КИЇВСЬКИЙ національний УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА шевченка

РОГАЧ Леся Валер’янівна

УДК: 413. 164

семантична основа лінгвістичних термінів в українській та англійській мовах

10. 02. 15 – загальне мовознавство

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Київ – 2000

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Ужгородському державному університеті

Науковий керівник – доктор філологічних наук

Фабіан Мирослава Петрівна,

Ужгородський державний університет

професор кафедри англійської філології

Офіційні опоненти:

доктор філологічних наук, професор Кочерган Михайло Петрович

Київський державний лінгвістичний університет, завідувач кафедри загального та українського мовознавства

кандидат філологічних наук Шевченко Лариса Леонідівна,

Український мовно-інформаційний фонд НАН України, старший науковий співробітник відділу лінгвістики

Провідна установа – Інститут мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України, відділ загального мовознавства

Захист відбудеться 23 червня 2000р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.19 в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (252033, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 14, ауд. 63).

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (вул. Володимирська, 58, кімн. 10).

Автореферат розісланий 22 травня 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради доц. Шахова Л.І.

Загальна характеристика роботи

Cучасна епоха – епоха науково-технічного прогресу – це невпинний потік наукових досягнень і відкриттів, а отже, такий обсяг науково-технічної інформації, що вимагає посиленої уваги до розвитку гуманітарних наук. Мова в цьому процесі пов’язана з наукою передусім своїм термінологічним лексичним пластом, у якому відображається соціально організована дійсність.

Поява сучасних технологій, інформатизація і комп’ютеризація переваж-ної більшості суспільних сфер життя ведуть до утворення нових співвідношень між термінологічними системами різних наук. Потреби сучасного науково-технічного спілкування сприяють розвитку і подальшому вдосконаленню мов-них засобів передачі інформації, серед яких основну роль відіграють слова та словосполучення, що називають і позначають поняття науки і техніки.

Актуальність дослідження пояснюється дедалі більшим посиленням взаємодії між загальновживаною лексикою і мовою спеціальних наук, а також тим фактом, що термінологія як частина лексико-семантичної системи мови не має чіткої гносеологічної і лінгвістичної межі з нетермінами. Цим пояснюється багато труднощів, які з’являються при виділенні власне термінологічних зако-номірностей та їх розмежуванні від закономірностей загальновживаної лек-сики. Серед великої кількості проблем, якими займаються сучасні термінологи, чи не найменш розробленою є проблема формалізованого дослідження семан-тики природної мови, що міститься в лексичних значеннях окремих слів. Тому формалізоване вивчення семантики лінгвістичних термінів як членів лексичної системи української та англійської мов підсилює актуальність нашого дослідження.

Об’єктом дослідження обрано лінгвістичні терміни української та англійської мов.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в руслі комплексної теми ”Мовні контакти і оно-масіологічні категорії в мовах різних систем”, що розробляється на кафедрі англійської філології Ужгородського державного університету.

Основною метою дисертаційної роботи є встановлення й розкриття се-мантичної основи лінгвістичних термінів української та англійської мов, а та-кож вияв особливостей їх функціонування у межах лексико-семантичної системи за-гальнолітературної мови.

Для досягнення мети дослідження вирішуємо такі завдання:

1)

1)

1)

1)

Джерелом дослідження послужили: тлумачні словники двох мов (11-томний Словник української мови, Великий Оксфордський словник у 12-ти то-мах), а також словники лінгвістичних термінів (Словник лінгвістичних термінів Д.І.Ганича, І.С.Олійника, Словник лінгвістичних термінів Є.В.Кротевича, Н.С.Родзевич, Slovnik slovanske lingvisterminologie, A Dictionary of Linguistics of Pei M., Gaynor F., Concise Handbook of Linguistics: A Glossary of Terms of Steible Daniel, Сло-варь американской лингвистической тер-минологии Э.Хэмпа, Longman Dictionary of Language Teaching and Applied Linof Jack C. Richards, John Platt, Heidi Platt).

Методи дослідження. Поєднання статистичного, типологічного, описо-вого методів з формалізованим та компонентним аналізом дало можливість створити комплексну методику, придатну для семантичного дослідження термінологічної лексики української та англійської мов і виявлення співвідношення лінгвістичної термінології з іншими терміносистемами в межах віддаленоспоріднених мов, а також із загальновживаною лексикою.

Наукова новизна роботи. У дисертації вперше застосовано фор-малізований підхід до класифікації та лексико-семантичного аналізу лінгвістичних термінів української та англійської мов. Уперше в загальному мовознавстві предметом дисертаційного дослідження виступає зіставне вивчення української та англійської лінгвістичної термінології на основі спеціально розробленої методики їх семантичного аналізу, що дає можливість використовувати семантичний простір як одну з важливих ознак структурної організації лексичних значень окремих слів та лексико-семантичних систем у цілому. Пропонується комплексний підхід до вивчення соціальних та когнітивних аспектів української та англійської лінгвістичної термінології, її місця у системі загальновживаної мови.

Теоретичне значення дослідження полягає у подальшій розробці лінгвістичних основ термінологічного спілкування і вдосконаленні нових ме-тодів та підходів до вивчення зіставної семантики лінгвістичних терміносистем віддаленоспоріднених та неспоріднених мов.

Практичне значення роботи полягає у тому, що одержані результати можуть виявитися корисними в процесі перекладу спеціальних текстів, при укладанні термінологічних і тлумачних словників, а також написанні навчаль-них посібників та спецкурсів з проблем загального мовознавства, термінознавства і лексикології. Розробленою в дисертаційному дослідженні ме-тодикою зіставного семантичного аналізу лінгвістичних термінів української та англійської мов користуються студенти англійської філології УжДУ при на-писанні курсових і дипломних робіт, а також доповідей на студентських науко-вих конференціях.

Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані ди-сертанткою самостійно.

Апробація роботи. Результати проведеного дослідження оприлюднено на Міжнародній конференції з термінології (Львів 1993), конференціях професорсько-викладацького складу УжДУ (1995, 1996, 1997, 1998, 1999), а та-кож на розширеному засіданні кафедри англійської філології та кафедри української мови УжДУ (Ужгород 1999).

Публікації. Основні положення дисертації викладено у 9 публікаціях. Серед публікацій 6 статей, решта – тези і матеріали доповідей конференцій різних рівнів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку умовних скорочень, списку викори-станих джерел і додатків. Повний обсяг дисертації – 200 сторінок тексту, у тому числі дві таблиці. Обсяг дисертаційного дослідження (без списку використаних джерел і додатків) – 170 сторінок, список використаних джерел – 22 сторінки (228 позицій), додатки включають дві таблиці.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У ”Вступі” обгрунтовано актуальність і наукову новизну роботи, зазна-чено зв’язок теми дослідження з науковою проблематикою установи, в якій ви-конана робота, сформульовано мету та завдання дослідження, об’єкт і методи дослідження, окреслено теоретичну і практичну цінність одержаних ре-зультатів, форми їх апробації.

Перший розділ ”Семантична основа лінгвістичних термінів української мови” присвячений семантиці української лінгвістичної терміносистеми та її зв’язку із загальновживаною лексикою, а також впливу позамовних факторів на мовні термінологічні процеси, а саме термінотворення, запозичення термінів з інших мов і підсистем, розбудову багатозначності, си-нонімії, антонімії, стандартизацію та уніфікацію термінів тощо.

Термінологія є найчутливішою до зовнішніх впливів частиною лексики літературної мови, оскільки науково-технічний прогрес, охопивши всі сфери знання, сприяє подальшому розвитку вже існуючих галузей науки і техніки та веде до появи нових науково-технічних термінів і цілих термінологічних систем. Процес бурхливого розвитку термінології є наслідком утворенння якісно нових за структурою термінів, набування нового спеціального значення вже існуючими в інших підмовах термінами, а також тими, які утворилися в ре-зультаті переосмислення загальновживаних слів.

Наслідком впливу на термінологію позамовних факторів є те, що мові науки властиві такі семантичні процеси, як синонімія, антонімія, полісемія. Для нашого дослідження особливо важливим семантичним процесом термінології виявилася полісемія термінів. Під полісемією розуміємо співвіднесеність од-ного терміна більше, ніж з одним понят-тям у межах одного або дотичних термінологічних полів. У процесі аналізу українських лінгвістичних термінів як термінологічних одиниць виявлено два типи полісемії: 1) внутрішню (всередині лінгвістичної терміносистеми); 2) зовнішню (між різними терміносистемами). Семантичною основою першого типу полісемії є диференціація наукових по-нять і розхитування значення однозначного терміна. Так, термін позиція вказує на 1) ’звукове оточення фонеми, що створює відповідні умови для її вираження, положення фонеми щодо інших фонем і місця наголосу в слові’; 2)’місце мовної одиниці у висловленні, з чим пов’язана її граматична функція’ (Словник лінгвістичних термінів Д.І.Ганича, І.С.Олійника). Термінологічна одиниця кон-вергенція пояснюється, по-перше, як ’зміни, що викликають збільшення подібності чи навіть збігу різних звуків мови’, по-друге, – ’розвиток спільних або подібних рис у двох чи кількох мовах незалежно від спільності їх по-ходження’ (Словник лінгвістичних термінів Д.І.Ганича, І.С.Олійника).

Проблема вживання одного терміна в кількох терміносистемах у сучасній лінгвістиці є актуальною і до кінця нерозв’язаною. Одночасне вживання одного терміна в лінгвістиці, математиці, фізиці, хімії, медицині, біології, юриспру-денції, логіці, філософії тощо вважаємо проявом міжсистемної термінологічної полісемії, оскільки в основі цього явища, на нашу думку, лежить подібність процесів у різних сферах наукового відображення об’єктивної дійсності. Ознака уподібнення проявляється у цих терміносистемах з різним ступенем інтенсивності і стосується різних об’єктів.

Когнітивні аспекти дослідження є особливо актуальними для термінології, оскільки терміни утворюються при узагальненні й абстрагуванні явищ матеріального світу, що є об’єктами пізнання, і відразу ж стають знаряд-дям наукового мислення, оскільки без них не можна узагальнено описати пізнаваний світ. При дослідженні лінгвістичної терміносистеми як результату пізнавальної і класифікуючої діяльності людини використовуємо поняття ”категорія”. Категорія у філософії і когнітології розглядається як одна з форм усвідомлення специфіки найістотніших властивостей природних об’єктів, суспільства і мислення. У лінгвістиці термін ”категорія” використовується не-однозначно – він виступає і як ”категорія свідомості”, і як ”мовна категорія”. При дослідженні семантики одиниць лінгвістичної термінології як за-гальновживаних слів і термінів яскраво виявляється співвідношення двох типів: поняттєві категорії розглядаємо як універсальні, що існують у конкретному суспільному середовищі; мовні категорії вживаються відносно класів мовних одиниць, в основі виділення яких лежить певна загальна властивість.

На основі семантичного аналізу лексичного і семного складу українських лінгвістичних термінів побудована матриця, що зображує структуру семан-тичного простору лінгвістичної термінології у системі загальновживаної мови. Матриця складається з рядків однакової довжини, у яких представлено семний склад значень та стовпчиків, що виражають частоту вживання і характер сем. Матрична характеристика лінгвістичного терміна дала можливість:

1)

1)

1)

1)

Особливістю матриці є те, що, крім передачі вже реалізованих зв’язків, позначених знаком ”+”, незаповнені клітини дають змогу прогнозувати розта-шування новотворів і їх зв’язків з наявними термінами, а також виділити наявність найбільшої / найменшої концентрації терміноелементів у мові.

Полісемія є найхарактернішою семантичною особливістю досліджуваних одиниць як у загальновживаному, так і термінологічному аспектах. За кри-терієм кількості загальновживаних значень у семантичній структурі слова український фактичний матеріал ділимо на три основні групи: терміни з най-вищим ступенем полісемії, середнім ступенем полісемії та моносемічні. Не-зважаючи на окремі спільні характеристики, всі групи мають свою специфіку, яка стосується співвідношення термінологічної та загальновживаної семантики. У групі високополісемічних слів загальновживані значення представлені най-ширше. Термінологічна лінгвістична семантика більшості лексем цієї групи поєднується з їх вживанням в інших сферах діяльності людини. Так, термін ряд у лінгвістиці вказує на 1) ’послідовність мовних одиниць, розташованих без-посередньо одна за одною’; 2) ’положення язика при творенні голосних звуків за рухом у горизонтальному напрямі’ (Словник лінгвістичних термінів Д.І.Ганича, І.С.Олійника), а також виступає терміном інших наук: хімії (’су-купність речовин, що мають певні спільні властивості’); біології (’сукупність близькоспоріднених видів тварин’); математики (’сукупність величин, розташованих у певній послідовності’). У семантиці найбільш полісемічних термінів української мови виявлено спільні значення, які передаються багато-функціональними семами. Наприклад, семантика 36 лексичних одиниць указує на їх функціонування у сфері інших наук, крім лінгвістики (стан, основа, час, шум, ряд, рід, поле, суб’єкт, система, корінь, період, функція, сегмент, трансформація, текст). У матриці ця особливість представлена семою наукове і займає третє місце рангового списку. 21 термін має значення, у тлумаченні яких є посилання на слово (термін, архаїзм, епітет, варваризм, вигук, си-нонім, антонім, постфікс). У формулах тлумачення 18 одиниць міститься вказівка на дію або процес (деривація, редукція, чергування, дисиміляція). Ремаркою спеціальне в тлумачному словнику позначаються 17 термінів (суб-ституція, сегментація, частотність, фонація, просодія); у переносному зна-ченні вживається 12 слів (основа, позиція, поле, корінь, акцент, вибух, за-барвлення). Ремарка застаріле у формулах тлумачення характеризує 11 лек-сичних одиниць (ряд, рід, письмо, вид, етимологія, відношення). Співвідношення лексичних значень лінгвістичних термінів з поняттям мистецтва відображені в словах звук, акцент, фраза, транскрипція, жанр, синкопа.

У групі з середнім ступенем полісемії посилюється власне лінгвістична термінологічність досліджуваних одиниць. При різних підходах до вивчення змісту лексичної одиниці виявляються різні аспекти його структури. Так, структура змісту терміна комунікація в тлумачному словнику, який виходить з позицій загальновживаної лексики, представлена такими дефініціями: 1. спец. Шляхи сполучення, лінії зв’язку тощо. 2. лінгв. рідко. Те саме, що спілкування (Словник української мови). У термінологічних словниках, завданням яких є розкривати структуру змісту, не виходячи за межі конкретної термінологічної системи, лексичне значення слова комунікація інтерпретується за допомогою дефініції, в якій вказано на ’процес спілкування, передачу інформації, думок’ (Словник лінгвістичних термінів Д.І.Ганича, І.С.Олійника). Семний склад іменника комунікація у матриці абстраговано характеризує структуру його змісту і як загальновживаного слова, і як термінологічної одиниці, підкреслюючи, що семантика цієї лексеми в системі загальновживаної лексики та лінгвістичної термінології знаходиться на периферії семантичного простору. Ця периферійність у загальновживаному тлумаченні досліджуваного слова по-значена словниковою ремаркою спец., а у термінологічному – рідко. Ще один вияв периферійності семантики іменника комунікація вбачаємо в тому, що воно утворює лише одне словосполучення – вузол комунікацій (’місце, де сходяться, перетинаються шляхи сполучення, лінії зв’язку тощо’ (Словник української мови)).

Усі однозначні слова досліджуваного матеріалу виступають лінгвістичними термінами. Оскільки моносемічність є однією з основних вимог, що ставляться до термінів, то саме ці лексичні одиниці складають ядро досліджуваної термінології. На відміну від перших двох груп, одиниці третьої групи майже позбавлені зв’язків з іншими словами. Відсутність у однозначних термінах системної організації значень сприяє послабленню (аж до повного зникнення) їх системних зв’язків з іншими лексичними одиницями.

У досліджуваному матеріалі виявлено 98 однозначних лексичних оди-ниць. Ці терміни поділяємо на дві підгрупи: до першої належать такі, що в тлу-мачному і в термінологічних словниках кваліфікуються як лінгвістичні, а до другої – одиниці, що в Словнику української мови не виділяються словниковою ремаркою лінгв. Лексикографічний аналіз показав, що лише окремі лексеми групи моносемічних одиниць можна вважати моносемічними. Семантика частини слів характеризується поєднанням загальновживаних значень із спеціальними. Наприклад, слово кореляція кваліфікуємо як: 1.Взаємозалежність, взаємний зв’язок та співвідносність двох чи кількох явищ, предметів і т. ін. 2. лінгв. Взаємна залежність, співвідносність двох чи кількох мовних одиниць. 3. біол. Взаємозалежність між будовою та функціями клітин, тканин, ор-ганів та систем організмів. Терміни цієї підгрупи тлумачаться в ди-сертації також як полісемічні лінгвістичні одиниці, тому що в них містяться термінологічні ознаки, виділені в лексикографічній інтерпретації як тлу-мачного, так і термінологічного словників. Так, одиницю орфографія пропонуємо пояснювати за допомогою ремарки лінгв. та двох формул тлума-чення: 1. Система загальноприйнятих правил передачі звукової мови на письмі. 2. Написання слів відповідно до таких правил.

Актуальною і досі недостатньо вивченою у лексикографії є проблема відображення термінологічної лексики в тлумачному словнику. Складність дослідження цієї проблеми полягає в тому, що термінологічна лексика, яка по-ступає до кодифікованої літературної мови з науково-технічної сфери, формує дуже істотну частину словникового реєстру кожного загальномовного слов-ника. У загальномовному тлумачному словнику не буває різких відмінностей при тлумаченні термінів і нетермінів. Укладачі загальномовного словника при характеристиці поняттєвого компонента значення обов’язково враховують наукові знання: з різних варіантів вибирається поширене і авторитетне ро-зуміння терміна.

У зв’язку з включенням термінологічної лексики до тлумачного словника літературної мови виникає ряд проблем, що полягають у: відборі термінологічної лексики для словника; співвідношенні позамовного змісту (реалії) і семантичної структури терміна з його лінгвістичним відображенням у словнику; вживанні терміна в одній або декількох сферах людської діяльності; відображенні словником семантичної структури терміна; стилістичній характе-ристиці терміна. Специфіка змістової характеристики терміна в загальномов-ному словнику проявляється в тому, що дефініція термінологічного словника є стислішою, ніж тлумачного і спрямована на відображення суті наукового по-няття. При цьому тлумачний словник враховує не всі аспекти спеціального зна-чення, бо воно тут подається узагальнено. Характеристика термінологічної одиниці в тлумачному словнику орієнтована на розуміння терміна в першу чергу як загальновживаного слова.

Семний склад лінгвістичних термінів, як і лексичний, представлено в матриці, а це дає змогу розглядати семи як елементи системно-структурних угруповань. Переважна більшість багатофункціональних сем указує на за-гальновживану і лінгвістичну семантику, об’єднуючи при цьому лексичні оди-ниці за спільністю ознак. Серед однофункціональних, як і серед багато-функціональних, є семи загальновживаного і термінологічного характеру. Щоправда, на відміну від багатофункціональних, серед однофункціональних сем виявлено більшість таких, що характеризують загальновживану семантику. У семантичному просторі українських лінгвістичних термінів ці семи займа-ють периферійне місце, не вказуючи на безпосередні зв’язки між лексемами і не утворюючи семантичні центри. У результаті дослідження українських лінгвістичних термінів нами отримано 170 сем, які класифікуємо за двома па-раметрами: кількісним і якісним. За кількісним параметром виділяємо семи ви-сокого, середнього та низького ступеня уживаності. Семи високого ступеня вживаності у матриці займають перші місця, об’єднуючи семантику переважної більшості лексичних одиниць. Досліджувані семи характеризуються вказівкою на 1) формальне вираження семантичної особливості значення реєстрового слова: (наукове, лінгвістичне, спеціальне, рідко, мистецтво, застаріле, пере-носне значення); 2) певну одиницю як частину чогось (слово, одиниця, звук); 3) динамічні та якісні характеристики (дія, процес, манера, стиль, спосіб);
4) об’єднання, сукупність чогось (словосполучення, висловлення, фраза, зворот, вислів, сукупність, система). За якісним параметром семи діляться на: 1) опи-сові; 2) відносні; 3) предметні; 4) на позначення сфери вживання лексичних одиниць; 5) такі, що відображають словникові ремарки.

Закономірність розташування в матриці загальновживаних і термінологічних сем відображає співвідношення загальновживаної та лінгвістичної термінологічної семантики в українській літературній мові. У ділянці матриці, що відповідає найчастотнішим семам, загальновживана семан-тика представлена великою кількістю семних реалізацій, які утворюють без-посередні і опосередковані зв’язки між собою. Семи на позначення лінгвістичної семантики характеризуються поодиноким розташуванням. Із зменшенням сту-пеня полісемії лексем ця тенденція змінюється в оберненому порядку. У моно-семічних одиницях лінгвістичні значення, що виражені най-частотнішими семами, утворюють певні семантичні центри, тоді як за-гальновживані виступають у вигляді поодиноких реалізацій.

У другому розділі дисертаційного дослідження ”Семантична основа лінгвістичних термінів англійської мови” розглядаються основні властивості семантики англійських лінгвістичних термінів, їх співвідношення з термінами інших наук та загальновживаними словами.

Семантика лінгвістичного терміна характеризується тим, що вона: містить інформацію про логічні узагальнення ознак однорідних предметів; співвідносить термін не з окремим предметом, а окремим класом, рядом, типом; виражається за допомогою дефініції; строго логічно співвідноситься зі значен-нями інших термінів у межах певної системи; пов’язана з певною професійною діяльністю.

Лексичний склад англійських лінгвістичних термінів ділиться на групи, які охоплюють терміни найвищого ступеня полісемії, середнього ступеня полісемії та моносемічні. Дослідження семантики найбільш полісемічних англійських лінгвістичних термінів показало, що в англійській мові одна і та сама сема може зустрічатися у семантиці багатьох лексичних одиниць, але, на відміну від української, взаємозв’язки між англійськими лексемами значно складніші, бо тлумачення лінгвістичних термінів в англійських словниках включені в значно ширший контекст загальновживаних слів. Яскраво вира-женою семантичною особливістю переважної більшості англійських слів є вказівка на значення, що вийшли з активного вжитку, але, як свідчить словник, не перестають бути одиницями її лексико-семантичної системи. Застарілими є також лінгвістичні значення окремих досліджуваних одиниць. У тлумачному словнику ці значення представлені словнико-вими ремарками ling. (gram.) obs. Такі терміни як preposition, declension, vowel, noun, verb, root, stem тощо втратили певне лінгвістичне значення або його відтінок. Застарілі лінгвістичні значення термінів preposition, stem та root співвідносяться з іншими за-старілими значеннями цих одиниць. Так, preposition у значенні ’будь-яке слово чи частка, яка виступає в ролі префікса у слові’ (any word or particle prefixed to another word; a prefix) співзвучне формулі тлумачення ’щось, що ста-виться перед’ (smth. placed before). Лексеми root та stem у лінгвістичному значенні ’первинне слово, від якого походять інші’ (Великий Оксфордський словник) близькі до значень ’глибина серця, душі’ (Великий Оксфордський словник) (root), ’предок, засновник роду’ (Великий Оксфордський словник) (stem).

Дослідження англійських лінгвістичних термінів дозволило виявити кілька різновидів їх багатозначності. Категоріальною багатозначністю вва-жаємо таку, що розвивається в результаті метонімічного переносу, в основі якого лежить зв’язок за суміжністю: об’єкт – наука (наприклад, morphology як 1) ’наука про вивчення морфем та їх різних форм’ та 2)’морфемна система певної мови’ (Словник лінгвістичних термінів Лонгмана)). Міжсистемна полісемія, полягає в існуванні різних значень одного терміна в різних розділах науки про мову. Так, лінгвістичний термін metathesis у синтаксисі передає ’зміну порядку слів у реченні’, а у фонетиці – ’зміну порядку звуків у слові або між двома словами’. Ще одним типом полісемії є такий, що утворився внаслідок зв’язку між об’єктом та процесом, пов’язаним з цим об’єктом. Так, coordination вживається у значеннях 1)’слово, що з’єднує слова, фрази’; 2)’процес такого з’єднування’ (Словник лінгвістичних термінів Лонгмана). Іншим різновидом термінологічної багатозначності є такий, який обумов-люється різноаспектним підходом до вивчення лексичних значень слів. На-приклад, лексична одиниця rule у Великому Оксфордському слов-нику характе-ризується значенням ’принцип, що регулює або визначає форму чи позицію слів у реченні’. Словник Лонгмана визначає цей термін і з позицій традиційної гра-матики (положення 1) про утво-рення лінгвістичної одиниці; 2)про правильне вживання лінгвістичної оди-ни-ці чи одиниць), і з позицій трансформаційної гра-матики, у якому при тлу-ма-ченні береться до уваги відношення між лінгвістичними одиницями.

Відповідно до ієрархічного підходу до вивчення семантичної структури слова англійський матеріал увиразнив доцільність виділення в лінгвістичних термінах двох типів ієрархізації: 1) зовнішню (стосовно зв’язку термінологічних значень із загальновживаними) і 2) внутрішню (у межах зна-чення кожного конкретного терміна).

У роботі встановлено, що взаємодія загальновживаної та лінгвістичної семантики обумовлюється метафорою та метонімією як різновидами вторинної номінації. При семантичному творенні термінів основною підставою для ме-тафоричного переносу є аналогія, що виступає семантичною основою схожих процесів у загальновживаній лексиці, терміносистемах інших наук та лінгвістичній терміносистемі. Так, загальновживане значення іменника usage ’звичне вживання, встановлений спосіб дії’ (Великий Оксфордський словник) є аналогічним лінгвістичному: ’звичні способи письма і мовлення’ (Словник лінгвістичних термінів Лонгмана). Лінгвістичне значення терміна object ’особа або предмет, на які спрямована дія, виражена в реченні’ (Словник лінгвістики) є похідним від загальновживаного ’те, на що спрямовані дія, думка або почут-тя’ (Великий Оксфордський словник). У семантиці багатофункціональних термінів аналогія стає основою розвитку значень у кількох сферах діяльності людини. Так, основне значення лексеми substitution ’заміна однієї особи або предмета іншою’ у юриспруденції трансформується в ’заміну спадкоємців майна’, у хімії – в ’заміну одного або кількох еквівалентів елемента такою са-мою кількістю еквівалентів іншого’, в біології – в ’заміну одного органу чи функції іншим’, у торгівлі – в ’нечесну підміну одного товара іншим’, у лінгвістиці – в ’звукову зміну, яка полягає в заміні одного голосного або при-голосного іншим’ (Великий Оксфордський словник).

Другим способом взаємодії загальновживаної і термінологічної семан-тики є перенесення назви за суміжністю з найменування дії на об’єкт як її ре-зультат. Цей спосіб має виражений метонімічний характер. Так, термін contrac характеризується термінологічним значенням ’скорочена форма слова як результат дії скорочення’ (Великий Оксфордський словник).

Ще одним способом взаємодії двох типів семантики є вказівка на стан, обумовлений дією. Наприклад, лінгвістична семантика терміна agreement ’стан узгодження у числі, відмінку чи особі’ (Словник лінгвістики) є ре-зультатом позначення даним словом ’дії досягнення згоди’ (Великий Оксфордський словник).

Дослідження лексем найвищого ступеня полісемії виявило, що в цій групі поширеним є явище, коли слова, набув-ши спе-цифічного значення, що відповідає певному поняттю в спеціальній галузі знань, одержують статус та характеристику термінів і стають компонентами лінгвістичної термінологічної системи. Цей процес відбувається без зміни первинного значення в за-гально-вживаній лексиці. Указані слова пройшли поріг термінологізації і, діставши спеціальну дефініцію, зайняли своє місце в системі термінології тієї чи іншої науки.

Між науковою термінологією та загальновживаною лексикою існує постій-на двостороння взаємодія. Про це свідчить і перехід термінів зі спеціальної мови в загальновживану. Детермінологізація пояснюється в основ-ному позамовними факто-рами: зростанням ролі науки й техніки в суспільстві, доступністю фахової тер-мінології для широкого кола людей, впливом засобів масової інформації. У зв’язку з розширенням сфери застосування термінів утворюється ши-рше значення на місці вузького спеціалізованого. Такі ”неточні” зна-чен-ня порушують статус термінів, у результаті чого останні пере-стають бути термі-нами і перетворюються на загальновживані слова.

Лексичне значення слова залежить від місця, яке воно займає у лек-сико-семантичній системі мови, а також зумовлюється певними семантичними центрами, навколо яких групуються слова близькі за вказівкою на якусь ознаку. Ця ознака може виявлятися у якомусь одному значенні, безпосередньо поєднувати різні за характером значення або бути ланкою, за допомогою якої вони пов’язані. Так, у семантиці англійських лінгвістичних термінів найбільш полісемічних слів виявлено такі семантичні центри: слово, значення, мова, мовлення, дія, процес, спосіб, манера, антонімія, образність як основа пере-носу ознаки з одного поняття на інше, вторинна номінація.

Особливістю англійських лексичних одиниць середнього ступеня полісемії є міжсистемна термінологічна полісемія, яка має тенденцію до зниження відповідно до зменшення кількості значень слів. Для англійської термінології це явище характерніше, ніж для української. Як і в українській термінології, в основі явища термінологічної полісемії англійської мови лежить спільна семантична ознака, що виявляється у спеціальних значеннях різних сфер діяльності людини. Семантичний закон співвідношення двох типів семан-тики ці прослідковуємо за характером розташування ознак у матриці по стовпчику science, а також за зв’язками лінгвістичної семантики лексем із за-гальновживаною та термінологічною в інших науках (прослідковується по стовпчику linguistics та власне лінгвістичним семам). Терміни з широкою семан-тикою за семою science утворюють невеликі об’єднання лексичних одиниць (три-, чотирикомпонентні), які перебувають на малій семантичній віддалі одне від одного. Зі зменшенням ступеня полісемії семантична віддаль між групами лінгвістичних термінів збільшується. Таке розташування сем у зовнішній структурі семантики лінгвістичних термінів свідчить про інтенсивніший прояв цієї характеристики в словах із середнім ступенем полісемії.

У досліджуваному матеріалі виявлено кілька центрів термінологічної се-мантики, які складають такі термінологічні одиниці: 1) contraction, analysis, transposition, theme, series, stress, segment; 2) inflexion, substitution, synderivatin, agreement, reduction, fusion, aspect, congruence; 3) tranmorphology, cacophony, frequency, modality; 4) syncope, reducoordination, assimilation, convergence, differentiation, correlaresonance, hyperbole, nucleus, apostrophe.

Лексеми середнього ступеня полісемії поділено на три якісні лінгвістичні типи на основі їх тлумачення Великим Оксфордським словником: 1) одиниці, які в словнику не супроводжуються ремаркою ling. (або подібними), і у фор-мулах тлумачення яких не подається їх лінгвістична семантика; 2) одиниці, що визнаються лінгвістичними термінами; 3) одиниці, формули тлумачень яких за змістом збігаються із спеціальними без указівки на їх застосування у сфері лінгвістики.

Третю групу досліджуваних лінгвістичних термінів складають моно-семічні одиниці. Терміни цієї групи утворюють ядро лінгвістичної термінології і незалежну від впливу загальновживаної лексики систему.

У семантичній структурі полісемічного терміна виділено диференційні та інтегральні семи. Інтегральна сема – це ланка, що зв’язує загальновживане та термінологічне значення, а ди-ференційна – та, що відрізняє спеціальне зна-чення від інших. Дифе-ренційні семи, формуючи термінологічне значення, відображають істотні ознаки поняття, характе-ризують його глибше, повніше, розкривають зв’язки і відношення цього по-няття, визначають його місце в системі по-нять науки. Так, сема form є інте-гральною в семантиці терміна morphology, оскільки в загальному значенні він є ’історією варіації щодо форми’; у біології – це ’розділ біології, що досліджує фор-ми тварин та рослин’; у лінгвістиці – ’розділ граматики, що вивчає форми слів’ (OD). Дифе-ренційними семами для morphology є animal, plant та word. Лексична одиниця paradigm характеризується інтегральною семою pattern, example і дифе-ренційною як термін лінгвістики – verb.

Рангове впорядкування сем у матриці дозволило встановити якісний ха-рактер семантичних ознак англійських лінгвістичних термінів. Щільне за-повнення частин матриці, що відображає реалізацію найуживаніших сем і лек-сичних одиниць із широкою полісемією, свідчить про їх найбільшу семантичну вагу в мовному просторі. Тут лінгвістичні терміни зливаються із за-гальновживаною лексикою, тому для їх виділення потрібна конкретизація. Кількість семних реалізацій у матриці зменшується як у напрямку зниження ступеня полісемії лексичних одиниць, так і в напрямку зменшення частотності сем. Незаповненість частини матриці свідчить про те, що досліджуваний фрагмент лінгвістичної термінології має у перспективі широкі можливості для свого збагачення і розвитку.

В И С Н О В К И

Термін розглядаємо як неподільну одиницю мис-лення, що постає най-меншим відрізком конкретного мисленнєвого процесу. Цим відрізком у нашому дисертаційному дослідженні є наукове поняття лінгвістики, що позначається терміном-словом, яке одержуємо на основі уявлень про практичну й теоретичну діяльність людини.

Дослідження семантики лінгвістичних термінів української та англійської мов на фоні загальновживаної лексики дало змогу розкрити низку її особли-востей. Визначення місця лінгвістичних термінів у лексико-семантичній системі сучасної української літературної мови детермінується трьома коорди-натами: розташуванням їх у системі загальновживаної лексики, специфікою організації термінологічних одиниць у лінгвістичній системі та співвідношенням їх у семантичному просторі перетину.

У роботі вважаємо, що лінгвістичний термін як слово входить до словни-кового складу мови і не ізольоване від законів, що впливають на розвиток лек-сичної системи взагалі. Лінгвістичні терміни розглядаємо в системі за-гальновживаної мови, що зумовлюється: 1) рухомістю меж співіснування в од-ному слові термінологічного і нетермінологічного значень;
2) відсутністю чіткого розмежування спеціальної лексики і слів загальновживаної лексики;
3) наявністю лексико-семантичних процесів, які відбуваються в за-гальновживаній лексиці (полісемія, синонімія, антонімія); 4) використанням словотворчих моделей мови для утворення нових термінів.

При вивченні семантики терміна розглядаємо взаємовідношення його зі словами загальновживаної лексики. Проаналізовано також способи взаємозв’язків лінгвістичної термінології з іншими термінологічними угрупо-ваннями, внаслідок чого і вдалося виявити, що досліджувана термінологічна лексика англійської мови відрізняється від української системними зв’язками між термінологічними одиницями та термінологічної підсистеми з підсистемою загальновживаної лексики. В англійській мові, як і в українській, нетермінологічні одиниці служать базою для утворення нових слів узагалі та термінологічних зокрема, так само як лінгвістична термінологія може викликати утворення нових за-гальновживаних слів. Терміни, утворені на основі загальновживаної лек-сики, у свою чергу зберігають семантичні процеси, вла-стиві лексиці за-гальнонародної мови, пристосовуючи їх до свого специфічного вико-ри-стання

Структура семантики лінгвістичних термінів української та англійської мов у принципі не відрізняється від семантичної структури загальновживаних слів. Ці одиниці характеризуються різноступеневою ієрархізацією семантики, починаючи з найпростішої будови моносемічних одиниць і закінчуючи висо-ким рівнем складності їх семантики в полісемічних термінологічних і за-гальновживаних словах.

Зіставлення способів інтерпретації багатозначних термінів у лексико-графічних джерелах виявило, що лінгвістичне термінологічне значення у спеціальних словниках буває в основному деталізованішим, ніж у тлумачному, в той час як тлумачний словник конкретніше представляє загальновживану се-мантику. У співвідношенні інтерпретації семантики лінгвістичних термінів і за-гальновживаної лексики викристалізовується закономірність, за якою розрізняємо три способи відображення взаємозв’язків лінгвістичних та за-гальновживаних значень на рівні окремих слів. Відображення першого типу в спеціальних та тлумачних словниках стосується наявності таких лінгвістичних значень, що подаються тільки в одному з цих словників. Другий тип співвідношення лінгвістичної семантики у спеціальних та тлумачному словни-ках характеризується повним збігом семантичних ознак. Частковий збіг в інтерпретації лінгвістичної семантики полісемічних термінів спеціальними і тлумачним словниками виступає в багатьох варіантах. Найпоширенішим варіантом у досліджуваному матеріалі є таке співвідношення, коли частина се-мантичної кваліфікації терміна в спеціальних словниках повністю покриває лінгвістичну інтерпретацію тлумачного словника.

Компонентний аналіз семантики українських та англійських за-гальноживаних лексичних одиниць показав доцільність кількісного та якісного опису семного складу. Кількісний параметр дослідження дав змогу розрізнити семи найвищого, середнього та низького ступеня частотності. За якісним параметром семи класифікуємо за: а) їх місцем і статусом у слов-никових дефініціях; б) змістом; в) експліцитністю чи імпліцитністю їх ви-раження.

Виділений нами фрагмент системи мови, представлений матрицею, є упорядкованим простором семантичних ознак, які входять і до термінологій інших наук та сфер діяльності людини. Розподіл нелінгвістичних ознак у мат-риці відбувається за законами, спрямованими на утворення особливих семан-тичних центрів з великою кількістю сем, від якої залежить відношення між термінологічними лексичними значеннями та загальновживаними словами. Важливе місце у цьому розподілі займає лінгвістична термінологія, ознаки якої зумовлюють специфіку взаємозв’язків між загальновживаними лексемами і одиницями інших термінологічних систем.

Співвідношення загальновживаних і термінологічних значень у матри-цях виражається закономірностями розташування в них загальновживаних і термінологічних сем. У ділянках матриць, які відповідають найчастотнішим семам, загальновживана семантика представлена великою кількістю семних реалізацій, які утворюють безпосередні і опосередковані зв’язки між собою. Семи на позначення лінгвістичної семантики характеризуються поодинокою реалізацією. Із зменшенням ступеня полісемії лексем ця тенденція змінюється в оберне-нопропорційному порядку. У моносемічних одиницях лінгвістичні зна-чення, що виражені найчастотнішими семами, утворюють певні семантичні центри, тоді як за-гальновживані виступають у вигляді поодиноких реалізацій. У ділянці матриці, що відповідає семам середньої частотності, зв’язок між семами майже відсутній як у верхній, так і у її нижній частинах. Частота за-гальновживаних і спеціальних сем прямопропорційна і зменшується в напрямку зниження ступеня полісемії.

Отже, характерною особливістю семантичного простору досліджуваних лексичних одиниць української та англійської мов є маргінальний розподіл як лінгвістичної термінології у найполісемічнішому обсязі матеріалу, так і за-гальновживаної лексики у ділянці, що наближається до ядра лінгвістичної термінології. В українській мові ця властивість виявляється інтенсивніше, ніж в англійській. Основною відмінністю лінгвістичних термінів двох мов у цьому відношенні вважаємо власне термінологічний характер моносемічних українських лексичних одиниць, що виявляється у майже повній відсутності за-гальновживаних семантичних ознак у їх семантичному просторі.

При аналізі семантики англійських лінгвістичних термінів вдалося виявити один із семантичних законів, який у математиці аналогічний закону статистичної залежності. У нашому матеріалі він стосується визначення місця лінгвістичної термінології у загальномовній системі. Лінгвістичні терміни у сфері загальновживаної лексики характери-зуються тісним зв’язком з нею і їх семантика залежить від загальновживаних слів, з якими вони контактують. На другому ступені взаємозалежності за-гальновживана лексика починає втрачати свою силу впливу на лінгвістичну термінологію. Натомість на передній план виступає міжсистемна термінологічна полісемія. Далі за цим законом лінгвістична термінологія виділяється в окрему ділянку лексико-семантичної системи, де вона починає існувати як самостійна підсистема.

В українській мові згаданий закон проявляється інакше, оскільки міжсистемна термінологічна полісемія досліджуваних українських лінгвістичних термінів найяскравіше проявляється в тих лексичних одиницях, які мають широку загальновживану семантику і її ступінь знижується із зни-женням ступеня полісемії лексем.

Загалом досліджувані терміноодиниці англійської мови характеризуються вищою термінологічною поліфункціональністю, ніж їх українські відповідники. Це свідчить про те, що в українській науковій термінології сильніші тенденції до її закріпленості за меншою кількістю наук, ніж в англійській мові, а отже уніфікації терміносистем.

Дослідження семантичної основи лінгвістичних термінів української та англійської мов виявило спільні та відмінні риси їх системно-структурної організації, поглибило знання про теоретичну базу співвідношення лінгвістичної термінології та загальновживаної лексики двох віддаленоспоріднених систем – української та англійської, а також встановило не лише місце і роль лінгвістичних термінів у системах мов, але й вказало на їх потенційну здатність пов’язуватися з елементами різних лексичних груп і підгруп, а це, в свою чергу, веде до можливості створення єдиної завершеної парадигми дослідження терміносистем як окремих мов, так і людської мови взагалі.

Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях:

1.

1.