Дисертація є рукопис
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Олексюк Олексій Іванович
УДК 658.5
УПРАВЛІННЯ ПОТЕНЦІАЛОМ АКЦІОНЕРНИХ ТОВАРИСТВ
(на матеріалах підприємств цементної промисловості України)
спеціальність 08.06.01 – Економіка підприємства й
організація виробництва
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
КИЇВ – 2001
Дисертація є рукопис
Робота виконана на кафедрі економіки підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.
Науковий керівник – кандидат економічних наук, професор
Федонін Олексій Сергійович,
Київський національний економічний університет,
професор кафедри економіки підприємств
Офіційні опоненти – доктор економічних наук, професор
Бутнік-Сіверський Олександр Борисович,
Інститут післядипломної освіти Українського державного університету харчових технологій, завідувач кафедри ринкової економіки, обліку та фінансів
– кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Міхно Михайло Корнійович, Інститут економіки НАН України, старший науковий співробітник відділу промислового потенціалу
Провідна установа – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України, кафедра інноваційного менеджменту та підприємництва, м. Київ.
Захист відбудеться “17“ січня 2002 р. о 14-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1, ауд. 317.
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, Київ, пр. Перемоги, 54/1.
Автореферат розісланий “17” грудня 2001 р.
В.о. вченого секретаря
спеціалізованої вченої ради | А.М. Колот
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Розвиток національної економіки супроводжується ускладненням економічних явищ, що зумовлює об’єктивну необхідність удосконалення методології комплексної оцінки ефективності управління господарськими системами різних рівнів. Нині практично відсутні загальновизнані наукові розробки щодо вирішення проблемних питань управління на єдиній діалектичній основі досвіду, сучасного стану і перспективних завдань діяльності суб’єктів господарювання.
Внутрішньозмістовною характеристикою усіх без винятку економічних процесів є співставлення очікуваних соціально-економічних вигод і витрат для їх отримання, тобто відбувається оцінка досяжності різноманітних ефектів. У наукових працях проблеми оцінки можливостей досягнення поставлених цільових орієнтирів пов’язані з категорією “потенціал”. Залежно від зрізу дослідження традиційно виділяють “трудовий потенціал”, “виробничий потенціал”, “інтелектуальний потенціал”, “потенціал основних фондів” тощо. Саме ж поняття “потенціал підприємства” здебільшого вживається з різними прикметниками, наприклад, економічний, підприємницький, ресурсний, інвестиційний, експортний тощо. При цьому, майже не приділяється увага вивченню системних особливостей потенціалу як інтегрального утворення, не розробляються методики оцінки та механізми його ефективного використання й відтворення.
Найбільш перспективною, стабільною і демократичною організаційно-правовою формою ведення бізнесу в світі вважається акціонерне товариство, що поєднує індивідуальні, колективні та суспільні економічні інтереси. Внутрішня протирічність таких інституційних утворень дозволяє найбільш чітко розмежувати цільові орієнтири учасників бізнесу, виокремити соціокультурну складову економічних процесів. На жаль, у науковій літературі ще відсутні вдалі спроби виділення національних особливостей формування, оцінки та використання потенціалу акціонерних товариств, що перешкоджає розробці високоефективного інструментарію управління ними.
Теоретико-методологічна та практична значущість вирішення визначених проблемних питань, недостатня їх наукова і прикладна розробка обумовлює актуальність обраної теми, логіко-структурну побудову дисертації, її мету, завдання та напрями дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного економічного університету (тема: “Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об’єднаннями) у ринкових умовах господарювання” реєстраційний номер 0100U004558). Особисто автором розроблено підрозділ “Сучасні особливості управління потенціалом акціонерних товариств цементної промисловості України” розділу “Еволюція та новітні тенденції розвитку й трансформації теоретико-методологічних засад управління підприємствами (об’єднаннями) в умовах ринку”.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці теоретико-методологічних підходів, методичного інструментарію і практичних засад створення системи управління потенціалом акціонерних товариств.
Відповідно до мети в роботі поставлені і вирішені такі завдання:
·
уточнено трактування сутності “потенціалу підприємства”, розроблено видову класифікацію потенціалів, визначено їх роль у корпоративному управлінні та державному регулюванні економічних процесів;
·
обґрунтовано систему принципів аналізу та управління потенціалом акціонерних товариств, враховуючи специфіку національних корпоративних відносин;
·
запропоновано нову методику визначення розміру потенціалу підприємства шляхом розробки механізму включення додаткових оціночних векторів, зміни кутів і характеру функціональних зв’язків між ними;
·
встановлено найважливіші проблемні аспекти розвитку акціонерних товариств цементної промисловості України, пов’язані з ресурсними, техніко-технологічними, фінансово-економічними та іншими характеристиками галузі;
·
розроблено методику узгодження економічних інтересів усіх учасників акціонерного товариства;
·
запропоновано модель динамічної оцінки ефективності управління потенціалом, а також алгоритм її впровадження;
·
розроблено програмний продукт, що дозволяє проводити ретроспективні та прогностичні розрахунки розміру й ефективності управління потенціалом підприємств у діалоговому режимі.
Об’єкт дослідження — процеси формування та використання явних і прихованих господарських можливостей акціонерного товариства в умовах протирічності економічних інтересів.
Предмет дослідження — система управління потенціалом акціонерного товариства в сучасних і перспективних умовах господарювання.
Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу роботи утворює система загальнонаукових і спеціальних методів, які дозволяють вирішувати проблемні наукові завдання. У процесі обґрунтування теоретичних підвалин роботи широко використовувалися методи абстрагування, порівняння, аналізу і синтезу, моделювання та формалізації й ін., що формують системний підхід. Найбільш ґрунтовні розробки теоретичного характеру базуються на використанні сучасних положень і поглядів економічної теорії (інституціоналізму), новітніх дослідженнях проблемних аспектів теорій систем і хаосу. Отримані прикладні результати ґрунтуються на наступних методах дослідження:
-
методи екстраполяції та інтерполяції дозволили визначити основі тенденції розвитку, а методи системної оптимізації лягли в основу визначення загальних пропорцій між складовими потенціалу акціонерних товариств цементної промисловості;
-
індексний метод статистичного аналізу покладений в основу динамічної моделі оцінки ефективності управління потенціалом підприємств, де використовуються механізми узгодження економічних інтересів учасників товариства на базі математичних моделей;
-
методи визначення потенціалу підприємств (за критерієм вартості – методика В.Н. Авдеєнка та В.А. Котлова, методика оцінки за ставкою економічної капіталізації; методика коефіцієнтної оцінки потенціалу підприємства на основі конкурентоспроможності, а також графоаналітична оцінка І.М. Рєпіної) використані автором для розробки динамічної моделі вимірювання ефективності управління потенціалом акціонерних товариств цементної промисловості.
Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дослідження, які містять науково-практичну новизну та виносяться на захист, належать такі:
·
поглиблено теоретичні засади управління сучасним розвитком підприємств, уточнено поняття потенціалу економічних систем, розроблено видову класифікацію його проявів;
·
запропоновано нову методику оцінки потенціалу, розроблено алгоритм переходу від умовних показників до вартісних на основі використання залежності між вартістю і розміром потенціалу підприємства;
·
розроблено механізм урахування та узгодження економічних інтересів суб’єктів акціонерних товариств, який дозволяє оптимізувати їх структуру на цільових засадах;
·
запропоновано нову модель управління акціонерним товариством, орієнтовану на динамічність внутрішнього та зовнішнього середовища господарювання;
·
розроблено та емпірично обґрунтовано модель динамічної оцінки ефективності управління потенціалом підприємств, яка реалізована у програмному продукті на платформі Microsoft Windows (авторське свідоцтво ПА №4805 від 29.10.2001 р.).
Практичне значення отриманих результатів. Основні наукові положення дисертації доведені до рівня методичних узагальнень і прикладного інструментарію, які дозволяють оптимізувати діяльність акціонерних товариств цементної промисловості. Використання у господарській практиці підприємств моделі динамічної оцінки ефективності управління потенціалом дає змогу скоригувати існуючі програми та плани, підвищити результативність функціонування, розробити якісно нові стратегії розвитку та механізми забезпечення економічної безпеки. Завдяки універсальності запропонованих технологій прикладні розробки дисертаційної роботи можуть використовуватися в управлінні будь-якими формами підприємств у різних сферах бізнесу.
Прикладне значення розробок підтверджується їх впровадженням у практику діяльності Українського концерну підприємств та організацій цементної й азбестоцементної промисловості “Укрцемент” (довідка № 414 від 14.06.2001 р.), ВАТ “Волинь” (довідка № 964/а-1 від 11.06.2001 р.), ВАТ “Миколаївцемент” (довідка № 14 / с7-85 від 10.06.2001 р.), ВАТ “Дніпроцемент” (довідка № 9/16-2 від 12.06.2001р.).
Загальні науково-методичні положення та прикладні результати дослідження знайшли відображення у навчальних курсах “Економіка підприємства”, “Потенціал підприємства: формування та оцінка” й “Управління потенціалом підприємства”, які викладаються у Київському національному економічному університеті (довідка від 21.06.2001 р.).
Апробація результатів дисертації. Основні положення, результати, висновки та пропозиції дисертаційної роботи доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія й практика управління організацією з погляду тисячоліть” (м. Київ, 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення, перспективи розвитку” (м. Хмельницький, 2001 р.).
Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 6 наукових праць загальним обсягом 1,7 д.а., з них 4 – у фахових виданнях загальним обсягом 1,5 д.а., 2 – тези за результатами роботи конференцій загальним обсягом 0,2 д.а..
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Загальний обсяг роботи становить 247 сторінок машинописного тексту, включаючи 29 таблиць на 25 сторінках, 50 рисунків на 20 сторінках, 7 додатків на 33 сторінках, список використаних джерел із 117 найменувань на 9 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, виокремлено об’єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.
Розділ 1. Теоретико-методологічні основи управління потенціалом підприємства. Сучасний рівень теоретичних і методично-прикладних засад управління потенціалом підприємств різних форм власності зумовлює необхідність розробки концептуальних основ цих процесів.
Найважливішою складовою управління підприємствами виступає визначення внутрішніх і зовнішніх можливостей того чи іншого бізнес-рішення (проекту). Очевидно, що оцінка ефективності поточного функціонування, визначення резервів його покращання та перспектив розвитку підприємств є обов’язковим елементом менеджменту різних рівнів. Сама технологія вже на діагностичній стадії повинна дозволяти зводити до одного знаменника: результативність використання економічних ресурсів; рівень досягнення стратегічних цілей; здатність системи до поступового самовдосконалення і відтворення; та багато інших різнорідних за своєю природою чинників.
На нашу думку, слід переглянути традиційну обліково-аналітичну практику, що створює інформаційну базу для прийняття управлінських рішень. Нині всі показники, які покликані характеризувати ефективність діяльності, у найкращому випадку дозволяють виявити резерви в окремих сферах діяльності і носять статичний характер. З огляду на необхідність системного врахування сучасного стану та перспектив розвитку підприємств, при оцінці їх вартості, аналізі ефективності використання капіталу та інших випадках, доцільно виходити з потенційних можливостей.
Потенціал формує основу для виробництва певного обсягу й асортименту продукції, побудови моделей мінімізації збитків і максимізації прибутків, визначення оптимального співвідношення компонентів виробничої й організаційної структури управління та інших економічних механізмів. Здатність підприємства максимально використовувати власний потенціал значною мірою зумовлює його конкурентоспроможність.
Узагальнюючи викладене, можна зробити висновок, що основний зміст поняття “потенціал” полягає в інтегральному відображені поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і, таким чином, максимально задовольняти корпоративні та суспільні інтереси.
У роботі пропонується використовувати декілька основних методологічних підходів до вивчення категорії “потенціал підприємства”: ентомологічний, ресурсний, функціональний (організаційний) та інституційно-евристичний. З огляду на це, під потенціалом слід розуміти максимально можливу сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень.
У дисертації обґрунтовано класифікацію різновидів потенціалів за наступними ознаками:
1.
За рівнем абстрагованості: потенціал людства, природний, економічний, соціокультурний, психофізіологічний.
2.
Залежно від рівня агрегованості: потенціал світового господарства, національної економіки, галузевий, регіональний, територіальний, добровільних об’єднань, підприємств, потенціал структурних підрозділів, операційних (виробничих) дільниць та окремих робочих місць.
3.
За галузевою ознакою: промисловий, транспортно-комунікаційний, науковий, будівельний, сільськогосподарський, сфери обслуговування тощо.
4.
За елементним складом: потенціал основних виробничих фондів (засобів), потенціал оборотних фондів (засобів), земельний, інформаційний, технологічний та кадровий (трудовий).
5.
За спектром врахованих можливостей: внутрішньосистемний, зовнішній (ринковий).
6.
За функціональною сферою виникнення: виробничий, маркетинговий, фінансовий, науково-технічний, інфраструктурний та інші.
7.
Залежно від міри реалізації потенціалу: фактичний (досягнутий, реалізований) і перспективний (вектор розвитку).
8.
З огляду на спрямованість діяльності підприємства: експортний та імпортний.
У роботі зроблено висновок, що найбільш повну оцінку розміру потенціалу підприємства можна дістати через визначення ринкової вартості підприємства (бізнесу), яка відтворює суспільну оцінку результатів і можливостей суб’єкта господарювання, а також його позиції на ринку. Такий підхід до оцінки потенціалу особливо важливий для акціонерних товариств, так як саме з цих позицій можна визначити рівень добробуту акціонерів, а значить і суспільства у цілому. Лише реальна ринкова вартість компанії, що опосередковано проявляється у ринковому курсі акцій товариства, може інтегрувати у собі індивідуальні оцінки перспективності певної сфери бізнесу, здатність менеджменту компанії реалізувати внутрішній та зовнішній потенціал економічної системи, досвід та її поточний стан. Крім того, вона відображає впевненість власників капіталу (суспільства) у системі культурних, моральних та етичних норм організації, які втілені у поведінці її персоналу.
Зосереджуючись на вивченні системи управління потенціалом, відзначимо, що вона повинна проявлятися у гнучкості та адаптованості підприємства до змін у процесі підприємницької діяльності. З огляду на це, запропоновано загальну модель функціонування системи, що базується на традиційних концепціях менеджменту (рис. 1).
Рис. 1. Загальна модель функціонування системи управління потенціалом підприємства
Відзначимо, що головну роль в управлінні потенціалом відіграє глибоке розуміння того, що саме фактично впливає на вартість компанії, під впливом яких факторів вона формується. Отже, під фактором потенціалу слід розуміти будь-яку змінну, що справляє істотний вплив на його розмір та структуру (поняття “істотності” розвивається теорією ймовірності та математичної статистики). Для використання сукупності факторів (управління ними) потрібно встановити їх підпорядкованість, виокремити найбільш впливові, відкинути чи згрупувати незначні, а також визначити відповідальних за них працівників. Тому на кожному підприємстві має бути розроблена досить деталізована система факторів потенціалу, угоджена з плановими показниками, якими оперують управлінці найнижчої ланки.
Початковим етапом управління потенціалом є стадія визначення його розміру та структури. Спираючись на міжнародний досвід, класифікацію методів оцінки можна провести відповідно до різних ознак. В якості їх можна використовувати характер взаємозв’язків людини і головних складових процесу її праці. Зрозуміло, що видів таких взаємозв’язків у будь-якій господарській діяльності (економічній системі) може бути тільки три: результати (прибуток, ефект); витрати; порівняння результатів і витрат. На базі цього використовуються три групи методів оцінки: 1) дохідний (результатний); 2) витратний; 3) ринковий (результатно-витратний). Вказані різновиди можуть бути виділені й на основі іншої ознаки — урахування ділянки континуума часу, що приймається до уваги при оцінці. Так, якщо враховується лише минулий час, то методи відносяться до витратних, теперішній — ринкових, майбутній — дохідних.
З метою створення універсального інструменту діагностики змін розміру та структури потенціалу підприємства, на нашу думку, слід використовувати одномоментні оцінки його вартості. При цьому зі стратегічного погляду визначено три ключові точки управління цим процесом: 1) розрахункова вартість; 2) фактична (ринкова) вартість; 3) потенційна вартість. Кінцевим результатом оцінки виступає максимально можлива (у деяких літературних джерелах оптимальна) вартість, до якої має прагнути підприємство задля мінімізації альтернативних утрат і максимізації альтернативних доходів.
Базуючись на міжнародному досвіді, можна стверджувати, що головна функція управління акціонерним товариством є забезпечення роботи підприємства в інтересах акціонерів, що передали йому свої фінансові (економічні) ресурси. Хоча дана теза є достатньо простою, вона приховує в собі цілий спектр складних і важливих проблем акціонерного права і корпоративного управління.
Система управління товариством представляє собою організаційну модель, за допомогою якої менеджери представляють і захищають інтереси своїх інвесторів. Дана система може містити у собі багато складових, починаючи від ради директорів, до схем оплати праці виконавчої ланки й механізмів оголошення банкрутства. Тип застосовуваної моделі залежить від структури акціонерного товариства і відбиває сам факт поділу функцій володіння й управління. Практична діяльність акціонерних товариств характеризується конфліктами різноманітної природи: майновими, управлінськими, фінансовими, трудовими тощо.
У кожній країні система управління акціонерними товариствами має визначені характеристики й складові елементи, що відрізняють її від систем інших країн. Традиційно науковці виділяють три основні моделі корпоративного управління, що сформувалися в умовах розвинутих ринків капіталу — англо-американська, японська і німецька моделі. Подані різновиди відображають погляди на управління акціонерними компаніями за територіальною ознакою: американська, європейська та азіатська концепції.
Важливою специфічною рисою механізму управління потенціалом, на нашу думку, є певна причинно-наслідкова єдність функціонування всіх його елементів, тобто після забезпечення входу необхідними ресурсами та інформацією розпочинається послідовність дій (операцій), алгоритм і структура кожної з яких визначається реальними, об’єктивними залежностями. Результатом таких внутрішніх зв’язків є формування системи цільових орієнтирів, побудова органів управління, перегрупування матеріально-технічних засобів, моделі прийняття рішень, конкретні технології їх реалізації, які оформлюються у стратегії та різноманітні тактики ведення підприємницької діяльності.
Елементи системи управління потенціалом підприємства мають різну складність і рівень спеціалізації. Найбільш загальними теоретично обґрунтованими елементами будь-якої системи можна вважати мету та систему цілей діяльності, функції, структуру, а також інформаційне забезпечення. Загальна схема формування національної моделі управління акціонерними товариствами представлена на рисунку 2.
Рис. 2. Елементний склад системи управління вітчизняним акціонерним товариством
Такий підхід до визначення системи управління сформував базис для побудови моделі оцінки ефективності управління потенціалом акціонерних товариств цементної промисловості.
З метою поглиблення системності досліджень вдалося модифікувати графоаналітичну технологію оцінки та аналізу потенціалу, піднявши її на якісно новий теоретичний рівень. Найбільш вагомими удосконаленнями можна вважати:
1) зняття обмежень щодо кількості векторів моделі (традиційно використовувались чотири вектори);
2) уникнення прямолінійних зв’язків між суміжними силовими векторами;
3) можливість зміни кутів між векторами, що дозволяє перейти до об’ємного моделювання. На основі використання положень теорії ігор сформовано концептуальні підвалини моделі узгодження економічних інтересів учасників акціонерних товариств.
Розділ 2. Аналітична оцінка управління потенціалом підприємств цементної промисловості України. Підгалузь представлена приблизно тридцятьма заводами з виробничою потужність понад 24 млн.тон. цементу на рік, хоча фактичний обсяг виробництва нині досягає лише 21,2% від цієї величини.
Проведені дослідження діяльності галузевих акціонерних товариств дозволяють констатувати, що вони знаходяться у кризовому стані та не мають об’єктивних передумов для ефективного функціонування (рис.3).
Рис. 3. Динаміка обсягів виробництва цементу в Україні
Визначені галузеві економічні тенденції дозволяють зробити наступні висновки: 1) більшість заводів працює за “мокрою” технологією, що особливо невигідна в сучасних умовах подорожчання енергоносіїв; 2) на розвіданих родовищах вапняків і глин спостерігається зниження їх реакційної здатності; 3) відсутність устаткування для пакування цементу призводить до втрати можливостей підприємств щодо виходу на зовнішні ринки; якісна упаковка також необхідна для вітчизняних споживачів, 40% з яких є дрібні будівельні фірми та фізичні особи; 4) низька конкурентоспроможність продукції супроводжується колосальним недовикористанням виробничих потужностей, накопиченням техніко-економічного та фізичного зносу устаткування без перспектив його відшкодування; 5) скорочення чисельності працюючих супроводжується деформацією загальної структури персоналу підприємств, на яких чисельність спеціалістів і службовців у два рази перевищує нормативну; 6) падіння відпускних цін за умов зростання зовнішньої конкуренції та обсягів бартерних операцій при одночасному зростанні собівартості призводить до мультиплікативного зниження рентабельності кожної тонни цементу (рис. 4).
Рис. 4. Рентабельність товарної продукції підприємств цементної промисловості
Аналітичні розрахунки дозволили виокремити десять найпотужніших підприємств, які виробляють понад 80% всього українського цементу, що сформували емпіричну базу подальших досліджень. Поглиблена діагностика обраних підприємств дозволила підтвердити загальні негативні висновки, а також визначити конкретні фактори впливу на результативність їхньої діяльності. До основних з них слід віднести: 1) відсутність доступу до позикових фінансових ресурсів змушує підприємства орієнтуватися на власні джерела, що призводить до фіктивного зростання коефіцієнтів незалежності та спотворення значень інших фінансових показників; 2) незначне зростання заробітної плати та підвищення коефіцієнта використання робочого часу відбувається за рахунок скорочення чисельності низькокваліфікованого персоналу; 3) перевищення собівартості цементу над його ринковою ціною спричиняє збитковість виробництва, накопичення боргів та, як наслідок, зростання бартеризації комерційних угод; 4) криза виробництва, низький рівень використання потужностей спричиняють їх фізичне та техніко-економічне знецінення (підприємства володіють основними фондами, що на 70% втратили свою вартість); 5) тривалий спад ділової активності не дозволив підприємствам сформувати мінімальну суму робочого капіталу, катастрофічний дефіцит якого зареєстрований на восьми з десяти заводах.
Історія формування та розвитку потенціалів найпотужніших виробників цементу, дає можливість зробити висновок про їх орієнтацію на традиційну модель господарювання, що зумовило: 1) значну хаотичність процесів соціально-економічного розвитку; 2) неефективність проведення процесів трансформації форм власності; 3) істотні помилки при визначенні стратегічних орієнтирів і побудові тактичних програм їх досягнення; 4) техніко-технологічну відсталість виробничих і супровідних процесів; 5) недоліки системи маркетингу; 6) неадаптованість до підвищеного рівня господарського ризику; 7) значні прорахунки у сфері фінансового забезпечення підприємницької діяльності та інші проблеми.
Розрахунки розмірів та ранжування потенціалів підприємств за чотирма згаданими методиками, що реалізують витратний, результатний, ринковий та експертний підходи, подано в табл. 1.
Таблиця 1
Розміри потенціалу акціонерних товариств цементної промисловості за різними методиками
Підприємства | Витратна методика вартісної оцінки
потенціалу
(Авдеєнко В.Н., Котлов В.А,) | Методика графоаналітичної оцінки
потенціалу
(Рєпіна І.М.) | Методика оцінки потенціалу на основі конкуренто-спроможності | Методика оцінки потенціалу на основі ставки економічної капіталізації
тис.грн. | рей-тинг | ум.од. | рей-тинг | частки одиниці | рей-тинг | тис.грн. | рей-тинг
ВАТ “Донцемент” | 312069,22 | 1 | 1439,78 | 10 | -180,24 | 9 | 292999,87 | 4
ВАТ “Строма-цемент” | 30285,88 | 10 | 1528,56 | 9 | -35,53 | 7 | 27374,54 | 10
ВАТ “Балцемент” | 291206,46 | 3 | 1677,85 | 8 | -251,66 | 10 | 224176,36 | 5
ВАТ “Дніпро-цемент” | 88804,15 | 9 | 5333,29 | 3 | 57,51 | 3 | 143753,03 | 8
ВАТ “Волинь” | 206817,13 | 6 | 3059,96 | 6 | -16,11 | 6 | 217364,37 | 6
ВАТ “Івано-Франківський ЦШК” | 235219,34 | 5 | 8202,37 | 1 | 395,14 | 1 | 618502,79 | 1
ВАТ “Поділ-цемент” | 305226,13 | 2 | 6620,58 | 2 | -12,68 | 5 | 358102,29 | 3
ВАТ “Краматорський ЦШК - Пушка” | 131525,31 | 7 | 4317,01 | 4 | 92,04 | 2 | 201027,32 | 7
ВАТ “Миколаїв-цемент” | 288486,18 | 4 | 3441,51 | 5 | 55,26 | 4 | 444139,65 | 2
ВАТ “Югцемент” | 111655,36 | 8 | 2082,44 | 7 | -44,19 | 8 | 112462,32 | 9
На основі наведених даних і результатів інших спеціальних розрахунків зроблені такі висновки:
1.
Найбільшим потенціалом володіють ВАТ “Івано-Франківський ЦШК”, ВАТ “Поділцемент” і ВАТ “Миколаївцемент”, а найменшим ВАТ “Стромацемент” і ВАТ “Югцемент”.
2.
Загальний розмір потенціалу підприємств формується переважно ресурсними складовими (основними фондами, земельними ділянками тощо), що зумовлено збитковістю діяльності протягом останніх чотирьох років.
3.
Недосконалість підходів і недостатнє теоретичне обґрунтування методик оцінки суттєво ускладнюють визначення розміру потенціалу підприємств, а подекуди приводить до суперечливих результатів. Крім того, всі проведені розрахунки не відображають специфіку акціонерної форми бізнесу.
4.
Дослідження структури потенціалу підприємств дозволяє підтвердити попередні висновки та визначити найбільш критичні його елементами — трудову та ринкову складову.
Кореляційно-регресійний аналіз сили впливу факторів потенціалу на його розмір і результативність використання дозволив сформувати таку залежність:
де — потенціал підприємства, тис.грн.; СОФ — середньорічна вартість ос-новних фондів, тис.грн.; НА — середньорічна вартість нематеріальних активів, тис.грн.; ОК — середньорічна сума оборотних коштів, тис.грн.; ЗД — вартість зе-мельної ділянки, тис.грн.; ЧП — середньооблікова чисельність персоналу переве-дена в гривні за коефіцієнтом заміщення (в окремих випадках може використову-ватись фонд заробітної плати, хоча коефіцієнти моделі будуть вже інші). При чому, на елемент (х) припадає приблизно 26,81% від загального впливу, тобто саме ця частина зумовлена впливом функціонально-структурних, інститу-ційних та інших складових господарської діяльності. Наведена залежність була перевірена за допомогою статистичних критеріїв — зокрема, критерію Фішера, розрахункове значення якого становить 7,84, а табличне 2,64 (рівень значимості 0,95). Вона дозволяє підтвердити висновки щодо кризового стану галузі, ресурсної природи потенціалу акціонерних товариств, визначивши найбільш критичними елементами вартість трудової складової та земельної ділянки.
З огляду на недостатній рівень розробки методичних основ оцінки ефективності управління потенціалом підприємства, реалізована спроба управління за відхиленнями від еталонних значень техніко-економічних і фінансових показників. В якості еталону було прийнято емпірично усереднені значення згаданих показників. Проведені розрахунки дозволяють визначити три підприємства, система управління потенціалом яких у цілому функціонує ефективно: ВАТ “Івано-Франківський ЦШК” (скориговане співвідношення фактичного розміру потенціалу до його нормативної величини дорівнює 0,5509), ВАТ “Поділцемент” (0,1611), ВАТ “Миколаївцемент” (0,2898). Використання експертної технології дозволило детальніше дослідити ефективність управління виокремленими факторами. З позицій менеджерів, найважливішими з них є такі: проведення комерційних угод по бартеру, підвищення кон-ку-рен-то-сп-ро-мо-ж-ності продукції, формування виваженої цінової та збутової політики через посередників, скорочення чисельності інженерно-технічного персоналу, пошук і залучення додаткового капіталу тощо.
У цілому можна відзначити, що підприємства цементної промисловості поки що володіють значним потенціалом, хоча швидко його втрачають, не намагаючись протидіяти негативним тенденціям.
Розділ 3. Концептуальні основи управління корпоративним потенціалом. Базуючись на результатах дослідження теоретико-методологічних аспектів та емпіричних висновках щодо сучасного стану і проблемних питань розвитку цементних підприємств у розділі обґрунтовані концептуальні засади побудови системи управління їхнім потенціалом. Ця система повинна базуватися на сукупності взаємопов’язаних принципів доцільності, превентивності, точності, економічності, постійності, гнучкості, збалансованості, динамічності та надійності.
Виходячи з теоретичних положень, практична реалізації процесів управління потенціалом підприємств повинна проводиться за такими етапами (рис. 5):
Рис. 5. Логіко-структурна модель управління потенціалом акціонерного товариства
Для практичної реалізації комплексних цільових систем управління потенціалом підприємства, на наш погляд, доцільно спиратися на наступні причинно-наслідкові залежності критеріїв підприємницької діяльності:
1.
Якщо підприємство ефективно (якісно, кількісно та своєчасно) досягає поставлені цільові орієнтири то, очевидно, господарські процеси виробничої системи мають досить високу якість.
2.
Якщо виконується вимоги першого пункту, то соціально-економічна система підприємства працює продуктивно (результативно).
3.
Якщо виконуються вимоги перших двох пунктів, то підприємство, очевидно, повинно підтримувати на існуючому рівні якість трудового життя працівників і розвиватися за інноваційною моделлю, притаманною ринковій економіці.
4.
Виконання всіх вище вказаних пунктів забезпечує поточну прибутковість діяльності підприємства та стратегічний розвиток.
5.
Якщо підприємство кількісно та якісно забезпечило виконання всіх чотирьох пунктів, то це дає змогу зробити висновок щодо розміру та структури потенціалу підприємства.
Врахування інституційної складової економічних відносин як специфічної риси потенціалу акціонерних товариств проводиться на базі моделі балансування інтересів учасників бізнесу, в основу побудови якої покладена ідея Р. Акоффа та Ф. Емері про необхідність узгодження рішень заінтересованих груп (рис. 6).
Рис. 6. Модель балансування інтересів (сил) акціонерного товариства
Кожну функцію можна детермінувати на інтервалі від –1 до +1, що проілюстровано на прикладі функції F(X) 1 “акціонери – менеджмент підприємства”, яка представляє особливу цінність для нашого дослідження та може приймати наступні значення:
ю
+ 1 співробітництво — очікувана цінність результатів від взаємодії акціонерів (власників капіталу) з конкретним акціонерним товариством (системою менеджменту) перевищує цінність альтернативного використання капіталу, покращує майновий стан акціонерів порівняно з відмовою від участі у бізнесі;
ю –
1 конфлікт інтересів — очікувана цінність результатів від взаємодії акціонерів менша, ніж цінність альтернативного використання їхнього капіталу, майновий стан погіршується порівняно з відмовою від участі у бізнесі;
ю
0 незалежність — очікувана цінність результатів від взаємодії акціонерів з конкретним акціонерним товариством дорівнює альтернативній цінності використання капіталу в інших проектах, майновий стан зберігається акціонерним товариством на існуючому рівні, незважаючи на зміни зовнішнього середовища.
Аналогічно можна описати всі представлені на схемі функції, які необхідні для подальшого дослідження. Зрозуміло, що нарощування та ефективне управління потенціалом будь-якого акціонерного товариства можливе тільки при оптимальній узгодженості інтересів усіх учасників бізнесу. Ніякі організаційні системи та стратегії розвитку не здатні забезпечити максимум усіх функцій, тому що максимізація одних автоматично означає мінімізацію інших. Отже, логічним є висновок, що акціонерне товариство повинно намагатися по деяких функціях досягти пріоритетного значення співробітництва, а по інших — незалежності.
Визначаючи потенціал на результатній основі через ринкову систему, слід використовувати функціональну залежність вартості підприємства від його потенціалу, яка має вигляд степеневої функції, доведена теоретично та підтверджена емпірично. Теоретичною основою виявленого зв’язку є постулат про зростання ринкової вартості підприємства при покращанні перспектив його розвитку під впливом ендогенних і екзогенних чинників. Досліджувана залежність дає можливість перерахувати умовні одиниці графоаналітичної методики у вартісні, що суттєво спрощує аналітичні оцінки.
Проведені розрахунки дозволяють описати зв’язок “вартість – потенціал” наступним чином: . , де x – потенціал підприємства, визначений за методикою ставки економічної капіталізації, тис.грн.; а зворотній зв’язок — , де у – ринкова вартість підприємства, тис.грн.
Необхідність і можливість управління потенціалом акціонерних товариств за критерієм вартості визначає додаткові вимоги до показників. Найбільшим недоліком усіх існуючих методик є орієнтація на використання статичних оцінок. Визначення динамічних показників, побудованих на індексній основі, дозволяє кількісно визначити ефект від управління потенціалом за певний період, у даному випадку за 1997 – 2002 роки (рис. 7).
Рис. 7. Запропонована модель оцінки ефекту управління потенціалом підприємства
Емпірична апробація даної моделі на інформаційній базі галузі дозволяє констатувати, що тільки чотири з десяти ВАТ протягом шестирічного терміну спромоглися дещо наростити власний потенціал: Івано-Франківський ЦШК (319040,58 тис.грн.), Краматорський ЦШК – Пушка (16540,77 тис.грн.), Миколаївцемент (18644,85 тис.грн.) та частково Стромацемент (4048,68 тис.грн.). Крім того, визначено нормативний приріст потенціалу по галузі, що становить 34143,56 тис.грн. і дозволяє порівняти отримані абсолютні результати.
Аналіз розміру та структури потенціалів найпотужніших цементних підприємств дозволяє зробити висновок про значні недоліки в управлінській сфері. З метою їх усунення запропоновано комплекс прикладних заходів і рекомендацій для кожного підприємства з урахуванням його сучасного стану, особливостей і перспектив розвитку.
ВИСНОВКИ
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми управління потенціалом акціонерних товариств на основі побудови системи та механізмів управління за критерієм вартості, узгодження економічних інтересів зацікавлених груп, поєднання на діалектичній основі всього спектру економічних ефектів і перспектив розвитку підприємств, пов’язаних з їхніми потенційними можливостями.
Основні науково-практичні результати дисертаційної роботи дозволяють зробити такі висновки:
1.
Проведені вітчизняними та зарубіжними науковцями дослідження категорії “потенціал підприємства” носять фрагментарний характер і не дають змоги виявити сучасні риси, детермінувати видові прояви, розробити дієві механізми оцінки та управління.
2.
Враховуючи інституційно-евристичний підхід як вектор подальшого розвитку теорії управління потенціалом, під останнім слід розуміти максимально можливу сукупність активних і пасивних, явних і прихованих альтернатив (можливостей) якісного розвитку соціально-економічної системи підприємства у певному середовищі господарювання (ситуаційно-ринкова складова) з урахуванням ресурсних, структурно-функціональних, часових, соціокультурних та інших обмежень.
3.
Ринкова вартість підприємств, яка інтегрує всі виробничі фактори та результати підприємницької діяльності, а також перспективи розвитку, створює передумови для об’єктивної вартісної оцінки величини потенціалу і управління ним. Найгостріше проблема оцінки вартості підприємства постає за умов акціонерної форми бізнесу.
4.
Враховуючи загальнотеоретичні висновки щодо внутрішньої генетики категорії “потенціал підприємства” слід виокремлювати такі специфічні риси поняття, як: складність, структурність, адаптивність, інертність, відкритість, пропорційність, нестабільність, часова обмеженість, самовідновність, протирічність і реальність.
5.
Менеджмент підприємства не може працювати безпосередньо з потенціалом і навіть з його вираженням — ринковою вартістю, тому система управління повинна доводити до кожного співробітника компанії конкретні цільові орієнтири та їх показники.
6.
Поєднання загальних аспектів управління з особливостями правового статусу та форми господарювання, на основі врахування протирічності економічних інтересів і неекономічних характеристик розвитку соціально-економічних систем, дозволяє розширити спектр додаткових можливостей (обмежень), що раніше випадали з поля наукових досліджень.
7.
Узагальнюючи зарубіжний та вітчизняний досвід функціонування акціонерних товариств, слід вважати, що їх національна модель вже майже сформувалася, хоча й постійно змінюється у залежності від політичних факторів. На основі врахування національної специфіки та галузевих тенденцій розвитку можна сформувати адекватні сучасним вимогам управлінські механізми підвищення довгострокової ефективності підприємств.
8.
Аналітичні оцінки стану й розвитку підприємств галузі дозволяють зробити висновок щодо неефективності проведення трансформаційних процесів, недостатності обґрунтування урядових рішень з регулювання даної сфери бізнесу, техніко-технологічної відсталості виробничих та супровідних процесів, недоліків маркетингової діяльності, неадаптованості до підвищеного рівня господарського ризику та інших проблем.
9.
З огляду на недосконалість методичних засад оцінки потенціалу підприємств використано чотири методики (витратна, результатна, ринкова та експертна). Це дозволило сформувати авторський підхід і виокремити найбільш перспективні акціонерні товариства (Івано-Франківський ЦШК, Поділцемент і Миколаївцемент), які заслуговують економічної підтримки.
10.
Проведений аналіз існуючих в економіці наукових підходів до проблеми управління розвитком підприємств дав змогу дійти висновку щодо необхідності формування нового концептуального підходу, основними елементами якого, на нашу думку, є: система принципів, логіко-структурний алгоритм та етапність процесів управління, модель узгодження економічних інтересів і система показників оцінки ефективності управління потенціалом.
11.
Модель балансування інтересів дозволяє практично враховувати інституційну складову економічних відносин, а також визначати її вплив на кінцеві результати господарювання та розвиток акціонерних товариств.
12.
Визначена залежність вартості підприємства від його потенціалу дає змогу створити галузево орієнтовані механізми стратегічного управління суб’єктами господарювання.
13.
Використання динамічної моделі оцінки дозволяє визначати ефективність управління потенціалом за певний період часу, а доповнивши її результатами кореляційно-регресійного аналізу отримувати універсальний інструмент управління розвитком акціонерних товариств.
Необхідність проведення комплексних розрахунків і складних системних аналізів вимагає використання сучасних інформаційних технологій; передумови для цього створює авторський програмний продукт на платформі Microsoft Windows.
ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
У фахових виданнях:
1.
Олексюк О.І. Організаційний розвиток у контексті управління потенціалом підприємств // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Випуск 8 – К.: КНЕУ, 2000. – 0,3 д.а.
2.
Олексюк О.І. Нові методологічні аспекти вивчення потенціалу акціонерних товариств // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. Випуск 1 – К.: КНЕУ, 2000. – 0,25 д.а.
3.
Олексюк О.І. Ефективність розвитку господарських систем // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. Випуск 2-3 – К.: КНЕУ, 2000. – 0,45 д.а.
4.
Олексюк О.І. Ризик і невизначеність в управлінні підприємством // Стратегія економічного розвитку України: Наук. збірник. Випуск 5 – К.: КНЕУ, 2001. – 0,5 д.а.
В інших виданнях:
5.
Олексюк О.І. Управління потенціалом підприємства // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Теорія і практика управління організацією з погляду тисячоліть”. – К.: Політехніка, 2001 р. – С.184 (0,1 д.а.).
6.
Гончарова Н.П., Швиданенко О.А., Олексюк О.І., Макроекономічні аспекти регулювання соціально-трудових відносин // Вісник Технологічного університету Поділля. Спеціальний випуск з нагоди третьої Міжнародної науково-практичної конференції “Оплата праці та доходи в ринковій економіці: проблеми, досягнення та перспективи розвитку”. – Хмельницький: Технологічний університет Поділля, 2001 р. – С. 141-143 (0,3 д.а., особистий внесок автора – 0,1 д.а.; проаналізовано сучасні теорії управління трудовим потенціалом на мікрорівні, з урахуванням макроекономічних аспектів регулювання).
АНОТАЦІЯ
Олексюк О.І. Управління потенціалом акціонерних товариств (на матеріалах підприємств цементної промисловості України). – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 – Економіка підприємства й організація виробництва – Київський національний економічний університет. Міністерство освіти і науки України. Київ, 2001.
Дисертацію присвячено розробці теоретико-методологічних підходів, методичних і практичних засад створення системи управління потенціалом акціонерних товариств. Узагальнено результати наукових досліджень категорії “потенціал”, створено систему принципів оцінки та управління потенціалом, удосконалено графоаналітичну методику оцінки потенціалу, розроблено механізм узгодження економічних інтересів суб’єктів акціонерного товариства, запропоновано модель динамічної оцінки ефективності управління потенціалом, виявлено та емпірично підтверджено функціональну залежність вартості підприємства від його потенціалу, розроблено алгоритм управління потенціалом. Основні прикладні розробки реалізовані з використанням авторського програмного продукту, що дозволяє значно полегшити проведення спеціалізованих розрахунків.
Ключові слова: потенціал підприємства, ринкова вартість, фактор потенціалу, механізм управління, модель управління, система управління, динамічна оцінка, загальносистемна ефективність управління.
АННОТАЦИЯ
Олексюк А.И. Управление потенциалом акционерных обществ (на материалах предприятий цементной промышленности Украины). – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 – Экономика предприятия и организация производства. – Киевский национальный экономический университет. Министерство образования и науки Украины. Киев, 2001.
Диссертационная работа посвящена усовершенствованию и разработке новых теоретико-методологических подходов и практических основ создания системы управления потенциалом акционерных обществ.
Проблемы оценки размера, структуры и уровня использования потенциала предприятий исследуются достаточно давно, но не носят системного характера. Игнорирование системных свойств экономических процессов и мультипликативных эффектов обусловливает кризисные явления в рыночной системе хозяйствования.
Теоретический анализ понятия “потенциал предприятия” позволил позиционировать его в системе экономических категорий, а также обосновать необходимость использования четырёх подходов к дальнейшим исследованиям – этимологического, ресурсного, функционального и институционально-эвристического. На базе этих подходов определены такие системные свойства потенциала предприятий, как: сложность, структурность, адаптивность, инертность, открытость, пропорциональность, динамичность (нестабильность), временная ограниченность, самовоспроизводимость, противоречивость (конфликтность) и реалистичность (достижимость).
Дальнейшее исследование внутренних свойств изучаемой категории и современных особенностей национальных акционерных обществ позволило обосновать систему принципов управления формированием, использованием и развитием потенциала.
Предварительный анализ размера, структуры и эффективности использования потенциала акционерных обществ цементной
