Дніпропетровський національний університет

Олійник Світлана Євгенівна

УДК 811.161.2`366.5

ПАРАДИГМАТИКА КАТЕГОРІЇ БЕЗВІДНОСНОЇ МІРИ ОЗНАКИ

В УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

10.02.01. - українська мова

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Дніпропетровськ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі української мови

Дніпропетровського національного університету

Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор філологічних наук, професор

Баранник Дмитро Харитонович,

Дніпропетровський національний університет,

професор кафедри української мови

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор

Городенська Катерина Григорівна,

Інститут української мови НАН України,

заступник директора Інституту української мови НАН України;

кандидат філологічних наук, доцент

Арешенков Юрій Олександрович,

Криворізький державний педагогічний університет,

доцент кафедри української мови.

Провідна установа:

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

Міністерства освіти і науки України,

кафедра української мови.

Захист відбудеться 27 червня 2001 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.051.05 при Дніпропетровському національному університеті за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ - 50, вул. Наукова, 13, ДНУ, філологічний факультет, корп. 1 , ауд. 804.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Дніпропетровського національного університету за адресою: 49050, м. Дніпропетровськ - 50, вул. Наукова, 13, ДНУ.

Автореферат розісланий 25 травня 2001 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат філологічних наук,

доцент М.С. Ковальчук

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Проблемність у вивченні категорії безвідносної міри якості зумовлює її розгляд у логічному та лінгвістичному аспектах. Останній передбачає диференціацію категорії безвідносної міри якості як об’єкта граматики, лексикології, стилістики. Незважаючи на значну кількість досліджень з питань безвідносного ступенювання, тема не є вичерпаною, оскільки на кожному етапі наукового пізнання постають нові питання, пов’язані з актуалізацією безвідносного ступенювання в українській мові.

Актуальність дослідження. Актуальність дослідження визначається насамперед тим, що в українському мовознав-стві відсутні праці, присвячені комплексному аналізу категорії безвідносного ступенювання. Немає узагальнюючого дослідження і в аспекті частиномовної конкретизації проблеми, зокрема на матеріалі прикметника, де факти безвідносного ступенювання виявляються досить рельєфно. Дискусійним поки що є і питання про граматичний статус відповідних прикметникових утворень, існують проблемні питання щодо їх класифікаційної характеристики. Потребує уваги і термінологічний апарат досліджуваної проблеми.

Питання про статус форм, що виражають помірний, надмірний та недостатній ступені якості прикметників, і спроби їх класифікації знаходимо в працях О.О.Потебні, О.М.Пєшковського, В.В.Виноградова, І.І.Мєщанінова, Л.А.Булаховського, Ю.О.Карпенка, І.Р.Вихованця, Н.А.Слюсарева, О.М.Шрамма, Д.Х.Баранника, М.В.Леонової та ін. Серед найновіших в аспекті зазначеної проблеми слід назвати дисертаційні роботи І.М.Пасічник “Семантико-синтаксична валентність предикативних прикметників”, Н.М.Костусяк “Категорія ступенів порівняння у граматичній системі української мови”, В.А.Тимкової “Двоскладні речення з предикатами якості в українській мові”, Л.І.Коржик “Структурно-семантична типологія відприкметникових словотвірних ланцюжків у сучасній українській мові”, О.В.Кардащук “Семантичне поле простору: статус, структура, внутрішні зв’язки (на матеріалі прикметників української мови)”.

Незважаючи на широкий спектр здійснених досліджень, безвідносне ступенювання не знайшло поки що вичерпного опису, а також послідовного й викінченого теоретичного обґрунтування. Аналіз наукової літератури свідчить на користь цього твердження. Погляди сучасних науковців на структуру, семантику й функції конструкцій з суфіксами безвідносного ступенювання до останнього часу не є узгодженими й нерідко суперечать один одному. Це, зокрема, стосується поняттєвого апарату дослідження. Так, терміни “безвідносність”, “міра”, “якість” у лінгвістичній літературі функціонують як синоніми або як назви абсолютно різних понять. Це значно ускладнює дослідження проблеми.

Вважаємо доцільним окреслити зміст самого поняття “безвідносна міра якості”. Безвідносна міра якості є категорією лексико-граматичною. Лексико-граматична категорія безвідносної міри якості виступає з такими виразно протиставленими граматичними значеннями: недостатнім ступенем, що виражає неповний вияв ознаки в предметі, помірним ступенем, що виражає звичайний ступінь вияву ознаки, та надмірним ступенем, що виражає інтенсивнішу ознаку порівняно зі звичайною мірою ознаки, вираженою медіальною формою.

Отже, питання про безвідносне ступенювання прикметників української мови потребує детального вивчення з метою вироблення єдиної послідовної теорії на основі найбільш переконливих фактів, якими збагатилася лінгвістика протягом останніх років.

Зв’язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планом наукової роботи кафедри української мови Дніпропетровського національного університету. В дослідженні розкрито один із аспектів проблеми “Структура і функції лексичних та граматичних одиниць української мови” № 83-86, над якою працює кафедра; тема дисертації затверджена вченою радою Дніпропетровського національного університету, узгоджена в такому формулюванні в науковій раді “Українська мова” Інституту української мови НАН України з координації наукових досліджень у галузі мовознавства в Україні.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування і комплексний аналіз безвідносно-ступеневих прикметникових форм на матеріалі сучасної української мови, визначення їх граматичного статусу, виділення безвідносного ступенювання ознаки прикметників в окрему лексико-граматичну категорію.

Досягнення мети передбачає вирішення таких завдань:

- проаналізувати і систематизувати термінологічний апарат дослідження;

- вирізнити з-поміж граматичних категорій лексико-граматичну категорію безвідносної міри якості, розглянути її в аспекті міжрівневої взаємодії;

- схарактеризувати семантичні особливості компонентів парадигматичного ряду прикметників безвідносного ступенювання;

- дослідити особливості парадигматичної структури категорії безвідносної міри якості;

- описати способи вираження категорії безвідносної міри якості в українській мові;

- визначити співвідношення синтетичних та аналітичних утворень у структурі категорії безвідносної міри якості;

- виділити внутрішню антонімію в прикметниковій парадигмі форм безвідносного ступенювання ;

- виявити функціонально-стилістичні особливості прикметникових утворень зі значенням недостатньої, помірної, надмірної міри вияву ознаки.

Об’єктом дослідження є парадигматичні ряди прикметників безвідносної міри ознаки в сучасній українській мові.

Предмет дослідження становлять якісні прикметникові утворення української мови, що підлягають безвідносному ступенюванню в його синтетичній та аналітичній формах.

Методи дослідження. Специфіка досліджуваного об’єкта і мета дисертації зумовлюють використання таких лінгвістичних методів: описового, зіставного і статистичного. Під час дослідження використовується метод комплексного аналізу.

Джерельною базою роботи є понад 3500 прикметникових утворень сучасної української мови, вилучених методом суцільної вибірки з творів українських письменників кінця 19 – та 20 століття, Словника української мови в 11-ти томах, Фразеологічного словника української мови в 2-х томах, Інверсійного словника української мови. Частину матеріалу почерпнуто з наукових видань та усного мовлення. У роботі також використані матеріали Лексичної картотеки Інституту української мови НАН України та Інституту мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. Вибір текстів зумовлений наявністю слів з недостатньою – помірною – надмірною мірою вияву ознаки та їх оригінальністю, зокрема з лінгвістичного погляду.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що

- безвідносна міра якості вперше розглядається в межах парадигматики лексико-граматичної категорії із застосуванням комплексного підходу до цього багатоаспектного феномена, тобто простеження його на формально-граматичному, семантичному та функціональному рівнях;

- до наукового обігу вводиться термін “домінанта” (медіальна форма) на позначення помірного (звичайного) ступеня вияву ознаки у предметі; визначено трикомпонентну структуру парадигматичного ряду: форма недостатньої міри якості (лівий компонент ряду) – якісний прикметник у вихідній формі (домінанта) – форма надмірної міри вияву ознаки у предметі (правий компонент ряду);

- схарактеризовано семантичні і структурні особливості компонентів парадигматичного ряду форм міри ознаки;

- визначено співвідношення синтетичних і аналітичних способів формотворення в структурі категорії безвідносної міри якості;

- до аналізу залучається значний за обсягом фактичний матеріал з художньолітературних, публіцистичних творів та наукових текстів (речення з прикметниками на позначення недостатнього, помірного та надмірного ступенів вияву ознаки).

Вивчення парадигматики категорії безвідносної міри ознаки в прикметниках української мови має теоретичне і практичне значення.

Теоретичне значення роботи полягає у виділенні та обґрунтуванні фактами української мови лексико-граматичної категорії безвідносної міри ознаки, визначенні структурної, семантичної і стилістичної специфіки складників парадигми цієї категорії. Теоретичні узагальнення можуть бути використані в дослідженнях з функціональної граматики української мови.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при написанні вузівських підручників і навчальних посібників, читанні спецкурсів, проведенні семінарів із сучасної української мови, на уроках української мови в середній школі. Матеріали дослідження можуть використовуватись при укладанні Словника синонімів та Словника антонімів української мови.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження повідомлялися на Міжнародній науково-теоретичній конференції з проблем методології (Україна, Дніпропетровськ, 1999), наукових конференціях викладачів і студентів Національної гірничої академії (Дніпропетровськ, 1996, 1997, 1998), науково-практичній конференції викладачів Дніпропетровської академії управління, бізнесу і права (Дніпропетровськ, 2000). Окремі розділи й уся дисертація обговорювались на засіданнях кафедри української мови Дніпропетровського національного університету й кафедри українознавства та політології Національної гірничої академії України.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в чотирьох статтях і тезах двох конференцій.

Структура роботи. Дисертація загальним обсягом 182 сторінки машинописного тексту складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 186 найменувань, списку ілюстративного матеріалу - 58 найменувань, додатку на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступній частині обгрунтовується вибір теми, її актуальність, формулюється мета роботи; ставляться завдання дослідження, визначається його матеріал, методи і джерела; розкривається наукова новизна роботи, її теоретичне і практичне значення; наводяться результати апробації основних положень дисертації, розкривається її зв’язок з науковими програмами.

У першому розділі “Лексико-граматична категорія безвідносної міри ознаки в прикметниках української мови” розглядається термінологічний апарат дослідження. Зокрема, розкривається зміст таких понять, як “граматична категорія”, “безвідносність”, “міра”, “якість”; висвітлюється питання про розмежування співвідносних і безвідносних ступенів якості.

У лінгвістичних працях констатується, що недостатньо дослідженою є системно-структурна організація поняттєвої категорійності. Питання про розмежування співвідносних і безвідносних ступенів якості у вітчизняному мовознавстві є дискусійним. Деякі вчені (Ф.І.Буслаєв, О.О.Востоков, К.С.Аксаков, В.В.Виноградов та інші) розрізняють ступені порівняння прикметників, форми суб’єктивної оцінки і безвідносної міри якості, але не завжди послідовно. Під кінець 19 століття термін “безвідносні ступені якості” майже зникає із робіт дослідників. Він замінюється терміном “форми суб’єктивної оцінки якості”. Ця назва остаточно закріпилася в працях В.В.Виноградова. В україністиці мовознавці (Д.Х.Баранник, М.В.Леонова, Н.М.Костусяк, І.А.Пасічник та інші) виділяють категорії співвідносної міри якості (ступені порівняння), безвідносної міри якості предмета і категорію суб’єктивної оцінки якості предмета. Стосовно цих категорій доцільно, на наш погляд, використовувати терміни “ступені порівняння”, “безвідносна міра ознаки”, “суб’єктивна оцінка якості”. В загальнокатегорійному плані, в контексті універсальних, поняттєвих категорій явище безвідносного ступенювання може бути визначене як субкатегорія поняттєвої категорії градуальності. Ця субкатегорія матеріалізується в системно протиставлених парадигматичних рядах морфологічних і синтаксичних форм конкретизації міри ознаки в предметі. Безвідносне ступенювання як систему протиставлених граматичних форм прикметника можна кваліфікувати як лексико-граматичну категорію міри ознаки предмета.

Безвідносна міра ознаки - це лексико-граматична категорія, яка має трикомпонентну структуру парадигматичного ряду: форма недостатньої міри якості (лівий компонент ряду) – якісний прикметник у медіальній формі (домінанта) – форма надмірної міри вияву ознаки у предметі (правий компонент ряду).

У другому розділі “Форми неповної міри ознаки в прикметниках української мови (лівий компонент парадигми)” висвітлюється питання про такі прикметникові форми, які вказують на кількісний аспект ознаки у предметі; зазначаються прикметникові утворення, що перебувають за межами категорії міри ознаки предмета; аналізуються особливості структури лівого компонента парадигматичного ряду прикметників (синтетична та аналітична форми); характеризуються основні випадки вживання зазначених форм у художньому, публіцистичному й усному мовленні.

До утворень лівокомпонентної частини парадигматичного ряду входять прикметникові форми, які утворюються за допомогою суфіксів –уват- (-юват-), -к- уват, а також -ав-(-яв-), якщо він синонімічний суфіксові –уват- (-юват-) (синтетична форма) та кількісно-означальних прислівників: трохи, не дуже, злегка, ледь, дещо (аналітична форма).

Відіменникові прикметники з суфіксами –уват- (-юват-) не утворюють парадигматичних рядів і не належать до категорії безвідносної міри ознаки: віспувате обличчя, угрувате дівча, кашкуватий цвіт, веснянкувате хлопча, ніздрюватий сніг тощо. За межами категорії перебувають прикметникові форми з суфіксами -ав-(-яв), які не мають значення “малої міри якості” і не є формами недостатнього ступеня інтенсивності ознаки: білий – білявий, чорний – чорнявий, русий – русявий тощо, а також утворення з суфіксом –аст-(-яст-): довгий – довгастий, червоний – червонястий, золотий – золотастий.

Лівий компонент парадигматичного ряду безвідносного ступенювання утворюється не від усіх медіальних форм прикметників української мови. Наприклад, від 28% прикметників, які означають помірний ступінь вияву ознаки і є медіальними формами, лівий компонент парадигматичного ряду (синтетична форма) не утворюється: добрий, дебелий, здоровий, злий, міцний, багатий, сильний, смачний, гарний, гарячий, гнучкий, голий, грізний, гучний, дужий, кремезний, косий, новий і т. д. У Словнику української мови фіксується 97 відприкметникових утворень з компонентом –уват-(-юват-). Зокрема, більшість прикметників на позначення кольору утворюють форми на -уват-(-юват-). Нами виявлено 19 таких медіальних форм, які мають лівий компонент парадигматичного ряду безвідносного ступенювання прикметників української мови, його синтетичну форму: білий – білуватий; блакитний – блакитнуватий; бурий – буруватий; голубий – голубуватий; жовтий – жовтуватий; зелений – зеленкуватий – зеленуватий; ліловий – лілуватий; рижий – рижуватий; рожевий – рожевуватий; рудий – рудуватий; рябий – рябуватий; світлий – світлуватий; сизий – сизуватий; синій – синюватий; сірий – сіруватий; темний темнуватий; червоний – червонуватий; чорний – чорнуватий, ясний - яснуватий. Прикметники з компонентом –уват-

(-юват-) на позначення кольорових відтінків вживаються переважно в прямому значенні. Утворення правого компонента (синтетична форма) не фіксуються в Словнику україн- ської мови і не функціонують у творах художньої літератури, наукових та в публіцистичних текстах.

Досить продуктивною групою є прикметники, що означають:

- якості, що сприймаються органами смаку (20 таких утворень): гіркуватий, гнилуватий, жирнуватий, кислуватий, солодкуватий, солонуватий, терпкуватий і т.д.;

- ознаки, що сприймаються на дотик (18 утворень): вогкуватий, гоструватий, липкуватий, мокруватий, м’яку-ватий, теплуватий, холоднуватий і т.д.;

- ознаки, що вказують на розмір предметів, їх об’єм, вагу, відстань (17 утворень): важкуватий, великуватий, вузькуватий, дрібнуватий, легкуватий, малуватий, низькуватий, товстуватий, тіснуватий, тонкуватий і т.д.;

- ознаки, що характеризують предмети, людей, істот за зовнішніми та внутрішніми ознаками (23 утворення): біднуватий, бруднуватий, дорогуватий, лисуватий, сідуватий, слабкуватий, скупуватий, старуватий, тяжкуватий, хитруватий і т.д.

Від 86 медіальних форм лівий компонент репрезентований одним суфіксальним утворенням, ( до парадигматичного ряду включаємо і домінанту). Такі частини парадигматичних рядів прикметників безвідносного ступенювання називаємо лівобінарними: бідний - біднуватий; брудний – бруднуватий; важкий – важкуватий; великий – великуватий; вогкий – вогкуватий; вузький – вузькуватий; глухий – глухуватий; гнилий – гнилуватий; гострий – гоструватий; грубий – грубуватий; жирний – жирнуватий; кислий – кислуватий і т.д. Від 11 медіальних форм лівий компонент репрезентований двома суфіксальними утвореннями. Такі частини парадигматичних рядів прикметників безвідносного ступенювання є лівополінарними: блідий – блідуватий (бліднуватий) – блідавий; гіркий – гіркуватий – гірчавий; жовтий – жовтуватий – жовтавий (жовтявий); зелений – зеленуватий (зеленкуватий) – зеленавий; рудий – рудуватий – рудавий (рудявий); сивий – сивуватий – сивавий; синій – синюватий – синявий (синавий); солодкий – солодкуватий – солодкавий; холодний – холоднуватий – холоднавий; темний – темнуватий – темнавий; червоний – червонуватий – червонавий.

До лівокомпонентної частини парадигматичного ряду входять також складні прикметникові форми з суфіксами –уват-(-юват-) та –ав-(-яв-). Це складні лівобінарні утворення. Вони активно функціонують у літературно-художніх і наукових текстах: Нерівна чорна лінія валки, мов траур, розсікає синювато-рожеве безмір'я снігів і наближається до вершників (Стельмах, Хліб і сіль); І невипиті стоять біля цього місця келихи, випустивши всі бульбашки й іскорки зеленувато-срібного вина (Винниченко, Сонячна машина); У шлунку завжди виявляють вільну рідину і великі відкладання пристінкового слизу білувато-сірого кольору (Медична енциклопедія); Щасливий той, хто причастивсь вогнем Ясної зброї, що гула в Карпатах, Ознаменована майбутнім днем Серед смерек, зелено–сивуватих... (Яр Славутич, Моя доба); Мені здалося, що, як і колись, у золоті дні дитинства, я лежу під дубом, полощу очі в жовтаво-голубих деснянських хвилях (Збанацький, Хвилі).

За допомогою аналітичної форми можна передавати різні відтінки великої інтенсивності ознаки. Ширший діапазон нюансів мають аналітичні форми, до складу яких входять різні варіанти прислівникового компонента: Ярополк – високий і ставний, світлий з лиця і з темним волоссям, з тонкими бровами, ледь гоструватим носом (Скляренко, Володимир); На її безпроглядно темних бровах втомлено присіли невидимі клаптики вологи, і від того брови стали трішечки сивуватими і неймовірно красивими (Симоненко, Посмішки нікого не ображають); Волосся вже трохи сивувате, та я про це краще не писатиму, бо подумаєте, що він старий, а йому ж усього тільки 34 роки! (Вишня, Олександр Довженко); Катерина була трішки хмільною (Яворівський, Автопортрет з уяви). Подібні утворення кваліфікуємо як аналітичні лівобінарні форми. Вони служать для більшої конкретизації міри якості в предметі і не утворюють нового ступеня інтенсивності ознаки.

Синтетичні форми вживаються у художньолітературних, публіцистичних, наукових текстах активніше, ніж аналітичні, проте виконують спільну функцію – вираження міри ознаки.

Отже, структуру парадигматичного ряду лівого компонента утворюють: прикметник у медіальній формі (домінанта), суфіксальні та складні утворення (синтетична форма), форми з різними варіантами прислівників-специфікаторів (аналітична форма).

У третьому розділі “Форми надмірної міри ознаки в прикметниках української мови (правий компонент парадигми)” висвітлюється питання про особливості семантики і функціонування прикметникових утворень на позначення надмірного ступеня вияву ознаки; аналізуються особливості структури правого компонента парадигматичного ряду прикметників (синтетична та аналітична форми); характеризуються основні випадки вживання зазначених форм у художньому, публіцистичному й усному мовленні.

Ступінь надмірної інтенсивності ознаки вказує на велику (більшу або значно більшу проти звичайної) міру вияву ознаки в предметі і становить правий компонент парадигматичного ряду, його синтетичну форму. До утворень правокомпонентної частини парадигматичного ряду входять прикметникові форми, які виявляються через суфіксальні утворення: -ущ-(-ющ-): багатий – багатющий, гострий – гострющий, жирний – жирнющий; -енн-: важкий – важенний, добрий – добренний, довгий – довженний; -езн-: великий – величезний, сивий – сивезний, старий - старезний; -елезн-: довгий – довжелезний, товстий – товстелезний; префіксальні утворення (пре-, пра-, над-, супер-, ультра-, екстра-): предобрий, прадавній, надвисокий, суперсучасний, екстраординарний; прикметникові утворення з префіксом за-, котрі, як елементи парадигматичного ряду, можуть знаходитись то в лівокомпонентній, то в правокомпонентній його частині залежно від контексту (синтетична форма) (у Словнику української мови зафіксовано 13 утворень з префіксом за-: завеликий, зависокий, завузький, задешевий, задовгий, залегкий, замалий, занизький, запізній, заранній, застарий, затісний, заширокий); кількісно-означальних прислівників дуже, досить, надто, занадто, надзвичайно, особливо, винятково, вкрай, зовсім та редуплікованих форм: старий - престарий, мудрий – премудрий, худющий – прехудющий, зелений – зелений, солодкий - солодкий (аналітична форма).

Правий компонент парадигматичного ряду утворюють: серединний прикметник, який вказує на помірний ступінь вияву ознаки, є медіальною формою та становить домінанту ряду, і утворення, які знаходяться за межами домінанти та є периферійними правокомпонентними утвореннями. Від 20 якісних прикметників надмірний ступінь вияву ознаки репрезентований одним суфіксальним утворенням. Це двокомпонентні парадигматичні ряди: багатий – багатющий; брудний – бруднющий; важний – важнющий; гострий – гострющий; грубий – грубезний; давній – давнезний; дебелий – дебелющий; злий – злющий; кислий – кислючий; сивий – сивезний; сильний – силенний; смачний - смачнючий; міцний – міцнющий; мокрий – мокрющий; поганий – поганючий; трудний – труднющий; твердий – твердючий; хитрий – хитрющий; холодний – холоднющий; худий – худючий (худющий). Такі частини парадигматичних рядів прикметників безвідносного ступенювання є правобінарними. 12 якісних прикметників сучасної української мови мають набір синтетичних форм надмірного ступеня вияву ознаки в кількості двох, трьох і чотирьох суфіксальних утворень. Вони є правими повними частинами прикметникових парадигматичних рядів, які називаємо правополінарними: важкий – важучий – важенний - важезний – важелезний; великий – величенний – величезний; високий – височенний - височезний; глибокий – глибоченний - глибочезний; далекий - далеченний – далечезний; довгий - довженний – довжезний - довжелезний; здоровий – здоровенний – здоровезний; старий – старенний - старезний; страшний – страшнючий – страшенний - страшезний; товстий – товстючий (товстющий) – товстелющий - товстенний – товстезний – товстелезний; тяжкий – тяженний – тяженний; широкий – широченний - широчезний.

Усього правий компонент, його синтетична форма, утворюється від 32 медіальних форм, які становлять домінанту парадигматичного ряду.

Суфіксальні форми надмірного ступеня вияву ознаки творяться головним чином від таких медіальних форм прикметника, основи яких уже містять вказівку на велику концентрацію певної якості: Палаци були розкішні, у багатющих розписах, обставлені найдорожчими меблями, з картинами, на яких, мовби й справді живі, хизувалися пихаті вельможі...(Олійник, Вітер далеких доріг); Стоїть височезний полудень, опукло загинається на обрії до землі(Яворівський, Ясла); Довжелезними поїздами вивозились до Німеччини невільники з української землі (Довженко, Україна в огні); Чемодан був важелезний, бо навіть Петро впрів, поки дотяг його до сто четвертої кімнати (Загребельний, Спека); А на вулиці у темних тісних колодязях – і прозорість, і страшенний безмежний простір (Винниченко, Сонячна машина) тощо.

Правокомпонентні форми, крім вказівки на велику концентрацію якості, передають ще й відтінки згрубілості: Машина, розвертаючись, освітила нових конвоїрів - грубезних жандармів (Кашин, Навздогін за життям), Агонізуючи, Ягельський простягав ноги, а Узуньян відпихав їх назад, підгинаючи їх своїми довжелезними клешнями (Багряний, Сад Гетсиманський);...знайомий воєнком поставив біля куща свою товстелезну бабеху в купальнім костюмі, ніяк не прицілиться, ніяк не наведе на неї свій об’єктив (Гончар, Собор).

Правий компонент парадигматичного ряду безвідносного ступенювання утворюється не від усіх медіальних форм прикметників української мови. Наприклад, від 37% прикметників-домінант правий компонент (синтетична форма) не утворюється: блідий, вогкий, вузький, глупий, голубий, короткий, кривий, малий, низький, рудий, світлий, тонкий, темний, хижий, сухий, дужий, куций, голий і т.д.

Аналітична форма правого компонента парадигматичного ряду прикметників вказує на надмірну інтенсивність ознаки і має підсилювальне значення. Засоби її вираження досить різноманітні: Дядько був, певне, дуже злющим, ображений на весь світ, впертий та затятий (Козаченко, Сини залізного комбрига); Занадто широкі й густі брови злегка здіймаються на чоло, очі поширюються, як дві морські черепашки (Винниченко, Сонячна машина); Але все ж аж самий факт – знищення людини тут, у камері, поруч, - був аж надто страшний (Збанацький, Єдина); Вона приїхала до Києва дуже худою, тоненькою, ставною, темнобровою й темноокою, швидкою, як ластовиця, - такою її полюбив Ярополк (Скляренко, Володимир); І вони встигли вирити досить-таки глибоку шахту, пройти попід стіною, лишилось тільки викопатись на поверхню (Збанацький, Єдина); Тарілки поставили на підвіконня, що за відчиненою рамою було досить широке, і, таким чином, звільнили смужку підлоги (Багряний, Сад Гетсиманський). Подібні утворення кваліфікуємо як аналітичні правобінарні форми.

Редупліковані форми відносяться також до аналітичних утворень правого компонента парадигматичного ряду. За своєю структурою редупліковані утворення можна поділити на кілька груп: а)просте подвоєння для уточнення ознаки, що вказує на колір, розмір, вагу, на уточнення смакової якості предмета чи явища, його віддаленість, зовнішні особливості людини, позначення її вікових ознак тощо: Лунким надвечір’ям степ був як море – голубий–голубий (Близнець, Земля не мовчить); Далекі-далекі фіалкові тони лісів запнуті серпанком синюватого туману (Винниченко, Сонячна машина); Де степ козачий, - доле, вже віки! – Жбурля на хвилі смарагдовий килим, - Де чайки сплять на дні важкі-важкі, - Ті чайки, що були колись легкими (Cамійленко, Чайки); Вона вже дала нам цілу мірку солодких-солодких слив, а ще ж первісточка! (Чабанівський, За півгодини до щастя); Один, немов старий-старий дідуган, стоїть він серед поля і до чогось пильно прислухається (Збанацький, Єдина); ...в якомусь її рідному-рідному українському куточку друзі пошепки натхненно присягаються не зрадити тому дзвону (Іваненко, Марія);

б)подвоєння, другий компонент якого є префіксальним: Не забула [Леся] й ромашок. Густих-прегустих (Олійник, Одержима);Ніс її посинів від березневого вітру, латана-перелатана хустина стовбурчилась на голові, як шпаківня(Вінграновський, Первінка); Водиця чиста-пречиста, глянеш у глибину – і видно, як там гуляють маленькі рибки, гойдаються стебельця лілей (Олійник, Дочка Прометея); в)подвоєння, обидва компоненти або один з них вказують на надмірний ступінь вияву ознаки: Це диво природи [диню-кавун]треба було їсти так: добре поколоти її в руках, надрізати і спочатку випити зсередини густий–густющий сік, від якого аж злипались губи (Близнець, Земля Світлячків); При тій нагоді Андрій згадав, що його справа була товстюща–претовстюща, та що всі справи, мабуть, посилалися услід за засудженими (Багряний, Сад Гетсиманський).

За допомогою аналітичної форми правого компонента парадигматичного ряду прикметників можна більш точно передавати різні відтінки великої інтенсивності ознаки.

Отже, структуру парадигматичного ряду правого компонента утворюють: прикметник у медіальній формі (домінанта), суфіксальні та префіксальні утворення, редупліковані форми.

У висновках підводяться підсумки проведеного дослідження. Найголовніші з них такі:

1. Безвідносна міра ознаки - це лексико-граматична категорія, яка матеріалізується в парадигматичному ряді трикомпонентної структури: формах недостатньої міри якості (лівий компонент ряду) – домінантній (медіальній формі) – утвореннях, що фіксують надмірну міру вияву ознаки у предметі (правий компонент ряду).

2. Категорію безвідносного ступенювання прикметників формують не завжди морфологічно однотипні одиниці. Домінантою парадигматичного ряду є нейтральний щодо міри вияву ознаки якісний прикметник (виражає звичайну міру ознаки в предметі): кислий, великий, зелений, світлий.

3. Навколо прикметника-домінанти формується парадигматичний ряд, який включає в себе і суфіксальні словоформи на базі слова-домінанти: (зеленуватий – зелений – зеленющий), і складні прикметникові форми (зеленувато-синій, світло-сизуватий), і аналітичні (синтаксичні) утворення: слово-домінанта і визначник міри – прислівник-специфікатор (злегка веселий, дещо темний, надто високий), і утворені префіксальним способом окремі лексичні одиниці (предобрий, надтвердий, суперсучасний, ультрамодний), і редупліковані форми (сивий–сивезний, високий–превисокий, гіркий–прегіркий, веселий–веселий, зелений-зелений).

4. Парадигматичний ряд міри ознаки прикметників має таку структуру: домінанта – (його граматична семантика – назва ознаки у звичайній мірі інтенсивності її вияву) – лівокомпонентна частина ряду (власне прикметникові, аналітично-прикметникові утворення з граматичною семантикою неповного вияву фіксованої домінантою ознаки – правокомпонентна частина ряду (власне прикметникові, аналітичні та редупліковані утворення з граматичною семантикою надмірного вияву ознаки, фіксованої домінантою).

5. Особливість ряду безвідносного ступенювання прикметників виявляється в тому, що домінанта займає в парадигматичному ряді медіальне положення. Схема парадигматичного ряду: лівокомпонентна частина – медіальна форма – правокомпонентна частина.

6. Лівий компонент парадигматичного ряду прикметників становлять лівобінарні, складні лівобінарні, лівополінарні синтетичні та лівобінарні аналітичні утворення.

7. Правий компонент парадигматичного ряду прикметників становлять правобінарні, правополінарні синтетичні та правобінарні аналітичні утворення.

8. Форми безвідносної міри ознаки прикметників української мови поширені в художньому, публіцистичному та розмовному стилях, служать для характеристики персонажа, відображення внутрішнього стану героя, його відношення до предметів та явищ. У науковому стилі аналітичні утворення не вказують на надмірність чи недостатність ознаки, а самі виступають у ролі домінанти.

9. Форми надмірного та недостатнього ступеня вияву ознаки, які утворені від однієї і тієї основи, надають мовцеві можливість вибору засобів, які з найбільшою повнотою, точністю та яскравістю виражають характер ознаки предмета, нюанси суб’єктивного ставлення до нього: холодний – холоднуватий, ледь холодний – холоднючий- дуже холодний; страшний – страшнуватий - трохи страшний – страшнючий – страшезний – страшенний - надто страшний; товстий – товстуватий - дещо товстий – товстелющий – товстезний – товстелезний – товстющий – претовстющий – досить – таки товстий тощо.

10. Форми надмірного та недостатнього ступеня вияву ознаки неоднакові за своєю лінійною розгорненістю. Можна назвати лише два утворення, які є розгорненими повною мірою (вони утворюють повні полінарні парадигматичні ряди безвідносного ступеня вияву ознаки): зелений – ледь зелений - зеленуватий – зеленавий – дуже зелений; сивий – трохи сивий - сивуватий – сивавий – надто сивий. Інші форми утворюються від обмеженого кола основ (форми надмірного ступеня вияву ознаки на –енн-,-езн-, -елезн- або –уват-(-юват-),-ав(-яв-). Форми з надмірним виявом ознаки, які характеризуються меншою продуктивністю, ніж форми з недостатнім ступенем, максимально локалізовані в художньолітературних текстах. Вони дають можливість з найбільшою точністю передати ознаку, яка характерна саме для цього предмета, особи чи явища.

Зміст дисертації висвітлено в таких публікаціях:

1. Функціонально-семантичні особливості та стилістичні функції зменшувальних прикметникових утворень (на матеріалі творів українських письменників 20 ст.) // Дослідження з лексикології і граматики української мови. Зб. наук. праць. Дніпропетровськ: Навчальна книга, 1999. -Т.1. - С.107-111.

2. До питання про універсальну понятійну категорію // Бористен, 1999.- № 8.- С.19 – 20 (0,4 др.арк.).

3. Лівий компонент (ЛК) парадигматичного ряду прикметників української мови зі значенням неповноти якості //Ономастика і апелятиви. Зб. наук. праць. Наукове видання. Випуск 13. - Дніпропетровськ: ДДУ, 2001. -С. 90 -100.

4. Особливості семантики і функціонування редуплікованих форм (правий компонент парадигматичного ряду прикметників української мови) //Бористен,2001.- № 4.- С.20-21 (0,5 др. арк.).

5. До проблеми дослідження категорії безвідносності в українській мові //Методологічні проблеми суспільно-гуманітарних наук і освіти в умовах трансформації суспільства. Матеріали міжнародної конференції. - Дніпропетровськ: НГАУ, 1999.- С.231-234.

6.Структура прикметникових форм на -уват-(-юват-) //Гуманітарний журнал. –Випуск 6. -Дніпропетровськ: НГАУ, 2000. -С.68-69.

АНОТАЦІЯ

Олійник С.Є. Парадигматика категорії безвідносної міри ознаки в українській мові. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 - українська мова. - Дніпропетровський національний університет, Дніпропетровськ, 2001.

Дисертацію присвячено дослідженню парадигматики категорії безвідносної міри ознаки в українській мові. Безвідносна міра ознаки розглядається в межах лексико-граматичної категорії, яка має трикомпонентну структуру парадигматичного ряду: форми недостатньої міри вияву ознаки (лівий компонент ряду) – якісний прикметник у медіальній формі (домінанта) – форми надмірної міри вияву ознаки у предметі (правий компонент ряду). Схарактеризовано семантичні та структурні особливості відповідних прикметникових утворень і визначено співвідношення синтетичних та аналітичних способів формотворення в структурі безвідносного ступенювання.

Ключові слова: лексико-граматична категорія, безвідносна міра ознаки, парадигматичний ряд прикметників, медіальна форма, домінанта, неповний ступінь вияву ознаки, надмірний ступінь вияву ознаки.

АННОТАЦИЯ

Олейник С.Е. Парадигматика категории безотносительной меры признака в украинском языке. – Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата филологических наук по специальности 10.02.01 – украинский язык. – Днепропетровский национальный университет, Днепропетровск, 2001.

Диссертация посвящена исследованию парадигматики категории безотносительной меры признака в украинском языке, которая имеет трехкомпонентную структуру парадигматического ряда: формы неполной степени проявления признака (левый компонент ряда) – качественное прилагательное в медиальной форме (доминанта) – формы чрезмерной степени проявления признака (правый компонент ряда). Охарактеризованы семантические и структурные особенности соответствующих образований прилагательных, а также определены соотношения синтетиче- ских и аналитических способов формообразования в структуре категории безотносительной меры признака.

Ключевые слова: лексико-грамматическая категория, безотносительная мера признака, парадигматический ряд прилагательных, медиальная форма, доминанта, неполная степень проявления признака, чрезмерная степень проявления признака.

ANNOTATION

S. Ye. Oliynyk. Paradygmatics of category of irrelative attribute measure in the Ukrainian language — Manuscript.

Thesis on granting scientific degree of Candidate of Philological sciences in specialty 10.02.01. — the Ukrainian language. — Dnipropetrovsk National University, Dnipropetrovsk, 2001.

This thesis is devoted to theoretical and practical research of the irrelative attribute measure category paradigmatic in the Ukrainian language. From the point of view of general categorization and context of the universal notional categories the phenomenon of irrelative degrees can be referred to as a subcategory of the notional gradation category. This subcategory is materialized in system contrasting paradigmatic rows of morphological and syntactical forms of specification of attribute measure in the subject. Irrelative degrees as a system of contrasting grammatical forms of an adjective may be qualified as a lexical and grammatical category of the subject attribute measure. The forms of adjective which are not only changing values but also fixing quantitative aspect of attribute of the subject, i. e. which point on quality degree and attribute measure, are described in this thesis. Quantitative state of quality can be defined without comparison of quality of one subject with another one. Such several of quantitative state is irrelative attribute measure. Irrelative attribute measure is a lexical and grammatical category, which has three component structure of paradigmatically row: the form of defective attribute reveal measure (left component of row) — qualitative adjective in a medical form (dominant) — form of excessive attribute reveal measure of a subject (right component of row). Left component part of row is adjective formation with grammatical semantics of defective reveal of the fixed attribute dominant itself. Right component part of row is adjective formation with grammatical semantics of excessive reveal of the fixed attribute dominant itself.

The structure of left and right components of paradigmatic row of adjectives (synthetic and analytic forms) and their semantic significance is defined; structural models of complex adjective formations with components for defining defective and excessive attribute measure of the subject and analytic forms are given; the main cases of using left component and right component synthetic and analytic formations in speech are described.

Dealing with meanings of decreasing and increasing formations, which are relatively left and right components of the paradigmatic adjective row, one can state that they are the forms of the same word, but not independent new lexemes. Besides grammatical meaning of defective and excessive attribute reveal degree, these forms have expressive colouring, but changes in lexical meaning of medial adjective do not take place in them, that allows them to be qualified as the forms of words, but not as independent lexemes. The meaning of attribute measure and the meaning of emotional suffix meaning, which indicate defective and excessive attribute, reveal degree that are dozily interconnected and interconditioned. Excessiveness of attribute measure meaning is connected with emotional relationship decrease and vice versa, defectiveness of meaning is connected with emotional estimation increase.

But the boundaries between the meanings of suffixes on the one hand indicate excessiveness or, on the other hand, defectiveness is not always distinct and successive. Formations with suffixes that indicate the defectiveness of attribute reveal measure can possess the meaning of attribute measure increase and express negative emotional attitude but they can also express positive subjective attitude.

Most formations with excessive and defective attribute several are functionally limited. The suffix has an expressive hue of that language area where it has predominant usage and thus enriching expressive capabilities of a suffix form.

The forms of excessive and defective attribute reveal degree that are formed with one stem make wide synonymous paradigmatic rows of irrelative degrees in the Ukrainian language. They give a speaker a chance to choose the means that most widely, accurately and brightly express the subject attribute nature, means of subjective attitude towards it: холодний — холоднуватий — холоднючий; страшний — страшнуватий — страшнючий — страшезний — страшенний; товстий — товстуватий — товстелющий — товстезний — товстелезний etc.

The forms of moderate, excessive and defective attribute reveal degrees of qualitative adjectives represent a rich and flexible system of expressiveness means in the modern Ukrainian language. These formations are first of all common in fiction, public and colloquial language styles where they are used to characterize a character from the point of view of his speech, to reflect the inner state of a here and his attitude to objects and events surrounding him.

In the author’s language of works fiction the forms of moderate, excessive and defective attribute reveal degrees are also used as the means of direct characteristics and hue expressiveness of emotional attitude to what is being spoken about. The similar formations quite actively function in the scientific language style. The functions of suffixes that indicate a defective or excessive attribute reveal degree is quite different here.

In the scientific style these formations do not indicate the attribute excessiveness or defectiveness, but they themselves are dominants. They indicate a moderate attribute reveal degree and they are medical forms.

The paper also deals with semantic and structural peculiarities of adjective formations. The correlation of synthetic and analytical form-making means in the structure of irrelative degree category s given. Functional and stylistic peculiarities of adjective formations with the meanings of defective, moderate and excessive attribute reveal measure are revealed.

The