Інститут проблем виховання

Академії педагогічних наук України

ПРОСАНДЄЄВА ЛЮДМИЛА ЄВГЕНІЇВНА

УДК 379.8

ПОДОЛАННЯ ДЕПРИВАЦІЇ ПІДЛІТКІВ

У ПРОЦЕСІ КУЛЬТУРНО-ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07 – теорія і методика виховання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті культури і мистецтв.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор

Карпова Людмила Олександрівна,

Київський національний університет

культури і мистецтв,

завідувач кафедри теорії та історії культури

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор,

Капська Алла Йосипівна,

Національний педагогічний

університет імені М.П. Драгоманова,

завідувач кафедри соціальної педагогіки

кандидат педагогічних наук,

Свириденко Світлана Олександрівна,

Науково-методичний центр превентивного

виховання АПН України,

старший науковий співробітник

Провідна установа: Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

кафедра соціальної педагогіки

Захист відбудеться "27" березня 2001 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої Вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060 м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060 м. Київ, вул. М.Берлинського, 9)

Автореферат розісланий "26" лютого 2001 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Тривала суспільно-економічна криза в Україні істотно позначилася на становищі молоді, змінивши її життєві орієнтації і значною мірою погіршивши її соціальну ситуацію розвитку. Безпритульні діти, “діти ризику”, велику кількість яких складають підлітки, - показник суспільного неблагополуччя. Негативні об’єктивні чинники в житті підлітка, зокрема ситуація, коли молода людина позбавлена можливості задовольнити потреби у конструктивному спілкуванні, творчості, особистісному самовираженні за умов її тривалості, спричиняють особливий психологічний стан – депривацію як тривале більш чи менш повне позбавлення людиною різноманітних явищ.

В сучасному “перехідному” українському суспільстві це явище є настільки поширеним, що перестало бути тільки психологічною проблемою і по суті перетворилось у проблему соціально-педагогічну. Виховний процес є необхідною складовою соціалізації молодої людини, а депривований підліток потребує адекватно більшої уваги з боку педагогів, вчителів. Виховання депривованого підлітка - складна і довготривала робота, успіх якої багато в чому залежить від обізнаності обох суб’єктів цього процесу – вихователів-педагогів та підлітків.

Важливість такої соціально-педагогічної освіченості значно посилюється, оскільки в суспільстві суттєво послабла роль громадських, дитячих організацій, значно зменшилась кількість виховних закладів, порушились усталені форми взаємодії школи і соціальних інститутів виховання. Гостра потреба подолання депривації підлітків потребує, насамперед, поглиблення теоретичних уявлень цього суспільного феномену, вимагає пошуку нових форм, методів та засобів роботи з дітьми з урахуванням сучасних життєвих реалій.

В комплексі засобів практичного розв’язання проблеми депривації підлітків особливе місце належить установам та організаціям культурно-дозвіллєвої діяльності.

Порівняльний аналіз досліджень зарубіжних авторів, які спеціалізуються у вивченні депривації, (Спітц Р., Лофенфельд Б., Монтесорі М., Бернс Р., Бадинтер Е., Мід М., Райбл М., Еріксон Є., Майєрхофер М., Келер В., Прінгл М., Бейслоу В., Боулбі Дж., Пруг Д., Лонгмейєр Й., Матейчик 3.), переконує в тому, що в їх працях утверджується безпосередня взаємозалежність між соціокультурними умовами, національними традиціями виховання і розгалуженістю системи дитячих виховних закладів.

На жаль, наша вітчизняна педагогічна наука змістовних педагогічних наробок в цьому питанні ще не має. Неузагальненим належним чином є і той емпіричний досвід організації культурно-дозвіллєвої діяльності як засобу впливу на депривовану молоду особистість, який накопичений в Україні.

Характер даного дослідження визначив необхідність звернення до наукових робіт, предметом яких було вивчення особливостей та педагогічних можливостей сфери дозвілля, специфіка і соціалізація особистості підлітка та її творчий розвиток в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності (Піча В., Сасихов А., Смирнова Е., Чепелєв В.). Методологічне значення для нашого дослідження мало наукове узагальнення проблем дозвілля підлітків на матеріалах загальноосвітньої школи (праці Болдирева М., Вульфо Б., Капської Л., Кобзаря Б., Поташника М.). Аналіз можливостей естетичного виховання у позанавчальній роботі здійснений Вишняковою Л., Воловичем Л. Проблеми, пов’язані з депривацією та вихованням “важких” підлітків, розглядали вчені: Роджерс К., Столін В., Хорні К., Зейгарник Б., Братусь Б., Амонашвілі Ш., Максімова Н., Оржеховська В., Стурова М., Силенков В., Свириденко С., Колєсіна Т., Прихожан А. тощо.

Зв"язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в контексті Національної програми "Діти України", затвердженої Указом Президента України від 18.01.96 р. № 63/96, Указу Президента від 18.03.98 р. "Про затвердження Комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві", Указу Президента від 28.01.2000 р.№ 113/2000 "Про додаткові заходи щодо запобігання дитячої бездоглядності". В ній враховані положення, які містяться в проектах "Програми боротьби з бродяжництвом", Державної програми "Поліпшення становища дітей в Україні на 2001-2005 роки". Сформульовані в дисертації положення є частиною наукового проекту кафедри менеджменту Київського національного університету культури і мистецтв "Менеджмент формування художньої культури у молоді".

Об’єктом дослідження є депривація підлітків як педагогічна проблема.

Предметом дослідження є культурно-дозвіллєва діяльність як фактор подолання депривації підлітків.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - виявити педагогічні можливості впливу засобів культурно-дозвіллєвої діяльності на підліткову деривацію.

Реалізація поставленої мети досягається шляхом постановки і розв'язання наступних дослідницьких завдань:

1. Проаналізувати на рівні сучасної наукової педагогічної думки сутність феномену психологічної депривації.

2. Виявити категоріальний зв'язок понять: депривація і девіантна, делинквентна поведінка.

3. З’ясувати творчі можливості інноваційних педагогічних підходів у подоланні підліткової депривації.

4. Розробити за допомогою методики полярних профілів критерії оцінки рівня депривації у сучасних підлітків.

5. Узагальнити і систематизувати уявлення про педагогічні умови, що підвищують ефективність культурно-дозвіллєвої діяльності підлітків як засобу подолання у них психологічної депривації.

6. Експериментально перевірити і відкорегувати педагогічні умови культурно-дозвіллєвої діяльності як засобу подолання депривації.

Вирішення поставлених завдань має не лише теоретичний сенс для педагогічної науки, але й практичне виховне значення, оскільки визначає соціально-психологічні та педагогічні засади, на основі яких можливе розв'язання конкретних проблем гуманістичного виховання підростаючого покоління.

Методи дослідження. У дослідженні використовувалися наступні методи:

1. Теоретичні:

а) вивчення й аналіз психолого-педагогічної, медичної, філософської та методичної літератури з теми дослідження;

б) теоретичне узагальнення педагогічного досвіду;

в) компаративістика (порівняння наукових узагальнень вітчизняних та зарубіжних педагогічних досліджень).

2. Емпірічні:

а) констатуючий зріз;

б) формуючий експеримент;

в) спостереження;

г) соціологічні методи анкетування, інтерв'ювання;

д) визначення рейтингової оцінки за допомогою методики полярних профілів тощо.

Дослідження здійснювалося у три етапи: перший - пошуковий (1994 – 1995) передбачав вивчення й аналіз соціально-філософської, педагогічної, психологічної, соціологічної, культурологічної літератури з данної проблеми; розробку теоретичної моделі процесу подолання депривації.

На другому - основному - етапі (1995 - 1998), проводився діагностико-констатуючий аналіз фактологічного матеріалу. В рамках констатуючого експерименту вивчався сучасний стан проблеми депривації, педагогічний досвід, а також типові недоліки педагогічного впливу на процес подолання депривації у девіантній поведінці, виявлялися рівні депривації. В рамках експерименту використовувалися нестандартні форми дозвіллєвої діяльності, позакласної роботи гуртків, екскурсій, шкільного театру, різних видів творчості молоді як засобів подолання депривації.

На третьому етапі (1999-2000) здійснювався формуючий експеримент, вивчався та узагальнювався досвід роботи конкретних шкіл та об'єднань щодо подолання депривації, перевірки ефективності розробленої методики, аналіз експериментальних даних та їх якісна інтерпретація; впроваджувалися у педагогічну практику результати дослідження.

Експериментальною базою дослідження слугували середні загальноосвітні школи Києва, Київської області, Будинки творчості учнівської молоді Київської, Житомирської областей та підліткові клуби „Барвінок", „Ромашка" м. Вишневого Києво-Святошинського району.

Концептуальне та методологічне забезпеченя дослідження здійснювалося теоретичним аналізом чинників, отриманих у процесі опанування об’єкту вивчення, математичною обробкою даних та їх інтерпретацією, а також цілеспрямованим використанням взаємодіючих методів, адекватних предмету і завданням дисертації.

Наукова новизна дослідження. Подолання депривації підлітків розглядається як системна цілісна корекційна виховна робота з її структурними елементами і особливостями.

На основі провідних тенденцій аналізу та причин депривації, шляхів і умов її подолання з’ясовані та узагальнені педагогічні умови розв’язання проблем депривації підлітків в процесі культурно-дозвіллєвої діяльності.

Вперше визначено зміст, форми і методи експериментальної виховної культурно-дозвіллєвої системи, спрямовані на подолання наслідків психологічної депривації у підлітків. Запропоновані критерії ефективності цієї роботи, розроблено діагностику виявлення рівня депривованості особистості.

Практичне значення отриманих результатів. Автором створено експериментальну програму виховання підлітків в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності, в якій розглядаються шляхи до реалізації особистісно зорієнтованої педагогічної технології з організації умов подолання депривації.

Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані у підготовці фундаментальних праць з педагогіки. Результати дослідження сприятимуть удосконаленню практичної діяльності педагогічних працівників галузі культури.

Особистий внесок автора полягає у здійсненні теоретичного аналізу проблеми депривації підлітків, її причин, видів та наслідків, форм, методів, прийомів педагогічного керівництва процесом її подолання в культурно-дозвіллєвій діяльності; розробці педагогічних умов подолання депривації в культурно-дозвіллєвій діяльності; формулюванні методики визначення рівнів депривації підлітків.

Апробація результатів дослідження. Хід і результати дослідженна доповідалися і обговорювалися на міжнародній конференції „Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів" (Київ, 2000), всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Принципи підготовки науково-методичного забезпечення навчального процесу " (КНУКіМ, 1999); „Нові концепції та сучасні підходи в підготовці кадрів культури" (КНУКіМ, 2000). Результати авторського дослідження повідомлялися та обговорювалися на спільних засіданнях кафедри педагогіки і кафедри теорії та історії культури Київського національного університету культури і мистецтв.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відбиття у 5 публікаціях автора, в тому числі у трьох фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація обсягом 150 сторінок основного тексту, складається із вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (224 найменування, з них іноземними мовами - 12 ). У роботі подано сім додатків, дві гістограми та діаграма на 3 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, показаний зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету і завдання дослідження, визначено його об'єкт та предмет, з’ясовані теоретично-методологічні засади дослідження, сформульовані дослідницькі завдання та показана наукова новизна. В ньому доведена теоретична та практична значущість отриманих результатів експериментальної роботи, визначено особистий внесок здобувача, а також представлено інформацію про апробацію результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі - „Депривація як наукова проблема" розкривається сутність поняття „депривація", з’ясовується концептуальна характеристика депривації як процесу взагалі, виділяються різні види депривації (сенсорна, емоційна, материнська, соціальна). Детально аналізується соціальні, психологічні і фізичні причини її виникнення у підлітковому віці.

Під поняттям депривація розуміється особливий психологічний вакуумний стан людини, який виник в результаті окремих життєвих обставин, коли індивід позбавлений можливості задовольнити свої людські психологічні, духовні потреби в достатній кількості і достатньо тривалий час. Проблему депривації розглядали переважно західні вчені Берн Е., Хебб Д., Спітц Р., Лофенфельд Б., Монтесорі М., Бернс Р.,.Бадинтер Е., Мід М., Райбл М., Еріксон Є., Майєрхофер М., Келер В., Прінгл М., Бейслоу В., Боулбі Дж., Пруг Д., Лонгмейєр Й., Матейчик 3, а також російські та українські науковці Аркіне М., Брюн Е., Брутман В., Кистяковська М., Гроф С., Лорен С., Шмурак В. тощо.

З’ясовуючи сутність проблеми психологічної депривації, її соціальні, психологічні та фізичні причини, дисертант визначає можливі наслідки депривації: проблемна (девіантна) поведінка - схильність до правопорушень,акти агресіє проти себе (суїцідальна поведінка), проти інших (замах на життя іншої людини) тощо; недоліки емоційного розвитку – емоцйійна збудженість, пригніченість, мінливий настрій тозо; недостатній розумовий розвиток; патологічні прояви психіки – логоневроз, схильність до бродяжництва тощо; патологічні звички – онанізм, гризення нігтів тощо. Розглядаючи становище депривованих підлітків у сучасному суспільстві,автор зазначає, що переважна більшість соціальних і культурних потреб підлітків не задовольняється належним чином., що призводить до ускладнення наслідків депривації та поширення її масштабів.

Аналізуючи стан виховання в інтернатах безпритульних дітей, автор дійшов висновку, що існуючі в Україні умови позародинного виховання непридатні для повноцінного формування особистості підлітків і перманентно сприяють стійкому підвищенню рівня психологічної депривації, виникненню асоціальних форм поведінки. Характерно, що більшість неповнолітніх-засуджених, які перебувають у виховно-трудових колоніях МВС України, становлять саме безпритульні підлітки, які раніше виховувалися в інтернатах та дитячих будинках.

Враховуючи те, що в країні не працює належним чином законодавство щодо вирішення проблем цієї найбільш депривованої групи дітей, звертається увага на необхідність створення різнобічного,інформаційно насиченого творчого культурно-розвинутого середовища, яке позитивним чином впливатиме на розвиток різноманітних духовних потреб підлітків.Разом з тим в роботі з дітьми підліткового віку педагог-вихователь має слідкувати насамперед за тим, щоб на функціонально малодифференційовані та соціально нерозвинуті органи почуттів дитини діяла відповідна її віку та індивідуальним особливостям така якість і кількість культурно-освітньої інформації, яка б сприяла розвитку дитячого інтелекту. Суб’єкти антидеприваційного процесу мають також опікуватися тим, щоб в педагогічній практиці значно збільшився обсяг тренуючих і адаптативних чинників, які б готували дитину до майбутнього життя.

Внаслідок зростаючої дестабілізації економіки, загострення політичних і соціальних колізій, ціннісної “аномалії” (Дюркгейм С.), дїї факторів відчуження молодої людини в суспільстві склалися несприятливі умови для вихо-вання моральних цінностей підлітків, що свідчить про загострення проблеми депривації, асоціальні прояви якої (девіантна і делинквентна поведінка) детально аналізуються.

З огляду на те, що девіантність і делинквентність - це складно детерміновані явища, усвідомлення причин їх виникненні та поширеного відтворення потребують враховування дії історичних, соціально-психологічних та індивідуально-особистісних факторів.

Аналізуючи ці фактори, автор, спираючись, зокрема, на матеріали аналізу аналогічного виховного контингенту Гарвардського університету (1993 р.), стверджує, що вирішальною умовою розв’язання проблеми депривації є формування системи виховання, яка зорієнтована, насамперед, на профілактику саморуйнівної поведінки десоціалізованих підліткв. Інтен-сивне зростання підліткової девіантності та делинквентності в сус-пільстві, що трансформується, змушує по-новому осмислити розвиток фізичних та психічних потреб депривованого підлітка, які перебувають у функціональній залежності від ступеня його самосвідомості. Запобіжні заходи проти девіантної поведінки дітей слід починати в ранньому віці, особливо в період з чотирьох до восьми років, коли ще не закріпилися стереотипи поведінки.

Неабиякі позитивні можливості у справі “випереджаючої” підготовки дітей до складнощів суспільного життя містить педагогіка раннього дитинства. Вона доводить, що цілеспрямовані виховні впливи у ранньому дитячому віці стійко вкарбовуються у підсвідомість. З часом вони проявляються у рисах характеру і поведінки молодої людини.

Основна робота щодо запобігання девіантної поведінки дітей повинна розгорнутися в школі під керівництвом спеціальних педагогів. Для цього необхідно створити особливі програми, націлені на виховання у депривованих дітей суспільно значущих навичок, уміння керувати своїми емоціями, розв'язувати конфлікти тощо, зокрема (підліткова конфліктологія). Суттєве значення у зв'язку з цим має новаторська педагогіка, яка спрямована на створення таких виховних умов, за яких робота з цією категорією громадян стане стане невід'ємною частиною виховного життя суспільства.

В дисертації характеризуються іноваційні підходи до оптимізації процесу виховання особистості, які базуються на провідних ідеях сучасної філософії виховання: формування людини не лише знаючої, але і підготовленої до життя, гуманізація відносин між педагогом і підлітком, ствердження суб'єкт - суб'єктних стосунків, повага до особистості підлітка, розвиток його індивідуальності, сутнісних сил, інтересів, здібностей, позитивних якостей, систематичне розв'язання підлітком творчих завдань в естетично збагачених ситуаціях.

У розділі приділено значну увагу обгрунтуванню змістовних визначень провідної категорії дисертаційного дослідження-“культурно-дозвіллєва діяльність”. В сучасній педагогічній літературі не існує однозначного трактування цього поняття. Враховуючи плюралізм розумінь ряда авторів (Дубінчуком О., Пичем І., Білоножко Л., Леонтьєвим О., Фроловою Г., Виготським Л., Созоновим В., Щукіною Г., Сущенко Т.), культурно-дозвіллєву діяльність ми відносимо до цілісних новоутворень, які складаються із взаємозв'язаних компонентів.

Культурно-дозвіллєва діяльність розглядається нами як цілісний спеціалізований педагогічний процес формування і розвитку депривованого підлітка, що здійснюється на основі взаємодії із соціальним середовищем, з урахуванням особистих інтересів та рівня загального, в тому числі психічного розвитку підлітків. Це передбачає обґрунтування і реалізацію відповідної організаційно-педагогічної форми культурно-дозвіллєвої діяльності, спрямованої перш за все на художньо-естетичний розвиток юної особистості.

В цьому аспекті дослідження в розділі визначені головні чинники, котрі впливають на виникнення депривації підлітків саме у соціальному просторі вільного часу. Основними з них є:

- сім'я з її сформованим укладом, традиціями, уподобаннями, захопленнями старших;

- позанавчальне життя школи, класу, неформальних груп;

- дозвілєві традиції, смаки, захоплення мікросередовищ (двору, вулиці, мікрорайону);

-наявність соціокультурної інфраструктури (студії, будинки культури, оздоровчі утворення, неформальні об'єднання, взаємодія між ними, а також зі школою, сім'єю);

- ступінь поширення та доступність впливу засобів масової інформації України.

До участі у культурно-дозвіллєвій діяльності депривованих підлітків спонукають здебільшого позитивні мотиви усвідомленої потреби самореалізації під час міжособистісної взаємодії із дорослими і підлітками, а також бажання “не відставати від інших”,яке нерідко формується спонтанно. Велике значення у зв'язку з цим має відносно високий рівень сформованості інтересу підлітків до художньої культури.

Головним показником експериментального пошуку у процесі культурно-дозвіллєвої діяльності став аналіз дисертантом рівнів прояву депривації підлітків.

Запрпоновані такі основні критерії рівнів:

- міра художнього розвитку і ставлення до пізнавальної діяльності;

- ступінь естетичного розвитку;

- показник емоційного розвитку;

- наявність патологічних проявів психіки.

Дослідницькі дані та аналіз рівнів прояву депривації підлітків дозволяє зробити висновок, що в системі культурно-дозвіллєвої діяльності мають місце істотні недоліки. Зокрема відсутня наступність між шкільним та позашкільним вихованням, недостатньо враховуються компенсаторні можливості культурно-дозвіллєвої діяльності.

Накопичення педагогічною наукою та суспільною практикою знання різноманітних форм залучення підлітків до культурно-дозвіллєвої діяльності, на думку дисертанта, поки що не знаходять належного місця у системі виховання депривованих підлітків.

Дані експерименту засвідчили, що резерви художньо-естетичного розвитку підлітків в умовах дитячих дозвіллєвих колективів розкриті не повністю і, відповідно, недостатньо використовуються. Потребує значних педагогічних зусиль робота по вивченню творчих потреб та запитів підлітків. Відсутність систематичності, послідовності, безперервності й різноманітності занять; поверхове розуміння проблеми депривації; невміння практично прилучити депривованих підлітків до світу справжньої культури, недостатнє опрацювання методики збагачення духовного світу “важких” дітей засобами художньої культури – всі ці педагогічні та соціальні прогалини знижують ефективність процесу подолання депривації.

Дослідницькі дані, отримані під час констатуючого експерименту, викривають наявну суперечність між об'єктивною необхідністю підвищення ефективності культурно-дозвіллєвої діяльності як засобу подолання депривації і відсутністю науково обгрунтованої методики її організації.

У другому розділі - „Педагогічні умови подолання депривації підлітків в процесі культурно-дозвіллєвої діяльності" виховна діяльність розглядається як педагогічна система. Теоретично обґрунтовуючи і розробляючи її модель, автор пропонує ефективні варіанти її практичної реалізації, визначає основні умови її продуктивного функціонування, узагальнює результати експериментальної перевірки теоретичних положень і методичних рекомендацій.

У розділі розкрито вплив художньої культури на формування позитивних якостей, творчих потреб підлітків. В умовах дозвілля є велика можливість використати у подоланні депривації різноманітні свідомі й підсвідомі прояви підлітка, які сприяють визначенню особистісного ставлення до мистецтва, а через нього - до осмислення духовної сфери життя і емоційно-смисловий пошук художньої цінності; перенесення уваги з мистецького твору на власні особливості сприйняття; включення свого „я" в концептуальне розуміння твору.

Проблема подолання депривації підлітків – робиться висновок - вимагає докорінної зміни організації культурно-дозвіллєвої діяльності. Необхідність переорієнтації вільного часу і взагалі дозвілля молодих людей на опанування художніми, духовними та моральними цінностями – нагальна потреба часу.

Чільне місце у розділі відводиться принципам, методам, прийомам подолання депривації підлітків у дозвіллєвій діяльності.У процесі дослідно-експериментальної роботи ставились завдання по формуванню педагогом художніх творчих здібностей підлітків, що вагомо сприяє зниженню депривації. Принципово важливим при цьому є вміння вихователя використовувати гуманістичний потенціал педагогічних і психологічних методів та форм у процесі осмислення змісту художніх творів. Такий аспект активного і безпосереднього прилучення підлітка до естетичних і етичних цінностей сприяє засвоєнню ним культури взаємовідносин зі світом, який містить в собі всю гаму суспільних відносин, увесь перелік засобів забезпечення суспільного життя. Водночас відображаючи реальність і створюючи уявний світ (“віртуальну реальність”), художня культура стає для депривованого підлітка джерелом власного життєвого досвіду, насправді духовних відносин між людьми, формує соціальний характер особистості..

У складному процесі подолання депривації культурно-дозвіллєва діяльність здійснюється властивими їй формами. До них насамперед відносяться способи організації учнів і педагогів для співдіяльності, метою якої є цікавий відпочинок, змістовні розваги, тобто неформальні, але дійові засоби розвитку особистості, а також конкретні просвітницько-пізнавальні й виховні акції у вільний від навчання час.

Автор дисертації упродовж трьох років проводив педагогічний експеримент з підлітками 6-8 класів шкіл та ліцеїв Київської, Житомирської областей. Запропонована ним виховна програма здійснювалася у трьох основних аспектах: створення художньо-творчих гуртків, клубів; організація психолого-педагогічної лабораторії, просвітницька робота з батьками і підлітками. В ході експерименту широко використовувалися факультативи, бесіди, години спілкування, бесіди з батьками та їх дітьми, родинні свята, вечори, дискусії, конференції.

Вплив культурно-дозвіллєвої діяльності на подолання депривації підлітків вивчався через формування їх художніх творчих здібностей. Дослідження умов подолання депривації дозволило авторові намітити основні взаємопов'язані напрями і зміст цілісної корекційної виховної роботи з підлітками: оволодіння підлітків художньою культурою; реалізація формування художніх творчих здібностей; удосконалення психологічного самозахисту.

При цьому ставились такі завдання:

- розробити систему, в якій мають бути подані зміст, форми, методи, умови організації культурно-дозвіллєвої діяльності;

- перевірити на практиці ефективність розробленої системи;

- створити методику діагностики рівня депривації підлітків.

Зміст культурно-дозвіллєвої діяльності депривованих підлітків визначався відповідно до його цілей і завдань, умов і особливостей виховного процесу у кожному дитячому виховному, навчальному закладі.

Виховний потенціал культурно-дозвіллєвої діяльності по подоланню депривації підлітків реалізується за допомогою наступних компонентів художньої спрямованості:

- художньо-естетичний - зміна ставлення підлітків до мистецтва, художньої творчості, художньої культури, національної культурної спадщини, зокрема до шанування національних традицій і обрядів; наявністї естетичних ідеалів та цінностейь;

- світоглядний компонент - зміна ставлення підлітка до світу, до свого минулого, сучасного, майбутнього, до загальних знань, гуманістичних ідеалів й суджень, до духовної культури суспільства;

- морально-етичний компонент передбачав формування провідних моральних цінностей.

В процесі експериментальної роботи діагностувалося поле соціального функціонування підлітка, виявлено сфери з переважанням позитивних та негативних установок.

На початку дослідження встановлено незначне переважання у сфері позитивних установок в середньому (21,4%) – перший зріз. Другий зріз, проведений наприкінці експерименту, показав значне переважання позитивних установок в середньому (39,4%). Так, у 53% підлітків – учасників експерименту - з'явилися певні художні захоплення, інтереси, на 14% підвищилися здібності підлітків, 76% набрали успішний досвід художньої діяльності та взаємовідносин.

Підвищилась суспільна активність підлітків у проведенні дозвіллєвих заходів. Дані, отримані в експериментальних класах, в яких здійснювалося цілеспрямоване формування художніх творчих здібностей в процесі подолання наслідків, свідчать, що ця робота є вкрай необхідною.

Таблиця 1.

Показник сфери позитивних та негативних установок підлітків (у %) |

1 зріз | 2 зріз

Групи

Підлітків | Сфера

негативних

установок | Сфера

позитивних

установок | Сфера

негативних

установок | Сфера

позитивних

установок

Молодша група | 22 | 34 | 17 | 39

Середня група | 21 | 35 | 13 | 43

Старша група | 23 | 33 | 18 | 38

У тих підлітків, що відвідували Клуб юного психолога розвинулися творчі потреби, сформувалися практичні уміння психологічної саморегуляції, самотворення тощо.

За ініціативою автора педагогічного експерименту в місцях його проведення урізноманітнилися види культурно-просвітницької роботи з підлітками (клуби "У світі мистецтва", "Парнас", майстерня образотворчого мистецтва "Наше майбутнє", сімейний клуб "Відпочинок", круглі столи, літературні мандрівки).

Внаслідок проведеної виховної роботи відбулись істотні зміни на краще у ставленні підлітків до мистецтва. Учасники експериментальної групи набули певного досвіду, через що сталися певні зміни у розвитку художньо-естетичного компоненту, які спричинили усвідомлення підлітком потреби в розвитку власних творчих здібностей.

Експеримент показав, що у контрольній групі рівні прояву депривації вище тому, що виховна робота там проводилась за загальним плануванням, а в експериментальній групі рівні нижчі, оскільки учні брали активну участь у різних дозвіллєвих заходах.

Розвитку художніх творчих здібностей підлітків спонукали такі складові, як художньо-музична творчість, художня фантазія, творча уява, активізація емоційного стану (ситуації стимулювання позитивних емоцій і переживань), художньо-творче мислення. Для підлітків стали ціннішіми такі якості, як доброта, ввічливість, цілеспрямованість, гордість, щирість.

Якщо на початку експерименту контрольні та експериментальні групи мали майже однакову кількість депривованих, то порівняльні дані після його завершення свідчать про значні позитивні зміни в експериментальних класах.

Дані проблеми свідчать, що рівень прояву депривації підлітків за час проведення дослідження значно знизився. У 38% підлітків емоційно-сенсорне позбавлення не виявляється. Відсутні прояви надзвичайно високого рівня депривації.

Таблиця 2.

Показник зниження рівнів деривації

Кількість

підлітків |

Емоційно-

сенсорне

позбавлення

ння |

Низький

рівень

депривації |

Середній

рівень

депривації |

Рівень

деприва-

ції вище

середнього-

го |

Високий

рівень

деприва-ції |

Надзвичай

но високий

рівень деприва-ції

Ції

Експери-ментальна

група | 38 |

27 |

23 |

8 |

4 |

0

Контроль-

на група | 22 | 26 |

21 |

12 |

16 |

3

Це можна пояснити тим, що культурно-дозвіллєва діяльність, спрямована на подолання депривації,є необхідною частиною цілісного виховного процесу дитячих навчально-виховних закладів. Таким чином, в ході експериментальної роботи була підтверджена гіпотеза нашого дослідження про ефективність використання культурно-дозвіллєвої діяльності у подоланні депривації. Доцільність запровадження системи педагогічної роботи по подоланню депривації на основі оволодіння підлітками художньої культури, реалізації художніх творчих здібностей у процесі культурно-дозвіллєвої діяльності, удосконалення психологічного самозахисту не викликає сумнів.

На основі узагальнення результатів експериментальної роботи визначені умови подолання депривації, а також виявлено динаміку зниження рівнів депривації. Отже, підсумки дослідно-експериментальної роботи з морального виховання підлітків в умовах культурно-дозвіллєвої діяльності показали ефективність запропонованної комплексної програми.

У Висновках дисертації здійснено підсумок наукового дослідження. Його принциповий зміст полягає в наступному:

1. Сутність проблеми підліткової депривації полягає у виникненні та розвитку особливого вакуумного психологічного стану молодої людини внаслідок збігу цілого ряду обставин (неблагополуччя сім'ї, незадовільна якість виховання, соціальні кризові “розломи”), психологічних та фізичних причин (травми, каліцтво, психо-гормональні процеси підліткового віку тощо), під час якого підліток позбавлений можливості повністю задовольнити свої духовні, творчі та інші потреби, демонструє девіантну та делинквентну поведінку.

2. Зниженню рівня депривації сприятимуть інноваційні соціопедагогічні підходи оптимізації процесу виховання, насамперед, утвердження суб'єкт-об'єктних стосунків між педагогом та підлітком, впровадження творчих нестандартних педагогічних технологій, які передбачають використання досягнень світової та вітчизняної української гуманістичної педагогіки.

3. Культурно-дозвіллєва діяльність здатна певною мірою компенсувати відсутність інших засобів духовного збагачення депривованого підлітка через створення особливих педагогічних умов, які полягають в першу чергу у використанні системної цілісної корекційної виховної роботи, головний акцент якої – власна самодіяльна творчість депривованого підлітка. Вона включає в себе три основні напрямки: формування та розвиток художньої культури, формування та розвиток художніх творчих здібностей, формування психологічного самозахисту депривованих, що здійснюються за допомогою певних педагогічних методик, прогресивних і стимулюючих програм різноманітних виховних заходів.

4. В процесі експерименту були визначені педагогічні умови, які уможливлюють подолання депривації підлітків в процесі культурно-дозвіллєвої діяльності: оволодіння підлітком художньою культурою; формування художніх творчих здібностей;удосконалення психологічного самозахисту підлітків. Виявлено взаємозв'язок між підвищенням творчого потенціалу підлітків і зниженням рівня депривації. Істотним моментом з’ясування характеру цього взаємозв’язку було визначення способів замірів як рівня депривації, так і динамічних тенденцій її зміни. За їх допомогою прослідковується велике значення таких виховних форм і методів роботи, як бесід-концертів, бесід-вікторин, бесід-дискусій, методу сугестивного впливу, акцентування уваги на аспектах людяності, милосердя, а також методики "проблемного виховання".

5. Розроблена та впроваджена в педагогічну виховну практику методика полярних профілів та критерії оцінки рівня депривації (високий, середній, низький) підлітків виявила певне зниження рівня депривації.

6. Для розв’язання проблематики підліткової депривації, необхідне впровадження ефективних науково-виважених та експериментально перевірених педагогічних практик: широке використання інноваційних засобів та методів виховання в дитячих культурно-дозвіллєвих закладах, вдосконалення роботи спеціалізованої психологічної служби, насичення змісту гурткової роботи психореабілітаційними, творчо-художніми, психодіагностичними методами. Гострота проблеми депривації зумовлює активізувати розробку всього комплексу теоретичних та методичних питань цього феномену.

7. До перспективних напрямків подальшого вивчення та розв’язання проблеми, що аналізується, доцільно віднести також дослідження механізмів впливу художньої культури на формування “здорової” психико-культурної структури особистості на різних етапах розвитку, вивчення можливостей педагогіки раннього дитинства, педагогіки співробітництва та інших різновидів спеціалізованого педагогічного знання.

Основний зміст дисертації викладено в публікаціях:

1. Просандєєва Л.Є. Подолання депривації у сфері дозвілля // Педагогіка і психологія професійної освіти.-2000.-№3-4- С. 86-92.

2. Просандєєва Л.Є. Філософія виховання в контексті подолання підліткової депривації // Рідна школа. – 2000. - № 10-С. 10-11.

3. Просандєєва Л.Є. Нова школа нової України: перспективи розвитку// Вісник книжкової палати. –2000.- № 12- С. 27-29.

4. Просандєєва Л.Є. Проблеми формування духовної цілісності підлітків // Україна на порозі третього тисячоліття: духовність і художньо-естетична культура. – К.., Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, 1999. - Т. 14. - С. 354-359.

5. Просандєєва Л.Є. Підлітковий суїцид як прояв відчуження від особистої цілісності// Духовність як основа консолідації суспільства. - К.., Науково-дослідний інститут “Проблеми людини”, 1999. - Т. 16. - С. 405-411.

АНОТАЦІЇ

Просандєєва Людмила Євгеніївна.

Подолання депривації підлітків у процесі культурно-дозвіллєвої діяльності. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - Теорія та методика виховання. - Київський національний університет культури і мистецтв, 2001.

У дослідженні викладається сутність підліткової депривації, пропонується її типологія, висвітлюються різноманітні прояви депривації - девіантна та делинквентна поведінка підлітків в нестабільному кризовому суспільстві. Дисертація міститьдослідження соціально-педагогічної діагностики явища депривації підлітків та характеристику напрямів, форм та методів в контексті завдань її подолання засобами практики культурно-дозвіллєвої діяльності. У дисертаціі розкриваються іноваційні педагогічні підходи до оптимізації процесу виховання підростаючого покоління; на основі експериментального дослідження аналізуються реальні соціокультурні та педагогічні умови розв”язання проблеми девіантної поведінки молоді.

Ключові слова: депривація, підліток, подолання депривації, культурно-дозвіллєва діяльність, педагогічні умови, інноваційна педагогічна методика, виховна робота, художня культура, педагогічна програма.

Просандеева Людмила Евгеньевна.

Преодоление депривации подростков в процессе культурно-досуговой деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - Теория и методика воспитания. - Киевский национальный университет культуры и искусств, 2001.

Диссертация содержит исследование педагогических направлений, форм и методов преодоления депривации подростков в процессе культурно-досуговой деятельности. В исследовании излагается сущность депривации, предлагается ее типология, освещаются разнообразные проявления депривации - девиантное и делинквентное поведение подростков в нестабильном кризисном обществе, раскрываются инновационные педагогические подходы к оптимизации процесса воспитания подрастающего поколения; на основе экспериментального исследования анализируются педагогические условия преодоления подростковой депривации в процессе культурно-досуговой деятельности.

Ключевые слова: депривация, подросток, преодоление депривации, культурно-досуговая деятельность, педагогические условия, инновационная педагогическая методика, воспитательная работа, художественная культура, педагогическая программа.

Prosandjejeva Lyudmila Yevgenjevna.

The overcoming of juveniles' deprivation in the process of culture and leisure activities. - Manuscript.

Thesis for candidate degree by specialty 13.00.07 - Theory and Methods of upbringing (Pedagogical Sciences). - Kiev National University of Culture and Arts, Kyiv, 2001.

The work contains investigations of directions, forms and methods of the overcoming of juveniles' deprivation through the culture and leisure activities.

The nature of deprivation is analyzed, its typology are proposed, the various manifestation of juveniles' deprivation in the unstable crisis society are elucidated, innovation approaches to optimization of the upbringing of the juveniles are revealed, the levels of manifestation of juveniles' deprivation during the culture and leisure activities are defined in the thesis.

The character of investigation has defined the necessity to use the scientific works, the subject of which was studying the special features and pedagogical possibilities of the field of leisure and the socialization of persons, their creative development through the culture and leisure activities ( V.Picha, A.Sasykhov, E.Smirnova, V.Chepelev). M.Boldyrjev, B.Vulfov, L.Kapska, B.Kobzar, M.Potashnyk have studied the general aspects of the problems of juveniles' leisure. The works of L.Vishnjakov, L.Volovich were devoted to investigation of the possibility of esthetic upbringing in the out-of-school work.

One of the considerable reserves of fundamental improvement of the quality of upbringing work to overcome the juveniles' deprivation is activity of human factor, when external pedagogical influence is combined with the activity of persons in their development.

Deprivation of the human, negative spiritual values may be liquidated only through normalization of the pedagogical atmosphere,its spirituality, comprehensive using of such means as art, love, beauty and harmony of nature, psychological and physical comfort in the family, children's institutions of culture, schools. The fulfillment of this task is not possible without all-round development of consciousness, sense culture, moral, art creative ability of juveniles.

The analysis of scientific and methodic literature of this problem showed,that culture and leisure institutions have considerable possibility to overcome the juveniles' deprivation. They are the places of the children's and juveniles' activities. Such components as communication and active work make natural situations, in which the personality of child is formed by good pedagogical guidance.Culture and leisure activities are the important mean of self-education, self-knowledge, self-regulation of the behavior of deprived juvenile. This fact contains the considerable upbringing potential.

The expert investigations, which were made in two stages, showed the considerable improvement of some positions in many parameters: the author defined, how much coincide the estimates of spiritual and vital values of the juveniles from the schools providing general education and boarding schools; how changes and expands the range of communication and its containing filling according to age.

Pedagogical program, which was proposed on the base of the results of investigation and contains three directions (foundation of art associations, creation of psychological and pedagogical laboratories and realization of education activities), is a pedagogical system, all components of which are interdependent and interacting.

In experimental testing of this pedagogical program with the aim to form and to develop the creative ability of juveniles in the conditions of culture and leisure activities different forms were used (role plays, discussions, disputes, meetings etc.). It gave the possibility to define the pedagogical conditions of the most effective overcoming of juveniles' deprivation. It is, first of all, the well-meaning relation to personality of deprived juveniles, the use of the methods oflljin E.N., the high quality of works of art. In addition to that it is necessary to note, that the influence of experimental pedagogical program on the forming of important needs of juveniles increases as a result of constant stimulation of interest of juveniles to artistic culture.

The scientists showed, that the life quality of people is connected, fist of all, with the stage of satisfaction of the most important human needs: organic, social, spiritual. Dissatisfaction of these and other needs by that or another extent is characterized as sensory, information or spiritual deficiency and dues to deprivation of person.

Psychological deprivation is the state, which is connected with biologically valuable, but psychologically insufficient environment.

Etymological analysis shows, that psychological deprivation is such dissatisfaction of psychological needs, which takes place as a result of alienation of person from the necessary sources of their satisfaction. It is important namely the pedagogic aspect of deprivation effects: alienation of individual from the culture or society, physical restriction of motions of person, devotion of mother love in early childhood - all these manifestations of deprivation are pedagogically similar.The low level of development and of intellect of person, disturbance, inertness in cognitive activities, negative relation to pedagogical process - the most characterizing features of deprivation syndrome. In relation to what individual is deprived, different forms of deprivation are defined - sensory, social, emotional, information etc.

Key words: deprivation, juvenile, culture and leisure activities, pedagogical conditions, innovation pedagogical methods, upbringing work, artistic culture, pedagogical program.