КИЕВСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ УНИВЕРСИТЕТ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ПРОХОРОВА МАРИНА ЕДУАРДІВНА
УДК 339.9:330.354:504.03
ТРАНСНАЦІОНАЛЬНІ КОРПОРАЦІЇ ТА ЕКОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ ПРИЙМАЮЧИХ КРАЇН
08.05.01. — Світове господарство і міжнародні економічні відносини
А В Т О Р Е Ф Е Р А Т
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук
Київ – 2001
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана на кафедрі міжнародних валютно–кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Науковий керівник – доктор економічних наук, професор
РОГАЧ Олександр Ігорович,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
Завідувач кафедри міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин
Офіційні опоненти:– доктор економічних наук
ДАНИЛИШИН Богдан Михайлович
Рада по вивченню продуктивних сил НАН України,
Заступник Голови Ради з наукової роботи–
кандидат економічних наук
ЗАВ’ЯЛОВА Олена Володимирівна
Національна академія управління,
старший викладач
Провідна установа – Інститут економіки НАН України, відділ ресурсного потенціалу АПК, м. Київ
Захист відбудеться “_22__” лютого 2001 року о __14__ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д. 26.001.02 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119 , м. Київ, вул. Мельникова, 36/1,
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.
Автореферат розісланий “_19_” січня 2001 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради Мазуренко В.П.
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми дисертаційного дослідження. З поміж числа глобальних проблем, пов’язаних з процесами економічного розвитку, до найгостріших відносять проблеми вичерпання природних ресурсів, забруднення довкілля і прискореного зростання народонаселення.
На сучасному етапі головною тенденцією світового розвитку є глобалізація міжнародних економічних відносин (МЕВ), а однією з характерних рис розвитку світового господарства є його транснаціоналізація. Одним із центральних суб’єктів глобальної трансформації світового економічного простору стали транснаціональні корпорації (ТНК).
Інтенсивний розвиток ТНК дозволяє стверджувати, що ТНК є динамічними агентами світової економіки і мають величезний виробничий потенціал, інтенсивно спрямовують свої інвестиції в нові галузі, а також науково-технічні розробки, що призвело до збільшення навантаження на навколишнє середовище. Тому природно, що саме вони здійснюють величезний вплив на довкілля.
Розвиток діяльності ТНК без урахування екологічних вимог призводить до конфлікту двох важливих сфер: екології та економіки. Протягом довгого періоду часу вибиралася одна мета: або економічне зростання, або екологічна безпека. При досягненні суб’єктом господарської діяльності однієї мети ефективність по відношенню до іншої може знижуватися, наприклад, внаслідок обмеженості ресурсів. Зростання продажу продукції без застосування ресурсозберігаючих технологій потребує збільшення споживання ресурсів і призводить до збільшення викидів забруднюючих речовин.
В свою чергу, застосування нових ресурсозберігаючих технологій, будівництво очисних споруд пов’язано зі збільшенням витрат і зниженням прибутку. Але, враховуючи складну екологічну ситуацію, пріоритетним завданням сучасного етапу є формування компаній, підприємств екологічної орієнтації, що спрямовуються на розвиток екологічної інфраструктури, а також створення умов для залучення недержавних інвестицій у сферу екологічного бізнесу. Наявність еколого–економічних успіхів у господарській діяльності правомірно визначають особливу актуальність питання щодо внеску ТНК у процес вирішення екологічних проблем.
Все більша кількість країн починає бачити вихід із складного екологічного становища шляхом використання потенціалу великого, середнього та малого бізнесу, який являє собою ефективний шлях стабілізації екологічної ситуації, що не потребує додаткових бюджетних асигнувань. У цьому контексті значний науковий інтерес викликає дослідження тенденцій і наслідків впливу ТНК на навколишнє середовище і процес становлення стійкого економічного розвитку.
Необхідність дослідження особливостей діяльності ТНК та впливу їх на навколишнє середовище викликана ще й тому, що процес транснаціоналізації все активніше захоплює цілий ряд країн Центральної та Південно–Східної Європи, а також суверенні країни, що виникли на території колишнього СРСР, зокрема Україну, що супроводжується широким залученням у господарський обіг природних ресурсів. Аналіз сучасних екологічних і соціально–економічних проблем цих країн свідчить про поглиблення кризових тенденцій, що пов’язано з високим рівнем забруднення навколишнього середовища та нераціональним використанням природних ресурсів. У зв’язку з цим, значний інтерес для згаданих країн, а особливо України, має зарубіжний досвід залучення інвестицій ТНК, регулювання екологічних наслідків їх діяльності.
Незважаючи на велику кількість публікацій і дискусій на міжнародних конференціях, багато аспектів цього питання і сьогодні ще недостатньо досліджені.
У працях українських вчених В.С. Будкіна, М.А. Дудченка, Л.Л. Кістерського, О.І.Рогача, О.І.Шниркова, А.І Кредісова, А.М.Поручника, Г.Н. Климка, А.С.Філіпенка, В.А.Вергуна, Є.Г.Панченка, В.П.Клочка, висвітлені найважливіші проблеми міжнародних економічних відносин, зокрема транснаціоналізації світової економіки.
Вагомий внесок у дослідження сучасних еколого–економічних проблем зробили такі українські вчені, як: Ю.Бажал, В.Євтушевський, Б.Данилишин, О.Векліч, В.Трегобчук, І.Коротун, О.Балацький, І.Беш, Є.Березін, С.Дорогунцов, І.Грабинський, Ф.Заставний.
При розкритті особливостей загострення сучасних екологічних проблем дисертант також спирався на розробки зарубіжних вчених Дж.Даннінга, Р.Вернона, Дж.Бермана, Л.Хенса, К. Бруно, К.Горка, Й.Кена, Г.Пальма, Й.Сейака, К.Тете, Є.Супено, Б.Шанценбахера, В.Шульца, Є.Шульца.
Серед російських вчених, що займаються дослідженнями різних аспектів екологічних проблем слід відзначити В.Ф.Бартова, Є.В.Гірусова, Г.С.Гудожніка, В.А.Лося, В.В.Загладіна, М.Я.Лемешева, Г.С.Хачатурова, Д.М.Гвішіані, Н.В.Пахомову, Б.М.Маклярського, Г.С.Хозіна, А.К.Жиріцького, З.С.Соломіну та інші.
Разом з тим в економічній літературі дуже мало публікацій про взаємодію ТНК і навколишнього середовища, не досліджена специфіка нових підходів ТНК до проблеми охорони навколишнього середовища.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами полягає в тому, що тематика дисертаційного дослідження відображає один із напрямів розробки кафедрою міжнародних валютно–кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин наукової теми “Механізм комплексного забезпечення зовнішньоекономічних аспектів суверенітету України” (№ 97134), яка є складовою комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Розбудова державності України”.
Мета і завдання дослідження.
Мета роботи полягає в дослідженні складного багатопланового впливу ТНК на навколишнє середовище та аналізі й теоретичному осмисленні досвіду регулювання екологічних аспектів діяльності ТНК на національному та міжнародному рівнях.
Для досягнення поставленої мети дослідження здійснювалося за наступними напрямами:
дослідження на підставі теоретико–методологічного аналізу особливостей сучасного етапу взаємодії транснаціональних корпорацій з навколишнім середовищем та причин глобалізації екологічних проблем;
обгрунтування необхідності глобального підходу при аналізі еколого–економічних проблем стійкого розвитку;
розкриття специфіки екологічної політики в контексті сучасних моделей розвитку;
дослідження суперечливого впливу міжнародного виробництва транснаціональних корпорацій на екологічну ситуацію в приймаючих країнах;
розкриття екологічних аспектів трансферту технологій ТНК;
аналіз нових підходів ТНК до проблеми охорони навколишнього середовища;
дослідження специфічних рис і особливостей регулювання екологічних аспектів діяльності ТНК на національному рівні;
конкретизація структури та елементів наднаціонального механізму регулювання екологічних наслідків операцій транснаціональних корпорацій;
дослідження проблеми регулювання екологічного впливу іноземних компаній в Україні.
Об’єктом дослідження є функціонування небанківських транснаціональних корпорацій, переважно промислово–розвинутих країн, їх філій, дочірніх компаній у різних галузях економіки приймаючих країн.
Предметом дослідження виступають відносини між транснаціональними корпораціями та навколишнім середовищем в умовах глобалізації та посилення транснаціоналізації світової економіки.
Методом дослідження є діалектичний метод наукового пізнання. Крім того, автором широко використовується методологічні принципи порівняльного та історичного аналізу (в § 1.3 - при дослідженні історичного розвитку основних рівнів екологічної політики та в § 2.3 - при порівнянні основних підходів ТНК до охорони навколишнього середовища); логіко-теоретичний метод (в § 1.2 з його допомогою було доведено економічну доцільність екологізації виробництва); емпіричний метод ( в § 1.1, § 2.1, § 2.2 виділені екологічні аспекти діяльності ТНК); причинно-логічний (розділ 3, з його допомогою виявлені механізми регулювання діяльності ТНК як в Україні, так і на міжнародному рівні).
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у тому, що:–
в дисертації здійснений систематизований розгляд та критичний аналіз питань, що пов’язані із взаємодією ТНК та екологічних систем приймаючих країн;
доведено, що транснаціоналізація економіки посилює глобальний характер екологічних проблем. Показано, що внаслідок розвитку міжнародного виробництва транснаціональних корпорацій відбувається зміна у структурі світового виробництва і поділі праці. Екологічні брудні галузі (хімічна, нафтова, металургійна, видобувна і т.п.) переносяться з промислово–розвинутих країн в країни, що розвиваються та перехідні країни. Це призводить до “експорту” екологічних проблем держави;
проаналізовано суперечливий характер впливу діяльності ТНК на навколишнє середовище і зроблено висновок про те, що негативні екологічні наслідки стали результатом традиційних стратегій діяльності транснаціональних корпорацій в той час, як нова стратегія транснаціонального менеджменту передбачає зміну ставлення корпорацій до охорони навколишнього середовища;
на основі “еклектичної” парадигми Дж.Даннінга виявлені основні екологічні аспекти “переваг розміщення”, що визначають напрям руху інвестицій транснаціональних фірм: наявність вільних територій, природні ресурси, лібералізація екологічного законодавства, показано, що роль цих “екологічних переваг” при розміщенні виробництва ресурсоорієнтованих типів ТНК за останнє десятиріччя зростає;
доведено, що в умовах переходу до ринкових відносин неможливо забезпечити ефективне управління природокористуванням без розвитку ринку екологічних послуг (основними є: виробництво екологічної техніки, приладів для контролю за станом навколишнього середовища, створення ресурсозберігаючої техніки і технології, розширене використання вторинних ресурсів і екологічне відтворення, екологічна освіта та виховання), які ведуть до створення екологічної інфраструктури;
розкрито систему регулювання екологічного впливу ТНК та обгрунтовано, що поряд з національним механізмом все більшого значення набуває міжнародний механізм, який виявляється в значному збільшенні правил і процедур регулювання діяльності ТНК, впроваджених міжнародними організаціями, міжнародними двосторонніми та багатосторонніми угодами;
проаналізовано динаміку припливу іноземних інвестицій в галузі народного господарства України, виявлено тенденцію поширення екологонебезпечних операцій транснаціональних корпорацій, розкрито основні проблеми екологічного регулювання діяльності іноземних компаній в Україні.
Практичне значення одержаних результатів дослідження дисертації полягає в тому, що отримані наукові результати можуть бути використані приймаючими країнами при розробці стратегії регулювання діяльності ТНК з метою підтримання екологічної безпеки. Це має відношення у першу чергу до тих аспектів стратегій, які стосуються експорту та імпорту капіталу, передачі технологій, проблем регулювання ПІІ, розміщення підприємств на території приймаючої країни.
Нагромаджений досвід промислово–розвинених країн в екологізації діяльності ТНК є цікавим для країн з перехідною економікою, і особливо України та країн, що розвиваються, і може знайти застосування у практиці регулювання діяльності ТНК.
Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при викладанні курсів “Світова економіка”, “Міжнародні економічні відносини”.
Теоретичне значення дисертації полягає у тому, що її висновки дозволяють глибше зрозуміти тенденції транснаціоналізації світової економіки. Теоретичну значущість також має поданий у роботі аналіз впливу ТНК на навколишнє середовище, аналіз нових підходів ТНК до питань охорони навколишнього середовища та проблем регулювання діяльності ТНК.
Апробація результатів дисертації.
Основні положення дисертаційної роботи доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри світового господарства та міжнародних економічних відносин та кафедри міжнародних валютно–кредитних і фінансових відносин Інституту міжнародних відносин Київського університету імені Тараса Шевченка. Деякі результати дослідження були представлені у вигляді тез на міжнародних конференціях, зокрема на міжнародній науковій конференції “Валютно–фінансові проблеми ринкової трансформації” (приклад України), 19–20 листопада 1998 року, м.Київ; “Економічна безпека в стратегії ринкових реформ” (приклад України), 26–27 жовтня 2000 року, м.Київ.
Положення дисертаційної роботи були використані у навчальному курсі “Світова економіка”, який читався в Інституті міжнародних відносин.
Результати проведеного дослідження знайшли своє відображення в 7 опублікованих автором статтях у наукових виданнях
Структура та обсяг роботи. Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження та складається з вступу, з розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації – 191 сторінка. Список використаних джерел – 183 позиції. Додатки містять 13 таблиць, 6 рисунків на 24 сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обгрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано ступінь її розроблення в науковій літературі, подано теоретичну та методологічну основу дослідження, сформульовано мету, основні завдання і новизну дослідження та апробація результатів.
Перший розділ “Екологічний компонент сучасних моделей стійкого розвитку” включає ряд аспектів. Перший аспект присвячено висвітленню екологічних проблем в умовах глобалізації. Виділяються три основні групи причин, які ведуть до деградації життєвого середовища людини і зумовлюють глобальну екологічну кризу на планеті:
прискорення економічного зростання;
зростання народонаселення і урбанізація;
використання застарілих технологій, які передбачають максимальне використання природних ресурсів.
Проведений аналіз основних груп причин дозволяє зробити висновок, що існуючий конфлікт між людиною і природою відбувається, як мінімум на п’яти рівнях: рівень соціально–економічних парадигм, тобто етичного або нормативного базису оцінки і прийняття рішення; макроекономічний рівень; методичний рівень, тобто розробка нового економічного інструментарію і формування необхідної інституціональної структури; розуміння економічних процесів як результату співпраці і конкуренції; розуміння соціальних процесів як комунікаційної участі та навчання.
У дисертації обгрунтовані причини, з яких екологічні проблеми набули глобального характеру. Це пояснюється перш за все тим, що зростає число країн, в яких ці проблеми набувають особливої гостроти та актуальності. Ще однією причиною є те, що посилюється транскордонний ефект забруднення навколишнього середовища. Повітряні маси знаходяться в постійному русі, і атмосфера тієї чи іншої країни буде підпадати під вплив потоків повітря, які приходять з інших країн та континентів. В такій же мірі води океанів, морів і рік постійно перемішуються і несуть за собою забруднення до берегів інших країн. Слід також зазначити, що в більшості індустріально–розвинутих країн в 90–ті роки сформувались такі підходи до розвитку, де однією з ключових передумов є усвідомлення того, що вплив екологічної проблеми набуває критичного значення (хвороби, тривалість життя, зміна клімату, ландшафту і т.п.). Переростання цієї проблеми в глобальну обумовлено підвищенням за останні роки ролі міжнародних організацій, міжнародних фінансових інститутів у галузі охорони природи, а також тим, що поліпшення екологічної ситуації або припинення негативних тенденцій може бути результатом тільки колективних дій міжнародного співтовариства і вимагає величезних сукупних інвестицій. Все більша частина міжнародних інвестицій, у тому числі транснаціональних корпорацій, визначається екологічними факторами або пов’язана реалізацією програм захисту навколишнього середовища.
Однією з причин глобалізації екологічних проблем є те, що співробітництво в галузі екології стає важливою функцією міжнародних економічних відносин. Протягом останніх десятиріч формується складна багаторівнева система екологічних взаємовідносин (між країнами, країнами та ТНК, між транснаціональними корпораціями, між окремими національними ланками в межах транснаціональних корпорацій і т.п.), яка безпосередньо пов’язана з питаннями захисту навколишнього середовища. До цього треба додати те, що всі форми міжнародних економічних відносин (МЕВ) відчувають все більший вплив екологічного фактору. У міжнародних двосторонніх стосунках між країнами все частіше предметом обговорення стають питання екологічного впливу однієї країни на іншу. Загострення екологічної ситуації або попередження негативних екологічних наслідків в результаті господарської діяльності може гальмувати розвиток одних форм МЕВ та активізувати інші. Нарешті, різке збільшення діяльності ТНК переконливо засвідчило, що транснаціоналізація економіки ще більше посилює глобальний характер екологічних проблем. Динамічне зростання мережі підприємств ТНК веде до створення нових галузей в приймаючих країнах на основні екологічних переваг розміщення. Разом з тим транснаціоналізація посилює транскордонний трансферт екологічних проблем і часто супроводжується суперечливим впливом на навколишнє середовище приймаючих країн.
Проведений аналіз дає підстави зробити висновок, що кількісне зростання ВВП і супроводжується змінами в пропорціях світового господарства, складі продуктивних сил, характері виробничих потужностей, техніці і технології, асортименті продукції, виробничому й особистому споживанні та інших показниках, що в кінцевому результаті призвело до зростання антропогенного навантаження на біосферу. Зростання забруднення природного середовища випередило інтенсивність впливу процесів саморегуляції й самоочищення та призвело до негативних екологічних, економічних та соціальних наслідків.
Саме внаслідок такої ситуації значне поширення в 90–ті роки набула концепція стійкого розвитку суспільства.
Проведений в дисертації аналіз основних теоретичних підходів до питання екологічно стійкого розвитку дозволив сформулювати ключові напрямки вирішення проблеми гармонійного поєднання соціально–економічних та екологічних пріоритетів при взаємодії ТНК і навколишнього середовища.
При цьому в дисертації зауважується, що останнім часом стратегічний менеджмент все більшої кількості ТНК орієнтується на те, що для забезпечення динамічного зростання корпорації є необхідним застосуванням принципів стійкого розвитку.
Серед менеджерів транснаціональних корпорацій поширюється розуміння того, що без досягнення екологічної стійкості не може бути довготривалого економічного зростання, а тому товари, послуги та виробничі процеси повинні відповідати принципам стійкого розвитку.
У дисертації розглядаються окремі моделі стійкого розвитку, аналізуються основні його складові: (соціально–культурні, екологічні та економічні), показані відмінності між країнами стосовно пріоритетів у забезпеченні стійкого росту і можливості для його досягнення, а також проблеми впровадження основних напрямків досягнення стійкого розвитку.
Математичне визначення стійкого розвитку може бути змодельоване таким чином:
Ft(L,K,P,I)=Ft +1(L,K,P,I),
де Ft(L,K,P,I)– функція стійкого розвитку,
L–трудові ресурси,
K–штучно створений капітал, засоби виробництва,
P–природні ресурси,
I–інституціональний фактор,
t=0 (початковий відлік часу).
Співвідношення показує необхідність збереження і збільшення в часі деякого агрегатного виробничого потенціалу, який визначається трьома видами капіталу. Як свідчить наведена модель, природній капітал може зменшуватися до тих пір, поки це зменшення може бути компенсовано збільшенням застосування штучно створених засобів виробництва (заводи, технології, дороги і т.п.), підвищенням кваліфікації робітників.
У зв’язку з проблемою можливості заміни природного капіталу на штучний виникла концепція критичного природного капіталу. Це ті необхідні для життя природні блага, які неможливо замінити штучним шляхом: ландшафти, рідкісні види рослин та тварин, озоновий прошарок, глобальний клімат. Також є і багато естетичних якостей навколишнього середовища, які також є незамінними. Критичний природній капітал необхідно зберігати при будь–яких варіантах економічного розвитку. Частина природного капіталу, що залишилася, може бути замінена на штучний. Це стосується природних ресурсів, що відтворюються, і частини тих природних ресурсів, що не відновлюються (заміна нафти, газу, вугілля на сонячну енергію)
З урахуванням критичного природного капіталу математична модель стійкого розвитку може бути доповнена обмеженням на вичерпання в часі критичного природного капіталу:
Ft(L,K,P,I,) =Ft+1 (L,K,P,I,)
Pct=Pct+1,
Pt= Pct+Pst,
де Pt – природний капітал,
Pct – критичний природний капітал,
Pst– природний капітал, який можна замінити штучним.
Отже, реальна екологізація економічного розвитку, перехід від техногенного розвитку до стійкого дозволить зекономити і вивільнити з виробничого процесу велику кількість природних ресурсів, зменшити забруднення і відходи при збільшенні кінцевих результатів.
Дослідження суперечностей, які визначають економічні і екологічні інтереси суспільства, дозволило сформулювати основні принципи сучасної екологічної політики ТНК. Виявлено, що її особливістю в 90–ті роки ХХ ст. є перехід від заходів по зниженню негативного впливу на навколишнє середовище і його компенсації до запобіжних заходів відносно охорони навколишнього середовища, науково обгрунтованому поєднанню екологічних, економічних і соціальних інтересів.
У дисертації розглянуті основні рівні здійснення екополітики.
1.Глобальна екополітика полягає у проведенні міжнародно–правових, політичних і зовнішньоекономічних акцій з урахуванням екологічних обмежень у соціально–економічному розвитку світового потенціалу природних ресурсів і їх глобального розміщення. Наприклад, встановлюються економічні зони в Світовому океані, квоти (частки, норми) на використання тих або інших запасів конкретних природних ресурсів, узгоджується плата за забруднення навколишнього середовища, вводяться заборони на скид тих або інших речовин (наприклад, промивних вод з танкерів, озоноруйнівних речовин і багато інших).
2.Регіональна (макрорегіональна) екополітика охоплює інтереси одного континенту або субконтиненту і передбачає створення прикордонних заповідників, співробітництво країн у контролі за транскордонним переносом забруднень повітрям, водою, встановлення регіональних квот на використання живих природних ресурсів.
3.Національна (державна) екополітика передбачає прийняття і реалізацію соціально-економічних управлінських рішень і міжнародних договорів, що стосуються екологічного стану територій (акваторій, повітряного простору країни), її природно ресурсного потенціалу.
4.Локальна екополітика – це аналог державної в межах малих територіальних утворень (наприклад, басейну річки, економічного району, політико–адміністративних одиниць), що може включати регіональну і місцеву політику.
Процес здійснення ефективної екологічної політики передбачає органічну взаємодію усіх виділених рівнів, оскільки кожний з цих рівнів відіграє свої важливі специфічні функції.
У дисертації на матеріалах різних груп країн досліджуються основні етапи впровадження екологічної політики, формування ринку екологічних послуг та товарів, під якими ми розуміємо діяльність по виробництву і реалізації товарів, здійсненню робіт і послуг по попередженню забруднення навколишнього середовища. На основі узагальнення практики зарубіжних країн проведена порівняльна оцінка діючих інструментів охорони навколишнього середовища, методичних принципів їх формування і розвитку, конкретизовані основні види робіт та послуг екологічного характеру.
У другому розділі “Суперечливий характер впливу діяльності ТНК на навколишнє середовище” досліджуються різнопланові екологічні аспекти діяльності ТНК, вплив передачі технології транснаціональних компаній на навколишнє середовище, формування нового ставлення корпорацій до екологічних проблем.
Діяльність ТНК охоплює значний історичний проміжок часу і носить суперечливий характер. Хоча останнім часом транснаціональні корпорації здійснюють політику, щодо природоохоронних заходів та запобігання забруднення природних екосистем, не можна ігнорувати негативний аспект діяльності, який полягає в руйнуванні навколишнього середовища. Саме цей аспект складного багатопланового впливу транснаціональних компаній на навколишнє середовище є початком аналізу другого розділу.
Масштаб забруднення середовища в конкретній країні залежить від сукупного обсягу діяльності місцевого капіталу, а частина його у руйнуванні середовища лише приблизно відповідає його часткам у промисловій та іншій діяльності. Іноземний капітал, особливо в країнах, що розвиваються, є значним фактором зростання. Однак для країни–імпортера капіталу це супроводжується підвищеним навантаженням на відповідні потенції природи країни, порушенням норм природокористування та забрудненням середовища. Прямі іноземні інвестиції у видобувну та в обробну промисловість, де більш за все порушується природний ландшафт (особливо при відкритих способах розробки), де більш за все утворюються шкідливі відходи, викиди та промислові стоки можуть стати причиною транскордонного трансферту екологічних проблем у приймаючі країни. Тривалий час господарювання іноземного капіталу в деяких приймаючих країнах є причиною кумулятивного нагромадження забруднень, і як наслідок – порушення в екосистемах. Наприклад, в країнах, що розвиваються протягом багатьох десятиріч іноземний капітал був одним із винуватців ознак частої екологічної кризи. Зарубіжне інвестування дає можливість транснаціональним компаніям отримувати переваги від різниці між національними умовами та умовами країни–реціпієнта в забезпеченості природними ресурсами та їх вартості, ставках заробітної плати, оподаткуванні, нормах амортизаційних відрахувань, антитрестового та трудового законодавства, кваліфікації робочої сили, валютних курсах, екологічних стандартах та екологічного законодавства. Останнє в контексті нашого предмету дослідження, є особливо важливим. Екологічні “переваги розміщення” стають причиною переміщення брудних підприємств ТНК в країни, що розвиваються, або в інші країни, де екологічні стандарти та екологічне законодавство є більш м’якими ніж в країнах з розвинутою ринковою економікою.
У дисертації зазначається, що негативні наслідки стали результатом помилок поширених до середини 80–х років традиційних стратегій діяльності транснаціональних фірм і включали подвійний вплив ТНК: прямий і непрямий. Прямий вплив був пов’язаний з безпосереднім використанням транснаціональними корпораціями природних ресурсів, недотриманням норм екологічної безпеки при будівництві своїх підприємств на території приймаючої країни (аварії і екологічні катастрофи, що спричиняли операції ТНК).
Основними каналами непрямого впливу були: зовнішня торгівля, закупка компаніями “екзотичних товарів”(диких тварин і рослин та виробів з них –у країнах Азії, Африки, Латинської Америки), недотримання законів у природореакреаційній сфері і т.п. Саме ці країни вимушені дозволяти найбільш дешеві методи експлуатації своїх природних ресурсів, а це, як правило, і є найбільш антиекологічні методи (порушення елементарних норм землекористування в сільському господарстві, масові вирубки лісу, відмова від рекультивації земель після відкритих розробок, переексплуатація лісових, рибних та інших біологічних ресурсів).
Однак в останні роки приймаючі країни, що розвиваються, все більш уважно підходять до вивчення екологічних наслідків. Деякі з них посилюють контроль над екологічними наслідками діяльності ТНК, розробляють природоохоронні заходи, що спрямовані на зменшення негативних аспектів діяльності іноземних компаній.
Науково–технічна революція стала одним з найважливіших факторів, що обумовлює глобальну трансформацію світової економіки. Під її впливом відбуваються докорінні зміни у структурі сучасного виробництва, еволюція світового поділу праці, формування нових моделей розвитку.
ТНК відіграють значну роль у передачі технологій шляхом прямих інвестицій, ліцензування, торгівлі, продажу “ноу–хау”, інжиніринга та франчайзінга. Інколи імпорт західних технологій може викликати загострення екологічних проблем у приймаючих країнах. Разом з тим слід визнати, що розробка ТНК менш матеріалоємних, енергоємних технологій дозволяє ефективніше і з меншими витратами боротися із забрудненням навколишнього середовища і більш раціонально використовувати ресурси. Транснаціональні компанії, які впроваджують природозберігаючі технології, отримують значні податкові пільги від держави і додатковий прибуток від використання відходів. Попит на продукти, що виготовлені за новітніми технологіями з урахуванням екологічних вимог, в останні десятиріччя зростає.
ТНК стали важливим фактором глобальних екологічних процесів, що відбуваються на нашій планеті. До сфери впливу ТНК включено багато національних, регіональних і глобальних природних ресурсів. Зростання діяльності транснаціональних фірм призвело до розширення кордонів індустріального природокористування, а при недотриманні екологічних вимог вже до глобальних соціальних і екологічних наслідків.
Політика 60–80—х років засвідчила, що діяльність ТНК може підривати основи рівноваги глобальних екосистем. Панування приватних інтересів збільшує вірогідність екологічних катастроф. Тому останнім часом спостерігається інша тенденція щодо охорони навколишнього середовища. Світове співтовариство почало приймати заходи, які спрямовані на покращення екологічного стану навколишнього середовища, в тому числі і шляхом більшого контролю екологічних наслідків діяльності ТНК. Як наслідок цього багато компаній стали приділяти більше уваги екологічним аспектам, розуміючи глобальність цієї проблеми і орієнтуючись на те, що екологічно чисте виробництво підвищує конкурентноздатність корпорацій. Така нова стратегія транснаціональних фірм об’єктивно привела до появи екологічного менеджменту як важливої частини управління бізнесом корпорацій.
Розвиток екологічного менеджменту об’єктивно викликаний як тиском на компанії зовні: урядом, громадськістю, мас–медіа і т.п., так і розумінням менеджерами своєї відповідальності і важливості екологічних проблем, а також прагматичними розрахунками: краще запобігти екологічним катастрофам, свідомо не отруювати навколишнє середовище, тому що штрафи і санкції, а також негативний екологічний імідж корпорації призводять до значних збитків.
За останнє десятиріччя майже всі провідні ТНК прийняли свої внутрішні кодекси поведінки, важливою складовою частиною яких є екологічна поведінка компанії.
Останнім часом зростає роль такого важливого інструменту управління природокористуванням, як екологічний аудит. Транснаціональні компанії стали все частіше проводити відрахування на користь різноманітних фондів по захисту природного середовища, розраховуючи не тільки на одержання податкових або інших пільг, але й на підвищення репутації.
Серед причин, що обумовили подання ТНК звітів з екологічної діяльності, слід визначити тиск з боку споживачів і громадськості (як приймаючих країн, так і країн базування), вимоги акціонерів, інвестиційних фондів, провідних корпорацій, занепокоєність у зв’язку з юридичною відповідальністю “зовнішніх” директорів, нові галузеві стандарти, а також впровадження в життя міжнародними гуманітарними організаціями екологічно грамотної поведінки.
У дисертації показано, як на основі теорії фірми Коуза можна теоретично обгрунтувати підхід до оптимізації вирішення проблеми охорони навколишнього середовища на основі приватних угод між власниками при умові, що відсутні інформаційна асиметрія, обмін, що вимагає додаткових операційних витрат.
Зовнішні ефекти можуть переходити у внутрішні витрати при переговорах власників і розподілі збитків.
Аналіз зарубіжної господарської практики показує, що охорона навколишнього середовища сьогодні оцінюється ТНК як важливий економічний пріоритет, а природозберігаюча діяльність сприяє динамічному розвитку бізнесу.
У третьому розділі “Регулювання екологічних аспектів діяльності ТНК на сучасному етапі” досліджуються основні напрямки та підходи до процесу регулювання екологічних аспектів діяльності транснаціональних фірм. Перший підхід, що розглядається в дисертації є регулювання діяльності ТНК наднаціональними механізмами. До наднаціональних механізмів відносять діяльність ООН, Міжнародного банку реконструкції і розвитку (МБРР), Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР), СОТ/ГАТТ, ОПЕК, міжнародних благочинних фондів, а також інших міжнародних організацій, що визначили охорону навколишнього середовища в якості одного з головних завдань своєї діяльності.
У дисертації аналізуються напрямки діяльності наднаціональних інститутів у вирішенні екологічних проблем, перераховуються основні інструменти екологічної політики. Основними інструментами реалізації екологічної політики є: дослідження в галузі охорони навколишнього середовища; технічна допомога, що спрямована на підтримку екологічних проектів і програм; кредити, гарантії, інвестиції, що забезпечують фінансування екологічних проектів та міжнародні конвенції та програми.
У дисертації також досліджуються механізми регулювання екологічної діяльності ТНК на національному рівні. На підставі аналізу особливостей екологічної ситуації в розвинених країнах, країнах, що розвиваються, та країнах з перехідною економікою характеризуються основні економічні інструменти, що використовуються для регулювання природоохоронної діяльності.
Одними з основних інструментів, що використовуються для регулювання природоохоронної діяльності в країнах з перехідною економікою є платежі (податки) за забруднення довкілля; плата користувачів за користування колективними видами сервісів (плата за збір та утилізацію відходів чи стічних вод); екологічний податок на продукт, що зумовлює забруднення в процесі виробництва, його споживання та утилізацію; авансово–компенсаційна система, що працює через включення ціни пакувальної продукції в вартість основної продукції (вартість першої повертається при її поверненні до продавців або спеціально призначених установ по її збору) торгівля дозволами–квотами, принцип якої полягає в отриманні сумарного ефекту для зменшення забруднень на визначеній території через можливості компенсувати надлишкові емісії з одного джерела скороченням забруднень на таку ж величину або й більшу з іншого джерела; плата за понаднормові викиди, що накладаються на забруднювачів; заставні облігації як плата державними структурами під гарантію дотримання екологічних вимог; компенсаційні плати, що вводяться для відшкодування збитків спричинених забрудненням; субсидії.
При аналізі державної політики розвинутих країн, виявлено, що для регулювання екологічної діяльності ТНК використовують різні методи і інструменти – від жорстких командно–адміністративних до ринково–орієнтованих.
Адміністративно–командні інструменти являють собою чітко сформульовані накази, що вказують, які технології або процеси має бути використано з метою досягнення відповідності їх нормативним вимогам (технологічні стандарти), якими мають бути допустима маса і концентрація речовин у викидах і скидах (стандарти емісії), або коли і де може мати місце діяльність ТНК (дозволи на розміщення компанії). Наприклад в США – встановлені стандарти скидання зворотної води, в Німеччині встановлені вимоги до найкращої доступної технології, в Голландії вимоги до найкращих технічних засобів. У Великобританії беруть до уваги не тільки технічні можливості, а й ефективність витрат при використанні концепції найкращої доступної технології, що не викликає зайвих витрат, а також принцип найкращого екологічного вибору.
Ринково-орієнтовані інструменти націлені на використання економічних важелів для досягнення екологічної якості довкілля. Економічні інструменти поділяють на наступні категорії: права власності (право володіння, право використання (ліцензія, концесія)); створення ринку (торгових дозволів на викиди (квоти, ліміти, права)); система витрат (дорожнє мито); фінансові інструменти (субсидії, гранти, стимули, занижені курси валют, екофонди, “зелені” фонди); фіскальні інструменти (податок на забруднення, на ресурси, що використовуються, на продукцію).Всі ці інструменти активно використовують в останнє десятиріччя країни Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР).
Наступним кроком регулювання виступає закон, як один з ключових інструментів формування та впровадження екологічної політики (Бразилія– 8.01.1997. Закон “ Національна політика щодо водних ресурсів”, США– 1972 федеральний Закон “Про регулювання забруднення води і т.п.).
Після прийняття державної екологічної політики наступним кроком є розробка національних планів дій згідно з рекомендаціями міжнародної конференції “ Довкілля для Європи” (1993, Люцерн, Швейцарія).
У дисертації підкреслена велика роль судової системи в більшості промислово–розвинених країн. У Нідерландах та Великобританії роль судів полягає у вживанні примусових заходів проти порушників закону. У Франції та Німеччині через суд відбувається реалізація рішень про зменшення забруднення від певних джерел. В Японії через суд виплачуються компенсації жертвам катастроф. Найбільш широко залучаються до розгляду справ стосовно екологічного регулювання суди США. В Європі роль судової влади у більшості випадків полягає у вирішені справ щодо відшкодування за збитки, спричинені забрудненням.
У країнах, що розвиваються ситуація з охороною навколишнього середовища носить інший характер. Необхідними загальними передумовами раціонального природокористування тут є розвиток ринку, припинення практики субсидування окремих виробництв і галузей економіки, проведення політики приватизації та лібералізація ціноутворення.
У дисертації робиться висновок, що результативність і ефективність вирішення екологічних проблем прямо і безпосередньо залежить від методів, способів і механізмів екологічного регулювання природокористування та всіх видів господарської діяльності.
Але, не дивлячись на те, що багато країн, що розвиваються, ще недооцінюють важливість впровадження інструментів для природоохорони, деякі країни все ж впроваджують таку політику і мають перші позитивні результати: Індія ввела приватну власність на воду; деякі країни Центральної та Західної Африки (особливо Заїр, Кот д’Івуар, Центрально–Африканська республіка) ввели податок на лісоматеріали, боргові зобов’язання та концесії пропонування; Сінгапур впровадив систему граничних витрат; Пуерто–Ріко застосовує передачу прав на розвиток пляжів, Коста–Ріка надавала права для розвитку різних біологічних перспектив і різні податки для лісів, що насаджуються.
У дисертації розглядаються проблеми регулювання діяльності іноземних компаній в Україні. На основі аналізу економічного розвитку України характеризуються основні причини погіршення екологічної ситуації в країні.
Серед них слід зазначити, перш за все, наступні причини:
макроекономічна політика, яка призводить до екстенсивного використання природних ресурсів;
інвестиційна політика, яка орієнтована на розвиток ресурсоексплуатуючих секторів економіки;
неефективна секторальна політика (паливно–енергетичний комплекс, сільське господарство та інші);
недосконале законодавство;
невизначеність прав власності на природні ресурси;
відсутність еколого–збалансованої довгострокової економічної стратегії;
на регіональному та локальному рівні недоврахування непрямого ефекту від охорони природи (економічного і соціального);
інфляція, економічна криза і нестабільність економіки, що перешкоджають реалізації довгострокових проектів, до числа яких відноситься більшість екологічних проектів;
природно–ресурсний характер експорту.
Діяльність ТНК потенційно може зміцнювати ресурсну та виробничу базу країни, розширювати її експортні можливості, сприяти реструктуризації її економіки і в результаті покращувати її економічний стан. Поряд з цим позитивним впливом не можна виключати і негативний ефект впливу ТНК, в тому числі і на екологічний стан країни. Однак, не дивлячись на суперечності і проблеми, що породжує діяльність ТНК, результуючий вектор їх впливу на екологічну ситуацію оцінюється позитивно.
Пріоритетними сферами для інвестування ТНК в Україні є наступні галузі народного господарства: агропромисловий комплекс (впровадження високоефективних агротехнологій, оновлення та модернізація підприємств переробної та харчової промисловості, розвиток сільськогосподарського машинобудування), легка промисловість, машинобудування (виробництво телерадіоапаратури, літаків, устаткування, верстатів), медична промисловість, металургійний комплекс, паливно–енергетичний комплекс, хімічна і нафтохімічна промисловість, транспортна інфраструктура.
Зрозуміло, що більшість з цих галузей має значний вплив на екологічний стан України. Серйозної шкоди навколишньому середовищу України наноситься перед- усім у сільському господарстві та видобувній промисловості, тобто в сферах, що базуються на експлуатації природних ресурсів. Хоча інвестиції ТНК в галузі обробної промисловості України ще відносно невеликі за обсягом, деякі тенденції припливу іноземних інвестицій в екологічно брудні галузі викликають занепокоєння і можуть привести до підвищення рівня техногенного забруднення навколишнього середовища України.
Суть проблеми полягає в тому, щоб, з одного боку, перешкоджати та запобігати погіршенню якості середовища, а з іншого боку, забезпечити його подальше формування згідно цілям поставленим суспільством.
Враховуючи складнощі сучасного трансформаційного періоду, основними завданнями або етапами реалізації природоохоронної політики України, а також регулювання екологічних аспектів діяльності ТНК у найближчі роки повинно стати:–
вдосконалення законодавчо–правової бази з питань охорони довкілля і раціонального використання природних ресурсів;–
розробка і впровадження економічного механізму охорони довкілля і раціонального природокористування;–
створення системи досконалого, повного та адекватного контролю за екологічним станом довкілля з одночасним запровадженням елементів комплексного міжвідомчого екологічного моніторингу;–
здійснення першочергових заходів для стабілізації стану довкілля.
ВИСНОВКИ
Результати дисертаційного дослідження дають змогу зробити цілий ряд висновків і наукових узагальнень:
1.Екологічні проблеми набули в кінці ХХ ст. характер однієї з найгостріших і актуальних глобальних проблем і визначили формування нових концептуальних підходів стійкого та екологічно збалансованого розвитку.
2.Міжнародне виробництво та інвестиції ТНК за останні десятиріччя різко збільшили вплив на навколишнє середовище. Транснаціональні корпорації активно використовують “екологічні переваги” розміщення своїх інвестицій у різних країнах, але, в свою чергу, самі активно впливають на екологічну ситуацію приймаючих країн.
3.Діяльність транснаціональних корпорацій має суперечливий характер впливу на навколишнє середовище. Негативний характер впливу став наслідком традиційних стратегій діяльності ТНК, а перехід до стратегії стійкого розвитку визначив нові підходи та методи управління діяльністю ТНК, що в майбутньому забезпечать еколого–економічну рівновагу.
4.Формування екологічного менеджменту ТНК спрямоване на покращення стану навколишнього середовища (екологічний аудит, екологічний маркетинг звітування про досягнення успіхів в галузі охорони довкілля і стійкого розвитку, відрахування компаніями на користь різноманітних фондів по захисту довкілля). Разом з тим, як свідчать факти це сприяє розширенню бізнесу, підвищує репутацію ТНК і дає позитивні результати для економіки в цілому.
5.Масштаби і глибина глобальної екологічної кризи, як і форми її прояву в різних країнах і регіонах мають свої специфічні риси і особливості, які витікають із рівня розвитку виробничих сил, ступеню і форм участі країни в міжнародному поділі праці. Тому і шляхи і засоби подолання цієї кризи повинні бути різними і враховувати специфічні особливості даної групи країн, а покращення стану навколишнього середовища значною мірою залежить від правильності, наукової обгрунтованості проектів та програм, що приймаються на національному та наднаціональному рівнях.
6.Для досягнення економічної стабілізації України необхідно залучати
