Донецький національний університет

Павко Анатолій Іванович

УДК 947.084 (477):323.1

Становлення та діяльність політичних партій і організацій в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Спеціальність: 07.00.01 – Історія України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук

Донецьк - 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії України історичного факультету Національного педагогічного університету ім.М.П.Драгоманова (м.Київ)

Офіційні опоненти: | - Реєнт Олександр Петрович, доктор історичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, заступник директора Інституту історії України НАН України;

- Солдатенко Валерій Федорович, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу етноісторичних досліджень Інституту політичних і етнонаціональних досліджень НАН України;

- Бут Олександр Микитович, доктор історичних наук, професор кафедри історії слов‘ян Донецького національного університету

Провідна установа: | - Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, кафедра історії для гуманітарних факультетів

Захист відбудеться “21” грудня 2001 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д .051.02 у Донецькому національному університеті за адресою: 83055, м.Донецьк, вул.Університетська, 24, ІІ корпус, ауд.32.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Донецького національного університету (83055, м.Донецьк, вул.Університетська, 24).

Автореферат розісланий “20” листопада 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради |

О.В.Крапівін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність дослідження. Всебічне, комплексне вивчення маловідомих проблем історії політичних партій України кінця ХІХ – початку ХХ ст. є одним з пріоритетних напрямків сучасних історичних досліджень. Не випадково, що саме той період вітчизняної історії традиційно перебуває в фокусі науковців, оскільки містить в собі невичерпні пізнавальні можливості для теоретичних узагальнень і концептуальних побудов. Він ознаменувався формуванням в Україні ринкової капіталістичної економіки, утворенням перших національних партій, формуванням партійно-політичних систем. Глибокий, системний аналіз питань становлення та діяльності українських й неукраїнських політичних партій та організацій у Східній Галичині та в Наддніпрянщині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. є важливим завданням для нової генерації дослідників з метою розширення й поглиблення наукового пізнання суті, динаміки, загальних закономірностей та особливостей розвитку цих інститутів у тогочасній українській дійсності. Це завдання тим більш актуальне, якщо враховувати ту обставину, що протягом багатьох десятиліть історія політичних партій України у радянській історіографії була, з одного боку, найменш дослідженою, а з іншого – найбільш викривленою. Вона вивчалася та інтерпретувалася під конкретним кутом зору: утвердження віри в тотальне торжество марксистсько-ленінської доктрини, стратегії й тактики більшовиків і відповідно в ідеологічну та політичну злиденність “національних” партій, в їх вузькокласову природу, у відірваність від народних мас і як результат цього – неминучий крах. Саме тому об‘єктивний, позбавлений упередженості та схематизму історичний аналіз виникнення та діяльності політичних партій і організацій у підросійській та австрійській Україні на межі ХІХ – ХХ ст., без сумніву, має науково-пізнавальне значення.

Особлива актуальність дисертаційного дослідження обумовлена також і тим, що на сучасному етапі державного відродження України виникла та активно діє ціла низка партій і організацій, які генетично пов‘язані з партійно-політичними структурами кінця ХІХ – початку ХХ ст. Багатовекторність громадсько-політичної діяльності сучасних партійних угруповань зумовлює посилену увагу до проблеми пошуку їх історичних “родоводів”, зокрема, виявлення ідейної генеалогії тих чи інших політичних партій, які нагадують своїх хронологічних та ідеологічних попередників кінця ХІХ – початку ХХ ст. Значна частина новітніх політичних партій України є продовженням за своїм світоглядом, політикою, тактикою національних партій Наддніпрянщини та Наддністрянщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. При умовному характері історичних паралелей політичних процесів минулого на процеси сьогодення помітна певна аналогія в розвитку партійних угруповань у зазначений період та на межі ХХ – ХХІ ст.

Таким чином, розробка зазначеної теми дисертаційного дослідження обумовлена необхідністю і доцільністю неупередженого комплексного вивчення теоретичних і практичних проблем становлення та діяльності політичних партій та організацій в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., історичний досвід яких є досить повчальним для сучасного етапу формування багатопартійної системи у державі.

Зв‘язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження має зв‘язок з науковою темою “Проблеми гуманітарних наук”, яка розробляється на історичному факультеті Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Об‘єктом дослідження є суспільно-політичне життя в Україні на межі ХІХ – ХХ ст., партійно-політичні системи у Східній Галичині та у Наддніпрянщині в умовах формування модерного громадянського суспільства, основні напрямки теоретичної й практичної діяльності політичних партій та об‘єднань по реалізації власних стратегічних і тактичних завдань.

Предметом дослідження є виникнення, генеза, діяльність політичних партій і організацій в Україні, їх місце у національно-визвольній боротьбі доби капіталізму, становлення партійно-політичних систем у Наддніпрянщині та в Східній Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Територіальні межі дисертаційного дослідження охоплюють українські етнічні землі в складі Росії та Австро-Угорщини. Більш конкретно вони окреслені наддніпрянським та наддністрянським регіонами України, в яких на межі ХІХ – ХХ ст. найбільш інтенсивно відбувалися політичні процеси.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють історичний період у суспільному розвитку України з кінця ХІХ ст. до другої половини 1907 р. Його важливою ознакою стало значне політичне піднесення громадського життя на теренах Східної Галичини та Наддніпрянщини. Нижня межа досліджуваного періоду пов‘язана з виникненням наприкінці ХІХ ст. перших українських політичних партій та організацій, початком формування партійно-політичних систем у Західній і Східній Україні.

Вища межа досліджуваного періоду обумовлена різким зниженням громадської активності українських та російських політичних партій у Наддніпрянщині під впливом наступу реакційних сил царського самодержавства. Дещо пізніше, на початку 1908 р., гальмівні тенденції позначилися також і на стані партійно-політичного життя в Східній Галичині.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі залучення архівних джерел, документальних матеріалів, тогочасних періодичних видань, досягнень дореволюційної української та російської історіографії, праць радянських учених, досліджень істориків і політиків зарубіжної діаспори, вітчизняних та російських науковців неупереджено, під кутом новітньої методології грунтовно вивчити процеси зародження, еволюції, діяльності основних політичних партій та організацій Східної Галичини та підросійської України наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., визначити їх місце та роль у суспільно-політичному житті в зазначений період.

Відповідно до цього дисертантом поставлено в праці наступні наукові завдання:

- показати історіографічні здобутки у вивченні історії політичних партій України на межі ХІХ - ХХ ст., сформулювати перспективні завдання наукового пошуку;

- висвітлити новітні теоретико-методологічні засади дослідження діяльності політичних партій та організацій в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., уточнити суть і зміст термінологічних історико-політичних понять, висвітлити питання типології й класифікації партійно-політичних угруповань;

- проаналізувати історичні передумови виникнення партійно-політичної системи в Східній Галичині наприкінці ХІХ ст., виявити особливості її становлення, висвітлити програмні засади і громадську діяльність українських партій та організацій у краї;

- з‘ясувати історичних та ідейних попередників українських і російських політичних партій, проаналізувати програмні положення й практичну діяльність національних організацій самостійницького, соціал-демократичного та ліберального спрямувань, показати історичні форми вияву дуалізму політичного життя в Наддніпрянщині наприкінці ХІХ ст.;

- дослідити питання утворення та генези українських партій у Наддніпрянщині на початку ХХ ст., показати вплив еволюційних процесів у середовищі національних угруповань на формування партійно-політичної системи в регіоні;

- проаналізувати стратегію і тактику українських партій у революції 1905 - 1907 рр., форми й методи їх практичної діяльності;

- розкрити основні фактори активізації громадської діяльності українських партій Східної Галичини на початку ХХ ст., показати вплив революції 1905 - 1907 рр. на стан партійно-політичного життя в краї;

- виявити загальні та особливі риси в становленні та діяльності російських політичних партій і об‘єднань напередодні та під час революції 1905 - 1907 рр. ;

- сформулювати висновки, що є результатом дослідження названої теми, визначити напрямки подальшого вивчення її аспектів;

- виокремити основні елементи історичного досвіду діяльності політичних партій та організацій в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст., показати його значення для функціонування новітніх партійно-політичних структур в Україні.

Наукова новизна дисертаційної роботи визначається тим, що підняті в ній питання вперше у вітчизняній та зарубіжній історіографії розглядаються в комплексному, синтетичному плані. Діяльність політичних партій і організацій розглядається як органічна складова частина формування партійно-політичних систем у Східній Галичині та в Наддніпрянщині на межі ХІХ - ХХ ст.

Вперше у науковій літературі здійснено системний аналіз основних історіографічних етапів вивчення політичних партій і організацій України, визначено новітні теоретико-методологічні засади дослідження проблеми, розроблено питання типології й класифікації національних та інонаціональних партійних угруповань.

На основі нових концептуальних підходів у дисертації розкриваються програмні засади, еволюція, діяльність українських політичних партій, висвітлюється їх стратегія і тактика у визвольному русі початку ХХ ст.

В дисертаційному дослідженні вперше грунтовно висвітлено основні тенденції становлення партійно-політичних систем у Східній Галичині та в Наддніпрянщині, здійснено їх порівняльний аналіз.

Під кутом новітньої методології показано взаємовплив українських та російських партійно-політичних структур, їхніх ідеологічних доктрин на стан і розвиток партійного життя в Наддніпрянщині.

В дисертації порушено суперечливі, дискусійні питання політичної історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст. та запропоновано наукові варіанти їх розв‘язання. Вони зокрема стосуються уточнення часу заснування партійно-політичних угруповань, їх типології.

На основі залучення нових архівних джерел, маловідомих документальних видань, матеріалів партійної преси в дисертації зроблено спробу відкинути та спростувати усталені в радянській історіографії необ‘єктивні, стереотипно-негативні оцінки діяльності українських і російських політичних партій та організацій у зазначений період.

Методологічною основою дисертаційного дослідження є принципи історизму, об‘єктивності, комплексного, альтернативного підходу до вивчення політичної історії України. При написанні праці широко використовувалися також традиційні методи дослідження: проблемно-хронологічний, конкретно-історичний, метод періодизації, порівняльний, статистико-аналітичний та ін.

Практичне значення дисертації полягає в тому, що її зміст, основні концептуальні ідеї та джерельна база є об‘єктивним відтворенням реальних суспільно-політичних процесів в Україні на межі ХІХ - ХХ ст. Матеріали дисертаційного дослідження є важливим підгрунтям для розробки глибоко наукової, виваженої концепції вітчизняної історії й можуть бути використані для створення узагальнюючих праць з соціально-політичної історії України, підручників та навчальних посібників, при підготовці нормативних і спеціальних курсів для студентів вищих навчальних закладів.

Матеріали дисертації можна порекомендувати сучасним політичним партіям в Україні для використання в їх теоретичній та практичній діяльності.

Результати дослідження було апробовано у виступах на 2 міжнародних, 6 всеукраїнських конференціях, у доповідях на засіданні кафедри історії України історичного факультету Національного педагогічного університету ім. М.П.Драгоманова.

Публікації. Підсумки вивчення даної проблеми відображено в двох індивідуальних монографіях, навчальному посібнику, брошурах, а також у 38 статтях і повідомленнях, опублікованих у вітчизняних журналах та міжвузівських збірниках (понад 50 друк. арк.)

Структура дисертації обумовлена метою та завданнями дослідження. Її обсяг становить 516 сторінок. Робота складається з вступу, восьми розділів, 1318 посилань, списку використаних джерел та літератури (56 сторінок, 659 назв).

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, наукову новизну дослідження, окреслено його територіальні та хронологічні межі, вказано практичне значення дисертаційної праці, результати її апробації.

У першому розділі “Історіографічні здобутки вивчення проблеми та актуальні завдання наукового пошуку. Джерельна база дослідження” проаналізовано стан історіографічної розробки проблеми, визначено перспективні напрямки її вивчення, дано характеристику джерел, використаних для вирішення поставлених у дисертаційній праці завдань.

На наш погляд, з врахуванням якісних параметрів складний, довготривалий історіографічний процес нагромадження наукових знань про багатобарвну партійно-політичну історію України кінця ХІХ – початку ХХ ст. умовно можна поділити на 4 великих етапи:

1) Дореволюційна історіографія, хронологічні межі якої охоплюють кінець ХІХ ст. – 1917 р.;

2) Часовий відтинок другого періоду окреслений 1918 – серединою 30-х рр.;

3) Третій історіографічний період тривав з кінця 30-х рр. до початку 90-х рр. ХХ ст.;

4) Четвертий – з 1991 р. по сьогодення.

В розділі показано, що дослідження українських партійно-політичних угруповань розпочалося на межі ХІХ – ХХ ст. Перші підвалини в історіографічний фундамент згаданої проблеми було покладено відомими громадсько-політичними діячами тогочасної України.

Ідеї фундаторів української політичної думки, лідерів національних партійних угруповань, очищені від більшовицьких спотворень і замовчувань, заслуговують на творче засвоєння й критичне використання для об’єктивного відтворення політичних подій та явищ української історії кінця ХІХ – початку ХХ ст.

В розділі підкреслюється, що певний внесок у наукову розробку партійної історії Східної Галичини на межі ХІХ – ХХ ст. зробили відомі краєві представники політичного радикалізму. Деякі фрагменти історії РУРП знайшли відображення на сторінках праць І.Франка Франко І. Радикали і радикалізм. – Львів, 1896; його ж. Радикальна тактика. – Львів, 1898., М.Павлика Павлик М. Народний рух австро-угорських русинів. - Бм, 1896; його ж. За загального виборчого права в Австро-Угорщині: Промова на всенародному українському вічу у Львові, 1905. – Чернівці, 1906., В.Будзиновського Будзиновський В. Аграрні відносини Галичини. – Львів, 1894; його ж. Хлопський страйк. – Чернівці, 1897; Його ж. Страйк чи бойкот. – К., 1902; його ж. Виборча програма. Львів, 1907..

Перші спроби створення узагальнюючих праць з історії соціал-демократичного руху в Східній Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. зроблено його лідерами - С.Вітиком Вітик С. Що далі робити? Відозва в справі великого страйку хлопського. – Львів, 1902; його ж. До ситуації. Реферат, виголошений на зборах у Відні. – Львів, 1903; його ж. Як поступати в часі страйку? – Львів, 1906; його ж. Під теперішню пору. – Львів, 1906. та В.Левинським Левинський В.Селянство і соціал-демократія. – Львів, 1910; його ж. Ера демократичного парламенту в житті українського суспільства // Наш голос. – 1911. №9-10 – С.397-417; його ж. Хто такі українські соціал-демократи? – Львів, 1911; його ж. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині. – К., 1914..

Ретроспективний порівняльний аналіз програмних та організаційно-політичних засад УНДП і РУРП здійснено в брошурах галицьких націонал-демократів – С.Барана Баран С. Наша програма і організація. – Львів, 1913. та З.Скварка Скварко З. Програми народно-демократичної і радикальної партій. – Коломия, 1913.

В дореволюційну добу з’явилася ціла низка публікацій, присвячених діяльності українських партій Наддніпрянщини Дорошенко Д. Украинская социал-демократия // Украинский вестник. – 1906, №12. – С.843-851; Петлюра С. З українського життя // Україна. – 1907. Т.1. – Ч.2. – С.129-139; Порш М. Національне питання та виборча агітація на Україні // Літературно-Науковий Вістник. – 1907. Т.37. – С.135 – 139; його ж. Про автономію України. – К., 1907; його ж. Автономія України і соціал-демократія. Вид. 2-е. – К., 1917; Залізняк М. Російська Україна та її відродженнє. – Львів, 1910; його ж. Самостійна Україна – не соціялістичне гасло? – Бм., 1915; А.І. Нова партія // Вільна Україна. – 1906. №4. – С.47-49; Лозинський М. Українська народна партія // Літературно-Науковий Вістник. – 1905. Кн.V. – С.145-149; Матушевський Ф. З українського життя ( про з’їзд УНП)// Літературно-Науковий Вістник. – 1907. КнVII. – С.131-36..

До перших історичних нарисів, у яких стисло прослідковано основні етапи виникнення, становлення, громадської діяльності партійних угруповань самостійницького, соціал-демократичного та ліберального спрямувань, слід віднести праці С. Єфремова Єфремов С. З громадського життя на Україні. – К., 1907. й В. Дорошенка Дорошенко В. Українство в Росії. Новійші часи. – Відень, 1916..

У розділі підкреслюється, що на межі ХІХ – ХХ ст. лідери й провідні теоретики українських і російських партій, об’єднань, громадські діячі, публіцисти заклали першопочатки вивчення своїх партійно-політичних угруповань. Незважаючи на певний суб’єктивізм, категоричність, полемічну загостреність оцінок політичних подій, явищ, процесів тогочасної дійсності, ідеалізацію окремих сторінок історії України, різні за жанром та якістю публікації дожовтневого періоду ввели до наукового обігу важливий теоретичний і фактичний матеріал, що створило підгрунтя й відкривало перспективи дослідження партійно-політичної проблематики на наступних етапах розвитку історіографії.

Визначальними рисами другого історіографічного етапу вивчення українських політичних партій та організацій були розкутість наукової думки, намагання переважної більшості вітчизняних дослідників об’єктивно, неупереджено підійти до висвітлення процесів виникнення, становлення, діяльності партійних угруповань, узагальнити і теоретично осмислити документальний історико-політичний матеріал.

Вагомим науковим доробком у вивченні національно-політичної думки Східної Галичини, її партійних структур є узагальнююча праця одного з лідерів українського визвольного руху австрійського періоду К.Левицького Левицький К. Історія політичної думки галицьких українців в 1848–1914рр.–Львів, 1926.–Т.1..

Дослідженню основних етапів розвитку партій у Східній Галичині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. присвячені праці М.Возняка Возняк М. Як пробудилося українське народне життя в Галичині за Австрії. – Львів, 1924., А.Чернецького Чернецький А. До історії робітничого і соціалістичного руху в Галичині // Нова культура. – 1923. №5.–С.61-71; його ж. Українська Радикальна Партія // Нова культура.–1923.– Ч.2. С61-62., К.Коберського Коберський К. Українське народництво по обох боках Збруча. – Львів – Коломия, 1924., М.Ганкевича Ганкевич М. З минулого нашої партії (Матеріали до історії УСДРП) // Календар “Впереду”. – Львів, 1920. – С.17-34; його ж. З перед двадцяти літ (Початок української соціал-демократії в Галичині) // Там же. – С.71-82., М.Стахіва Стахів М. Проти хвиль: Історичний розвиток українського соціалістичного руху на західних землях. – Львів, 1934; його ж. Народні маси в русі: Історія українського політичного руху. V част. Від 1890 до 1895 р. – Львів, 1939..

Другий історіографічний етап, який хронологічно охоплював 20-30 роки, був позначений активізацією наукових досліджень з історії наддніпрянських політичних партій ліворадикального спрямування Гермайзе О. Нариси з історії революційного руху на Україні. Т.1. Революційна українська партія (РУП) – К., 1926; Дорошенко В. Революційна Українська Партія (РУП) (1900 – 1905 рр.) Нарис з історії української соціал-демократичної партії. – Львів – Київ, 1921; Степанюк В. Довбищенко Я. З історії українського соціял-демократичного руху (1900-1918 рр.) – К., 1918; Дучинський А. Революційна Українська Партія (РУП) на Полтавщині. За архівними матеріалами 1901–1905 рр.//За сто літ. Матеріяли з громадського і літературного життя України ХІХ і початків ХХ ст.–К.,1928. Кн.2.–С.283-320; Риш А. Очерки по истории Украинской социал-демократической “Спілки”.–Харків, 1926; Ковалевський М. Од романтики до реалізму (З історії однієї партії)//Літературно-Науковий Вістник.–1919.–Річник ХХ.–Т.73.–Кн.1–С.92-107; Кн.2.–С.212-225; Животко А. 50 років (До історії Української Партії Соціалістів-Революціонерів). – Прага, 1936.. У зазначений період фахівці виявили науковий інтерес і до висвітлення партійно-політичних угруповань самостійницького напрямку Шемет С. Микола Міхновський // Хліборобська Україна. – 1924-1925. – Кн.5. – С.3-30; Коллард Ю. Спогади юнацьких днів // Літературно-Науковий Вістник. 1931. –Т.105. – С.92-107; Борис Р. Микола Міхновський. – Львів, 1936..

У працях Д.Дорошенка Дорошенко Д. Євген Чикаленко: його життя і громадська діяльність. – Прага, 1934; його ж. З історії української політичної думки за часів світової війни. – Прага, 1936, Є.Чикаленка Чикаленко Є. Спогади. 1861 – 1907. ЧЧ.1-3. – Львів, 1925-1926; його ж. Щоденник (1907 – 1917). – Львів, 1931., О.Лотоцького Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1932. – Ч.2. розглянуто історичні сюжети, які ілюструють процес виникнення та функціонування українських політичних партій і організацій ліберально-демократичного спрямування.

Характерними рисами третього історіографічного етапу дослідження партійних структур України наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. стало різке зменшення кількості спеціальних праць з цієї проблематики, звуження тематики, зниження інтенсивності та якісних характеристик наукового пошуку. На зміну вільному вияву авторської думки прийшли тенденційність і відверта фальсифікація процесів партогенезу. Не можна не погодитися з точкою зору зарубіжних істориків щодо того, що нове покоління істориків, добре вишколених щодо володіння марксистською методологією, не виходило за межі інструкцій і вказівок центру й обминало небезпечні теми, що могло бути загрозою для їх життя або причиною заслання Крупнцький Б. Українська історична наука під Совєтами (1920 – 1950). – Мюнхен, 1957. – С.97..

Схематизм, політична агресивність, упередженість в оцінках програм та діяльності українських партій Наддністрянщини стали домінантними рисами досліджень, які були опубліковані в 50-80-х рр.

Серед небагатьох праць, в яких висвітлюються історія галицьких ліворадикальних партій на межі ХІХ – ХХ ст., заслуговують на увагу передусім статті М.Кравця Кравець М. До питання про Русько-українську радикальну партію у Східній Галичині в 90-х рр. ХІХ ст. // З історії західноукраїнських земель. Зб. ст. – К., 1957.– Вип.2. – С.124-140; його ж. Початок робітничого руху в Східній Галичині // З історії західноукраїнських земель. Зб.ст. – К., 1958. – Вип.3. – С.23-59. його ж. Робітничий рух у Східній Галичині наприкінці ХІХ ст. (1892 – 1900 роки) // З історії західноукраїнських земель. Зб.ст. – К., 1960. – Вип.4. – С.40-65.. Зміст соціально-економічних програм наддністрянських угруповань, їхню ідейно-політичну боротьбу навколо аграрно-селянського питання в краї наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. розкрито в монографіях С.Злупка Злупко С. Ідейна боротьба навколо аграрно-селянського питання в Галичині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.). – Львів, 1960; його ж. Економічна думка на Україні. Нариси економічної думки на західноукраїнських землях у другій половині ХІХ ст. – Львів, 1969. та П.Свєжинського Свєжинський П. Аграрні відносини на Західній Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. – Львів, 1966..

Надто обережні кроки робили радянські дослідники в 50-80-х рр. й у вивченні українських партій Наддніпрянщини. Радянська історіографія, затиснута в лещата ідеологічного догматизму, характеризувала наддніпрянські ліворадикальні та ліберально-демократичні партії як “антинародні”, “контрреволюційні”, “націоналістичні”, а тактику цих партійних угруповань оцінювала як “угодовську” та “опортуністичну”. У 70-80 рр. спеціальному дослідженню українських політичних партій Наддніпрянщини початку ХХ ст. фактично було присвячено лише дві монографії І.Кураса Курас И. Торжество пролетарского интернационализма и крах мелкобуржуазных партий на Украине. – К., 1978; його ж. Повчальний урок історії (Ідейно-політичне банкрутство Української соціал-демократичної робітничої партії). – К., 1986.. В цих працях показано соціальні та ідейні джерела національних угруповань, пройдений ними історичний шлях, результати діяльності, політичну долю.

В дисертації автором привернуто увагу до того, що на відміну від радянських дослідників зарубіжні вчені на третьому історіографічному етапі продовжили і відповідним чином поглибили наукову розробку важливих проблем партійно-політичного руху Наддніпрянщини і Наддністрянщини кінця ХІХ – початку ХХ ст. Одну з перших спроб у післявоєнній зарубіжній історіографії комплексного вивчення історії українських політичних партій здійснив у своїх працях П.Феденко Феденко П. Український рух у ХХ столітті. – Лондон, 1959; його ж. Соціялізм давній і новочасний. – Лондон – Париж – Мюнхен, 1968.. Проте рівень теоретичного осмислення ним систематизованого фактичного матеріалу є невисоким. П.Феденко, як й інші українські історики, які опинилися в еміграції, не зміг подолати політичну заангажованість стосовно інтерпретації окремих сторінок українського партійного руху кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Важливою домінантою четвертого, новітнього етапу історіографії стало критичне переосмислення дослідниками історії українських партій, створення ними об’єктивних, грунтовних, позбавлених ідеологічних кліше досліджень з вітчизняної партійно-політичної проблематики кінця ХІХ – початку ХХ ст. На цьому історіографічному етапі розпочалося дійсно наукове вивчення політичних партій Східної Галичини. Певний історіографічний внесок у висвітлення проблем партійного життя краю на межі ХІХ – ХХ ст. зроблено у дослідженнях М.Кугутяка Кугутяк М. Галичина: сторінки історії. Нарис суспільно-політичного руху (ХІХ ст. - 1939 р.). – Івано-Франківськ, 1993., О.Жерноклеєва Жерноклеєв О. Українська соціал-демократична партія (1899 - 1918). – Івано-Франківськ, 1997. – с.22, Я.Грицака Грицак Я. …Дух, що тіло рве до бою… Спроба політичного портрета Івана Франка. – Львів, 1990. його ж. “Молоді” радикали в суспільно-політичному житті Галичини// Записки Наукового товариства імені Т.Шевченка. Праці історико-філософської секції. – Львів, 1991. – Т.222. – С.72-110; його ж. Нарис історії України: формування української модерної нації ХІХ - ХХ ст. – К., 1996., В.Расевича Расевич В. Виникнення та організаційні основи Української національно-демократичної партії// Вісник Львівського університету. Серія історична. – 1998. Вип. 32. – С.119-130., С.Макарчука Макарчук С. Галицьке москвофільство в кінці ХІХ - на початку ХХ ст.// Історичні дослідження. Вітчизняна історія. Республік. міжвід. зб. наукових праць. – К., 1990. – Вип. 16. – С. 101-107. його ж: Москвофільство: витоки та еволюція ідеї (середина ХІХ ст. - 1914 рр.)// Вісник Львівського Університету. Серія історична. – 1998. – Вип. 32. – С. 82-98, О.Сухого Сухий О. Галичина між Сходом і Заходом: Нариси історії ХІХ - початку ХХ ст. – Львів, 1997. його ж: Національна ідея в програмах та діяльності українських політичних партій Галичини (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). – Львів, 1998., О.Аркуші Аркуша О. Галицький сейм: виборчі кампанії 1889 і 1895 рр. - Львів, 1996., О.Красівського Красівський О. Галичина у першій чверті ХХ ст.: проблеми польсько-українських стосунків. – Львів, 2000., І.Бегея Бегей І. Юліан Бачинський: соціал-демократ і державник. – К., 2001..

В 90-х рр. якісні зрушення відбулися також у дослідженні історії українських політичних партій та організацій Наддніпрянщини. Цей період ознаменувався розробкою науковцями нових підходів до проблем вивчення політичної історії України капіталістичної доби, їхньою відмовою від догматичних положень, розширенням джерельної бази і тематики досліджень. Представники нової генерації істориків підготували кваліфіковані монографічні та дисертаційні праці з окремих аспектів проблеми Касьянов Г. Українська інтелігенція на рубежі ХІХ - ХХ ст.: соціально-політичний портрет. –К., 1993; Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу визволення України: Нариси з історії української соціал-демократії початку ХХ ст. – Харків, 1996; Телешун С. Національне питання в програмах українських політичних партій в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. – К., 1996; Колесник В., Рафальський О., Тимошенко О. Шляхом національного відродження: Національне питання в програмах та діяльності українських партій Наддніпрянщини 1900 - 1907. – К., 1998; Геращенко Т. Місце і роль самостійників в українському національному русі (кінець ХІХ ст. - початок 1918 р.). Автореф. ... дис. канд. іст. наук. –Запоріжжя, 1993; Федьков О. Політичні партії та селянські громадські організації на Правобережній Україні в 1905 - 1907 рр. Автореф. ... дис. канд. іст. наук. – К., 1993..

Деякі питання становлення та діяльності національних політичних партій і організацій Наддніпрянщини на межі ХІХ – ХХ ст. висвітлено у наукових виданнях з історії українського національно-політичного руху, в новітніх підручниках та посібниках з історії України “Українське питання” в Російській імперії (кінець ХІХ - початок ХХ ст.): Кол. наук. моногр.: У 3-х ч.– К., 1999. Ч.2.– С.248-444; Вєтров Р. Політичні партії України на початку ХХ ст. (1900 - 1925 рр.). Дніпродзержинськ, 1997; Сарбей В. Національне відродження України. – К., 2000; Рибалка І. Історія України: Підручник для студентів іст. фак. вузів. – Харків, 1996. – Ч.2; Новітня історія України (1900 - 2000): Підручник/ А.Слюсаренко, В.Гусєв, В.Дрожжин та ін. - К., 2000., а також у статтях і розвідках.

Свідченням історіографічних зрушень у концептуальному осмисленні феномена російської багатопартійності, яка пустила своє коріння на рубежі ХІХ – ХХ ст., є вихід у 90-х рр. минулого століття в світ грунтовних колективних наукових досліджень з історії політичних партій країни. Характерною рисою цих видань є намагання авторів відмовитися від минулих стереотипів в оцінці останніх, показати їхню справжню роль і значення в суспільно-політичному житті Росії й України История политических партий России: Учеб. для студентов вузов, обучающихся по спец. “История”. Под ред. А.Зевелева. - М., 1994; Политические партии России. Конец ХІХ - первая треть ХХ века. Энциклопедия. – М., 1996..

На сучасному етапі, крім узагальнюючих праць з історії російської багатопартійності кінця ХІХ – початку ХХ ст., опубліковано також спеціальні дослідження, присвячені конкретним політичним партіям та організаціям країни Варгатюк П., Шморгун П. Забуті події та імена. З історії більшовицьких організацій України в дожовтневий період. К., 1990. Шморгун П. З історії соціал-демократичних організацій України напередодні і в період першої російської революції ( 1903 - 1907 рр.): новий підхід// Укр. іст. журн. 1990.№2.–С.3–14; Гусєв В. Бунд в суспільно-політичному житті України (кінець ХІХ ст. - 1921р.) Автореф. ... дис. докт. іст. наук.–К., 1999; Лебеденко О. История анархизма в Украине (кон. ХІХ - начало ХХ ст).–К., 1995; Шелохаев В. Либеральная модель переустройства России. – М., 1996; Степанов С. Черная сотня в России. 1905-1914 гг.– М., 1992..

В розділі зроблено висновок про те, що незважаючи на певні наукові здобутки у дослідженні вузлових питань політичної історії України кінця ХІХ – початку ХХ ст., стан їх вивчення з точки зору глибини й об’єктивності відтворення партійно-політичних процесів у Наддніпрянщині та в Східній Галичині ще не повною мірою відповідає принципам оновленої методології, провідним тенденціям розвитку новітньої історичної думки. Всебічного вивчення потребують зокрема питання програмних засад, соціальної бази політичних партій та організацій України у зазначений період, їхньої чисельності, поширення організаційної мережі, участі у громадському житті, впливу на різні соціальні прошарки населення. Серед важливих аспектів проблеми слід зазначити також дослідження закономірностей та особливостей виникнення і функціонування партійно-політичних систем Наддніпрянщини і Наддністрянщини, хронологічних та ідейних попередників українських та російських партій, еволюційних процесів у структурі та діяльності партійних угруповань в Україні, їх стратегії і тактики на різних етапах визвольного руху, нагромадженого ними історичного досвіду.

Критичний аналіз сучасної історіографії даної проблеми свідчить, що і сьогодні переважають публікації окремих, нерідко дещо звужених періодів та питань історії тієї чи іншої партії. Не виключаючи доцільності й плідності таких розвідок, слід наголосити, що досягнутий рівень досліджень дозволяє переходити до створення узагальнюючих праць з партійно-політичної історії України кінця ХІХ – початку ХХ ст.

Джерельна база дослідження. Дисертаційне дослідження спирається на грунтовну джерельну базу. У ньому використані різножанрові історичні джерела, що дало змогу уникнути суб‘єктивних і упереджених оцінок, висновків, однобічності й схематизму при висвітленні питань виникнення, еволюції, діяльності українських та російських політичних партій і організацій, функціонування партійно-політичних систем у Східній Галичині та в Наддніпрянщині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. Слід підкреслити, що синтетичний характер дослідження забезпечується комплексним критичним використанням різноманітних джерел і літератури.

За походженням, змістом, формою, науковою та пізнавальною цінністю, інформаційними можливостями використані історичні джерела умовно можна поділити на декілька груп.

Першу групу джерел становлять документи і матеріали, які відкладалися в фондах Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України (ЦДАВО України), Центрального державного архіву громадських об‘єднань (ЦДАГО України), Центрального державного історичного архіву України, м.Київ (ЦДІАК України), Центрального державного історичного архіву України в м.Львові, Державного архіву Російської Федерації (ДАРФ), Російського державного історичного архіву (РДІА).

Значна частина архівних документів і матеріалів дисертаційного дослідження вводиться до наукового обігу вперше. Так, у ЦДАВО України (ф.3805, 3807, 4000) зберігаються унікальні документи, які містять окремі фрагменти, сюжети з історії українських партій Наддніпрянщини: РУП, УСДРП, УСП, УПСР, Української соціал-демократичної “Спілки”. Критичний аналіз цих архівних матеріалів дає можливість з‘ясувати організаційну інфраструктуру національних партійних угруповань на початку ХХ ст., глибше зрозуміти їх програми, політичні платформи, основні напрямки агітаційно-пропагандистської діяльності, особливості тактичного курсу на конкретному відтинку часу, взаємини з іншими партійно-політичними структурами.

Оригінальні документи з історії української та російської соціал-демократії відклалися в ЦДАГО України. Зокрема в фонді документів з дожовтневого періоду історії Комуністичної партії України (ф.57) зосереджено окремі інформативні матеріали про громадську діяльність лівих партійних угруповань. У матеріалах фонду Української соціал-демократичної робітничої партії (ф.266) збереглися протоколи, резолюції з‘їздів та конференцій РУП, УСДРП. Вони зокрема проливають світло на завдання та принципи думської тактики української соціал-демократії.

У фондах Київського губернського жандармського управління (ф.274), Київського охоронного відділення (ф.275), Харківського губернського жандармського управління (ф.366) та в інших фондах ЦДІАК України зберігаються рапорти, листування, періодичні звіти, аналітичні огляди Департаменту поліції про діяльність українських та російських політичних партій на початку ХХ ст. Слід зазначити, що матеріали жандармсько-поліцейських органів містять переважно достовірний матеріал з партійного життя Наддніпрянщини, проте вимагають до себе критичного ставлення, враховуючи постійне прагнення владних імперських структур дискредитувати українські та російські ліворадикальні та ліберально-демократичні партійно-політичні угруповання.

В фондах Центрального державного історичного архіву України в м. Львові (ф.146, 663) відклалися важливі документальні матеріали з історії українських партій Східної Галичини кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Оскільки в дисертаційному дослідженні висвітлюються також вузлові питання російської багатопартійності, в ньому частково використано матеріали центральних російських архівів. Заслуговують зокрема на увагу документи фонду Особливого відділу Департаменту поліції ДАРФ (ф.102), які містять цінні історичні відомості про створення та діяльність місцевих осередків впливових російських політичних партій в Україні на початку ХХ ст.

Другу важливу групу джерел дисертаційної праці становлять програми, політичні платформи українських політичних партій, їх звітні доповіді на з‘їздах, конференціях, міжнародних конгресах. Ці важливі матеріали, крім зберігання в фондах центральних архівів України, публікувалися в тогочасних періодичних виданнях партій, були видрукувані окремими брошурами, а пізніше ввійшли до збірників документів з історії національної суспільно-політичної думки.

В дисертації автором широко використані програмні й статутні документи, інші офіційні матеріали російських політичних партій і організацій, які поширювали свою діяльність на територію Наддніпрянської України.

До третього великого комплексу використаних у дисертаційному дослідженні джерел належать твори лідерів українських та російських політичних партій і організацій, їх мемуари, спогади, щоденники. Незважаючи на те, що праці активних учасників політичних процесів в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. несуть у собі певний відбиток суб'єктивізму, однак вони дають можливість з‘ясувати історичні обставини виникнення партійних угруповань, збагнути їх ідеологічні постулати, реконструювати реальний перебіг політичних подій в Україні у зазначений період.

Четверту групу джерел становить партійна преса та громадсько-політичні періодичні видання, які виходили наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. на території Австро-Угорщини та Росії.

Для вивчення питань становлення і діяльності національних політичних партій та організацій у Східній Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. важливе значення мають матеріали їх теоретичних органів. Це зокрема газети й часописи “Народ”, “Громадський голос”, “Воля”, “Земля і воля”, “Діло”, “Руслан”, “Галичанин”. Простежити еволюцію українських партій у Наддніпрянщині, з‘ясувати основні напрямки їх теоретичної й практичної діяльності допомагає преса цих угруповань та громадсько-політичні видання краю: “Гасло”, “Праця”, “Добра Новина”, “Селянин”, “Правда”, “Хлібороб”, “Запоріжжя”, “Слобожанщина”, “Громадська думка”, “Рада”, “Робітнича газета”.

В дисертації залучено також науково-публіцистичні матеріали з історії українських партій, опублікованих на сторінках журналів “Вільна Україна”, “Наш голос”, “Украинский вестник”, “Літературно-Науковий Вістник”, “Україна”, “Дзвін”, “Нова громада”, “Літопис революції”, “Життя і революція”, “Хліборобська Україна”, “Український історик”, “Сучасність”, “Визвольний шлях”.

Для дослідження програмних засад російських партійно-політичних угруповань, висвітлення участі їх регіональних осередків у суспільному житті Наддніпрянщини в дисертації використано їх періодичні видання: “Искра”, “Социал-Демократ”, “Революционная мысль”, “Революционная Россия”, “Хлеб и воля”, “Свобода и право”, “Свободная мысль”, “Киевские отклики”, “Отголоски жизни”, “Киевлянин”, “Слово”, “Почаевские известия”.

Вагомий пласт історичної інформації про теоретичну та практично-політичну діяльність українських та російських партій на межі ХІХ - ХХ ст. міститься в монографічних дослідженнях, оригінальних наукових розвідках вітчизняних і зарубіжних авторів, опублікованих у дореволюційний період, у радянські часи, а також на новітньому етапі історіографічного процесу осмислення зазначеної проблеми.

Отже, використання широкого комплексу джерел забезпечило достатню базу для вирішення наукових завдань, поставлених у дисертаційному дослідженні, створило необхідне підгрунтя для аргументованих узагальнень і висновків.

У другому розділі “Теоретико-методологічні засади дослідження діяльності політичних партій та організацій” основну увагу зосереджено на з’ясуванні суті завдань, пов’язаних з удосконаленням методологічного інструментарію історико-політичних досліджень. У ньому проводиться думка про те, що однією з основних умов вироблення нових теоретичних і методологічних підходів до вивчення актуальних проблем історії України, в тому числі й її політичних аспектів, є відмова від будь-яких наукових претензій на створення єдиних універсальних засад історичного пізнання. Відомий російський історик, академік РАН І.Ковальченко зазначав у цьому зв’язку, що будь-яка наукова теорія, котра базується на аналізі та узагальненні історичної дійсності, має певне раціональне зерно і, таким чином, робить певний внесок у розвиток суспільно-наукової думки