5. Чинником значного впливу на сакральне мистецтво, зокрема на різьб-лен-ня, стала розбудова монастирів (1742 р. – Малий Березний, 1751 р. – Ма-рія-Повч, 1766 р. – Мукачево), які стали не тільки місцями паломництва, а й центрами освіти і мистецтва. В архітектурі та інтер’єрах монастирів вперше на Закарпатті, починаючи з XVIII століття, проявляються західні стилі. Завдяки монастирям вони адаптувалися в інтер’єрах сільських церков. У монастирських майстернях працювали талановиті різьбярі та живописці (М. Дух-нович, Ф. Тек, “Пряшівський різьбар”, В. Савчак, Т. Спалинський, М. Спа-лин-ський та інші). Завдяки їм нові принципи художнього різьблення все ширше застосовувалися і народними майстрами.

6. Вивчення ролі традиційного народного мистецтва у формуванні художньої виразності закарпатських іконостасів та інших форм різьбленого оздоблення показало, що значну частину творів виконано саме народними майстрами. Це особливо стосується малих форм хрестів, свічників, різьб-лення лав для сидіння. Зважаючи на стійкість традицій, іноземні запрошені майстри довгий час (майже до кінця ХІХ століття) використовували традиційні форми і мотиви закарпатського народного різьблення.

7. Стилістичні особливості закарпатського сакрального різьб-лення формувалися упродовж XVIII–XIX ст. у художньо-ідейних межах кількох па-нів-них стилів. З 1760-х рр. у церковному різьбленні домінує бароко захід-но-єв-ро-пейських форм. Наприкінці XVIII ст. популярності набирає стиль рококо, за-позичений з Австрії і трансформований на ґрунті місцевих традицій. Напри-кінці 1820-х рр. відчутним є вплив класицизму, у другій половині ХІХ ст. логіка послідовного розвитку стилів втрачається, що позначилося появою еклектичних творів.

Розв’язання поставлених у дисертації завдань дає можливість сформулювати важливу роль іконостасів та їх виконавців майстрів-різьбярів, живописців у загальному розвитку сакрального мистецтва Закарпаття, яке в XVIII–ХІХ ст. набуло найбільш виразних рис і регіональної своєрідності в національному мистецтві України, склавши його невідємну частину.

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ

1. Приймич М. Освіта на Закарпатті у XVIII ст. та її вплив на формування нових естетичних поглядів у мистецтві // Вісник ЛАМ. Вип. 10. – Львів: ЛАМ, 1999. – С.67–75.

2. Приймич М. Іконостас Ужгородського Хрестовоздвиженського собору як відображення нових художніх орієнтирів другої половини XVIII – початку ХІХ ст. // Народознавчі зошити. – 2000. – № 4. – С. 707–712.

3. Приймич М. Особистість у сакральному мистецтві Закарпаття кінця XVIII cт. // Українська культура. – №2. – 2001. – С. 36–37.

4. Приймич М. Художні процеси ХVIII – початку XIX століть на Закарпатті // Мистецтвознавство–2000. – Львів, 2001. – С. 127–132.

5. Приймич М. Проблема новацій і традиція у церковному мистецтві Закарпаття XVIII–XIX cт. // Читання пам’яті Святослава Гординського. – Львів, 1999. – С. 191–194.

6. Приймич М. Класицизм у іконостасному різьбленні Закарпаття // Схід. –2000. – № 5. – С. –71.

7. Приймич М. Інтер’єр Хрестовоздвиженського собору // Київська церква. – 2000. – № 5. – С. 103–106.

8. Приймич М. Про написи на сакральних предметах у закарпатських церквах другої половини XVIII – XIX ст. / Християнство й українська мова. Матеріали наукової конференції (Київ, 5–6 жовтня 2000 р.). – Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2000. – С. 389–395.

Резюме

Приймич М. В. Декоративне різьблення в сакральному мистецтві Закарпаття XVIII–XIX ст. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.06 – декоративне і прикладне мистецтво. – Львівська академія мистецтва, Львів, 2001.

У дисертації розглянуто декоративне різьблення як невід’ємну частину сакрального мистецтва Закарпаття. Проаналізовано проблему появи різь-б-ле-ного декору в храмовому інтер’єрі, означено особливості та важливі момен-ти в розвитку сакрального мистецтва, зокрема різьблення, на Закарпатті. Про-стежено еволюцію розвитку структури іконостаса на Закарпатті протягом XVIII–XIX ст. За комплексом ознак розроблено типологію різьбленого об-ладнання в церквах Закарпаття. Проаналізовано особливості стильового різь-блення іконостасів та встановлено авторство ряду іконостасів. Проведено паралелі в розвитку сакрального мистецтва, зокрема різьблення, з мистецт-вом решти регіонів України та країн Центральної Європи.

Ключові слова: декоративне різьблення, сакральне мистецтво, іконостас, царські врата, форма, стилі, Закарпаття.

Резюме

Приймич М. В. Декоративная резьба в сакральном искусстве Закарпатья XVIII–XIX вв. – Рукопись.

Дисертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.06 – декоративное и прикладное искусство. – Львовская академия искусств, Львов, 2001.

В диссертации рассматривается декоративная резьба как неотъемлемая часть сакрального искусства Закарпатья. Анализируются проблемы возникновения резного декора в храмовом интерьере, обозначены особенности и важные моменты в развитии сакрального искусства, в частности резьбы, на Закарпатье. Исследовано эволюцию развития структуры иконостаса на Закарпатье на протяжении XVIII–XIX вв. Исходя из комплекса признаков, разработана типология резной оснастки в церквях Закарпатья. Проведен анализ стилевых особенностей резьбы иконостасов и установлено авторство резьбы нескоторых иконостасов. Проведены параллели в развитии сакрального искусства, в частности резьбы, с искусством других регионов Украины и стран Центральной Европы.

Ключевые слова: декоративная резьба, сакральное искусство, иконостас, царские врата, форма, стили, Закарпатье.

Summary

Pryimych М.Decorative carving in sacral art of Transcarpathia in the 18th–19th centuries. – Typescript.

Thesis submitted for Candidate of Arts degree. Speciality 17.00.06 – Decorative and Applied Art. – Lviv Academy of Arts, Lviv, 2001.

The thesis deals with the problems of development of decorative carving in the sacral art of Transcarpathia in the 18th–19th centuries. These issues are considered in close relation with the specific features of historical development and geographical location of Transcarpathia which has strongly affected development of culture and arts, in particular, woodcarving.

Due to the canonization of Mukachevo Byzantine Catholic eparchy in 1771 local bishops could pursue their own internal church policy, what resulted in the changes in art, especially in iconostas carving and decorative carving of church utensils. The temples of late 18th – early 19th centuries became the reflections of the epoch. Their interior begins to contain objects touched by the features of European styles due to both borrowing of decorative forms and direct adaptation of works created for Roman Catholic churches by Byzantine Catholic church, like in the Cathedral of the Exaltation of the Holy Cross in Uzhhorod – former Jesuit temple, in 1775 granted to Byzantine Catholics by Austrian emperess Maria Theresia.

In spite of ample borrowings, church in Transcarpathia has preserved the features of Eastern liturgy and art, rlated to it. While in Halychyna and Central Ukraine due to the influence of new architecture iconostases had lost horizontal positioning of icons in storeys, in Transcarpathia this system survived till the 20th century.

The time of appearance of first complete iconostases can hardly be determined, though the registers of Bishop M.Olshavsky recall a similar iconoctas in Pryslip, Mizhhiria District from 1750. Till the middle of the 18th century iconoctases were carved mostly by artisans, while from the 1760s professional artists, invited from Europe, are mentioned. In this thesis the authors of a number of Transcarpathian iconostases are identified: in 1764 a “Carver from Presov”, Czech by origin, was mentioned, who, along with Martyn Dukhnovych and Hryhoriy Plebanovych carved the iconostas in the monastery church in Maliy Berezniy (now located in the church of Perekhresniy, Volovets District); Martyn Dukhnovych was the author of the iconostas in Nevytske, Uzhhorod District (1798); Francisc Tek carved the iconostas, the bishop`s pulpit, the ambo and other things in the Uzhhorod cathedral in 1779. The Uzhhorod iconostas, performed in rococo style, made a considerable influence upon a number of iconostases, e. g. in Korytniany (Uzhhorod District), Kenezlo (now in Hungary).

In the 19th century carving was strongly affected by classicism. The iconostas in Velykiy Berezniy is created in this style. The authorship of the iconostas by Petro Molnar (1835) is identified. Iconostases of such type were popular in Mukachevo eparchy, a number of exmples being the evidence for this, e. g. the iconostas from Fabianhazo (now Hungary). In the second half of the 19th century the features of historical styles are noticeable in the woodcarving of iconostases (e.g. in Vynohradiv, Krasna, Teresva). In spite of various influences, Trans-pathian iconostases have preserved a distinct system, typical for Ukraine. This enables us to conclude the development of decorative carving in Transcarpathia is based on the same principles with the similar processes in other parts of Ukraine.

Кey words: decorative carving, sacral art, iconostas, royal doors, shape, style, Transcarpathia.

Підписано до друку 02.02.2001.

Формат 60х90 1/16

Ум.друк.арк. 1. Облік.-вид.арк.1.

Тираж 100 прим. Замовлення № 02

МПП "Граджа"

88015, м.Ужгород, вул. А.Міцкевича, 2/9

Тел. 5-26-70