НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

ПУСТОВІТ Жанна Миколаївна

УДК 342.7

ОСНОВНІ СОЦІАЛЬНІ ПРАВА ТА СВОБОДИ

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Спеціальність 12.00.02 – конституційне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ –2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у відділі конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України.

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор

ПОГОРІЛКО Віктор Федорович,

Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН

України, завідувач відділу конституційного

права та місцевого самоврядування

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

ФРИЦЬКИЙ Олег Федорович,

Інститут адвокатури при Київському національному

університеті імені Тараса Шевченка,

професор кафедри теорії держави і права

кандидат юридичних наук

СТАВНІЙЧУК Марина Іванівна,

член Центральної виборчої комісії України

Провідна установа - Національна юридична академія України

ім. Ярослава Мудрого ( м. Харків),

кафедра конституційного права.

Захист відбудеться 18 травня 2001 р. о 14 30 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.03 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01001, м.Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці інституту

Автореферат розіслано 18 квітня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради І. Б. Усенко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження.

Проблема прав та свобод людини і громадянина є актуальною з найдавніших часів людської історії, їй приділяли значну увагу такі мислителі як Антифонт, Платон, Ціцерон, Макіавеллі, Руссо, Монтеск'є, Драгоманов та інші.

Окремим питанням основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні на сучасному етапі присвячені дослідження системи прав та свобод людини і громадянина у конституційному праві та інших галузевих юридичних науках. Ці питання розглядались, зокрема, у працях В.Д.Бабкіна, В.М.Баймуратова, Ф.Г.Бурчака, С.П.Головатого, В.Н.Денисова, В.І.Євінтова, М.І.Козюбри, В.В.Копєйчикова, О.М.Мироненка, Г.О.Мурашина, В.Ф.Погорілка, П.М.Рабіновича, Ю.І.Римаренка, Ю.М.Тодики, І.Б.Усенка, О.Ф.Фрицького, В.М.Шаповала, Ю.С.Шемшученка, Н.Г.Шукліної, Л.П.Юзькова та інших.

Проблеми прав та свобод людини і громадянина, зокрема, основних соціальних прав та свобод, вивчали також М.В.Баглай, О.А.Лукашова, О.О.Мачульська, Б.А.Страшун, А.А.Тихонов, Н.І.Матузов, М.Н.Марченко, В.Є.Чіркін та інші провідні російські вчені.

Незважаючи на широке визнання і проголошення в Україні прав та свобод людини і громадянина, зокрема, соціальних прав та свобод людини і громадянина, проблема конституційних соціальних прав та свобод людини і громадянина залишилась малодослідженою. До останнього часу, в українській науці конституційного права не існувало цілісного фундаментального дослідження основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Тривалий час основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні розглядалися як складова частина соціально-економічних прав, що обумовлювалось, поряд з іншими факторами, відсутністю самостійної теорії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в системі прав та свобод людини і громадянина в Україні. Предметом дослідження були окремі соціальні права, а саме: право на працю, право на житло, право на соціальне забезпечення тощо.

З прийняттям чинної Конституції України основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні набули самостійного характеру і одержали значно повніше законодавче закріплення і гарантування. Але, на жаль, більшість з них певною мірою носять декларативний характер, основною причиною чого є невідповідність значної частини галузевого законодавства Конституції України.

Важливою тенденцією у розвитку основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є імплементація міжнародно-правових норм у національному законодавстві. Зокрема, були імплементовані положення Загальної декларації прав людини, Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та інших міжнародних нормативно-правових актів. Це і спричинило, значною мірою, збільшення кола основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні та посилення їх гарантій.

Отже, актуальність дослідження теоретичних та практичних проблем основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні пов'язана, по-перше, з необхідністю створення цілісної теорії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні як одного з центральних видів прав у загальній системі прав та свобод; по-друге, з потребою вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність з чинною Конституцією України; по-третє, з необхідністю створення реально діючих механізмів, що забезпечували би реалізацію основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Водночас, слід зауважити, що основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні поки що не стали об'єктом спеціальної уваги дослідників і саме праці вищезазначених вчених схилили автора до спроби здійснити комплексний і системний аналіз основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Наукове дослідження виконане відповідно до тематики науково-дослідної роботи відділу конституційного права і місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, є складовою частиною розробки загальної теми “Теоретичні проблеми реалізації нової Конституції України” (№ державної реєстрації 01960012890).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є комплексне наукове опрацювання теоретичних питань основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, проблем їх реалізації та підготовки рекомендацій щодо вдосконалення національного законодавства. Реалізація основної мети передбачає вирішення наступних конкретних завдань:

проаналізувати різні концепції та точки зору щодо поняття, суті і змісту прав та свобод людини і громадянина в Україні;

визначити поняття "основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні" та розкрити суть, зміст і форму цих прав;

з'ясувати місце основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в загальній системі прав та свобод людини і громадянина в Україні;

визначити критерії класифікації та здійснити класифікацію основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні;

розкрити елементи механізму реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні;

визначити поняття “гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні”, розкрити суть, зміст і форму цих гарантій;

проаналізувати систему законодавства України про основні соціальні права та свободи людини і громадянина та виробити пропозиції щодо його вдосконалення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні.

Предметом дослідження є конституційно–правове регулювання основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Методи дослідження.

В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення сутності основних соціальних прав і свобод. З цією метою використовується ціннісний підхід, який засновується на необхідності отримання не тільки наукової, а і ціннісної інформації про об'єкт дослідження. Для досягнення наукової об'єктивності результатів використовується увесь комплекс методів досліджень. Серед філософських методів – це, насамперед, принцип об'єктивності (при систематизації та класифікації джерельної бази та фактологічного матеріалу, встановленні вірогідності та повноти інформації). Серед загальнонаукових методів використовувались структурно-функціональний та порівняльно-ретроспективний, які дозволили розглянути систему соціальних прав та свобод в Україні та їх місце в загальній системі прав і свобод в Україні, проаналізувати правову думку щодо прав і свобод людини в Україні. Застосування методів багатофакторності, моделювання і прогнозування дало можливість розробити пропозиції щодо вдосконалення соціального законодавства, у т.ч. законодавства про основні соціальні права та розробити шляхи реалізації програми соціального розвитку України. Застосування формально-догматичного та структурного методів дозволило визначити критерії класифікації та здійснити класифікацію основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. За допомогою функціонального методу вдалось розкрити елементи механізму реалізації основних соціальних прав і свобод та їх вплив на суспільні відносини. Використання серед спеціальних методів формально-юридичного та порівняльно-правового дало змогу проаналізувати систему законодавства України під кутом зору соціальних прав та свобод людини і громадянина та виробити пропозиції щодо його вдосконалення. Використання політологічного аналізу та статистичних методів дозволило дослідити систему гарантій та ступінь реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вона є одним з перших в Україні монографічних досліджень, в ході якого здійснена спроба сформувати концепцію основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Наукова новизна дослідження найбільш виразно характеризується в наступних теоретичних положеннях та висновках дисертації:

права та свободи людини і громадянина в Україні - це певні можливості володіти, користуватися та розпоряджатися політичними, економічними, соціальними, культурними та іншими благами, наданими або визнаними суспільством та державою, а також набувати і захищати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні – це певні можливості володіти, користуватися та розпоряджатися соціальними благами та послугами, наданими суспільством та державою, а також набувати і захищати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

сутністю основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є свобода виявлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій в соціальній сфері;

змістом основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є трудові, житлові, медичні та інші блага, права на ці блага, права на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження;

формою основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є міра або образ, спосіб або форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей;

основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні слід класифікувати за суб'єктами – на права працюючих, пенсіонерів, жінок, дітей, безробітних, військовослужбовців тощо; і за об'єктами – на право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на соціальний захист тощо.

кожне соціальне право (право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на соціальне забезпечення) має свій власний організаційний та нормативний механізм реалізації, зокрема, відповідні системи працевлаштування, охорони здоров'я, забезпечення житлом тощо;

гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні - це сукупність способів і засобів захисту відповідних соціальних благ людини і громадянина в Україні;

основною пропозицією дисертаційного дослідження є розробка і прийняття Соціального кодексу України як універсальної системи соціальних норм.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що висновки дисертаційного дослідження можуть бути використані:

1) для подальших теоретичних досліджень проблем системи прав та свобод людини і громадянина та проблем реалізації Конституції України; 2) в законодавчій практиці для вдосконаленню нормативної бази з питань реалізації та захисту основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні; 3) у практичній діяльності служби Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини, а також державних органів і установ, що здійснюють реалізацію та захист основних соціальних прав людини і громадянина в Україні; 4) у навчальній сфері в процесі викладання відповідних спецкурсів у вищих навчальних закладах. Основні положення та висновки дисертації можуть бути використані в процесі викладання курсів "Конституційне право України", "Конституційне право зарубіжних країн", "Теорія держави і права", “Пенсійне право”, "Порівняльне конституційне право” та ряду інших курсів, а також науково-дослідницької роботи студентів, слухачів та аспірантів вищих закладів освіти юридичного профілю.

Апробація дослідження. Теоретичні та практичні положення, які містяться в дисертації, неодноразово розглядалися на засіданні відділу конституційного права та місцевого самоврядування Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України та кафедри загальноправових дисциплін ВЗО "Національна академія управління". Висновки, до яких дійшов дисертант, втілені в його статтях і повідомленнях, що опубліковані в спеціальних юридичних виданнях. Результати дисертаційного дослідження використовують при підготовці та відпрацюванні ряду тем навчальних курсів "Конституційне право України", "Конституційне право зарубіжних країн", "Теорія держави і права", “Соціальне право”,”Пенсійне право” що розроблені ВЗО " Національна академія управління".

Результати досліджень, що включені до дисертації, доповідалися на міжнародній науковій конференції “Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи” (Академія праці і соціальних відносин, Київ, 1998 р., тези доповіді опубліковані); на конференції “Всеобщая декларация прав человека и гражданина”(Одеса, 1999 р., тези опубліковані); міжнародній науково – практичній конференції “Європа – Японія – Україна: шляхи демократизації державно – правових систем” ( Київ, 2000 р., тези перебувають у друці).

Структура дисертації визначена метою та задачами дослідження. Вона містить вступ, два розділи, висновки та список використаних джерел, який нараховує 150 позицій і займає 12 сторінок. Загальний обсяг дисертації - 173 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, розкриваються теоретико-методологічні засади дисертації, окреслюється наукова новизна і практичне значення отриманих результатів, ступінь висвітлення теми дисертації у наукових доповідях і публікаціях автора, а також викладені дані про апробацію, структуру і обсяг дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Основні соціальні права та свободи в системі прав та свобод людини і громадянина в Україні” на основі загальнонаукових методів (структурно-функціонального та порівняльно-ретроспективного) здійснюється обґрунтування загальних теоретичних положень, які стосуються визначення юридичних ознак прав та свобод людини і громадянина в загальному значенні та основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні; досліджується проблема співвідношення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні з іншими видами конституційних прав та свобод; визначаються критерії класифікації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні; розкриваються основні види соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, механізм та напрями вдосконалення їх реалізації.

Стосовно визначення прав та свобод людини і громадянина в Україні, дисертант дійшов висновку, що права та свободи людини і громадянина в Україні – це певні можливості людини володіти, користуватися та розпоряджатися політичними, економічними, соціальними, культурними та іншими благами, наданими суспільством та державою, а також набувати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підкреслюється, що всебічне визначення прав та свобод людини і громадянина передбачає визначення їх за суттю, змістом та формою.

Права та свободи людини і громадянина в Україні за своєю суттю – це певні можливості, свобода виявлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій. За своїм змістом права та свободи людини і громадянина в Україні - це політичні, економічні, соціальні, культурні та інші блага та права на ці блага, а саме право на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Формою прав та свобод людини і громадянина в Україні є міра або образ, спосіб або форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей.

Підкреслюється, що в юридичній науці поки що не вироблено єдиної точки зору щодо визначення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Робиться висновок, що загальні риси прав та свобод об'єктивно властиві і основним соціальним правам та свободам людини і громадянина, але разом з тим ці права мають певні особливості. Мова піде саме про основні соціальні права, тобто про права, проголошені Конституцією України. Зокрема, до основних соціальних прав та свобод, згідно з Конституцією України, належить: право на працю, право на страйк, право на відпочинок, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на соціальний захист та право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Встановлено, що основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні – це певні можливості людини володіти, користуватися та розпоряджатися певними соціальними благами та послугами, наданими суспільством та державою, а також набувати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищезазначеного визначення та аналізу окремих соціальних прав можна стверджувати, що основні соціальні права та свободи за своєю суттю - це свобода виявлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій в соціальній сфері. Змістом основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є трудові, житлові, медичні, та інші блага, права на ці блага, права на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Формою основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є міра або образ, спосіб або форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей.

Поряд з визначенням основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, як окремого виду прав, не менш важливою є проблема критеріїв класифікації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Автором було визначено, що основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні слід, насамперед, класифікувати за суб'єктами та за об'єктами.

Суб'єктами соціальних відносин і основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є, насамперед, працюючі, пенсіонери, жінки, діти, безробітні, військовослужбовці та інші категорії громадян, які потребують соціального захисту. Відповідно, основними соціальними правами за суб'єктами є права працюючих, пенсіонерів, жінок, дітей, безробітних, військовослужбовців тощо.

Об'єктами основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є праця, відпочинок, страйк, житло, достатній життєвий рівень, охорона здоров'я, соціальний захист та інші, що є критеріями класифікації основних соціальних прав за об'єктами. Відповідно до цих об'єктів, потрібно розрізняти наступні соціальні права: право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на соціальний захист тощо.

До окремих видів основних соціальних прав та свобод людини і громадянина відносять, зокрема, право на пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, право на соціальний захист ветеранів війни та осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, права народних депутатів та ін.

Механізм реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні складається з організаційної і нормативної частин. Організаційна частина механізму включає в себе органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації. Нормативна частина містить норми відповідних галузей права: конституційного, трудового, житлового та пенсійного права, тобто норм об'єктивного права.

Кожне суб'єктивне соціальне право (право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на соціальне забезпечення тощо) має свій власний організаційний та нормативний механізм реалізації, що являє собою існуючу систему працевлаштування, охорони здоров'я, забезпечення житлом та ін. Разом з тим кожне суб'єктивне соціальне право реалізується через норми об'єктивного права. З зазначеного можна зробити висновок, що система реалізації основних соціальних прав, як суб'єктивних прав, складає, насамперед, система відповідних галузей об'єктивного права (трудового, житлового, пенсійного тощо).

На превеликий жаль, більшість основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні залишаються нереалізованими, і основною причиною так званої “нереалізації” основних соціальних прав та свобод людини і громадянина є відсутність норм, які передбачають відповідальність органів державної влади, громадських організацій та керівників підприємств, установ, організацій за порушення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Слід підкреслити необхідність введення строків виконання, протягом яких повинні бути реалізовані ті чи інші права. Наприклад, продовж якого часу повинно бути надано житло, заробітна плата, кошти в зв'язку з відпусткою тощо.

При всій багатогранності проблеми реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, їх захисту від будь-яких зазіхань з боку держави чи окремих осіб та їх об'єднань, вирішення цієї проблеми залежить від наявності надійного механізму захисту і забезпечення прав і свобод, контролю за їх додержанням. Тільки при наявності такого механізму здійснюється перехід можливостей закладених в конституційних правах людини, у конкретні суб'єктивні права і обов'язки.

У наявності такого механізму повинна бути заінтересована держава в цілому, а також кожний її орган, службова та посадова особа. Адже держава, якщо вона демократична, соціальна і правова, тому й існує, щоб утверджувати й захищати основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні. Таким чином, інтереси самозбереження і самовизначення людини і демократичної держави збігаються.

У другому розділі “Гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні” розкривається питання поняття, ознак та видів гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.

Визначенню гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні на наш погляд, об'єктивно має передувати загальне визначення гарантій прав та свобод людини і громадянина. В результаті дисертаційного дослідження було встановлено, що гарантії прав та свобод людини і громадянина, як загальне поняття, являють собою, насамперед, основні умови, способи і засоби за допомогою яких кожна особа має можливість реалізувати свої права.

В дисертації розглянуто проблему визначення гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, що представляють собою сукупність способів і засобів захисту відповідних соціальних благ людини і громадянина в Україні.

Щоб визначити поняття і розкрити сутність, зміст і форми гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні необхідно провести аналіз гарантій окремих соціальних прав.

Встановлено, що суттю гарантій права на працю є створення державою умов для здійснення громадянами права на працю, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності. Змістом гарантій цього права є можливість людини заробляти собі на життя працею, яку вона вільно обирає або на яку вільно погоджується. Формою гарантій права на працю є передбачені Конституцією і законами України правові та організаційні форми цих відносин (трудові, договірні тощо), що передбачають належні, безпечні і здорові умови праці та заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Стаття 44 Конституції України гарантує право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Сутністю гарантій права на страйк є умови, що створюються державою для захисту економічних і соціальних інтересів. Змістом гарантій права на страйк є система відносин по розв'язанню, врегулюванню конституційних спорів, захист соціальних і економічних прав, інтересів, соціальних і економічних благ. Формою гарантій права на страйк є закріплений у законодавстві порядок його проведення.

Право на соціальний захист гарантує стаття 46 Конституції України. Воно знаходить свій вираз в загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенні мереж державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Суттю гарантій права на соціальний захист є умови, що створюються державою для реалізації права на соціальний захист. Його змістом є заходи, які вживаються державою для забезпечення цього права. Формою гарантій права на соціальний захист є, передбачені Конституцією та законами України, пенсії та інші види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування і забезпечують рівень життя не нижче від встановленого прожиткового мінімуму.

Стаття 45 Конституції України гарантує право на відпочинок, сутністю гарантій якого є створені державою умови для реалізації цього права. Змістом його є надання днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановлення скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скорочення тривалості роботи у нічний час. Формою гарантій права на відпочинок є передбачений Конституцією та трудовим законодавством певний час, передбачений для відпочинку.

Охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування гарантовано статтею 49 Конституції України. Сутністю гарантій права на медичне обслуговування є умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. Змістом гарантій права на медичне обслуговування є державне фінансування відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Формою гарантій права на соціальне забезпечення є надане державою право на безплатну медичну допомогу.

Визначено, що за своєю суттю гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні - це умови, що зобов'язана створити держава для їх реалізації. За змістом гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні – це система заходів, яка спрямована на реалізацію прав (організація охорони здоров'я, відпочинку, соціального забезпечення). За формою гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні - це передбачені Конституцією і законами України організаційні і правові форми захисту основних соціальних прав та свобод.

Конституцією України 1996 року закріплено ряд гарантій прав та свобод людини і громадянина. Всі гарантії слід визначати як юридичні, що поділяються на нормативно-правові та організаційно-правові гарантії.

Пріоритетним видом юридичних гарантій є нормативно-правові гарантії, під якими слід розуміти систему норм по реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Нормативно–правові гарантії включають в себе норми – принципи, юридичні обов'язки та юридичну відповідальність.

Пріоритетним видом нормативних гарантій є норми-принципи, зокрема, ті, які забезпечують права і свободи людини і громадянина (ст. 21, 57-64 Конституції), насамперед щодо невідчужуваності, непорушності, невичерпності, рівності, необмежуваності конституційних прав і свобод людини і громадянина, рівності громадян, презумпції невинуватості особи, принципу неприпустимості зворотної дії закону або ін. нормативно-правового акта в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, тощо. Серед нормативно-правових гарантій важливу роль відіграють процесуальні норми, що являють собою систему правових засобів, встановлених законом для здійснення правосуддя, захисту прав і свобод людини в кримінальному та цивільному процесі, здійснення задач судочинства з кримінальних та цивільних справ. Найбільш важливими процесуальними гарантіями є: право на судовий захист, право на безкоштовну правову допомогу та інші.

Юридичний обов'язок, як складовий елемент нормативно-правових гарантій, встановлює законну міру певної поведінки учасника даного (конкретного) правовідношення – носія цього обов'язку.

Третьою складовою нормативно-правових гарантій є юридична відповідальність за порушення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. В ході проведеного дослідження дисертантом зроблено висновок, що юридична відповідальність, як вид соціальної відповідальності, є основою гарантування, забезпечення реалізації та захисту основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні. Юридична відповідальність за порушення основних соціальних прав та свобод людини і громадянина передбачається у формі конституційної, кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності.

Іншим видом юридичних гарантій є організаційно-правові гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні, а саме діяльність державних органів та громадських організацій у забезпеченні, реалізації та охороні основних соціальних прав та свобод людини і громадянина.

Система організаційно-правових гарантій основних соціальних прав і свобод закріплена Конституцією України. Вона включає державу, органи державної влади-Верховну Раду України, Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини, Президента України, Конституційний Суд України, органи правосуддя, органи прокуратури, Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, адвокатуру, політичні партії та громадські організації, насамперед, профспілки та інші неурядові організації (молодіжні, дитячі, релігійні та інші).

Висвітленню системи міжнародних механізмів захисту основних соціальних прав та свобод людини об'єктивно має передувати визначення самого механізму міжнародного захисту прав людини.

Встановлено, що механізм міжнародного захисту прав людини є системою міжнародних органів та організацій, що діють з метою забезпечення міжнародних стандартів прав і свобод людини або їхнього відновлення в разі порушень.

До міжнародно-правових гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні слід віднести, насамперед, Організацію Об'єднаних Націй, Комісію з прав людини, Комісію з прав жінок, Верховного Комісара ООН з прав людини, Європейський Суд з прав людини та Міжнародну Організацію Праці.

У висновках дисертації наведені наступні основні результати дослідження:

1. Під правами та свободами людини і громадянина в Україні слід розуміти певні можливості людини володіти, користуватися та розпоряджатися політичними, економічними, соціальними, культурними та іншими благами, наданими або визнаними суспільством та державою, а також набувати і захищати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За своєю суттю права та свободи людини та громадянина в Україні являють собою певні можливості свободи виявлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій. За своїм змістом права людини та свободи людини і громадянина в Україні - це політичні, економічні, соціальні, культурні та інші блага та права на ці блага, а саме право на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Формою прав та свободи людини і громадянина в Україні є міра або образ, спосіб або форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей.

2. Під визначенням основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні слід розуміти певні можливості людини володіти, користуватися та розпоряджатися певними соціальними благами та послугами, наданими суспільством та державою, а також набувати і захищати їх в порядку, межах, формах і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сутністю основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є свобода виявлення волі, інтересів, можливості певної поведінки, діяльності, певних дій в соціальній сфері. Змістом основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є трудові, житлові, медичні та інші блага, права на ці блага, права на їх одержання, захист, збереження, володіння, користування і розпорядження. Формою основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є міра або образ, спосіб або форма поведінки, виявлення волі, інтересів, можливостей.

3. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні слід класифікувати, насамперед, за суб'єктами та за об'єктами.

Суб'єктами соціальних відносин і основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є, насамперед, працюючі, пенсіонери, жінки, діти, безробітні, військовослужбовці та інші категорії громадян, які потребують соціального захисту. Відповідно, основними соціальними правами за суб'єктами є права працюючих, пенсіонерів, жінок, дітей, безробітних, військовослужбовців та ін.

Об'єктами основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є праця, відпочинок, страйк, житло, достатній життєвий рівень, охорона здоров'я, соціальний захист та інші, що є критеріями класифікації основних соціальних прав за об'єктами. Відповідно до цих об'єктів, потрібно розрізняти наступні соціальні права: право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на житло, право на достатній життєвий рівень, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

4. Кожне соціальне право (право на працю, право на відпочинок, право на страйк, право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, право на соціальне забезпечення тощо) має свій власний організаційний та нормативний механізм реалізації, зокрема, відповідні системи працевлаштування, охорони здоров'я, забезпечення житлом та ін.

5. Гарантії основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні - це сукупність способів і засобів захисту відповідних соціальних благ людини і громадянина в Україні.

Суттю гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є умови, що зобов'язана створити держава для їх реалізації. Змістом гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні є система відносин, яка спрямована на реалізацію прав (організація охорони здоров'я, відпочинку, соціального забезпечення). Формою гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина є передбачені Конституцією і законами України, організаційні і правові форми реалізації основних соціальних прав та свобод.

Під юридичними гарантіями слід розуміти передбачені Конституцією і законами України організаційно-правові і нормативно-правові гарантії. Пріоритетним видом юридичних гарантій є нормативно-правові гарантії, що являють собою систему норм по реалізації основних соціальних прав та свобод людини і громадянина, тобто це норми, що передбачають юридичну відповідальність, юридичні обов'язки та процесуальні норми.

Серед нормативно-правових гарантій важливу роль відіграють процесуальні норми, змістом яких є система правових засобів, встановлених законом для здійснення правосуддя, захисту прав і свобод людини в кримінальному та цивільному процесах, здійснення задач судочинства з кримінальних та цивільних справ.

Організаційно-правові гарантії - це система державних органів і організацій та діяльність держави та всіх її органів, посадових осіб, громадських організацій по створенню сприятливих умов для реального користування громадян своїми правами.

Система організаційно-правових гарантій основних соціальних прав закріплена Конституцією України. Система гарантів включає в себе: державу, органи державної влади-Верховну Раду України, Уповноваженого Верховної Ради України з питань прав людини, Президента України, Конституційний Суд України, органи правосуддя, органи прокуратури, Кабінет Міністрів України та інші центральні органи державної виконавчої влади, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування, органи міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, адвокатуру, політичні партії та громадські організації, насамперед, профспілки та інші неурядові організації (молодіжні, дитячі, релігійні та інші).

6. Система міжнародно-правових гарантій основних соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні включає в себе: міжнародно – правові акти та міжнародно-правові органи і організації. До міжнародно-правових актів відносять: Загальну декларацію прав людини, Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Європейську соціальну хартію та ін. Система міжнародно – правових органів та організацій включає в себе: Організацію Об'єднаних Націй, Комісію з прав людини, Комісію з прав жінок, Верховного Комісара ООН з прав людини, Європейський Суд з прав людини та Міжнародну Організацію Праці.

7. В процесі роботи над дисертацією були вироблені наступні пропозиції:

·

·

· запровадження системи загальнообов'язкового державного страхування;

· поглиблення державної підтримки малозахищених верств населення, шляхом надання субсидій на оплату житла та комунальних послуг.

Основні положення дисертації викладено в наступних публікаціях:

1. Юридичні ознаки соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні // Держава і право. Щорічник наукових праць молодих вчених./ Редкол.: В.Н. Денисов ( гол. ред.) та ін. – К.: Ін Юре. -1999. Вип. 2.-С. 239 –245.

2. Гарантії соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні //Право України. - 2000.-№3. - С. 28 – 30.

3. Місце соціальних прав в системі прав і свобод людини і громадянина // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 6. – К.:Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Спілка юристів України; Видавничий Дім “Юридична книга”, 2000. – С. 96 –98.

4. Соціальна держава – гарант захисту соціальних прав і свобод людини і громадянина в Україні // Нова політика. –1999. – С. 52–54.

5. Імплементація соціальних міжнародно – правових норм в Конституції України // Юридичний вісник. – 1999. – С. 76.

6. Поняття та юридичні ознаки соціальних прав та свобод людини і громадянина в Україні.// Правовий статус особи: стан, проблеми, перспективи: збірник наукових статей. – 1998. – С. 57– 60.

Пустовіт Ж.М. Основні соціальні права та свободи людини і громадянина в Україні. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02. – конституційне право. – Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена теоретичним питанням центральної групи конституційних прав і свобод людини і громадянина в Україні. Досліджено їх поняття, ознаки, співвідношення з іншими видами конституційних прав і свобод, критерії класифікації, основні види, механізм реалізації, нормативно – правові, організаційно – правові та міжнародно – правові гарантії.

Ключові слова: права людини, основні соціальні права та свободи, гарантії основних соціальних прав, праця, страйк, відпочинок, соціальний захист.

Пустовит Ж. Н. Основные социальные права и свободы человека и гражданина в Украине. – Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02. – конституционное право. – Институт государства и права им. В. М. Корецкого, Киев, 2001.

Диссертация