ОСЬОДЛО Василь Ілліч

УДК 159.9:355.01

ПСИХОДІАГНОСТИКА ТА КОРЕКЦІЯ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТАНІВ ОПЕРАТОРІВ У ДИНАМІЦІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

19.00.03 – психологія праці, інженерна психологія

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук

Київ - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Військовому гуманітарному інституті Національної академії

оборони України на кафедрі психології.

Науковий керівник: доктор психологічних наук, професор

Корольчук Микола Степанович.

Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України,

професор кафедри психології.

Офіційні опоненти: доктор медичних наук, старший науковий співробітник

Карпенко Олексій Вікторович

Центр ембріональних тканин “ЕМСЕЛЛ”, генеральний директор,

м. Київ

кандидат психологічних наук, доцент

Кришталь Микола Андрійович

Черкаський інститут пожежної безпеки імені героїв Чорнобиля МВС України,

перший проректор

Провідна установа: Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України

Захист відбудеться “29” червня 2001р. о 11-00 на засіданні спеціалізованої

Вченої ради Д 26.001.26 при Київському Національному університеті імені

Тараса Шевченка за адресою: 01033, Київ-33, вул..Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського

Національного університету імені Тараса Шевченка за адресою:

01033, Київ-33, вул..Володимирська, 58.

Автореферат розісланий “ 24 ” травня 2001р.

Вчений секретар

спеціалізованої Вченої ради Кириленко Т.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В Збройних Силах України значна частина військових професій пов’язана з операторською діяльністю. Успішність функціонування людино-машинних систем зумовлюється багатьма чинниками, одним із яких є показник працездатності людини. Найбільш складним завданням, яке стоїть сьогодні перед дослідниками - є вироблення критеріїв, за допомогою яких можливо було б визначити рівень функціонального стану, працездатності та безпечної діяльності опер'eeсті опет.Л.Марищук, Г.М.Зараковський, 1974; І.А.Сапов, 1981,1991; Ю.М.Бобров, 1985; Ю.Л.Трофімов,1989; Г.Л.Апана-сенко,1995; Л.Ф.Бур-ла-чук,1995; Г.В.Ложкін, 1997; М.В.Мака-ренко,1991, 1996; М.С.Корольчук, 1983, 1996; Ю.П.Горго, 1999), який можна отримати у вигляді інтегрального показника.

Розвиток теорії, методів та практики вивчення функціональних станів людини, що виникають в процесі професійної діяльності, є важлива умова оптимізації праці, підвищення її ефективності та якості. Формування таких станів як перевтома, монотонія, емоційна напруженість, різні форми стресових реакцій призводять до збільшення кількості помилкових та неправильних дій, підвищенню розвитку професійних захворювань, тощо (В.Д.Небиліцин, 1964; Ф.Д.Горбов, 1975; В.І.Медвєдєв,1979; Б.Ф.Ломов, 1984; М.В.Фролов,1987; А.Б.Леонова, 1989; Т.В.Кружева,1990; П.П.Криворучко,1998). В зв’язку з цим в психології праці та інженерній психології проблемі вивчення станів людини в умовах професійної діяльності приділяється особлива увага (С.Г.Геллер-штейн,1960; Ю.З.Гільбух, 1977; Ю.Л.Трофімов, 1989; Л.Г.Дікая, 1990; В.В.Горбунов, 1994; В.М.Мясіщев, 1996). При цьому вона розглядається як основа для розв‘язання таких важливих практичних завдань, як забезпечення надійності функціонування людино-машинних систем і збереження фізичного та психічного здоров’я військовослужбовців.

Аналіз функціонального стану є предметом міждисциплінарних досліджень – психології праці та інженерної психології, психофізіології, ергономіки, фізіології та гігієни праці. До недавнього часу в цій галузі домінувала фізіологічна традиція, в рамках якої накопичено достатньо матеріалу про різноманітні прояви функціонального стану організму в реальних умовах діяльності, створені концептуальні схеми і методичні засоби оцінки станів, що відповідають цьому рівню життєдіяльності (А.А.Ухтомський,1934; Є.Д.Хомская,1972; Є.М.Соколов, 1978; О.В.Кар-пенко 1989; М.-Л.А.Чепа,1991; Г.М.Чайченко,1994; М.В.Макаренко, 1996; Ю.П.Горго,1999; К.І.Кузьміна, 1999).

Разом з тим, перехід до аналізу функціонального стану людини в умовах професійної діяльності передбачає звернення до провідного, психологічного рівня регуляції поведінки (В.М.Мясіщев, 1960; П.Я.Гальперін,1976; В.М.Гордон, В.П.Зінченко,1978; Ю.М.Забродін, 1983; М.С.Корольчук, 1989,1996; Т.С.Кириленко, 1999; Є.П.Ільїн, 1981,1999) та розробки відповідного йому концептуально-методичного апарату. Однак, до цього часу не створено загальноприйнятої теоретичної бази для аналізу функціонального стану активно діючого суб’єкта праці, що ускладнює розв‘язання актуальних прикладних завдань. Відповідно до цього, найбільш адекватним підходом до аналізу та оцінки функціонального стану спеціалістів операторського профілю, на нашу думку, є концептуальний апарат структурно-інтегративного підходу, який можна реалізувати через прямі та побічні показники працездатності (І.А.Сапов, Г.Л.Апанасенко, 1987; М.С.Корольчук, 1983,1996; П.П.Криворучко, 1998 ).

Важливість і актуальність проблеми зумовили вибір теми дослідження “Психодіагностика та корекція функціональних станів операторів у динаміці професійної діяльності”.

Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в межах загального бюджету часу навчального навантаження професорсько-викладацького складу, є складовою розробки концепції “Психологічної роботи у військах (силах)” та перспективного плану наукової і науково-технічної діяльності Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України.

Мета дослідження: оптимізація функціонального стану операторів в річному циклі діяльності.

Завдання дослідження:

1. Провести теоретичний аналіз існуючих напрямів вивчення функціонального стану в комплексі наук про професійну діяльність людини.

2. Розробити професіограму діяльності військових операторів і на її підставі обґрунтувати комплекс діагностичних методик, адекватних змісту праці останніх.

3. Провести психодіагностику, оцінку та корекцію функціональних станів військових операторів, що виникають в умовах професійної діяльності впродовж одного року.

4. Розробити практичні рекомендації для оптимізації несприятливих функціональних станів операторів в умовах професійної діяльності.

Об’єкт дослідження: професійна діяльність військових операторів.

Предмет дослідження: особливості проявів функціональних станів військових операторів, їх оптимізація та психокорекційні впливи під час річного циклу професійної діяльності.

Для розв‘язання поставлених завдань було використано такі методи дослідження: 1) теоретичні – аналіз сучасної наукової літератури з проблем психодіагностики та корекції функціональних станів; аналіз та узагальнення експериментальних даних із зазначеної проблеми. 2) емпіричні – експери-мен-тальне дослідження проводилось за допомогою набору методик, які враховували необхідність характеристики функціонального стану на основних рівнях його проявів та специфіки діяльності: стан основних психічних функцій пам’яті, уваги, мислення (М.С.Корольчук); суб’єктивної оцінки стану (методика САН, В.А.Доскін,1973); психофізіо-логічної напруженості (шкала реактивної тривожності Спілбергера-Ханіна); результативності бойової діяльності (метод додаткових завдань); психофізіологічної напруженості (критична частота злиття звукових коливань); 3) методи математичної обробки – кореляційний аналіз, факторний аналіз, багатомірне неметричне шкалювання.

Для кожної із названих методик були виділені найбільш інформативні показники, що мають специфічну інтерпретаційну спрямованість.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у тому, що:

1. Набула подальшого розвитку система наукових поглядів щодо використання концептуального апарату структурно-інтегративного підходу до вивчення функціональних станів військових спеціалістів в умовах професійної діяльності.

2. Проведено професіографічний аналіз діяльності військових операторів специфічного профілю.

3. Виявлено особливості проявів функціональних станів та динаміки працездатності військових операторів специфічного профілю в умовах професійної діяльності впродовж року.

4. Запропоновано та підготовлено практичні рекомендації щодо оптимізації несприятливих функціональних станів в різні періоди працездатності впродовж річного циклу діяльності, основу яких складають прийоми довільної психічної саморегуляції: нервово-м‘язової релаксації, аутогенного тренування та вольової мобілізації.

Практична значення одержаних результатів полягає в тому, що використання принципу специфічності добору діагностичних засобів, адекватних змісту праці, та отримання “зрізів” функціонального стану за комплексом різнорівневих проявів є продуктивним щодо оцінки функціонального стану військових спеціалістів в умовах професійної діяльності. Проведення психологічного та професіографічного аналізу діяльності, своєчасна психодіагностика функціонального стану, створюють умови для успішного психологічного контролю за рівнем працездатності операторів. Використання запропонованого підходу до оцінки функціонального стану забезпечує контроль динаміки працездатності спеціалістів як на індивідуальному так і на груповому рівнях.

Запропонований комплекс психодіагностичних методів дав змогу виявити особливості динаміки працездатності операторів і підготувати практичні рекомендації щодо психогігієни та психопрофілактики несприятливих функціональних станів, що виникають під час діяльності. Доведено ефективність використання прийомів довільної психічної саморегуляції стану та підготовлено організаційно-методичні рекомендації щодо їх використання на окремих етапах бойового чергування. Вони стали базовими для створення відповідних методичних і практичних рекомендацій оптимізації функціонального стану операторів в контексті психологічного забезпечення професійної діяльності військових спеціалістів вказаного профілю.

Результати досліджень використані: у військових частинах (з’єднаннях) підчас підготовки операторів до виконання завдань оперативного призначення; під час підготовки військових психологів та психофізіологів для Збройних Сил України у Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України, Українській військово-медичній академії; для психологічного професійного відбору призовників у районних та міських військових комісаріатах.

Впровадження підтверджується відповідними актами.

Апробація результатів дослідження: Матеріали дисертації доповідались і обговорювались на засіданнях кафедри психології та Вченої Ради Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України, м. Київ, 1998-2000р.р.;), науково-практичних міжкафедральних семінарах з проблем забезпечення професійної діяльності військових спеціалістів, Військовий гуманітарний інститут Національної академії оборони України (Київ, 1998-2001); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячолітті” (Київ,1999); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “На межі тисячоліть: Християнство, як феномен культури” (Київ,2000); на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Українська еліта та її роль в державотворенні” (Київ, 2000р), Міжнародній науково-практичній конференції “Україна в ХХ столітті: уроки, проблеми, перспективи” (Київ,2001).

Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 6 статтях, чотири із яких опубліковані у фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків переліку використаних джерел і додатків. Рукопис дисертації складає 207 сторінок комп’ютерного тексту (з них 22 таблиці, 27 рисунків, 2 додатки, список використаних джерел - 199 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовано актуальність проблеми, визначено об‘єкт, предмет, мету, гіпотезу і завдання роботи. Розкрито наукову новизну, теоретичну основу і практичне значення. Наведено дані про апробацію роботи і впровадження її результатів в практику.

У першому розділі “Теоретичний аналіз сутності та змісту функціонального стану в сучасній літературі”, дається розробка проблеми вивчення функціонального стану людини в контексті психологічного аналізу. Проведено історичний аналіз становлення даної області дослідження, виділено основні теоретичні підходи до її вивчення та визначено шляхи оптимізації і профілактики негативних функціональних станів в процесі діяльності військових операторів.

Аналіз літературних джерел показує, що сьогодні в прикладних галузях психології для позначення різноманітних станів оператора, пов‘язаних зі зміною ефективності діяльності, найбільш часто застосовується термін “функціональний стан” (Л.Д.Чайнова, 1978; М.В.Фролов, 1987; А.Б.Леонова, 1990; М.С.Корольчук, 1996; П.П.Криво-ручко, 1998; Ю.П.Горго,1999). Незважаючи на проблему, яка пов‘язана з великою кількістю визначень функціонального стану, які існують сьогодні в психологічній літературі, її вирішення повинно будуватися на спеціальному вивченні тих аспектів проблем, які призвели до появи багатьох термінів для позначення даного класу явищ. В зв’язку з цим більш чітким, на нашу думку, є визначення функціонального стану людини як інтегрального комплексу існуючих характеристик тих функцій і якостей людини, які забезпечують необхідну динаміку професійної діяльності і відтворюють вплив умов середовища та характеру праці (В.І.Медведєв, 1974; М.В.Макаренко, 1991, 1996; М.С.Корольчук, 1983, 1996).

Теоретичний аналіз, в рамках найбільш чітко позначених в наш час підходів, щодо дослідження функціональнів станів, дає змогу визначити низку основних напрямів. Особливістю кожного з підходів є орієнтація на характеристику окремих рівнів прояву функціонального стану: активаційно-енергетичного забезпечення (В.Блок,1970; Ж.Пайар, 1970; Є.Д.Хомская, 1972; Л.Д.Чайнова, 1977; О.В.Карпенко, 1992; Г.М.Чайченко, 1994; К.І.Кузьміна, 1999), суб‘єктивних переживань (М.Д.Левітов, 1964; В.Л.Марищук, К.К.Платонов, 1969; І.О.Сапов, 1987; Т.С.Кириленко,1999), кількісних і якісних показників результативної сторони діяльності (поведінковий підхід) (Г.М.Зараковський, В.І.Медведєв,1971; В.В.Гущ, В.С.Щеголєв, Ю.М.Бобров,1990). Використання теоретичної та методичної бази кожного з них є недостатнім для здійснення оцінки та регуляції функціонального стану, як цілісного системного утворення, який визначає ефективність виконання людиною діяльності. Тому для вирішення завдань дослідження було використано принципи системного аналізу професійної діяльності та концептуального апарату структурно-рівневого підходу (В.А.Ганзен,1984; А.Б.Леонова, 1989; Є.П.Ільїн, 1998; В.Д.Шадріков, 1999; Ю.Л.Трофімов,1999; С.Д.Максименко,2000).

Взаємозв’язок функціонального стану оператора з ефективністю діяльності визначають важливість таких напрямів досліджень як контроль, оцінка та нормалізація станів людини-оператора. В прикладному аспекті це означає - знаходження шляхів попередження (профілактики) та корекції несприятливих функціонального стану з метою збереження фізичного та психічного здоров’я військовослужбовців при виконанні службових обов’язків.

У другому розділі “Організація роботи та обґрунтування емпіричних методів психодіагностики функціонального стану операторів” розглядаються шляхи досягнення мети та розв‘язання завдань дослідження.

Робота проводилась на підрозділі операторів, військовослужбовців строкової служби віком від 18 до 20 років, що знаходились на бойовому чергуванні і мають досвід подібної роботи не менше 6-ти місяців.

З метою розв‘язання поставлених завдань дослідження робота організаційно виконувалася в три етапи.

На першому етапі було вивчено та здійснено аналіз головних теоретичних підходів в сучасній літературі щодо вивчення функціональних станів людини в умовах професійної діяльності. Було здійснено професіографічний аналіз діяльності військових операторів, виявлено і науково обґрунтовано комплекс психодіагностичних методик, викорис-тання яких відповідало меті та завданням дослідження.

Разом з тим, на першому етапі було проведено емпіричне дослідження на групі операторів 4-х бойових змін з метою визначення зміни, яка є найбільш несприятливою з точки зору ефективності діяльності та максимальних зрушень психодіагностичних показників.

На другому етапі, впродовж одного року, емпірично визначалися особливості динаміки та психокорекції функціональних станів операторів четвертої бойової зміни до початку бойового чергування та в кінці зміни, спрямованість і ступінь вираженості зрушень основних психодіаг-ностичних показників (135 чоловік, 32 із яких склали експериментальну групу). Здійснено оцінку функціонального стану операторів за допомогою обчислення інтегрального показника функціонального стану, кореляційного, факторного аналізу та багатомірного (неметричного шкалювання).

На третьому етапі проводилась порівняльна характеристика особливостей динаміки функціональних станів операторів контрольної та експериментальної груп, визначалась ефективність застосування останніми прийомів довільної психічної саморегуляції стану. На цьому ж етапі розроблялися організаційно-методичні рекомендації щодо оптимізації та профілактики несприятливих функціональних станів, які виникають в умовах професійної діяльності.

Достовірність і надійність отриманих результатів визначалася відповідним добором контрольної та експериментальної груп, що вибирались у відповідності із загальноприйнятими критеріями статистичної достовірності даних; створенням адекватних умов обстеження; віковою репрезентативністю досліджуваних. В якості основних процедур і математичних методів аналізу використовувались параметричні та непараметричні процедури (t-критерій Стьюдента, коефіцієнт нормальної кореляції, факторний аналіз, багатомірне шкалювання). Цифрові матеріали дослідження були оброблені на комп‘ютері за допомогою пакету статистичних програм SPSS.

Основою дослідження функціональних станів операторів послужили фундаментальні психологічні положення про структуру особистості (С.Л.Рубінштейн, 1959; Б.Г.Ананьєв, 1967; К.К.Платонов, 1972; О.М.Леонтьєв, 1975, Б.Ф.Ломов, 1984; С.Д.Максименко,2000).

Основним методологічним принципом дослідження функціональних станів стало положення про те, що функціональний стан виступає як системна реакція організму і задає різні напрями для проведення діагностичної роботи.

Діагностична робота не може вважатися завершеною, коли не отримано узагальнюючих оцінок. Тому проблема створення адекватного апарату для інтеграції інформації, яка міститься в масиві різноманітних ознак функціонального стану, залишається актуальною. Проведений короткий огляд існуючих способів розв’язання проблеми інтегрального показника функціонального стану показує неможливість розв’язання її в плані пошуку універсальної кількісної міри функціонального стану (Г.В.Суходольський,1972; А.Б.Леонова,1989; Т.В.Кружева,1990; М.В.Ма-каренко,1991; М.С.Корольчук,1996). Більш адекватним, на нашу думку, для оцінювання функціонального стану військових спеціалістів операторського профілю, є підхід, що розвивається в рамках аналізу системних проявів функціонального стану і орієнтований на створення комплексного способу інтеграції даних в термінах, що забезпечують розв’язання діагностичних завдань визначеного типу. Ця робота може бути здійснена при використанні матеріалу про найбільш інформативні показники професійно-важливих якостей, які характеризують роботу важливих для забезпечення діяльності функціональних систем, і можуть скласти базу для подальшої інтеграції. Задача такого напряму полягає в доборі засобів для здійснення процесу інтеграції на базі співставлення різних показників та винесення оціночного судження.

Така організація дослідження дала змогу визначити особливості динаміки працездатності операторів у річному циклі діяльності, ефективність запропонованих діагностичних методик для оцінки їх функціональних станів, та сприятливу дію прийомів довільної психічної саморегуляції, що дозволяє рекомендувати їх, як ефективний засіб підвищення працездатності військових операторів в умовах несення бойового чергування.

У третьому розділі “Порівняльний аналіз результатів експериментального дослідження та визначення ефективності застосування прийомів довільної психічної саморегуляції стану” досліджувались особливості проявів функціональних станів операторів в умовах несення бойового чергування, вивчався вплив прийомів довільної психічної саморегуляції на оптимізацію функціонального стану, здійснена порівняльна оцінка отриманих результатів та ефективності проведеної психокорекції. Підготовлено практичні рекомендації щодо оптимізації функціональних станів операторів вказаного профілю та методичні рекомендації з питань використання прийомів довільної психічної саморегуляції стану на окремих етапах бойового чергування.

Аналіз отриманих результатів другого етапу дослідження показав, що в динаміці працездатності операторів в річному циклі дослідження, для контрольної та експериментальної груп достатньо обґрунтовано можна визначити функціональні стани, які відповідають періодам впрацювання, оптимальної та нестійкої працездатності. Порівняльний аналіз психодіагностичних показників функціонального стану, до початку бойового чергування та в кінці зміни, дає змогу виявити певні відмінності між контрольною та експериментальною групами, які проявляються в характері зрушень серед інформативних показників та ступеня їх вираженості (рис. 1).

Період впрацювання (з 1 по 3 місяці) до початку бойового чергування для обох груп характеризується тенденцією до зрушення більшості показників в бік позитивних значень. При кореляційному аналізі мають місце стійкі позитивні зв‘язки між показниками психофізіологічного, операціонального забезпечення діяльності та суб’єктивної оцінки стану (r не менше +0,66), слабкі позитивні зв’язки відмічаються між показниками професійного рівня та емоційною напруженістю (r не більше +0,28), що підтверджує зазначені тенденції в динаміці показників.

Особливістю цього періоду для операторів контрольної та експериментальної груп є те, що в кінці зміни в динаміці показників спостерігаються значні зрушення в сторону негативних значень і мають місце достовірні відмінності (з Р0,05) в порівнянні з показниками, отриманими до початку бойового чергування, а глибина зрушень останніх складає 15-20%. Причому серед діагностичних показників найбільших зрушень зазнають значення суб’єктивної оцінки стану, оперативної пам’яті та критичної частоти злиття звукових коливань, що свідчить про формування в кінці зміни несприятливого функціонального стану – вираженої втоми. При аналізі функціонального стану за основними рівнями прояву, для обох груп, спостерігається виражене погіршення функціонування підсистем суб’єктивного відображення стану, операціонального та психофізіологічного забезпечення діяльності.

Періоду оптимальної працездатності для операторів контрольної (з 3 по 8 місяці) та експериментальної груп (з 3 по 10 місяці), до початку бойового чергування, характерна загальна тенденція в зміні психо-діагностичних показників, яка характеризується стабільністю, хоча відносно фонових показників спостерігається покращання функціонування окремих показників в операторів експериментальної групи. Якщо в операторів контрольної групи на цей час перевищують фонові значення тільки окремі показники (реактивна тривожність, швидкість обробки інформації та критична частота злиття звукових коливань) то для експериментальної групи більшість показників (реактивна тривожність, швидкість обробки інформації, критична частота злиття звукових коливань, суб‘єктивна оцінка стану, показники професійного рівня, показники оперативної та слухової пам‘яті, уваги), перевищують фонові, що підтверджується за даними розрахунків інтегрального показника функціонального стану, який в середньому на 12% вище в порівнянні з відповідними показниками контрольної групи.

При переході до порівняльного аналізу за блоками даних, в операторів експериментальної групи, спостерігається оптимальне функціонування підсистем психо-фі-зіо-логічного, професійного забезпечення діяльності і суб’єк-тивного відображення стану, в той час коли в операторів контрольної групи спостерігається перевищення фонових значень тільки для підсистеми психофізіологічного забезпечення діяльності, що підтверджує наші висновки про формування в операторів експериментальної групи більш сприятливого функціонального стану та працездатності до початку бойового чергування.

При кореляційному аналізі діагностичних показників, отриманих до початку бойового чергування, для обох груп, спостерігаються стійкі позитивні зв’язки для показників суб’єктивної оцінки стану, критичної частоти злиття звукових коливань та швидкості обробки інформації (r не менше +0,67). Слабкі позитивні зв’язки відмічаються між показниками слухової, зорової та оперативної пам’яті ( r не більше +0,25). Негативні кореляційні зв’язки відмічаються між показниками критичної частоти злиття звукових коливань та логічним мисленням (r = -0,12). Аналіз кореляційних зв‘язків та характер зрушень основних діагностичних показників свідчить, що для обох груп до початку бойового чергування властиві однакові внутрішні психічні механізми регуляції діяльності і рівень функціонального стану відповідає стану оптимальної працез-датності.

Іншою є картина, що спостерігається в динаміці інтегральних показників функціонального стану операторів в кінці зміни. Як і в період впрацювання, на етапі оптимальної працездатності спостерігаються зрушення більшості діагностичних показників в бік негативних значень. Характерною особливістю цього періоду є не тільки однотипність зрушень, що в змістовному плані означає залучення компенсаторних можливостей організму для його оптимального функціонування, але і ступінь їх вираженості. Для операторів експериментальної групи починаючи з четвертого місяця спостерігається менш виражене зниження інформативних показників в порівнянні з показниками отриманими до початку бойового чергування і глибина зрушень останніх складає 12-15%. В операторів контрольної групи глибина зрушень відповідних показників складає 18-23% і ці особливості в кінці зміни спостерігається впродовж всього періоду оптимальної працездатності. Визначені закономірності в динаміці показників дають можливість стверджувати, що в кінці зміни в операторів контрольної групи розвивається гостра втома, а функціонування організму відбувається із залученням резервних та компенсаторних можливостей, що забезпечує підтримання діяльності оператора з необхідною ефективністю. Відповідно до цього в операторів експериментальної групи функціональний стан визначається як більш сприятливий для виконання професійної діяльності, що підтверджується формалізованими процедурами з обчисленням інтегрального показника функціонального стану, який в порівнянні з даними отриманими для контрольної групи вищий на 37%. Відмінності між діагностичними показниками контрольної та експериментальної груп, в кінці зміни, в порівнянні з показниками отриманими до початку бойового чергування, підтверджуються результатами статистичного аналізу. Із дев’яти діагностичних показників, в операторів контрольної групи достовірно відрізняються сім, тоді як в операторів експериментальної групи два (з Р0,05), що свідчить про покращання функціонального стану в операторів експериментальної групи внаслідок використання останніми прийомів довільної психічної саморегуляції.

При аналізі динаміки інтегральних показників функціонального стану операторів за рівнями прояву виявлено, що для експериментальної групи найбільш несприятливого впливу в процесі розвитку утоми зазнає підсистема операціонального забезпечення діяльності, тоді як для контрольної групи несприятливого впливу зазнають підсистеми психофізіологічного, операціонального забезпечення діяльності та суб’єктивної оцінки стану, достовірні відмінності (з Р0,05), виключення складає підсистема операціонального забезпечення діяльності.

Наступний період при аналізі динаміки працездатності ідентифікується нами, як період нестійкої працездатності (з 9 по 12 місяці для контрольної групи і з 11 по 12 місяці для експериментальної групи). Характерною особливістю для періоду нестійкої працездатності є прояв різноспрямованих тенденцій в динаміці діагностичних показників функціонального стану для операторів контрольної групи. Різноспрямовані тенденції в динаміці діагностичних показників, як до початку бойового чергування так і в кінці зміни, проявляються в глибині зрушень останніх відносно фонових значень. Аналіз узгодженості динаміки показників для операторів контрольної та експеримен-тальної груп проводився за допомогою кореляційного аналізу в результаті якого виявлено, що тіснота кореляційного зв’язку між діагностичним показниками для операторів контрольної групи значно нижча, в порівнянні з даними для періоду оптимальної працездатності. Результати кореляційного аналізу показують, що, відмічаються слабкі позитивні зв’язки між показниками швидкості обробки інформації, логічним мисленням, критичною частотою злиття звукових коливань та суб’єктивною оцінкою стану (r не більше +0,37), а також між професійним рівнем та оперативною пам’яттю (r не більше +0,15). Негативні кореляційні зв’язки спостерігаються для реактивної тривожності та показниками психофізіологічного забезпечення діяльності (r не менше -0,21) (з Р0,05), що підтверджує наявність розбіжностей в динаміці показників. У експериментальної групи, для цього періоду, спостерігається здебільшого узгоджена динаміка діагностичних показників, а кореляційні зв’язки суттєво не відрізняються від попереднього періоду працездатності.

Аналіз функціонального стану за даними інтегральних показників, до початку бойового чергування показує, що в експериментальної групи інтегральний показник на 16% вищий в порівнянні з результатами отриманими для контрольної групи. Отримані результати свідчать про виконання діяльності останніми з підвищеними психофізіологічними затратами уже на початку діяльності.

В кінці зміни для експериментальної групи спостерігаються зрушення діагностичних показників в бік негативних значень, а глибина зрушень останніх складає 16-18%, в порівнянні з показниками отриманими до початку виконання діяльності. Серед інформативних показників найбільших зрушень зазнають оперативна пам’ять, швидкість обробки інформації та критична частота злиття звукових коливань. Суттєво не змінюються оцінки показників професійного рівня та суб’єктивної оцінки стану, а для реактивної тривожності характерно навіть незначне підвищення показників. Отже, особливості динаміки показників експериментальної групи, які виявляють здебільшого однотипний характер та глибина зрушень дозволяють стверджувати, що підтримання працездатності на необхідному рівні в останніх відбувається із задіянням компенсаторних можливостей організму, а внутрішнім психічним механізмам регуляції діяльності відповідає період компенсації. В змістовному плані все зазначене свідчить по формування в кінці зміни в операторів експериментальної групи несприятливого функціонального стану вираженої утоми. При статистичному аналізі встановлено, що від початку до кінця зміни із дев’яти діагностичних показників достовірно відрізняються між собою три: критична частота злиття звукових коливань, оперативна пам’ять і швидкість обробки інформації (з Р0,05).

Для контрольної групи, відсутність однотипних зрушень серед діагностичних показників функціонального стану, спостерігається і в кінці зміни. Найбільших зрушень зазнає цілий блок показників - оперативна пам’ять, критична частота злиття звукових коливань, прямі показники працездатності та суб’єктивна оцінка стану, глибина зрушень яких складає 23-28%, в порівнянні з результатами отриманими до початку зміни. Менш виражених зрушень зазнають показники швидкості обробки інформації, слухової пам’яті та суб’єктивної оцінки стану. Як і для експериментальної групи, для операторів контрольної групи характерно незначне покращення результатів реактивної тривожності. При статистичному аналізі виявлено, що із дев’яти часткових показників оцінки функціонального стану, для операторів контрольної групи, від початку до кінця зміни достовірно відрізняються вісім (з Р0,05). В змістовному плані ступінь вираженості та характер зрушень інформативних показників свідчить про формування в кінці зміни несприятливого функціонального стану, що має явно виражену конфліктну природу, а виконання діяльності відбувається з підвищеними психофізіо-логічними та психічними затратами.

При аналізі функціонального стану за блоками даних, відносно фонових показників, у операторів контрольної групи спостерігається виражене погіршення функціонування всіх основних підсистем забезпечення діяльності, тоді як у операторів експериментальної групи в найбільш несприятливого впливу в процесі розвитку втоми зазнають підсистеми операціонального та психофізіологічного забезпечення діяльності. Порівняльний аналіз інтегральних показників функціонального стану підтверджує наші висновки про формування в операторів експеримен-тальної групи більш сприятливого функціонального стану, інтегральний показник якого на 41% вищий в порівнянні з даними контрольної групи, внаслідок впливу прийомів довільної психічної саморегуляції і свідчить про їх сприятливу оптимізуюючу дію.

Отже, в процесі аналізу динаміки працездатності операторів в умовах професійної діяльності виявлено функціональні стани, які відповідають періодам впрацювання, оптимальної та нестійкої працездатності. Отримані емпіричні дані для операторів обох груп свідчать, що до початку бойового чергування в операторів контрольної та експериментальної груп здебільшого формується оптимальний функціональний стан і працез-датність, що відповідає стану адекватної мобілізації. В кінці зміни в операторів контрольної групи впродовж періодів оптимальної та нестійкої працездатності спостерігається формування несприятливих функціо-нальних станів вираженої втоми та стану динамічного неузгодження. В операторів експериментальної групи для зазначених періодів в кінці зміни не спостерігається несприятливих станів пов‘язаних зі значними психо-фізіологічними затратами, що підтверджує ефективність впливу прийомів довільної психічної саморегуляції на оптимізацію функціонального стану. Зроблені висновки підтверджуються формалізованими процедурами з використанням кореляційного аналізу, критерію достовірності Стьюдента (з Р0,05) та обчисленням інтегрального показника функціонального стану. Додатково для підтвердження зазначених висновків нами було використано багатомірні методи – факторний аналіз і багатомірне неметричне шкалювання.

В результаті проведеного факторного аналізу виявлено два основних фактори (рис.1,2,3,4), які визначають особливості формування функціональних станів до початку бойового чергування та в кінці зміни. Перший фактор зумовлюється змінними, що забезпечують функціонування підсистем операціонального та психофізіологічного забезпечення діяльності, а другий - змінними, що визначають функціонування професійного рівня та суб’єктивну оцінку стану. На відміну від контрольної групи в операторів експериментальної групи в кінці зміни (рис.4) суттєво не змінюється склад і компактність груп і свідчить про те, що в кінці зміни в операторів експериментальної групи не формується несприятливого функціонального стану конфліктної природи, для якого не типові ознаки суттєвого зниження оцінок професійно-важливих якостей при значному погіршенні ефектив-ності діяльності, що має місце у випадку з контрольною групою.

Рис.1 Двохфакторна діаграма групу-вання показників до початку бойового чергування (контрольна група).

Примітка: OP-оперативна память, SP-слухова CHZK-критична частота злиття звукових

UR-логічне мислення, SAN-самопочуття,

Рис.2 Двохфакторна діаграма групування показників після зміни (контрольна група).

память, ZP-зорова память, KL-увага,

коливань, RT-реактивна тривожність,

PP-професійний рівень

Для виявлення та аналізу структурних зв’язків всередині функціо-нального стану між окремими діагностичними показниками, нами було застосовано процедуру багатомірного неметричного шкалювання. Перед початком бойового чергування за близькістю розміщення точок достатньо чітко виділяються три групи взаємозв’язаних показників: перша – найбільш професійно-важливі функції, всі показники психофізіологічного забез-печення діяльності плюс суб’єктивна оцінка стану; друга – показники професійного рівня; третя – оцінка емоційної напруженості (реактивна тривожність). Правомірність виділення названих груп підтверджуються результатами факторного аналізу. Локалізація вказаних груп достатньо компактна в побудованому психологічному просторі. Очевидно, що оптимальному функціонального стану відповідає саме така конфігурація інформативних показників. Особливістю даної конфігурації є той факт, що її ядром є показники першої групи які можуть бути названі системоут-ворюючим фактором. Показники професійного рівня та емоційної напруженості складають окремі групи, які беруть участь у формуванні функціонального стану і пов’язані із результативністю та ефективністю діяльності, що виконується. Значення емоційної напруженості, що виділяється нами в окрему групу, в змістовному плані може свідчити про високу внутрішню “ціну” діяльності та високу особисту відповідальність за результати бойового чергування. Необхідно відмітити, що подібні конфігурації інформативних показників перед початком бойового чергування спостерігаються і для контрольної групи, що підтверджує результати факторного аналізу і свідчить про оптимальну структуру функціонального стану до початку бойового чергування для обох груп.

Рис. 3 Двохфакторна діаграма групу-вання показників до початку бойо-вого чергування (експериментальна група)

Примітка:OP-оперативна память, SP- CHZK-критична частота злиття звукових мислення, SAN-самопочуття, RT-реактивна

Рис. 4 Двохфакторна діаграма групу-вання показників після зміни (експе-риментальна група)

слухова память, ZP-зорова память, коливань, KL-увага, UR-логічне

тривожність, PP-професійний рівень

В кінці зміни характер взаємозв’язку між інформативними показниками у операторів експериментальної групи не набуває значних змін, що свідчить про оптимальну структуру функціонального стану, коли у операторів контрольної групи, міняється склад і компактність груп – їх можна виділити щонайменше шість, а показники утворюють широко розтягнуту групу без чітких внутрішніх зв’язків між ними. Описані дані говорять про деструктуризацію функціональної системи, що забезпечує діяльність, і формування функціонального стану реактивної природи, найбільш чітким компонентом якого є підтримання життєдіяльності на рівні організму.

Таким чином, підбиваючи підсумки проведеного дослідження, можна зробити наступні ВИСНОВКИ:

1. Проведена дослідницька робота, що спрямовувалась на діагностику, аналіз, контроль, інтегративну оцінку та корекцію функціонального стану операторів в умовах професійної діяльності показала, що проблема діагностики в контексті підвищення ефективності праці та збереження психічного і фізичного здоров'я військовослужбовців є недостатньо вивчена і актуальною для воєнної психології, психології праці та інженерної психології.

Теоретичний аналіз існуючих напрямів вивчення функціонального стану (активаційно-енергетичного, суб‘єктивних переживань, кількісних і якісних показників результативності праці) показує, що використання теоретичної та методичної бази кожного з них є недостатнім для оцінки та регуляції функціонального стану. Тому, використання комплексного підходу до оцінки функціональних станів з позиції системно-структурних уявлень про їх природу, створює умови для своєчасної діагностичної (контроль, оцінка) та корекційної (оптимізація, профілактика) роботи в умовах професійної діяльності. Зазначений підхід грунтується на теоретико-методологічних положеннях про системну будову психічних явищ і структурно-функціональний підхід до їх вивчення підчас професійної діяльності.

2. Вивчення специфічних умов та особливостей професійної діяльності операторів, звернення до професіографічного аналізу їх діяльності, визначили адекватність діагностичних методик змісту праці останніх і забезпечили отримання різноманітних діагностичних даних про особливості функціонального стану на різних етапах професійної діяльності. Інтенсивна і тривала робота щодо обслуговування й використання складної сучасної військової техніки в умовах дефіциту часу та інформації, вимушеної робочої пози і обмеженої загальної активності суттєво впливають на функціональний стан та працездатність оператора.

Домінуючою ознакою психологічних особливостей діяльності оператора є збереження основних показників оперативної пам’яті, психофізіологічних функцій слухового аналізатора, висока емоційно-вольова стійкість, перевага процесуальних мотивів діяльності.

3. За нашими даними для своєчасної діагностики функціо-нального стану операторів та виявлення рівня працездатності останніх необхідно враховувати характеристики функціонального стану, на таких рівнях його проявів: стан основних професійно-важливих функцій (пам’ять, увага, мислення); суб’єктивної представленості стану (методика САН, шкала реактивної тривожності Спілбергера-Ханіна); психофі-зіологічної напруж-еності (критична частота злиття звукових коливань); результативності бойової діяльності (метод додаткових завдань). Інформативними показниками, що свідчать про зміну функціонального стану слід вважати наступні: результативність професійної діяльності, оперативна пам‘ять, критична частота злиття звукових коливань, суб‘єктивна оцінка стану, реактивна тривожність.

4. Дослідження динаміки функціонального стану операторів під час бойового чергування дало змогу з‘ясувати особливості їх прояву і визначити, що найнижчі показники спостерігаються у осіб 4-ої бойової зміни, яка розглядається нами, як найбільш несприятлива з точки зору максимальних зрушень основних психодіагностичних показників, ефективності діяльності та інтегрального показника функціонального стану.

5. Динаміка функціонального стану 4-ої бойової зміни у річному циклі професійної діяльності характеризується тривалим періодом впрацювання, коротким періодом оптимальної працездатності і прискореним розвитком стадії нестійкої працездатності та її неухильного зниження.

6. В процесі оцінки функціонального стану на етапах оптимальної та нестійкої працездатності, виявлено позитивні результати психокорекції для операторів експериментальної групи. Застосування операторами експериментальної групи прийомів довільної психічної саморегуляції дало змогу покращити функціонування підсистем професійного, психофізіо-логічного забезпечення діяльності та суб’єктивної оцінки стану. Успішність психокорекції підтверджується результатами статистичного аналізу з використанням критерію достовірності Стьюдента (з Р0,05), формалізованими процедурами розрахунку інтегральних показників функціонального стану для обох груп, який в середньому на 38% вищий для експериментальної групи в порівнянні з даними отриманими для контрольної групи.

7. Використання операторами експериментальної групи прийомів довільної психічної саморегуляції стану, основу яких склали прийоми нервово-м‘язової релаксації, аутогенного тренування та вольової мобілізації, у комплексі психологічного забезпечення професійної діяльності, дало можливість продовжити тривалість періоду оптимальної працездатності останніх на два місяця, зняти ефекти гострої утоми наприкінці зміни, зменшити ймовірність її накопичення та відновлення функціонального стану в межах регламентованого відпочинку. Все це дає можливість рекомендувати їх, як ефективний профілактичний та оптимізуючий засіб функціонального стану військових спеціалістів операторського профілю в умовах бойового чергування.

Результати роботи виявляють перспективи розвитку практичної психології, психології праці та інженерної психології щодо створення нової класифікації функціонального стану, які виникають в умовах професійної діяльності, проведення прикладних психологічних досліджень пов‘язаних з контролем, прогнозуванням та оптимізацією функціонального стану.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

Осьодло В.І. Оцінювання функціональних станів операторів - основні підходи //Зб. наук. праць Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України. -1999.№6(13).-С.52-58.

Осьодло В.І. Шляхи попередження та усунення негативних функціональних станів в процесі діяльності військових операторів //Зб. наук. праць Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України.-2000.-№2(15).-С.53-61.

Осьодло В.І. Методи оцінки функціональних станів операторів в умовах професійної діяльності //Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України /За ред. С.Д.Максименка –К.,2000.-Т.2.-Ч.6.-С.176-181.

Осьодло В.І. Сутність та зміст визначення інтегрального показника функціонального стану //Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України /За ред. С.Д.Максименка –К.,2001.-Т.3.-Ч.2.-С.158-164.

Осьодло В.І. Дослідження особливостей динаміки працездатності операторів в умовах бойового чергування //Психологія. Зб. наук. праць. національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова. -К.,-2001.Випуск 12.-С.416-423.

Осьодло В.І. Професійно-психологічний відбір – основа формуван-ня професійної компетентності //Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конф."На межі тисячоліть: Християнство, як феномен культури".-Ч.2.-Київ,2000.-С.531-535 .

Осьодло В.І. Психодіагностика функціональних станів операторів в динаміці професійної діяльності.

- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за спеціальністю 19.00.03. – психологія праці, інженерна психологія.

- Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ 2001.

Дисертація присвячена діагностиці та корекції функціонального стану операторів в умовах професійної діяльності. У роботі показана можливість проведення діагностичної та корекційної роботи з метою оптимізації функціонального стану оператора в реальних умовах праці.

Здійснено теоретичний аналіз, в рамках найбільш чітко позначених в наш час підходів, щодо дослідження функціонального стану людини-оператора. Проведено професіографічний аналіз діяльності операторів специфічного профілю і встановлено, що домінуючою ознакою психологічних особливостей діяльності оператора є збереження основних показників оперативної пам’яті, психофізіологічних функцій слухового аналізатора, висока емоційно-вольова стійкість та перевага процесуальних мотивів діяльності.

Виявлено особливості проявів функціонального стану операторів при аналізі динаміки працездатності підчас річного циклу діяльності. Доведено ефективність використання прийомів довільної психічної саморегуляції стану операторами експериментальної групи, у комплексі психологічного забезпечення професійної діяльності. Розроблено практичні рекомендації щодо використання методів діагностики та прийомів довільної психічної саморегуляції стану на окремих етапах бойового чергування.

Ключові слова: оператор, функціональний стан, працездатність, психодіагностика, психічна саморегуляція, психокорекція, професіогра-фічний аналіз.

Осёдло В.И. Психодиагностика функциональных состояний в динамике профессиональной деятельности.

-Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата психологи-ческих наук за специальностью 19.00.03. – психология труда, инженерная психология.

- Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев 2001.

Диссертация посвящена диагностике и коррекции функционального состояния операторов в условиях профессиональной деятельности. В работе показана возможность