ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім В.Н. КАРАЗІНА

Очкасова Марія Петрівна

УДК 37.014.544

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРИВАТНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ

В УКРАЇНІ: СОЦІОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 22.00.06 – соціологія культури, науки та освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата соціологічних наук

Харків – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському гуманітарному інституті ”Народна українська академія” Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор історичних наук, професор

Астахова Валентина Іларіонівна,

Харківський гуманітарний інститут “Народна українська академія”,

ректор

Офіційні опоненти: доктор філософських наук, доцент

Клімова Галина Павлівна,

Національна юридична академія України

імені Ярослава Мудрого,

професор кафедри соціології та політології

кандидат соціологічних наук, доцент

Навроцький Олексій Ігорович,

Харківський національний університет

імені В.Н. Каразіна,

проректор з соціально-економічних питань

Провідна установа: Інститут соціології НАН України, відділ соціології культури та масової комунікації,

м. Київ

Захист відбудеться 22.01.2002 р. о 14 годині на

засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.15 у Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків,

вул. Мироносицька, 1 ауд. 2-11.

З дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, майдан Свободи, 4.

Автореферат розісланий 21.12.2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. Шеремет І.І.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Трансформаційні процеси, що відбуваються в українському суспільстві на сучасному етапі, характеризуються не лише змінами всередині існуючих, але й становленням і розвитком нових соціальних інститутів. Зміни в системі вищої освіти, виникнення поряд із державною приватної освіти порушують питання про те, яку роль відіграє приватна вища школа в розвитку суспільства, яке місце займає в його структурі, а також про те, чи стає приватна освіта все більш специфічним типом соціальної діяльності, формою суспільної практики, яка підтримує сталість внутрішніх соціальних зв'язків суспільства.

Розвиток вищої освіти в Україні характеризується цілим рядом соціальних проблем, що актуалізує питання адаптації вищої освіти як соціальної системи до суспільства в цілому. Чи не є виникнення приватної освіти одним з елементів адаптації вищої школи до мінливих соціальних умов? Чи не в цьому основний вияв об'єктивної соціальної потреби, що обумовила появу специфічної суспільної практики, яка розвивається всередині інституту вищої освіти і все більше набуває самостійних інституціональних ознак. Відповісти на ці питання дозволить розробка соціологічних критеріїв інституціоналізації приватної вищої освіти, аналіз соціальної практики на предмет відповідності цим критеріям, а також визначення специфічних форм інституціоналізації приватної вищої освіти в Україні.

В умовах соціальної трансформації особливого значення набуває співвідношення макро- й мікропроцесів, тобто поряд із впливом факторів макрорівня на розвиток приватної вищої освіти в Україні впливають і специфічні характеристики розвитку організацій, за посередництвом яких реалізується досягнення основних цілей і виконання найважливіших функцій приватною вищою освітою, надання її діяльності інституціональної визначеності.

Відповідь на комплекс питань, пов'язаних з інституціоналізацією приватної вищої освіти, дозволить з'ясувати значення інституціональних тенденцій в розвитку останньої як фактора сталості чи конфліктності, інноваційності чи догматизму, стихійності чи керованості, свободи розвитку або жорсткого детермінізму. Вихід на ці проблеми підкреслює важливість оцінки змін, що відбуваються, визначення переваг і недоліків інституціонального шляху розвитку приватної вищої школи.

Розгляд зазначених проблем доцільний не тільки з позицій класичних концепцій інституціоналізації, а й з точки зору концепції нового інституціоналізму, основою розробки якого є саме взаємозв'язок макро- й мікроаналізу соціальної взаємодії. При цьому особливої ваги набуває виявлення норм, що виступають сполучною ланкою між мікросвітом та інституціональними моделями вищого рівня. Це, у свою чергу, дозволяє вийти безпосередньо на проблеми інституціоналізації організацій.

Усе вищезгадане визначає актуальність дисертаційного дослідження як у науковому, так і в практичному плані.

Ступінь наукового опрацювання проблеми. Проблема інституціоналізації– одна з ключових у соціології, при цьому є цілий ряд методологічних різночитань, які вимагають уточнення через розгляд розвитку теорії інститутів в історико-соціологічному контексті (М.Вебер, Т.Веблен, Е.Росс), а також через аналіз сучасних концепцій. За наявності загальних, певною мірою універсальних критеріїв інституціоналізації, які виділяються в соціологічній літературі, акценти на окремих параметрах змінюються залежно від того, яка сфера життєдіяльності суспільства аналізується. Це визначає необхідність уточнення й розробки системи таких критеріїв стосовно приватної вищої освіти.

Проблема розвитку вищої школи, у тому числі розробка питання щодо її соціальних функцій і можливостей, дуже популярна в сучасній західній соціології й подана перш за все в роботах Л.Альтюссера, Д.Белла і О.Тоффлера, П.Бурдьє, Б.Деніча, Дж.Дьюї, Г.Жане, М.Крозьє, Ч.Р.Міллса, А.Печчеї, А.Рівліна, Б.Саймона, А.Турена, Дж.Флауда, А.Хелсі тощо. Два основні погляди на проблему відкритості вищої школи відбиті в елітарному (Д.Белл, Д.Берстехер, Дж.Дьюї, І.Еке, Ж.Лядрієр, Е.Торндайк, Е.Шіллз та ін.) та егалітарному баченні (Б.Деніч, Г.Жане, М.Крозьє, А.Рівлін, А.Турен тощо), проміжну позицію відбиває концепція консьюмеризму (О.Тоффлер). Ці концепції важливі для визначення ролі приватної вищої освіти в реалізації елітарної чи егалітарної орієнтації.

Велике значення для розробки проблем вищої освіти в цілому як системи і як соціального інституту суспільства мають теоретико-методологічні та прикладні дослідження низки наукових шкіл, зокрема київської (О.М.Алексюк), харківської (В.І.Астахова, О.О.Якуба), шкіл Москви (М.М.Руткевич та Ф.Р.Філіппов), Санкт-Петербурга (С.М.Іконнікова та В.Т.Лісовський).

Проблема виконання вищою освітою певних специфічних функцій розглядається українськими та російськими вченими з урахуванням реального досвіду функціонування освітніх систем в Україні й Росії, а також у контексті соціальних змін у роботах О.О.Андреєва, І.В.Бестужева-Лади, Л.М.Герасіної і А.Д.Ятченка, Г.В.Жовтої, Г.П.Клімової, В.В.Миронова, О.І.Навроцького, В.Я.Нечаєва, Л.Я.Рубіної, М.М.Руткевича, М.Х.Тітми, Ф.Р.Філіппова, Ю.О.Чернецького, Ф.Е.Шереги й В.Г.Харчевої, І.І.Шеремет, О.О.Якуби тощо.

Вища школа як соціальний інститут і процес інституціоналізації вищої освіти розглядаються насамперед у роботах Г.В.Жовтої і Ю.О.Чернецького, які досліджують інституціоналізаційні процеси даної формації відповідно в Росії та Україні.

Щодо проблем розвитку організацій, передусім – розвитку організаційної культури в умовах соціальних трансформацій, особливо цікаві роботи таких учених, як Д.В.Гвішіані, А.І.Пригожин, З.П.Рум'янцев, М.О.Соломатін, В.О.Співак, Л.М.Хижняк, В.В.Щербина тощо. Особливості організаційно-управлінських відносин в умовах реформування вищої школи розглянуто в роботах К.В.Астахової, В.М.Шепеля, В.Янкевича. Узагальнення підходів до аналізу проблеми інституціоналізації організацій з позицій розвитку сучасного соціологічного знання реалізується І.Гофманом, А.Каменським, В.Л.Оссовським.

Виникнення в пострадянському просторі приватних вищих навчальних закладів обумовило появу низки досліджень цієї проблеми, зокрема в роботах учених України й Росії: В.І.Астахової, К.В.Астахової, М.В.Бірюкової, О.М.Дікової-Фаворської, В.О.Зернова, О.Л.Сидоренка, І.В.Тимошенкова тощо.

При цьому ще є моменти складного й багатогранного процесу інституціоналізації, які залишаються невивченими.

Розвиток сучасного суспільства як інформаційного вимагає уточнення й доповнення соціологічних критеріїв процесу інституціоналізації з точки зору соціокомунікативного підходу. Саме такий підхід розкриває додаткові можливості аналізу проблем становлення соціальних інституцій. Окрім того, в роботах з проблем інституціоналізації приватної освіти не провадиться оцінювання різних форм прояву цього процесу, його значення для розвитку вищої школи як соціального інституту духовної культури і для суспільства в цілому, а це питання має важливе прогностичне значення для визначення шляхів подолання кризи вищої освіти в Україні.

Мета та завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у виявленні та характеризуванні особливостей процесу інституціоналізації приватної вищої школи в Україні як інституціоналізації організацій, де соціальна організація розглядається як система соціальних взаємозв'язків, що має свої специфічні ознаки.

Для досягнення мети дослідження передбачалося розв'язати такі завдання:

1. Визначити теоретико-методологічні засади в дослідженні проблем становлення й розвитку приватної вищої освіти в Україні як інституціоналізації організацій.

2. Розробити соціологічні критерії інституціоналізації приватної вищої освіти та індикатори соціологічного вимірювання рівня цього процесу в Україні.

3. Провести порівняльний аналіз недержавної вищої освіти України й розвинутих країн зарубіжжя. Виявити загальні характеристики моделей розвитку приватної вищої освіти в різних країнах.

4. Охарактеризувати особливості становлення й розвитку приватної вищої освіти в Україні: визначити передумови виникнення і становлення останньої; проаналізувати принципи її функціонування, відбиті в документах, що регламентують діяльність приватних вищих навчальних закладів; виявити специфічні функції, які виконуються приватною вищою освітою через звернення до синергетичної моделі освіти.

5. Виявити фактори, що найсильніше впливають на розвиток недержавної вищої школи як соціального інституту в Україні й розвинених зарубіжних країнах, визначивши співвідношення факторів макро- й мікрорівня.

6. Визначити стан процесу інституціоналізації приватної вищої школи в Україні й дать оцінку альтернативних сценаріїв, а також виконати експертне оцінювання основних тенденцій її розвитку.

7. Знайти спільне й відмінне в меті, якості діяльності й особливостях виконання соціальних ролей у державній і приватній освіті України на засадах соціокомунікативного підходу.

Об'єкт дослідження – приватна вища освіта України.

Предмет дослідження – особливості процесу інституціоналізації приватної вищої освіти в Україні.

Теоретико-методологічні засади дослідження. В умовах плюралізму методологічних підходів у соціології важливим є визначення не тільки методологічних засад, яким надається перевага, але й можливостей оптимального сполучення різних підходів при пізнанні цікавого для нас соціального феномена.

В основі дисертаційного дослідження – структурно-функціональний підхід Т.Парсонса і синергетична модель освіти. Застосування методологічного бачення Т.Парсонса дозволяє розглядати державну й приватну вищу освіту як підсистеми вищої освіти в цілому, а організації, які функціонують у приватній вищій освіті і забезпечують її діяльність, – як підсистеми нижчого порядку (в системі приватної вищої освіти). Процеси інституціоналізації характеризують кожну з зазначених підсистем, але характер проявлення цих процесів може бути різним.

Синергетична модель і зокрема соціосинергетична як спеціальна модель соціального пізнання дозволяє через сприйняття соціальної реальності як можливого й дійсного, лінійного й нелінійного перейти до розгляду як раціональних, так й ірраціональних складових, що визначають розвиток суспільства в цілому й окремих його соціальних підсистем.

Методологічним орієнтиром при аналізі проблем інституціоналізації є концепції М.Вебера, Т.Веблена, І.Гофмана, В.Ні.

У роботі обґрунтовано можливості взаємодії інституціонального й соціокомунікативного підходів: з одного боку – виявлення інституціональних характеристик на рівні суспільства в цілому, його великих соціальних систем і їх ціннісно-нормативної структури (у такому випадку нас цікавитимуть насамперед структура і функції вищих навчальних закладів); з другого – вихід на критерії інституціоналізації через розгляд специфіки приватних навчальних закладів як специфічних організацій, що мають свої характеристики під час визначення характеру основних комунікативних процесів в системі вищої освіти і як освітні, і як приватні заклади. Основою реалізації соціокомунікативного аналізу на рівні мікросистем є роботи І.Гофмана.

Методологічною основою дослідження проблем освіти є роботи І.В.Бестужева-Лади, В.В.Миронова, В.Я.Нечаєва, М.Х.Тітми, Ф.Р.Філіппова, О.О.Якуби тощо. Особливе значення мають роботи В.Я.Нечаєва, який розкриває особливості соціокомунікативного підходу до аналізу проблем освіти, обґрунтовуючи його перспективність, а також В.І.Астахової, яка розробляє методологічні принципи аналізу приватної вищої школи.

Емпіричну базу дисертації становлять матеріали досліджень, проведених соціологічною службою Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія” в 1995–2000 роках з безпосередньою участю дисертанта.

Аналізуються також дані експертного опитування з проблем інституціоналізації приватної вищої освіти, проведеного в 2000 р. соціологічною службою ХГІ “НУА” за участю автора.

Також у роботі використані статистичні матеріали й результати конкретних досліджень соціологічних центрів України й Росії з проблем вищої освіти (Житомир, Київ, Харків, Москва).

Наукова новизна дисертаційного дослідження.

З'ясовані особливості інституціоналізації приватної вищої школи в Україні з позицій соціокомунікативного підходу з урахуванням взаємозв'язку між макро- й мікросистемами. Доведено, що основною особливістю є її розвиток у формі інституціоналізації організацій.

Визначені основи і принципи дослідження проблем освіти через синтез інституціонального й соціокомунікативного підходів.

Виявлені загальні характеристики моделей становлення приватної вищої освіти в різних країнах та фактори, що найсильніше впливають на розвиток недержавної вищої школи як соціального інституту в Україні й розвинених зарубіжних країнах через визначення співвідношення факторів макро- й мікрорівня.

З'ясовані аналогії та відмінності освітніх моделей недержавної вищої школи України і зарубіжних країн, специфіка співвідношення макро- й мікроінституціональних тенденцій через проведення компаративного аналізу.

Виявлені оптимальні шляхи соціологічного дослідження приватної освіти як соціального інституту із застосуванням поряд з кількісними також і якісних методів. Обґрунтовано вибір індикаторів соціологічного вимірювання рівня інституціоналізації приватної вищої школи в Україні. Наведені характеристики основних тенденцій розвитку приватної вищої освіти як показники інституціоналізації організацій через виявлення спільного й відмінного в меті, якості діяльності й особливостях виконання соціальних ролей у державній і приватній освіті України на засадах соціокомунікативного підходу.

Визначені фактори, що найсильніше впливають на розвиток приватної вищої освіти як соціального інституту, а також указано можливі шляхи її подальшого розвитку в Україні. Проведено оцінювання альтернативних сценаріїв, охарактеризовано переваги інституціонального й позаінституціо-нального розвитку приватної вищої освіти України, а також розвитку у формі інституціоналізації організацій як компромісного.

Підтверджена наявність ряду специфічних характеристик приватної вищої освіти, що дозволяє говорити про процес інституціоналізації її організацій у взаємозв'язку макро- й мікроінституціональних процесів, а також про суперечливі тенденції, які виявляються в процесі інституціоналізації приватної вищої освіти України.

Основна гіпотеза – процес становлення приватної вищої освіти України відбувається у формі інституціоналізації організацій.

Зв'язок роботи з науковою темою інституту й кафедри. Дисертаційне дослідження здійснювалося в рамках комплексної наукової теми Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія” “Формування інтелектуального потенціалу нації на рубежі століть: економічні, політичні, соціокультурні аспекти” (держ. реєстраційний номер 0199V004470, тема зареєстрована в УкрІНТЕІ). Кафедрою соціології ХГІ “НУА” проблема інституціоналізації вищої школи всебічно розробляється як одна з найважливіших комплексних тем кафедри, результатом чого стала підготовка й публікація низки наукових статей, кандидатських і докторських дисертацій (О.М.Дікової-Фаворської, О.Л.Сидоренка). У даному дисертаційному дослідженні особливості становлення приватної вищої освіти в Україні розглядаються як інституціоналізація організацій.

Практичне значення результатів дослідження полягає в можливості використання авторських розробок при проведенні соціологічних досліджень з проблем функціонування й розвитку приватної вищої освіти, а також для розроблення прогнозів розвитку останньої в Україні – в умовах суспільства, що трансформується.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні таких курсів: “Соціологія освіти”, “Загальна соціологічна теорія”, “Історія соціології”, а також для розроблення курсів з проблематики роботи.

Отримані результати можуть бути використані при виробленні адресних рекомендацій Кабінетом Міністрів України, Міністерством освіти й науки України, Управліннями облдержадміністрацій, Радами ректорів, а також керівниками державних і приватних вищих навчальних закладів у галузі економічної, соціальної й культурної політики.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно написаною науковою роботою, в якій викладено авторський підхід до соціологічного аналізу проблем становлення й розвитку приватної вищої освіти України як інституціоналізації організацій. Розробка цієї проблеми відбита в авторефераті у списку публікацій з теми дисертації.

Апробація результатів. Основні положення й висновки були викладені на таких науково-практичних і науково-методичних конференціях і міжнародних семінарах: Всеукраїнська науково-практична конференція “Нові форми виховної роботи у вищих навчальних закладах освіти України: пошуки, проблеми, завдання” (Євпаторія, 1997); І Міжнародний семінар лідерів приватної освіти (Харків, 1999); Науково-практична конференція “Партнерство і співробітництво в розвитку інноваційних технологій у шкільній і вищій освіті” (Євпаторія, 2000); Міжвузівська науково-методична конференція “Гуманізація вищої освіти й виховної роботи” (Євпаторія, 2000).

Результати роботи обговорювалися на засіданнях кафедри соціології та науково-методичних семінарах кафедр Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”.

Публікації. Усього дисертантом за даною темою опубліковано шість наукових праць. Зокрема у провідних фахових наукових виданнях із соціології надруковано п'ять статей, у яких автор розкриває теоретико-методологічний підхід до аналізу особливостей процесу інституціоналізації приватної вищої освіти в Україні.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, додатку і списку використаної літератури

(166 найменувань). Зміст викладений на 152 сторінках комп'ютерного тексту, проілюстрований в 11 таблицях.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження; характеризується ступінь розробленості проблеми; ставиться мета і завдання дослідження; визначаються об'єкт і предмет, методологічні засади дослідницької роботи; визначається наукова новизна отриманих результатів, їхнє теоретичне і практичне значення; характеризуються форми апробації матеріалів дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження приватної вищої освіти як соціального інституту” аналізується ступінь розробленості даної проблеми, визначені ключові поняття, теоретико-методологічні переваги в дослідженні основних питань, також подається обґрунтування підбору комплексу соціологічних критеріїв, які дозволяють визначити характер і рівень процесу інституціоналізації приватної вищої школи.

У роботi аналiзуються рiзнi визначення інституціоналізації, висвітлюються різні аспекти цього процесу, які відбивають різноманіття соціальних інститутів і факторів, що впливають на згаданий вище процес. Звернення до історико-соціологічного матеріалу, зокрема до концепції М.Вебера, сприяло актуалізації ціннісних параметрів інституціоналізації, які є особливо вагомими для вищої освіти, бо найважливіша функція цього інституту – включення індивідів у духовну культуру суспільства.

Виходячи з обґрунтування й вибору теоретико-методологічних підходів, виникнення й розвиток приватної вищої освіти можна вважати одним з аспектів самоорганізації вищої школи як соціального інституту. Саме цей аспект синергетичної моделі реалізується в дисертаційному дослідженні. Розгляд проблем розвитку приватної вищої освіти України в координатах зазначених методологічних підходів дозволяє виявити додаткові функції цього соціального феномена, зокрема функцію самоорганізації по відношенню до вищої освіти в цілому.

Розгляд особливостей структурно-функціонального й соціокомунікативного підходів до аналізу проблем розвитку сучасної вищої школи дозволив обґрунтувати можливості їх співвіднесення при побудові загальної дослідницької концепції проблем приватної вищої освіти.

Соціокомунікативний підхід сприяє виходу на критерії інституціоналізації завдяки вивченню специфіки приватних закладів вищої освіти як специфічних організацій, що мають власні характеристики і як освітні установи, і як приватні навчальні заклади. Звернення до соціокомунікативного підходу пов'язане як зі світовими тенденціями розвитку сучасного суспільства, яке наукова соціологічна література розглядає як інформаційне (чим актуалізується соціокомунікативний аспект будь-яких соціальних взаємодій), так і з особливостями аналізу приватної вищої освіти з точки зору проблем інституціоналізації організацій.

Звернення до парадигми нового інституціоналізму дозволяє розглядати закономірності інституціонального розвитку приватної вищої школи в Україні на стику моделей мікро- й макрорівнів: мікросвіт функціонування системи приватної вищої освіти й моделі розвитку вищої освіти країни в цілому взаємопов'язані, а їх розвиток зазнає обопільного впливу. Також актуалізована необхідність розгляду даного інституту як форми капіталу з метою виявлення особливостей впливу на індивідуальну і групову діяльність ряду загальних норм, які є сполучною ланкою між інституціональними моделями макро- й мікрорівнів.

На базі аналізу в діяльнісному аспекті проблеми інституціоналізації організацій через призму методології П. Бергера і Т. Лукмана на перший план висувається проблема забезпечення інтегративних значень і смислового універсуму. Обґрунтована можливість включення до інтегративної моделі інституціоналізації приватної вищої освіти критеріїв типізації та легітимації інституціональної діяльності одного типу діячів стосовно інших.

На основі проведеного аналізу різних підходів до визначення понять соціального інституту, інституціоналізації, а також до визначень освіти і вищої школи як соціальних інститутів показано, що одним із найсуттєвіших факторів при розгляді проблем розвитку вищої освіти є ступінь диференціації функцій державної та приватної освіти стосовно суспільства в цілому та його інститутів зокрема. Ступінь специфічності цих функцій дозволяє судити про рівень інституціоналізації.

Доведено, що ціннісні критерії є інтегруючими й набувають особливого значення для інституту приватної вищої освіти, що пов'язано з такою важливою функцією вищої школи, як включення індивідів у духовну культуру суспільства.

У другому розділі “Становлення й розвиток приватної вищої школи у формі інституціоналізації організацій” теоретично обґрунтована необхідність розгляду процесу інституціоналізації приватної вищої школи як інституціоналізації організацій, а також емпірично підтверджена наявність низки характеристик, які визначають розвиток даної освітньої сфери у формі інституціоналізації організацій.

Розглянуто етапи інституціоналізації приватної освіти з метою з'ясування: на якому з етапів розвитку знаходиться приватна освіта в Україні в кінці ХХ – на початку ХХІ століття. Для цього застосовується модель дослідження інституціональних змін С.С.Фролова.

Яскравим прикладом інституціоналізації організацій є досвід виникнення, функціонування й розвитку одного з найактивніших приватних вузів – Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”. Тут наявна ціла низка характеристик інституціоналізації організації: власні традиції, специфічна ідеологія ВНЗ, високий рівень формування корпоративної культури тощо. Як відмінну особливість даного вузу слід відзначити також насиченість горизонтальних і вертикальних комунікацій всередині організації, що характеризує й розвиток більшості приватних ВНЗ України.

Соціокомунікативний аналіз приватної вищої освіти показав наявність у приватних навчальних закладів характеристик, згідно з якими ми можемо визначити тип цих установ як “організацій, що вчаться”.

Доведено, що деякі характеристики інституціоналізації виявляються в приватній вищій освіті України не стільки на рівні суспільства в цілому, скільки на рівні приватних освітніх закладів як специфічних організацій, які підтримують власну внутрішню стабільність і сталість існування в суспільстві за рахунок інституціоналізації як організацій: у ряді таких закладів проявляються типові ознаки інституціоналізації організацій.

Розглядання приватної вищої освіти як цінності культури, яка сприймається диференційовано від вищої школи або ж як така, що має свої характерні прояви, є важливим фактором і критерієм інституціоналізації. Ця диференціація фіксується насамперед через сукупність додаткових функцій, виконуваних приватною вищою освітою стосовно суспільства взагалі. Аналіз розвитку приватної вищої школи в Україні кінця 90-х років ХХ століття дозволив обґрунтувати наявність ряду специфічних функцій цієї галузі в країні, а саме:

- створення приватною вищою школою конкурентного середовища у сфері вищої освіти в цілому;

- додаткові можливості оновлення її ідеології через інституціоналізацію організацій;

- розвиток особливих механізмів організації індивідуалізованого навчально-виховного процесу;

- можливості оперативної апробації інноваційних педагогічних технологій.

Наявність цих функцій – один із показників чітко виражених інституціональних тенденцій розвитку приватної вищої школи, процес інституціоналізації якої в Україні відбувається здебільшого як інституціоналізація організацій.

Визначені на основі аналізу концепції розвитку приватної вищої освіти України ціннісно-нормативні характеристики підтверджують, що в Україні відбувається інституціоналізація приватної вищої освіти як соціальної організації.

Третій розділ “Характеристики становлення приватної вищої школи в сучасному світі: компаративний аналіз” присвячено виявленню специфіки процесу інституціоналізації вищої освіти в Україні й зарубіжних країнах. Тут проводиться порівняльний аналіз різних освітніх систем.

Доведено, що недержавна вища школа розвинених зарубіжних країн є не випадковим явищем в освітянській сфері, а навпаки – невід'ємним, активно діючим елементом системи освіти й усього суспільства в цілому. Дуалізм природи такої освіти, який виявляється насамперед у її діяльності на стику різних соціальних практик (підприємництво і діяльність освітнього закладу), повністю змінює основні її властивості, характеристики і потенційні можливості. Недержавна вища школа має якості й інституційні ознаки як інституту духовної культури, яким вважається в соціологічній традиції освіта (особливі функції, обмін і приращення соціальної інформації, здійснювані тут; творчий характер діяльності тощо), так й економічного інституту суспільства (надання програмам підготовки фахівців товарного характеру; формування ринку освітніх послуг, що створює ситуацію попиту і пропозиції на пропоновані вищими навчальними закладами освітні програми). Усе це дозволяє визнати якісну специфіку даного явища.

Інтеграція різних соціальних практик у межах цього інституту забезпечує недержавній освіті більшу соціальну ефективність і робить її більш могутнім інструментом соціальних інновацій.

Поряд з окресленими характеристиками розвитку недержавної освіти розвинених країн зарубіжжя як процесу макрорівня можна виділити такі характеристики “середнього рівня”, які визначають тенденції її розвитку як інституціоналізації організацій. Насамперед це функціонування приватної освіти в соціумі як інституту, що має певне навантаження й доцільність у своїй діяльності, яка користується соціальним попитом. Ідеологія приватної елітарної освіти, спрямована на формування особливого корпоративного духу, посилює відчуття унікальності й особистісної спрямованості освіти, підкреслює її інституціональний статус.

Аналізуючи досвід зарубіжної вищої школи щодо відносин з державними й громадськими освітніми структурами у питаннях регулювання освітньої діяльності, можна відзначити, що уряди деяких зарубіжних країн переважно намагаються сполучати фінансове регулювання з тим чи іншим видом адміністративного втручання в справи вищих навчальних закладів. У найжорсткішій формі такі стосунки існують у вищій школі Німеччини. Найбільш м'яке поєднання форм контролю – в Японії, де уряд субсидує приватні заклади вищої освіти, надаючи їм фінансову допомогу; що ж до адміністративних функцій – лише візує призначення керівництва закладів і зміни організаційної структури. Однією з найважливіших функцій недержавної освіти країн Заходу і Японії є виховання якісно нової, нетрадиційно мислячої еліти – меритократії, здатної генерувати і втілювати у життя соціальні зміни. Цією галуззю набуті специфічні функціональні елементи; вони змогли довести свою необхідність для соціуму і сформувати свій діяльнісний сегмент на царині соціальних практик суспільств, у яких функціонують. Маючи особливі функції, що безпосередньо пов'язані з потребами даного соціуму, традиціями, звичаями та історичними умовами його розвитку, недержавна вища школа розвинених країн Заходу та Японії постає необхідним елементом системи освіти і соціальної структури у цілому, здійснює у відповідності до кожної соціальної системи покладені на неї обов'язки.

Також розглянуто особливості становлення і функціонування приватної освіти в Україні, визначено аналогії та відмінності українських і зарубіжних освітніх моделей.

Процес становлення приватної вищої освіти в Україні ускладнюється цілим комплексом явищ практично на всіх рівнях нашого суспільства – від соцієтального до проявів індівідуальної психології членів суспільства, а також на рівні міжінституціональних взаємовідносин. Але саме поява приватної освіти в Україні стала прямим наслідком оновлення освітньої системи: вона відповідає сучасним соціальним потребам, породжує конкуренцію серед виробників освітніх послуг, що сприяє зростанню якості освіти і є стимулюючим фактором розвитку обох альтернативних систем – державної і приватної. Приватний сектор сучасної вищої школи України, який знаходиться у стадії розвитку, максимальною мірою відповідає потребам конкурентної ринкової економіки. Малі студентськи контингенти (згідно із західним досвідом) дозволяють з найбільшою ефективністю здійснювати не тільки професійну підготовку, але й духовне, національне виховання, а також впливати на формування особистості і свідомості громадянина. Приватна вища школа, що характеризується більшою гнучкістю і маневреністю, з притаманними їй такими якостями, як мобільність в організації навчальної роботи, впровадження інноваційних методів навчання, авторських програм, концепцій виховного впливу, орієнтованість на ринок, може стати каталізатором позитивних змін у системі освіти України.

Приватна освіта України ще не є усталеним соціальним інститутом, процес інституціоналізації триває. Комплекс окреслених характеристик становлення в нашій державі приватної вищої освіти свідчить про її розвиток у формі інституціоналізації організацій.

У четвертому розділі “Експертні оцінки розвитку приватної вищої освіти в Україні (за матеріалами конкретно-соціологічних досліджень)” визначаються і обґрунтовуються оптимальні шляхи соціологічного дослідження процесу інституціоналізації приватної вищої школи в Україні із застосуванням поряд з кількісними також і якісних методів. Крім того, викладені основні принципи й описані ключові елементи програми соціологічного вивчення центральних проблем дисертаційної роботи, а також інтерпретовані емпіричні дані, отримані в результаті соціологічного дослідження процесу інституціоналізації приватної вищої освіти України – експертного опитування, при розробці інструментарію якого були враховані основні критерії та показники інституціоналізації (з акцентом на ціннісно-нормативних показниках як найбільш вагомих). Це дозволило вийти на розгляд основних тенденцій розвитку й визначити рівень інституціоналізації приватної вищої освіти.

Комплекс виявлених на основі емпіричних даних характеристик свідчить про розвиток приватної вищої освіти у формі інституціоналізації організацій. На основі результатів експертного опитування виявлена наявність ряду характеристик, що підтверджують інституціональні тенденції розвитку недержавної вищої освіти, цілу низку характеристик позаінституціональних тенденцій, а також ряд характеристик, які відбивають наявність обох тенденцій одночасно – і інституціональних, і позаінституціональних. Серед них:

·

· інтерналізація індивідами нових соціальних норм і цінностей, формування на їх основі системи потреб особистості, ціннісних орієнтацій та очікувань: тут фіксується як подібність, так і відмінність (наприклад, подібність у системі цінностей студентів державних і приватних закладів освіти й відмінності в механізмах її формування);

· суперечність у самоідентифікації виявлено на основі даних експертного опитування керівників приватних навчальних закладів: у загальних характеристиках підкреслюється наявність відмінностей і бажання розмежувати державні та приватні навчальні заклади, у конкретних – подібність і прагнення до подальшої інтеграції.

У розділі “Висновки” узагальнено результати проведеного дослідження.

Зважаючи на двоїсту природу освіти, яка є одночасно соціальним інститутом і соціальною організацією, процес інституціоналізації вищої школи в Україні можна розглядати як “інституціоналізацію організацій”.

Об'єктивні тенденції розвитку економіко-правової бази, трансформація правових норм, яка формує тенденцію до інтеграції правового поля державної і приватної освіти, не дозволяють однозначно говорити про становлення приватної освіти в цілому як соціального інституту суспільства, проте можна говорити про процесс інституціоналізації організацій приватної вищої освіти, тобто окремих приватних освітніх закладів, які можна розглядати як інституції. Таким чином, становлення цих інституцій впливає на інституціоналізацію приватної вищої освіти в цілому і характеризує її спрямованість від соціальних систем нижчого порядку до соціальних систем вищого порядку – якщо використовувати методологічне бачення Т. Парсонса.

Нерівномірність інституціоналізації всередині інституту приватної освіти– це внутрішня суперечність системи цієї освіти, а в одночасній інтеграції правових норм і диференціації функцій державної освіти – суперечність між державною та приватною освітами як системами.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило виявити наявність таких тенденцій розвитку приватної вищої школи України:–

інституціональних (наявність специфічних соціальних функцій, виконуваних приватною освітою в суспільстві; виникнення приватних навчальних закладів відповідно до об'єктивних потреб суспільства в цілому; розвиток специфічних організаційних структур і пов'язаних з ними соціальних норм і регуляторів соціальної поведінки тощо); –

позаінституціональних (тенденція інтеграції ряду правових норм, що регулюють діяльність державної і приватної вищої школи; спільність і нерозривність низки ключових функцій обох освітніх систем, що реалізуються як функції вищої школи взагалі (як основна функція – формування інтелектуального потенціалу суспільства) тощо.

Відзначається також наявність проміжних факторів, які відбивають одночасно наявність інституціональних і позаінституціональних тенденцій.

У цілому становлення приватної вищої освіти характеризується суперечністю, і ситуація невизначеності, яка виявляється за декількома параметрами оцінювання, обумовлює можливість вибору різних, у тому числі альтернативних, сценаріїв розвитку приватної вищої школи, серед яких можна виділити три основних: інституціональний і позаінституціональний як альтернативні, а також інституціоналізації організацій як компромісний.

У висновках характеризуються переваги інституціонального шляху розвитку приватної вищої освіти України. Відзначається, що вибір шляху інституціоналізації організацій може спричинити становлення приватної освіти в Україні як соціального інституту в цілому, і такий варіант розвитку дозволить чіткіше впорядковувати й регулювати процеси всередині системи приватної вищої школи, але при цьому залишати свободу для природного формування “зовнішнього контуру” соціального інституту у відповідності до об'єктивних потреб розвитку суспільства в цілому.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Очкасова М.П. Особенности системы подготовки специалистов в вузах Франции// Вчені записки Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”.– 1998.– Т. 4. – С. 96–109.

2. Очкасова М.П. Высшее образования США: основные элементы // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”.– 2000.– Т. 5. – С. 40–55.

3. Очкасова М.П. Методологические проблемы анализа современной высшей школы как социального института // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”.– 2000.– Т.6. – С. 45–52.

4. Очкасова М.П. Становление приватной высшей школы как институционализация организаций // Вчені записки Харківського гуманітарного інституту “Народна українська академія”. – 2001. – Т.7. – С. 135–142.

5. Очкасова М.П. Актуальные проблемы исследования процесса институционализации приватного высшего образования // Вестник Международного Славянского университета. Сер. Социология.– 2001.– Т.4, № 4. – С.9–11.

6. Очкасова М.П. Проблемы взаимоотношений государственных структур и приватных вузов // Приватное образование в посттоталитарном обществе: первые итоги, проблемы, перспективы, Харьков, 4 июня 1999г. / М-во образования Украины, Харьковский гуманитарный институт “Народная украинская академия” и др. – Х., 1999. – С.71–73.

АНОТАЦІЯ

Очкасова М.П. Особливості розвитку приватної вищої освіти в Україні: соціологічний аналіз. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата соціологічних наук зі спеціальності 22.00.06 – соціологія культури, науки та освіти. – Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2001.

У дисертаційній роботі подані результати аналізу процесу інституціоналізації приватної вищої освіти в Україні на сучасному етапі. Розроблена інтегративна система критеріїв інституціоналізації через синтез методологічних підходів класичного й нового інституціоналізму.

Автором доведено, що ціннісні критерії є інтегруючими й мають особливе значення для інституту приватної вищої освіти, що пов'язано з такою важливою функцією, як включення індивідів у духовну культуру суспільства. На основі аналізу концепцій розвитку приватної вищої освіти в Україні із застосуванням методу контент-аналізу були виявлені ціннісно-нормативні характеристики, які підтверджують, що відбувається інституціоналізація організацій приватної вищої школи України. У результаті проведеного теоретичного аналізу проблеми, компаративного аналізу становлення й розвитку приватної вищої освіти в сучасному світі й залучення даних, отриманих внаслідок проведення конкретного соціологічного дослідження, доведено, що розвиток приватної вищої освіти в Україні відбувається у формі інституціоналізації організацій.

Ключові слова: інституціоналізація організацій, інституціональний підхід, приватна вища освіта, синергетична модель, соціокомунікативний аналіз.

АННОТАЦИЯ

Очкасова М.П. Особенности развития приватного высшего образования в Украине: социологический анализ.– Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата социологических наук по специальности 22.00.06 – социология культуры, науки и образования.– Харьковский национальный университет им. В.Н.Каразина, Харьков, 2001.

В диссертационной работе представлены результаты анализа процесса институционализации приватного высшего образования в Украине на современном этапе. Доказано, что развитие приватного высшего образования происходит в форме институционализации организаций. Разработана интегративная система критериев институционализации через синтез методологических подходов классического и нового институционализма.

Проводится анализ особенностей перехода от микро- к макросистемам институционализации через выявление норм и ценностей, выступающих связующим звеном между микромиром и институциональными моделями более высокого порядка, что позволило выйти непосредственно на проблемы институционализации организаций.

В диссертационном исследовании обосновываются возможности взаимодополнения институционального и социокоммуникативного подходов: институциональный подход – выявление институциональных характеристик на уровне общества в целом, его больших социальных систем и их ценностно-нормативной структуры (и в таком случае нас будут интересовать прежде всего структура и функции высших учебных заведений); социокоммуникативный подход – выход на критерии институционализации через рассмотрение специфики приватных высших учебных заведений как специфических организаций, имеющих свои характеристики и как образовательные учреждения, и как приватные учебные заведения при рассмотрении характера основных коммуникативных процессов в системе высшего образования. Основой реализации социокоммуникативного анализа на уровне микросистем является интерпретация ключевых положений социальной драматургии И.Гоффмана. Выявлены различия в характере исполнения социальных ролей преподавателями и студентами государственных и приватных вузов Украины (при общности этих ролей по их сущности).

Обращение к качественным методам социологии, наряду с количественными, позволило выявить специфику индивидуальных интерпретаций институциональных значений, проанализировать микросистемы институционализации, рассмотреть их в соотношении с макросистемами, рассмотреть типовые модели индивидуальных и групповых коммуникаций.

Исходя из обоснованных в качестве предпочтительных теоретико-методологических подходов, в том числе через обращение к синергетическому подходу, показано, что возникновение и развитие приватного высшего образования можно рассматривать как один из аспектов самоорганизации высшей школы как социального института.

Доказано, что ценностные критерии являются интегрирующими и имеют особое значение для института приватного высшего образования, что связано с такой его важнейшей функцией, как включение индивидов в духовную культуру общества. На основе анализа концепции развития приватного высшего образования в Украине с применением метода контент-анализа были выявлены ценностно-нормативные характеристики, которые подтверждают, что происходит институционализация организаций приватного высшего образования в Украине.

В результате проведенного теоретического анализа проблемы, компаративного анализа становления и развития приватной высшей школы в современном мире и обращения к данным, полученным в результате проведения конкретного социологического исследования, доказано, что объективные тенденции развития экономико-правовой базы, трансформация правовых норм, при которой наблюдается тенденция к интеграции правового поля государственного и приватного образования в Украине, не позволяет однозначно говорить о становлении приватного образования в целом как социального института общества, однако можно говорить об институционализации организаций приватного высшего образования – отдельных приватных вузов, которые можно рассматривать как институции. Теоретически и эмпирически обосновано, что становление этих институций влияет на институционализацию приватного высшего образования в целом и характеризует ее направленность от социальных систем низшего к социальным системам высшего порядка. Работа имеет прогностическое значение для определения путей и перспектив развития приватного высшего образования в Украине с учетом преимуществ и недостатков институционального и внеинституционального сценариев, для определения путей преодоления кризиса высшего образования через поддержание определенных институциональных микросистем.

Ключевые слова: институционализация организаций, институциональный подход, приватное высшее образование, синергетическая модель, социокоммуникативный анализ.

ANNOTATION

Ochkasova M.P. Peculiarities of private high education development in Ukraine: sociological analysis. – Manuscript.

Thesis for scientific degree of a candidate of sciences (Sociology) on specialty 22.00.06 – sociology of culture, science and education.

The results of institutionalization process analysis of private high education in Ukraine at present are considered in the