Міністерства освіти і науки України

Національна гірнича академія України

Прушківська Емілія Василівна

УДК 331.526

Структурні зміни в економіці України

та їх вплив на зайнятість населення

спеціальність: 08.01.01 – економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Дніпропетровськ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі економічної теорії та основ підприємництва Національної гірничої академії України (м. Дніпропетровськ) Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор Задоя Анатолій Олександрович, завідувач кафедри економічної теорії та основ підприємництва Національної гірничої академії України (м. Дніпропетровськ) Міністерства освіти і науки України.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Петрова Ірина Леонідівна, професор кафедри економічної теорії Інституту економіки та права “КРОК”
(м. Київ);

- кандидат економічних наук, доцент Грішнова Олена Антонівна, доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки Київського Національного університету ім. Т.Г. Шевченка Міністерства освіти і науки України.

Провідна установа:

Інститут економіки Національної Академії Наук України, відділ економіки праці та зайнятості населення (м. Київ).

Захист відбудеться “ __1__ “ червня 2001 р. о __10_ годині на засіданні спеціалізованої ради К.08.080.01 у Національній гірничій академії України за адресою: 49027, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 19, кім. 1/107.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної гірничої академії України Міністерства освіти і науки України за адресою: 49027,
м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 19.

Автореферат розісланий “ __27_ “ квітня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради ______________________ О. П. Грідін

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЇ

Актуальність теми. Економіка будь-якої країни під впливом різноманітних об’єктивних факторів постійно знаходиться в динамічному стані. Зміни, що відбуваються в світовому господарстві, характеризуються впливом науково-технічного прогресу, інтеграційних процесів, глобалізації економіки.

На формування економіки транзитивного типу, крім зазначеної групи факторів, значний вплив має кардинальна зміна економічних відносин. Безпосередньо всі ці зміни відбиваються на структурі зайнятості населення. Проблема зайнятості в умовах структурної перебудови є тією ключовою проблемою, на якій замикається багато інших. Саме тому одне з основних завдань перехідного періоду полягає у формуванні продуктивної зайнятості. Вирішення цього завдання потребує глибокого дослідження структури виробництва і зайнятості в усій повноті їх зв’язків і залежностей, із урахуванням реальних протиріч перехідного періоду.

Значний внесок до теоретичних і практичних розробок щодо структурних змін і зайнятості в ринковій економіці зроблений такими провідними зарубіжними вченими, як Д. Белл, Дж. Гелбрейт, П. Друкер, К. Кларк, А. Пігу, А. Тоффлер, Й. Шумпетер. Світова економічна наука досліджує ці проблеми відносно умов розвиненої ринкової економіки, а не трансформаційної, яка принципово відрізняється від попередньої. Тому вони виконують допоміжну роль в дослідженні структуризації перехідної економіки.

Теоретико-методологічне дослідження проблем структурних змін знайшло місце у працях багатьох українських економістів. Серед них слід насамперед відзначити роботи С. Бандура, Д. Богині, І. Бондар, В. Гейця, О. Грішнової, А. Задої, Е. Лібанової, І. Лукінова, С. Мочерного, В. Онікієнко, І. Петрової, В. Петюха.

Незважаючи на наявність певного наукового доробку, в сучасній вітчизняній економічній науці на даному етапі відсутні спеціальні дослідження природи та факторів структурних змін в трансформаційній економіці; форм впливу структурних зрушень на зайнятість населення України; взаємозв’язку виробництва й структури зайнятості.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Окремі проблеми дисертаційного дослідження є складовою частиною держбюджетної теми Запорізького державного технічного університету “Вдосконалення ринкових відносин в економіці перехідного періоду” за номером ДБ 05110. Особистий внесок здобувача полягає у виявленні механізму впливу системних та внутрішньосистемних структурних змін на зайнятість населення, а також у виконанні дослідження і представленні висновків щодо покращання структури економіки та зайнятості на національному та регіональному рівні. Розкритий механізм державного та ринкового впливу на ринок праці.

Мета і задачі дослідження. Мета дослідження полягає у теоретико-методологічному обгрунтуванні ролі структурних змін в економіці перехідного періоду та їх впливу на зайнятість населення, розробці практичних рекомендацій щодо поліпшення стану зайнятості в умовах структурної перебудови економіки.

Реалізація мети дослідження здійснюється через вирішення наступних задач:

– розкриття сутності та змісту структурних змін, структури економіки, структури зайнятості;

– виявлення основних факторів сучасних структурних змін;

– з’ясування взаємозв’язку структури виробництва та зайнятості;

– виявлення факторів якісних перетворень у сфері зайнятості;

– аналіз секторальних, галузевих, територіальних змін і їх впливів на структуру зайнятості;

– узагальнення світового досвіду регулювання зайнятості населення та визначення основних напрямів державного регулювання зайнятості в Україні;

– розробці рекомендацій для покращення стану зайнятості в Запорізькій області.

Об’єктом дослідження є народне господарство України взагалі та економіка Запорізької області зокрема.

Предметом дисертаційного дослідження є система відносин в сфері зайнятості та вплив на них структурних зрушень в економіці транзитивного типу.

Методи дослідження. Інструментарій дослідження складається із таких загально-наукових методів пізнання: абстрагування – при дослідженні взаємозв’язку структури виробництва і структури зайнятості; індукції та дедукції – при визначенні основних, загальних та специфічних, об’єктивних та суб’єктивних факторів структурних змін в перехідній економіці; виникнення та загострення суперечностей – при дослідженні формування ринку праці в Україні та виникнення структурних криз в економіці; хреодного ефекту – при дослідженні редукції праці та неокласичної моделі економічного розвитку в постсоціалістичних країнах; методи спадковості, мутаційності, природного добору – при аналізі моделі трансформаційної економіки; конструктивного руйнування – при дослідженні імпортозаміщуючої та експортоспроможної моделей економіки.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та інші державні нормативні акти, статистичні матеріали, первинні дані підприємств, монографічні і періодичні публікації вітчизняних і зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок автора полягає в тому, що:

– вперше виділені та введені в науковий обіг економічні поняття: системні та внутрішньосистемні структурні зміни. Доведено, що системні структурні зміни пов’язані зі зміною соціально-економічних та організаційно-економічних відносин, а внутрішньосистемні зміни – це зміни у виробничо-технологічній структурі. З’ясовано, що ігнорування внутрішньосистемних змін на практиці призводить до регресивних зрушень в структурі виробництва й зайнятості;

– на основі використання еволюційно-інституційного підходу до дослідження структурних змін доведено, що в трансформаційній економіці перехід до нової структури відбувається під впливом факторів спадковості, мутаційності, природного добору;

– поглиблені наукові уявлення щодо категорії структури економіки, виділені основні її риси в транзитивній економіці: консерватизм, інертність, інваріантість, плинність, інверсійність, динамізм;

– виділені два підходи для дослідження тенденцій структурних змін. Перший підхід визначає, яким шляхом відбуваються зміни (еволюційним чи революційним) і який характер вони мають (прогресивний чи регресивний). За допомогою другого підходу визначається генезис структурних змін через такі етапи: виникнення суперечностей, загострення суперечностей, виникнення структурних змін, що призведуть до нової структури економіки;

– вперше виокремлене родинне безробіття як економічну категорію й визначено її як різновид структурного безробіття в монопрофільних регіонах;

– поглиблене дослідження проблеми редукції праці в індустріальних районах і доведено з позиції інституціонального підходу, що редукція праці супроводжується хреодним ефектом (приречений шлях розвитку);

– показана необхідність поєднання державного та регіонального управління економікою і зайнятістю для подолання монопрофільності, а також упередження структурного безробіття.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані: у законодавчій діяльності та діяльності органів, що формують Програми зайнятості, а саме Державним центром зайнятості та його територіальними відділеннями; Комісією Верховної Ради з питання зайнятості; Державним комітетом статистики України. Зокрема, рекомендації автора, щодо покращення стану зайнятості в умовах структурної перебудови, прийняті до використання Головним управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької обласної держадміністрації (довідка №01-153, від 21.02.01);

– науково-дослідними інститутами у подальших дослідженнях структурної перебудови і стану зайнятості населення України, визначенні основних структурних змін і впливу факторів на них;

– в навчальному процесі при підготовці робочих програм та матеріалах лекцій і семінарських занять з таких дисциплін, як “Основи економічної теорії”, “Управління трудовими ресурсами”, “Розміщення продуктивних сил”, “Економіка праці”, “Економіка соціальної сфери”, “Політична економія”, “Мікроекономіка”, “Макроекономіка”, “Державне регулювання економіки”. Окремі висновки та результати дисертаційного дослідження використовуються у навчальному процесі Запорізьким державним технічним університетом (довідка №32-01/544, від 15.02.01);

– підприємствами, при реструктуризації та формуванні планів зайнятості, використанні неповного робочого дня (тижня) для перекваліфікації та підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працівників. Рекомендації автора, що пов’язані із формуванням планів зайнятості в умовах структурної перебудови, використовуються на підприємстві “Радіоприлад” (довідка №170/489, від 01.03.01).

Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертаційної роботи доповідалися на науково-практичній конференції “Жінки в державному управлінні та громадській діяльності” (м. Запоріжжя, 1998 р.), науковій конференції “Ринкові трансформації і науково-технічний прогрес” (м. Запоріжжя, 1998 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Оплата праці: проблеми теорії та практики” (м. Луцьк, 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації” (м. Дніпропетровськ, 1999 р.), науково-методичній конференції “Проблеми викладання економічної теорії” (м. Київ, 1999 р.), на Національному семінарі “Ринок праці України: стан та шляхи реформування” (м. Київ, 2000 р.), міжнародній науково-практичній конференції “Соціальні пріоритети ринку праці в умовах структурної модернізації економіки” (м. Київ, 2000 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Вдосконалення механізму управління великим промисловим бізнесом в умовах реформування економіки України” (м. Запоріжжя, 2000 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження викладені автором у 7 публікаціях загальним обсягом 3,2 обл.-вид. арк.., у тому числі 4 – у наукових виданнях, затверджених ВАКом України, 3 – у збірниках матеріалів науково-практичних конференцій. Обсяг частки дисертанта в опублікованих працях становить 3,2 обл.-вид. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, списку використаних джерел (117 найменувань) і 11 додатків. Робота викладена на 193 сторінках та містить 4 таблиці, 12 рисунків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі – “Теоретико-методологічні основи дослідження структурних змін в економічній системі перехідного типу” розкриті природа та фактори сучасних структурних змін, визначена сутність їх в перехідній економіці, проаналізований взаємозв’язок структури виробництва і структури зайнятості.

У першому підрозділі “Еволюція поглядів на суть та зміст структурних змін” досліджується історичний аспект структурних трансформацій економіки в різних економічних системах.

Аналіз поглядів вчених у межах різних шкіл і напрямів вітчизняної та зарубіжної економічної науки на структурні зміни надав можливість визначити основні орієнтири даного дослідження, що знайшли відображення у структурі роботи. Із проведеного аналізу слідує, що в країнах з розвиненою ринковою економікою наукова думка економістів спрямована на дослідження структурних змін в середині системи, а також структурних змін, пов’язаних зі зміною відносин власності, які призводять до модифікації самої моделі економіки. Економічна думка країн з адміністративно-командною економікою була зосереджена на дослідженні структурних змін, пов’язаних із екстенсивним і інтенсивним типом економічного розвитку без зміни відносин власності та економічної системи взагалі.

Вчені, що досліджують проблеми структурних змін в трансформаційній економіці, зосереджують увагу, в основному, на напрямах трансформації. Тобто, розглядають шляхи переструктурування економіки – шляхом градулізму (поступово) чи “шокової терапії” (раптово). Природа та зміст структурних змін в трансформаційній економіці досліджується не повною мірою.

У другому підрозділі “Природа та фактори сучасних структурних змін” викладені основні методологічні положення для дослідження структурних змін в перехідній економіці. Обґрунтовано, що ключовою категорією в розумінні суті структурних змін є категорія структури економіки, яку автор визначає - як складну історичну систему взаємозв’язку між основними елементами національної економіки, що перебувають у постійному русі. Основними рисами структури економіки є консерватизм, інертність, інваріантність, плинність, інверсійність, динамізм. Використовуючи інституційно-еволюційний підхід для дослідження структурних змін в транзитивній економіці, виділяються системні й внутрішньосистемні зміни. Системні структурні зміни – це зміни, пов’язані зі зміною соціально-економічних та організаційно-економічних відносин. Соціально-економічні зміни несуть в собі, перш за все, зміни відносин власності. Для трансформаційної економіки це означає перехід від домінування суспільної власності до багатоманітності форм власності. Зміни організаційно-економічних відносин – це зміни у господарському механізмі, а саме заміна планових господарських зв’язків ринковими, при збереженні державного регулювання. До внутрішньосистемних структурних змін відносимо зміни у виробничо-технологічній структурі, яка є внутрішньою організацією продуктивних сил і характеризує рівень суспільного поділу праці, співвідношення секторів, галузей, підгалузей. Ці структурні зміни в перехідній економіці повинні здійснюватися в наступних напрямках: подолання технологічної відсталості економіки; зміни в галузевих та територіальних пропорціях для подолання структурних диспропорцій; зміни в пріоритетах розвитку окремих галузей; соціальна орієнтація економіки.

Розглядаючи співіснування системних і внутрішньосистемних структурних змін в трансформаційній економіці, ми вважаємо, що внутрішньосистемні структурні зміни, є частиною загальних системних змін (див. рис. 1).

Рис. 1. Зв’язок між системними та внутрішньосистемними

структурними змінами в трансформаційній економіці.

Неповне розуміння суті й ролі системних і внутрішньосистемних структурних змін в теоретичному аспекті призводить до існування негативних явищ в економіці транзитивного типу. Зокрема, на перших етапах перехідного періоду всі зміни зводилися до системних змін і ігнорувалися внутрішньосистемні структурні зміни. В результаті на практиці мали місце регресивні зміни, проявом яких є “замороження” інвестиційної та інноваційної діяльності, порушення відтворювальних процесів, загострення проблем в сфері зайнятості.

Необхідно підкреслити, що поділ структурних змін на системні і внутрішньосистемні є методологічною основою для дослідження зайнятості в умовах трансформації економіки.

Враховуючи суперечливість змін в перехідній економічній системі, в дисертації розглядаються різні підходи до аналізу проблематики структурних змін – класичний і інституціональний. Результатом став вибір інституціонального напрямку, інструментарієм якого є “кумулятивна причинність” Т. Веблена, ефект блокування, виникнення суперечностей, принципи спадковості, мутаційності, випадковості, природного добору, “хреодного ефекту”, неоднорідності, “конструктивного руйнування”. На основі принципів спадковості, мутаційності, природного добору доведено, що модель трансформаційної економіки повинна складатися з елементів, зображених на рис. 2.

Рис. 2 Модель трансформаційної економіки (еволюційний підхід).

Для дослідження тенденцій структурних змін (з позиції еволюційної економіки) виділені два підходи, які можна використовувати в перехідній економіці. Перший підхід показує, яким шляхом відбуваються зміни (еволюційним чи революційним) і який характер вони мають (прогресивний чи регресивний). Другий підхід дає можливість простежити генезис структурних змін через наступні етапи: а) виникнення суперечностей; б) загострення суперечностей; в) виникнення структурних зрушень, як початкового етапу реальних структурних змін, що призведуть до нової структури економіки.

При аналізі структурних змін в економіці транзитивного типу розрізняються загальні, специфічні, об’єктивні та суб’єктивні фактори. До загальних факторів відносяться – зміна економічної системи, геополітичні зміни та глобалізація економіки, науково-технічний прогрес. Специфічні – це ті фактори, що найбільше властиві певній країні й під впливом яких здійснюються або мають здійснюватися структурні зміни. Об’єктивними факторами можуть виступати загальні та специфічні. Суб’єктивними факторами є: економічна політика, економічна свідомість, національний менталітет, ідеологія, релігія.

У третьому підрозділі "Взаємозв’язок структури виробництва і структури зайнятості" розглядається прямий і зворотний зв’язок між структурою виробництва та зайнятості через призму загальних факторів, а також системних та внутрішньосистемних структурних змін.

Роздержавлення і приватизація (системні зміни) в сфері виробництва призводять до роздержавлення структури зайнятості. З’являється альтернативна зайнятість в інших секторах економіки (колективному, приватному). Зміна організаційно-економічних відносин веде до формування нового виду зайнятості. Зокрема, в трансформаційній економіці повна, неефективна і примусова зайнятість поступово замінюватиметься продуктивною і вільнообраною. Внутрішньосистемні зміни (в основі яких є прогресивна структурна перебудова) в трансформаційній економіці повинні сформувати прогресивну структуру зайнятості через продуктивну зайнятість. Адже продуктивна зайнятість визначає такий її рівень і структуру, які одночасно відповідають потребам виробництва у кількості та якості робочої сили, а також потребам економічно активного населення у кількості робочих місць з необхідними якісними параметрами. Результатом цих змін буде також подолання диспропорцій в секторальних, галузевих, територіальних пропорціях зайнятості.

На основі аналізу впливу загальних факторів на секторальну, галузеву, територіальну структуру виробництва і зайнятості визначено, що на сучасному етапі зміни в цих пропорціях відбуваються в основному під впливом зміни економічної системи, геополітичних змін і глобалізації економіки, а фактор НТП не є домінуючим. Переважання впливу цих двох факторів призводить до того, що в структурі виробництва і зайнятості відбуваються регресивні зміни. Покращити ситуацію можна шляхом політики імпортозаміщення через технологічне оновлення структури виробництва, а також використання сучасної експортопромислової моделі розвитку (експорт новітніх технологій) для формування прогресивної структури виробництва і зайнятості.

Структурні зміни, що відбуваються в економічній системі перехідного типу мають спільну основу, специфічні, об’єктивні і суб’єктивні фактори. Але в кожній країні є і свої особливості структурних змін та їх наслідків.

У другому розділі "Основні форми впливу структурних зрушень на зайнятість населення України" досліджуються інституціональні, секторальні, галузеві, територіальні зміни в економіці України та їх вплив на зайнятість населення.

Перший підрозділ "Інституціональна трансформація економіки як фактор якісних перетворень в сфері зайнятості" містить в собі дослідження інституціональних змін – роздержавлення, приватизації, розвитку малого бізнесу, формування ринку праці, реорганізації адміністративного управління та їх фокусування на зайнятості.

Цариною інституціональних трансформацій в перехідній економіці є зміна відносин власності шляхом роздержавлення і приватизації. З економічної точки зору приватизація є ефективним засобом формування продуктивної зайнятості. Оскільки реальні власники організують діяльність на основі ринкових механізмів (попиту, пропозиції, ціни, конкуренції), а метою їхньої діяльності є максимізація прибутку, тому вони намагаються більш ефективно використовувати ресурси, в тому числі і робочу силу.

Особливістю структурних перетворень в процесі зміни форм власності в Україні є те, що при їх проведенні не відбувається прогресивна структурна перебудова. Сучасна приватизація з позиції системних перетворень змінює самого власника, але не призводить до зміни внутрішньої структури економіки як на рівні держави, так і окремих підприємств. Безпосередньо це віддзеркалюється на стані зайнятості населення. Зокрема, підвищення ефективності на приватизованих підприємствах відбувається за рахунок скорочення однієї частини працівників та посилення експлуатації іншої частини (шляхом подовження робочого дня, скорочення вихідних, низької ціни робочої сили та затримки заробітної плати, економії витрат на безпеку праці та охорону навколишнього середовища). Такий стан приватизації в Україні підтверджує наші попередні теоретичні виклади про те, що здійснення системних змін без внутрішньосистемних призводить до регресивних зрушень в зайнятості населення. Змінити сучасне становище приватизації і зайнятості можна шляхом реструктуризації підприємств.

Ми вважаємо, що реструктуризація підприємств в перехідній економіці це – процес трансформації постсоціалістичних підприємств у ринкові, що орієнтовані на зміну структури управління, форм власності, організаційних форм, здатних привести підприємство до фінансового оздоровлення та збільшення обсягів випуску конкурентноспроможної продукції, підвищення ефективності виробництва. Отже, поняття реструктуризації ширше, ніж поняття приватизації. Перше включає наступне. Крім приватизації, ця категорія містить також модернізацію (вдосконалення, поновлення) і модифікацію (внесення прогресивних змін, новітніх технологій) підприємств. Основою реструктуризації є приватизація, а основним завданням реструктуризації в перехідному періоді є розмежування виробничих і соціальних функцій підприємств. Вирішення цього завдання буде імпульсом до підвищення інвестиційної привабливості як з боку внутрішніх, так і зовнішніх інвесторів.

Розмежування виробничих і соціальних функцій – процес не простий і тривалий, а також супроводжується негативними явищами. Зокрема, на підприємствах із неякісним менеджментом наявне явище Х-неефективності, яке проявляється в тому, що замість заміни доперебудовної структури підприємств на цю ж структуру накладається нова ринкова інфраструктура (маркетингові служби, відділи зовнішньоекономічної діяльності, охорони, тощо). Ці робочі місця заповнюють здебільшого некомпетентні працівники (друзі, родичі адміністрації підприємств), через яких фірма має додаткові витрати та нераціональне використання інвестицій. В майбутньому, при проведенні прогресивної структурної перебудови і активному формуванні ринкової інфраструктури, негативні явища пов’язані із реструктуризацією підприємств поступово ліквідуються.

В підрозділі "Секторальні і галузеві зміни в структурі економіки та їх вплив на зайнятість населення" аналізуються тенденції змін в секторальних і галузевих пропорціях виробництва і зайнятості.

Секторальна структура виробництва і зайнятості детально відображає частку певних галузей у національній економіці й показує, який пріоритетний напрямок розвитку (сировинний, індустріальний, постіндустріальний і т.п.) обирає структура зайнятості.

Трансформаційна модель секторальної зайнятості в Україні не відтворює прогресивних тенденцій світового економічного розвитку, оскільки збільшується зайнятість в первинному секторі, а у вторинному – зменшується. Це зменшення відбувається не на користь збільшення третинного сектору, а навпаки – первинного. У структурі зайнятості відбуваються не прогресивні зміни, а регресивні. Третинний сектор, у порівнянні із економічно розвиненими країнами має незначну частку. Зрушення в міжгалузевій структурі економіки та зайнятості відбувається під впливом зовнішніх і внутрішніх факторів. До зовнішніх факторів слід віднести дезінтеграційні процеси, що відбуваються між країнами колишнього Радянського Союзу, та інтеграційні процеси, пов’язані з формуванням нових економічних відносин між країнами СНД, а також входженням України до світової системи господарства та міжнародний поділ праці. Внутрішні фактори – зміна структури потреб, науково-технічний прогрес, вичерпність ресурсів, структурна перебудова економіки, зміна економічної системи.

Дезінтеграційні процеси призводять до скорочення виробництва і зайнятості в оброблювальних галузях, а нові інтеграційні зв’язки ведуть до збільшення частки сировинних галузей в міжгалузевій структурі виробництва – зайнятість в цих галузях збільшується повільніше ніж обсяг виробництва.

Регресивні зміни в галузевій структурі виробництва і зайнятості можна подолати шляхом прогресивної структурної перебудови (на базі НТП), регульованої з боку держави, а також комплексного розвитку регіонів на основні самовідтворюючих систем.

В третьому підрозділі “Економічний розвиток регіону і формування територіальної структури зайнятості” досліджується регіональна структура економіки України, а також особливості розвитку Запорізького регіону та проблеми зайнятості в умовах структурної перебудови.

Одним із основних завдань перехідного періоду є ліквідація нераціональних господарських зв’язків на регіональному і національному рівні та розбудова міжрегіональних ринкових відносин на базі поглиблення спеціалізації та розвитку інтеграції. Але реалії економічного буття свідчать про інше, а саме – зовнішньоекономічні зв’язки в Україні будуються не шляхом прогресивної структурної перебудови економіки, а шляхом пристосування до зовнішнього ринку. В результаті частка старопромислових районів із важкою структурою виробництва збільшується в загальному обсязі ВВП. На рівні регіонів поглиблюються диспропорції територіального розміщення галузей економіки України та відбувається консервація застарілої і відсталої структури зайнятості.

Посилення монопрофільної спеціалізації індустріальних районів призводить до поглиблення застійних явищ на ринку праці (зростання рівня безробіття, зменшення попиту на робочу силу, збільшення тривалості безробіття, зростання частки інженерно-технічних працівників в структурі безробітних). Для міст і окремих районів з монопрофільною спеціалізацією характерний монопсонічний ринок праці. Функціонування його в ринковій економіці і трансформаційній має певні відмінності, які проявляються в тому, що ринкові методи регулювання зайнятості і заробітної плати не спрацьовують в національній економіці, що є наслідком впливу загальної економічної кризи і нерозвиненості ринкового середовища. Характерною рисою на сучасному етапі для всіх підприємств-монопсоністів є скорочення виробництва. В Україні налічується 122 монопрофільних міст різного спрямування, в тому числі п’ять - в Запорізькому регіоні. В процесі дослідження міст-підприємств було виявлено прямий зв’язок між монопрофільністю виробництва і рівнем родинного безробіття в трансформаційній економіці. Родинне безробіття належить до різновиду структурного безробіття, але з певними особливостями. Визначенням цій категорії є - втрата роботи декількома членами однієї родини, що не можуть знайти інше місце роботи без перекваліфікації чи зміни місця проживання і найбільш властиве монопрофільним регіонам.

Динаміка цього виду безробіття по Запорізькій області відображена на рис. 3.

Рис. 3. Динаміка родинного безробіття Запорізької області.

Досліджуючи зайнятість на рівні регіону, відслідковане явище редукції праці, яке проявляється в зведенні складної праці (висококваліфікованої) до більш простої (менш кваліфікованої). Пов’язане це, перш за все, з тим, що в галузях оброблювальної промисловості (де зосереджувалась основна маса висококваліфікованих працівників) відбувається скорочення виробництва і зайнятості, а збільшується в металургії, куди, відповідно, і переміщуються висококваліфіковані кадри на менш кваліфіковану роботу. Аналізуючи цю тенденцію з позиції інституціонального підходу, слід зазначити, що тут спрацьовує хреодний ефект (приречений шлях розвитку). Тобто проблема зайнятості інженерно-технічних працівників вирішується не оптимально. Варто відзначити, що явище редукції праці іде всупереч із теорією неконкурентних груп, тобто неконкурентні групи стають конкурентними (інженерно-технічні працівники конкурують із металургами, сталеварами, ливарниками). Зупинити прогресування цієї тенденції можна при державній та регіональній підтримці розвитку науково-дослідних підприємств, які є конкурентоспроможними на національному та світовому ринках.

В третьому розділі дисертації “Шляхи регулювання зайнятості населення України в процесі економічного реформування” з’ясовуються основні напрями державного та регіонального управління зайнятістю в перехідній економіці, пропонуються конкретні заходи щодо поліпшення зайнятості в умовах структурної перебудови економіки.

В підрозділі “Основні напрями державного регулювання зайнятості на сучасному етапі” аналізується механізм впливу державних важелів на зайнятість в трансформаційній економіці.

В економіці транзитивного типу механізм регулювання зайнятості повинен поєднувати як державні, так і ринкові методи. Пріоритетними повинні бути державні методи, які не порушують ринкового середовища. На рис. 4 відтворено основні елементи державного та ринкового впливу на зайнятість.

Рис. 4. Основні елементи державного і ринкового впливу на зайнятість у перехідній економіці України.

Основним елементом механізму державного регулювання зайнятості населення є вплив держави на рівень національного виробництва методами політики експансії: фіскальної чи монетарної. Іншим його елементом є державне регулювання ринку праці.

Аналізуючи вплив фіскальної політики на зайнятість, необхідно зазначити, що в період стримувальної фіскальної політики (з 1995 – 2000 рр.) в Україні спостерігається зменшення дефіциту Державного бюджету, зниження обсягів дотацій державним підприємствам. Таким чином, стримувальна фіскальна політика на даному етапі забезпечила досягнення макроекономічної стабільності у монетарній сфері. Але ця політика не використовувалася для інших цілей макроекономічного регулювання, зокрема, для зміни секторальних, галузевих, територіальних, відтворювальних пропорцій (тобто вона не впливала на структурну перебудову економіки).

Ми вважаємо, що на сучасному етапі є необхіднім перехід від стримувальної до стимулюючої фіскальної політики.

В перехідній економіці держава повинна виступати як прямий інвестор і як регулятор попиту на інвестиційні ресурси через зміну податкових ставок. Результатом такого підходу буде покращення інвестиційного клімату та стану зайнятості. Слід іще раз наголосити, що інвестиції ведуть до продуктивної зайнятості, а це означає, що на підприємствах буде спостерігатися значне вивільнення працівників. Для того, щоб не було масового безробіття, держава повинна стимулювати розвиток трудомістких виробництв і галузей, в тому числі і сфери послуг. Все це повинно відбитися в довгостроковій програмі розвитку, що зорієнтована на поступові еволюційні зміни в структурі економіки.

Покращити інвестиційний клімат і стан зайнятості в Україні можна шляхом і монетарної політики. Особливістю перехідного періоду є те, що спочатку необхідно перерозподілити робочу силу, а потім підвищити загальний рівень зайнятості. Але робоча сила сама по собі не може переміщуватися, для цього необхідні інвестиції. В транзитивній економіці крім державних інвестицій, необхідно зацікавити в виробничих інвестиціях недержавний сектор. З теоретичної точки зору відомо, що підприємець, оцінюючи можливість інвестування, порівнює граничну ефективність капіталу з існуючою нормою відсотку. Відповідно інвестування буде лише в тому випадку і до тих пір, до яких гранична ефективність капіталу буде вищою за поточну норму відсотку. Практично підвищити інвестиційну активність в суспільстві можна шляхом зменшення ставки відсотка, або шляхом підвищення граничної ефективності капіталу (пільгове кредитування, диференційоване оподаткування тощо).

Суттєву роль в підвищенні мотивації до інвестування можуть відігравати комерційні банки. Вони повинні виступати як організатори фінансових санкцій підприємств і фінансувати їх реструктуризацію. Основою цієї діяльності є ранжування підприємств за поточною і перспективною прибутковістю і їх селективна підтримка. На сучасному етапі деякі банки надають неефективну кредитну підтримку тим збитковим підприємствам, які їх заснували. Тому справжня проблема полягає не в нестачі кредитних коштів для інвестицій, а в продовженні кредитування нежиттєздатних виробництв з боку державних і комерційних банків. Внаслідок цього підтримується неефективна зайнятість на цих підприємствах. Такі субсидії відволікають ресурси із сфер, де вони могли б бути використані більш продуктивно.

Таким чином, проведення ефективної політики зайнятості в Україні можливе за умови формування комплексного фінансового середовища, зорієнтованого на продуктивну зайнятість. Тобто, активними мають бути ринкові сили, а не урядові програми зайнятості. Політика зайнятості на даному етапі повинна мати синтезований характер, а саме, базуватися на поєднанні окремих елементів практики організації гнучкого ринку праці і "регульованого" ринку праці з поступовим переходом до проведення активної політики ринку праці.

Активну роль в формуванні умов для функціонування ринку праці повинна відігравати держава. В даному випадку на державу покладаються функції погодження політики в сфері оплати праці і соціального забезпечення, формування інфраструктури ринку праці, професійної підготовки та перепідготовки.

Для покращення дієвості й ефективності Програми зайнятості населення України ми запропонували внести зміни в саму структуру програми. Зокрема, вона повинна складатися з двох основних розділів:

– макроекономічні пропорції зайнятості (зайнятість і ВВП; зайнятість та доходи; зайнятість та незайнятість населення);

– заходи по регулюванню ринку праці.

Метою першого розділу є вибір системи узгоджувальних заходів фінансової, структурної, інвестиційної та зовнішньоекономічної політик, спрямованих на досягнення повної продуктивної зайнятості населення. Результатом такого узгодження повинно стати ефективне функціонування ринку робочих місць. А саме: вибуття застарілих, неконкурентоспроможних робочих місць; збереження і розконсервація робочих місць після реструктуризації виробництв; створення нових конкурентоспроможних робочих місць, які відповідають прогресивній структурній перебудові економіки.

Другий розділ програми зайнятості містить заходи щодо регулювання ринку праці: вплив на попит та пропозицію праці, заробітну плату, активні та пасивні заходи ринку праці. Спільним орієнтиром в цьому розділі є комплексна дія соціальної, демографічної, міграційної політик. Такий підхід, на наш погляд, покращить ефективність політики зайнятості.

В підрозділі "Регіональне управління зайнятістю в умовах структурної перебудови економіки Запорізької області" досліджуються проблеми регулювання зайнятості на мезорівні та аналізуються заходи щодо упередження безробіття та формування продуктивної зайнятості в регіоні.

Регіональне управління зайнятістю це – частина загального державного управління, яке здійснюється органами управління на місцях. І в умовах структурної перебудови його значення посилюється. Основним завданням регіонального управління зайнятістю є раціональне використання трудових ресурсів шляхом удосконалення функціонування ринків праці та регулювання міграційних процесів. На рівні регіонів розробляються регіональні програми зайнятості, які є частиною національної програми. Слід зауважити, що в розробці й здійсненні національної програми зайнятості повинні передувати регіональні дослідження, оскільки вони більш детально відтіняють особливості територіальних ринків праці, соціальну-демографічну структуру потенціалу трудових ресурсів, кон’юнктуру робочих місць, динаміку зайнятих у різних секторах економіки. Фундаментом регіональних програм зайнятості повинна бути загальнонаціональна концепція зайнятості з урахуванням структурної перебудови.

В умовах структурної перебудови покращити стан зайнятості в Запорізькому регіоні можна шляхом розвитку малого і середнього бізнесу, науково-технологічних центрів, міні-підприємств з переробки металобрухту, екологічної та електронної галузей; а також шляхом стимулювання міграційного потоку місто-село, розвитком рекреаційної сфери. Особливої актуальності в період технологічної перебудови набувають заходи з підготовки та перепідготовки зайнятого та незайнятого населення. На рівні потенційно життєздатних підприємств доцільно використовувати “План зайнятості”, в якому відображається внутрішня та зовнішня міграція працівників. Запровадження таких планів дасть змогу зберегти професійно-кваліфікаційний потенціал робочої сили.

Проблему зайнятості в окремо взятому регіоні без загальнонаціональної Програми зайнятості вирішити неможливо, потрібна чітка злагоджена дія регіонального та державного управління.

ВИСНОВКИ

В дисертації, яка є завершеною науковою роботою, поставлена і вирішена наукова задача, що полягає у теоретико - методологічному обґрунтуванні суті та видів структурних змін в трансформаційній економіці, виокремленні загальних та специфічних, об’єктивних та суб’єктивних факторів структурних змін, та дослідженні їх впливу на структуру зайнятості населення України. Основні наукові і практичні результати роботи сформульовані у наступних висновках:

1.

2.

3.

4.

5.

6.

І – макроекономічні пропорції зайнятості (зайнятість і ВВП, зайнятість і доходи, зайнятість і незайнятість);

ІІ – заходи по регулюванню ринку праці. Сучасна політика ринку праці повинна бути зорієнтована на прогресивну структурну перебудову.

7.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

АНОТАЦІЯ

Прушківська Е.В. Структурні зміни в економіці України та їх вплив на зайнятість населення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 – економічна теорія. – Національна гірнича академія України, Дніпропетровськ, 2001.

В дисертаційній роботі здійснено варіант системного дослідження структурних змін та їх вплив на зайнятість населення в транзитивній економіці. Обґрунтовано сутність структурних змін, як кількісних так і якісних змін, що відбуваються в структурі економіки і призводять до нового стану. Визначено загальні фактори сучасних структурних змін в перехідній економіці: зміна економічної системи, геополітичні зміни та глобалізація економіки, науково-технічний прогрес. Розроблено методологічний підхід дослідження зайнятості з позиції системних і внутрішньосистемних змін. Запропоновано рекомендації щодо покращення структури Програми зайнятості в Україні, а також стану зайнятості в умовах структурної перебудови економіки.

Ключові слова: структурні зміни, зайнятість, структурна перебудова, перехідна економіка, структура економіки.

THE