У БЛК цей процес найбільш радикально представлений, перш за все, редукцією надмірного для сюжету персонажа-відправника, функції якого розподілені між антагоністом, дарувальником, помічником. Також у БЛК зменшується обсяг функцій дарувальника та помічника на фоні введення нового типу персонажа – друга героя, що обумовлено загальною тенденцією розвитку образів цих традиційних персонажів чарівної НК. Спостерігається також функціональна диференціація персонажів “принцеса” і “батько принцеси”, при якій основний обсяг традиційних функцій цих дійових осіб виконується в БЛК принцесою, а схематично представлений актант “батько принцеси” переходить до розряду другорядних, часто фонових, персонажів.

Семиперсонажна схема чарівної НК розширюється у БЛК за рахунок введення нових, переважно другорядних діючих осіб: згаданого персонажа “друг героя”; персонажа “удавана принцеса”, що з’явився як наслідок диференціації образу традиційного персонажа “удаваний герой”; персонажа “батьки героя”, другорядних функціонально не навантажених персонажів, що створюють фон для розвитку дії та образів головних актантів БЛК. Таким чином, у БЛК персонажна підсистема представлена 11 актантами: героєм, антагоністом, дарувальником, помічником, другом, принцесою, її батьком, батьками героя, проміжним персонажем, удаваним героєм, удаваною принцесою.

Трансформації успадкованої БЛК семиперсонажної схеми чарівної НК у руслі основної тенденції у розвитку персонажної підсистеми БЛК – перетворення типів персонажів у характери – відбивається на рівні лінгвостилістичної організації тексту у надбанні актантами власних імен. У БЛК номінації головних персонажів (героя, антагоніста, дарувальника, друга) представлені переважно власними іменами та апелятивами, що перейшли до класу власних імен, наприклад, герой – “Merrymind” (Fr. Browne), антагоніст – “Malevola“ (E. Nesbit), дарувальник – “God” (T.Hughes), друг – “Bagheera the Black Panther” (R. Kipling). Таким чином, при номінації головних персонажів БЛК, реалізуються основні функції власного імені в художньому тексті: ідентифікації і виділення його носія з ряду інших персонажів. Номінації другорядних персонажів, як функціонально вагомих, так і фонових, представлені, в цілому, апелятивами, що дозволяє встановити між персонажами одного типу відношення еквонімії, наприклад, в БЛК номінації персонажа “батько принцеси” представлені апелятивом “the King” (E. Grierson, J. Jacobs, E.Nesbit.). Однооб’єктні номінації головних персонажів є крізними та часто варіативними. Вони відображають різноманітні аспекти образу їх носіїв, в той час як номінації другорядних персонажів, зокрема фонових, локальні та не варіюються. При цьому, власні імена, котрі входять до складу номінативних ланцюгів, зазвичай структурно представлені окремим персональним іменем персонажа, наприклад, “Alice” (L. Carroll) що відображає неформальний характер комунікації у БЛК.

Номінації персонажів, зокрема власні імена головних дійових осіб, у БЛК переважно мають характеризуюче значення, що набувається на фонетичному, морфологічному і лексичному рівнях. Промовляючі імена персонажів грають таку важливу роль у БЛК, що часто є сюжетотворним чинником. Тип характерізуючої номінації залежить від типу її персонажа-носія. У номінаціях головних персонажів поряд з іншими використовуються фонетичні стилістичні засоби, що сприяє не лише характеристиці цього образу, але також виділенню і запам’ятовуванню його імені. Наприклад У. Текерей використовує какофонію у власному імені антагоніста – “Countess Gruffanuff”. Номінації, котрі набувають характеризуючого значення на морфологічному рівні, зазвичай акцентують національність персонажа та його зовнішні / внутрішні якості, що також релевантно для складних образів головних персонажів. Наприклад, герой казки Дж. Толкіна має прізвище “Baggins”, кінцева флексія якого притаманна англійським прізвищам. Характеризуючі номінації персонажів, утворені на лексичному рівні, вказують, в цілому, на соціальну / видову / професійну приналежність носія, що важливо, перш за все, для образів другорядних персонажів, функції яких у сюжеті БЛК прямо залежать від наведених ознак. Наприклад, у казці О.Уальда “The Devoted Friend” номінації другорядних персонажів переважно представлені апелятивами, що перейшли до класу власних імен: позитивний персонаж “the Linnet”, негативний “the Duck”.

Семантичний аналіз номінацій дійових осіб БЛК як засобу вербалізації особливостей її персонажної підсистеми дозволив виділити типологічні характеристики кожного з 11 можливих типів актантів БЛК. Порівняльний аналіз виділених ознак персонажів БЛК та аналогічних їм персонажів англійської НК виявив суттєві відмінності між персонажними підсистемами цих текстів. Розвиток образів персонажів та введення до персонажної підсистеми БЛК значної кількості другорядних персонажів порушує її початково чітку ієрархічність, успадковану від чарівної НК, та призводить до редукції традиційних стереотипних якостей актантів, що відображається в їхніх характеризуючих номінаціях. Таким чином, характерізуючі номінації персонажів БЛК є засобом відображення процесів еволюції структури та семантики успадкованої персонажної підсистеми чарівної НК як компонента жанрово-стильової домінанти казкового тексту на рівні лінгвостилістичної організації.

ВИСНОВКИ

У руслі дослідження процесів та механізмів об’єктивації традиції НК в авторському художньому тексті БЛК, в дисертації розроблено цілий спектр питань. Осмислено способи та засоби реалізації категорії інтертекстуальності у БЛК як семантично двоплановому художньому тексті-матриці, відкритої системи генерації значень, основним прецедентним текстом якої, що формує її другий план, виділено чарівну НК, представлену як сукупність типологічних ознак – жанрово-стильовою домінантою, яка реалізується на всіх рівнях структури художнього тексту БЛК: на рівні лінгвостилістичної організації, композиції, сюжету, підтексту. На підставі аналізу інтертекстуальності БЛК та структури її тексту в роботі виділено головну типологічну ознаку БЛК у порівнянні з чарівною НК – наявність у БЛК другого семантичного плану, що передбачає функціонально-семантичну напруженість рівня підтексту. У НК рівень підтексту невиражений, що компенсується за рахунок розвитку канонізованих рівнів сюжету і композиції. Елементи інтертексту, що сприяють інтертекстуальній взаємодії чарівної НК та БЛК експліцитно реалізуються у тексті-матриці БЛК традиційними елементами лінгвостилістичної організації казкового тексту – формулами казки, характерізуючими номінаціями персонажів. У дисертації проведено компонентний, семантичний та функціональний аналіз цих елементів інтертексту чарівною НК у тексті-матриці БЛК, що дозволило дослідити механізми і наслідки їхньої асиміляції та роль лінгвокреативної діяльності автора у цьому процесі.

Одержані результати не вичерпують проблематики, висвітленої у роботі; намічено перспективи її подальшого дослідження. Висновки про механізми та наслідки асиміляції традиції НК в авторському художньому тексті ЛК можуть бути верифіковані шляхом компаративного етнокультурного аналізу цих типів текстів на матеріалі інших етнокультур, що дозволило би виявити універсальні та ідеоетнічні моделі текстів НК та ЛК. В подальших дослідженнях планується аналіз інших елементів жанрово-стильової домінанти чарівної НК у тексті-матриці ЛК, зокрема, особливостей успадкованої суб’єктної організації оповіді, та засобів представленості інших прецедентних текстів у тексті-матриці БЛК. Розглядається можливість розробки концептуальних та математичних моделей художнього тексту БЛК, що дозволили б дослідити когнітивні процеси активації адекватних стратегій сприйняття авторських трансформацій стереотипного казкового наратива.

ПЕРЕЛІК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Организация дискурса английской литературной сказки // Актуальні проблеми теорії комунікації та викладання іноземних мов: Вісник Харківського державного університету: № 390. – Харків: Константа, 1997. – С.117-119;

2. Говорящие имена собственные как текстообразующий элемент английской литературной сказки // Проблеми мовленнєвої діяльності та викладання іноземних мов: Вісник Харківського державного університету: № 406. – Харків: Константа, 1998. – С.129-133;

3. Функции и структура инициальных формул английской литературной сказки // Вісник Харківського державного університету. Серія романо-германська філологія: № 424. – Харків: Константа, 1999.– С. 117-122;

4. Субъектная организация дискурса английской литературной сказки // Вісник Харківського державного університету. Серія романо-германська філологія: № 430. – Харків: Константа, 1999. – С. 113-120;

5. Функционирование элементов лингвостилистического оформления народной сказки в тексте британской литературной сказки // Вісник Харківського державного університету. Серія романо-германська філологія: №461. – Харків: Константа, 1999. – С. 179-186.

6. Функции повторов в тексте английской литературной сказки // Функциональный аспект семантики языкових единиц: материалы VIII Международной научной конференции по актуальным проблемам семантических исследований. – Часть II. – Харьков: ХГПУ. – 1997. – С.66-67.

7. Перевод говорящих имен в тексте английской литературной сказки // Тези доповідей міжнародної конференції “Переклад на межі XXI століття: історія, теорія, методологія”. – Київ: Київський університет ім. Т.Г. Шевченка. – 1997. – С. 43-44.

8. Эволюция категорий памяти жанра в волшебной британской литературной сказке // Тези доповідей міжнародної наукової конференції “Іноземна філологія на межі тисячоліть”. – Харків: ХНУ. – 2000. – С. 213-214.

9. Особенности интертекстуального взаимодействия британской литературной и народной сказок // Матеріали міжнародної конференції “Лінгвістика і вербальна комунікація у 21-му столітті: тенденції і перспективи”. – Київ: Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка. – 2000. – С.38-39.

АНОТАЦІЯ

Нефьодова О.Д. Особливості лінгвостилістичної організації тексту британської літературної казки. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.04 – германські мови. – Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Харків, 2001.

У дисертації, присвяченій дослідженню інтертекстуальності і процесів об’єктивації фольклорної традиції у художньому тексті, британська літературна казка трактується як семантично двоплановий текст-матриця, що знаходиться в інтертекстуальній взаємодії з прецедентним текстом, який формує його другий план, – чарівною народною казкою, представленою сукупністю типологічних структурно-семантичних рис. Адекватне