вирішення аграрного питання українські соціал-демократи пов’язували не з революційними, а з парламентськими засобами боротьби.
В 1905 – 1906 рр. зміцнила свої партійні ряди і розширила сферу своєї діяльності УНДП. Керівництво партії орієнтувало свої повітові організації не тільки проводити віча, а й звертати пильну увагу на соціальні відносини на селі, займатися економічними і культурними питаннями Діло. – 1905. – 26 січня (8 лютого)..
Висловлюючи свою солідарність з російським революційним рухом, лідери КРНС висловили сподівання, що “закордонні брати здобудуть очікувані конституційні свободи, для того щоб щасливо перемогти москвофільську лихорадку” Руслан. – 1905. – 14 (26) січня.. Своє негативне ставлення до революційних подій в Росії продемонструвала лише РНП. Її лідери із сарказмом говорили про визвольний рух у Росії, який асоціювався в них з “вбивствами і звичайними грабежами” Галичанин. – 1906. – 30 сентября (13 октября)..
У розділі висвітлюється боротьба партійно-політичних угруповань за реформування виборчої системи в Східній Галичині. Наддністрянські партії домагались легальними, конституційними методами “загального, безпосереднього, рівного і таємного виборчого права, жадаючи, щоб новий виборчий закон дав українському народові стільки мандатів, скільки йому належить відповідно до числа людності” Лозинський М. Листи з Галичини // Громадська думка. – 1906. – 21 січня.. Саме в цій площині Русько-українська радикальна партія виробляла принципи своєї тактики. Якщо РУРП найсильнішим засобом тиску на австрійську адміністрацію та польських поміщиків радикали вважала страйк, то УСДП та УНДП мобілізували всі свої сили для розгортання агітаційно-пропагандистської й організаційно-практичної роботи за виборчу реформу. З метою консолідації зусиль у боротьбі за загальне виборче право галицькі партії утворили своєрідний неформальний політичний блок. Саме під його тиском уряд Австро-Угорщини, очолюваний прем’єр-міністром А.Беком змушений був прийняти закон про запровадження загального виборчого права при виборах до австрійського парламенту.
Отже, на початку ХХ ст. відбулося пожвавлення діяльності українських партій Східної Галичини і посилення їх політичного впливу на громадське життя краю. Національні партійні угруповання в Наддністрянщині були організаторами у зазначений період широкого аграрного страйкового руху, багатолюдних народних віч та маніфестацій. Українські партії Східної Галичини взяли активну участь у виборах до австрійського парламенту та краєвого сейму й досягли певних політичних успіхів. Агітаційно-пропагандистська і практична діяльність провідних галицьких партій сприяла поглибленню процесів національно-політичного відродження Австрійської України й своїм вістрям була спрямована проти шовінізму польських консервативних сил та їх прибічників.
У висновках викладено основні результати дисертаційної праці.
З врахуванням провідних тенденцій новітнього історіографічного процесу та на підставі проведеного дослідження автором підкреслюється, що створення з використанням новітнього теоретико-методологічного інструментарію узагальнюючих, синтетичних праць з історії політичних партій та організацій України кінця ХІХ – початку ХХ ст. є нагальним завданням нового покоління істориків.
Історичний досвід свідчить, що перші вітчизняні політичні партії, які виникли на межі ХІХ – ХХ ст., відіграли вирішальну роль у національному самоутвердженні українців, стали могутнім фактором політичної структуризації українського громадянства. Логічним завершенням процесів політичної емансипації українців у Росії та Австро-Угорщині, виходу національних рухів на політичну арену було формування партійно-політичних систем у Наддністрянщині та в Наддніпрянщині. Їх виникнення і становлення стало важливою ознакою модернізації громадського життя в цих краях, його еволюції в напрямку європейських демократичних тенденцій.
Основна ідейно-політична проблема, над вирішеннями якої працювали практично всі українські партії, полягала у першочерговості розв‘язання соціального і національного питань. Історичний досвід їх діяльності свідчить, що вони не знайшли оптимального балансу між цими принципово важливими взаємопов’язаними аспектами національно-політичного руху.
Російські ліворадикальні та ліберально-демократичні партії завдяки привабливості для соціального електорату програмних положень, активній агітаційно-пропагандистській роботі, розгалуженій організаційній мережі мали більш значний вплив на суспільне життя Наддніпрянщини, ніж польські угруповання в Східній Галичині.
Вироблення програм, політичних платформ, постійне їх удосконалення і коригування, наявність організаційної мережі, проведення громадської діяльності, здійснення стратегії й тактики у визвольному русі, перманентна внутрішньополітична боротьба і політичне співробітництво українських партій є сутнісними характеристиками національних угруповань, як важливих суб’єктів партійно-політичних систем у Східній Галичині та в Наддніпрянщині на межі ХІХ – ХХ ст.
Спільною рисою партійно-політичних систем в австрійській та російській Україні є те, що процес їх виникнення та становлення мав історично закономірний характер і був викликаний глибокими прогресивними зрушеннями в соціально-економічній, національно-культурній та суспільно-політичній сферах в модерністську добу, спирався на історико-політичний досвід і традиції національно-визвольного руху.
Утворення нових національних партій значною мірою було викликане еволюційними процесами в середині партійних структур. Генеза українських партій з програмних, ідеологічних та організаційно-політичних питань не тільки прискорювала процес творення майбутніх партійних угруповань, а й визначала структурні зміни в партійно-політичних системах, їх динамізм.
Характерною особливістю партійно-політичних систем Східної Галичини та Наддніпрянщини була досить напружена атмосфера теоретичних дискусій, ідеологічної та організаційно-політичної боротьби як у середовищі національних партій, так і між собою. Поряд з цим в українських політичних таборах пробивали собі дорогу консолідаційні тенденції, які знаходили своє втілення у проведенні тактики спільних дій, політичних компромісів. Більшу прихильність до цієї тактики, глибоке розуміння її значення у політичних процесах виявили українські партії Східної Галичини.
В умовах демократичного політичного режиму у Східній Галичині домінувала партія центристського спрямування – УДНП. У Наддніпрянщині ж при досить обмеженому характері легальних умов політичної діяльності, демократичних свобод енергетику політичного поля визначали в основному ліворадикальні партії.
Незважаючи на певний вплив українських партій на суспільно-політичні процеси в австрійській та російській Україні, громадсько-політичне життя в Східній Галичині і в Наддніпрянщині не виробило все-таки моделі такої партії, яка б прагнула, за словами С.Єфремова, “...охопити всіма сторонами життя людини, висловити всі потреби економічні, політичні та культурні в конкретних межах того національного грунту, з якого ми вийшли” Єфремов С. З громадського життя на Україні. – К., 1907. – С.76..
Глибоке, дійсно наукове, об‘єктивне відтворення історичного досвіду партійно-політичних процесів у Східній Галичині та в Наддніпрянщині у зазначений період може стати методологічним ключем для розуміння політичних проблем сучасності, корисним надбанням новітніх українських партій і організацій, важливим гарантом від повернення національних партійних угруповань на уторований у минулому їхніми попередниками шлях.
Незважаючи на певні досягнення у дослідженні зазначеної наукової проблеми, автор звертає увагу на необхідність продовжити і водночас поглибити комплексне вивчення історії політичних партій України в міжреволюційний період (1907 – 1917 рр.) та під час національно-демократичної революції (1917 – 1920 рр.)
Основний зміст дисертації викладений у публікаціях:
Монографії
1. Павко А.І. Політичні партії, організації в Україні: кінець ХІХ - початок ХХ століття: зародження, еволюція, діяльність, історична доля. – К.: Іван Федоров, 1999. – 248 с.
2. Павко А.І. Політичні партії та організації в Україні наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть: методологія, історіографія проблеми, перспективні напрямки наукових досліджень. – К.: Т-во "Знання" України, 2001. – 112 с.
Наукові та навчально-методичні видання
3. Павко А.І. Особливості становлення партійно-політичної системи в Східній Галичині наприкінці ХІХ ст. – К.: Т-во "Знання" України, 2001. – 86с.
4. Павко А.І. Історія України (1900 - лютий 1917 рр.) - К.: Іван Федоров, 1997. - 184с.
5.
Павко А.И. Методические рекомендации по изучению темы “Партия большевиков и непролетарские партии в годы буржуазно-демократической революции 1905 – 1907 гг.” для студентов І курса дневной формы обучения. – К.: КТЭИ, 1989. – 48с.
6.
Павко А.І. Методичні рекомендації до вивчення теми: “Суспільно-політичний рух у світі в кінці ХІХ століття. Особливості політичного розвитку Росії” з курсу політичної історії для студентів І курсу денної форми навчання. – К.: КТЕІ, 1991. – 40с.
7.
Павко А.І. Програма спецкурсу “Суспільно-політична думка, політичні партії, організації та рухи в Україні: історія і сучасність” для студентів 1-го курсу денної форми навчання. – К.: КТЕІ, 1992. – 16с.
Статті, тези повідомлень
8.
Павко А.І., Сусоров С.В. Розповсюдження видань партії соціалістів-революціонерів у селах України (1905-1907 рр.) // Наукові праці з питань політичної історії. Міжвід. наук. збірник. – К., 1992. – Вип.173. – С.49-58.
9.
Павко А.І. Історія політичних партій організацій і рухів в Україні у ХХ ст. (теоретично-методичні аспекти проблеми) // Проблеми освіти. Наук. метод. збірник. – К., 1995. – С.127-130.
10.
Павко А.І. Деякі аспекти дослідження історії України в 1900 - 1904 рр. // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. Переяслав-Хмельницький, 1999. – Вип. 6. – С.65-69.
11.
Павко А.І. Українська партія соціалістів-революціонерів на початку ХХ ст.: витоки, становлення, практична діяльність // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмельницький, 1999. – Вип. 8. – С.55-60.
12.
Павко А.І. Перші спроби створення українських політичних партій на Наддніпрянщині в кінці ХІХ ст. // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – К., 1999. – С.95-102.
13.
Павко А.І. Ліберально-демократичні партії України на початку ХХ ст.: виникнення, еволюція, програмні засади, діяльність // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія. – К., 1999. – Вип.48. – С.30-35.
14.
Павко А.І. Деякі теоретико-методологічні аспекти дослідження історії політичних партій та організацій України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Українська наука: минуле, сучасне, майбутнє. – Тернопіль, 1999. – С.135-139.
15.
Павко А.І. Партійно-політична проблематика - важливий напрям наукових досліджень з історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст. // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 1999. – №8. – С.75-78.
16.
Павко А.І. Створення та діяльність російських партійно-політичних угруповань в Україні напередодні революції 1905-1907 рр.// Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 1999. – №9. – С.87-94.
17.
Павко А.І. Становлення та діяльність Української народної партії (початок ХХ ст.) // Наукові записки: Історичні науки. – К., 2000. – Вип. на 10-річчя. – С.145-156.
18.
Павко А.І. Українські партії Східної Галичини в період політичного піднесення (1905 - 1907 рр.) // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – К., 2000. – Ч.2. – С.220-232.
19.
Павко А.І. Товариство українських поступовців: маловідомі сторінки // Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – К., 2000. – Ч.3. – С.203-215.
20.
Павко А.І. Російські ліберальні та консервативні монархічні угрупування у громадському житті України в міжреволюційний період // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. – К., 2000. – Ч.4. – С.223-233.
21.
Павко А.І. Товариство українських поступовців: політична організація чи партія // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія. – К., 2000.– Вип.50. – С.81-85.
22.
Павко А.І. Ідейно-теоретична еволюція та організаційно-практичне становлення Революційної української партії (1900 - 1904 рр.) // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Історія. – К., 2000.– Вип.50. – С.17-21.
23.
Павко А.І. З історії Української соціалістичної партії // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Історія. – Чернівці, 2000. – Вип.96-97. – С.154-160.
24.
Павко А.І. До питання про формування партійно-політичної системи в Східній Галичині наприкінці ХІХ - на початку ХХ ст. // Пам‘ять століть. – К., 2000. – №3. – С.136-144.
25.
Павко А.І. Між романтизмом і реалізмом (З історії Української партії соціалістів-революціонерів) // Пам‘ять століть. – К., 2000. – №4. – С.71-80.
26.
Павко А.І. Історіографія становлення та діяльності Української партії соціалістів-революціонерів на початку ХХ століття // Наукові записки з української історії: Збірник наукових статей. – Переяслав-Хмельницький, 2000. – Вип.10. – С.171-179.
27.
Павко А.І. Українська соціал-демократична "Спілка" в роки першої російської революції//Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль, 2000. – Вип. 10. – С.58-62.
28.
Павко А.І. Аграрне питання в програмах російських та українських політичних партій на початку ХХ століття: порівняльний аналіз // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Тернопіль, 2000. – Вип.11. – С.203-210.
29.
Павко А.І. Політичні партії України за роки першої російської революції: новітні здобутки наукових досліджень та методика її використання у навчальному процесі // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФП України. – К., 2000. – №1. – С.179-184.
30.
Павко А.І. Селянські спілки та партії Наддніпрянської України в революції 1905 - 1907 рр.: проблеми політичного керівництва // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФП України. – К., 2000. – №3. – С.122-126.
31.
Павко А.І. Виникнення та діяльність партій російського лібералізму в Наддніпрянській Україні у 1905-1907 рр. // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФП України. – К., 2000. – №5. – С.123-141.
32.
Павко А.І. Російські ліворадикальні політичні партії в міжреволюційний період в Україні: стан, еволюційні процеси, тактика // Вісник Донецького університету. Серія Б. Гуманітарні науки. – Донецьк, 2000. – №2. – С.208-216.
33.
Павко А.І. Про актуальні аспекти дослідження політичної історії України кінця ХІХ - початку ХХ ст. // Вісник Академії праці і соціальних відносин ФП України. – К., 2001. – №1. – С.154-159.
34.
Павко А.І. Партійно-політичні системи в Східній Галичині та Наддніпрянщині в кінці ХІХ – на початку ХХ століття: загальне та особливе // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна. Історія України. – Харків, 2000. – №504. – С.50-55.
35.
Павко А.І. До питання про вивчення історії політичних партій, організацій та рухів в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ століття у вузівському курсі вітчизняної історії // Культура народов Причерноморья. – Симферополь, 2001. – №17. – С.125-129.
36.
Павко А.І. Суспільно-політичний рух у середовищі українського селянства в революції 1905 – 1907 рр. // Вісник Київського інституту “Слов’янський університет” – К., 2001. - №11. – С.92-99.
37.
Павко А.І. Дореволюційна історіографія про політичні партії та організації в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.// Проблеми історії України кінця ХІХ – початку ХХ століття. – К., 2001. – Вип.3. – С.267-277.
38.
Павко А.І. До питання про класифікацію політичних партій та організацій України (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Маловідомі імена, події, факти (Збірник статей). – К., 2001. – Вип.14. – С.402-409.
39.
Павко А.І. Теоретико-методологічні засади дослідження діяльності політичних партій та організацій в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. // Український історичний журнал. – 2001. – №4. – С.112-125.
40.
Павко А.І. Науковий пошук – філософський камінь історичної освіти у вищій школі // Тези доповідей Республіканської науково-методичної конференції. – К., 1992. – С.186-187.
41.
Павко А.І. Деякі методологічні аспекти наукових досліджень з історії України // Матеріали наукової конференції “Українська державність: історія і сучасність”. Січень, 1993. – К., 1993. – С.407-408.
42.
Павко А.І. Деякі елементи методологічного новаторства в процесі вивчення актуальних проблем історії України // Тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Дніпропетровськ, 1994. – С.12-13.
43.
Павко А.І. Концептуальні проблеми дослідження політичних партій, організацій та рухів в Україні в кінці ХІХ – на початку ХХ століття // Матеріали Всеукраїнської наради завідуючих кафедрами соціально-гуманітарних дисциплін, квітень, 1997. – К., 1997. – С.34-37.
44.
Павко А.І. Партійно-політичні системи в австрійській та російській Україні напередодні визвольних змагань 1917 – 1920 рр.: спільність і відмінність // Збірник матеріалів загальноукраїнської наукової конференції 24-25 жовтня 2000 р. – Кривий Ріг, 2000. – С.95-97.
45.
Павко А.І. З історії Української селянської партії // Матеріали ІІІ Всеукраїнського симпозіуму з проблем аграрної історії. – Черкаси, 2001. – Вип.3. – С.209-211.
Павко А.І. Становлення та діяльність політичних партій і організацій в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за спеціальністю 07.00.01. – Історія України. Донецький національний університет. Донецьк, 2001.
У дисертаційному дослідженні на основі залучення архівних джерел, історичних документів, періодичних видань під кутом новітньої методології висвітлюються проблеми становлення та діяльності політичних партій і організацій в Україні наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Найважливіші питання цієї багатопланової теми розглядаються у контексті формування у зазначений період у Наддніпрянщині та в Наддністрянщині партійно-політичних систем. У дисертації проаналізовано загальні закономірності та особливості формування партійних систем у Східній Галичині і підросійській частині України, висвітлено програмні засади, соціальну базу, організаційну мережу, стратегію і тактику українських і російських партійно-політичних угруповань на межі ХІХ – ХХ ст., визначено їх місце і роль у громадському житті України. В ній проаналізовано історіографічні здобутки вивчення проблеми, накреслено перспективні напрямки її дослідження. В дисертаційній роботі розглянуто дискусійні проблеми партійно-політичної історії України кінця ХІХ – початку ХХ ст. та запропоновано наукові варіанти їх розв’язання.
Ключові слова: новітня методологія, комплексний підхід, політична партія, політична організація, партійно-політична система.
Павко А.И. Становление и деятельность политических партий и организаций в Украине в конце ХIХ – в начале ХХ ст. – Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора исторических наук по специальности 07.00.01 – История Украины. – Донецкий национальный университет. Донецк, 2001.
В диссертационном исследовании на основании использования архивных источников, исторических документов, периодических изданий под углом новейшей методологии освещаются проблеми становления и деятельности политических партий и организаций в Украине в конце ХIХ – в начале ХХ ст. Наиболее важные вопросы этой многоплановой темы рассматриваются в контексте формирования в указанный период в Приднепровье и в Приднестровье партийно-политических систем. В диссертации проанализированы общие закономерности и особенности формирования партийных систем в Восточной Галиции и российской части Украины, освещены программные положения, социальная база, организационная сеть, стратегия и тактика украинских группировок на рубеже ХIХ – ХХ ст., определены их место и роль в общественной жизни Украины. В диссертационном исследовании впервые в научной литературе осуществлен системный анализ основных историографических этапов изучения политических партий и организаций Украины, определены новейшие теоретико-методологические принципы освещения проблемы, разработаны вопросы типологии и классификации национальных и инонациональных партийных группировок. В диссертации определены исторические и идейные предшественники украинских и российских политических партий, проанализированы программные положения и практическая деятельность национальных организаций радикального, социал-демократического и либерального направлений, показаны исторические формы проявления дуализма в политической жизни российской Украины в конце ХІХ ст. В диссертационной работе исследованы вопросы образования и генезиса украинских партий в Приднепровье в начале ХХ ст., показано влияние эволюционных процессов в среде национальных группировок на формирование партийно-политической системы в регионе. В ней освещены основные направления активизации общественной деятельности украинских партий Восточной Галиции в начале ХХ ст., определены общие и индивидуальные черты в становлении российских политических партий и объединений накануне и в период революции 1905 – 1907 гг.
В диссертационной работе рассмотрены дискуссионные проблемы партийно-политической истории Украины конца ХІХ – начала ХХ ст., предложены научные варианты их решения. В ней сформулированы итоги, которые являются результатом исследования данной темы, определены приоритетные направления дальнейшего ее изучения. В диссертации показано значение исторического опыта деятельности политических партий и организаций в Украине в конце ХІХ – в начале ХХ ст. для функционирования новейших партийно-политических структур в стране.
Ключевые слова: новейшая методология, комплексный подход, политическая партия, политическая организация, партийно-политическая система.
Pavko A.I. Formation and activity of political parties and organization in Ukraine at the end of XIX – beginning of XX centuries. – Manuscript.
Thesis for a Doctor's degree in historical sciences majoring in 07.00.01 –History of Ukraine. Donetsk National University, Donetsk 2001.
In thesis research on the basis of involving archive resources, historical documents, periodicals at angle of modem methodology it explains the questions of formation and activity of political parties and organization in Ukraine at the end of XIX – beginning of XX centuries. The most important questions of this multilateral theme are considered in the context of formation at the mentioned party and political systems in Naddnipryanshchyna and Naddnistryanshchyna. This thesis analyses general regularities and peculiarities of formation of party systems in Eastern Galichina and Underrussian part of Ukraine, it displays program basis, social base, organizational network, strategy and tactics of Ukrainian and Russian party and political groups at the end of XIX – beginning of XX centuries, determines their place and role in social life of Ukraine. It analyses historiography achievements of problem studying, outlines perspective directions of their investigation. This thesis research considers discussion problems of party and political history of Ukraine at the end of XIX -beginning of XX centuries and proposes scientific variants of their solving.
Key words: modem methodology, complex approach, political party, political organization, party and political system.