Львівський національний університет імені Івана Франка

Петровська Мирослава Андріївна

УДК 551.4: (477.83 - 22)

Еколого-геоморфологічний аналіз

Розточчя і прилеглої території

11.00.04 – геоморфологія і палеогеографія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата географічних наук

Львів – 2001

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор географічних наук, професор

Ковальчук Іван Платонович,

Львівський національний університетІмені Івана Франка,

завідувач кафедри конструктивної географії і картографії.

Офіційні опоненти: доктор географічних наук, професор

Мельничук Іван Васильович,

Київський національний університетімені Тараса Шевченка,

завідувач кафедри геоморфології і палеогеографії.

кандидат географічних наук, доцент

Кукурудза Семен Ілліч,

Львівський національний університет імені Івана Франка,

професор кафедри раціонального використання

природних ресурсів і охорони природи.

Провідна установа: Інститут географії НАН України, м. Київ.

Захист відбудеться “ 25 ” травня 2001 року о 1000 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К.35.051.08 з географічних наук при Львівському національному університеті імені Івана Франка за адресою: 79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 41.

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка (79005, м. Львів, вул. Драгоманова, 5).

Автореферат розісланий “24 ” квітня 2001 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат геолого-мінералогічних наук, доцент Волошин П.К.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У зв’язку з прикордонним розташуванням Розточчя і прилеглої до нього території та активізацією міжнародного соціально-економічного, культурного, екологічного співробітництва, зокрема, через включення Жовківського та Яворівського районів до Єврорегіону Буг, відбувається переорієнтація регіону з сільськогосподарсько-гірничо-промислової спеціалізації на рекреаційно-туристичну. Відсутність комплексної оцінки екологічного стану цього регіону, зокрема, напруги геоекологічної ситуації не дозволяє здійснити обгрунтування системи природоохоронних і ресурсозберігаючих заходів і технологій господарювання. У зв’язку з цим, виникла потреба проведення еколого-геоморфологічного та еколого-географічного аналізу Розточчя і прилеглої до нього території.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Питання наукового обгрунтування змісту регіонального еколого-геоморфологічного та еколого-географічного аналізу, апробації цих напрацювань на прикладі Розточчя і прилеглої території тісно пов’язані з науково-дослідними темами кафедр геоморфології і палеогеографії та конструктивної географії і картографії Львівського національного університету імені Івана Франка, у виконанні яких брала активну участь здобувач. До цих тем належать “Еколого-геоморфологічний аналіз проблем природокористування в міжнародних транскордонних річкових системах і їх басейнах та обгрунтування шляхів їх вирішення” (номер державної реєстрації 0195585); “Гідролого-геоморфологічний аналіз басейнів Західного Бугу і Верхнього Дністра з використанням інформаційних технологій для потреб оптимізації природокористування” (номер державної реєстрації 0198V004852), а також з державною науково-технічною програмою “Проблеми екологічної безпеки України”, програмами спільних українсько-польських досліджень прикордонних територій (в т.ч. Розточчя) та ін.

Мета і завдання дослідження. Мета роботи – еколого-геоморфологічний та еколого-географічний аналіз регіону Розточчя і прилеглої до нього території методами польових, напівстаціонарних, лабораторних, картометричних і статистичних досліджень з використанням та інтерпретацією статистичних, архівних, фондових і літературних даних, оцінка геоекологічної напруги, обгрунтування шляхів покращення екологічної ситуації та оптимізації використання природних ресурсів, розвитку рекреації і природно-заповідної справи, збереження лісових, водних, мінерально-сировинних і земельних ресурсів. Для досягнення мети вирішувалися такі завдання: 1) з’ясування особливостей генези, історії розвитку, динаміки і тенденцій трансформації геоморфосфери і взаємопов’язаних з нею компонентів довкілля; 2) історико-геоморфологічний та історико-географічний аналіз стану і змін компонентів довкілля, господарської діяльності людини, її впливу на стан, динаміку і розвиток геоморфосфери; 3) кількісна оцінка сучасного геоекологічного стану довкілля, поширення та розвитку морфодинамічних процесів, оцінка ресурсного потенціалу, класифікація і з’ясування характеру впливу тих чи інших екологічних ситуацій на життєдіяльність людини; 4) розробка оптимізаційних заходів для покращення стану довкілля і природокористування.

Об’єкт і предмет дослідження. В якості об’єкта досліджень виступали: а) рельєф Розточчя і прилеглої до нього території як чинник формування еколого-геоморфологічної та еколого-географічної ситуації; б) природні, природно-антропогенні та антропогенні рельєфоутворюючі процеси цього регіону; в) інші компоненти геосистем, які тісно пов’язані з рельєфом і помітно впливають на формування геоекологічної ситуації; г) геоекологічна ситуація регіону. Предметом дослідження були: а) чинники, що впливають на стан рельєфу, поширення та інтенсивність розвитку рельєфоутворюючих процесів і формування геоекологічної ситуації; б) взаємозв’язки та взаємодії між рельєфом, компонентами геосистем, соціоекосистем і людиною; в) геоекологічні наслідки природокористування.

Інформаційною базою дослідження стали ідеї екологічної геоморфології та екологічного ландшафтознавства, обгрунтовані працями І.Черваньова, О.Адаменка, В.Палієнко, В.Пащенка, М.Гродзинського, П.Шищенка, І.Ковальчука, І.Мельничука, В.Стецюка, Г.Рудька, Д.Тімофєєва, Ю.Сімонова та інших відомих геоморфологів і географів, а також авторська концепція великомасштабних еколого-геоморфологічних та еколого-географічних досліджень регіону. При написанні роботи використовувались матеріали власних польових і картометричних (1:25000 – 1:100000) досліджень, статистичні, фондові та літературні дані.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у: 1) поглибленні концепції великомасштабного еколого-геоморфологічного та еколого-географічного аналізу регіону на рівні геоморфологічних районів і підрайонів та землекористувань; 2) розробці методики інтегральної оцінки екологічної напруги територіальних утворень різних рангів; 3) визначенні (вперше для Розточчя і прилеглої території) напруги еколого-геоморфологічної та еколого-географічної ситуації на рівні таксонів геоморфологічного районування і землекористувань; 4) обгрунтуванні пропозицій, спрямованих на регулювання рельєфоутворюючих процесів, покращення стану малих річок, земельних, водних, лісових ресурсів, зниження екологічної напруги.

На захист виносяться: 1.Методологія і методика детального еколого-геоморфологічного аналізу і синтезу на двох рівнях: а) адміністративно-територіальних утворень найнижчого рангу (землекористувань сільських, селищних і міських рад); б) геоморфологічних районів і підрайонів; 2. Результати інтегральної оцінки напруги еколого-геоморфологічної та еколого-географічної ситуації в межах Розточчя і прилеглої території; 3. Принципи і схеми еколого-геоморфологічного та еколого-географічного районування досліджуваного регіону. Показано, що поставивши людину та її здоров’я в центр системи “природа – людина – господарство” і здійснюючи її моніторинг, ми зможемо вийти на обгрунтування системи пропозицій, спрямованих на зменшення негативних наслідків геоморфологічних процесів, оптимізацію природокористування.

Практичне значення одержаних результатів. Результати, отримані автором при проведенні еколого-геоморфологічного аналізу Розточчя і прилеглої території використовувалися при підготовці заключних звітів з держбюджетних тем кафедри геоморфології і палеогеографії (№№ державної реєстрації 0195585; 0198V004852). Вони представляють інтерес для науково-дослідних, проектно-пошукових, плануючих і контролюючих організацій регіону при розробці проектів мережі природоохоронних об’єктів, обгрунтуванні меліоративних робіт, регулюванні режиму стоку річок, проектуванні забудови території та ін. Методика еколого-геоморфологічних досліджень може використовуватися при складанні карт геоекологічної напруги, організації екологічних досліджень інших регіонів. Основні результати дисертаційної роботи можуть знайти застосування і в навчальному процесі – при підготовці навчальних посібників “Регіональні екологічні проблеми України”, “Методика геоморфологічних досліджень” та ін.

Особистий внесок здобувача полягає у розробці методики великомасштабного еколого-геоморфологічного аналізу території на рівні землекористувань сільських рад і геоморфологічних підрайонів, проведенні польових і камеральних досліджень, спрямованих на оцінку стану компонентів довкілля Розточчя і прилеглої території, які впливають на формування геоекологічної ситуації, розрахунку її напруги, обгрунтуванні системи екостабілізуючих заходів.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на Всеукраїнських і міжнародних наукових та науково-практичних конференціях (Львів, 1996, 1997, 1998; Шкло, 2000; Яремче, 1996; Полтава, 1997); на XXIV пленумі Геоморфологічної комісії РАН (Краснодар, 1998); на звітних наукових конференціях географічного факультету (1996-2000 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано у 15 наукових працях (в т.ч. 5 у співавторстві), з них 4 у рекомендованих ВАК України виданнях, загальним обсягом 2,86 д.а., з них особистий внесок здобувача 2,53 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, 4 розділів і висновків загальним обсягом 150 сторінок машинописного тексту, а також списку використаних джерел (229 найменувань) та 11 додатків. Робота включає 27 таблиць, ілюстрована 56 рисунками, в т.ч. картосхемами. Загальний обсяг роботи 259 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обгрунтовані актуальність, мета і завдання роботи, об’єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

Розділ 1. Теоретичні та методичні засади еколого-геоморфологічного аналізу. Метою еколого-геоморфологічного аналізу Розточчя і прилеглої території були оцінка впливу рельєфу і рельєфоутворюючих процесів на формування екологічної ситуації, визначення ролі людини та господарської діяльності у перетворенні геоморфосистем, зміні спектру та інтенсивності морфодинамічних процесів і явищ, які впливають на формування екоситуації, обгрунтування схем оптимізації використання рельєфу і природних ресурсів та регулювання небезпечних процесів.

Об’єктом дослідження виступали територіальні утворення різних рангів – від форм рельєфу і геоморфосистем різних рангів до природно-господарських комплексів локального типу. Під геоморфологічною системою (ГМС) розуміється реально виділений у просторі і часі комплекс, що складається з: а) рельєфу земної поверхні; б) рельєфоутворюючих і рельєфоперетворюючих процесів; в) зв’язків між елементами ГМС; г) зв’язків ГМС з оточуючими її природними і соціально-економічними системами.

Геоекологічний стан довкілля оцінювався на 2-ох рівнях – компонентному і морфосистемному. При оцінці геоекологічного стану літоморфного компоненту природного середовища доцільно базуватися на концепції еколого-геоморфологічних ситуацій (ЕГС). ЕГС являють собою реалії, що відображають проблеми геоморфосфери, сучасного земле-, водо- і лісокористування та експлуатації мінерально-сировинних ресурсів і територіальної системи життєзабезпечення людини. Обгрунтування регулювання екологічних ситуацій доцільно здійснювати за допомогою моніторингу, концептуальною основою якого є еколого-геоморфологічний аналіз і синтез. Кінцевою метою як аналізу, так і моніторингу є з’ясування сучасного стану регіональних геоморфосистем, оцінка екологічної напруги та обгрунтування схем регулювання процесів і покращення екоситуації.

При аналізі еколого-геоморфологічної ситуації основними оціночними показниками виступали:

а) стосовно стану рельєфу – крутизна, відносні перевищення, горизонтальне розчленування (табл.1);

б) стосовно рельєфоутворюючих процесів – спектр процесів, характер поширення, % ураження території певним процесом, його інтенсивність.

При оцінці еколого-географічної ситуації враховувався стан грунтів, поверхневих і підземних вод, рослинного покриву, атмосферного повітря та господарська діяльність людини.

Інтегральна оцінка стану здійснювалась у великому масштабі для території сільських рад та підрайонів і районів. Для цього спочатку було визначено спектр чинників техногенного впливу на рельєф та інші компоненти довкілля (табл.2), після чого обчислювалась частка площі адміністративно-територіальних утворень, на якій діють ці чинники. Отриману систему показників групували за 5-ти бальною шкалою. Уточнення ролі кожного чинника здійснювалося шляхом множення бальної оцінки цих чинників на коефіцієнт сили його впливу на екологічну ситуацію. Коефіцієнт сили впливу визначався методом експертних оцінок і коливався в межах від 1,0 до 2,0. Сума бальних оцінок кожного дестабілізуючого екоситуацію чинника розраховувалася для усіх адміністративно-територіальних утворень досліджуваного регіону і використовувалась в якості інтегрального показника еколого-геоморфологічної та еколого-географічної напруги.

Таблиця 1

Оцінка параметрів геоморфосфери, що впливають на формування екологічної ситуації

Показники | Оцінка відносної ролі чинника, бали

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Горизонтальне розчленування, км/км2 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2 | >2,0

Вертикальне розчленування, м/км2 | <10 | 10-30 | 30-50 | 50-70 | >70

Крутизна схилів, о/км2 | <1 | 1-3 | 3-5 | 5-7 | >7

Повнота спектру процесів | <3 | 4 | 5 | 6 | >6

Інтенсивність (ступінь ураження) процесів, % | <10 | 10-25 | 26-40 | 41-55 | >55

Таблиця 2

Оцінка чинників, дестабілізуючих еколого-географічну ситуацію

Чинники техногенного впливу на рельєф та інші компоненти довкілля і наявність дестабілізованих угідь | Коефіці-єнт сили впливу чинника | Оцінка відносної ролі чинників еколого-географічної ситуації, бали

1 | 2 | 3 | 4 | 5

Техногенно-змінені угіддя

1. Рілля | 1,4 | <20 | 20,1-40 | 40,1-60 | 60,1-80 | >80

2. Багаторічні насадження | 1,1 | <1,0 | 1,1-2,0 | 2,1-3,0 | 3,1-4,0 | >4,0

3. Сіножаті | 1,1 | <2,5 | 2,51-5,0 | 5,01-7,5 | 7,51-10 | >10

4. Пасовища | 1,2 | <5,0 | 5,1-10,0 | 10,1-15 | 15,1-20 | >20

5. Сільськогосподарські будівлі | 1,5 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

6. Сільськогосподарські шляхи | 1,5 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

7. Житлова забудова | 1,6 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

8. Землі промисловості | 1,6 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

9. Землі комерційного і громадського користування |

1,6 |

<0,5 |

0,51-1,0 |

1,1-1,5 |

1,51-2,0 |

>2,0

10. Активні торфорозробки | 1,8 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

11. Активні кар’єри і шахти | 1,8 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

12. Відпрацьовані торфорозробки, кар’єри і шахти |

1,7 |

<0,5 |

0,51-1,0 |

1,1-1,5 |

1,51-2,0 |

>2,0

13. Автодороги | 1,6 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

14. Залізниці | 1,6 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

15. Інженерно-технічна інфраструктура | 1,6 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

16. Землі для відпочинку | 1,3 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

Екологічно нестабільні угіддя

17. Кам’янисті землі | 1,3 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

18. Піщані землі | 1,3 | <0,5 | 0,51-1,0 | 1,1-1,5 | 1,51-2,0 | >2,0

19. Яри | 1,9 | <0,1 | 0,11-0,2 | 0,21-0,3 | 0,31-0,4 | >0,4

Інтегральна оцінка еколого-географічної ситуації кожного з виділених у межах досліджуваного регіону геоморфологічних підрайонів проведена шляхом усереднення показників екологічної ситуації в адміністративно-територіальних утвореннях, які розташовані в їх межах. При цьому виділено підрайони з відносно сприятливою, задовільною і напруженою геоекологічною ситуацією.

Розділ 2. Компоненти довкілля Розточчя і прилеглої території, їх роль у формуванні геоекологічної ситуації. Середовищем і головним чинником усіх змін екологічної ситуації в межах Розточчя і на прилеглій території виступає, в першу чергу, рельєф. Рельєф власне Розточчя переважно ерозійний, скульптурний. Характерною його рисою є асиметрія пасм і горбів: західні і північно-західні схили їх переважно круті, східні і південно-східні – пологі. На сході Розточчя круто понижується до рівнини Малого Полісся, утворюючи різко виражені уступи. На захід і південь горбогір’я знижується повільно і поступово переходить у злегка горбисті і хвилясті рівнини. Така морфологія рельєфу регіону виступає чинником формування доволі високої екологічної напруги як на власне Розточчі, так і на прилеглій території.

За орографічними особливостями Розточчя відноситься до вододільного типу височини. Південно-східною частиною Розточчя проходить Головний Європейський вододіл, що розділяє ріки Чорного і Балтійського морів. Екологічним наслідком такої орографічної будови виступає висока дренованість центральної частини пасма, доволі високий ерозійний потенціал рельєфу та висока складність його освоєння людиною. Рельєф прилеглої території представлений широкими заболоченими рівнинами, появі яких сприяли недостатній природний дренаж та надмірне зволоження. У Яворівському підрайоні поширені також і добре дреновані місцевості лесових терас. Тут наявні карстові форми рельєфу, зумовлені близьким заляганням тортонських гіпсів. Саме карстові процеси творять тут фон еколого-геоморфологічної напруги.

За сукупністю природних особливостей Розточчя з прилеглою територією належить до багатих за природно-ресурсним потенціалом регіонів заходу України, що сприяло ранньому його освоєнню і густому заселенню (82 ос./км2), інтенсивному використанню природних ресурсів, про що свідчить досить висока частка сільськогосподарських угідь у структурі земельного фонду регіону (53,5%), висока щільність поселень (9 шт./км2), наявність промислових підприємств гірничо-хімічного профілю, а також несприятливе поєднання інших чинників, що дестабілізують екоситуацію цього регіону.

Розділ 3. Еколого-геоморфологічний та еколого-географічний аналіз Розточчя і прилеглої території. Значне вертикальне і горизонтальне розчленування рельєфу, наявність відкладів низької протиерозійної стійкості зумовили розвиток широкого спектру рельєфоутворюючих процесів, які негативно впливають на нормальне функціонування геосистем. Домінуючими серед них є карстові, ерозійні, зсувні, дефляційні, а також техногенні – меліорація, добування корисних копалин, деградація річкових систем, надмірне осушення перезволожених угідь тощо.

У результаті еколого-геоморфологічного аналізу яркових систем Розточчя з використанням великомасштабних (1:25000) топографічних карт та польових досліджень встановлено, що яри, балки, прияружний фонд займають 57% території власне Розточчя. Густота ярів змінюється від 0,01 км/км2 до 6,98 км/км2. Ареали з густотою ярів більше 6 км/км2 займають трохи більше 0,22% заяркованої території і приурочені до крайнього південного сходу Розточчя. Площа з високою густотою ярів (2 км/км2) займає 8,2% заяркованої території. На 26,4% площі густота ярів не перевищує 0,25 км/км2. Максимальна густота ярів виявлена в межах крайньої південно-східної частини Розточчя (сс. Стара Скварява, Нова Скварява, Завадів, смт. Брюховичі), що пояснюється значною крутизною схилів. Коефіцієнт ярковості зменшується в напрямку на захід, що зумовлене пониженням ерозійного потенціалу рельєфу [18,84]. На прилеглій території заяркованими землями виділяються Липницька, Погариська, Кам’яногірська та Смолинська сільські ради (північна частина), на сході – Крехівська, Мацошинська і Смереківська сільські ради, на південному заході – с. Терновиця і м. Новояворівськ (0,2% і більше від загальної площі землекористування). Серед геоморфологічних підрайонів найбільш ураженими є Янівський і Дубровицький.

Надзвичайну еколого-геоморфологічну небезпеку в регіоні створює техногенно активізований карст. Інтенсивність карстової денудації в районі освоєння Язівського родовища сірки в середньому становить 0,25 лійки/км2 за рік. У результаті ерозійних і карстових процесів невеликі лійки зчленовуються між собою, утворюючи великі за площею і складні за будовою форми рельєфу. Періодично (1997, 2001рр.) в межах гірничо-промислового комплексу в смт. Шкло утворюються карстові провали шириною 200–300 м та глибиною 20-80 м.

Проведення осушувальних робіт, будівництво обвідних каналів і поглиблення русел рік призвели до трансформації структури малих річок. У зв’язку з пониженням грунтових вод, відбулося локальне скорочення числа річок і їх довжини, посилились процеси замулення та евтрофікації русел. За 50 років (1932–1982 рр.) на переважній більшості ділянок Розточчя відбулося зменшення густоти річкової мережі. Цей процес уповільнений у центральній лісистій частині регіону і посилюється до периферійних районів.

Відбулося загальне скорочення густоти річкової мережі на водозборах Млинівки і Ременівки (150–500 м/км2 за 50 р.), між річками Смердек і Біла (60–120 м/км2 за 50 р.), Суха Липа і Мощанка (80 м/км2 за 50 р.), в околицях м. Рава-Руська (70–140м/км2 за 50 р.), на відтинку між селами Верещиця–Лелехівка (30–120 м/км2 за 50 р.). На прилеглій території загальне зменшення густоти горизонтального розчленування відбулося на межиріччях річок Завадівка, Ретичин і Шкло (100–300 м/км2 за 50 р.); у верхів’ї р. Віжомля ( 170–440 м/км2 за 50 р.), в межах водозбору рік Марунки, Мощанки і Річки (80–260 м/км2 за 50 р.).

Поряд із скороченням кількості і довжини річок низьких порядків спостерігається і зворотнє явище. У басейні Західного Бугу (Мале Полісся) в середині століття (1925–1975 рр.) внаслідок активного меліоративного освоєння заболочених долин рік суттєво збільшилась довжина гідромережі та кількість меліоративних каналів. Меліоративне освоєння боліт, викорчовування, осушення і розорювання заплавних масивів (за 130 років на 5–6%) викликало зниження рівня підземних вод, замулення джерел і витоків малих рік, зміну режиму стоку. За даними напівстаціонарних спостережень методом реперів, темп акумуляції матеріалу в зонах контакту розораних схилів з заплавами малих річок досягає 0,5–1,7 см/рік.

Під впливом різних видів господарської діяльності в межах Розточчя і прилеглої території створений великий спектр форм антропогенного рельєфу. На техногенно-трансформовані землі припадає 7,77% території регіону. Найбільше їх сконцентровано в межах Яворівського геоморфологічного підрайону, дещо менше – у західній і південній частинах Куликівського.

Щодо інших компонентів довкілля, зокрема, атмосферного повітря, то на формування екологічної ситуації дедалі відчутнішим стає вплив географічного фактору: Розточчя як прикордонний регіон першим приймає на себе західне транскордонне перенесення атмосферозабруднюючих речовин і похідних від них кислотних опадів. За даними мережі станцій стеження транскордонного переносу, випадання сірки на територію України від польських джерел перевищує випадання сірки на територію Польщі від українських джерел майже в 9 разів.

Важливим чинником антропогенних змін еколого-геоморфологічного стану річкових систем Розточчя виступає ріст поселенської освоєності річкових долин і їх водозборів. У другій половині XX ст. в середньому в 1,5 рази зросло поселенське навантаження на рельєф і ландшафти. Найбільша тривалість цього виду навантаження характерна для надзаплавних терас більшості рівнинних і нижньої частини горбогірних приток Завадівки, Рати, Свині та Верещиці [21]. У структурі поселенського навантаження крім процесів трансформації рельєфу будівничою діяльністю важливу роль відіграють скидання і викидання у довкілля продуктів життєдіяльності суспільства. До промислових і комунально-побутових джерел забруднення природних вод додаються хімічні препарати – гербіциди, добрива і ряд інших речовин, які застосовуються у сільському господарстві. У зворотних водах р. Блех перевищені допустимі норми фосфатів, а концентрація завислих речовин вища від допустимої у 2 рази. У зворотних водах р. Терешка концентрація завислих речовин перевищує допустиму у 2 рази, нафтопродуктів – у 2,86 рази, а сульфатів – у 3,4 рази. У зворотних водах р. Вишня спостерігаються відхилення від норми за мінералізацією і вмістом заліза, а вміст сульфатів вище допустимої концентрації у 8,16 рази. Зворотні води р. Шкло мають мінералізацію, вищу допустимої в 1,4 рази, незначним є перевищення за вмістом кальцію, а концентрація сульфатів перевищує норму в 1,9 рази.

Серед агроекологічних проблем регіону найгострішими є закислення грунтів (західна частина Яворівського підрайону), надмірне перезволоження та заболочення угідь (10% усіх сільськогосподарських угідь), висока дефляційна (29%) та ерозійна (відповідно 17%) небезпеки.

Важливе екологічне значення мають ліси. У результаті аналізу лісистості Розточчя і прилеглої території та її багаторічної динаміки встановлено, що за період 1932–1982 рр. створення лісонасаджень переважає над вирубкою лісів. Для власне Розтоцької височини характерні вищі показники збільшення лісистості, ніж на прилеглій території. Зокрема, на північно-західному Розточчі лісистість збільшилася на 10–30%, а на південно-східному – переважно до 10%.

Здійснена нами оцінка ролі дестабілізуючих екологічну ситуацію чинників у межах адміністративно-територіальних утворень Розточчя і прилеглої території дозволила виділити райони зі сприятливою, відносно сприятливою, задовільною, напруженою і кризовою екоситуацією. До землекористувань з кризовою еколого-геоморфологічною та еколого-географічною ситуацією відносяться: територія міст Рава-Руська і Жовква, а також землекористування Малехівської, Залузької і Терновицької сільських рад. Головними чинниками формування такої ситуації з геоморфологічної точки зору виступають: густе горизонтальне розчленування – м.Рава-Руська 0,65; м.Жовква – 1,1; Малехівська сільська рада – 1,7; Залузька – 0,8; Терновицька – 0,9 км/км2; відносно невелике вертикальне розчленування (в основному 30–40 м/км2, а для території м.Рава-Руська – 70 м/км2 ) та незначна крутизна схилів (переважно 2–40), що сприяло густому заселенню цих адміністративно-територіальних утворень та інтенсивному використанню природних ресурсів.

Інтегральна оцінка напруги екологічної ситуації в межах геоморфологічних підрайонів дозволила віднести до відносно сприятливих підрайони власне Розточчя (за вийнятком Домажирського), а також Болотнянський, Ратинський і Кам’янський підрайони на прилеглій території (рис. 1). Головними чинниками екологічної напруги тут виступають рельєф і господарська діяльність людини, а чинником, що сприяє зниженню напруги – лісистість території.

Середня густота горизонтального розчленування у межах власне Розточчя становить 0,5–0,7 км/км2, вертикального – 60–70 м/км2 (дещо меншим воно є в межах Равського та Домажирського підрайонів). Завдяки високому вертикальному розчленуванню, наявності крутосхилових поверхонь і заліснених земель (>40%) власне Розточчя характеризується низькою густотою населення (в середньому до 40 осіб/км2), а звідси і найменшою часткою техногенно-трансформованих земель (2–6%). Через це реальна напруга еколого-географічної ситуації є невисокою, а потенціальна – дуже високою (при вирубуванні лісів та збільшенні техногенного навантаження тут зросте ризик активізації ерозії, зсувів та ін.).

Для підрайонів прилеглої території, на яких спостерігається відносно сприятлива еколого-географічна ситуація, притаманні найвищі показники горизонтального розчленування (1,5–1,8 км/км2), найнижчі – (до 10 м/км2) вертикального розчленування і крутизни схилів (1-3о). Ці території характеризуються задовільною лісистістю (до 30%) і порівняно невисокою густотою населення (40–60 осіб/км2).

Куликівський і Яворівський підрайони виділяються напруженою екологічною ситуацією. Показник горизонтального розчленування в межах цих підрайонів є досить високим (0,85 км/км2 – Яворівський підрайон; 1,6 км/км2 – Куликівський), вертикального – незначним (30–40 м/км2), а середня крутизна схилів у Яворівському підрайоні складає 3–5о, у Куликівському – 4–7о. Саме для Куликівського підрайону характерний найнижчий показник лісистості (в середньому 5%) і значне переважання ріллі у структурі землекористувань (70–80% – центральна частина підрайону), що зумовлене високою густотою населення (70–90 осіб/км2 у північній частині і 150–400 осіб/км2 – у південній). Це призвело до високої концентрації техногенно-трансформованих земель (6–7% у північній частині і 15–25% – у південній), що й зумовило, головним чином, високу напругу екологічної ситуації.

Високу екологічну напругу в Яворівському підрайоні створює, насамперед, розміщене в його межах Яворівське ДГХП “Сірка”. Головними чинниками такої ситуації є наявність великої кількості відпрацьованих кар’єрів значної глибини (>100 м), які дренують підземні води в межах депресійної лійки та активізують розвиток тут карстового процесу; висока небезпека розвитку зсувів, донної ерозії малих річок; зниження рівнів грунтових і підземних вод; розвіювання експонованих гірських порід та відвалів, що містять залишки сірки, гіпсу та інших елементів тощо.

Наслідками загострення екологічних проблем у досліджуваному регіоні є скорочення чисельності населення (у Жовківському районі за 1989-1999 рр. на 0,72%), падіння народжуваності – на 30%, зниження природного приросту, погіршення вікової структури, розповсюдження і збільшення майже усіх видів захворювань. Станом на 1.01.1999 р. у структурі захворювань населення Розточчя і прилеглої території переважають отруєння (серед дітей 1о/оо, серед підлітків – 2 о/оо; серед дорослого населення Жовківського району – 3,12о/оо, а Яворівського – у 2,2 рази менше). Причиною отруєння людей є забруднення грунту сіркою, компонентами мінеральних добрив та інших інгредієнтів, які в свою чергу забруднюють рослинні і тваринні продукти харчування, воду. Наслідками твердості води та невисокої її якості є захворювання на гастрит і дуоденіт, виразкову хворобу (1,4 о/оо серед підлітків і 2,6 о/оо серед дорослого населення). Захворюванням населення регіону на ендокринопатії сприяє дефіцит йоду у воді і її висока твердість (0,6 о/оо – серед дітей, 0,7 о/оо – серед підлітків; 1,6 о/оо – серед дорослого населення). Переважання у структурі зареєстрованих захворювань хронічного бронхіту в дорослих (1,8 о/оо) і пневмонії в дітей (0,7 о/оо) зумовлене забрудненим повітрям.

Таким чином, проведений аналіз дозволив оцінити напругу екологічної ситуації на рівнях адміністративно-територіальних утворень найнижчого рангу та геоморфологічних районів і підрайонів, а отримана результуюча картосхема може слугувати в якості основи для вирішення конструктивно-геоморфологічних завдань.

Розділ 4. Шляхи оптимізації природокористування та управління станом природного середовища. У зв’язку з високою ураженістю схилових угідь процесами площинної ерозії, заяруженістю і нестабільністю ярів, актуальним завданням є розробка системи протиерозійних заходів: організаційно-господарських, агротехнічних, фітомеліоративних і гідротехнічних. Система таких заходів запропонована в роботі для господарств “Мир”, “Крехів”, ім. Б.Хмельницького, МВС, ім. Л.Українки, “Відродження” у Жовківському районі і “Мрія”, “Воля”, “Галичина”, “Перемога”, ім. Ів.Франка, “Вільна Україна”, “Завадів”, “Дружба” – в Яворівському.

Процесом, що суттєво дестабілізує екологічну ситуацію в регіоні є техногенно активізований карст. Зупинити або суттєво знизити інтенсивність карстоутворення можна за умови повної рекультивації кар’єру. На місці кар’єру пропонується створити озеро, а на його берегах облаштувати зону відпочинку. Оскільки вплив рудника простежується і на території курортів Шкло і Немирів, то рекультиваційні заходи сприятимуть поліпшенню еколого-географічної ситуації і на цій території.

З метою оптимізації використання водних ресурсів необхідно: 1) обмежити втрати води на виробництві; 2) підвищити технічний рівень експлуатаційних систем водозабезпечення; 3) встановити засоби обліку і контролю використання водних ресурсів; 4) ввести нові методи очищення стічних вод; 5) розмістити відстійники у басейнах р. Завадівка (її притоки Бронка, Вонячка) для очищення стоків з територій населених пунктів Вербляни і Немирів; у басейнах р. Гребелька – для очищення стоків з с. Вороблячин, р. Смолинка – з с. Смолин, річок Мощанка, Свиня, Верещиця – для очищення стоків з меліоративних систем; 6) заборонити скидання стічних вод без очищення з технологічного комплексу ЯДГХП “Сірка” та відкачуваних підземних вод з кар’єру в ріку Терешка і з гідровідвалу в ріку Шкло; 7) на території водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, зокрема, в с. Добросин (р. Біла), с. Замочок (р. Деревенька), сс. Кулява, Деревня, Воля-Висоцька (р. Свиня), сс. Мацошин, Сулимів, Ременів, Надичі (р. Ременівка), с. Мальчиці (р. Верещиця), сс. Нагачів, Свидниця (р. Ретичин), сс. Завадів, Щеплоти (р. Завадівка) припинити застосування пестицидів і добрив, влаштування звалищ сміття; 8) активізувати використання водного фонду у рибному господарстві та для потреб рекреації.

Для оптимізації використання земельних угідь пропонуємо розробити довготерміновий план скорочення площі еродованої ріллі і заміни її екостабілізуючими угіддями. При цьому площа орних земель у горбогірних районах не повинна перевищувати 40%, а на рівнинних територіях – 50% [141]. Ці заходи доцільно провести найближчим часом у Куликівському, Добросинському і південній частині Підрозтоцького підрайонів. Враховуючи значне поширення кислих грунтів, першочерговим завданням виступає забезпечення повної їх нейтралізації шляхом вапнування. Норму внесення вапна доцільно розраховувати шляхом врахування показника гідролітичної кислотності. Вапнування вимагають, насамперед, орні землі у західній частині Яворівського підрайону.

Висновки

1. Суть великомасштабного еколого-геоморфологічного аналізу полягає у вивченні екологічної ролі геоморфологічних (вертикальне і горизонтальне розчленування, довжина і крутизна схилів, спектр екзогенних процесів, їх інтенсивність), антропогенних (розробка корисних копалин, різні види будівництва, меліорація, землеробство, поселенське і транспортне навантаження тощо) та інших природно-географічних (кліматичних, водних, грунтових, рослинних тощо) чинників у формуванні напруги еколого-геоморфологічної та еколого-географічної ситуації на рівні районів, підрайонів або землекористувань сільських рад. Важливою складовою таких досліджень є оцінка впливу екологічної ситуації на здоров’я і життєдіяльність людини та обгрунтування системи пропозицій щодо регулювання рельєфоутворюючих процесів, покращення стану земельних, водних, лісових ресурсів та оптимізації природокористування.

2. Розточчя і прилегла територія характеризуються широким спектром рельєфоутворюючих процесів, серед яких домінуючими є ерозійні, карстові, зсувні, дефляційні, а також техногенні – меліоративні роботи, видобування будівельних матеріалів і корисних копалин, просідання поверхні, акумуляція техногенних відкладів, деградація річкових систем тощо, які негативно впливають на функціонування геосистем і стан довкілля. Їх поширення тісно пов’язане з морфологією рельєфу – крутизною схилів, глибиною вертикального, густотою горизонтального розчленування, наявністю відкладів низької протиерозійної та протиденудаційної стійкості, а також з техногенним впливом на геоморфосферу. Найбільш ураженими спектром процесів є Дубровицький, Янівський, Куликівський і Яворівський підрайони. Темп ерозійних процесів змінюється в межах: площинна ерозія – 0,1–0,5 мм/рік; лінійна ерозія –0,15–0,6 м/рік. Темп карстоутворення становить 0,25 лійки на 1 км2 за рік. Зсувними процесами найчастіше уражені схили ярів, балок та долини річок. Активного розвитку набула деградація малих річок, зумовлена замуленням їх русел, зниження рівнів грунтових і підземних вод, іншими причинами. Масштаби антропогенної трансформації рельєфу найбільшими є у межах Яворівського підрайону, дещо менше – у західній і південній частинах Куликівського. Багато їх між селами Нова Кам’янка – Добросин – Воля Висоцька, в містах Рава-Руська, Жовква, смт. Магерів. У межах власне Розточчя вирізняється східна частина Домажирського підрайону.

3. На забруднення атмосферного повітря впливають дві групи чинників: 1) транскордонне перенесення забруднень; 2) місцеві джерела (ЯДГХП “Сірка”, автомобільний транспорт, викиди промислових і комунальних підприємств). Масштаби транскордонного перенесення оцінюються в 400 тис. т/рік. За даними національних публікацій, воно у 1,5 рази перевищує обсяг забруднень від місцевих чинників. Майже кожен другий мешканець регіону забезпечений автомобілем, а за годину роботи автомобільного двигуна спалюється близько 200 л кисню, що у 2,5 рази більше добової норми однієї людини [40].

4. Чинником антропогенних змін геоекологічного стану поверхневих вод, інтегрованих у річкові системи та їх басейни, виступає ріст поселенської, меліоративної освоєності річкових долин і їх водозборів, застосування мінеральних та органічних добрив, скидання недостатньо очищених вод підприємствами регіону та комунально-побутових стоків, розвиток гірничо-хімічного виробництва і сільського господарства.

5. Проведеними дослідженнями встановлено, що на Розточчі і прилеглій території існує широкий спектр агроекологічних проблем: надмірна розораність (68% у структурі сільськогосподарських угідь), недостатня забезпеченість грунтів поживними речовинами, значна частка закислених грунтів (51%), надмірне перезволоження та заболочення угідь (9,3%), висока дефляційна небезпека (28,4%), низький вміст гумусу в грунтах (2%) і наявність доволі великих площ порушених земель, що сприяє доволі високій напрузі еколого-геоморфологічної ситуації регіону.

6. Високий ступінь заліснення власне Розточчя (більше 50%), приуроченість лісів до процесонебезпечних форм рельєфу сприяє підвищенню їх стійкості, зниженню потенціалу розвитку ерозії, опливних і зсувних процесів, сприяє покращенню екологічної ситуації в регіоні. Лісистість прилеглої території не є оптимальною і в перспективі має бути збільшеною. Найбільш напруженою з цієї точки зору є ситуація в Куликівському і Добросинському підрайонах.

7. Критерієм якості довкілля виступає здоров’я населення.

8. Проведена інтегральна оцінка напруги екоситуації на рівнях адміністративно-територіальних утворень найнижчого рангу та геоморфологічних районів і підрайонів дозволила провести еколого-географічне районування Розточчя і прилеглої території. Вона може слугувати в якості інформаційно-наукової бази для розробки системи оптимізаційних заходів соціально-економічного, екологічного, санітарно-гігієнічного, правового, планувального, технологічного та еколого-виховного спрямування.

9. На основі оцінки напруги екологічної ситуації та оцінки чинників її формування нами обгрунтована система грунто- і водозахисних заходів, пропозицій щодо регулювання рельєфоутворюючих процесів та оптимізації природокористування.

10. Загострення соціально-економічних і екологічних проблем Розточчя і прилеглої території вимагає переорієнтації схем ведення господарства. Виходом з цієї ситуації може стати розвиток рекреаційної індустрії.

Список публікацій

1. Більська М. Програма еколого-геоморфологічних досліджень Розточчя і прилеглих територій. // Вісник Львівського університету. Географія України (регіональні проблеми). Серія географічна. – Л., 1998. – Випуск 21. – С. 120-126.

2. Більська М. Методика і результати географічного аналізу лісистості Розточчя та суміжних територій. // Вісник. Київський університет ім. Тараса Шевченка. Географія. – К.: ВЦ “Київський університет”, 1999. – Випуск 45. – С.38-39.

3. Більська М. Методика комплексних досліджень флювіальних систем і процесів Розточчя. // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – Л., 1999. – Випуск 24. – С. 124-128.

4. Більська М. Оцінка стану земельних ресурсів Розточчя та прилеглих до нього територій. // Вісник Львівського університету. Серія географічна. – Л., 2000. – Випуск 26. – С. 123-128.

5. Бильская М. Эколого-геоморфологические проблемы Росточья и примыкающих территорий. // XXIV пленум Геоморфологической комиссии РАН по проблемам “Геоморфология гор и равнин: взаимосвязи и взаимодействия”. – Краснодар, 1998. – С.161-163.

6. Більська М. Еколого-геоморфологічний моніторинг Розточчя і прилеглих територій. // Міжнародна науково-практична конф. “Інженерна геодезія, кадастр та моніторинг земель”. – Л., 1998. – Т.1. – С. 43-47.

7. Більська М. Просторово-часовий аналіз ярів Розточчя. // Геоморфологія в Україні: новітні напрямки і завдання. – К., 1999. – С. 90-91.

8. Більська М. Еколого-геоморфологічний аналіз Розточчя. // Українська геоморфологія: стан і перспективи. Мат-ли Міжнар. науково-практичної конференції. – Л., 1997. – С. 76-79.

9. Більська М. Селитебне навантаження Українського Розточчя, його динаміка та геоморфологічна зумовленість. // Українська геоморфологія: стан і перспективи. Мат-ли Міжнародної науково-практичної конференції. – Л., 1997. – С. 174-176.

10. Більська М.А. Еколого-геоморфологічний аналіз Розточчя і прилеглих територій як наукова база формування природно-заповідного фонду регіону. // Проблеми і перспективи розвитку природоохоронних об’єктів на Розточчі. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції с. Шкло, 6 – 7 липня 2000 року. – Львів: “Логос”, 2000. – С. 17-18.

11. Більська М.А., Ковальчук І.П. Соціоекологічний моніторинг малих річок Розточчя. // Питання соціоекології. Мат-ли Першої всеукраїнської конференції “Теоретичні та прикладні аспекти соціоекології”. – Т.2. – Л., 1996. – С. 93-95. Особистий внесок: сформульовано суть і завдання моніторингу; обгрунтовано природоохоронні заходи (автору належить 60%, 0,09 друк. арк.).

12. Більська М., Ковальчук І. Еколого-краєзнавчі дослідження регіону. // Екологічні проблеми регіону: суть і шляхи вирішення. // Мат-ли науково-практичної конференції. – Полтава, 1997. – С. 86-88. . Особистий внесок: сформульовано суть еколого-краєзнавчих досліджень та їх завдання (автору належить 50%, 0,08 друк. арк.).

13. Ковальчук І.П., Більська М.А. Динаміка лісистості Розточчя в XX столітті: методика досліджень і результати оцінки. // Природа Розточчя. Збірник науково-технічних праць природного заповідника “Розточчя”. Біогеоценотичні дослідження: підходи, методики, результати. – Івано-Франкове, 1999. – Випуск 1. – С. 36-40. Особистий внесок: проведення досліджень багаторічної динаміки лісистості Розточчя (автору належить 60%, 0,12 друк. арк.).

14. Ковальчук І., Більська М. Еколого-географічний моніторинг малих річок Карпатського регіону. // Екологічні передумови розвитку рекреації на Гуцульщині. Мат-ли науково-практичної конференції в рамках 6-го Гуцульського фестивалю 13 вересня 1996 року. – Яремче, 1996. – С. 50-53. Особистий внесок: обгрунтовано суть і методику еколого-географічного моніторингу малих річок (автору належить 60%, 0,09 друк. арк.).

15. Захарчук О.В., Більська