національна академія наук України

інститут економіки

пан лілія володимирівна

удк зз8.45

джерела поповнення та ефективність

використання оборотних коштів промисловості

(на прикладі легкої промисловості України)

Спеціальність 08.07.01 – Економіка промисловості

А в т о р е ф е р а т

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економіки НАН України

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент НАН України

Герасимчук Микола Семенович,

Інститут економіки НАН України,

завідувач відділу ефективності інвестицій і відтворення основних фондів, заступник директора

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Александрова Валентина Петрівна,

Інститут економічного прогнозування НАН України,

провідний науковий співробітник відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики

кандидат економічних наук, доцент,

Володькіна Марина Владиславівна,

Київський економічний інститут менеджменту,

доцент кафедри менеджменту

Провідна установа: Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки України, відділ міжгалузевих та структурних проблем виробництва, м. Київ.

Захист відбудеться “26” квітня 2001 р. о 1400 годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті економіки НАН України за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту економіки НАН України.

Автореферат розісланий “22” березня 2001 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Стешенко В.С.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. В умовах становлення державної незалежності України, реформування її економічної системи особливої гостроти набула проблема ефективного управління оборотними коштами.

Економічний механізм формування та ефективного використання оборотних коштів викликає інтерес як у теоретиків, так і в практичних працівників. Специфіка утворення та використання оборотних коштів промисловості зумовлена організаційними основами функціонування окремих її галузей. В умовах трансформаційної економіки відбувається перехід до ринкових методів господарювання та переосмислюється роль оборотних коштів в управлінні промисловістю.

Нині оборотні кошти підприємств набули нових істотних змін у формуванні джерел їх фінансування і, в першу чергу, за рахунок нових фінансових інструментів, що найбільш сильно вплинули на процес прийняття тактичних та стратегічних управлінських рішень. Все це обумовило активізацію діяльності підприємств на пошук практичних рішень, які впливають на умови і фактори руху оборотних коштів.

Економічні дослідження радянських вчених, у тому числі велика кількість досліджень з проблем оборотних коштів, стосувались, як відомо, командно-адміністративних методів господарювання. У пострадянський період ціла низка проблем, пов’язаних з діяльністю промислових підприємств в умовах переходу до ринку, в тому числі проблема руху й ефективності використання оборотних коштів, досі залишається мало дослідженою.

Нестача оборотних коштів через їх відволікання в дебіторську заборгованість є однією з найгостріших економічних проблем розвитку української промисловості на сучасному етапі. Зовсім недостатньо досліджені принципи та методи поповнення оборотних коштів підприємств в умовах зміни форм власності. Саме цим продиктований вибір даної теми дисертаційного дослідження.

ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Дисертаційне дослідження виконано автором у рамках комплексної наукової теми Інституту економіки НАН України “Відтворення основних і оборотних фондів” (держ. реєстр. № 0198U001456).

МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ. Мета дисертаційного дослідження полягає в розкритті сутності оборотних коштів, поглибленому аналізі їх реального стану і використання у легкій промисловості України, визначенні джерел їх формування і на цій основі – розробці наукових рекомендацій щодо удосконалення діючого порядку мобілізації коштів та ефективного їх використання в умовах трансформації економічної системи.

Досягнення поставленої мети потребувало вирішення таких наукових задач:

·

·

·

·

·

Предметом дослідження є економічні відносини, пов’язані з використанням оборотних коштів та формуванням джерел їх фінансування.

Об’єктом дослідження виступає легка промисловість України.

Методологія і матеріали дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є положення сучасної економічної теорії. Широко використано системний підхід до об’єкта дослідження, загальнонаукові прийоми аналізу і синтезу, індукції і дедукції, сходження від абстрактного до конкретного. Застосовувались також специфічні прийоми наукового дослідження: групування, порівняння, системного аналізу, кореляційно-регресійного аналізу, економіко-математичного моделювання.

Інформаційну базу дослідження склали відповідні законодавчі та нормативні документи, офіційні статистичні матеріали, літературні джерела.

НАУКОВА НОВИЗНА ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬтАТІВ. У дисертації здійснено комплексне обгрунтування сутності оборотних коштів, джерел їх формування. Це дало можливість отримати конкретні результати, які складають наукову новизну і отримані особисто автором, а саме :

·

·

·

·

Практичне значення одержаних результатів. До числа результатів дисертаційного дослідження, що мають практичне значення, відносяться наступні:

·

·

·

·

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі в Київському національному економічному університеті при викладанні курсів та спецкурсів, зокрема, “Стратегічне управління” та “Антикризове управління” (довідка від 24.10.2000р.).

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА зводиться до наступного:

·

·

·

·

·

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ. Основні положення та результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні” (м. Чернівці, ЧДУ, 1998р.) ; “Маркетинг: теорія і практика” (м. Київ, КНЕУ, 1998р.); “Теорія управління організацією” (м. Київ-Трускавець: НТУУ "КПІ"; КНЕУ; ДДПУ, 2000р.) та на наукових семінарах кафедри менеджменту Київського національного економічного університету.

ПУБЛІКАЦІЇ. З теми дисертації опубліковано 10 наукових праць загальним обсягом 3,5 др. арк., у тому числі у співавторстві – 0,6 др.арк..

обсяг і Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (166 джерел), 8 додатків і викладена на 213 сторінках друкованого тексту, містить 20 таблиць і 6 рисунків.

Основний зміст Роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, мету і завдання дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Економічна сутність оборотних коштів" на основі критичного огляду літератури з’ясовано економічний зміст та теоретичні основи функціонування оборотних коштів, склад і структуру оборотних коштів та особливості їх формування в умовах ринкової трансформації.

Встановлено, що при переході до ринкової економіки оборотні кошти промисловості являють собою сукупність індивідуальних кругообігів оборотних коштів самостійних підприємств, об’єднаних спільним органом управління. Таке визначення оборотних коштів промисловості відповідає сучасним вимогам управління, спрямованого на спрощення та підвищення ефективності системи організації їх використання. Оборотні кошти промисловості повинні розглядатись на науковій підставі, а саме – в тій послідовності, в якій здійснюється кругообіг коштів підприємств.

У дисертації встановлено, що специфіка формування та використання оборотних коштів зумовлена їх призначенням у суспільному відтворенні і полягає у: 1) забезпеченні безперервності і планомірності процесу виробництва та реалізації продукції; 2) мобілізації внутрішніх виробничих резервів; 3) повноті і своєчасності фінансування підприємницької діяльності.

Між обсягом оборотних коштів та ефективністю їх використання існує причинно-наслідковий зв’язок, що зумовлює необхідність дослідження різних характеристик оборотних коштів, специфіки їх утворення та функціонування.

Таким чином, категорія оборотних коштів багатогранна і тому, розглядаючи її в різних аспектах, досить часто виходять з різних теоретичних позицій – з позицій ринкової економіки і з позицій командно-адміністративної економіки. Оборотні кошти як економічна категорія існують об’єктивно. Їх природа і суть не залежать від політичної та економічної системи. Річ у тому, як їх використовують у тій чи іншій економічній системі, виходячи з економічних і соціальних завдань, що їх виконують вказані системи.

При визначенні економічної суті оборотних коштів слід чітко розрізняти активи підприємств, які можуть при правильному й раціональному їх використанні забезпечувати певні економічні вигоди (прибутки), та пасиви підприємств – джерела формування та поповнення оборотних коштів для забезпечення безперервності процесу виробництва. Виходячи з цього, найбільш вдалим є підхід до визначення економічної суті оборотних коштів з позицій розгляду їх як ресурсного елемента підприємств.

Під оборотними коштами як економічною категорією слід розуміти частину активів підприємств у вартісному виразі, яка в процесі кругообігу набуває функціональної форми оборотних виробничих фондів та фондів обігу. Таке визначення економічної суті оборотних коштів дає змогу ширше розкрити це поняття, адже, якщо оборотними коштами вважати тільки ті, що вступили до кругообороту, то поза увагою залишається значна частина оборотних коштів, які на даний момент є власністю підприємств і характеризують стан їхнього майна. Таким чином, втрачається об’єктивна інформація про стан оборотних коштів підприємств, а отже, можливість їх ефективного формування та використання.

Порівняння джерел утворення та методів фінансування активів у вітчизняній та зарубіжній практиці дозволило зробити висновок про те, що між категоріями “оборотні кошти” та “оборотний капітал”, “власні оборотні кошти” та “чистий робочий капітал” немає принципових відмінностей.

Результатом теоретичного аналізу сутності та природи оборотних коштів, їх складу та структури є запропонована в роботі класифікація оборотних коштів, яка повною мірою розкриває роль оборотних коштів у суспільному відтворенні. Уточнення класифікації оборотних коштів дає можливість визначити їх оптимальний склад і структуру, з’ясувати потреби в них та джерела їх формування на підприємствах, від чого залежить і фінансовий стан економіки в цілому.

Встановлено, що необхідність раціоналізації структури фінансових ресурсів, спрямованих на формування оборотних коштів, зумовлена низкою причин:

по-перше, вибір джерел фінансування оборотних коштів підприємств легкої промисловості по-різному впливає на їх доходність, тому перед кожним підприємством стоїть дилема: залучати кошти та сплачувати за них відсотки, чи акумулювати власні джерела фінансування;

по-друге, структура фінансових ресурсів впливає на формування політики щодо розширеного відтворення виробничих фондів як підприємства, так і промисловості в цілому. Формуючи обігові кошти, які виступають як динамічна категорія, що набуває протягом року максимального та мінімального значення за рахунок власних джерел, підприємства скорочують обсяги інвестування в основні засоби, спричинюючи диспропорції у процесі розширеного відтворення. Формування оборотних коштів за рахунок залучених коштів скорочує можливості підприємств поповнювати власні оборотні кошти та звужує кредитну програму підприємств, спрямовану на розширення обсягів реалізації з відстрочкою в оплаті за продукцію (роботи, послуги);

по-третє, в умовах ринку важливе значення мають показники фінансової стійкості та платоспроможності підприємств (коефіцієнти: автономії, заборгованості, покриття, довгострокового фінансування, миттєвої ліквідності, поточної та проміжної платоспроможності та ін.), які характеризують ступінь покриття та захищеності різноманітної заборгованості підприємств. Тому кожен партнер, піклуючись про свої інтереси, проводить аналіз фінансово-господарської діяльності з точки зору ризиковості та доходності. Ризиковість укладених угод промисловим підприємством зростає зі зниженням частки власних джерел фінансування;

по-четверте, аналіз структури джерел фінансування оборотних коштів набуває важливого значення в умовах трансформації відносин "банк-промислове підприємство". Це стосується, передусім, обгрунтування доцільності залучення банківських позик в оборот підприємств. За умов жорсткої кредитної політики, високого банківського відсотка, зростання банківських кредитів у структурі мобілізованих фінансових ресурсів може спонукати втрату платоспроможності та контролю за фінансовими потоками на підприємствах, тобто до банкрутства;

по-п’яте, основними показниками формування ефективної структури оборотних коштів промислових підприємств є частка власних та залучених коштів у фінансових ресурсах підприємств, іншими словами, співвідношення між власними та залученими коштами на певну дату. Визначаючи раціональність формування джерел фінансування оборотних коштів, кожна галузь може вносити зміни у структурні показники, особливо ті, що залежать від результативності фінансово-господарської діяльності, тривалості виробничого циклу, рівня технічного оснащення та ринкової позиції. Визначено основні групи факторів впливу на склад і структуру оборотних коштів (табл. 1) : постачання, виробництва, збуту і розрахунків з контрагентами, що дають змогу враховувати організаційні моменти при плануванні оборотних коштів підприємств.

На основі досліджень доведено, що нормування було важливим за часів адміністративно-командного управління промисловим підприємством і залишається обов’язковим в умовах ринкової економіки для державних підприємств.

В умовах самостійності підприємств вважається за доцільне впровадження оптимізаційних моделей управління оборотними коштами, ефективність застосування яких на промислових підприємствах доведена зарубіжним досвідом.

Таблиця 1.

Класифікація факторів, які впливають на

склад і структуру оборотних коштів

Група факторів | Найменування факторів

Постачання | 1. Віддаленість підприємства від постачальників

2. Періодичність доставки матеріалів

3. Регулярність і надійність надходжень матеріалів

4. Коливання цін на матеріали

5. Уніфікація та якість матеріалів

6. Організація забезпечення

Виробництва | 1. Тип виробничого процесу

2. Технічні особливості виробництва продукції

3. Склад і структура виробничих витрат

4. Інноваційна політика

5. Якість виробленої продукції

Збуту | 1. Стан виробничої інфраструктури

2. Рівень маркетингових досліджень

Розрахунків з контрагентами | 1. Форма розрахунків

2. Стан платіжної дисципліни

3. Система знижок

У роботі критично проаналізовано літературні джерела з проблем формування оборотних коштів промислових підприємств і відзначено, що основною формою поповнення оборотних коштів є короткострокові зобов’язання та власні фінансові ресурси, серед яких найважливішим джерелом є прибуток.

У другому розділі "Методологічні основи управління оборотними коштами" досліджуються проблеми, пов’язані зі станом оборотних коштів легкої промисловості та джерелами їх формування.

Можливості вдосконалення процесу формування оборотних коштів підприємств вимагають дослідження та об'єктивної оцінки статистичних даних, що стало основою вирішення другої групи проблем, розкритих в цьому розділі. Оборотні кошти підприємств мають специфічну організаційну основу. В результаті проведеного дослідження встановлено, що специфіка утворення та використання оборотних коштів зумовлена організаційними та методологічними основами функціонування господарюючих суб'єктів. Важливість оборотних коштів у діяльності підприємств підсилюється й тим фактом, що вони беруть участь у фінансовому забезпеченні господарської діяльності.

Проблема визначення тривалості періоду обертання активів є дуже актуальною, бо позначається на обсягах виробництва та реалізації продукції. ЇЇ вирішення потребує залучення додаткових коштів із зовнішніх джерел на фінансування виробничого процесу.

В умовах трансформаційної економіки основою успішного функціонування промисловості є збалансованість тривалості виробничого циклу та періоду залучення джерел його формування. У зв’язку з цим, важливе місце відводиться дослідженням періоду обертання оборотних коштів та вивченню факторів, що викликають структурні зрушення.

У легкій промисловості України існує тенденція щодо скорочення періоду обертання оборотних коштів (табл. 2.).

Таблиця 2.

Період обертання оборотних коштів

у легкій промисловості за 1997-1999рр.*

(у днях) |

1997 |

1998 |

1999 |

Відхилення до 1997

1998 | 1999

Легка промисловість, | 167,3 | 159,1 | 121,5 | - 8,2 | - 45,8

у т.ч.: текстильна | 213,9 | 178,2 | 164,5 | - 35,7 | - 49,4

швейна | 189,2 | 124,7 | 82,0 | - 64,5 | -107,2

*Розраховано за даними Держкомстату України.

Дані табл. 2 свідчать про те, що в цілому по легкій промисловості досягнуто позитивного результату через скорочення обертання оборотних коштів у швейній галузі, де вона підвищилася майже удвічі та на кінець 1999 р. становила 82 дні проти 189,2 днів у 1997 р., що пояснюється зростанням обсягів реалізації продукції в останні роки. Така ситуація сприяє більш ефективному використанню власних оборотних коштів.

Разом з тим, існує потреба залучення коштів із зовнішніх джерел, що зумовлюється необхідністю підтримання ліквідності підприємств, яка проявляється у спроможності підприємств своєчасно погашати свої зобов'язання. Для вітчизняних підприємств така форма організації фінансування оборотних коштів є новою. Вона поставила перед підприємствами низку проблем: прогнозування, формування та визначення оптимальної потреби в оборотних коштах.

Дослідження показників обертання оборотних коштів свідчать, що організація оборотних коштів галузей легкої промисловості залежить від стану економіки та використання оборотного капіталу кожним окремим підприємством, а ефективність такого використання проявляється у швидкості обертання оборотних коштів. Узгодженість процесу обертання коштів на кожній із трьох стадій кругообороту є основою підтримання стабільного фінансового стану підприємств.

У дисертації доведено, що фінансування оборотних коштів однаковою мірою залежить від стану як власних, так і залучених фінансових ресурсів, які у свою чергу є тісно взаємозалежними. Фінансування оборотних коштів в оптимальному варіанті краще проводити не розмежовуючи ресурси на власні та запозичені, а більш раціонально їх використовувати за допомогою впровадження сучасних технологій бізнесу. Проте, це не означає, що вони взаємозамінні.

У сучасних умовах господарювання оборотні кошти підприємств легкої промисловості в основному створюються за рахунок власних коштів та кредиторської заборгованості, що відображено у фактичній структурі джерел формування оборотних коштів, яка наведена в табл. 3.

Таблиця 3.

Структура джерел формування оборотних коштів

легкої промисловості у 1997-1999 рр., на кінець року*, %

|

1997 |

1998 |

1999 | Відхилення

1999 року від

1997 | 1998

1. Власні джерела | 84,8 | 86,6 | 84,8– | - 1,8

2. Кредити банків, | 3,1 | 2,2 | 3,9 | 0,8 | 1,7

у т. ч.: – довгострокові | 0,9 | 0,8 | 2,0 | 1,1 | 1,2

– короткострокові | 2,1 | 1,5 | 1,6 | - 0,5 | 0,1

3. Кредиторська заборгованість | 9,1 | 8,9 | 7,7 | - 1,4 | - 1,2

*Розраховано за даними Держкомстату України.

З табл. 3 видно, що найбільшу питому вагу серед джерел фінансування оборотних коштів мають власні джерела фінансування. Це підтверджує вибір агресивної стратегії фінансування оборотних активів в умовах трансформаційної економіки, коли банківська система не спроможна задовольнити попит підприємств на кредитні ресурси.

На основі результатів проведеного дослідження доведено, що в умовах кредитної обмеженості банківської системи поповнювати оборотні кошти підприємств за рахунок банківського кредиту повною мірою неможливо. На жаль, нині частка банківських кредитів, зайнятих у процесі організації оборотних коштів підприємств, дуже незначна, що створює критичну обмеженість функціональних можливостей маневрування оборотними коштами. До того ж, слабо розвинена ринкова інфраструктура звужує можливості діяльності підприємств. В сучасних умовах господарювання мало уваги приділяється альтернативному кредитуванню, тобто торговельному кредиту. Кредиторська заборгованість породжується нестачею власних оборотних коштів і належить до позапланових залучених джерел їх формування. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умов організації та використання оборотних коштів, особливо – від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість. На кінець 1999 р. прострочена кредиторська заборгованість по легкій промисловості становила 523,9 млн.грн., перевищуючи дебіторську у 3,3 рази – 158,2 млн.грн. Таке “перекачування” капіталу в кінцевому підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємств, уповільнює обертання оборотних коштів в цілому по легкій промисловості.

З метою підвищення ефективності фінансування оборотних активів власними та залученими коштами запропоновано складати план фінансування оборотних коштів сталими пасивами. Розроблено й запропоновано методику, яка передбачає на першому етапі визначення обсягів сталих пасивів залежно від потреби фінансування оборотних активів, на другому етапі – розробку схеми погашення зобов'язань за сталими пасивами, на третьому – встановлення мінімального терміну фінансування оборотних коштів за рахунок сталих пасивів, на четвертому –визначення обсягу усіх сталих пасивів, які братимуть участь у фінансуванні оборотних активів. Розмір мінімальної заборгованості з заробітної плати залежить від часу її виплат і терміну, за який вона виплачується. Чим довша тривалість періоду з початку нарахування до її виплати, тим більше коштів можна залучити в оборот підприємства.

Доведено, що величина оборотних коштів підприємств не змінюється від того, яких фінансових ресурсів у загальній структурі буде більше – власних чи залучених, але від цього змінюється фінансова стійкість підприємств. Чим вищий рівень залучених коштів в обороті підприємств, тим імовірніше їх банкрутство. Проте, недосконалість Закону України “Про банкрутство” стримує проведення заходів, спрямованих на покращання фінансової стійкості підприємств.

Важливим напрямом удосконалення процесу формування оборотних коштів та підвищення ефективності управління ними в умовах реформування економічної системи є визначення оптимальної потреби в оборотних коштах. У зарубіжній практиці управлінню оборотними коштами приділяється значно більше уваги, ніж в Україні. Основними напрямами оптимізації оборотних коштів виділяють наступні: оптимізація грошових коштів, оптимізація управління дебіторською заборгованістю, оптимізація формування товарно-матеріальних запасів.

У роботі запропоновано для практичного використання базові методики оптимізації грошових коштів та матеріальних запасів. Установлено, що нормувати оборотні кошти в легкій промисловості не доцільно, оскільки розроблені нормативи не відповідають потребам підприємств, заснованим на недержавній формі власності. Зазначено, що оптимізувати кошти доцільно лише на рівні окремого господарюючого суб’єкта. Така пропозиція підтверджується практикою ряду обстежених підприємств. Запропоновані базові методики спираються на виключну необхідність управління оборотними коштами підприємств і дають можливість найбільш ефективного пошуку нових джерел їх фінансування.

У третьому розділі "Підвищення ефективності використання оборотних коштів" розглядаються методи регулювання обертання оборотних коштів та напрями вдосконалення управління оборотними коштами. Важливе місце відведено вирішенню проблеми стабілізації та зміцнення фінансової стійкості промислових підприємств за рахунок підвищення ефективності використання наявних оборотних коштів.

Аналіз стану промислового виробництва свідчить про тенденцію до стабілізації, проте, нарощування обсягів випуску продукції не завжди супроводжується аналогічним збільшенням обсягів її реалізації. Подолати економічні негаразди у промисловості можна лише поєднанням зусиль законодавчої та виконавчої влади, а також внесенням змін і доповнень до нормативно-правових актів, які регулюють порядок обороту коштів у сфері виробництва та обігу.

Інтенсивне використання оборотних коштів вимагає, в першу чергу, стимулювання безперебійної і ритмічної роботи при зниженні їх нормативів або нарощуванні обсягів випуску продукції. Досягнення таких показників можливе при комплексному стимулюванні використання оборотних коштів. Реалізація принципу матеріальної відповідальності потребує покладання матеріальної відповідальності за використання оборотних коштів на певне коло осіб та встановлення системи штрафних санкцій за їх нераціональне використання.

Організація контролю за використанням оборотних коштів повинна включати : 1) вибір показників, які характеризують стан і використання оборотних коштів; 2) здійснення систематичного спостереження за використанням оборотних коштів і фіксування параметрів їх стану, тобто облік фактичних показників використання оборотних коштів, визначення відхилень фактичних показників від запланованих і встановлення причин їх утворення; 3) розробку заходів щодо покращання використання оборотних коштів.

У галузях легкої промисловості в організації контролю за станом оборотних коштів є розбіжності, зумовлені технологічними особливостями виробництва. Виходячи з цього, кожне підприємство повинно розробити ефективний контроль за рівнем запасів. Ним може стати запропонований у роботі оперативний бюджет контролю за сировиною та матеріалами, в якому здійснювалося б порівняння фактичних даних з встановленим лімітом, розрахунок якого також запропоновано в роботі.

Проведені дослідження показали, що контроль за запасами необхідно здійснювати у відповідності з наступними принципами: 1) завозити матеріали необхідно лише ті, що використовуються у виробництві; 2) розмір запасу кожного виду сировини та матеріалів встановлювати з урахуванням середнього виробничого запасу, який містить поточну потребу, підготовчий та гарантійний запаси; 3) зберігання запасів організовувати за сучасними ресурсозберігаючими технологіями; 4) запаси повинні підлягати повному обліку, маркуванню та етикетуванню; 5) встановити єдиний принцип відпуску сировини та матеріалів у виробництво – за методом середніх цін, LIFO, або FIFO.

В умовах невизначеності середовища існування легкої промисловості досить важко дотримуватися виконання запланованих показників і визначати потребу в джерелах фінансування запасів, тому в роботі пропонується формула для розрахунку середньої інвестиції у запаси (Z):

,

де – сума залишків товарно-матеріальних запасів на початок (кінець) періоду у грошовому виразі; – сума залишків готової продукції у натуральних показниках на початок (кінець) періоду, розрахованих по кожному -му виду запасів; – змінні витрати на одиницю продукції.

Розрахунок потреби фінансування в запаси відповідно до запропонованої формули дає можливість точніше визначати оптимальну потребу в запасах і, на відміну від розрахунку нормативу оборотних коштів у виробничих запасах, не враховує норму запасів у днях і вартість середньодобового споживання матеріалів, що є актуальним для роботи в умовах нестабільної економіки, коли визначення норми запасів і реальної вартості спожитих матеріалів викликає певні труднощі.

У роботі доведено необхідність здійснення контролю за станом виробничих запасів з метою виявлення їх впливу на фінансовий стан підприємств, їх ліквідність та платоспроможність. Аргументовано доцільність використання найбільш узагальнюючих показників для оцінки контролю за станом матеріальних запасів. Загалом, проаналізувати ступінь використання запасів можна за допомогою інтегрального показника, який відображає взаємозв’язок показника матеріаломісткості та інтенсивності використання предметів праці.

У роботі запропоновано схему логічного взаємозв’язку показників матеріаломісткості та інтенсивності використання предметів праці. За базовий показник приймається ефективність використання предметів праці. При класифікації фактори групуються за часткою затрат предметів праці у вартості продукції (матеріаломісткість), або за оберненим до даного показника – показником виходу продукції з одиниці вартості предметів праці (ресурсовіддача). Такий взємозв’язок може бути представлений наступним чином (рис. 1).

Рис. 1. Взаємозв’язок показників матеріаломісткості та інтенсивності використання предметів праці.

Оцінку використання матеріальних ресурсів у вартісному чи натуральному виразі доцільно здійснювати в розрізі факторів на рівні підприємств, а по конкретних виробах – аналізувати коефіцієнти використання матеріалів, вихід продукції з сировини в абсолютному виразі.

У процесі дослідження проведено критичний аналіз нормативно- правових актів, які регулюють процес організації оборотних коштів, що сприяло напрацюванню пропозицій щодо внесення змін у чинне законодавство. Зокрема, слід внести зміни до закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачивши надання пільг або повного звільнення від оподаткування тієї частини прибутку, яка спрямовуватиметься на поповнення оборотних коштів.

Важливим напрямом удосконалення процесу формування джерел фінансування оборотних коштів є дослідження різноманітних витрат, що супроводжують виробничу діяльність підприємств. Відповідно до нині діючої системи обліку існує два варіанти формування собівартості промислової продукції. Перший є традиційним для вітчизняної економіки та передбачає розрахунок собівартості продукції шляхом групування витрат на прямі та накладні. Прямі відносяться безпосередньо до собівартості, накладні розподіляються за видами продукції відповідно до бази, обраної на підприємстві. Другий варіант широко розповсюджений на заході і передбачає розподіл затрат на змінні та постійні, відповідно до обсягів виробництва з визначенням точки окупності. Більш прийнятним методом розрахунку собівартості є останній, який дозволяє підприємствам знаходити оптимальні умови функціонування в умовах ринкової економіки.

Як доведено в дисертації, для скорочення товарообмінних (бартерних) операцій у господарському обороті легкої промисловості необхідно встановити фіксований базовий рівень реалізації продукції за бартерними операціями, розрахувати який можна як середній показник таких операцій за попередній період. За кожний відсоток скорочення бартерних операцій доцільно надавати підприємствам право направляти таку ж частину податку на прибуток на поповнення власних оборотних коштів.

Разом з тим, доцільним є впровадження системи знижок на залежалі товари через відсутність попиту, з метою стимулювання збуту та прискорення оборотності запасів. Результати такої уцінки слід відносити на збитки підприємств, а кошти від продажу спрямовувати на погашення заборгованості з заробітної плати і технічне переозброєння підприємств. Відзначено необхідність складання списку базових підприємств легкої промисловості, які мають змогу ближчим часом нарощувати обсяги виробництва товарів, що користуються платоспроможним попитом. Підприємствам, які увійдуть до цього переліку, бажано надавати пряму фінансову допомогу з боку держави. Окрім грошових уливань, доцільною є розробка програми кредитування сезонної закупівлі сировини.

Особливу увагу в роботі приділено управлінню кредиторською заборгованістю через її особливий вплив на формування оборотних коштів підприємств, а саме – на ліквідність активів та на порядок погашення поточних зобов’язань. Ефективність управління кредиторською заборгованістю на підприємствах можна забезпечити шляхом впровадження опрацьованих методів розвинутих країн: хеджування і фінансування за рахунок відкладання оплати за своїми зобов’язаннями. Окрім використання перелічених методів доцільно проводити одночасно або паралельно комплексний аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємств, що сприятиме покращанню ефективності використання фінансових ресурсів.

Проведені дослідження показали необхідність державного регулювання процесу формування джерел поповнення оборотних коштів у тих галузях легкої промисловості, де погіршення показників господарської діяльності не залежить від дії внутрішніх факторів. Аргументовано, що однією з форм державного регулювання може бути надання субсидій та дотацій.

Не менш важливим джерелом поповнення оборотних коштів повинні стати банківські кредити. В роботі обгрунтована необхідність встановлення жорстких умов контролю за цільовим використанням отриманих кредитів та недопустимість погашення існуючої кредиторської заборгованості за рахунок нових кредитів.

Висновки

1. Специфіка формування та використання оборотних коштів зумовлена їх призначенням у суспільному відтворенні і полягає, по-перше, в забезпеченні безперервності і планомірності процесу виробництва та реалізації продукції, по-друге, в мобілізації внутрішніх виробничих резервів і, по-третє, в повноті і своєчасності фінансування підприємницької діяльності. Між обсягом оборотних коштів та ефективністю їх використання існує причинно-наслідковий зв’язок, що зумовлює необхідність дослідження різних характеристик оборотних коштів, специфіки їх утворення та функціонування. Для уточнення класифікації оборотних коштів, визначено основні групи факторів впливу на їх склад і структуру, а саме: постачання, виробництва, збуту і розрахунків з контрагентами.

2. Узагальнено досвід формування джерел поповнення оборотних коштів залежно від організаційно-правових форм управління; показано, що зі зміною форм власності можливості мобілізації ресурсів для формування оборотних коштів значно розширюються і дають змогу підприємствам самостійно вирішувати цю проблему через залучення коштів на фондовому та кредитному ринках.

3. Розробка ефективної системи поповнення оборотних коштів є запорукою успішного функціонування підприємств в умовах економічних обмежень. Для її реалізації необхідно:

·

·

·

·

4. Для оцінки ефективності використання оборотних коштів доцільно застосовувати інтегральний показник, який дозволить здійснювати комплексний аналіз матеріаломісткості та інтенсивності використання предметів праці і на цій підставі приймати ефективні управлінські рішення.

5. Обгрунтовано послідовність мобілізації власних і залучених фінансових ресурсів на поповнення оборотних коштів легкої промисловості за допомогою використання альтернативних стратегій фінансування постійної і змінної частини оборотних коштів: агресивної, консервативної, узгодження строків існування активів та зобов’язань.

6. Цінова політика підприємств легкої промисловості повинна стимулювати збут та сприяти прискоренню вивільнення матеріалізованих оборотних коштів. Для цього потрібно:

·

·

·

·

·

7. Однією з форм державного регулювання процесу формування джерел поповнення оборотних коштів легкої промисловості може бути пониження рівня оподаткування тієї частини прибутку, що спрямовується на поповнення оборотних коштів. Доцільно було б за кожний відсоток скорочення бартерних операцій, які поширені в легкій промисловості, надавати підприємствам право направляти таку ж частину податку на прибуток на поповнення власних оборотних коштів. Ці заходи дадуть змогу підвищити ліквідність багатьох підприємств легкої промисловості та погасити частину кредиторської заборгованості.

Список опублікованих праць

за темою дисертації

1. Пан Л.В. Управління обіговими коштами підприємницьких структур // Фінанси України. – 2000. – №6. – С. 96-98. – 0,3 др.арк.

2. Пан Л.В. Визначення сутності оборотних коштів в сучасних умовах // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Вип.8. – К.: КНЕУ, 2000. – С. 250-256.– 0,5 др.арк.

3. Пан Л.В. Проблеми формування оборотних коштів підприємств легкої промисловості в умовах перехідної економіки // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №5. – С. 74-76. – 0,3 др.арк.

4. Пан Л.В. Шляхи виходу легкоі промисловості з кризового стану // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2000. – №10. – С. 82-84. – 0,3 др.арк.

5. Пан Л.В. Качественная и количественная определённость экономической еффективности производства // Придніпровський науковий вісник. – 1997. – №40 (51). – С.47-48. – 0,2 др.арк.

6. Волошина Е.А., Пан Л.В. Оценка затрат индивидуального труда в условиях повышения эффективности общественного производства // Придніпровський науковий вісник. – 1997. – №40 (51). – С. 35-40. – 0,6 др.арк. (особисто автору належить підхід до визначення загальної корисності праці робітників).

7. Пан Л.В. Обобщающий (комплексный) показатель для анализа эффективности деятельности предприятия // Придніпровський науковий вісник. – 1997. – №41 (52). – С. 29-38. – 0,9 др.арк.

8. Пан Л.В. Удосконалення методики управління грошовими коштами підприємства // Теорія управління організацією: стан та перспективи. Матеріали VI міжнародної науково-практичної конференції, 6-7 квітня 2000 р. – Київ-Трускавець: НТУУ "КПІ"; КНЕУ; ДДПУ. – 2000. – С. 138-139. – 0,2 др.арк.

9. Пан Л.В. Ефективність зростання гнучкості підприємства як системи в умовах реструктуризації // Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції, 7-9 квітня 1998 р. – Чернівці: ЧДУ. – 1998. – С. 6-7. – 0,1 др.арк.

10. Пан Л.В. Показатели эффективности маркетинга на предприятии // Маркетинг: теорія і практика. Матеріали ІІ міжнародної науково-практичної конференції, 16-17 квітня 1998 р. – К.: КНЕУ. – 1998. – С. 151. – 0,1 др.арк.

АНОТАЦІЯ

Пан Л.В. Джерела поповнення та ефективність використання оборотних коштів промисловості (на прикладі легкої промисловості України). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.01 – економіка промисловості. – Інститут економіки НАН України, Київ, 2001.

Дисертація присвячена питанням вдосконалення теоретичних і методичних основ функціонування оборотних коштів промисловості. Досліджено природу і сутність оборотних коштів, виявлено основні чинники, які впливають на їх склад та структуру, з’ясовано особливості їх формування. Обгрунтовано напрями вдосконалення і ефективного управління оборотними коштами в умовах трансформації економічної системи через вдосконалення організаційних та методичних основ формування оборотних коштів, запропоновано методику організації контролю за їх використанням.

Доведено, що в умовах ринкової економіки для більшості підприємств важливим є здатність своєчасно поповнювати оборотні кошти, звертаючи особливу увагу на фінансування за рахунок власних ресурсів. Основні результати дослідження впроваджено в економічну практику рядом київських підприємств легкої промисловості і використовуються в навчальному процесі підготовки студентів.

Ключові слова: оборотні кошти, чистий оборотний капітал, джерела формування оборотних коштів, ефективність, власні кошти, залучені кошти.

АННОТАЦИЯ

Пан Л.В. Источники пополнения и эффективность использования оборотных средств промышленности (на примере легкой промышленности Украины). – Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.07.01 – экономика промышленности. – Институт экономики НАН Украины, Киев,