Національна Академія наук України

Рада по вивченню продуктивних сил України

Пархуць Богдан Іванович

УДК 631.11:631.5:631. 95:504

Оптимізація агроландшафтів в умовах

трансформації земельних відносин

(на прикладі Львівської області)

Спеціальність 08.08.01 – Економіка природокористування

і охорони навколишнього середовища

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ- 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті землеустрою УААН.

Науковий керівник: доктор економічних наук,

професор, чл.-кор. УААН

Добряк Дмитро Семенович,

Інститут землеустрою УААН,

заступник директора з наукової

роботи.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Коваль Ярослав Васильович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем використання та охорони лісових ресурсів

кандидат економічних наук Юрченко Анатолій Дмитрович, начальник Управління Державного комітету України по земельних ресурсах

Провідна установа:

Інститут економіки НАН України

Захист відбудеться 26 березня 2001 року о 14 год.30 хв.

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.160.01 Ради

по вивченню продуктивних сил України НАН України

за адресою: 01032, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 60

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради

по вивченню продуктивних сил України НАН України

за адресою: 01032, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, 60

Автореферат розісланий “22” лютого 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук,

професор С.І. Бандур

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасне землекористування України характеризується надзвичайно високим рівнем освоєння життєвого простору, до функціонального використання якого залучено більш як 92% усієї території.

Структурна і екологічна незбалансованість земельного фонду знижує ефективність використання та охорони земель, погіршує природну здатність відновлення родючості грунтів, знижує ефективність функціонування агроландшафтів.

Особливість регіону надлишкового зволоження та специфічність історичних і соціально-економічних умов при широкомасштабному трансформуванні земельних відносин і реструктуризації існуючих сільськогосподарських підприємств негативно впливає на стан довкілля, посилюються дії деградаційних процесів, особливо ерозії земель, що в кінцевому результаті призводить до зниження продуктивності використання земельних ресурсів і погіршення навколишнього середовища.

Теоретичні основи з проблем формування агроландшафтів були закладені: Котловим Ф.В., Мариничем О.М., Солнцевим М.П., Соколовським І.Л. та ін.

В останні роки стосовно формування і функціонування агроландшафтів в сучасних умовах опубліковано немало наукових праць, серед них: Борщевського П.П., Бугуцького А.О., Булигіна С.Ю., Гнатковича Д.І., Горлачука В.В., Гродзинського М.Д., Добряка Д.С., Дорогунцова С.І., Казьміра П.Г., Канаша О.П., Коваля Я.В, Леонця В.А., Медвєдєва В.В., Новаковського Л.Я., Онищенка О.М., Панчука О.Я., Розумного І.А.,

Саблука А.Т., Статівки І.М., Тараріко О.Г. Тернавчука В.В., Трегобчука В.М., Третяка А.М., Хвесика М.А., Швебса Г.І., Шевчука В.Я., Шикули М.К., Юрченка А.Д., Юрчи10шина В.В. та ін.

Однак, багато аспектів проблеми, що досліджуються, залишаються дискусійними і вимагають подальшого наукового обгрунтування в процесі формування ринкових відносин.

Реформування земельних відносин на сучасному етапі та створення нових і рівноправних форм господарювання на землі, велика різноманітність природно – кліматичних і соціально -економічних умов різних регіонів України обумовлює необхідність вдосконалення розроблених основ і методів формування і територіального устрою агроландшафтів, перш за все в процесі реструктуризації сільськогосподарських структур і створенні на їх базі нових агроутворень ринкового типу. Особливе значення підвищення соціально-економічної ефективності і екологічної обгрунтованості використання і охорони земельних ресурсів при переході до ринкових відносин, а також недостатня вивченість в цих умовах даної проблеми визначили актуальність дисертаційної роботи, зумовили вибір її теми та мету.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалась у відповідності з науково-технічною програмою на 1996-2000 рр. “Земельна реформа в Україні” (номер державної реєстрації 0196V 022555) та планами науково – дослідних робіт, які передбачались контрактом з УААН та договорами з Державним комітетом України по земельних ресурсах (Держкомзем України). В рамках вказаної програми автором здійснено аналіз соціально-економічних та екологічних наслідків земельної реформи у Львівській області.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні напрямів формування стійких екологобезпечних агроландшафтів в умовах трансформації земельних відносин зони надлишкового зволоження ( на прикладі Львівської області).

Відповідно до зазначеної мети дослідження були поставлені та вирішувались такі задачі:

·

·

·

·

·

·

·

Наукова новизна одержаних результатів. Винесені на захист результати дисертаційного дослідження є новими і визначаються сукупністю теоретичних, методичних і прикладних положень, висновків і рекомендацій щодо напрямів і засобів створення і функціонування агроландшафтів зони надлишкового зволоження в умовах трансформації земельних відносин та переходу до ринкової економіки.

Зокрема, новизна результатів дослідження полягає в наступному:

·

·

·

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. Висновки і рекомендації, що містяться в дисертації, мають важливе практичне значення щодо обгрунтування системи природоохоронних заходів, які забезпечують раціональне використання земельних ресурсів, формування екологічно стійких агроландшафтів регіону з надлишковим зволоженням в умовах трансформації земельних відносин. Вони можуть бути основою для обгрунтування і розробки регіональних програм захисту земель від деградаційних процесів і в першу чергу ерозійних; проектів землеустрою та робочих проектів протиерозійного спрямування в даному регіоні.

Обгрунтовані рекомендації здобувача знайшли застосування на практиці у роботі Львівського філіалу Інституту землеустрою УААН, Львівського обласного управління земельних ресурсів (Довідка від 15.11.2000р., №5/34-3649/1-10 Львівської обласної держадміністрації).

Під керівництвом і безпосередньою участю здобувача розроблено: понад 200 проектів внутрігосподарського землеустрою з контурно -меліоративною організацією території (КМОТ) сільськогосподарських підприємств Львівської області ( Довідка від 10.10.2000р., №Н-3/125 Інституту землеустрою УААН ).

Особистий внесок здобувача. В дисертаційній роботі, виконаній здобувачем особисто, викладено авторський підхід до вирішення важливого наукового завдання – формування екологічно стійких агроландшафтів зони надлишкового зволоження в умовах трансформації земельних відносин.

Сукупність отриманих наукових результатів є авторською оцінкою особливостей динаміки землекористування зони надлишкового зволоження в умовах здійснення земельної реформи, створення і подальше удосконалення системи ефективного природокористування і охорони навколишнього середовища.

Наукові результати дослідження отримані особисто автором і є його внеском в економічну науку та практику природокористування, стратегією раціонального використання природно-ресурсного потенціалу України.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень використані при розробці регіональної програми охорони земель Львівської області, яка стала складовою проекту Національної програми охорони земель на період до 2010 року, проектів землеустрою з контурно- меліоративною організацією території, робочих проектів протиерозійних заходів, а також доповідались на міжнародних наукових конференціях: “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (м.Київ, 29-31.05.2000р.), “Ukrainian- Austrian. Agriculture: Science and Practice” (Symposium. Lvov. 1996), “Qeodezja inzynieryjna i kataster w gospodarce narodowej”. (Lwow-Rzeczow, 1998), “Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи” (м.Чернівці, 1996р.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 10 наукових праць, загальним обсягом 9,0 друкованих аркушів, в тому числі особиста монографія обсягом 7,5 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок комп’ютерного тексту, в тому числі містить 34 таблиці на 43 сторінках. Список використаних літературних джерел налічує 156 найменувань на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ.

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи; сформульовано мету і задачі дослідження; обгрунтовано наукову новизну одержаних результатів, теоретичне і практичне значення; виділено особистий внесок дисертанта в розкриття проблеми дослідження; наведено результати апробації та впровадження в практику основних результатів дослідження.

У першому розділі “Теоретичні та методологічні підходи щодо формування агроландшафтів в сучасних умовах” дисертаційної роботи викладені основні концептуальні теоретико-методологічні підходи до формування агроландшафтів в умовах трансформації земельних відносин регіону надлишкового зволоження. Відзначено найбільш значущі процеси, що спричиняють деградацію земельних ресурсів. Серед них – водна і вітрова ерозія, якій піддаються землі всіх категорій. Розкрито, що одним із найбільш інтенсивних і досить широко розповсюджених проявів ерозійних процесів є яружна ерозія. Надзвичайно небезпечним є також поверхневий змив грунту, розвиток якого дуже важко прослідкувати, щоб вчасно його запобігти.

Аналіз впливу антропогенних процесів на деградацію агроландшафтів показує, що вони мають різні негативні дії, прояв яких здійснюється по різному в залежності від природно-кліматичних і соціально-економічних умов.

Системний аналіз динаміки розвитку вказаних процесів, на основі якого рекомендується створювати моніторинг, дозволяє забезпечувати запобігання посилення прояву деградаційних явищ і їх негативної дії на агроландшафти.

Особливо це гостро постає в період земельної реформи, в результаті чого здійснюється широкомасштабна реструктуризація існуючих сільськогосподарських структур і при цьому нехтуються вказані фактори.

Прогнозування цих явищ і запобігання або зведення до мінімуму їх негативної дії є обов’язковим при виконанні проектних розробок по формуванню агроландшафтів.

Суттєві зміни в землекористуванні регіону, які відбуваються у зв’язку з проведенням земельної реформи, як свідчить аналіз і польові обстеження, призводять до погіршення якості земельних ресурсів та екологічного стану довкілля.

Це обумовлює необхідність прогнозування подальших шляхів реструктуризації існуючих землекористувань, зміни їх площ, характеру розміщення, створення нових форм господарювання, напрямів по охороні земель, довкілля.

Обгрунтування критеріїв формування і функціонування агроландшафтів і їх еколого-економічної оцінки необхідно здійснювати на основі широкого запровадження експериментального проектування.

Запропоновано нові методичні підходи щодо оцінки функціонування агроландшафтів на основі розробки коефіцієнтів стійкості агроландшафтів регіону.

Враховуючи різноплановість і масштабність проблеми оптимізації агроландшафтів зони надлишкового зволоження в умовах трансформації земельних відносин, для досягнення поставленої мети застосовується комплекс багатьох методів економічного дослідження і моделювання та реалізації їх на ЕОМ.

У другому розділі “Сучасний стан функціонування агроландшафтів Львівської області” здійснений аналіз сучасного стану функціонування агроландшафтів досліджуваного регіону на базі природно-сільськогосподарського та грунтово- ерозійного районування.

Важливим елементом в розробці заходів щодо захисту земель від ерозійних процесів є ерозійне районування території області, яке дозволяє пояснити різний характер ерозійних процесів, що розвиваються неоднаково в різних частинах території і розмістити науково обгрунтовані комплекси протиерозійних заходів з врахуванням позитивних результатів від їх впровадження.

Принцип ерозійного районування полягає у виділенні в межах природно-кліматичних зон області за характерними кліматичними, рельєфними, грунтовими, гідрологічними умовами, розподілом опадів, формами розвитку ерозійних процесів, виражених відносно ізольованих природних територій - ерозійних районів.

Поділ території області за ерозійними процесами здійснювався на типи еродованих територій лише за змитістю грунтів. Разом з тим, аналіз показує, що жоден з багатьох окремо взятих факторів ерозії земель не повинен бути основним чи ведучим (ступінь змитості) при районуванні території і розробці протиерозійних заходів, так як взаємодія навіть двох окремих факторів може різко змінювати ерозійний стан. Тому виділення територіальних одиниць за ерозійним районуванням повинно охоплювати сукупність факторів, що впливають на змив і розмив грунтів.

Районування території з врахуванням сукупності факторів розвитку водної ерозії в межах існуючих природних зон направлено не тільки на встановлення особливостей розвитку ерозійних процесів, але і впливу їх на структуру сільськогосподарських культур, технологію вирощування. Тому пропонується здійснювати ерозійне районування регіону в поєднанні з природно-сільськогосподарським.

Такий підхід дав змогу здійснити системний аналіз сучасного стану земельних ресурсів регіону, який свідчить, що структура земельного фонду в екологічному плані виглядає значно краще, ніж в цілому в Україні. Разом з тим, чинники, які впливають на екологічну ситуацію в області є специфічними для певного природно-сільськогосподарського регіону. Переважно-це екзогенні процеси ( в Карпатах –зсуви, селі, тектонічні явища, ерозія), в рівнинній частині області – водна ерозія, перезволоженість і наявність низькопродуктивних угідь.

Системний аналіз функціонування агроландшафтів засвідчив, що оптимізація їх може здійснюватися лише на основі збалансованого для конкретних регіональних умов співвідношення структури земельних угідь і структури посівних площ.

У третьому розділі “Система заходів щодо оптимізації агроландшафтів і їх еколого-економічна оцінка” обгрунтовано систему заходів щодо оптимізації агроландшафтів і запропоновано їх еколого-економічну оцінку.

В системі заходів по оптимізації агроландшафтів важливе місце займає консервація деградованих і малопродуктивних земель.

Відновлення деградованих земель складається з ряду етапів: встановлення границь патології грунтів, обмеження або зняття факторів, які визивають деградацію земель, відновлення їх стійкості і родючості з наступним поверненням до сільськогосподарського раціонального використання або переведення земель до лісового фонду.

Суть виведення деградованих і малопродуктивних земель із ріллі або тимчасове виключення із сільськогосподарських угідь заключається в забезпеченні умов для відновлення родючості грунтів, захисту від дії деградаційних процесів, тобто створенні стійких в ерозійно-екологічному відношенні фітоценозів.

В дисертації визначені деградовані і малопродуктивні орні землі і запропоновані напрями та обсяги консервації.

Значне місце в захисті земель від деградаційних процесів займають лісові насадження. Враховуючи регіональні особливості, методичний підхід щодо реконструкції і створення захисних лісових насаджень побудований на стокорегулюванні та безпечному відведенню надлишкових вод.

З метою диференційованої характеристики використання земельних ресурсів введено і обгрунтовано поняття “індекс екологічної невідповідності сучасного використання орних земель”, який кількісно дорівнює відношенню фактичної розораності до максимальної площі орнопридатних земель (табл.1).

Таблиця 1

Індекс невідповідності сучасного використання орних земель екологічно доцільному по природно –сільськогосподарських районах і провінціях

№ |

Назва ПСГР та провінцій |

Індекс | Перевищення припустимої розораності,%

Лісостеп Західний | 1,2797 | 28,0

01 | Сокальський | 1,2710 | 27,1

02 | Городоцький | 1,3304 | 33,0

03 | Борщовицький | 1,2151 | 21,5

04 | Перемишлянський | 1,2778 | 27,8

Полісся Західне | 1,2787 | 27,9

05 | Яворівський | 1,2579 | 25,8

06 | Кам`янсько-Бузький | 1,2448 | 24,5

07 | Радехівський | 1,4007 | 40,1

08 | Золочівський | 1,2675 | 26,8

Карпатська гірська область | 1,2125 | 21,2

Передкарпаття Карпатської гірської області | 1,1818 | 18,2

09 | Дрогобицький | 1,1786 | 17,9

10 | Самбірсько-Жидачівський | 1,1866 | 18,7

Карпати Карпатської гірської області | 1,2664 | 26,6

11 | Турківський | 1,2664 | 26,6

Всього по області | 1,2621 | 26,2

За показниками таблиці 1 Львівська область характеризується як така, що має значення переважання фактичної розораності.

Виходячи з аналізу реального стану земельних угідь, спираючись на класифікаційні підходи щодо придатності земель під різні угіддя та сільськогосподарські культури і очікувану реалізацію запропонованих заходів щодо консервації орних земель та трансформації кормових угідь, розроблена оптимізована структура земельного фонду Львівської області. Вона прийнята за основу при переході від затратного до ресурсо- та енергозберігаючого господарювання. В цілому по області сільськогосподарська освоєність пропонується на рівні 51,74%, розораність – 30,52%. Значно збільшується питома вага територій з постійним рослинним покривом: сіножатей – з 7,3% до 9,14%; лісів - з 31,1% до 33,29%, площа пасовищ і боліт залишається приблизно на тому ж рівні.

По природним регіонам в результаті здійснення оптимізації землекористування відбудуться такі зміни. В Поліській частині області зменшиться площа орних земель на 62,2 тис.га, а площа сіножатей збільшиться на 10,29 тис.га, площа лісів – на 16,98 тис.га. Найбільш значні зміни припадають на Лісостепову частину: рілля зменшується на 75,52 тис.га, площа сіножатей збільшується на 15,14 тис.га, площа лісів - на 16,57 тис.га.

Відповідні зміни передбачаються і в гірських природно-сільськогосподарських провінціях. В цілому в області площа сільськогосподарських угідь зменшиться на 144,84 тис.га, ріллі - на 173,82 тис.га, при збільшенні екологостабілізуючих угідь на 86,81 тис.га, в тому числі лісів – на 47,25 тис.га, сіножатей – на 39,56 тис.га.

Під реабілітацію (консервацію) відводиться 90,81 тис.га.

По оптимізованій структурі земельного фонду у розрізі природно-сільськогосподарських районів розраховано коефіцієнт стійкості агроландшафтів, який є аналогом коефіцієнту стійкості угідь і розраховується відношенням суми площ умовно екологічно стабільних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болота), а також земель, відведених під консервацію, до сумарної площі орних земель і багаторічних насаджень (табл. 2).

Таблиця 2

Коефіцієнт стійкості агроландшафту Львівської області

у розрізі природно-сільськогосподарських провінцій та районів

№ | Природно-сільськогосподарські провінції та райони | Коефіцієнт стійкості агроландшафту

по фактичній структурі | по оптимізованій структурі

значення | Динаміка | динаміка, %

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Лісостеп Західний | 0,91 | 1,43 | 0,52 | 56,87

01 | Сокальський | 0,92 | 1,42 | 0,51 | 55,36

02 | Городоцький | 0,77 | 1,33 | 0,56 | 72,99

03 | Борщовицький | 0,90 | 1,30 | 0,40 | 44,06

04 | Перемишлянський | 1,01 | 1,56 | 0,54 | 53,64

Полісся Західне | 1,09 | 1,66 | 0,57 | 52,22

05 | Яворівський | 1,36 | 1,95 | 0,59 | 53,23

06 | Кам’янсько-Бузький | 0,95 | 1,41 | 0,47 | 49,17

07 | Радехівський | 1,06 | 1,87 | 0,82 | 77,06

08 | Золочівський | 1,09 | 1,64 | 0,55 | 50,15

Продовження таблиці 2

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6

Карпатська Гірська область | 2,14 | 2,80 | 0,65 | 30,43

Передкарпаття КГО | 1,21 | 1,60 | 0,39 | 32,38

09 | Дрогобицький | 1,38 | 1,80 | 0,41 | 29,92

10 | Самбірсько-Жидачівський | 0,95 | 1,30 | 0,36 | 37,50

Карпати КГО | 3,68 | 4,89 | 1,21 | 33,06

11 | Турківський | 3,68 | 4,89 | 1,21 | 33,06

Населені пункти обласного підпорядкування | 1,08 | 1,08 | - | -

Разом по області | 1,27 | 1,85 | 0,58 | 45,24

Дані таблиці 2 показують, що коефіцієнт стійкості агроландшафту у всіх природно-сільськогосподарських утвореннях перевищує його критичне значення – 0,7.

У відповідності із встановленою структурою земельних угідь та даних площ орних земель по підклассах придатності під основні сільськогосподарські культури наступним етапом в оптимізації агроландшафтів рекомендується здійснювати розрахунок оптимальної структури посівних площ на основі економіко-математичної моделі, яка має блочну структуру (блоки за еколого-технологічними групами земель) і враховує елементи грунтозахисної системи землеробства з контурно-меліоративною організацією території. Цільовою функцією моделі були визначені : максимум прибутку з 1 га посіву, максимум виходу кормових одиниць, максимум виходу зернових одиниць, максимум виходу перетравного протеїну, мінімум змиву грунту.

Застосовуючи почергово кожний з критеріїв в цільовій функції, а інші поряд з вибраним колом перемінних, як обмеження, була побудована модель, яка включала 49 рівнянь.

Модель реалізується на персональному комп’ютері. В результаті рішення визначається оптимальна структура посівних площ в розрізі еколого-технологічних груп земель і сумарно.

Локалізація, припинення до мінімуму, а в окремих випадках і повне усунення ерозійних та інших деградаційних процесів є прямим наслідком витрат, майбутньої праці суспільства на відновлення утраченої родючості грунтів за рахунок зменшення їх деградації.

Соціальний ефект визначається також за рахунок організації культурних ландшафтів, яка більше забезпечує естетичні потреби населення , оздоровлення середовища проживання людей.

В основу еколого-економічної ефективності оптимізації агроландшафтів рекомендується прийняти розрахунковий ефект в гривнях, який дорівнює різниці між вартістю додатково одержаної основної і побічної продукції і технологічними витратами на її виробництво. Крім цього плюсується величина ( у грошовому виразі) відвернутих витрат.

Еколого-економічний ефект від повного впровадження комплексу протиерозійних заходів по Львівській області розрахований в сумі 309795,6 тис. грн.

ВИСНОВКИ

1. Аналіз антропогенних процесів і їх вплив на деградацію агроландшафтів показує, що вони мають різні негативні дії і їх прояв здійснюється по різному в різних природно-кліматичних і соціально-економічних умовах. Серед цих процесів найбільш значущим по деградаційній дії є водна і вітрова ерозія та гідро - геологічні аномалії. Тому врахування факторів, що спричиняють розвиток ерозійних процесів та гідро -геологічних аномалій, є обов’язковим при обгрунтуванні їх локалізації і формуванні екологічно стійких агроландшафтів, особливо в умовах надлишкового зволоження при трансформації земельних відносин.

2. Суттєві зміни в землекористуванні регіону, які відбуваються у зв’язку з проведенням земельної реформи, призводять до погіршення якості земельних ресурсів та екологічного стану довкілля. А враховуючи велику залежність землекористування від природно-економічних умов (співвідношення угідь, сільськогосподарська освоєність і розораність, придатність для вирощування тих чи інших культур), аналіз функціонування агроландшафтів необхідно здійснювати комплексно на основі територіального природно-сільськогосподарського і ерозійного районування регіону.

3. Оптимальне функціонування агроландшафтів може здійснюватись лише на основі збалансованого для конкретних регіональних умов співвідношення структури земельних угідь і структури посівних площ, що обумовлює необхідність його відповідного еколого-економічного обгрунтування.

4. Виконаний порегіональний аналіз природних умов, якісного і кількісного стану земельних ресурсів, прояву деградаційних процесів дозволив визначити базову основу напрямів і обсягів з консервації та трансформації деградованої і малопродуктивної ріллі та кормових угідь на засадах екологічно доцільного використання, які рекомендується для практичної реалізації.

5. Виходячи із специфіки природних умов регіону, розроблені територіальні заходи формування і розвитку природно-заповідного фонду, охорони водних джерел та створення протиерозійних лісомеліоративних насаджень, в основу яких покладені принципи стокорегулювання та безпечного відведення надлишкових вод, що рекомендуються Інституту землеустрою УААН і його філіалам використовувати їх при розробці відповідних землевпорядних документів по охороні довкілля.

6. Приймаючи за основу екологічно доцільне використання земельних ресурсів, запропоновано оптимізовану структуру земельного фонду Львівської області, яку рекомендується Львівському обласному управлінню земельними ресурсами для практичної реалізації в процесі здійснення землевпорядних робіт.

7. По оптимізованій структурі земельного фонду області у розрізі природно-сільськогосподарських регіонів і адміністративних утворень розраховано коефіцієнт стійкості агроландшафтів, який є аналогом коефіцієнту стійкості земельних угідь і визначається відношенням суми площ умовно екологічно стабільних угідь (сіножаті, пасовища, ліси, болота), а також земель, відведених під реабілітацію та регенерацію, до сумарної площі орних земель і багаторічних насаджень.

8. У відповідності із оптимізованою структурою земельних угідь та даних площ орних земель по підкласах придатності під основні сільськогосподарські культури розроблена для області структура посівних площ, яка рекомендується новим агроформуванням для практичного впровадження у виробництво.

9. Рекомендуються для застосування у виробничій практиці методичні підходи щодо еколого-економічної оцінки системи заходів по оптимізації агроландшафтів в регіональних умовах та при здійсненні трансформації земельних відносин. Вони базуються на визначенні розрахункового ефекту на 1 га і на всю площу оптимізованого агроландшафту та відвернутих витрат в результаті здійснення природоохоронних заходів.

10. Рекомендується для впровадження у виробничу практику механізм економічного стимулювання за здійснення природоохоронних заходів, який базується на виплаті грошової винагороди за збереження і підвищення родючості грунтів та інших корисних природних властивостей земельних ресурсів, за тимчасову консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1.Пархуць Б.І. Відтворення і охорона агроландшафтів Львівської області.- К.:Із УААН, 2000.- 117с.

2. Пархуць Б.І. Формування екологобезпечних агроландшафтів в умовах реформування земельних відносин // Власний статус і проблеми раціонального використання земель. Мат. міжнар. наук. конф.- в двох частинах ( Київ, 29-31 травня 2000 р.) НАН України, Рада по вивченню продуктивних сил України. Редкол.: Дорогунцов С.І. (відповідальний редактор), Бистряков І.К., Новоторов О.С., Ніколаєнко Т.С., Осіпенко В.М.-К.: РВПС України НАН України, 2000.-Ч.2, С.101-105.

3. Пархуць Б.І. Регіональна диференціація оптимального співвідно-шення земель Львівської області // Вісник аграрної науки.- 2000.-№10.-С.80-81.

4?

// Землевпорядний вісник.- 2000.- №4.-С.69-71.

5. Пархуць Б.І. Досвід приватизації земель колективних сільськогосподарських підприємств на Львівщині // Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи. Мат. регіон. наук. конф., Чернівці : УААН , державний університет ім.Ю.Федковича, 1996.- С.19-20.

6. Пархуць Б.І., Гойсак М.Я., Оленчук Я.С. Використання земельних ресурсів в умовах роздержавлення і приватизації // Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи. Мат. регіон. наук. конф., Чернівці : УААН , державний університет ім.Ю.Федковича, 1996.- С.50-51. Особистий внесок: практичні рекомендації щодо раціонального використання земель.

7.Пархуць Б.І., Гагалюк М.І., Оленчук Я.С. Екологічні проблеми при використанні земель Львівської області // Проблеми приватизації та охорони земель в Карпатському регіоні України в умовах здійснення земельної реформи. Мат. регіон. наук. конф., Чернівці : УААН , державний університет ім.Ю.Федковича, 1996.- С.66-67. Особистий внесок: екологічні параметри оптимізації використання земель.

8. Parkhuts B.I., Haqulyuk M.I., Olenchuk Ya.S. Degradation of soils as major factor of the reduction of productivity of land resources of western forest-steeppe and adjacent regions // Ukrainian-Austrian. Agriculture: Science and Practice. Symposium.- Lvov.-1996.- P.25-26. Особистий внесок: вплив деградаційних процесів на використання земель.

9. Гагалюк М.І., Пархуць Б.І. Особливості внутрігосподарської організації території реструктуризованих сільськогосподарських підприємств // Qeodezja inzynieryjna i kataster w gospodarce narodowej.-Lwow-Rzeszow, 1998.-P.51-54. Особистий внесок: регіональні особливості землеустрою реструктуризованих підприємств.

10. Пархуць Б.І., Гагалюк М.І. Порядок проведення роздержавлення і приватизації земель підприємств і організацій (досвід Львівщини) // Вільний аграрник.-1998.- №3.- С.54-59. Особистий внесок: особливості приватизації земель підприємств Львівської області.

Анотація

Пархуць Б.І. Оптимізація агроландшафтів в умовах трансформації земельних відносин ( на прикладі Львівської області). Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 – Економіка природокористування і охорони навколишнього середовища. Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Київ, 2000.

Викладено теоретико-методологічні підходи щодо формування агроландшафтів в умовах трансформації земельних відносин регіону надлишкового зволоження.

Відзначено найбільш значущі процеси, що спричиняють деградацію земельних ресурсів. Запропоновано нові методологічні підходи щодо оцінки функціонування агроландшафтів на основі розробки коефіцієнтів стійкості агроландшафтів регіону. Розроблено рекомендації щодо оптимізації агроландшафтів, яка може здійснюватися лише на основі збалансованого для конкретних регіональних умов співвідношення структури земельних угідь і структури посівних площ.

КЛЮЧОВІ СЛОВА: еколого-економічна оцінка агроландшафтів, консервація деградованих і малопродуктивних земель, природно-сільськогосподарське і ерозійне районування.

Аннотация

Пархуц Б.И. Оптимизация агроландшафтов в условиях трансформации земельных отношений (на примере Львовской области). Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 – экономика природопользования и охраны окружающей среды. Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины, Киев, 2000 г.

Изложены теоретико-методологические подходы формирования агроландшафтов в условиях трансформации земельных отношений региона избыточного увлажнения.

Определены процессы, которые оказывают наибольшее влияние на деградацию земельных ресурсов. Среди них - водная, ветровая эрозия и гидрогеологические аномалии.

Разработаны рекомендации по оптимизации агроландшафтов на основе установления сбалансированного для конкретных региональных условий соотношения структуры земельных угодий и структуры посевных площадей. Важнейшее место в защите земель от деградационных процессов занимают лесные насаждения, консервация и трансформация деградированной и малопродуктивной пашни, кормовых угодий.

Учитывая региональные особенности, разработан методический подход по реконструкции и создании защитных лесных насаждений, который базируется на стокорегулировании и безопасному отводу избыточных вод.

Направления и объемы консервации и трансформации деградированной и малопродуктивной пашни, кормовых угодий определены исходя из экологической целесообразности их использования.

Предложены новые методологические подходы по оценке функционирования агроландшафтов на основе разработки коэффициентов устойчивости агроландшафтов, которые рассматриваются как аналоги устойчивости земельных угодий и определяются соотношением суммы площадей условно экологически стабильных угодий (сенокосы, пастбища, леса, болота), а также земель, отведенных под реабилитацию и регенерацию до суммарных площадей пашни и многолетних насаждений.

Разработаны рекомендации по экономическому стимулированию природоохранных мероприятий, которые базируются на выплате денежных вознаграждений за сохранение и повышение плодородия почв, консервацию деградированных и малопродуктивных сельскохозяйственных угодий.

В основу эколого-экономической эффективности оптимизации агроландшафтов рекомендуется принимать эффект в гривнах, который исчисляется как разница между стоимостью дополнительно полученной основной и побочной продукции и технологическими затратами на ее производство. Кроме этого плюсуются размеры (в денежном выражении) предотвращенных затрат.

КЛЮЧЕВЫЕ СЛОВА : эколого-экономическая оценка агроландшафтов, консервация деградированных и малопродуктивных земель, природно-сельскохозяйственное и эрозионное районирование.

Тhе summary

Рагkhuts В. Аgrolаndscареs орtimization in соnditions оf transformation of the ground relations (on an example of the Lvov area).-Manuscript.

Thesis on competition of scientific degree of the candidate of economic sciences on a specialty 08.08.01 - economy of natural utilization and protection of an environment. Council on learning productive forces of Ukraine NAS of Ukraine, Kyiv, 2000.

The theoretic-methodological approaches of agrolandscapes creation in conditions of transformation of the ground relations in region of redundant humidifying are stated. The processes are determined which render the greatest influence on degradation of land resources. The new methodological approaches of an evaluation of operation agrolandscapes because of installations of stability factors for agrolandscapes in researched region are offered.

The recommendations for agrolandscape optimization because of radio, balanced for concrete regional conditions, of a land structure and structure of sowing squares are developed.

Key word: ecological-economic evaluation of agrolandscapes, preservation of degradated and unproductivity lands, natural-agricultural and erosive zoning.